Глокалізація як соціокультурний феномен

Размещено на http://www.allbest.ru/

Запорізький національний університет

УДК 141.7 : 101 : 115.4

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

Глокалізація як соціокультурний феномен

09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії

Олійник Олександр Миколайович

Запоріжжя 2010

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Широке розповсюдження глобалізаційних процесів у всіх сферах людського буття зумовлює необхідність дослідження основних аспектів даного соціокультурного феномена, в тому числі реакції соціальних локальностей на глобалізаційні виклики. Проаналізувати поведінку окремих локальностей неможливо без оцінки характеру впливу на них глобалізаційних процесів, і в той же час, їх розвиток суттєвим чином обумовлюється наявністю та впливом локальностей різних рівнів. Актуальність теми в загальнотеоретичному плані обумовлена необхідністю дослідження подальшого розвитку світового соціуму та його локальностей з урахуванням наявності взаємопроникнення глобального та локального в сучасному світі, яке визначає основні тенденції та напрямки розвитку суспільства. Світоглядна актуальність теми дослідження визначається значущістю даного процесу для формування світогляду соціального суб'єкта, що впливає на характер реалізації його суспільних практик. Крім того, актуальність теми визначена також необхідністю пошуку універсальних характеристик, які визначають взаємозв'язок та взаємопроникнення глобального та локального на різних рівнях буття вітчизняного та світового соціуму. Актуальність соціально-філософського дослідження феномена глокалізації значною мірою обумовлена необхідністю виокремлення головних закономірностей розвитку соціуму в умовах глобалізації та впливу даного феномена на соціально-економічне буття українського суспільства.

У зв'язку з цим значний теоретичний та практичний інтерес викликає аналіз глокалізації як соціокультурного феномена. Дослідження глокалізації з часу введення цього поняття в науковий обіг мають міждисциплінарний характер і здійснюються в межах соціології, політології, культурології, економічної теорії та історії. Активне наукове дослідження феномена глокалізації спричинило появу низки наукових праць, спрямованих на виявлення його проявів, причин та тенденцій розвитку, а також породжуваних ним проблем та перспектив, пошук шляхів подолання негативних та використання позитивних наслідків впливу глокалізації на різноманітні сфери людського буття. Проте методологічна суперечливість і змістовна багатозначність, що супроводжують дослідження глокалізації, актуалізує необхідність соціально-філософського осмислення даного феномена.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до комплексної цільової програми №0194У043134 Міністерства освіти і науки України «Вдосконалення змісту і методики викладання філософських дисциплін у вузі як фактор формування свідомості молодого спеціаліста незалежної України» та планів науково-дослідної роботи кафедри філософії Запорізького національного університету.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в здійсненні соціально-філософського аналізу глокалізації як соціокультурного феномена та його впливу на формування соціальної перспективи.

Для реалізації мети передбачається вирішити такі завдання:

- дослідити стан наукової розробки феномена глокалізації в сучасній суспільствознавчій думці;

- з'ясувати засади соціально-філософського аналізу феномена глокалізації;

- визначити сутність та атрибути феномена глокалізації;

- з'ясувати ґенезу та модуси глокалізації як соціокультурного феномена;

- висвітлити український контекст проблеми взаємозв'язку глобального і локального;

- з'ясувати детермінанти оптимізації становлення українського формату глокалізації.

Об'єктом дослідження є мисленнєві моделі глокалізації.

Предметом дослідження є з'ясування сутності, ґенези, атрибутів, та модусів глокалізації, а також детермінант оптимізації розгортання глокалізаційних процесів в українському суспільстві.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є загальнофілософські принципи об'єктивності й історизму, єдності соціальної теорії та практики, розвитку і взаємозв'язку. Крім того, в процесі вирішення завдань дослідження використовується комплекс філософських і загальнонаукових методологічних підходів до пізнання природних і соціальних явищ. За допомогою ретроспективного підходу здійснюється дослідження глокалізації відповідно до об'єктивно сформованих етапів розвитку суспільства. Системний підхід дозволяє визначити сутність феномена глокалізації на основі його дослідження як складної цілісної системи взаємопов'язаних соціокультурних, духовних і ціннісних елементів суспільства та його локальностей, а також дослідити вплив глокалізації на процес інтеграції локальностей у нові об'єднання, або угрупування. Соціокультурний підхід концентрує увагу на історично сформованих глибинних і стійких соціальних цінностях, що визначають особливості взаємопроникнення локального й глобального та дає змогу охарактеризувати глокалізацію на рівні окремих соціальних систем через виявлення розмаїття проявів цього феномена в специфічних культурно-історичних контекстах. Дослідження глокалізації як відкритого, нелінійного, багатосценарного за можливостями свого розвитку соціокультурного феномена здійснюється на основі синергетичного підходу. Діалектичний підхід дозволяє визначити та обґрунтувати причинно-наслідкові зв'язки в реалізації феномена глокалізації в контексті його трансформації.

Регулятивною методологічною ідеєю дисертаційного дослідження є також ідея комплементарності, інтервальності та зв'язку різних дисциплінарних дискурсів про глокалізацію, що дозволяє осмислити різнобічність цього феномена та орієнтує на вихід за межі його вузькодисциплінарного бачення.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці концепції глокалізації як соціокультурного феномена на основі визначення міри взаємопроникнення глобального та локального. Новизна результатів дослідження, що виносяться на захист, може бути сформульована у вигляді таких положень:

- вперше глокалізація розглядається як феномен, сутністю якого є міра взаємопроникнення соціокультурного універсалізму та локального контексту;

дістало подальшого розвитку:

- уявлення щодо етапів розгортання глокалізації залежно від соціальних просторово-часових та організаційних критеріїв, а саме виокремлено: протоглокалізацію, зародження глокалізації, її формування, етап модерної глокалізації та постмодерний етап;

- розуміння атрибутів соціокультурного феномена глокалізації, якими виступають: локальність, глобальність, суперечливість, варіативність, багаторівневість;

- уявлення щодо модусів глокалізації залежно від ступеня взаємопроникнення глобального та локального, а саме виокремлено: максимальну відкритість і некритичність локальної культури по відношенню до дії глобальних інститутів та інформаційних потоків; співіснування локальної культури і глобальних культурних форм без суттєвих проявів взаємовпливу та інтеграції; адаптація і трансформація глобальних процесів внаслідок потужної локальної реакції, що зумовлює виникнення гібридних форм; повне заперечення;

удосконалено:

- розуміння специфіки взаємодії глобального і локального на рівні українського соціуму на основі виокремлення вестернізованої, консервативної, адаптованої та екологічної поведінкових моделей їх взаємодії;

- уявлення про детермінанти оптимізації розгортання глокалізаційних процесів в українському суспільстві в системі світових координат розвитку, пов'язаних із його переходом на інноваційний шлях розвитку, що потребує здійснення цілеспрямованої інноваційної політики в усіх сферах суспільного буття, в тому числі, формування нових суспільних взаємозв'язків, використання таких форм і методів реалізації соціальної активності індивідів, які б дозволили забезпечити Україні ефективну інтеграцію в світовий простір.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що отримані в ході дисертаційного дослідження результати і висновки, елементи наукової новизни можуть знайти своє практичне застосування при розробці нової концепції розвитку вітчизняного соціуму, заснованої на переході до інноваційного шляху розвитку, що дозволить на основі визначення ефективних форм глокалізаційного реагування на динамічні зміни в стані світового соціуму сформувати нові суспільні взаємозв'язки для ефективної інтеграції України в світовий соціокультурний простір.

Отримані результати можуть бути також використані в системі освіти при підготовці та викладанні відповідних розділів із курсів «Філософія», «Соціальна філософія», «Філософія економіки», «Філософія управління».

Апробація результатів дисертації. Принципові ідеї, теоретичні положення відображені в доповідях на наступних конференціях: Всеукраїнській науково-практичній конференції «Сучасні наукові досягнення - 2008» (Миколаїв, 2008 р.); Міжрегіональній науково-практичній конференції «Формування життєтворчої компетентності особистості засобами громадської освіти» (Запоріжжя, 2008 р.); П'ятій всеукраїнській науково-практичній інтернет конференції «Україна наукова» (Київ, 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні напрямки теоретичних та прикладних досліджень '2009» (Одеса, 2009 р.); Всеукраїнському науково-практичному семінарі «Основи громадянської освіти» (Запоріжжя, 2009 р.); наукових конференціях викладачів та аспірантів Запорізького національного університету (Запоріжжя, 1998 - 2009 рр.).

Основні положення дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданні кафедри філософії Запорізького національного університету.

Публікації. Основні результати дисертаційної роботи викладені в 12 публікаціях, п'ять з яких - у фахових виданнях. Усі праці написані без співавторів.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел. Обсяг дисертації - 174 с. Список використаних джерел у кількості 206 найменувань займає 23 сторінки.

Основний зміст роботи

У вступі розглядається актуальність дисертаційного дослідження, обґрунтовуються мета і завдання, конкретизуються об'єкт, предмет і методологія роботи, визначається практичне значення отриманих результатів, наукова новизна дослідження, формулюються основні положення, які виносяться на захист, вказуються форми апробації результатів дисертаційної роботи і публікації по темі.

Розділ першій - «Методологічні засади дослідження соціокультурного феномена глокалізації” - складається з двох підрозділів. У підрозділі 1.1 - «Стан наукової розробки глокалізації як соціокультурного феномена» - стверджується, що глокалізація стала ключовою концепцією в науковому дискурсі лише наприкінці ХХ ст. Значний поштовх розвитку дискурсу глокалізації дали дві роботи, що є збірками статей провідних теоретиків глобалізації А. Аппадураї, І. Валлерстайна, С. Леша, Т. Люка, Р. Робертсона, М. Фезерстоуна, Й. Фрідмана. Це - книги «Глобальна культура» і «Глобальні модерності». З того часу з'явилася ціла серія монографій із дослідження глобалізації закордонних та вітчизняних науковців: В. Андрущенка, В. Бебика, У. Бека, В. Беха, О. Білоруса, Д. Гелда, Л. Нагорної, Р. Робертсона, Р. Терборна, Д. Томлінсона, А. Уткина, У. Ханнерца, М. Чешкова та багатьох інших, не рахуючи великої кількості наукових робіт з окремих аспектів і напрямків розвитку явища глокалізації у різних сферах людського буття.

Здійснено дослідження сучасного дискурсу глокалізації на основі концептуалізації сучасних глобалізаційних теорій у трьох напрямках: трансформізм, гіперглобалізм і скептицизм. Даний підхід модифіковано у такий спосіб, щоб це дозволило проаналізувати різні доробки, присвячені глокалізації саме з погляду використання і розуміння в межах дихотомії «глобальне-локальне». Трансформізм визнає глобалізацію ключовим феноменом сучасного світу, який лежить в основі провідних радикальних трансформацій в усіх сферах розвитку сучасного суспільства - економіці, політиці, культурі, управлінні тощо. В межах цього підходу відомим дослідником Р. Робертсоном запропонована концепція глокалізації. Дане поняття він визначив як «регіональна реакція на глобальні процеси». Гіперглобалізм, представниками якого є З. Бжезинський, С. Латош, К. Омає та інші, передбачає, що глобалізація є новою епохою в історії людства, в якій традиційна національна держава є неприродним, навіть неможливим комерційним утворенням у глобальній економіці. Тому в межах даної концепції явище глокалізації має тимчасовий характер. Концепція скептицизму виходить із положення про те, що глобалізація є не більше, ніж підвищеним рівнем інтернаціоналізації, тобто є яскраво вираженою регіоналізацією. Представники скептицизму, а саме І. Валлерстайн, П. Герст, Г. Томсон, заперечують існування глокалізації як феномена, ототожнюючи дане явище зі світовою регіоналізацією.

В даному підрозділі проводиться аналіз сучасних напрямків до вивчення феномена глокалізації, які були реалізовані у різних сферах наукових досліджень. До першого, що започаткував розвиток сучасної концепції глокалізації, відносяться дослідження впливу глобалізаційних процесів на корпоративний менеджмент таких іноземних авторів, як Ф. Котлер, Р. Кох, Т. Фрідман, а також вітчизняних - В. Бебика, В. Воронкової, І. Шавкун та інших. Другий напрямок представляє серію досліджень у царині соціальних і культурологічних теорій таких вітчизняних науковців, як В. Андрущенко, Р. Додонов, Л. Кривега, М. Лепський, В. Таран, а також іноземних, серед яких слід відзначити Е. Гіденса, П. Джонсона, С. Керна, М. Маклюєна, Х. Ортеги-і-Гассета, М. Фезерстоуна та інших. Дані роботи сфокусовані на дослідженні принципових змін у характері комунікацій. Щодо третього напрямку, то представлені тут концепції ґрунтуються на засадах масштабних енвайроменталістських рухів, які пропагували концепцію розуміння Землі та її ресурсів як сутності, що має свої межі. Для дослідження даного напрямку використовувалися, в першу чергу, праці Д. Медоуза, А. Печчеї, Й. Рандерса, Дж. Форрестера. До четвертого - відноситься низка досліджень, присвячених розвитку міжнародної економіки і політики після Другої світової війни, представлених доробками У. Бека, З. Бжезинського, І. Валлерстайна, С. Ґантінгтона, К. Омає, а також вітчизняних науковців - О. Білоруса, Т. Бутченка, В. Воловика, Ю. Дудки. П'ятий напрямок досліджує стан сучасного суспільства з точки зору впливу на нього інформаційних технологій і змін характеру виробництва на структуру соціальних відносин і систему цінностей. Йдеться про наукові праці Д. Гелда, В. Козубського, Е. Мак-Грю, В. Міронова, Ф. Фукуями, У. Ханнерца та інших. глокалізація соціокультурний феномен

У підрозділі 1.2 - «Методологічні підходи до дослідження феномена глокалізації» - формується методологічний комплекс соціально-філософського аналізу, понятійний апарат, окреслюються методи, за допомогою яких вивчається дискурс глокалізації. Основними для даного дискурсу є поняття: соціум, культура, глобалізація, глокалізація, ґенеза, атрибути та модуси глокалізації.

Оскільки феномен глокалізації передбачає дії локальності по відношенню до глобального, то його суб'єктом виступають конкретні локальності, що взаємодіють із глобальними процесами. Тут можна виділити такі суб'єкти, як окремі країни (макрорівень глокалізації), регіони (мезорівень), особистості та їх об'єднання в соціальні групи (мікрорівень). Кожен із цих суб'єктів, взаємодіючи з елементами глобальних процесів, впливає на них. Об'єктами глокалізації є суспільні відносини в різних сферах буття, а саме: стереотипи поведінки і світоглядні орієнтації, сформовані під впливом глобальних процесів.

Обґрунтовано застосування основних методологічних підходів, що використовуються для дослідження глокалізації. До них віднесено: ретроспективний, соціокультурний, системний, синергетичний, діалектичний. Основними концепціями, на яких ґрунтуються дослідження глокалізації, є концепції детериторизації, що полягають у реорганізації простору через час та трирівневості глокалізації, тобто наявності мікро-, мезо- та макрорівнів даного феномена.

Другий розділ - «Глокалізація як характеристика сучасного соціального простору» - містить два підрозділи. У підрозділі 2.1 - «Сутність та атрибути соціокультурного феномена глокалізації» - визначено, що глокалізація - це соціокультурний феномен, сутністю якого є міра взаємопроникнення локального та глобального, суб'єктами є локальності різного рівня, а об'єктами - світоглядні орієнтації, стереотипи поведінки, форми суспільного виробництва. Різноманіття проявів глокалізації у різних сферах суспільного буття зумовило міждисциплінарний характер її дослідження, що дало можливість визначити основні підходи до вивчення сутності даного феномена, а саме: економічний, культурологічний, політологічний, соціологічний, соціально-філософський.

Виокремлено атрибути глокалізації. Локальність як атрибут глокалізації означає обмеженість розповсюдження даного процесу у просторі і часі, наявність його меж. Це обумовлено територіально-просторовою обмеженістю об'єкта глокалізації - конкретної локальності (соціальної групи, регіону тощо). Локальність визначає специфіку проявів глокалізації залежно від конкретного місця реалізації даного явища, а також історії розвитку конкретної локальності. Глобальність як атрибут глокалізації передбачає сприйняття світового простору як єдиної цілісності, що дозволяє досліджувати всі аспекти глобалізації з точки зору її впливу на окремі локальності, при цьому аналізується взаємодія територіальної локальності з глобальним, що асоціюється з універсальним світовим простором. Наявність глобальності в якості атрибуту глокалізації підтверджується тим, що на глобальні процеси реагують усі локальності, незалежно від територіально-географічних і соціокультурних особливостей. Суперечливість феномена глокалізації пов'язана з суперечністю самого глобалізаційно-глокалізаційного процесу, який як відкриває для окремих локальностей нові можливості, так і створює для них нові загрози. Багаторівневість як атрибут глокалізації відображається у реалізації даного явища на світовому, національному, регіональному, галузевому, організаційному, особистісному рівнях. Для кожного з цих рівнів характерна власна інституціоналізація, що зумовлює специфіку реакції конкретної локальності на глобальні процеси. Багаторівневість локальностей, властива даним об'єктам світового соціуму, зумовлює наявність багаторівневості проявів феномена глокалізації. Для феномена глокалізації також характерний такий атрибут, як варіативність, наявність якого обумовлена невизначеністю глобалізаційних процесів, що, у свою чергу, спричиняє багатоваріантність сценаріїв світового розвитку і, відповідно, реакцій локальностей на глобальні світові процеси. Крім того, варіативність глокалізації пояснюється тим, що вона проявляється внаслідок взаємодії численних факторів суспільного буття.

У підрозділі 2.2 - «Ґенеза глокалізації та її модуси» - визначено просторово-часові та організаційні критерії для здійснення дослідження ґенези глокалізації. До просторово-часових критеріїв віднесено: масштаби локальностей, інтенсивність глокальних взаємодій, швидкість глокальних реакцій, переважний вплив глобальних процесів на окремі локальності. До організаційних критеріїв віднесено: інфраструктуру локальності, інституалізацію глобальних і локальних структур та організаційні форми взаємодії між ними, домінуючі види взаємодій між глобальним і локальним. На основі даних критеріїв виокремлено та охарактеризовано наступні етапи ґенези глокалізації: протоглокалізація, в межах якої виокремлено архаїчну стадію та стадію Великих Географічних Відкриттів; етап зародження глокалізації, який охоплює період з початку ХVІ до кінця ХVІІІ століть; етап формування глокалізації (початок ХІХ століття - початок ХХ століття); етап модерної глокалізації (початок ХХ століття - 80-ті роки ХХ століття); постмодерний етап, що розпочався у 80-х роках ХХ століття.

Здійснено аналіз глокалізації в різноманітті її проявів у різних соціокультурних системах. У процесі взаємопроникнення глобального та локального відбувається трансформація й адаптація глобальних форм відповідно до сформованих історично локальних структур та навпаки. Найбільш типовими модусами глокалізації, залежно від ступеня взаємопроникнення глобального і локального, є: максимальна відкритість і некритичність локальної культури щодо дії глобальних інститутів та інформаційних потоків; співіснування локальної культури та глобальних культурних форм без суттєвих проявів взаємовпливу та інтеграції; адаптація і трансформація глобальних процесів унаслідок потужної локальної реакції; повне заперечення, яке передбачає, що рівень ізольованості й закритості локальності від глобального світу може варіюватися.

Для дослідження можливих наслідків глокалізаційних процесів з точки зору перспектив подальшого розвитку соціуму здійснено їх аналіз щодо ступеня проникнення глобального в локальне. При цьому виділено три рівні глокалізації: макрорівень - держави та їх об'єднання, мезорівень - рівень регіону, мікрорівень - рівень особистостей та їх об'єднань, а також досліджено особливості взаємодії глобального і локального на цих щаблях у різних сферах - соціальній, економічній, політичній, культурній.

Третій розділ - «Глокалізація: український контекст» - складається з двох підрозділів. У підрозділі 3.1 - «Український соціум: проблеми взаємозв'язку глобального та локального» - для визначення особливостей глокалізаційного процесу в умовах України як форми взаємодії її локальної соціокультурної системи та глобальних процесів сучасності досліджено даний процес з точки зору ступеня взаємопроникнення глобального і локального в різних сферах суспільного буття. Особливості глокалізації визначаються за допомогою запропонованих А. Тойнбі суспільних поведінкових моделей «виклику-та-відгуку» в процесі глобалізації. Виокремлено вестернізовану, консервативну, адаптовану та екологічну поведінкові моделі їх взаємодії, які є типовими для різноманітних локальних соціокультурних практик, оскільки вони сформувалися як ендогенні «відгуки» локальностей на «виклики» глобалізації. Реалізація інтенсивних процесів світової інтеграції, формування глобальних економічних, політичних, екологічних і культурних асоціацій, а також активний процес глокалізації та фрагментизації в масштабах України, супроводжуються зростанням національної самосвідомості, посиленням культурної диференціації та відродженням її етно-національних цінностей.

Особливості української культурної трансформації зумовлені її локалізацією в зоні взаємодії культурних мегавпливів Західної та Східної цивілізацій, а також пострадянського менталітету, що характеризуються, з одного боку, такими ознаками, як колективізм, з іншого - індивідуалізм, що обумовлений глобалізаційними впливами індустріальної та постіндустріальної культури «суспільства споживання». Ці впливи також взаємодіють із процесами формування національної ідентичності в державах пострадянського простору та виокремлення життєвого простору повсякдення у відповідь на розмаїття зовнішніх впливів і глобалізації сучасного культурного та символічного простору.

Глокалізаційні процеси найбільш інтенсивно виявляються в мегаполісах України, де має місце найбільша концентрація урбаністичної та міжнародної масової культури, міграційних потоків, засобів масової інформації, економічної інфраструктури виробництва та споживання тощо, а отже, моделей повсякденної практики. Глобалізаційні впливи на буття українського соціуму характеризуються такими модусами, як впровадження глобальних моделей політичної, економічної та культурної діяльності. У суспільну свідомість в Україні поступово впроваджується концепція мультикультуралізму, яка передбачає паралельне співіснування культур, забезпечуючи їх взаємопроникнення, збагачення та розвиток у загальнолюдському річищі масової культури. Сучасному етапу розвитку українського соціуму властиві глокалізаційні процеси, що характеризуються адаптацією і трансформацією глобальних процесів на рівні локальностей, а також гібридизацією форм соціального та культурного буття.

У підрозділі 3.2 - «Детермінанти оптимізації становлення українського формату глокалізації» - проведено дослідження особливостей глокалізаційних процесів та їх впливу на розвиток українського соціуму, що дозволило визначити ключові проблеми та напрямки забезпечення ефективної стратегії досягнення його конкурентоспроможності. До перших можна віднести: відсутність єдиної загальнонаціональної парадигми міжнародної інтеграції, яка б ґрунтувалась на консолідованому розумінні глобалізаційних процесів провідними учасниками глокалізації; невизначеність для суб'єктів глокалізаційного процесу чітких перспектив інтеграції у світову спільноту, переваг і ризиків даного процесу; невирішеність внутрішніх проблем соціально-економічного й політичного розвитку.

Вважається, що подальша інтергація України в світову систему соціальних взаємозв'язків з урахуванням дії процесу глокалізації має бути заснована на новій концепції розвитку вітчизняного соціуму, основою якої є перехід на інноваційний шлях розвитку. Вона передбачає визначення ефективних форм глокалізаційного реагування на динамічні зміни в стані світового соціуму. Для її реалізації необхідним є не тільки здійснення цілеспрямованої інноваційної політики, орієнтованої на розробку та освоєння вітчизняною промисловістю виробництва новітньої техніки, але й формування нових суспільних взаємозв'язків, використання таких форм і методів реалізації соціальної активності індивідів, які б дозволили забезпечити ефективну інтеграцію України в світовий простір.

Висновки

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у визначенні сутності глокалізації як соціокультурного феномена.

На основі виконаного дисертаційного дослідження можна сформулювати такі висновки.

1. Глокалізація - це соціокультурний феномен, міра взаємопроникнення локального і глобального, що є наслідком взаємодії факторів глобалізації зі специфічними проявами конкретних локальностей в політичній, економічній та соціокультурній сферах суспільного буття, а також конкуренції глобальних і локальних факторів у цих сферах. Суб'єктами глокалізації є соціальні суб'єкти, що діють на мікро-, мезо- та макрорівнях. До локальностей мікрорівня відносяться особистості та їх об'єднання, мезорівень відповідає рівню регіональних локальностей, суб'єктами макрорівня глокалізації є локальності на рівні держав і державних інституцій. Об'єктами глокалізації є суспільні відносини в різних сферах людського буття: стереотипи поведінки, світоглядні орієнтації тощо. Атрибутами глокалізації виступають: локальність, глобальність, суперечливість, варіативність, багаторівневість.

2. Здійснено аналіз сучасного дискурсу глокалізації на основі концептуалізації наукових досліджень у трьох напрямках: гіперглобалізм, скептицизм і трансформізм. Визначено специфіку існуючих основних підходів до дослідження феномена глокалізації в сучасній науковій літературі. З позицій економічного підходу це - вплив глобалізації на розвиток регіональних економік. З позицій культурологічного підходу глокалізація - це міра зростаючого зближення полюсів глобальності й локальності. Політологічний підхід визначає, що в регіональних і національних межах економічні пріоритети глобалізації виявили залежність від геополітики та політики регіоналізму як її складової. Соціологічний підхід до вивчення феномена глокалізації ґрунтується на його дослідженні як процесу, заснованому на перерозподілі привілеїв і дискримінації, багатства і бідності, сили і безсилля, свободи і залежності. Згідно соціально-філософського підходу глокалізація може бути окреслена як історичний процес взаємодії та конкуренції глобальних і локальних факторів, що впливають на світову політичну, економічну та соціальну системи.

3. З урахуванням соціальних просторово-часових та організаційних критеріїв виокремлено наступні етапи ґенези глокалізації: протоглокалізація, в межах якої виділяються архаїчна стадія та стадія Великих Географічних Відкриттів; етап зародження, який охоплює період з початку ХVІ-го до кінця ХVІІІ-го століть; етап формування глокалізації (початок ХІХ-го століття - початок ХХ століття); етап модерної глокалізації (початок ХХ-го століття - 80-ті роки ХХ століття); етап постмодерної глокалізації, який розпочався у 80-х роках ХХ-го століття.

4. Аналіз глокалізації свідчить про те, що найбільш типовими її модусами, залежно від ступеня взаємопроникнення глобального та локального, є: максимальна відкритість і некритичність локальної культури по відношенню до дії глобальних інститутів та інформаційних потоків; співіснування локальної культури та глобальних культурних форм без суттєвих проявів взаємовпливу та інтеграції; адаптація і трансформація глобальних процесів унаслідок потужної локальної реакції, що зумовлює виникнення гібридних форм; повне їх заперечення.

5. Особливості глокалізації в українському соціумі досліджуються на основі використання суспільних поведінкових моделей «виклику-та-відгуку», за допомогою яких можна проаналізувати міру взаємопроникнення глобального та локального на рівні соціуму. До них відносяться вестернізована, консервативна, адаптована та екологічна поведінкові моделі. Специфіка глокалізації відносно вітчизняного суспільства визначається локалізацією України в зоні взаємодії культурних впливів Заходу та Сходу, а також наявністю пострадянського менталітету, притаманного в різній мірі українцям. Феномен глокалізації в бутті українського соціуму відзначається такими проявами, як впровадження міжнародних моделей політичної, економічної та культурної діяльності, інфраструктура масових комунікацій, сучасних моделей повсякденних практик тощо. Для глокалізаційних процесів в українському суспільстві характерні адаптація та трансформація глобальних процесів на рівні локальностей, а також гібридизація форм соціального та культурного буття.

6. Аналіз здійснення глокалізаційних процесів та їх впливу на розвиток українського соціуму дозволив визначити основні проблеми й напрямки забезпечення ефективної стратегії досягнення його конкурентоспроможності. До основних проблем можна віднести: відсутність єдиної загальнонаціональної парадигми міжнародної інтеграції, яка б ґрунтувалась на консолідованому розумінні глобалізаційних процесів провідними акторами; невизначеність для суб'єктів глокалізаційного процесу чітких перспектив інтеграції в світову спільноту, переваг і ризиків даного процесу; невирішеність внутрішніх проблем соціально-економічного та політичного розвитку. Їх вирішення з урахуванням впливу глокалізаційних процесів пов'язане з переходом до інноваційної концепції розвитку вітчизняного соціуму, що передбачає визначення ефективних форм глокалізаційного реагування на динамічні зміни в світі. Для її реалізації необхідно здійснювати цілеспрямовану інноваційну політику, орієнтовану на розробку та освоєння виробництва новітньої техніки, формування нових суспільних взаємозв'язків, використання таких форм і методів реалізації соціальної активності індивідів, які б дозволили забезпечити йому ефективну інтеграцію в світовий простір.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Олійник О. М. Глокалізація: сутність та підходи до вивчення / О. М. Олійник // Культурологічний вісник: науково-теоретичний щорічник Нижньої Наддніпрянщини. - Запоріжжя : Просвіта, 2009. - Вип. 22. - С. 194-198.

2. Олійник О. М. Поняття «регіоналізація» та «локалізація» : загальне та відмінне / О. М. Олійник // Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії : збірник наукових праць / [гол. ред. В. Г. Воронкова]. - Запоріжжя : Видавництво ЗДІА, 2009. - Вип. 36. - С. 180-190.

3. Олійник О. М. Глокалізація: проблеми патріотизму / О. М. Олійник // Грані: науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах : збірник наукових праць. - Дніпропетровськ, 2009. - № 4 (66). - С. 75-78.

4. Олійник О. М. Глокалізація як діалектична єдність глобалізації та локалізації / О. М. Олійник // Гілея: науковий вісник : збірник наукових праць. - К., 2009. - Вип. 24. - С. 167-173.

5. Олійник О. М. Український соціум: взаємодія глобального та локального / О. М. Олійник // Гілея: науковий вісник : збірник наукових праць. - К., 2009. - Вип. 25. - С. 276-284.

6. Олійник О. М. Економічні аспекти глокалізації / О. М. Олійник // Наук. конф. студ., аспір. та молод. вчен., Запоріжжя, 2008 р. : зб. тез. - Запоріжжя : ЗНУ, 2008. - С. 119-122.

7. Олійник О. М. Модуси глобалізації / О. М. Олійник // Сучасні наукові досягнення - 2008 : всеукр. наук.-практ. конф., Миколаїв, 29-30 листопада 2008 р. : зб. матер. : [в 3-х т.]. - Миколаїв : НУК, 2008. - Т. ІІІ. - С. 278-281.

8. Олійник О. М. Ідеї глокалізації в освітянській практиці в Україні / О. М. Олійник // Формування життєтворчої компетентності особистості засобами громадської освіти : міжрег. наук.-практ. конф., Запоріжжя, 23-24 грудня 2008 р. - Запоріжжя : Акцент, 2008. - С. 80-81.

9. Олійник О. М. Глобальне та локальне як чинники формування феномена глокалізації / О. М. Олійник // Україна наукова : п'ята всеукр. наук.-практ. інтернет конф., Київ, 23-25 грудня 2008 р. : зб. матер. : [в 2-х ч.]. - К., 2008. - Ч. 2. - С. 51-52.

10. Олійник О. М. Феномен глокалізації : методологічний аспект / О. М. Олійник // Современные направления теоретических и прикладных исследований `2009 : междунар. науч.-практ. конф., Одесса, 16-27 марта 2009 г. : зб. матер. : [в 25 т.]. - Одесса : Черноморье, 2009. - Т. 25 [Философия и филология]. - С. 10-12.

11. Олійник О. М. Особливості процесу глокалізації в різноманітних соціокультурних системах / О. М. Олійник // Молода наука : наук. конф. студ., аспір. та викл. ЗНУ, Запоріжжя, 2009 р. : зб. тез. - Запоріжжя : ЗНУ, 2009. - С. 238-240.

12. Олійник О. М. Патріотизм як атрибут глокалізації / О. М. Олійник // Основи громадянської освіти : всеукр. наук.-практ. семінар, Запоріжжя, 22-24 вересня 2009 р. : зб. матер. - Запоріжжя : Друкарня «Акцент», 2009. - С. 141-143.

Анотація

Олійник О. М. Глокалізація як соціокультурний феномен. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії. - Запорізький національний університет, Запоріжжя, 2010.

Дисертація присвячена соціально-філософському аналізу феномена глокалізації. Його сутністю є міра взаємопроникнення локального та глобального, що є наслідком взаємодії факторів глобалізації зі специфічними проявами конкретних локальностей у різних сферах суспільного буття. Суб'єктами глокалізації є окремі локальності, що діють на мікро-, мезо- та макрорівнях, об'єктами глокалізації є суспільні відносини. Атрибути глокалізації: локальність, глобальність, суперечливість, варіативність, стихійність, багаторівневість.

У роботі досліджуються ґенеза, сутність та форми глокалізації. Особлива увага приділяється осмисленню специфіки глокалізації у вітчизняних умовах та визначаються детермінанти оптимізації становлення її українського формату.

Ключові слова: соціум, культура, глокалізація, глобалізація, ґенеза глокалізації, атрибути глокалізації, модуси глокалізації, етапи глокалізації.

Аннотация

Олейник А. Н. Глокализация как социокультурный феномен. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.03 - социальная философия и философия истории. - Запорожский национальный университет, Запорожье, 2010.

Диссертация посвящена социально-философскому анализу явления глокализации. Глокализация - это социокультурный феномен, сущностью которого выступает мера взаимопроникновения локальности и глобальности, являющаяся следствием взаимодействия факторов глобализации со специфическими проявлениями конкретных локальностей в разных сферах общественного бытия. Субъектами глокализации являются отдельные локальности, действующие на микро-, мезо- и макроуровнях, объектами глокализации выступают общественные отношения.

В диссертации установлены атрибуты глокализации: локальность; глобальность, противоречивость; вариативность; многоуровневость.

В работе осуществлен анализ современного дискурса глокализации на основе концептуализации научных исследований в трех направлениях: гиперглобализм, скептицизм и трансформизм. Данный подход модифицирован таким образом, чтобы исследование позволило проанализировать разные научные наработки, посвященные современным глокализационно-глобализационным процессам с точки зрения использования и понимания их в рамках дихотомии «глобальное - локальное».

Определены основные подходы к исследованию сущности социокультурного феномена глокализации. С позиций экономического подхода это - влияние глобализации на развитие региональных экономик. С точки зрения культурологического подхода глокализация - это мера растущего сближения полюсов глобальности и локальности. Политологический подход определяет, что в региональных и национальных пределах экономические приоритеты глобализации обнаруживают зависимость от геополитики и политики регионализма как составляющей геополитики. Социологический подход к изучению феномена глокализации базируется на его исследовании как процесса, основанного на перераспределении привилегий и дискриминации, богатства и бедности, силы и бессилия, свободы и зависимости. Согласно социально-философскому подходу глокализация - это процесс реакции разнообразных сфер человеческого бытия на локальном уровне на мировую глобализацию, а также результат синтеза процессов глобализации и локализации.

Наиболее типичными формами глокализации в зависимости от степени проникновения глобализационных процессов в локальные являются: максимальная открытость и некритичность локальной культуры по отношению к действию глобальных институтов и информационных потоков; сосуществование локальной культуры и глобальных культурных форм без существенных проявлений взаимовлияния и интеграции; адаптация и трансформация глобальных процессов в результате мощной локальной реакции, которая предопределяет возникновение гибридных форм; полное их отрицание.

Специфика украинской культурной трансформации предопределена ее локализацией в зоне взаимодействия культурных влияний Западной и Восточной цивилизаций, а также постсоветского менталитета. Феномен глокализации в украинском социуме характеризуются такими модусами, как внедрение международных моделей политической, экономической и культурной деятельности. Глокализационные процессы в украинском обществе характеризуются адаптацией и трансформацией глобальных процессов на уровне локальностей, а также гибридизацией форм социального и культурного бытия.

Анализ глокализационных процессов и их влияния на развитие украинского социума позволил определить основные проблемы и направления обеспечения эффективной стратегии конкурентоспособности для Украины. Решение этих проблем с учетом влияния глокализационных процессов связано с переходом к инновационной концепции развития отечественного социума, которая предусматривает определение эффективных форм глокализацийного реагирования на динамические изменения в мире. Для ее реализации необходимо осуществление инновационной политики, ориентированной на разработку и освоение отечественной промышленностью производства новейшей техники, формирования новых общественных взаимосвязей, использования таких форм и методов реализации социальной активности индивидов, которые позволили бы обеспечить Украине эффективную интеграцию в мировое пространство.

Ключевые слова: социум, культура, глокализация, глобализация, генезис глокализации, атрибуты глокализации, модусы глокализации, этапы глокализации.

Summary

Oliynik O. M. Glocalization as a sociocultural phenomenon. - Manuscript.

Thesis for the candidate of science degree in Philosophy: speciality 09.00.03 - Social Philosophy and Philosophy of History. - Zaporizhzhia National University, Zaporizhzhia, 2010.

The dissertation is devoted to the social and philosophical analysis of the glocalization phenomenon. Its essence is the measure of incorporation of the local and the global, that is the result of the interaction of the globalization factors with specific displays of concrete localities in different spheres of public life. The subjects of glocalization are separate localities acting on the micro-, mezo- and macrolevels, the objects of glocalization are public relations. The attributes of glocalization are: locality, globality, contradiction, variantness, multilevelness.

In the thesis there are researched genesis, essence and forms of glocalization as well as are defined the determinants of the optimization of the Ukrainian format development.

Keywords: socium, culture, glocalization, globalization, genesis of glocalization, attributes of glocalization, modus of glocalization, stage of glocalization.

Размещено на Allbest.ru