Мислення та інтелект

Размещено на http://www.allbest.ru/

Поняття про мислення. Мислення як процес.

Поняття мислення перебуває у тісному зв'язку з поняттями «буття», «матерія», «людина», «пізнання», «знання», «ідея» тощо. Воно є фундаментальним у концептуальних системах знання філософів минулого та сучасності. Поняття мислення (гр. нпхт -- розум) і взаємопов'язані з ним поняття -- «відображення», «образ»,«відчуття», «поняття», «знання» -- були сформовані античними філософами (Геракліт, Анаксагор, Демокрит, Епікур, Сократ, Платон, Арістотель та ін.)

За Арістотелем мислення є частиною душі, іншою її частиною є відчуття. Як частина душі, мислення є специфічною здатністю розмірковувати, осягати думкою світ і самого себе, тобто душу. Мислення є діяльністю, яка спрямована на пізнання, осягання родів сущого. Досліджуючи мислення, Арістотель створив логіку -- науку про мислення, сформулював закони та форми мислення.

У концептуальних системах філософів Нового часу (Джон Локк, Френсіс Бекон, Клод Адріан Гельвецій, Девід Юм) мислення -- це діяльність, яка спрямована на пізнання та практичні дії; воно розробляє метод, тобто засіб, прийом пізнання та практичних дій. Філософи вирізняють прояви мислення -- відчуття, споглядання, уява,рефлексія; рівні мислення -- розсудок, розум; прояви діяльності мислення -- сумнів, віра, задум, прийняття рішень, розуміння, уявні операції.

У концептуальних системах представників класичної німецької філософії (Еммануїл Кант, Йоганн Готліб Фіхте, Фрідріх Вільгельм Шеллінг, Георг Геґель) мислення розглядається як акт самодіяльності суб'єкта, що породжує різні інтелектуальні, уявні феномени -- поняття, принципи, закони, ідеї, ідеали, тобто знання.

Еммануїл Кант відзначав спонтанність актів мислення, апріорний характер його діяльності, спрямованість на пізнання за допомогою понять, вирізнив рівні мислення --інтуїція, розсудок, розум; типи і види мислення -- формально-логічне (розсудливе) і діалектичне (розумне), конкретне і абстрактне, практичне і теоретичне. Е. Кантвизначив односторонність, обмеженість розсудку і антиномічність розуму, встановив зв'язки «чистого» мислення з чуттєвістю, з зовнішнім світом.

Г. Гегель визначає мислення як діяльність суб'єкта, яка спрямована на пізнання світу в формі понять (категорій). Вищою формою пізнання є наука (філософія), яка пізнає Абсолютний дух. Мислення є пізнанням в поняттях (категоріях) Абсолютного духа, внаслідок чого формується всезагальне знання.

2. Класифікація видів мислення.

Види мислення

1. Класифікація за явищем, яке опосередкує розумовий процес, :

1) Предметно-дієве (маніпулювання предметом).

2) Наочно-образне (для роздуму використовується образ).

3) Теоретичне (образне або понятійне).

2. Класифікація за якістю результату

1) Шаблонне. 2) нешаблонне. Не ділиться на погане і хороше!

3. За типом рішення завдань :

1) Теоретичне. 2) Емпіричне.

4. По мірі усвідомленості :

1) Аналітичне. Кожен етап рішення розумової задачі ясний, до нього можна повернутися, щоб переконатися в правильності рішення задачі.

2) Інтуїтивне. Характеризується швидкістю протікання, відсутністю чітко виражених етапів, мінімальною усвідомленістю.

5. По відповідності реальності тих зв'язків і стосунків, які людина відбиває,

1) Реалістичне, яке правильно відбиває дійсність, робить поведінку людини розумною.

2) Аутистическое. Дає помилкове уявлення про дійсність. Думки людини при аутистическом мисленні підкоряються не логіці і розуму, а афектним потребам, відбивають їх силу і динаміку. Аутистическое мислення розгортається на асоціаціях.

Проблема визначення інтелекту

Інтелект (від лат. іntellectus - розуміння, осмислення) - відносно стійка структура розумових здібностей індивіда. Інтелект ототожнюють із системою розумових операцій, зі стилем і стратегією вирішення проблем, з ефективністю індивідуального підходу до ситуації, що вимагає пізнавальної активності, з когнітивним стилем і под.

За своїм психологічним змістом інтелект належить до “нечітких” понять. Поняття “інтелект” у психологічній літературі має щонайменше 3 значення:

1. Загальна здатність до пізнання й вирішення проблем, що визначає успішність будь-якої діяльності і лежить в основі інших здібностей.

2. Система всіх пізнавальних здібностей людини (від відчуття до мислення). мислення арістотель інтелектуальний філософія

3. Здатність до вирішення проблем без зовнішніх спроб і помилок (у думці), протилежна здатності до інтуїтивного пізнання.

Зараз інтелект розглядається як загальна розумова здатність узагальнення поведінкових характеристик, пов'язана з успішною адаптацією до нових життєвих умов.

Часто інтелект ототожнюють з мисленням, при цьому підкреслюючи, що мислення - це процес, а інтелект - якість цього процесу. Критеріями якості виступають: ефективність, простота щодо когнітивного навантаження, здатність до знаходження нестандартних рішень.

Інтелектуальні властивості особистості

Чи не найяскравішим доказом особистісної зумовленості мислення та інтелекту є поняття інтелектуальної активності особистості.

Інтелектуальна активність - це не стимульоване ззовні продовження мислення. Подібно до того, як метод проблемних ситуацій відділяє мислення від інших психічних процесів, не стимульована ззовні діяльність однозначно виявляє інтелектуальну активність. Інтелектуальна активність є особистісною властивістю, властивістю цілісної особистості, яка не зводиться ні до загальних розумових здібностей, ні до мотиваційних факторів розумової діяльності. Такий підхід дає можливість досить переконливо розрізнити творчість та інтелект і визначити творчість. Як дериват інтелекту інтелекту, заломлений через мотиваційну структуру, яка або гальмує, або стимулює їхній вияв.

Методом “креативно поля” Д.В. Богоявленська визначила три рівні інтелектуальної активності - стимульно-продуктивний, евристичний, креативний.

Стимульно-продуктивний, або пасивний, рівень маж місце тоді, коли людина, досить странно працюючи, залишається в межах заданого або знайдено способу дії.

Євристичний, тут люди вже виявляють певною мірою інтелектуальну активність, не стимульовану зовнішніми факторами, шукають нові засоби. Однак еврист схильний виявити тільки емпіричні закономірносоті, які дають змогу вирішувати поставлені ззовні задачі на відміну від креатинів, для яких імперична закономірність стає не формальним засобом, а самостійною проблемою. Якісна особливість креатинів - самостійна, не стимульована ззовні постановка проблеми.

Стимульно-продуктивний рівень відповідає прийняттю і продуктивному вирішенню задач, однак у межах уже поставлених проблем. Евристичний рівень відповідає відкриттю нових закономірностей емпіричним шляхом.

Креактивний рівень відповідає теоретичним відкриттям, коли вчений будує теорію, яка пояснює факти, ставить нову наукову проблему (Д.Б. Богоявленська).

Мисленнєва діяльність зумовлена не тільки особистісно, а й індивідуально, суб'єктивно. В процесі мислення, у постановці та розв'язуванні задач, ставленні до них, продуктивності, мислення не можуть не виявлятися характер людини, її темперамент, типу акцентуації, психофізіологічні особливості. Так, кожна класифікація індивідуальних типів у психології супроводжується яскравим описом особливостей мислення. К.Г. Юнг, зокрема, характеризує особливості мислення екстравертів та інтровертів. За екстравертованої установки мислення спрямоване на категорії об'єктивних даних (факти, іде). Екстраверт намагається “ставити всі прояви життя в залежність від інтелектуальних висновків, які завжди орієнтуються на об'єктивно задане, або на об'єктивні факти, або на загальноприйняті ідеї? Мислення ж за інтровертаваної установки орієнтується передусім на суб'єктивний чинник. Інтроверт прагне поглиблення, а не розширення. Його судження менше стосуються об'єкта, ніж суб'єкта.

Специфічне поєднання різних властивостей розуму, їх стійкий вияв у процесі розв'язування різних задач характеризують стиль інтелектуальної діяльності, той самий єдиний інтелект, особистості, за допомогою якого людина не тільки пізнає, а й перетворює навколишній світ, активно впливає на нього, будує стратегію свого життя і реалізує її упродовж багатьох років. Найвищим рівнем розвитку інтелекту є така його структура, яка забезпечує творче перетворення дійсності, творчість у її різноманітних видах і виявах.

Сучасним варіантом, комп'ютерної метафори є поняття “штучного інтелекту”. Сфера досліджень штучного інтелекту характеризується спробами визначити, як система сприймає аналізу, передає та узагальнює інформацію, і за допомогою цих даних досліджувати конкретні ситуації й знаходити розв'язування задач.

Сфери, які стосуються штучного інтелекту, характеризуються двома основними ознаками.

По перше, в них використовується інформація в символьній формі - букви, слова, знаки, малюнки. По-друге, для штучного інтелекту необхідна наявність вибору.

Сучасний стан розвитку ідей штучного інтелекту, пов'язаний зі створенням комп'ютерів п'ятого покоління, характеризується новими якісними рисами. Академік Г.С. Поспєлов об'єднує ці риси одним поняттям - інтелектуальний інтерфейс.

6. Проблемна ситуація і задача.

Як у теоретичному, так і в фактичному мисленні задача визріває з проблемної ситуації. Виявлення проблемної ситуації, перехід п у сформульовану проблему й далі - в задачу - процес неоднозначний і непрямолінійний. У реальному мисленні побачити та сформулювати проблему інколи значно важче й важливіше, ніж її розв'язати. З цього приводу можна згадати афористичне висловлювання Н. Бора: "Проблеми важливіші за рішення. Рішення можуть застаріти, а проблеми залишаються". В широкому смислі слова проблемною є будь-яка ситуація, практична або теоретична, в якій немає готового відповідного до обставин рішення і яка саме тому вимагає обдумування.

З практичною метою навчання з розв'язування проблем важливо їх класифікувати залежно саме від наявності або відсутності названих вище ознак: чи сформульована проблема з самого початку, чи відомий метод розв'язування проблеми, чи відоме рішення проблеми (або, принаймні, чи існує критерій того, що саме можна вважати рішенням). За цими ознаками всі проблемні ситуації поділяються на вісім різних типів (табл. 7).

7. Мислення і мовлення.

Мова й мовлення є одним із засобів мислення, розуміння. Роль мови велика навіть щодо осмислення й інтерпретації наочно даних об'єктів, коли результати роботи відчуттів та сприймання перекодовуються в мовні знаки. Коли ж ідеться про розуміння складних об'єктів, абстрактного матеріалу, об'єкт мислення ставиться перед свідомістю у мовній формі.

Мова є носієм пізнаного й водночас знаряддям пізнання нового (Г. С. Костюк). Однак у мові як у знаковій системі відображені вже досить формалізовані, фіксовані значення, які можуть забезпечити міжлюдське спілкування. Що ж до особистісних смислів предметів та явищ, які завжди забарвлені індивідуальним життєвим досвідом, потребами й емоціями конкретної людини й тому можуть не збігатися зі значеннями, то вони виражаються в мовленні.

Чи залежить від конкретної мови мислення її носіїв? Відомі психолінгвісти Сепір і Ворф відповідають на це запитання позитивно. Вони автори так званої гіпотези лінгвістичної відносності Сепіра - Ворфа. "Певною мірою людина перебуває під владою конкретної мови, яка є для даного суспільства засобом вираження, - пише Сепір. - Ми бачимо, чуємо і сприймаємо дійсність так, а не інакше передусім тому, що мовні норми нашого суспільства сприяють певному вибору інтерпретації". Сепір уводить поняття лінгвістичного детермінізму (мова може детермінувати мислення) і лінгвістичної відносності (цей детермінізм пов'язаний з конкретною мовою, якою розмовляє людина). Ці автори наводять багато досить переконливих прикладів такої відносності на всіх рівнях - від лексичного до граматичного. Так, скажімо, у мові ескімосів існує 50 назв для різних відтінків білого кольору, тобто 50 варіантів слова "білий". Ясно, що це пов'язане із середовищем - ескімосів, як відомо, оточує сніг. І навіть для такої, здається, фізично зумовленої речі, як кольоровий спектр, у різних мовах - різне членування (7 - в українській, 6 - в англійській, 4 - в родезійській мові шона, 2 - у мові басса в Ліберії) (рис. 40).

Один з видів мовлення - внутрішнє мовлення (без звуків). Воно є формою існування внутрішніх мисленнєвих дій, і саме тому процес інтеріоризації (перетворення зовнішніх дій у мисленнєві), проходячи ряд етапів, про які вже йшлося, обов'язково завершується етапом, коли дія коментується й контролюється за допомогою мовлення не зовнішнього (промовляння вголос), а внутрішнього, часто скороченого й згорнутого.

Мисленнєва дія, думка часто розгортається як таке зіткнення різних позицій і підходів, яке відображається й у внутрішньому мовленні. Перехід від думки до внутрішнього мовлення й від останнього до мовлення зовнішнього, повноцінного вербалізованого вираження думки - процес не тільки не прямолінійний, а загалом такий, що не може бути описаний на площині. Навіть більше: щоб його описати, недостатньо і трьох вимірів простору. За влучним висловом Л. С. Виготського, думка нависає хмарою змісту і може або пролитися, або не пролитися дощем слів. Перетворення особистісних смислів у значення робить процес переходу від думки до слова дуже складним, а часом непереборним для людини.

Проілюструвати сказане можна не тільки на прикладах написання художніх творів, а й на відомій майже кожному ситуації оволодіння іноземною мовою, перших спроб спілкування нею. Людина може мати досить вагомий запас слів, знати граматику й синтаксис, отримувати позитивні оцінки в навчальних умовах і при цьому принципово не володіти навичками так званого активного мовлення. З психологічної точки зору це означає, що не сформоване вміння виражати свої думки в новій знаковій системі, якою завжди є нова мова (до речі, це може бути й загалом інша знакова система - креслення, ноти та ін.).

Саме в значенні слова криється вузол тієї єдності, яка називається мовленнєвим мисленням. Це відбувається тому, що значення слова - явище мовленнєве й мисленнєве водночас тобто належить як до сфери мовлення, так і до сфери мислення. Разом з тим значення слова - єдність не тільки мислення і мовлення, а й єдність узагальнення і спілкування, комунікації і мислення. Спілкування, за Л. С. Ви-готським, передбачає узагальнення ("слово майже завжди готове, коли готове поняття").

Однак значення слова - не більше ніж потенція, яка реалізується в живому мовленні, значення - тільки один камінець в складній будові смислу. Смислом у такому контексті є сукупність усіх психологічних фактів, які викликає в нашій думні слою, почуте або промовлене.

Саме семантичні, пов'язані зі значенням моменти переважають у внутрішньому мовленні. Внутрішнє мовлення е чисто предикативним, тобто в ньому предикати (дієслова, інші слова, які позначають дію) суттєво переважають над словами, які позначають те, про що йдеться. Це відбувається тому, що тема, на яку ми розмовляємо самі з собою, нам, як правило, досить добре відома.

Внутрішнє мовлення, за Л. С. Виготським, - це мислення чистими значеннями. Воно не збігається з думкою, тому що не збігаються одиниці мислення й мовлення. Те, що в думці міститься симультанно (тобто одночасно), у мовленні розгортається суксесивно (тобто послідовно) (рис. 41).

Отже, думка не збігається не тільки зі словами, а й зі значеннями слів. Тому процес розуміння думки, незалежно від того, промовлена вона вголос чи ні, не є безпосереднім процесом. Думка, каже Л. С. Виготський, породжується не іншою думкою, а мотивуючою сферою людини. Тому й зрозуміти слово, думку означає передовсім зрозуміти мотив, те, заради чого думка промовляється.

Процес розуміння мовлення тісно пов'язаний з ширшою проблемою розуміння людиною, яка спілкується, не тільки слів, речень, а й того, що стоїть за ними, - думок, намірів, мотивів, ставлень. Однак слово, як кажуть, для того й дасться людині, щоб вона все це приховувала. Про глибину проникнення в завуальований зміст, тобто про можливості розуміння мовлення, психологи дізнаються завдяки такій методиці, як, наприклад, методика визначення рівня розуміння смислу прислів'їв.

Методика "Нісенітниці"

За допомогою цієї методики оцінюються елементарні образні уявлення, дитини про навколишній світ і про логічних зв'язках і відносинах, що існують між деякими об'єктами цього світу: тваринами, їх способом життя, природою. За допомогою цієї ж методики визначається вміння дитини міркувати логічно і граматично правильно висловлювати свою думку.

Процедура проведення методики така. Спочатку дитині показують картинку, зображену на мал. 1. У ній є кілька досить безглуздих ситуацій з тваринами. Під час розглядання картинки дитина отримує інструкцію наприклад такого змісту:

«Уважно подивися на цю картинку і скажи, чи всі тут знаходяться на своєму місці і правильно намальовані. Якщо що-небудь тобі здасться не так, не на місці або неправильно намальовані, то вкажи на це і поясни, чому це не так. Далі ти повинен будеш сказати, як насправді повинно бути».

Мал. 1. Картинка до методики "Нісенітниці".

Примітка. Обидві частини інструкції виконуються послідовно. Спочатку дитина просто називає все нісенітниці і показує їх на картинці, а потім пояснює, як насправді повинно бути.

Час експозиції картинки і виконання завдання обмежено трьома хвилинами. За цей час дитина повинна помітити якомога більше безглуздих ситуацій і пояснити, що не так, чому не так і як насправді має бути.

Оцінка результатів

10 балів - така оцінка ставиться дитині в тому випадку, якщо за відведений час (3 хв) вона зауважила всі 7 існуючих на зображенні нісенітниць, встиг добре пояснити, що не так, і, крім того, сказати, як насправді має бути.

8-9 балів - дитина помітила і відзначила усі наявні нісенітниці, але від однієї до трьох з них не змогла до кінця пояснити або сказати, як насправді повинно бути.

6-7 балів - дитина помітила і відзначила усі наявні нісенітниці, але три-чотири з них не встигла до кінця пояснити і сказати, як насправді повинно бути.

4-5 балів - дитина зауважила усі наявні нісенітниці, але 5-7 з них не встигла за відведений час до кінця роз'яснити і сказати, як насправді повинно бути.

2-3 бали - за час дитина не встигла помітити 1 -4 з 7 наявних на картинці нісенітниць, а до пояснення справа не дійшла.

0-1 бал - за час дитина встигла виявити менше чотирьох із семи наявних нісенітниць.

Зауваження. 4 і вище бала в цьому завданні дитина може отримати тільки в тому випадку, якщо за відведений час він повністю виконав першу частину завдання, повну інструкцію, тобто виявила всі 7 нісенітниць, наявних на картинці, але не встигла або назвати їх, або пояснити, як насправді повинно бути.

Висновки про рівень розвитку

10 балів - дуже високий.

8-9 балів - високий.

4-7 балів - середній.

2-3 бала - низький.

0-1 бал - дуже низький.

Размещено на Allbest.ru