Прагнення людини до все більш емоційно насичених розваг і вражень підштовхує її до ризиків з метою все більш інтенсивного переживання. Перспективи такого розвитку простежено у сучасних антиутопіях, де проголошується кінець світу або кінець світу через перетворення людини на шукача задоволень і пригод за будь-яку ціну. Культивація авантюризму, романтизація та героїзація злочинності притаманні сучасним модифікаціям практик дозвілля. У традиційних суспільствах пошук задоволень був пов'язаний з потребою у позитивних відчуттях, які досягаються в основному завдяки задоволенню потреб з допомогою якогось блага. У сучасній ситуації відбувається підміна задоволення від відчуттів задоволенням від емоцій, що є ознакою сучасного гедонізму. В інформаційному суспільстві відбувається заміна вітальності віртуальністю. Істотну роль при цьому починає відгравати візуалізація. Вона скорочує шлях до образного уявлення, є більш доступною, вражаючою, захоплюючою. Особливим типом сучасного глобалізованого гедонізму стає імажінарний гедонізм, при якому емоційні задоволення і досвід переживання досягаються в практиках споглядання візуальних образів-симулякрів.

У рольовій реальності суспільства розваг основними є ролі постачальників і споживачів “емоційних” послуг; при цьому контроль над емоціями споживачів інституціалізованих розваг зміщується у бік постачальників товарів і послуг.

У сучасних модифікаціях розважального дозвілля простежується поступове збіднення духовних потреб, втрачається допитливість, знижується самоконтроль, втрачають значущість моральні цінності і посилюється тенденція утилітаризації дозвілля. За останні роки саме у сфері дозвілля відбувається формування нових ціннісних орієнтацій, де починають домінувати негативні постматеріальні цінності (вільний час, розкутість, негативна свобода, нетолерантність, вседозволеність тощо), що руйнує людину. Унаслідок цього одні види дозвільної діяльності втрачають свою привабливість і стають менш поширеними (технічна творчість, художні та народні промисли), перетворюючись на культурний ексклюзив, інші зазнають істотних змін, наповнюються новим змістом (дискотека, читання, перегляд телепередач). Крім того, виникають нові види дозвілля. Всі ці трансформаційні процеси, що торкнулися дозвільної діяльності молоді, вимагають ґрунтовного розгляду і детального дослідження їхнього впливу на людське буття.

У підрозділі 3.4 “Туризм і його вплив на транс націоналізацію культури дозвілля” дисертант, спираючись на масиви досліджень, виявляє, що туризм в сучасному розумінні є проявом конструктивного впливу процесів глобалізації на культуру дозвілля. Розвиток туризму найтіснішим чином пов'язаний з розвитком сфери дозвілля, відпочинку, рекреації окремих громадян, соціальних груп, суспільства в цілому.

Здійснено аналіз сучасних форм туризму, які поділено на жорсткі (hard) і м'які (soft) види туризму. Перші представлені розважальним туризмом (відпочинок на узбережжі, шопінг і секстуризм тощо). Другі охоплюють нові практики культурно і освітньо-орієнтованого туризму. Показано, що привабливість туризму як сучасної людинотворчої практики дозвілля починає зростати в українському суспільстві, чому сприяє соціально орієнтований туристичний бізнес. Через туризм накопичується досвід пізнання Чужого та Іншого та формуються навички інтеркультурної комунікації.

У підрозділі 3.5 “Дозвілля як простір інтеркультурної комунікації” розкрито можливості культури дозвілля у налагодженні симетричного діалогу з іншими культурами. Показано, що інтеркультурна комунікація у сфері дозвілля майже виключає можливості непорозуміння або хибного розуміння її смислів. Глобалізовані практики дозвілля дозволяють успішно долати етологічні бар'єри, запобігати стану культурного шоку, сприяють розвитку гостинності.

Обґрунтовано, що передумовами успішної інтеркультурної комунікації є міжкультурна компетентність, толерантність, відмова від владних домагань. Інтеркультурна комунікація в сфері дозвілля завжди є синтезом смислів, одержаних через вербальну та невербальну комунікацію. Вона передбачає рівноправну взаємодію представників різних культур у сфері дозвілля. Інтеркультурна комунікація як процес досягнення розуміння та організаційний принцип може використовуватися у рекламній та виставковій діяльності, у розробці туристичного продукту, в діяльності дозвіллєвих центрів, торговельно-розважальних комплексів тощо. Вона є ефективним регулятором глобалізаційного тиску на пересічну людину.

Проаналізовано нові комунікативні форми культури дозвілля, які пов'язані з технологіями створення віртуальної реальності, з інтерактивними формами організації практик дозвілля, які перетворюють споживача розважальної продукції на її співавтора.

У четвертому розділі “Дозвілля як сфера зосередження ризиків” здійснено аналіз дозвілля у площині ризиків і небезпек.

У підрозділі 4.1 “Сфера дозвілля в суспільстві ризику” доведено, що сфера дозвілля, з одного боку, оптимізує людський фактор, сприяє реалізації здібностей, творчих дарувань людини та дотримання орієнтацій на добро, красу, свободу, а з іншого - така діяльність може бути спрямована проти неї. Сутність людини полягає у постійному балансуванні між перспективами, які відкривають ризики на різних рівнях людського буття. Екстремальні види спорту, так звані “ігри запаморочення”, згубні звички зосереджуються у сфері дозвілля, вони є частиною культури дозвілля. З позицій компенсаторської антропології ризики необхідні для перегляду індивідом своєї життєвої позиції та життєвих планів. Зміна життєвої орієнтації з “мати” на “бути” завжди пов'язана з ризиком втрати захищеності, соціального статусу, матеріального благополуччя тощо. У практиках дозвілля такі ризики розглядаються як несправжні і дозволяють певною мірою подолати страхи сучасної людини, надають імпульс до кардинальних або часткових змін типу життя та світогляду. Інша річ, коли ризик набуває ігрової форми як ризик задля ризику, який сприяє формуванню асоціальної безвідповідальної людини з авантюрними нахилами.

На підставі розвитку ідей У. Бека показано, що суспільство ризику - це специфічний спосіб організації соціальних зв'язків, взаємодії і стосунків людей в умовах невизначеності, коли відтворення життєвих засобів (умов життя), фізичних і духовних сил людини набуває не соціально контрольованого, а переважно випадкового, ймовірнісного характеру, витісняючись продукуванням самого ризику. Ризики у сфері дозвілля відтворюють у мініатюрі структурні особливості суспільства ризику.

Особливе значення у виробництві ризиків має система соціокультурних цінностей, які детермінують розуміння ризику, динаміку соціальних процесів, що їх продукують. Разом з тим традиційні орієнтири, ментальні програми, які вбудовані в мережу ціннісних систем, впливають на успіх або неуспішність суспільних перетворень і, у свою чергу, вимагають нових ризиків.

Дозвілля, що виконувало протягом багатьох років роль придатку виробничої сфери, стає широким полем випробування нових соціально-культурних стратегій, сприяючи накопиченню ризиків. У сучасному світі поширюється мода на екстремальні види спорту, на ризикові види дозвілля, організовані як змагання. Багато результатів таких ризикованих, але позбавлених сенсу змагань занесено до Книги рекордів Гіннеса як символу глобалізації таких практик, небезпечних для людського життя.

У підрозділі 4.2 “Глобалізація згубних звичок і девіантних форм поведінки” проаналізовано місце згубних звичок (алкоголізму, тютюнопаління, наркоманії тощо) у сучасній культурі дозвілля, розкрито деструктивний потенціал цієї сфери, що є передумовою для розробки ефективних заходів щодо подолання таких способів відпочинку та заповнення вільного часу. Глобалізація згубних звичок показує, що їх не можна усунути лише просвітницькими заходами, бо вони містять у собі елемент ризику і виступають позірними формами самовипробування.

Неадекватність дій і вчинків індивідів у сфері дозвілля, їх деструктивне мислення дають підстави говорити про їхню культурну деградацію, про відсутність соціальних і культурних компетентностей, без яких людина не може існувати у відкритому суспільстві. Позитивна культура дозвілля у поєднанні з культурою свободи здатна протистояти культивації згубних звичок, які можна віднести до глобальних ризиків, що продукуються людиною.

У п'ятому розділі “Виховний потенціал культури дозвілля” розкрито її конструктивні можливості впливу на особистість, які здійснюються засобами освіти і виховання.

У підрозділі 5.1 “Духовна глобалізація і вплив загальнолюдських цінностей на життєтворчість людини” проаналізовані тенденції духовної глобалізації та її проникнення у сферу дозвілля. Діалог між світовими релігіями, поширення нетрадиційних релігій та духовних практик відбувається не тільки у рамках відповідних інституцій, а й у просторі дозвілля, де створюються групи за відповідними інтересами, що конституюють дозвілля у відповідний спосіб.

Духовна глобалізація не обмежується трансляцією модних релігійних захоплень, які у граничному випадку здатні вилучити людину із суспільного життя, а також несе у собі секуляризовані духовні смисли. Спираючись на комплексну міжпарадигмальну методологію дослідження духовності, розроблену І. В. Степаненко, у дисертації розкрита роль загальнолюдських цінностей, постконвенціональної моралі у розбудові системи самоконтролю людини за своєю поведінкою у вільний час, що стимулює розвиток її здатності до самоспостереження також під час дозвілля і є вагомою складовою його культури.

Розкрито тенденцію зростання попиту на духовні орієнтири розвитку людини і особистості. Використання сфери дозвілля для розвитку духовності, справжня, а не позірна реалізація її трансцендентної сутності дозволяє ущільнити процес формування світоглядної культури особистості та ствердження культури свободи у демократичних суспільствах, що, у свою чергу, стане фундаментом для розбудови культури ризику.

У підрозділі 5.2 “Мистецтво жити та його реалізація у культурі дозвілля” визначено роль культури дозвілля у реалізації життєвих планів і життєтворчих проектів сучасної людини. Мистецтво жити належить до найважливіших передумов гідного життя людини. До мистецтва жити належить також набуття компетентностей у сфері дозвілля, вміння здійснювати селекцію розваг. Посилення прагматичної складової у концептуалізаціях мистецтва жити здатне обмежити деструктивні практики дозвілля, гуманізувати його культуру.

У підрозділі 5.3 “Безперервна освіта: конструктивні наслідки вторгнення у світ дозвілля” доведено, що перспектива становлення суспільства знань, що відкривається внаслідок соціокультурних трансформацій постіндустріального зразка, впливає на культуру дозвілля, посилюючи в ній виховну складову. Об'єктивна необхідність безперервної освіти обумовлена прискоренням темпів старіння знань, що вимагає їхнього постійного поповнення і оновлення. Одним із ресурсів безперервної освіти є вільний час. Проаналізовано наслідки вторгнення безперервної освіти у світ дозвілля, який починає заповнюватись освітніми пропозиціями. Можливості для здійснення самоосвіти створюються і користуються попитом у формах організованого дозвілля. У розвинутих країнах Заходу цьому сприяють народні вищі школи (Volkshochschulen), які пропонують освітні послуги з метою сприяння самореалізації індивідів, розвивається освітній туризм. В Україні цей процес знаходиться у початковій стадії, що пояснюється його ототожненням з примусовими формами самоосвіти у тоталітарному суспільстві. Вторгнення освіти у площину дозвілля не можна розглядати як освітню експансію або колонізацію світу дозвілля. Потреба сучасної людини у постійному поповненні знань, у розвитку своїх інтелектуальних здібностей проявляється в інтелектуалізації розваг, у зростанні популярності інтелектуальних ігор, що є індикатором появи стратегій саморозвитку у культурі дозвілля.

У “Висновках” сформульовано основні теоретичні підсумки дисертаційної роботи, яка започатковує новий напрям у дослідженні культури дозвілля - антропологічну культурну прагматику, яка відкриває також нові теоретичні горизонти для експлорацій у площині культурної глобалізації та обґрунтовує можливості управління процесом її розгортання через експлікацію її наслідків. Узагальнено представлені результати дисертаційної роботи, основними з яких є такі:

1. Комплементарне поєднання антропологічного і прагматичного підходів у розгляді культури дозвілля дозволяє поглибити уявлення про наслідки прагматизації практик культурної організації вільного часу, надмір якого перетворює людину на споживача культурної продукції без розвитку її сутнісних сил. Водночас прагматична інтенціональність культури дозвілля, особливо у добу глобалізації, дозволяє здійснювати м'яке управління у цій сфері, конче необхідне для запобігання дегуманізації практик дозвілля та безвідповідального ставлення людини до своєї життєтворчості.

2. У теоретичному і практичному аспектах неможливо ототожнювати культуру дозвілля з культурою розваг, хоча соціокультурні контексти, що виникають внаслідок прискорення глобалізаційних процесів, дають позірні підстави для цього. Глобалізація шоу-бізнесу та інших видів розважальної індустрії криє у собі ризики і небезпеки не тільки для людини, а й для суспільства, яке на рівні суспільної психології починає сприйматись як суспільство розваг з відповідними стратегіями поведінки, які закріплюють несерйозне і безвідповідальне ставлення людини до свого життя, що є симптоматикою регресу психогенетичного розвитку людства і окремої людини, якій загрожує духовна деградація.

3. Теоретичні конструкти суспільства розваг, суспільства переживань і суспільства ризику розкривають небезпечні тенденції розвитку культури дозвілля у глобалізованому світі, яка поступово може трансформуватись у культуру розваг. Зокрема й екстремальних, на межі життя і смерті. Усе це вимагає розбудови культури ризику на основі сучасної етики відповідальності.

4. Дозвілля є важливим життєвим ресурсом людини, раціональне ставлення до якого передбачає не тільки стратегію самовідтворення, а й стратегію саморозвитку, самовдосконалення, реалізацію трансцендентної сутності людини. Людиновимірність практик дозвілля є показником духовного здоров'я суспільства, передумовою його стійкого розвитку.

5. Трансформації культури дозвілля у добу глобалізації відбуваються у різний спосіб на макро-, мезо- і мікрорівнях її репрезентації. На макрорівні домінує глобалізована культура розваг, на мезорівні вона є більш диференційованою і поєднується із груповими заняттями за інтересами, захопленнями, самодіяльною творчістю, туризмом тощо, але також охоплює суспільно-громадську діяльність (волонтерство, групи взаємодопомоги тощо), що є передумовою формування громадянського суспільства і розгортання соціальної творчості у площині дозвілля. На мікрорівні, де культура дозвілля репрезентується в її особистісному вимірі, вона є ще більш диференційованою, включає практики самоосвіти і самовиховання, спрямовані на саморозвиток і самореалізацію людини. Разом з цим на мезо- і мікрорівнях посилюються ризики і небезпеки здійснення деструктивних практик, які спричиняють регрес і деградацію людини.

6. У добу глобалізації культура дозвілля існує як єдність у багатоманітності. Її об'єктивний і суб'єктивний виміри є взаємопов'язаними і взаємообумовленими. Об'єктивний процес культурної глобалізації і соціокультурні та політичні можливості культурної глобалізації задають рамкові умови для культурних практик дозвілля та прямо або опосередковано здійснюють контроль за організацією вільного часу. Суб'єктивний вимір культури дозвілля задається індивідом. Суб'єктивна культура дозвілля є суттєвим моментом його життєтворчості і визначається рівнем розвитку творчих здібностей особистості.

7. Прискорений темп культурних, соціальних і технічних інновацій у добу глобалізації змінює статус дозвілля, яке перетворюється на ресурс розвитку суспільства та індивідів. Формоутворення сучасної культури дозвілля, враховуючи цей момент, характеризуються широкими опціями пропозицій у стратегії піклування про себе, починаючи з масової фізичної культури і культивації здорового способу життя і завершуючи духовними практиками в аспекті традиційних і нетрадиційних релігій. 8. Культура дозвілля у добу глобалізації є глокальною, в ній транснаціональні форми організації дозвілля утворюють гібриди з національними, де активізується історична пам'ять нації, а її культурні традиції стають зрозумілими у контекстах глобалізованої культури дозвілля (лицарські турніри, козацькі розваги тощо)

9. Культура дозвілля у демократичному і тоталітарному суспільствах має різний антропокультурний потенціал і функціональний діапазон. Зокрема тоталітарний контроль за сферою приватного сприяє створенню колективізованих форм організації дозвілля з пониженою індивідуальною креативністю. У демократичних суспільствах організація дозвілля визначається за індивідуальним вибором особистості, яка самостійно визначає стратегії своєї життєтворчості. Через прискорення темпів культурної глобалізації виникає світова мода на певні форми організації дозвілля та на відповідні практики, особливо у молодіжній субкультурі, криючи у собі латентні примуси.

10. Комунікативні можливості культури дозвілля посилюються у процесі становлення інформаційного суспільства, через це прискорюється процес її формотворення, що дозволяє визначити його як суспільство переживань, де накопичується новий досвід переживання Чужого. Сучасний туризм змінює свою філософію, зміщуючи акценти з розважального туризму на освітній, що сприяє розвитку особистості. Гуманізована культура дозвілля дозволяє регулювати глобалізаційний тиск на людину через розширення кола її культурних та інтеркультурних компетентностей.

11. Інтернет-технології, які використовуються для віртуалізації практик дозвілля, містять у собі значний маніпулятивний потенціал і криють небезпеку залучення широких верств населення до самообману через розважальну організацію їхнього дозвілля та психологічну залежність від комп'ютерних розваг. Водночас такі технології можуть застосовуватися для самоосвіти і саморозвитку особистості.

12. Однією з провідних тенденцій розвитку сфери дозвілля у сучасних суспільствах добробуту і благоденства, які поступово перетворюються на суспільства споживання, є консьюмеризація розважальної продукції, симулякрів “солодкого життя” та різних симуляцій гламуру. Це втілюється у інституціалізованих практиках, які реалізуються за допомогою професіонального комунікативного сервісу. При цьому змінюється традиційне розуміння дозвілля як соціальної активності, що здійснюється у вільний від роботи та основних соціальних обов'язків час, спрямованої на задоволення актуальних значимих потреб особистості. Консьюмеризація дозвілля сприяє актуалізації нав'язаних потреб, які реалізуються у полі споживання. При цьому супутніми тенденціями є: розширення та комерціалізація простору дозвілля, його деформація у вигляді гіперреальності та віртуалізації.

13. В українському суспільстві культура дозвілля також розвивається переважно у напрямку розгортання споживацьких стратегій життєтворчості, в яких екзистенціальні орієнтири і цінності замінюються на вузько утилітаристські, при цьому реальність заміщується привабливими картинами, що втілюють український варіант західних стереотипів щастя як добробуту, закріплених у масовій свідомості, де парадигма “мати” витісняє парадигму “бути”. Цим обумовлена популярність програм, які пропонують змагання та вікторини з призовими фондами.

14. Людинотворчий потенціал культури дозвілля, її гуманістична спрямованість розкривається повною мірою у контр фактичних контекстах суспільства знань. Притаманна йому вимога безперервної освіти передбачає витрату вільного часу на самоосвіту і самовиховання. Тут йдеться не тільки про професійне самоудосконалення, а й про одержання надлишкових знань, здатних перетворюватися на культурний капітал особистості, сприяючи її всебічному розвиткові.

культура дозвілля глобалізація матеріалістичний

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

Монографія

Бойко О. П. Культура дозвілля у суспільстві ризику : монографія / О. П. Бойко. - Суми : ДВНЗ “УАБС НБУ”, 2011. - 285 с.

Публікації у фахових наукових виданнях

Бойко О. П. Виміри духовності у сучасному світі / О. П. Бойко // Філософія. Культура. Життя : міжвузівський збірник наукових праць. - Дніпропетровськ : ДДФА, 2010. - Вип. 35. - С. 41-49.

Бойко О. П. Диференціація дозвіллєвої поведінки в глобальному світі / О. П. Бойко // Філософія. Культура. Життя : міжвузівський зб. наук. праць. - Дніпропетровськ : Дніпропетровська державна фінансова академія, 2010. - Вип. 34. - С. 14-21.

Бойко О. П. Дозвілля як простір інтенсифікації інтеркультурної комунікації / О. П. Бойко // Людинознавчі студії : зб. наук. праць. - Дрогобич : ДДПУ ім. І. Франка, 2010. - C. 160-170.

Бойко О. П. Габітус та етносоціальний досвід / О. П. Бойко // Мультиверсум. Філософський альманах : зб. наук. пр. / гол. ред. В. В. Лях. - К., 2009. - Вип. 88. - С. 187-197.

Бойко О. П. Дозвілля в суспільстві ризику / О. П. Бойко // Мультиверсум. Філософський альманах : зб. наук. праць / гол. ред. В. В. Лях. - К., 2011. - Вип. 1(99). - С. 185-194.

Бойко О. П. Етноси як суб'єкти історії / О. П. Бойко // Гуманітарний вісник ДВНЗ “Переяслав-Хмельницький університет ім. Г. С. Сковороди” : 2008. - Вип. 16. - С. 337-339.

Бойко О. П. Компонентна структура соціального феномена: менталітет / О. П. Бойко Серія “Філософія”. -Харків : ХНПУ, 2009. - Вип. 30. - С. 74- 79.

Бойко О. П. Культура дозвілля в контекстах сучасних теорій / О. П. Бойко // Науковий вісник. - Серія “Філософія”. - Харків : ХНПУ, 2009. - Вип. 32. - С. 105-110.

Бойко О. П. Культура у просторі глобалізації / О. П. Бойко // Науковий вісник. - Серія “Філософія”. - Харків : ХНПУ, 2009. - Вип. 31. - С. 55-62.

Бойко О. П. Процеси симуляції та роль симулякрів у сучасному житті / О. П. Бойко // Філософські обрії. Науково-теоретичний часопис Ін-ту філософії ім. Г. С. Сковороди ; НАН України та Полтавського ДПУ ім. В. Г. Короленка. - Київ ; Полтава, 2009. - Вип. 22 - С. 85-96.

Бойко О. П. Соціальна міфотворчість як прояв сучасності / О. П. Бойко // Науковий вісник “Філософські науки” Волинського національного університету ім. Л. Українки. - Луцьк, 2009. - № 19. - С. 53-56.

Бойко О. П. Суспільство розваг як замах на світ праці / О. П. Бойко // Грані: науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах. - Дніпропетровськ : Дніпропетровський національний університет ім. О. Гончара ; Центр соціально-політичних досліджень. - 2011. - Січень - лютий. - Вип. 1(75). - С. 89-95.

Бойко О. П. Транснаціоналізація дозвіллєвої сфери / О. П. Бойко // Філософські науки: Традиції і інновації. Науковий журнал. - № 1(3). - Суми : СДПУ ім. А. С. Макаренка, 2011. - С. 283-291.

Бойко О. П. Трансформація людини, що грає, у людину, що розважається / О. П. Бойко // Мультиверсум. Філософський альманах. - К., 2010. - Вип. 7(95). - С. 148-158.

Бойко О. П. Туризм і його вплив на транснаціоналізацію культури дозвілля / О. П. Бойко // Грані: науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах. - 2010. Дніпропетровський національний університет ім. О. Гончара ; Центр соціально-політичних досліджень, 2010. - С. 92-96.

Бойко О. П. Комунікація і сучасний світ / О. П. Бойко // Філософські науки : зб. наукових праць Волинського державного університету ім. Л. Українки. - Луцьк, 2007. - Вип. 8. - С. 98-103.

Бойко О. П. Менталітет як категорія соціальної філософії / О. П. Бойко // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна № 877' 2009. - Серія : Філософські перипетії. - Вип. 41. - Харків, 2009. - С. 74-79.

Бойко О. П. Роль культури дозвілля у життєтворчості людини / О. П. Бойко // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. праць. - Вип. 539-540. Філософія. - Чернівці : Чернівецький нац. ун-т, 2011. - С. 193-197.

Бойко О. П. Репресивний наступ на культуру дозвілля / О. П. Бойко // Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії : зб. наук. праць. - Запоріжжя : ЗДІА, 2011. - Вип. 44. - С. 106-110.

Бойко О. П. Глобалізація згубних звичок і девіантних форм поведінки у сфері дозвілля / О. П. Бойко // Науковий вісник. - Серія “Філософія”. - Харків : ХНПУ, 2011. - Вип. 35. - С. 155-161.

Інші статті і тези доповідей

Бойко О. П. Менталітет як соціокультурний феномен / О. П. Бойко / Науково-практична конференція “Проблеми самоідентифікації сучасного українського суспільства: політичні, економічні, соціальні та культурні аспекти”, ВНЗ “Національна академія управління”; Центр перспективних соціальних досліджень Мін. праці та соціальної політики України та НАН України. - К., 2008. - С. 77-78.

Бойко О. П. Фактор культури в економічній сфері / О. П. Бойко // Сучасна картина світу: природа, суспільство, людина : зб. наук. праць. - Суми, 2008. - С. 165-171.

Бойко, О. Економічна ментальність та її роль в економічній сфері / О. Бойко / Міжнародна науково-практична конференція. - Суми: ДВНЗ “УАБС НБУ”, 2008. - С. 117-118.

Бойко О. П. Культура та освіта в глобалізованому світі / О. П. Бойко / Міжнародна науково-практична конференція “Освіта та доля нації” : антикризовий потенціал освіти і виховання. - Харків : ХНПУ ім. Сковороди, 2009. - С. 130-132.

Бойко О. П. Мовний світ повсякденності / О. П. Бойко / Міжнародна наукова конференція, присвячена пам'яті проф. Вілена Горського “Філософія і література: міждисциплінарний діалог”. - К., НаУКМА, 2009. - С. 44.

Бойко О. П. Дозвілля як простір ідентифікації інтеркультурної комунікації / О. П. Бойко / 22-і міжнародні людинознавчі філософські читання “Гуманізм. Людина. Політика”. - Дрогобич, 2010. - С. 14.

Бойко О. П. Символ в міжкультурній комунікації / О. П. Бойко // Світогляд : зб. наук. праць. - Суми : ДВНЗ “УАБС НБУ”, 2011. - С. 117-125.

Бойко О. П. Виховний потенціал дозвілля у суспільстві ризику / О. П. Бойко / ХІ Міжнародна науково-практична конференція “Освіта і доля нації”: Перспективи та орієнтири українського суспільства. - Харків : ХНПУ, 2010. - С. 44-45.

Бойко О. П. Безперервна освіта: конструктивне вторгнення у дозвіллєву сферу / О. П. Бойко // ХІІ міжнародна науково-практична конференція “Освіта і доля нації” : Школа і дитина у сучасних соціокультурних контекстах. - Харків : ХНПУ, 2011. - С. 135-137.

АНОТАЦІЇ

Бойко О. П. Культура дозвілля: трансформації та перспективи розвитку у добу глобалізації. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук за спеціальністю 09.00.04 - філософська антропологія, філософія культури. - Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди. - Харків, 2011.

Дисертація присвячена дослідженню трансформацій та перспектив розвитку культури дозвілля у добу глобалізації. На основі авторської методологічної стратегії дослідження культури дозвілля представлена її онтоантропологія, розкривається її людинотворчий потенціал. Культура дозвілля розглядається у площині антропосоціогенезу. Показано, що вона є частиною цивілізаційного процесу і здійснює вагомий внесок у духовний розвиток людства через селекцію культурних форм самовипробування людини, її наявність є передумовою реалізації трансцендентної сутності людини. Встановлено, що культура дозвілля у добу глобалізації має розширену сферу впливу. При цьому вона криє у собі амбівалентні можливості: з одного боку, конституює простір для випробування нових стратегій життєтворчості, потенціювання творчих сил людства, а з іншого - накопичує ризики та досвід саморуйнації людини, є культурною формою легітимації згубних звичок та системи цінностей суспільства споживання та ризику. Розкривається освітній потенціал культури дозвілля, її внутрішній зв'язок з культурою свободи

Ключові слова: культура дозвілля, глобалізація, людинотворчий потенціал, онтоантропологія дозвілля, вільний час, людина, життєтворчість, суспільство розваг, суспільство споживання, суспільство ризику.

Бойко О. П. Культура досуга: трансформации и перспективы развития в эпоху глобализации. - Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени доктора философских наук по специальности 09.00.04 - философская антропология, философия культуры. - Харьковский национальный педагогический университет имени Г. С. Сковороды. - Харьков, 2011.

Диссертация посвящена исследованию трансформаций и перспектив развития культуры досуга в эпоху глобализации. На основе авторской методологической стратегии исследования культуры досуга представлена ее онтоантропология, раскрывается ее человеко-созидающий потенциал.

Культура досуга рассматривается в плоскости антропосоциогенезиса. Это позволяет рассматривать ее как существенную составляющую человеческого бытия, которая способна как уменьшать, так и расширять пространство и время жизненного мира человека, а также через существенную связь с культурой свободы задавать собственные условия для культурной самореализации и саморазвития человека.

Показано, что культура досуга является частью цивилизационного процесса и вносит непосредственный вклад в духовное развитие человечества через селекцию культурных форм самоиспытания человека. Наличие культуры досуга является условием реализации трансцендентной сущности человека.

Установлено, что культура досуга в эпоху глобализации имеет расширенную сферу влияния. При этом она содержит в себе амбивалентные возможности: с одной стороны, конструирует пространство для испытания новых стратегий жизнетворчества через потенцирование творческих сил человечества, а с другой стороны - накапливает риски и опыт саморазрушения человека, выступает культурной формой легитимации вредных привычек и системы ценностей общества потребления и риска.

Показано, что в современных условиях, в связи с кризисом и трансформацией ряда социальных институтов (семьи, образования), которые традиционно играли основную роль в социализации молодого поколения, функция социализации и адаптации актуализируется в сфере досуга. Раскрыта роль досуга, увеличение влияния его составляющих (видов досуговой деятельности, распространение и пропаганда через них ценностей, образцов поведения). Рассмотрено культуру досуга в единстве его макро-, мезо- и микроуровней, между которыми существуют взаимосвязи и взаимопереходы, вследствие чего действительность и возможность воспроизводства человека создают синтезы и гибриды, становятся источником продуцирования социальных иллюзий и асоциальных антиутопий.

Процесс трансформации досуговой деятельности, несмотря на положительные тенденции (рост возможностей самореализации, свобода выбора и разнообразие форм досуга), имеет и негативные последствия. В сфере досуга утрачены позиции традиционных нравственных и культурных ценностей, преобладают пассивность и потребление. Превращение современных обществ в общества потребления обостряют проблему амбивалентности потенциала культуры досуга как воспроизводства человека. Потому, что коммерциализация культурно-досуговой сферы, создание индустрии развлечений, шоу-бизнес и другая масс-медийная продукция формируют не человека-создателя, а человека-потребителя. Акцентируется внимание на ведущей тенденции в пространстве досуга - его консьюмеризации, когда досуг приобретает ярко выраженный потребительский характер и воплощается в институциализированных практиках, которые реализуются с помощью профессионального коммуникативного сервиса. При этом сопутствующими тенденциями являются: расширение и коммерциализация пространства досуга, его гибридизация, усиление гиперреальности и виртуализация.

Обосновано, что культура досуга в эпоху глобализации может быть регулятором глобализационного давления на человека при условии сохранения ее бытийных корней. Отрыв культуры досуга от национальной культуры и ментальности превращает человека на пассивного потребителя тех предложений, которые несут глобальные культуртрегеры.

Показано, что ускорение социального времени в эпоху глобализации, десинхронизация временных ритмов национальных культур и культурной глобализации в целом могут дезориентировать человека, парализовать его творческий потенциал, потому что глобализированные нормы и модели организации досуга на примере культуртрегерства есть репрессивным наступлением на свободу человека.

Анализ показывает, что в пространстве культуры досуга в эпоху глобализации происходит интенсивная интеркультурная коммуникация, устанавливаются межкультурные святи и контакты, усиливается культурно-антропологическое значение туризма, как источника опыта Чужого и Другого.

Раскрывается роль образования и воспитания как условия формирования культуры досуга. Показана важность усиления образовательной составляющей в организации свободного времени человека в информационном обществе. Акцентируется внимание на внутренней связи образовательного потенциала культуры досуга с культурой свободы.

Результаты осуществленного концептуального анализа культуры досуга, ее трансформации и тенденции развития в эпоху глобализации задают новые теоретико-методологические перспективы для дальнейших философско-антропологических и междисциплинарных исследований разных аспектов самопроявления человека и досуга как феномена культуры.

Ключевые слова: культура досуга, глобализация, творческий потенциал, онтоантропология досуга, свободное время, человек, жизнетворчество, общество развлечений, общество потребления, общество риска.

Boyko O. P. Entertainment Culture: transformation and development prospects in the era of globalization. - Manuscript.

Thesis on competing a scientific degree of a Doctor of Philosophy by specialty 09.00.04 - Philosophical anthropology, philosophy of culture. - National Pedagogical H. Skovoroda University, Kharkiv, 2011.

The thesis is devoted to the research of transformations and perspectives of entertainment culture development in the era of globalization.

On the basis of author's entertainment culture methodological strategies research its ontoanthropology is introduced and its human potential is revealed.

Entertainment culture is considered in the plane of anthroposociogenesis. It is shown that entertainment culture is a part of civilization process and it makes a significant contribution to the spiritual development of humanity through the selection of cultural forms of human's selftesting. Its existence is a transcendent human essence background.

It is defined that entertainment culture in the era of globalization has an expanded sphere of influence. Herewith it has ambivalent possibilities: on the one hand, it constitutes space for new life creation strategies testing, mankind creative forces potentiation, and on the other hand it accumulates risks and experience of person's self-destruction, acts as cultural form of legitimating of addictions and of values system of society of consumption and risk. The educational potential of entertainment culture, its internal connection with the culture of freedom is revealed.

Key words: entertainment culture, globalization, creative person potential, ontoanthropology of entertainment, leisure time, human, life creation, society of entertainment, consumer society, risk society.

Размещено на Allbest.ru