Націософія в дискурсі філософських парадигм
Характеристика відмінностей філософського предмету дослідження філософії нації від загальної теорії нації. Аналіз джерел метафізичних протиріч, що сформувались в європейській філософії і обумовили онтологічну суперечність формування теорій нації.
| Рубрика | Философия |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 19.07.2015 |
| Размер файла | 40,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ВИЩОЇ ОСВІТИ
УДК 141.7:172.15
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук
Націософія в дискурсі філософських парадигм
Спеціальність 09.00.03 - соціальна філософія і філософія історії
Ігнатьєв Віталій Аркадійович
Київ - 2010
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Харківському національному університеті внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України.
Науковий керівник:доктор філософських наук, професор Воропай Тетяна Степанівна, Харківський національний університет внутрішніх справ, професор кафедри філософії та політології.
Офіційні опоненти:
доктор філософських наук, професор, заслужений діяч науки і техніки Бех Володимир Павлович, Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, перший проректор;
кандидат філософських наук, доцент Суходуб Тетяна Дмитрівна, Центр гуманітарної освіти НАН України, професор кафедри філософії науки та культурології.
Захист відбудеться 13 травня 2010 р. о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.456.01 в Інституті вищої освіти Академії педагогічних наук України за адресою: 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9, зала засідань, 9-ий поверх.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту вищої освіти Академії педагогічних наук України за адресою: 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9, 8-ий поверх.
Автореферат розісланий 12 квітня 2010 року.
Учений секретар спеціалізованої вченої ради Горбунова Л.С.
Загальна характеристика роботи
Актуальність теми дослідження. Суспільно-практичні процеси націєтворення мали завжди виразно суперечливий характер, що вимагає використання як класичних так і некласичних методів для осмислення складного соціального явища. Але в епоху ідеологій, що демонстрували силу модерної парадигми, часто відбувалась редукція складних філософських проблем до політично заангажованих схем. В теорії це призводило до теоретичної недооцінки соціально-філософської проблематики соціальної реальності.
Друга половина ХХ століття, завдяки соціології, що привернула увагу до проблеми, запропонувала потужні теорії, які, за своєю суттю, виходили в сферу соціальної філософії. Це обумовило, з одного боку, осмислення фундаментальних інтуїцій, які розроблялися некласичною філософією, але, з іншого, демонстрували традиційні підходи класичної модерної філософської методології. Використовуючи методи класичної науки, що користується саме лінійною “об'єктивністю”, соціологія, що виникла як опозиція соціальній філософії, демонструвала свою “науковість” в протилежність “спекулятивній” філософії, запропонувавши модернізаційні теорії. Та наукова криза не могла позначитись і на соціології, яка через постмодерністські підходи починає сприйматися як “раціоналістична ідеологія”, що не здатна осмислювати методологічні і онтологічні аспекти соціально-філософської проблематики.
Окрім того, протягом вже століть процеси націєтворення накопичили велику кількість емпіричного матеріалу, що вимагає соціально-філософського узагальнення, яке дозволить вийти за межі фрагментарної дійсності і знайти фундаментальні принципи і основи буття нації, створити ідеальну модель явища і визначити місце людини в ній. Це призвело автора дисертації до прагнення розглянути явище націоналізму як елемент теоретико-філософського дискурсу, що вимагає виділення і відділення загальнофілософської, фундаментально-теоретичної сфери дослідження від суспільно-емпіричних форм прояву нації.
Актуальність дослідження полягає в тому, що метафізична основа філософії нації вбирає в себе не тільки проблеми культурологічного, політичного чи економічного, а й релігійного характеру, що обумовлює в епоху глобалізації не зменшення, як передбачає більшість сучасних наукових досліджень, а, навпаки, поглиблення і ускладнення процесів націєтворення.
Ступінь наукового опрацювання проблеми. Історія теоретичного дослідження нації пройшла декілька стадій. Перші спроби теоретичного осмислення феномену національного мали місце в європейській філософії ХІХ століття (Й. Гердер, Ж.-Ж. Руссо, Й. Г. Фіхте, Ф. Новаліс, Ф. Шлеєрмахер, Ф. Шеллінг, А. Мюллер, Ф. Ліст, Дж. Мацціні, Дж. Мілль, Л. Актон, Е. Ренан). На початку ХХ століття з'явилися перші систематичні наукові роботи з цієї проблеми (О. Бауер, К. Каутський, Х. Ортега-і-Гассет, Т. Масарик, М. Вебер, М. Гайдеггер).
Другий період, який почався після Другої світової війни, відрізнявся тим, що до істориків і політичних аналітиків долучилися соціологи і філософи, які поглибили предмет дослідження і цим привернули увагу дослідників найрізноманітних дисциплін. А в 1970-х роках почалося масове захоплення цими проблемами з боку філологів, соціальних психологів, географів, біологів, демографів, етнографів. Найбільш видатними дослідниками цього періоду вважаються: Б. Андерсон, Дж. Армстронг, І. Берлін, Е. Балібар, П. Брас, Р. Брюбейкер, І. Валлерстайн, К. Вердері, В. Велімський, А. Валіцкій, К. Вулф, Ю. Габермас, С. Гантінгтон, Дж. Гатчинсон, Дж. Грей, Т. Еріксен, Е. Гелнер, А. Гершенкрон, Л. Грінфелд, Е. Гобсбаум, М. Грох, К. Дойч, К. Калхун, Ю. Каменка, А. Козінг, Я. Крейчі, Г. Кон, В. Коннор, К. Майноуг, Ш. Моррас, Р. К. Мекрайдіс, М. Макдоналд, Е. Саїд, Е. Сміт, К. Симонс-Симонолевич, Р. Скемерторн, Г. Сетон-Вотсон, Б. Стефанеску, Е. М. Томпсон, Е. Тонкін, Дж. Пламенац, К. Хюбнер, В. Хесли, М. Чепмен, Ф. Фукуяма, Р. Шпорлюк,
В історії вітчизняної, української теоретичної думки ця проблема також представлена потужною традицією дослідників, які мали і продовжують мати вплив на теорію і практичні процеси суспільства: М. Драгоманов, М. Грушевський, Ю. Бачинський, І. Франко, О. Потебня, М. Міхновський, О. Бочковський, Ю. Вассиян, Є. Маланюк, В. Липинський, Д. Донцов, М. Сціборський, С. Ленкавський, Л. Ребет, Ю. Старосольський, М. Сосновський, В. Прокоп. Всі вони справляли безпосередній вплив на формування українського націоналізму.
З утвердженням незалежності української держави теоретичним осмисленням нації активно займались ряд вітчизняних дослідників: В. Андрущенко, О. Баган, Ю. Бойко, М. Вівчарик, Т. Воропай, О. Гринів, Я. Грицак, І. Грабовська,Т. Ємець, О. Забужко, В. Іванишин, Г. Касьянов, А. Карась, А. Красненко, І. Кресіна, П. Кузик, І. Лисяк-Рудницький, В. Лісовий, В. Малахов, М. Михальченко, О. Мостяєв, І. Надольний, А. Погрібний, Ю. Римаренко, С. Римаренко, В. Рудко, В. Сергійчук, М. Степико, Л. Шкляр, В. Шевчук, Г. Щокін.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до науково-дослідної роботи, яка проводилася в Харківському національному університеті внутрішніх справ протягом 2009-2010 років на кафедрі, а саме: “Культура світу через комунікацію” за програмою ЮНІТВІН кафедр ЮНЕСКО, а також “Право. Свобода. Справедливость” на кафедрі філософії та політології ННІ ПЕС ХНУВС. Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ (протокол № 8 від 25 березня 2008 р.).
Метою дисертаційного дослідження є розширення класичної традиції тлумачення націоналізму через призму протиріч, які формуються метафізичною, методологічною та історико-філософською проблематикою. Це дозволяє сформувати внутрішньо складну, але філософськи цілісну концепцію, яку несе в собі будь-яка форма націоналізму.
Завданням дослідження є:
1. Відділити філософський предмет дослідження філософії нації (націософію) від загальної теорії нації (націології).
2. Визначити методологічні протиріччя в процесі формування теорій нації.
3. Проаналізувати історико-філософські джерела формування абстрактно-універсальних і конкретно-універсальних соціальних концепцій, що впливали на формування соціально-філософських передумов нації. Описати історико-філософські наративи формування абстрактно-універсальних і конкретно-універсальних соціальних концепцій через суперечності історико-філософських джерел премодерну, подвійну універсальність модерну і сучасну кризу абстрактно-універсальної соціально-філософської парадигми.
4. Розкрити джерела метафізичних протиріч, що сформувались в європейській філософії і опосередковано обумовили онтологічну суперечність формування теорій нації.
5. Визначити гносеологічні та етико-естетичні особливості формування методологічних протиріч в процесі формування філософії нації.
Об'єктом дослідження є націоналізм як єдність ідеології і суспільної практики.
Предметом дослідження є філософські інтерпретації націоналізму, представлені як націософія.
Методологічна основа дослідження. В процесі аналізу використано діалектичний метод пошуку суперечностей абстрактно-метафізичної і персоналістичної онтології, що заклало основу парадигмальних суперечностей класично-раціоналістичних і некласично-екзистенціальних методологій європейської філософії.
Історичний метод дозволяє звернутись до джерел зародження онтологічної, методологічної і соціально-філософської проблематики, що дозволяє вписати основні філософські проблеми нації в контекст історико-філософського процесу.
Системно-структурний метод, що концептуалізує онтологічну, методологічну та історико-філософську проблематику філософії нації, створює евристично-філософські можливості для виділення націософії в окремий дискурс сучасної соціальної філософії.
Метод концептуалізації складних парадигмально суперечливих даних, дозволяє вийти за межі фрагментарної дійсності і знайти фундаментальні принципи і основи буття нації, створити ідеальну модель явища і визначити місце людини в ній. філософський нація онтологічний
Системний аналіз і комплексний підхід до основних теорій націоналізму дозволяє використовувати результати досліджень як гуманітарного так і природознавчого напрямку на основі принципу “додатковості”. Останній систематизує етико-естетичні підходи до аналізу філософії нації на основі сучасного раціонального холізму.
Основними методами дослідження суспільно-емпіричних форм прояву нації є методи конкретних наук. Найбільш поширеними з них є соціологічний, політологічний та еволюційно-історичний. Окрім них в процесі дослідження системності, типовості націєтворення використовуються етнопсихологічний, структурно-функціональний та етнополітологічний методи.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що виділення філософського предмету дослідження нації (націософії) і відділення останньої від загальної теорії нації (націології) дозволяє окреслити і дослідити фундаментально філософські джерела, які містять в собі теорії націоналізму. Останні виявляють комплекс протиріч, що формуються не тільки практичними, а й внутрішньо-філософськими процесами. Тому націоналізм, окрім суспільних та ідеологічних явищ, можна розглядати як філософський дискурс, що утворюється на межі парадигмальних змін в самій філософії.
Внаслідок дослідження філософського дискурсу націоналізму були отримані результати та висновки, які виносяться на захист:
· Внутрішньо теоретична суперечність націоналізму окрім суспільно-політичних процесів відображає ще й фундаментальні соціально-філософські проблеми, які утворюються на межі парадиґмальних змін. Тому сутність філософської націєтворчої проблематики може розглядатись в контексті внутрішньо філософських процесів.
· Джерела націософської проблематики були закладені в процесі формування соціально-філософських ідей європейської філософії. Сутність останніх проявляється в конфлікті абстрактно-універсальної і конкретно-універсальної концепцій, що стало історико-філософською формою парадиґмального конфлікту в сфері соціальної філософії.
· Націософія існує на межі парадигмальних конфліктів, які історично створилися на всіх рівнях філософської структури нації: онтології, методології і соціальної філософії. Це є основою теоретичних суперечностей нації і їх суспільно-практичних, емпіричних форм.
· Націософія - це не філософія нації в сенсі конкретної унікальної спільноти. Націософія - філософська рефлексія, яка дозволяє сконцентрувати і концептуалізувати сучасну соціально-філософську проблематику. Функція націософії носить когнітивно-евристичний сенс, спрямований на “вхоплення” цілісності людства.
· Протистояння цивілізаційних напрямків національної держави і космополітичної культури у формі сучасного глобалізму - відображення боротьби двох світоглядів-парадигм. Глобалізаційні проекти здатні реалізовуватись при збереженні і виконанні світоглядно-цивілізаційної ролі нації. В протилежному випадку самі глобалізаційні процеси будуть брати на себе місію конкретної нації чи націй, що примусить звузити глобальні підходи до будь-яких етноцентричних форм прояву. Тому націософія виконує глобалізаційну функцію де нація - це не форма, а зміст всезагального в унікальному.
· Націософія дозволяє розглядати націю як безпосередній спосіб існування людства, як потенційну цивілізацію і тому відкриту систему, яка розвивається через зустріч з іншими націями. Це формує когнітивні умови і евристичні перспективи для розробки філософії людства.
Теоретичне і практичне значення одержаних результатів. Складність філософського дискурсу націоналізму обумовлюється внутрішньо філософською кризою, що пов'язана зі зміною парадигм. Протистояння абстрактно-універсальної і конкретно-національної культур відображає протистояння соціально-філософських дискурсів в системі глобалізаційних процесів. Це дозволяє оцінити і осмислити складність суспільно-політичних процесів, що відбуваються як в сучасній Україні так і в міжнародних відносинах. Внутрішньо теоретичні протиріччя фундаментальної філософії свідчать, що суспільні потрясіння не є закінченими. І в ХХІ столітті вони мають досить виразні особливості, які полягають в тому, що в постіндустріальному суспільстві цивілізаційні зрушення можуть визначатися не стільки на соціально-економічному, скільки на глибинно-інформаційному, теоретичному рівні. Тому, на думку автора, не технологічно-політологічні, а фундаментально філософські і, наближені до них, релігійні проблеми можуть стати центром безпосереднього формування суспільно-практичних змін сучасності. Останнє вимагає особливої етичної відповідальності гуманітаріїв. В умовах глобалізації навіть локальний конфлікт може стати небезпечним для всієї планети, що вимагає як ефективного використання потенційних можливостей суспільних рухів та суспільних ідеологій так і нейтралізації їх агресивних та деструктивних енергій.
Апробація результатів дослідження була проведена на наступних наукових конференціях: Всеукраїнська наукова конференція “Теоретична спадщина М. Міхновського і Д. Донцова в контексті українського державотворення” - Мелітополь, 2004; VІІІ Міжнародна науково-практична конференція “Творчість та освіта у вимірах ХХІ століття”, 12-13 травня 2005 р., м. Київ, Національний технічний університет України “Київський політехнічний інститут”; ІІ Міжнародна науково-практична конференція “Правова система суспільства: проблеми, перспективи”, Відкритий міжнародний університет розвитку людини “Україна” - 19 травня 2006 р., м. Кіровоград; Всеукраїнська науково-практична конференція “Культурні цінності, витоки виховання особистості”, 25-26 жовтня 2006 р., м. Київ - Інститут виховання АПН України; ІІ Міжнародна науково-практична конференція: “Антропологізм в освіті: джерела, досягнення та перспективи”, 12-13 жовтня 2006 р. м. Мелітополь; Науково-практична конференція “Міжправославні відносини в Україні: характер, проблеми, тенденції розвитку”, 25-26 жовтня 2006 р. м. Київ; ІІІ Міжнародна наукова конференція “Революції в Україні у ХХ - ХХІ століттях: співзвуччя епох”, 16-17 березня 2007 р. - Одеса: ОЮІ ХНУВС; ХХІІ Міжнародна науково-практична конференція “Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості”, 30 листопада 2007 р., Донецький державний інститут штучного інтелекту; Наукова міждисциплінарна конференція “Трансформація парадигм мислення та концепцій знання під впливом сучасних викликів у загальній, соціальній, практичній і прикладній філософії”, 29-30 листопада 2007 р., Львівський національний університет ім. І. Франка; Всеукраїнська науково-практична конференція “Національні інтереси та проблеми забезпечення безпеки України”, 19 березня 2008 р. - Кіровоград: КірЮІ ХНУВС; Міжнародна науково-практична конференція “Політкультурність, діалог і злагода: українські реалії” - Мелітополь, 22-23 травня 2008р; Науково-практична конференція “Університетська освіта в Україні і світі: стан, проблеми та шляхи розвитку”, 25-27 грудня 2009 р., м. Київ Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова.
Публікації. Основні результати дослідження знайшли відображення в 5 наукових статтях, опублікованих у спеціалізованих наукових виданнях, визначених ВАК України та в інших наукових виданнях.
Структура та обсяг дисертаційної роботи зумовлені метою і завданнями, поставленими дисертантом в процесі розробки обраної теми. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, кожний з яких містить підрозділи, висновків до розділів, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації - 208 сторінок, з них - 187 сторінок основного тексту, 21 сторінка - список використаних джерел загальною чисельністю у 216 найменувань.
Основний зміст дисертації
У вступі розкривається актуальність обраної теми, визначається ступінь наукової розробки, мета, завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження, розкривається наукова новизна та формулюються положення, що виносяться на захист, визначається теоретичне та практичне значення роботи, апробація отриманих результатів, показано структуру й обсяг дисертації.
У першому розділі “Націософія як предмет сучасної теорії соціальної філософії” сучасний стан глобального суспільства розглядається як стан непевності, обумовлений фундаментальною кризою модерної філософської парадигми і процесами визрівання некласичного філософування. Суперечливість фундаментальних соціально-філософських проблем відображено і на сучасних теоріях походження нації. Це вимагає розглядати націоналізм не тільки як елемент суспільних процесів, а й як частину фундаментально-філософських змін.
У першому підрозділі “Сутність і зміст націософії в контексті парадигмальних змін сучасної теорії пізнання” розкриваються методологічні суперечності націоналізму, який теоретично почав розвиватися в руслі модерної філософії раціоналізму. Внутрішньо теоретична суперечність націоналізму окрім суспільно-політичних процесів відображає фундаментальні соціально-філософські проблеми, які утворюються на межі парадиґмальних змін. Тому сутність філософської націєтворчої проблематики може розглядатись в контексті внутрішньо філософських процесів. Націоналізм як ідея і як ідеологія з'явився в драматичний період історії філософії. XІX-XX століття - період кризи класичної парадигми філософування, період методологічного оформлення некласичної парадигми філософування. Саме філософська криза класичної парадигми особливо проявилась в теоріях націоналізму. Такий підхід дозволяє розкрити онтологічну сутність нації, методологічну суперечність теоретичних доктрин націоналізму і, головне, зрозуміти його історико-філософську концептуальність.
У другому підрозділі “Історико-теоретичні аспекти становлення націософії як складової вчення про націю” розкриваються термінологічні і теоретичні суперечності національної проблематики в процесі їх історичного зародження і наукового пізнання.
На початку ХХ століття з'явилися перші систематичні наукові роботи з цієї проблеми: О. Бауер, К. Каутський, Х. Ортега-і-Гассет, Т. Масарик, М. Вебер, М. Гайдеггер. Другий період, який почався після Другої світової війни, характерний тим, що до істориків і політичних аналітиків приєдналися соціологи і філософи, які поглибили свої дослідження і цим привернули увагу дослідників різних галузей. Г. Кон, К. Гейз, К. Дойч, Ф. Майнеке трактували національні рухи як нові політичні доктрини, які виникли на Заході під впливом ідей Просвітництва і Французької революції. В 1970-х роках почалося масове захоплення цими проблемами з боку лінгвістів, філологів, соціальних психологів, географів, біологів, демографів, етнографів.
Тектонічні зрушення філософських традицій не могли не відобразитись на всій сукупності суперечностей націологічної проблематики. Ще в 30-х рр. ХХ століття український дослідник О. Бочковський ввів поняття “націології” і “націософії”. Формування єдиної загальної націології, на думку українського дослідника, повинно було усунути термінологічний і методологічний хаос, що усвідомлювався дослідниками як методологічна проблема вже в першій половині ХХ ст. Аналізуючи концепцію, яка, як тоді так і сьогодні, набрала популярності (нація лише частина державотворення) автор звертав увагу на “мозаїкову” (Бочковський) методологію, яка не спрощує, а ускладнює процес осмислення нації як унікального, але цілісного явища співжиття та розвитку людства.
У третьому підрозділі “Принципи і категоріальний апарат дослідження” зазначаються основні принципи дослідження і поняття, на основі яких автор пропонує сконцентрувати увагу в процесі виділення філософського предмету дослідження нації від комплексу загальної теорії нації. На основі принципу філософської рефлексії, використовуючи поняття “націософія” і “націологія”, автор виокремлює особливості філософського і теоретичного знання. На цій основі соціально-філософський стан початку ХХІ століття автор позначає як протистояння класичної і некласичної парадигми в соціальній філософії. Під класичною парадигмою автор розуміє абстрактно-універсальну концепцію розвитку суспільства і держави, яка історично отримала назву космополітизму. Під некласичною парадигмою необхідно розуміти конкретно-національну концепцію розвитку суспільства і держави. Автор стверджує, що сучасна фундаментальна філософія переживає своєрідну “точку” біфуркації, коли класична парадигма логоцентризму не здатна описати онтологію нації, а некласичні дискурси ще недостатньо оформлені методологічно.
Другий розділ “Генезис та форми буття націософії у структурі проблематики європейської соціальної філософії” розкриває, як онтологічні, методологічні та соціально-філософські суперечності європейської історії філософії формували основні теоретичні суперечності філософських доктрин націоналізму.
У першому підрозділі “Історико-філософські дискурси національно-етнічних проектів - соціально-філософське джерело націософії” досліджуються витоки формування абстрактно-універсальної і конкретно-універсальної традиції соціальних проектів в європейській філософії, які теоретично обумовлюють філософські дискурси національно-етнічних проектів. Автор спирається на дослідження С. Гантінгтона, Дж. Грея, Е. Гобсбаума, Ю. Каменки, Ф. Майнеке, К. Поппера, Е. Сміта, Р. Шпорлюка, Ф. Фукуями К. Хюбнера, та інших європейських мислителів, а також на дослідження українських філософів: Т. Воропай, А. Карася, П. Кузика. На підставі досліджень розглядаються соціально-філософські ідеї від Античності до епохи Нового часу, що обумовлювали формування абстрактно-універсальної і конкретно-універсальної традиції в європейській соціальній філософії.
Суперечності абстрактно-універсальних концепцій, що визначали метафізичну і методологічну традицію європейської філософії сформовані панлогізмом модерної парадигми. Результатом останньої є криза лінійних соціально-філософських проектів побудови і розвитку суспільства і держави (Дж. Грей, І. Валлерстайн). В сучасних умовах глобалізації утворення єдиної планетарної системи розмиває окремі спільноти і опосередковано впливає на життя окремої особистості (З. Бауман).
Конкретно-універсальні концепції філософування зі своєю онтологією і методологією мають свою історико-філософську традицію, на основі якої теоретично став можливий розвиток великих спільнот, що історично отримав назву “нації” - як безпосереднього способу існування людства. Цивілізаційний підхід до нації розширює політологічні і соціологічні тлумачення націоналізму, що дозволяє розглядати його як філософський дискурс.
У другому підрозділі “Суперечності теорії нації як онтологічна основа націософії” досліджуються історико-філософські джерела зародження європейської метафізики та її вплив на методологічну основу формування філософії нації. Класична методологія, що формувалася в ХVII - ХVIII ст. під впливом механіки абсолютизувала уяву про реальність як множинність актуально існуючих елементів і їх взаємодії. В її рамках цілісність розглядається як результат зовнішніх взаємодій, відокремлених один від одного актуально існуючих елементів, який формує інструменталістський підхід в процесі пізнання. Але використання такого підходу до складних систем сучасна класична наука не здатна адекватно описати в рамках єдиної теорії.
До класичних теорій нації, націології, автор дисертаційного дослідження відносить сучасні (модерністську і примордіалістську) теорії походження нації. Найбільш поширеною серед інтелектуалів є модерністська теорія(К Дойч, Е. Гелнер), яка стверджує, що нації і націоналізм - явища сучасні або модерні. Примордіалістська теорія (Й. Гердер, Й. Фіхте, Ф. Новаліс, Ф. Шлеєрмахер, А. Мюллер, Ф. Ліст, Дж. Мацціні, Е. Сміт, К. Хюбнер) розглядає етнос, як сутнісно історичну, есенціалістську силу, вкорінену в суспільство “за природою” - подібно до сім'ї. Але якщо модерністська теорія хибує на абсолютизацію суб'єктивістських елементів (інструменталізм), при відсутності методологічних і метафізичних засновків, то примордіалісти, як правило, намагаються постулювати об'єктивні етнічні спільноти, що обумовлюють історичний процес, поглинаючи конкретне і приватне життя особистості.
У третьому підрозділі “Гносеологічні особливості формування методології націософії” досліджується вплив метафізичних парадигм на формування класичних і некласичних філософських методологій. Абстрактна метафізика робить акцент на мисленні, що і формує парадигму класичної гносеології. Саме в ній відбувається редукція всіх проблем до рефлексії свідомості, яка проявляється через різні свої форми (релігійні, наукові, технічні тощо).
Але проблема національної ідентичності не може бути вирішена в руслі модерного раціоналізму, що стало зрозуміло з постанням постмодерних підходів. Саме останні спричинили лавину досліджень філософії ідентичності в кінці ХХ століття, які довели, що пізнання онтологічної природи людини неможливе без подолання редукціонізму, породженого раціоналістичним мисленням. Онтологічне протиставлення зовнішнього і внутрішнього світу, вічна прірва між Природою з великої букви (сюди входить і суспільство) і людиною - ось результат логіцизму. Людина в цій схемі з центру буття переходить на його периферію, яка здатна хіба що на відображення буття в свідомості. В такому випадку філософсько-етична сила суб'єктивності не відкриває свої сутності. Суб'єктивність в людині як безпосередність відношення є способом існування всезагального, цілого - Буття. Силою суб'єктивності виступають здібності особистості. Здібність існує у формі переживання. Істина в досвіді внутрішньо присутня, як пережита всезагальність, органічно влита в індивідуальне буття. Для логіки визначення переживаємості існує як завдання опосередкування безпосереднього. При цьому, якщо почуття виконують роль безпосерднього прояву буття особистості, то національність виступає безпосереднім способом суспільного буття (Шилз Е.), яке опосередковується різними формами соціального.
У третьому розділі “Націософія в контексті оновлення змісту фундаментальної філософії і становлення інформаційної єдності соціального світу” автор розглядає, яку теоретичну та евристичну роль виконує філософський дискурс націоналізму (націософія) в період сучасної кризи класичної модерної соціально-філософської парадигми.
У першому підрозділі “Націософія у дискурсі модерної соціально-філософської парадигми пізнання” звертається увага на теоретичну недооцінку філософського дискурсу нації в умовах сучасного глобалізму.
Аргументація не тільки космополітично налаштованих неомарксистів (Е. Гобсбаум, І. Валлерстайн), а й ліберальних критиків націоналізму (Ф. Фукуяма) направлена на верифікацію тези, що в умовах своїх територіальних кордонів сучасна нація-держава більше не здатна розвивати економічний ринок і громадську культуру. Причиною цього є світова економічна система, яка перетворює націю в етнічно-фольклорний додаток без політичного майбутнього.
Криза соціальних наук в середині ХХ століття проявилась в пошуках концептуально-філософського обґрунтування для соціології, яка в кінці ХХ ст. перетворилась в “раціоналістичну ідеологію” (І. Валлерстайн). Тому не випадково, що не тільки примордіалістські, але й теоретично сильніші модерністські теорії походження нації 80-х рр. ХХ ст., які передбачали історичний кінець націоналізму, проявили нездатність передбачення ренесансу національних держав 90-х рр.
У другому підрозділі “Націософія і постмодернізм: оновлення змісту і суперечності функціонування” прослідковується теоретична перспектива філософського дискурсу націоналізму як продовження пошуків онтологічної основи філософії нації.
Філософія нації крізь призму постмодернізму отримує небезпечний статус філософії, яка легітимізує право кожної етнічної спільноти на свій дискурс історії, науки, філософії, релігії тощо. В умовах постіндустріального суспільства це може визначатися як боротьба національних культур (С. Гантінгтон). Але ця боротьба може нагадувати міжрелігійну боротьбу. Тому політичні і економічні конфлікти можуть стати лише приводом для майбутніх напівокультних воєн. І в зв'язку з пережитим безумством світових війн, які напряму були пов'язані з епохою націоналізму, серед багатьох інтелектуалів, не без підстав, існує острах філософськи заглиблюватися в онтологічні і методологічні аспекти націоналізму.
У третьому підрозділі “Перспективи та суперечності розвитку націософії у контексті глобалізації соціального пізнання” досліджується теоретичний зв'язок філософії нації з суспільними процесами глобалізації і їх взаємні можливості практичної реалізації.
Хоча процеси глобалізації стали проявлятися в ХХ столітті, планетарний масштаб єдиної цивілізації витікає із універсалістських теорій епохи модерну. Тому як ліберально-економічна концепція розвитку історії, глобалізація - прямий наслідок модернізму. Кінець ХІХ - початок ХХ століття ознаменований технічною революцією. Сучасний тип економіко-культурної імперії в епоху постмодернізму намагається мати риси універсальності, технічності і поза історичності. Тому, продовжуючи розуміння глобалізації як сучасного типу модернізації, необхідно зазначити, що теоретично вона може рухатись лише в класичній абстрактно-системній парадигмі, наприклад, у формі світ-системи І. Валлерстайна.
Але всезагальність в людському бутті некласичної філософії реалізується як суб'єктивність. І нація виконує роль суб'єктивності на рівні людства, висвітлюючи всю цілісність людства. Це процес творення суспільності, процес усуспільнення через духовне переживання. Уніфікація ж, наслідком якої є стратегії єдиного “світового порядку”, направлена на знищення нації як безпосереднього способу існування людства - процес направлений на розсуспільнення. Знищення особливостей, знищення національної “суб'єктивності” не дає можливості реалізуватись всезагальному, яке тільки через особливість і існує.
Висновки
Сформульовані основні підсумки проведеного дослідження, які висвітлюють проблематику і загальну структуру роботи.
Результат аналізу онтологічних, методологічних та історико-філософських передумов формування філософії нації (націософії) дозволяє розглядати філософський дискурс націоналізму як один із елементів процесу формування сучасної соціально-філософської парадигми.
Тому філософія ХІХ-ХХ століття - це не тільки криза класичної парадигми, але і процес формування некласичних дискурсів філософування з акцентом не на об'єкті і суб'єкті пізнання і, взагалі, не стільки на проблемі гносеології, скільки на етико-естетичній проблематиці. Остання ж переосмислює філософський суб'єктивізм в руслі онтології, а не гносеології. Тому нація може, і на думку автора, повинна розглядатись як фундаментально філософська етико-естетична проблема, як онтологія, а не соціологія почуття, як філософська естетика, яка реалізує етику. Об'єктивним виразом суб'єктивності є вся система культури, в яку входить політика, релігія, економіка тощо. В нації ж суб'єктивне начало можна і треба назвати визначальним. Тому “саме націоналізм породжує нації, а не навпаки” (Е. Гелнер). На рівні “всезагальності” суспільства нація виконує роль суб'єктивності, висвітлюючи всю складність негомогенної цілісності людства.
Список наукових праць, опублікованих автором за темою дисертації у фахових виданнях
1. Ігнатьєв В.А. Загроза релігійного націоналізму / В.А. Ігнатьєв // Наука. Релігія. Суспільство. - 2008. - № 1 / Донецький державний інститут штучного інтелекту. - Наука і освіта, 2008. - 274 с. - С. 54 - 59.
2. Ігнатьєв В.А. Вступ до націології О. Бочковського як методологічна необхідність / В.А. Ігнатьєв // Гілея (науковий вісник) : [зб. наук. праць] / гол. ред. В. М. Вашкевич. - К., 2009. - Вип. 28. - 474 с. - С. 300 - 306.
3. Ігнатьєв В.А. Націоналізм і філософський дискурс / В.А. Ігнатьєв // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія 7. Релігієзнавство, Культурологія. Філософія : [зб. наук. праць] / за ред. В. П. Беха. - К. : Вид-во НПУ імені М.П.Драгоманова, 2009. - Вип. 21 (34). - 289 с. - С. 118 - 123.
4. Ігнатьєв В.А. Криза в головах або Україна як “точка біфуркації” / В.А. Ігнатьєв // Політологічний вісник : [зб. наук. праць]. - К. : ІНТАС, 2009. - Вип. 44. - 448 с. - С. 22 - 29.
5. Ігнатьєв В.А. Націософія на зламі парадигм / В.А. Ігнатьєв // Нова парадигма : [журнал наукових праць] / гол. ред. В.П. Бех. - Вип. 8. - К. : Вид-во НПУ імені М.П.Драгоманова, 2009. - 226 с. - С. 39 - 47.
Список опублікованих праць в інших наукових виданнях
1. Ігнатьєв В. А. Філософія націоналізму як філософія творчості: етико-естетична основа світогляду Д. Донцова / В.А. Ігнатьєв // Науковий вісник Мелітопольського державного педагогічного університету. Історико-філософська серія. - Вип. 3. - Мелітополь, 2004. - 292 с. - С. 64 - 70.
2. Ігнатьєв В. А. Філософія творчості - фундамент новітньої філософії / В.А. Ігнатьєв // Матеріали VІІІ Міжн. наук.-практ. конф. [“Творчість та освіта у вимірах ХХІ століття”], (Київ, 12-13 травня 2005 р.).- К. : ІВЦ “Видавництво “Екмо”, 2005. - 340 с. - С. 156 - 158.
3. Ігнатьєв В. А. Моральність особистості як предмет філософської етики / В.А. Ігнатьєв // Теоретико-методологічні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: [зб. наук. праць]. - Вип. 9. - К., 2006. - 440 с. - С. 56 - 62.
4. Ігнатьєв В. А. Необхідність переосмислення філософської основи європейського гуманізму / В.А. Ігнатьєв // ПостМетодика. - 2006. - №7 (71). - 308 с. - С 42 - 50.
5. Ігнатьєв В. А. Етична основа буття в некласичній філософії / В.А. Ігнатьєв // Матеріали ІV звітної наук.-практ. конф. [“Сучасні проблеми розвитку державності та протидії злочинності”], (26 травня 2006 р.) / За заг. ред. д.ю.н., проф. В. П. Пєткова. - Кіровоград: Кіровоградський юридичний інститут Харківського національного університету внутрішніх справ, 2006. - 224 с. - С. 188 - 190.
6. Ігнатьєв В. А. Українське православ'я і націософія / В.А. Ігнатьєв // Пріоритети державної політики в галузі свободи совісті: шляхи реалізації : [зб. наук. матеріалів] / Держ. ком. України у справах національностей та релігій, Нац. пед. ун-т М. П. Драгоманова; ред. кол.: В. Андрущенко та ін. - К. : Видавництво “Світ Знань”, 2007. - 180 с. - С.102 - 106.
7. Ігнатьєв В. А. Світоглядна революція в Україні ХХ - ХХІ століття: точка біфуркації / В.А. Ігнатьєв // Матеріали ІІІ Міжн. наук. конф. [“Революції в Україні у ХХ - ХХІ століттях: співзвуччя епох”], (16 - 17 березня 2007 р.). - Одеса: ОЮІ ХНУВС, 2007. - 162 с. - С. 66 - 68.
8. Ігнатьєв В. А. Націоналізм як філософський дискурс / В.А. Ігнатьєв // Матеріали Міжн. наук.-практ. конф. [“Політкультурність, діалог і злагода: українські реалії”], (22-23 травня 2008 р.). - Мелітополь: ТОВ “Видавничий будинок ММД”, - 304 с. - С. 30 - 33.
9. Ігнатьєв В. А. Окультизм - основна загроза сучасного мислення. / В.А. Ігнатьєв // Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. [“Національні інтереси та проблеми забезпечення безпеки України”], (19 березня 2008 р.) / За ред. В. П. Пєткова. - Кіровоград : КірЮІ ХНУВС, 2008. - 218 с. - С. 131 - 134.
Анотація
Ігнатьєв В. А. Націософія в дискурсі філософських парадигм. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії. - Інститут вищої освіти АПН України. - Київ, 2010.
Автор дисертаційного дослідження робить спробу розширити класичну традицію тлумачення націоналізму через призму онтологічної, методологічної та історико-філософської проблематики, що може стати теоретичною основою для формування філософського дискурсу нації в соціальній філософії.
Філософія нації в історії соціальної філософії може формуватися як альтернатива класично універсалістським проектам. Філософія нації виступає в якості безпосереднього прояву людства, його “тіла”, тому може розглядатися як явище нелінійного глобалізму.
Автор дисертації робить акцент на тому, що сучасний рівень цивілізації знаходиться лише на самому початку науки про людство на основі фундаментальної “етичної інфраструктури” в процесі становлення глобального етосу. І філософія нації є не стільки осмисленням духовно-історичних традицій, і, тим більш, не стільки опосередкована рефлексія конкретної нації, скільки структурно-суперечна частина сучасної соціальної філософії. Філософія нації є не лише раціональним конструктом недавнього модернізму, а й наративом історико-філософського напрямку. Суспільно-історична практика двох останніх століть стверджує, що безпосередністю людства стала саме нація, як унікальний прояв суспільної всезагальності через її особливості. Так історично склалося, що саме через взаємодію націй людство почало усвідомлювати свою планетарність і продовжує ці процеси у формі глобалізації. Тому не боротьба з націями веде до глобалізації. Навпаки, глобалізаційні проекти лише тоді можуть зреалізуватися, коли нація буде відігравати ще й свою творчо філософську місію.
Ключові слова: націоналізм, націологія, націософія, нація, парадигма, метафізика, методологія, соціальна філософія, дискурс, біфуркація, холізм.
Аннотация
Игнатьев В. А. Нациософия в дискурсе философских парадигм. - Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.03 - социальная философия и философия истории. - Институт высшего образования АПН Украины. - Киев, 2010.
Автор диссертационного исследования делает попытку расширить классическую традицию толкования национализма через призму онтологической, методологической и историко-философской проблематики, которая может стать теоретической основой для формирования философского дискурса нации в социальной философии.
В процессе разграничения нациософской и нациологичной проблематики автор опирается на принцип рефлексии, который помогает отличать научно-теоретический анализ от философского. При этом мировоззренческая функция философии позволяет использовать парадигмальний подход философского дискурса. Поэтому в зависимости от места национализма в дискурсе той или другой философской парадигмы формируется его терминологическое, теоретическое и общественно-аксиологическое значение.
Теоретические противоречия модернистской и примордиалистской теорий обусловливаются онтологией и методологией философских парадигм, которые определяют содержание нациософии как философского дискурса в современной теории социальной философии.
Теоретическая проблематика нациологии развивалась в пределах классической модерной философской парадигмы. Кризис последней рядом с рождением неклассических философских дискурсов обусловливает противоречивое значение философской основы нации.
Источники нациософской проблематики были заложены в процессе формирования социально философских идей европейской философии. Сущность последних проявляется в конфликте абстрактно универсальной и конкретно универсальной концепций, что стало историко-философской формой парадигмального конфликта в сфере социальной философии. Нациософия существует на грани парадигмальих конфликтов, которые исторически создались на всех уровнях философской структуры: онтологии, методологии и социальной философии. Это является основой теоретических противоречий нации и их общественно практических, эмпирических форм.
Внутренне метафизическая противоречивость отразилась на процессе формирования гносеологии европейской философии. Содержание последней выражалось в схоластические попытки рационального построения методологий познания, которое привело к абсолютизации логицистських форм когнитивности. Последнее сформировало парадигмальные противоречия уже в самой гносеологии, которые не только не сняли онтологические противоречия, но привели к их отрицанию как философскому предмету. Рационально-элементаристская методология модернистской теории происхождения нации отображает неспособность инструментализма осмыслить онтологичность, холичность национализма. Поэтому его метод позволяет описать модернизационные реформы прошлого общества и государства, но, практически, бессильный предусмотреть будущее. Абстрактная метафизика примордиалистських теорий делает акцент на онтологической, эсенциалистской основе нации, которая проявляется через историю. При этом и модернистская, и разные версии примордиалистськой теории нации и национализма, по мнению автора диссертации, вписываются в архитектонику нациологии, что не позволяет раскрыть онтологическую природу нации. Сущность такой гносеологической проблемы заложена парадигмальным конфликтом абстрактной классической и персоналистской неклассической метафизики. Философия нации может формироваться как альтернатива классическим универсалистским проектам и, в таком случае, нация выступает в качестве непосредственного проявления человечества, его “тела”, потому может рассматриваться как явление нелинейного глобализма.
Автор диссертации делает акцент на том, что современный уровень цивилизации находится лишь в самом начале формирования науки о человечестве на основе фундаментальной “этической инфраструктуры” в процессе становления глобального этоса. И философия нации есть не столько осмысление духовно исторических традиций, и, тем более, не столько опосредствованная рефлексия конкретной нации, сколько структурно противоречивая часть современной социальной философии. Философия нации есть не только рациональным конструктом недавнего модернизма, но и постмодернистским наративом историко-философского направления. Общественно-историческая практика двух последних веков утверждает, что непосредственностью человечества стала именно нация, как уникальное проявление общественной всеобщности через ее особенности. Так исторически сложилось, что именно через взаимодействие наций человечество начало осознавать свою планетарность и продолжает эти процессы в форме глобализации. Поэтому не борьба с нациями ведет к глобализации. Напротив, глобализационные проекты лишь тогда могут реализоваться, когда нация будет играть еще и свою творчески философскую миссию.
Ключевые слова: национализм, нациология, нациософия, нация, парадигма, метафизика, методология, социальная философия, дискурс, бифуркация, холизм.
Annotation
Ignatyev V.A. National Philosophy in the Discourse of Philosophical Paradigms. ? Manuscript. Thesis for receiving the scientific degree of Candidate of Philosophical Science in Specialty 09.00.03 ? Social Philosophy and Philosophy of History. ? The Institute of Higher Education of the Academy of Pedagogical Science of Ukraine. ? Kyiv, 2010.
The author of the given thesis makes an attempt to broaden the classical tradition of nationalism interpretation in the light of ontological, methodological, historical and philosophical range of problems which can be viewed as theoretical basis of nation philosophical discourse formation in social philosophy.
National philosophy in the history of social philosophy can be formed as an alternative to classical universalistic projects. National philosophy can be viewed as immediate display of mankind, its “body”, that's why, it can be seen as phenomenon of non-linear globalism.
The author of the research emphasizes the fact that the modern level of civilization is in the beginning of the science about mankind on the basis of fundamental “ethical infrastructure” in the making of global ethos. And national philosophy is not only understanding of spiritual and historical traditions or, moreover, mediated reflection of a concrete nation, but structurally contradictory part of modern social philosophy. National philosophy is not only rational constructive element of recent modernism, but also narrative of historical and philosophical school of thought. Social and historical experience of two last centuries shows that the nation as unique display of social universality through its peculiarities has become directness of mankind. It was established historically that through interaction of nations the mankind has started to realize its planetary nature and continues these processes in the form of globalization. Taking this into account, we can conclude that not conflicts with nations lead to globalization. On the contrary, globalization processes will be implemented if the nation performs a creative philosophical function.
Key words: nationalism, national theories, national philosophy, nation, paradigm, metaphysics, methodology, social philosophy, discourse, bifurcation, holism.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Вплив європейських філософських течій на теорії нації М. Міхновського, Д. Донцова, М. Сціборського, В. Липинського. Оцінка філософських засад та особливостей, характерних для теорій нації українських мислителів. Їх вплив на процеси націєтворення.
реферат [55,1 K], добавлен 22.12.2010Порівняння спільних та відмінних позицій Винниченка і Донцова у питаннях формування української еліти. Специфіка поглядів письменників щодо проблеми України, її самоідентифікації, питання мови, культури, формування нації як основи української державності.
статья [21,4 K], добавлен 27.08.2017Причини виникнення антитехнократичних тенденцій у сучасній європейській філософії. Проблема "людина-техніка" в сучасних філософсько-соціологічних теоріях. Концепції нової раціональності як спосіб подолання кризових явищ в філософії техніки.
реферат [35,4 K], добавлен 23.10.2003Предмет історії філософії. Історія філософії та філософія історії. Філософський процес. Методи історико-філософського аналізу. Аристотель. Концепція історії філософії, історичного коловороту. Герменевтика. Західна та східна моделі (парадигми) філософії.
реферат [24,1 K], добавлен 09.10.2008Три основні напрями філософії історії. Специфіка філософського осмислення проблеми людини у філософії, сутність людини в історії філософської думки. Філософські аспекти походження людини. Проблеми філософії на сучасному етапі. Особистість і суспільство.
реферат [40,2 K], добавлен 08.10.2009Виникнення, предмет філософії та його еволюція. Соціальні умови формування та духовні джерела філософії. Філософські проблеми і дисципліни. Перехід від міфологічного мислення до філософського. Специфіка філософського знання. Філософська антропологія.
реферат [27,4 K], добавлен 09.10.2008Формування філософських ідеї в Древній Індії, осмислення явищ світу у "Упанішадах". Філософська думка в Древньому Китаї - творчість Лаоцзи і Конфуція. Періоди розвитку грецької філософії. Духовні витоки Росії, їх особливості, історичні етапи становлення.
реферат [49,9 K], добавлен 14.03.2010Предмет філософії. Функції філософії. Широкі світоглядні проблеми і водночас проблеми практичних дій, життя людини у світі завжди складали зміст головних філософських пошуків. Філософія - форма суспільної свідомості.
реферат [18,9 K], добавлен 28.02.2007Деталізований аналіз та визначення духовності людини в українській філософії, повна характеристика причин виникнення цієї проблеми. Суспільні методи боротьби з кризою духовності. Пояснення значимості існування духовності людини в українській філософії.
реферат [37,5 K], добавлен 03.10.2014Поняття і загальна характеристика соціальної психології. Філософія психології як світогляд, пізнання. Що визначає характер суспільного устрою. Взаємозв’язок соціальної філософії та філософії психології. Основні проблеми становлення філософії як науки.
реферат [35,0 K], добавлен 26.04.2016Етапи формування та еволюції проблеми комунікації в європейській філософській думці від її зародження до ХХ століття. Основні підходи до проблеми комунікації у німецькій філософії другої половини ХХ століття (вчення Ю. Габермаса та К.-О. Апеля).
автореферат [25,4 K], добавлен 11.04.2009Дослідження предмету філософії управління. Ціннісно-смисловий універсум людини і феномен управління. Характеристика управління, як продукту свідомості; як продукту волі; як продукту взаємодії; як продукту влади. Управлінські ролі (за Г. Мюнцбергом).
реферат [42,0 K], добавлен 17.01.2011Субстанціальний і реляційний підходи до розуміння буття. Трактування категорій простору та часу у в античній філософії та філософії середньовічної Європи. Категорії простору та часу в інтерпретації німецької філософії та сучасної буржуазної філософії.
реферат [31,7 K], добавлен 05.12.2010Філософія Нового часу. Початок формування філософського мислення Нового часу (Ф. Бекон, Р. Декарт). Раціоналізм європейської філософії XVII ст. (Б. Спіноза, Г. Лейбніц, Х. Вольф). Сенсуалізм в буржуазній філософії (Дж. Локк, Д. Юм, Дж. Берклі).
контрольная работа [40,8 K], добавлен 14.03.2008Історичний аналіз розвитку наукового знання з часів античності. Питання виникнення і розвитку науки і філософії. Наявність грецьких термінів у доказовій давньогрецькій науці. Розвитко доказових форм наукового знання. Формування філософського світогляду.
реферат [32,0 K], добавлен 26.01.2010Особливості філософії серед різних форм культури. Співвідношення філософії та ідеології, науки, релігії, мистецтва. Ведична релігія і брахманізм. Створення вчення про перевтілення душ. Процес переходу від міфологічно-релігійного світогляду до філософії.
контрольная работа [91,7 K], добавлен 04.01.2014Поняття філософії, її значення в системі вищої освіти. Поняття та типи світогляду. Історія філософії як наука та принципи її періодизації. Загальна характеристика філософії Середньовіччя, етапи її розвитку. Просвітництво та метафізичний матеріалізм.
методичка [188,1 K], добавлен 05.05.2011Формування особи Ніцше і його філософії. Теорія "надлюдини": переоцінка цінностей. "Нова" етика і мораль в ученнях Ніцше. Зміст філософії влади. Твір "Так говорив Заратустра" - істотний виклик мислителя християнству як явищу помилковому і згубному.
реферат [31,9 K], добавлен 18.08.2009Аналіз спадщини яскравого представника стоїцизму М. Аврелія. Його дефініювання філософії як науки та практики. Засади стоїчної філософії: цілісність, узгодженість з природою, скромність, апатія, що розкриваються у праці "Наодинці з собою. Роздуми".
статья [31,2 K], добавлен 27.08.2017Наукове знання як сплав суб'єктивного й об'єктивного елементів в концепції Е. Мейерсона, проблема дослідження еволюції наукового знання. Формування основних цілей та завдань філософії. Вплив кантівської філософії на наукові дослідження Е. Мейерсона.
реферат [22,5 K], добавлен 21.05.2010
