Мислення як предмет вивчення логіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

1. Теоретична частина

1.1 Поняття про мислення

1.2 Абстрактне мислення та його характерні особливості

1.3 Істинність і правильність мислення

1.4 Поняття про форми і закони мислення

2. Практична частина

Список використаної в теоретичній частині літератури

1. Теоретична частина

1.1 Поняття про мислення

Питання про те, що таке мислення, глибоко науково, послідовно матеріалістично було вперше роз`язане тільки марксистською філософією. Ідеалізм посилено перекручує цю проблему. Ідеалісти стверджують, що мислення не залежить від матерії, що воно існувало до матерії, до природи, що воно первинне, а матерія, природа, буття -- вторинні, похідні від мислення, породжені ним.

У дійсності ж мислення--властивість матерії, воно не існує поза нею. Мислення є функція людського мозку. Мозок -- орган мислення людини.

Мислення за своєю природою суспільне. Воно виникає і розвивається разом із появою людини й людського суспільства. «Свідомість,-- зазначали Маркс і Енгельс,-- від самого початку є суспільний продукт і залишається ним, доки взагалі існують люди» Маркс к., Енгельс Ф. Твори. Т. 3. С. 29.. Поза людиною й людством мислення не існує. Вирішальна роль у виникненні мислення належить праці. Ф. Енгельс зазначав: «Спочатку праця, а потім і разом з нею членороздільна мова стали двома найголовнішими стимулами, під впливом яких мозок мавпи поступово перетворився в людський мозок.. .» Там же. Т. 20. С. 490.

Мислення є відбиття дійсності в думках людей у формі понять, суджень та умовиводів. Воно суттєво відрізняється від таких форм віддзеркалення, як відчуття, сприйняття і уявлення.

Відчуття - інша елементарна форма почуттєвого пізнання зовнішнього світу. Відчуття дають безпосереднє відображення дійсності. Предмети і вища навколишнього світу, діючи на органи відчуття людини, викликають різні відчування -- зорові, слухові, дотикові тощо. Відчуття відображають окремі ознаки, властивості, якості речей. На основі відчуттів: виникає сприйняття.

Сприйняття -- це дещо складніша, ніж відчуття, форма пізнання дійсності. Сприйняття є віддзеркалення предметів і явищ у їх наочній цілісності. Воно виникає з різних відчувань, але не є механічною сумою відчуттів. У сприйнятті різноманітні відчування не ізольовані одне від одного, а органічно пов'язані, злиті в цілісний образ Сприйняття як і відчуття є відбиття наочне і безпосереднє

Уявлення -- це почуттєвий образ тих предметів і явищ, які людина сприймала раніше.

Уявлення виникають із почуттєвих сприймань, але, на відміну від них, вони безпосередньо не пов'язані з предметами. Уявлення завжди індивідуальне, воно залежить від відчуття, сприйняття, пам'яті, емоцій, життєвого й професіонального досвіду людини. [1,ст.4]

Серед незчисленної множини ознак, які належать предметам мислення, виділяють такі їх основні види: загальні і індивідуальні, істотні і неістотні, родові та видові.

Загальні ознаки -- це ті, які належать деяким предметам і лежать в основі узагальнення чи об'єднання їх у певну множину. Наприклад, ознака -- здійснення довготермінового вкладення капіталу в якусь справу з метою отримання прибутку -- є загальною для кожного інвестора, чи то буде організація, держава, чи приватний підприємець.

Індивідуальні (специфічні) ознаки - це ті, що належать тільки даному предмету чи тільки певній групі предметів і лежать в основі виділення цього предмета чи цієї групи предметів серед інших. Наприклад, індивідуальна ознака акціонерних банків у тому, що їх статутний капітал формується внаслідок емісії та продажу акцій. Індивідуальною ознакою можуть бути зовнішній вигляд, місце розташування та ін.

Поділ ознак на загальні та індивідуальні носить відносний характер. Загальні ознаки для певної групи предметів можуть бути й індивідуваними для неї основі яких ця група виділяється серед множини предметів.

Істотними є ті ознаки, кожна з яких є необхідною, а їх сукупність -- достатньою умовою для того, щоб відрізнити даний предмет (клас предметів) від інших і отримати відповідь на запитання: «Що це таке?». [ 3]

Мислення є предметом вивчення логіки. Вона складає частину духової культури саме тому, що формує культуру мислення. Це формування є одним із чинників практичного визначення логіки як навчальної дисципліни.

Що ж означає поняття «культура мислення»? Насамперед - усвідомлене відношення до процесу міркування, тобто вміння правильно будувати доведення, спростування, доводити аналогії, висувати гіпотези, знаходити й усувати помилки у своїх і чужих міркуваннях. Подібно до того, як знання правил граматики дає нам можливість досконало будувати слова, речення, фрази, так і знання правил та законів логіки, забезпечувати культуру мислення , зумовлює систематичність, послідовність, обґрунтованість і переконливість наших міркувань.

Під впливом власного або набутого досвіду в кожної людини формуються певні елементи культури мислення (без спеціального законів і правил логіки). Але людина, яка не вивчала логіки, може «відчувати» логічні помилки в міркуваннях, свідомо ж і кваліфіковано їх позбутися вона не спроможна. [2]

1.2 Абстрактне мислення та його характерні особливості

Предметом логіки є абстрактне мислення. Це зумовлює необхідність аналізу його особливостей, специфіки як одного із ступенів пізнання, визначення характеру зв`язку з іншими ступенями пізнання.

Саме слово «абстракція» походить від латинського слова abstraction (усунення, відокремлення, відвертання, відволікання). Про яке ж відвертання, відволікання йдеться, коли ми користуємося терміном «абстрактне мислення»? Абстрактне мислення - це ступінь процесу пізнання, який слідує за чуттєвим пізнанням. Зараз же зупинимося на аналізі характерних особливостей абстрактного мислення, серед яких виділяють узагальненість, опосередкованість, нерозривний зв'язок з мовою.

Узагальнення - це така риса абстрактного мислення, яка розкриває його здатність характеризувати предмети і явища через сукупність їх суттєвих ознак.

Опосередкованість - це фіксація факту незалежності знання від предмета. Тобто, виникнувши, знання набуває певної відносної самостійності. З ним ми можемо поводитися як з чимось реально існуючим, і, що найголовніше, ми його використовуємо як фундамент, та інструмент для добування нового знання. Тобто, у про*цесі пізнання настає такий момент, коли не безпосередньо, сам предмет є джерелом знання, а саме знання про нього є основою для отримання нового, глибшого знання. Окрім того, абстрактне мислення має ще одну особливість - нерозривний зв'язок з мовою. Мова - це безпосередня реальність думки.

Оскільки в мові втілюється не тільки знання як результат пізнавальної діяльності, а й спосіб його отримання, то людина, вивчаючи мову, оволодіває і певними прийомами міркування. Тільки враховуючи це, можна на мовному матеріалі дослідити головні форми мислення, зв'язок між формою думки та її змістом, типи зв'язку між формами мислення як результатами абстрактної діяльності людини, і саме ця обставина робить нерозривний зв'язок мови і мислення визначальним щодо узагальнення та опосередкованості як характерних ознак абстрактного мислення. Тобто, будь-яке слово і узагальнює, і опосередковує (оскільки виступає представником певного об'єкта), і фіксує певну думку про предмет. Тому абстрактне мислення можна назвати мовним мисленням, в мову практичним мисленням, підкреслюючи цим, що на цьому рівні пізнання й діяльності головним виразником і акумулятором знання є мова. Мається на увазі не тільки розмовна мова, а й мова моделей інженера, креслень архітектора, мова науки тощо. [2]

1.3 Істинність і правильність мислення

Розрізняють істинність і правильність мислення, Ці поняття не тотожні, а тому їх не можна сплутувати. Поняття "істинність" відноситься до змісту думки, а поняття "правильність" -- до форми думки, її будови.

За конкретним змістом думка може бути або істинною, або хибною.

Істинна думка -- це така думка, котра відповідає тому, що є насправді. Істинна думка правильно, адекватно відтворює об'єктивну дійсність. Якщо ж думка не відповідає тому, що є в дійсності, викривлює її, то вона є хибною думкою. мислення логіка абстрактний істинність

За формою (структурою) мислення буває правильним або неправильним.

Розгляньмо такі три умовиводи:

1. Кожний злочин є суспільно небезпечним.

Привласнення знайденого цінного майна, яке належить державі, є злочином. Отже привласнення знайденого цінного майна, яке належить державі, є дією суспільно небезпечною.

2. Усякий договір купівлі-продажі пов`язаний з переходом права власності. Заповітне є договором купівлі-продажі. Отже, заповіт не пов'язаний із переходом права власності.

3. Усякий договір є відплата. Дарування -- договір Отже, дарування є відплата.

У першому умовиводі вихідні судження істинні, правила дотримані, а тому й висновок «Привласнення знайденого цінного майна, яке належить державі,є дією суспільно небезпечною» є істинним.

У другому прикладі обидва похідні судження (засновки) також істинні, але тут порушене правило першої фігури категоричного силогізму: менший засновок має бути судженням стверджувальним, а у нас воно негативне («Заповіт не є договором купівлі-продажу"). Тому й висновок («Заповіт не пов'язаний із переходом права власності"), добутий із двох істинних суджень, виявився хибним. Істинність і правильність мислення органічно пов'язані між собою. Формальна правильність мислення є необхідною, але недостатньою умовою пізнання дійсності. Щоб у процесі пізнання було досягнено істини, необхідно дотримуватися таких двох умов:

1. Вихідні судження (засновки), з яких будується судження, мають бути істинними.

2. Структура думок має бути правильною.

Досить порушити одну з цих умов, і наслідок наших суджень не буде необхідно істинним.

1.4 Поняття про форми і закони мислення

Мислення людини відбувається у певних логічних формах і підлягає певним законам логіки.

Форма мислення - це спосіб відображення предметів і явищ об'єктивної реальності. Основними формами мислення є поняття, судження і умовиводи.

Поняття, наприклад, це така форма мислення, яка віддзеркалює предмет у його суттєвих ознаках. Так, поняття «угода» відбиває угоду як явище дійсності в таких ознаках. «Угодою визначаються дії громадян і організацій, спрямовані на установлення, зміну або припинення громадянських прав або обов'язків». Те ж спостерігається під час розгляду будь-яких інших понять. [4]

Судження -- це інша форма відображення предметів і явищ дійсності, ніж поняття. Судження -- форма мислення, яка відтворює не предмет в цілому, а окремі його ознаки, властивості, зв'язки і відношення у вигляді утвердження або заперечення належності предмету певної ознаки чи властивості.

Предмети суджень такі:

1. Дарування є договір.

2. Угода, яка не відповідає вимогам закону, є недійсною і т.д.

Умовивід є зв'язок суджень. Це форма мислення, в якій з одного, двох чи більше суджень виводиться нове судження. Наприклад:

1. Будь-який договір є угода.

Дарування договір.

Отже, дарування є угода.

Логічну форму не можна розглядати як «чисту» форму, позбавлену змісту і незалежну від нього. Форми мислення (поняття, судження, умовиводи) є форми об'єктивного змісту, об'єктивних зв'язків і відношень між речами. Отже, «логічні форми і закони не порожня оболонка, а відображення об'єктивного світу» Ленін В.І. Повне зібр. тв. Т. 29. С. 16..

Форми мислення не є апріорними (додосвідними) логічними формами, не дані людині в готовому вигляді, а виникли у процесі багатовікової пізнавальної практики людини. «Практика людини, мільярди разів повторюючись, закріплюється в свідомості людини фігурами логіки. Фігури ці мають міцність забобону, аксіоматичний характер саме (і тільки) в силу цього мільярдного повторення» Там же. С. 198. [3]

Форми мислення--це форма не самих речей, а форми відображення предметів і явищ реальної дійсності на ступені абстрактного мислення. Форми думки не збігаються з

формами існування предметів, що віддзеркалюються. Логічні форми -- це форми ідеального існування предметів і явищ у мисленні людини. Форми думки у певних кордонах незалежні від відмінностей у змісті окремих предметів, від конкретного матеріалу. Вони однакові і застосовні до найрізноманітніших предметів, до будь-якого конкретного матеріалу.

Розглянувши основні форми мислення - поняття, судження та умовивід, ми знайшли в них дещо спільне, що не залежить від предметного змісту думок, а саме: спосіб зв'язку елементів думки -- ознак у понятті, понять у судженні й суджень в умовиводі. Зумовлений цими зв'язками зміст думок існує не сам по собі, а в певних логічних формах: поняттях, судженнях, умовиводах.

Логічна форма або форма мислення - це спосіб зв'язку елементів думки, її будова, завдяки якій зміст існує й відображає дійсність.

У реальному процесі мислення зміст та форма думки існують у нерозривній єдності. Нема такого змісту, який би був позбавлений форми, яки і нема такої форми, яка була б беззмістовною. Але з метою спеціального аналізу ми абстрагуємося від предметного змісту думок і зосереджуємося на вивченні їх форми. Дослідження логічних форм поза їх конкретним змістом і є найважливішим завданням науки логіки. Таким є узагальнення поняття логічної форми мислення. Варто зауважити, що логіку цікавлять не тільки форми мислення, а й ті суттєві відношення, які виникають між ними у процесі міркування. Іншими словами, не будь-яка сукупність понять, суджень, умовиводів дає нам ефективні міркування, а лише та сукупність, де між формами мислення є послідовний, несуперечливий, обґрунтований зв`язок. Мислення людини не безладне, воно підлягає певним законам, завдяки яким стає логічним.

Ці ознаки ефективних міркувань забезпечують логічні закони.

Отже, логічним законом називають, внутрішній суттєвий, необхідний зв`язок між логічними формами у процесі побудови міркувань.

Існує чотири головні логічні закони мислення: закон тотожності; закон виключеного третього; закон протиріччя; закон достатньої підстави.[2] Порушення ( не дотримання) вимог будь-якого з цих законів призводить до того, що мислення стає нелогічним. [1]

2. Практична частина

Зобразити за допомогою колових схем Ейлера поняття: жито, пшениця, злаки, бобові, рослини.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мал.. 1. А - жито, В - пшениця, С - злаки, Д - бобові, Е - рослини. (Мал.. 1.)

Рослини (Е) - це клас живих організмів. До нього відносять злакові (А), бобові (В) та безліч інших видів рослин. До злакових входять жито (А), пшениця (В) та інші.

Отже ця колова схема Ейлера є підпорядкованою, тому, що А і В підпорядковуються С, а С і Д - Е.

3. Визначіть істинність судження з допомогою таблиць істинності.

( А ^ А)( А ^ В )

4. Визначіть модус, фігуру та істинність силогізму.

Всі живі істоти дихають киснем.

Собаки - живі істоти.

Собаки дихають киснем.

Даний силогізм є простим категоричним. Це опосередкований умовивід, посилання і висновок якого являють собою категоричні, атрибутивні судження. Простий категоричний силогізм включає в себе два засновки і висновок. Терміни, які входять в простий категоричний силогізм, мають спеціальні назви. Термін, який є предикатом висновку, називається великим терміном. Термін, який є в обох засновках, називаються середнім терміном, який виступає в ролі посередника між засновками і висновком. Термін, який є суб`єктом висновку, є меншим терміном.

Великий термін позначається літерою Р, середній термін позначається літерою М, а менший термін - літерою S.

З урахуванням позначень даний силогізм має наступну логічну форму і фігуру:

M - P

S - M

S - P

Ця фігура називається першою. В ній середній термін займає місце суб`єкта в більшому засновку і місце предиката - в меншому.

Схема першої фігури силогізму:

M P

S M

Ця фігура має відповідати двом правилам:

1. Менший засновок має бути стверджувальним.

Це правило повністю збережене, так, як менший засновок «Собаки - живі істоти» є безперечно стверджувальним.

2. Більший засновок має бути загальним.

Щоб ствердження було переконливим, треба згадати, по-перше, правило щодо середнього терміна силогізму (середній термін має бути розподіленим принаймні в одному з засновків) і, по-друге, перше правило першої фігури силогізму, наслідком дії якого є нерозподіленість предиката меншого засновку як предиката стверджувального судження.

В даному випадку середній термін силогізму розподілений в обох засновках, а перше правило першої фігури збережено.

В залежності від логічних схем роздумів (фігур простого категоричного силогізму) і характеру суджень, які входять в якості засновків і висновків в умовивід (загально стверджувальних-- А, частково стверджувальних -- I, загально заперечних -- Е, частково заперечних -- О), в залежності від розподілення термінів в засновках можна сформувати більше двохсот логічних схем, модусів, з яких 19 модусів є коректними. Ними являються наступні:

1 фігура: ААА, АІІ,ЕАЕ, ЕІО.

2 фігура: АЕЕ, АОО, ЕАЕ, ЕІО.

3 фігура: AAI, EAO, IAI, ОАО, AІІ, ЕІО

4 фігура: AAI, АЕЕ, IAI, ЕАО, ЕІО.

Модусами першої фігури силогізму є наступні: ААА, АІІ, ЕАЕ, ЕІО.

Перша літера модусу означає перший засновок, друга - другу, а третя - висновок. У нас силогізм є загально стверджувальним, отже йому відповідає модус ААА.

Список використаної в теоретичній частині літератури

1. Гусев Д. Логика. Конспект лекций с заданиями. - М.: Айрис Пресс, 2005. - 240 с.

2. Конверський А. Є. Логіка(традиційна та сучасна): підручник. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 535 с.

3. Мозкова Н. Г. Логіка: навч. посібник. - К.: Каравела, 2006. - 248 с.

4. Жеребкін В. Є. Логіка: підручник. - К.: Т-во «Знання», КОО, 2002. - 255 с.

5. Гладунський В. Н. Логіка для студентів економічних спеціальностей. - Львів: Афіша, 2002. - 359 с.

Размещено на Allbest.ru