Етнічний фактор у системі комунікативних відносин

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. В.І. Вернадського

09.00.03 -- Соціальна філософія та філософія історії

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

Етнічний фактор у системі комунікативних відносин

Вязова Рита Василівна

Сімферополь -- 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Запорізькому національному університеті Міністерства освіти і науки України, на кафедрі філософії.

Науковий керівник:кандидат філософських наук, доцент

Александрова Олена Станіславівна,

Запорізький національний університет, доцент кафедри філософії.

Офіційні опоненти:доктор філософських наук, доцент

Бондаренко Ольга Валеріївна,

Запорізький національний технічний університет,завідувач кафедри філософії;

доктор філософських наук, професор

Кальной Ігор Іванович,

Таврійський національний університет

ім. В.І. Вернадського,

завідувач кафедри соціальної філософії.

Захист відбудеться «22» вересня 2010 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 52.051.01 Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського за адресою: 95007, м. Сімферополь, вул. Київська, 116-А.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці національного університету ім. В.І. Вернадського за адресою: 95007, м. Сімферополь, пр. Вернадського, 4.

Автореферат розісланий «18» серпня 2010 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої радиО.В. Горбань

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Україна сьогодні переживає період, який символізує кінець індустріальної й перехід до інформаційної ери і який ставить перед філософською наукою глобальні питання про можливості розвитку людства в новому тисячолітті, про негативні прояви сучасного суспільного буття, що спричиняють радикальну зміну долі народів, різноманітні соціальні протиріччя й міжетнічні конфлікти, а також порушує питання про шляхи й перспективи етнічного відродження в умовах соціокультурних трансформацій.

Досвід минулої радянської соціокультурної системи засвідчив, що нова загальногромадська ідентичність не змогла витіснити етнічну ідентичність. Феномен етнічності глибоко проник у суспільні відносини, супроводжує, а нерідко й визначає політичні та культурні процеси. Звичайно, сприятливі умови існування етносу надають йому можливість для самовідтворення та збагачення новими особливостями і якостями завдяки швидким змінам реальності та прискореної модернізації. Умови ж, які діють всупереч цього етнічного фактора, спрямовані на насильницьку асиміляцію, яка в духовно-культурній сфері проявляється, насамперед, у формі акультурації, відчуження та маргіналізації.

Українська нація у своєму історичному розвитку зазнала негативних наслідків асиміляційного впливу. Адже усіляке викорінювання навіть думки про українську етнічну належність призвело до втрати значною кількістю осіб свого генетичного коріння. Подолавши примусовий зовнішній асиміляторський тиск, українська нація поставила собі за мету відновити те особливе, що вирізняє її з-поміж інших націй. Такі ж завдання ставлять перед собою й етнічні групи, що населяють сучасну багатоетнічну державу. Ці прагнення й породили сплеск етнічної активності і з позитивного боку (звернення до традицій, звичаїв, мови, релігійності), і з негативного (у демонстрації таких крайнощів, як етноізоляціонізм на одному полюсі та етноцентризм, міжетнічні конфлікти - на іншому). До цього слід додати, що поновлення етнічної активності зараз проявляється в умовах розгортання глобалізаційних процесів і фрагментарної уніфікації сучасного соціокультурного простору. А це, у свою чергу, стає підґрунтям для поширення можливостей спілкування людей з різноманітних етнічних груп за допомогою всіляких засобів комунікації і породжує необхідність досягнення згоди й консенсусу у вирішенні соціальних конфліктів та проблем.

Регулювання соціальних процесів, у тому числі й міжетнічних відносин, неможливе без з'ясування універсальних механізмів спілкування й взаємодії людей, соціальних інститутів і людських співтовариств. Таке знання необхідне для створення ефективної системи влади й управління в соціально-економічній, політичній, духовній сферах життєдіяльності українського суспільства з метою поліпшення міжкультурної комунікації. Усі ці чинники й зумовили актуальність теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до комплексної цільової програми № 0194У0443134 Міністерства освіти і науки України «Вдосконалення змісту і методики викладання філософських дисциплін у вузі як фактор формування свідомості молодого спеціаліста незалежної України» та планів науково-дослідної роботи кафедри філософії Запорізького національного університету.

Ступінь наукової розробки проблеми. Етнічної проблематики в суспільствознавстві торкаються як соціально-філософські, так і соціологічні, етнографічні, психологічні, політологічні, культурологічні, історичні дослідження вітчизняних і зарубіжних науковців.

Серед найбільш опрацьованих аспектів етнічної проблематики виокремлюємо такі:

- загальнофілософські характеристики феномена етнічності (М. Вівчарик, О. Картунов, А. Колодій, І. Кресіна, С. Падалка, С. Римаренко, Ю. Римаренко, С. Телешун, Л. Шкляр, М. Шульга), складовими якого є аналіз етносоціальної культури (В. Скуратівський); історичне буття етносу (О. Мостяєв, М. Степико); специфіка, особливості й чинники розвитку української нації (представлені в працях В. Андрущенка, А. Бичко, І. Бичка, В. Горського, Я. Грицака, В. Жмира, С. Кримського, В. Крисаченка, В. Панібудьласки, М. Рибачука, Т. Рудницької, В. Скуратівського, Р. Шпорлюка);

- дослідження етнічної свідомості, етнічної й національної ідентичності (цій проблемі присвячені праці вітчизняних і зарубіжних учених: Г. Айзекса, Б. Андерсена, Дж. Армстронга, Ф. Барта, Е. Гелнера, П. Бергера, П. ван ден Берга, Х. Брелока, П. Браса, В. Горлової, Е. Гофмана, І. Гриценка, К. Енлоу, C. Кагіяна, О. Картунова, У. Конора, Т. Кузьо, К. Левіна, Т. Лукмана, О. Майбороди, Г. Міда, Л. Нагорної, Дж. Рейтца, Д. Ротшільда, Х. Сетон-Уотсона, Е. Сміта, Ф. Туджмана, Н. Хутніка, К. Шестакової, Е. Шилза);

- філософські, історичні й етнографічні висновки щодо поняття «етнос» (праці А. Арутюнова, Ю. Бромлея, Л. Гумільова, Л. Дробіжевої, І. Заринова, Г.Маркова, В. Піменова, Б. Поршнєва, В. Тішкова, М. Чебоксарова);

- соціально-філософський аналіз ментальності через з'ясування її сутності (роботи Г. Гетало, О. Красовської, Є. Макаренко, Н. Михайловської, М. Чепи, А. Шведової); дослідження ментальності як чинника відродження та формування національної самосвідомості українського народу (В. Кас'ян, М. Попович, В. Шинкарук,), вивчення психологічних засад існування ментальності (О. Киричук, О. Кульчицький, М. Шлемкевич, В. Янів) та проблеми її моделювання (Ю. Канигін); розвідки процесу формування та функціонування етноментальності (роботи Є. Бистрицького, С. Бойко, Г. Гачева, Т. Гетало, В. Горлова, А. Гуревича, Р. Додонова, О. Колісник, А. Кравченко, Г. Палія, І. Стадника, І. Старовойта, В. Табачковського);

- теоретичні питання розвитку етнонаціональних відносин у суспільстві, проблеми етнополітики (У. Альтерматт, В. Ананьїн, Н. Беліцер, О. Биков, М. Вівчарик, В. Ворона, Е. Гелнер, Є. Головаха, В. Горбатенко, С. Здіорук, А. Ішмуратов, Ф. Канак, М. Корюшко, О. Коваль, О. Копиленко, В. Кремень, І. Кресіна, О. Кривицька, В. Курас, О. Куць, О. Майборода, С. Макєєв, О. Мироненко, М. Михальченко, М. Мокляк, І. Надольний, В. Наулко, О. Нельга, В. Нікітюк, М. Обушний, І. Онищенко, А. Орлов, В. Пазенок, В. Панібудьласка, Н. Паніна, М. Панчук, Т. Пилипенко, В. Ребкало, М. Рибачук, С. Римаренко, Т. Рудницька, М. Степико, Е. Сміт, В. Трощинський, О. Уткін, Д. Шелест, В. Шинкарук, М. Шульга, С. Хантінгтон);

- вивчення етнологічних аспектів взаємовідносин між народами та причин конфліктів на етнонаціональному ґрунті (О. Бабенко, Ю. Бромлей, Т. Бурмістров, Л. Гумільов, В. Євтух, М. Йордан, О. Картунов, Г. Перепелиця), на основі дослідження феномена етнічного конфлікту (А. Здравомислов, Л. Дробіжева, В. Іноземцев, В. Кудрявцев, В. Тішков); політизації етнічності (В. Євтух, О. Картунов, І. Кресіна, І. Курас, О. Маруховська, Ю. Мацієвський, Л. Нагорна, Г. Перепелиця, Ю. Римаренко, В. Тарасенко, Л. Шкляр); аналізу національного характеру як фактора міжнаціонального, міжетнічного спілкування (О. Бабенко, В. Балтін, І. Біла, Є. Бистрицький, В. Гачев, І. Іванченко, М. Ковтун, М. Корж, М. Кулініч, І. Курас, М. Мокляк, М. Молчанов, М. Панчук, Ю. Римаренко, В. Скуратівський, Е. Соловйов, В. Сухарєв, О. Юренко, В. Школьник та ін.).

Зауважимо, що, незважаючи на досить великий дослідницький інтерес до цієї проблематики, багато аспектів залишаються недостатньо вивченими та проаналізованими. Зокрема, ті, що стосуються безпосередньо теми дисертаційної роботи. Заслуговує більш ґрунтовного аналізу проблема ролі та місця етнічного фактора в системі комунікативних відносин. Потребують спеціальних досліджень соціально-філософський вимір сучасного комунікативного процесу та його етнічної складової.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у виділенні особливості категоріального осмислення й концептуального усвідомлення впливу дії етнічного фактора на комунікативні відносини. Для реалізації мети передбачається вирішити такі завдання:

охарактеризувати особливості теоретико-категоріального дослідження проблеми комунікативних відносин та ролі етнічного фактора в них;

з'ясувати специфіку соціально-філософського аналізу проблеми етнічного фактора в комунікативних процесах;

- дослідити генезис етнічних відносин у період становлення соціуму та виявити їх специфіку на сучасному етапі суспільного розвитку;

проаналізувати сутність, атрибути, спрямованість впливу етнічного фактора на суспільні процеси;

виділити особливості системи комунікативних відносин і визначити сутність, форми прояву комунікативних відносин у вирішенні міжетнічних протиріч;

- дослідити місце й роль етнічного феномена в умовах мегатенденцій сучасного світового розвитку;

виявити «больові точки» комунікативних відносин в Україні у світлі етнічного аспекту; етнічний комунікативний суспільний

з'ясувати чинники оптимізації дії етнічного фактора в системі комунікативних відносин в Україні.

Об'єктом дослідження є феномен комунікативних відносин у світлі їх етнічної складової.

Предметом дослідження є етнічний фактор комунікативних відносин в Україні.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є загальнофілософські принципи об'єктивності та історизму, єдності соціальної теорії й практики, розвитку і взаємного зв'язку.

У дослідницькій практиці застосовувалися методи: системно-структурний, діалектичний, порівняльний. За допомогою системно-структурного методу та принципу цілісності впорядковано й уточнено співвідношення понять етносу і нації, етнічного й національного. Використання цього підходу дозволило розкрити особливості категоріального осмислення феномена етнічності, етнонаціональної свідомості, етнічної ідентичності. Діалектичний метод дозволив охарактеризувати процес комунікативних відносин з точки зору впливу на них етнічного фактора. За допомогою порівняльного методу виділена специфіка впливу етнічного фактора на комунікативні процеси в різних типах суспільств.

Регулятивною методологічною ідеєю дослідження також є ідея комплементарності, інтервальності та зв'язку різних дисциплінарних дискурсів про етнічність, що дозволяє осмислити й різнобічність цього феномена та орієнтує на вихід за межі вузькодисциплінарного бачення вказаної проблеми.

Наукова новизна одержаних результатів зумовлена вибором предмета дослідження, який у вітчизняній філософській думці не набув належного системного висвітлення, змістом цілей і науково-теоретичних завдань дисертації та її спрямованістю на соціально-філософський аналіз специфіки дії етнічного фактора в системі комунікативних відносин.

У роботі висунуто ряд положень, які конкретизують наукову новизну:

вперше здійснене комплексне дослідження сутності, атрибутів, форм прояву, особливостей детермінації етнічного фактора в системі комунікативних відносин, спрямованості його впливу на суспільні процеси

отримало подальший розвиток уявлення щодо генезису етнічних відносин у період становлення соціуму. Перше глибинне джерело виникнення етнічних відносин і специфіка міжетнічної взаємодії полягає в особливостях комунікації за принципом «Ми - Вони», «Свій - Чужий», головні принципи якої надалі відображалися в ментальності етнічних груп;

поглиблено розуміння про сутність етнічного феномена, який належить до подвійної біосоціальної сфери, характеризується об'єктивними й суб'єктивними складовими та виявляється в його базових атрибутах: етнічній свідомості й етнічній ідентичності, що поєднуються в етноментальності яка, у свою чергу, є і ознакою етнічності, і невід'ємною її властивістю;

уточнено особливості системи комунікативних відносин, до якої входять емоційна, формально-діяльнісна, ціннісна складові та виявлені атрибути соціальної комунікації, за допомогою використання позитивного потенціалу яких можливе подолання міжетнічних протиріч і конфліктів;

виявлено «больові точки» міжетнічних комунікацій у сучасному українському поліетнічному суспільстві, які викликані культурно-етнографічними, соціально-історичними й конфесійними факторами роз'єднання, що потенційно можуть призводити до виникнення міжетнічних конфліктів;

з'ясовано напрямки модернізації державної етнополітики України в політико-правовій, соціально-економічній і культурній площинах з метою досягнення діалогу між громадянським суспільством і державою у вирішенні міжетнічних протиріч і встановлення суспільної злагоди.

Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості використання теоретичних положень та висновків дисертації як методологічної бази для подальших соціально-філософських досліджень етнонаціональної свідомості й самосвідомості; розв'язання питання негативних наслідків етнонаціонального відчуження в процесі здійснення комунікативних відносин українців, відродження національної гідності та формування національно свідомої особистості. Результати наукової розвідки можуть бути застосовані в системі гуманітарної освіти, у розробці навчальних курсів і спецкурсів: «Філософія», «Соціальна філософія», «Комунікативна філософія», «Етнофілософія», «Філософські засади громадянського суспільства», «Етнопсихологія», «Міграцієзнавство», «Етнонаціональна політика держави».

Апробація результатів дисертації. Принципові ідеї, теоретичні положення відображені в доповідях на конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції «Запорізькі правові читання» (м. Запоріжжя, 2006 р.), шостому Міжнародному семінарі «Религия и гражданское общество: цивилизационные вызовы и возможные ответы» (м. Ялта, 2006 р.), третій Міжнародній періодичній науково-практичній конференції «Спецпроект: аналіз наукових досліджень» (м. Дніпропетровськ, 2007 р.), науковій конференції студентів, аспірантів та молодих вчених (м. Запоріжжя, 2007 р.), четвертій Міжнародній науково-практичній конференції «Nowoczesnych Naukowych Osiagniec» (Przemysl, 2008 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Освітні інновації: філософія, психологія, педагогіка» (м. Суми, 2008 р.), науковій конференції студентів, аспірантів та молодих вчених (м. Запоріжжя, 2009 р.), міжрегіональній науково-практичній конференції «Управління економічним потенціалом регіону» (м. Запоріжжя, 2009 р.).

Основні положення дисертації також обговорені на засіданнях і наукових семінарах кафедри філософії Запорізького національного університету.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені у 15 публікаціях, з них 7 - у наукових фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації зумовлені поставленою метою та завданнями дослідження. Дисертаційна робота складається зі вступу, 3 розділів, які об'єднують 9 підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатків та словника термінів. Обсяг роботи складає 191 сторінку основного тексту, список використаних джерел (319 найменувань) представлений на 31 сторінці, додатки представлені на 25 сторінках, список термінів на 7 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У «ВСТУПІ» міститься обґрунтування теми дисертації, формулюється мета й завдання, визначається об'єкт і предмет дослідження, методологічна основа роботи, розкривається її наукова новизна, висвітлюються можливості теоретичного і практичного використання отриманих результатів.

Перший розділ «ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ ЕТНІЧНОГО ФАКТОРА В СИСТЕМІ КОМУНІКАТИВНИХ ВІДНОСИН» розкриває вихідні теоретичні принципи соціально-філософського вивчення етнічного фактора.

Підрозділ 1.1. «Огляд наукових досліджень проблеми комунікативних відносин» присвячений аналізу наукових джерел, що зумовлюють потребу у виокремленні проблеми етнічного фактора в системі комунікацій.

Визначаються теоретичні моделі соціальної комунікації: психоаналітична - комунікація розуміється як витіснення індивідом своїх несвідомих потягів (З. Фрейд, К. Юнг); екзистенціальна - розглядає комунікацію як «закинутість у світ» (М. Бубер, К. Ясперс); розуміюча - головним результатом комунікації є розуміння людиною іншої людини, взаємне розуміння (М. Вебер, Г.-Г. Гадамер, Г. Шпет); футурологічна - представляє теорію інформаційного суспільства, де засоби комунікації вивчаються як єдиний стимул і джерело соціального розвитку, а інформація є основою культури й культурних цінностей (А. Тоффлер, Д. Белл, Г. Маклюен); семантична модель Ю. Лотмана, у якій базою комунікації є не мова як система, а безпосередні мовленнєві сигнали; ігрова - комунікація сприймається як гра (Е. Берн, Й. Хейзинг).

Стосовно дослідження сутності феномена комунікації виділяються такі підходи: 1) антропологічний (Л. Фейєрбах, М. Бахтін); 2) екзистенціальний (К. Ясперс); 3) гносеологічний (Б. Бернстайн, Д. Вундерліх, У. Лабов, К. Леві-Строс, Л. Гумільов, Б. Карасик, Ю. Кочанов); 4) діалогічний (М. Хайдеггер, М. Бахтін, М. Бубер, Г. Гадамер, Дж. Г. Мід, П. Рікер, Ж.-П. Сартр, Е. Левінас, Л. Шестов, М. Лоський, С. Франк, Ф. Ебнер, Ф. Розенцвейг, Е. Муньє); 5) соціальний (Дж. Ролз, А. Макінтайр).

У підрозділі 1.2. «Особливості соціально-філософського аналізу етнічного фактора в комунікативних процесах» наголошується на необхідності з'ясувати природу етнічного фактора через виділення його складових, їх сутності й ролі в соціальних комунікаціях.

Виділяються дві основні концепції етносу: інформаційна й системно-статистична. У першій етнос розглядається в контексті теорії комунікації, і представляється, як ареал підвищеної щільності інформації. Тут увага зосереджується на міжпоколінній трансляції. Ця концепція базується на постулаті про лімітованість інформаційних можливостей людини (А. Арутюнов, Н. Чебоксаров).

У системно-статистичній концепції етноси розглядаються як соціальні спільноти, що склалися на основі самоідентифікації і протиставлення іншим. Це історично сформовані й еволюціонуючі складні самовідтворювані й саморегульовані соціальні системи, яким властива складна внутрішня композиція (Г. Марков, В. Піменов).

Теоретичні моделі етносу, етнічності зводяться до трьох головних підходів: 1) прибічники примордіалізму (П. ван ден Берге, К. Гертц ) визначають «етнічність» як об'єктивну даність, первинну характеристику людства та розглядають її як спільну культуру та спільне походження; 2) підґрунтям конструктивізму є заперечення природності, генетичної закодованості етнонаціональних ознак. «Етнічність», а точніше «етнія», згідно з цією теоретичною моделлю, - це соціальна група, яка володіє уявним спільним походженням і зберігає спільні спогади про минуле (У. Альтерматт, Ф. Барт); 3) в основі інструменталізму щодо тлумачення поняття «етнічності» лежить соціально-психологічна теорія особистості, спілкування.

Другий розділ «ЕТНІЧНЕ ЯК ЧИННИК КОМУНІКАТИВНИХ ВІДНОСИН» присвячений дослідженню етнічного феномена на різних етапах суспільного розвитку, з'ясуванню факторів, що сприяють вирішенню міжетнічних протиріч у системі соціальних комунікацій.

У підрозділі 2.1. «Генезис етнічних відносин у період становлення соціуму» зазначається, що першим субстратом соціально-психологічних відносин між людьми була сугестія (навіювання). Формою протидії сугестії є контрсугестія, що проявлялася в механізмі формування недовіри як одного з первинних захисних феноменів, а способом обмеження дії сугестії був поділ людства на різноманітні етноси.

Первинним було уявлення про «них», а вторинним - про своє співтовариство. Воно розвивалося за допомогою механізму контрсугестії, який з'явився пізніше, у результаті зіставлення «своїх» - «чужих», де перше уявлення про «ми» було таким: «ми» не такі, як «вони». Далі поняття «ми» починає викристалізовуватися й наповнюватися конкретним змістом. У цьому неабияку роль відіграв механізм контр-контрсугестії. Посилення відчуття належності до «ми» (етнічна ідентифікація) позитивно вплинуло на зростання внутрішньоетнічної довіри й консолідації. До цього слід додати, що таке первісне соціальне утворення, як етнос, було ендогамним, перешкоджаючи, таким чином, шлюбно-статевим відносинам з чужими.

Наслідком процесу соціогенезу було те, що поверхня Земної кулі покрилася антропосферою - системою замкнутих етносів, взаємовідокремлених людських співтовариств, кожний з яких користувався своєю власною мовою як засобом самозахисту, за допомогою нерозуміння й безпомилкового виділення потенційно небезпечних чужаків і ворожого ставлення до них.

У підрозділі 2.2. «Специфіка етнічних відносин на сучасному етапі суспільного розвитку» показано, що світосприйняття за принципом «Свій - Чужий», «Ми - Вони», яке склалося ще на початку історії людства, у сучасних умовах вступило в нову фазу розподілу світу. Дуальність свідомості на ранніх стадіях соціогенезису, з одного боку, породжувалася вузькістю комунікаційних зв'язків і закритістю комунікаційного простору родових общин, способу життя в племені. З іншого, - ця здатність свідомості сприяла стабілізації суспільних зв'язків усередині соціумів, формуванню соціальних механізмів соціокультурної спадкоємності, закріпленню та відтворенню соціального досвіду в ряді поколінь. Прояв подібної дуальності («ми» - «вони», або «ми» та «всі інші») на рівні ідеології (релігії, політики або буденної свідомості) в сучасних умовах поглиблення інтеграційних процесів несе в собі реальну загрозу соціальній та культурній конфронтації на релігійному, етнічному, мовному ґрунті.

У підрозділі 2.3. «Сутність, атрибути, спрямованість впливу етнічного фактора на суспільні процеси» з'ясовано, що характеристики етнічності можна поділити на об'єктивні (з'являються під впливом зовнішніх, насамперед, природних умов - географічні, біологічні) та суб'єктивні (відображають внутрішній стан етнічних суб'єктів, який у зовнішньому світі проявляється у вигляді таких атрибутів, як: спільність мови і психіки, світоглядні орієнтації, історична пам'ять). Важливими якостями етнічності є етнічна ідентичність (її складовою є етнічна самоідентифікація) та етнічна свідомість (частиною якої є самосвідомість).

Об'єктивні й суб'єктивні характеристики етнічності, у тому числі етнічну свідомість та ідентифікацію, поєднує в собі ментальність, з одного боку, як базова ознака етнічності, а з іншого - як невід'ємний її атрибут. Етноментальність має яскраво виражену дуалістичну природу. Вона біологічними засобами закріплює соціальні чинники, життєво важливі для процесу адаптації людини і в природному, і в соціальному оточенні, та певним чином відображає етнічну картину світу.

У підрозділі 2.4. «Сутність та форми прояву комунікативних відносин у вирішенні міжетнічних протиріч» доводиться, що плідними у вирішенні міжетнічних конфліктів є такі форми прояву комунікативних відносин, як толерантність, діалог, компроміс, консенсус.

Укорінена у вітальності, соціальності й духовності людини толерантність, як соціальна цінність, набуває найбільшого значення за умови практичної поваги до «чужого», «іншого», боротьби за те, щоб вони не відштовхувалися в суспільстві й мали повне право бути гідно представлені в ньому. Як соціальний феномен, толерантність особливо важлива в процесах соціальної взаємодії, які мають характер міжкультурного та міжетнічного контакту.

Тільки на основі дотримання принципу толерантності можливий плідний діалог учасників комунікативної дії. Його умовами є: відсутність упередженості; певні поступки, самообмеження; взаємність; довіра; рівноправність партнерів; розуміння (порозуміння). Діалог розгортається на декількох рівнях: онтологічному, екзистенціальному, культурному й інституційному (соціальному), і є підґрунтям для встановлення компромісу й консенсусу між суб'єктами спілкування.

Дотримання таких вимог консенсусу, як: принципова рівність та суб'єктність учасників; діалогічність обговорення предмета узгодження; свідомий характер дискурсу, відсутність маніпуляції; раціональність; динамізм, перманентна підтверджуваність консенсусних домовленостей; відкритість, максимальна публічність; багаторівневість і взаємозв'язок консенсусних рівнів - приводить до встановлення суспільної злагоди щодо вирішення міжетнічних протиріч і конфліктів як на мікрорівні (серед суб'єктів комунікацій), так і на макрорівні (рівні держави).

Третій розділ «ЕТНІЧНИЙ ФАКТОР У СОЦІАЛЬНОМУ ПРОСТОРІ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ» присвячений дослідженню особливостей міжетнічних комунікацій в Україні під впливом тенденцій світового розвитку і внутрішніх чинників, що зумовлюють специфіку розвитку сучасного українського суспільства.

У підрозділі 3.1. «Місце та роль етнічного феномена в умовах мегатенденцій сучасного світового розвитку» з'ясовується, що глобалізація, перехід ряду країн Заходу в початкову стадію інформаційного суспільства, формування світової системи економіки, панування однополюсного світу та інші чинники на межі 2-3 тисячоліть спричинили зміну основ світового порядку й появу нових тенденцій у суспільному розвитку, а саме: формування глобального капіталістичного класу; розмивання основ середнього класу; генезис глобального громадянського суспільства; поява «класу інтелектуалів»; становлення андекласу.

Подальший розвиток цих тенденцій зумовить трансформацію економічних засад західного суспільства, а отже, суспільно-економічної та політичної сфери й духовного життя як країн центру світової цивілізації, так і країн периферії і напівпериферії, що, у свою чергу, викликає кількісні і якісні зміни етнічного феномена в сучасному світі.

У підрозділі 3.2. «Больові точки» комунікативних відносин в Україні: етнічний аспект» міститься аналіз специфіки міжетнічних комунікацій в українському суспільстві.

Поліетнічність сучасної України визначається багатьма чинниками, серед яких пропонуються три головні варіанти їх виділення: 1) за культурно-етнографічним, соціально-історичним, конфесійним факторами; 2) за допомогою використання т. зв. «ліній Хантингтона», що використовуються для поглиблення розуміння етнотериторіального поділу України; 3) у більш загальному сприйнятті виділяються внутрішні й зовнішні чинники диференціації українського суспільства. До внутрішніх відносяться: господарчо-культурна варіативність (типи господарювання); мовно-діалектні групи; етнографічні (культурні) відмінності субетносів; антропологічні особливості та варіативність українського народу; географічне розташування окремих груп автохтонного населення України. До зовнішніх диференційних впливів належать: дисперсія етносу; конфесійне розмаїття; мовна неоднорідність суспільства; етнічні інвазії на автохтонну територію українського етносу; політичні стереотипи частини населення. Ці фактори у єдності і взаємодоповненні визначають етнічну картину сучасної України та зумовлюють специфіку міжетнічних комунікацій.

У підрозділі 3.3. «Модернізація державної етнополітики як фактор вирішення міжетнічних протиріч у сучасному українському суспільстві» доводиться, що етнополітика української держави щодо побудови поліетнічного й багатокультурного суспільства вимагає модернізації з урахуванням світового досвіду і вітчизняної специфіки. У політико-правовій площині для проведення ефективної етнополітики необхідно подолати головну суперечність на рівні права, коли багато законів прийнято, але вони здебільшого мають декларативний характер. Неможливість проведення дієвої політики по врегулюванню міжетнічних протиріч, на рівні права, підтверджується тим, що в Конституції України не згадується громадянське суспільство, яке є головним засобом збереження міжетнічної злагоди та запобігання конфліктів. Така ситуація стосовно регулювання міжетнічних відносин в сфері права й державної ідеології відображає відповідний стан справ у соціально-економічній сфері етнополітики української держави. Вже стало аксіомою твердження про те, що без розвиненого громадянського суспільства вирішення міжетнічних протиріч практично неможливе. А для генезису громадянського суспільства потрібний середній клас, становлення якого вимагає створення дієвого інституту його підтримки.

Отже, організація громадських ініціатив та рухів, здатних мобілізувати соціальний потенціал, конструктивно об'єднувати представників усіх етносів в Україні як суб'єктів громадянського суспільства з метою знаходження злагоди між владою та суспільством, у тому числі, і в реалізації етнополітики - є тими заходами, що знижують конфліктний потенціал міжетнічної взаємодії і створюють необхідне підґрунтя для проведення певних заходів задля досягнення міжетнічного діалогу.

Визнання іншого, його етнічної, релігійної й мовної різноманітності, толерантне ставлення до нього стає можливим за умов гуманізації освіти і виховання, зміцнення міжетнічного порозуміння за допомогою ЗМІ. Саме на це повинні бути спрямовані заходи в культурній сфері етнополітики сучасної української держави.

ВИСНОВКИ

У результаті дослідження зроблені такі загальні висновки:

1. Етнічний фактор у комунікативних відносинах у сучасному світі не тільки не втрачає свою значущість, але й підсилюється. Ключовим у з'ясуванні його специфіки є поняття «етнос», який традиційно розуміють як усталену сукупність людей, що історично склалася на певній території й має спільні, відносно стабільні особливості мови, культури й психіки, а також усвідомлення своєї єдності й відмінності від інших подібних утворень (самосвідомість).

2. Розуміння специфіки дії етнічного фактора базувалося на генезисі етнічних відносин у період становлення соціуму. Конфлікти між етнічними групами виникали не за обмежені ресурси. Їх для підтримки життєдіяльності співтовариств на цьому етапі соціогенезу було достатньо. Ворогували за принципом «Свій - Чужий», «Ми - Вони», що закріплювалося генетично й надалі позначалося на ментальності цих суспільств, етнічних груп. У цьому й полягає перше глибинне джерело виникнення етнічних відносин. Тут приховується й специфіка міжетнічної взаємодії, яка виражалася у ворожнечі між етнічними групами. Ця ворожнеча між ними, що виникла в період соціогенезису і виявлялася в міжетнічних протиріччях і конфліктах, супроводжує людство протягом усієї його історії в більш або менш виражених формах.

3. На сучасному етапі суспільного розвитку відбувається загострення конфліктної складової в міжетнічних відносинах. Цьому сприяє низка факторів як зовнішнього, так і внутрішнього характеру. До зовнішніх чинників слід віднести глобалізацію, що, у свою чергу, викликає конфлікт цивілізацій, культур, мов, релігій, порушення екогосподарської системи. До внутрішніх - власне етнічність.

4. Складовими етнічного феномена є етнічна ідентичність та етнічна свідомість, які поєднуються в ментальності. Ознаки ментальності досить часто збігаються з характеристиками, що входять до поняття «національний характер». Його елементи є важливим способом стихійного, безпосереднього відображення навколишньої дійсності в психіці членів певного етносу, що безпосередньо проявляється в етнічній свідомості. Високий рівень етнічної самосвідомості, який проявляється у формі етноцентризму, може призводити до соціальних конфліктів на етнічному ґрунті, що особливо небезпечно в перехідні періоди.

5. Подолання міжетнічних протиріч і конфліктів можливе за допомогою таких ознак соціальної комунікації, як толерантність, діалог, компроміс, консенсус.

Толерантність є основою діалогу. Спілкування суб'єктів комунікації в діалогічному режимі сприяє встановленню компромісу (ситуативної угоди, зумовленої, у першу чергу, інтересами) і консенсусу (довгострокової згоди, що базується переважно на цінностях). Дотримання консенсусних угод на суспільному рівні за допомогою створення особливої культури веде до встановлення суспільної злагоди.

6. Перехід суспільного розвитку з локального на глобальний рівень в умовах постіндустріалізму і постмодерну, з одного боку, стираючи культурні відмінності, частково нівелює етнічність як «пережиток» попередньої доби, загострює проблеми етнічної маргінальності та етнічної відособленості, сприяє політизації етнічності, появі гіперетнічності, що у формі етноцентризму та етнонарцисизму, а особливо в більш радикальних формах - національного фанатизму та релігійного фундаменталізму, викликає суспільні протиріччя й конфлікти на етнічному ґрунті. З іншого - актуалізує питання етнічності й етнічної ідентичності як невід'ємної й незмінної складової людського й суспільного буття, сприяє етнічному відродженню, оскільки етнічність, будучи біосоціальним феноменом, укорінена у вітальності й соціальності людини й проявляється через комунікативну діяльність представників окремого етносу в духовній площині.

7. Поліетнічність сучасного українського суспільства зумовлює певні складності процесу міжетнічних комунікацій і визначається переважно культурно-етнографічним, соціально-історичним і конфесійним чинниками.

Факторами роз'єднання, що є причиною виникнення міжетнічних протиріч, є: мова, етнічна належність, регіон проживання, віросповідання.

Таким чином, «больовими точками» міжетнічних комунікацій у сучасній Україні є такі: 1) роздування суперечностей навколо проблеми «Схід -Захід», яка являє собою найбільшу небезпеку щодо цілісності українського суспільства; 2) проблема співіснування українців і росіян; 3) проблема співвідношення в трикутнику «українці - росіяни - етнічні меншини»; 4) мовне питання; 5) проблема міжетнічного дистанціювання; 6) проблеми, пов'язані з нелегальною міграцією, що також посилюють міжетнічне дистанціювання, зворотним боком якого є породження нових зон «конфліктів».

8. Етнополітика української держави щодо побудови поліетнічного й багатокультурного суспільства вимагає модернізації в політико-правовій, соціально-економічній і культурній сферах з урахуванням світового досвіду і вітчизняної специфіки. У політико-правовій галузі, перш за все, потрібно подолати суперечності на рівні права. В соціально-економічній головними є боротьба з бідністю, створення дієвих інститутів підтримки середнього класу як підґрунтя формування громадянського суспільства, у межах якого відбувається конструктивне об'єднання представників різних етносів, що і сприяє встановленню суспільної злагоди. В культурній галузі необхідні заходи, спрямовані на визнання етнічної, релігійної й мовної різноманітності; гуманізація освіти й виховання; зміцнення міжетнічного порозуміння за допомогою ЗМІ.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Статті у фахових виданнях

1. Вязова Р. В. Від етносу до етнічності / Р. В. Вязова // Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії : [збірник наукових праць] / [голов. ред. В. Г. Воронкова]. - Запоріжжя : ЗДІА, 2006. - Випуск 26. - С. 158- 164.

2. Вязова Р. В. Етнічність : сутність та атрибути / Р. В. Вязова // Грані : [науково-теоретичний та громадсько-політичний альманах]. - Дніпропетровськ, 2006. - № 4 (49). - С. 70-72.

3. Вязова Р. В. Етнічний фактор в системі комунікативних відносин : підходи до осмислення в суспільствознавстві / Р. В. Вязова // Нова парадигма : [журнал наукових праць] / [голов. ред. В. П. Бех] ; Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова ; Творче об'єднання «Нова парадигма». - К. : Вид-во НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2006. - Вип. 55. - С. 41-51.

4. Вязова Р. В. Діалог між етносами в сучасному світі / Р. В. Вязова // Культурологічний вісник : [науково-теоретичний щорічник Нижньої Наддніпрянщини]. - Запоріжжя, 2007. - Вип. 18. - С. 188-193.

5. Вязова Р. В. Толерантність як чинник комунікативних відносин у сучасному поліетнічному суспільстві / Р. В. Вязова // Грані : [науково-теоретичний та громадсько-політичний альманах]. - Дніпропетровськ, 2007. - № 6(56). - С. 65-70.

6. Вязова Р. В. Природа і сутність ментальності / Р. В. Вязова // Нова парадигма : [журнал наукових праць] / [голов. ред. В. П. Бех] ; Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова ; Творче об'єднання «Нова парадигма». - К. : Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2008. - Вип. 77. - С. 65-77.

7. Вязова Р. В. Концепції етнічного конфлікту : сутність та типологія / Р. В. Вязова // Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії : [збірник наукових праць] / [голов. ред. В. Г. Воронкова]. - Запоріжжя : ЗДІА, 2009. - Випуск 38. - С. 30-40.

Публікації в інших виданнях

8. Вязова Р. В. Етносоціальне буття : сутність та атрибути / Р. В. Вязова // Запорізькі правові читання : Тези доповідей щорічної Міжнародної науково-практичної конференції 18-19 травня 2006 р. / [за заг. ред. С. М. Тимченка, Т. О. Коломієць]. - Запоріжжя : ЗНУ, 2006. - С. 26-27.

9. Вязова Р. В. Етнічний фактор в міжкультурній комунікації / Р. В. Вязова // Религия и гражданское общество : цивилизационные вызовы и возможные ответы : Материалы 6 Международного семинара 1-3 ноября 2006 г., г. Ялта / [под. ред. Т. А. Сенюшкиной]. - Сімферополь : Таврия, 2007. - С. 37-38.

10. Вязова Р. В. Вплив етнічного фактору на етнічні процеси / Р. В. Вязова // Збірник тез наукової конференції студентів, аспірантів та молодих вчених. - Запоріжжя : ЗНУ, 2007. - С. 279-281.

11. Вязова Р. В. Діалог як фактор вирішення міжетнічних протиріч в процесі міжкультурної комунікації / Р. В. Вязова // Третя Міжнародна науково-практична конференція «Спец проект : аналіз наукових досліджень» : [збірник наукових праць]. - Дніпропетровськ : ПДАБА, 2007. - С. 63-85.

12. Вязова Р. В. Діалог і толерантність як складові етнічних відносин у сучасному українському суспільстві / Р. В. Вязова // Освітні інновації : філософія, психологія, педагогіка : Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 16-17 квітня 2008 р., м. Суми (Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти). - Суми : ВТД «Університетська книга», 2007. - С. 132-133.

13. Вязова Р. В. Етнічні процеси на Україні : конфлікт чи взаємодія / Р. В. Вязова // Materialy 4 Miedzynarodowej naukowi-praktycznej konferencji «Nowoczesnych naukowych osiagniec-2008». - Tym 8. Prawo. Historia. Politilogija. - Przemysl : Nauka i studia. - C. 90-91.

14. Вязова Р. В. Сутність міжетнічного конфлікту / Р. В. Вязова // Збірник тез наукової конференції студентів, аспірантів та молодих вчених. - Запоріжжя : ЗНУ, 2009. - С. 261-263.

15. Вязова Р. В. Спілкування та комунікація: підходи до розуміння в суспільствознавстві / Р. В. Вязова // Збірник матеріалів міжрегіональної науково-практичної конференції «Управління економічним потенціалом регіону». - Запоріжжя : ЗНУ, 2009. - С. 348-350.

АНОТАЦІЯ

Вязова Р. В. Етнічний фактор у системі комунікативних відносин. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії. - Таврійський національний університет ім. В. І. Вернадського, Сімферополь, 2010.

Дисертація присвячена соціально-філософському аналізу сутності, атрибутів, форм прояву, особливостей детермінації етнічного фактора в системі комунікативних відносин, спрямованості його впливу на суспільні процеси.

У роботі здійснене дослідження генезису етнічних відносин; поглиблене розуміння природи етнічного феномена; виявлені «больові точки» міжетнічних комунікацій у сучасному українському суспільстві.

Особлива увага приділяється з'ясуванню напрямків модернізації державної етнополітики в Україні в політико-правовій, соціально-економічній та культурній площинах з метою досягнення діалогу між громадянським суспільством і державою у вирішенні міжетнічних протиріч і встановлення суспільної злагоди.

Ключові слова: етнічний фактор, етнос, етнічність, нація, комунікація, протиріччя, конфлікт, етнічна політика, суспільна злагода.

АННОТАЦИЯ

Вязовая Р. В. Этнический фактор в системе коммуникативных отношений. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.03 - социальная философия и философия истории. - Таврический национальный университет им. В. И. Вернадского, Симферополь, 2010.

Диссертация посвящена социально-философскому анализу сущности, атрибутов, форм проявления, особенностей детерминации этнического фактора в системе коммуникативных отношений, направленности его влияния на общественные процессы.

В работе осуществлено исследование генезиса этнических отношений в период становления социума и выяснено, что специфика межэтнического взаимодействия кроется в особенностях коммуникации по принципу «Мы - Они», «Свой - Чужой», главные принципы которой в дальнейшем отражались в ментальности этнических групп.

Установлено, что этнический феномен относится к двойной биосоциальной сфере, характеризуется объективными и субъективными составляющими и проявляется в его базовых атрибутах: этническом сознании и этнической идентичности. Эти атрибуты совмещаются в этноментальности, которая, в свою очередь, является и качеством этничности, и неотъемлемым его свойством.

Признаки ментальности достаточно часто совпадают с характеристиками, которые входят в понятие «национальный характер». Элементы национального характера являются важным способом стихийного, непосредственного отображения окружающей действительности в психике членов этнической общности, которая непосредственно проявляется в этническом сознании. В свою очередь, от степени этнического самосознания зависит конфликтность общества в целом. Интегрированное общество с развитым институтом гражданства обусловливает низкий уровень этнического самосознания. Высокий уровень этнического самосознания, который проявляется в форме этноцентризма, может приводить к социальным конфликтам на этнической почве, что особенно опасно в переходные периоды, когда происходит массовая потеря людьми идентификационных основ и почти единственной идентификационной основой остается этничность, закрепленная в определенных архетипах коллективного бессознательного и проявляющаяся в социальном поведении этнических субъектов.

Преодоление межэтнических противоречий и конфликтов возможно с помощью таких атрибутов социальной коммуникации, как толерантность, диалог, компромисс, консенсус. Использование их позитивного потенциала приводит к установлению общественного согласия.

В диссертации обосновано положение о том, что полиэтничность современного украинского общества обусловливает определенные сложности процесса межэтнических коммуникаций и определяется преимущественно культурно-этнографическим, социально-историческим и конфессиональным факторами. Факторами разъединения, которые приводят к возникновению межэтнических противоречий, выступают: язык, этническая принадлежность, регион проживания, вероисповедание.

Исходя из этого, «болевыми точками» межэтнических коммуникаций в современной Украине являются такие: 1) раздувание противоречий вокруг проблемы «Восток - Запад», которая представляет наибольшую опасность относительно целостности украинского общества; 2) проблема сосуществования украинцев и россиян; 3) проблема соотношения в треугольнике «украинцы - россияне - этнические меньшинства»; 4) языковой вопрос; 5) проблема межэтнического дистанционирования; 6) проблемы, связанные с нелегальной миграцией, что также усиливают межэтническое дистанционирование, обратной стороной которого является порождение новых зон «конфликтов».

Разрешение межэтнических противоречий и установление общественного согласия в этническом вопросе на Украине возможно осуществить при помощи диалога государства и гражданского общества, результатом которого является модернизация государственной этнополитики в политико-правовой, социально-экономической и культурной плоскостях. В политико-правовой плоскости, прежде всего, необходимо преодолеть противоречия на уровне права. В социально-экономической плоскости главной является борьба с бедностью, создание действенных институтов поддержки среднего класса как основы формирования гражданского общества, в пределах которого происходит конструктивное объединение представителей разных этносов, что и способствует установлению общественного согласия. В культурной плоскости необходимы мероприятия, направленные на признание этнического, религиозного и языкового разнообразия; гуманизация образования и воспитания; укрепление межэтнического понимания с помощью СМИ.

Ключевые слова: этнический фактор, этнос, этничность, нация, коммуникация, противоречие, конфликт, этническая политика, общественное согласие.

SUMMARY

R. V. Vyazova The ethnic factor in the system of communication relations. - Manuscript.

Dissertation for a doctoral degree in Philosophy: speciality 09.00.03 - Social Philosophy and Philosophy of History. - Taurida National V. Vernadsky University, Simferopol, 2010.

Dissertation is devoted to the social and philosophic analysis of the essence, attributes, forms of manifestation and peculiarities of the ethnic factor determination in the system of communication relations, direction of its impact on the social processes.

In our work the genesis of ethnic relations is researched; the comprehension of the ethnic phenomenon nature is extended; the problems of inter-ethnic communications in the modern Ukrainian society are revealed.

Special attention is paid to determining the ways of modernizing the state ethnic policy in Ukraine in the political, legal, social-economic and cultural fields for starting a dialogue between the civic society and the state in order to solve inter-ethnic contradictions and introduce public concord.

Key words: ethnic factor, ethnicity, ethnicity, nation, communication, contradiction, conflict, ethnic policy, public concord.

Размещено на Allbest.ru

...