Освіта, як предмет філософсько-аксіологічної рефлексії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Південноукраїнський педагогічний університет імені К.Д. Ушинського

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук Освіта, як предмет філософсько-аксіологічної рефлексії

Спеціальність 09.00.10 - філософія освіти

Сакун Галина Олександрівна

Одеса 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі філософії і українознавства Одеської національної академії зв'язку ім. О. С. Попова, Міністерство транспорту та зв'язку України.

Науковий керівник - доктор філософських наук, професор Пунченко Олег Петрович, Одеська національна академія зв'язку ім. О С. Попова, завідувач кафедри філософії та українознавства.

Офіційні опоненти:

доктор філософських наук, професор Дмітрієва Маргарита Степанівна, Південноукраїнський національний педагогічний Університет імені К.Д. Ушинського, професор кафедри філософії та соціології;

кандидат філософських наук, доцент Щубелка Наталія Володимирівна, Одеський державний економічний університет, доцент кафедри філософії і культурології.

Захист відбудеться „18” червня 2010 р. о 12.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.053.02 у Південноукраїнському національному педагогічному університеті ім. К.Д. Ушинського за адресою: 65020, м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 26.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського за адресою: 65020, м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 36.

Автореферат розіслано „13” травня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради І. В. Балашенко.

Загальна характеристика

Актуальність теми. Сучасний глобалізуючий соціум перебуває у стадії інтенсивних змін та пошуку перспективної стратегії розвитку. Системи цінностей в житті соціуму створюють культурну основу його існування, взаємодіють з соціально-економічними, політичними, інформаційними та іншими сферами буття, визначаючи мегатренди його трансформацій.

Звернення до аналізу освіти як мегатренда глобалізуючого світу закономірно, оскільки вона реально перебуває в епіцентрі сучасних філософських осмислень, а головне - в епіцентрі національної доктрини розвитку освіти на Україні. Сьогодні освіта набирає особливу соціальну силу, оскільки вона виступає ціннісно-методологічним чинником, що визначає архітектоніку та сутність нової інформаційної цивілізації, але й вимагає своєї подальшої модернізації. Правовою основою для цього процесу є Закон України «Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки», в якому одним з головних завдань визначено побудову відкритого інформаційного суспільства, спрямованого на реалізацію інтересів соціуму. Передумовою побудови такого суспільства є вдосконалення професійної підготовки майбутнього фахівця, що є альфою і омегою системи освіти. Тому всебічна розробка проблем сутності освіти, шляхів модернізації її ціннісно-цільових установок, осмислення її епістемологічних і аксіологічних цінностей носять неминущий життєво важливий характер.

Соціум постійно переконується в тому факті, що швидка зміна подій з найбільшою гостротою окреслює велике значення освіти в нашому житті та відсутність теоретичного осмислення філософської концептуальної цілісності зазначених проблем при наявності соціально-практичної зацікавленості до них і зумовлюють актуальність теми дослідження. Ця ситуація формує потребу у заповненні утвореного простору, але об'єктивне, обґрунтоване, аргументоване рішення цих проблем лежить у площині філософської рефлексії освіти, незважаючи на той факт, що освіта є об'єктом дослідження педагогіки, психології й інших видів гуманітарного знання.

Дослідження освіти, як особливого напряму філософської рефлексії, вимагає її аргументації як особливого типу соціальної реальності, змістом якої є теоретичне структуруванням експонціонально зростаючої інформації. Трансформаційні процеси, що мають місце в освіті на етапі формування антропогенної цивілізації, потребують концептуалізації процесів модернізації її епістемологічних та аксіологічних ціннісно-цільових установок. Звернення до сучасних філософських робіт з даної проблематики показує, що не завжди в освіті в єдності враховуються епістемологічні, методологічні та аксіологічні цінності, які й створюють загальний каркас концептуальної цілісності цього мегатренду інформаційної цивілізації.

Актуальність і важливість означеного кола проблем, їх недостатня теоретична розробка й виступили в якості підстави для постановки завдання даного дисертаційного дослідження, яке полягає в обґрунтуванні освіти як особливого напряму філософської рефлексії.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження здійснювалося в рамках планово-дослідницької роботи кафедри філософії та українознавства Одеської національної академії зв'язку ім. О. С. Попова "Системно-структурна організація буття суспільства і методологія її дослідження" (підрозділ "Системно-структурна сутність освіти і методологія її дослідження"), затвердженої 30 серпня 2004 р., протоколом № 1. Тема дисертаційного дослідження затверджена 19 березня 2007 р., протоколом кафедри філософії та українознавства Одеської національної академії зв'язку ім. О. С. Попова № 7.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є обґрунтування ціннісно-епістемологічного змісту освіти як особливого напряму філософської рефлексії.

Для досягнення вказаної мети було поставлено наступні задачі:

- експлікувати освіту як мегатренд глобалізуючого світу і на цій основі розкрити сутність філософсько-культурологічного світогляду;

- конкретизувати інформаційно-комунікаційну природу освіти за допомогою аналізу її вихідних базисних категорій-інформації та взаємодії;

- пояснити сутність процесу модернізації ціннісно-цільових підстав освіти інформаційної цивілізації;

- розглянути логічні підстави основних форм придбання знань і розуміння сутності об'єкта пізнання в освітньому процесі;

- обґрунтувати зміст методологічного інструментарію як сукупності вихідних установок аналізу освіти;

- виділити і конкретизувати базисні характеристики комунікативної раціональності як процесу аргументації епістемологічних цінностей освіти;

- розкрити основні форми рефлексивного осмислення процесів освіти, її функції;

- дослідити мову як детермінуючий ціннісно-семіотичний канал системи освіти.

Об'єкт дослідження - освіта як особлива форма філософсько-культурологічної рефлексії духовного виробництва соціуму.

Предмет дослідження - епістемологічні та аксіологічні цінності освітньої реальності у цивілізаційній динаміці.

Методи дослідження. У дисертації пояснена сутність методологічного інструментарію аналізу науки та освіти, як квінтесенції наукового пізнання.

Методологічний інструментарій висвітлив всю гаму методів й форм наукового пізнання, які були використані в ході дисертаційного дослідження. Методологічним підґрунтям дослідження став діалектичний метод в єдності аналізу та синтезу історичного та логічного. Це дозволило виявити внутрішні тенденції модернізації такої складної системи як освіта, відобразити її як особливу форму філософської рефлексії. Каркас методологічного інструментарію в роботі конкретизовано у системно-структурному аналізі й, перш за все, у його різновиді - загальній параметричній теорії систем та синергетичному підході. Використання першого дозволило експлікувати концепт, структуру й субстрат освіти, як базисні підстави системної репрезентації предмету дослідження. Застосування синергетичного методу дозволило скорегувати предметне поле філософії освіти і представити останню як складну, нелінійну відкриту систему та вперше в українському дискурсі філософії освіти представити її як особливий різновид рефлексії, як мегатренд сучасного глобалізованого світу в контексті пріоритетів розвитку інформаційного виробництва. освітній епістемологічний комунікативний

Наукова новизна отриманих результатів.

Вперше:

- освіта розглянута та експлікована як мегатренд сучасного світу; особлива соціальна реальність, що знаходиться у стадії глобалізації та ціннісно-сенсова сфера соціальної реальності; система особливих інформаційних цінностей в цивілізаційній динаміці, яка формується у новій парадигмі свого розвитку (інформаційно-комп'ютерної);

- розкрита мова як ціннісно-семіотичний канал освіти, що є: передумовою і основою комунікації, вияв специфічного "мовного світобачення", через яке суб'єкт навчання приєднується до системи цінностей, соціальної пам'яті суспільства та головним засобом седиментації досвіду людини та соціуму;

- у новому ракурсі пояснена модернізація ціннісно-цільових установок освіти, які на базі розширення інформатизації розуміються як системно-діяльний процес, спрямований на оволодіння інформаційно-інтелектуальними ресурсами, виробленими сучасною наукою і практикою для формування інформаційного суспільства;

уточнено:

- що аналіз комунікативної раціональності дозволяє розкрити форми гносеологічної рефлексії в освіті та обґрунтувати сутність суб'єктно-суб'єктних відносин в освітньому процесі;

- загальне поняття "методологічного інструментарію освіти" та його конкретизація через системно-структурний аналіз та синергетичний підхід;

дістало подальшого розвитку:

- розширення змісту освіти як особливого виду філософської рефлексії, що базується на раціонально-комунікаційній природі та пояснена сутність комунікативної раціональності, основу якої складають дві фундаментальні сутності - інформація і взаємозв'язок;

- обґрунтування сутності виділення двох основних груп функцій освіти, до яких віднесені культурно-світоглядна функція й функція соціальної сили, а також функції безпосередньо освітнього акту.

Практичне значення отриманих результатів.

Концептуальні положення, обґрунтовані в дисертації, відносно епістемологічних цінностей освіти - комунікативної раціональності, форм рефлексивного осмислення процесу освіти та її функцій, мови як ціннісно-семіотичного каналу - мають практичну цінність, оскільки вони безпосередньо вплетені в "тіло" освіти і виступають основою формування філософсько-культурологічного світогляду.

Пояснена сутність модернізації та її основних напрямків, які стосуються ціннісно-цільових підстав освіти. Методологічно-практичне обґрунтування знайшли логічні основи дискусії, полеміки, спору й діалогу як комунікативних актів пізнання істини в освітньому процесі та пояснення сутності модернізації та основних її положень. Обґрунтовано поняття "Методологічний інструментарій науки та освіти" й доведено, що вся система наукового знання, яка досліджує сутність освіти, повинна враховувати його зміст.

Отримані результати можуть бути широко використані при читанні курсу "Філософія", "Філософія освіти", "Історія філософської думки в Україні", "Соціальна філософія", "Історія культури України", "Педагогіка", "Психологія", спецкурсів з проблем освіти, а також у змісті інших дисциплін, які безпосередньо пов'язані з підготовкою фахівців нової плеяди.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження та його висновки були предметом обговорення на міжнародних наукових, науково-методичних та науково-практичних конференціях: "Україна в системі сучасних цивілізацій: трансформація держави і громадянського суспільства" (Одеса, червень 2006); "Україна в системі сучасних цивілізацій: трансформації держави і громадянського суспільства" (Одеса, червень 2008 р.); "Наука в інформаційному просторі" (Дніпропетровськ, жовтень 2008 р.); "Світоглядні та філософсько-методологічні засади інноваційного розвитку сучасного суспільства: Білорусь, регіон, світ" (Мінськ, листопад 2008 р).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження знайшли своє відображення в 11 публікаціях. Серед яких 6 статей опублікованих в спеціалізованих виданнях, відповідно до переліку, затвердженого ВАК України, дві з яких виконано у співавторстві з д.ф.н., проф. О. П. Пунченко (внесок співавторів паритетний); 5 - у збірках наукових праць та матеріалів конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, восьми підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Матеріал викладено на 169 сторінках, список використаних джерел - 204 найменування, нараховує 18 сторінок.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовується мета, завдання, об'єкт, предмет та методи дослідження, розкривається наукова новизна і практичне значення результатів роботи, вказується їх апробація, структура і обсяг дисертаційного дослідження.

Перший розділ "Соціокультурний вимір освіти в цивілізаційній динаміці" розкриває освіту як культурно-аксіологічний мегатренд світу, що глобалізується, в якому експлікуються поняття: освіта, мегатренд, філософсько-культурологічний світогляд, методологічний інструментарій освіти, - та розкривається сутність модернізації ціннісно-цільових підстав освіти.

У першому підрозділі "Освіта як культурно-аксіологічний мегатренд соціальної комунікації глобалізованого світу" розкривається сутність глобалізації сучасного світу, виділяється освіта як один з основних мегатрендів розвитку соціуму. У роботах Д. Бела, М. Кастельса, А. А. Лазаревича, М. М. Моїсеєва, Дж. Нейсбіта, Е. Тоффлера, Ф. Фукуями, С. Хантінгтона, Д. І. Широканова та ін. освіта постає як мегатренд антропогенної цивілізації і як аксіологічна складова духовного виробництва соціуму.

Наприкінці XX століття освіта у зв'язку з розгорнувшимися процесами глобалізації всіх сфер суспільного життя, виступила в якості змістотворного мегатренду світу, який глобалізується, що визначає вигляд і сутність суспільства. У структурі освіти інформаційної цивілізації формується нова його парадигма - інформаційно-комп'ютерна, яка постає в новій своїй іпостасі. Освіта - це категорія соціально-філософського знання, яка висвітлює ціннісно-сенсовий комунікативний акт суб'єктно-суб'єктних відносин, в якому має місце трансляція новітніх для суб'єкта навчання теоретичних уявлень про сутність і закономірність розвитку природи й соціуму. Освіта - це особливий ціннісний тип соціальної реальності, змістом якого є теоретичне структурування інформації, розширення символічного універсуму комунікації, а також соціалізація особистості, на основі засвоєння знань.

Освіта в дисертаційному дослідженні експлікується як філософська категорія сучасного соціально-філософського знання, як особлива ціннісна сфера соціальної реальності, змістом якої є: трансляція новітніх знань про сутність і закономірності розвитку природної та соціальної дійсності суб'єкту навчання; теоретичне конструювання інформації, яка сприяє перетворенню у суб'єкта навчання неявного знання в систему явного, особистісного. У той же час, основний аспект освіти пов'язаний з формуванням філософсько-культурологічного світогляду, архітектоніка якого відображена в його експлікації. Філософсько-культурологічний світогляд - це історично змінна система духовно-практичного освоєння світу, яка констатує змістотворні форми духовного буття людини та соціуму. Вона визначає сферу кожної форми в даній ієрархії, пов'язує разом матеріальні і духовні інтенції людини і соціуму, а також розкриває зміст взаємозв'язку "людина - світ" та виконує функцію "Нитки Аріадни", яка реалізується в процесі рефлексії над інваріантами філософії та культури. Розкриття природи такого світогляду в новому зрізі представило систему освіти та її головне завдання - підготовку фахівця нової цивілізації.

У другому підрозділі "Культурно-історична динаміка процесу освіти. Модернізація його ціннісно-цільових підстав" аналізується зміна парадигм освіти, що дозволяє зробити висновок про культурно-історичну динаміку процесу освіти пов'язану з розвитком науки та способами трансляції її досягнень в суспільну свідомість соціуму. У зв'язку з цим надається аналіз основних парадигм освіти до становлення нової - інформаційно-комп'ютерної, а також пояснюється її сутність через призму культурології освіти як нової моделі, яка включає функціонально-фрагментарну та дисциплінарно-оформлену діяльність щодо осмислення культурного досвіду в освіті.

Особливе місце в культурно-історичному розвитку освіти приділено процесу інформатизації, який розкривається в роботі як системно-діяльний процес, спрямований на оволодіння інформаційно-інтелектуальним ресурсом суспільства, який включає розробку та реалізацію нових технологій, систем акумуляції та передачі інформації, забезпечуючи повне та вчасне її використання в різних галузях діяльності соціуму. Дослідження соціотехнічного та соціокультурного феноменів інформатизації освіти є життєво необхідним фактором, оскільки вона є не тільки особливістю нової антропогенної цивілізації, але й умовою прогресивного розвитку її буття.

Модернізація ціннісно-цільових підстав освіти пов'язана з біфуркаційними процесами в її культурі, з дослідженням освіти як особливого виду комунікації, з розвитком методологічної культури суб'єктів освітнього процесу, з кореляцією змісту освіти, а також з потребами нової інформаційної цивілізації.

У третьому підрозділі "Форми комунікації в структурі освіти" розкривається сутність дискусії, її логічні та етичні засади у ході освітнього процесу. Дискусія розкривається як спосіб формування особистісних переконань, як особливий шлях руху думки її учасників, вдосконалює й розвиває логіку мислення та мову учасників освітнього процесу. У її змісті основою руху думки виступає теза, аргументація і демонстрація, які знайшли обґрунтування в змісті дослідження. Окрім дискусії, формації комунікації в освіті виступають наукова полеміка і науковий спір, як форми засвоєння знання в процесі пізнання істини. Особливу увагу приділено діалогу як ідеальному типу взаємин, які здійснюються при схожості або принциповій сумісності один з одним тих раціональних установок, на яких базується світогляд суб'єктів освітнього процесу. Діалог представлений у роботі як інформаційний процес обміну думками у формі мовного спілкування. Він вміщує в себе настроєність на результат, на комунікативну завершеність, яку символізує принцип ладнання між собою розуміння, вміння слухати, відчуття духу цілого, яка досягається завдяки цьому принципу. Діалог в освіті розкритий як форма вираження і спосіб реалізації потреб суб'єктів освітнього процесу. Ця інтелектуальна, заснована на знаннях в їх особистісному вимірі, комунікація виступає основою пізнання істини.

У четвертому підрозділі "Методологічний інструментарій аналізу освіти як мегатренду духовного виробництва соціуму" надано поняття методологічного інструментарію. З одного боку - їм позначаються засоби і методи дослідження (матеріальні засоби, загальнологічні прийоми, емпіричні та теоретичні методи). З іншого боку, сюди включаються засоби збільшення та систематизації знання та результати дослідження - поняття, гіпотеза, теорія, принцип, закон і т.д. У роботі розкриваються вимоги методологічного інструментарію в освітньому процесі, які пов'язані з тим, щоб пізнавальну ситуацію "направлено змінити", "сконструювати", "осмислено відтворити", "побудувати в заданих умовах". Все це сприяє абдуктивному відображенню дійсності в освітньому аспекті, тобто формуванню висновків на основі емпіричних фактів і попередньому їх поясненню висунутої гіпотези.

Конкретизація методологічного інструментарію, стосовно освіти, пов'язана із застосуванням системно-структурного аналізу та синергетичного підходу. Перший дозволив пояснити концепт, структуру і субстрат освіти. Концепт - це певна властивість, заздалегідь передбачуваний сенс транслюємої інформації, який дає нам системне уявлення про піддослідний об'єкт, в даному разі освіти. Структура тут представляє собою системоутворююче відношення, яке відповідає прийнятому концепту. Субстрат же - це самоосвіта, що представляється у вигляді системи, зокрема, її елементів.

Синергетичний підхід дозволив пояснити освіту як міждисциплінарну, мережеву комунікацію й розкрити положення про значення синергетики для освіти, в освіті і власне синергетики освіти. Метою цього складного процесу виступає приведення освіти у відкриту, врівноважену систему.

Другий розділ "Філософсько-рефлексивне осмислення епістемологічних цінностей освіти" розкриває освіту як особливий вид філософської рефлексії в призмі епістемологічних підстав цього виду знань. До них віднесені: комунікативна раціональність, форми рефлексивного осмислення процесів освіти, аналіз основних її функцій та мови ціннісно-семіотичного каналу освіти.

У першому підрозділі "Комунікативна раціональність в освіті як детермінуючий спосіб освоєння його епістемологічних цінностей" аналізується сутність раціональності, яка знайшла своє відображення в роботах А. С. Автономової, В. Ф. Асмуса, Л. Вітгенштейна, Г. Гадамера, П. П. Гайденко, Р. Декарта, Р. Карнапа, С. Б. Кримського, І. Лакатоса, Л. Лаудана, Г. В. Лейбніца, Х. Ленка, В. К. Лукашевича, Л. А. Мікешиної, В. Ньютона-Сміта, Н. Ф. Овчиннікова, Х. Патнхема, В. А. Поруса, Е. А. Сергодеєвої, В. С. Стьопіна, М. Фуко, Ю. Хабермаса, К. Х'юбнера і багатьох інших.

Типи раціональності в науці - класичний, некласичний та постнекласичний, - виділені В. С. Стьопіним, знайшли своє сутнісне відображення у структурі освіти. Але всі ці типи є вираженням комунікативної раціональності, що відображає специфіку інформаційної взаємодії і виступає як ключовий фактор соціального розвитку і, звичайно ж, освіти. Через комунікативну раціональність освіта розкриває свою внутрішню природу. Наявність та обґрунтування сутності суб'єктно-суб'єктних відносин в освітньому процесі дозволяє стверджувати, що в цій системі відносин ліпше за все розкривається структура комунікативної раціональності (суб'єкт - відносини - суб'єкт), в яку входять: суб'єкт, який формує сенс; відносини; суб'єкт, який засвоює ці сенси. Через цю структурну організацію комунікативна раціональність цілеспрямовано орієнтована на пошук істини через систему взаєморозуміння. Вона сьогодні інтерпретується як "колективний розум" і це є основою системи освіти. Через комунікативну раціональність особистість в освіті висловлює свою індивідуальність, свої інтереси, свої потреби.

У другому підрозділі "Сутність та аксіологічна цінність гносеологічної рефлексії. Форми рефлексивного осмислення процесів освіти " розкривається рефлексія як внутрішньоосвітня діяльність особливого роду, яка має свій філософський прообраз, як смисловий феномен взаємозв'язку суб'єкта навчання і теоретичних конструктів проблеми, яка пізнається. Рефлексія як принцип людського мислення спрямована на осмислення змісту, форм, передумов і результатів пізнавального акту. Аналіз рефлексії припускає її класифікацію. У зв'язку з цим розглядаються: елементарна рефлексія, спрямована на аналіз повсякденних вчинків; філософська рефлексія, як осмислення межевих підстав буття і мислення, людської культури в цілому; науково-теоретична рефлексія як критичний аналіз передумов, форм і методів, а також результатів діяльності людини в будь-якій сфері, заснованій на принципах системності, детермінізму, логічній послідовності та інших.

Науково-теоретична рефлексія в освіті охоплює коло проблем, результатом яких є рефлексивне осмислення його форм. Це стало підставою для аргументації її форм у змісті освіти. Найбільш важливими з них в освітньому процесі виступають: форми відбору інформації, які повинні бути пов'язані з осмисленням архітектоніки освітнього акту; рефлексивні форми методологічної культури; пояснення логіки освітнього процесу як форми руху думок його суб'єктів; форми еврілогічних складових внутрішнього потенціалу освіти (до них віднесені творчість, інтуїція).

У третьому підрозділі "Ціннісно-епістемологічне обґрунтування основних функцій освіти як її сенсового змісту" наданий ґрунтовний аналіз функцій освітнього акту. Вся система функцій поділяється на дві групи. До першої віднесені культурно-світоглядна і функція соціальної сили освіти, аналіз яких проходить через весь зміст дисертації. Функції другої групи розділені на підгрупи. До змісту першої підгрупи входять: відбір інформації, пояснення, обґрунтування, аргументація, доказ. Ці функції відносяться до навчаючого суб'єкта. Щодо навчаємого суб'єкта, то транслюєме йому знання відображається у наступних функціях: розумінні його змісту, з'ясуванні і засвоєнні цієї інформації. В єдності функції другої групи становлять ядро суб'єктно-суб'єктних відносин в освіті. У роботі проведений ґрунтовний аналіз цих функцій. Розкрито види пояснень: причинне, гіпотетичне, структурно-функціональне. Визначена відмінність між поняттями "обґрунтування", "аргументація", "доказ". Особливу увагу приділено аналізу "розуміння" як ціннісно-пізнавальної процедури, яка має зв'язок з уже існуючими транслюючими сенсами. Сенс обґрунтовується як відношення суб'єкта навчання до того, на що спрямована його зацікавленість, а це і є аспектом "розуміння". Сенси не передують розумінню в освіті, а породжуються ним. Сенс інформації відображається в логічній операції - з'ясуванні, що передує засвоєнню, а останнє характеризує практична дія.

У четвертому підрозділі "Мова як ціннісно-семіотичний канал системи освіти" розкривається процес формування "мовного світогляду" через систему освіти. Тут мова представ не тільки засобом комунікаційної взаємодії, вона є семіотичною (знаковою) системою об'єктивації та усуспільнення духовних цінностей, вироблених людством у формі інформації.

Аналіз герменевтичної та аналітичної концепцій мови показує, що вони в єдності розкривають внутрішнє її багатство, дисциплінують думку суб'єктів освітнього процесу. Мова - основний засіб освітнього акту, вона тримається на зв'язку зі свідомістю і тут розкривається її суспільна цінність за допомогою функцій, які вона виконує, - комунікативної, експресивної та акумулятивної. Ці функції висловлюють жесто-мімічну, усну та письмову мови, яки використовується в освітньому акті. Але головною тут виступає експресивна функція як мислеоформлююча. Мова не тільки засіб спілкування в освіті, яка включає в свій зміст такі механізми як: асоціативний, кореляційний та граматичний, завдяки яким будується інформаційно-комунікаційне повідомлення, а й засіб седиментації освітнього досвіду. Розвиток мовних систем в освіті є не тільки умовою розвитку механізмів мови, седиментації, але і є основою розширення символічного універсуму, який широко використовується в цьому соціокультурному феномені.

У висновках дисертаційного дослідження надано теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке полягає в обґрунтуванні освіти як особливого предмету філософсько-аксіологічної рефлексії.

Проведене дослідження надало можливість в узагальнено-теоретичній формі зробити наступні висновки:

1. Освіта - це мегатренд сучасного глобалізуючого світу, яка виступає системою особливих інформаційних цінностей в цивілізаційній динаміці. У новій парадигмі свого розвитку - інформаційно-комп'ютерній - освіта виступає категорією соціально-філософського знання, яке відображає ціннісно-сенсовий та раціонально-комунікативний акти системи суб'єктно-суб'єктних відносин, в якому має місце трансляція теоретично-структурованого й системно-упорядкованого знання, виробленого наукою про сутність і закономірності розвитку природи і соціуму. Освіта є особливим аксіологічним типом соціальної реальності та ключовим змістотворним феноменом, який наповнений суперечливими тенденціями, вираженими й зафіксованими філософською рефлексією.

2. Філософсько-культурологічний світогляд - це історично змінна система духовно-практичного освоєння світу, яка констатує змістотворні форми духовного буття людини та соціуму, визначаючи сферу кожної форми в даній ієрархії, та пов'язує разом матеріальні й духовні інтенції людини та соціуму. За допомогою використання цих форм пізнання істини розкривається активність пізнаваючого суб'єкта та формуються змістотворні критерії глибини засвоєння нових знань.

3. В історичній динаміці культури освіти розкривається функціонально-фрагментована та дисциплінарно-оформлена діяльність соціуму з опрацювання культурних форм в освіті в історичній ретроспективі. Дослідження історичної динаміки освіти визначило те, що різні історичні епохи в освіті мають свою специфіку, яка, перш за все, визначається змістовно-теоретичними конструкціями її як культурної цілісності, а також розвитком форм трансляції знань у свідомість соціуму.

4. В освіті через дві фундаментальні сутності - інформацію і взаємозв'язок - особистість висловлює свій інтелектуальний індивідуалізм, свої потреби, свої особисті інтереси та свої здібності, що дозволяє аргументовано розкрити проблему соціалізації особистості й формування змісту поняття "освічена людина" з урахуванням переорієнтації її на нові базові цінності соціуму. Комунікативна раціональність - це сфера відкритості для обговорення пізнавальних проблем і вектор взаємодії її суб'єктів, в результаті якого встановлюється розуміння. Фундаментальною властивістю усіх форм знання є репрезентація предметного знання, яка пояснена як представлення, фіксація, вираз дослідженого об'єкта, відбиваюча сукупність відомостей, які характеризують об'єкт пізнання з позицій освітніх цілей, відповідних предмету пізнання.

5. Сучасний процес модернізації освіти пов'язаний із становленням і розвитком інформаційно-комп'ютерної парадигми та ,перш за все, з його інформатизацією. Модернізація парадигм освіти виступає універсальним явищем, що має свою специфіку в залежності від цілей суспільства та яке обумовлене результатом його внутрішнього розвитку, а також яка постає як єдність об'єктивного й суб'єктивного.

6. Інформатизація в освіті є системно-діяльним процесом, який спрямований на оволодіння інформаційно-інтелектуальним ресурсом, виробленим людством. Вона включає в себе розробку і реалізацію нових технологій в освіті, систем акумуляції та передачі знань, які забезпечують повне використання придбаних знань в діяльності людини. Моделі інформатизації будуються на головному принципі - пріоритеті інформації.

7. Зміст методологічного інструментарію розуміється в двох аспектах. По-перше, для позначення засобів і методів дослідження, де у інструментарій входять різні матеріальні засоби, які широко застосовуються у природознавчих та технічних дисциплінах, а також сукупність загальнологічних прийомів і методів емпіричного та теоретичного досліджень. По-друге, методологічний інструментарій використовується як засіб збільшення та систематизації знань, які фіксують результати дослідження, а також форми передпосильного знання.

Параметрична теорія систем виділяє в змісті освіти концептуальний, субстратний й структурний ступінь прояву сутності освіти, аж до унікальності, як найвищої міри її розуміння. Системний підхід виявив, що саме стоїть за визначенням освіти і в якому зрізі вона буде розкриватись та на який дескриптор буде спиратись дослідник, але найбільш об'єктивне обґрунтування освіта здобуває в тому випадку, якщо вона досліджується за всіма дескрипторами - концептом, субстратом та структурою. Синергетичний підхід представляє освіту як нелінійну, відкриту, незаангажовану систему, якій притаманна багатоваріантність розуміння її змісту. Всі ці принципи потребують вирішення проблеми міждисциплінарності в освіті та кореляції взаємозв'язку між трьома науками - гуманітарними, природознавчими та технічними.

Філософія освіти, дозволяє стверджувати про самодостатність її підстав для дослідження освіти, що підтверджує факт того, що становлення нового напряму філософської рефлексії закономірно й об'єктивно.

8. Функції освіти розділяються на дві групи. До першої групи віднесені культурно-світоглядна функція та функція соціальної сили, а функції другої групи розділені на дві підгрупи: функції навчального та функції навчаємого суб'єкта. До першої підгрупи віднесено: відбір інформації, пояснення, обґрунтування, аргументація та доказ істинності транслюємої інформації. До другої підгрупи - розуміння, як момент схоплювання сенсів транслюємої інформації суб'єктом навчання; її з'ясування, як цілісної системи об'єктивного знання; та її засвоєння як критерій розуміння і з'ясування, як перехідний елемент від теорії до практики.

9. Освіта - це особливий вид філософської рефлексії, що базується на раціонально-комунікаційній її природі. Аналіз змісту поняття "рефлексія" виділяє основні її види: елементарну, філософську, аксіологічну та науково-теоретичну гносеологічну. Основною формою виступає третя, тому що її ядром виступає філософська конструктивна критика. Розкриті форми гносеологічної рефлексії в освітньому процесі, якими є: форми над процесом відбору інформації; пояснення логіки освітнього процесу, як особливої форми руху думок його суб'єктів; рефлексивні форми методологічної культури; форми еврілогічних складових внутрішнього потенціалу освіти.

10. Мова в освіті є основою комунікаційного спілкування, яка має дві концепції дослідження своєї природи - герменевтичну та аналітичну. Мовний світогляд - це спосіб, за допомогою якого визначається відношення людини до світу, система її інтересів, вподобань та цінностей. Через соціальну детермінацію мовних форм, розкрито останню як особливий семіотичний канал освіти, як основний засіб цієї структурної системи, пов'язаний з цілеспрямованим, узагальненим відображенням освітньої реальності. Мова має певні механізми свого спілкування, завдяки яким в освітньому процесі будується інформаційно-комунікативні повідомлення, - асоціативний, кореляційний та граматичний.

11. Результати, отримані в дисертації стали можливі завдяки використанню широкого спектру методів дослідження освіти, які розкрили її сутність як складної, відкритої, незаангажованої системи, що постійно розвивається. Висновки носять конструктивний, теоретичний характер і можуть бути широко використані при формуванні нових моделей освіти та при підготовці фахівців прийдешньої інформаційної цивілізації.

Список опублікованих наукових праць за темою дисертації

1. Сакун Г. О. Синергетичний підхід до аналізу структури освіти / Г.О. Сакун // Наукове пізнання: методологія та технологія. - 2008. - № 2 22). - С. 109 - 116.

2. Сакун А. А. Образование как социокультурный мегатренд глобализирующего мира / А. А. Сакун // Перспективи. - 2008. - № 4 (44). - С. 92 - 98.

3. Сакун А.А. Коммуникация и информация - исходные базисные элементы структуры образования / А. А. Сакун // Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. Зб. наук. праць. - 2009. - Вип. 37. - С. 202 - 212.

4. Сакун А. А. Ценностно-коммуникативный анализ языка как процесса расширения символического универсума образования / А. А. Сакун // Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. Зб. наук. праць. - 2009. - Вип. 39. - С. 151 - 160.

5. Сакун А. А. Развитие методологи познания как условие концептуального взаимодействия наук / О. П. Пунченко, А. А. Сакун // Наукове пізнання: методологія та технологія. - 2005. - № 2. - С. 133 - 138.

6. Сакун А. А. Философская критика как духовно-теоретическая форма объяснения природы случайностей // О. П. Пунченко, А. А. Сакун // Sentential. Наукові праці Спілки дослідників модерної філософії. Вінницький національний технічний університет. - Спецвипуск №1. - Універсум-Вінниця. - 2007. - С. 107 - 115.

7. Сакун А. А. Системно-структурный анализ образования как духовного феномена информационного производства / А. А. Сакун // Мировоззренческие и философско-методологические основания инновационного развития современного общества: Беларусь, регион, мир: (Минск, 5-6 ноября 2008). - Минск: ООО «Право и экономика», 2008. - С. 426 - 429.

8. Сакун А. А. Диалектика информационной культуры и информационной потребности в деятельности субъекта / А. А. Сакун // Украина в системе современных цивилизаций: трансформации государства и гражданского общества: (Одесса, 23-24 июня 2006 г.): матер. междунар. науч.-практ. конф. - Одесса: ВМВ. - С. 61 - 62.

9. Сакун Г. О. Інформаційне забезпечення системи дистанційного навчання / Г. О. Сакун // Украина в системе современных цивилизаций: трансформации государства и общества (Одесса, 26-27 июня 2008 г.): матер. ІІ-й междунар. науч.-практ. конф. - Одесса: ВМВ. - С. 59 - 60.

10. Сакун Г. О. Проблема формування навиків роботи з інформаційними технологіями у процесі дистанційного навчання студентів вищих навчальних закладів / Г. О. Сакун // Наука в информационном пространстве: материалы международной научно-практической конференции (Днепропетровск, 2008 г.). - Днепропетровск: Наука и образование, 2005. - Т. 4. - С. 60 - 63.

11. Сакун А. А. Инновационные процессы в развитии научного творчества / А. А. Сакун // Наукові праці ОНАЗ ім. О.С. Попова. - 2007. - № 2. - С. 194 - 196.

Анотація

Сакун Г. О. Освіта як предмет філософсько-аксіологічної рефлексії. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.10 - філософія освіти. - Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського, Одеса, 2010.

Дисертація присвячена дослідженню освіти як особливого виду філософсько-аксіологічної рефлексії, яка пояснюється як сфера гносеологічної й аксіологічної рефлексії, що реалізує свій зміст у конкретних її формах. Освіта показана як категорія соціально-філософського знання, що відображає ціннісно-смисловий і раціонально-комунікативний акт, у ході якого має місце седиментація розробленого суспільством знання. А в умовах сучасної глобалізації суспільного розвитку вона розкрита як мегатренд антропогенної цивілізації, що формується, як смислоутворюючий феномен цього процесу, зміст якого багатолико виражено та зафіксовано філософською рефлексією.

Дослідженню даної проблеми сприяло пояснення сутності методологічного інструментарію у вузькому й широкому змісті та застосування його до аналізу освіти. Це дало можливість розкрити культурно-історичну динаміку процесу освіти, визначити основні вектори модернізації її ціннісно-цільових основ.

Розкривається сутність комунікативної раціональності, основу якої становлять дві фундаментальні сутності - інформація й взаємозв'язок. Ця сфера раціональності представлена як вектор взаємодії суб'єктів освітнього процесу щодо пізнаваної проблеми, у результаті якого встановлюється розуміння. Основним засобом вираження комунікативної раціональності виступає мова як ціннісно-семіотичний канал освіти, що формує специфічне "мовне світобачення" реальності суб'єктів освітнього процесу.

Ключові слова: освіта, рефлексія, модернізація, мегатренд, глобалізація, методологічний інструментарій освіти, комунікативна раціональність, седиментація, функції освіти, мова.

Аннотация

Сакун А. А. Образование как предмет философско-аксиологической рефлексии. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата философских наук по специальности 09.00.10 - философия образования. - Южноукраинский национальный педагогический университет им К.Д. Ушинского, Одесса, 2010.

Диссертация посвящена исследованию образования как предмета аксиологической и гносеологической рефлексии. Актуальность ее заключается в том, что впервые в украинском дискурсе образование исследуется в этой ипостаси. Сегодня оно набирает новую социальную силу, выступая ценностно-методологическим фактором, определяющим облик и суть грядущей информационной цивилизации. Это поставило образование и в эпицентр современных философских осмыслений, и в эпицентр национальной доктрины развития образования на Украине.

Образование в работе представлено как категория социально-философского знания, отображающая ценностно-смысловой и рационально-коммуникативный акт седиментации теоретического структурированного и системно-упорядоченного знания, выработанного наукой о сущности и закономерностях развития природы и социума, как канал трансляции этих знаний в сознание социума. Оно предстало как особый аксиологический тип социальной реальности, который в условиях глобализации выступает в качестве ключевого смыслообразующего мегатренда, многолико выраженного и зафиксированного философской рефлексией.

Конструктивному исследованию данной проблемы способствовало объяснение сущности методологического инструментария. В узком смысле он включает в свое содержание совокупность средств и методов исследования: материальные (приборы и измерительные средства), а также совокупность общелогических приемов и методов теоретического и эмпирического знания. В широком смысле этот инструментарий включает средства приращения и систематизации знания, что способствует не только расширению диапазона исследования образования, но и модернизации его ценностно-целевых установок. Это объясняется требованиями культурно-исторической динамики процесса образования, которая раскрывает модернизацию его ценностно-целевых оснований на всех этапах революционно-практического изменения бытия социума. Образование отражало и отражает развитие его потребностей не только в призме аксиологических и гносеологических ценностей, но и как социокультурного феномена теоретического конструирования и обоснования его будущего бытия. Вне образования и подготовки специалистов высокой квалификации невозможна конструктивно решить проблему перехода социума к новой грядущей цивилизации.

Детерминирующей задачей модернизации ценностно-целевых оснований в структуре современного образования выступает философско-культурологическое мировидение как исторически изменяющейся системы духовно-практического освоения мира, которая констатирует смыслообращующие формы духовного бытия человека и социума, определяя сферу каждой формы в данной иерархии, связывает воедино материальные и духовные интенции человека и социума, раскрывает содержание взаимосвязи "человек-мир" и выполняет функцию "Нити Ариадны", которая реализуется в процессе рефлексии над инвариантами философии и культуры.

Обоснование сущности рефлексии в образовании, ее форм обосновано не только через формы коммуникации в образовании, но прежде всего через анализ коммуникативной рациональности. Эта рациональность представлена как сфера открытости для обсуждения познаваемых проблем и как вектор взаимодействия ее субъектов, относительно этих проблем, в результате которого устанавливается понимание. Это дало возможность по новому классифицировать функции образования, как целостного феномена: во-первых, выделить культурно-мировоззренческую функцию и функцию социальной силы и обосновать их содержание как всеобщих, устойчивых; во-вторых, в структуре самого образовательного процесса выделить функции обучающего субъекта - отбор информации, объяснение, обоснование, аргументация и доказательство; а также функции субъекта обучения - понимание, уяснение и усвоение, им дать характеристику с позиций философской рефлексии вышеозначенным функциям.

Коммуникативная рациональность в образовании связана глубоко с языком как его ценностно-семиотическим каналам, представляющим систему дискретных сигналов вместе с их смысловыми значениями. Язык обоснован в образовании как предпосылка и основа коммуникации, как выражение специфического "языкового мировидения". Это потребовало объяснения не только функций языка - коммуникативной, экспрессивной, аккумулятивной и интерактивной, но и раскрытие ассоциативного корреляционного и грамматического механизмов образования как языкового феномена.

Ключевые слова: образование, рефлексия, модернизация, мегатренд, глобализация, методологический инструментарийобразования, коммуникативная рациональность, седиментация, функции образования, язык.

Annotation

Sakun A. A. Education as a subject of philosophical and axiological reflection. The Manuscript.

Candidate's thesis of philosophical sciences on speciality 09.00.10 - philosophy of education. - South Ukrainian National Pedagogical university named after K.D. Ushinskiy, Odessa, 2010.

The thesis is dedicated to the research of education as a special kind of philosophical and axiological reflection. It is explained as the sphere of gnosiological and axiological reflection realizing its content in the definite its forms. It was appeared as a category of social and philosophical knowledge reflecting value notional and rational communicative act, in the course of it the sedimentation of knowledge developed by society occurs.

In the condition of modern globalization of social development it is disclosed as a megatrend of firming anthropogenic civilization as a notional generating phenomenon of this process, the content is expressed in different ways and fixed with the philosophical reflection.

The explanation of the essence of methodological instruments in the narrow and wide content and its usage to the educational analysis was promoted the research of this problem. It gave the possibility to disclose cultural and historic dynamics of the process of education and to define the main vectors of modernization its value and special-purpose foundations.

The essence of communicative rationality is disclosed, two fundamental essences make the basis: information and interconnection.

This sphere of rationality is represented as a vector of subjects' interconnection of educational process concerning this problem, in the result of fixed understanding.

The main means of expression of communicative rationality is the language as the value semiotical link of education forming the specific “language world-view” of subjects reality of educational process.

Key words: education, reflection, modernization, megatrend, globalization, methodological instruments of education , communicative rationality, sedimentation, functions of education, language.

Размещено на Allbest.ru

...