Туризм, як спосіб подолання людиною граничності повсякденного буття

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК141.7:782:130.3

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

Туризм, як спосіб подолання людиною граничності повсякденного буття

09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії

Сухарева Катерина Володимирівна

Запоріжжя - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі філософії Запорізького національного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор філософських наук, доцент Шавкун Ірина Григорівна, Запорізький національний університет, декан факультету менеджменту.

Офіційні опоненти:

доктор філософських наук, професор Цюрупа Михайло Володимирович, Державний економіко-технологічний університет транспорту, завідувач кафедри суспільних та гуманітарних наук;

кандидат філософських наук, доцент Повзло Олександр Миколайович Запорізький національний технічний університет, доцент кафедри філософії.

Захист відбудеться 15.04.2010 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.051.05 у Запорізькому національному університеті МОН України за адресою: 69600, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66, корп. IV, ауд. 328.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Запорізького національного університету за адресою: 69600, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66, корп. II.

Автореферат розісланий 12.03. 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Т.І. Бутченко.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Життя сучасної людини протікає у темпі, що постійно прискорюється, і в просторі, що обмежений рамками повсякденності. Щоденний алгоритм соціальної активності, вивірений до хвилини і не змінний роками, викликає у людини нестримне бажання почати новий ряд подій, привнести новизну в рутину індивідуального буття. Але можливості людини завжди лімітовані об'єктивними умовами її життя. Вона, немов гирями на ногах, «прикована» до свого житла, власності, роботи, певного кола людей і певної соціальної ролі. І туризм в цьому плані виступає одним із засобів пониження рівня «незадоволеності культурою» (З.Фрейд) і формою активності, що дозволяє різноманітити життя людини, внести в нього нові фарби і враження, дозволяє людині поповнити на якийсь час групу «нових кочівників» - туристів. Туризм стає важливою ланкою суспільного виробництва, яка не тільки створює туристичний продукт, але й формує особистість, її світоглядні орієнтації, інтереси, потреби, цінності, спрямовує її соціальну активність по перетворенню повсякденного життя, обумовлює необхідність укорінення нових засадничих принципів соціального буття. Самобутність туризму стає складовою національної культури і атрибутом глобалізаційних процесів. Саме із цієї причини досить актуальним у науковому плані є дослідження туризму як способу подолання людиною граничності повсякденного буття, що відкриває можливість на теоретичному й практичному рівнях створити підґрунтя для виявлення загально значимих мотивів та цінностей, що виступають орієнтирами активності сучасної людини.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до комплексної цільової програми № 0194У043134 Міністерства освіти і науки України “Вдосконалення змісту і методики викладання філософських дисциплін у вузі як фактор формування свідомості молодого спеціаліста незалежної України” та планів науково-дослідної роботи кафедри філософії Запорізького національного університету.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є з'ясування сутності туристичної активності людини по подоланню граничності її повсякденного буття. Основна увага в процесі дослідження була зосереджено на розв'язанні таких завдань:

- визначення сутності туризму та підходів до його вивчення в суспільствознавчій думці;

- дослідження сутнісних характеристик повсякденного буття людини та специфіки її туристичної активності по подоланню граничності повсякденного буття;

- виявлення логіки соціокультурної детермінації туризму та туристичної активності людини;

- дослідження процесу досягнення людиною нових обріїв духовного прозріння засобами туризму;

- з'ясування основних тенденцій розвитку туризму як соціального інституту та туристичної активності людини, суб'єктивних та об'єктивних чинників їх розвитку в умовах розгортання глобалізаційних процесів;

- аналіз специфіки туристичної активності українців та факторів її оптимізації.

Об'єктом дослідження є туризм як складова життєдіяльності людини.

Предметом дослідження є з'ясування причин та шляхів використання туризму як засобу подолання людиною граничності її повсякденного буття, тенденцій розвитку туризму й туристичної активності, їх суб'єктивних та об'єктивних чинників в умовах розгортання глобалізаційних процесів.

Методи дослідження. Джерельну базу дослідження складає сукупність соціогуманітарних і філософських текстів, соціологічні, соціально-психологічні, політологічні, економічні, а також міждисциплінарні теоретичні ресурси, присвячені осмисленню сутнісних атрибутів життєдіяльності людини та теоретичній рефлексії туризму як соціокультурного феномена.

У дисертаційному дослідженні автор використовує принципи взаємного зв'язку, розвитку, об'єктивності, єдності логічного та історичного, соціальної теорії і практики.

У роботі використовуються такі підходи:

- системний (туризм розглядається як складна цілісна система, що, у кінцевому рахунку, складається із простих елементів та обумовлена як об'єктивними умовами, так і суб'єктивними факторами);

- феноменологічний (повсякденне буття людини та прояви її туристичної активності, що відбиваються в типових фактах та статистичних даних, в світоглядних орієнтаціях людей являють собою джерело аналітичних міркувань щодо досліджуваної проблеми);

- компаративний (соціальне та статистичне порівняння форм туристичної активності людини та її повсякденного життя в різних соціокультурних системах, виокремлення особливостей туристичної активності людини в різноманітних соціокультурних традиціях як принцип досягнення об'єктивного знання).

Емпіричною базою для теоретичного осмислення досліджуваної проблеми слугували матеріали UNWTO (Світової Туристичної Організації), Державної служби туризму та курортів України, статистичні дані Міністерства культури і туризму України, Держкомстату України та інших країн.

Наукова новизна одержаних результатів обумовлена вибором теми дослідження, яка ще не отримала системного висвітлення, змістом цілей і науково-теоретичних завдань. Наукова новизна полягає в теоретичній рефлексії туристичної активності людини як способу подолання граничності повсякденного буття.

Результати дослідження, що резюмують наукову новизну і виносяться на захист, можуть бути сформульовані у вигляді окремих тез:

- вперше туризм розглянуто як один із шляхів подолання одноманітності повсякденності і способів повернення до себе через порівняння свого життя з іншим; як форма терапії в моменти втрати людиною сенсу життя, свіжості сприйняття повсякденної реальності; як спосіб подолання людиною граничності її повсякденного буття, як відповідь на «сенсорний голод» людини, що посилюється|підсилюється| унаслідок|внаслідок| швидкої автоматизації і монотонності виробничих процесів, а також стресу, обумовленого зростанням|зростом| темпів соціальних змін, конкуренції, негативних глобальних явищ, політичної та соціально-економічної, природної нестабільності суспільства і світу;

- поглиблено уявлення про семантичний простір поняття " туризм, який має два основних вектора - особистісний (туристична активність людини) та інституціональний (туристична діяльність суб'єктів господарської діяльності з організації туристичної активності людини і задоволенню її туристичних потреб);

- збагачено уявлення про туризм як соціальний інститут, який сприяє збагаченню життєвого простору сучасної людини, інтерналізації| туристських цінностей у її світоглядні орієнтації, сприяє розширенню соціального середовища|середи| туризму; розвитку організаційної і матеріальної бази туристичної діяльності; |розпочало,зачало| утворенню нормативно-правової і ціннісно-нормативної бази туризму як масового соціального руху і виду дозвіллєвої діяльності; формуванню та закріпленню в системі суспільних|громадських| відносин специфічної області туристичних відносин і взаємодій, а також визначенню їх суб'єктних носіїв (туристів і представників сфери туристичних послуг);

- отримало подальший розвиток питання про соціокультурну детермінацію туризму і туристичної активності людини, що обумовлені рівнем соціально-економічного і політичного розвитку суспільства та громадянського суспільства, розгортанням ринкових відносин, лібералізацією політичних режимів і туристичного законодавства, станом розвитку туристичної індустрії та туристичної інфраструктури;

- поглиблено уявлення про туризм як можливість: - досягнення людиною нових світоглядних обріїв, подолання застарілих світоглядних та життєво-практичних стереотипів, обумовлених повсякденною реальністю та соціальним середовищем життєдіяльності особи; - реалізації її потреби розширити за допомогою туризму горизонти повсякденного буття, розвинути себе як творчу особистість, досягти завдяки цьому вищих щаблів соціально-економічної та духовно-політичної ієрархічної системи суспільства;

- удосконалено знання про головні фактори|, що| визначатимуть| зростання| туристичної активності людини| в найближчий| час: - процеси світової глобалізації і інтеграції; - інформатизація суспільства|товариства|; - зростання|зріст| доходів та вільного часу населення більшості країн світу в поєднанні з|із| розширенням індустрії розваг і відпочинку; посилення вимог людини до свого дозвілля, його змістовних складових та потреби збагачення власного повсякденного життя досвідом інших; необхідність переживання нових, яскравих переживань;

- поглиблено розуміння специфіки туристичної активності українців, а саме: - її меркантильна та бізнесова спрямованість; - незначна соціальна база

(міське населення з освітнім рівнем вище середнього); - обмеженість туристичних інтересів, запитів та маршрутів; - недостатнє осягнення в процесі здійснення туристичних подорожей історико-культурних надбань інших соціокультурних систем, недостатнє використання передового досвіду та потенціалу туристичних дестинацій інших країн та регіонів для удосконалення власної повсякденної життєдіяльності.

- отримало подальний розвиток знання щодо факторів оптимізації туристичної активності українців, а саме: інституційна розбудова структури управління галуззю шляхом створення відокремленого Міністерства туризму; - формування ефективного механізму державної політики в туристичній сфері; - збільшення обсягів фінансування розвитку галузі на державному та регіональному рівнях; - пріоритетний розвиток культурного туризму, сільського туризму як таких, що максимально враховують і використовують багатий культурний та природний потенціал України; - розбудова соціального туризму - системи доступних за цінами туристичних і рекреаційних послуг для соціально мало захищених верств населення, для молоді та студентів; - запровадження європейських стандартів надання туристично-готельних послуг, підготовки висококваліфікованих кадрів туристичної галузі, її законодавчого забезпечення; - розвиток туристичної інфраструктури та створення системи безпеки туристів; - залучення в туристичний обіг та ефективне й раціональне використовання пам'яток культурної спадщини України.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що отримані результати не лише наповнюють більш конкретним змістом цілу низку соціально-філософських понять, а й слугують основою раціонального понятійного апарату для розуміння форм і проявів туристичної активності сучасної людини, специфіки її соціального буття. Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечувались методологічним обґрунтуванням вихідних теоретичних положень, відповідністю методів дослідження сутності досліджуваного предмета.

Основні положення дисертації можуть бути використані для подальших теоретичних та прикладних соціально-філософських, соціально-психологічних, соціологічних, економічних досліджень у царині проблеми "життєдіяльність сучасної людини", у лекційній роботі (курси "Соціальна філософія", "Філософська антропологія", "Філософія туризму", "Туристичний менеджмент", "Міжнародний туризм"). Теоретичні положення дисертації можуть бути використані при розробці тематичних планів і програм із туризм-освіти для навчально-виховних закладів усіх рівнів на факультетах і відділеннях туристичного профілю. Отримані результати можуть стати важливим теоретико-методологічним підґрунтям роботи по розробці Державної програми розвитку туризму в Україні на 2010 - 2020 роки.

Висновки дослідження можуть бути враховані при формуванні державної політики щодо оптимізації організації та управління туристичною галуззю, а також при пошуках оптимальних шляхів їх реформування в Україні.

Апробація результатів дослідження. Дисертаційне дослідження обговорювалося на кафедрі філософії Запорізького національного університету. Принципові ідеї, теоретичні положення було викладено на таких конференціях: Науково-практичний семінар “Туризм в Україні: організаційно-правові, функціональні проблеми та шляхи їх вирішення” ( Запоріжжя, 2002 ); Всеукраїнська науково-практична конференція ”Управління регіональним розвитком” ( Сімферополь, 2002), Всеукраїнська науково-методична конференція "Філософські, культурологічні, релігієзнавчі аспекти осмислення сучасного світу та їх науково-методичне значення" ( Запоріжжя, 2002 ); Наукова конференція викладачів і студентів "Сучасне студентство України: досвід, проблеми, перспективи" ( Запоріжжя, 2002 ); Студентська регіональна наукова конференція "Спадщина Г.С. Сковороди в контексті розвитку сучасної української духовності" ( Запоріжжя, 2002 ); Міжнародна науково-практична конференція “Проблеми й напрямки формування світогляду майбутніх працівників органів внутрішніх справ та забезпечення прав і свобод людини” (Запоріжжя, 2003); Міжнародний семінар “Релігія і громадянське суспільство: на шляху до глобального етосу” ( Ялта, 2003 ); Республіканська наукова конференція “Гуманістичний менеджмент як чинник оптимізації суспільної трансформації” ( Запоріжжя, 2003 ); Всеукраїнська науково-практична конференція “Основні тенденції розвитку сучасного світу як виклик глобалізації” ( Запоріжжя, 2003 ); 3-я Всеукраїнська науково-практична конференція “Актуальні проблеми і перспективі розвитку економіки України в контексті глобалізації” ( Алушта, 2004 ), 1-й Міжнародний Конгрес ”Національна перлина Запоріжжя: впровадження інноваційно-інвестиційних технологій гармонізації біоекосистеми о. Хортиця” ( Запоріжжя, 2004 ); Міжнародна науково-практична конференція ”Запорізькі правові читання” (Запоріжжя, 2004 ); Міжнародна науково-практична конференція «Глобалізація та проблеми вітчизняного медіа простору» ( Запоріжжя, 2005 ), Міжнародна науково-практична конференція «Формування і розвиток гуманістичного менеджменту як нової парадигми ХХ1 століття» ( Запоріжжя, 2005 ), П'ятий міжнародний семінар «Релігія і громадянське суспільство: через міжкультурні комунікації - до діалогу цивілізацій» ( Ялта, 2005 ). Всеукраїнська науково-практична конференція «Влада і суспільство: проблеми взаємодії» ( Запоріжжя, 2005), Міжнародна науково-практична конференція «Методологія соціального пізнання: здобутки та проблеми» ( Запоріжжя, 2005), Міжнародний семінар “Релігія і громадянське суспільство: через міжкультурні комунікації - до діалогу цивілізацій” ( Ялта, 2005 ), Всеукраїнський науково-практичний семінар «Основи громадянської освіти» ( Запоріжжя, 2009 ), наукові конференції викладачів та аспірантів Запорізького національного університету ( Запоріжжя, 2003-2005, 2009 ).

Науково-практичні дослідження автора дисертації використовувались у підготовці й читанні лекцій з означеної тематики у Запорізькому національному університеті, у розробці навчальних програм та проведенні занять зі студентами зі спеціальності “Туризм”.

Публікації. Основні висновки дисертації викладено у 14 наукових публікаціях, шість з яких - у фахових виданнях. Усі праці написані без співавторів.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, переліку використаної літератури. Обсяг дисертації - 184 с. Список використаних джерел (у кількості 282 найменувань) займає 29 сторінок.

Основний зміст роботи

У «вступі» міститься обґрунтування теми дисертації, формулюється мета і завдання, визначається об'єкт і предмет дослідження, методологічна основа роботи, розкривається її наукова новизна, висвітлюються можливості теоретичного і практичного використання отриманих результатів.

У першому розділі - «теоретико-методологічні засади дослідження туризму як засобу подолання людиною граничності повсякденного буття в суспільство-знавчий думці» - розкриваються вихідні теоретичні принципи соціально-філософського аналізу туризму і його впливу на повсякденне життя людини. Він складається з двох підрозділів.

У підрозділі 1.1. - «Віддзеркалення проблеми туризму та повсякденного буття людини в суспільствознавчій науці» аналізується стан наукової розробки досліджуваної теми. Дисертант підкреслює, що вивчення туризму та туристичної активності людини спиралося на творчий доробок науковців запорізької школи соціальної філософії (В.І. Воловик, В.Г. Воронкова, В.А. Жадько, Л.Д. Кривега, М.А. Лепський, В.І. Таран, І.Г. Шавкун, О.С. Александрова та інші) в розробці сучасного методологічного комплексу соціально-філософського аналізу соціальних реалій.

Зазначається, що серед українських дослідників, які заклали засади соціального дослідження туризму, варто назвати таких авторів, як В.К. Федорченко, Т.С. Пархоменко, В.І. Цибух, В.А. Зінченко та інші. Фундаментальні теоретичні аспекти з проблем туризму знайшли своє відображення також в роботах таких вітчизняних і російських вчених, як А.Ю. Александрова, М.Б. Біржаков, В.А. Квартальнов, І.В. Зорін, Т.Г. Сокол, Е.А. Соболева, А.С. Запесоцький, С.П. Гаврилюк, А. Виноградська, А.Б. Гайдук, Л. П. Воронкова та інші.

Всебічному осягненню туризму як елемента сучасної соціальної системи присвячено також роботи зарубіжних авторів - теоретиків і практиків туризму, таких як Ф. Ашер, Д. Джафарі, Ф. Котлер, Дж. Боуэн, Дж. Мейкенз, П. Масон, Х. Монтанер Монтехано, М.О. Мусана, С. П'єрро, У.Ф. Теоболд, Ф. Франжіаллі, Г. Харрис, К.М. Кац, К. Хуберт. Серед засновників саме соціально-філософського аналізу феномена туризму слід виділити таких вітчизняних та зарубіжних дослідників як В.С. Пазенок, В.К. Федорченко, М.В. Цюрупа, І.А. Зязюн, Г.І. Горак, В.А. Малахов, Ч.Р. Голдієр, А.Р. Бренті Рітчі, Дж. Трайб та Д. Айрі, а також таких молодих вітчизняних науковців як О.В Головашенко, Е.В. Слободенюк, О.М. Варипаєв та інших. Цими науковцями було запропоновано дослідження таких аспектів зазначеної проблеми як феноменологія, герменевтика, антропологія, аксіологія та праксеологія туризму. Можна стверджувати про започаткування української філософської школи дослідження феномену туризму.

Проблеми повсякденного буття людини торкалися в своїх наукових розвідках такі дослідники як Л.Б. Брусиловська, В.П. Визгин, Л.В. Губернюк, Я.М. Кунденко, Е.В. Ковалева, Н.Н. Козлова, Д.Н. Круглов, Г.П. Любимов, А.А. Магомедова, О. А. Румянцев, Т.О. Серга, І.В. Сохань, А.В. Худенко та інші. Дисертант зазначає, що дослідники проблем буття людини не розглядали туристичну активність людини як складову її життєдіяльності. Поза увагою фахівців залишився людиновимірчий аспект туризму, що обумовлює нагальну потребу в соціально-філософському аналізі досліджуваної проблеми.

У підрозділі 1.2. «Семантичний простір поняття «туризм» висвітлюються проблема багатоманітності підходів до тлумачення терміну «туризм» у літературі. Дисертант вважає, що існуючі дефініції туризму можна віднести до двох груп: галузеві (носять вузькогалузевий характер, торкаючись економічних, правових, географічних чи інших аспектів туризму і виступають у якості інструмента по вирішенню конкретних завдань) та концептуальні (прагнуть дати сутнісне визначення цього феномену, його принципову відміну від інших явищ). Розкриття змісту поняття «туризм» здійснюється через зіставлення зі змістом термінів «подорож», «мандри», «кочівництво», порівнянням тлумачення цього концепту в різноманітних соціокультурних системах. Дається аналіз розбіжностей в тлумаченні туристичних термінів в літературі та нормативно-правових актах.

Автором виокремлюються та аналізуються атрибути туризму, його цілі та мотиваційний комплекс людини, що прагне подолати межі повсякденного життя. Зазначається, що семантичне поле терміну "туризм" має два основних вектора - особистісний (туристична активність людини) та інституціональний (туристична діяльність суб'єктів господарської діяльності (підприємств, установ, організацій, фірм) з організації туристичної активності людини й задоволенню її туристичних потреб).

Другий розділ - «Об'єктивні та суб'єктивні чинники туристичної активності людини по подоланню граничності її повсякденного буття» - композиційно складається з двох підрозділів, присвячених дослідженню проблем соціокультурної детермінації туристичної активності людини та аналізу туризму як можливості досягнення людиною нових світоглядних обріїв. туризм буття суспільствознавчий

У підрозділі 2.1. «Соціокультурна детермінація туристичної активності людини» автор наголошує на тому, що туристична активність людини з метою подолання обмежень повсякденності обумовлена як об'єктивними чинниками (комплекс природних і соціальних чинників, якими виступають соціокультурна система та її навколишнє соціальне та природне оточення), так і суб'єктивними чинниками ( світоглядні орієнтації людини, її потреби, інтереси, мотиви, рівень інтелектуально-культурного розвитку та життєвої активності). Підкреслюється, що туризм як підпорядкований певній логіці процес, є результатом діяльності наступних соціальних суб'єктів: людини, що подорожує (туриста), організаторів туристичних подорожей (суб'єктів туристичної діяльності як одного з видів сучасної господарської діяльності), держави та інституцій громадянського суспільства (релігійних, спортивних організацій, територіальної громади тощо). Дисертант аналізує сутність, структуру та складові туристичної інфраструктури, її можливості в реалізації туристичних уподобань сучасної людини. Розглядається вплив глобалізації на розвиток туризму.

У підрозділі 2.2. «Туризм як можливість досягнення людиною нових світоглядних обріїв» зазначається, що сучасний світ характеризується масовим тимчасовим і добровільним переміщенням (“зануренням”) масових людських потоків в інше соціокультурне, природне та географічне середовище з метою досягнення нового духовного горизонту, збагачення внутрішнього духовного світу. Це зумовлено зростанням спектра вітальних, культурних і духовних потреб сучасної людини, поглибленням багатоаспектної взаємодії соціумів, універсалізацією та глобалізацією системи економічних, політичних, культурних і комунікативних зв'язків, а також розвитком засобів комунікації. Зазначається, що подорожування людини в інше соціокультурне середовище акцентує її увагу до існуючих форм розв'язання життєвих проблем в різноманітних соціокультурних системах, веде до «запозичення» корисного досвіду облаштування і певної зміни або доповнення світоглядних орієнтирів. Людина, що подорожує, має можливість досягти нових світоглядних обріїв, а саме - набути більшої світоглядної свободи і таких її рис як толерантність, глибина та об'єктивність знань про оточуючий світ, соціально-конструктивну спрямованість власної життєвої стратегії. Підкреслюється, що туризм все більш стає організаційною формою рефлексії свого "Я" та його можливостей. Дисертантом розглядаються особливості осягнення світу в рамках міфологічного, релігійного та філософського типів світогляду. Стверджується, що по відношенню до туристичної активності людини кожний із цих способів актуалізував дві антиномічні тенденції: перша - тенденція до “згортання”, “стримування” потенціальних туристичних можливостей людини, “обмеження” їх рамками встановлених правил, норм поведінки; друга - тенденція до “розгортання”, “виявлення” туристичної активності людини, що підкріплювалася створенням відповідних для цього умов.

Третій розділ - «основні тенденції та форми розвитку туристичної активності людини в умовах глобалізації» - присвячений висвітленню особливостей функціонування туризму як соціального інституту та туристичної активності українців.

У підрозділі 3.1. «Туризм як соціальний інститут: людиновимірчий аспект» розглядаються сутність та етапи розвитку туризму як соціального інституту в умовах розгортання глобалізаційних процесів. Акцентується увага на гуманістичній складовій туризму як соціального інституту. Аналізуються критерії людиновимірчого аспекту функціонування туризму як соціального інституту (сприяння підвищенню масштабів індивідуальної туристичної свободи, рівню обізнаності щодо туристичного потенціалу країни і світу, засвоєнню нових передових технологій організації туристичних подорожей, формуванню у туристів соціально конструктивних стратегій життєдіяльності, можливості змістовної наповненості буття людини завдяки туристичному досвіду, безпека людини, що подорожує, високий рівень туристичного сервісу, забезпечення рівності в міжкультурному діалозі туристів та мешканців дестинацій). Дисертантом розглядаються характеристики туризму як соціального інституту (соціально-суб'єктне і соціально-професійне середовище; ціннісно-нормативна база, поведінкові стандарти; організаційна структура і усталені принципи регуляції туристичних відносин і управління).

Підкреслюється зростання ролі туризму як соціального інституту в глобалізованому світі. Визначаються основні тенденції розвитку туристичної активності людини в сучасному суспільстві.

Підрозділ 3.2. «Специфіка туристичної активності українців та фактори її оптимізації» присвячений визначенню факторів, що обумовлюють туристичну активність українця та виокремленню проблемних зон в здійсненні мандрівних бажань сучасного українця. При цьому наголошується, що вирішення поставленого питання потребує врахування двох моментів. По-перше, розвиток українського суспільства здійснюється під впливом процесів загальнолюдського розвитку, тобто глобалізаційних. По-друге, український соціум знаходиться в ситуації системної кризи і пошуку нових шляхів розвитку.

З метою визначення туристичних уподобань українця аналізуються чинники, які обумовлюють використання ним туризму як способу подолання граничності повсякденного буття. Дисертантом розглядається специфіка туристичної активності сучасного українця. Підкреслюється, що в ієрархії цінностей українців велику роль відіграє прагнення до незалежності власного існування, до можливості самому визначати свою життєву стратегію, що обумовлює сублімування українця в туризмі. Наголошується, що схильність до зміни «стін» повсякденного буття обумовлена і такими рисами українського менталітету як романтизм, мрійність, відкритість до нового, естетизм. Подорожі українців дозволяють їм легко переживати фарс повсякденних дрібниць, безглуздя чвар міжособистісних стосунків і у взаємовідносинах з владою. Проаналізовані туристичні практики сучасного українського населення, на підставі чого визначені вектори туристичної активності громадян.

Обґрунтовується думка про те, що масове застосування новітніх технічних засобів і інформаційних технологій змінює онтологію людини, образ життя, надає українцю більше можливостей для реалізації творчого потенціалу засобами туризму, в тому числі і віртуальними подорожами. Автором виокремлюються детермінанти оптимізації розвитку туризму в Україні.

Висновки

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у визначенні сутності туризму як способу подолання людиною граничності повсякденного буття.

Висновки дисертаційного дослідження можуть бути сформульовані таким чином:

1. Проблема вивчення причин та шляхів використання людиною туризму як способу подолання граничності її буття є в науковій літературі мало досліджуваною, тематично розпорошеною в окремих галузях гуманітарного знання. В літературі домінував географічний, економічний, історичний підходи до вивчення феномену туризму. Основну увагу науковці зосередили на з'ясуванні сутності та виявленні головних ознак туризму, історії його становлення, на аналізі економічної ролі туризму, його географічних характеристиках тощо. Дослідники проблем буття людини не розглядали туристичну активність людини як складову її життєдіяльності. Поза увагою фахівців залишився людиновимірчий аспект туризму, що обумовило нагальну потребу в соціально-філософському аналізі досліджуваної проблеми.

2. Використання в дослідженні системного, компаративного, феноменологічного підходів дозволило розглянути туризм як складне соціальне явище, як прояв взаємозв'язку туристичної активності людини і діяльності суб'єктів туристичної підприємницької діяльності та суспільної свідомості соціуму; як результат впливу стану розвитку туристичного простору в певній соціокультурній системі на спрямованість активності особистості в її життєдіяльності.

3. Концепт "туризм" має два вектори в семантичному полі - особистісний (туристична активність людини) та інституціональний (туристична діяльність підприємств, установ, організацій, фірм з організації туристичної активності людини і задоволенню її туристичних потреб). Підґрунтям туристичної активності людини є її потреби розширити за допомогою туризму горизонти повсякденного буття, реалізувати себе як творчу особистість, досягти завдяки цьому вищих щаблів соціально-економічної та духовно-політичної ієрархічної системи суспільства. Прагнення людини до туристичних подорожей обумовлено такими її сутнісними рисами як пізнавальна та творча активність. Туризм сприяє подоланню застарілих світоглядних та життєво-практичних стереотипів, обумовлених повсякденною реальністю та соціальним середовищем життєдіяльності особи.

4. Повсякденне буття людини з його повторюваністю і щоденною монотонністю життєвих кроків спонукає людину шукати "виходи невдоволення або втоми" від усталених процедур її життя. Бажання отримати нові відчуття, випробувати себе в нових соціальних та природних обставинах, обумовлює туристичну активність особи. Прагнення до туристичних подорожей має на меті отримання нових почуттів, задоволення туристичного інтересу. Останній має на меті отримання безпосередньо самим туристом об'єктивної інформації, певних емоцій (не тільки позитивних, а й за допомогою екстремального туризму - певного рівня негативних), задоволення приватних потреб туриста. Формування туристичних інтересів людини здійснюється як шляхом соціалізації та передачі соціального досвіду попередніх поколінь, так і шляхом набуття власного туристичного досвіду. Туристичний інтерес містить в собі соціально-типове, індивідуальне та специфічне. Інтереси як елемент свідомості відображають внутрішню готовність людини до дій по задоволенню її потреб і досягненню цілей засобами туристичної активності.

5. Туристична активність людини стає невід'ємною складовою її життєдіяльності і обумовлюється цілями, потребами, світоглядними настановами індивіда, а також соціальними нормами та інститутами, що регулюють туристичний простір і господарську діяльність суб'єктів туристичної діяльності. Туристичний простір має своїм призначенням створення суспільно затребуваного туристичного продукту, що задовольняє різноманітні інтереси туристів.

6. До основних способів пізнання і перетворення світу, що були створені людством протягом всієї історії його існування і до яких відносять: міф, філософію, релігію, мистецтво, науку, реально-практичну діяльність, в останній час приєднався і туризм, як оригінальний спосіб бачення й розуміння людиною власного буття та шляхів його вдосконалення.

7. Закономірною є тенденція, яка проявляється в зростанні масштабу туристичної активності сучасної людини, посиленні впливу туризму на життєдіяльність індивіда, на реалізацію його творчого потенціалу, на розширення меж індивідуальної свободи, на збільшення кроскультурної складової туристичного досвіду, на зростання його соціальної ефективності, що проявляється у використанні соціальних та індивідуальних засад облаштування в соціокультурних системах, що відвідав індивід під час здійснення туристичних подорожей. Розвиток новітніх технологій зумовив використання сучасною людиною для подолання одноманітності та в зв'язку з відсутністю новизни в повсякденному бутті віртуальних подорожей в інші соціокультурні і просторово-часові виміри. Обсяг останніх зростає в зв'язку з такими їх характеристиками як: доступність ( в тому числі і для осіб, що фізично, фінансово або соціально обмежені в здійсненні туристичній активності), безпечність, інтерактивність, необмеженість вибору дестинації та свобода туристичної творчості під час здійснення віртуальної подорожі.

8. Головними чинниками, що визначатимуть зростання туристичної активності людини в найближчий час є: - процеси світової глобалізації і інтеграції, які створюють об'єктивні передумови зростання ділового і освітнього видів туризму, що залучає до своєї орбіти все нові верстви населення; - глобальна інформатизація суспільства, що полегшує і прискорює задоволення різноманітних туристичних потреб індивіда в найкоротший час; - зростання доходів населення промислово розвинених країн в поєднанні з розширенням індустрії розваг і відпочинку, що робить акцент на створенні все більш різноманітних видів соціального спілкування, серед яких туризм не має собі рівних за ступенем різноманітності; - поява нового феномена - «сенсорного голоду» населення, що посилюється унаслідок швидкої автоматизації і інформатизації робочих процесів, інтенсифікації трудових операцій і стресу, обумовленого зростанням конкуренції, глобальної політичної та соціально-економічної нестабільності. Туризм є унікальним чинником, здатним різноманітити повсякденне буття людини, зробити його більш осмисленим і духовно багатше. Насичений людиноцентрованим змістом, туризм справляє розвиваючий вплив на особистість, вона відчуває себе причетною до створення ноосфери, світу цивілізованого людського єднання.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Статті у фахових виданнях:

1. Кривега К. В. (Сухарева К. В.) Туристична інфраструктура: поняття та складові / К. В. Кривега // Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. - Запоріжжя. - 2005. - Випуск 21. - С. 118 -124.

2. Кривега К. В. (Сухарева К. В.) Туризм як прояв свободи сучасної особи / К. В. Кривега // Нова парадигма. - Київ, 2005. - Вип.43. - С. 13 - 24.

3. Кривега К. В. (Сухарева К. В.) Поняття «туризм»: підходи до визначення / К. В. Кривега // Нова парадигма. - Київ, 2005. - Вип.44. - С. 127 - 133.

4. Кривега К. В. (Сухарева К. В.) Туризм: сучасні тенденції розвитку / К. В. Кривега // Нова парадигма. - Київ, 2005. - Вип. 46. -С. 141- 152.

5. Кривега К. В. (Сухарева К. В.) Туризм як складова життєдіяльності сучасної людини/ К. В. Кривега // Культурологічний вісник: науково-теоретичний щорічник Нижньої Наддніпрянщини. - Запоріжжя: Прем'єр, 2006. - Вип. 16. - С. 157 -160.

6. Сухарева К. В. «Нові кочівники»: туризм як спосіб подолання людиною обмеженості повсякденності / К. В. Сухарева // Гілея (Науковий вісник): збірник наукових праць. - Київ, 2009. -- Вип. 26. -С. 255-260.

Публікації в інших виданнях:

7. Кривега К. В. (Сухарева К. В.) Створення туристичних центрів та управління їх розвитком / К. В. Кривега // Вісник митної служби України. - Дніпропетровськ, 2005. - Вип. 1 (25). -- С. 52-57.

8. Кривега К. В. (Сухарева К. В.) Формы и направленность туристической активности современного украинца/ К. В. Кривега // Наукова конференція студентів, аспірантів та молодих вчених ЗНУ, Запоріжжя, 2004 р.: зб.тез. - Запоріжжя: ЗДУ, 2004. - С. 417-420.

9. Кривега К. В. (Сухарева К. В.) Особливості розвитку туристичного бізнесу в Україні / К. В. Кривега // Управління регіональним розвитком: всеукр. наук.-практ. конф., КАПКБ, Сімферополь, 2003 р. - Сімферополь: «Кримська академія природоохоронного та курортного будівництва», 2003. - С.58 - 59.

10. Кривега К. В. (Сухарева К. В.) Методологічні проблеми становлення туризмознавства / К. В. Кривега // Методологія соціального пізнання: здобутки й проблеми : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., 25 травня 2005 року. - Київ-Запоріжжя: Просвіта, 2005. - С.69-70.

11. Кривега К. В. (Сухарева К. В.) Туризм в діалозі культур / К. В. Кривега // Религия и гражданское общество: через межкультурные коммуникации - к диалогу цивилизаций: V межд. семинар, Ялта, 26-28 октября 2005 г.: cб. научн. трудов. - Симферополь: ВГМИ «Таврия», 2006. - С. 126-128.

12. Сухарева К. В. Туризм як спосіб збагачення людиною індивідуального досвіду / Сухарева К. В. // Молода наука : наук. конф. студ., аспір. та викл. ЗНУ, Запоріжжя, 2009 р. : зб. тез. - Запоріжжя : ЗНУ, 2009. - С. 493-494.

13. Сухарева К. В. Туризм як фактор громадянської освіти / Сухарева К. В. // Основи громадянської освіти : всеукр. наук.-практ. семінар, Запоріжжя, 22-24 вересня 2009 р. : зб. матер. - Запоріжжя : Друкарня «Акцент», 2009. - С. 188-190.

14. Сухарева К. В. Туристичний потенціал запорізького регіону: стан, проблеми та перспективи / Сухарева К. В. // Управління економічним потенціалом регіону: міжрегіон. наук.-практ. конф., ЗНУ, Запоріжжя, 23-24 жовтня 2009 р.: зб. тез. -- Запоріжжя: ЗНУ, 2009. - С. 154 - 155.

Анотація

Сухарева К. В. Туризм як спосіб подолання людиною граничності повсякденного буття. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук зі спеціальності 09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії. - Запорізький національний університет. -- Запоріжжя, 2010.

Дисертація являє собою соціально-філософське дослідження туризму як способу подолання людиною граничності повсякденного буття.

Визначається зміст понять «туризм», «повсякденність». Туризм розглянуто як один із шляхів подолання одноманітності повсякденності і способів збагачення життєдіяльності людини новими смислами. З'ясовується соціокультурна детермінація туристичної активності людини, процес досягнення завдяки туризму нових світоглядних обріїв.

Обґрунтовується висновок про посилення впливу туризму на життєдіяльність індивіда в 21 столітті, на реалізацію його творчого потенціалу, на розширення меж індивідуальної свободи.

Виокремлено основні тенденції розвитку туризму як соціального інституту та туристичної активності людини. Дається аналіз особливостей туристичної активності українців.

Ключові слова: туризм, людина, повсякденність, світогляд, соціум, глобалізація, культура.

Аннотация

Сухарева К. В. Туризм как способ преодоления человеком граничности повседневного бытия. - Рукопись.

Диссертация на cоискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.03 - социальная философия и философия истории. - Запорожский национальный університет. -- Запорожье, 2010.

Диссертация представляет собой социально-философское исследование туризма как способа преодоления человеком границ повседневного бытия. Определяется семантическое поле понятий «туризм», «повседневность», «туристическая активность». Туризм анализируется как один из путей преодоления однообразия повседневности и способов обогащения жизнедеятельности человека новыми смыслами. Анализируются социокультурная детерминация туристической активности человека, процесс достижения человеком благодаря туризму новых мировоззренческих горизонтов. Диссертант утверждает, что концепт "туризм" имеет два вектора в семантическом поле - личностный (туристическая активность человека) и институциональнный (туристическая деятельность предприятий, учреждений, фирм по организации туристической активности человека и удовлетворению его туристических потребностей). Основанием туристической активности человека является его потребность в расширении с помощью туризма горизонта повседневного бытия, реализации себя как творческой личности. Стремление человека к путешествиям обусловлено такими его сущностными чертами как познавательная и творческая активность. Туризм способствует преодолению устаревших мировоззренческих и жизненно-практических стереотипов, обусловленных повседневной реальностью и социальной средой жизнедеятельности личности. По мнению диссертанта, повседневное бытие человека с его повторяемостью и ежедневной монотонностью жизненных шагов побуждает человека искать "выходы недовольства или усталости" от устоявшихся процедур его жизни. Желание получить новые ощущения, испытать себя в новых социальных и естественных обстоятельствах, обусловливает туристическую активность личности. Стремление к туристическим поездкам имеет целью получение человеком новых переживаний, удовлетворение его разнообразных интересов. Формирование туристических интересов человека осуществляется как путем социализации и передачи социального опыта предыдущих поколений, так и путем приобретения собственного туристического опыта. Туристический интерес заключает в себе социально-типичное, индивидуальное и специфическое. Интересы как элемент сознания отображают внутреннюю готовность человека к действиям по удовлетворению его потребностей и достижению целей средствами туристической активности.

К основным детерминантам формирования туристической активности человека относятся: уровень социально-экономического и политического развития общества, уровень развития гражданского общества и стабильность рыночных отношений, либерализация политических режимов и туристического законодательства, уровень развития туристической индустрии и туристической инфраструктуры. Диссертант считает, что туристическая активность человека становится неотъемлемой составляющей его жизнедеятельности и обусловливается целями, потребностями, мировоззренческими установками индивида, а также социальными нормами и институтами, которые регулируют туристическое пространство и хозяйственную деятельность субъектов туристической деятельности. Отмечается, что к основным способам познания и превращения мира, которые были созданы человечеством на протяжении всей истории его существования и к которым относят: миф, философию, религию, искусство, науку, практическую деятельность, в последнее время присоединился и туризм, как оригинальный способ видения и понимания человеком собственного бытия и путей его совершенствования. Подчеркивается, что закономерной является тенденция, которая проявляется в росте масштаба туристической активности современного человека, усилении влияния туризма на жизнедеятельность индивида, на реализацию его творческого потенциала, на расширение границ индивидуальной свободы, на увеличение кросскультурной составляющей туристического опыта, на рост его социальной эффективности, что проявляется в использовании социальных и индивидуальных принципов обустройства в социокультурных системах, которые индивид посетил во время осуществления туристических путешествий. Развитие новейших технологий обусловило использование современным человеком для преодоления однообразия и в связи с отсутствием новизны в повседневном бытии виртуальных путешествий в другие социокультурные и пространственно-временные измерения.

Обосновывается вывод об усилении влияния туризма на жизнедеятельность индивида в 21 веке, на реализацию его творческого потенциала, на расширение границ индивидуальной свободы. Выделены основные тенденции развития туризма как социального института. Дается анализ особенностей туристической активности украинцев и факторов ее оптимизации.

Ключевые слова: туризм, человек, повседневность, мировоззрение, социум, глобализация, культура.

Summary

Sukhareva К.V. Tourism as the method of overcoming by the man of everyday life' scopes. - Manuscript.

Dissertation for academic degree of candidate of philosophic sciences, on speciality 09.00.03 - social philosophy and philosophy of history. - Zaporizhzhya National University. -- Zaporizhzhya, 2010.

Dissertation is devoted to social-philosophical research of tourism as the method of overcoming by the man of everyday life' scopes. The concepts «tourism», “daily occurrence» are concerned. Tourism is considered as one of ways of overcoming of monotony of daily occurrence and methods of enriching of vital functions of man by new senses.

Social and cultural determination of man' tourist activity is analyzed, process of achievement by a man due to tourism of new world views horizons.

A conclusion is grounded about strengthening of influencing of tourism on the vital functions of individual in a 21 century, on achieving of his creative, on expansion of scopes of individual freedom. The basic progress trends of tourism as a social institute and tourist activity of man are selected.

Keywords: tourism, man, daily occurrence, world outlook, socium, globalization, culture.

Размещено на Allbest.ru