Культурно-філософський постмодерн Ф. Джеймісона: неомарксистський проект

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

КУЛЬТУРНО-ФІЛОСОФСЬКИЙ ПОСТМОДЕРН Ф. ДЖЕЙМІСОНА: НЕОМАРКСИСТСЬКИЙ ПРОЕКТ

Спеціальність 09.00.05 - історія філософії

Заваженко Тетяна Михайлівна

Київ - 2005



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії філософії філософського факультету

Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор філософських наук, професор

Ярошовець Володимир Іванович,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка,

завідувач кафедри історії філософії.

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор

Хома Олег Ігорович,

Вінницький національний технічний університет,

завідувач кафедри філософії

кандидат філософських наук, доцент

Чекаль Леонід Андрійович,

Національний аграрний університет,

завідувач кафедри філософії.

Провідна установа: Центр гуманітарної освіти НАН України, м. Київ.

Захист відбудеться „17„ жовтня 2005 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.27 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) філософських наук у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 330.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці імені М.О. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, зал № 12.

Автореферат розісланий ”16” вересня 2005 року

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Н.В. Караульна



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Сучасні філософські пошуки на Україні характеризуються намаганням віднайти місце та осмислити роль вітчизняного філософствування у світовому інтелектуальному просторі. Збагачення української історико-філософської думки має здійснюватися, поряд з іншими способами, шляхом осмислення провідних сучасних напрямків зарубіжної філософії, одним з яких є філософський постмодернізм. Аналіз творчих доробків представників і теоретиків філософії постмодернізму відкриває нові горизонти осягнення сучасної культурної ситуації, збагачує уявлення про трансформацію духовного потенціалу людства наприкінці ХХ - на початку ХХІ ст., допомагає визначити місце філософської рефлексії у складному cплетінні постмодерністських реалій.

Сучасний американський філософ Фредрік Джеймісон виявляє соціально-економічні та культурно-естетичні аспекти постмодерну як культурно-філософської парадигми. Одним із перших американський дослідник вказав на ті зрушення, що відбувалися у духовному та соціально-економічному житті суспільства в 60-х рр. ХХ ст. Поряд із Г. Дебором, Ж. Дельозом, Ж. Дерріда, Ж.-Ф. Ліотаром, Р. Рорті та ін. Ф. Джеймісон робить власний філософський діагноз нашого часу, пропонує оригінальне вирішення актуальних для сьогодення філософських проблем.

Постмодернізм є теоретичним відображенням світовідчуття сучасної людини, дезорієнтованої світом новітніх технологій, децентрованих владних структур, воєн та екологічних криз. Заслуга Ф. Джеймісона полягає не лише в осмисленні певної світоглядної ситуації, а й у спробі віднайти та показати шляхи її подолання. Американський дослідник пропонує власний досвід пошуку ціннісних орієнтирів, втрачених у теперішній час, тому його теоретичні здобутки видаються особливо актуальними для українського народу, на долю якого випало пережити численні екологічні, економічні та політичні кризи.

Особливість джеймісонівського аналізу постмодернізму полягає у застосуванні різноманітних теоретичних та методологічних здобутків марксизму та неомарксизму. На сучасному етапі розвитку вітчизняної філософії спостерігається формування нового ставлення до марксистської спадщини та усвідомлюється цінність марксизму для історії філософії. У зв'язку з цим видається актуальним звернутися до неомарксистського вчення американського мислителя.

Актуальність дослідження обумовлена також необхідністю історико-філософського аналізу сучасної американської філософії, специфіку одного з напрямків якої - постмодернізму - допомагає осягнути аналіз філософсько-культурологічних поглядів Ф. Джеймісона.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано відповідно до Комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Наукові проблеми державотворення України”, НДР № 01БФ041-01 „Філософська та політологічна освіта в Україні на перетині тисячоліть”.

Ступінь наукової розробки проблеми. Виявлення тенденцій розвитку постмодернізму, його особливостей, а також розгляд постмодерну як культурно-філософської парадигми не втрачає нині свого значення. Українськими вченими здійснено чимало досліджень з постмодерністської тематики. Зокрема, В. Личковах, В. Лук'янець, М. Савельєва, О. Соболь та ін. аналізують різноманітні аспекти постмодернізму.

Погляди Ф. Джеймісона у вітчизняній філософській думці досліджуються з 90-х рр. ХХ ст. Українською мовою перекладено декілька публікацій американського філософа. Окремі положення джеймісонівського вчення у своїх працях аналізують М. Зубрицька, С. Куцепал, В. Ярошовець та ін. Цілісної реконструкції філософської концепції Ф. Джеймісона та аналізу неомарксистської складової його вчення ще не було здійснено в українських історико-філософських дослідженнях.

Теоретичну спадщину американського філософа вивчають російські вчені: О. Аронсон, який аналізує розроблене Ф. Джеймісоном поняття „пастиш”; І. Ільїн, який розглядає погляди філософа у контексті трансформації американського деконструктивізму в постмодернізм; Н. Маньковська, яка приділяє особливу увагу джеймісонівському аналізу естетики постмодернізму та ін. Білоруський вчений А. Горних досліджує різноманітні аспекти вчення Ф. Джеймісона: співвідношення історії й тексту, візуальність як визначальну форму існування сучасної культури тощо.

Філософсько-культурологічна концепція Ф. Джеймісона є предметом дослідження багатьох західних авторів. У працях Р. Боера аналізуються запропоновані американським філософом інтерпретативні методи. У дослідженнях К. Бургема та В. Дауліна з'ясовується зміст джеймісонівського поняття „політичне несвідоме”. У роботах К. Вайза та С. Хомера вивчається метод марксистської герменевтики, яким послуговується Ф. Джеймісон. П. Андерсон і Д. Келнер аналізують основні аспекти теорії постмодернізму американського мислителя. Вагому роль в осмисленні філософської позиції Ф. Джеймісона відіграє також праця К. Вікс та М. Хардта, де здійснюється систематизація поглядів філософа. У роботах В. Вельша та С. Коннора вчення Ф. Джеймісона аналізується у контексті загального розвитку постмодерністської парадигми. філософ джеймісон неомарксистський

Метою дисертаційної роботи є розкриття філософських засад постмодерністського вчення Ф. Джеймісона у контексті неомарксистської спрямованості. Відповідно до мети в дисертації ставляться такі завдання:

- з'ясувати методологічні та джерелознавчі засади історико-філософського дослідження філософсько-культурологічних поглядів Ф. Джеймісона;

- дослідити особливості формування постмодернізму в американській філософській традиції;

- виявити основні впливи марксизму та неомарксизму на формування філософських поглядів Ф. Джеймісона;

- з'ясувати значення поняття інтерпретації у концепції Ф. Джеймісона;

- розкрити зміст джеймісонівської ідеї постмодернізму як „логіки культури пізнього капіталізму”;

- визначити основні риси постмодернізму за Ф. Джеймісоном;

- з'ясувати зміст практики „пізнавальної картографії”, запропонованої американським філософом.

Об'єктом дослідження є філософія американського постмодернізму.

Предмет дослідження - філософсько-культурологічні погляди Ф. Джеймісона.

Теоретико-методологічна основа дослідження. Теоретичними джерелами дослідження стали англомовні роботи Ф. Джеймісона, статті Ф. Джеймісона, перекладені українською та російською мовами, праці представників постмодерного мислення Ж. Бодрійяра І. Гассана, Г. Дебора, Ж. Дельоза, Ж. Дерріда, Ч. Дженкса, У. Еко, Ж.-Ф. Ліотара, Р. Рорті та ін.

Для виявлення специфіки постмодерністської проблематики залучалися праці українських учених В. Лук'янця, О. Соболь, В. Ярошовця та ін.; російських дослідників Н. Автономової, І. Ільїна, Т. Кліменкової та ін.; зарубіжних авторів В. Вельша, Ж.-Ф. Ліотара та ін.

Неомарксистська спрямованість філософських поглядів Ф. Джеймісона вимагала звернутися до марксистської спадщини, репрезентованої науковими доробками Т. Адорно, Л. Альтюссера, Ф. Енгельса, Д. Лукача, К. Маркса, Г. Маркузе та ін., до праць, в яких окреслено загальні риси неомарксистського напрямку - досліджень П. Андерсона, В. Арсланова, Л. Гріффена, М. Хевеши та ін., а також до робіт В. Кувакіна та І. Черкасова, в яких описується зародження та розвиток марксистської думки в США.

Осягнути головні тенденції сучасного американського філософування допомогли дослідження Д. Белла, Ж. Бодрійяра, Дж. Боррадорі, М. Коена, М. Регг, Н. Решера, Дж.Р. Серля У. Труітта, А. Усманової, Н. Юліної та ін.

Теоретико-методологічною основою дослідження є праці історико-філософського та методологічного спрямування - теоретичні напрацювання вчених І. Бичка, М. Булатова, В. Горського, В. Ляха, Т. Ойзермана, М. Поповича, В. Рижка, В. Шинкарука, В. Ярошовця та ін. Певні методологічні засади до вивчення філософського постмодернізму в контексті історії філософії розроблені Г. Заїченком, В. Любивим, О. Хомою, Л. Чекалем та ін.

Методологічною основою дисертації є принципи наукового аналізу: історизму, системності, цілісності, єдності логічного та історичного. Автор послуговувався також методами: аналітичним - у вивченні філософської літератури для формування методологічних і теоретичних засад дослідження; компаративним - у з'ясуванні особливостей американського постмодернізму шляхом порівняння філософських концепцій його основних представників та у виявленні відмінностей у трактуванні певних понять Ф. Джеймісоном й іншими мислителями; інтерпретативним - у тлумаченні основних понять та положень джеймісонівського вчення; історичним - у реконструкції соціально-економічної та культурно-естетичної ситуації 60-х рр. ХХ ст. та формування в її контексті філософської позиції американського мислителя; методом класифікації - у виокремленні основних рис постмодернізму за Ф. Джеймісоном.

Наукова новизна дослідження. У результаті здійсненого дослідження виявлено, що Ф. Джеймісон, відповідно до неомарксистської спрямованості його філософсько-культурологічних поглядів, визначає постмодернізм як „культурну логіку пізнього капіталізму” й аналізує його, інтерпретуючи культурні тексти та виявляючи у них „політичне несвідоме” суспільства.

Наукова новизна отриманих результатів розкривається в наступних положеннях, що виносяться на захист:

- на підставі аналізу науково-критичної літератури, присвяченої творчості Ф. Джеймісона, виявлено недостатній рівень вивчення його філософського вчення, що зосереджувався лише на окремих ідеях мислителя; запропоновано новий підхід до вивчення філософсько-культурологічних поглядів Ф. Джеймісона, що показує зв'язок між його ранніми розробками і теорією постмодернізму;

- виявлено характерні особливості американського філософського постмодернізму: вихід за межі постструктуралістської та деконструктивістської проблематики за рахунок залучення теоретичних та методологічних здобутків прагматизму та марксизму; особливу увагу до соціологічної та політологічної проблематики; прагнення застосувати теоретичні концепції для практичного вирішення суспільних проблем;

- доведено, що вплив марксизму та неомарксизму виявився визначальним при формуванні філософської концепції Ф. Джеймісона, що позначилося на розумінні ним історичного процесу як зміни суспільно-економічних формацій, на застосуванні практики періодизації та історизації, на використанні концепції „структурної каузальності” Л. Альтюссера та ідей Д. Лукача щодо форми та змісту мистецького твору;

- обґрунтовано, що інтерпретація постає основним методом дослідження Ф. Джеймісона і розкриває зміст твору таким чином, щоб показати приховане у ньому „політичне несвідоме” суспільства, яке задає єдність усьому історичному процесу;

- з'ясовано, що в ідеї постмодернізму як „логіці культури пізнього капіталізму” відображене прагнення Ф. Джеймісона поєднати економічну та естетичну сфери суспільного життя;

- вперше здійснено класифікацію особливостей постмодерністської епохи, запропонованих Ф. Джеймісоном; визначено чотири основні риси постмодернізму: появу пастишу в естетиці, шизофренічний досвід, дискурс у теорії та домінування візуальності над розповідністю в сучасній культурі;

- з'ясовано зміст практики „пізнавальної картографії”, яку Ф. Джеймісон пропонує для вирішення соціальних та культурних негараздів у сучасному суспільстві, а також виявлено, що вона включає в себе естетичні методи, теоретичні проекти та політичні дії і призначена поєднати індивідуальне існування суб'єкта та глобальну світову систему.

Теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає в концептуальному осмисленні неомарксистських поглядів американського теоретика постмодернізму Ф. Джеймісона, що дає змогу доповнити існуюче в сучасній філософії уявлення про постмодернізм, американську філософську традицію, марксистську інтелектуальну спадщину.

Практичне значення дослідження. Основні положення роботи можуть бути використані у підготовці та викладенні нормативних курсів з історії філософії, сучасної філософії, а також спецкурсах, присвячених вивченню американської філософської думки.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною роботою. Висновки й положення наукової новизни одержані автором самостійно.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження, висновки та теоретичні узагальнення обговорювалися на засіданнях кафедри історії філософії та аспірантських семінарах філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а також на міжнародних наукових конференціях: „Людина - Світ - Культура. Актуальні проблеми філософських, політологічних і релігієзнавчих досліджень” (Київ, квітень 2004 р.), „Виникнення і становлення: проблеми, концепції, гіпотези” (Київ, грудень 2004 р.), „Дні науки філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка” (Київ, квітень 2005 р.).

Публікації. Впровадження результатів дослідження здійснювалося у формі наукових публікацій - трьох статтей, розміщених у фахових виданнях, затверджених ВАК України, та трьох тез, опублікованих у матеріалах конференцій.

Структура та обсяг дисертації обумовлені метою та завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури. Повний обсяг дисертації становить 173 сторінки. Список використаної літератури включає 185 найменувань і складає 16 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обгрунтовано актуальність теми дослідження, проаналізовано стан наукової розробки теми, сформульовані мета, завдання, об'єкт і предмет дослідження, розкриті методи та наукова новизна дисертації, її теоретичне та практичне значення, наведені дані про публікації та апробацію результатів дослідження.

У першому розділі „Теоретико-методологічна та джерельна база дослідження філософсько поглядів Ф. Джеймісона” здійснюється аналіз джерел, що були покладені в основу написання роботи, з'ясовуються методологічні принципи історико-філософського аналізу неомарксистського вчення Ф. Джеймісона.

На підставі аналізу праць зарубіжних авторів стверджується, що творча спадщина Ф. Джеймісона, з часу появи його перших публікацій, була об'єктом численних науково-критичних досліджень. Починаючи з 1978 р. в США та Європі опубліковано десятки робіт, присвячених аналізу філософсько-культурологічних поглядів американського філософа. Основна увага західних критиків приділяється неомарксистській складовій джеймісонівського вчення. Підкреслюється значення досліджень С. Беста, В. Вельша, К. Вікс, Д. Келнера, С. Коннора та М. Хардта для системного осмислення філософських поглядів Ф. Джеймісона.

З'ясовується, що неомарксизм є визначальною характеристикою концепції Ф. Джеймісона, який використовує також здобутки структуралізму, психоаналізу, герменевтики та інших філософських напрямків у своєму вченні. Неомарксистська спрямованість притаманна як раннім розробкам Ф. Джеймісона, так і створеній пізніше теорії постмодернізму.

У дисертації пропонується такий підхід до вивчення теоретичної спадщини американського філософа, що послідовно висвітлює процес формування його поглядів, теоретичні та методологічні джерела вчення, розробку окремих ідей, концепції. Основним методологічним інструментарієм дослідження слугують принципи та методи, розроблені як вітчизняною, так і зарубіжною філософією.

Другий розділ „Філософсько-культурологічне вчення Ф. Джеймісона: особливості формування” присвячується історико-філософській реконструкції процесу формування філософської позиції американського дослідника. Автор виділяє три головні фактори, що вплинули на становлення поглядів Ф. Джеймісона: його приналежність до американської філософської традиції, прихильність до марксистської теорії та зацікавленість інтерпретативною проблематикою.

У першому підрозділі другого розділу „Постмодернізм в американській філософській традиції” розглядається процес становлення філософії американського постмодернізму, що відбувався внаслідок проникнення в США деконструктивістських ідей Ж. Дерріда та поєднання їх з мистецькою практикою та теоретичними підходами - наприклад, марксизмом, як у Ф. Джеймісона, чи прагматизмом, як у Р. Рорті.

У підрозділі зазначається, що постмодернізм, усвідомлення якого у філософії відбулося завдяки зусиллям французького філософа Ж.-Ф. Ліотара, отримав сприятливі умови для свого розвитку на американському ґрунті. Властиві постмодерністській філософії акценти на множинність, плюральність, особлива увага до проблематики мови, тексту, дискурсу, літератури, інтерпретації, зневага до загальноприйнятих цінностей - істини, реальності, знання, відкидання фундаменталізму, метафізики, традиції, стирання меж між філософією та літературою знайшли відображення у концепціях провідних американських філософів: П. де Мана, Дж. Х. Міллера, М. Заварзаде, Ф. Джеймісона, Р. Рорті та ін. Виявлено, що на відміну від представників аналітичного напрямку, домінуючого у сучасній філософії США, американські постмодерністи звертаються до проблематики дискурсу, наративу, діалогу, інтерпретації.

Проведений компаративний аналіз філософських концепцій Р. Рорті та Ф. Джеймісона продемонстрував, що представники американського філософського постмодернізму у своїх вченнях підтримують загальні теоретичні установки постмодерну - „недовіру до метанаративів” (Ж.-Ф. Ліотар), постметафізичну спрямованість, звернення до міждисциплінарних досліджень, збагачуючи їх за рахунок власного оригінального осмислення сучасної ситуації.

Так, Ф. Джеймісон здійснює аналіз сучасного суспільства у межах марксистської теорії, залучаючи до своїх теоретичних побудов здобутки структуралізму, постструктуралізму та психоаналізу. Філософський постмодернізм Р. Рорті поєднав у собі ідеї американського прагматизму, аналітичної філософії, європейського нігілізму та отримав назву „неопрагматизм”. З'ясовується, що і Ф. Джеймісон, і Р. Рорті підкреслюють граничне зближення філософії, літератури та історії в епоху постмодернізму. Обидва мислителі пропонують тактику поведінки філософа і культурного критика в сучасних умовах, що полягає насамперед у здатності поєднання теоретичних, естетичних, культурних та соціальних практик для інтерпретації та поєднання різноманітних вимірів життя, дискурсів. Важливо відмітити також особливу увагу американських постмодерністів до соціологічної та політологічної проблематики. Наголошуючи на необхідності активного використання філософських знань, дослідники пропонують практичне застосування своїх програм у вигляді „деструкції попередньої філософії” (Р. Рорті) та „естетики пізнавальної картографії” (Ф. Джеймісон).

У другому підрозділі другого розділу „Неомарксистські параметри філософії Ф. Джеймісона” обґрунтовується думка про те, що специфіку філософського вчення Ф. Джеймісона визначає звернення до марксистської спадщини. Зазначається, що у концепції американського філософа актуалізуються ідеї Т. Адорно, Л. Альтюссера, Д. Лукача, К. Маркса та ін.

Стверджується, що Ф. Джеймісон на всіх етапах своєї творчої діяльності - від перших статтей до програмних робіт - звертався до марксизму, запозичуючи окремі його елементи і надаючи їм власного тлумачення. Особливе ставлення до марксизму як до найуніверсальнішої теорії у Ф. Джеймісона сформувалося поступово, під впливом поглядів тих філософів, праці яких мислитель досліджував. Аналізуючи теоретичні побудови Ж.-П. Сартра, а пізніше Д. Лукача, вчений робить висновок про надзвичайне вміння цих філософів залучати у поле своїх досліджень літературні, естетичні, філософські та політичні сфери, створюючи при цьому теоретичну модель, здатну відобразити не лише культурно-естетичне, а й соціальне та політичне життя суспільства. Ф. Джеймісон убачає причину цієї здатності в прихильності до марксизму і визначає його як міждисциплінарний посередник та особливу методологічну установку.

Американський дослідник показує переваги марксизму над іншими теоріями, застосовуючи вертикальну та горизонтальну модель. Вертикальна модель характеризує марксизм не як альтернативу іншим теоріям, а як їхнє завершення. Марксистська теорія, згідно з Ф. Джеймісоном, забезпечує всебічне бачення здобутків інших теорій. Горизонтальна модель характеризує марксизм як універсальний посередник. Філософ вводить поняття „транскодування”, що позначає рух від однієї теоретичної парадигми до іншої з метою вилучення їх найкращих здобутків. Марксизм тут постає засобом зв'язку, „перекладачем”. Ф. Джеймісон вважає, що марксистська теорія є одним з найрозвинутіших сучасних міждисциплінарних проектів, адже вона поєднує економічну, культурну, естетичну та інші сфери, а також відіграє роль посередника, що будує зв'язки між різними дисциплінарними кодами та методами.

Американським мислителем досліджується проблема актуальності марксизму в наш час: він слушно зазначає, що марксизм є найкращим засобом аналізу капіталістичного суспільства, тому розвиток капіталістичних відносин обов'язково буде супроводжуватися марксизмом як найглибшим їх теоретичним осягненням.

Концепція послідовної зміни способів виробництва, що вважається одним із головних здобутків марксистської теорії, займає центральне місце у вченні Ф. Джеймісона. Визначивши п'ять послідовних способів виробництва базових форм соціальних відносин - архаїчні міфо-родові відносини, античне громадянство, феодальне особистісне панування-підкорення, капіталістичну товарну реїфікацію та комуністичну асоційовану комуну - Ф. Джеймісон, слідом за К. Марксом, акцентує увагу не на внутрішній однорідності періодів, а на змінах і переходах від одного способу виробництва до іншого.

В аналізі проблеми відносин базису та надбудови Ф. Джеймісон застосовує концепцію „структурної каузальності” Л. Альтюссера, що зумовлює розуміння структури не як організуючого принципу, що нав'язує елементам структури схему їх організації, а як відсутньої причини, іманентно притаманної всім елементам одночасно. Замість марксистської теорії рівнів, де головною визначальною інстанцією проголошувалася економіка, Ф. Джеймісон пропонує альтюссерівське розуміння проблеми, в якій спосіб виробництва ототожнюється зі структурою в цілому.

Ф. Джеймісон радить розцінювати кожний культурний об'єкт чи витвір мистецтва не як відображення соціальних сил та інтересів, а як „соціально-символічний акт”, тобто як такий, що вміщений у конкретну соціальну ситуацію і вирішує певну соціальну проблему. Наслідуючи Д. Лукача, який вважав, що глибокі та гострі соціально-економічні й політичні протиріччя виявляються перш за все у літературно-художній та естетичній сферах і що саме в них найчіткіше виражається соціальне життя, американський філософ підкреслює необхідність інтерпретації культурних об'єктів, під час якої робиться спроба одночасно споглядати естетичне та не-естетичне, скоротити відстань між цими двома сферами.

На пізньому етапі своєї творчої діяльності, що припадає на 80-ті рр. ХХ ст., Ф. Джеймісон застосовує ресурси марксистської та неомарксистської традицій для створення власної концепції постмодерністської культури, в якій постмодернізм постає духовним вираженням пізнього етапу розвитку капіталістичного суспільства і на відміну від двох попередніх - реалізму та модернізму - характеризується абсолютним проникненням реїфікації у культурно-естетичне життя суспільства, що мало своїм наслідком руйнацію класичного суб'єкта та неможливість індивідуального стилю у мистецтві.

У третьому підрозділі другого розділу „Парадигма інтерпретації у філософії Ф. Джеймісона” обґрунтовується, що інтерпретація постає головним методом дослідження американського філософа та є наскрізною темою всіх його робіт.

Зазначається, що філософія постмодернізму дала розуміння інтерпретації як текстового наповнення смислом, безвідносно до певного вихідного „істинного” значення. Це пов'язано з іншим витлумаченням у постмодернізмі тексту, де він постає як децентроване смислове поле, а інтерпретація пов'язується не з автором чи текстом, а з читачем. Обґрунтовується, що ці основні аспекти постмодерністського розуміння інтерпретації Ф. Джеймісон доповнив здобутками неомарксизму та культурних досліджень.

Мислячи історію у марксистських термінах (як історію класової боротьби), філософ вважає, що сліди цієї боротьби знаходяться у „політичному несвідомому”, яке через інтерпретацію має бути віднайдене у культурних текстах. „Політичне несвідоме” задає єдність усьому історичному процесу, оскільки історія, на думку Ф. Джеймісона, постає як текст і лише розповідність як „соціально-символічний акт” дозволяє нам до неї наблизитись. Отже, поняття „політичне несвідоме” застосовується американським філософом для того, щоб виявити приховану реальність класової боротьби, що присутня у культурних текстах і реконструюється через інтерпретацію.

Історія підлягає попередній „текстуалізації” чи „наративації” - і це єдиний шлях наближення до неї. Тому завданням дослідника є правильне прочитання тексту, адекватне його розуміння та інтерпретація. Інтерпретація призначена розкрити зміст культурного об'єкту таким чином, щоб показати існуючі у ньому сліди класової боротьби. У результаті інтерпретативної діяльності стає видимою колективна розповідь, одвічно притаманна історичному процесу, та відновлюється історичне сприйняття людини, втрачене сьогодні завдяки процесу реїфікації.

Своїм завданням Ф. Джеймісон вважає не інтерпретацію змісту тексту, а відновлення первинного повідомлення, що зазнало складних перекодувань з боку різноманітних цензур соціального поля. Відкриття змісту набуває форми пояснення того, яким чином зміст був змінений.

Інтерпретація твору передбачає його розгляд на трьох семантичних рівнях: історичному, політичному та економічному. На першому рівні об'єктом аналізу постає текст як індивідуальний вислів, на другому - як соціальний дискурс, на третьому - як система виробництва знаків і кодів. Комбінація різноманітних горизонтів та інтерпретативних інструментів веде до кращого розуміння культурного об'єкту та його відношення до великого соціального контексту.

Інтерпретація, згідно з Ф. Джеймісоном, потрібна для того, щоб осмислити позитивні і негативні наслідки „пізнього капіталізму”, що актуалізуються у досвіді спілкування з культурними текстами.

У третьому розділі „Неомарксистська концепція постмодерністської культури Ф. Джеймісона” аналізуються основні ідеї розробленої філософом теорії постмодернізму. Головними її здобутками вважаються: ідея постмодернізму як духовного вираження кінцевої стадії розвитку капіталістичного суспільства, визначення автором особливостей постмодерністської епохи та практичні рекомендації Ф. Джеймісона щодо поведінки людини у сучасних умовах.

У першому підрозділі третього розділу „Історична перспектива розвитку капіталістичного суспільства: постмодернізм як „завершений капіталізм” з'ясовується, що у 80-х рр. ХХ ст. Ф. Джеймісон, використовуючи марксистську та постмодерністську методологію, починає аналізувати культурно-історичну ситуацію сучасності. Він виділяє три стадії розвитку капіталістичного суспільства - національний капіталізм, монополістичний капіталізм та багатонаціональний капіталізм, яким в естетичному плані відповідають три стилі - реалізм, модернізм та постмодернізм. Філософ визначає постмодернізм як „культурну логіку пізнього капіталізму” та підкреслює, що його виникнення тісно пов'язане з появою суспільства споживання, завершенням процесів модернізації, а також колонізацією раніше не охоплених реїфікацією сфер - мистецтва, несвідомого і природи. Як культурна домінанта „пізньокапіталістичного” суспільства, постмодернізм приходить на зміну модерністським стилям у мистецтві, створюючи нові форми свідомості та досвіду.

Стверджується, що в ідеї „постмодернізму як культурної логіки пізнього капіталізму” Ф. Джеймісоном поєднується культурно-естетична та соціально-економічна сфери суспільного життя. Американський філософ співвідносить появу нових рис у культурі з появою нового типу суспільного життя та економічного порядку.

З'ясовується, що Ф. Джеймісон визначає капіталізм як спосіб виробництва, що має здатність пристосовуватися до різноманітних умов завдяки двом стратегіям: розширенню системи та виробництву нових видів споживчих товарів. Постмодернізм мислиться американським філософом як стан, у якому базова тенденція капіталізму - реїфікація - досягає чистої форми. Ф. Джеймісон виокремлює негативні наслідки реїфікації: фрагментаризацію, спеціалізацію та автономізацію соціального життя. Реїфікація веде також до товарної фетишизації, що описується мислителем як мутація речі. У цьому аспекті реїфікація реалізується у рекламному образі, у культурі симулякру, що постає новою „онтологією”. На етапі „пізнього капіталізму” реїфікація захоплює, згідно з Ф. Джеймісоном, останні та найцінніші сфери: мистецтво, несвідоме і природу.

У підрозділі підкреслюється подібність поглядів Ф. Джеймісона, Ж. Бодрійяра та Ж.-Ф. Ліотара на те, що у соціальній та культурній організації сучасного суспільства відбулися певні зміни і що людство знаходиться зараз у постмодерністському стані. Однак, американський філософ вважає, що постмодернізм краще аналізувати в межах структури марксистської теорії.

Ф. Джеймісон пропонує досліджувати постмодернізм у відношенні до модернізму як попередньої стадії розвитку капіталістичного суспільства і виокремлює чотири можливих варіанти такого відношення: антимодерністський та антипостмодерністський, прибічники яких визнають існування нової парадигми, а також негативний та позитивний варіанти оцінки постмодернізму як продовження модернізму. Філософ наголошує на останньому варіанті та підкреслює, що постмодернізм як естетичний стиль епохи „пізнього капіталізму” не може різко відмежовуватися від модернізму, що також є естетичним стилем капіталістичного періоду, тільки більш раннього.

У другому підрозділі третього розділу „Основні риси постмодернізму за Ф. Джеймісоном” проводиться аналіз основних рис постмодернізму та здійснюється спроба їх класифікації.

Ф. Джеймісон зазначає, що постмодернізм сигналізує про значну кількість культурних змін. Інтерпретація культурних текстів дає змогу виявити наслідки „пізньокапіталістичної” стадії культурного розвитку, тому філософ здійснює аналіз постмодернізму, досліджуючи характерні особливості сучасних культурних об'єктів - літературних, художніх та музичних творів, кінострічок, архітектурних споруд, а також порівнюючи модерністські та постмодерністські мистецькі твори. У результаті такої інтерпретації американським дослідником виявлено особливості постмодерністської епохи.

У підрозділі з'ясовується, що для вираження специфіки постмодерністського досвіду простору і часу Ф. Джеймісон використовує поняття „пастиш” і „шизофренія”. Пастиш, на думку американського мислителя, принципово відрізняється від пародії, спрямованої на дискредитацію стилів, існуючих у культурі. На відміну від пародії, що має сатиричний імпульс, пастиш не містить у собі іронії. У дисертації проаналізовано відмінність розуміння поняття пастишу Ф. Джеймісоном і Т. Адорно. Якщо Т. Адорно пов'язує практику пастишу з високою культурою, то американський критик говорить про культуру масову, що має іншу динаміку та безпосередньо залежить від ринкової економіки. Т. Адорно підкреслює зниження класичного елементу у самому модернізмі, тоді як Ф. Джеймісон пов'язує це явище з епохою „пізнього капіталізму”.

У трактуванні шизофренії Ф. Джеймісон виходить із розуміння її як мовного розладу, обґрунтованого Ж. Лаканом. Американський філософ визначає шизофренію як неспроможність суб'єкта об'єднати минуле, теперішнє та майбутнє в межах речення, а отже, й неможливість суб'єкта поєднати минуле, теперішнє та майбутнє у досвіді власної біографії та психічного життя. У шизофреника не має досвіду часової безперервності, він змушений жити у вічному теперішньому. Принципове положення Ф. Джеймісона полягає у тому, що постмодерністський простір, а точніше, гіперпростір сприяє подоланню здатності індивідуального людського тіла до локалізації себе та до організації свого найближчого оточення.

Ф. Джеймісон підкреслює також перевагу візуальної форми над розповідною у сучасній культурі. Візуальність філософ визначає як базовий модус існування постмодерністської культури. Візуальна форма протиставляється у вченні Ф. Джеймісона розповідній. Розповідність є способом включення індивіда у темпоральний та соціальний порядки, а також є способом приведення реальності, що складається з різноманітних вимірів, до єдиної форми. Синтаксичні структури, сюжетні схеми зводять в єдине ціле окрему подію та історію, індивідуальне та колективне, економічне й естетичне, минуле і майбутнє. Горизонтом розповідності є історія. Історія не є текстом, але вона уплітається у текстуру твору і тому мислиться лише у текстуальній формі.

Американський дослідник констатує розмивання меж між високою та масовою культурою у сучасному світі. Він виокремлює два підходи до сутності поділу культури на високу та масову. Прихильники першого підходу вважають, що масова культура істинніша, ніж висока, оскільки її розуміє більшість людей. Прихильники другого підходу наголошують на автономності високої культури і неможливості порівняння її з деградованою масовою культурою. Згідно з Ф. Джеймісоном, висока і масова культура діалектично взаємопов'язані.

Філософ наголошує також на глибинних зрушеннях у теорії, зокрема, на появі власне постмодерністського феномену - теоретичного дискурсу, що прийшов на зміну базовим моделям гуманітарного знання, таким як герменевтична модель внутрішнього й зовнішнього, діалектична модель сутності та явища, екзистенційна модель несправжнього і справжнього, психоаналітична модель явного та витісненого, семіотична опозиція позначуваного й позначеного тощо.

У підрозділі з'ясовано, що поява пастишу в естетиці, шизофренічний досвід постмодерністського суб'єкта, домінування візуальності над розповідністю, дискурс у теорії - основні риси постмодернізму, що виокремлює Ф. Джеймісон. Американський філософ вважає, що ці особливості є результатом втрати сучасною людиною історичного сприйняття власної буттєвості і зовнішньої реальності.

У третьому підрозділі третього розділу „Межі постмодернізму: когнітивне картографування як практичне вирішення проблеми” з'ясовуються перспективи подальшого розвитку постмодернізму за Ф. Джеймісоном.

Американський філософ наголошує, що постмодернізм вміщує у собі можливості до виходу за межі капіталізму. На новому історичному етапі соціальне ціле переживатиметься індивідом безпосередньо, а не опосередковано в естетичній формі. Ф. Джеймісон включає до перспективи розвитку капіталістичного суспільства поряд з його трьома етапами - національним капіталізмом, монополістичним капіталізмом та транснаціональним капіталізмом - „четверту можливість”, для реалізації якої висуває ідею „культурного картографування” світу „пізнього капіталізму”.

Руйнування універсальної історичної розповіді привело до того, що часовий вимір існування суб'єкта в сучасну епоху радикально змінився і фактично перетворився на просторовий. Тому дослідник вважає необхідним завданням сучасності формування нової просторової політики, яка б допомогла кожному індивіду відчути своє власне місце в глобальній світовій системі. Першим кроком такої політики є створення карти величезної багатонаціональної та децентрованої мережі комунікації, в якій опинився сьогодні індивідуальний суб'єкт.

Американський дослідник зазначає, що в результаті поширення впливу капіталу на різноманітні сфери життєдіяльності людини відбулося поступове послаблення зв'язку між життєвим досвідом індивіда та економічними і соціальними формами, між індивідуальною свідомістю і безособовими структурами. Практика „пізнавальної картографії” включає в себе естетичні методи, теоретичні проекти та політичні дії і призначена пов'язати багатство індивідуального існування та складну глобальну світову систему.

У підрозділі обґрунтовується, що створюючи проект „пізнавальної картографії”, Ф. Джеймісон використовує елементи концепції „тотальності” Л. Альтюссера та поняття міського простору, як його подає у роботі „Образ міста” К. Лінч. У вченні американського дослідника тотальність визначається як методологічний імператив, а не нормативний ідеал чи стан буття. Тотальність функціонує як пропозиція постійно пов'язувати та поєднувати, інтерпретувати кожний об'єкт у контексті тих соціальних та історичних сил, що його формують. Це завдання виконати практично неможливо, оскільки тотальність завжди перевищує наше знання. „Пізнавальна картографія” завжди передбачає інтерпретацію, певну естетичну дію, тому вона ніколи не буде фактично відповідати тотальності. За Ф. Джеймісоном, „пізнавальну картографію” варто розуміти як ідеологію у значенні, якого надавав їй Л. Альтюссер - як „репрезентації уявного відношення суб'єкта до його реальних умов існування”.



ВИСНОВКИ

У Висновках дисертації викладено основні результати та підсумки дослідження, описано перспективи й напрями подальшої наукової розробки окресленої проблематики. Результати дослідження конкретизовано у таких положеннях:

- філософські погляди Ф. Джеймісона є невід'ємною складовою постмодерністського дискурсу, що сформувався наприкінці ХХ ст. Проте, на відміну від інших постмодерністських вчень позиція американського філософа відрізняється акцентом на економічну та суспільно-політичну сфери сучасної культурно-історичної ситуації. Ф. Джеймісон визначає постмодернізм як культурну домінанту третього етапу розвитку капіталізму і пов'язує виникнення постмодернізму з появою суспільства споживання.

- культурно-філософський проект Ф. Джеймісона репрезентує американську філософію постмодернізму. На тлі сучасної американської філософії, з властивим їй домінуванням аналітичного напрямку, філософське вчення Ф. Джеймісона вирізняється осмисленням культурних, соціальних явищ, зверненням до інтерпретативної проблематики тощо.

- розкриття філософських засад вчення Ф. Джеймісона неможливе без усвідомлення неомарксизму як його основного елементу. У працях філософа наголошується на ефективності застосування теоретичних і методологічних розробок марксизму для аналізу сучасного суспільства. Дослідження неомарксистських поглядів мислителя сприяє формуванню нового (позитивного) ставлення до марксизму в українській науковій думці.

- результатом дослідження є висвітлення взаємозв'язку культурологічної та філософської проблематики у творчості Ф. Джеймісона. Одержані результати дають можливість краще усвідомити складні трансформаційні процеси, що відбуваються у сучасному суспільстві. Подальшою перспективою дослідження може бути історико-філософський аналіз вчень сучасних американських філософів.

СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Заваженко Т.М. Транснаціональний капіталізм, чи особливості постмодерністської епохи за Ф. Джеймісоном // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Філософія. Політологія. Вип. 70-72. - К.: Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет”, 2004. - С. 14-16 (0,5 др. арк.).

2. Заваженко Т.М. Парадигма інтерпретації у філософії Ф. Джеймісона // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Філософія. Політологія. Вип. 70-72. - К.: Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет”, 2004. - С. 64-66 (0,5 др. арк.).

3. Заваженко Т.М. Філософія американського постмодернізму: неопрагматизм Р. Рорті та деконструктивізм Ф. Джеймісона // Філософські проблеми гуманітарних наук. Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - №4-5. - К., 2005. - С. 205-209 (0,5 др. арк.).

4. Заваженко Т.М. Постмодернізм в інтерпретації Ф. Джеймісона // Актуальні проблеми філософських, політологічних і релігієзнавчих досліджень (До 170-річчя філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка). Матеріали Міжнародної наукової конференції „Людина - Світ - Культура” (20-21 квітня 2004 року, Київ). - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - С. 72-73 (0,2 др. арк.).

5. Заваженко Т.М. Буття людини в сучасних соціо-культурних умовах за Ф. Джеймісоном // Виникнення і становлення. Проблеми, концепції, гіпотези. Матеріали Міжнародної наукової конференції. (17-18 грудня 2004 року, Київ). - Частина перша. - С. 32-34 (0,2 др. арк.).

6. Заваженко Т.М. Неомарксистська філософія Ф. Джеймісона // Міжнародна наукова конференція „Дні науки філософського факультету-2005” (26-27 квітня 2005 року): Матеріали доповідей та виступів. - К.: ВПЦ „Київський університет”, 2005. - Ч. І. - С.61-62 (0,2 др. арк.).

АНОТАЦІЇ

Заваженко Т.М. Культурно-філософський постмодерн Ф. Джеймісона: неомарксистський проект. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.05 - історія філософії. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2005.

Дисертація присвячена історико-філософському аналізу неомарксистських поглядів американського теоретика постмодернізму Ф. Джеймісона. У роботі з'ясовуються особливості формування філософського вчення дослідника, аналізуються основні ідеї його концепції.

У дисертації обґрунтовується думка про те, що на становлення поглядів Ф. Джеймісона вплинуло три фактори: його приналежність до американської філософської традиції, прихильність до марксистської теорії та зацікавленість інтерпретативною проблематикою. Стверджується, що специфіка бачення Ф. Джеймісоном проблеми постмодернізму полягає в оригінальному поєднанні постструктуралістських та неомарксистських поглядів. Марксистська складова визначає особливість розгляду Ф. Джеймісоном постмодернізму як культурної домінанти пізньокапіталістичного суспільства. На матеріалі публікацій Ф. Джеймісона здійснено класифікацію рис постмодерністської епохи. Виявлено, що американський філософ пропонує подолати негативні наслідки постмодерністських зрушень у суспільстві шляхом відновлення почуття колективності та історичності, а також радить застосовувати практику „пізнавальної картографії”.

Ключові слова: постмодернізм, неомарксизм, капіталізм, інтерпретація, культура, дискурс.

Заваженко Т.М. Культурно-философский постмодерн Ф. Джеймисона: неомарксистский проект. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.05 - история философии. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2005.

Диссертация посвящена историко-философскому анализу неомарксистских воззрений американского теоретика постмодернизма Ф. Джеймисона. В работе исследуются особенности формирования философского учения мыслителя, анализируются главные идеи его концепции.

В украинской историко-философской мысли в настоящее время наблюдается стремление достичь наиболее полной и целостной картины философии современности. Для реализации этой цели необходимым является исследование самых различных направлений современной философии, в том числе и постмодернизма.

Ф Джеймисон - один из тех, кто первым указал на изменения в духовной и материальной жизни человечества в 60-е гг. ХХ в. Особенность рассмотрения им проблемы постмодернизма заключается в использовании теоретических и методологических ресурсов марксизма, неомарксизма и постструктурализма.

В результате анализа литературы, посвященной критическому осмыслению творчества Ф. Джеймисона, сделан вывод, что украинские и русские ученые разрабатывают лишь некоторые аспекты философии американского мыслителя, а именно, понятие “пастиш”, проблему доминирования визуальности над повествованием, соотношение истории и текста. Зарубежные исследователи акцентируют внимание на неомарксистской составляющей его учения.

Утверждается, что на формирование теоретических взглядов Ф. Джеймисона существенное влияние оказала американская философская традиция, которая обозначила направление философских поисков исследователя. Предпринятый компаративный анализ концепций Ф. Джеймисона и Р. Рорти помог определить черты, присущие американскому варианту постмодернизма. Это, в первую очередь, стремление выйти за пределы постструктуралистской проблематики за счет обращения к другим философским направлениям, например, к марксизму, или прагматизму; особый интерес к социологической и политологической проблематике; желание применить теоретические концепции к практическому решению общественных проблем.

Установлено, что в своих теоретических построениях американский мыслитель использует идеи Т. Адорно, Л. Альтюссера, Д. Лукача, К. Маркса и др. В то же время философ соединяет элементы марксизма и неомарксизма с философской герменевтикой и психоанализом. Понимая историю в марксистских терминах (как историю классовой борьбы), Ф. Джеймисон считает, что следы этой борьбы нужно искать в “политическом бессознательном” общества, которое задает единство всему историческому процессу.

Ф. Джеймисон выделяет три периода развития капитализма - национальный, монополистический и многонациональный. В эстетическом плане этим периодам отвечают реализм, модернизм и постмодернизм. В идее “постмодернизма как культурной логики позднего капитализма” реализируется стремление мыслителя соединить культурно-эстетическую и социально-экономическую области общественной жизни.

На материале публикаций Ф. Джеймисона осуществлена классификация особенностей постмодернистской эпохи, которыми являются: появление в эстетике феномена “пастиш”, шизофренический опыт постмодернистского субъекта, дискурс в теории, доминирование визуальности над повествованием в культуре. Все эти черты являются необходимым следствием угасания в современном человеке и обществе исторического и коллективистского чувства. Поэтому исследователь предлагает при помощи интерпретации культурных текстов отыскивать в них “политическое бессознательное”, возвращая историческому процессу его единство, а личности - ее целостность.

Ф. Джеймисон стремится не только осознать произошедшие в конце ХХ в. в духовной и материальной сфере жизнедеятельности общества изменения, но и пытается найти возможности преодоления негативных последствий этих изменений. Он разрабатывает форму практики, предназначенную сориентировать постмодернистского субъекта в большом и сложном современном мире.

Ключевые слова: постмодернизм, неомарксизм, капитализм, интерпретация, культура, дискурс.

Zavazhenko T.M. The cultural-philosophic postmodern of F. Jameson: neomarxist project. - Manuscript.

The thesis for application of scientific degree, candidate in the science of philosophy speciality - 09.00.05 - History of philosophy. - Kyiv National Taras Shevchenko University. - Kyiv, 2005.

The thesis is devoted to the historic-philosophical analysis of neomarxist views of the american theorist of postmodernism F. Jameson. In the research features of formation of the philosophic doctrine of the investigator are found out and the basic ideas of his concept are analysed. In the thesis the idea is proved that formation of his views was effected by three factors: his relation to the american philosophical tradition, support of the marxist theory and his interest in an interpretative problematic. The work affirms that specificity of F. Jameson's vision problem of postmodernism consist in an original combination of neomarxist and poststructuralist views. The marxist component defines feature of consideration a postmodernism as a cultural dominant of late-capitalist society. It is found out that in the centre of the F. Jameson's doctrine there is a problem of being of an individual in the modern social-cultural conditions.

Key words: postmodernism, neomarxism, capitalism, interpretation, culture, discourse.

Размещено на Allbest.ru

...