Істина як соціокультурна категорія в гуманітарному знанні

Размещено на http://www.allbest.ru/

ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. В.І. ВЕРНАДСЬКОГО

УДК 165.023+168.522

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

ІСТИНА ЯК СОЦІОКУЛЬТУРНА КАТЕГОРІЯ В ГУМАНІТАРНОМУ ЗНАННІ

09.00.04 - філософська антропологія, філософія культури

ВІНТОНІВ СВІТЛАНА ЗІНОВІЇВНА

Сімферополь - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі соціології і соціальної філософії Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник:

Корнієнко Валерій Олексійович, кандидат юридичних наук, Міжгалузевий інститут управління (м. Київ), професор кафедри теорії держави та права.

Офіційні опоненти:

Муза Дмитро Євгенович, доктор філософських наук, доцент, Донецький національний технічний університет, професор кафедри філософії;

Кур'янова Ірина Олександрівна, кандидат філософських наук, доцент, Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського, доцент кафедри культурології.

Захист відбудеться "22" вересня 2010 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 52.051.01 у Таврійському національному університеті ім. В.І. Вернадського за адресою: зал засідань, м. Сімферополь, вул.. Ялтинська, 20.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського (м. Сімферополь, проспект Вернадського, 4).

Автореферат розісланий "20" серпня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Горбань О.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Перехідний період XX - XXI ст. продемонстрував глибокі внутрішні протиріччя сучасного етапу цивілізаційного розвитку: продовжувала поглиблюватись екологічна криза, потім фінансово-економічна, а також криза духовності, що характеризується розпадом ціннісної системи і крахом традиційних засад. Чинники, що призвели до цих явищ переважно сягають корінням в антропологічну сферу. Це і домінуючий тип відношення до індивіда лише в його функціональному вимірі (як до об'єкту можливої маніпуляції), і спроба редукувати сутність людини лише до її раціональної складової. У поглядах на людину відбувається зміщення у бік прагматичного аспекту. Цінності сучасного суспільства вступають у протиріччя з самою сутністю людини, зважаючи на що самореалізація останньої в духовно-особистісному вимірі її буття стає все більш проблематичною.

Черга кризових явищ змушує сучасне суспільство замислитися над необхідністю переоцінки цінностей, пошуків інших смислових орієнтирів. Нове розуміння суб'єкта, зміщення фокусу уваги до етичної площини, багатовимірний погляд на природу людини вимагають серйозного перегляду цілої низки розділів як філософської антропології, так і сучасної епістемології і передусім такої її ключової категорії, як істина.

Проблема істини - одвічна тема філософських досліджень. По суті, в антропологічному ракурсі вирішення жодної філософської проблеми неможливе без відповіді на питання "що є істина"? Забуття "істини" як безпосереднього джерела, що має відношення до людини, а також відсутність критеріїв науковості гуманітарного знання призводить до нерозуміння важливості цієї фундаментальної категорії в гуманітаристиці.

Проте, проблема істини в гуманітарному знанні виникає при будь-якій спробі осягнути питання, пов'язані з нашими уявленнями про людину і навколишній світ. Дегуманізація знання, обумовлена передусім утилітарним до нього ставленням за доби технократичної цивілізації (особливо до так званого, "соціального знання"), погрожує сьогодні перетворенням його на абстракцію, позбавлену суб'єкта, сенсу і мети. Знання поза його гуманістичним виміром, виступає вже не лише як суб'єктивна здатність розуму, що конструює реальність, але і може бути використане в різних сумнівних цілях, у тому числі (і дуже часто) на шкоду людині.

Криза категорії "істини" в сучасній філософії призводить нас до усвідомлення важливої проблеми - відчуження знання від людини, її сутнісних потреб і цілей. Тому здається цілком імовірним, що саме забуття такої категорії, як "істина" є однією з головних причин антропологічної кризи.

Істина - це не просто категорія епістемології, вона - живий нерв філософського знання, категорія культури, що спрямовує людину в її смисложиттєвих рішеннях. Задовго до формування науки як соціального інституту, уявлення про істину вже було у житті людей як в практичній сфері, так і в світоглядних орієнтирах. Це уявлення завжди було ціннісним регулятором як громадських стосунків, так і поведінки індивіда. У зв'язку з цим стає все більш наочною проблема дослідження категорії істини в різних сферах людської діяльності - праві, політиці, економіці тощо. Проте з появою гуманітарного і соціального знання, наукового підходу до вивчення людини, складається парадоксальна ситуація - категорія "істини" стає нібито зайвою. Вона заміщується такими поняттями, як "факт", "теорія", "концепція" тощо.

Для методологічної свідомості сучасної науки, (а дуже часто і філософії) істина або не існує, або є наявною в пізнавальній практиці вченого лише формально, що свідчить про деонтологізацію категорії істини. Проте в соціокультурному просторі ми завжди маємо виходити з існування істини, бо вона безпосередньо пов'язана зі світом цінностей і сенсу, з багатьма соціально-історичними практиками у таких сферах, як право, політика, економіка, мистецтво.

Специфіка істини в тому, що, залежно від умов, вона може виступати або як поняття, або як категорія. У дисертаційній роботі обґрунтовується положення, що в соціокультурному контексті "істина" виступає саме як багатовимірна категорія, яка має безліч різних аспектів буття. Як соціокультурна категорія істина виявляє себе передусім в гуманітарному знанні, основою для чого є сам предмет гуманітарного знання - особлива реальність людського буття, специфіка і функціонування людиномірних систем.

Незважаючи на спробу створення окремої дисципліни, присвяченої дослідженню категорії "істина", так званої, "алетеології", або "верітономії", а також на достатню розробленість різних філософських аспектів гуманітарного знання, проблема істини як соціокультурної категорії в гуманітарному знанні залишається мало дослідженою, чим і обумовлений вибір теми дисертаційної роботи.

Оскільки проблема істини є ключовою для філософського знання, вона завжди знаходилася в полі пильної уваги філософів і методологів науки. Пріоритетними у цій галузі є дослідження М. Білалова, Б. Ліпського, А. Уйомова, В. Хазієва, Е. Чудінова, А. Айєра, Є. Андроса, О. Бандури, Л. -М. Дешана, Г. Зиммеля, К. Зуєва, І. Кального, І. Касавіна, О. Кезина, Е. Кроткова, С. Кримського, Г. Курсанова, Ф. Лазарєва, В. Лисицького, А. Мигдала, Н. Мотрошилової, А. Назаретяна, О. Нікіфорова, Ю. Петрова, Г. Тульчинського, Я. Хинтіккі, М. Шестакової, Г. Юламанової тощо.

Проте треба зазначити, що, незважаючи на таку широку розробленість цієї теми, єдиної думки з проблеми істини в гуманітарному знанні у філософів не склалося. Характерною особливістю розгляду цієї проблематики є саме плюралізм думок.

Онтологічний аспект категорії істини досить детально досліджений у роботах В. Соловйова, П. Флоренського, М. Гайдегера. Гносеологічний аспект розроблявся вже в працях Арістотеля. Велику увагу істині як основній меті і цінності наукового пізнання приділяють В. Загороднюк, О. Івін, А. Петросян, О. Ханова. Її логічний вимір досліджували Г. Брутян, О. Кудрін, А. Шугайлик.

Сутність і значення понять, суміжних із категорією істини, розглядається в роботах Д. Біленко, В. Знакова, Л. Кулешової, В. Підтиченко, В. Свінцова, Ф. Селіванова.

Дослідженням проблеми гуманітарного пізнання, специфіки його об'єкту і методології присвячені роботи Н. Автономової, М. Бахтіна, Г. -Г. Гадамера, В. Дильтея, В. Ільїна, В.. Калиниченко, О. Огурцова, В. Кохановського, М. Кругляка, В. Кузнєцова, В. Лекторського, Л. Максимова, М. Марчука, Л. Мікешиної, М. Новосьолова, І. Починок, В. Савчука, В. Стьопіна. У дослідженнях, присвячених специфіці гуманітарного знання, велика увага приділялася виявленню критеріїв науковості, раціональності. При цьому варто зазначити, що не існує фундаментальних досліджень, присвячених проблемі співвідношення істинності та раціональності в гуманітарному знанні.

Що стосується проблеми істинності художнього твору, велику допомогу в проведенні дослідження надали роботи Д. Льюіза, Б. Міллера, Н. Сложенкіної. Проблема раціональності гуманітарного знання знайшла відображення у роботах П. Гайденко, О. Гвоздика, Ю. Давидова, Е. Золотухіної-Аболіної, Н. Мудрагей, О. Піркової, М. Поповича, О. Шоркіна. Проблема наукового факту розробляється в працях А. Артеменко, Ю. Мєлкова, Е. Рузанкіної, Л. Флека. Ціннісний підхід до гуманітарного знання був застосований в роботах Н. Бурковьскої, Х. Патнама.

Питання про істину в соціальному пізнанні, механізми легітимації знання розглядаються в роботах Т. Адорно, П. Бергера, В. Кутирева, Т. Лукмана, Г. Осипова, Р. Смірнової, Г. Тарда, В. Швирева.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота враховує основні положення національної програми України "Освіта". Тема дисертаційного дослідження відповідає комплексній темі кафедри соціології і соціальної філософії Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського "Громадянська злагода в Криму і її підстави" (державна реєстрація: № 1007U004133).

Метою дисертаційного дослідження є виявлення антропологічної, епістемологічної, гносеологічної, методологічної ролі категорії істини у функціонуванні і розвитку гуманітарного знання.

Ця мета реалізується за допомогою розв'язання наступних завдань:

- обґрунтувати статус істини як соціокультурної категорії; виявити специфіку буття і функціонування істини в гносеологічному, онтологічному, аксіологічному, телеологічному, логічному, праксеологічному і герменевтичному аспектах;

- розкрити специфіку функціонування категорії істини в правовому і соціально-історичному просторі;

- виявити причини заміщення категорії істини в гуманітарному знанні іншими поняттями, показати гносеологічні та культурологічні наслідки такої підміни понять;

- проаналізувати історичні та соціокультурні передумови розподілу знання на соціальне і гуманітарне, виявити позитивні і негативні моменти реалізації природничо-наукового ідеалу і застосування методів точних наук в гуманітарному знанні;

- дослідити причини відчуження гуманітарного знання від людини і логічний зв'язок цієї тенденції з процесами явного знецінення категорії істини в гуманітарному знанні;

- проаналізувати існуючі моделі істини і запропонувати авторську модель, що враховує інтервальність буття істини, темпоральність людського буття та інтервальність буття культури як онтологічні підстави структурування і функціонування категорії істини в соціокультурному просторі.

Об'єкт дослідження - гуманітарне знання.

Предмет дослідження - істина як соціокультурна категорія в гуманітарному знанні.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною базою дослідження є наступні методи:

- системний метод, що дозволив осмислити предмет дослідження в його цілісності;

- структурно-функціональний метод, за допомогою якого маємо можливість представити предмет дослідження як систему взаємопов'язаних елементів, що виконують певні функції;

- порівняльно-історичний метод, завдяки якому були викладені основні концепції істини;

- метод моделювання, що дозволив позначити модель функціонування істини в гуманітарному знанні.

Цінними в методологічному відношенні виявились роботи М. Бахтіна, Г.-Г. Гадамера, В. Дільтея, Дж. Коллінгвуда, К. Попера, Г. Ріккерта. Базовою для дисертаційного дослідження є інтервальна методологія, запропонована Ф. Лазарєвим.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в дисертаційній роботі розкриті базові категоріальні характеристики істини як цілісної соціокультурної категорії, без коректного використання якої видається неможливим розуміння специфіки становлення, функціонування і розвитку гуманітарного знання.

Елементами наукової новизни, які виносяться на захист, є наступні основні положення:

- уперше обґрунтований статус істини як соціокультурної категорії; показано, що істина включає в єдності і цілісності наступні аспекти: гносеологічний, онтологічний, аксіологічний, телеологічний, логічний, праксеологічний, герменевтичний;

- уперше введений, теоретично обґрунтований методологічний принцип ревізуємості наукової істини, досліджені регулятивні функції цього принципу в процесі наукового пізнання;

- уточнено, що причиною розподілу знання на соціальне і гуманітарне стало некоректне розуміння такої характеристики людини, як соціальність. Цей розподіл спричинив сциєнтистські спроби невиправдано широкого застосування методів точних наук до вивчення людини і людиномірних систем, прагнення до досягнення природничо-наукового ідеалу в науках про людину;

- уточнено, що в гуманітарному і соціальному знанні існує тенденція заміщення поняття "істина" такими поняттями, як "правда", "користь", "міф", "ідеологія", "ідеал" тощо. Таке заміщення продиктоване не гносеологічною і методологічною необхідністю, а девальвацією цінності істини в науковому пізнанні, що в сучасному світі орієнтоване швидше на конкретну користь, вигоду, "соціальну прийнятність", а не на пошук істини;

- набуло подальшого розвитку намагання розкрити специфіку функціонування категорії істини в правовій, історичній та естетичній сферах;

- набула подальшого розвитку спроба побудови моделі істини в рамках інтервального підходу з урахуванням рівнів буття істини, її структури та методів пізнання.

Результати проведеного дослідження можуть бути використані при розробці і викладанні курсів і спецкурсів з онтології, філософії, епістемології, філософії науки, філософської антропології, філософії культури. Отримані результати можуть бути ефективними при вивченні функціонування категорії істини в правовій, історичній, мистецтвознавчій сферах.

Особистий внесок здобувача. Концепція, зміст, висновки дисертації і тексти наукових статей розроблено і викладено автором самостійно.

Апробація результатів дисертаційного дослідження: Основні положення дисертації були викладені автором у доповідях на наукових конференціях: XXXIV научная конференция профессорско-преподавательского состава, аспирантов и студентов ТНУ (г. Симферополь, 19-22 апреля 2005 г.), XXI научные чтения Крымского научного центра НАНУ "Культура народов Причерноморья с древних времен до наших дней" (г. Симферополь, 26-27 апреля 2006 г.), II Таврические чтения "Анахарсис" (г. Донузлав, 13-17 сентября 2006 г.), XXXVI научная конференция профессорско-преподавательского состава, аспирантов и студентов ТНУ (г. Симферополь, 23-27 апреля 2007 г.), XXXVII научная конференция профессорско-преподавательского состава, аспирантов и студентов ТНУ (г. Симферополь, 21-25 апреля 2008 г.), III научные чтения "Культура в системе гуманитарного знания" (г. Симферополь, 20 мая 2008 г.), Міжнародна наукова конференція "Філософія гуманітарного знання: раціональність і духовність" (м. Чернівці, 2008 р.), Міжнародна наукова конференція "Людина. Світ. Суспільство. Дні науки філософського факультету" (м. Київ, 21-22 квітня 2009 р.), Міжнародна наукова конференція "Філософія гуманітарного знання: після Вільгельма Дільтея" (м. Чернівці, 2009 р.), Міжнародна наукова конференція "Дні науки філософського факультету" (м. Київ, 21-22 квітня 2010 р.). істина соціокультурний гуманітарне знання

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено в шести статтях, п'ять з яких опубліковано у фахових наукових виданнях, зареєстрованих у переліку ВАК України, а також у шести тезах доповідей на конференціях.

Структура роботи обумовлена метою і завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел (235 найменувань). Повний обсяг дисертації - 190 сторінок, з яких основний текст займає - 172 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, сформульовані мета і завдання, об'єкт, предмет, методи дослідження, розкривається наукова новизна, можливість теоретичного і практичного застосування отриманих результатів, їх апробація, надано відомості про структуру дисертації.

Перший розділ "Основні виміри проблеми "істини" в розвитку філософської думки" присвячений аналізу трансформації категорії істини у філософському знанні.

У підрозділі 1.1 "Концепції істини в еволюції філософського знання" проводиться аналіз основних теорій істини, що представлені в дисертаційному дослідженні з точки зору їх взаємодоповнення, а не протиставлення. Виявлено, що в більшості концепцій, що їх подано в історії філософії, істина розглядається або в онтологічному, або в гносеологічному аспекті (тобто ми стикаємося або з певними уявленнями про реальність, або з когнітивними чи навіть лінгвістичними конструкціями, що тим чи іншим чином співвідносяться з реальністю, або ж є зовсім самостійними, суто теоретичними утвореннями).

Автор зазначає, що додаткові труднощі представляє визначення категорії істини в соціально-гуманітарних дисциплінах, не дивлячись на те, що усі існуючі концепції так чи інакше можна застосувати до вивчення проблеми істини в соціокультурному контексті.

У підрозділі аналізуються причини існування плюралізму концепцій. Автор вважає за можливе виділити дві головні причини. Перша з них полягає у відсутності чіткого і однозначного рішення проблеми дефініції поняття істини. Друга, не менш важлива причина різноманітності концепцій, полягає в специфіці філософської категорії "істини", її багатовимірності. Саме через цю багатовимірність, як вважає автор, категорія істини може справедливо претендувати на статус соціокультурної.

У підрозділі 1.2 "Інтервали розгляду істини як соціокультурної категорії" аналізуються різні аспекти категорії істини, виявляється обмеженість і непродуктивність розуміння "істини" при абсолютизації лише одного з них.

Оскільки ані філософія, ані жодна з конкретних наук не розглядає питання про істину взагалі, поза конкретними її виявами, в більшості концепцій істини акцент робиться на одному з її інтервалів. Найчастіше ця категорія представлена онтологічним або гносеологічним її аспектом. Цей бінарний взаємозв'язок закріпився і в класичній концепції, найбільш поширеній на сьогодні у філософській літературі.

У роботі ці положення розкриваються в аналізі специфіки кожного з вимірів істини, серед яких автор виділяє: гносеологічний (істина як властивість наших знань про світ); онтологічний (істина наявна в самій реальності); аксіологічний (істина як основна цінність пізнання); телеологічний (істина хоч і не єдина можлива, але, проте, основна мета пізнання); логічний (істинність передбачає узгодженість суджень, правильну оформленість висловлювань); праксеологічний (припускає реалізацію знання його втілення на практиці). Автор схильний вважати, що розподіл на онтологічну і гносеологічну істину виходить з класичної епістемології та з гносеологічної опозиції "суб'єкт-об'єкт". Проте "істина" повинна об'єднувати в собі всі інтервали, інакше вона втратить статус категорії.

У підрозділі 1.3 "Функціонування категорії істини в категоріально-понятійному апараті теорії пізнання" показано функціональну відмінність категорії істини від таких понять як "міф", "правда", "ідеологія".

У підрозділі дано спробу виявити ті фундаментальні основи і принципи, які відрізняють істину від схожих з нею понять і категорій, таких як "правда", "міф", "ідеологія", "ідеал", "симулякр" тощо.

Люди живуть і діють відповідно до певних схвалених суспільством (чи навпаки - таких, що засуджуються) норм і "матриць" сприйняття. При взаємодії в конкретній соціальній ситуації стереотипи, установки, переконання, міфи функціонують еквівалентно до категорії істини. При аналізі автор уводить поняття "соціально прийнятне знання", основна характеристика якого, зовсім не істинність, а його доцільність.

Для того, щоб обґрунтувати специфіку істини як соціокультурної категорії і вказати на її відмінність від перерахованих в цьому підрозділі понять, автор уводить розмежування за функціональною ознакою.

Другий розділ "Роль категорії "істина" в гуманітарному знанні" присвячений дослідженню специфіки категорії "істина" в контексті функціонування і розвитку гуманітарного знання.

У підрозділі 2.1 "Специфіка гуманітарного знання" аналізуються основні відмінні риси гуманітарного знання, зіставляються різні підходи до розуміння гуманітарної реальності.

Проаналізовані в роботі позиції вітчизняних і зарубіжних дослідників щодо гуманітарного знання можна звести до двох основних напрямів. Представники першого напряму стверджують, що гуманітарне знання не відповідає науковому знанню за низкою епістемологічних критеріїв. Представники іншого напряму вважають, що гуманітарне знання, через свою специфіку, є особливою галуззю. Відмітні особливості гуманітарного знання в цьому випадку прийнято бачити в наявності ціннісного вектору, в недостатній раціональності, точності, доказовості тощо.

У підрозділі 2.2 "Наукова раціональність гуманітарного знання. Істина "факту" та істина "теорії" в гуманітаристиці" аналізуються основні підходи до проблеми раціональності, яка розглядається в двох головних аспектах: 1) проблема раціональності в гуманітарному знанні (знаходження нових контекстів існування і застосування цього поняття у окремо взятій галузі знання, виходячи з прийнятого в цій роботі визначення гуманітарного знання; 2) застосовність поняття істина до канонів і норм раціональності гуманітарного знання.

Автор зазначає, що питання про раціональність гуманітарного і соціального пізнання зводиться до питання про можливість отримання істинного і об'єктивного, а також, соціально прийнятного знання, знаходження відповідної методології для досягнення такого.

У зв'язку з розглядом поняття "факт" в гуманітарному знанні аналізується і аксіологічна проблематика. Показано роль ціннісного сприйняття факту не лише в гуманітарному, але і в природничонауковому знанні.

У підрозділі 2.3 "Пізнання людини як особлива гуманітарна проблема" представлено визначення гуманітарного знання як знання про сутнісні антропологічні характеристики, які відрізняють людину від інших об'єктів живої природи. Саме завдяки введенню поняття сутнісних антропологічних характеристик з'являється можливість об'єктивування гуманітарного знання. У цьому контексті питання про істину також зводиться до питання про сутність людини, її основні характеристики. Проте автор не ставить перед собою мету простого перерахування названих рис. Особлива увага в дисертаційній роботі приділяється такій характеристиці як соціальність. На думку автора, саме невірне трактування цієї характеристики, спричинило розкол на соціальне і гуманітарне знання.

Автор приходить до висновку, що гуманітарне знання, на відміну від соціального, виявляє тенденцію до усе більш поглибленого вивчення людини, її сутнісних характеристик, спрямовано на вивчення і тлумачення індивідуального в людині. Виклик сучасному людству полягає у відчуженні соціальних дисциплін від самої природи людини. Соціальне знання в прикладному аспекті ставить своєю основною метою маніпуляцію людиною, створення цілої низки спеціальних технологій, які несуть загрозу людині, її сутності і, таким чином, є антигуманними.

Метою третього розділу "Перспективи змістовного наповнення соціокультурної категорії "істина" в гуманітарному знанні" є прояснення можливостей змістовного наповнення категорії "істина" в гуманітарному знанні за допомогою інтервальної методології, а також побудова моделі істини в гуманітарному знанні у рамках цього підходу.

У підрозділі 3.1 "Модель істини в гуманітарному знанні" позначені моделі істини, сформульовані в існуючих концепціях. Умовно кажучи, кожна гносеологічна теорія припускає певну модель істини, враховуючи при цьому деяку її онтологію (спосіб буття, структуру) і методи досягнення.

У дисертаційній роботі аналіз основних моделей істини здійснюється з позицій інтервального підходу. У роботі дається визначення істини, як знання, що відповідає дійсності у рамках конкретного інтервалу. Причому інтервал цей має бути обумовлений онтологічно, відповідати деякій реальній ситуації. У ролі інтервалоутворюючих чинників в соціокультурному просторі, на думку автора, можуть виступати: соціально-економічна система; культурні традиції; просторово-часові стосунки.

Підрозділ 3.2 "Механізми пізнання і осягнення істини в соціокультурному просторі" присвячений проблемі отримання істинного знання у світлі аналізу сучасної гуманітарної методології.

Проблема досягнення істини в гуманітаристиці стає ще складнішою через існування безлічі підходів, які на перший погляд можуть здатися рівноправними (про що свого часу свідчив постмодернізм). Істина не є суб'єктивною конструкцією, хоча якісно різні картини світу можуть бути рівноправними за умови їх раціональної прийнятності.

Забуття істини як соціокультурної категорії є наслідком втрати світоглядних орієнтирів. Це відмова від цілісності в інтересах отримання конкретного результату без роздумів про можливі наслідки. Поняття методології у такому випадку замінюється поняттям технології.

В підрозділі 3.3 "Істина в правовому, історичному та естетичному дискурсі" присвячений вивченню функціонування категорії істина в соціокультурних ситуаціях.

Простір, в якому знаходиться людина, постійно зазнає змін. Трансформується сама історична і соціальна реальність, а разом з нею і людина. Можуть змінитися і тенденції становлення суспільства, що також траплялося неодноразово. Автор за допомогою інтервальної методології аналізує специфіку використання категорії істини в різних сферах людського буття - правовій, історичній, естетичній.

ВИСНОВКИ

У ході дисертаційного дослідження ми дійшли наступних висновків:

1. Аналізуючи основні концепції істини, ми виявили наступну тенденцію. Підхід до проблеми істини відрізняється крайнім плюралізмом, проте наявні дві основні тенденції: 1) зміст поняття "істина" стає усе більш невизначеним, що позбавляє його операціональної функції в гносеологічному відношенні; 2) ігнорується категоріальний статус істини, а, отже, і її онтологічний статус. Причину відмови від категорії істини як в природознавстві, так і в гуманітаристиці ми пов'язуємо передусім з прагматизмом не лише сучасної науки, але і філософії.

2. Стикаючись із проблемою істини, ми маємо справу не лише з гносеологічним поняттям, але і з соціокультурною категорією, що має різні аспекти свого вияву: гносеологічний, онтологічний, аксіологічний, логічний, праксеологічний, герменевтичний. Розглядати істину лише в одному вимірі - означало б істотно знецінювати її.

3. У гуманітарному і соціальному знанні існують поняття, якими заміщується категорія істини у конкретній галузі знання. Це такі поняття, як "правда", "користь", "міф", "ідеологія", "ідеал" тощо. Безумовно, кожне з них несе своє смислове навантаження, усі вони виконують ту або іншу соціальну функцію, проте підміна понять може призвести до того, що знання буде орієнтовано не на істину, а, у кращому випадку, на "соціальну прийнятність". Оскільки в суспільстві людина виявляє себе за допомогою комунікації і діяльності, то термін "істина" для соціальних наук і соціального знання міг би бути замінений (з практичної точки зору) терміном "валідність".

4. Окрім методології, основна відмінність гуманітаристики від природознавства полягає в об'єкті пізнання. Проте спостерігається стійка тенденція перетворення людини з об'єкту пізнання у об'єкт маніпуляції. Таким чином, знання, накопичені соціальними і гуманітарними науками, обертаються проти самої ж людини і виявляються спрямованими в граничному випадку на спотворення її потреб, цінностей і самої антропологічної сутності. Ці тенденції можуть бути охарактеризовані як процес відчуження знання від самої людини, від загальнолюдських цінностей. Парадоксальне те, що у такому випадку саме істина про людину виявляється найменше затребуваною суспільством споживання, яке зацікавлене не в істині, а в ефективних засобах маніпуляції людською природою.

5. Аналіз існуючих моделей істини привів автора до висновку, що повноцінне моделювання можливе лише у рамках інтервального підходу, який враховує рівні буття істини, комплекс різних аспектів буття людини, соціуму, культури, а також складність і багатовимірність функціонування категорії істини в соціокультурному просторі.

6. Виявляючи закономірності взаємодії різних інтервалів буття істини і культури, ми отримуємо найбільш цілісну, завершену і несуперечливу модель, в яку можуть бути вбудовані і вже існуючі моделі за умови несуперечності їх дискурсів і типів раціональності загальній концептуальній схемі за допомогою якої стає можливим дослідження специфіки застосування категорії істини в конкретних сферах людської діяльності - правовій, історичній, естетичній тощо.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у фахових виданнях:

1. Винтонив С.З. Концепции истины в философии и методологии науки / С.З. Винтонив // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия "Философия. Социология". - Т. 19 (58), 2006 - № 2. - С. 124-132.

2. Винтонив С.З. Дискурс гуманитарного знания / С.З. Винтонив // Культура народов Причерноморья. - 2007. - № 106. - С. 30-32.

3. Вінтонів С.З. Генеза поняття "гуманітарне знання" / С.З. Вінтонів // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наукових праць. Вип. 412-413. Філософія. - Чернівці, 2008. - С. 37-40.

4. Вінтонів С.З. Істина як багатовимірна категорія філософського знання / С.З. Вінтонів // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия "Философия. Социология". Том 22 (61) - № 3, 2009. - С. 34-40.

5. Вінтонів С.З. Сучасна гуманітарна методологія та механізми пізнання істини в соціокультурному просторі / С.З. Вінтонів // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наукових праць. Випуск 466-467. Філософія. Чернівці, 2009. - С. 35-38.

Статті та тези доповідей на конференціях:

6. Вінтонів С.З. Моделі істини в гуманітарному знанні / С.З. Вінтонів // Академия знаний. Серия "Философия. Социология. Политология. Культурология. История. - 2009. - № 1 - С. 50-55.

7. Винтонив С.З. Современная теория познания: основные тенденции / С.З. Винтонив // Актуальные проблемы философии: Общество, политика, культура: Материалы XXXIV научной конференции профессорско-преподавательского состава аспирантов и студентов ТНУ им. В.И. Вернадского (г. Симферополь, 19-22 апреля 2005) - Симферополь, 2005. - С. 33-36.

8. Винтонив С.З. К вопросу о сущностном различии гуманитарного и социального знания / С.З. Винтонив // Актуальные проблемы философии: Общество, политика, культура: Материалы XXXVI научной конференции профессорско-преподавательского состава аспирантов и студентов ТНУ им. В.И. Вернадского (г. Симферополь, 23-27 апреля 2007). - Симферополь, 2007. - Вып. 3. - С. 60-63.

9. Винтонив С.З. Основные измерения категории истины / С.З. Винтонив // Актуальные проблемы философии: Общество, политика, культура: Материалы XXXVII научной конференции профессорско-преподавательского состава аспирантов и студентов ТНУ им. В.И. Вернадского (г. Симферополь, 21-25 апреля 2008) - Симферополь: Издательство ОАО "Симферопольская городская типография", 2008. - Вип. 4. - С. 23-25.

10. Вінтонів С.З. Реальність як референт істини в гуманитарному знанні / С.З. Вінтонів // Людина. Світ. Суспільство. (До 175-річчя філософського факультету). Дні науки філософського факультету - 2009: Міжнародна наукова конференція (квітень 2009 р.): Матеріали доповідей та виступів. - К.: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2009. - Ч. III. - С. 77-78.

11. Винтонив С.З. Истина и правда: социальное измерение / С.З. Винтонив // Актуальные проблемы философии: Общество, политика, культура: Материалы XXXVIII научной конференции профессорско-преподавательского состава аспирантов и студентов ТНУ им. В.И. Вернадского (г. Симферополь, 21-24 апреля 2009 г.) - Симферополь: Информационно-издательский отдел ТНУ, 2009. - Вип. 5. - С. 55-57.

12. Вінтонів С.З. Метод "ситуаційного аналізу" в гуманітарному та соціальному пізнанні / С.З. Вінтонів // Дні науки філософського факультету - 2010: Міжнародна наукова конференція (квітень 2010 р.): Матеріали доповідей та виступів. - К.: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2010. - Ч. III. - С. 127-129.

АНОТАЦІЇ

Вінтонів С.З. Істина як соціокультурна категорія в гуманітарному знанні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук зі спеціальності 09.00.04 - філософська антропологія, філософія культури. - Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського. Сімферополь, 2010.

Дисертація присвячена дослідженню істини як цілісної соціокультурної категорії, без коректного використання якої не може бути повноцінного розуміння специфіки становлення, функціонування і розвитку гуманітарного знання.

Показано, що в гуманітарному і соціальному знанні існують поняття, якими заміщається категорія істини в конкретній області знання. Це такі поняття, як "правда", "користь", "міф", "ідеологія", "ідеал" тощо. Безумовно, кожне з них несе своє смислове навантаження, усі вони виконують ту або іншу соціальну функцію, проте підміна понять може привести до того, що знання буде орієнтовано не на істину, а, у кращому разі, на "соціальну прийнятність".

Ключові слова: істина, соціокультурна категорія, правда, міф, ідеологія, гуманітарне знання, соціальне знання, метод, интервалоутворюючі чинники.

Винтонив С.З. Истина как социокультурная категория в гуманитарном знании. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.04 - философская антропология, философия культуры. - Таврический национальный университет им. В.И. Вернадского. Симферополь, 2010.

Диссертация посвящена исследованию истины как целостной социокультурной категории, без корректного использования которой представляется затруднительным понимание специфики становления, функционирования и развития гуманитарного знания.

Показано, что в гуманитарном и социальном знании существуют понятия, которыми замещаются категория истины в конкретной области знания. Безусловно, каждое из них несет свою смысловую нагрузку, все они исполняют ту или иную социальную функцию, однако подмена понятий может привести к тому, что знание будет ориентировано не на истину, а, в лучшем случае, на "социальную приемлемость".

Обоснован тезис, что в гуманитарном и социальном познании истина не может существовать вне социокультурных координат. Уже на начальном этапе любого исследования мы сталкиваемся с проблемой обусловленности процесса познания, что, в свою очередь, не может не отразиться на понимании проблемы истины. Кроме того, следует учитывать, что знание о мире, получаемое человеком, зависит и от антропологических характеристик познания вообще.

В диссертационном исследовании были проанализированы существующие модели истины и предложена ее авторская модель, построенная в рамках интервального подхода, учитывающая уровни бытия истины, ее структуру и методы постижения.

Ключевые слова: истина, социокультурная категория, правда, миф, идеология, гуманитарное знание, социальное знание, метод, интервалообразующие факторы.

Vintoniv S.Z. Truth as a socialcultural category in humanitarian knowledge - Manuscript.

Candidate of Philosophy degree thesis in specialty 09.00.04 - philosophical anthropology, philosophy of culture. - Tavricheskiy National University of V.I. Vernadskiy. Simferopol, 2010.

Dissertation is sanctified to research of truth as integral socialcultural category, without the correct use of which understanding of specific of becoming, functioning and development of humanitarian knowledge is difficult.

It is shown that in humanitarian and social knowledge there are concepts which deputized category of truth in the concrete area of knowledge. It is such concepts, as "true", "benefit", "myth", "ideology", "ideal". Surely, each of them carries the semantic loading, all of them carry out one or another social function, however the substitution of concepts can result in that knowledge will be oriented not to truth, and, at the best, on "social acceptability".

Key words: truth, socialcultural category, true, myth, ideology, humanitarian knowledge, social knowledge, method, interval factors.

Размещено на Allbest.ru

...