Історична свідомість української молоді: проблеми формування в трансформаційному суспільстві (соціально-філософський аналіз)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут вищої освіти Академії педагогічних наук України

УДК 165.12: 316.3(477)

ІСТОРИЧНА СВІДОМІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ:

ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ

В ТРАНСФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

(СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКИЙ АНАЛІЗ)

09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

Кравченко Дмитро Григорович

Київ - 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті вищої освіти Академії педагогічних наук України.

Науковий керівник: доктор філософських наук, професор, академік АПН України, Заслужений діяч науки і техніки України Андрущенко Віктор Петрович, Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова, м. Київ, ректор.

Офіційні опоненти:доктор філософських наук, доцент Огнев'юк Віктор Олександрович, Міністерство освіти і науки України, заступник міністра освіти і науки;

кандидат філософських наук Похресник Анатолій Костянтинович, Київський технікум електронних приладів, директор.

Провідна установа:Національний технічний університет України „Київський політехнічний інститут”, кафедра філософії, Міністерство освіти і науки України, м. Київ.

Захист відбудеться „23” грудня 2004 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.456.01 в Інституті вищої освіти АПН України за адресою: 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9 (Зал засідань вченої ради, 9-й поверх).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту вищої освіти АПН України за адресою: 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9.

Автореферат розісланий „22” листопада 2004 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Горбунова Л.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Формування історичної свідомості молоді є одним з найбільш складних завдань, які стоять перед українським суспільством в сучасний період. Власне актуальним і складним воно є для всіх країн європейського регіону. І це не випадково. Духовний світ людей переважної більшості країн Європи був ідеологізованим, пронизаним цілим комплексом міфологем, пропагандистських кліше від прокомуністичного до крайнього націоналістичного, нацистського спрямування. Шкода, завдана соціальній практиці такою свідомістю, навряд чи може бути виміряна якимись грошовими показниками. Ціле покоління людей, особливо країн так званого соціалістичного табору, виявилось хибно орієнтованим як в минулому, так і в майбутньому. Все це позначилось на культурі, практичній діяльності, формах і змісті спілкування між народами.

Особливо гостро ця проблема існувала в колишньому СРСР. Навіть після його розпаду, після руйнації європейської системи соціалістичного вибору, ідеологемний характер історичної свідомості продовжував здійснювати свій негативний вплив на практику. Відчутним він є і сьогодні.

Проголошення Україною незалежності поклало початок розгалуженим і багатогранним процесам соціальної творчості. Зрозуміло, що прогресивною і ефективно спрямованою, тобто такою, яка відповідає нормам життєдіяльності народів цивілізованого світу, вона буде лише тоді, коли розгортатиметься на реалістичній духовній основі. Важливою складовою цієї основи є історична свідомість. Тому завдання формування історичної свідомості, особливо такої категорії людей, як молодь, є актуальним, нагальним, невідкладним.

Актуальним це питання є і в плані поновлення громадянської позиції молоді. Процес розбудови державності ставить завдання всебічної підготовки та виховання людини і громадянина. Хто ми такі, звідки вийшли, де наші корені і куди прямуємо? - ось низка питань, без відповіді на які людина не може включитись у загальнодемократичний процес у якості його повноправного суб'єкта. Адже бути громадянином - це значить приймати державу як свою, діяти у відповідності із її політикою, що вимагає високого рівня розвитку свідомості, складовою якої є історична свідомість. Знаючи минуле, людина більш впевненіше сприймає сьогодення й моделює майбутнє. Вона розуміє, що нинішні процеси обумовлені історично, що тисячі, а може й мільйони людей віддали за цю мить своє життя, що українці - це народ, який споконвічно прагнув до державності, виборов її й має зберегти в складних політичних вирах, які розгортаються в сучасному світі.

Особливо актуальною проблема формування історичної свідомості постає для молоді. І це зрозуміло. Впродовж минулих десятиліть в школах і вузах історія вивчалась лише в ідеологічно препарованому вигляді. Проникнення до глибин історичного знання не заохочувалось. Про історію України говорили лише поспіхом. Українська історико-культурна традиція як унікальний досвід культуротворення світового масштабу, навіть, не розглядалась.

З проголошенням незалежності виникли інші проблеми, а саме: як подати цей матеріал учню і студенту, як виховати шанобливе ставлення до своєї історії і культури і, одночасно, не викликати злоби до наказів і держав, що принижували й обмежували її розвиток, які форми історичного виховання найбільш ефективно сприяють процесу громадянського становлення молоді тощо. Потребою підготовки відповіді на ці і інші запитання якраз і обумовлена актуальність дослідження, що пропонується.

Ступінь наукового опрацювання проблеми. Дослідженню історичної свідомості присвячено десятки і сотні наукових праць таких відомих вчених - філософів, істориків, культурологів, як Й.Гердер і Є.Гібон, Л.Ранке і Т.Карлейль, О.Шпенглер і П.Сорокін, М.Вебер і М.Блок, Б.Кроче і Б.Рассел, К.Поппер і Р.Колінгвуд, М.Корнфорт і К.Ясперс.

Ряд цікавих сюжетів з цієї проблематики зустрічаються в працях К.Маркса і Ф. Енгельса. Довгий час саме їх розуміння суті і змісту історичної свідомості, як суспільної свідомості взагалі, було домінуючим у вітчизняній філософській літературі за радянських часів. В загальних характеристиках цей підхід працює і понині. Одночасно, в контексті сучасних наукових розвідок в галузі суспільної свідомості, в літературі все більш широко утверджується підхід, де історична свідомість розглядається не лише як відображення історичного буття, а як більш-менш самостійний феномен, який, з одного боку, відтворює (презентує) історичну дійсність, з другого - є її спонукаючим чинником, який існує, як писав І.Кант, апріорним по відношенню до дійсності чином.

Саме в такому ключі розглядали історичну свідомість класики української історичної науки М.Аркас, В.Винниченко, М.Грушевський, В.Дорошенко, М.Драгоманов, Д.Донцов, В.Липинський, Н.Полонська-Василенко та інші.

У цьому ж контексті ця проблематика аналізується й сьогодні.

Серед сучасних українських дослідників, які тією чи іншою мірою торкались даної проблеми, можна назвати таких вчених, як: В.Андрущенко, І.Бойченко, А.Горак, Л.Губерський, В.Кульчицький, В.Кремень, І.Курас. А.Лой, В.Литвин, М.Михальченко, М.Мокляк, І.Надольний, В.Пазенок, Ф.Рудич, В.Смолій, В.Ткаченко, В.Шинкарук, Т.Ящук.

Незважаючи на досить великий обсяг літератури, проблему формування історичної свідомості аж ніяк не можна вважати вичерпною. Особливо це стосується молоді. Тим, кому в рік проголошення незалежності було десять - сьогодні 17 років. Чи готові вони вступити в самостійне життя, чи володіють необхідними знаннями і навичками у тому числі й історичними, чи достатньо міцна в них громадянська позиція і наскільки ефективно включили ми в її формування українську історію та культуру?

Досліджуючи проблему, дисертант намагався дати відповідь і на ці запитання.

Об'єктом дослідження є феномен історичної свідомості молоді; предметом - проблеми формування та розвитку історичної свідомості української молоді в період утвердження України як незалежної держави, входження її в Європейський і світовий культурно-історичний простір.

Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі розуміння історичної свідомості, наукової оцінки її якості стосовно сучасної української молоді, обґрунтувати головні шляхи та засоби цілеспрямованого формування в загальному контексті виховання української людини як патріота і громадянина.

Означена мета потребує вирішення таких взаємопов'язаних завдань:

- уточнити поняття та структуру історичної свідомості, головні принципи та категорії;

- здійснити наукову оцінку якості історичної свідомості сучасної української молоді;

- визначити головні суперечності, фактори та джерела розвитку історичної свідомості сучасної української молоді;

- проаналізувати можливості цілеспрямованого впливу на цей процес засобами науки, освіти та виховання;

- виявити шляхи підвищення ефективності сучасної історичної освіти;

- проаналізувати можливості виховання історичної свідомості молоді в позаурочний час, визначити роль і завдання в цьому засобів масової інформації та інститутів культури.

Зв'язок роботи з науковими програмами та темами. Загальний напрям дисертаційної роботи пов'язаний з темою дослідження відділу змісту, філософії та прогнозування вищої освіти Інституту вищої освіти АПН України - „Філософські засади трансформації вищої освіти в Україні на початку XXІ століття” (державний реєстраційний номер 0103U000960, №44 від 06.03.2003р.).

Тема дисертаційного дослідження затверджена на засіданні вченої ради Інституту вищої освіти АПН України від 25 квітня 2003 року (протокол №5 п.4.4).

Дисертантом розроблено пізнавальну концепцію оцінки якості історичної свідомості сучасної української молоді на основі порівняльного аналізу її типів в діахронічному аспекті. Ця концепція несе в собі елементи наукової новизни:

- показано, що історична свідомість - відносно самостійна складова суспільної свідомості людини, і як така, з одного боку, має загальні характеристики останньої, з другого, свої власні якісні характеристики, обумовлені специфікою осмислення історичного процесу, усвідомлення його суті, перебігу подій, традицій, ідей та історичних теорій. Історична свідомість є сукупністю ідей та поглядів, за допомогою яких людина усвідомлює минуле, викристалізовує своє ставлення до нього, формує на цій основі свою мотивацію щодо поведінки в суспільно-історичній практиці; сутність історичної свідомості охоплюється понятійною тріадою: історичні знання (пам'ять) - ставлення до них - мотивація діяльності;

- проаналізовано, що історична свідомість сучасної української молоді сформувалась під впливом тих перипетій історичного розвитку, які випали на долю українського народу, особливо за 3-4 останні десятиріччя XX століття, - вона є своєрідним конгломератом істинних і хибних (ідеологізованих, політизованих) знань, ідей, поглядів, уявлень, оцінок минулого, розбалансованих одне з одним й не заінтегрованих в єдину систему знань, ставлення, мотивації. В дисертації аналізуються конкретні складові історичної свідомості української молоді (пам'ять, домінуючі оцінки минулого, мотивація діяльності, ставлення до традицій тощо). Здійснено спробу наукової оцінки якості цього феномену в сучасних умовах;

- розкрито суперечності та джерела розвитку історичної свідомості сучасної української молоді; значна частина суперечностей обумовлена колишніми ідеологізаторськими підходами до трактування історії, частковою привідкритістю архівних джерел, залишковою історичною пам'яттю старших поколінь, розмитістю оцінок та висновків в структурі сучасних наукових досліджень історії, політичним різнобоєм підходів до історичного минулого з боку різних політичних партій та об'єднань громадян, неоднорідністю сучасної української інтелігенції, її участі в процесах національного відродження, недоліками, які мають місце у викладанні історії в школі та вузі, у виховній роботі, в діяльності засобів масової інформації та інституцій культури;

- здійснено спробу наукової оцінки можливостей цілеспрямованого впливу на формування історичної свідомості сучасної української молоді; змістовно цей вплив має охоплювати такі взаємопов'язані напрями як історична пам'ять, історичні традиції, уроки минулого, вивчення видатних історичних особистостей, історичних подій, історичний досвід тощо; магістральними каналами впливу визначаються: а) оптимізація історичної освіти в школі та вузі; б) історичне виховання молоді в позаурочний час; в) підвищення ефективності діяльності засобів масової інформації та культури; г) виховання молоді засобами музею історії та культури, мистецтва; д) наукові історичні дослідження; ж) використання життєвої (живої) пам'яті поколінь:

- визначено, що інтегрована взаємодія означених каналів впливу має сформувати таку історичну свідомість молоді, що буде надійною основою її самоусвідомлення в сучасному світі, базисом національної самоідентифікації, допоможе зінтегрувати й зберегти цілісність українського народу, забезпечить взаємозв'язок, спадкоємність поколінь, стане своєрідним підґрунтям глибокого порозуміння й співробітництва людей у справі побудови незалежної, демократичної, соціальної української держави. Історична свідомість повинна отримати масове поширення серед молоді.

Методологічну основу дослідження становлять класичні філософські праці, присвячені розкриттю феномена свідомості. При цьому, автор спирався на ті з них, які практикують свідомість як відносно самостійний феномен, а не лише як відображення дійсності. Автор дотримується принципів історизму, об'єктивності, системності та цілісності, причинності та прогнозування. В ході дисертаційного дослідження використовувались теоретичні положення, розроблені в соціальній філософії та філософії історії.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дослідження викладені у публікаціях автора, у виступах та доповідях на науково-практичних конференціях, семінарах та симпозіумах, зокрема, в мм. Києві, Івано-Франківську, Переяслав-Хмельницьку, Харкові. Матеріали дослідження обговорювалась на засіданні відділу філософії, змісту та прогнозування вищої освіти в Інституті вищої освіти АПН України. За матеріалами дисертації опубліковано 6 наукових праць, 4-и з яких - у фахових виданнях з філософії.

Структура дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, що включають в себе п'ять параграфів, висновків та списку використаних джерел у кількості 180 найменувань. Повний обсяг дисертації складає 168 сторінок.

історичний свідомість молодь український

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДОСЛІДЖЕННЯ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, розглядається рівень і напрями її наукового опрацювання, окреслено мету, завдання та методи наукового пошуку, визначено об'єкт та предмет дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичну й практичну значущість роботи, викладено дані про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі - "Поняття та структура історичної свідомості" підкреслюється, що історична свідомість є складовою суспільної свідомості людини і як така несе в собі всі характерні особливості останньої. Одночасно, історична свідомість має й свої власні особливості. Предметом, на якому виникає історична свідомість, є історична реальність, історичний процес, явища, події, традиції. Історична свідомість є освоєння цієї реальності, її усвідомлення. Отже, першою складовою історичної свідомості є знання. Історична свідомість є ні що інше, як історична пам'ять. В процесі осмислення історичної реальності формується ставлення людини до неї, до минулого, до історії. Ставлення включає в себе оцінку історії. Воно розглядається як елемент історичної свідомості й як підґрунтя до вироблення практичної мотивації діяльності людини у суспільстві, бачення нею свого майбутнього. Таким чином, знання - ставлення - мотивація є тією формулою, яка в загальних рисах відображає структуру історичної свідомості.

В дисертації аналізуються також функції історичної свідомості. Підкреслюється, що досліджень, в яких би аналізувались якісні характеристики історичної свідомості сучасної української молоді надто мало. Більшість науковців приділяють увагу дослідженню політичних орієнтацій молоді. Стосовно ж історичної свідомості питання залишається загалом відкритим.

Молодь є органічною складовою людського загалу країни, народу, нації. Тому історична свідомість молоді в загальних рисах і підходах віддзеркалює суспільну історичну свідомість. Одночасно молодь є особливою групою, що має власні, притаманні лише їй цінності, культуру, світогляд, орієнтації. Тому історичну свідомість молоді потрібно розглядати й як таку, що поряд із загальними (суспільними) має й свої специфічні характеристики.

Сучасна молодь має свої характерні особливості, що сформувались під впливом соціально-економічних змін останніх десятиріч, переосмислення історичного минулого, відродження національних традицій тощо. Життєві орієнтації молоді змістились у бік прагматизму і суттєво відрізняються від „батьківських”. На задній план відійшли такі обов'язкові у минулому якості як висока громадянськість, творче ставлення до справи, відвертість, оптимізм тощо. Не бачить молодь серед старших і гідних наслідування. Найнижчі оцінки в молодіжному середовищі отримують такі культурно-моральні якості як активність, милосердя, ініціативність, співчуття, правдивість, пунктуальність. Половина опитаних молодих людей не бачить потреби культурній людині мати такі якості як принциповість, скромність, художній смак. Близько 40% не вбачають позитивної значущості таких якостей як дисциплінованість, правдивість, відвертість, гордість. Моральні цінності останнім часом набули нового, нерідко протилежного колишнім уявленням смислу. Поняття честі, гідності, обов'язку, совісті, справедливості адекватно відображають економічну і духовну кризу нашого суспільства в цілому. Все це свідчить про вакуум ідеології в суспільстві, духовного стрижня існування і функціонування соціуму. Основні помисли молодих людей спрямовані в основному на матеріальне благополуччя і західний стиль життя. Старше покоління, мабуть, не усвідомлюючи цього, посіяло зневагу до праці у молоді, активно акумулюючи стереотип західного життя і замовчуючи трудову аскезу Заходу як основу демократичних суспільств. Захопленість молоді „етикою успіху”, робить цей успіх самоцінним, а його виміри переважно матеріальними і байдужими до успіху іншого типу.

Поряд із цим, як не парадоксально, в історичній свідомості молоді вимальовується її гуманістична направленість, що грунтується на визнанні свободи кожної людини й разом з тим пов'язаності всіх людей у добрі й злі. 3 одного боку, в надрах національно-етнічних переживань формується висока цінність Дому. Попри те, що жодна політична програма старших поколінь не висловлює своєї сконцентрованої волі щодо піднесення в повному обсязі цієї основоположної для будь-якої нації цінності - мовляв, поки що не до таких подробиць. Між іншим це те, чим не ігнорують лише радикальний націоналізм і фашизм. Їх успіх має масовий характер саме завдяки зверненню до цього елементу буття, який обстоює невмирущі цінності батьківської оселі. А з іншого - відкритість історичної свідомості світовим культурним надбанням. Цей факт підтверджують дані стосовно орієнтації молодого покоління на європейсько-християнську культуру. Правда, установка космополітичного характеру та зважена антиетнічна позиція молоді має дві особливості. Перша пов'язана з переконаннями широкоосвічених молодих людей, інтереси та ерудиція яких охоплюють кращі досягнення світової культури. Друга - з орієнтацією малоосвіченої молоді у стані хворобливого заперечення національних цінностей. Це здебільшого декларативний космополітизм нестійкого маргінального характеру, обумовлений гамою таких почуттів як іронія, гордощі, певна гіркота і приховане бажання втечі від дійсності.

Самоідентифікація молоді на фоні історичної спадкоємності окреслює сьогодні зародження і розвиток власної молодіжної ідеології. Її характерною особливістю є направленість не проти старшого покоління, а перш за все, на зміну існуючого стану речей. Звичайно, на першому місці тут мотив поліпшення матеріального становища. Тому молодь активно підтримує ринкову економіку і підприємницьку діяльність, яка, на її думку, ефективніше спроможна розкрити індивідуальність і задовольнити потреби людини. „Зрівнялівка”, як суто ідеологічний пережиток бюрократичного соціалізму, який завдав величезної шкоди суспільній моралі, не давав здібним „висовуватися”, породив масу конфліктів, не кажучи вже про підрив трудової активності, дисципліни та економіки загалом, молоддю категорично не сприймається. Але разом з тим, на практиці молодь зустрічається, як свідчать соціологічні дослідження, якщо не з безробіттям, то з деформованою системою оплати праці, яка ображає гідність майстра її ірраціональними принципами, коли можна менше і гірше працювати, але отримати більше. У зв'язку із цим песимістичні настрої охоплюють перш за все соціально активну частину молоді та студентів, дипломованих спеціалістів, висококваліфікованих робітників, не кажучи вже про талановитих учених, артистів, видатних спортсменів. За матеріального і соціального становища, що дедалі погіршується, зростаючої дорожнечі, безробіття і вкрай повільного впровадження засобів соціального захисту молоді країна втрачає багатьох енергійних, здібних та заповзятливих людей, надзвичайно потрібних саме тепер, під час економічних і політичних перетворень. На заробітки за кордон згодні виїхати понад 60% молоді, у тому числі молоді, що навчається - 71%. Це ознака зневіри у розбудові та реформах, в здатності нинішніх політичних і господарських структур спинити розпад суспільства, ствердити смислові опори життя, ефективні стимули праці.

Минуле в історичній свідомості молоді має менше, ніж у старших поколінь, психолого-емоційне забарвлення. Це особливо стосується недалекого минулого. Молодь володіє більш глибокими історичними знаннями. Одночасно, історична пам'ять молоді є неглибокою і не достатньо структурованою. Молоді притаманні більш радикальні оцінки минулого, ставлення до нього. Розпочинаючи з 90-х років XX ст. відбулись трансформації суспільної історичної свідомості, а одночасно із цим зміна пріоритетів у історичній свідомості молоді. На передній план перемістились знання з національної історії, культурної традиції, мови, звичаїв та образів українського. Відбулась переоцінка історичних цінностей, подій та історичних особистостей. Підвищився статус та оцінка подій і фактів з національної історії. В історичній свідомості молоді чільне місце зайняли національні історичні постаті та герої. Історична свідомість молоді має деідеологічний характер. Одночасно, сьогодні в ній суперечливо співіснують партизовані підходи до оцінки історичних подій, фактів, постатей. Спектр "партизації" історичної свідомості молоді відображає загальну архітектоніку партійно-політичного питання українського народу. Переломне значення для історичної свідомості української молоді мали історичні події та процеси останнього десятиріччя: проголошення незалежності України, початок третього українського відродження, поворот до національної культурно-історичної традиції, прийняття Конституції України. На жаль, історична свідомість, в якій би домінували національні ідеї та пріоритети, ще не стала масовим явищем в як українському середовищі загалом, так і серед молоді. Формування історичної свідомості молоді постає як нагальне завдання сьогодення, як глибоке соціальне завдання.

У другому розділі - "Шляхи та засоби формування історичної свідомості сучасної української молоді" - підкреслюється, що історична свідомість молоді формується під впливом різноманітних факторів. Найбільш дієвими з них є фактори цілеспрямованого впливу: наука, освіта, виховання та культура. В дисертації аналізуються: а) проблеми оптимізації історичних досліджень; б) вдосконалення історичної освіти; в) формування історичної свідомості молоді засобами культури.

На відміну від стихійної наукова форма існування історичної свідомості молоді так чи інакше починається у сфері науки, в якій вона власне і виробляється. Її соціальне призначення тут полягає в істинному відображенні законів, способів, форм та інших характеристик суспільного буття. Тому на етапі виробництва історичних ідей, концепцій, теорій формуються найважливіші гносеологічні характеристики історичного знання, які значною мірою детермінують можливості його подальшої реалізації у молодіжному середовищі. У зв'язку із цим в дисертації виділяються відносно самостійні ланки процесу формування історичної свідомості молоді. При цьому слід враховувати, що чим більше ускладнюються види діяльності, у які включені юнаки та дівчата, тим необхіднішим у дослідженні цих видів є виділення різних етапів та операцій.

Основу формування історичної свідомості молоді становить цілепокладання, адже ціль як закон визначає спосіб і характер відповідних операцій, спрямованих на творення такої свідомості, зумовлює вибір належних для цього засобів. Оскільки у процесі цілепокладання відбувається передбачення майбутнього результату, ціль виступає відображенням майбутнього стану, а відтак і можливостей його досягнення. Тому для процесу цілепокладання характерним є „ідеальне упредметнення” історичного знання.

Проте формування цілей і передбачення засобів їхньої реалізації є необхідною, але не достатньою ланкою процесу формування історичної свідомості сучасної молодої людини. Не менш важливим є етап селекції та організації історичного знання у цілісну систему, в якій проходять попередню перевірку висновки, узагальнення, рекомендації істориків щодо необхідної його якості: актуальності, науковості, глибини, новизни, доступності для молоді та ін. Відповідно до існуючих соціальних завдань історичне знання на цьому етапі реалізується у відповідних планах, програмах, проектах тощо. При цьому обов'язково виробляються та організовуються різноманітні канали, транслятори подальшого впливу історичного знання на молодіжне середовище - цілеспрямоване навчання і виховання, прийняття відповідних законів і постанов, застосування різноманітних засобів і т. ін. Важливим фактором, що забезпечує на даному етапі досягнення успіхів у формуванні історичної свідомості молоді, є компетентність самих суб'єктів цього процесу. Навпаки, виникнення суперечностей поколінь, „батьків та дітей”, прирікає процес формування історичної свідомості молодих громадян на неуспіх.

Наступний етап - “теоретизація” масової свідомості молоді. Його зміст і значення складає духовне освоєння і засвоєння історичних ідей, концепцій, теорій. Цей процес супроводжується виробленням певного ставлення до історичного знання, до світу, відображеного у ньому. В результаті теоретизації масової свідомості молоді зростає ступінь і рівень інформованості юнаків та дівчат про історичні події суспільного розвитку, їхня освіченість, культура. У молодіжному середовищі відбувається процес формування більш чітких соціальних орієнтирів, систематизація ціннісних установок. Нових властивостей набувають чуттєво-емоційні форми ставлення до дійсності.

Нарешті, формування історичної свідомості молоді передбачає також етап „раціоналізації” безпосередньої життєдіяльності молодих громадян. Під цим слід розуміти тенденцію до включення підростаючого покоління у безпосередній процес державотворення на основі засвоєного досвіду попередніх поколінь і тих наукових знань, які сприяють розбудові української держави.

Виділення етапів формування історичної свідомості молоді певною мірою відображає і рівневу структуру історичного знання. Адже різні сходинки формування історичної свідомості молодих громадян відтворюють різний ступінь дієвості і практичної віддачі історичного знання. Кожна його рівнева ланка покликана деталізувати і конкретизувати процес реалізації історичного знання в практиці. Саме такий підхід дає можливість виявити початок процесу формування історичної свідомості молоді, який необхідно вбачати, насамперед, у сфері фундаментальних історичних теорій. Фундаментальні знання про історичну реальність - це знання законів, суперечностей, тенденцій, рушійних сил суспільного розвитку і визначення його перспектив шляхом наукового передбачення.

Історична наука сьогодні має суперечливий характер. З одного боку, спостерігається бурхливий розвиток історичних публікацій - першоджерел, мемуарної літератури, архівних документів. Більш розкріпаченими є публікації молодих істориків. Привідкриті архіви. Однак, історична наука все ще знаходиться в полоні старих стереотипів - однозначно ідеологізованих, оціночно-конфронтаційних, партизованих. Історичним дослідженням все ще не вистачає глибини, обґрунтованості, систематичності, розважливості, поміркованості. Сьогоденні, поспішні оцінки інколи видаються за істину в останній інстанції (напр., підручник з "Новітньої історії" Турченко). Те ж саме стосується й окремих видань зарубіжних авторів (напр., О.Субтельного). Архівні документи оприлюднюються без якоїсь зрозумілої логіки, "прив'язки" до часу, нерідко з суб'єктивними коментарями. Все це позначається на формуванні історичної свідомості молоді. Історична наука потребує серйозної ін'єкції науковості. Серед шляхів активізації історичних досліджень заслуговують на першочергову увагу такі, як: а) залучення до цієї справи молодих науковців; б) визначення найактуальнішої тематики; в) визнання фундаментальних праць українських істориків минулих років; г) більш широке висвітлення історичних постатей; д) проведення наукових конференцій, "круглих столів", семінарів, присвячених пам'ятним історичним датам. Головним завданням розвитку історичної науки є "зміщення центру ваги" в бік вітчизняної історії, зосередженості на ній найбільш потужних наукових сил і ресурсів. Систематичне вивчення історії розпочинається із школи. Історичне знання делегується учню практично кожним предметом. Однак, цілісне, систематичне й послідовне вивчення історії здійснюється на уроці історії. В минулі часи урок історії виконував однозначно апологетичну, партійно-ідеологічну функцію. В сучасних умовах він став більш демократичним і науковим. Однак про ефективність викладання історії в школі та вузі говорити ще рано. Актуальними залишаються: а) підготовка сучасних навчальних програм, підручників та навчальних посібників; б) видання фахового журналу для вчителів; в) публікація популярного часопису для учнів; г) перехід до нової методики викладання історії; д) підготовка нового покоління викладацьких кадрів; ж) індивідуалізація навчання історії. Всі ці заходи мають якісно поліпшити історичну освіту. Вона має стати гуманізованою, демократичною, людяною, українізованою. Потребує посилення також історичне виховання в позаурочний час. Сюди відносяться, насамперед, гурткова, історико-краєзнавча робота учнів, залучення їх до Малої академії наук, самостійної історико-дослідницької пошукової діяльності. Означені форми роботи в минулому були досить ефективними. Фінансова криза підточила їх масовість і вчительський ентузіазм. У деяких школах означені види виховної роботи в буквальному розумінні зведені нанівець. Водночас, там де вчителі знаходяться на рівні своєї відповідальності перед державою і майбутніми поколіннями, відповідна робота не лише не згорнута, але й навпаки - отримала нові імпульси своєї активності. В дисертації розглядаються конкретні проблеми активізації гурткової роботи, краєзнавчих досліджень, історико-дослідницької участі учнів в МАН. Значна роль в історичному вихованні молоді належить також засобам масової інформації та культури, музейним установам.

У висновках підбиваються підсумки дослідження, формулюються практичні рекомендації щодо поліпшення історичного виховання та освіти молоді.

Історична свідомість є складовою суспільної свідомості людини і як така несе в собі всі характерні особливості останньої. Одночасно, історична свідомість має й свої власні особливості. Предметом, на якому виникає історична свідомість, є історична реальність, історичний процес, явища події, традиції. Історична свідомість є освоєння цієї реальності, її усвідомлення. Отже, першою складовою історичної свідомості є знання. Історична свідомість і ні що інше, як історична пам'ять.

У процесі осмислення історичної свідомості формується ставлення людини до неї, до минулого, до історії. Ставлення включає в себе оцінку історії. Ставлення розглядається як елемент історичної свідомості й як підгрунття до вироблення практичної мотивації діяльності людини у суспільстві, бачення нею свого майбутнього. Таким чином: знання - ставлення - мотивація є тією формулою, яка в загальних рисах відображає структуру історичної свідомості.

Розпочинаючи з 90-х років XXст. відбулись трансформації суспільної історичної свідомості, а одночасно із цим зміна пріоритетів в історичній свідомості молоді. На передній план перемістились знання з національної історії, культурної традиції, мови, звичаїв та образів українського. Відбулась переоцінка історичних цінностей, подій та історичних особистостей. Піднявся статус і оцінка подій та фактів з національної історії. В історичній свідомості молоді гідне місце зайняли національні історичні постаті та герої.

Історична свідомість молоді формується під впливом різноманітних факторів. Найбільш дієвими з них є фактори цілеспрямованого впливу: наука, освіта, виховання та культура. У цьому зв'язку, потребують невідкладного аналізу: а) проблеми оптимізації історичних досліджень; б) вдосконалення історичної освіти; в) формування історичної свідомості молоді засобами культури.

Серед шляхів активізації історичних джерел заслуговують на першочергову увагу такі, як а) залучення до цієї справи молодих науковців; б) визначення найактуальнішої тематики; в) визнання фундаментальних праць українських істориків минулих років; г) більш широке висвітлення історичних постатей; д) проведення наукових конференцій, „круглих столів”, семінарів, присвячених пам'ятним історичним датам. Головним завданням розвитку історичної науки є „зміщення центру ваги” в бік вітчизняної історії, зосередженості на ній найбільш потужних наукових сил і ресурсів.

Історична освіта має стати гуманізованою, демократичною, людяною, українізовано. „Стосовно викладання історії в школах та вузах, - зазначають В. Огнев'юк та П. Кравченко, - нам сьогодні важливо визначитися насамперед у змістовному плані, особливо з темами, що були і залишаються дискусивними… Партійними рішеннями ці проблеми не подолати… Тут потрібні зусилля представників різних теоретичних спрямувань для досягнення виваженого балансу тих чи інших спірних історичних проблем”.

Потребує посилення також історичне виховання в позаурочний час. Сюди відносяться, насамперед, гурткова, історико-краєзнавча робота учнів, залучення їх до Малої академії наук, самостійної історико-дослідницької пошукової діяльності.

Значна роль в історичному вихованні молоді належить засобам масової інформації та культури, музейним установам. На жаль, зазначені впливи не координовані. В державі немає єдиної установи, яка б забезпечила відповідне ідеологічне спрямування процесу формування світогляду як такого, історичної свідомості зокрема.

В дисертації аналізуються конкретні складові історичної свідомості української молоді (пам'ять, домінуючі оцінки минулого, мотивація діяльності, ставлення до традицій тощо).

Отже, історична свідомість представляє собою відносно самостійну складову суспільної свідомості, предметом якої є освоєння історичної реальності. Внаслідок трансформації суспільної свідомості в 90-х роках XX століття історична свідомість молоді сьогодні має деідеологізований характер і водночас у ній суперечливо взаємоіснують партизовані підходи до оцінки історичних фактів та осіб. Сучасна історична наука як фактор розвитку історичної свідомості молоді знаходиться в полоні старих ідеологізованих стереотипів, а тому потребує серйозної ін'єкції науковості. Для того, щоб масовим явищем стала історична свідомість молоді з домінуванням нових національних пріоритетів, необхідна активізація історичних досліджень за посередництвом визначення найактуальнішої проблематики, залучення до цієї справи молодих науковців, визнання фундаментальних праць українських істориків минулих років, проведення присвячених пам'ятним історичним датам наукових конференцій, семінарів тощо.

В дисертації обґрунтовані практичні рекомендації щодо механізмів формування історичної свідомості молоді в поза навчальний час.

ПУБЛІАЦІЇ

1. Кравченко Д.Г. Історична свідомість молоді як предмет філософського дослідження та формування // Нова парадигма. Альманах наукових праць. Випуск 34. - Запоріжжя, 2003.- С.39-47.

2. Кравченко Д.Г. Історичне виховання в школі: позаурочний час історика // Мультиверсум. Філософський альманах. Збірник наукових праць. Випуск 36. - Київ, 2003. - С.169-182.

3. Кравченко Д.Г. Історична свідомість: поняття та структура // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності. Збірник наукових праць. Випуск 11. - Київ, 2003. - С.307-316.

4. Кравченко Д.Г. Історична освіта в школі: проблеми оновлення // Вища освіта України. Теоретичний і науково-методичний часопис. - К.: Інститут вищої освіти АПН України, №2 (12).- 2004. - С.59-65.

АНОТАЦІЯ

Кравченко Д.Г. “Історична свідомість української молоді: проблеми формування в трансформаційному суспільстві (соціально-філософський аналіз)”- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук із спеціальності - 09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії. Інститут вищої освіти Академії педагогічних наук України, Київ, 2004 р.

У дисертації досліджено феномен історичної свідомості молоді в сучасному українському трансформаційному суспільстві. Історична свідомість розглядається в ній як відносно самостійна складова суспільної свідомості людини, й як така, з одного боку, має загальні характеристики останньої, з другого, свої власні якісні характеристики, обумовлені специфікою осмислення історичного процесу, усвідомлення його суті, перебігу подій, традицій, ідей та історичних теорій. В дисертації аналізуються конкретні складові історичної свідомості української молоді (пам'ять, домінуючі оцінки минулого, мотивація діяльності, ставлення до традицій тощо). Здійснена спроба наукової оцінки якості цього феномену в сучасних умовах; визначені головні суперечності, фактори та джерела розвитку історичної свідомості сучасної української молоді; проаналізовано можливості цілеспрямованого впливу на цей процес засобами науки, освіти та виховання; виявлено шляхи підвищення ефективності сучасної історичної освіти; визначено можливості виховання історичної свідомості молоді в позаурочний час, роль і завдання в цьому засобів масової інформації та інститутів культури.

Ключові слова: історична свідомість, історична освіта, виховання, трансформаційне суспільство, теоретизація, раціоналізація.

АННОТАЦИЯ

Кравченко Д.Г. “Историческое сознание украинской молодежи: проблемы формирования в трансформационном обществе (социально-философский анализ) ”- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности - 09.00.03 - социальная философия и философия истории. Институт высшего образования Академии педагогических наук Украины, Киев, 2004 г.

В диссертации исследован феномен исторического сознания молодежи в современном украинском трансформационном обществе. Историческое сознание рассматривается в ней как относительно самостоятельная составляющая общественного сознания человека, и как такая, с одной стороны, имеет общие характеристики последней, с другой, свои собственные качественные характеристики, обусловленные спецификой осмысления исторического процесса, осознания его сути, хода событий, традиций, идей и исторических теорий. Историческое сознание является совокупностью идей и взглядов, с помощью которых человек осознает прошлое, выкристаллизовывает свое отношение к нему, формирует на этой основе свою мотивацию относительно поведения в общественно-исторической практике; сущность исторического сознания охватывается категориальной триадой: исторические знания (память) - отношение к ним - мотивация деятельности. Подчеркнуто, что историческое сознание современной украинской молодежи сформировалось под воздействием противоречий исторического развития за 3-4 последних десятилетия XX века. Она является своеобразным конгломератом истинных и порочных (идеологизированных, политизирующих) знаний, идей, взглядов, представлений, оценок прошлого, разбалансированных друг с другом и не интегрированных в одну систему знаний, обращения, мотивации. В диссертации анализируются конкретные составляющие исторического сознания украинской молодежи (память, доминирующие оценки прошлого, мотивация деятельности, отношение к традициям и тому подобное). Осуществлена попытка научной оценки качества этого феномена в современных условиях; определены главные противоречия, факторы и источники развития исторического сознания современной украинской молодежи; проанализированы возможности целеустремленного влияния на этот процесс, средствами науки, образования и воспитания; выявлены пути повышения эффективности современного исторического образования; определены возможности воспитания исторического сознания молодежи во внеурочное время, роль и задание в этом средств массовой информации и институтов культуры.

Формирование исторического сознания осуществляется под воздействием разнообразных факторов. Важная роль среди них принадлежит организованным, целеустремленным влияниям, в первую очередь, средствам образования и воспитания. Диссертант подчеркивает, что содержательно это влияние должно охватывать такие взаимоувязанные направления как историческая память, исторические традиции, уроки прошлого, изучение выдающихся исторических личностей, исторических событий, исторический опыт и тому подобное. Магистральными каналами влияния определяются: а) оптимизация исторического образования в школе и вузе; б) историческое воспитание молодежи во внеурочное время; в) повышение эффективности деятельности средств массовой информации и культуры; г) воспитание молодежи с помощью музея истории и культуры, искусства; д) научные исторические исследования; е) использование жизненной (живой) памяти поколений:

Для достижения наибольшей эффективности процесса формирования исторического сознания молодежи следует обеспечить целостное и системное взаимодействие отмеченных факторов. Интегрированное взаимодействие отмеченных каналов влияния должно сформировать такое историческое сознание молодежи, что будет надежной основой ее самосознания в современном мире, базисом национальной самоидентификации, поможет сберечь целостность украинского народа, обеспечит взаимосвязь, преемственность поколений, станет своеобразной основой глубокого понимания и сотрудничества людей по делу построения независимого, демократического, социального украинского государства. Историческое сознание должно получить массовое распространение среди молодежи.

Обращено внимание на обновление системы преподавания исторических дисциплин, а именно истории Украины. Обосновываются общие принципы новых подходов, механизмы обновления школьной исторической науки.

В диссертации сформулированы практические рекомендации относительно механизмов формирования исторического сознания молодежи вне учебное время.

Ключевые слова: историческое сознание, историческое образование, воспитание, трансформационное общество, теоретизация, рационализация.

SUMMARY

Kravchenko D. G. “Historical consciousness of the Ukrainian youth: the problems of its formation in the transformational society (socio-philosophical analysis)”. - Manuscript.

Dissertation for competition for a scientific degree of candidate of philosophical sciences. Speciality - 09.00.03: social philosophy and philosophy of history. Institute for Higher Education of the Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine. Kiev, 2004

A phenomenon of historical consciousness of youth in modern Ukrainian transformational society is explores in the dissertation. The historical consciousness is seen as a relatively independent component of the public consciousness of the human, and, as such, from one side, it has general characteristics of the latter; from the other side, it has its qualitative characteristics riding on the specificity of comprehension of the historical process, awareness about its essence, course of events, customs, ideas and historical theories. Specific components of historical consciousness of Ukrainian youth (memory, dominant assessments of the past, activity motivation, attitude towards customs, etc.) are analyzed in the dissertation. An attempt of scientific evaluation of the quality of this phenomenon under modern conditions is made; main contradictions, factors and sources of development of historical consciousness of modern Ukrainian youth are indicated; prospects for targeted influence on this process by means of science, education and upbringing are analyzed; ways of increasing efficiency of modern historical education are displayed; possibilities for educating historical consciousness of youth by extracurricular activities and a role and task of mass media and institutes of culture in this process are identified.

Key words: historical consciousness, historical education, education, transformational society, theoretization, rationalization.

Размещено на Allbest.ru