Особливості становлення гендерної теорії у філософії постмодерну (історико-філософський аналіз)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

ОСОБЛИВОСТІ СТАНОВЛЕННЯ ГЕНДЕРНОЇ ТЕОРІЇ У ФІЛОСОФІЇ ПОСТМОДЕРНУ (ІСТОРИКО-ФІЛОСОФСЬКИЙ АНАЛІЗ)

Спеціальність 09.00.05 - історія філософії

СКИБА ЕЛЕОНОРА КОСТЯНТИНІВНА

Дніпропетровськ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі філософії Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор філософських наук, професор Власова Тетяна Іванівна, завідувач кафедри філології та перекладу Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор Вікторов Віктор Григорович, завідувач кафедри філософії, соціології державного управління Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України;

кандидат філософських наук, доцент Чичков Анатолій Григорович, завідувач кафедри філософії Українського державного хіміко-технологічного університету

Захист відбудеться «7» жовтня 2010 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.051.11 з захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук при Дніпропетровському національному університеті імені Олеся Гончара за адресою: 49027, м. Дніпропетровськ, пл. Т. Г. Шевченка, 1, Палац студентів ДНУ, к. 30.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара за адресою: 49050, м. Дніпропетровськ, вул. Казакова, 8.

Автореферат розісланий «26» серпня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор філософських наук, професор В. Б. Окороков

АНОТАЦІЯ

Скиба Е.К. Особливості становлення гендерної теорії у філософії постмодерну (історико - філософський аналіз). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.05 - історія філософії. - Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара. - Дніпропетровськ, 2010.

У дисертації аналізується постмодерністський дискурс і його зв'язок з гендерними дослідженнями, феміністською філософією у цілому. Враховуючи те, наскільки різні наукові підходи до взаємодії цих двох областей наукового дослідження, особлива увага у дисертації приділяється питанням методології.

У дисертації підкреслюється, що гендерна теорія розділяє з постмодернізмом методи пояснення і інтерпретації людського досвіду (реконструкції, герменевтики), але феміністські підходи до гендеру, як системи прочитання культури, неможливі поза конструктивістською методологією, яка дозволила стверджувати, що відмінність між статями є не стільки природним, але виникає у результаті соціокультурної маргіналізації жінок, і такий аналіз неможливий без опори на методологію феміністської критики.

Досліджуються філософські аспекти взаємодії феміністського і гендерного дискурсів і їх інтерпретація у постмодернізмі. У зв'язку з цим, аналізується філософсько - світоглядний конфлікт феміністської і гендерної теорій.

Детально характеризується гендерний дискурс у контексті філософії постмодерну, філософські основи становлення гендерної теорії, а також основні аспекти взаємодії філософії постмодернізму і гендерної теорії.

Історико - філософський аналіз становлення гендерної теорії і її зв'язки з філософією постмодернізму показує , що існує багато спільного між гендерною теорією і постмодернізмом. І теорія постмодернізму, і гендерна наука доводять , що метанаративи Просвітництва втратили свою легітимуючу силу, що ті вимоги і претензії , які висувалися як універсальні, валідні тільки для чоловіків певної культури, класу і раси, є продуктом доступу не до істини, а до влади.

Ключові слова: гендер, фемінізм, постмодернізм, дискурс, свобода, рівність, світогляд, стать, методологія, філософія.

АННОТАЦИЯ

Скиба Э.К. Особенности становления гендерной теории в философии постмодернизма. - Рукопись. Диссертация на соискание научной степени кандидата философских наук по специальности 09.00.05 - история философии. - Днепропетровский национальный университет имени Олеся Гончара, Днепропетровск, 2010.

В диссертации анализируется постмодернистский дискурс и его взаимосвязь с гендерными исследованиями, феминистской философией в целом.

Учитывая то, насколько разные научные подходы в вопросе взаимодействия этих двух областей научного исследования, особенное внимание в диссертации уделяется вопросам методологии.

В диссертации отмечается, что гендерная теория разделяет с постмодернизмом методы объяснения и интерпретации человеческого опыта (деконструкции, герменевтики), однако феминистские подходы к гендеру невозможны вне конструктивистской методологии, которая позволила утверждать, что отличие между полами является не столько природным, сколько возникает вследствие социокультурной маргинализации женщин, и такой анализ не возможен без ссылок на методологию феминистской критики в целом.

Исследуются философские аспекты взаимодействия феминистского и гендерного дискурсов и их интерпретация в философии постмодернизма. В связи, с этим, анализируется философско - мировоззренческий конфликт феминистской и гендерной теории.

Детально характеризуется гендерный дискурс в контексте философии постмодернизма, философские основания становления гендерной теории, а также основные аспекты взаимодействия гендерной теории и философии постмодернизма.

Историко-философский анализ становления гендерной теории и ее взаимосвязь с философией постмодернизма показывает, что существует много общего между гендерной теорией и постмодернизмом. И теория постмодернизма, и гендерная наука свидетельствуют, что метанарративы Просвещения потеряли свою легитимирующую силу, что те требования и претензии, которые выдвигались как универсальные, валидные только для мужчин определенной культуры, класса и расы являются продуктом достижения не истины, а власти.

В диссертации подчеркивается, что гендерный анализ, важный и актуальный сам по себе, придает особую концептуальную четкость многим философским, политическим и социальным идеям постмодернизма, убедительно показывая, что общие раса, класс и гендер не создают автоматически связи между людьми, выступая против «наивной версии» политики идентичности, обогащая концептуальное содержание постмодерной идентичности, критически рассматривая представления постмодернистов о поле как конструкте «идентичность - следствие», критикуя концепции гендеоной идентичности как иллюзии, с которыми «эго» никогда не может совпасть. Философы гендера, основываясь на идеях М.Фуко, доказывают, что сама категория гендера - это «регуляторная фикция», функционирующая для усиления принудительной сексуальности.

М. Виттинг, С.Бордо, Э. Гросс, А. Дворкин, Дж. Батлер тематизируют линию сексуальных и репродуктивных политик женского тела, что, несомненно, находится в прямой связи с «политиками тела» М. Фуко.

Отмечается также, что постмодернистский идеологический климат плюрализма, лежащий в основе гендерной теории, позволил анализировать нестабильность гендера как следствие фрагментированной идентичности постмодерна, дав возможность исследователям утверждать, что гендер реализуется только как перформанс.

Исследователи гендера, как показывается в диссертации, отмечают, что традиционный порядок разрушается скорее в высокодифференцированных обществах, производящих крайне разнообразные и ситуативные идентичности, что, с одной стороны, увеличивает возможность противоречий в рамках преобладающей гендерной логики, а с другой, -предполагает множественные основания для коллективных действий, теоретической основой, которых в большинстве случаев являются работы философов постмодерна, подробный анализ которых проводится в диссертации.

Существенные изменения в сфере гендерных отношений современного западного общества, культуры постмодерна приобрели форму постоянных и открытых эгалитарных процессов. Гендерная теория, как утверждается в работе, являясь неотъемлемой частью философского дискурса постмодернизма, оказывает непосредственное влияние на то, как происходят эти процессы не только в социополитической системе западноевропейских стран, но и в этике, эстетике, религии, естественных науках. Что касается отечественной науки, то, как утверждается в диссертации, сделаны лишь первые шаги в исследовании гендерных категорий и понятий, столь важного для демократического развития нашей страны. Именно в направлении фундаментальных философских разработок гендерной теории, исследующей сложные проблемы социума и культуры в постмодернистском мире, возможно постоянное преодоление патриархатных воззрений, редукционизма и популистского отрицания гендерной науки и феминистской философии.

Опираясь на идеи постмодернизма, как в философском, так и в социальном, политическом планах, на теории социальных систем, на концепции постиндустриального общества, а также идею гражданского социума как общества паритетной демократии, в диссертации делается вывод, что понимание смысла, путей и перспектив развития гендерного дискурса в постмодерной философии невозможно, если историко-философский материал будет представлен как простая констатация специфики формирования гендерных категорий, вне взаимодействия объективных факторов, определяющих их характер.

Ключевые слова: гендер, феминизм, постмодернизм, дискурс, свобода, равенство, мировоззрение, пол, методология, философия.

ANNOTATION

Skyba E.K. The Specific Features of Gender Theory Formation in Postmodern Philosophy (historical - and philosophical analysis). - Manuscript.

The dissertation of the scientific degree of the Candidate of Philosophic Sciences in Specialty 09.00.05. - The History of Philosophy. - Dnipropetrovsk National University named after Oles Honchar. Dnipropetrovsk, 2010.

The dissertation thesis contains the analysis of postmodernism discourse and its connection with gender researches and feminism philosophy. Taking into account the different scientific approaches to the interaction between these two spheres of scientific investigation, the main attention is given to the methodology issues.

The thesis stresses both the gender theory and postmodernism have the same ways of the interpretation of the people's experience (deconstruction, germination) and of the explanation methods. But feminism approaches to gender theory as the system of culture explanation can not exist without the constructive methodology, which proved the differences between sexes are not natural, they are caused with the social, cultural women's marginalization. Such analysis can not be done without usage of the feminist interpretation methodology.

The philosophic aspects of the feminism and gender discourses, their postmodernism interpretation are investigated in the thesis. That's why, the philosophic and outlook conflict between the feminist and gender theories is examined. The gender discourse in postmodernism philosophy, philosophic basis statements of the gender theory formation and the main aspects of the interaction of gender philosophy and postmodernism philosophy are researched.

The historical and philosophical analysis, the main steps of the gender theory formation, its relations with postmodernism philosophy given in the investigation stress there are a lot of common ideas between the gender theory and postmodernism. Both gender theory and postmodernism theory prove the grand narratives of the Age of Enlightenment lost their validity; the demands which considered being universal only for men of the certain culture, the certain class and race are the results of their attainment of power, not truth.

Key words: gender, feminism, postmodernism, discourse, freedom, equality, outlook, sex, methodology, philosophy.

філософський гендерний дискурс постмодерн

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Серед визначальних характер розвитку сучасного українського суспільства явищ першорядна роль належить демократичному реформуванню всіх сторін соціального, політичного, культурного життя, таким чином, щоб громадяни нашої країни - чоловіки й жінки - користувалися повною (не номінальною або частковою) свободою і рівністю. У той же час пройдений за останнє десятиліття українським суспільством шлях наглядно демонструє всю складність цього процесу, що вимагає теоретичної розробки певної системи підходів, критеріїв і цілей. Проблема людини - і чоловіка, і жінки, -, що сформувалася у філософських концепціях другої половини XX в., - явище, як відомо, багатопланове й надзвичайно важливе для цілого ряду гуманітарних наук. Постмодерністський поворот філософської думки, що послідував за цим , поставив проблеми, що охопили практично всі сфери філософського дискурсу про людину. Цей постмодерністський філософський дискурс, що оформився, насамперед, у роботах Т.Адорно, М. Хоркхаймера, М. Фуко, Ж. Дельоза, Ж.-Ф. Ліотара, Ж. Дерріда і інших, вступив у взаємодію з гендерними установками бачення світу, чоловіком і жінкою, їх ідентифікацією, способами пізнання, проблемами влади і домінування і т.д.

Для збереження вірної перспективи "постмодерну" велике значення набуло питання, як у постмодерністських теоріях, так і соціально-культурних практиках суспільства, що глобалізується, про те, чи не обмежена свобода деяких людей, чи не можуть вони говорити про нерівність, живильним ґрунтом для якого є існуючі соціальні і політичні інститути? Про надану жінкам суспільством модерну рівноправність, про ступінь реалізації гендерної рівності у суспільстві постмодерну можна, безумовно, дискутувати, але важливість знайденої в цілому перспективи вже не викликає сумнівів. Тому не враховувати гендерну спрямованість бачення світу і розмірковувати про постмодернізм без використання гендерного підходу вже неможливо. У якості аксіоми сприймається сьогодні ствердження про те, що значна роль у процесах розвитку активної, самостійної і творчої особистості незалежно від його /її статі належить як гендерній теорії, так і фемінізму. Сьогодні і гендерні дослідження, і феміністська критика являють собою потужний науковий напрямок, впливовість якого збільшується з кожним роком. На жаль, не можна сказати, що гендерна ситуація в Україні радикально змінилася за роки незалежності, хоча, безумовно те, що у процесі демократизації країни виникли специфічні наукові гендерні школи , громадські організації й фонди (С. Павличко, Л. Скорик, Л. Кобилянська, І. Жеребкіна, О. Забужко, О. Кись, І. Грабовська і ін.), які репрезентують чітко жіночі соціальні й політичні інтереси. "Жіноче" усе яскравіше проявляє себе як політичне, відмовляючись бути маргінальним або периферійним у публічнім житті. Однак поряд із цією тенденцією виявляються завжди існуючі у нашій країні, але глибоко приховані, патріархатні установки суспільної свідомості.

Дана дисертаційна робота, що осмислює головним чином західноєвропейський постмодерністський досвід, новітні феміністські філософські теорії і їх взаємовплив, окреслює актуальне на сьогоднішній день коло цілей і завдань, оскільки вітчизняна філософська думка повинна стати співзвучною новій постмодерністській культурі, різноманітній соціальній реальності постіндустріального, "постсучасного" суспільства, що усе більше ускладнюється. Одним з ефективних інструментів досягнення мети створення справедливого і гармонічного суспільства є включення гендерних досліджень у систему сучасного філософського знання. Розгляд питання про відношення особистості і суспільства, влади і автономії особистості, постмодерністської ідентичності, свободи і підпорядкування з позицій гендерної теорії, істотно змінює колишнє знання про простір людського буття і його організації.

Необхідність і актуальність такого роду досліджень підтверджується все зростаючим потоком наукової літератури українською, російською, західноєвропейськими мовами, що торкається теми гендерних досліджень, феміністської теорії і постмодернізму, у цілому.

Стан наукової розробки теми. В українській і російській філософській літературі існує досить великий пласт досліджень, присвячених сучасній теорії фемінізму і гендерним дослідженням.

У першу чергу, це роботи В. Агеєвої, І. Жеребкіної, Т. Гундорової, О. Забужко, С. Оксамитної, В. Чернецького, Н. Грицак, С. Айвазової, Г. Брандт, Т. Клименкової, Е. Здравомислової, Н. Кукаренко, Н Чухим і ін. Однак філософський зміст категорії гендеру у системі культури і філософії постмодерну у цій роботі спеціально не розглядався. Тема фемінізму у культурі постмодерну зачіпалася лише у зв'язку із загальною характеристикою цього періоду, не діставши самостійного аналізу і розробки.

Серед фундаментальних праць з гендерних досліджень, теорії фемінізму, постмодерністським змінам у феміністській критиці особливе значення мають роботи Н. Фрезер, Дж. Батлер, Н. Чодороу, Г. Джиллиган, С. Хардинг, Б. Хукс, А. Дворкін, Д. Харауей, М. Фергюссон, Є. Шоуолтер і ін.

Зарубіжні автори досліджують численні проблеми, що входять у поле гендерного і феміністського дискурсу, висловлюють часом суперечливі погляди про місце і значення гендерної теорії і фемінізму "третьої хвилі" у постмодернізмі (Дж. Флекс, Л. Николсон, С. Хардинг, С. Бенхабиб і ін.), що свідчить про те, що ці проблеми у значній мірі залишаються актуальними як у теорії, так і практиці, будучи далекими від свого теоретичного завершення.

Основний категоріальний масив постмодерністського дискурсу представлений у аналізі праць Ж.-Ф. Ліотара, Ж. Бодріяра, М. Фуко, Ж. Дельоза, Ф. Гваттарі, Р. Рорті і ін. Серед робіт феміністських авторів, що приєднуються до постмодернізму, у дисертаційнім дослідженні аналізуються праці Ю. Кристєвої, Л. Іригаре, Х. Сіксу, Дж. Батлер, Ді Стефано, Л. Хатчесон, Т. Мої і ін.

Серед філософів, які у своїх роздумах торкалися проблем, що піднімаються у даній роботі, слід зазначити С. Аверинцева, К.- О. Апеля, З. Баумана, Р. Барта, Д. Белла, М. Бубера, М. Вебера, Д. Гідденса, С. Жижека, В. Іноземцева, П. Козловські, Г. Маркузе, Є. Тоффлера, М. Гайдеггера, К. Хорні, Е. Еріксона і ін.

Розкриваючи специфіку трансформаційних процесів у епоху постмодерну, формування ідентичності, взаємодію гендерної теорії, фемінізму і постмодернізму, автор дисертаційного дослідження спирався на праці українських і російських учених: А. Бичко, П. Гнатенка, В. Горянського, О. Гомілко, О. Забужко, В. Окорокова, В. Пронякіна, С. Пролєєва, Н. Хамітова, І. П. Ільїна, В. Я. Івбулиса, Н. Б. Маньковської, М. Н. Епистейна, В. П. Руднєва, Т. Власової і ін.

Мета дисертаційного дослідження. Мета дисертації полягає у тому, щоб розкрити і піддати соціально-філософському аналізу зміст, характер і роль гендерних досліджень і феміністської теорії у культурі постмодерну, визначити тенденції їх розвитку і взаємодії з філософськими течіями постмодернізму.

Для досягнення поставленої мети автор повинен вирішити наступні конкретні завдання:

- дослідити філософсько-методологічну взаємодію гендерної теорії і постмодернізму у західноєвропейській філософії;

- розкрити сутність гендерної теорії, причини її виникнення у системі сучасного гуманітарного знання;

- розкрити особливості постмодерністського філософського бачення маскулінного і фемінінного;

- розкрити можливості використання гендерного підходу при розв'язанні актуальних філософських і соціокультурних проблем сучасності: автономії особистості і її ідентифікації, відносини влади до жінки і чоловіка, гендерного домінування, стратифікації гендера і статі і т. ін.

Об'єктом дисертаційного дослідження є широкий історико-філософський контекст суспільства постмодерну.

Предметом дослідження - особливості становлення гендерної теорії у філософії постмодерну.

Методологічна основа і методи дослідження. У ході дослідження були використані методи історизму, системного підходу, діалектичної єдності одиничного, особливого і загального, сходження від абстрактного до конкретного, компаративістський і діалектичний методи.

Дисертація виконана на основі теоретичного аналізу соціальної філософії постмодернізму, тому її методологічною основою є фундаментальні положення сучасних західних філософів - постмодерністів М. Фуко, Ж. Бодріяра, Ж.-Ф. Ліотара, Ж. Лакана, Р. Барта і ін., а саме: методи деконструкції, феноменологічної редукції, підходи і прийоми герменевтики.

У методологічному відношенні дане дослідження виходить також з того, що всі, що традиційно вважаються "природними" відмінності між статями мають під собою не біологічні, а соціальні підстави, а тому основний методологічний підхід до вирішення гендерних проблем - це теорія соціокультурного конструювання гендеру.

Філософська доктрина фемінізму (Ю.Кристєва, Л. Іригаре, Є. Шоуолтер, Т. Мої, Л. Ніколсон, Дж. Ллойд, П. Дейчер і ін.) реконструюється у дисертації на основі методів об'єктивності, цілісності, єдності історичного і логічного.

Сучасні уявлення про майбутнє культури і суспільства, у цілому, нерозривно пов'язані з необхідністю максимального розвитку особистості як чоловіків, так і жінок. У цьому дослідженні ці ідеї також входили у методологію аналізу культури і філософії постмодерну і дозволили прояснити сутність гендеру у сучаснім суспільстві.

Наукова новизна отриманих результатів може бути конкретизована у наступних положеннях:

- дана робота є однією з перших в українській філософії, де представлена спроба всебічного і системного аналізу гендерних досліджень і феміністської теорії у ситуації постмодерну;

- доводиться, що і гендерні дослідження, і постмодерністська теорія, спочатку акцентуючись на різних завданнях, розширюючись через зіткнення івзаємодію, розробили нові концепти філософської критики;

- стверджується, що гендерна теорія, кинувши виклик фундаментальним дихотоміям західного проекту "модерн", довела, що фемінізм не має потреби у "фемінінному", "істині" або трансцендентальному "суб'єкті історії" настільки важливих для Просвітництва ,таких , що , критикуються у постмодернізмі;

- обґрунтовується, що гендерний аналіз, важливий і актуальний сам по собі, надає особливу концептуальну чіткість багатьом філософським, політичним і соціальним ідеям постмодернізму, переконливо показуючи, що раса, клас і гендер не створюють автоматично зв'язки між людьми, збагачуючи концептуальний зміст постмодерної ідентичності, критично розглядаючи уявлення постмодерністів про поле як конструкт і" ідентичність-наслідок";

- доводиться, що і представники гендеру, і їхні постмодерністські критики стоять частково на позиціях сучасності (modernity), а частково вже вийшли за її межі; і важливі відмінності між фемінізмом, як наукою, і проектами Просвітництва генеровані здебільшого відмінностями у їхніх інтелектуальних і соціальних контекстах;

- виявляється, що філософія постмодернізму орієнтована на концепцію, згідно з якою феміністська активність повинна бути критичною, при цьому відкидається будь-яка інша форма взаємодії з існуючими "чоловічими" структурами суспільства і культури;

- стверджується, що постмодернізм, використовуючи його власні терміни, сам по собі може бути дискурсом влади, обґрунтовуючи конкретний світогляд під маскою "заперечення усього";

- установлюється, що постмодернізм дав можливість кинути виклик "чоловічій" точці зору, показуючи, як за допомогою дискурсу вибудована влада, як працює гноблення і де можливий опір.

Науково - теоретичне і практичне значення дослідження. Основні положення роботи мають світоглядне і методологічне значення для розуміння феномену постмодернізму і його осмислення у категоріях гендеру, тенденцій розвитку культури, змісту і характеру феміністської теорії на даному етапі її розвитку. Матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані при підготовці базових курсів з історії філософії, гендерним дослідженням, філософським проблемам фемінізму, а також при складанні навчальних і методичних посібників і підготовці курсів лекцій з філософії, культурології, соціології, антропології, політології для студентів і аспірантів. Висновки дисертації можуть бути використані при розробці гендерних програм і розв'язанні конкретних соціально-практичних завдань, спрямованих на досягнення гендерного паритету у всіх сферах соціокультурного простору.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації пов'язана з темою наукової роботи кафедри філософії Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара "Філософія науки і духовна культура на межі тисячоліть" (реєстраційний номер № 0199V001308).

Особистий внесок дисертанта. Дисертація є самостійним науковим дослідженням. Усі публікації по темі дисертації підготовлені без співавторів.

У 4-х статтях, опублікованих у фахових виданнях, затверджених ВАК України, автором розроблена теоретична база дослідження взаємодії постмодернізму і гендерної теорії, зроблена постановка проблеми, дана періодизація постмодернізму і фемінізму, описані аспекти осмислення цього феномену.

Апробація результатів дослідження. Матеріали, ідеї і висновки дисертації знайшли застосування у науково-педагогічній діяльності автора.

За матеріалами дисертації був розроблений спецкурс "Філософія фемінізму", а також спецсемінар "Постмодернізм і гендерна перспектива".

Основні ідеї дисертації обговорювалися на міжнародних конференціях:

1) «Україна, українці та українськість у історичному постанні та формах культурного досвіду».- Київ: Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, 2009.

2) «Особистісні виміри становлення нової парадигми сучасної української освіти». - Дніпропетровськ: Дніпропетровський національній університет залізничного транспорту ім. академіка В. Лазаряна, 2009.

3) «Проблеми економіки транспорту». - Дніпропетровськ: Дніпропетровський національній університет залізничного транспорту ім. академіка В. Лазаряна, 2010.

4) «Франція та Україна: науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур». - Дніпропетровськ, Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, 2010.

5) "Бібліотека вузу на новому етапі розвитку соціальних комунікацій". - Дніпропетровськ: Міністерство транспорту і зв'язку України, Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна, 2010.

Методологія і основні положення дисертаційного дослідження викладені у опублікованих автором статтях і тезах доповідей, з якими автор виступав на міжнародних і українських конференціях.

Структура та обсяг роботи. Структура дисертації зумовлена метою та логікою дослідження.

Дисертація складається із вступу, трьох розділів, дев'яти параграфів, висновку і списку використаної літератури. Зміст роботи викладений на 188 сторінках. Список літератури складається з 278 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми, показано зв'язок роботи з науковою темою кафедри філософії Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара, визначено об'єкт, предмет , мету та завдання дослідження, розкрито теоретико - методологічні засади, сформульовано наукову новизну, показано наукове та практичне значення дисертаційного дослідження.

Перший розділ - « Концептуально - методологічні основи дослідження» присвячений розкриттю стану дослідження особливостей становлення гендерної теорії у філософії постмодернізму.

Зроблено аналіз джерелознавчої бази, теоретичних засад дисертаційного дослідження та використаних методологічних підходів.

У підрозділі 1. .1. «Огляд літератури за темою дисертації» проводиться аналіз як вітчизняної, так і сучасної західноєвропейської літератури, присвячений особливостям становлення гендерної теорії у філософії постмодернізму. У літературі підкреслюється , що у феміністській філософії два джерела-жіночий рух і традиційна академічна філософія. Жіночий рух піддав критиці ідеали і інститути суспільства, побудованого на пануванні чоловіків, показав неправомірність андроцентризму західноєвропейської культури у цілому. Феміністська філософія піддала реконструкції значну кількість антропологічних, культурних, літературних та інших міфів (Ю. Кристєва, Л. Іригаре, Т. Мої, Е. Сіксу, С. Джилберт, С. Губар, К. Міллер, Г. Співак та ін.). Дослідники писали і пишуть на різні теми - від політичних питань, таких як дискримінація на робочому місці, насильство у сім'ї, до складних метафізичних і епістемологічних ідей, які лежать в основі нашої культури і філософської традиції (Е. Гаррі, М. Пірсел, Ж. Ллойд, А. Най, М. Фрей, К. Уоррен, С. Шервін, Дж. Моултон та ін. ).

Досліджуючи питання метафізики і теорії пізнання , більшість сучасних вчених феміністів приділяють головну увагу проблемам цінностей, визнаючи важливість ціннісного компоненту у основі всіх питань феміністської філософії. У працях багатьох авторів розглядаються питання етичних і естетичних цінностей (К. Уітбек, Е. Фергюсон, Е. Джаггар, Л. Коуд). У багатьох дослідженнях акцентується увага на питаннях соціальної і політичної філософії, а також на актуальних питаннях аксіології.

Феміністській реінтерпретації фрейдівського психоаналізу присвячені праці Дж. Мітчелл, Н.Чодороу, К. Хорні та інші дослідження, які внесли значний вклад у розвиток психоаналітичного фемінізму.

Розвиваючись на академічному грунті останньої третини XX століття, гендерна теорія не відокремлена від постмодернізму, точніше, постмодернізм і гендерна постмодерністська теорія розглядаються вченими як дві найбільш важливі культурно - політичні течії останніх десятиліть. І хоча, як підкреслюють дослідники, вони дотримуються дистанції, є багато підстав для аналізу взаємовідносин між ними. Як відомо, феміністів і постмодерністів об'єднує глибоке критичне відношення до традиційної філософії. У літературі відмічається , що серед питань , центральних для гендерно - постфеміністської критики феміністської науки і епістемології, найбільший скептицизм викликають наступні . По - перше, існування стабільного, єдиного «я» , те, що розум і наука (філософія) можуть забезпечити об'єктивне підгрунття для знання, те , що знання набуте правильним використанням розуму, буде «істиною», а розум сам по собі має трансцендентальні і універсальні якості. Далі, те , що свобода полягає у підкоренні законам і згідно з необхідними результатами вірного використання розуму, можна подолати конфлікти між істиною, знанням і владою. Потім істина може служити владі без перекручення , в свою чергу, використовуючи знання для обслуговання влади, можна забезпечити і свободу, і прогрес. Знання може бути і нейтральним, і соціально позитивним. Наука нейтральна у своїх методах і змісті, але соціально корисна у своїх результатах. З одного боку, представники гендерної теорії згодні з постмодерністським запереченням «великих текстів» класичної філософії. З другого боку, феміністські універсальні визначення реальності або істинності - чудовий об'єкт для постмодерністської реконструкції і у цьому сенсі постмодернізм також підриває деякі важливі аспекти гендерно - феміністської теорії. Крім того, у постмодернізмі піддається сумніву сама можливість існування стабільного суб'єкта певної статі - «я»- що є чоловічим поняттям у феміністській теорії і практиці.

Феміністські філософи по різному відповідають на цей виклик постмодернізму, приймаючи його позицію , дискутуючи з нею, або намагаючись розібратися у своїх почуттях і думках.

На початку 90- х років минулого століття гендерний підхід, як важливий для української і російської філософії, гуманітарних наук у цілому, ввів категорію гендеру у сферу антропофілософського дискурсу. Поняття «гендер», як складний науковий конструкт, аналізується дослідниками України і Росії і у якості культурної інтерпретації особистості , моделей поведінки чоловіка і жінки ( О. Забужко, І. Жеребкіна) , і у термінах соціалізації особистості, що народилася, у біологічних категоріях жіночої і чоловічої статі(Н. Чухим, Г. Брандт), і політики рівних прав і можливостей чоловіків і жінок ( Л. Кобилянська, О. Вороніна та ін.).Значний внесок у формування філософських концепцій ідентичностей і тип їх відмінностей , які лежать в основі сучасних гендерних досліджень, внесли такі теоретики гендеру і фемінізму, як Н. Чухим, Щ. Забужко, І. Жеребкіна, С. Айвазова, Н. Шведова. Потрібно підкреслити , що однією з перших праць з проблем фемінізму в Україні є «Теорія і історія фемінізму» (Харків, 1996), що вийшла за редакцією І. Жеребкіної.

У цілому , праці з гендерної критики займають значне місце в українській гендеристиці. Значним явищем, що сприяло розвитку феміністської думки, був вихід збірника статей і досліджень С. Павличко «Фемінізм» (2002), у якому зібрані тексти феміністського і психоаналітичного дискурсу.

Природу жінки, як філософську проблему, однією з перших в Україні досліджувала Н. Чухим, яка зробила спробу переосмислити феномен статі у історико - філософському дискурсі Західної Європи. В основі іі нового, гендерного прочитання інтелектуальної історії лежить реконструкція поглядів видатних європейських мислителів на проблему статі, починаючи з античності (доплатонівські філософи, Платон, Аристотель), через ранні християнські тексти , праці Т.Гоббса, Д. Локка, Ж.- Ж. Руссо і до есенціалістського обґрунтування( Ф. Шлегель, В. Гумбольдт, Г. Гете, Ф. Міллер). У своїй монографії Н. Чухим дає не тільки критичний аналіз філософських текстів , але і досліджує інтелектуальний контекст формування гендерних концепцій у класичній філософії .Дослідниця переконливо доводить, що виділення певних «жіночих» і «чоловічих» характеристик у якості підпорядкування, або відповідних домінантів, є результатом пріоритетів певної історичної стадії соціокультурного розвитку.

У підрозділі 1.2. «Методологія дисертаційного дослідження» формулюються методологічні принципи дисертації і розкривається зміст використаних у роботі методів. Специфіка дослідження обумовила використання, перш за все, принципу системного аналізу, розглядаючи сучасну гендерну теорію як складний конструкт різноманітних елементів-інтелектуальних і соціальних.

Звернення до культурної спадщини епохи постмодерну дало можливість автору дослідити результати феміністської критики, як однієї з методологій постмодернізму, обґрунтовуючи останнє теоріями К. Мілетт, Х. Сіксу, Л. Іригаре, Ю Кристєвої, Л. Хатчеон, доводячи , що у цілому, історико - філософське осмислення теоретичної репрезентації гендерних категорій стало можливим завдяки методології феміністської критики культури.

Адекватне відображення гендерних компонентів культури у філософії передбачає не тільки інтерпретацію текстів , але і розгляд культурних контекстів, у яких створився і функціонує певний концепт. Феміністські філософи заперечують той факт, що філософська методологія не може існувати цілком незалежно від ідеології. Більш того, доводиться , що сама наша мова втілює у собі поняття і концепції схеми домінуючої чоловічої ідеології. Отже, філософський аналіз, який не ставить питання про втілення у мові чоловічого суб'єктивного погляду на світ, не може бути об'єктивним.

Тому наступна методологічна лінія, яка використовується у даній роботі, ґрунтується на постмодерністській парадигмі мови. І у аналітичній філософії, і у сучасній герменевтиці, і у французькому структуралізмі парадигма мови ,як відомо, замінює у постмодерні парадигму свідомості(Ф. де Соссюр, Ч. Пірс, Л. Вітгенштайн). «Лінгвістичний поворот», який означав, що у фокусі уваги знаходиться не епістемний суб'єкт , не його особиста свідомість, не публічне зібрання суб'єктів, дозволяє користуватися при аналізі, наприклад, гендерної ідентичності, методами інтерпретацій, що розглядають жінку як соціальну спільноту «дійсних користувачів мови». Ці методи ,і у цілому герменевтика, дають можливість стверджувати , що зрушення у сучасній філософії від свідомості до мови, не веде однозначно до поліваріантності цінностей, незважаючи на відомий вислів Л. Вітгенштайна: « Філософія залишає все як є».

Спираючись на ідеї постмодернізму, як у філософському , так і у соціальному, політичному планах, на теорії соціальних систем, мультикультуралізму, на концепції постіндустріального суспільства, а також ідею громадянського соціуму, як суспільства паритетної демократії, у дисертації стверджується, що розуміння сенсу, шляхів у постмодерній філософії не можливе, якщо історико - філософський матеріал буде представлений як проста констатація специфіки формування гендерних категорій поза взаємодією об'єктивних факторів, що визначають їх характер. Використання методології гендерної теорії дало можливість дослідити ідеологію і соціальні наслідки системи стать\ гендер у суспільстві постмодерну, показати як змінюються парадигми дослідження природи гендеру у якості категорії аналізу.

Другий розділ - «Філософські аспекти взаємодій феміністського і гендерного дискурсів» присвячений дослідженню філософських аспектів взаємодій феміністського і гендерного дискурсів.

У підрозділі 2.1. «Особливості взаємодії філософського і феміністського дискурсів» аналізується сутність фемінізму, підкреслюється, що досліджуючи цей термін у філософсько - історичному аспекті вчені відзначають його неоднозначність. Аналіз зміни змісту «фемінізм» допомагає нам уявити наскільки складним був процес становлення цього явища.

У сучасному значенні цей термін відноситься до всіх дослідників, які вважають, що існує нерівність, підкорення у відношенні між статями, і ця нерівність не має природного походження, а виникла внаслідок свідомого вкорінення у всі сфери життя певних установок, які закріпилися у економічній, політичній, культурній і у всіх інших сферах життя.

У дисертації детально розглядається історія фемінізму, зокрема, відмічається, що, як ідеологія, фемінізм виникає у XVIII ст., як організований рух за права жінок - у XIX ст. Перша хвиля фемінізму пов'язана з вимогами рівних з чоловіками виборчих прав для жінок виникає у кінці XIX ст. і продовжується до початку XX ст. Після досягнення цієї мети феміністки стали вимагати визнання за жінками рівних юридичних прав.

З середини XX ст. (кінець 60-х -початок 70-х рр.)спостерігається друга хвиля фемінізму, метою якої є боротьба за фактичну рівність чоловіків і жінок під новим гаслом «рівність у відмінностях».

У цілому, оцінюючи діяльність феміністського руху, необхідно підкреслити , що завдяки його зусиллям у суспільній свідомості відбулися глибокі зміни. Багато стереотипних уявлень про роль жінки у суспільстві і сім'ї радикально змінилися.

У підрозділі 2.2. «Філософсько - світоглядний конфлікт при взаємодії феміністської і гендерної теорії» розглядаються як спільні риси, так і відмінності між фемінізмом і гендером. Відмічається, що фемінізм і гендерні дослідження, розвиваючись у кінці XX ст., як дві тісно взаємозв'язані філософські і політико - культурні течії , нині, на початку XXI ст. зберігають певну дистанцію.

Гендерні дослідження, як самостійний науковий напрям, виник за кордоном у кінці 80 - х років минулого століття ( у нас дещо пізніше)на відміну від фемінізму, який переживає нині вже третю хвилю за свою більш ніж двохсотлітню історію Як відомо, гендерні .дослідження багато у чому були результатом певного переосмислення руху і ідеології фемінізму, обмеженості так званих жіночих досліджень, які отримали на Заході поширення у 60- х роках минулого століття. З другого боку, сучасний фемінізм розглядається не тільки як боротьба за рівні права, не тільки як «жіночий рух», соціально - політична теорія, але і як «форма альтернативної свідомості», «альтернативна філософська концепція соціокультурного розвитку».

У широкому смислі, філософський і політичний проект гендерних досліджень стверджує законодавчу і реальну рівність можливостей для самореалізації особистості незалежно від статі (і чоловіків, і жінок). У вузькому смислі це все ж реалізація феміністського проекту, направленого на зміцнення соціального статусу жінок. Дослідники підкреслюють, що об'єкт гендерних досліджень - це аналіз відносин між чоловіками і жінками як соціальними суб'єктами;філософія гендерних досліджень передбачає альтернативні погляди на відповідні практики у розподілу ресурсів, влади і впливу між чоловіками і жінками.

Сучасна теорія гендеру при всіх теоретичних відмінностях окремих концепцій передбачає, що відмінності у поведінці і сприйнятті чоловіків і жінок визначаються соціалізованими механізмами, вихованням і поширенням у кожній культурі уявлень про сутність чоловічого і жіночого.

Вчені відзначають той факт, що сучасна теорія гендеру досить суперечлива. Основні дискусії відбуваються по дилемам: жіночі дослідження/ гендерна наука; гендерна теорія /теорія диференціації статей; теорія гендерної рівності/фемінізм.

Ситуація теоретичних дебатів між фемінізмом і гендерною теорією різко загострилась коли у гендерних дослідженнях розгорнулась дискусія проти есенціалізму, коли Дж. Батлер заявила, що стать так конструюється як і гендер, і що гендер завжди перформативний

Проблема ускладнюється тим, що у гендерних дослідженнях слова «гендер» і «жінка» використовуються часто як синоніми і в той же час гендер протиставляється статі.

Не заперечуючи безпосереднього зв'язку гендерго аналізу з постмодерністською теорією, дослідники стверджують, що політичні, суспільні і технологічні потрясіння епохи постмодерну рішуче вимагають нового як феміністського, так і гендерного аналізу, усвідомлюючи , що найбільшою проблемою нині є загальний напрямок і теоретичних, і практичних досліджень Тільки загальні принципи і для феміністської, і для гендерної теорій можуть стати реальною передумовою для будівництва суспільства гендерної справедливості.

Третій розділ - «Гендерний дискурсу у контексті філософії постмодерну» присвячений дослідженню філософських основ становлення гендерної теорії, а також розгляду основних аспектів взаємодії філософії постмодерну і гендерної теорії.

Підрозділ 3.1 «Філософські основи становлення гендерної теорії» містить аналіз гендерного дискурсу у контексті теорії постмодернізму. У культурі постмодернізму гендерний дискурс відіграє далеко не останню роль.

У дисертації підкреслюється значення ідей М. Фуко. у теоріях постмодерну взагалі і у теоретичних моделях зокрема. Перш за все, М. Фуко обґрунтував велике значення статі у західно - європейській культурі. На конкретному історичному матеріалі він показав як сформувалася ця значимість, і як вона пов'язана з окремими його представниками. Відмітивши особливу роль дискурсивних практик, М. Фуко доводить, що їх кінцевою метою є максимально можливий контроль над індивідом. Фуко пов'язував характеристики дискурсу з владними функціями, вводячи поняття системи виключення і системи контролю за становленням дискурсу.

Згідно з Фуко, гендерні відносини теж повинні розглядатись, як форма прояву влади, так як і стать індивіда є одним з елементів владних відносин. Контроль над проявами статі можливий лише за допомогою дискурсивних практик - способу інтерпретації тих чи інших проблем, які надають суспільству значимість.

Соціальні інститути (школа, право, церква), західноєвропейського суспільства, вважає М. Фуко, постійно підтверджують «істину» про сутність статі, наслідком цього стає фіксація всіх проявів статі і приписування їм нормативності ціннісних характеристик.

На думку дослідників, квінтесенція постмодернізму - це впливовий голос Ж. - Ф. Ліотара, у філософії якого критика авторитаризму проходить червоною ниткою. Мета Ліотара - знищення авторитарності, викликаної метанарративами, які подавляють, як він стверджує, креативність індивіда. Ми не повинні більше покладатися на них , заявляє він, ми не повинні дозволяти їм керувати нами ні у публічному , ні у приватному житті. Не потрібно боротися з метанарративами. Потрібно просто перестати вірити їм і вони самі зникнуть. Досить важливим для гендерної філософії є поняття, яке вводить Ліотар, те, що він називає «подією», а також концепт «відмінного» і сублімованого.

У підрозділі 3.2. «Основні аспекти взаємодії сучасної філософії і гендерної теорії» розглядаються аспекти взаємодії сучасного філософського знання і гендерної теорії на прикладі аналізу творчості представників сучасного гендеру.

У дисертації підкреслюється, що з кінця XX століття, гендерна теорія статі під впливом ідей Ліотара, Фуко, Лакана, Дельоза, Гваттарі та ін. розпочинає розробляти конструкції автономного жіночого суб'єкту, здатного «говорити своїм власним голосом» у культурі, оскільки саме постмодерний «світ відмінностей» (Ліотар) дав можливість пригніченим «знайти свій голос», канонізувавши «его», завершивши його корозію з тим, щоб з'явилася якась нова ідентичність, яка представлена у гендерних дослідженнях, що доводила: немає «серцевинної» ідентичності і немає есенціалістського «его». (Дж. Батлер), останнє дало можливість М. Віттінг, Е. Сенжвік та ін. розробляти проблему різних теорій, що спиралися на маргінальні групи.

Доктрина «політичного несвідомого» (Ф. Джеймсон), знаходження слідів «безперервного» нарративу класової боротьби отримали розвиток у гендерній літературній критиці, яка досліджувала шляхи, які вели до об'єктивної оцінки культурних артефактів як соціально - символічних актів (Е. Шоуолтер, Л.Хатчесон, С. Джілберт, С. Губар та ін.).

Феноменологічні ідеї герменевтики, теоретичні проблеми інтерпретивних альтернатив, імпліцитно мали значний влив на гендерну науку поряд з ідеалом надії Е. Блоха, уявленнями М. Бахтіна про діалогічне, відмова від бінарного мислення, виступаючи за деканонізацію і демістифікацію тексту.

Відкриття соціально - етичної релевантності норм пізнання, і, навпаки, епістемологічної релевантності моральних норм, дає можливість дослідникам гендеру розвивати сьогодні вчення про єдність теоретичного і практичного розуму і розпочати філософські спроби обґрунтування етики гендерного суспільства.

Описуючи гендер, як створене, учені феміністи, безумовно, використовували важливу для них теоретичну базу постмодернізму, оскільки гендер створений у тій мірі, у якій він створений і конституйований культурою і історичною ситуацією, де жінка представлена у безкінечних образах і метафорах, як символ чогось іншого-Природи, Істини, Статі, Сублімованого - відіграє першочергову роль у процесі «створення гендеру» у суспільному житті, конфігурації якої завжди змінюються у постмодерній дійсності.

І у гендерних, і у філософських дослідженнях, присвячених проблематиці високих технологій (Бодріяр, Харауей) розвивається лінія технополітик тіла, сфокусована у основному на питанні «людини», а разом з тим і такі бінарні поняття як Я/«Інший, розум/ тіло, природа / культура; і перші, і другі дослідження є критикою бінаризму у цілому, наполягаючи на «відмінності» і «несумісності».

ВИСНОВКИ

Результати дослідження, а також сформульовані рекомендації щодо можливих напрямків подальшого дослідження феномена гендеру.

1. Постмодерністський дискурс і його зв'язок з гендерними дослідженнями, феміністською філософією у цілому, - актуальна й значима філософська проблема, що охоплює як різноманітні галузі діяльності людини, так і різні підходи наукової інтерпретації їх взаємозв'язку, взаємовпливу. Враховуючи те, наскільки різні наукові підходи до взаємодії цих двох галузей наукового дослідження, особливу значимість набувають питання методології.

2. Незважаючи на ряд найважливіших особливостей феміністської філософії, науковий розгляд гендерної теорії неможливий поза постмодерністськими текстами, поза аналізом їх взаємозв'язку і відмінностей, оскільки, хоча і гендерна теорія, і постмодернізм запропонували глибоку критику інституцій філософії, вони розвивалися із протилежних напрямків. Постмодерністи почали з розробки метафілософської перспективи, а у гендерних дослідженнях філософські питання, як правило, нерозривно пов'язані із соціальною критикою підлеглого становища жінки у патріархатній культурі.

3. Як показує аналіз, гендерна теорія розділяє з постмодернізмом багато методів пояснення і інтерпретації людського досвіду (деконструкції, герменевтики і т.п. ), але феміністські підходи до гендеру, як системи прочитання культури, неможливі поза конструктивістською методологією, яка дозволила стверджувати, що відмінність між статями є не стільки природним, але виникає у результаті соціокультурної маргіналізації жінок, і такий аналіз неможливий без опори на методологію феміністської критики у цілому.

4. Багато у чому труднощі гендерного мислення пов'язані з тим, що гендер, - і як аналітична категорія, і як соціальний процес, - відносний і складається із внутрішньо взаємозалежних компонентів. Проте гендерні відносини розглядаються практично всіма дослідниками як відносини домінування і влади, які ховаються і маскуються безліччю різноманітних способів, включаючи саму можливість слова "жінка", визначення її у термінах статі або «Іншого», що було неможливо без концепцій М. Фуко, його понять системи виключень і контролю суспільства над окремими його представниками.

5.У гендерній теорії неможлива "теоретична чистота", вона повинна бути прагматична, оскільки її ціль - це ефективна боротьба з інститутами патріархатного суспільства, і у цьому сенсі описувати гендерну чутливість як модерністську, або постмодерністську менш важливо, чим виділити і підкреслити її центральне положення для вимог гендерної ідеології і політики.

6. Феміністська теорія кінця 70-х - 80-х рр., що заклала основи гендерних досліджень та проклала шлях до вирішення проблем, які сьогодні визначаються як гендерні, разом з тим привнесла із собою цілий ряд проблематичних і суперечливих тверджень, які у фемінізмі представляються політично небезпечними, й наносять шкоду жіночому руху у цілому.

7 Феміністи не згодні з деякими теоретиками гендера у тому, що гноблення жінок настільки завершене і настільки повністю інтерналізовано жіночою внутрішньою сутністю, що єдино можливою стратегією опору може бути мімікрія або пародія, і прагнуть будувати свою теорію у життєвому просторі звичайного і повсякденного; з іншого боку, саме гендерна теорія виступає нині як потужний захисник антиесенціалізму і у теоретичному, і у політичному змісті.

...