Логічний аналіз конфлікту

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

09.00.06 «Логіка»

УДК 167.7

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

ЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ КОНФЛІКТУ

Шапіро Ольга Олександрівна

Київ 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на філософському факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник: доктор філософських наук, професор Хоменко Ірина Вікторівна, професор кафедри логіки філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти:

доктор філософських наук, професор Титов Володимир Данилович Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого, професор кафедри логіки

кандидат філософських наук Зайцев Дмитро Володимирович Московський державний університет імені М.В. Ломоносова, доцент кафедри логіки

Захист відбудеться «20» грудня 2010 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.27, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ, вул. Володимирська 60, ауд. 330

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці імені М. О. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 10601, Київ, вул. Володимирська, 58, зал № 12.

Автореферат розісланий «12» листопада 2010р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Крикун В. Ю.

Загальна характеристика роботи

логіка семантика конфлікт

Актуальність теми дослідження. Людина зустрічається із конфліктами на всіх щаблях свого соціального існування - побутовому, економічному, політичному тощо. В умовах сучасного світу найбільш гострими питаннями, пов'язаними із ситуацією конфлікту, є питання щодо розуміння сутності цього явища, аналізу його витоків, прогнозування подальшого розвитку та керування конфліктом. Вагомість цих проблем зумовила формування нової дисципліни - конфліктології. Але в основу конфліктології були покладені в першу чергу соціально-філософські та психологічні дослідження.

До соціально-філософських досліджень конфлікту належать праці Дарендорфа Р., Козера Л., Льюїса Д., Мілза Ч., Рапопорта А., Тернера Дж., Тофлера Х., Фукуями Ф. та інших. Однак слід зазначити, що перші спроби філософського осмислення конфлікту були зроблені ще за стародавніх часів - Аристотелем, Гераклітом, Платоном, Полібієм та іншими; пізніше - Гобсом Т., Гумпловічем Л., Дарвіном Ч., Локом Дж., Макіавелі Н., Мальтусом Т.-Р., Скотом Д., Смітом А., Тардом Г. та іншими. Паралельно з соціально-філософськими дослідженнями конфлікту відбувався його аналіз в межах психології. Так, окрема увага конфліктові приділялася у психоаналізі (Адлер А., Берн Е., Еріксон Е., Левін К., Перлз Ф., Фрейд З., Фром Е., Хорні К., Юнг К.Г. та інші; у пострадянському просторі - Гіпенрейтер Ю.Б., Грішина Н.В., Грушевська С., Заіченко Н.У., Хасан Б.І. та інші).

Але галузями соціальної філософії та психології сучасні дослідження конфлікту не вичерпуються. Політологія і економіка розглядають конфлікти в межах свого предметного поля; створюються математичні теорії конфлікту.

Логічні дослідження конфлікту серед всіх інших посідають окреме місце. З одного боку, як і у філософських та психологічних дослідженнях конфлікту, тут розглядаються найбільш загальні закономірності виникнення та розвитку конфлікту; такі дослідження можуть бути застосовані до аналізу конфлікту будь-якого типу. З іншого боку, саме логіка може надати потужний апарат засобів для аналізу та прогнозування конкретних конфліктів. Проте логічних досліджень, присвячених комплексному аналізові конфлікту, на сьогодні існує обмежена кількість. До них можна віднести наукові доробки Ішмуратова А.Т., Свєтлова В.О., Лемпа Д.Ф.Г. (Lempp D.F.G.); цікавою є теорія логічного розв'язання конфлікту Ковальські Р. (Kowalski R.). Однак не менш значущими є сучасні логічні дослідження, результати яких можна застосовувати для аналізу того чи іншого аспекту конфлікту. Тут можна назвати темпоральну логіку (Ален Дж. Ф. (Allen J.F.), фон Врігт Г. Х. (von Wright G.H.), Ландман Ф (Landman F.), Прайор А. (Prior A.) та інші), логіку норм (фон Врігт Г.Х. (von Wright G.H.), Малі Е. (Mally E.), Соетман А. (Soeteman A.), Хінтіка Я. (Hintikka J.), та інші), логіку дії (фон Врігт Г.Х. (von Wright G.H.), Габермас Ю. (Habermas J.), Оквіст Л. (Aqvist L.), Тард Г. (Tarde G.) та інші), IF-логіку (ван Бентем Й. (van Benthem J.), Ваананен Й. (Vaananen J.), Дешань Ф. (Dechesne F.), Хінтіка Я. (Hintikka J.) та інші) і т.д.. Також дослідження окремих аспектів проблеми конфлікту зустрічаються в межах сучасної теорії аргументації (Блер Дж. А. (Blair J.A.), Олбрехтс-Титека Л. (Olbrechts-Tyteca L.), Перельман Х. (Perelman Ch.), Тулмін С.Е. (Toulmin S.E.), Уолтон Д.Н. (Walton D.N.), Гемблін К.Л. (Hemblin C.L.) та інші), окрему увагу привертає прагмадіалектика (Гроотендорст Р. (Grootendorst R.), ван Емерен Ф. (van Eemeren F.), Крабе Е.С.В. (Krabbe E.C.W.), Хоотлосер П. (Houtlosser P.) та інші).

Серед дослідників пострадянського простору аналогічною проблематикою займались Блінов А.Л., Єрємєєв О.П., Зайцев Д.В., Івін О.А., Івлєв Ю.В., Ішмуратов А.Т., Навроцький В.В., Петров В.В., Титов В.Д., Фінн В.К., Хоменко І.В. та інші.

Проте сьогодні два напрями логічних досліджень конфлікту - дослідження явища конфлікту в цілому та дослідження його окремих аспектів, - є надто відокремленими. Ще не систематизовані методи та засоби логіки, які можуть бути застосовані при аналізі конфлікту; не з'ясовано, яким чином вони можуть бути співвіднесені між собою та яке значення вони мають для розуміння конфлікту як явища в межах логіки. Заповнення цих лакун є необхідним кроком на шляху створення єдиної цілісної логічної теорії конфлікту.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснено в межах комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Наукові проблеми державотворення України», НДР № 06БФ01 - 01 «Філософська та політологічна освіта в структурі гуманітарного знання».

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є виявлення можливостей застосування методів та засобів сучасної логіки для аналізу конфліктів.

Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання низки дослідницьких завдань:

- визначити теоретико-методологічні підстави дослідження конфлікту в царині логіки;

- з'ясувати філософські засади семантичного аналізу конфлікту;

- визначити специфіку теоретико-ігрової семантики як підґрунтя логічного аналізу конфлікту;

- систематизувати логічні засоби аналізу конфлікту в царині логіки;

- розкрити можливості прагмадіалектики в дослідженні конфлікту.

Об'єкт дослідження - міжособистісні конфлікти.

Предмет дослідження - логічні методи і засоби аналізу міжособистісних конфліктів.

Методи дослідження. У дослідженні використано логічні, математичні та загальнонаукові методи. Метод формалізації як метод сучасної формальної логіки застосовується при визначенні та аналізуванні протиріччя, що лежить в основі конфлікту. Методи математичної теорії ігор (графічний метод побудови розгорнутої форми гри, метод побудови нормальної форми гри) застосовуються для прогнозування подальшого розвитку конфлікту.

Із загальнонаукових методів використовуються методи аналізу та синтезу.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у виокремленні та систематизації логічних методів і засобів аналізу конфліктів та з'ясуванні їхніх можливостей у дослідженні конфліктної комунікації.

Наукова новизна дисертаційної роботи розкривається у таких теоретичних положеннях:

- обґрунтовано, що на відміну від філософії, яка досліджує загальні особливості та причини конфлікту як соціального явища, та психології, яка досліджує окремі випадки конфліктної діяльності людини, специфіка логічних досліджень полягає у моделюванні структури та динаміки міжособистісних конфліктів як певного протоколу обміну точками зору їхніх учасників в процесі конфліктної комунікації;

- встановлено що філософськими засадами логічного аналізу конфлікту є урахування дискретності (інтервальності) та розгалуженості часу; діалогічності конфлікту як особливого виду комунікації; презумпції раціональності суб'єктів (у розумінні поняття раціональності в межах концепції сучасної прагмадіалектики);

- обґрунтовано, що підґрунтям логічного аналізу конфлікту може бути уточнена теоретико-ігрова семантика Хінтіки Я. (Hintikka J.), в якій, по-перше, обидва гравці в конфлікті є свідомими суб'єктами на відміну від хінтіківських ігор свідомого суб'єкта з Природою; по-друге, розширений спектр можливих стратегій гравців за рахунок введення об'єднаної класифікації стратегій на підставі мети суб'єкту, характеристики сили/слабкості лінії аргументації/критики та визначення прийомів і помилок, що використовуються суб'єктом підчас аргументації; по-третє, проведене розрізнення між виграшною та ефективною стратегіями;

- проведено систематизацію логічних засобів аналізу конфлікту на підставі з'ясування їхніх можливостей для моделювання конфліктної комунікації в межах сучасної формальної логіки (деонтична, темпоральна, когнітивна, епістемічна логіки, логіка дії, логіка прийняття рішень, IF-логіка, немонотонна логіка, нечітка логіка) і продемонстровано на конкретному прикладі практичні можливості поєднання засобів декількох логік під час аналізу одного конфлікту;

- обґрунтовано значущість логічного аналізу конфлікту на демонстративній стадії його розвитку, підґрунтям якого може бути прагмадіалектична теорія аргументації; продемонстровано, яким чином ця теорія при аналізі конфлікту може бути співвіднесена з уточненою теоретико-ігровою семантикою Хінтіки Я. (Hintikka J.) та поєднана із логічним аналізом комунікативних актів, що відбуваються впродовж конфліктної комунікації.

Теоретичне і практичне значення одержаних результатів. Теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає у виявленні логічних методів та засобів аналізу конфліктів та розкритті їхніх можливостей для логічного моделювання конфліктної комунікації.

Практичне значення дисертаційного дослідження полягає у розробці схем аналізу та прогнозування реальних конфліктних ситуацій та визначенні шляхів формулювання рекомендацій щодо керування конфліктами. Таким чином, результати дослідження можуть бути застосованими для розв'язання конкретних міжособистісних конфліктів. Крім того, результати дослідження можуть бути використані при викладенні навчальних курсів з логіки, теорії та практики аргументації, конфліктології, психології конфлікту, соціальної філософії.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою дисертанта. Висновки, положення наукової новизни зроблені дисертантом на основі власних результатів, отриманих в процесі дослідження.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження були репрезентовані на методологічному семінарі кафедри логіки філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка та на наукових конференціях, зокрема міжнародних. Серед них «Дні науки філософського факультету» (м. Київ, 2004-2010 роки); «Харківські студентські філософські читання» (м. Харків, 2005 - 2010 роки), «Сучасна логіка: проблеми історії, теорії та застосування в науці» (м. Санкт-Петербург, 2004, 2006, 2008, 2010 роки) та інші.

Публікації. За темою дисертації вийшла друком 21 публікація: чотири наукових статті у фахових виданнях, затверджених ВАК України, та сімнадцять тез доповідей.

Структура та обсяг дисертації обумовлені специфікою предмету дослідження, логікою розкриття проблеми, а також метою і завданнями дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які містять сім підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації складає 155 сторінок; список використаних джерел налічує 184 найменувань на 20 сторінках.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, аналізується джерельна база та ступінь наукової розробленості досліджуваної проблеми, визначаються об'єкт, предмет, мета та завдання дисертаційної роботи, методи дослідження, наукова новизна одержаних результатів та їхнє теоретичне і практичне значення, відображуються апробації та публікації результатів дисертаційного дослідження.

У першому розділі «Теоретико - методологічні підстави дослідження конфлікту в царині логіки», який складається з трьох підрозділів, здійснюється аналіз досліджень конфлікту в предметному полі філософії, психології, логіки, розробок штучного інтелекту, теорії аргументації. Вирізняються ключові ідеї розуміння конфлікту, що роблять можливим його аналіз засобами логіки.

У підрозділі 1.1 «Історія досліджень конфлікту у предметному полі філософії» розглянуто найбільш впливові теорії конфлікту у царині філософії від античності до нашого часу (проаналізовано доробок Платона, Аристотеля, Полібія, Н. Макіавелі, Т. Гобса, А. Сміта, Ч. Дарвіна, Л. Гумпловіча, К. Маркса, Г. Тарда, Г. Зімеля та інших; наведено перелік основних сучасних напрямків філософського осмислення конфлікту). Зазначено, що вивчення проблеми конфлікту є традиційним для західноєвропейської філософської думки. Продемонстровано багатовимірність досліджуваного явища; прослідковано зміщення акцентів у його дослідженні за різних часів. З'ясовано, що основним питанням, що ставиться в філософії щодо конфлікту, є загальне питання про причини конфлікту як соціального явища. Дослідників цікавлять не причини конкретних конфліктів, закономірності їхнього розвитку та шляхи розв'язання, а наявність джерела будь-яких конфліктів в природі людини чи в зовнішніх обставинах.

У підрозділі 1.2 «Особливості психологічного підходу до конфлікту» показано, що психологія крім міжособистісних досліджує внутрішньоособистісні конфлікти, розглядаючи в якості сторін таких конфліктів елементи структури особистості. Особливо характерне таке бачення конфлікту для психоаналізу (розглянуті концепції З. Фрейда, К. Хорні, Е. Берна); але і у соціально-психологічних дослідженнях прослідковуються споріднені до психоаналітичних ідеї (К. Левін, Л. Фестінгер, Я. Морено). Звертається увага на нову дисципліну - конфліктологію. Обґрунтовується, що ця дисципліна знаходиться лише на стадії свого формування і може розглядатись як частина філософсько-психологічних досліджень, адже на сьогодні всі конфліктологічні збірки складаються із наукових надбань соціальних психологів, соціальних філософів та соціологів, і не визначено, чим має відрізнятись власне конфліктологічне дослідження від вищезазначених; в якості прикладу розглянуто кілька концепцій, які сьогодні прийнято вважати конфліктологічними (М. Дойч, Д. Дена, Р. Фішер та У. Юрі). Саме на їх підґрунті конфліктологи намагаються сформулювати рекомендації щодо розв'язання конкретних конфліктів. Проте переважна більшість таких досліджень зводяться до розгляду окремих випадків і не виходять на достатній рівень узагальнення.

У підрозділі 1.3 «Поняття конфлікту в контексті сучасного логічного знання» визначається специфіка розгляду конфліктів у царині логіки. Тут головна увага приділяється моделюванню структури та динаміки міжособистісних конфліктів як певного протоколу обміну точками зору їх учасників у процесі конфліктної комунікації. Окремо наголошується на неможливості однозначної оцінки конфлікту як позитивного або негативного явища. Проаналізовано різноманітні визначення конфлікту, що зустрічаються у сучасній конфліктологічній літературі; доведено, що жодне з них не є задовільним і запропоновано робоче визначення конфлікту: конфлікт - це протистояння точок зору, що відображається на поведінці суб'єктів цих точок зору і має чітко визначену структуру та динаміку. Далі визначаються структура конфлікту, основні закономірності його розгортання в часі, істотні характеристики, ознаки та функції конфлікту. Запропоновано класифікацію аргументативних стратегій суб'єктів конфлікту на основі визначення мети, до якої може привести застосування даної стратегії; визначено, яким чином суб'єкт конфлікту може замінювати одну стратегію поведінки на іншу в процесі конфліктної комунікації. Також розведено поняття ефективної та виграшної стратегії.

При розгляді різноманітних класифікацій конфлікту (на таких підставах, як кількість учасників, строк розвитку конфлікту; сфера, до якої належить об'єкт конфлікту та ін.) наголошується, що незалежно від виду конфлікту, всі міжособистісні конфлікти мають ідентичну структуру та динаміку (набір стадій) розвитку.

Детально розглядаються концепції Свєтлова В.О., Ішмуратова А.Т. та Лемпа Д.Ф. Г. (Lempp D.F.G.). Свєтлов В.О. у праці «Аналітика конфлікту» називає свою концепцію «єдиною теорією конфлікту», пропонуючи синтез ігрового та структурного підходів. Явище конфлікту дослідник пов'язує із відсутністю рівноваги. Ця ідея дозволяє детально досліджувати структуру конфлікту, але не дозволяє враховувати особливості динаміки його розвитку та впливу особистісних особливостей суб'єктів конфлікту на розвиток конфліктної комунікації. З цим пов'язані певні проблеми при намаганні на підґрунті концепції Свєтлова В.О. будувати прогнози розвитку конфлікту в подальшому та формулювати практичні рекомендації щодо його розв'язання.

Ішмуратов А.Т. у роботі «Конфлікт і згода: основи когнітивної теорії конфліктів», навпаки, величезну увагу приділяє дослідженню стадій розвитку конфлікту (автор виділяє латентну, демонстративну, агресивну та батальну стадії і визначає їх характерні особливості); структуру ж конфлікту дослідник пропонує розглядати з точки зору порушення трьох вимірів «нормального» спілкування - суб'єктивності, реальності та нормативності. Окрема увага приділяється особистості в конфліктній взаємодії; так, детально розглядаються Я- і Ти-Образи, Я-Концепції суб'єктів конфлікту. Але знов-таки в межах даного підходу не можна ще вести мову про створення чітких алгоритмів логічного аналізу, прогнозування та розв'язання конфлікту. У цій концепції переважно окреслені напрямки загального дослідження цього явища.

Про алгоритми починає вести мову Лемп Д.Ф.Г. (Lempp D.F.G.) у дисертації «Logic-based conflict analysis and resolution». Він створює «логіку моделювання конфлікту», визначаючи її синтаксис та семантику, і на підставі них розробляє відповідні алгоритми (всього дослідником запропоновано п'ять алгоритмів та одинадцять кроків аналізу конфлікту). Однак сам Д.Ф.Г. Лемп зазначає, що в межах представленого підходу йому не вдалося відобразити всі принципові особливості конфлікту; так, наприклад, у запропонованій дослідником мові неможливо виразити немонотонність конфліктної комунікації.

У межах формально-логічного підходу до аналізу конфлікту у дисертації також розглядаються концепції, для яких конфлікт є лише частиною, окремим випадком об'єкту дослідження. Так, одним із завдань при створенні штучного інтелекту є системна репрезентація соціальної дійсності. У зв'язку з цим одним із завдань створення штучного інтелекту є розробка адекватної формальної репрезентації конфлікту. Розглядаються пропозиції використання інтервальної темпоральної, немонотонної, багатозначної, нечіткої логік для репрезентації соціальних ситуацій, у тому числі - конфліктних. З одного боку, ці ідеї досить щільно перекликаються з концепцією Лемпа Д.Ф.Г. (Lempp D.F.G.); з іншого боку, вони ґрунтуються на психологічних та філософських дослідженнях (наприклад, Поспєлов Д.О. пропонує спиратися на ідеї Берна Е. ).

У межах неформального підходу розглядаються головні концепції сучасної теорії аргументації та їх застосування при аналізі конфліктної комунікації («нова риторика», теорія аргументації, неформальна логіка, формальна діалектика, прагмадіалектика).

Як на побутовому рівні, так і в сучасній психології конфлікту досить часто зустрічаються спроби ототожнення понять «конфлікт» та «суперечка». Це не є випадковим - адже суперечка відбувається на найбільш важливій (для подальшого розвитку та розв'язання) стадії розвитку конфлікту, а саме - демонстративній стадії. Саме тому пропонується огляд та аналіз концепцій, що дозволяють детально аналізувати цю стадію розвитку конфлікту; звертається увага на привабливі моменти й на незручності, які можуть виникнути при аналізі конфліктної комунікації в межах кожної з розглянутих концепцій сучасної теорії аргументації.

Аналіз всіх зазначених у розділі підходів до дослідження конфлікту демонструє, з одного боку, надзвичайно широкий спектр логічних засобів та можливостей аналізу об'єкту дослідження, але, з іншого боку, відсутність такої цілісної теорії конфлікту (як в межах логіки, так і в межах філософії та психології), що одночасно і була б достатньо загальною для можливості її застосування при аналізі будь-якого міжособистісного конфлікту, і мала б чіткі алгоритми прогнозування та розв'язання конкретних конфліктів. Але специфіка саме логічних досліджень конфліктної комунікації полягає в її репрезентації у вигляді низки висловлювань, результатом якої є створення моделі конкретного конфлікту. На підставі такої моделі конфлікту стає можливим його детальний аналіз, прогнозування та формулювання на підставі прогнозу рекомендацій щодо виправлення конфліктної комунікації. Тому саме в межах логіки необхідно поєднати надбання всіх суміжних дисциплін у дослідженні конфлікту заради створення єдиної цілісної теорії конфлікту.

Другий розділ «Конфлікт як об'єкт семантичного аналізу» складається з двох підрозділів, у яких розкриваються філософські та семантичні засади логічного аналізу конфлікту; визначається специфіка теоретико-ігрової семантики як підґрунтя логічного аналізу конфлікту. Таким чином, дослідження від аналізу історії надбань логіки та суміжних дисциплін у вивченні конфлікту переходить відповідно до його безпосереднього визначення і специфікації.

У підрозділі 2.1 «Філософські засади семантичного аналізу конфлікту» в якості таких засад приймаються: ідея діалогічності людського буття, ідея дискретності та розгалуженості часу, презумпція раціональності людської поведінки.

Ідея діалогічності людського буття в дисертаційному дослідженні розуміється у дусі Бубера М. та Бахтіна М.. Конфлікт - це процес, що пов'язаний із взаємодією Я та Іншого. Буття Іншим - це становлення; Інший - це напрямок, путівник для Я. Таким чином, можлива тотожність Я та Іншого, до якої вони прямують в процесі комунікації - це ситуація, коли суб'єкт конфлікту має бути Іншим і Собою одночасно, становитись Іншим, тим самим захищаючи власне Я.

При логічному аналізі конфлікту працюють не стільки із живою ситуацією, скільки із протоколом висловлювань впродовж розвитку цієї ситуації. Діалогічні відносини - це відносини між висловлюваннями, що виступають як одиниці мовленнєвого спілкування, відмінні від одиниць мови. Межі таких висловлювань визначаються зміною тих, хто говорить. Цей процес може бути репрезентований у вигляді гри з певними правилами, де суб'єкти конфлікту обмінюються «ходами» - в нашому випадку, висловлюваннями. Абстрагуючись від особистостей самих суб'єктів конфлікту, можна репрезентувати діалог на демонстративній стадії розвитку конфлікту у вигляді ланцюга висловлювань. Для встановлення діалогових відносин між висловлюваннями необхідно їх зіставити одне з одним.

Кожне висловлювання суб'єкта конфлікту є результатом здійснення ним вибору щодо власної подальшої поведінки (стратегії) в конфлікті. Таке рішення відповідає критерію раціональності, якщо виконуються дві умови: 1) обрана суб'єктом конфлікту стратегія (низка стратегій) відповідає свідомій меті суб'єкту конфлікту; 2) поведінка суб'єкта конфлікту відповідає прийнятому всіма суб'єктами конфлікту набору правил (поведінки в конфлікті). В розділі розглядаються різні варіанти інтерпретації поняття раціональності; обґрунтовується доцільність застосування в межах нашого дослідження варіанту інтерпретації, запропонованого у сучасній прагмадіалектиці Ф. ван Емереном (F. van Eemeren).

Обмін висловлюваннями («ходами») в процесі конфліктної комунікації відбувається впродовж часу. Час розглядається як дискретний та розгалужений. Припущення дискретності дозволяє говорити про момент часу, коли одна фаза розвитку конфлікту вже завершилась і почалась інша. При необхідності, фази конфлікту можливо розділити на більш дрібні відрізки, «точки розриву» між якими будуть пов'язані з суттєвими, переламними моментами конфлікту; такі відрізки доцільно розглядати як інтервали. Таким чином, обґрунтовується дослідження конфлікту в межах сучасної інтервальної темпоральної логіки; демонструються переваги такого підходу. Розгалуженість часу в майбутнє дає змогу говорити про варіативність розвитку конфлікту в майбутньому, і, відповідно, створювати його прогнози з різними ступенями ймовірності; розгалуженість часу в минуле дозволяє розглядати різні версії розвитку конфлікту до моменту початку його аналізу (в ситуаціях, коли у дослідника конфлікту відсутні достовірні дані про історію розвитку конфліктної комунікації від початку конфлікту).

У підрозділі 2.2 «Теоретико-ігрова семантика як підґрунтя логічного аналізу конфлікту» визначено семантичні засади, на підставі яких можливо поєднати різноманітні засоби логіки при аналізі конфлікту та сформулювати відповідні схеми його цілісного аналізу та прогнозування. Такими засадами є уточнена теоретико-ігрова семантика Хінтіки Я. (Hintikka J.), в межах якої зручно й ефективно поєднані переваги семантики можливих світів та математичної теорії ігор.

Теоретико-ігрова семантика ґрунтується на концепції мовних ігор Вітгенштейна Л. і одночасно є розширенням теорії моделей (семантики можливих світів). Суть її полягає у специфічному баченні Хінтікою Я. (Hintikka J.) поняття істини. У відповідність до істини він ставить виграшну стратегію; істиною є існування цієї виграшної стратегії.

Для підвищення ефективності логічного аналізу конфлікту у дисертації робиться кілька уточнень теоретико-ігрової семантики. По-перше, обидва гравці в конфлікті є свідомими суб'єктами на відміну від хінтіківських ігор суб'єкта з Природою; по-друге, розширений спектр можливих стратегій гравців за рахунок введення об'єднаної класифікації стратегій на підставі мети суб'єкту, характеристики сили/слабкості лінії аргументації/критики та визначення прийомів і помилок, що використовуються суб'єктом підчас аргументації.

Запис конфлікту як гри у її матричному вигляді (як це пропонується у математичній теорії ігор), передбачає визначення всього набору стратегій суб'єктів гри. Приписування цих стратегій відповідним суб'єктам конфлікту робить можливим зображення у вигляді розгорнутої форми запису гри (ігрового дерева) імовірних варіантів розвитку та завершення конфлікту. Аналіз термінальних вершин цього ігрового дерева дає можливість оцінити стратегії суб'єктів конфлікту з точки зору їхньої виграшності і таким чином приписати їм відповідні логічні значення. Як результат такого приписування ми отримаємо: 1) своєрідну «таблицю істинності» для конфлікту, що аналізується; 2) множину можливих світів W, де кожному w_i відповідає термінальна вершина ігрового дерева, і=1,…n, де n - кількість термінальних вершин. Ці можливі світи ми можемо умовно назвати «імовірним можливим майбутнім». Крім того, з метою зробити теорію Хінтіки Я. (Hintikka J.) більш зручною для аналізу об'єкту нашого дослідження, пропонується відповідне розведення понять «істинності» (як відповідності реальній ситуації), виграшності (як можливості приведення до виграшу у конфлікті), ефективності (як реального досягнення очікуваного результату) та раціональності (як відповідності свідомій меті суб'єкта конфлікту) стратегій.

Таким чином, у другому розділі дисертаційної роботи визначено філософські та семантичні засади розуміння об'єкту дослідження та уточнено теоретико-ігрову семантику Хінтікі Я. (Hintikka J.) з метою максимально ефективного її застосування в якості підґрунтя логічного аналізу та прогнозування конфлікту.

Третій розділ «Формальні та неформальні засоби аналізу конфлікту» складається з двох підрозділів, які присвячено детальному опису та систематизації можливостей та процесу аналізу й прогнозування конфлікту логічними засобами, обґрунтуванню значущості особливо детального вивчення конфлікту на його демонстративній стадії та демонстрації можливостей прагмадіалектики щодо такого аналізу, а також окресленню шляхів формулювання рекомендацій щодо розв'язання конфлікту.

У підрозділі 3.1 «Виразні можливості деяких розділів некласичної логіки стосовно аналізу конфлікту» розглянуто низку сучасних логік, які пропонують зручний апарат для аналізу окремих аспектів конфлікту. Так, мова йде про деонтичну, темпоральну, когнітивну , епістемічну логіки, логіку дії, логіку прийняття рішень, IF-логіку, немонотонну логіку, нечітку логіку. Демонструються та систематизуються можливості для аналізування конфлікту кожної з цих логік; одночасно аргументується обмеженість і недоцільність зупинення на лише одній з них. Визначаються умови звернення до тієї чи іншої логіки при аналізі окремого випадку конфлікту та принципи їх поєднання; варіанти такого поєднання демонструються на конкретному прикладі.

Задається схема аналізу та прогнозування конфліктів. Для цього створюється відповідна мова логіки конфлікту, яка базується на мові логіки предикатів І порядку із додаванням оператора автоепістемічної логіки L; визначаються її алфавіт, правила творення, правила введення логічних сполучників, структурні правила. Пропонується представлення основних структурних елементів конфлікту запропонованою мовою. Доводиться, що в межах даної мови можуть бути виражені всі аспекти конфлікту, які пропонувалось в минулому розділі досліджувати іншими логічними засобами. Не дивлячись на високий рівень складності вираження, описана мова дає можливість цілісного комплексного аналізу конфлікту, завдяки чому значно підвищує імовірність його прогнозування. Результати прогнозування записуються у вигляді ігрового дерева, кожній гілці якого відповідає один з імовірних варіантів майбутнього розвитку подій. Формулюються принципи, за якими має здійснюватись прогнозування; визначаються необхідні правила і закономірності для побудови та оцінки ймовірності побудованого прогнозу. Дієвість запропонованих алгоритмів проілюстровано на прикладі казки О.С. Пушкіна «Про рибака та рибку».

У підрозділі 3.2 «Прагмадіалектичні засади аналізу конфлікту» зосереджено увагу на суперечці, яка відбувається підчас демонстративної стадії розвитку конфлікту. Саме на цій стадії суб'єкти конфлікту намагаються дійти його конструктивного розв'язання; на цій же стадії вони схильні звертатись за допомогою до посередника. Одночасно у великій кількості випадків підчас суперечки ні суб'єкти конфлікту, ні посередник не мають достатньо часу для проведення детального аналізу конфлікту та створення його прогнозу. Але на підставі принципів прагмадіалектики можливо вже підчас суперечки робити адекватні «швидкі» висновки і приймати рішення щодо вибору стратегії подальшої поведінки у конфлікті. Такий підхід є цілком і повністю сумісним з ідеями уточненої теоретико-ігрової семантики та представленими в попередніх підрозділах схемами аналізу і прогнозування конфлікту; демонструється, яким чином ці підходи взаємодоповнюють один одного. Одночасно прагмадіалектичний аналіз конфлікту може бути доповненим логічним аналізом комунікативних актів, що відбуваються впродовж конфліктної комунікації. Таке поєднання кількох напрямків логічних досліджень при аналізі демонстративної стадії розвитку конфлікту призводить до максимального підвищення його ефективності.

Використання логічних засобів аналізу окремих аспектів конфлікту, схем логічного аналізу та прогнозування конфлікту та паргмадіалектичних ідей при аналізі суперечки на демонстративній стадії розвитку конфлікту дозволяють формулювати відповідні поради суб'єктам конфлікту щодо його розв'язання. Запропоновано принципи формулювання таких порад (більшість з яких пов'язана із заборонами на некоректні прийоми маніпуляції в суперечці, виправленні аргументативних помилок та поновленні адекватного взаєморозуміння суб'єктів конфлікту) та засоби контролю за їх виконанням (що базуються в першу чергу та психологічному методі «активного слухання»).

Висновки

У дисертації здійснене комплексне дослідження логічних засобів аналізу та прогнозування конфлікту; запропоновано варіант поєднання різних логічних засобів в межах системного аналізу конфлікту; побудовано алгоритми аналізу та прогнозування конфлікту логічними засобами.

Не дивлячись на надзвичайну популярність досліджень конфлікту у філософії, психології та логіці, на сьогодні не існувало теорії конфлікту, яка давала б змогу аналізувати будь-який міжособистісний конфлікт у всій повноті його аспектів та проявів. Одночасно в межах логіки накопичувався потужний апарат засобів, що дозволяє досліджувати окремі аспекти конфлікту (серед них деонтична логіка, темпоральна логіка, логіка дії, когнітивна логіка, епістемічна логіка, немонотонна автоепістемічна логіка, IF-логіка, прагмадіалектика та інші). Поєднання цих засобів дає можливість говорити про повноту аналізу конфлікту; визначення поняття, структури та змістовних характеристик і демонстрація їх ідентичності для будь-яких різновидів конфлікту дає можливість говорити про універсальність підходу. Філософськими засадами розуміння конфлікту є ідея дослідження конфлікту в межах загальної діалогічності людського буття (у розумінні діалогу М. Бубера та М. Бахтіна). Діалог представлений у вигляді специфічної гри, підставою розуміння та прогнозування ходів гравців якої є визначення кожного «ходу» як результату раціонального вибору (поняття раціональності у дисертаційній роботі розуміється у дусі сучасної прагмадіалектики). При прийнятті ідеї розгалуженості часу можна говорити про майбутні варіанти розвитку та розв'язання конфлікту та визначати рівень їх імовірності. Теоретико-ігрова семантика дозволяє поєднати на підставі такого розуміння конфлікту низку логічних засобів; результатом такого поєднання є можливість створити алгоритми аналізу та прогнозування конфлікту та шляхи аналізу та керування конфліктом у ситуаціях із браком часу. Але необхідними є кілька уточнень: так, при аналізі конфлікту мова ведеться про ігри двох свідомих суб'єктів на відміну від хінтіківських ігор суб'єкта з Природою; розширений спектр можливих стратегій гравців (за рахунок введення класифікації аргументативних стратегій суб'єктів конфлікту та розведення понять ефективної та виграшної стратегії).

Практичне втілення ці алгоритми аналізу та прогнозування конфлікту знаходять у застосуванні мови логіки предикатів І порядку, доповненої оператором автоепістемічної логіки L. Але такий аналіз є досить складним; тому для ситуацій із браком часу пропонуються експрес-методи аналізу та виправлення конфліктної ситуації на засадах сучасної прагмадіалектики.

Таким чином, в дисертаційному дослідженні визначено теоретико-методологічні, філософські та семантичні засади логічного аналізу конфлікту, систематизовано сучасні логічні засоби, які є ефективними при аналізі тих чи інших аспектів конфлікту; проаналізовано наявні в логіці концепції конфлікту. Також розкрито можливості сучасної неформальної логіки при дослідженні конфлікту (зокрема сучасної прагмадіалектики). Виконання всіх цих завдань дозволяє стверджувати, що в дисертаційному дослідженні виявлено та розкрито можливості застосування методів та засобів сучасної логіки для аналізу конфліктів.

Список опублікованих праць

1. Шапіро О.О. Особливості аналізу та прогнозування конфліктів засобами логіки / Шапіро О.О. // Філософські проблеми гуманітарних наук: Альманах. - 2007 - №12-13 -С. 182-186

2. Шапіро О.О. Семантичні засади логічної моделі конфлікту / Шапіро О.О. // Наукові записки Харківського університету Повітряних Сил. Соціальна філософія, психологія. - 2009. - Вип. 2(33) - С. 162-170

3. Шапіро О.О. Аргументативні стратегії в конфлікті / Шапіро О.О. // Мультиверсум. Філософський альманах. - 2010. - Вип. 3 (91). - С. 187-196

4. Шапіро О.О. Логічний аналіз запитань та відповідей у конфлікті / Шапіро О.О. // Філософські проблеми гуманітарних наук. - 2010. - №16-17. - С. 116-120

5. Шапиро О.А. Эмоции в конфликте: логический анализ / Шапиро О.А. // Материалы научной конференции студентов, аспирантов и молодых ученых «Ломоносов». Выпуск 12. - М.: Изд-во МГУ, 2004. - С. 488-489

6. Шапиро О.А. Логический анализ конфликта: эмоциональный аспект / Шапиро О.А. // Современная логика: проблемы теории, истории и применения в науке: Материалы VIII Общероссийской научной конференции. Санкт-Петербург, 24-26 июня 2004г. - СПБ., 2004. - С. 447-450

7. Шапіро О.О. Конфлікт як чітко структурована гра / Шапіро О.О. // Матеріали Всеукраїнської студентської наукової конференції «ІІ Харківські студентські філософські читання». - Харків: Екограф, 2005 - С. 49-51

8. Шапіро О.О. Логічний аналіз конфліктних ситуацій: багатоманітність підходів. / Шапіро О.О. // Міжнародна наукова конференція «Дні науки філософського факультету - 2005» (26-27 квітня 2005 р.): Матеріали доповідей та виступів. - К.: ВПЦ «Київський університет», 2005. - Ч. IІ. - С. 52-53

9. Шапіро О.О. Можливості аналізу конфліктів засобами логіки діяльності / Шапіро О.О. // Матеріали міжнародної конференції ІІІ Харківські студентські філософські читання. - Харків: Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, Організаційно-видавничий відділ НМЦ, 2006. - С. 43-44.

10. Шапіро О.О. Аналіз конфліктних ситуацій засобами модальної логіки / Шапіро О.О. // Дні науки філософського факультету - 2006: Міжнародна наукова конференція (12-13 квітня 2006 р.): Матеріали доповідей та виступів. - К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2006. - Ч. ІII. - С. 26-28.

11. Шапіро О.О. Прогнозування розвитку конфліктних ситуацій засобами теоретико-ігрової семантики / Шапіро О.О. // Дні науки філософського факультету - 2007: Міжнародна наукова конференція (18-19 квітня 2007 р.): Матеріали доповідей та виступів. - К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2007. - Ч. ІII. - С. 37-38

12. Шапиро О. А. Я и Другой в ситуации конфликтного противостояния (логический анализ) / Шапиро О.А. // Матеріали міжнародної конференції V Харківські студентські філософські читання. - Харків: Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, 2008. - С. 28-29

13. Шапіро О.О. Діалог в ігровій моделі конфлікту / Шапіро О.О. // Дні науки філософського факультету - 2008: Міжнародна наукова конференція (16-17 квітня 2008 р.): Матеріали доповідей та виступів. - К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2008. - Ч. VII. - С. 41-43.

14. Шапіро О.О. Аналіз конфліктів як приклад практичного застосування теорії аргументації / Шапіро О.О. // Проблеми викладання логіки та дисциплін логічного циклу: Міжнародна науково-практична конференція (15-16 травня 2008 року): матеріали доповідей та виступів. - К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2008. - С. 143-144.

15. Шапиро О.А. Взаимодействие «вопрос-ответ» на демонстративной стадии развития конфликта / Шапиро О.А. // Современная логика: проблемы теории, истории и применения в науке: Материалы Х Общероссийской научной конференции. Санкт-Петербург, 26-28 июня 2008г. - СПБ., 2008. - С. 448-450.

16. Шапіро О.О. Конфлікт: досвід логічного аналізу поняття / Шапіро О.О. // Матеріали міжнародної конференції VI Харківські студентські філософські читання. - Харків: Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, 2009. - С. 26-27.

17. Шапіро О.О. Особливості логічного аналізу комунікативного акту в конфлікті / Шапіро О.О. // Людина. Світ. Суспільство (до 175-річчя філософського факультету). Дні науки філософського факультету - 2009. Міжнародна наукова конференція 21-22 квітня 2009 року): Матеріали доповідей та виступів. - К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2009. - Ч. IV. - С. 48-49.

18. Шапіро О.О. Мова логіки конфлікту. / Шапіро Ольга // VII Харківські студентські філософські читання. Збірник тез доповідей учасників Міжнародної наукової конференції студентів та аспірантів - Х.: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2010. - С. 20-22.

19. Шапіро О.О. Проблема класифікації аргументативних стратегій суб'єктів конфлікту. / Шапіро О.О. // Дні науки філософського факультету - 2010 : Міжнародна наукова конференція (21-22 квітня 2010 року) : Матеріали доповідей та виступів. - К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2010. - Ч. IV. - С. 50-51.

20. Шапіро О.О. Логічний аналіз конфлікту як тема курсу теорії аргументації. / Шапіро О.О. // Проблеми викладання логіки та дисциплін логічного циклу: IV Міжнародна науково-практична конференція (13-14 травня 2010 року): матеріали доповідей і виступів. - К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2010. - С. 142-144.

21. Шапиро О.А. К вопросу о построении логики конфликтов. / Шапиро О.А. // Современная логика: проблемы теории и истории: Материалы XI Международной научной конференции. Санкт-Петербург, 24 - 26 июня 2010г. - СПб., 2010. - С. 388-391.

Анотація

Шапіро О.О. Логічний аналіз конфлікту. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.06 - логіка. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2010.

Дисертаційне дослідження присвячено оглядові та систематизації логічних засобів аналізу конфлікту. В процесі дослідження з'ясовано, що максимальна повнота аналізу конфлікту може бути забезпечена лише в результаті поєднання різнопланових логічних засобів як сучасних формальних теорій (темпоральна логіка, логіка норм, логіка дії, IF-логіка), так і неформальних (сучасна теорія аргументації, зокрема прагмадіалектика). Це поєднання може бути здійсненим на підставі уточненої теоретико-ігрової семантики Я. Хінтіки та таких загальнофілософських ідей, як діалогічність людського буття, дискретність та розгалуженість часу; також необхідною є презумпція раціональності людської поведінки (в її розумінні у межах сучасної прагмадіалектики). В результаті сформульовано алгоритми аналізу та прогнозування конфлікту; їх ефективність продемонстрована на конкретному прикладі.

Ключові слова: конфлікт, дискурс, логічний аналіз, гра, стратегія, ігрове дерево, теоретико-ігрова семантика, алгоритм аналізу, алгоритм прогнозування.

Аннотация

Шапиро О. А. Логический анализ конфликта. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.06 - логика. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2010.

В диссертации осуществлено исследование и систематизация логических средств анализа конфликта. Проанализированы философские, психологические и логические теории конфликта; рассмотрен ряд современных логик, позволяющих анализировать отдельные аспекты конфликта: деонтическая логика, эпистемическая логика, когнитивная логика, темпоральная логика, логика деятельности, логика принятия решений, автоэпистемическая логика, IF-логика, а так же современная теория аргументации; затронуты исследования в области искусственного интеллекта. Выяснено, что максимально полный логический анализ конфликта возможен только при органичном объединении вышеперечисленных подходов. Для возможности такого объединения предложены философские основания понимания конфликта: диалогичность человеческого бытия (в понимании М. Бубера и М. Бахтина), разветвленность и дискретность времени (представимые в интервальной темпоральной логике), презумпция рациональности человеческих действий (при принятии прагмадиалектического понимания рациональности). В качестве семантического основания построения логического анализа конфликта предложена уточненная теоретико-игровая семантика Я. Хинтикки; уточнения необходимы для возможности применения теоретико-игровой семантики к практическим коммуникативным ситуациям конфликта. Так, речь идет об играх двух сознательных субъектов (в противовес хинтикковским играм субъекта с Природой); расширен спектр возможных стратегий игроков (в результате введения классификации аргументативных стратегий субъектов конфликта и разграничения выигрышных и эффективных стратегий).

Для формального представления конфликта предложен язык логики предикатов І порядка, дополненный оператором автоэпистемической логики L. Аргументируется принципиальная возможность репрезентации в данном языке всех структурных элементов конфликта; допускается при необходимости его дополнение операторами современных неклассических логик, рассмотренных в параграфе 3.1 «Выразительные возможности некоторых разделов неклассической логики при анализе конфликтов».

В результате создания синтетического подхода к логическому анализу конфликта предложены соответствующие алгоритмы его анализа и прогнозирования; возможности их применения продемонстрированы на примере (сказка А.С. Пушкина «О рыбаке и рыбке»). Для конфликтов, происходящих в ситуации «недостатка времени» предложены методы быстрого анализа конфликта, без построения его полного прогноза, основанные на идеях современной прагмадиалектики. Отдельное внимание уделено возможности формулирования рекомендаций по управлению конфликтом на основании предложенного анализа и прогнозирования.

Ключевые слова: конфликт, дискурс, логический анализ, игра, стратегия, игровое дерево, теоретико-игровая семантика, алгоритм анализа, алгоритм прогнозирования.

Annotation

Shapiro O.O. The logical analysis of conflict. - Manuscript.

Dissertation for getting the scientific degree of a candidate of the philosophy in specialty 09.00.06 - logic. - Kyiv State University named after Taras Shevchenko. - Kyiv, 2010.

The dissertation research is related to review and systemization of logical methods of conflict analysis. In the course of investigation it was set that maximal completeness of conflict analysis can be achieved only as the consequent of association of diversified logic methods of formal theories (temporal logic, deontic logic, IF-logic, cognitive logic) and informal theories (pragmadialectics and argumentation theory). Such association can be executed on the basis of theoretical-game semantics and such general philosophy ideas as interlocutory human existence, dispersion of time etc.; and also the presumption of rationality of human behavior is necessary.

The result is that algorithms of analysis and forecasting of conflict are formulated; their effectiveness is demonstrated with specific reference.

Key words: conflict, discourse, logical analysis, game, strategy, game tree, theoretical-game semantics, algorithm of analysis, forecasting algorithm.

Размещено на Allbest.ru