Концепції свободи та практики звільнення: аналіз європейського досвіду

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК [141.7: 123.1] (043.3)

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

Концепції свободи та практики звільнення: аналіз європейського досвіду

Спеціальність 09.00.03 -- соціальна філософія та філософія історії

Згінник Григорій Леонідович

Донецьк-- 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник: доктор філософських наук, професор Лобас Володимир Хомич, університет економіки та права «Крок», професор кафедри суспільних наук.

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор Ящук Тамара Іванівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри філософії;

кандидат філософських наук, професор Пасько Ігор Трохимович, Донецьке відділення центру гуманітарної освіти НАН України, завідувач кафедри філософії.

Захист відбудеться «17» червня 2010 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 11.051.06 в Донецькому національному університеті за адресою 83001 м. Донецьк, вул. Університетська, 24.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Донецького національного університету за адресою 83001 м. Донецьк, вул. Університетська, 24.

Автореферат розісланий: «17» травня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат філософських наук Т.В. Целік

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Проблема людської свободи та її досягнення належить до вічних проблем людського буття. Століттями свобода виступала як ідея та ідеал, цінність і норматив, суспільна реалія і заклик до дій. Перед людством поставали її численні іпостасі, оскільки свобода - поняття багатозначне.

Проте теоретична і практична потреба визначення сутності свободи вимагає певного узгодження уявлень про неї. Проблема полягає в тому, що під час боротьби за свободу люди по-різному її розуміють, внаслідок чого відбуваються війни не між прихильниками та супротивниками свободи (як кожному з них здається), а між прихильниками різних концепцій свободи. Історія людства відбиває прагнення до свободи і боротьбу за неї. Виникає наріжне філософське питання: а що ж вважати свободою? Чим вона є? Не дивлячись на уявну легкість цього питання, воно породжує велику кількість трактувань.

Категорія свободи є міждисциплінарною та ключовою і у політико-правовій сфері, і у індивідуально-особистісному бутті. Зокрема, свободу розглядають у онтологічному вимірі, у соціально-філософському та соціально-правовому, етично-моральному та естетичному вимірах тощо.

Отже потрібно їх дослідити в комплексі, але не в конгломераті, дослідити так, щоб можливо було їх класифікувати. Це потрібно одночасно з кількох причин. З теоретико-методологічної причини треба віднайти основи для такої класифікації, довести її доцільність та плідність. З огляду на те, що проблема свободи у філософії ХХ ст. була наріжною для екзистенціалізму, нам видається правомірним використання методів саме екзистенціалізму для вивчення не лише особистої, але й соціальної свободи. З теоретико-філософських позицій необхідно уникнути неправомірного розгляду різних концепцій свободи як лише сходинок на шляху до абстрактної єдиної свободи або розпорошення її на дрібні прояви свобод, що їх неможливо порівнювати одне з одним (свобода друку, свобода як відсутність рабства, «внутрішня свобода» тощо). З історико-філософського погляду треба показати історію свободи не як історію окремих мислителів, а як історію достатньо автономних ідей-проектів. У такому контексті є виправданим звернення до історії релігійних і політичних рухів та ідеологій. В міждисциплінарному плані необхідно поєднати філософський, історичний, політологічний та конфліктологічний підходи для вивчення ідей свободи та суспільних наслідків боротьби за їхнє втілення. Таким чином, складається підстава для виявлення гуманістично-світоглядних домінант у різних (іноді протилежних) проектах свободи, що підтверджує нагальність зазначеної теми для сучасної соціальної філософії і суспільного життя.

Ступінь наукового дослідження проблеми. Проблема свободи завжди привертала до себе увагу мислителів або як самостійна проблема, або в її зв'язку з іншими цінностями: справедливістю, рівністю, раціональністю, благочестям тощо. Тому література з цієї теми є достатньо численною. Однак такого аспекту, як запропонований в даній дисертації - особливості виникнення проектів соціальної свободи та їх реалізації шляхом визначеного набору практик звільнення, - класичні та сучасні автори торкалися лише побічно до основних тем їх досліджень. Тому такий аспект не був раніше чітко виділений. Ця обставина й зумовила концентрацію уваги на тих працях класиків світової, насамперед європейської філософії, та працях сучасних філософів, які дають змогу провести послідовне соціально-філософське дослідження цього недостатньо розглянутого раніше аспекту проблеми свободи.

Перелік попередніх дослідників свободи розпочинають ще з Сократа, Платона, Аристотеля, Епікура, Сенеки. Класиками минулого, котрі внесли вагомий внесок у теоретичне осмислення свободи, є Апостол Павло, Пелагій Морган, Еразм Роттердамський, Дж. Уінстенлі, Т. Гоббс, Дж. Локк, Б. Спіноза, Ш.-Л. Монтеск'є, Ж.-Ж. Руссо, Дж. Ст. Мілль, І. Кант, Г. Гегель, І. Фіхте, Й. Шеллінг, К. Маркс, Ф. Енгельс, Дж. Актон, Б. Констан, С. К'єркегор, М. Гайдеггер, Ж.-П. Сартр, М. Бердяєв, Е. Фромм, І. Берлін та багато інших видатних мислителів.

З числа філософів ХХ століття, які зробили внесок у вивчення свободи, слід назвати Д. Белла, А. Веллмера, Т.-Г. Гадамера, А. Гаєка, Е. Гелнера, Н. Лумана, Б. Рассела, П. Рікера, Дж. Ролза, О. Тоффлера, В. Франкла, З. Фрейда, Ю. Хабермаса, А. Швейцера. У цих роботах виразно ставиться питання про людську свободу та відповідальність, містяться попередження про можливі негативні наслідки невірних уявлень про свободу, а також досліджується специфіка уявлень про свободу у ХХ-ХХІ століттях. Теми свобода і відчуження посідають особливо помітне місце у творчості Н. Аббаньяно, А. Камю, А. Маслоу, К. Ясперса тощо. Також у цій роботі використані здобутки І. Валлерстайна і таких сучасних західних дослідників як Д. Деннет, Л. В. Екстром, К. Лерер, Д. Нелкін, Ф. Хакстебл, Т. Хондеріх.

Вагомий внесок у розробку теорії свободи належить російським і українським філософам. У працях вітчизняних істориків філософії (В.Ф. Асмус, І.В. Бичко, А.К. Бичко, А. Колодій, П.В. Копнін, О.Ф. Лосєв, Т. І. Ойзерман, В.І. Шинкарук) міститься ретельний аналіз уявлень про свободу. Також важливими були роботи вітчизняних філософів, які досліджували проблематику свободи в її антропологічному значенні (В.Е. Давидович, О.Г. Дробницький, Ю.А. Замокшин, В.П. Іванов, М.К. Мамардашвілі, І.С. Нарський). Особливо помітними є праці таких філософів київської школи культурантропології як В.П. Андрущенко, І.В. Бойченко, М.О. Булатов, Г.І. Горак, В.С. Горський, Л.В. Губерський, А.М. Єрмоленко, С.О. Кошарний, С. Б. Кримський, Я. В. Любивий, В. В. Лях, В. А. Малахов, М. М. Мокляк, В. С. Пазенок, М. В. Попович, К. Ю. Райда, О. М. Соболь, В. Г. Табачковський, Н. В. Хамітов, В.І. Ярошовець.

З російських дослідників проблематики свободи слід назвати А.Л. Анісіна, В.В. Борзих, А.А. Гусейнова, А.В. Іванова, В.В. Кудрявцева, А.Л. Нікіфорова, В.Н. Поруса, І.Т. Фролова, О.Л. Черткову.

Об'єкт дисертації - практики звільнення як аспект соціального життя в їх взаємозв'язку з ідеями свободи у їх теоретично-концептуальному вираженні.

Предмет дисертаційного дослідження - особливості виникнення проектів соціальної свободи та їх реалізації шляхом визначеного набору практик звільнення.

Метою і завданням дослідження є концептуальне осмислення сутності суспільних проектів свободи, особливостей їх виникнення та історичних шляхів реалізації, тобто практик звільнення, у контексті суспільного життя Європи V ст. до н. е. - кінця XX ст. н.е. Європа від початку своєї колоніальної експансії, тобто з доби Нового часу, стала центром світової капіталістичної системи, як це переконливо описав в своїх роботах І. Валлерстайн, і почала поширювати свій вплив на весь позаєвропейський світ. Абсолютна більшість європейських дослідників, не усвідомлюючи обмеженості європоцентристських поглядів, прагнули подавати європейський суспільний устрій, проблеми, перспективи і шляхи розвитку як загальносвітові, Європу вбачали взірцем, універсальним світовим еталоном. Тому усі великі події у Європі мали і мають своє відлуння у інших країнах. Звісно, боротьба за свободу мала і має місце не лише в Європі, але ми обмежимося кордонами Європи і часовими межами в V ст. до н.е. - кінцем ХХ ст. н.е. задля звуження поля пошуку. Ці часові умовні кордони дозволяють залишатись в межах достатньо вивченої класичної історії Європи. Зупинка розгляду на прикінці 1980 - початку 1990-х років, тобто на розпаді світового соціалістичного блоку та СРСР, обумовлена тією обставиною, що, як зазначає І. Валлерстайн, після майже повсюдної поразки «старих лівих» рухів і перемоги ліберального проекту, нові антисистемні сили не набули ще чіткої форми та чіткої програми дій. Слід додати, що вони діють певною мірою ситуативно і не розробили вагомих ідеологій, стратегій дії та програмних документів. Сучасні рухи (враховуючи певною мірою мислителів постмодерного спрямування) більше зосереджені на критиці вже існуючих концепцій, ніж на розгортанні власних програм. А оскільки ми звертаємося до історичної реконструкції, а не деконструкції, то проблеми постмодерну та Другого Модерну у роботі підняті не будуть. Розгляд проблем уявлень про свободу та боротьби за неї на інших землях та в інші часи може стати темою інших досліджень.

Реалізація цієї мети містить у собі такі дослідницькі завдання:

виробити ідеологічно нейтральне визначення свободи, використання якого дало б можливість дослідити різні історичні уявлення про свободу в їх багатоманітності;

виробити критерії об'єктивного аналізу уявлень про свободу;

показати сутність і соціальне значення практик звільнення;

розробити класифікацію практик звільнення і продемонструвати перспективи застосування такої класифікації для аналізу боротьби за свободу різних часів;

через звернення до суспільних рухів та ідеологій конкретизувати концепції свободи, на які вони спиралися;

віднайти конкретні історичні проекти свободи в історії Європи, розкрити їх зміст, мету та внутрішню структуру; подати аналіз конкретних історичних проектів свободи;

розкрити співвідношення проектів свободи та практик звільнення в ході конкретних історичних подій;

з'ясувати можливість реалізації цих проектів свободи через певні практики звільнення;

реконструювати узагальнену картину методів боротьби за свободу в кожну з розглянутих епох європейської історії.

Методологія і теоретичні основи дослідження. Автор дослідження спирався на праці класиків філософії, що не лише висвітлили важливі аспекти феномена свободи, а й продемонстрували методологічні особливості, за якими його слід розглядати. Проте у власне методологічних питаннях дослідження ведеться в руслі екзистенціальної методології Ж.-П. Сартра. Зокрема з його арсеналу береться прогресивно-регресивний метод дослідження, запропонований у роботі «Проблеми методу». Автор дисертації будує свою схему розгляду свободи на введених в обіг Ж.-П. Сартром термінах «проект», «поле можливостей», «ситуація». Також залучено підхід Е. Фромма, за допомогою якого аналізуються суспільні умови виникнення конкретних проектів свободи, що сам Е. Фромм продемонстрував на прикладі ґрунтовного дослідження нацистської ідеології у парадигмі неофрейдизму.

Методологічна основа дослідження ґрунтується на використанні історично-порівняльного методу. Розгляд проекту свободи, тобто її дієвого суспільного змісту як суперечливої єдності соціальної ситуації і її заперечення, дає можливість розглянути саму структуру проекту та мету його носіїв. Застосовується системний метод, який дозволяє дослідити проекти свободи в їх взаємозв'язку з соціальною ситуацією, суспільною ієрархією та можливими у цій ситуації практиками звільнення. Їх розвиток досліджується за допомогою діалектичного методу. А крім того з арсеналу позитивізму береться установка на нейтральний та цілком об'єктивний розгляд проблеми з вимогою уникнення суб'єктивізму.

Окремо слід зазначити, що слова «звільнення» та «визволення» в цій роботі використовуються як синоніми, тому між словосполученнями «практики звільнення» та «практики визволення» немає жодної різниці.

Наукова новизна одержаних результатів обумовлена вибором предмета дослідження, змістом цілей і завдань дисертації. Вона полягає в наступному:

· вироблено ідеологічно нейтральне визначення свободи, завдяки чому розроблено підхід до напрацьованих у історії людства уявлень про свободу, який дозволяє розглядати їх не з позиції їх наближення до певного ідеалу, а у всій їх закономірній багатоманітності. Цей підхід виявляє змістовні блоки історичних уявлень про боротьбу за свободу, які легко порівняти між собою;

· у роботі вперше подано критерії аналізу таких змістовних блоків уявлень - проектів свободи;

· показано сутність і соціальне значення практик звільнення;

· вперше запропонована цілком оригінальна класифікація практик звільнення, яка базується на врахуванні різниці в уявленнях про те, що саме слід вважати перешкодою свободі і про методи долання таких перешкод; продемонстровано перспективи застосування такої класифікації для аналізу боротьби за свободу різних часів;

· конкретизовано концепції свободи, що висловлювалися філософами з часів Античності до Нового часу через звернення до суспільних рухів та ідеологій, які реалізовували відповідні проекти свободи;

· віднайдено конкретні історичні проекти свободи в історії Європи, розкрито їх зміст, мету та внутрішню структуру; подано аналіз конкретних історичних проектів у їх зв'язку з тією суспільною ситуацією, яку вони долали;

· розкрито співвідношення проектів свободи та практик звільнення в ході конкретних історичних подій (Реформація, громадянська війна в колишній Російській імперії 1917-1922 років, ІІ Світова та холодна війни тощо) ;

· з'ясовано схильність кожного з цих проектів свободи до реалізації через певні практики звільнення;

· реконструйовано узагальнену картину методів боротьби за свободу в кожну з розглянутих епох європейської історії.

Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що акцент у ньому перенесений з абстрактно-метафізичних побудов знань щодо уявлень про свободу в теорії філософії на розгляд конкретних форм її соціальної реалізації. І, найголовніше, запропонований автором підхід до розгляду питань боротьби за свободу демонструє розширені можливості для діалогу між сторонами, бо дозволяє поглянути на конфлікт з боку визвольних прагнень обох сторін одночасно на рівних умовах.

Результати дослідження також можуть бути використані у процесі викладання курсів філософії, соціальної філософії, соціології, політології та конфліктології, а також при розробці і читанні спеціального курсу з проблеми свободи.

Особистий внесок здобувача. Основні положення та результати дисертаційного дослідження отримані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації та публікації. Основні положення й висновки дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри філософії та соціології Луганського національного університету. Крім того, результати дослідження пройшли апробацію на таких конференціях як: Всеукраїнська Науково-практична конференція «Якість життя: проблеми, пріоритети і перспективи» (Донецьк, Донецький інститут ринку та соціальної політики; 4 грудня 2007 р.), Друга Міжнародна наукова конференція «Стосунки Сходу та Заходу України: суб'єкти, інтереси, цінності» (Луганськ, Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка; 17 - 18 травня 2007 р.), Міжнародна конференція «Інноваційний розвиток суспільства за умов крос-культурних взаємодій» (Суми, 20 - 21 лютого 2008 р.).

Публікації. За матеріалами дисертації автором опубліковано шість робіт, у тому числі чотири статті у фаховому виданні, визнаному фаховим згідно з переліком, затвердженим ВАК України.

Структура роботи. Структурно дисертація складається зі вступу, і основної частини, яка об'єднує два розділи. Розділ перший містить два підрозділи, де підрозділ 1.2 поділений на шість підпунктів. Другий розділ складається з шести підрозділів. Закінчується дисертація висновками і списком використаних джерел (загалом - 194 джерела). Загальний обсяг дисертації - 194 с.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, показано ступінь її розробки, сформульовано мету і завдання дослідження, визнано наукову новизну, практичне значення та форми апробації його результатів.

У розділі 1. «Сутнісний аналіз європейських ідей свободи та практик звільнення. Сутність свободи-звільнення та можливі шляхи її реалізації» вводиться поняття свободи-звільнення (авторський термін) як особливого аспекту проблеми соціальної свободи, визначаються можливі шляхи її реалізації, що названі практиками звільнення, та подається класифікація таких практик із зазначенням особливостей кожного їх виду.

У підрозділі 1.1 «Свобода-звільнення як аспект філософської проблеми свободи» зазначається, що свобода-звільнення - це долання однієї соціальної реальності, що розуміється як стан пригноблення, заради іншої, що розуміється як стан свободи. Вона має вигляд боротьби одних соціальних груп з іншими заради відкриття для одних груп можливостей, які раніше були закриті для них через дії інших груп. До того ж, відкриття цих можливостей має бути необхідною складовою проекту свободи, висунутого групою, що втілює своє звільнення. Проект, використовуючи термінологію Ж.-П. Сартра, це констатація наявної ситуації як неприйнятної, бажання її змінити, а також уявлення про ту соціальну реальність, котра повинна прийти на зміну тій, що існує.

Різні історичні прояви свободи-звільнення слід розглядати за схемою, яка включає визначення власне уявлень про свободу, тобто ту ситуацію, яка має прийти на зміну існуючій і бути кращою за неї; носіїв цих уявлень, визначення, хто є противником здійснення проекту, шляхів здійснення та критеріїв досягнення. Відповідно до зазначеного, слово свобода використовується у ідеологічно нейтральному значенні, як проект соціального устрою, котрий уявляється як той, що дає можливість представникам всіх або деяких соціальних груп вести діяльність відповідно до їх інтересів. Дане поняття може включати різний конкретний вміст залежно від історичної епохи і соціального положення індивідів і груп, що висувають даний проект.

Під звільненням розуміємо розкриття раніше закритих можливостей, котрі є необхідними для реалізації проектів соціальних груп, що розглядаються своїми носіями як перехід у більш вільний стан. Але далі в цій роботі розглядатимуться лише ті з цих практик, які передбачають заради свого здійснення боротьбу людей проти людей. Через цю обставину свободу-звільнення неможна визнати існуючою завжди (як онтологічна свобода), або неіснуючою ніколи. Свобода-звільнення завжди знаходиться в стані боротьби, реалізації, становлення. Вона реалізується через багато проектів, які часто суперечать одне одному. Не існує такого проекту свободи, котрий задовольнив би усі групи, бо те, від чого прагнуть звільнитися одні, є складовою частиною уявлень про свободу інших. Тому це така свобода, за яку доводиться завжди боротися, утискаючи інтереси одних і покращуючи становище інших. Кожен реалізований проект свободи, що відкриває необхідні можливості для діяльності одних, з часом буде замінено іншим проектом, який в ньому вбачає поневолення, перепону для реалізації цілей. Також вводиться поняття практик звільнення як доцільної та цілеспрямованої діяльності, що здійснюється суб'єктом задля переходу від однієї (небажаної) до іншої (бажаної) соціальної реальності на підставі нового проекту.

У підрозділі 1.2 «Типологія практик звільнення» дається класифікація практик звільнення та опис сутності і умов виникнення кожної з них.

У підпункт 1.2.1 «Класифікація практик звільнення» наголошується, що ключовим критерієм для такої класифікації стане підхід до розуміння загрози свободі, з якого боку вона виходить: або від сьогодення, або від майбутнього. Перша точка зору, що соціальною свободою ми зараз не володіємо, і її треба домогтися, друга - що соціальною свободою ми вже володіємо, і її треба захистити від узурпаторів. На першій базуються визвольні практики типу перетворення, на другій - типу збереження. Практики звільнення типу перетворення поділяються на три підтипи - практики звільнення підтипу власне перетворення, коли носії проекту свободи бажають втілити його шляхом перебудови відносин у їх існуючому соціумі (революційні та реформістські рухи); практики звільнення підтипу побудови, коли носії проекту намагаються втілити його на новому місці, створюючи нову громаду, максимально відокремлену від вже існуючих суспільств (наприклад, давньохристиянські монастирі) і практики звільнення підтипу самовиховання, коли носії проекту бажають перебудувати свій соціум не через політичні дії, а через поступове виправлення поведінки кожного з його членів, що розуміють як звільнення (етичні системи). Практики звільнення типу збереження поділяються на два підтипи: підтипу власне збереження, коли носії бажають врятувати свою свободу шляхом захисту від небажаних змін, що їм несуть загарбники ззовні чи революціонери зсередини (антиколоніальні та контрреволюційні війни) та підтипу відходу, коли носії проекту не можуть запобігти згаданим змінам і рятують свою свободу переходом на інші землі, де і далі можна практикувати старий спосіб життя. У кожному з розглянутих епізодів визвольна боротьба в Європі йшла одним з цих шляхів.

У підпункті 1.2.2 «Практики збереження» зазначається, що проекти свободи типу збереження - це розуміння під свободою можливості без перешкод використовувати привілеї становища своєї групи, можливості не віддавати на користь інших груп своїх прав та вольностей, не приймати на себе небажаних обов'язків. Ситуація, у якій вони висуваються - це коли передбачаються зміни у соціумі, які пов'язані з перерозподілом статусних обов'язків та привілеїв. Носіями проектів свободи типу збереження є ті самі соціальні групи, які відчувають для себе перспективу втратити внаслідок цих змін свої привілеї або потрапити під ярмо небажаних обов'язків. Також конкретизовано умови виникнення таких проектів та наведено історичні приклади їх реалізації.

У підпункті 1.2.3 «Практики відходу» вказано, що в разі, коли запобігти втіленню змін не вдалося, носії проектів збереження рятують свою свободу практиками відходу - тобто переміщуються на інші географічні території, де можна продовжувати життя за старим укладом. У випадках, коли неможливі ані запобігання змінам, ані втеча від них на інші території, мають місце практики прихованого відходу, коли групи, прихильники старого укладу, практикують заборонені елементи старого способу життя на тих самих землях, але таємно від інших груп. Конкретизовано умови виникнення таких проектів та наведено історичні приклади.

Підпункт 1.2.4 «Практики самовиховання» присвячено етичним системам. Практики самовиховання - це досягнення свободи шляхом подолання особистих психологічних вад. Вони виділяються тим, що не передбачають досягнення державної влади і не приймають насильства і примусу задля здійснення своїх цілей. Ці практики толерантні до тих, хто не є їх прихильниками. Вони розраховані на мінімальні соціальні потрясіння під час свого втілення. У складі практик самовиховання виділимо три різновиди: етичні системи релігійного характеру (лише ті, які не претендують на досягнення влади), етичні системи світського характеру і окремим типом практик самовиховання є психоаналіз. Конкретизовано умови виникнення таких проектів та наведено історичні приклади.

Підпункт 1.2.5 «Практики перетворення» присвячено революційним та реформістським рухам. Проекти свободи типу перетворення - це оголошення наявних відносин у соціумі неприйнятними, такими, що закривають шляхи досягнення певних важливих цілей, визначення винуватців цього перешкоджання, певна програма дій по боротьбі з цими перешкодами і їх винуватцями та уявлення про той стан суспільних відносин, який має настати після перемоги над ними. Вони передбачають втілення своїх уподобань саме на власних землях і у відносно чітко визначені терміни, які мають вкладатися у строк життя 1-2 поколінь людей. Практики звільнення типу перетворення поділяються (за різними критеріями) на світські та релігійні, реформістські та революційні тощо. Як приклад реалізації практик перетворення можна навести діяльність комуністів, націоналістів, фашистів, соціал-демократів, анархістів, лібералів, феміністок.

У підпункті 1.2.6 «Практики побудови» вказано, що проекти свободи типу побудови - це задум побудувати нові, більш сприятливі суспільні відносини з чистого аркуша на нічийних землях, не вступаючи у боротьбу всередині свого соціуму. Прикладами втілення практик звільнення типу побудови, є становлення християнського чернецтва і заснування деяких поселень-колоній на території майбутніх США певними релігійними громадами, зокрема, мормонами. Особливим і своєрідним різновидом практик побудови є практики усамітнення. Вони проявляють себе в тому, що їх носії обирають особливий шлях реалізації своєї свободи від тиску соціуму - усамітнення від нього, розрив контактів із ним. Найяскравішим прикладом практик усамітнення є давньохристиянське анахоретство - різновид чернецтва, який передбачає обов'язковою умовою усамітнення і самообмеження, й не передбачає через це створення монастирів.

У розділі 2. «Аналіз історичних тенденцій у динаміці європейських ідей свободи в контексті практик звільнення» досліджуються конкретні історичні проекти свободи, що були висунені європейцями за останні 25 століть, а також практики звільнення, за допомогою яких ці проекти втілювалися.

У підрозділі 2.1 «Розквіт практик самовиховання в епоху Античності» розглядаються такі тогочасні проекти свободи як давній афінський, кінічний, епікурейський, стоїчний, римський проект золотого століття. Стверджується, що представники античних цивілізацій користувалися максимально широким арсеналом практик звільнення, особливо виділялися серед таких практики самовиховання.

Підрозділ 2.2 «Середньовіччя: боротьба проектів свободи за гегемонію в Європі» присвячений дослідженню проектів свободи та практик звільнення І-ХV ст. З проектів свободи розглянуті християнський-апостольський, гностичний (з багатьма різновидами), аристократичні проекти свободи у вигляді дворянських вольностей, зовнішньополітичної незалежності, народні проекти соціальної рівності та місцевої відсічі зловживанням влади. Також зазначається, що у Середньовіччі вели запеклу боротьбу християнський та гностичний проекти свободи, а з практик звільнення були найбільш поширені практики перетворення та побудови.

У підрозділі 2.3 «Повернення до багатоманітності практик звільнення у Новий час» досліджуються проекти свободи та практики звільнення доби Реформації та Просвітництва. Розглянуті проекти свободи лютеранства (як особливий різновид християнського), левеллерів, абсолютистський, протоліберальний, тоталітарний (останні два - як проекти свободи Великої Французької революції), просвітницький. В плані практик звільнення в ту добу знов виникає різноманіття; домінували практики перетворення, збереження та відходу.

Підрозділ 2.4 «ХІХ століття як епоха розквіту секулярних практик перетворення» присвячено дослідженню проектів свободи та практик звільнення ХІХ століття. Розглянуті консервативний, ліберальний та соціалістичний, анархістський та психоаналітичний проекти свободи. Доводиться, що ХІХ століття було століттям масштабного протиборства прихильників практик збереження і прихильників практик перетворення, що набуло вигляду майже повсюдного протистояння революціонерів і контрреволюціонерів (у національному чи соціальному сенсі).

У підрозділі 2.5 «ХХ століття: зіткнення проектів свободи типу перетворення» досліджуються проекти свободи та практики звільнення ХХ століття. Проаналізовані комуністичний та фашисько-нациський проекти, і боротьба за свободу тієї доби подана як глобальне протистояння двох згаданих проектів між собою та з ліберальним проектом. Робиться висновок, що ХХ століття було століттям домінування практик звільнення типу перетворення.

У підрозділі 2.6 «Ретроспективний аналіз тенденцій європейських практик звільнення» перелічені проекти свободи, що описані та досліджені в дисертації (проект незалежності від сусідів, проект колективного самоврядування, проект «золотого століття» римлян, кінічний, епікурейський, стоїчний, гностичний (з неоплатонічним, маніхейським, катарським та іншими, що входять до нього як різновиди), християнський, просвітницький, ліберальний, консервативний, анархістський, соціал-демократичний, комуністичний, фашистський, нацистський проекти), створено ретроспективну картину історії застосування практик звільнення в Європі і окреслено перспективи їх подальшого застосування у ХХІ столітті. Автор робить висновок, що найбільш поширеними у ХХІ столітті мають бути мирні практики перетворення.

свобода боротьба практика звільнення

Висновки

Соціально-філософський аналіз ідей свободи, які ми називали проектами, використовуючи термінологію Ж.-П. Сартра, та практик звільнення в історії Європи дає підстави зробити такі висновки.

- При дослідженні сутності проектів свободи та практик звільнення найбільш доцільним виявив себе історичний метод аналізу свободи що дало можливість виробити уявлення як про зміст свободи для кожного окремого історичного руху, так і про шляхи досягнення свободи та динаміку звернення європейців до кожного з таких шляхів.

- Використовуючи установку позитивізму на об'єктивне неупереджене знання, вироблено ідеологічно нейтральне визначення свободи як сукупності окремих проектів, які висувають різні соціальні групи, відповідно до своєї ситуації та потреб.

- Проект свободи включає три головні компоненти. По-перше, це власне визначення свободи, котра виступає метою діяльності, як головна цінність і наріжний камінь проекту. По-друге, це визначення ворогів і перешкод на шляху до цієї мети - хто чи що заважає досягненню цієї мети або має невдовзі завадити. По-третє, проект окреслює шляхи подолання цих перешкод, тобто шляхи досягнення бажаної мети і методи подолання спротиву ворогів свободи на цьому шляху. За цією схемою й аналізувалися проекти свободи, розглянуті в цій роботі.

- В дисертації введене нове поняття свободи-звільнення як такої, що знаходиться в постійному становленні. Під свободою-звільненням розуміємо боротьбу одних соціальних груп з іншими заради відкриття для одних груп можливостей, які раніше були закриті для них через дії інших груп. До того ж, відкриття цих можливостей має бути необхідною складовою проекту свободи, висунутого цією групою. Свобода-звільнення передбачає постійну боротьбу проти однієї соціальної реальності на користь іншої. Вона є результатом взаємодії невизначено великої кількості проектів свободи, тому ніколи не може прийняти остаточну форму і залишитись в ній надовго, оскільки проекти свободи постійно виникають, і малоймовірно, щоб нарешті залишився один з них і на довгий час задовольнив усі суспільні групи.

- Проекти свободи є породженням соціальних груп, що опиняються в певних, завжди унікальних ситуаціях. Внаслідок мінливості соціальної реальності усі проекти свободи неможливо перелічити. Проте існує невеликий набір шляхів, за допомогою яких можна реалізувати проекти свободи. Це є практики звільнення. Практика звільнення є доцільна і цілеспрямована діяльність, яку суб'єкт (соціальна група) здійснює заради переходу від однієї (небажаної) до іншої (бажаної) соціальної реальності за допомогою проекту.

- Всі практики звільнення можна умовно поділити на два типи - практики перетворення і практики збереження. Практики перетворення виходять з проектів, що оцінюють теперішній соціальний устрій і соціальні відносини як неприйнятні і ставлять собі за мету їх змінити в бажаний бік. До цього типу практик відносяться всі революційні і реформаторські рухи. Інший тип практик звільнення - практики збереження - виходять з проектів, що оцінюють теперішній соціальний устрій і соціальні відносини як прийнятні і ставлять собі за мету їх захистити від небажаних змін. До цього типу відносяться всі консервативні, патріотичні і антиколоніальні рухи. Між цими двома типами практик наявна чітка межа - в чому бачиться основна загроза і основне джерело несвободи - в існуючому устрої або в спробах його змінити.

- Практики збереження поділяються на два різновиди. Практики відходу, що мають місце в тих випадках, коли соціальній групі не вдалося запобігти зміні відносин в її суспільстві агресорами ззовні або реформаторами (чи революціонерами) зсередини. І для виконання цього проекту переміститися на інші території заради збереження колишнього устрою. Другий малий тип практик збереження назвемо власне практиками збереження. В цьому випадку соціальна група висуває проект збереження існуючого устрою без зміни території проживання (або внаслідок неможливість такої зміни). Вони бувають мирними чи насильницькими, спрямованими проти внутрішнього ворога чи зовнішнього.

- Практики перетворення поділяються на три головних підтипи. Власне практики перетворення націлені на перетворення суспільних відносин шляхом досягнення влади і допускають (хоча би теоретично) застосування примусу для цих цілей. Ці практики використовують майже всі відомі ідеології і більшість релігій. Ці практики теж бувають мирними або насильницькими, світськими чи релігійними. Окремим різновидом є практики самовиховання, бо вони, на відміну від решти типів, ведуть боротьбу не з ворожими силами соціуму, а з внутрішніми людськими вадами, які, на думку таких борців, і заважають людині бути вільною. Такі практики самовиховання виділяються тим, що не передбачають досягнення державної влади і принципово не приймають насильства і примусу для здійснення своїх цілей. До них належать світські та релігійні етичні системи, а також психоаналіз. Третім різновидом є практики побудови. У таких випадках люди переселяються на нове місце з метою створити там суспільство своєї мрії з чистого аркуша. До цього типу практик належить перш за все створення монастирів та релігійних колоній. Як особливий підтип практик побудови виділимо практики усамітнення, коли люди усамітнюються від соціуму, щоб побудувати нове життя (яке найчастіше розуміється як богоугодне), але тільки поодинці. Це практика відлюдників.

- Всі ці практики є шляхами, за допомогою яких можна реалізувати проекти свободи. Носії проектів обирають ці шляхи залежно від програмних цілей проекту та власних можливостей.

- Розглянувши боротьбу за свободу в історії Європи, віднайшли та виділили шістнадцять найбільш чітких та історично задокументованих європейських проектів свободи: проект незалежності від сусідів, проект колективного самоврядування, проект «золотого століття» римлян, кінічний, епікурейський, стоїчний, гностичний (зі спорідненими неоплатонічним, маніхейським, катарським та іншими, що входять до нього як різновиди), християнський, просвітницький, ліберальний, консервативний, анархістський, соціал-демократичний, комуністичний, фашистський, нацистський проекти. Внаслідок дослідження сутністі і особливості цих проектів, з'ясовано схильність кожного з цих проектів свободи до реалізації через певні практики звільнення. Існують й інші проекти, але менш поширені територіально чи у часі.

- Проекти свободи краще за все аналізувати за такою схемою: Мета проекту, тобто яку суспільну ситуацію він ототожнює зі свободою.? Хто, згідно з проектом, визнаються ворогами свободи? Хто є носіями проекту?Які є найхарактерніші практики втілення проекту? Які можна навести історичні приклади втілення або спроб втілення подібного проекту?

- Реконструйовано узагальнену картину методів боротьби за свободу в кожну з розглянутих епох європейської історії. Стосовно поширеності тих чи інших практик звільнення, слід зазначити, що у добу Античності були поширені практики звільнення усіх типів. Найбільше згадок залишилось про античні практики самовиховання - етичні системи кініків, епікурейців, стоїків, неоплатоніків, християн, гностиків, маніхеїв. Поширені були і практики збереження свободи різних племен і князівств від зовнішніх поневолювачів. Також численними були практики відходу - міграції племен подалі від агресивних сусідів, міграції переможених у війнах (римські республіканці), міграції релігійних сектантів від розправи (аріани Римської імперії тощо). Також нерідко зустрічалися практики побудови і усамітнення, але це здебільшого стосувалося близькосхідних та африканських володінь Римської імперії. Рідше зустрічалися практики перетворення, переважно насильницькі (повстання Арістоника, Спартака), ще рідше - мирні практики перетворення (реформи Солона, заборона продавати в рабство одноплемінників у Римі).

- У добу Середньовіччя найпоширенішими були практики перетворення (мирні та насильницькі майже на одному рівні) - реформи суспільного ладу на релігійних засадах та релігійні війни. Крім того дуже поширеними були практики побудови та усамітнення. Так само існували, але також не залишили про себе багато документальних згадок середньовічні практики свободи типу збереження. Практики самовиховання більшою мірою поступилися своїм місцем мирним практикам перетворення, проте все ще існували. Найменш поширеними у ту добу були практики відходу. Рідко зустрічаються практики тимчасового відходу - паломництво та подорож у пошуках подвигів.

- У Нову Добу знов збільшилося різноманіття практик звільнення - Реформація застосувала багато практик самовиховання, мирних та насильницьких практик перетворення. Контрреформація народилась як практика збереження. Також, у зв'язку з Великими Географічними відкриттями, знов з'явились умови для практик звільнення типу відходу. Але через поступове зменшення релігійності європейців стали скорочуватися практик побудови та усамітнення.

- У ХІХ столітті переважно стикалися одне з одним практики перетворення (переважно насильницького) і практики збереження, що нерідко приймало вигляд сутичок лібералів і консерваторів, революціонерів і контрреволюціонерів. Подальше поширення і завершення Великих Географічних відкриттів сприяли практикам звільнення типу відходу. Проте на другий план остаточно відійшли практики побудови, усамітнення і самовиховання.

- У ХХ столітті продовжувалася грандіозна боротьба практик перетворення із практиками збереження, а ще більше - практик перетворення між собою. Також почалося масштабне зіткнення проектів типу перетворення між собою (ІІ Світова та Холодна війни). Через масштабні війни та репресії не припинялись і практики типу відходу. І далі залишалися на узбіччі суспільних інтересів практики усамітнення, побудови та самовиховання.

- Погляд на свободу як на сукупність проектів, породжених життям груп людей в певних ситуаціях, дозволяє діалогічно ставитись до суперечок навколо того, що є таке свобода і хто її захищає. Такий кут зору дозволяє одночасно побачити визвольні проекти обох сторін конфлікту і зрозуміти які то свободи та для кого вони призначені.

Подальшої розробки потребують такі питання як розгляд інших, не зазначених у цій роботі, проектів свободи, а також з'ясування сучасних проектів свободи різних політичних сил всередині нашої країни, їх носіїв та перешкод для втілення, а також прогностичні можливості запропонованого підходу для вивчення перспектив і шляхів визвольної боротьби за межами Європи.

Список робіт, опублікованих за темою дисертації

1. Згінник Г.Л. Громадянське суспільство і свобода особистості (мета і перешкоди) /Г.Л. Згінник / Інноваційний розвиток суспільства за умов крос-культурних взаємодій. У 6 ч. Матеріали міжнародної конференції. - Суми, 2008. - Ч. 3. Соціальна система за умов суспільства знань та крос-культурних транзитів. - С. 100 - 102.

2. Згинник Г.Л. Значение методологии Ж.-П. Сартра в деле определения субъекта освободительных практик / Г.Л. Згинник / Методологія досліджень та сучасні соціальні, економічні і психологічні проблеми розвитку суспільства. Тематичний збірник наукових праць. Донецький інститут ринку та соціальної політики. - Донецьк, 2008. - С. 94 - 100.

3. Згінник Г.Л. Стоїчна і епікурейська етичні системи як практики звільнення / Г.Л. Згінник // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Гол. ред. В.В. Лях. - Вип. 73. - К., 2008. - С. 191 - 202.

4. Згінник ГЛ. Практики звільнення та їх класифікація / Г.Л. Згінник // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Гол. ред. В.В. Лях. - Вип. 74. - К., 2008. - С. 160-171.

5. Згінник Г.Л. Розуміння свободи у фашизмі / Г.Л. Згінник // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Гол. ред. В.В. Лях. - Вип. 75. - К., 2008. - С. 185-190.

6. Згінник Г.Л. Лютеранський проект свободи: синтез християнства та стоїцизму / Г.Л. Згінник // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Гол. ред. В.В. Лях. - Вип. 78. - К., 2009. - С. 96-109.

Анотація

Згинник Г.Л. Концепції свободи і практики звільнення: аналіз європейського досвіду. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.03 - соціальна філософія і філософія історії, Донецький національний університет, 2010 р.

Дисертація присвячена проблемі розгляду різних концепцій свободи на рівних підставах і за чітко визначеними критеріями. Дисертаційне дослідження визначає поняття соціальної свободи як сукупність проектів, розкриває механізми їх виникнення і внутрішню структуру, а також обґрунтовує поняття практик звільнення і висуває авторський спосіб їх класифікації. Предметом дослідження є особливості виникнення проектів соціальної свободи і їх реалізації шляхом визвольних практик.

У роботі стверджується, що різні соціальні групи висувають свої проекти свободи, залежно від тієї соціальної ситуації, в якій вони знаходяться і яку хочуть подолати, конструюючи в той же час нову соціальну ситуацію. Проект включає уявлення про те, який стан суспільних відносин можна називати свободою; що є перешкодою цій свободі - тобто хто і що заважає всім людям або їх частині бути вільними; а також яким чином можна подолати ці перешкоди і досягти свободи.

Історичну боротьбу за свободу в будь-якій країні в різні епохи зручно і доцільно описувати як реалізацію конкретного певного проекту шляхом однієї з п'яти описаних в дисертації практик звільнення: практики перетворення, побудови, самовиховання, збереження або відходу.

Ключові слова: свобода, проект, практика звільнення, ситуація, перешкода для свободи, практика перетворення, практика побудови, практика самовиховання, практика збереження, практика відходу.

Аннотация

Згинник Г.Л. Концепции свободы и практики освобождения: анализ европейского опыта. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.03 - социальная философия и философия истории, Донецкий национальный университет, 2010 г.

Диссертация посвящена проблеме рассмотрения разных концепций свободы на равных основаниях и по четко определенным критериям. Диссертационное исследование определяет понятие социальной свободы как совокупность проектов, раскрывает механизмы их возникновения и внутреннюю структуру, а также обосновывает понятие практик освобождения и выдвигает авторский способ их классификации. Предметом исследования являются особенности возникновения проектов социальной свободы и их реализации путем освободительных практик.

В работе утверждается, что различные социальные группы выдвигают свои проекты свободы, в зависимости от той социальной ситуации, в которой они находятся и которую хотят преодолеть, конструируя в то же время новую социальную ситуацию. Проект включает представление о том, какое состояние общественных отношений следует называть свободой; что является препятствием этой свободе - то есть кто и что мешает всем людям или их части быть свободными; а также каким путем можно преодолеть эти препятствия и достичь свободы.

Практикой освобождения является целесообразная и целенаправленная деятельность, которую субъект (социальная группа) осуществляет ради перехода от одной (нежелательной) к другой (желаемой) социальной реальности с помощью проекта.

Все практики освобождения разделяются на два типа - практики преобразования и практики сохранения. Практиками преобразования пользуются проекты, которые оценивают существующие и социальные отношения как неприемлемые и ставят себе цель их изменить в желаемую сторону. К этому типу практик относятся все революционные и реформаторские движения. Другим типом практик освобождения - практиками сохранения - пользуются проекты, которые оценивают существующие социальные отношения как приемлемые и ставят себе цель их защитить от нежелательных изменений. К этому типу относятся все консервативные, патриотические и антиколониальные движения. Между этими двумя типами практик имеется четкая грань - в чем видится основная угроза и основной источник несвободы - в существующем укладе или в попытках его изменить.

Практики сохранения разделяются на две разновидности: собственно практики сохранения (в этом случае социальная группа пытается отстоять проект сохранения существующего уклада без изменения территории проживания) и практики ухода (для выполнения проекта социальной группе нужно переместиться на другие территории ради сохранения прежнего уклада от нежелательных изменений захватчиками извне или революционерами изнутри).

Практики превращения разделяются на три главных подтипа: собственно практики преобразования (эти практики используют почти все известные идеологии и большинство религий), практики самовоспитания (к ним принадлежат светские и религиозные этические системы, а также психоанализ) и практики построения (к этому типу практик принадлежит прежде всего создание монастырей).

Рассмотрев борьбу за свободу в истории Европы, выделено шестнадцать наиболее четких и исторически задокументированных европейских проектов свободы: проект независимости от соседей, проект коллективного самоуправления, проект «золотого века» римлян, кинический, эпикурейский, стоический, гностический (с родственными неоплатоническим, манихейским, катарским и другими, входящими в него в качестве разновидностей), христианский, просветительский, либеральный, консервативный, анархический, социал-демократический, коммунистический, фашистский, нацистский проекты. В результате исследования сутщности и особенностей этих проектов, выяснена склонность каждого из этих проектов свободы к реализации через определенные практики освобождения. Существуют и другие проекты, но менее распространенные территориально или во времени.

Историческую борьбу за свободу в любой стране в разные эпохи удобно и целесообразно описывать как реализацию конкретного определенного проекта свободы путем одной из пяти описанных в диссертации практик освобождения: практики преобразования, построения, самовоспитания, сохранения или ухода.

Ключевые слова: свобода, проект, практика освобождения, ситуация, препятствие для свободы, практика преобразования, практика построения, практика самовоспитания, практика сохранения, практика ухода.

Summary

Zginnik G. L. The idea of freedom and the practices of liberation: analysis of European experience. - It is a manuscript.

Dissertation on the competition of graduate degree of candidate of philosophical sciences, speciality 09.00.03 is social philosophy and philosophy of history, Donetsk National University, 2010.

Dissertation is devoted to the problem of consideration of different conceptions of freedom on equal grounds and on expressly certain criteria. Dissertation research determins the concept of social freedom as aggregate of projects, exposes the mechanisms of their origin and underlying structure, and also grounds the concept of practices of liberation and advances the method of their classification. The subject of research are features of origin of projects of social freedom and their realization by liberation practices.

It is started that different social groups advance their projects of freedom, depending on a social situation which they want to overcome, constructing a new social situation at the same time. A project includs the image of social relations which can be named freedom; what is an obstacle for this freedom; and also the way to overcome these obstacles and to attain freedom.

Practice of liberation is an expedient and purposeful activity which a social group carries out in order to pass from one (undesirable) to an other (desired) social reality by means a project.

It is expedient to describle historical fight for freedom in any country in different epoches as realization of concrete certain project by means of one of five practices of liberation described in the research work: practices of transformation, construction, self-education, maintainance or escape.

Key words: freedom, project, practice of liberation, situation, obstacle for freedom, practice of transformation, practice of the construction, self-education practice , maintainance practice, escape practice.

Підписано до друку 14.05.2010. Формат 60x84/16. Папір офсетний.

Гарнітура Times New Roman. Друк ризографічний.

Умовн. др. арк. 0,9. Тираж 100 прим. Зам. № 571

Видавництво Державного закладу «Луганський національний Університет імені Тараса Шевченка», вул. Оборонна, 2. м. Луганськ, 91011. Тел. /факс: (0642) 58-03-20.

Размещено на Allbest.ru

...