Людиновимірність економічного розвитку суспільства

Размещено на http://www.allbest.ru/

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 141.7:33

ЛЮДИНОВИМІРНІСТЬ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ CУСПІЛЬСТВА

09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

ЧЕРНОВ ІГОР ОЛЕКСІЙОВИЧ

Запоріжжя - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Запорізькому національному університеті Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Захист відбудеться “20” травня 2011 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 17.127.02 в Класичному приватному університеті за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б, ауд. 124.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Класичного приватного університету за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б.

Автореферат розісланий “19” квітня 2011 р.

Вчений секретар ,спеціалізованої вченої ради Я.В. Зоська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження зумовлена теоретичними та практичними проблемами розвитку сучасного соціуму, кризою концепції автономної економіки, “вільної від цінностей”, коли прибуток перетворюється на самоціль. Такий суто економічний підхід до проблем ефективності господарської системи на сьогодні фактично вичерпав свої пізнавальні та практичні можливості. Сучасний світовий розвиток змістовно характеризують тенденції становлення інформаційного суспільства й економіки знань, які виявляються у процесах глобалізації економічного буття. В умовах соціально-економічних трансформацій ключовими та безпосередніми елементами продуктивних сил стають інформація, знання, креативність, що у своїй цілісності й синергії формують людський капітал, надаючи йому ознак домінуючого фактора виробництва. Людиновимірність економічного розвитку перетворюється на одну з головних характеристик розвиненості суспільства.

Процеси та наслідки трансформації українського суспільства з надзвичайною гостротою висвітлили питання про критерії гуманістичного обґрунтування напрямів його подальшого економічного розвитку. Для практичної реалізації державної стратегії побудови соціально орієнтованої ринкової економіки й демократичного суспільства, що знайшло відображення в новій державній програмі “Заможне суспільство, високоефективна економіка, ефективна держава”, необхідні соціально-філософський аналіз людиновимірності економічного розвитку суспільства та визначення його пріоритетів щодо забезпечення гідних умов буття. Важливим у цьому плані є формування нової стратегії розвитку та вміле використання закономірностей цивілізаційного процесу. Будь-який розвиток має сенс лише тоді, коли він спрямований на забезпечення розвитку людини та її потреб. Однак реальний рівень життя переважної частини громадян України залишається за межами гідного існування, що значною мірою зумовлено станом економічної політики, її “відірваністю” від потреб людей. Це викликає потребу в серйозних наукових дослідженнях механізмів оптимізації економічного розвитку, наповненні його гуманістичним змістом. Отже, питання людиновимірності економічного розвитку суспільства належить до найбільш актуальних у галузі соціальної філософії, здатної певною мірою узагальнити накопичений теоретичний досвід, удосконалити методологічний і категоріальний апарат наукових розробок. Останнє може стати підґрунтям для формування нестандартних теоретичних та практичних вирішень цієї проблеми.

Поштовхом до сучасних філософсько-економічних досліджень послужили праці Аристотеля, М. Вебера, Дж.М. Кейнса, К. Маркса, Д. Рікардо, С. Сісмонді, А. Сміта, М. Фрідмена, Ф. Хайєка.

Суттєвий внесок у розробку чинників економічного розвитку, у тому числі людського фактора, зробили засновники концепції інформаційного суспільства М. Кастельс, Й. Масуда, Е. Тоффлер, Ф. Уебстер. Сутнісну характеристику сучасного суспільства як постіндустріального, глобалізованого та роль у ньому людського фактора дає у своїх працях Дж. Гелбрейт. Х. Клодт з'ясовує атрибути “нової економіки”, форми її вияву, причини та наслідки. Предметом аналізу французького дослідника Б. Саланьє є “економіка без табу”.

Ретельний аналіз економічної сфери життєдіяльності суспільства, атрибутів, чинників і цінностей господарської діяльності людини було здійснено представниками “філософії економіки” (С. Введенський, В. Каширін і О. Каширіна, А. Самсін, А. Субетто та ін.).

Дотичними до теми дисертаційної роботи є наукові розвідки щодо постіндустріального розвитку суспільства та світових тенденцій соціогуманітарного процесу російських фахівців: Л. Абалкіна, А. Бузгаліна, Е. Зотової, В. Іноземцева, А. Колганова, Ю. Осипова та ін. Аналогічним проблемам присвячені наукові праці українських учених: О. Білоруса, О. Бондаренко, В. Воронкової, В. Геєця, Т. Глушко, Ю. Пахомова та ін. Досліджують сучасне суспільство та логіку його економічного зростання також О. Амінова, Т. Глушко, Д. Дюжев, А. Колодюк, О. Маруховський, А. Сагалович (Звоник), В. Скалацький, С. Ягодзинський. У межах “соціальної економіки” певні аспекти досліджуваного об'єкта розглядали В. Пилипенко, Є. Суїменко, В. Тарасенко. Ці вчені аналізують економічну сферу життя суспільства та її гуманітарні виміри.

Разом з тим в Україні дотепер бракує комплексних соціально-філософських досліджень економічної сфери суспільства в людиновимірчому аспекті, що зумовлює необхідність теоретичного аналізу зазначеної теми.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до науково-дослідної теми “Вдосконалення методології соціального пізнання, змісту та методики викладання філософії на гуманітарних факультетах ВНЗ” (номер державної реєстрації 0109У002518), затвердженої наказом МОН України № 1043 від 17.11.2008 р., та планів науково-дослідної роботи кафедри філософії Запорізького національного університету (довідка Запорізького національного університету від 11.01.2011 р.). Внесок автора полягає в розробці розділу “Методологічні засади дослідження сучасного суспільства”.

Мета й завдання дослідження. Мета дослідження - соціально-філософський аналіз науково-теоретичних, світоглядно-методологічних і практичних джерел формування людиновимірності економічного розвитку суспільства.

Для досягнення зазначеної мети поставлено такі завдання:

- здійснити огляд наукових досліджень проблеми економічного розвитку суспільства та його гуманістичних критеріїв у суспільствознавчій думці;

- визначити методологічні основи соціально-філософського аналізу людиновимірності економічного розвитку суспільства;

- з'ясувати основні поняття, що характеризують людиновимірність економічного розвитку суспільства та її генезис;

- проаналізувати зміст, атрибути й прояви людиновимірності економічного розвитку суспільства;

- з'ясувати об'єктивні та суб'єктивні фактори реалізації гуманістично орієнтованого економічного розвитку в умовах ринкової парадигми;

- розглянути проблеми соціалізації економічного інтересу в сучасному українському суспільстві й шляхи їх вирішення;

- з'ясувати світоглядні настанови як передумову посилення людиновимірчої спрямованості й результативності економічного розвитку суспільства.

Об'єктом дослідження є економічний розвиток суспільства.

Предметом дослідження є людиновимірність економічного розвитку суспільства в її сутнісних проявах та закономірних тенденціях.

Методи дослідження. У ході дослідження використано такі методи: аналізу й синтезу - для дослідження логіки розвитку економічного буття сучасного соціуму; взаємозв'язку конкретного та абстрактного - при узагальненні результатів дослідження специфіки економічних процесів у посткризовий період і визначенні їх особливостей у трансформаційних умовах України; індукції та дедукції - при структуруванні функцій наднаціональних органів і окремих держав щодо економічного регулювання суспільного життя.

У дисертації застосовуються такі підходи:

- діалектичний (економічний розвиток суспільства розглядається в його процесуальній сутності як прояв і зв'язок господарської діяльності соціальних суб'єктів, економічної політики держави й глобалізаційних світових процесів);

- системний (економічна сфера суспільства та її розвиток розглядаються як складна цілісна система, що, зрештою, складається з простих елементів і зумовлена як об'єктивними, так і суб'єктивними факторами);

- компаративний (соціальне та статистичне порівняння економічного розвитку в різних соціокультурних системах, виокремлення особливостей економічної активності людини в різноманітних соціокультурних традиціях як принцип досягнення об'єктивного знання);

- синергетичний (аналіз економічного розвитку як нелінійного та багатоваріантного процесу, що відбувається в різноманітних соціокультурних системах);

- екзистенціальний (установка на виявлення й опис специфічного досвіду, ядро якого - індивідуально-особистісний досвід дослідника та інших людей щодо переживань нерозвиненості людиновимірчих складових економічного розвитку);

- соціокультурний (поєднання формаційного й цивілізаційного підходів, що дає змогу рівною мірою враховувати вплив як економічного, так і культурного факторів на суспільні процеси).

У дослідженні використано також історико-ретроспективний ракурс і принцип діалектичної єдності соціальної теорії та практики.

Дослідження людиновимірності економічного розвитку ґрунтується на ідеях світоглядно-методологічного плюралізму, необхідності подолання полярності об'єктивістських та суб'єктивістських підходів у соціальній теорії, спрямованості на інтерпретацію суспільства як динамічного соціального поля, взаємокореляції інтересів суспільства й особистості.

Інформаційну основу дослідження становлять теоретичні та методологічні розробки провідних вітчизняних і зарубіжних фахівців у галузі філософії, соціології, економічної теорії, політології, соціальної психології, державного управління, законодавчі та нормативно-правові акти з питань економічної політики, статистичні матеріали ООН, Держкомстату України й інших країн.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у філософській рефлексії людиновимірності економічного розвитку як невід'ємної складової соціального розвитку й активності особистості. Результати дослідження, що мають наукову новизну та виносяться на захист, можуть бути сформульовані у вигляді окремих висновків, а саме:

вперше:

- визначено дискурс людиновимірності економічного розвитку суспільства. Він означає процес посилення гуманізації економіки, що зумовлюється зростанням можливостей розкриття сутнісних сил людини у сфері економічної діяльності на основі реалізації й розширення масштабів економічної свободи, а також застосування здобутків економічного розвитку на створення соціокультурного простору, сприятливого для підвищення стандартів людського життя;

- акцентовано увагу на людиновимірчому аспекті соціально-філософського змісту категорії “економічна істина” як пізнаної дійсності, що відображає сутність і тенденції розвитку економічної реальності з урахуванням потреб та інтересів людини, розвитку її потенціалу, ефективно регулює суспільні відносини з виробництва, обміну, розподілу та споживання затребуваних соціумом благ (продуктів і послуг), а також відносин власності на засадах гуманізму та першочергового значення саме людського розвитку;

поглиблено:

- знання щодо методологічного комплексу дослідження філософії економіки як осмислення економічного буття та ціннісних орієнтирів господарської діяльності людини на основі плюралістичного підходу, який дав змогу вийти за межі вузькодисциплінарного тлумачення досліджуваної проблеми й глибше зрозуміти її через вивчення специфіки поєднання економіки, культури та соціальної практики;

- теоретичну базу дослідження людиновимірності економічного розвитку через переосмислення змісту категорії “економічна свобода”, яку пропонується розуміти як здатність і спроможність суб'єкта господарської діяльності, керуючись принципом економічної відповідальності, реалізувати свій потенціал (здібності, знання, професійні навички тощо) в економічній сфері з урахуванням об'єктивних умов існування;

- уявлення про закономірний характер посилення людиновимірності економічного розвитку, який визначається тим, що значення показників людського розвитку корелює з рівнем економічного розвитку країни, адже економічний розвиток суспільства в його гуманістичній спрямованості сприяє розвитку людського капіталу, його включенню в процес відтворення й удосконалення соціальності через використання творчого потенціалу людини, а формування інформаційного суспільства та становлення економіки знань потребує посилення інтелектуалізації людського капіталу, що передбачає подальшу гуманізацію суспільних відносин за принципом соціальної справедливості;

- уявлення щодо соціалізації як важливого показника світогосподарського розвитку в напрямі посилення його людиновимірчої складової та механізму соціалізації економічних інтересів у сучасному суспільстві, який передбачає знаходження оптимальних співвідношень функцій держави й ринку, розробку та реалізацію відповідної економічної політики як передумови досягнення більшої міри “людяності” економіки, що має базуватися на засадах “людиноцентристської” ідеології, відхід від існуючої асоціальної економіки до соціально орієнтованого економічного розвитку;

дістало подальший розвиток:

- розуміння можливостей системного позитивного впливу факторів об'єктивного й суб'єктивного характеру на реалізацію в сучасній Україні гуманістично орієнтованого економічного розвитку, а також об'єктивно-суб'єктивну природу корумпованості та тонізації як антигуманістичних за своєю суттю чинників, що гальмують процес позитивних економічних перетворень в Україні;

- теоретична модель перспективи гуманізації української економіки через застосування економічної ідеології, що передбачає затвердження ринкових цінностей і формування ринкового світогляду, в якому вузькоегоїстична раціональність в економічній діяльності має перетворитися на “прагматично-гуманітарну” раціональність, що корегується соціокультурним та індивідуальним дискурсом.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що отримані результати наповнюють більш конкретним змістом ряд соціально-філософських понять: “економічні знання”, “економічна свобода”, “економічна істина”, - за допомогою яких досліджується економічна сфера життєдіяльності суспільства. Вони також слугують основою раціонального понятійного апарату для розуміння проблем формування соціально-конструктивних економічних світоглядних орієнтирів, які сприятимуть посиленню гуманістичної спрямованості господарської діяльності соціальних суб'єктів і їх здібності адекватно та критично ставитися до засобів і шляхів реалізації власних економічних інтересів у суспільстві.

Основні положення дисертації можуть бути використані для подальших соціально-філософських, соціально-психологічних і соціально-економічних досліджень проблеми трудової активності сучасної людини та її світоглядних орієнтацій, у навчальному процесі (курси “Соціальна філософія”, “Філософія економіки”, “Економічна теорія”, “Етика бізнесу”, “Основи теорії підприємництва”).

Висновки дослідження можуть бути враховані при формуванні державної економічної політики, а також при пошуках оптимальних шляхів соціально-економічного реформування українського суспільства.

Апробація результатів дисертації. Основні результати та висновки дослідження доповідалися й обговорювалися на Міжнародній науково-практичній конференції “Современные направления теоретических и прикладных исследований 2009” (м. Одеса, 2009 р.); V Всеукраїнській науково-практичній інтернет-конференції “Сучасність, наука, час. Взаємодія та взаємовплив” (м. Київ, 2008 р.); VI Всеукраїнській науково-практичній інтернет-конференції “Сучасна наука в мережі Інтернет” (м. Київ, 2009 р.); Міжрегіональній науково-практичній конференції “Формування життєтворчої компетентності особистості засобами громадянської освіти” (м. Запоріжжя, 2008 р.); “Круглому столі” Запорізького національного університету (м. Запоріжжя, 2010 р.); наукових конференціях викладачів та аспірантів Запорізького національного університету (м. Запоріжжя, 2008, 2009 рр.).

Публікації. Основні результати дисертації викладені в 11 наукових публікаціях, чотири з яких - у наукових фахових виданнях з філософії, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатка. Обсяг дисертації - 191 сторінка. Список використаних джерел (334 найменування) займає 33 сторінки.

 ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

людиновимірність суспільство український

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження; сформульовано його мету й завдання, об'єкт і предмет, методологічну основу; розкрито наукову новизну одержаних результатів та їх практичне значення; подано відомості щодо апробації, публікації, структуру й обсяг дисертації.

У першому розділі - “Теоретико-методологічні засади дослідження людиновимірності економічного розвитку суспільства” - розкрито вихідні теоретичні принципи соціально-філософського аналізу проблеми людиновимірності економічного розвитку. Він складається з двох підрозділів.

У підрозділі 1.1. “Соціально-філософський дискурс проблеми економічного розвитку суспільcтва та його гуманістичних критеріїв у науково-філософській думці” проаналізовано стан наукової розробки досліджуваної теми.

Теоретико-методологічною основою для сучасних філософсько-економічних досліджень та розуміння місця людини в системі економічних зв'язків і відносин є праці Аристотеля, Платона, М. Вебера, Дж.М. Кейнса. К. Маркса, Д. Рікардо, С. Сісмонді, А. Сміта, М. Фрідмена, Ф. Хайєка. Значний внесок в осмислення ідеї гуманізації економіки зробили засновники концепції інформаційного суспільства М. Кастельс, Й. Масуда, Е. Тоффлер, Ф. Уебстер. Критично оцінюючи тенденції економічного розвитку провідних країн світу, вони доводили, що разом з підвищенням потреби в знаннях та інформації все більшої ваги набуває людський фактор як у політиці, соціальній сфері, так і у сфері економічного виробництва. Дж. Гелбрейт характеризує сучасне глобалізоване суспільство як “суспільство споживання”, в якому відбувається розширення сфери планування та зменшення ролі невизначеності ринкової економіки. При цьому посилюється його розшарування та “самоексплуатація”, що породжує ефемерність задоволення потреб споживача. Х. Клодт і Х. Зіберт досліджують процес трансформації національних господарств у глобальну економіку та можливості забезпечення належних умов життя й розвитку кожної людини. Б. Саланьє привертає увагу до таких складових економічної культури, як знання фактів, розуміння явищ, правдиве сприйняття наслідків. Це дає змогу зосередити увагу на людському факторі економіки, який, однак, вступає в суперечність з її ринковим характером.

Дотичними до теми дисертаційної роботи є наукові розвідки щодо постіндустріального розвитку суспільства та світових тенденцій соціогуманітарного процесу російських фахівців: Л. Абалкіна, А. Бузгаліна, Е. Зотової, В. Іноземцева, А. Колганова, Ю. Осипова та ін. Аналогічним проблемам присвячені наукові праці українських учених: О. Білоруса, О. Бондаренко, В. Воронкової, В. Геєця, Т. Глушко, Ю. Пахомова та ін. Досліджують сучасне суспільство та логіку його економічного зростання також О. Амінова, Т. Глушко, Д. Дюжев, А. Колодюк, О. Маруховський, А. Сагалович (Звоник), В. Скалацький, С. Ягодзинський. У межах “соціальної економіки” певні аспекти досліджуваного об'єкта розглядали В. Пилипенко, Є. Суїменко, В. Тарасенко. Вони аналізували економічну сферу життя суспільства та її гуманітарні виміри.

Вивченню економічної сфери життєдіяльності суспільства присвячені праці Л. фон Мізеса (дає інтерпретацію соціально-економічної еволюції); Л. Кучми (аналізує економічне буття українського суспільства в останнє десятиліття); Є. Паршакова (розглядає специфіку економічного буття людства на різних етапах історії). Цікавим і ґрунтовним є дослідження специфіки економічних систем епохи глобальних змін Н. Гражевською. Є досить плідні спроби з'ясувати: сутність і принципи гуманістичної економіки (Н. Федоренко); філософію грошей (А. Мазаракі, А. Ільїн); метафiзику економiки (В. Базилевич, А. Ільїн). Дослідженню процесів розвитку суспільства в умовах глобалізації присвячені праці Л. Алексєєвої, В. Андрущенка, Р. Додонова, В. Кременя, М. Михальченка, Д. Табачника, В. Ткаченка.

Підкреслено, що на сучасному етапі сформувався науковий напрям “філософія економіки”, в рамках якого досліджується економічна сфера життєдіяльності суспільства, визначаються атрибути, чинники та цінності господарської й бізнесової діяльності людини (С. Введенський, М. Іщенко, В. Каширін і О. Каширіна, Ю. Лазарчук, А. Самсін, А. Субетто та ін.). Представники економічної соціології В. Пилипенко, Є. Суїменко, В. Тарасенко, зосереджують увагу на культурних складових економічного поля. Тому досліджується поняття “економічна культура”, яке розуміється як “ментальне тіло” економіки, що виступає носієм соціальних норм і цінностей. Останні виконують роль економічної пам'яті й орієнтують суб'єктів на економічну активність.

Серед українських учених, які заклали засади філософського осмислення економіки та господарської діяльності, варто назвати таких авторів, як: О. Бондаренко, В. Воловик, В. Воронкова, Т. Глушко, С. Катаєв, А. Косих, Л. Кривега, Л. Сіднєв та ін.

Проблема вивчення людиновимірності економічного розвитку суспільства в науковій літературі є малодосліджуваною, тематично розпорошеною в окремих галузях гуманітарного знання. Домінує економічний, історичний, соціологічний підходи до вивчення господарської діяльності суспільства та його розвитку. Разом з тим людиновимірчий аспект виробництва та економічної діяльності не набув усебічного аналізу з урахуванням особливостей сучасного соціального процесу, що зумовлює нагальну потребу в соціально-філософському аналізі досліджуваної проблеми.

У підрозділі 1.2. “Специфіка соціально-філософського аналізу людиновимірності економічного розвитку суспільства” наголошено на тому, що філософське осмислення людиновимірності економічних процесів спрямовано на дослідження загальних закономірностей господарсько-практичної та теоретико-економічної сфер людського буття.

Відповідно до методологічних позицій плюралізму застосовано переваги діалектичного, системного, компаративного, синергетичного, екзистенціального та соціокультурного підходів до розгляду людиновимірності економіки, що сприяє вивченню специфіки поєднання економіки, культури й соціальної практики та дає можливість глибше зрозуміти сутність і логіку економічного розвитку суспільства.

З метою найбільш глибокого аналізу досліджуваної проблеми здійснено поєднання ціннісного (валюативного) і рефлективного типів соціально-філософського міркування. Це дає змогу розширити теоретичні можливості кожного з них і осягнути людиновимірність економічного розвитку крізь призму сенсу людського існування в суспільстві та історії, де “цінності як засоби” доповнюються “цінностями як цілями”. Проблема людиновимірності економічного розвитку нерозривно пов'язана із соціальними процесами сьогодення, із законами розвитку та трансформації суспільства і його інститутів, що, зрештою, спрямовано на зростання масштабів свободи людини в контексті реалізації нею своїх сутнісних сил. Звідси необхідність перегляду традиційного розуміння економічного розвитку суспільства як суто “технологічного процесу” та надання цьому розумінню “людського виміру”. Останнє, у свою чергу, передбачає актуалізацію світоглядного, культурного, гуманістичного значення економічної діяльності, її спрямованість на створення умов життя, гідних людини. У цьому аспекті головним об'єктом філософської рефлексії економічного розвитку суспільства є не суто виробничі показники та індекси, а людина, що живе в певному суспільстві й завдяки праці якої, врешті-решт, збагачується певний соціум.

Аналіз онтологічної, гносеологічної та аксіологічної сторін досліджуваної проблеми тісно пов'язаний з порядком застосування та переосмислення відповідного категоріального апарату, який характеризує економічний розвиток суспільства та його людиновимірчий аспект. При цьому базовими автор вважає категорії “суспільство”, “економіка”, “суспільне виробництво”, “глобалізм”, “людина”. Важлива роль відводиться порівнянню змісту категорій “гуманізм” та “людиновимірність”, які збагачують одна одну через понятійний ряд: право, свобода, рівність, справедливість, милосердя, щастя, вільний розвиток творчих сил і здібностей людини. Ряд концептів наповнюється новим змістом. Це стосується, зокрема, таких, як: “економічне знання”, “економічна свобода”, “економічна істина”. Сутність і прояви останньої розглядаються через поняття “воля до істини”, “турбота про істину”, “ігри економічної істини”. В основі концепту “ігри істини” лежить розуміння того, що істина зовсім не є продуктом когнітивного наближення до пізнаваного об'єкта, результатом в адекватному осягненні його суті, істина виступає як один з проявів інтерпретаційного свавілля суб'єкта, вона є “сукупністю правил” (Фуко), якими керується суб'єкт, що організує свої когнітивні практики відповідно до нормативних вимог, характерних для того або іншого типу дискурсу.

Соціально-філософський аналіз гуманістичної спрямованості економічного розвитку суспільства повинен бути спрямований на визначення понять, що характеризують економічний розвиток суспільства і його людиновимірчий аспект; дослідження економічної сфери життєдіяльності суспільства як підґрунтя й передумови досягнення суспільством гідного людини рівня соціального буття; аналіз об'єктивних та суб'єктивних факторів реалізації гуманістично орієнтованого економічного розвитку в умовах ринкової парадигми; виявлення світоглядних настанов як передумови посилення людиновимірчої спрямованості й результативності економічного розвитку в інформаційному суспільстві; аналіз соціалізації економічного інтересу в сучасному українському суспільстві.

Другий розділ - “Закономірний характер становлення людиновимірності економіки” - композиційно складається з двох підрозділів, присвячених дослідженню атрибутів, тенденцій, проявів і факторів реалізації гуманітарних складових економічного розвитку суспільства.

У підрозділі 2.1. “Атрибути та прояви людиновимірності економічного розвитку суспільства”, виходячи з розуміння атрибутів як невід'ємних, необхідних для забезпечення цілісності системи властивостей, наголошено на тому, що економічний розвиток виступає підґрунтям соціального прогресу й передбачає постійне оновлення техніко-технологічного базису суспільного виробництва, а також усієї сукупності різноманітних відносин між економічними агентами. Економічний розвиток закономірно виступає підґрунтям соціального прогресу та передбачає постійну спрямованість на задоволення соціальних потреб, що створює гідні умови для життєдіяльності людини й реалізації її сутнісних сил. Економічний розвиток змінює соціальні стандарти рівня життя, освіти, культури, охорони здоров'я, інформаційного та технологічного забезпечення суспільства, формує нові й підтримує традиційні його потреби. Людський вимір економічного розвитку охоплює сукупність усіх економічних відносин з приводу розвитку людини як носія трудових функцій, знань, економічних інтересів та як споживача продукованих матеріальних і духовних благ. Економічний розвиток суспільства в його гуманістичній спрямованості повинен сприяти розвитку людського капіталу, його включенню в процес відтворення та вдосконалення соціальності через використання творчого потенціалу людини. Акцентовано увагу на тенденції посилення інтелектуалізації людського капіталу внаслідок формування інформаційного суспільства та становлення економіки знань.

Економічний розвиток суспільства є “людським”, якщо він приводить до покращення добробуту населення, забезпечення стабільності чисельності населення або уповільнення темпів депопуляції населення, зміцнення репродуктивного здоров'я нації, зниження рівня смертності населення, покращення якості та доступності медичних послуг, зниження рівня злочинності, дає людині радість “сродної праці”. Індексами реалізації людиновимірності економічного розвитку є також досягнення ціни робочої сили до її реальної вартості та можливості повноцінного соціального відтворення; зменшення розшарування населення; орієнтація на створення потужного середнього класу; легалізація тіньової економічної діяльності й незареєстрованих доходів; поглиблення соціального партнерства робітників, роботодавців та профспілок, поліпшення умов життєдіяльності й праці людини.

Атрибутами людиновимірності економічного розвитку є: використання нових технологій, ефективне використання трудових і матеріальних ресурсів, підвищення продуктивності праці, удосконалення структури та методів менеджменту всіх рівнів; розширення можливостей щодо зайнятості населення (особливо молоді), запровадження гнучких форм зайнятості, розширення вторинної зайнятості; розвиток підприємництва як однієї з форм самоорганізації суспільства; запровадження гідних людини соціальних стандартів; соціально ефективна політика держави щодо запобігання зниженню рівня життя населення внаслідок світової чи локальної фінансової кризи та соціального захисту малозабезпечених верств населення. Змістовну основу таких атрибутів має становити принцип соціальної справедливості.

У підрозділі 2.2. “Об'єктивні та суб'єктивні фактори реалізації гуманістично орієнтованого економічного розвитку в умовах ринкової парадигми” проаналізовано специфіку ринкової форми економічного розвитку, яка базується на приватній власності, конкуренції, обмеженій ролі держави, економічній свободі, ціновому механізмі, маркетинговій системі управління виробництвом, гнучкості системи виробництва. За умови глобалізації базовими стають постіндустріальна, інноваційна (креативна), інформаційна, віртуальна, мережева, інтелектуальна характеристики економіки, які свідчать про підвищення цінності знань, науки й освіти, що сприяє розвитку людського капіталу та зумовлює необхідність створення більш комфортних умов життя людини.

Дискурс “державне регулювання - ринкова економіка” вирішується на діалектичній основі. Разом з тим наголос зроблено на потребі підвищення регулятивної ролі держави й зміцнення державницьких інституцій. Адже сильна держава в умовах глобалізації необхідна не тільки для збереження нації та національної культури, але й для підтримки національного капіталу, національного виробника в його конкурентній боротьбі при розподілі світового доходу, що і є реалізацією людиновимірчого аспекту економічного розвитку.

Проаналізовано об'єктивні фактори реалізації людиновимірності економічного зростання (зростання ролі держави в соціалізації економічних процесів, розробка й використання концепції гуманістично орієнтованого економічного розвитку суспільства та запровадження інноваційно-інвестиційної моделі економіки; розвиток реального сектора економіки; поєднання стратегії максимізації прибутків усіх господарських суб'єктів з інтересами суспільства; ефективне використання ресурсів; розвиток усіх форм підприємницької активності населення; підтримка соціокультурних економічних традицій; розгортання процесів економічної інтеграції тощо). Як суб'єктивні чинники розглянуто такі феномени, як: економічна свідомість; господарський менталітет; цінності, мотиви економічної діяльності людини і притаманні їй стилі господарювання, економічна поведінка людини тощо. У межах структури економічної свідомості підкреслено значення економічних знань, гуманістично орієнтованого та соціально ефективного економічного мислення, а також таких рівнів, як економічне мислення, економічна культура, економічна ментальність, соціалізація, інтерналізація та екстерналізація економічного знання, економічні цінності й економічна ідеологія, яка, у свою чергу, поділяється на глобальну (неоліберальну) та локальну (національну, господарську, корпоративну). При цьому кожний із зазначених чинників несе в собі певні суперечливі моменти (прогресивні й консервативні), які можуть створювати різні типи “економічної людини” та по-різному впливати на динаміку людиновимірності економічного розвитку.

Сучасна світова фінансово-економічна криза зумовила системну дискредитацію факторів економічного розвитку, суб'єктів світової економіки, конкурентних механізмів ринку, соціокультурних традицій, що призвело до збіднення й обмеження людиновимірної складової економічного розвитку. Серед факторів, що заважають посиленню людиновимірності економічного зростання, є корумпованість та тінізація економіки, які мають об'єктивно-суб'єктивну природу, адже, з одного боку, породжуються закономірними діями ринково-конкурентних механізмів; недосконалістю держави та державних інституцій; соціокультурними традиціями, але з іншого - неефективним управлінням державою; системними недоліками податкової та митної політики; недосконалістю регуляторної політики держави, у тому числі в галузі заробітної плати; нерозвиненістю законодавчої бази та правовим нігілізмом значної частини соціуму; аморальністю певної категорії чиновників і бізнесменів; безробіттям; відсутністю належного соціального захисту населення; активізацією діяльності кримінальних структур тощо.

Разом з тим саме посилення людиновимірчих аспектів економіки стає закономірністю розвитку сучасного соціуму.

Третій розділ - “Світоглядні передумови актуалізації людиновимірності економічного розвитку України” - присвячений аналізу українського контексту проблем соціалізації економічних інтересів та формування гуманістичних світоглядних настанов як передумови посилення людиновимірчої спрямованості й результативності економічного розвитку суспільства.

У підрозділі 3.1. “Проблеми соціалізації економічного інтересу в сучасному українському суспільстві” розглянуто механізм здійснення цього процесу. Проаналізовано зміст, спрямованість, класифікацію економічних інтересів та особливості їх носіїв (окремі індивіди, сім'ї, домогосподарства, групи людей, що об'єднані економічним інтересом, компанії (фірми), держава, суспільство в цілому). Зазначено, що економічні інтереси є сутнісною характеристикою рушійних сил формування та розвитку економічних суб'єктів, об'єктивно-суб'єктивним спонукальним мотивом їхньої господарської діяльності. Подано характеристику об'єктів економічних інтересів, якими на сучасному етапі поряд з традиційними економічними благами (товари, послуги) все частіше виступають новітні технології, брендова популярність, мережна організація тощо та суб'єктів - безпосередніх учасників господарської діяльності.

Важливим атрибутом світогосподарського розвитку вважається соціалізація економічних систем і підпорядкування економічної функції соціальним цілям, що найбільш повно реалізується в соціально орієнтованій ринковій моделі. Соціалізація економічного інтересу приводить до встановлення міри соціальності економічної системи й характеру її динаміки через стан і зміни соціальної архітектоніки суспільства, яка порівняно з іншими індикаторами соціально-економічного розвитку більш достовірно та прозоро відтворює соціальні зрушення крізь призму формування й розгортання ядра населення середнього достатку як головної мети ринково-трансформаційного реформування. Соціалізація економічних інтересів потребує знаходження оптимальних співвідношень функцій держави та ринку й механізмів їх взаємодії, оскільки суспільний розвиток на сучасному етапі виходить далеко за межі ринкових законів організації економічного життя, а частка суспільних благ, виробництво, розподіл, обмін і споживання яких не може регулюватися суто ринковими принципами, невпинно зростає. Соціалізація економічних інтересів передбачає реалізацію відповідної економічної політики як передумови досягнення більшої міри “людяності” економіки, що має базуватися на “людиноцентристській” ідеології й містити три ключові позиції: пріоритетність макроекономічної стабілізації, жорстку монетарну політику та відчутне скорочення рівня державного споживання. Крім того, вона передбачає досягнення національного консенсусу щодо засобів вирішення головних проблем економічного розвитку, поєднання ефективного державного регулювання фінансово-економічного сектора із самоорганізаційним процесом упорядкування з боку підприємництва.

Зазначено, що сучасний соціальний простір повинен утворюватися з оновленого - з урахуванням задоволення інтересів і потреб людського розвитку - змісту базових категорій економічного розвитку. Так, розуміння категорії “вартості” повинно базуватися на аксіологічно орієнтовних принципах, категорії “багатство” - на основі принципу соціальної справедливості тощо.

У підрозділі проаналізовано певні екзогенні (зростання дефіциту стратегічних ресурсів та ймовірності природних і техногенних катастроф, посилення глобальної конкуренції за інтелектуальні ресурси, збільшення зовнішнього неконтрольованого інформаційного впливу тощо) та ендогенні (суперечності між зовнішньою й внутрішньою політикою держави, невизначеність геополітичного місця України; криза суспільної духовності та моралі; системна демографічна криза, часткова деградація людського капіталу, масштабна трудова еміграція з тенденціями переростання в стаціонарну; інфраструктурна та інституційна невідповідність економіки вимогам часу тощо) загрози, які стримують розгортання людиновимірних тенденцій в українській економіці й загрожують національній безпеці України.

Підрозділ 3.2. “Гуманістичні світоглядні орієнтації як передумова посилення людиновимірчої спрямованості економічного розвитку суспільства” присвячено знаходженню шляхів гуманізації світоглядних орієнтацій суб'єктів економічних відносин в Україні як передумови гуманізації економічного процесу. Акцентовано увагу на ролі економічного світогляду в системі сучасних суспільних відносин і розкрито причини, що зумовили формування в межах цього світогляду установки на егоїстично-індивідуалістичну спрямованість господарської активності особистості, на домінування у світоглядних орієнтаціях принципу “мати” над принципом “бути”, власної користі як абсолютної цінності без співвіднесення із значенням для загального блага.

У зв'язку із цим обґрунтовано ідею про необхідність розв'язання проблеми світоглядно-модернізаційного потенціалу суб'єктів господарської діяльності, що сприятиме більш ефективному функціонуванню системи “людина - соціум”. Принцип “максимум прибутку ціною максимуму трудових витрат” повинен стати основою нового ринкового світогляду. Останній же має долати вузькоегоїстичну раціональність в економічній діяльності, перетворюючи її на “обмежену” або “прагматично-гуманітарну” раціональність, що корегується соціокультурним та індивідуальним дискурсом. Збереження принципу індивідуальної економічної свободи на противагу економічному свавіллю має передбачати соціальну відповідальність економічного агента щодо дотримання вимог людиновимірності в його економічній діяльності.

Це потребує актуалізації нової системи цінностей. Як останні проаналізовано активно-інноваційний стиль публічного та повсякденного життя; фінансовий успіх, власність; володіння новітніми технологіями виробництва товарів і послуг, затребуваних суспільством; конкурентоспроможність особистості та її справи; інтелектуальний капітал, інформація й швидкість її отримання.

Зазначено, що на сучасному етапі все більшої ваги набувають постматеріальні цінності, творча праця, можливості для самореалізації людини та її повноцінного життя, що забезпечуються ефективним економічним розвитком суспільства.

 ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й вирішення наукової проблеми, що полягає у визначенні сутності людиновимірності економічного розвитку суспільства. Висновки дослідження можуть бути сформульовані таким чином.

1. Проблема людиновимірності економічного розвитку, незважаючи на інтерес до певних її аспектів в окремих галузях знань, потребує подальшого системного соціально-філософського дослідження. Враховуючи багатогранність цієї проблеми, для її осмислення доречним є застосування плюралістичного методологічного підходу, який використовує переваги діалектичного, системного, компаративного, синергетичного, екзистенціального та соціокультурного методів. Це дає змогу вийти за межі вузькодисциплінарного тлумачення досліджуваної теми, розглядаючи її в системі “людина - економіка - культура - соціальна практика” й отримати більш глибоке уявлення про сутність і логіку прояву людиновимірності в економічній сфері сучасного глобалізованого суспільного життя.

2. Поняття людиновимірності економічного розвитку суспільства можна розглядати як процес посилення гуманізації економіки, що зумовлюється зростанням можливостей розкриття сутнісних сил людини у сфері економічної діяльності на основі реалізації і розширення масштабів економічної свободи, а також застосування здобутків економічного розвитку для створення соціокультурного простору, сприятливого для підвищення стандартів людського життя.

3. Реалізація дослідних завдань потребує перегляду традиційного розуміння економічного розвитку суспільства як суто “технологічного процесу” та надання цьому розумінню “людського виміру”. У цьому аспекті головним об'єктом філософської рефлексії економічного розвитку суспільства слід вважати не суто виробничі показники й індекси, а людину, яка живе в певному суспільстві та завдяки праці якої, врешті-решт, збагачується певний соціум. Це зумовлює вибір відповідного інструментарію. Базовими категоріями, через які найбільш повно простежується економічний розвиток суспільства та його людиновимірчий аспект, є категорії “суспільство”, “економіка”, “суспільне виробництво”, “глобалізм”, “людина”, “гуманізм”. Порівняння змісту категорій “гуманізм” та “людиновимірність” дає змогу виявити понятійний ряд, через який відбувається процес їх взаємного збагачення: право, свобода, рівність, справедливість, милосердя, щастя, вільний розвиток творчих сил і здібностей людини. Ряд концептів потребує уточнення або наповнення новим змістом. Це стосується, зокрема, таких, як: “економічне знання”, “економічна свобода”, “економічна істина”, де “економічні знання” - формально фіксована знакова конструкція економіко-господарського буття, що робить можливою процедуру формування смислового поля, у межах якого тлумачаться й освоюються субстанціональні начала, методики та моделі економіко-господарської діяльності соціальних суб'єктів; “економічна свобода” - це здатність і спроможність суб'єкта господарської діяльності, керуючись принципом економічної відповідальності, реалізувати свій потенціал (здібності, знання, професійні навички тощо) в економічній сфері з урахуванням об'єктивних умов існування, що визначаються станом політико-економічних та юридично-правових відносин, рівнем розвитку культури й соціальної практики конкретного суспільства; “економічна істина” - це знання, що відображає сутність і тенденції розвитку економічної реальності з урахуванням потреб та інтересів людини, ефективно регулює суспільні відносини з виробництва, обміну, розподілу та споживання затребуваних соціумом благ (продуктів і послуг), а також щодо відносин власності.

4. Посилення людиновимірності економічного розвитку має закономірний характер. Це визначається тим, що значення показників людського розвитку корелює з рівнем економічного розвитку країни. Останній об'єктивно потребує знаходження відповідної, найбільш оптимальної економічної моделі, здатної забезпечити можливості реалізації творчого потенціалу людського ресурсу та його потреби, що зростають. Отже, економічний розвиток закономірно виступає підґрунтям соціального прогресу й передбачає постійну спрямованість на задоволення соціальних потреб. Економічний розвиток змінює соціальні стандарти рівня життя в бік їх підвищення. Економічний розвиток суспільства в його гуманістичній спрямованості сприяє розвитку людського капіталу, його включенню в процес відтворення й удосконалення соціальності через використання творчого потенціалу людини. Формування інформаційного суспільства та становлення економіки знань потребує посилення інтелектуалізації людського капіталу, що передбачає подальшу гуманізацію суспільних відносин, а принцип соціальної справедливості перетворюється на цементуючу змістовну основу атрибутів людиновимірності економічного розвитку.

5. Людиновимірність економічного розвитку зумовлюється рядом факторів позитивного й негативного характеру. Об'єктивними факторами реалізації гуманістично орієнтованого економічного розвитку виступають: дотримування владою принципів ефективної та продуктивної економічної діяльності в реальному секторі економіки; поєднання стратегії максимізації прибутків усіх господарських суб'єктів з інтересами суспільства; розвинуте громадянське суспільство; ефективне використання ресурсів; детінізація економіки; розвиток усіх форм підприємництва, яке зорієнтовано на відтворення умов для автономного саморозвитку на принципах кооперації та фінансової підтримки; мобілізація правоохоронної системи на боротьбу з беззаконністю в економічній сфері; залучення до боротьби з корупцією й бюрократією громадських інституцій; соціокультурні економічні традиції; розгортання процесів економічної інтеграції. Суб'єктивними факторами реалізації гуманістично орієнтованого економічного розвитку виступають: економічна свідомість, господарський менталітет, інтереси, потреби “економічної людини”, вмотивованість працівника у високоефективній трудовій діяльності через дієву систему матеріального та морального стимулювання праці, високу соціальну оцінку кваліфікованої, творчої, інтелектуально-інноваційної праці людини. Серед факторів, що заважають посиленню людиновимірності економічного зростання, є корумпованість і тінізація економіки, які мають об'єктивно-суб'єктивну природу.

6. Важливим атрибутом світогосподарського розвитку в напрямі посилення його людиновимірчої складової слід вважати соціалізацію економічних систем і підпорядкування економічної функції соціальним цілям, що найбільш повно реалізується в соціально орієнтованій ринковій моделі. Соціалізація економічних інтересів потребує знаходження оптимальних співвідношень функцій держави та ринку й механізмів їх взаємодії, оскільки суспільний розвиток на сучасному етапі виходить далеко за межі ринкових законів організації економічного життя, а частка суспільних благ, виробництво, розподіл, обмін і споживання яких не може регулюватися суто ринковими принципами, невпинно зростає. Соціалізація економічних інтересів передбачає розробку та реалізацію відповідної економічної політики як передумови досягнення більшої міри “людяності” економіки, що має базуватися на “людиноцентристській” ідеології. Соціалізація економічних інтересів у суспільстві передбачає: перетворення існуючої асоціальної економіки на соціально орієнтовану ринкову економіку, що дасть можливість використати ресурси в інтересах усього суспільства, а не окремих високодохідних груп населення, які скористалися результатами попередніх трансформаційних змін; досягнення національного консенсусу щодо вирішення основоположних проблем подальшого розвитку українського суспільства, що закладе основу для досягнення через механізми суспільних дискусій єдності поглядів на модернізаційну стратегію відповідно до можливостей усієї нації; знаходження Україною свого місця в геоекономічному просторі, пошук траєкторії власного історичного розвитку з урахуванням того, що світ має строкате ідеологічне забарвлення, економічну нерівність, плинність і невизначенність; реформування українського суспільства з метою поєднання ефективного державного регулювання фінансово-економічного сектора з інноваційним підприємництвом на основі гармонії з інтересами всієї спільноти; переборення недовіри, емоційно-психологічна мобілізація громадян; консолідації суспільства навколо спільної мети - модернізації для завоювання гідного місця у світовому співтоваристві; створення в масовій свідомості переконливого, привабливого та надихаючого образу майбутньої України.

7. Подальша трансформація українського суспільства має передбачати механізми подолання притаманної йому соціально-економічної сугестії в напрямі формування нового типу економічного мислення та відповідного йому продуктивного соціального характеру на основі застосування відповідної економічної ідеології. Світоглядні настанови щодо посилення людиновимірності економічного розвитку передбачають формування ринкового світогляду, в якому вузько егоїстична раціональність в економічній діяльності має перетворитися на “прагматично-гуманітарну” раціональність, що корегується соціокультурним та індивідуальним дискурсами. Цінностями такого світогляду виступають активно-інноваційний стиль публічного й повсякденного життя, ефективність, прагнення до прибутку, фінансовий успіх (гроші), власність, володіння засобами чи новітніми технологіями виробництва товарів і послуг, затребуваних суспільством, конкурентоспроможність особистості, інтелектуальний капітал, інформація та швидкість її отримання, індивідуальність, позитивний соціальний імідж. При цьому збереження принципу індивідуальної економічної свободи, на противагу економічному свавіллю, має передбачати соціальну відповідальність економічного агента щодо дотримання людиновимірності його економічної діяльності.