Новітні біотехнологічні практики: філософсько-методологічний аналіз

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

НОВІТНІ БІОТЕХНОЛОГІЧНІ ПРАКТИКИ: ФІЛОСОФСЬКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ

Ніколаєнко Наталія Василівна

Київ - 2010

Анотація

Ніколаєнко Н.В. Новітні біотехнологічні практики: філософсько-методологічний аналіз. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.09. - філософія науки. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2010.

Дисертаційна робота присвячена дослідженню новітніх біотехнологічних практик в контексті постнекласичної методології, в межах якої в нових вимірах розкривається сенс цих форм практик, як таких, що істотно впливають на буття природи та людини. Вивчення біотехнологічних практик як об'єкту філософсько-методологічного аналізу здійснене на основі розкриття їх особливостей в контексті взаємовідношення понять «природне» та «штучне», виявлення характеристик новітніх біотехнологічних практик, які представляють їх як різновид постнекласичних практик.

Проаналізовано з позицій постнекласики біотехнологічні практики як дослідницькі та показано, що методологічні принципи синергетики виявляють себе через загальні методологічні настанови, які втілюються і конкретизуються в біотехнологічному дослідженні. Поняття біотехнологічних практик визначене як таке, що позначає новий напрям, який ґрунтується на процесах між- та трансдисциплінарності та широкому спектрі дослідницьких практик, починаючи з генно-молекулярних трансформацій і включаючи практики корегування та конструювання людської тілесності.

Світоглядні та етичні виміри біотехнологічних практик виявляються в процесі осмислення впливів новітніх біотехнологічних практик на людину, її тілесність та представлені в контексті біоетичних вимог.

Ключові слова: новітні біотехнологічні практики, постнекласичні практики, природне, штучне, тілесність, біоетика.

Аннотация

Николаенко Н.В. Новейшие биотехнологические практики: философско-методологический анализ. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.09. - философия науки. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2010.

Диссертационная работа посвящена исследованию новейших биотехнологических практик в контексте постнеклассической методологии, с позиций которой в новых контекстах раскрывается смысл этих практик, как существенно влияющих на бытие природы и человека.

Изучение биотехнологических практик как объекта философско-методологического анализа осуществлено на основе раскрытия их особенностей в контексте взаимоотношений понятий «естественное» и «искусственное», выявления характеристик новейших биотехнологических практик, которые представляют их как разновидность постнеклассических практик.

Проанализированы с позиций постнеклассики биотехнологические практики как исследовательские и показано, что методологические принципы синергетики проявляют себя через общие методологические установки, которые воплощаются и конкретизируются в биотехнологическом исследовании. Понятие биотехнологических практик определено как такое, что обозначает новое направление, которое основывается на процессах меж- и трансдисциплинарности и широком спектре исследовательских практик, начиная с генно-молекулярных трансформаций и включая практики корректирования и конструирования человеческой телесности.

Мировоззренческое и этическое измерения биотехнологических практик проявляются в процессе осмысления влияний новейших биотехнологических практик на человека, его телесность и должны быть осознаны в контексте биоэтических требований. Мировоззренческие аспекты проблемы человеческой телесности в контексте трансформационных возможностей новейших биотехнологических практик проявляются на основе учета целостности человека. Подчеркивается, что в мировоззренческо-этическом смысле принципиальным является восприятие «биологии человека» не как нейтрального фона социального бытия, а как основы, на которой становился человек как культурное существо. Цивилизационное развитие на основе новейших биотехнологических практик требует разработки новых ценностей и мировоззренческих ориентиров, основываясь на которых преодолевается агрессивное, завоевательское отношение к природе и человеку, идеалы господства и силового преобразования природного и социального мира и возникает понимание новых перспектив развития человечества.

Новейшие биотехнологические практики существенным образом расширяют созидающие проявления человека, усиливая его независимость от природного мира и расширяя степени свободы деятельности. Вместе с тем человек становится объектом технологических практик, а они оказываются средствами манипулирования им. В результате под угрозой может оказаться не только человеческая телесность, а и личностная идентичность. Поэтому ключевым ценностным императивом становится сохранение человеческой индивидуальности, свободы и прав человека.

Соотношение влияния технологических практик на биологию человека и его свободу дает основания говорить о новых аспектах отношения свободы и ответственности. Как свобода, так и ответственность проявляются в новых измерениях, расширяя свои смыслы. Исключительная сложность объектов биотехнологического конструирования - живых систем и самих биотехнологических практик, способность их к самоорганизации определяет постнеклассичность ситуации, невозможность предвидеть ее последствия, принимая во внимание влияние случайных факторов, дополняет проявления свободы вопросами об ответственности.

Ключевые слова: новейшие биотехнологические практики, постнеклассические практики, естественное, искусственное, телесность, биоэтика.

Summary

Nikolayenko N.V. The modern biotechnological practices: philosophical and methodological analysis. - Manuscript.

Dissertation for the degree of candidate of philosophical sciences, specialty 09.00.09 - philosophy of science. - Kyiv National Taras Shevchenko University. - Kyiv, 2010.

The thesis is dedicated to the research of the latest biotechnological practices in the context of postnonclassical methodology, within which the sense of these forms of practices is revealed in new dimensions that significantly affect the existence of nature and human being. The study of biotechnological practices as an object of philosophical and methodological analysis is made based on revelation of its specifics in the context of interrelation between the concepts of «natural» and «artificial», determination of the latest biotechnological practices' characteristics that represent them as a type of postnonclassical practices.

The author analyzed biotechnological practices as investigative ones from the position of postnonclassics, and demonstrated that synergy's methodological principles visualize themselves through general methodological settings being implemented and specified in biotechnological research. The concept of biotechnological practices is determined as one identifying a new stream that is based on processes of inter- and transdisciplinarity and wide range of research practices, beginning from genie-molecular transformations and including practices of correction and construction of human corporality.

Ideological and ethical dimensions of biotechnological practices are visualized in the process of understanding of the influence of the latest biotechnological practices on human being, its corporality and are represented in the context of bioethical requirements.

Key words: the modern biotechnological practices, postnonclassical practices, natural, artificial, corporality, bioethics.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Цивілізаційний розвиток суспільства в ХХI ст. ґрунтується на новітніх технологічних практиках, які істотно впливають на життя людини, визначаючи нові акценти філософських запитів. Виникає потреба осмислити потужні можливості та ризики, які пов'язані з такими практиками. В їх системі особлива роль належить новітнім біотехнологічним практикам, які виникли в галузі сучасної фундаментальної науки, досить широко використовуються в житті людини, змінюючи його. Постають питання про специфіку та всебічну оцінку таких практик, оскільки людина є не лише їх суб'єктом, а й об'єктом. Пошук відповідей передбачає вивчення перспектив людського роду в генетично модифікованому світі. Отже, актуальним є дослідження новітніх біотехнологічних практик в соціопрактичному, культурно-цивілізаційному та світоглядно-етичному аспектах.

Істотний вплив на людину та її життєдіяльність новітніх біотехнологічних практик виявляється з кінця ХХ ст., коли постають складні проблеми світоглядного, методологічного та етичного характеру, пов'язані з ними. Слід зауважити, що новітні біотехнологічні практики у їх втіленні виявляють суперечливість. З одного боку, їх впровадження має на меті створення нових підходів у лікуванні хвороб людини, створення рослин або тварин з бажаними властивостями тощо. Тобто, виявляються можливості біотехнологічних практик на користь людині, що створює підґрунтя для зростання їх соціальної значущості. А з іншого, біотехнологічні практики здатні спричинити складні проблеми в бутті людини. Виникає спектр питань, зокрема про стан довкілля та власне людини, до яких можуть призвести новітні біотехнологічні практики у ближчій та довгостроковій перспективі.

Окреслення та дослідження кола означених проблем почалося в 70-ті - 80-ті роки минулого століття. Біотехнологічні практики, зокрема генна інженерія, оцінювалися західними та вітчизняними філософами науки як шлях глибинних «соціальних мутацій». Молекулярна біологія, генна інженерія осмислювались представниками київської, московської, санкт-петербурзької шкіл філософії науки - Карпінською Р.С., Кисельовим М.М., Крисаченком В.С., Мамзіним О.С., Пастушним С.О., Сидоренко Л.І., Фроловим І.Т., Юдіним Б.Г. та ін. Аналізувались світоглядні можливості, методологічні та пізнавальні особливості цих галузей науки, обговорювались складні етичні проблеми, загрози та умови гуманістичної перспективи.

В 90-ті роки ХХ ст. можливості генного проектування та конструювання штучних живих систем аналізувалися в контексті технологізації наукового дослідження та людської життєдіяльності, в контексті протиставлення технологізації та гуманізації суспільного життя. Визнавалася можливість гуманістичної перспективи біотехнологічних практик. В цей час оцінки перспектив впливу генної інженерії на суспільство істотно змінилися - від наголосу на надзвичайній їх загрозливості до побоювань, що невикористання таких технологій може спричинити відставання від рівня цивілізаційного розвитку технологічно найрозвиненіших країн західної Європи, США та Японії. Таке відзначається в роботах Кордюма В.А., Лісеєва І.К., Сассона А., Турбіна Н.В. та ін.

У ХХІ ст. новітні біотехнологічні практики стали одним з його символів. Людина за власним бажанням намагається проектувати та конструювати природну (біологічну) та біосоціальну реальності. Йдеться про тілесність людини, можливість штучно «задати» генетичний апарат ще до народження, створювати точні копії живих систем, головне - і самої людини. Отже, методологічні, світоглядні та етичні проблеми постають в нових контекстах виявлення впливів біотехнологічних практик на людину та природу, про що зазначається в роботах Бєскової І.А., Гаряєва П.П., Глазка В.І., Кайку М., Фьорстера Х., Хейлз К., Юдіна Б.Г. та ін. Водночас, в існуючих роботах не досліджувалися особливості новітніх біотехнологій як таких форм практик, що виникли в сфері фундаментальних досліджень та породили нові питання світоглядного та етичного характеру.

Постнекласичний дискурс створює контексти, в яких можливо знайти на них відповіді, виходячи з розуміння характеристик біотехнологічних практик, ґрунтуючись на поняттях, які розкривають сенс біотехнологій як форм практики, що істотно впливають на буття природи та людини. Серед таких поняття «природне» та «штучне», які відіграють основоположну методологічну роль в нашому дослідженні біотехнологічних практик. Важливими в цьому відношенні є роботи Горохова В.Г., Горюнова В.П., Саймона Г., Сидоренко Л.І., Федорова Є.К. та ін. Крім того для нашого дослідження важлива концепція постнекласичних практик, що розробляється київськими та московськими філософами Аршиновим В.І., Астаф'євою О.М., Будановим В.Г., Гутнером Б.Г., Добронравовою І.С., Кизимою В.В., Кіященко Л.П., Моїсеєвим В.І., Рижком В.А., Свірським Я.І., Суходуб Т.Д. та ін.

Постнекласика, представляючи нову форму раціональності, дозволяє також осмислити особливості сучасних наукових досліджень. Важливими в цьому аспекті для нашого дослідження є роботи Добронравової І.С., Клімонтовича Н.Ю., Курдюмова С.П., Лук'янця В.С., Мєлкова Ю.О., Пономарьова А.А., Стьопіна В.С. та ін., а також класичні роботи, в яких представлена синергетика в її теоретичних та методологічних можливостях - Хакена Г., Пригожина І.; Варели Ф. та Матурани У., які обгрунтували теорію автопоезису. Однак постнекласичність біотехнологічних дослідницьких практик поки що не досліджувалась.

Нові контексти світоглядних та етичних вимірів новітніх біотехнологічних практик досліджуються в роботах Велькова В.В., Гардашук Т.В., Гнатік Е.Н., Кулініченка В.Л., Пустовіт С.В., Тіщенка П.Д., Юдіна Б.Г., Фукуями Ф. та ін. Особливо наголошується на регулятивній ролі принципів біоетики в світлі ідей Поттера В. Важливі висновки стосовно між- та трансдисциплінарності сучасної науки, зокрема біології, та становлення етосу трансдисциплінарності, представлені в роботах Кіященко Л.П. Водночас, біоетичні виміри новітніх біотехнологій як особливих форм практик не досліджувались.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалась в межах досліджень, які проводить кафедра філософії та методології науки філософського факультету в рамках комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Наукові проблеми сталого державного розвитку України» НДР № 06БФ041-01 «Філософія та політологія в структурі сучасного соціогуманітарного знання».

Мета та завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи - сформулювати концепцію новітніх біотехнологічних практик на основі дослідження соціопрактичних, методологічних та світоглядно-етичних проблем їх становлення та впливу на буття людини.

Досягнення поставленої мети передбачало вирішення низки дослідницьких завдань:

- вивчити особливості традиційних та новітніх біотехнологічних практик як взаємотворення природного та штучного;

- проаналізувати поняття та принципи нелінійного мислення, що ґрунтуються на синергетичній методології, в аспекті їх ролі для розуміння новітніх біотехнологічних практик;

- визначити особливості біотехнологічних практик як постнекласичних;

- дослідити особливості біотехнологічних дослідницьких практик з точки зору постнекласичної методології;

- окреслити біоетичні аспекти проблеми конструювання людської тілесності;

- проаналізувати трансформативні можливості новітніх біотехнологічних практик в контексті проблеми можливості людської свободи.

Об'єктом дослідження є соціопрактичні втілення, наукові концепції та світоглядно-етичні оцінки біотехнологічних практик.

Предметом дослідження є новітні біотехнологічні практики в контексті постнекласичного визначення їх особливостей.

Методи дослідження. Для оцінки особливостей розвитку біотехнологічних практик базовою стала концепція постнекласичної раціональності, яка дозволила проаналізувати біотехнологічні дослідницькі практики як складну систему з урахуванням нелінійності їх розвитку. Методологічну роль в дослідженні особливостей новітніх біотехнологічних практик відіграли принципи та поняття синергетичної методології. Методологічну роль в осмисленні феномену біотехнологічних практик відіграли поняття «природне» та «штучне». Історичний підхід використовувався при розгляді історичних різновидів біотехнологічних практик. За допомогою порівняльного методу у роботі розглянуті різноманітні біотехнологічні практики та визначені риси їх специфікації.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що у дисертаційному дослідженні обгрунтовано постнекласичну концепцію новітніх біотехнологічних практик, в якій репрезентовано соціопрактичний, науково-дослідницький та світоглядно-етичний виміри трансформаційного впливу таких практик на живі системи та буття людини.

Наукова новизна розкривається у наступних положеннях, які виносяться на захист:

- вперше обгрунтовано, що специфіка взаємотворення природного та штучного на основі новітніх біотехнологічних практик виявляється в тому, що сконструйовані в науковому експерименті штучні біологічні об'єкти при включенні їх в живі системи набувають природності; в той час як природні живі системи внаслідок таких маніпулювань набувають елементів штучності, що пов'язує їх подальший розвиток з регулятивно-корегуючими втручаннями людини;

- вперше встановлено, що розгляд новітніх біотехнологічних практик на основі принципів нелінійного мислення дозволяє розкрити особливості, що визначають їх постнекласичність в порівнянні з традиційними біотехнологічними практиками, та охарактеризувати біотехнологічні системи як здатні до самоорганізації та саморозвитку, що визначає потребу їх пояснення з позицій синергетичної методології. Поняття порядок та хаос відіграють важливу методологічну роль в осмисленні біотехнологічних систем, що пов'язане з такими особливостями природних та штучних біологічних об'єктів як неоднорідність, нерегулярність, наявність елементів хаосу на різних рівнях організації живого тощо;

- вперше з'ясовано, що принципову роль для розуміння майбутнього біотехнологічних практик в суспільстві відіграє поняття біфуркації, пов'язане з уявленнями про флуктуації, випадковості та вибір. Вибір людством, що перебуває в точці біфуркації, саме біотехнологічного проекту подальшого цивілізаційного розвитку та його успішність визначаються не тільки можливістю задати живій системі визначені біологічні параметри, а й духовним розвитком, моральністю та культурними традиціями;

- набуло подальшого розвитку положення про те, що завдяки проективно-трансформаційному впливу новітніх біотехнологічних практик на буття людини, вона поступово набуває спектру біотехнологічно запрограмованих якостей замість природних, зокрема, вдосконалюючи власну тілесність відповідно до спроектованих суспільством уявлень про її ідеальні форми, та пов'язує розв'язання соціопсихологічних проблем особистісного буття з конструктивними можливостями новітніх біотехнологічних практик;

- поглиблено положення про те, що новітні біотехнологічні практики (генна інженерія, клонування тощо), як фундамент індустрії радикальних трансформацій глибинних основ людської життєдіяльності, стають потужним двигуном прогресу цивілізації, розширюючи практико-технологічні можливості людини. Водночас, ступені людської свободи можуть звужуватися, якщо її прояви будуть ототожнюватися особистістю з трансформаційними можливостями новітніх біотехнологічних практик та доступністю чи недоступністю їх для індивіда;

– дістало додаткового обґрунтування положення про те, що етична виправданість проекту повинна передувати дослідницькій його частині, коли йдеться про біотехнологічні трансформації таких складних систем, що самоорганізуються, як живі системи. З позицій біоетики визначаються моральні регулятиви та стандарти, що дозволяють або забороняють певні втручання в живі системи та людське біологічне з метою захисту їх як приналежних до живої природи та світу культури. Біоетика не ставить за мету стримання розвитку або заборону новітніх біотехнологічних практик. Йдеться про необхідність різнобічної експертизи, незалежного громадського контролю, аби виключити деструктивні наслідки для людини і довкілля.

Теоретичне та практичне значення дисертаційного дослідження. Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що на основі його узагальнюючих положень та висновків визначаються сутнісні риси та специфіка новітніх біотехнологічних практик як постнекласичних, трансформаційні впливи таких практик на буття людини осмислені в світоглядному та етичному аспектах, показана методологічна роль понять та принципів синергетики в пізнанні живих систем.

Практичне значення результатів дисертації пов'язане з використанням їх в навчальному процесі при викладанні нормативних та спеціальних курсів з філософії та методології науки, практичної філософії, філософських проблем сучасного природознавства, філософії біології.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною аналітичною роботою. Висновки та положення наукової новизни розроблені на основі результатів дослідження.

Апробація результатів дисертації. Основні положення, результати та висновки дисертації обговорювались на науково-теоретичних семінарах кафедри філософії та методології науки Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а також були оприлюднені на щорічних міжнародних наукових конференціях «Дні науки філософського факультету» (2007, 2008, 2009, 2010), Міжнародній науковій конференції «Філософія повсякденності» (Київ, 2009).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження опубліковані у 4-х статтях у фахових наукових виданнях з філософії, затверджених ВАК України, та тезах 5-х виступів на наукових конференціях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, кожен з яких розподілений на два підрозділи, висновків, списку використаних джерел, що містить 200 найменувань. Обсяг основного тексту дисертації становить 183 сторінки.

2. Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтована актуальність теми дослідження, визначені стан її наукової розробленості, об'єкт, предмет, мета та завдання дисертаційної роботи, її вихідні методологічні принципи та теоретична основа, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення одержаних результатів, відомості про їх апробацію та оприлюднення, представлена структура роботи.

Перший розділ «Біотехнологічні практики як об'єкт філософсько-методологічного аналізу» присвячений дослідженню особливостей новітніх біотехнологічних практик, виокремленню та аналізу засад філософсько-методологічного аналізу основних понять, що репрезентують концепт «новітні біотехнологічні практики». Визначаються особливості біотехнологічних практик як постнекласичних та їх можливості у формуванні сучасних особливостей буття людини. У підрозділі 1.1. «Репрезентація біотехнологічних практик як відношення природного та штучного» осмислення новітніх біотехнологічних практик здійснюється через їх пізнання як приналежних до сфери технологічних практик. Розглядається сукупність існуючих біотехнологічних практик з метою структурування та виокремлення саме новітніх біотехнологічних практик. Показано, що поява останніх ґрунтується на використанні технології генно-молекулярних модифікацій. Розглядаються основні методологічні концепції, в яких представлений аналіз біотехнологічних практик - роботи Кисельова М.М., Кіященко Л.П., Сидоренко Л.І., Тіщенка П.Д., Фролова І.Т., Юдіна Б.Г. та ін.

Наголошується, що евристичну роль в осмисленні специфіки новітніх біотехнологічних практик відіграють поняття «природне» та «штучне». Дослідження відношення природного та штучного в контексті створення штучних біологічних систем показало, що їх взаємини значно складніші, ніж традиційно визначалося як їх протиставлення та приналежність чи неприналежність до людини або природи. Підкреслено, що зміст понять природне та штучне динамічно змінюється, що зокрема репрезентовано урахуванням особливостей новітніх біотехнологічних практик, які зачіпають складні проблеми людського буття, отже виводять процес їх осмислення в сферу метафізичних питань. Проблема подовження людського життя та проблема конструювання людської тілесності потрапляють в процесі філософського осмислення в сферу питань про людську ідентичність - її збереження, збереження особистісної визначеності людини, сенсів її життя. Отже, з новітніми біотехнологічними практиками пов'язані як надії, так і побоювання і ризики, оскільки людина, все більше занурюючись в штучний світ, поступово втрачає свої природні якості, та набуває соціально-техногенних. Тому стосовно неї стає допустимим той тип технологічного управління, що раніше застосовувався тільки до природних речей, предметів, систем.

У підрозділі 1.2. «Біотехнологічні практики як різновид постнекласичних практик» аналізуються ознаки та особливості постнекласичних практик. Це здійснюється на основі досліджень Аршинова В.І., Астаф'євої О.М., Буданова В.Г., Делокарова К.Х., Добронравової І.С., Гутнера Г.Б., Кизими В.В., Кіященко Л.П., Свірського І.Я. та ін. Зазначається, що осмислення багатоманітності постнекласичних практик потребує використання постнекласичної методології.

Точки зору на постнекласичні практики представлені в межах двох підходів. Перший полягає в тому, що дослідники визнають, що класичні, некласичні та постнекласичні практики змінювали одна одну в історії. Другий підхід виявляється в тому, що дослідники вважають, що всі практики можуть мати ознаки постнекласичності.

Крім того, вивчення постнекласичних практик здійснюється на основі міждисциплінарних та трансдисциплінарних процесів, оскільки досліджуються складні системи, що саморозвиваються та самоорганізуються (живе, людина). Їх вже не може вивчати одна наука або їх сукупність - потрібні міжнаукові та транснаукові методології.

Наголошується, що для новітніх біотехнологічних практик характерними є людиномірність, ситуації вибору та нелінійність. Зважаючи на такі особливості біотехнологічних практик робиться висновок про те, що їх можна визначити як різновид постнекласичних практик. Постнекласичність виявляється у реалізації біотехнологічних практик у різноманітних сферах людської буттєвості, у їх людиномірності та непередбачуваності.

Другий розділ «Осмислення біотехнологічних дослідницьких практик з позицій постнекласичної наукової раціональності» - присвячений розгляду новітніх біотехнологічних практик як таких, що виникають в сфері фундаментальних наукових досліджень, особливості яких виявляються на етапі постнекласичної науки, оскільки розгляд біотехнологічних практик на основі принципів нелінійного мислення дозволяє розкрити такі їх особливості, що характеризують біотехнологічні системи (структурно та функціонально) як відкриті, що здатні до самоорганізації та саморозвитку. Отже, адекватно пояснити розвиток цих систем можливо з позицій синергетичної методології.

В підрозділі 2.1. «Принципи та поняття синергетики як методологічної основи нелінійного мислення» представлено, що в пізнанні складних об'єктів - живого, екосистем, соціальних систем, людини - важлива роль належить методологічним принципам та поняттям синергетики, які пояснюють процеси самоорганізації складних систем, що саморозвиваються. Визначення основних понять та принципів синергетичної методології, що є важливими для осмислення особливостей новітніх біотехнологічних дослідницьких практик, ґрунтується на аналізі класичних робіт Хакена Г., Пригожина І., Курдюмова С.П. та сучасних досліджень Буданова В.Г., Добронравової І.С., Князевої О.М., Стьопіна В.С. та ін.

Зазначається, що розвиток науки останніх десятиліть відзначається цілим рядом особливостей, що дозволяє говорити про становлення постнекласичного її етапу. Він характеризується істотними змінами в підвалинах науки, характері наукової діяльності, оскільки сучасні напрями дослідження мають своїм предметом вивчення складних комплексів, що розвиваються, та які включають також людину та її діяльність. Фундаментальна наука все більше уваги приділяє надскладним системам, до яких належать живі системи та людиновимірні системи. Сучасна наука включає в свою структуру також і галузі новітніх технологій, таких як технології генно-молекулярних трансформацій, інформаційні технології. Їх використання пов'язане з ризиками та потребує різнобічних прогнозів, які враховують багатоваріантність поведінки складних систем. Таке обумовлює міждисциплінарність та трансдисциплінарність сучасної науки.

В пізнанні складних об'єктів, що самоорганізуються, виявляються методологічні можливості синергетики - напрямку досліджень, що ставить своїм завданням пізнання загальних принципів, що є в основі процесів самоорганізації в системах самої різної природи.

У підрозділі 2.2. «Специфіка біотехнологічних дослідницьких практик в контексті постнекласичної методології» вивчалася роль основних понять та принципів синергетичної методології в розумінні новітніх дослідницьких біотехнологічних практик. Поняття біотехнологічних практик, як таке, що представляє сферу наукових досліджень, було визначене як новий напрям, який ґрунтується на процесах між- та трансдисциплінарності та широкому спектрі дослідницьких практик, починаючи з генно-молекулярних трансформацій і включаючи практики корегування та конструювання людської тілесності. Отже, потреба інтегративності знання, дослідницьких технологій, інтерпретативних теоретичних засобів в використанні біотехнологічних дослідницьких практик пов'язана з тим, що їх об'єктом є складна система - людина.

Синергетична методологія спрямовує дослідницьке мислення в напрямку нових оцінок, підходів до визначення атрибутивних ознак живих систем, якщо розглядати їх як складні системи, що самоорганізуються та саморозвиваються. Такі підходи приводять до висновку, що атрибутивною ознакою живого є конкурентні взаємини порядку та хаосу. Відзначається, що важливу роль в реконструюванні методологічного контексту нелінійного мислення та трактуванні в його межах особливостей біотехнологічних дослідницьких практик відіграє поняття біфуркації. Йдеться про те, що застосування біотехнологічних дослідницьких практик може привести живу систему в точку біфуркації. Після чого дослідницька ситуація стає такою, що потрібно здійснити вибір з теоретично можливих варіантів. Обгрунтована методологічна роль в представленні людини з позицій нелінійного мислення, поняття фракталу як основи структурно-системної організації. Його змістові аспекти дозволяють зрозуміти людський організм як такий, що має властивість самоподоби на різних рівнях його системної організації.

Синергетична методологія відкриває нові контексти розуміння складних біологічних систем, їх природності та штучності, функціонування, розвитку, акцентуючи на єдності моментів порядку та безладу, хаотичності як онтологічних засад існування живого. Водночас, майбутнє біотехнологічних практик та біотехнологічних систем виходить з-під контролю людини та стає непередбачуваним. Розгортання дослідницьких біотехнологічних практик як проективно-конструктивної основи такої непередбачуваності, потребує осмислення саме в контексті нелінійного мислення, з використанням концептів та принципів синергетичної методології.

Третій розділ «Світоглядні та етичні виміри біотехнологічних практик» присвячений розгляду того спектру світоглядних та етичних проблем, які постають в результаті впливу на життя людини новітніх біотехнологічних практик. Потреба світоглядних та етичних оцінок наслідків та перспектив новітніх біотехнологічних практик визначається ставленням суспільства до людини як природної й соціокультурної цінності.

В підрозділі 3.1. «Біотехнологічне конструювання людської тілесності як біоетична проблема» зазначається, що світоглядні аспекти проблеми людської тілесності в контексті трансформаційних можливостей новітніх біотехнологічних практик пов'язані з урахуванням того, що її осмислення повинне відбуватися на підставі розуміння цілісності людини. Втручання в тілесність є втручання в людину як цілісність, оскільки тілесність не є лише природно-біологічним виявом людини, а результатом всього ходу її історичного розвитку. Тілесність людини має бути осмислена в культурно-цивілізаційному контексті. Підкреслюється, що проблема збереження особистості набуває в сучасному світі нового виміру, оскільки виникає небезпека руйнування тієї біогенетичної основи, що є передумовою індивідуального буття людини й формування особистості, результатом тривалої еволюції.

Наголошується суперечлива природа новітніх технологічних практик - їх роль «каталізаторів» пізнання живого та людини та, водночас, їх можливі деструктивні наслідки. Осмислення можливостей, які надають людині біотехнологічні практики, призводить до зміни традиційного ставлення людини до світу, її світоглядних орієнтацій. Йдеться про ситуацію певного програмування людини в сенсі спрямування її намірів, оцінок, про маніпулювання її сприйняттям власної тілесності.

Ставлення до практик конструювання людської тілесності відображає не лише питання та відповіді світоглядного характеру стосовно того, що є людина та які можливості творення нею штучного біологічного світу, а й потребу визначення тих регулятивів, які будуть визначати межу втручань в глибини людської природності та пов'язаної з нею соціальності. Отже, проблема конструювання людської тілесності біотехнологічними практиками відображається в біоетичній площині.

Оцінка новітніх біотехнологічних практик з позицій принципів біоетики здійснювалася на основі аналізу класичних робіт Поттера В., Швейцера А., а також вітчизняної й зарубіжної літератури, що свідчить про широкий діапазон визначень предмету біоетики: від медичної практики (Аболіна Т.Г., Апресян Р.Г., Бочамп Т., Чілдресс Дж.), етики новітніх біотехнологій (Кисельов М.М., Кулініченко В.Л., Сидоренко Л.І.) до глобальних проблем людства та глобальної біоетики (Гардашук Т.В., Попов Н.В., Пустовіт С.В.). У відповідності з вимогами біоетики новітні біотехнологічні практики розділені на дві групи. До однієї відносяться біотехнологічні практики, які можна вважати етично виправданими (зокрема, генна терапія). До другої - ті, що на сьогодні такими вважати проблематично (зокрема, клонування), оскільки їх наслідки, накопичуючись, можуть загрожувати існуванню людини.

У підрозділі 3.2. - «Проблема свободи людини в контексті можливостей біотехнологічних практик» зауважується, що конструктивні можливості новітніх біотехнологічних практик розширюють творячи вияви людини, її незалежність від природи, їх втілення є на користь людській свободі. Однак, проблемна сфера окреслюється тоді, коли людина виступає не суб'єктом, а об'єктом біотехнологічного маніпулювання. Під загрозою може опинитися не лише людська тілесність, а й особистісна ідентичність. Аналізується проблема: розширюють чи звужують новітні біотехнологічні практики сферу людської свободи? Йдеться про можливість людини вибирати в її суспільному бутті за власним бажанням варіанти практик здійснення її життя. Важливими для вирішення такої проблеми були роботи Добронравової І.С., Делокарова К.Х., Демідова Ф.Д., Бевзенко Л.Д. та ін.

В роботах західних філософів (Габермаса Ю., Фукуями Ф. та ін.) висловлюється занепокоєння появою біологічно запрограмованої нерівності та обмеження свободи людей. Новітні біотехнологічні практики стають знаряддям, що створює соціальне підґрунтя для примноження симулякрів, які поступово стають копіями, що взагалі не мають відношення до дійсності. Спроектовані та клоновані біологічні системи можуть репрезентувати самостійну реальність, в якій складно буде кваліфікувати - що є дійсність, а що є копія.

Виявляється істотний зв'язок свободи та відповідальності. Важливою для оцінки їх взаємин є концепція Йонаса Г., який наголошує на нерозривності принципів збереження життя та питань про моральність експериментального втручання в біологію людини.

Врахування виключної складності живих систем та біотехнологічних практик, здатність їх до самоорганізації дозволяє стверджувати, що ситуація біотехнологічних практик постає як постнекласична, в якій свобода людини не є гарантованою. Новітні біотехнології водночас і підштовхують людство в точку біфуркації, і можуть сприяти виходу з неї. Результат значною мірою залежить від того, чи буде людина свободною в сьогоденному постнекласичному світі.

Своєрідною рефлексією над новітніми технологічними практиками є міждисциплінарний рух трансгуманізму, який вбачає в новітніх біотехнологіях головний шлях подальшого розвитку людства. Однак природним є побоювання дослідників та широкої спільноти беззастережно прийняти тезу про моральність дозволу технологічного покращення людини, зважаючи на сумний та трагічний історичний досвід людства.

Висновки

В дисертації обґрунтовано постнекласичну концепцію новітніх біотехнологічних практик, в якій в соціопрактичному, науково-дослідницькому та світоглядно-етичному аспектах представлений трансформаційний вплив цих практик на живі системи та буття людини. Розкриття особливостей новітніх біотехнологічних практик в контексті взаємовідношення понять «природне» та «штучне» дозволило виявити характеристики новітніх біотехнологічних практик. Показано, що вони є складним переплетінням природного та штучного, що ґрунтується на їх приналежності водночас біологічному, технологічному та соціальному світам, та їх подальший розвиток по'язаний з регулятивно-корегуючими втручаннями людини, внаслідок чого підвищується ступінь ризикованості впливів штучних біосистем на людину.

Протиставлення природного та штучного на основі класичної наукової раціональності призвело до підкорення природного штучному. Новітні біотехнологічні практики демонструють, що штучне може існувати як органічна частина природного, оскільки йдеться про «штучне біологічне». Штучність об'єктів виявляється як їх проектування, внаслідок чого відсутній повний збіг спроектованого з природним. Відношення природного та штучного в контексті створення штучних біологічних систем виявляє, що їх взаємини значно складніші, ніж визначаються їх протиставленням та приналежністю чи неприналежністю до людини чи природи. Постає необхідність осмислення сутності штучного, яке також є невід'ємною складовою людського буття.

Виявлені характеристики новітніх біотехнологічних практик дозволяють розглядати їх як різновид постнекласичних практик. Завдяки власним особливостям новітні біотехнологічні практики «підштовхують» людину до певних схем, стереотипів в її життєдіяльності, стають основою формування зв'язку відповідей на певні питання стосовно сенсу життя та дій у відповідності та з використанням новітніх біотехнологій. Постає ситуація тісного взаємозв'язку розвитку таких практик та соціуму, їх коеволюції.

Аналіз біотехнологічних практик як дослідницьких показує, що методологічні принципи синергетики виявляють себе через загальні методологічні настанови, що втілюються і конкретизуються в біотехнологічному дослідженні. Розгляд біотехнологічних практик на основі принципів нелінійного мислення дозволяє розкрити особливості, що характеризують біотехнологічні системи (структурно та функціонально) як відкриті, що здатні до самоорганізації та саморозвитку. Отже, з позицій синергетичної методології можливо адекватно пояснити розвиток цих систем.

Поняття біотехнологічних практик, як таких, що представляють сферу наукових досліджень, позначає новий напрям, який ґрунтується на процесах між- та трансдисциплінарності та широкому спектрі дослідницьких практик, починаючи з генно-молекулярних трансформацій і включаючи практики корегування та конструювання людської тілесності. Особливістю біотехнологічного дослідження є те, що воно здійснюється як багаторівневе, охоплює всі рівні організації живого.

Інтегративність знання, дослідницьких технологій, інтерпретативних теоретичних засобів в використанні біотехнологічних дослідницьких практик пов'язана з тим, що їх об'єктом є і така складна система як людина. Синергетичне трактування біологічних процесів, які є основою життєдіяльності живих систем, включаючи і людину, створює онтологічні контексти, в яких виявляється методологічне підґрунтя для здійснення біотехнологічних дослідницьких практик.

Світоглядні аспекти проблеми людської тілесності в контексті трансформаційних можливостей новітніх біотехнологічних практик виявляються на підґрунті урахування цілісності людини.

Ототожнення свободи людини з можливостями новітніх технологічних практик породжує ілюзорність свободи. Новітні біотехнологічні практики стають знаряддям, що створює соціальне підґрунтя для примноження симулякрів, які стають копіями штучних живих систем. Спроектовані та клоновані біологічні системи можуть репрезентувати самостійну реальність, що довліє над людиною.

В контексті біоетики пошук відповіді на питання про межі втручання в генетичні основи живих систем та людини пов'язаний з питанням про свободу людини в світі новітніх технологій. Біоетична експертиза новітніх біотехнологічних практик має здійснювати оцінку їх етичної обґрунтованості, виправданості та повинна передувати науковим дослідженням.

біотехнологічний практика етичний природний

Основні положення дисертації викладені в наступних публікаціях

1. Ніколаєнко Н.В. Біотехнологічні практики в перспективі людського буття / Н.В. Ніколаєнко // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Філософія. Політологія. Вип. 89-90. - 2008. - К.: ВПЦ «Київський університет». - С. 33-37.

2. Ніколаєнко Н.В. Біотехнологічні практики в контексті синергетичної методології / Н.В. Ніколаєнко // Практична філософія. - 2009. - № 4(34). - С. 10-15.

3. Ніколаєнко Н.В. Біоетичний вимір сучасних біотехнологічних практик / Н.В. Ніколаєнко // Філософськи проблеми гуманітарних наук. Альманах. - 2010. - № 16-17. - С.88-92.

4. Ніколаєнко Н.В. Конструювання людської тілесності в контексті проблеми свободи / Н.В. Ніколаєнко // Практична філософія. - 2010. - № 2 (36). - С.133 - 140.

5. Ніколаєнко Н.В. Методологічні аспекти використання біотехнологічних

практик / Н.В. Ніколаєнко // Дні науки філософського факультету - 2007: Міжнародна наукова конференція (18-19 квітня 2007 року): Матеріали доповідей та виступів. К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2007. - Ч. ІV. - С. 108-109.

6. Ніколаєнко Н.В. Нелінійне мислення в методологічному дослідженні біотехнологій / Н.В. Ніколаєнко // Дні науки філософського факультету - 2008: Міжнародна наукова конференція (16-17 квітня 2008 року): Матеріали доповідей та виступів. К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2008. - Ч. VІІ. - С. 86-87.

7. Ніколаєнко Н.В. Синергетичний підхід до біотехнології / Н.В. Ніколаєнко // Дні науки філософського факультету - 2009: Міжнародна наукова конференція (18-19 квітня 2009 року): Матеріали доповідей та виступів. К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2009. - Ч. ІV. - С. 108-109.

8. Ніколаєнко Н.В. Біотехнологічні практики в предметі філософії повсякденності / Н.В. Ніколаєнко // Международная научная конференция «Философия повседневности» 17 октября 2009 г.: Материалы конференции. К.: 2009. - С.78-79.

9. Ніколаєнко Н.В. Світоглядні аспекти проблеми конструювання людської тілесності / Н.В. Ніколаєнко // Дні науки філософського факультету - 2010: Міжнародна наукова конференція (21-22 квітня 2010 року): Матеріали доповідей та виступів. К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2010. - Ч. ІV. - С. 88-90.

Размещено на Allbest.ru