Філософсько-антропологічні виміри психоаналітики К.Ґ. Юнґа та дзен-буддизму: порівняльний аналіз

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет ім. І. Франка

УДК 130.2:159.964+294.3+1.01

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

Філософсько-антропологічні виміри психоаналітики К.Ґ. Юнґа та дзен-буддизму: порівняльний аналіз

Спеціальність 09.00.04 - філософська антропологія, філософія культури

Колесник Ігор Миколайович

Львів 2010

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Для сучасної філософської антропології, починаючи із ХХ ст., актуальними залишаються засадничі проблеми буття людини. Зокрема, це стосується і нових філософсько-світоглядних ідей, які слугували би практичною основою подолання кризових тенденцій в духовній сфері, відповідаючи на питання про смисл життя. У контексті техногенної цивілізації українська гуманітарна наука повертається до пошуку відповідей стосовно ціннісно-парадигмального універсуму людини, який тривалий час перебував на периферії уваги дослідників. З огляду на успіхи в технічній сфері, звернення до внутрішнього світу людини видається дещо несучасним, оскільки раціоналізація і технізація практично усіх сторін людської життєдіяльності стали пріоритетною тенденцією цивілізаційного поступу.

Проблема духовності ніколи не була “маргінальною”. Якщо немає підґрунтя для виявлення творчих інтенцій, то постає питання: наскільки можливий подальший розвиток знань про світ, суспільство, людину, яка з ними нерозривно пов'язана. Як засвідчує історія ХХ ст., прогрес без достатньо зрілої людської свідомості, відповідальної за свої вчинки і винаходи спричиняє трагедії вселюдського масштабу. Йдеться не про знання інструкцій, рекомендацій, технічну обізнаність людини, а значно глибшу філософсько-антропологічну проблему: неможливо повністю збагнути її хаотичність, якщо вона самотужки не здійснить цей акт пізнання. Можливим способом подолання цієї ситуації є спроби міждисциплінарного підходу до особистості - поступово замість процесу диференціації знання налагоджувати містки його синтезу.

При дослідженні свідомості, яка перебуває в складному і різноплановому процесі самоздійснення, гострота згаданих вище проблем лише зростає. Саме тому треба створити спільне філософсько-антропологічне проблемне поле, що дало би змогу кожній зі сторін висловитися. В нашому дослідженні перетинаються психологічні, психотерапевтичні, культурологічні аспекти теорії К.Ґ. Юнґа та релігійно-філософські, психопрактичні аспекти вчення дзен-буддизму. Цей крок уможливлює не лише теоретичне обґрунтування доцільності взаємодії культур у сучасному світі, але демонструє практичне значення для філософії, людини, яка прагне змінити себе, не завдаючи шкоди навколишньому світу.

Поширення у ХХ ст. ідей психоаналізу і відкриття ним глибинних вимірів людської душі були невипадковими. Крім суто “психотерапевтичної революції”, спостерігається вплив нових концепцій З. Фройда та його учнів майже на всі сфери діяльності людини: мистецтво, філософія, психологія, культурологія, релігієзнавство тощо. Лише судячи зі спектра охоплення галузей і популярності психоаналітичних ідей можна ствердити потребу в розвиненішому підході до внутрішнього світу людини. В аналітичний психології, яка сформувалася спочатку в межах психоаналізу, а потім стала окремою школою, присвячено дуже багато уваги проблематиці, пов'язаній із несвідомим, індивідуацією, розвитком людської особи і новими засадами етики. Зокрема, майже всі праці К.Ґ. Юнґа, його учнів і послідовників: Е. Нойман, М.-Л. фон Франц, Р. Фрейджер, Дж. Фрейдіман, В. Зеленський та ін.

Буддійська релігійна філософія стала відомою на Заході завдяки працям А. Шопенгауера. У ХХ ст. до цього вчення виявляв інтерес також М. Гайдеггер, особливо це помітно у працях “пізнього” періоду його творчості. Посилення уваги до проявів внутрішнього світу та розширення культурного обміну з країнами Сходу спричинили появу на Заході великої кількості різноманітних вчень і шкіл “містичного” ґатунку. Школа буддизму Дзен, яка стала відомою на хвилі зацікавлення далекосхідними культурами Китаю та Японії, поступово стала однією з найбільш поширених у Європі та США. Також це вчення стає поступово відомим в Україні завдяки не лише поширенню релігійно-філософської літератури, але безпосереднім контактам із носіями цієї традиції.

Популярність дзен-буддизму зумовлена, з одного боку, “екзотичним” характером атрибутики, методів і принципів, незвичністю для свідомості західної людини, з іншого - “інтелектуалізацією” вчення дослідниками для зручнішої адаптації в нових умовах, потребою людини, вихованої в межах християнської системи цінностей в інших шляхах самоздійснення. У зв'язку з цим варто згадати Д. Судзукі, А. Вотса, Е. Конзе, Чж. Чжень-цзи, а також російських дослідників культури, релігії та філософії Далекого Сходу: О. Розенберг, Є. Торчинов, В. Малявін, Н. Абаєв та ін. Також відбуваються спроби осмислення дзен-буддизму і в українській гуманітарній науці, зокрема, важливим внеском є дослідження В. Гладких.

Для аналітичної психології та дзен-буддизму спільним є проблемне поле, в якому виявляється їхня найбільша ефективність. Цим проблемним полем є внутрішній світ людини в період загострення її потреби в духовному оновленні, пошуки нею нових засад творчого самоздійснення, її найпотаємніші сфери, які містять потенцію трансформації мікрокосму для ціліснішої взаємодії з макрокосмом. Увага до проблеми становлення особистості як реалізованої та відкритої несвідомому є наріжним каменем двох духовних традицій, але різні культурні умови спричинили специфіку у формуванні методів і принципів, порівняння яких дає змогу значно розширити уявлення про внутрішній світ людини, а також збагатити західну духовну традицію шляхом уважного виявлення сутнісних рис східних практик.

Важливість проблеми взаємодії західної та східної духовних традицій, які в дисертаційному дослідженні репрезентуються аналітичною психологією К.Ґ. Юнґа та дзен-буддизмом, потребує розкриття перед дослідниками нових вимірів філософсько-антропологічної проблематики, пов'язаної з найбільш потаємними та фундаментальними сферами буття людської особи. Як засвідчує сучасний стан духовності в культурі західної людини, потреба у новій основі для самоздійснення та співіснування з людьми у світі і надалі є актуальною, тому відкритим залишається запитання щодо нового фундаменту життя та творчого самоздійснення.

Мета та завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження - виявлення спільного та відмінного в традиціях аналітичної психології К.Ґ. Юнґа та буддійської школи дзен й зумовленої цим можливості їхнього плідного діалогу в процесі подолання духовної кризи сучасного суспільства, духовному пробудженні особистості, розвитку її творчих потенцій. Досягнення поставленої мети зумовило постановку і вирішення таких завдань:

- дослідження основних понять і термінів, які використовують в аналітичній психології та дзен-буддійській практиці для позначення важливих моментів процесу розкриття свідомості та її актуалізації, а також історію їхнього становлення, специфіку філософсько-антропологічного розуміння;

- виявлення відмінних і спільних рис філософсько-антропологічних комплексів знання, що зумовлені культурними та історичними умовами, рівнем розвитку знання про духовну сферу людини;

- розкриття причин впливу дзен-буддійського вчення на західну культуру та його популярності, його “інтелектуалізації” в процесі адаптації в межах західної культури та значення для філософської антропології;

- з'ясування ролі аналітичної психології К.Ґ. Юнґа та духовної практики дзен-буддизму в процесі саморозкриття творчих потенцій індивіда та досягнення цілісного співбуття у світі внаслідок переживання внутрішньої кризи;

- визначення основних проблем і перспектив, які виникають на ґрунті взаємодії філософсько-антропологічних вимірів західної та східної духовних традицій.

Об'єкт дослідження: традиція духовної практики дзен-буддизму і головні положення аналітичної психології К.Ґ. Юнга, їхні методи здійснення трансформації свідомості та її самоактуалізації.

Предмет дослідження: філософсько-антропологічний вимір процесу самоздійснення свідомості в аналітичний психології К.Ґ. Юнґа та дзен-буддизмі.

Методологічна основа дослідження. При написанні роботи дотримано загальнонаукових принципів філософсько-антропологічного аналізу. Серед них - принципи об'єктивності, цілісності, системності, світоглядного плюралізму, гуманізму та міждисциплінарності.

У нашому дослідженні ми послуговувалися міждисциплінарним і феноменологічним підходами. Міждисциплінарний підхід уможливив створення спільного філософсько-антропологічного проблемного поля, в межах якого перетнулися такі галузі знання про людину: культурологія, філософія релігії, психологія релігії, психотерапія, історія філософії тощо. Феноменологічний підхід допоміг зосередити увагу на способах прояву свідомості людини, яка перебуває в складному процесі самоздійснення.

Специфіка об'єкта дослідження визначила і методи, які використовували під час роботи над проблематикою дисертації. Із загальнотеоретичних методів: аналітичний, дедуктивний, синтетичний, метод компаративного аналізу.

Важливим для дисертаційного дослідження було використання методу компаративного (порівняльного) аналізу, який дає змогу розкрити специфічні риси духовних традицій Сходу і Заходу у їхньому безпосередньому зіставленні. Щодо спеціальних методів, використаних у дослідженні, то одним із необхідних був історичний метод, який допоміг виявити суттєві моменти становлення і розвитку дзен-буддизму, його адаптації до різних культурних умов та окреслити проблеми взаємодії з західноєвропейським культурним середовищем.

Із філософських методів використано ґерменевтичний, завдяки якому було можливо об'єктивно простежити зміни в тлумаченні головних понять, пов'язаних із духовною практикою, на різних етапах розвитку традиції дзен-буддизму. Метод текстологічного аналізу дав змогу структурувати дослідження за трьома основними позиціями порівняння: несвідоме (як фундамент духовної практики), стан просвітленості (усвідомлення “природи Будди”, мета духовної трансформації) або Самість і практичні методи, які сприяють переходу від початкового рівня практики до стану усвідомленого буття та реалізації цілісної особи.

Наукова новизна одержаних результатів. Основна наукова новизна дослідження полягає у виявленні і наступному порівнянні спільних та відмінних рис у тлумаченні становлення духовного світу людини в аналітичній психології К.Ґ. Юнґа і вченні дзен-буддизму, філософсько-антропологічному аналізі та експлікації головних понять, які використовуються для опису цього процесу, а також у розгляді різних аспектів взаємодії західної та східної духовних традицій.

Основні положення, які виносимо на захист:

- в процесі філософсько-антропологічного розгляду аналітичної психології К.Ґ. Юнґа та дзен-буддизму поглиблено дослідження поняття несвідомого, Самості та “природи Будди”, принципів і методів, на підставі яких відбувається процес актуалізації людської особи та її творчого потенціалу; узгоджено українську транслітерацію, написання та значення санскритських термінів;

- виявлено подібні та відмінні риси філософсько-антропологічних позицій дзен-буддизму і психоаналітики К.Ґ. Юнґа щодо ролі несвідомого у процесі самоздійснення особистості, її творчого потенціалу; зокрема, спільною є спрямованість на досягнення мети, але суттєво відрізняється підхід до самої людини, а також способу використання результатів реалізації: в дзен-буддизмі акцент робиться на “внутрішній” роботі, а в аналітичній психології важливим залишається соціальний, морально-етичний контекст;

- проаналізовано динаміку використання поняття несвідомого в практиці дзен-буддизму, включно з адаптацією до нових умов у процесі поширення на Заході;

- розкрито причини помітного впливу на західну культуру дзен-буддійського філософсько-релігійного вчення, поширення якого зумовлене назрілою потребою в нових стратегіях розвитку духовності людини. Після тривалого процесу “інтелектуалізації” буддизм зумів розкрити повний спектр філософсько-антропологічної проблематики, яка є традиційною в межах цього вчення;

- з'ясовано роль аналітичної психології К.Ґ. Юнґа та духовної практики дзен-буддизму в процесі саморозкриття творчих потенцій індивіда. Ця роль виявляється в максимальній зосередженості уваги на специфічному стані свідомості, яка перебуває в складному і болючому процесі долання внутрішньої кризи, а також відновленні цілісного буття у світі завдяки його переосмисленню;

- визначено основні проблеми і перспективи у філософсько-антропологічній сфері, що виникають в процесі міжкультурної комунікації. Однією із основних проблем є комерціалізація атрибутики дзен-буддизму, неадекватне сприйняття цього вчення як далекосхідної екзотики, що заважає об'єктивно проаналізувати багатогранний філософсько-релігійний комплекс знань про людину в його межах. Перспективним є вироблення і дослідження синкретичних методик, які не лише дозволяють подолати поверхневі симптоми внутрішньої кризи, але допомагають відкрити фундаментальну здатність самостійно вирішувати світоглядні проблеми;

отримали подальший розвиток:

- тлумачення поняття колективного несвідомого в аналітичній психології як джерела духовної трансформації та його співвідношення з аналогічними поняттями буддизму Махаяни, зокрема дзен-буддизму;

- виконано порівняння філософсько-антропологічних засад і практичних методів роботи з несвідомим змістом психіки в духовних традиціях Сходу і Заходу; доведено сутнісну схожість інтенцій у трансформаційних процесах людської особи, її способу буття.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні складові та результати дослідження було обговорено на наукових семінарах кафедри теорії та історії культури Львівського національного університету ім. І. Франка (м. Львів, 2006-2008). На конференціях: Всеукраїнській науковій конференції “Філософія і життя” (НУ “Львівська політехніка”, 10-11 лютого 2007 року), тема доповіді: “Дзен-буддизм і життя”; Всеукраїнській науково-практичній конференції для студентів та молодих науковців: “Діалог людей і культур як шлях нового гуманізму” (Інститут релігії і суспільства, УКУ, м. Львів, 23-24 березня, 2007 р.), тема доповіді: “Проблеми на шляху духовного пошуку людини”; Людинознавчих філософських читаннях “Гуманізм, людина, раціональність” (Дрогобицький державний національний університет імені Івана Франка, м. Дрогобич, 12-13 жовтня 2007 року), тема доповіді: “Релігійні установки особи та актуалізація особи (в контексті аналітичної психології К.-Ґ.Юнґа)”; Всеукраїнській науковій конференції “Духовність. Культура. Цивілізація”, (ЛНУ ім. І.Франка, м. Львів, 17-18 квітня 2008 р.), тема доповіді “Трансформація внутрішнього світу людини в дзен-буддійській та езотеричній традиції Заходу: порівняльний аналіз”; Всеукраїнській студентсько-аспірантській міждисциплінарній конференції “Філософія: нове покоління. Територія революції” (Національний університет “Києво-Могилянська академія”, м. Київ, 28-29 лютого 2008 р.), тема доповіді “Молодіжна революція та акт “вслухання” як її мета”; Міжнародна наукова конференція “Сучасні аспекти співвідношення філософії і науки” (НУ “ЛП”, м. Львів, 8-9 лютого 2008 р.), тема доповіді “Шлях до просвітлення в дзен-буддизмі: філософія і методика”; Двадцять четвертій міжнародній науково-практичній конференції “Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості” (28 листопада, 2008 р., м. Донецьк), тема доповіді: “Методи звільнення в дзен-буддизмі”; Всеукраїнській конференції студентів-філософів та молодих науковців “Діалектика духовних процесів”, (м. Дрогобич, 14-17 травня 2009 р.), тема доповіді “Звільнення свідомості і долання “прив'язаності” до тексту у дзен-буддизмі”; Звітній науковій конференції кафедри теорії та історії культури, Львівського національного університету імені І. Франка (5-6 лютого 2009р.), тема доповіді “Еволюція поняття несвідомого в китайському буддизмі Чань”; Днях науки філософського факультету 2009 (Міжнародна наукова конференція, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 21-22 квітня 2009 р.), тема доповіді: “Роль тексту в дзен-буддійській духовній практиці”.

Публікації. Основні ідеї та положення дисертації викладено у 9 публікаціях, зокрема в 5 статтях, що опубліковані в наукових провідних фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Практичне значення здобутих результатів. Результати дослідження можуть бути використані у науковій і викладацькій діяльності (курси та спецкурси з історії філософії, філософії, філософської антропології, етики й естетики).

Структура дисертації зумовлена її метою, завданнями та логікою дослідження, складається зі вступу, чотирьох розділів, які об'єднують дванадцять підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 207 сторінок, список використаних джерел охоплює 195 найменувань.

Основний зміст дисертації

У вступі висвітлено авторське бачення актуальності теми і сучасного стану її вивчення; зазначено зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначено мету та задачі дослідження, його об'єкт, предмет, методи дослідження, наукову новизну одержаних результатів та практичне значення.

У першому розділі “Антропологічний контекст аналітичної психології К.Ґ.Юнґа і дзен-буддизму (методологічний, дефінітивний та історіографічний аспекти)” розглянуто основні методи, які було використано в процесі наукового дослідження; подано аналіз поняттєво-категоріальної основи дослідження, зазначено рівень розробленості, проблеми, джерелознавчу базу та історіографію основних аспектів філософсько-антропологічної проблематики.

У другому розділі “Несвідоме в аналітичній психології та дзен-буддизмі”, що містить три підрозділи, опрацьовано основні риси несвідомого в дзен-буддійській традиції та аналітичній психології К.Ґ. Юнґа, приділено увагу проблемі співвідношення несвідомого та свідомості, ролі несвідомого у внутрішньому духовному процесі та відмінності в розумінні цього поняття у західній і східній традиціях.

У підрозділі 2.1 “Несвідоме в аналітичній психології К.Юнґа” досліджено процес становлення поняття колективного несвідомого та якісну зміну тлумачення глибинного змісту психіки людини в аналітичній психології К.Ґ. Юнґа.

На думку автора, історична трансформація поняття несвідомого та посилення уваги до його змісту у ХХ ст. знаменує повернення людини до внутрішніх проблем, новий етап вивчення процесу самоактуалізації, подолання творчої ізольованості та використання його (вивчення) результатів у виробленні нової, динамічнішої картини світу.

Крім того, дослідження К.Ґ. Юнґа були першими міжкультурними містками, які слугували в другій половині ХХ ст. більш об'єктивному сприйняттю духовного Сходу, зокрема буддійської філософсько-релігійної традиції.

Як засвідчив подальший розвиток психології на Заході, позиція Юнґа щодо несвідомого надалі виправдовує себе в процесі допомоги становленню духовно зрілої особи, здатної прийняти життя в його багатогранності.

Підрозділ 2.2 “Проблема співвідношення свідомого і несвідомого у дзен-буддійській традиції” присвячено виявленню специфічних рис поняття несвідомого як джерела не лише творчої актуалізації особи, а й як фундаменту для будь-якої форми діяльності.

У дзен-буддійській, а також загалом у буддизмі Махаяни помітною є ґенеза несвідомого зі сукупності хибних переконань, уявлень і форм сприйняття дійсності до однієї з форм здійснення “буддової” природи людини, яка лежить поза дихотоміями та “розпізнаванням” свідомістю світу на суб'єкт-об'єкт.

Автор простежив динамічне використання поняття в процесі психопрактик дзен-буддизму, його адаптації до нових умов в процесі поширення на Заході популяризаторами, носіями вчення школи та “місцевими” інтелектуалами.

У підрозділі 2.3 “Антропологічне значення інтеграції несвідомого та її роль в духовному оновленні людини” автор звертає увагу на кілька основних позицій, в яких спостерігаємо схожість і відмінність між баченням ролі несвідомого в аналітичній психології та дзен-буддизмі.

Для дзен-буддистів несвідоме є джерелом креативності, воно підноситься до рівня Абсолюту, в якому розчиняється не лише індивідуальна свідомість, але перебуває все суще. Схожим чином, для аналітичної психології несвідоме відіграє роль фундаменту свідомості і головного співрозмовника особи на шляху духовного становлення. Колективне несвідоме надає особі змогу вирішити труднощі та подолати їх на шляху до Самості. психоаналітика юнґ дзен буддизм

Водночас філософсько-антропологічного бачення ролі несвідомого має суттєву різницю: якщо для східного світогляду є нормальним повна інтеграція свідомості з несвідомим, іншими словами - сприйняття факту “природи Будди”, то для К. Юнґа і його послідовників свідомість повинна утримуватися від необережної пасивної віддачі себе під дію нумінозної сили несвідомого. В аналітичній психології оголошується заклик до максимальної уважності та обережності в процесі трансформації свідомості, незалежно від того, чи вона здійснюється в межах західної психології чи східних психопрактик. Автор стверджує, що в межах аналітичної психології було здійснено перші кроки в розробленні методологічного фундаменту нового типу для міжкультурної взаємодії між Сходом і Заходом.

У третьому розділі “Самість” як мета ініціаційного процесу в К.Ґ. Юнґа і в дзен-буддизмі (“Природа Будди”)”, що складається з трьох підрозділів, проаналізовано концепції просвітлення та досягнення цілісної особи як кінцевої мети практики. Поняття “Самості” в Юнґа та “природа Будди” дзен-буддизму - крайні точки духовних практик, мета, що реалізується за допомогою специфічних методів.

Підрозділ 3.1 “Парадоксальність ролі архетипу Самості в процесі самоздійснення (індивідуації)” присвячено архетипу Самості та його філософсько-антропологічному значенню в індивідуаційному та культуротворчому процесах.

Оскільки Самість як архетип властива усім культурам, людству загалом, то створює спільне проблемне поле для внутрішнього пошуку та самоздійснення на Сході і Заході. Зокрема, на Заході, на думку К.Ґ. Юнґа, досвід усвідомленого переживання цього архетипу необхідний на шляху духовного оновлення західної культури, формування нової картини світу, яка охоплює не лише зовнішній, а й внутрішній світ; не лише світлий, зрозумілий бік буття, але темний, таємничий вимір екзистенції.

У підрозділі автор висловлює думку, що посилення зацікавленості до архетипу цілісності є свідченням пошуків людиною виходу на новий рівень співбуття зі світом в умовах глобалізаційних процесів, які руйнують традиційні суспільства та звичаєвість. Індивідуація і реалізація внутрішньої Самості виступає одним із способів збереження людської індивідуальності, її самобутності.

У підрозділі 3.2 “Саторі” (просвітлення) дзен-буддизму - індивідуальна маніфестація Абсолютної Самості (“Природи Будди”) зазначено, що дзен-буддизм на перше місце у практиці ставить індивідуальне зусилля у подоланні хибності сприйняття світу в дихотомічних категоріях, що є результатом аналітичної діяльності мислення. Хибність сприйняття долається в ту мить, коли відбувається “саторі” або просвітлення свідомості та відкриття для себе факту єдності усіх явищ, незалежно від їхніх якостей в єдиному тілі Будди (Дхармакая).

“Саторі” як стан “просвітленості” та звільнення від світу страждань, відіграє роль межі і вирішального кроку свідомості до іншого сприйняття буття у світі. Також “саторі” виступає індивідуальною маніфестацією “Природи Будди”, вічної Дхармакаї, що є архетипом цілісності і вічності. Підготовка до “саторі” займає більшу частину вчення, завдяки чому, на перший погляд, дзен-буддизм видається “практичнішим”, ніж “філософське” вчення, але незаперечний той факт, що вчення школи опирається на багатий комплекс текстів Махаяни.

Автор стверджує, що метою практики дзен є не стільки розчинення свідомості в Абсолюті, скільки розвиток та підготовка індивідуальної свідомості до сприйняття факту принципової невіддільності її існування від існування Всесвіту. Мета трансформаційного процесу - “доросла” свідомість, яка готова прийняти своє життя і зреалізуватися, долучаючись до співбуття з іншими людьми та істотами. Внаслідок просвітлення людина виступає маніфестацією Дхармакаї.

У підрозділі 3.3 “Самість як інтегруючий елемент духовних пошуків Заходу та Сходу” зосереджено увагу на тому, що внаслідок трансформаційного процесу свідомості людини, центром нового космосу постає не просто людина, а цілісна особа. Ані “саторі”, ані індивідуація не можуть здійснитися, якщо свідомість самостійно не проходить шлях до усунення однобічності, обмеженості свого бачення і відчуття світу як боротьби протилежностей, не зробить рішучого кроку до межі свого розуміння. Отже, мета психоаналітики К. Юнґа і дзен-буддизму є спільною - здійснення особи та зміщення акценту з Еґо-центрованості на “Я”, що усвідомило свою єдність із всесвітом і усунуло ізольованість від нього.

Для Заходу зі світоглядною кризою ХХ ст. звернення до архетипу Самості, увага до внутрішнього оновлення є схожою духовною революцією, як для Сходу було буддійське вчення про подолання страждань. Прояв Самості є симптоматичним для культури. Сам образ Центру як об'єднуючого начала усіх сторін характерний для всіх культур у різні історичні періоди і виявляється найбільш активно в “кризові”.

В четвертому розділі “Методи самоздійснення в теорії К. Юнґа та вченні дзен-буддизму”, що складається з трьох підрозділів, продемонстровано різні підходи Заходу і Сходу до внутрішньої духовної практики. Згадано причини специфічних відмінних рис і глибокої спорідненості самоактуалізуючих практик, які виявляються в процесі порівняльного аналізу.

Підрозділ 4.1 “Аналітична психологія К. Юнґа про самоздійснення (індивідуацію) та її методи” присвячено поняттям індивідуації та методам аналітичної психології, які покликані допомогти особистості в актуалізаційному процесі.

На думку К.Ґ. Юнґа, індивідуація є тим фундаментом, на якому повинна будуватися нова етика. Попередня етика втратила зміст, живу наповненість і особисте переживання співіснування з іншими людьми як містичний досвід єднання та взаємодії. За аналогією з мозаїкою, кожна складова, яка переживає внутрішню інтеграцію, закономірно переживає також досвід універсальної єдності буття між людьми. Самість як центруючий принцип сприяє інтеграції людства, вона закликає кожну людину до свідомого сприйняття факту нерозривного існування, закликає прокинутися від інфантильної прив'язаності до картини світу, яка давно не відображає справжньої ситуації в духовності.

Методи, які сприяють індивідуації, відповідають вимозі часу. Їхнє використання допомагає розкрити особу на різних рівнях її буття. Наприклад, аналіз сновидінь торкається внутрішньої адаптації, активне фантазування відкриває творчим імпульсам шлях у зовнішній світ, аналіз проекцій адаптує людину до сприйняття зовнішнього світу відносин із світом і людьми. Зміни в методології аналітичної психології також засвідчують здатність західної людини до творчості, до взаємодії з глибинним змістом своєї душі та іншими вимірами буття.

У підрозділі 4.2 “Методи пробудження свідомості у дзен-буддизмі” зазначено, що в умовах сучасності, коли духовну кризу переживає безпосередньо кожен, дзен-буддизм виявляє свою головну рису - здатність адаптуватися до нових умов, не змінюючи основних принципів вчення. Методи продовжують ефективно діяти відповідно до внутрішнього прагнення того, хто стає на шлях “звільнення”. Гуманітарний характер дзен-буддизму виявляється в тому, що в його центрі стоїть активна людина, лише власна воля якої здатна змінити свідомість і розширити її межі, допомогти жити без розділення сну і реальності, ілюзії та істини. А також гармонійно взаємодіяти з суспільством, в якому особа реалізує себе.

Методи, запропоновані вченням дзен-буддизму, такі як контемпляція (яп. дзадзен, санскр. дх'яна), коан, мондо тощо продовжують далі ефективно сприяти просвітленню свідомості, що свідчить про успішне поширення школи на Заході. Також популярність дзен-буддизму ставить дослідника перед фактом: внутрішні методи звільнення свідомості потрібні людині на її духовному шляху, незалежно від культури та виховання, оскільки потреба в духовному самостановленні завжди актуальна.

У підрозділі 4.3 “Методи аналітичної психології та дзен-буддійська практика” звернено увагу на те, що аналітична психологія і практика дзен-буддизму мають одну мету - трансформувати глибинний зміст людини і розкрити в ній факт існування абсолютної реальності, спорідненої внутрішній реальності. Людина, яка переживає досвід просвітлення, або єднання із Самістю - це гармонійно вплетена в світове буття духовна істота.

Хоча методи, які використовуються в дзен-буддизмі та аналітичній психології, зумовлені певними відмінними історичними умовами та культурними традиціями, проте це не означає, що вони не мають змоги обмінюватись і взаємодоповнюватись. Незалежно від того, яку назву отримають ці практики, їхньою метою є сама людина і її сутнісна зміна. Таким чином, вироблення спільного філософсько-антропологічного проблемного поля є однією із основних умов плідного міжкультурного діалогу.

Взаємодія дзен-буддійської практики з західною психологією та духовними традиціями призводить до обопільної рецепції. З одного боку, засвоюються елементи східних практик, такі як медитація. З іншого - відбувається інтелектуалізація та модернізація методів дзен-буддизму відповідно до умов західної культури, що теж є способом розвитку вчення.

Висновки

Відповідно до поставленої мети і завдань дисертаційного дослідження зроблено такі висновки:

В дисертаційному дослідженні було виявлено спільне та відмінне у філософсько-антропологічній проблематиці аналітичної психології К.Ґ. Юнґа та дзен-буддизму, що засвідчило, з одного боку, певні обмеження, а з іншого - можливості подальшої міжкультурної взаємодії в специфічній сфері духовних практик. Плідність спільних пошуків можуть слугувати прикладом того, наскільки актуальною є проблема самоздійснення людини в різних культурах.

Досліджено філософсько-антропологічне розуміння головних понять і термінів, якими послуговуються аналітична психологія та дзен-буддійська практика на позначення найважливіших моментів процесу самоздійснення: несвідоме, Самість, дхармадхату (Природа Будди), пробудження, індивідуація тощо.

Ми виявили відмінні та спільні риси духовних традицій Заходу і Сходу на перетині таких шкіл: аналітична психологія К.Ґ. Юнґа (в межах психоаналізу) та буддійська школа Дзен (в межах Махаяни). Спільною є інтенція на пошуки способів якісної зміни людського буття у світі внаслідок складного і довготривалого процесу самоздійснення. Відмінності полягають у розумінні природи людської свідомості, її ролі в трансформаційному процесі та акцентуванні на різних його аспектах: для Заходу більш характерним є раціональне осмислення в контексті індивідуальної свідомості, натомість у буддизмі, школі Дзен зокрема, несвідоме в його “космічному” модусі стає центром духовної практики.

У процесі дослідження розкрито причини популярності та впливу дзен-буддизму на культуру Заходу. Крім вже звичного розуміння Сходу як джерела екзотики, чогось незвичного і шокуючого, з другої половини ХХ ст. з'являється інша тенденція, яка виявилася у глибшому пошуці альтернативних шляхів вирішення духовної кризи, виробленні спільного філософсько-антропологічного проблемного поля. Посилюється інтерес, а, відповідно, потреба у детальнішому, об'єктивнішому тлумаченні філософсько-антропологічних, релігійних, психопрактичних аспектів вчення дзен-буддизму, перекладі першоджерел і контакті з безпосередніми носіями традиції. Наступним етапом можна вважати адаптацію не лише “чистих” форм східних вчень, а й зародження нової синкретичної парадигми, яка ґрунтується на розробці спільних методик самоздійснення людської особи.

З'ясовано роль аналітичної психології К.Ґ. Юнґа та вчення дзен-буддизму в процесі самоздійснення людини. Порівняно результати та способи маніфестації якісної зміни в свідомості, що виражається у більш гармонійному співбутті зі світом, переосмисленні етичних принципів.

Стверджено важливість філософського-антропологічного дослідження специфічної сфери взаємодії Сходу і Заходу - психопрактики. Основними проблемами є неготовність людини, яка виховувалась у межах християнських цінностей Заходу, перейняти й адекватно оцінити значення духовних вчень Сходу. Це призводить часто до відштовхування будь-яких можливостей міжкультурного діалогу. З іншого боку, ми спостерігаємо надмірне захоплення зовнішньою атрибутикою, комерціалізацією “східних” культурних форм, а не критичне осмислення їхнього значення. Крім проблем, існують важливі перспективи у виробленні певного спільного проблемного поля, центром якого є особа, що самоздійснюється. Це знаходило вираження у взаємодії між глибинною психологією та буддійськими медитативними методиками, а пізніше було зафіксоване на рівні синкретичного підходу в трансперсональній психології, спільних методиках, які охоплювали східні та західні специфічні риси.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

1. Колесник І. Несвідоме у дзен-буддизмі та його інтерпретації у східній та західній традиціях / І.М. Колесник // Вісник ЛНУ. Філософські науки. Вип. ІІ. - Львів, 2008. - С. 142-149.

2. Колесник І. Методи звільнення в дзен-буддизмі / І.М. Колесник // “Наука. Релігія. Суспільство”, №4. - Донецьк : ІПШІ МОНУ і НАНУ “Наука і освіта”, 2009. - С. 36-42.

3. Колесник І. Розробка проблеми індивідуації та її методів в аналітичній психології К.Юнга / І.М. Колесник // Вісник НУ “ЛП”, № 636, Філософські науки, 2009. - С. 72-78.

4. Колесник І. Діалог традицій духовних практик: аналітична психологія та дзен-буддизм / І.М. Колесник // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Випуск 462-463. Філософія. Чернівці : Чернівецький нац. ун-т, 2009. - 239 с. С. 140-144.

5. Колесник І. Пробудження в дзен-буддизмі як мета трансформаційного процесу / І.М. Колесник // “Наука. Релігія. Суспільство”, №3. - Донецьк : ІПШІ МОНУ і НАНУ “Наука і освіта”, 2009. - С. 201-207.

6. Колесник І. Шляхи духовного оновлення в аналітичній психології Юнга і дзен-буддизмі (порівняльний аналіз) / І.М. Колесник // Духовність. Культура. Нація. Збірник наукових статей. Випуск 4. - Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2009. - С. 164-172.

7. Колесник І. Україна і дзен-буддизм: перспективи міжкультурного діалогу / І.М. Колесник // Історія релігій в Україні. Науковий щорічник. Книга ІІ, 2008. - С. 395-400.

8. Колесник І. Новий тип духовної феноменології в контексті діалогу Заходу і Сходу / І.М. Колесник // Історія релігій в Україні. Науковий щорічник. Книга ІІ, 2009. - С. 116-121.

9. Колесник І. Бунт молоді і досвід адаптації дзен-буддизму / І.М. Колесник // Соціально-філософські аспекти релігієзнавства. - Одеськ. нац. ун-т ім.І.І. Мечникова: Наук.-дослідн. Центр “Компаративістські дослідження релігії”. - Одеса : Наука і техніка, 2005. - С.65-69.

Анотація

Колесник І.М. Філософсько-антропологічні виміри психоаналітики К.Ґ. Юнґа та дзен-буддизму: порівняльний аналіз. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.04 - філософська антропологія, філософія культури. - Львівський національний університет імені Івана Франка. - Львів, 2010.

Дисертація присвячена порівняльному аналізу процесу самоздійснення, яким його розуміють у межах аналітичної психології К.Ґ. Юнґа та у вченні дзен-буддизму. З'ясовано спільну спрямованість цих систем знання про людину на розкриття творчого потенціалу завдяки практичній взаємодії свідомості з несвідомим.

Досліджено головні поняття, якими послуговуються на позначення специфічного процесу трансформації свідомості, найбільш важливих його моментів. Незалежно від культурних умов, в яких формувалися і видозмінювалися аналітична психологія К.Ґ. Юнґа та дзен-буддизм, ці поняття демонструють насамперед практичну спрямованість, максимально наближені до живого досвіду символів внутрішнього світу.

Крім спільності інтенцій, з'ясовано ряд відмінних рис у розумінні особистості, способах використання результатів самоздійснення у подальшій життєдіяльності. Розкрито причини популярності вчення дзен-буддизму та перспективи міжкультурної взаємодії Заходу та Сходу. Продемонстровано ефективність використання не лише окремо взятих методик аналітичної психології та буддизму, але також синтетичних форм психопрактик, які адаптовані трансперсональними психологами.

Ключові слова: аналітична психологія К.Ґ. Юнґа, Махаяна, дзен-буддизм, самоздійснення, психопрактика, Самість, пробудження.

Аннотация

Колесник И.Н. Философско-антропологические измерения психоаналитики К.Г. Юнга и дзен-буддизма: сравнительный анализ. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой ступени кандидата философских наук по специальности 09.00.04 - философская антропология, философия культуры. - Львовский национальный университет имени Ивана Франка. - Львов, 2010.

Диссертация посвящена сравнительному анализу процесса самоосуществления, в интерпретации аналитической психологии К.Г. Юнга и в учении дзен-буддизма. Установлена общая интенциональность этих систем знания о человеке на раскрытие творческого потенциала в результате взаимодействия сознания и бессознательного.

Исследованы основные понятия, которые используются для обозначения специфического процесса трансформации сознания, наиболее важных его моментов. Независимо от культурных условий, в которых формировались и видоизменялись аналитическая психология К.Г. Юнга и дзен-буддизма, эти понятия демонстрируют, прежде всего, практическую ориентацию, являются максимально приближенными к живому опыту символов внутреннего мира.

Кроме общности интенций, определены ряд отличительных черт в понимании личности, способах использования результатов самоосуществления в дальнейшей жизнедеятельности. Раскрыты причины популярности учения дзен-буддизма и перспективы междукультурного взаимодействия Запада и Востока. Продемонстрирована эффективность использования не только отдельно взятых методик аналитической психологии и буддизма, но также синтетических форм психопрактик, которые адаптированы в трансперсональной психологии.

Ключевые слова: аналитическая психология К.Г. Юнга, Махаяна, дзен-буддизм, самореализация, психопрактика, Самость, пробуждение.

Summary

Kolesnyk I.M. Philosophically anthropological dimensions of analytical psychology of C.G. Jung and Zen: comparative analysis. - Manuscript.

The dissertation is submitted for receiving the Academic Candidate Degree in Philosophy. Speciality 09.00.04. - Philosophical Anthropology, Philosophy of Culture. Ivan Franko National University. - Lviv, 2010.

The dissertation is devoted to the comparative analysis of process of self-realization in analytical psychology of C.G. Jung and in the studies of Zen Buddhism. The author states that there are similar intentions of these systems into discovery of human potentiality.

There are analyzed main definitions which are used for description of specific process of human conscious transformation. These definitions demonstrate their practical intentions regardless of cultural terms in which were formed analytical psychology of C.G. Jung and Zen Buddhism.

Also the author states that there are differences in understanding of human nature and practical use of the results of self-realization except of similarity of intentions. There are viewed main reasons of popularity of Buddhism in Western world. In fact adaptation of eastern spiritual practices has its positive results which where realized not only in analytical psychology but also in transpersonal psychology.

Key-words: analytical psychology of C.G. Jung, Mahayana, Zen Buddhism, self-realization, psycho-practice, Self, awakening.

Размещено на Allbest.ru