Становлення нелінійного мислення педагога в умовах модернізації вищої педагогічної освіти

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми дослідження. Сучасний етап суспільного розвитку можна визначити як ситуацію культурного та цивілізаційного переходу, що зумовлена зміщенням акцентів із норм і цінностей індустріального на пріоритети інформаціонального суспільства. Даний етап визначається у філософському дискурсі як лімінальний і характеризується новим станом соціально-культурної цілісності, в рамках якого відбуваються зміни соціальних орієнтирів, ідентичності, суспільної свідомості, технологій, способів мислення. Стратегічними орієнтирами розвитку інформаціонального суспільства стають відкритість, інформаціоналізм, активізація людського фактору, поглиблення міжкультурної та міжнаціональної взаємодії.

За таких умов зростають вимоги до особистості, яка, перебуваючи у процесі постійної адаптації і самозміни відповідно до швидкозмінних суспільних тенденцій, переживає кризовий, переломний, пороговий етап свого становлення. На сьогодні виникає потреба в особистості, яка є не лише накопичувачем певної суми знань, умінь і навичок, необхідних для професійної діяльності, а володіє способами здобуття необхідних знань та стратегіями життєдіяльності в суспільстві. Тому відбувається зростання ролі освіти як джерела нового знання, ідей, технологій.

Вирішального значення в інформаціональному суспільстві набуває вища освіта як середовище інформаційного обміну, яке передбачає не лише засвоєння, але й передачу та генерування нової інформації в обмін на отриману, а також продукування знань, що актуалізує проблему зміни типів мислення і стилів поведінки. Сучасна освітня ситуація в Україні характеризується модернізаційними процесами, які зорієнтовані на переосмислення існуючих традицій та становлення нової освітньої моделі, що є релевантною з огляду на потреби і запити суспільства.

Актуальність дослідження пов'язана з необхідністю реорганізації освітнього процесу відповідно до модернізаційних стратегій, серед яких: перехід від репродуктивно-інформаційних і предметно-диференційованих до інтегрованих знань, відмова від авторитарного стилю викладання на користь встановлення нового типу освітніх відносин, що заснований на діалогічній співпраці та взаємодії, а також використання відкритих, нелінійних методів навчання, що стимулюють саморозвиток особистості суб'єктів освітнього процесу.

Однією з ключових фігур в освіті є сучасний педагог, його світогляд, культура, стратегії мислення, оскільки саме цим визначається вибір методологічного інструментарію, форм взаємодії, технологій в освітньому процесі, що є факторами впливу на становлення особистості учнів. Тому разом з вимогами кваліфікаційного, професійно-компетентнісного плану, які висуваються до студентів педагогічних вищих навчальних закладів, в тому числі й Болонськими домовленостями, важливою складовою підготовки майбутніх педагогів сьогодні стає зміна типу мислення.

Звернення до визначеної проблематики зумовлене парадигмальними зрушеннями в сучасній освіті. Вони вимагають від педагога спроможності: долати стереотипи; адекватно сприймати швидкозмінювану реальність; аналізувати процеси і явища за доби лімінальності, коли руйнуються традиційні цінності, а нові ще не з'явились, відбувається хаотизація соціокультурного простору, наростання невизначеності буття, стохастичності і можливості ризиків; приймати адекватні рішення в умовах нестандартної ситуації, здійснювати свідомий вибір шляхів і методів освітньої діяльності та досягати визначених нею цілей. Такий стиль діяльності зумовлює необхідність становлення нелінійного мислення педагога, що дозволяє розглядати складнісні, багатовимірні, нерівноважні системи, до яких відноситься й освіта. Потреба у подібній переорієнтації спричинена появою нового типу особистості - номадичної, що відкрита до взаємодії, знаходиться у процесі постійного творчого пошуку, самоструктурування та самовибудовування. За таких умов потребують перегляду й функції педагога: він виступає не лише транслятором соціального досвіду, а й фасилітатором, який допомагає у виборі можливих шляхів розвитку особистості, залучається до співучасті у процесі її становлення. У контексті сформульованих освітніх проблем нелінійні стратегії мислення виступатимуть одним з методологічних орієнтирів особистісної трансформації педагога, а, отже, модернізації вищої педагогічної освіти.

Стан наукової розробки проблеми. Джерела за темою дослідження охоплюють досить широке коло філософських та педагогічних проблем. Тому проаналізовані праці варто згрупувати за декількома напрямами.

Отже, сьогодні існує чимало праць, присвячених модернізації вищої педагогічної освіти, впровадженню нелінійних стратегій в освітній процес, аналізу мисленнєвих процесів. Але факт залежності модернізаційних перетворень від якості підготовки сучасного педагога, яка, в першу чергу, визначається когнітивною сумісністю останнього з соціальними запитами, актуалізує проблему становлення нелінійного мислення педагога в умовах переходу до нового типу освіти, що і зумовлює вибір теми дослідження.

Мета дослідження - розробити концептуальну модель становлення нелінійного мислення сучасного педагога у нових соціокультурних та дискурсивних практиках як одного зі стратегічних орієнтирів модернізації вищої педагогічної освіти.

Досягнення означеної мети зумовило постановку і виконання наступних завдань:

- розглянути концепт «нелінійність» у проблемному полі філософії освіти;

- проаналізувати процес модернізації вищої педагогічної освіти на основі нелінійного підходу;

- дослідити феномен нелінійного мислення в історико-філософському контексті;

- розкрити сутність, основні властивості концепту «нелінійне мислення педагога» та його потенційні можливості для освіти;

- з'ясувати взаємозалежність освітнього ідеалу, мети освіти і стратегій мислення особистості педагога;

- проаналізувати основні особливості професійної підготовки сучасного педагога у вищому педагогічному навчальному закладі та теоретичні засади, на яких вона здійснюється.

1. Нелінійність як концептуальна ідея сучасної філософії освіти та модернізації вищої педагогічної освіти

Експліковано методологічний потенціал концепту нелінійності для розуміння сучасних освітніх процесів. Аналізуються модернізаційні процеси в системі вищої педагогічної освіти з позиції нелінійного підходу.

Розглядаються провідні методологічні позиції, в яких відображені основні підходи до розуміння нелінійності як феномена постнекласичної раціональності. Зазначається, що, з точки зору синергетичного підходу, нелінійність розкриває властивості систем, здатних до самоорганізації, та основні характеристики, якими виступають: принцип посилення флуктуацій, пороговість чутливості, дискретність шляхів еволюції, можливість емерджентних змін, самовплив. До проблемного поля дослідження залучені різні методологічні позиції, презентовані сучасною філософією, серед яких: постмодернізм, постструктуралізм, постпозитивізм, філософія фемінізму. У рамках даних дослідницьких програм феномен нелінійності розкривається з позицій: концепції ризоми (Ж. Дельоз та Ф. Гваттарі), де нелінійність передбачає комплексність сприйняття, яка допоможе уникнути одновимірного бачення світу і мислити ризоматично, а також, відкритість як можливість зв'язку з новими різнорідними елементами; інтертекстуальності (Ю. Крістєва), що означає розмивання меж системи, в результаті чого вона позбавляється кінцевості і закритості, стає внутрішньо неоднорідною, множинною і характеризується цитатністю, децентрованістю, безмежністю, деперсоналізацією автора, неструктурованістю, відкритістю, потенціалом самоорганізації; нелінійного письма (Ж. Дерріда), в якому підривається тотальність лінійних структур і міститься становлення, рух думки, що проявляє моменти нелінійності думки, змістів, не доведених до репрезентації; ідей чутливості до відмінностей та досвіду Іншого (Дж. Флекс, С. Бордо, Е. Гросц). Також розглянуто нелінійність в працях Ж. Ліотара як опозицію до універсалізму, мета-наративів і узагальненості М. Фуко, де даний концепт конституюється через ідею про нестабільність і безмежність письма як середовища, що самоорганізується.

Зазначено, що дані ідеї є такими, що взаємодіють, взаємодоповнюють одна одну, створюючи своєрідні «плато» концепту нелінійності, а також накопичують методологічний потенціал для можливого застосування найбільш плідних його ідей в освітній сфері. Аналізуються підходи до експлікації концепту нелінійності, презентовані у сучасному філософсько-освітньому дискурсі, виявляються найбільш плідні з них для подальшого використання нелінійного підходу до освітнього процесу.

Показано евристичність даного підходу для розгляду модернізаційних процесів в освіті, що виявляється у розумінні:

- Освіти як відкритої, складної, метастабільної, ризоморфної системи, яка перебуває у процесі становлення. Конституювання освітнього середовища як ризоморфного передбачає його процесуальну плюральність, в контексті якої співіснують, перетинаються, змінюють одна одну різноманітні версії освітнього буття. Освіта постає як система здатна до саморуху, що характеризується іманентними пульсаційними версифікаціями своїх моделей.

- Буття освітнього середовища як нон-фінальної динаміки освітніх моделей відповідно до темпів розвитку швидкозмінного суспільства.

- Релевантності освітньої моделі лише в контексті її відповідності суспільним викликам і потребам, оскільки, згідно з принципом нон-селекції серед моделей, що послідовно змінюють одна одну, жодна не може бути аксіологічно виокремленою як переважаюча.

Модернізація вищої педагогічної освіти інтерпретується як комплексне, багатовимірне перетворення усіх її складових, в результаті якого відбувається становлення нової освітньої моделі як однієї з версій освітнього буття. Визначаються атрактори даного процесу, серед яких: інтеграційні процеси в освіті, в тому числі входження України у Болонський процес, та парадигмальні зрушення в освітній галузі, які передбачають становлення нової освітньої моделі. Аналізуються засадничі принципи освітньої моделі, а саме: поліваріантність, відкритість, цілісність, інноваційність. Зазначається, що методологічним підґрунтям модернізаційних процесів в системі вищої педагогічної освіти є нова освітня парадигма, в основі якої лежать положення філософії, заснованої на постнекласичному типі наукової раціональності.

Виокремлюється низка перетворень у системі вищої педагогічної освіти, в рамках яких відбувається становлення нової освітньої моделі. Серед структурних перетворень визначаються: оптимізація мережі вищих педагогічних навчальних закладів; запровадження національної системи кваліфікацій, що узгоджуватиметься із напрямами освіти та підготовки Європейського простору вищої освіти; запровадження трьохциклової системи освіти. Досліджуються змістові аспекти модернізації, серед яких: створення системи безперервної освіти, переорієнтація цілей вищої педагогічної освіти, трансформація її змісту, удосконалення навчально-методичного забезпечення освітнього процесу.

2. Концептуальні засади нелінійного мислення та його освітній потенціал

Присвячений з'ясуванню теоретичних і методологічних засад нелінійного мислення педагога та розкриттю його можливостей в освітній сфері.

Аналізуються основні підходи до розуміння мислення в історії філософії. Досліджуючи концепт мислення як предмет філософії в історичному ракурсі, виокремлюються ідеї, які можна розглядати як теоретичні передумови виникнення концепту «нелінійне мислення». Історико-філософський аналіз свідчить, що мислення з античних часів розумілося як складний і суперечливий феномен.

Експлікуються концепції становлення нелінійного типу мислення, серед яких: концепції нелінійного мислення В. Аршинова, В. Буданова, І. Добронравової, О. Князевої, С. Курдюмова, в яких дане поняття розглядається з позиції синергетичного підходу як самоорганізаційний процес; концепція номадизму, розвинена Ж. Дельозом та Ф. Гваттарі, в рамках якої конституюється феномен номадичного мислення; розвиток уявлень про складносистемне мислення (К. Майнцер) як можливість керувати хаосом і випадковістю в складному нелінійному світі і використовувати створюючі можливості синергетичних ефектів; можливісне мислення (М. Епштейн) як рух крізь дійсність до прихованих в ній можливостей; сценарне мислення (А. Огурцов), яке передбачає фіксацію багатоваріантних шляхів еволюції і нелінійної динаміки складних систем при певному значенні індикаторів і їх поєднань, проходження точки біфуркації і необхідності вибору оптимального і найбільш прийнятного для тієї чи іншої мети шляху еволюції; посибілістське мислення (Л. Горбунова), яке експліковане у вигляді цілісної єдності взаємозалежних принципів, що реалізуються в міждисциплінарних та трансдисциплінарних дослідженнях; складне мислення (Е. Морена) як здійснення безперервного діалогічного руху між простим і складним, які створюють ризоматичний дискурс для розгляду даного концепту.

Досліджуються експлікації феномена нелінійного мислення педагога у сучасному науковому дискурсі. Уточнюється поняття «нелінійне мислення педагога», а також визначаються основні його характеристики, серед яких: інноваційність, цілісність, інтегративність, прогностичність, трансгресивність, плюралістичність, можливісність, ризоматичність, критичність, відкритість, масштабність, готовність до діяльності в ситуаціях нестабільності, доповнюваність, спрямованість на виникаюче ціле. Механізм самоорганізації такого мислення може бути представлений як заповнення прогалин у мережі знання, самовибудовування когнітивної структури, самозбірка цілісного образу. Розкриваються можливості нелінійного мислення в освіті, які полягають у реалізації принципів і настанов нової освітньої парадигми. Виходячи з принципу методологічного плюралізму, в роботі не абсолютизується поняття нелінійності, пропонується застосування як нелінійних, так і лінійних стратегій мислення, які знаходяться у процесі взаємодоповнення та взаємодії.

З'ясовується потенціал нелінійного мислення для педагогічного працівника. Він виявляється у переосмисленні: 1) онтологічних засад освіти, що передбачає розуміння освітнього простору як відкритої, складної системи, яка перебуває у процесі самоорганізації; 2) антропологічних та аксіологічних пріоритетів освіти, що означає відхід від формуючого підходу в навчально-виховному процесі на користь самостановлення, самовибудовування особистості, сприйняття суб'єктів освітнього процесу як його самоцінності; 3) соціально-філософських вимірів освіти, що виявляється у переорієнтації ролі вчителя в освітньому процесі відповідно до соціальних запитів інформаціонального суспільства; 4) методологічних засад та змісту навчального матеріалу, що забезпечить відхід від методологічного монізму, інноваційність та авторство у викладанні предметів; використання інноваційних методів; переосмислення ролі навчального підручника як підручника-самовчителя, організатора навчального процесу для всіх його учасників.

3. Вища педагогічна освіта в контексті нелінійної методології: праксеологічний аспект

Пропонуються можливі напрями застосування нелінійного підходу для удосконалення процесів підготовки сучасного педагога.

На основі аналізу законодавчих документів у галузі освіти, наукової літератури, проведеного напівструктурованого інтерв'ю зі студентами, випускниками вищих педагогічних навчальних закладів, а також педагогами-практиками, показується невідповідність мети освіти, сучасного освітнього ідеалу суспільним запитам. Зазначено, що в умовах інформаціонального суспільства відбувається відхід від освітнього ідеалу, що постулює всебічно розвинену особистість, як незмінного, сталого, переважно зовнішньо заданого орієнтиру освітньої діяльності до визнання інноваційної людини, здатної до освіти протягом життя, самоосвіти і самоорганізації у відповідності до суспільних потреб, які перебувають у процесі постійної зміни. Така особистість визначається сучасної філософією як «номадична». Основними її атрибутами є нелінійність мислення, здатність самостійно приймати нестандартні рішення, винахідливість, творчість, постійне знаходження у стані пошуку, здатність генерувати нові ідеї, започатковувати нові види і способи діяльності, рух до самовдосконалення. Наголошується, що особистісно-орієнтований підхід в освіті передбачає зміщення акцентів у визначенні її мети як зовнішньо даної на користь посилення кореляції освітнього процесу із внутрішніми інтенціями особистості. З огляду на це, пропонуються варіанти перевизначення мети освіти, одним з яких є таке: створення умов, які дозволяють допомогти людині у виборі можливих шляхів розвитку, розкритті власного потенціалу в процесі самопізнання та самостановлення, а також у розв'язанні найважливішої світоглядної проблеми - пошуку свого місця в складному світі, що постійно змінюється. Зазначається, що результатом реалізації такої мети в освіті буде становлення особистості педагога, що володіє нелінійними стратегіями мислення.

Наголошується на необхідності використання в освіті нелінійних методів навчання як інноваційних, серед яких: метод самоосвіти, пробуджуючого навчання, навчання як адаптивної модифікації, навчання як фазового переходу, метод гештальт-освіти, метод створення ігрових моделей. Стверджується, що використання зазначених методів організації процесу підготовки майбутнього педагога дозволить реалізувати новий тип взаємодії суб'єктів освітнього процес, що передбачає взаємодію, діалог, спілкування з приводу знання, яке знаходиться в процесі становлення.

Визначаються основні напрями реорганізації навчального процесу у вищому педагогічному навчальному закладі:

- по-перше, зміна орієнтації навчально-виховного процесу з формуючого впливу на взаємодію між суб'єктами;

- по-друге, використання поряд з традиційними нелінійних методів навчання та інноваційних форм організації навчального процесу;

- по-третє, акцентуація при вивченні педагогічних дисциплін на осмисленні та визначенні змісту освіти, самостійному виборі стилю педагогічних відносин з урахуванням індивідуальних якостей педагога;

- по-четверте, переосмислення змісту сучасних підручників і посібників з педагогічних дисциплін.

Здійснюється аналіз найбільш поширеної у педагогічних вищих навчальних закладах навчально-методичної літератури з педагогічних дисциплін з метою виявлення її відповідності тенденціям освітнього розвитку і здатності сприяти становленню нелінійного стилю мислення. Здійснений контен-аналіз дозволив виявити: 1) факт тяжіння до редукціонізму при побудові змісту сучасних підручників і посібників з педагогічних дисциплін; 2) недостатню розробленість їх методологічної складової; 3) наративний характер презентації навчального матеріалу; 4) переважання завдань репродуктивного характеру.

Запропоновано основні шляхи когнітивної переорієнтації змісту навчального матеріалу у підручниках і посібниках з педагогічних дисциплін з метою вдосконалення процесу підготовки сучасного педагога, а саме:

- побудова змісту на засадах методологічного плюралізму;

- презентація педагогічних проблем як поліальтернативних;

- проблемний характер викладу навчального матеріалу і завдань;

- відкритість навчального матеріалу для доповнень.

Висновки

філософський педагогічний професійний нелінійний

У Висновках поряд із визначенням актуальних аспектів подальшої розробки проблеми, обґрунтування її теоретичного та практичного значення, підводяться підсумки здійсненого дослідження, які у загальному вигляді репрезентовані елементами наукової новизни, що виносяться на захист.

У роботі експліковано феномен нелінійності як одну з сучасних концептуальних ідей філософії освіти та методологічних орієнтирів модернізації вищої педагогічної освіти. Поняття нелінійності розглядається як дискурсивне у сучасній філософії освіти. З точки зору синергетичного підходу концепт нелінійності інтерпретується як властивість систем, здатних до самоорганізації, що характеризується принципом посилення флуктуацій, пороговістю чутливості, дискретністю шляхів еволюції, можливістю емерджентних змін, самовпливом. У контексті постмодерністської філософії зміст даного концепту розкривається через ідеї: ризоми (Ж. Дельоз та Ф. Гваттарі), інтертекстуальності (Ю. Крістєва), нелінійного письма (Ж. Дерріда), децентрацїї (Ж. Ліотар), стрибкоподібного чергування епістем (М. Фуко), невпорядкованого розвитку та принципу проліферації (П. Фейєрабенд), визнання чутливості до відмінностей та досвіду Іншого (Дж. Флекс, С. Бордо, Е. Гросц).

Проаналізовано процеси модернізації вищої педагогічної освіти з позиції нелінійного підходу, який дозволив:

- визначити модернізацію системи вищої педагогічної освіти як комплексне, багатовимірне перетворення усіх її складових, в результаті якого відбувається становлення нової освітньої моделі як однієї з версій освітнього буття;

- з'ясувати методологічну основу модернізаційних процесів, в якості якої виступає нова освітня парадигма;

- проаналізувати структурні і змістові перетворення в освітній системі, що є результатом модернізаційних процесів;

В процесі теоретико-методологічного аналізу історико-філософських експлікацій нелінійного мислення розглянуто концепції В. Аршинова, В. Буданова, І. Добронравової, О. Князевої, С. Курдюмова, номадичного мислення Ж. Дельоза та Ф. Гваттарі, сценарного мислення А. Огурцова, посибілістського мислення Л. Горбунової, складносистемного мислення К. Майнцера, можливісного мислення М. Епштейна, складного мислення Е. Морена на основі принципу проліферації, що складають проблемне поле даного концепту і є найбільш дотичними до даного дослідження. Спільні для даних концепцій положення, а саме: ризоматичність, трансгресивність, можливісність, складність, готовність до появи нового, плюралістичність, відкритість, рухомість - стали взасадничими для створення концептуальної моделі нелінійного мислення педагога.

У результаті проведеного дослідження було уточнено розуміння концепту «нелінійне мислення педагога» через визначення його сутності як типу мислення, що: а) розглядає освіту і людину як відкриті, складні, ризоморфні системи, що перебувають у стані іманентної рухомості та реалізації креативного потенціалу самоорганізації; б) передбачає відповідні стратегії життєдіяльності і моделі поведінки у швидкозмінюваному світі; в) визнає важливість особистісного вибору - самоконфігурування засобами освіти. Відзначено, що даний тип мислення характеризується інноваційністю, цілісністю, інтегративністю, прогностичністю, трансгресивністю, плюралістичністю, можливісністю, ризоматичністю, критичністю, відкритістю, масштабністю, готовністю до діяльності в ситуаціях нестабільності, доповнювальністю, спрямованістю на виникаюче ціле. Механізм самоорганізації такого мислення може бути представлений як заповнення прогалин в мережі знання, самовибудовування когнітивної структури, самозбірка цілісного образу.

З'ясовано можливості нелінійного мислення для сучасного педагога, що передбачають: переорієнтацію у розумінні освітнього процесу на засадах нелінійної методології, відмову від нерелевантних, застарілих підходів і форм взаємодії учасників освітнього процесу, удосконалення його навчально-методичного забезпечення.

Проаналізовано сучасний освітній ідеал, мету освіти у співвідношенні із стратегіями мислення сучасного педагога, на основі чого виявлено невідповідність мети освіти сучасному освітньому ідеалу, який має, передусім, корелюватися із феноменом інформаціоналізму та виходити із розуміння особистості як номадичної, а також узгоджуватися із швидко змінюваною реальністю і передбачати етичну відповідальність у суспільстві. Виходячи з цього було запропоноване перевизначення мети освіти як створення умов, які дозволяють допомогти людині у виборі можливих шляхів розвитку, розкритті власного потенціалу в процесі самопізнання та самостановлення, а також у розв'язанні найважливішої світоглядної проблеми - пошуку свого місця в складному світі, що саморозвивається. Відповідно до такої мети виникає необхідність в реорганізації освітнього процесу, що полягає у застосуванні інноваційних технологій навчання.

Оцінка методичного арсеналу вищої педагогічної освіти, до якого переважно включені підручники, навчальні посібники з педагогічних дисциплін, методи та форми організації навчального процесу, засвідчує, що вона не готова до реалізації запитів сучасного суспільства. Продемонстровано, що підготовка майбутніх педагогів у вищих навчальних закладах здійснюється в контексті репродуктивного підходу, супроводжується використанням нерелевантних методів навчання, підручники побудовані на засадах лінійності, моноонтологізму, редукціонізму.

Запропоновано наступні напрями реорганізації процесу підготовки майбутніх педагогів: а) передусім, відмова від формуючого підходу в освітньому процесі, який характерний для класичної освітньої парадигми, на користь співпраці, взаємодії між його учасниками; б) використання поряд з традиційними нелінійних методів і форм організації навчального процесу; в) створення можливості під час вивчення педагогічних дисциплін для студентів самостійного вибору стилю педагогічних відносин. Важливим для процесу підготовки педагога є переосмислення змісту навчальних програм, сучасних підручників та посібників з педагогічних дисциплін на засадах нелінійної методології, що не означає заперечення інших методологічних підходів як взасадничих для реконструкції наявного методичного забезпечення у педагогічних ВНЗ. У дисертації не ставиться мета формування чергової бінарної опозиції «лінійність-нелінійсть», виходячи з визнання методологічної релевантності кожного з її елементів відповідно до різних соціокультурних, історичних, освітніх контекстів і практик. У даному випадку нелінійна методологія виступає одним з можливих підходів до вивчення освітніх процесів, що дозволить, зокрема осучаснити, збагатити зміст проаналізованої методичної літератури та урізноманітнити методи і форми підготовки майбутніх педагогів. З огляду на це залучення до аналізу освіти інших методологічних проектів може бути предметом подальших наукових розвідок.

Література

1. Коломієць А.М. Вплив інтеграційних освітніх процесів на становлення нелінійного мислення особистості / А.М. Коломієць // Нова парадигма: журнал наукових праць / Гол. ред. В.П. Бех. - К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2007. - Випуск 65. - Ч. 1. - С. 287-293.

2. Коломієць А.М. Становлення нелінійного мислення вчителя в умовах переходу до постнекласичної освіти / А.М. Коломієць // Філософські науки: збірник наукових праць. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2008. - Випуск 2. - С. 192-199.

3. Коломієць А.М. Основні аспекти теоретико-методологічної переорієнтації професійної підготовки педагога / А.М. Коломієць // Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії: Збірник наукових праць / Гол. ред. В.Г. Воронкова. - Запоріжжя: Вид-во ЗДІА, 2008. - Випуск 34. - С. 221-229.

4. Коломієць А.М. Мета вітчизняної освіти в контексті синергетичного підходу / А.М. Коломієць // Вісник Дніпропетровського університету. Філософія. Соціологія. Політологія. - Дніпропетровськ, 2008. - Випуск 17. - С. 155-160.

5. Коломієць А.М. Нелінійність як один з методологічних орієнтирів сучасної освітньої парадигми / А. М. Коломієць // Філософські науки: збірник наукових праць. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2010. - Випуск 1(2). - С. 203-209.

Размещено на Allbest.ru