Філософія як джерело розвитку науки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Філософія як джерело розвитку науки

Актуальність дослідження зумовлюється тим, що сьогодні наука є особливою сферою духовної, зокрема, інтелектуальної діяльності людини і людства, ціллю якої є вироблення достовірного знання про оточуючу нас дійсність. Разом із тим, наукою є також і сам результат цієї діяльності, система більш чи менш достовірних знань про певну галузь дійсності в вигляді сукупності кількох законів, загальних ідей принципів, закінчених теорій, а також нових робочих гіпотез. З іншого боку, для науки характерне поступове накопичення ядра більш стійких знань, куди входять загальні закони, принципи, що так чи інакше перетинає науку з філософією.

Питання визнання поняття філософії як джерела розвитку науки і її взаємовідношення з наукою складне і в даний час обговорюється як філософами, так і представниками наук, передусім природничих. Разом із тим історія природничих наук говорить про існування впродовж довгих періодів часу певної стійкої ідейної «атмосфери» із загальних понять про властивості дійсності, під впливом яких розвивалась наука даного часу. Цю атмосферу прийнято називати «науковою картиною світу» [4, с. 78 ]. Вона визначає межі «розумних» з точки зору даної епохи гіпотез, а тому стимулює постановку одних наукових проблем, і навпаки, не сприяє і навіть перешкоджає появі інших. Тим самим наукова картина світу задає визначений напрямок для розвитку і теорії (направляючи зусилля на дослідження в цьому напрямку), і спостережень (для розвитку їх технічної бази). природничий наука філософія

Виклад матеріалів дослідження.

Бурхливий розвиток науки впродовж 20 століття виявляє все нові й нові риси та характеристики наукового знання, які багато років були предметом дослідження логіків, методологів та філософів науки. Серед нових явищ у методологічній свідомості науки слід, насамперед, назвати інтенсивне заповнення прірви між природним та соціальним (ідея ноосфери, соціобіологія,екологія), між буттям і розумом (синергетика, універсальність феноменів, що поєднують інформаційні та енергетико-речові процеси), між природним і штучним, живим і неживим (кібернетика, штучний інтелект, стикові галузі наукового знання), між формальним і змістовним, теоретичним і практичним (проектування та прогнозування, планування та програмування, конструювання та моделювання) тощо.

У вирішенні складних завдань , на допомогу людині завжди приходила наука, яка допомагала з часом долати їх. Однак, якщо будь-які конкретні проблеми можуть бути досліджені окремою наукою, то глобальні проблеми в цілому являють собою складну систему, що охоплює людину, суспільство і природу в їх багатоманітних взаємозв'язках і взаємозалежностях, що робить їх вивчення неможливим окремими науками, рамки яких занадто вузькі, щоб бачити ту чи іншу проблему- об'єкт їх дослідження- в контексті інших глобальних проблем. А тому, незалежно від того, які конкретні задачі вирішує та чи інша наука у вирішенні глобальних проблем, необхідною умовою є філософський погляд, філософське осмислення як причин виникнення, загострення, так і основних передумов розв'язання глобальних проблем сучасності.

Без такого широкого, що виходив би за рамки конкретної дисципліни цілісного погляду на проблеми, що стоять перед людством, в якому були б відображені також всі наступні досягнення в різних галузях знання, неможливі ні фундаментальні відкриття, ні розвиток науки взагалі, ні тим більше ефективне розв'язання глобальних суперечностей сучасності. При цьому головна функція філософії полягає не в тому, щоб безпосередньо розглядати природничо-наукові чи технічні аспекти глобальних проблем, а в тому, щоб забезпечити світоглядну, методологічну, культурологічну і етичну основу відповідних рішень з боку цих наук.

Спираючись на досягнення конкретних наук в цій галузі, філософське дослідження відволікається від окремого і розглядає глобальні проблеми лише тією мірою, в якій вони обумовлюють одна одну. Іншими словами, філософський підхід передбачає розгляд глобальних проблем в їх єдності, цілісності і взаємозв'язку з точки зору їх суспільної значимості і соціальної обумовленості. Як цілком слушно зазначає П. Сорокін, таке дослідження передбачає як виявлення сутності глобальних проблем, так і встановлення їх справжньої природи і генезису, тим самим багато в чому визначаючи шляхи їх подальшого наукового і практичного вирішення [2, с. 54].

Загалом філософське осмислення глобальних проблем відкриває нам такі перспективи:

- формуючи світогляд, філософія задає певні ціннісні установки, які значною мірою визначають направленість людської діяльності, а відповідно і її результат;

- узагальнюючи дані окремих наук і теорій, які виникають у їх надрах, філософія дає таким чином інтегральний погляд на проблеми;

- філософія пояснює суспільні явища і процеси в історичному контексті, формуючи таким чином найбільш загальні закони розвитку суспільства і природи, тому в дослідженнях глобальних проблем націлює на розуміння їх як закономірного явища і органічно пов'язаних з суспільним прогресом;

- з філософських позицій можна побачити загальну тенденцію розвитку науки, динаміку взаємодії проблем сучасності;

- виконуючи культурологічну функцію, філософія дає можливість розвивати культуру людського мислення, у тому числі і наукового, а також знайомитися з культурою окремих народів, в якій формуються певні цінності, що спрямовують людину на певну діяльність, зокрема і наукову;

- філософія ставить питання сенсу життя людини, смерті і безсмертя, надає людині духовної підтримки, яку нічим не можна замінити. Адже з майбутнім людина пов'язує всі свої бажання і надії, а тому вона хоче знати, наскільки її суб'єктивні очікування «вписуються» в реальні перспективи майбутнього; філософія здійснює розробку цілого ряду категорій, що мають безпосередній зв'язок з сучасними актуальними проблемами людства і які відіграють велику роль в осмисленні і розумінні об'єктивних тенденцій світового розвитку: «природа», «культура», «суспільство», «цивілізація», «науково-технічна революція» (НТР), «суспільний прогрес» тощо, без яких поступ науки неможливий.

Висновки

Досвід показує, що у розвитку науки філософія завжди відігравала значну роль. Як не збагачувалась наука, як не розширювався її предмет і методологічний потенціал, у її царині завжди накопичувалися завдання і проблеми, що можуть бути розв'язані тільки з допомогою філософії. Це означає, що ніякі інші форми суспільної свідомості, навіть такі високорозвинуті як наука, не спроможні витіснити філософію. Філософія завжди була і буде залишатися, допоки існуватиме людина, здатна мислити, прогресувати, змінювати себе і світ навколо себе.

Список використаних джерел

1. Кохановский, В. П. і ін. . Основи філософії науки. ? Феникс, 2007 р. ? 608 с.

2. Проблеми філософії: Респ. міжвід..наук. зб. Вип. 88: Суспільна діяльність, нове мислення і пізнання. -К. - Либідь, 1991. - 128 с.

3. Філософія. Курс лекцій: Навч. Пос./ І.В. Бичко, Ю.В. Осічнюк- К.: Либідь, 1991. - 456 с.

4. Стьопін В. С., Кузнєцова Л.Ф . Наукова картина світу в культурі техногенної цивілізації. -- М., 1994 .- 274 с.

5. Філософські проблеми сучасного природознавства. Вип. 77. Екологія, культура і соціальна практика: Респ. між від. Наук.. зб. -К. Либідь, 1991.- 117с.

Размещено на Allbest.ru