Феномен планетарної свідомості: філософсько-антропологічний аспект

Подальше осмислення провідної ролі свідомості у світових об'єднавчих процесах, необхідності її розвитку й розширення її світоглядних обріїв відбувалось у рамках нових наукових напрямків - філософії техніки, прогностики, футурології, біоетики і, як це не дивно, у рамках науково-фантастичної літератури як різновиду художньої літератури.

Наукова фантастика стала однією з перших спроб художньо-філософського осмислення процесів, пов'язаних з освоєнням інших планет, розвитком роботехніки і штучним інтелектом. Жанр наукової фантастики дозволив змоделювати на сторінках літературних творів багато ситуацій майбутнього, зокрема уявлення про надіндивідуальні (загальнолюдські, планетарні) форми свідомості.

Відзначається, що стрімке зростання науково-технічних досягнень зумовило докорінні перетворення у всіх сферах життя, загострило загальнолюдські проблеми й посилило тенденції становлення єдиної людської цивілізації.

Фантастичні досягнення сучасних наукових технологій і їх панування в усіх сферах життя й побуту сучасної людини - від комп'ютеризації та “інтелектуального одягу” до супутникового й кабельного телебачення, трансгенних продуктів харчування, генної інженерії, невидимих неозброєним оком нановиробів, домашніх роботів та штучного інтелекту - трансформують не тільки інфраструктуру цивілізації, але і впливають на свідомість людини, на її ціннісні установки й культурні орієнтації. Одночасно зростає дисбаланс між масштабом технологічного захоплення всіх сфер життя людини і рівнем культурного осмислення цього процесу.

З огляду на це загострюється проблема розвитку процесу самої культурної трансформації людини. Саме тут роль свідомості високого рівня - планетарної свідомості, що передбачає вибір культурних стратегій не в інтересах тих чи інших груп / корпорацій, а в інтересах усього людства, набуває вирішального значення.

Тому в епоху, коли наукові відкриття й технології мають потужність, здатну завдати непоправної шкоди всьому людству, чи навіть знищити його, проблема морально-етичної планетарної свідомості як єдино здатної застосовувати чи використовувати будь-які відкриття лише в інтересах усього людства є найбільш актуальною.

У зв'язку з цим у дисертації розглянуті сучасні наукові уявлення про природу мозку й свідомості (Р. Пенроуз, Д. Бом, Ф. Блум, Ж. Піаже, Р. Докінз, Дж. Ч. Пірс), смисл яких зводиться до того, що людський мозок є матеріальним субстратом свідомості і має вроджені структури, запрограмовані на постійну еволюцію, що може прискорюватися чи сповільнюватися під впливом соціокультурних чинників.

Постульовано думку про те, що одним із ключових моментів формування свідомості є взаємодія генетичної детермінованості й соціокультурного середовища, унаслідок чого свідомість може автономізуватися від своєї генетичної програми. Культура, а на сучасному етапі переважно наука і технологія, стають чинниками біологічної спадковості, беручи активну участь у коеволюциії (сполученому розвитку взаємозалежних систем, у цьому разі біологічної, соціокультурної й технологічної, учасником яких є сучасна людина).

Показано небезпеку ідей прихильників сучасного трансгуманізму, які роблять ставку на заміну сучасної людини як істоти недосконалої досконалою постлюдиною - кіборгом, котрий здобуває всемогутність і безсмертя за рахунок заміни не лише вразливих органів, але й мозку. Отже, у рамках ідеології сучасного трансгуманізму з його ідеалом технологічної надлюдини перекреслюється сама ідея гуманізму (біологічного удосконалювання людини).

У дисертації обґрунтовано інший шлях - усебічного розвитку людської особистості, яка самовдосконалюється, опановуючи нові уміння й здібності, але при цьому залишається людиною в заданих природою генетико-біологічних параметрах.

Зроблено висновки про те, що масштабні соціальні зміни вимагають адекватної зміни особистості, і що природний вектор розвитку індивідуальної свідомості є вектором сходження її до масштабу єдиного людського роду, тобто до масштабу планетарної спільноти. Носієм такої свідомості може бути лише “планетарна людина”.

Запропоновано категоріальне визначення “планетарної людини” як особистості, яка перейшла на більш високий щабель розвитку індивідуального духу й самосвідомості, особистості, здатної до осмислення і сприйняття об'єднаного світу як ЄДИНОЇ ПЛАНЕТАРНОЇ СПІЛЬНОТИ.

ПЛАНЕТАРНА СВІДОМІСТЬ розуміється як новий, більш високий ступінь розвитку індивідуального духу, здатного до осмислення світу як єдиної планетарної спільноти, свідомість, що керується у своїх діях загальнолюдськими (планетарними) принципами і нормами й етичними цінностями. Вона може розглядатися як орієнтувальна й моделювальна система формування індивідуальної і суспільної свідомості на етапі становлення планетарної спільноти.

Таким чином, планетарна свідомість постає як вектор розкриття й удосконалювання природи людини, і як спосіб заповнення етичного вакууму, що утворився внаслідок утрати релігією свого духовно-морального авторитету та поширення постмодерністського релятивізму, і, нарешті, планетарна свідомість - це етап еволюції людини в період становлення планетарної спільноти.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИСВІТЛЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Беттельгейзе Д.Д. Философия будущего и облик человека в художественном и научно-философском осмыслении // Post Office. Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія: Теорія культури та філософія науки. - 2004. - № 624. - С. 16-37.

2. Беттельгейзе Д.Д. Феномен планетарного сознания и философские вопросы глобализации // Post Office. Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія: Теорія культури та філософія науки. - 2005. - № 700. - С. 14-27.

3. Беттельгейзе Д.Д. Сознание национальное и планетарное: Как возможно взаимодействие? // Post Office. Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія: Теорія культури та філософія науки. - 2005. - № 708. - С. 86-92.

4. Беттельгейзе Д.Д. Проблема бессмертия в контексте биотехнологической революции // Вісник Національного технічного університету “ХПІ”. Збірник наукових праць. Тематичний випуск: Філософія. - Х.: НТУ “ХПІ”. - 2006. - № 29. - С. 103-111.

5. Беттельгейзе Д.Д. Планетарное сознание как вектор раскрытия "природы человека” // Філософські перипетії. Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія: Філософія. - 2006. - № 750. - С. 107-113.

6. Беттельгейзе Д.Д. К Планетарному Сообществу // Post Office. Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія: Теорія культури та філософія науки. - 2007. - № 776. - С. 5-29.

7. Беттельгейзе Д.Д. Разум будущего. (К проблеме формирования “человека будущего”) // Вісник Національного технічного університету “ХПІ”. Збірник наукових праць. Тематичний випуск: Філософія. - Х.: НТУ “ХПІ”. - 2007. - № . - С. .

8. Беттельгейзе Д.Д. Планетарное сознание как современная форма гуманизма // Сборник “Гуманизм социальный, либеральный и религиозный: проблемы диалога”. - Нижневартовск, 2006. - С. 70-73.

9. Беттельгейзе Д.Д. Метаморфоза человечества (к проблеме формирования человека будущего) // Сборник “Человек, культура и общество в контексте глобализации: Материалы Международной научной конференции, 25-27 ноября, Москва. - М.: Академический Проект; Российский институт культурологии, 2007. - 340 с. - С. 85-87.

10. Беттельгейзе Д.Д. Гуманитарные науки и искусствознание в свете глобализации // Сучасні проблеми науки та освіти. Матеріали VI Міжнародної науково-практичної конференції (Алушта, 30 квітня-9 травня 2005 р.). - Тези доповідей. - С 16. (Співавторство - 50 %).

11. Беттельгейзе Д.Д. Ценностные ориентации искусства и философии в эпоху глобализации // Людина, культура, техніка в новому тисячолітті // Матеріали VI Міжнародної науково-практичної конференції (Харків, 26-27 квітня 2005 р.). - Тези доповідей. - С. 15-16. (Співавторство - 50 %).

Размещено на Allbest.ru