Становлення гендерного суб’єкту на перетині дискурсів масової культури і політики (на прикладі Німеччини)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Імені В.Н. КАРАЗІНА

ПРИХОДЬКО Олена Олександрівна

УДК 130.2[305 + 316.723]

СТАНОВЛЕННЯ ГЕНДЕРНОГО СУБ'ЄКТУ НА ПЕРЕТИНІ ДИСКУРСІВ МАСОВОЇ КУЛЬТУРИ І ПОЛІТИКИ (на прикладі Німеччини)

Спеціальність 09.00.04 - філософія культури, філософська антропологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

Харків - 2010

ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Робота виконана в Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник

доктор філософських наук, професор кафедри теорії культури і філософії науки Жеребкіна Ірина Анатоліївна, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна

Офіційні опоненти:

доктор філософських наук, професор, завідувач кафедри філософії Проценко Ольга Петрівна, Харківський державний технічний університет будівництва та архітектури

кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії Плахотник Ольга Василівна, Національний аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського “ХАІ”

Захист відбудеться «7» квітня 2010 р. о 15.15 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.06 Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою:

61077, м. Харків, пл. Свободи 6, ауд. 253.

З дисертацією можна ознайомитися у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою:

61077 м. Харків, пл. Свободи, 4.

Автореферат розісланий «_3__» березня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.В. Українець

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ|

Актуальність теми дослідження полягає у переосмисленні постмодерної ситуації трансформації гендерного суб'єкта у Західній Європі у соціально-політичному просторі і віддзеркалення цих трансформаційних процесів у масовій культурі на перетинах локального і глобального. Як результат подальшої глобалізації масова культура виходить за межі культурного і підлягає все більшому політичному регулюванню, у свою чергу, впливаючи на політичні практики. У цьому контексті починає розгортатися політика гендерного мейнстрімінгу як новітня політика рівноправ'я і уможливлення включення різних гендерних суб'єктів до політичного, культурного і соціального життя суспільства, що веде до формулювання і конструювання нового загальноєвропейського суб'єкту - гендерного.

Значні трансформації трактування суб'єкту знаходять віддзеркалення у культурі Німеччини, яка опинилася на перехресті Заходу і Сходу, маючі у своїй внутрішній структурі після об'єднання країни як західний, так і східний елементи. Намагаючись поєднати в собі обидві структурні елементи, Німеччина слугує програмним прикладом взаємодій і взаємовпливів культурного і політичного національного (локального) і наднаціонального (глобального) значення на становлення нового суб'єкту - гендерного. Поширення в Західній Європі загалом, і в Німеччині в окремому випадку, політик гендерного мейнстрімінгу, який своєю першочерговою метою мав політики рівноправ'я суб'єктів, призвело до появи конфліктів і непорозумінь. Розробка ідей гендерного мейнстрімінгу припадає на початок феміністського руху третьої хвилі, трансгендерного і квир-руху, які за свою мету обирають визнання (Anerkennung) їхньої суб'єктивності і права на участь в політичних процесах, але, як показує досвід Німеччини, гендерний мейнстрімінг опинився під впливом неоліберальних політик, фіксуючи не лише гендерні суб'єкти, але і дихотомію опозиції Захід-Схід.

На цьому фоні все більш актуальним стає і взаємозв'язок масової культури Німеччини з політичною, соціальною і економічною сферами суспільства, тому гендерний мейнстрімінг також впливає на створення продуктів масової культури. Жіночі журнали як різновид популярного і численного продукту культури, при цьому, отримують виняткове місце на перетині дискурсів політичного і культурного, завдяки своєму (само)визначенню як саме «жіночі» і впливаючи, тим самим, на сприйняття і становлення гендерного суб'єкту. Актуальним є аналіз специфічності становлення гендерного суб'єкту на перетині соціокультурних і політичних дискурсів як на локальному, так і на глобальному рівнях, в їхньому віддзеркаленні на сторінках жіночих журналів, тому що у порівняні з минулими роками відбуваються значні зміни у тематиці жіночих журналів під впливом гендерної політики, трансформаційних процесів в економіці і культурі, соціальних рухів, і відбувається переосмислення суб'єкту, яке залишається, однак, поза межами критичних досліджень як тривіальне, повсякденне і моментaне. Тому у дисертаційному дослідженні емпіричною частиною було обрано саме аналіз таких перетинів на прикладі|зразку| двох німецьких журналів локального і глобального значення:|часописів| на прикладі німецького жіночого журналу «Бригіте» і німецького варіанту «Космополітен».

В умовах європеїзації українського суспільства аналіз конструювання нового гендерного суб'єкту на перетині політичних і культурних дискурсів на прикладі Німеччини є важливою складовою і актуальним для подальшого розвитку стратегій, направлених на вирішення дихотомічного культурно-політичного протистояння Заходу і Сходу (яке рефлектується у межах самої країни), локального і глобального, а також на побудову гендерної політики, яка набирає популярності в країні, але якій бракує теоретичної і практичної бази, яка склалася вже в західноєвропейському контексті. Таке дослідження є актуальним для українського контексту і тим, що український ринок все більш поповнюється західними прикладами продуктів масової культури, серед яких жіночі журнали займають центральне місце поряд з кіно, музикою і художньою літературою, тому дисертаційне дослідження дає змогу подальшого компаративного аналізу у сфері жіночих журналів місцевого і міжнародного значення.

Ступінь наукової розробленості проблеми гендерного суб'єкту на перетині дискурсів масової культури і політики у вітчизняній і пострадянській філософії залишається дотепер фрагментарним і частковим. У той час коли дослідження з масової культури ведуться ще з радянських часів, формування гендерних досліджень припадає на пострадянський період.

В радянські часи вивченню масової культури приділялася увага таких дослідників як Г. Ашин, Ю. Давідов, О. Карцева, А. Кукаркін, В. Шестаков, які розглядали її як ідейно-естетичний продукт виключно західної імперіалістської культури, як продукт капіталістичного світового порядку. Навіть зараз дослідження масової культури все ще відображають частково логіку радянських культурологічних досліджень з побудовою бінарних опозицій високого/низького (Н. Киященко). Однак слід зазначити також і зміни у даному підході, які представлені, по-перше, на загально-теоретичному плані: В. Подорога, В. Звєрєва, К. Тєплиц, О. Аронсон. По-друге, зявляються численні дослідження конкретних прикладів маскультурного продукту, але більш у рамках соціологічних, аніж філософських наук: Л. Гудков, Б. Дубін (соціологія культури, масова література), А. Звєрєв, М. Черняк, В. Єрофєєв, М. Аржанов, Т. Кузнєцова, О. Оленіна. Суттєвий внесок у вивчення масової культури зробили В. Табачковський, В. Малахов. Представниками української філософської думки такими як О. Проценко, І. Карпенко, А. Єрмоленко, Т. Гундорова, Я. Кунденко було досліджено і розроблено важливі нові підходи щодо різних аспектів і проявів масової культури. Загалом Харківська філософська школа, до якої належать вже згадані філософи О. Проценко, І. Карпенко, а також Я. Білик, І.З.Цехмістро, О. Бурова, Н. Корабльова, З. Алфьорова, С. Євтушенко, М. Култаєва, О. Мамалуй зробила значний вклад в філософське та соціокультурне осмислення цілісності людського буття і сучасного розвитку культури.

Західний підхід до масової культури також зазнав значних змін. Для раннього підходу до вивчення масової культури, яскравими представниками якого є Т. Адорно, М. Хокхаймер, Маркузе, Т. Еліот, Д. Рисмен, притаманим є ставлення до цього типу культури як можливої загрози духовності, гуманості, втрати індивідуальності і індивіда, техніцизації суспільства. Однак дихотомічність підходу щодо масової культури як негативного явища у порівнянні з «істиною» високою культурою нівелювалася з появою Бірмінгемської школи (С. Холл, Р. Хогарт, Р. Вільямс, Д. Морлі, Ш. Брандсон) досліджень культури, інноваційною основою якої був підхід до дослідження культури не як однієї дисципліни: головним принципом стає інтердисциплінарність як підходів/інтересів, так і методів, їх комбінації і інтеграції, які спрямовані на вивчення теперешнього стану культури без її оцінювання у морально-етичних рамках «негативний»/«позитивний», «гарний»/«поганий». Нову хвилю до досліджень масової культури було додано і дослідниками з постмодернізму (Ф. Джеймісон, Ж. Бодріяр та інші).

Попри те, що гендерна проблематика в українському контексті вже розглядається на державному рівні, її дослідження залишаються частковими і потребують інтердисциплінарного і інтерсекціонального підходу. Все ж можна визначити дослідників, які, почавши використовувати гендерну методологію з 80-90х років минулого сторіччя відзначилися значним внеском до розвитку пост-радянських гендерних досліджень: І. Жеребкіна, Н. Чухим, С. Павличко, І. Кон, В. Суковата, Т. Кліменкова, Л. Кобелянська, З. Айвазова, Н. Лавріненко. Гендерною проблематикою у масовій культурі на пострадянському просторі займалися А. Усманова (кіно), Н. Хамітов, Т. Бурейчак, О. Туркіна і І. Горшев (реклама). При аналізі концепцій гендерного суб'єкту у роботі були використанні першоджерела західних дослідниць і дослідників таких як Дж. Батлер, Р. Конел, Ю. Хальберстам, Ю. Кристева, Е. Грош, Л. Ірігарей, І. Седжвік. Оскільки досліджуваним є контекст німецької масової культури і політично-культурного дискурсу для аналізу гендерного аспекту масової культури використовувалися також дослідження німецьких культурологів, гендерологів і філософів Х. Бубліц, Б. Дуден, М. Ферее, С. Харк. Гендерному мейнстрімінгу як філософській і політичній проблематиці були присвячені роботи таких дослідниць як І. Інглер-Деткен, Б. Розенкранц, Б. Зауер.

Незважаючи на наявність праць, присвяченних гендерній проблематиці і масовій культурі, аналіз літературних джерел вказує на відсутність комплексного підходу до вивчення ставлення гендерного суб'єкту у масовій культурі як в українському контексті, так і в німецькому і, в загалі, у західному. Бракують також окремі праці, присвячені саме ролі масової культури і політичної практики гендерного мейнстрімінгу у формуванні гендерного суб'єкту, що й обумовило актуальність теми дослідження: вивчення і аналіз конструювання гендерного суб'єкта на перетині дискурсів політичних (гендерний мейнстрімінг) і масової культури не проводився в українському академічному контексті.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано в межах наукової комплексної теми кафедри теорії культури і філософії науки «Концепція цілісності: проблема духовності в науці і культурі» (д/р № UA 01008737Р).

Об'єктом дослідження є гендерний суб'єкт в масовій культурі на перетині з політичним дискурсом гендерного мейнстрімінгу у масовій культурі Німеччини.

Предметом дослідження є становлення гендерного суб'єкту на перетині дискурсів масової культури і політики на прикладі Німеччини.

Мета дослідження полягає у визначенні соціокультурного дискурсу в конструюванні гендерного суб'єкту на прикладі масової культури і політики гендерного мейнстрімінгу у Німеччині. Поставлена мета визначає такі основні завдання дослідження:

· дослідити концептуальні зміни у ведучих західних філософських підходах до масової культури і гендеру;

· виявити теоретичний і методологічний потенціал існуючих дискурсів щодо взаємодії масової культури і гендеру;

· проаналізувати репрезентацію гендеру у масовій культурі із застосуванням принципу «гегемонія»;

· дослідити концептуалізацію «Захід-Схід» як частину системи раціоналізації практик виключення в її застосуванні на самому Заході для подальшого аналізу культури на прикладі Німеччини;

· розкрити і проінтерпретувати стратегії формування гендерного суб'єкту на аналізі конкретних політик гендерного мейнстрімінгу і спроби створення «європейського» суб'єкту» в межах ЄС;

· на основі аналізу політик гендерного мейнстрімінгу як політик створення гендерного суб'єкта дослідити конструювання гендерного суб'єкта на прикладі німецьких жіночих журналів.

Теоретико-методологічною основою дисертаційного дослідження є застосування компаративного аналізу для порівняння двох жіночих видань, а також структурно-функціонального підходу для аналізу законодавчих проєктів. Мета та завдання дисертаційного дослідження обумовлюють застосування також відповідного комплексу загальнонаукових методів пізнання: аналіз, синтез, абстрагування, дедукція та індукція. Основополагаючим є гендерний підхід у сучасній теорії культури і філософській антропології, який спирається на принцип міждисциплінарності як принцип отримання знання на перетині різних дисциплін і на принцип транскультуральності як принцип продукування знання на перетині і взаємодії різних культурних практик. У цьому дослідженні здійснюється гендерний підхід як до масової культури (Дж. Батлер, Дж. Хальберстам, Р. Вілчинс, А. Джагоуз, т.д.), так і до сучасних політичних практик, для вивчення яких додатково застосовується і теорія гегемонії Е. Лаклау, яка дає змогу відокремитися від бінарного підходу до соціально-культурних явищ і сконцентруватися саме на динаміці їхніх взаємодій і взаємовпливів.

Гендерний підхід, у цьому випадку, означає, перш за все, виокремлення і акцентуацію гендерного фактору у певному культурному, політичному, економічному або суспільному сегменті і його аналіз з точки зору гендерної рівності і питання домінації. Гегемонійний підхід визначає постійний трансформаційний характер культурно-політичного поля суспільства, де домінація отримує нове значення. Вирішення дисертаційних завдань спирається частково також на теоретико-методологічну основу досліджень з культури Бірмінгемської школи, повязані з традиціями Франкфуртської школи, і підхід Ф. Джеймісона до трансформації культурного у сучасному дискурсі глобалізації, де також відбувається спроба зняття бінарності у розумінні культурного. В емпіричній частині роботи проводиться дискурсивний аналіз нових гендерних політик Європейського Союзу на прикладі німецького політичного і культурного дискурсів, який подальш використовується у комплексі з гендерним підходом як методологічна база для порівняльного аналізу двох жіночих журналів.

Такий методологічний комплекс використовується для аналізу конструювання і функціонування гендерного суб'єкта в політиці гендерного мейнстрімінгу і його віддзеркалення в жіночій пресі. Він також застосовується для вивчення динаміки ціннісних і смислових трансформацій в масовій культурі, а також в гендерній теорії; для віддзеркалення взаємозв'язку масової культури і гендеру в термінологічному сенсі; та для віддзеркалення логіки бінарності в політичних конструктах, переносимих на масову культуру і гендерну політику.

Наукова новизна отриманих результатів дослідження пов'язана із спрямованістю дисертаційної роботи на аналіз зв'язку масової культури з політичними практиками гендерного мейнстрімінгу і формуванню, тим самим, гендерного суб'єкту. З емпіричної точки зору новим є розгляд взаємодії політичного дискурсу і дискурсу масової культури по конструюванню гендерного суб'єкту на прикладі масової культури Німеччини.

У дисертаційному дослідженні отримано результати, які відзначаються науковою новизною та виносяться на захист:

· вперше досліджено і реконструйовано становлення гендерного суб'єкту в Німеччині на перетині дискурсів масової культури і політики як на теоретичному, так і на практичному рівнях (на прикладі жіночих видань) у межах філософського антропологічного дискурсу. Тим самим, виокремлено новий підхід щодо суб'єкту - гендерний і з'ясовано тенденції трансформації у розумінні гендерного суб'єкту і його нова артикуляція під впливом конкретних національних і наднаціональних політичних актів, які стосуються культурного середовища становлення гендерного суб'єкту;

· у науковий обіг введено поняття «трансгендерності» і «трансгендерного суб'єкту», формулювання якого спрямовано на порушення дихотомічної структури статі і на критичне ставлення до самої гендерної теорії, яка порушила свою утопічну обіцянку дестабілізації суб'єкта. «Трансгендерний суб'єкт» трактується у межах інтерсекціонального підходу на перетині класу, раси, маскуліності/феміності, тілесності, де він розуміється вже як трансгресія і трансцендентальність;

· розроблено і впроваджено методологічний підхід до досліджень масової культури і гендерного суб'єкту на основі «теорії гегемонії». Такий методологічний підхід вимагає відмовитися від редукування політичного, соціального, культурного і економічного, задіяного в продукуванні смислових значень, лише до ритуального і формального. З перспективи «теорії гегемонії» масову культуру визначено як середовище артикулювання, негоціацій і переартикулювання культурних текстів і практик, певних ідеологій і політик; дістав також подальший розвиток «гендерний підхід» до масової культури, на основі якого виявлені різні гендерні маркировки цього типу культури; також визначені взаємовпливи гендерної маркировки масової культури і її посилення у зв'язку з іншими філософсько-антропологічними категоріями такими як повсякдення, уява, погляд;

· удосконалено формулювання і концептуалізація трактування дихотомічних відносин Схід-Захід; з'ясовано відсутність географічного підґрунтя у їхньому інтерпретуванні і встановлено динамічність таких відношень, які виявляються як на зовнішньому, так і внутрішньому рівнях, а також можуть бути притаманними і для відносин Захід-Захід/Схід-Схід;

· зафіксовано концептуальні і практичні розбіжності у розумінні «гендерного мейстрімінгу» з точки зору жіночого руху, який, по-перше, розробив, запропонував і розвивав його ідеї, по-друге, зобов'язав його впровадження до державної політики, і з точки зору політичної практики, яка відбувається в ЄС, де гендерний мейнстрімінг стає однією із стратегій конструювання нового спільного суб'єкту - гендерного;

· встановлено, що жіночі журнали своєю метою мають не лише розважальну функцію, а у своєму дискурсивному полі конструюють і закріплюють гендерний суб'єкт згідно гегемоним уявам про нього, його світогляд і засіб життя, які продукуються також у політичному просторі суспільства.

Теоретичне та практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані для переосмислення трактування масової культури у теоретичному контексті загалом, і, окремо, для дослідження не просто «стереотипічних» продуктів масової культури (медіа продуктів, кіно), але також і її розуміння у ширшому сенсі як практик і стилю життя. Теоретично важливим є і розширення розуміння гендера трансгендерной теорією для подальших досліджень в цій області в українському контексті. Розширення використання теорії гегемонії до методологічного рівня уможливлює перегляд традиційного ставлення до певних соціально-культурних феноменів і подій. Теоретично-практичне значення має також аналіз зв'язку політичного і культурного дискурсів для рефлектування становлення гендерного суб'єкта на перетині дискурсів, що дає можливість подальшого критичного аналізу вже в межах національної української культури.

Для українського політичного і культурного контексту є надзвичайно важливим також і аналіз політик гендерного мейнстрімінгу, які в європейському контексті мають вже певну традицію, для аналізу при побудові власних політичних практик. Його можна застосовувати для удосконалення чинних нормативно-правових документів, які регулюють і фіксують гендерні стосунки на національному рівні. Отримані науково значимі результати дисертаційного дослідження були використані для підготовки основних рекомендацій щодо потенціалу гендерного мейнстрімінгу у межах політики рівноправ'я країни і розробки нового підходу - гендерного - щодо створення культурного продукту на рівні творців і виробників матеріальної масової культури.

Запропоновані наукові висновки можуть використовуватись у науково-дослідницькій діяльності - для подальшої розробки теоретичних та прикладних проблем, пов'язаних з темою артикуляції гендерного суб'єкту у масовій культурі під впливом політичних процесів, а також загальних тем з масової культури, гендерної теорії, гендерного мейнстрімінгу, тощо; також матеріали дисертації можуть бути використані у вузівських курсах по культурології, гендерним дослідженням, філософії культури, філософської антропології, вивченні культури Заходу і політології.

Апробація результатів дослідження здійснювалась на аспірантських семінарах і засіданнях кафедри теорії культури і філософії науки Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Основні ідеї та положення дисертаційного дослідження обговорювались на 13 науково-практичних конференціях: на XII Харківських міжнародних сковородинівських читаннях (Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, 25.02.2005); на міжнародній науково-практичній конференції «Людина, культура, техніка в новому тисячолітті»| (Національний аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського “ХАІ”, 26-27.04.2005); на ХІІІ Харківських міжнародних сковородинівських читаннях (Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, 30.09.2005); на науковій конференції «Філософія та методологія гуманітарних наук: історія, концепції, можливості» (Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича, 20-21.10.2005); на міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток наукових досліджень'2005» (Полтавський національний технічний університет ім. Ю. Кондратюка, 7-9.11.2005); на міжнародній конференції «Перспективи гендерної освіти в Україні: чи потрібна гендерна магістратура українським університетам» (Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, 2005, м. Харків); на ІІ науково-практичній гендерній аспірантській конференції (Університет Бремен і Університет Ольденбург, 27-28.10.2006); на міжнародній науково-практичній конференції «Стратегії щодо науки назустріч реальності: Гендер, жінки та молодь у Центральній і Східній Європі» ((Центрально-європейський Центр Жінок і Молоді в науці (Прага), 1-2.12.2006); на університетській конференції СТІБЕТ (Університет Бремен, 9.02.2007); на міжнародній науково-практичній конференція з електронної демократії (Європейський фонд науки, Університет Ліншьопінг, 21-25.11.2007); на ІІІ науково-практичній гендерній аспірантській конференції| (Університет Бремен і Університет Ольденбург, 1-2.02.2008); на V Міжнародній науково-практичній конференції «Наука і соціальні проблеми суспільства: освіта, культура, духовність» (Харківський національний університет ім. Г.С. Сковороди, 20-21.05.2008); на 31шій міжнародній конференції ISPP «Наводячи мости: Політична психологія і інші дисципліни, політична психологія і світ» (Університет політичних наук Франції, 8-12.07.2008); на фаховій конференції «Медіакультура в трансформаційних процесах» (Університет Бремен, 29.04-01.05.2009).

Публікації. Основні ідеї і результати дисертаційної роботи представлені у 13 публікаціях, з яких 7 статей опубліковані у фахових виданнях, зареєстрованих у ВАК України, а решта - у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.

Дисертація, автореферат, наукові статті та доповіді на наукових конференціях виконані здобувачем особисто.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, 3 основних розділів, що містять 11 підрозділів, висновків, списку використаних джерел, який містить 330 найменувань. Загальний обсяг дисертаційного дослідження - 208 сторінок, з яких 177 сторінок основного тексту.

дискурсивний гендерний суб'єкт

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтована актуальність обраної теми, характеризується ступінь її наукової розробленості, сформульовано мету й основні завдання, об'єкт і предмет дисертаційного дослідження, визначені наукові принципи та методи дослідження, аргументовано наукову новизну й теоретично-практичне значення отриманих результатів, наводяться дані про публікації та форми апробації наукового дослідження.

У першому розділі дисертації «Гендер і масова культура: на перетині дискурсів» висвітлюються і аналізуються теоретичні підходи щодо інтерпретації масової культури і гендеру, а також встановлюється їх взаємозв'язок на теоретичному рівні. Ґрунтовно проаналізована можливість виведення цих категорій за межі дихотомічного аналізу, у рамках якого вони функціонують як концепти, за допомогою теорії гегемонії, яка використовується протягом роботи. Осмислюється специфіка функціювання гендеру у масовій культурі, розкриваються головні тенденції розвитку теоретичного мислення масової культури і суб'єкту у філософсько-культурологічному аспекті.

У підрозділі 1.1. «Філософія масової культури як феномен двадцятого сторіччя: між дихотомізацією і деконструкцією» проаналізовано і узагальнено сучасні філософські і культурологічні дослідження масової культури, використовуючи першоджерела західного філососького дискурсу і починаючи із Франкфуртської школи з ї представниками Т. Адорно, М. Хоркхаймером, В. Беньяміном, Г. Маркузе, яка і дала початок розвитку дебатів і досліджень щодо сучасної форми культури - масової. Як подальша тенденція у дослідженнях з масої культури розглянута концепція представників Бірмінгемської школи (С. Холл, Р. Уілльямс, Р. Хогарт, Ш. Брансдон, С. Плейнт), інноваційним підходом якої становиться аналіз масової культури як способу життя. Далі у досліджені стисло викладені основні концептуальні філософські трактування феномену Ф. Джеймісоном, який намагається поєднати попередні точки зору мислителів і створити нову теорію масової культури, де він відзначає трансцендентний потенціал масової культури, незважаючи на свою комерційну структуру. Також виокремлено підхід до масової культури пострадянських, зокрема українських, філософів таких як І. Карпенка, О. Проценко, В. Звєрєвой, В. Подороги.

У підрозділі 1.2. «Від гендерної до трансгендерної теорії: концепт гендеру у сучасній філософії і культурології» оглянуто новітні наукові розробки у сфері мислення гендерного суб'єкту. За своєю теоретичною направленністю вони охоплюють три новітні філософські тенденції щодо розуміння становлення гендерного суб'єкту: гендерну, квір і трансгендерну. У сучасній філософії гендер стає частиною дихотомічної пари gender-sex, де перше використовується для визначення соціальної статі|статі| людини, а друге визначає біологічну, фізичну стать. Таким чином, під тендером розуміються певні соціокультурні дефініції категорій жінка і чоловік, тобто століттями встановлені відмінності їх соціального і культурного положення (Г. Рубін, Н. Чодоров, Ш. Ортнер, М. Розальдо, Г. Мур, б. хукс, Р. Брайдотті, С. Бем, Е. Грош, С. Файерстоун, Н. Фрейзер, К. Гіліган, З. Айзенштайн, Дж. Мітчел). В основі аналізу новітніх теоретиків-філософів постфемінізму (Дж. Батлер, Т. де Лауретіс, Ч. Співак, Е. Сіксу, Л. Ірігарей, інші) суб'єктивність із самого початку розуміється як розщеплена, як необмежене бажання, домінуючим компонентом якого є символічне і уявне на відміну від фрейдівського реального.

Підкреслюється необхідність переосмислення «гендера» як важливої характеристики суб'єкта, яка лягає в основу квір теорії (І. Седжвік, У. Тернер, А. Джагоуз, Дж. Хальберстам, В. Стюарт, С. Монро, інші) і трансгендерної теорії (З. Натаф, Л. Файнберг, Ш. Превес, Грейс дель Волкано, А. Вілчінс). Вони намагаються дестабілізувати поняття, зробити його флексибельною категорією, заснованою на включенні, а не виключенні. Проте як показує аналіз, вони також слідують логіці виключення: хоча указується той факт, що категорія «квір» застосовується до ряду ідентичностей, часто вона обмежується класичними гей-лесбійськими ідентичностями. Тим самим, підтверджується критичні зауваження тих, що стверджують, що квір перетворилося на політкоректний вираз для гей-лесбійських ідентичностей. Трансгендерна теорія є новим розвитком у межах філософського гендерного дискурсу і концептуалізація трансгендерного суб'єкту має метою нову реінтерпретацію гендеру у філософії з подальшою цілю повної відмови від цієї категорії як репресивної і обмежуючої, тобто закликає до відмови від даної категорії як такої, що фіксує суб'єкт.

У підрозділі 1.3. «Теорія гегемонії як підхід до аналізу масової культури і гендеру» спрямований на концептуалізацію іншого підходу до розгляду масової культури і гендеру, який дає змогу уникнути постійного створення внутрішніх дихотомій. Ідеологія в своєму класичному марксистському розумінні виявилася провальною як концепт, що знаходиться у основі масової культури, у зв'язку з тим, що вона базувалася на есенціалістському концепті як суспільства - як певної закритої тотальності з незмінними значеннями, так і соціальної дії - як фіксованих центрованих суб'єктів (Лаклау). На цьому підґрунті, у дисертаційному дослідженні як підхід до аналізу був прийнятий лаклауський концепт гегемонії, який допомагає відобразити конструювання масовою культурою гендерного суб'єкту як постійний трансформаційний процес. Вплив на цей процес роблять також і політичні рішення і декларації на національному і наднаціональному рівнях. Така ситуація рефлектується подальш на прикладі гендерної політики Німеччини, яка знаходиться в процесі трансформації як з боку локальної влади, так і глобальною, наднаціональною (ЄС). Формулювання теорії гегемонії відбувається на основі теоретичних філософських робіт Е. Лаклау, А. Грамші, А. Лефебвра, С. Жижека, Ш. Муфф, Т. Іглтона, Л. Альтюсера.

У підрозділі 1.4. «Гендер масової культури, або масова культура гендеру» висвітлюється взаємозв'язок гендеру і масової культури, яка довгий час розумілася і досліджувалася як фемінна культура (С. Московичі, А. Гісен, Ш. Брандсон), тобто піддавалася гендерній маркировці (Г. Лебон, Г. Тард), створюючи тим самим основу бінарній опозиції з високою - чоловічою - культурою. Проаналізовано також і значення погляду як одна з стратегій реалізації гендерної маркировки (Л. Малві, Дж. Хальберстам) і появу/відображення нових тенденцій як створення образу «нового» чоловіка» і «жінки» в смислових полях культури. Як основні елементи, які також належали до гендерної бінарності сприйняття масової культури досліджуються повсякденність і фантазія/уявлення. У цьому ракурсі аналізується інша дихотомічна пара, що лежить в основі масової культури - універсальність і партикулярність, на яких, з філософської точки зору, базується стереотипізація. При цьому, підхід до стереотипу як психологічної і соціологічної категорії переводиться до філософської площини для уможливлення подальшої концептуалізації гендерного суб'єкту.

У другому розділі «Західна європейська масова культура як стратегія створення нового загальноєвропейського суб'єкту (за матеріалами Німеччини)» головна увага відводиться аналізу становлення гендерного суб'єкту у полі масової культури на перетині з політичним - політикою гендерного мейнстрімінгу.

У підрозділі 2.1. «Криза європейської (гендерної) суб'єктивності» висвітлюється криза європейської гендерної суб'єктивності, яка стає все більш очевидною з поширенням кордонів Європейського Союзу і його спробам створити «європейську ідентичність» на міфологізованому відтворенні взаємної культурної спадщини країн-членів ЄС, що також охоплює і гендерний параметр такої ідентичності. Аналіз кризи докладно проводиться і охоплює такі головні теми як трансформації у розумінні бінарної конструкції Захід-Схід, формулювання і аналіз гендерних досліджень і розуміння «гендеру» у німецькому академічному, соціально-культурному і політичному дискурсі, які спираються на цю дихотомію. У підрозділі також розглянуто і інтерпретовано кризу гендерного суб'єкту, який знаходиться між дихотоміями. Філософська категорія Заходу (Саїд) стає важливим параметром для трактування культурних трансформацій у західному дискурсі. Приклад Німеччини, при цьому, з'являється найбільш програматичним у зв'язку з об'єднанням в межах однієї держави Сходу і Заходу і намагань вирішення цієї дихотомії на національному рівні. Німецькі дослідження гендерного суб'єкту також опинилися в залежності від цього конструкту, вирішення якого стає все більш актуальним для розробки і реалізації спільних програм і критики культурного і політичного гендерних дискурсів у країні.

У підрозділі 2.2. «Гендерний мейнстрімінг: політика створення і стабілізації гендерного суб'єкту» піддається критиці гендерний мейнстрімінг як політика спрямована на формування єдиного гендерного суб'єкту і його повернення до біологічних рамок, на деконструювання яких була спрямована феміністська критика 50-70х років і гендерна критика 80-90х років. Під гендерним мейнстрімінгом розуміється політика рівноправ'я статей, яка розповсюджується, згідно законодавству ЄС, на «обидві» статі, таким чином, законодавчим шляхом фіксуючи біологічне поле гендеру і нівелюючи попередні досягнення культурного, філософського, політичного і соціального мислення і трансформацій.

Така політика відзначається спробами створити нових суб'єктів неоліберальної політики, які відповідають законодавчим вимогам і демографічними змінам на теренах ЄС. Хоч гендерний мейнстрімінг початково було розроблено у феміністичних кругах як можливість покращення становища гендерних суб'єктів політичної дії, як політична стратегія ЄС він бере, однак, свої корні з теорії дефіцитарності жіночого суб'єкту, як такого, що не має власної цінності. Політика гендерного мейнстрімінгу водночас поєднує в собі як наднаціональні, так і національні спроби переформулювати гендерний суб'єкт Європи, що можна побачити на аналізі німецького контексту. Основним питанням у цьому контексті, є, чим же власне стає політика гендерного мейнстрімінга по відношенню до гендерного суб'єкта, які стратегії використовуються для його створення і що лежить в основі цих стратегій.

У підрозділі 2.3 «Масова культура у механізмах регулювання суб'єктивності» розглянуто масову культуру як стратегію/поле становлення гендерного суб'єкту, яка останнім часом отримує все більш уваги з боку законодавства ЄС як гегемоніальна культура сучасності, що ефективно впливає на конструювання нового європейського суб'єкту (який відмовляється від «спільної» ідентичності, базованої на історичних або релігійних «спільних цінностях»). Однак масова культура не залишається обіч іншої стратегії: аналіз спрямовано саме на практики, які спрямованні на інтеграцію регулювань масової культури як поля становлення суб'єкту і гендерного мейнстрімінгу як політики його створення.

У третьому розділі «Жіночі журнали як дискурсивне поле створення гендерного суб'єкту» проаналізовано два німецьких жіночих журналу локального («Бригіте») і глобального («Космополітен») значення за 2008 рік з метою дослідити становлення гендерного суб'єкту - на конкретних прикладах - у цих видах масової культури і прослідити вплив політики гендерного мейнстрімінгу на його конструювання. Було обрано три сценарії як найбільш важливі для обох видань: конструювання гендерності суб'єкту, конструювання гендерного суб'єкту як стратегія неоліберальної політики гендерного мейнстрімінгу і конструювання бажання і бажанності суб'єкту.

У підрозділі 3.1. «Місце “Космополітен” і “Бригіте” в друкованій продукції масової культури» визначено локальні і глобальні риси видань, а також відтворення і акцентуалізація цих понять у межах самих журналів. У минулому жіночі журнали відображали гегемоне розуміння «жіночого» суб'єкта, вони представляли круг інтересів жінок як їх обов'язок по будинку і в колі родини. Трансформації в суспільстві відповідно впливають і на трансформації в тематиці журналів. Проте процес не є одностороннім. Так, «Космополітен» став скандальним і популярним свого часу саме тому, що він поривав з гегемоними| рисами жіночої суб'єктивності, пропонуючи розкріпачення сексуальності і розуміння жіночого суб'єкта як такого, що володіє владою, що у свою чергу тепер стає гегемоною| моделлю. В «Бригіте» теж має місце трансформація гендерного суб'єкту під впливом соціо-культурних змін, але ця трансформація залежить від образу гегемоного гендерного суб'єкту. Як показує аналіз характерним для обох жіночих журналів, є теми, що повторюються, мета яких закріплення гендерного суб'єкта відповідно до гегемоних уявлень про нього, його інтереси, життя.

У підрозділі 3.2. «Роль “Космополітен” і “Бригіте” в конструюванні (транс)гендерності суб'єкту» присвячено створенню і становленню саме гендерного суб'єкту у текстах жіночих видань. Такий аналіз проводиться на прикладі різних стратегій, до яких відносяться оціночні висновки щодо гендерного буття, моральності і етичності, т.і. Виділено основні категорії відносно яких журнали віддзеркалюють гендерну належність суб'єкту. Тим самим, лімітуючи його можливості самореалізації і самовдосконалення. Гендерний суб'єкт розподіляється на жіночий і чоловічий суб'єкт, а, з цим, новій інтерпретації або відтворенню старих належать й інші категорії суспільства або суб'єктивності (родина, сексуальність, тіло, тощо). Виявлено повернення до старої антропологічної інтерпретації «головної ячейки суспільства» у локальному варианті жіночого журналу - матері і дитини (М. Мід, Н. Чодоров, Г. Мур), чоловік же є відсутнім у цій трактовці. Трансгендерність субєкту, яка набирає все більшої актуальності для теоретичного мислення субєкту, залишається за рамками локального жіночого журналу; у глобальному виданні ця тематика також не є фокусом, залишаючись, таким чином, маргіналізованною у гегемоних дискурсах.

У підрозділі 3.3. «Поліграфічні засоби “Космополітен” і “Бригіте” як оригінальна стратегія неоліберальної політики гендерного мейнстрімінгу» досліджено становлення гендерного суб'єкту у текстах жіночих видань на перетині культурного і політичного. Мова йдеться також про триваючий діалог між читачами і виданнями, де кінцевою метою є формування суб'єктів діалогу як гендерних. Цей діалог будується по-різному у місцевому варіанті німецького жіночого журналу «Бригіте» і в міжнародному - «Космополітен». Для «Бригіте» в основі такого діалогу знаходяться локальна і наднаціональна гендерна політика і культурна політика створення європейської ідентичності, тоді як для «Космополітен» головним є сам жіночий суб'єкт у глобальному просторі, де гендерний мейнстрімінг не є основополагаючим. Проте для обох видань характерна тенденція бачення жіночого суб'єкта в чоловічому образі. Тим самим, продовжується політика побудови дихотомічності і біологізування. При цьому, така тенденція набуває вже більш гнучкий характер в «Космополітен», тоді як для «Бригіте» вона залишається все ще стабільною.

У підрозділі 3.4. «Конструювання бажання суб'єкту у текстуальному просторі рубрик жіночих видань» висвітлюється становлення гендерного суб'єкту через призму бажання і бажанності. Якщо бінарна опозиція «чоловік»-«жінка» створюється як єдино можлива у випадку з працездатністю, де досягнення цілей збігається з досягненням гендерним суб'єктом чоловічих якостей, тобто становлення чоловіком, конструювання бажання відбувається також за принципом бінарності. Обидва видання - експліцитно («Космополітен») або імпліцитно («Бригіте») - представляють гегемону позицію по відношенню до сексуальності, під якою мається на увазі гегемонія гетеронормативності. Проте «Бригіте» свідомо уникає теми сексуальності як несерйозною, аполітичною, асоціальною і як такої, яка не цікавить її читачів і читачок. Відсутність теми бажання в «Бригіте» пояснюється не тільки підходом журналу до жінок як до асексуальних, зайнятих вічними проблемами вирішення соціальних проблем і світових завдань, але також, як пояснюється в одній із статей, тому що німецька мова переводить тематику сексуальності в сферу вульгарного і неприємного. Тому обирається підхід уникнення, як вірний засіб не порушити політкоректність і статус-кво.

У Висновках дисертації узагальнено результати проведеного дослідження і викладено основні положення. На підставі здійсненого у дисертації аналізу теоретичних дискусій щодо взаємовпливів і взаємозв'язку масової культури і гендеру, а також емпіричного аналізу становлення гендерного суб'єкту на перетині дискурсів масової культури і політики гендерного мейнстрімінгу на прикладі двох жіночих видань Німеччини були зроблені наступні висновки:

1. Встановлено, що чіткі межі між культурою, суспільством, законодавством і економікою стають розмитими, даючи можливість переосмислення самої культури і її взаємозв'язку із суспільно-політичними процесами. Припинивши бути простою абстракцією, що вміщає в собі все «найкраще», масова культура як новий виток розвитку культури тісно пов'язана з повсякденністю, стаючи, таким чином, стилем, способом життя. Цей процес є двостороннім: масова культура не тільки створює певні образи, картини світу, вона також відображає політичні і соціальні процеси, відтворюючи їх в цих образах.

2. Обгрунтовано, що гендер є категорією тісно пов'язаною з масовою культурою, знаходячись на перетині соціальних, економічних і політичних дискусій. Зароджуючись як протестна, критична по відношенню до суспільства, гендерна теорія, проте, виказала неспроможність при спробі чіткого визначення «гендеру». Спроба на початкових етапах звести розуміння «гендеру» до звичайних категорій «жінка» і «чоловік» з обмовкою|, що вони розуміються вже не як біологічна або генітальна стать, а соціальна і культурна, результувала в численні практики виключення. Як реакція на такі практики стала поява квір теорії, яка, проте, також не змогла вийти з логіки бінарності.

3. З'ясовано, що трансгендерна теорія виступає проти гендерної теорії як такої, що ігнорує трансгендерних суб'єктів, розглядаючи її як гендерний відброс, тому закликає створити власну теорію і писати власний наратив як протест проти гендерного режиму, який регулює значення з метою покарання тих, хто їх переступає. Знання про них самих приходить не від них, а завжди продукується іншими суб'єктами: медиками, юристами, працедавцями, просто перехожими. Проте, трансгендерною теорією субверсується постулат Фуко, оскільки важливим є не те, що інші тебе вивчають, а то, що сам індивідуум повинен вивчити, як він/вона виглядає, якого сенсу набуває його/її тіло, якій ролі він/вона повинен слідувати, оскільки його/її ідентичність знаходяться завжди під пильним поглядом, визначається і залежить від цього.

4. Утверджується важливість гегемоного підходу для зняття бінарної опозиції масової культури/високой культури, також як і для зняття опозиції чоловік/жінка. Такий підхід дає можливість розуміння співіснування різних позицій в рамках одного дискурсу і їх постійному діалогу, тобто незавершеності, відкритості і трансформаціям.

5. Доведено, що масова культура довгий час концептуалізувалася в гендерних поняттях, асоціювалася із жіночим, що виражалося також і в дослідницькому інтересі до неї. Проте із зміною підходу до вивчення масової культури відбулися трансформації в дослідженні масової культури і гендеру. Такий підхід викликав багато дебатів з боку різних дисциплін, для яких вихід за рамки дисципліни вважався за ненауковий. Необґрунтованість такої критики полягає в тому, що самі дисципліни, які її висувають, не встигають відрефлектувати ті суспільно-політичні зміни, залишаючись в рамках своїх методологій, не прагнучи знайти зв'язок між різними феноменами.

6. Підтверджена необхідність аналізу становлення гендерного суб'єкту на перетині соціокультурного і політичного дискурсів дослідженнями політичного і культурного дискурсів Німеччині, яка знаходиться в трансформаційному процесі між розумінням і концептуалізуванням власного Сходу і Заходу. Являючись по відношенню до Сходу Заходом, німецькі культурні і соціальні дискурси виявляються у позиції Сходу по відношенню до «подальшого» Заходу (наприклад, США). Німецький гендерний суб'єкт виявляється на перетині політичних і культурних дискурсів: гендерний мейнстрімінг - нова політика ЄС по конструюванню європейського суб'єкта - проводиться як континуум політики створення європейської ідентичності суб'єкта, основна стратегія якої здійснюється за допомогою масової культури.

7. Аналіз німецьких жіночих журналів як продуктів масової культури, що представляють внутрішні тенденції розподілення на Схід і Захід, дозволяє прослідкувати політики побудови європейського гендерного суб'єкту, включаючи практики виключення, за допомогою яких такий суб'єкт створюється. Проте неоднозначність самих текстів дозволяє також допускати і можливість різних прочитань і інтерпретацій, що, перш за все, має на увазі мультипельність в розумінні самого суб'єкта, яка стає гегемонною| тенденцією в журналах. Створюючи новий гендерний європейський суб'єкт обидва журнали проявляють загальну тенденцію до його реконцептуалізації такого в рамках гегемоної політичної позиції - статевої бінарності. Проте, в глобальному варіанті ця бінарність втрачає свою стабільність в рамках сексуальності, тоді як гендерний суб'єкт локального варіанту, залишаючись асексуальним, конструює жінку не як єдине ціле, а дозволяє прочитку багатогранності гендерного суб'єкта.

Важливість такого аналізу на прикладі Німеччини для України полягає в тому, що нові політики ідентичності і політики побудови нового українського гендерного суб'єкта ще не мають такої сильної традиції як в Німеччині, але стають популярними, ставлячи перед академічним і соціальним дискурсами країни питання, а що/хто є метою такої політики. Також такий аналіз дає можливість звернення до вже існуючих європейських практик як досвіду того, що стає на чолі таких політик і які практики опору їм можливі.

СПИСОК ПРАЦь, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІї

1) Приходько О. О. Філософський аспект гендеру: сучасні підходи / О. О. Приходько // Віс. Хар. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. Серія “філософія”. -- Х. : 2005. -- №654'2005. -- С.71-76.

2) Приходько О. О. Гендер як рекламна технологія: за паритетність створюваного образу / О. О. Приходько // Віс. Харк. нац. ун-ту ім. В. Н. Каразіна спільно з кафедрою українознавства Національного аерокосмічного університету ім. М. Є. Жуковського “ХАІ”. -- Х. : 2005. -- № 660. -- С. 147-150.

3) Приходько О. О. Гендерні стереотипи як конструкт масової культури / О. О. Приходько // Post Office. Образы времени. Образы мира. Віс. Харк. нац. ун-ту ім. В. Н. Каразіна. -- Х. : 2005. -- № 700 - С. 140-150.

4) Приходько О. О. Гендерний підхід у гуманітарних науках: гендер як категорія суб'єктивності та ідентичності в сучасному філософському дискурсі / О. О. Приходько // Наук. віс. Чернівецького нац. ун-тет ім. Ю. Федьковича. -- Чернівці : 2005. -- № 264-265. -- С. 65-72.

5) Приходько О. О. Дихотомічні пари “жінка/чоловік” і “природа/культура” у сучасному філософсько- антропологічному дискурсі / О. О. Приходько // Схід: аналітично-інформаційний журнал. -- Донецьк : 2006. -- № 2(74). -- С.88-92.

6) Приходько О. О. Від гендерної до трансгендерної теорії у західному філософському дискурсі / О. О. Приходько // Наукові записки Харківського університету повітряних сил. -- Х. : 2008. -- № 1(30). -- С. 153-160.

7) Приходько О. О. Концепт «гегемонії» у дослідженнях з масової культуриі гендеру / О. О. Приходько // Проблеми гуманітарних наук. Наук. записки ДДПУ. -- Дрогобич: редакційно-видавничий відділ ДДПУ ім. Івана Франка, 2008.-- Вип. № 21: Філософія. -- С. 186-197.

8) Приходько О. О. Гендерные исследования как инновация в университетской философии / О. О. Приходько // Матеріали XII Харківських міжнародних сковородинівських читань: Університетська філософія в ретроспективі і перспективі. -- Х. : 2005. -- С. 86-89.

9) Приходько О. О. Неоднозначность гендерных образов как рекламной технологии / О. О. Приходько // Матеріали VI міжнародної науково-практичної конференції: Людина, культура, техніка в новому тисячолітті. -- Х. : Нац. аерокосмічний ун-тет ім. М.Є. Жуковського “ХАІ”, 2005. -- С.139-140.

10) Приходько О. О. Демократизація суспільства: гендерні дослідження / О. О. Приходько // Матеріали ХІІІ Харківських міжнародних сковородинівських читань: Демократичні цінності, громадянське суспільство і держава. -- Х. : Хар. нац. ун-тет ім. В.Н. Каразіна, 2005. -- С. 253-255.

11) Приходько О. О. Гендер як категорія аналізу в гуманітарних науках / О. О. Приходько // Матеріали наукової конференції: Філософія та методологія гуманітарних наук: історія, концепції, можливості. -- Чернівці : Чернівецький нац. ун-тет ім. Ю. Федьковича, 2005. -- С. 152-154.

12) Приходько О. О. Гендерна теорія: конструктивізм vs есенціалізм / О. О. Приходько // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції: Розвиток наукових досліджень'2005. -- Полтава : Полтавський нац. техн. ун-тет ім. Ю. Кондратюка, 2005. -- С. 64-67.

13) Приходько О. О. Культурные исследования vs культурология: легализация гендера и массовой культуры в научном дискурсе / О. О. Приходько // Матеріали V Міжнародної науково-практичної конференції: Наука і соціальні проблеми суспільства: освіта, культура, духовність. -- Х. : Хар. нац. ун-тет ім. Г.С. Сковороди, 2008. -- С. 36-39.

Інші публікації:

1) Prykhodko O. Do we miss somebody out?: Discourse on Women and Science in Public Space (Чи не має місце виключення?: Дискурс щодо жінок і науки у публічному просторі) / O. Prykhodko // Kontext: journal for gender and science. -- Прага : 2007. -- V.1. -- P. 24-33.

2) Prykhodko O. Social activities in the age of technologies: new opportunities on the way to democracy (Соціальна активність в еру технологій: нові можливості на шляху до демократії) / O. Prykhodko. -- Страсбург: Європейська Фундація Науки, 2007. -- Режим доступу : http://www.docs.ifib.de/esfconference07/papers/Prykhodko_short_contribution.doc

3) Prykhodko O. Are Mini-skirts Guilty : The Discourse on Sexual Harassment as Cultural Phenomenon in Public Space (Чи винні міні-спідниці? : дискурс щодо сексуальних домагань як культурного феномену публічного простору) / O. Prykhodko // Street Harassment - Machtprozesse und Raumproduktion. -- Відень: Віденський університет, 2008. -- P. 37-56.