Феномен міжнародного туризму: соціально-філософський аналіз

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 796.5.000.1'316(100)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

Феномен міжнародного туризму: соціально-філософський аналіз

09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії

Жадько Катерина Віталіївна

Запоріжжя - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі соціальної філософії та управління Запорізького національного університету Міністерства освіти та науки України.

Науковий керівник: кандидат філософських наук Бутченко Тарас Іванович, Запорізький національний університет, доцент кафедри соціальної філософії та управління.

Офіційні опоненти:

доктор філософських наук, професор Цюрупа Михайло Володимирович Державний економіко-технологічний університет транспорту, завідувач кафедри суспільних і гуманітарних наук;

доктор філософських наук, доцент Бондаренко Ольга Валеріївна Запорізький національний технічний університет, завідувач кафедри філософії.

Захист відбудеться 18.03.2010 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.051.05 в Запорізькому національному університеті МОН України за адресою: 69600, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66, корп. ІV, ауд. 328.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Запорізького національного університету за адресою: 69600, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66, корп. ІІ.

Автореферат розісланий 09.02. 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Т.І. Бутченко.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Перед сучасним суспільством стоїть завдання адекватного осмислення проблем, які зумовлюють драматизм його розвитку. Серед них і міжнародний туризм, засобами якого здійснюється глобальна соціалізація людства, супроводжувана позитивними і негативними змінами його свідомості. Суперечливість цивілізаційного розвитку зобов'язує соціально-філософську думку здійснити всебічний аналіз цього феномена під кутом зору властивих йому світоглядних тенденцій, адже людина в статусі туриста є суб'єктом своєрідного міжнародного суспільного організму, здатного надати глобальному суспільству гуманістичного спрямування, зняти напругу у відносинах між народами. Тобто, аналізуючи міжнародний туризм як феномен загальнолюдської діяльності, філософія знаходить адекватний загальному статусу свого понятійно-категоріального апарату об'єкт дослідження. У наявних дослідженнях переважає економічний підхід.

Суспільно-практична актуальність міжнародного туризму в тому, що туристи, збагачуючись надбаннями культури інших народів, здатні не лише оновити духовне життя у своїх країнах, але й сформувати навички правосвідомої діяльності та стати суб'єктами громадянського суспільства. Це вкрай важливо для України, перед якою гостро постала проблема внутрішньої та міжнародної самоідентифікації.

Сучасні дослідження взаємозв'язку особистості та суспільства в контексті їх включеності в сферу міжнародного туризму представлені працями українських філософів, серед яких Т.Андреєва, В.Антоненко, О.Головашенко, А.Єрмоленко, В.Заблоцький, М.Кисельова, В.Кізіма, О.Левицька, Я.Любивий, В.Лях, В.Малахов, М.Михальченко, О.Онищенко, В.Пазенок, М.Попович, Ф.Рудич, Е.Слободенюк, В.Федорченко, В.Цибух, М.Цюрупа, П.Яроцький та ін.

Світоглядно-методологічні детермінанти розвитку особистості в їх туристично-пізнавальній просвітницько-виховній спрямованості маємо у працях В.Андрущенка, В.Воловика, Р.Додонова, С.Кримського, Л.Кривеги, М.Лепського, М.Михальченка, М.Поповича та ін.

Актуальними для міжнародних зв'язків є дослідження біосоціальних особливостей різних людей і народів. Цим аспектам приділяється належна увага у працях К.-О.Апеля (первинність мови), Б.Вальденфельса (відношення «Я-Чужинець»), М.Гайдеггера (мова як дім буття людини), Ю.Габермаса (мовно-солідаристська комунікація), С.Гантінгтона (зіткнення цивілізацій), Е.Гуссерля («життєвий світ людини»), Л.Гумільова (підсвідомий етнічний поділ на «своїх» і «чужих»), Е.Сміта (солідарне почуття рідного краю), А.Тойнбі (занепад цивілізацій і вселенська церква), О.Шпенглера (унікальність «душі» цивілізації), К.Юнга (психологічні архетипи поведінки), К.Ясперса (осьовий час історії).

Все ж немає підстав стверджувати факт всебічної осмисленості змістовної сутності феномена міжнародного туризму як туристами, так і суб'єктами туристичної діяльності. Так, міжнародний туризм майже не розглядається як форма народної дипломатії, засіб правозастосування в його внутрішній обумовленості соціально-філософським знанням.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до науково-дослідної теми № держреєстрації 0109У002518 «Вдосконалення методології соціального пізнання, змісту та методики викладання філософії на гуманітарних факультетах ВНЗ», затвердженої наказом МОН України № 1043 від 17.11.2008 р. і планів наукової роботи кафедри соціальної філософії та управління Запорізького національного університету.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертації - визначити сутнісні ознаки феномена міжнародного туризму як засобу досягнення взаєморозуміння між людьми.

Для досягнення мети потрібно вирішити наступні завдання:

- розглянути й проаналізувати стан соціально-філософських досліджень феномена туризму;

- визначити методологію дослідження сутнісних і змістовних характеристик феномена міжнародного туризму;

- виявити гуманістичне спрямування міжнародного туризму як філософсько-правового засобу формування пізнавально-туристичного способу життя людини;

- окреслити гуманістично-правові управлінські аспекти феномена міжнародного туризму;

- обгрунтувати основні соціокультурні детермінанти оптимізації розвитку виїзного міжнародного туризму в Україні;

- представити феномен міжнародного туризму як визначальну детермінанту в досягненні міжнародного взаєморозуміння.

Об'єктом дослідження є мисленнєві моделі феномена міжнародного туризму.

Предметом дослідження є пошук детермінант оптимізації розвитку феномена міжнародного туризму засобами його соціально-філософського аналізу.

Методи дослідження. Теоретико-методологічну основу дослідження склало соціально-філософське вчення про сутність людини, явлену через атрибути мови, суспільства, держави. Це дозволило дійти висновку про органічність для неї туристично-пізнавального способу життя та обгрунтувати необхідність забезпечити право на нього. Аналіз соціально-філософських джерел дозволив виявити креативні ознаки людини в статусі туриста, прогалини у визначенні змісту понять «турист», «туризм», «міжнародний туризм», їх відірваність від її родових ознак. На цій основі внесено пропозиції щодо змін в існуючому законодавстві.

Туризм як форма міжнародної, міждержавної й міжлюдської соціокультурної комунікації вимагає використання герменевтико-семантичного підходу до його змісту, що дозволяє долати перешкоди (ідол площі) у справі порозуміння між людьми. Використовувались також емпіричні методи пізнання, серед яких спостереження й індуктивні висновки з власного досвіду, а також порівняльно-описовий у тих випадках, коли дослідження спиралось на статистичні звіти. Також брався до уваги методологічний статус основних понять, адже усвідомлене знання формує людину в якості суб'єкта розумно-вольової дії, а самі відносини між людьми стають суб'єкт-суб'єктними, менш конфліктними. Метод порівняльної аналогії використовувався для обгрунтування пізнавальної спорідненості виїзного міжнародного туризму із внутрішнім, оскільки Україна являє собою полікультурну міжнаціональну спільноту. Системно-структурний метод дозволив послідовно дотримуватись обраного плану дисертації та вирішувати поставлені завдання. Результати дослідження викладені на принципах діалектичної логіки, яка вимагає дотримання внутрішньої понятійної єдності у саморозвитку об'єкта.

Наукова новизна одержаних результатів є похідною від обраного предмета дослідження, його цілей і завдань, сутнісного змісту понять, що характеризують феномен міжнародного туризму, і полягає в наступному:

вперше:

- наведено соціально-філософські визначення понять «турист», «туризм», «міжнародний туризм» у властивій їх змісту суб'єктно-методологічній детермінуючій спрямованості на задоволення людиною пізнавально-подорожувальних екзистенціальних потреб;

- обґрунтовано субстанційно-гуманістичний підхід до основних детермінант розвитку міжнародного туризму, що знімає практику патерналістського опікування державою цього виду діяльності, сприяючи її трансформації в громадсько-самодіяльну;

отримало подальший розвиток:

- розуміння мови, народу, нації, суспільства, держави як атрибутивних людиноутворюючих соціокультурних категорій в їх пізнавально-туристичній визначеності, завдяки чому міжнародний туризм стає засобом міждержавного спілкування;

- вчення про гуманістичний вимір права, яке в контексті соціально-філософського, а не емпіричного, знання формує людину-громадянина як суб'єкта відповідального міжнародного туризму, підпорядкованого всебічному розвитку її творчо-продуктивного потенціалу та утвердженню взаєморозуміння між людьми, народами, державами, цивілізаційно-культурними соціальними утвореннями;

- соціокультурне, як головне й визначальне, розуміння міжнародного туризму, що значно більшою мірою, ніж економічні міркування, формує туристичний спосіб життя людини як водночас пізнавально-подорожувальний, соціально-філософський і правосвідомий, діяльний в пізнанні та актуалізований у суспільно-практичній діяльності;

- положення про політико-правові детермінанти оптимізації розвитку міжнародного туризму загалом, виїзного зокрема як дієвих засобів утвердження громадянського суспільства в Україні, коли людина усвідомлює правове невігластво як наслідок низького рівня соціально-філософського знання;

- обґрунтування виїзного міжнародного туризму як ефективного засобу формування у громадян творчого мімезису та стійких суб'єкт-суб'єктних мотивацій свідомості, за яких визначення понять тотожне «людському виміру» їх змісту, автономно виявленому ними.

Теоретичне і практичне значення одержаних результатів полягає в їх застосуванні в контексті соціально-філософського, політико-правового, соціологічного, соціально-психологічного, державно-управлінського знання та належній організації роботи суб'єктів туристичної діяльності. Пропозиції щодо визначення сутності, прав та обов'язків суб'єктів туристичної діяльності, самих туристів як суб'єктів міжнародного соціокультурного спілкування можуть бути використані при прийнятті доповнень до чинного Закону України «Про туризм».

Висновки і положення дисертації мають безпосереднє змістовне значення для створення навчальних програм з циклу суспільно-гуманітарних дисциплін, які викладаються у ВНЗ туристичного профілю. Вони мають цінність для визначення статутних і програмних завдань громадських організацій, які безпосередньо співпрацюють з туристичними об'єднаннями міжнародного рівня. Зміст дисертації також може бути оформлений як інтегративний соціально-філософський спецкурс, корисний для практичних працівників державних органів, що опікуються туризмом.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації і результати наукового дослідження доповідались автором і були схвалені на міжнародних конференціях: «Проблеми гуманізації навчання та виховання у вищому закладі освіти» (Ірпінь, 2008), «Практика сучасного туризму: соціальна та економічна ефективність» (за сприяння UN WTO) (Київ, 2008) та «Проблеми особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень» (Київ, КНУ, 2009); всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Мова як чинник формування громадянина України», «Толерантність міжконфесійних відносин» (Запоріжжя, 2008); «Теорія та практика державної служби» (Дніпропетровськ, 2008); «Людина і соціум в умовах глобальної кризи: погляд крізь призму суспільствознавства та богослов'я» (Київ, 2009).

Результати дослідження доповідались на методологічних семінарах кафедри соціальної філософії і управління Запорізького національного університету.

Публікації. Результати дисертаційної роботи відображені автором у 12 публікаціях, з яких 5 у фахових виданнях загальним обсягом 3,2 д.а. Всі наукові статті написані без співавторства.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг роботи - 178 сторінок, з яких список використаних джерел (207 найменувань) - 19 сторінок.

Основний зміст роботи

У «Вступі» обґрунтована актуальність теми, визначені об'єкт, предмет, мета і завдання роботи, її методологічні засади, положення наукової новизни, теоретичне і практичне значення отриманих результатів.

Розділ 1 «Методологічні підвалини соціально-філософського аналізу міжнародного туризму» включає два підрозділи. Перший «Стан наукових досліджень сутнісних характеристик феномена міжнародного туризму» зазначає, що соціально-філософський аналіз міжнародного туризму враховує зміст атрибутивних понять, характерних для людини як вихідної «клітинки» суспільства. Це - мова, народ, нація, суспільство, держава як субстанціальні межі, які визначають її пізнавально-дослідницькою міжнародною істотою.

Провідні українські філософи розглядають феномен туризму в контексті наведених ознак. В.Пазенок виділяє в ньому феноменологічні, герменевтичні, антропологічні, аксіологічні, комунікативні, етичні, екзистенційні, екологічні, морально-психологічні, соціокультурні аспекти й компоненти, підпорядковані філософському світоглядно-методологічному осмисленню. М.Попович, В.Горський наголошують на тісному зв'язку туризму із загальною політико-правовою культурою туриста та практикою відповідального туризму. В.Федорченко, М.Михальченко розглядають його як прояв філософсько-правової свободи людини, форму народної дипломатії, без чого неможлива туризмологія як соціально-філософська галузь знання. В.Табачковський В.Малахов, В.Лях, К.Мальцева підходять до даного феномена з екзистенціальних позицій, як до «зустрічі з Іншим», що передбачає «співприсутність людини у безмежності світу» та породжує ситуацію вибору способу поведінки та відповідальність за нього.

В.Кізіма пов'язує його із її прагненням до пізнавально-подорожувальних мандрів у географічному й соціокультурному вимірах. Воно включає: амерування умов туризму - здобуті враження продовжуються у роботі як своєрідній творчій мандрівці; відпочинок як стан свободи і «раю» (ми б назвали це станом Г.Сковороди - світ не вловив його і він належить йому як «міжнародний турист»); багатство душевних і духовних інтенцій, які дає америчний туристичний відпочинок. Загалом туризм визначений як міжнародний, як сизигія - всепланетна гармонія людства.

Споріднені думки маємо у працях Я.Любивого, який наголошує на формуванні міжнародної туристичної еліти як відповіді на глобальну синергію культур; Ф.Рудича, що акцентує на відповідальності політичних еліт держав як фактичних суб'єктів міжнародного туризму; Т.Андрєєвої, яка пов'язує досягнення взаєморозуміння між людьми й народами з феноменом просторово-географічної ідентичності людини; Е.Слободенюк, дисертаційне дослідження якої присвячене проблемі гуманізації міжнародних зв'язків засобами туризму. Феномен туризму під кутом зору історико-філософського висвітлення його сутності досліджують М.Цюрупа, І.Афанасьєв, Л.Устименко, М.Соколова та ін.

Свої підходи до сутності туризму мають вчені в галузі економіки та державного управління. Вони зосереджують увагу на законодавчо-правовому статусі туризму як сфери підприємницької діяльності і туриста як істоти, що виїжджає за межі власної країни.

Отже, зміст понять, віднесених до туристської діяльності людини, зосереджується на її загальнородових атрибутивних ознаках. Це - мова як об'єктивний арсенал знання; держава як політичний чинник, який вона започатковує; народ, оскільки мова є соціально-культурним простором його душі; суспільство, яке створюється як певний природно-соціальний духовний простір; нація як умова об'єднання різних народів у єдину державну спільноту. Саме ці фактори суть прояви міжлюдської міжнародної взаємодії: міра їх кумулятивного саморозгортання творить міжнародні цивілізаційні соціокультурні об'єднання.

Підрозділ 1.2 «Методологія дослідження сутнісного змісту міжнародного туризму» наводить методологічний потенціал понять, які характеризують людину як політичну істоту, народ як носія політичного суверенітету, державу як правовий інструмент для забезпечення властивої їм свободи пізнавально-практичної волі, необхідної для здійснення міжнародної туристичної подорожі, адже саме правові норми й закони конституційно оформлені як поняття суверенної волі. Отже, як методологічні настанови свідомості людини, змістовно піднятої до рівня соціально-філософського світорозуміння.

Дослідження методологічних аспектів феномена міжнародного туризму пов'язуються зі становленням суб'єкт-суб'єктних відносин між державними органами, визначеними у відповідних законах України як суб'єкти державного управління, і туристами, що визначаються як об'єкти туризму. Будуючи в Україні громадянське суспільство, потрібно враховувати означену сутність людини і, відповідно, держави як управлінського інституту, що у своїй діяльності керуються конституційними нормами в їх методологічній спрямованості. Всі інші методологічні підходи не можуть бути ефективними, адже йдеться про туристичний спосіб життя як діяльний в пізнанні і практиці. Зазначимо, що методологічний підхід у сфері туризму як також підприємницькій діяльності об'єктивно можна і потрібно розглядати як управлінський. В контексті соціально-філософського знання держава і як поняття, і як інституціонально визначена категорія духовно-практичної діяльності людини та спосіб організації суспільства це, насамперед, певний умонастрій людини як міжнародної істоти.

Розділ 2 «Гуманістичне спрямування феномена міжнародного туризму» у підрозділі 2.1 «Міжнародний туризм як філософсько-правовий засіб формування пізнавально-туристичного способу життя людини» наводить об'єктивні передумови його становлення в Україні. Це, по-перше, отримання державної незалежності і статусу суб'єкта міжнародних відносин, що дало можливість громадянам виїжджати за її межі для ознайомлення з культурою інших народів та міжнародними політико-правовими нормами поведінки як результату соціально-філософського обгрунтування туризму. По-друге, з набуттям незалежності економіка перейшла на ринкові відносини, що вимагало розробки правового законодавства з урахуванням соціально-філософського статусу правосвідомості, адже створювалось конкурентне середовище на внутрішньому і міжнародному ринках.

Туристичний спосіб життя як філософсько-правовий і пізнавально-подорожувальний визначається Конституцією України, в якій: народ проголошується носієм суверенітету і єдиним джерелом влади; принципом верховенства права як нормами прямої дії; міжнародними договорами як частиною національного законодавства України; зовнішньополітичною діяльністю держави, спрямованою на підтримання взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права, серед яких право на захист своїх свобод у міжнародних судових організаціях та юридична відповідальність за незнання законів.

Законодавчий простір детермінує сутнісні визначення людини як істоти політичної. В статусі туриста вона зобов'язана бути свідомим носієм тих значень, які є основоположними для її існування як потенційно розумної істоти - представника певного народу. Вона не народжується такою - для цього їй потрібно перейти від сумісного в просторі й часі проживання з іншими людьми до соціально-духовного суспільного способу життя, в основі якого прагнення до системи цілепокладання, підпорядкованої найвищій цілі - самовдосконаленню на основі розуміння змісту цілей життя і уміння їх реалізувати. В такому разі вона стає суб'єктом «державницького умонастрою» в його етнокультурному й водночас соціокультурному сенсі.

Феномен міжнародного туризму вимагає, щоб наукове дослідження йшло не за слідами безпосереднього життя, а за об'єктивною логікою розвитку людства. Якщо в ньому домінують конфлікти, це означає, що керівники держав не є носіями розуму - вони не розуміють сутнісних цілей розвитку людства в його міжнародному розмаїтті. Звичайно, вони їм відомі, але не є наслідком власних пізнавальних зусиль. Не маючи його, вони нав'язують суспільству власний суб'єктивний розум як нібито об'єктивний.

Понад мільярд міжнародних туристів щорічно фактично стають носіями свідомості нового типу суспільства - без територіальних кордонів, звичних для державних його форм. Об'єктивно - це міжнародне суспільство, громадянами якого є туристи, а суб'єктами - організатори громадських об'єднань національного й міжнародного рівня. Тут приховане головне протиріччя між двома типами суспільств: етатистського й громадянського як міжнародного. Першому, яке представляє державу як владно-примусовий орган суспільства, невигідно віддавати ініціативу владі соціально-духовній через її постійну духовно-творчу законодавчо спрямовану активність, на яку творчих людей подвигає властивий їм суб'єктний, визначений соціально-філософськими міркуваннями, пізнавально-подорожувальний спосіб життя без політико-державних кордонів, але з кордонами філософсько-правовими.

Право є органічною складовою соціально-філософського знання, яке слід розглядати як його суспільно-практичний модус, що діє на індивідуальному рівні. На ньому людина здатна існувати як суб'єкт подорожувально-пізнавального способу життя. Тому законодавча основа міжнародного туризму сприяє трансформації філософії із засобу самопізнання в систему права, через яку виявлені нею сутнісні ознаки людини отримують діяльне втілення в суспільстві. Проаналізоване туристичне законодавство показує, що такого підходу до змісту правових норм йому бракує.

Підрозділ 2.2. «Феномен міжнародного туризму: гуманістично-правові управлінські аспекти» піддає сумніву позицію пріоритетності для держави внутрішнього та в'їзного міжнародного туризму. Мільйони людей, перебуваючи на її території і маючи на це дозвіл, не отримують належного рівня туристичних послуг. Натомість міжнародний виїзний туризм, майже не поступаючись кількісно в'їзному, повинен мати пріоритетне значення, адже наші громадяни: а) долучаються до соціокультурного досвіду інших країн; б) почуття національної політико-правової свідомості формується за межами країни значно рельєфніше й виразніше; в) повернення додому духовно збагачене досвідом країн перебування; г) працюють краще заради нових міжнародних турпоїздок; д) не звертаючись до вітчизняних туроператорів, вони дають об'єктивну оцінку їх діяльності. Всі ці чинники держава має не просто констатувати, а зобов'язана враховувати у законодавчій діяльності, залучаючи до неї мільйони людей з досвідом міжнародного життя.

Міжнародний туризм в існуючому Законі «Про туризм» береться як галузь економіки, як переважно в'їзний через свою прибутковість, лише побічно згадує про людину як соціально-духовну істоту. Тобто, домінує економічний детермінізм, а не соціально-філософське розуміння людини. Між тим його потрібно розвивати як феномен суспільно-політичний у творчо-пізнавальному спрямуванні. Розраховувати на гуманістичну спрямованість законодавства про туризм загалом, міжнародний зокрема можна тоді, коли правова політика як політичне право у сенсі громадському й громадянському витіснить право політики в її партійно-клановому вигляді. Політика це, насамперед, мистецтво врахування й управління всією сукупністю інтересів, властивих людині, які вона задовольняє суспільним способом за допомогою держави, але вже як політико-правового механізму впливу на суспільні процеси з метою досягнення справедливості як правової, а не моральної, міри. Тому набагато більше підстав вважати політику концентрованим виразом правової свідомості державних управлінців, як і міжнародних туристів, на противагу суб'єктивним моралізаторським міркуванням переважної більшості людей, які шукають справедливість у потойбічному світі, на існуванні якого спекулюють деякі релігії.

Політичне як гуманістичне - це правове, схвалене народним суспільним загалом в якості загального закону, який має право на певні обмеження свавільної свободи, якщо вона перестає відповідати йому.

Розділ 3 «Соціально-філософський аналіз детермінант оптимізації розвитку міжнародного туризму в Україні» включає два підрозділи. У першому «Соціокультурні детермінанти оптимізації розвитку виїзного міжнародного туризму в Україні» за визначальну детермінанту обрано просвітлення свідомості громадян загально-цивілізаційним соціокультурним змістом як таким, що має об'єктивні підстави в їх індивідуальній свідомості. До речі, такі вимоги ставились до туристів за доби СРСР. В соціально-філософському сенсі це означає надання поняттям методологічної мотиваційної спрямованості. Людина, знаючи їх визначення, розуміє властиві їм змістовні складові як спосіб власної духовно-практичної життєдіяльності. Завдяки цьому розуміння зі сфери суто пізнавальної переходить у сферу суспільно-практичну, сферу міжособистісного й міжнародного взаєморозуміння, що є ціллю ВТО. Тобто, з'являється уміння діяти спільно, злагоджено, а не підозріло й навіть агресивно.

Детермінуючими факторами оптимізації розвитку виїзного міжнародного туризму ми вважаємо.

1. Мову, яка по відношенню до народу визначається як його внутрішній душевний і духовний голос. Подорож до іншої країни, гостинність як одна з головних категорій туризму вимагають вдячності їй душевним привітанням - знанням мови її народу. Щоб мова породжувала взаєморозуміння між людьми, потрібно вивчати декілька мов. Найкращий варіант - ознайомлення з культурою інших народів, як і субетнічних груп у межах власного народу, через розгалужену систему туристичних подорожей. Саме така форма міжнародного туризму ефективно діє в Західній Європі, що дало можливість створити Європейський Союз як міждержавне й певною мірою наддержавне міжнародне утворення. Оскільки феномен мови має безпосереднє міжнародне політичне й суспільне значення, ми вважаємо її головним фактором розвитку людської свідомості, яка, в свою чергу, детермінує певний спосіб життєдіяльності людини. Тим більше, що історією світової соціально-філософської думки вона береться як державотворчий, народотворчий, суспільствотворчий і, головне, людинотворчий чинник. Крім того, потрібно враховувати, що не є випадковим семантично-смислова тотожність філософії й філології. Це означає, що без любові до слова як носія об'єктивних розумних значень людина не може вважатись розумною істотою, отже, знайти порозуміння в соціальному середовищі, яким для неї є духовний простір народу, суспільства, держави.

2. Соціально-філософський зміст понять, які формують пізнавально-подорожувальну спрямованість політико-правової свідомості туристів. Виїзний міжнародний туризм є свідомою формою пізнавально зумовленого відпочинку людини, тому законодавчо-правові акти, які скеровують діяльність всіх суб'єктів туризму, слід розглядати під кутом зору формування в них знань, умінь і навичок міжнародної політичної діяльності в її соціокультурному розумінні. Конституція України не дає визначення понять «держава», «політична свідомість», «закон», «громадянин». Але їх зміст конституювала історія пізнання і практика країн, які, постійно детермінуючи ним свою діяльність, створили цивілізовані форми громадянських суспільств і правові типи держав, мінімізуючи негативне ставлення до неї наданням максимальних можливостей для реалізації владно-управлінських функцій кожному громадянину. Цей досвід варто покласти в основу державної політики відносно розвитку цього виду туризму.

3. Звичаї і традиції, найбільшою мірою характеризуючи культуру народу в історичному й політичному сенсі, є однією з визначальних детермінант оптимізації й розвитку виїзного міжнародного туризму. Адже це вироблені народом внутрішні регулятивні тенденції, які управляють суспільством на тій підставі, що їм належить історичне право претендувати на статус об'єктивного закону. Тому ознайомлення з культурою інших народів не може зводитись лише до відвідування території інших країн. Потрібно всіляко заохочувати виїзних туристів до пізнавального заглиблення в звичаї і традиції відвідуваного народу як водночас самозаглиблення - лише в такому разі людині відкриється єдиний розум, властивий усім народам, і вона спрямує свої туристичні цілі на міжнародне взаєморозуміння. А розуміння другого утверджує між людьми й народами дружні і мирні взаємини. туризм філософський гуманістичний

У підрозділі 3.2. «Міжнародне взаєморозуміння як субстанційна детермінанта розвитку міжнародного туризму» стверджується, що детермінантами оптимізаційного розвитку феномена міжнародного туризму є проаналізовані нами сутнісні риси людини. Визначальною є та, яка характеризує її як істоту, потенційно репрезентативну загальносвітовій цілісності. Тому відмінності між людьми, визначені просторово-часовими умовами її буття, не можна брати як визначальні в духовно-пізнавальному сенсі. Єдине і спільне розуміння рівної дії закону всіма суб'єктами взаємодії створює суспільство, в якому зберігається гідність. На суто економічній основі зберегти її майже неможливо, адже закони економіки, втілюючись і «згасаючи» в продуктах виробництва, особливо у грошах, здатні «загасити» як об'єктивний характер закону, так і розум людини. У той же час пізнавально-подорожувальні цілі туризму фактично витісняють для неї фактор економічних витрат, адже зберігають у пам'яті ті душевні й духовні насолоди, які, вселившись у її тіло через сприйняття матеріального тіла артефактів, продовжують цінуватись попри цінові затрати на туристичні подорожі.

Міжнародні й міждержавні зв'язки у своєму розвитку взаємодетермінуються економічними й соціокультурними факторами. Ми обстоюємо домінантний вплив другого чинника, вважаючи, що сама економіка неможлива без того, щоб пізнавально-туристична сутність людини не мала субстанціального статусу. Слід зважати й на те, що зазначена сутність не має національного статусу, адже людина є найвищим витвором природної еволюції. Звідси логічним є положення про туризм як феномен загальнолюдський, загальнокультурний, врешті - міжнародний. Філософія, закликаючи людину до самопізнання, соціалізує свідомість духовними надбаннями всіх народів. Туристичні взаємозв'язки між ними стають історичними не лише в розумінні знань про минуле. Сучасна людина, формуючи свою свідомість розмаїттям міжнародних вимірів культури, стає історико-комунікативною істотою «тут і тепер». Вона має можливість трансформувати «зустріч з Іншим» в зустріч із собою іншою, а саме: толерантною, здатною до порозуміння з собою, що є умовою порозуміння зі всіма зустрічними представниками будь-яких культур на основі злагоди як цілі міжнародного туризму і міждержавних відносин. Тобто, саме в таких координатах і має відбуватись розвиток міжнародного туризму як водночас виїзного в тому сенсі, що людина має можливість постійного виходу за межі досягнутого нею і суспільством загалом.

Висновки

У дисертації наведені теоретичні узагальнення та практичні напрямки вирішення поставлених завдань.

1. У дисертації, на відміну від домінуючих економічних підходів до феномена міжнародного туризму, що звужує його гуманістичний потенціал, подано нове вирішення, що полягає в розкритті властивого йому духовно-пізнавального спрямування як найбільш адекватного змісту соціально-філософського світогляду, який націлює людину на самопізнання відповідно до її соціально-комунікативної сутності.

2. Науковим здобутком є методологічне визначення основних понять в їх особистісному, а не лише формально-правовому статусі. Турист - людина, що реалізує соціокультурну сутність засобами подорожей як невичерпного джерела підвищення дослідницько-пізнавального інтересу; туризм - засаднича інституційна сфера суспільного життя, що забезпечує його задоволення; міжнародний туризм - соціально-духовний і духовно-практичний процес цілеспрямованого соціокультурного взаємообміну, здійснюваного представниками різних народів, засобами якого досягається взаєморозуміння між ними і створюється своєрідне загальнолюдське суспільство з'єднаних спільним інтересом особистостей.

3. Будуючи в Україні громадянське суспільство, потрібно враховувати зазначену сутність людини і, відповідно, держави як управлінського інституту, покликаного у своїй діяльності керуватись конституційними нормами в їх методологічній спрямованості, яку надає їм соціально-філософська культура мислення. Інші підходи не можуть бути ефективними, адже йдеться про туристичний спосіб життя як діяльний в пізнанні та безпосередній практиці.

4. Філософсько-правовими чинниками становлення міжнародного туризму є конституційно визначена діяльність органів державної влади. Недотримання її представниками законів є наслідком нерозуміння їх гуманістично спрямованої самодіяльної й відповідальної сутності та змісту. Отже, законодавство про міжнародний туризм має базуватись на гуманістичних ідеях про сутнісно змістовні виміри людини, народу, суспільства, держави, розроблені класиками світової думки, а самі розробники мають бути їх носіями.

5. Усвідомлення людиною властивої їй соціокультурної сутності спонукає до прояву активної життєвої позиції щодо пропозицій законодавчого характеру відносно сфери міжнародного туризму. У тісній законодавчій взаємодії органів державної влади і зацікавлених суб'єктів туристичного способу життя слід вбачати основний шлях формування громадянського суспільства, адже практика міжнародного виїзного туризму чи не найбільшою мірою розвиває їх суверенну волю.

6. Поділ людей на різні народи, культури, релігії не повинен бути детермінантним для практичної політики держави. Оптимізація розвитку міжнародного туризму в умовах України має йти шляхом надання детермінуючого статусу факторам: а) багатомовності, оскільки це визначальний чинник гостинності й поваги до народів країн відвідування, адже мова розкриває їх сутність; б) суб'єктності туристів і організаторів туризму, адже в Законі «Про туризм» йдеться про формування «відповідального туризму»; в) збереження й підтримка звичаїв і традицій як найціннішого туристичного продукту, втіленого в різноманітних проявах культури народів світу.

7. Для практичного здійснення наведеного способу детермінації кожна країна має розвивати інститути громадянського суспільства в їх міжнародному статусі. Їх не буде створювати держава як владний інститут. Ініціатива має належати людям, спосіб життя яких детермінований як міжнародний, соціокультурний. Але не позаекономічний. Адже економічне й пізнавально-туристичне - сутнісні протилежності суспільного життя людей, тому завжди є креативні суб'єкти створення структур громадянського суспільства, що тяжіють до міжнародної суб'єкт-суб'єктної співпраці.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Статті у фахових виданнях:

1. Жадько К. В. Міжнародний туризм як чинник міжнародної та міжлюдської інтеграції / К. В. Жадько // Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії: Збірник наукових праць. - Вип.35. - Запоріжжя: Вид-во ЗДІА, 2008. - С.159-167.

2. Жадько К. В. Соціально-філософський підхід до управління сферою міжнародного туризму / К. В. Жадько // Вища освіта України: Тематичний випуск «Безперервна освіта в Україні: реалії та перспективи». - №4 (додаток 1). - К.,2008. - С.66-69.

3. Жадько К. В. Методологічні аспекти в дії механізмів державного управління (соціально-філософський аспект) / К. В. Жадько // Культурологічний вісник: Науково-теоретичний щорічник Нижньої Наддніпрянщини. - Запоріжжя. 2009. - Вип. 22. - С.189-194.

4. Жадько К. В. Міжнародний туризм як субстанційна детермінанта міжнародного взаєморозуміння / К. В. Жадько // Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії: Збірник наукових праць. - Вип.36. - Запоріжжя: Вид-во ЗДІА, 2009. - С.191-201.

5. Жадько К. В. Соціально-філософський підхід до управління міжнародним виїзним туризмом / К. В. Жадько // Грані: Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах. - №1(63). - Дн-ськ, 2009. - С.87-91.

Публікації в інших виданнях:

1. Жадько К. В. Політичні чинники зародження й розвитку міжнародного туризму / К. В. Жадько // Держава та регіони: Науково-виробничий журнал. Серія: Державне управління. - №2. - Запоріжжя:КПУ, 2008. - С.74-78.

2. Жадько К. В. Понятійне визначення механізмів державного управління міжнародним туризмом / К. В. Жадько // Держава та регіони: Науково-виробничий журнал. Серія: Державне управління. - №3. - Запоріжжя:КПУ, 2008. - С.72-76.

3. Жадько К. В. Норми міжнародного права у практиці міждержавних туристичних зв'язків / К. В. Жадько // Проблемы повышения эффективности функционирования предприятий различных форм собственности: Сб.науч.тр. - Вып.1. - Т.1. - Донецк, 2008. - С.211-219.

4. Жадько К. В. Об'єктивні організаційні та політико-правові чинники формування законодавства з міжнародного туризму / К. В. Жадько // Теорія та практика державного управління: Зб.наук. пр. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2008. - С.292-297.

5. Жадько К. В. Міжнародний туризм як фактор формування громадянської свідомості / К. В. Жадько // Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. «Мова як чинник формування громадянина України» (м. Запоріжжя. 16-17 травня 2008 року). - Зап.: ТОВ «ЛІПС» ЛТД, 2008. - С.82-84.

6. Жадько К. В. Міжнародний туризм - субстанційна основа толерантності / К. В. Жадько // Толерантність міжконфесійних відносин: Мат-ли Всеукр. наук.-практ. конф. - Зап.: Вид. ЗДІА, 2009. - С.65-68.

7. Жадько К. В. Особистість як суб'єкт міжнародного туризму / К. В. Жадько // Проблеми особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень / Вісник КНУ ім. Т.Шевченка. - Серія «Соціологія. Психологія. Педагогіка». - Тем. вип. №1 / Відп. ред.: І.П.Маноха. - К., Гнозис, 2009. - С.214-218.

Анотація

Жадько К. В. Феномен міжнародного туризму: соціально-філософський аналіз. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук зі спеціальності 09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії. - Запорізький національний університет, Запоріжжя, 2010.

Дисертація обґрунтовує феномен міжнародного туризму як прояв пізнавально-мандрівної сутності людини як істоти мікрокосмічної й політичної. Засобами міжнародного туризму вона найбільшою мірою актуалізує свій соціально-духовний потенціал, оскільки має можливість всебічно розгорнути атрибутивні складові своєї субстанційної сутності, якими є мова, народ, суспільство, держава, нація. У зв'язку з цим постає необхідність суттєвого оновлення існуючого законодавства, основою якого мають стати соціально-філософські визначення наведених атрибутивних характеристик людини. Визначальними детермінантами розвитку міжнародного туризму вони будуть тоді, коли їх зміст стане фактором детермінації свідомості законодавців і самих туристів.

Ключові слова: турист, туризм, міжнародний туризм, міжнародний виїзний туризм, соціально-філософське знання, соціально-філософський аналіз, феномен міжнародного туризму.

Аннотация

Жадько Е. В. Феномен международного туризма: социально-философский анализ. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.03 - социальная философия и философия истории. - Запорожский национальный университет, Запорожье, 2010.

В диссертации обосновывается феномен туризма вообще, международного туризма в особенности как проявление познавательно-поисковой, осуществляемой средствами путешествий внутри и за пределами страны, сущности человека. Последняя взята в ее универсальном онтологическом качестве как единство микро- и макрокосма, что подталкивает его к такому же универсальному самопознанию, включая социокультурную политическую составляющую. Делается вывод о том, что средствами международного туризма человек способен в наибольшей степени всесторонне развернуть определяющие атрибутивные составляющие своей субстанциональной сущности. В неё включен язык, народ, поскольку он формируется на его основе как социокультурная общность, общество, государство, нация, выступающие как образующие его исходной политико-правовой сущности.

Исходя из наведенных предпосылок, делается акцент на необходимости существенного обновления существующего законодательства о туризме, в первую очередь в той части, которая относится к сфере международных связей человека. Предлагается в основу новых формулировок соответствующих статей Закона Украины «О туризме» положить социально-философские определения атрибутивных свойств человека. В итоге: турист - человек, реализующий свою социокультурную сущность посредством путешествий как постоянного источника поддержания и развития познавательно-исследовательского интереса как первичного, исходного; туризм - сфера общественной жизни, которая обеспечивает человеку его удовлетворение; международный туризм - целесообразный межгосударственный социокультурный взаимообмен, средствами которого достигается мир, согласие и взаимопонимание между народами и создается своеобразная персоналистическая цивилизация объединенных общим интересом людей. Утверждается, что в качестве определяющих детерминант развития международного выездного туризма эти атрибуты человека будут иметь решающее значение тогда, когда их содержание станет фактором детерминации сознания и законодателей, и самих туристов.

Деление людей на различные народы, культуры, цивилизации, религии не может быть детерминирующим фактором для проведения практической политики государства. Оптимизация развития международного туризма в условиях современного развития Украины должна идти путем придания детерминантного статуса таким факторам: а) многоязычие, поскольку это определяющее условие проявления гостеприимства и уважения к народам стран пребывания, ведь язык раскрывает их душевный социокультурный потенциал; б) субъектность туристов и организаторов туристической деятельности, ведь в Законе Украины «О туризме» речь идет о формировании «ответственного туризма»; в) сохранение и всемерная поддержка обычаев и традиций наиболее ценного туристического продукта, воплощенного в самых разнообразных проявлениях культуры народов мира.

Практическое осуществление предложенного в диссертации способа детерминации каждая страна должна в первую очередь развивать институты гражданского общества, основываясь при этом на диалектическом взаимодействии национального и международного правового законодательства практически во всех сферах его жизнедеятельности. Надо исходить из того, что их не будет создавать государство как властный политический институт. Активную инициативную позицию должны занять сами люди, чей образ жизни детерминирован познавательно-туристическими соображениями в их социокультурном и международном направлении. Но отнюдь не внеэкономическом. Тут необходимо учитывать то важнейшее обстоятельство, что экономическое и познавательно-туристическое являются существенными внутренними противоположностями общественной жизни людей, поэтому всегда есть креативные субъекты создания структур гражданского общества, тяготеющие к международному субъект-субъектному сотрудничеству. Философия, призывая человека к самопознанию, социализирует его сознание духовными богатствами всех народов. Туристические взаимосвязи между ними становятся историческими не только в смысле знаний о прошлом. Современный человек, формируя своё сознание разнообразием международных измерений культуры, становится историко-коммуникативным существом «здесь» и «теперь». Он имеет возможность трансформировать «встречу с Другим» на «встречу с Собой» всесторонне развитым и тем самым стать субъектом построения толерантных межгосударственных отношений.

Ключевые слова: турист, туризм, международный туризм, международный выездной туризм, социально-философское знание, социально-философский анализ, феномен международного туризма.

Summary

Zhad'ko K. V. International Tourism Phenomenon: the Socio-Philosophical Analysis. - Manuscript.

Thesis for the Degree of Candidate in Philosophical Sciences, subject field 09.00.03 - Social Philosophy and Philosophy of History - Zaporizhzhya National University, Zaporizhzhya, 2010.

The thesis proves phenomenon of tourism as a whole, international tourism as display of person's cognitively-traveling essence which is a microcosmic and political being. Person actualizes socio-spiritual potential in international tourism having an opportunity to develop comprehensively determining attributive compounds its substational essence: language, people, society, state, nation. It's necessary to renovate present tourism legislation and put in basis socio-philosophical definitions of the declared person's attributive characteristics. They will have the positive decision as international exit tourism development determinants if their meaning'll become determination factor of consciousness as legislators, as tourists.

Key words: tourist, tourism, international tourism, international exit tourism, socio-philosophical knowledge, socio-philosophical analysis, international tourism phenomenon.

Размещено на Allbest.ru