Соціальні механізми формування цінностей молоді в перехідний період: соціально-філософський аналіз

Соціальні наслідки конфліктів, їх функціональна спрямованість знаходяться в центрі уваги вчених. Розглянувши та проаналізувавши різні підходи при визначенні соціального конфлікту, дисертантка дає його авторське визначення: Соціальний конфлікт - це міра суспільних суперечностей, які виникають між суб'єктами суспільно - історичного процесу, розв'язання яких зумовлює створення нової стадії розвитку суспільства в цілому.

Конфліктність - фундаментальна характеристика буття, вона неминуча та природна.

Доведено, що за своєю суттю конфлікт - це різноплановий, поліструктурний процес виникнення, взаємодії та трансформації глибинних чинників людської діяльності (потреб, інтересів, цінностей і т. д.). Він уособлює діалектику людського буття, його суперечливість, динаміку, взаємозв'язки між окремими індивідами і соціальними групами.

Підкреслюється, що безпосередньою основою конфлікту є суперечність інтересів людей, яка визначається подвійною природою самого інтересу.

Подвійність інтересу виявляється в тому, що конфлікт включає в себе і усвідомлені і неусвідомлені складові. Реалізуючи інтерес, індивід здійснює перетворення, які раніше не входили в його наміри. Інтерес є завжди чимось більшим, ніж зміст намірів людини, він постійно несе в собі можливість конфлікту, неспівпадіння намірів та їх реалізації.

Звернено увагу на нерозривний діалектичний зв'язок конфліктів із соціальними змінами. Доведено, що зміни, які проходять в суспільстві, є одними з основних причин трансформації в системі цінностей.

В зв'язку з цим, в дисертації стверджується, що конфлікт цінностей виникає між цінністю як ціллю і цінністю як засобом - як вираження невідповідності між надіями на краще життя і існуючою реальністю, як ностальгічний синдром, як висока оцінка цінностей, що декларуються і низькою спроможністю їхньої реалізації.

У дисертації звернено увагу на проблему неформальних об'єднань молоді та її відхиленій поведінці. Соціальні відхилення - індивідуальні і групові - найчастіше виникають, розвиваються в конфліктогенному середовищі, особливо в ситуації аномії. У той же час соціальні відхилення породжують конфліктні ситуації. Доведено, що вихід відхиленої поведінки з-під контролю, особливо серед молоді, може призвести до серйозних політичних, економічних і соціальних криз. Кризи, у свою чергу, сприяють появі нових, вторинних відхилень, посиленню конфліктної напруженості.

В дисертації проаналізовано негативні явища у поведінці молоді, з'ясовано їх причини, викладено рекомендації щодо їх усунення. Ставиться питання про інтеграцію молоді, її дозвілля і виховання.

У п'ятому розділі „Соціальні механізми впливу держави на розвиток цінностей молоді” розглядаються основні напрямки формування ціннісних орієнтацій молоді, якими є соціальні інститути, освіта, виховання, державна молодіжна політика. Проведено соціально-філософський аналіз перспектив розвитку ціннісних орієнтацій молоді в Україні. Показані загальні тенденції у виборі життєвих цінностей, а також еволюція системи ціннісних орієнтацій української молоді в умовах соціокультурних змін.

Доведено, що поглиблення кризи перехідного періоду впливає на руйнацію ціннісного світу нинішнього і наступних поколінь. Суперечливість ціннісного світу молоді проявляється в незасвоєнні „старого світу” і не сприймання цінностей „нового світу”. Підкреслюється, що ціннісна структура свідомості молоді характеризується різким посиленням індивідуальних цінностей: родина, особистий успіх, матеріальна забезпеченість, комфорт і т. д.

Ці зміни носять стійкий характер. Молодь повна тривоги за своє майбутнє, боїться бідності, безробіття, позбавитися того, що їй надавалося. У найближчі роки в умовах ринкової економіки можна чекати різкого посилення комерціалізації і раціоналізації повсякденної свідомості молоді. Гуманітаризація покликана зіграти роль противаги цій тенденції і запобігти деформації духовного світу молодої людини.

Констатується, що традиційними соціальними інститутами є родина, освіта, виробничі колективи, держава. Кожний з них в ідеалі має створити необхідні умови для оволодіння індивідом відповідної соціальної ролі чи системи ролей. Механізм такого оволодіння носить загальний характер засвоєння особистістю соціальних норм, формування власної нормативно-ціннісної системи і реалізації її у своїй діяльності. Однак в сучасних умовах практично жоден з цих інститутів не виконує своїх функцій, соціалізується у повному обсязі через розрив в ланці „суспільство - соціальні норми - особистість”. Розрив відбувся в ланці „норми”, і особистість виявилася відрізаною від суспільства. Проголошувані донедавна принципи і цінності не були діючими механізмами на рівні особистості, тому що не вели до досягнення індивідуальних цілей. Формально існуючі норми не брали участь у структурній організації свідомості, тому що не могли втілитися в соціально виправдані дії. Доведено, що крім проявів пасивності значної частини молоді, що носять скоріше суб'єктивний характер, існують і об'єктивні причини анемічності, які полягають у фактичній відчуженості молоді в роботі соціальних організацій і об'єднань.

Дослідження показують, що молодь не сформувала своє ставлення до змін у житті суспільства. Наслідком неможливості і невміння молоді відстоювати свої права є відчуження молодих людей від інститутів влади.

Доведено, що існуюча і функціонуюча на кожному історичному етапі суспільного розвитку система освіти являє собою, з одного боку, процес і результат освоєння молодими людьми систематизованих знань, умінь, навичок, з іншого боку - необхідною умовою підготовки людини до самостійного життя, до праці, до суспільної діяльності.

Зосереджено увагу на основних задачах освіти:

- допомога підростаючому поколінню краще зрозуміти світ, у якому воно живе і житиме;

- підготовка молоді до свідомої й активної участі в матеріальному виробництві й інших сферах громадського життя;

- формування моральних якостей молоді.

Звертається увага на те, що погіршується здоров'я і фізичний розвиток молоді. Кожне нове покоління дітей і молоді менш здорове, чим попереднє, і вони змушені жити в більш шкідливих екологічних умовах. Під загрозою найдорожче - генофонд нації.

Інтелектуальний розвиток молоді, погіршення її фізичного і розумового здоров'я означає, що інтелектуальні можливості знижуються „природним” засобом. Падіння в її очах цінності розумової праці, науки, знань, перехід безлічі молодих людей зі сфери розумової праці в сферу практичного бізнесу і комерції, витік розуму і талантів за рубіж - явище протиприродне, але реальне, відбувається інтелектуальне зубожіння, розумове виродження молоді, а отже, і всієї української нації. Інноваційний потенціал молоді падає, її роль у розвитку культури, науки, науково-технічному прогресі знижується і в найближчі роки знизиться ще більш.

Доведено, що ніякі виховні, вербальні методи ситуацію не поліпшать. Молодь, як і весь народ, повинна бути поставлена в такі об'єктивні, жорсткі матеріальні умови, коли б для кожного, хто хоче “добре жити”, ніякого іншого вибору не повинно бути, крім інтенсивної і якісної праці.

Автором обґрунтовано, що незважаючи на всі негативи, діяльність молодих людей в економічних відносинах тісно пов'язана із завданням підвищення її активності як засобу досягнення ефективних економічних результатів. Підтримка молоддю реформування українського суспільства стає важливим її завданням в економічній сфері. Перехідний період дає молоді нові шанси і можливості власними силами добитись добробуту, здійснити свій вибір, що підвищує особисту відповідальність молоді за свою долю. Звертається увага на зміну політичних пріоритетів молоді. Колишня апатія до політичного життя країни поступилась місцем свідомій політичній участі. Події 21 листопада 2004 року (помаранчева революція) переконливо засвідчили готовність українських громадян захищати свій вибір. Найбільшу активність в ході помаранчевої революції проявила молодь, яку раніше вважали аполітичною.

В дисертації звертається увага на формування і реалізацію державної молодіжної політики, викликаної потребою пом'якшити входження молоді в інституалізований соціальний світ, актуалізувати інноваційність молоді і нейтралізувати негативні рушійні потенціали.

Доведено, що державна молодіжна політика - складне, багатогранне явище, що має чітко визначену мету, завдання, напрямки, механізм реалізації і відбивається на її структурі, охоплює всі сфери життєдіяльності молоді, включає питання, пов'язані з формуванням і вихованням молоді, охоплює процеси соціалізації, всю сукупність ідей щодо місця і ролі молоді в суспільстві та їхню реалізацію. Державна молодіжна політика є сукупністю дій держаних громадських інституцій, кожного її суб'єкта.

В дисертації визначено головні засади і завдання державної молодіжної політики…

Головною метою української молодіжної політики є створення необхідних соціальних умов для розвитку молоді посередництвом державної і суспільної діяльності, соціального захисту молоді, формування її творчої активності, здібностей, навичок, а також стимулів до саморозвитку і самореалізації.

ВИСНОВКИ

У висновках підводяться підсумки, пропонується узагальнення та визначаються можливі напрями подальшого розвитку теоретичних та прикладних наслідків дослідження. У дисертації запропоноване нове теоретичне бачення важливої наукової проблеми - виявлення впливу соціальних механізмів на формування цінностей молоді в перехідний період. Проведене дослідження дає підставу для таких висновків…

Соціальний механізм - це органічний взаємозв'язок інтересів, потреб, мотивів, норм, орієнтацій, традицій - загалом усього того, що спонукає особистість або соціальні групи (молодь як соціальна група) до різноманітних форм суспільної діяльності. Зазначені вище структурні компоненти соціального механізму виступають окремо як чинники або детермінанти будь-якої форми людської діяльності. Соціальний механізм набуває статусу наукового поняття лише тоді, коли людська діяльність органічно пов'язується, з одного боку, з внутрішньою мотивацією поведінки людей (потреби, інтереси, мотиви), а з іншого боку, коли ця діяльність розглядається в якості соціального явища або соціального процесу.

Соціальні інститути виступаючи сукупністю взаємозв'язків та систем поведінки людей, визначаються їх потребами і діють в їх інтересах. Соціальні інститути, це своєрідна форма людської діяльності, заснована на чітко розробленій системі правил, норм і контролі за їх здійсненням. Соціальні інститути діють в системі соціальних структур суспільства від імені суспільства і в інтересах людей з метою задоволення їх потреб. Соціальні інститути здійснюють у суспільстві важливі функції: інтеграцію і об'єднання суспільства, диференціацію населення за певними соціальними статусами і ролями, вироблення чітких норм, принципів життєдіяльності суспільних спільностей, регулювання відносин у соціальних спільностях, залучення людей до суспільної діяльності і соціального контролю. Соціальні механізми теж спонукають людину до діяльності тільки через систему впливів, а саме: інтересів, потреб, мотивів, норм, цінностей. Соціальні норми у процесі соціального регулювання виконують інструментальну функцію відносно цінностей, вони є головною функціональною одиницею нормативної регуляції. Соціальні цінності і норми завжди пов'язані з потребами і інтересами. Діяльність суб'єкта спрямована на задоволення інтересів. Об'єктивні протиріччя буття проникають у внутрішній світ індивідів і соціальних груп, відображаються у вигляді складної сукупності суперечливих мотивів і стимулів до дії. Завдяки потребам і інтересам матеріальні відносини переходять у духовні, і навпаки, суспільна свідомість і цінності перетворюються в реальні дії людей, які змінюють структуру їх суспільних зв'язків і відносин. Потреби перетворені в інтереси стають цінностями. Ціннісно-нормативні регулятиви трансформуються в зв'язку зі змінами предметно-речовинного середовища. Цілеспрямована передача позитивних соціальних цінностей і норм, що здійснюється в ході виховання, нерідко неадекватно відбивається як у реальному поводженні особистості, так і в її ціннісних орієнтаціях. Цінності виконують складні різноманітні регулятивні функції по відношенню до суспільства і особистості. Саме їх “подвійне” співвідношення обумовлює актуальність розробки в сучасній науці про людину проблеми ціннісних орієнтацій та їх ролі в активізації людського фактору. Ця проблема виступає як найважливіша частина програми регулювання і управління в суспільстві на етапі його поновлення, коли однією з стратегічних задач є вільне самовизначення людини у світогляді і духовних інтересах.

У дисертації розроблено теоретико-методологічні підходи до уточнення змісту та статусу поняття „цінність” в системі наукового знання. Проведено системний аналіз феноменів „цінність” і „ціннісні орієнтації”, їх сутності, природи і взаємозв'язків системи цінностей та суспільства в цілому. Під цінністю ми розуміємо соціально-філософську категорію, що визначає позитивні чи негативні значення явищ природи, продуктів суспільного виробництва, форм суспільної організації, історичних подій, моральних вчинків, духовних витворів для людства на конкретному етапі історичного розвитку. Фактором формування мотивації дій особистості, її поведінки є ціннісні орієнтації. Вони виступають елементом внутрішньої структури особистості як система суб'єктивно-оцінних, індивідуально-вибіркових відношень особистості до дійсності. Соціальна установка виступає основною у визначенні ціннісної орієнтації. Ціннісні орієнтації лежать в основі світогляду людини, її моральних, політичних, естетичних переконань і смаків, визначають її поведінку. Ціннісні орієнтації - це своєрідна вісь свідомості, яка забезпечує усталеність людини і проявляється в її поведінці, інтересах, потребах. Розглядаючи філософсько-методологічні підходи дослідження цінностей, слід відмітити, що природа цінностей, спосіб її буття, функціонування залишається однією з важливих аксіологічних проблем. Аналізуючи різні течії, теорії, концепції зарубіжних та вітчизняних дослідників, ми дійшли до висновку, що природа цінностей - суб'єктно-об'єктна. Зумовлюється це тим, що ціннісний тип світорозуміння, світосприймання визначається суспільним способом буття людини, існуванням суспільних потреб, які спонукають її до діяльності, тому що цінністю є лише те, що усвідомлюється людиною як значиме. Цінності, виступають як соціальні механізми та інструменти соціального регулювання в суспільстві. Вони є проміжною ланкою, що пов'язує поведінку людини з соціальними інститутами, з його ідеалами і вимогами.

Звільнення суспільної свідомості від застарілих стереотипів, здобуття молоддю справжньої духовності, зростаюча відкритість її системи цінностей до появи нових ідей неминуче викликає перебудову цієї системи, переоцінку цінностей і орієнтацій. Це передбачає якісно новий зміст виховної роботи, докорінне підвищення її ефективності. Реалізація цього завдання у сучасних умовах активно сприятиме створенню дійового механізму, проведенню в життя цілісної, конструктивної державної молодіжної політики, спрямованої на захист інтересів і прав молоді, що виключають прийняття необдуманих державно-політичних рішень і програм, радикальним змінам молодіжного демократичного руху знизу доверху на основі широкого розвитку самодіяльних засад, подоланню відчуження значної частини молоді від влади, управління, політики, культури, моральних і духовно-соціальних цінностей, створенню правових умов для реалізації різних форм молодіжної ініціативи, самодіяльної творчості, новаторського потенціалу молоді. Система цінностей - це типостворююча риса особистості, яка відрізняє її від інших особистостей. Ціннісна орієнтація це комплекс цілей, прагнень і життєвих ідеалів, що виражені у системі норм.

Поєднання розгляду молоді як носія психофізичних якостей молодості, як процесу спадковості та зміни поколінь, як феномена культури та як суб'єкта суспільних перетворень, дало змогу розглянути молодь як комплексну систему: як цілісність, якій притаманний не тільки біологічний, але й соціальний процес. Вплив системи цінностей і структури ціннісних орієнтацій, характерних для суспільства, на систему цінностей і структуру ціннісних орієнтацій особистості відбувається як за допомогою системи освіти і виховання, так і через систему комунікативних засобів, які є більш ефективними і дійовими. Індивід з його системою ціннісних орієнтацій виступає своєрідним провідником, засобом утвердження системи цінностей суспільства, а також передачі її наступним поколінням. Ціннісні орієнтації є основою для самовизначення суб'єктом своїх життєвих позицій, життєвих планів і життєвої перспективи. Процес самовизначення базується на самосвідомості індивіда.

Аналізуючи аспекти формування ціннісного світу молоді в системі суспільного відтворення, слід відмітити статус молоді як особливої соціальної групи. Молодь слід класифікувати не тільки за віковими категоріями, але як групу, що знаходиться в стадії соціокультурної еволюції поколінь, як якісно нову інтегруючу силу, без якої немає суб'єкта історичної діяльності. Ми не вважаємо, що в сутнісній визначеності молоді вік відіграє основну роль. Молодь розглядаємо як історичну спільність людей, яка характеризується типовими для неї життєвими умовами, соціально-психологічними рисами. В цьому зв'язку набуває особливої актуальності розгляд категорії “молодь” як суб'єкта і об'єкта суспільних перетворень, як носія психофізичних якостей молодості, як феномена культури, що дає змогу розглядати молодь не як одномірне кількісне соціальне поняття. Таким чином обґрунтовується багатофакторна модель сучасної української молоді. В результаті послідовності зміни поколінь відбувається процес відтворення соціальної структури, розвиток матеріальних і духовних багатств культури нації, народу, а також всієї системи соціальних відносин, передача досвіду від одного покоління іншому.

Соціальний конфлікт - міра суспільних суперечностей, розв'язання яких зумовлює нову стадію як власного розвитку, так і суспільства в цілому. По своїй суті конфлікт - це різноплановий, поліструктурний процес виникнення, взаємодії та трансформації глибинних чинників людської діяльності (потреб, інтересів, цінностей і т. д.).

Зміни, що проходять в суспільстві, є одними з основних причин трансформації в системі цінностей. Конфлікт цінностей виникає між цінністю як ціллю і цінністю як засобом, як вираження невідповідності між надіями на краще життя і існуючою реальністю, як ностальгічний синдром, як висока оцінка цінностей, що декларуються і низькою спроможністю їхньої реалізації. Конфлікт цінностей є результатом суспільних змін, він вчиняє негативний вплив на соціальні механізми, які формують цінності молоді і може як уповільнювати процес, так і прискорювати ці зміни.

На формування цінностей та ціннісних орієнтацій молоді впливають соціальні інститути, освіта та державна молодіжна політика. Молодіжна політика держави - це політика, яка створює правові та інституційні умови для самостійної, ефективної діяльності молоді.

Послуги молоді, надані державою розробляються з урахуванням динаміки потреб, інтересів, обумовлених специфікою цієї соціальної групи. Молодіжна політика орієнтується не тільки на формування компенсаційних механізмів (державна підтримка соціально незахищених категорій молоді), але й на створення умов самореалізації молодого покоління у виборі сфери зайнятості - професії, освіти, організації дозвілля, реалізації та розвитку інноваційного потенціалу молоді.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗДОБУВАЧА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Формування цінностей молоді в перехідний період: сутність, структура, функції. - Вінниця, 2001. - 238 с. (15 друк. арк.).

2. Морозова Л.П. Соціотехнологічні аспекти формування ціннісного світу сучасної молоді // Соціальні технології. - 2000. - Вип. 5. - С. 302-313.

3. Морозова Л.П. Цінності як основні категорії культури / / Нова парадигма. Альманах наукових праць. - 2000. - Вип. 16. - С. 54-59.

4. Морозова Л.П. Ціннісні орієнтації молоді // Нова парадигма. Альманах наукових праць. - 2000. - Вип. 17. - С. 176-183.

5. Морозова Л.П. Особливості основних напрямків розвитку громадського суспільства в трансформаційний період в Україні // Мультиверсум. Філософський альманах. Зб. наук. праць. - Вип. 10. - К.: Український центр духовної культури, 2000. - С. 111-121.

6. Морозова Л.П. Цінності та природа ціннісних відносин // Наукові записки: спеціальний випуск. - К.: „КМ Академія”, 2000. - Т. 18. - С. 87-91.

7. Морозова Л.П. Конфлікт цінностей молоді в період трансформаційних змін в Україні // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності. Збірник наукових праць, - К.: Вид. центр КДЛУ, 2000. - С. 231-236.

8. Морозова Л.П. Державна молодіжна політика на регіональному рівні // Нова парадигма. Альманах наукових праць. - 2002. - Вип. 25. - С. 80-88.

9. Морозова Л.П. Молодь як найважливіший об'єкт соціально-філософського аналізу // Альманах наукових праць. - 2002. - Вип. 26. - С. 66-78.

10. Морозова Л.П. Конфлікт як умова соціальних змін // Наукові записки: спеціальний випуск. - К.: Видавничий дім „КМ Академія”, - 2002. - Т. 20. - С 104-110. філософія духовність буття

11. Морозова Л.П. Виховання екологічної культури особистості // Вища освіта України. Теоретико та науково-методичний часопис. - 2001. - №2. - С. 88-92.

12. Морозова Л.П. Проблеми цінностей і ціннісних орієнтацій в соціальній філософії // Нова парадигма. Альманах наукових праць. - 2002. - Вип. 27. - С. 50-59.

13. Морозова Л.П. Ієрархія цінностей в індивідуальній свідомості // Нова парадигма. Альманах наукових праць. - 2003. - Вип. 30. - С. 229-239.

14. Морозова Л.П. Аспекти формування ціннісного світу молоді // Наукові записки: спеціальний випуск. - К.: Видавничий дім „КМ Академія”, - 2003. - Т. 21. - С. 94-102.

15. Морозова Л.П. Функції цінностей: їх структура та механізм впливу на поведінку людини // Філософські обрії. Науково-теоретичний часопис інституту філософії ім. Г.Сковороди НАН України та Полтавського державного пед. університету ім. В. Короленко. - Вип. 8. - Київ-Полтава, 2002. - С. 129-131.

16. Морозова Л.П. Соціально-філософський аналіз перспектив розвитку ціннісних орієнтацій молоді України // Нова парадигма. Альманах наукових праць. - 2002. - Вип. 28. - С. 190-207.

Размещено на Allbest.ru