Утопія і футурологія у контексті формування соціальних ідеалів

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК:141.8:008.2

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

УТОПІЯ І ФУТУРОЛОГІЯ У КОНТЕКСТІ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ІДЕАЛІВ

09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії

ЛЮДВИЧЕНКО МАРИНА ВІТАЛІЇВНА

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі філософії гуманітарних наук Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник:

ЧУЙКО Вадим Леонідович, доктор філософських наук, професор, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри філософії та методології науки.

Офіційні опоненти:

ПОЛИСАЄВ Олександр Павлович, доктор філософських наук, професор, Національний авіаційний університет, декан факультету соціології і психології;

РИК Сергій Миколайович, кандидат філософських наук, доцент, Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди, проректор з наукової роботи.

Захист відбудеться 17 січня 2011 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.17 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 64, ауд. 330.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці імені М.О. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 58, зал 12.

Автореферат розісланий 15 грудня 2010 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Ю.В. Павлов.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. З появою критики історицизму в соціальній філософії ХХ ст. починає усвідомлюватися можливість заперечення існування смислу в поширеному серед гуманітаріїв понятті історії. Якщо приймати до уваги, що ідея історії є центральною для утворення таких систем знання, які соціальні філософи називають утопією і футурологією, тоді стає очевидним, що їх аналіз у контексті рефлексуючої реконструкції основоположень систем знання дозволяє обґрунтовано визначитись стосовно обмеження методологічної ролі історицизму та виявлення евристичних можливостей концепцій "часових пластів".

Протистояння ідеї історії та часових пластів вимагають множини різних соціально-філософських досліджень, серед яких порівняння утопії і футурології як укорінених на ідеї історії систем знання, є методологічно виправданим та актуальним, оскільки в утопії і футурології історія завжди виконувала різні функції. Незважаючи на те, що такий погляд на утопію і футурологію презентується вперше, можна визначити, що він має свою власну історію, розвиток, становлення, ступінь розробленості.

Приймаючи, що утопія і футурологія можуть розглядатись як різні моделі суспільного буття, які впливають на формування соціальних ідеалів, визначеність стосовно наявності їх зв'язку, просторово-часових вимірів існування, впливу на соціальний ідеал, слід визнати важливим, актуальним соціально - філософським дослідженням.

Сучасне українське суспільство переживає нині період глибинних якісних перетворень у структурі матеріального буття, у сфері соціальних взаємовідносин, у царині духовного відтворення та самоідентифікації нації. Дану ситуацію можна визначити як період руйнування старих суспільних структур та відносин і виникнення нових форм соціального буття. Подібні перехідні процеси охоплюють все суспільство, його сфери, підсистеми та інститути.

Вивчення феномена соціальної утопії викликає особливий інтерес саме в такі періоди корінних суспільних перетворень. Це пов'язано з тим, що утопія та футурологія є важливими компонентами знання про суспільство та соціальної практики. Вони відіграють активну роль у визначенні орієнтирів людської діяльності. Суперечливий вплив утопії і футурології на сучасне суспільство через ЗМІ та інтернет, потребує сьогодні глибокого переосмислення. Роль утопій та футурології у формуванні соціального ідеалу і, разом з тим, потреба в адекватному відображенні реальності, передбачає вивчення сутності утопії та футурології у їх взаємозв'язку і взаємовідношенні.

Завдання це набуває ще більшої актуальності, тому що трансформаційні процеси, які переживає наша країна, супроводжується неминучим у подібних ситуаціях протиборством соціальних ідеалів, і частина з них несе на собі більш чи менш чіткий відбиток утопізму. Руйнування старих стереотипів мислення вимагає усвідомлення методологічної ролі поняття утопії та футурології. Це має важливе значення не тільки для вивчення суспільної думки минулого, але й для трансформації сучасності.

Ступінь наукової розробленості проблеми. Поняття утопії і футурології розробляються або окремо, або з відданням переваги одному чи іншому поняттю.

Осмислення утопії знаходимо ще у теоретичних пошуках Платона та Арістотеля. Пізніше Т. Кампанелла і Т. Мор подарували людству дві утопії, що стали класикою, їх розуміння передує будь-якому розгляду утопії як феномена. Новим етапом у розвитку утопії була творчість А. Сен-Сімона Р. Оуена та Ш. Фур'є, які надали утопії рис історичності, що передбачає безперервні зміни економічного устрою суспільства.

Слід відзначити, що західна філософія ХХ століття при відсутності певного ідеологічного тиску змогла досягти конструктивних здобутків у дослідженні феномена соціальної утопії (А. Абрамсон, А. Горц, Б. Джонс, Б. Франкел, Д. Белл, Є. Шацький, Е. Блох, Е. Тоффлер, Ж. Сорель, К. Ясперс, К. Поппер, К. Гірц, К. Мангайм, Л. Мемфорд, П. Рікер, П. Тілліх, Р. Дарендорф, Р. Баро, Ф. Полак, Х. Ортега-і-Гассет, Я. Аскін).

У межах пострадянського наукового пошуку під впливом тривалого часу домінування марксистської ідеології у вітчизняній науковій літературі утопія трактувалась як донаукова форма пізнання, що передувала науковому комунізму та була ним подолана (А. Володін, А. Клібанов, А. Ушков, А. Ціпко, В. Волгін та інші), або ж у рамках критики буржуазних ідеологічних та футурологічних концепцій (В. Чалікова, Е. Баталов, Н. Мотрошилова, та інші). Утопія не розглядалась як постійний соціокультурний феномен, як духовно-практична форма освоєння дійсності й осягнення майбутнього. Конструктивним такий підхід визнати не можна, однак розроблена ним критика є важливим науковим доробком.

Зараз можна говорити про прогресивність розробок російської академії прогнозування, головою якої є І.В. Бестужев - Лада, В. Аджиєва, аналітичність робіт П. Гуревича, та інших. На нашому терені найбільш резонансними є роботи А. Коваленко, В. Матвієнко, В. Андрущенко, які можна визнати першими комплексними дослідженнями футурології, прогностики, утопії.

Слід наголосити, що розгляд співвідношення утопії і футурології як складного феномена здійснювався у роботах Ж. Рюс, М. Мерло-Понті, Р. Арона, Р. Козеллека.

Зв'язок роботи з науковими програмами й темами. Дисертація виконана в межах комплексної програми наукових досліджень Київського національного університету імені Тараса Шевченка "Наукові проблеми сталого державного розвитку України" і науково-дослідної роботи філософського факультету НДР № 06БФ 041-01 "Філософія і політологія в структурі сучасного соціогуманітарного знання".

Мета і завдання дисертаційного дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування концепції дослідження утопії і футурології як систем знання, що впливають на формування соціальних ідеалів на основі різного розуміння історії та моделей суспільства. Мета конкретизується в наступних дослідницьких завданнях:

- уточнити моделі формування соціальних ідеалів у контексті утопії і футурології як феноменів соціального знання;

- розкрити конструктивно-критичний зміст утопії та футурології по відношенню до існуючого суспільства, який впливає на формування змісту та контексту ідеалів соціального буття;

- аргументувати методологічні основи вимірів співвідношення утопії і футурології;

- визначити специфіку утопії і футурології у формуванні соціальних ідеалів та інтерпретувати їх в контексті "так званої" історії сучасності;

- конкретизувати зміст понять утопії і футурології в умовах формування соціальних ідеалів сучасного суспільства.

Об'єктом дослідження виступає утопія і футурологія як системи знання про суспільство, що пов'язані з формуванням соціальних ідеалів.

Предметом дослідження є утопія і футурологія як носії контекстуального змісту, що впливає на формування соціальних ідеалів.

Методи дослідження. Основу методологічного вирішення проблеми реалізації соціально-філософського дослідження співвідношення утопії і футурології в контексті формування соціальних ідеалів складає когітологічний підхід та реконструктивна рефлексія основоположень системи знання.

Реалізація мети і завдань дисертаційної роботи зумовила необхідність залучення таких засадничих філософських та пізнавальних принципів, підходів, методів як: історичний, порівняльний, феноменологічний, аналітичний методи та конструктивістський підхід. За допомогою історичного методу була проаналізована історія розвитку та становлення феноменів утопії і футурології, це показало їх суттєву відмінність у підході до формування соціального ідеалу. Визначення зв'язку утопії і футурології здійснювалося на основі порівняльного аналізу. За допомогою конструктивіського методу було виявлено, що утопія та футурологія, презентуючи проблеми соціального життя, не претендують на представлення їх вирішення. Соціально-філософські виміри співвідношення утопії і футурології було визначено за допомогою феноменологічного методу, зокрема концепції "історичного фону". Окрім того, застосовувався принципи феноменології та герменевтики при визначенні особливостей впливу утопії та футурології на контексти ідеалів соціального буття.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у здійсненні соціально-філософського дослідження співвідношення утопії і футурології як форм переживання та усвідомлення нагальних суперечностей суспільного співіснування шляхом формування соціальних ідеалів і розкривається у таких теоретичних положеннях, що виносяться на захист:

· уточнено, що соціальні ідеали утопічного та футурологічного зразка формуються за антиципаторною моделлю. У зв'язку з цим був уточнений зміст концепції антиципації як такої, що в контексті дослідження формування ідеалів соціального буття виявляє існування множини стадій появи усвідомлення "негативного", "проблематичного", "ще не реалізованого" як духовних елементів, що стають джерелом руйнування ідеалів існуючого буття та підґрунтям народження утопічних та футурологічних ідей;

· вперше доведено, що утопія і футурологія має конструктивно-критичний зміст по відношенню до існуючого суспільства, який є основою смислів, що не можуть бути реалізовані у вигляді конструктивістського підходу для формування змісту та контексту нових ідеалів соціального буття. Суспільний поступ та розвиток у вигляді утопії та футурології можливі за

наявності ідеалів, які протиставляються існуючому стану суспільства, а не конструюють його;

· аргументовані методологічні основи вимірів співвідношення утопії і футурології, зокрема, часово-просторові та антиципаторні. Встановлено, що утопія і футурологія в цих вимірах являють собою інтелігібельну реальність, де за допомогою уявлень про досконалий соціум людина звільнює себе від впливу сучасності презентуючи реалізацію творчого потенціалу через свій зв'язок із соціальними потребами і уявою про ідеал. Утопії мають на меті бачення суспільної альтернативи (в цьому розумінні вони споріднені з ідеологією), а футурологія прагне досягти знання про майбутнє, шукає його різними шляхами, прагне проникнути крізь час за допомогою проблематичного бачення сучасного методами пролонгації та проспекції;

· дістала подальшого розвитку концепція "історії сучасності" як основа дослідження співвідношення концепту ідеї історії та часових пластів в утопічному та футурологічному видах знання про соціум своєю основою має поняття розвиток і поняття поступ. Відповідно існують різні типи ідеалів соціального буття: революційні та еволюційні. Утопії базуються на різкому протиставленні власних ідеалів сучасному стану суспільства і тому містять ідеали революційного, бурхливого розвитку. Футурологія ж, претендуючи на об'єктивність власних досліджень, формує соціальні ідеали поступальної еволюції усіх соціальних явищ.

· конкретизовано розуміння утопії і футурології в сучасних реаліях. В останні роки суспільні інтереси формуються не тільки на основі утилітарного відношення до дійсності, оскільки переживання та усвідомлення нагальних суперечностей суспільного співіснування формує інтерес до способів їх вирішення, а не результатів. Утилітарний інтерес полягає у відношенні до результату, інтерес до засобу та способу, визначений об'єктивною проблемою є за межами утилітарності, оскільки він має інтелігібельну основу.

Теоретико-практичне значення одержаних результатів даного дослідження полягає в тому, що його основні положення та результати, напрацьовані методологічні підходи можуть бути використані для подальшої науково-теоретичної розробки проблем суспільного поступу, визначення його ідеалів та пріоритетів. Результати дослідження можуть бути використані у викладацькій роботі під час розробки відповідних лекційних та семінарських курсів і спецкурсів із проблем філософії, соціології та політології, методології соціального пізнання, історії соціально-утопічних ідей, історії філософської та соціологічної думки, соціального прогнозування. Розглянута в дисертації проблематика та обґрунтовані в ній положення можуть сприяти вирішенню проблеми розробки адекватних соціальних знань в умовах кризово-трансформаційних явищ, характерних для нашого суспільства, критичному осмисленню нашої минулої історії, пошуку та обґрунтування нового національного ідеалу, бути корисними в соціально-політичній та прогностичній практиці.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою аналітичною роботою автора. Висновки та положення наукової новизни розроблені автором на основі власних результатів, отриманих у процесі дослідження.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації обговорювалися на методологічних семінарах кафедри філософії гуманітарних наук, науково-практичних семінарах аспірантів філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Також положення та висновки дисертації доповідалися: на шістьох міжнародних конференціях "Дні науки філософського факультету" (Київ 2008, 2007рр.), "Раціональність і духовність" (Чернівці 2008р.), "Шевченківська весна" (Київ 2008р), "Харківські студентські філософські читання" (Харків 2009р.), "На шляху до синтезу філософії, релігії і науки"(Львів 2009р.). Результати дослідження обговорювалися на науково-методичних семінарах кафедри "філософії гуманітарних наук".

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладені автором у 10 публікаціях - чотирьох статтях у фахових виданнях, затверджених ВАК України, та шести тезах виступів на наукових конференціях.

Структура дисертаційної роботи обумовлені специфікою предмету дослідження, логікою розкриття проблеми, а також метою і завданнями дисертаційної роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, що диференційовані на підрозділи, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 181 сторінку, з яких основний зміст дисертації викладений на 170 сторінках, список використаних джерел містить 168 позицій на 11 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, аналізується джерельна база та ступінь наукової розробленості досліджуваної проблеми, визначаються об'єкт, предмет, мета та завдання дисертаційної роботи, методи дослідження, формулюються положення наукової новизни, які виносяться на захист, окреслюється теоретичне та практичне значення роботи, містяться відомості про апробацію та публікації результатів наукового дослідження.

У першому розділі "Реконструктивний аналіз футурології та утопії" проаналізовано основні моделі утопії та футурології та їх взаємовплив.

У підрозділі 1.1 "Осмислення феномену утопії в соціально-філософській думці" було проаналізовано, яким чином феномен утопії змінював своє значення протягом історії. Тому важливим був аналіз найвідоміших утопій, що супроводжували розвиток людства за найдавніших часів. На основі аналізу основних утопій, що представлені у творчості Арістотеля, Т. Мора, Т. Кампанели, Р. Оуена, П. Сен-Сімона, Платона, Ш. Фур'є та інших, зроблено висновок, що у сфері утопій виявляються конкретні образи ідеального суспільства, які, перш за все, формують суспільні цінності та ідеали. Не дивлячись на істотні відмінності в конкретних уявленнях про устрій досконалого життя, майже всі утопії схожі за своєю загальною метою. Пошук суспільного блага і досконалого устрою, ідеального типу взаємодії особи і суспільства, їх об'єднання в гармонійне ціле - ось що складає стрижень утопічних шукань і побудов. Вони завжди іманентні існуючому суспільству, перебувають в іншому просторі, а не часі. А це істотно відрізняє феномен утопії від феномену футурології.

В цьому підрозділі запропоновані декілька класифікацій утопії. Виявлено найкоректнішу з них стосовно змісту утопій, а не її мети. Тож, утопія була проаналізована як феномен культури і колективної свідомості. Внаслідок такого аналізу ми запропонували нове визначення утопії, як соціально - філософського феномена, сутність якого полягає у формуванні альтернативної моделі суспільства, не детермінованої часом.

У підрозділі 1.2 Розвиток теоретико-методологічних засад футурології у контексті концепту "постіндустріального суспільства" з'ясовано, що футурологія має специфічні, відмінні від утопічних, теоретико-методологічні засади. Аналіз спадку О. Флехтхейма - засновника цієї галузі досліджень дозволяє говорити, що вона з'явилася як соціологія майбутнього. Однак, із бурхливим розвитком науки і техніки у 20-21ст. розширила коло своїх інтересів. Тому, зараз, ми можемо говорити про розмаїття футурологічних дисциплін.

На основі аналізу доробку президента російської академії І.В Бестужева - Лади виявлено, що футурологія можлива як галузь дослідження завдяки пролонгації та проспекції. Ці методи становлять основу формування моделей майбутнього.

Доводиться, що постіндустріальна доктрина незважаючи на свою різнобарвність, все ж є переважно комплексною футурологічною доктриною. Особливу увагу, серед авторів "постіндустріального суспільства" приділено Е. Тоффлеру та різнобарвності його доктрини. Синтезуючи його доробок та аналіз теорій К. Мангайма і Г. Ландауера ми робимо висновок, що ідеал, запропонований в футурологічних та утопічних моделях може втілюватися в життя через діалектичну послідовність утопії, топії та практопії. В цьому контексті не можна не згадати про творчість французького анархіста Г. Ландауера, до якого сам К. Мангайм теж звертається. Г. Ландауер називає кожний значущий і діючий соціальний лад "топією". Тоді утопією є всі бажання і мрії коли вони набувають перетворюючої функції. Французький дослідник вбачає сенс лише в революції і утопії, для нього "топія" це існуючий соціальний порядок, який втілює зло. Для нього весь світовий історичний процес є постійним витісненням топії шляхом формування у ній утопії. Справжнє життя існує лише в утопії та революції, інституціональний порядок завжди є прикрим залишком, що залишається після того, як утопія чи революція зходять нанівець. Таким чином, шлях історії пролягає від однієї топії через утопію до іншої топії. Однак, Г. Ландауер не сприймає диференційовано утопію, і з огляду на це К. Мангайм говорить про сліпоту останнього в цьому питанні. Справді, для роботи Г. Ландуера "Революція" характерні, як і для всіх анархістів, цілком тривіальні протиставлення типу "прибічник авторитарної системи" - "борець за свободу". А це значно спрощує реальну картину і стирає усі відмінності. К. Мангайм оцінює теорію Г. Ландауера як таку, що урівнює авторитаризм та соціальний державний лад. Ми вважаємо, що на основі проведеного аналізу можна зробити висновок, що утопія, топія та ідеологія являють собою ланцюг перетворень. Від топії, як реально існуючого стану соціуму, через ідеологію запроваджується утопія. Важливо наголосити, людство протягом історії не раз намагалося "жити" в утопіях, не усвідомлюючи цього. Кризовість сучасного стану суспільства, можливо, дає нам можливість переоцінити основи нашого буття в цьому світі.

Наприкінці підрозділу ми робимо порівняльний аналіз футурофобії (термін належить І.В Бестужеву - Ладі) і футурошоку(Е. Тоффлер) дав змогу побачити, що ці два феномени притаманні зламним періодам суспільного розвитку.

У підрозділі 1.3 "Синтез утопії і футурології у проектах А. Горца, Б. Джонса, Б. Франкела, Р. Баро" на основі аналізу доробку "постіндустріальних утопістів" (зокрема А. Баро, А. Горца, Б. Франкела та Р. Баро) було виявлено, що в найзагальнішому вигляді утопія містить в собі два основні моменти: критика існуючого суспільства і затвердження зразка бажаного ідеального суспільного устрою. Але сама ця критика вже ґрунтується на ідеалі цінностей, що виступає критерієм оцінки існуючого ладу з точки зору того, як люди повинні жити. В основі цієї критики лежить важливе для утопічної свідомості зіставлення сущого і належного.

Розгляд концепцій постіндустріальних утопістів А. Горца, Б. Джонсона, Р. Баро та Т. Стоуньера дав змогу зробити висновок про синтез феноменів утопії та футурології. Оскільки, проекти покращення чи цілковитої зміни існуючого суспільства, які будувалися як футурологічні, позначені всіма рисами утопічності. Отже, творчість "постіндустріальних утопістів" є прикладом синтезу утопії та футурології. Цей синтез полягає у з'єднанні футурологічної методології і утопічних ідеалів в одне ціле. Не можна не побачити, що поєднання утопії і футурології саме у творчості "постіндустріальних утопістів" є нераціональним. Адже такі концепції позбавлені будь - якої можливості до здійснення, вони безпорадні пояснити і сучасні зміни, і майбутнє. Такі концепції не виконують функцій ні утопії, ні футурології у суспільстві. Тому вони є невдалими теоретичними конструкціями.

У другому розділі "Соціально-філософські виміри співвідношення утопії і футурології" виявляється, що утопія та футурологія внаслідок їх радикального впливу на людське суспільство мають величезне значення для осмислення мінливих процесів в культурі та соціумі, тобто процесів соціокультурної динаміки. Виступаючи, з одного боку, як пошук шляхів до досконалого світу, з іншого боку, вони можуть бути причиною глобальних соціальних криз. утопія футурологія соціальний ідеал

Виміри співвідношення утопії і футурології залежать від критеріїв, основних понять які є мірилом їх взаємовідношення. Футурологія та утопія співвідносяться за просторово-часовими, антиципаторними характеристиками та за методами формування. Виявлено, що ключову позицію займає таке явище суспільного життя як соціальний ідеал.

У підрозділі 2.1 "Просторово-часові виміри існування феноменів утопії і футурології" досліджено співвідношення футурології та утопії до дійсності за відношенням до часу і місця. Утопія і футурологія як теоретичні конструкти, з огляду на різний спосіб існування в часовості та просторовості прояснюють ряд проблем суспільного буття, які досліджує соціальна філософія. Перш за все, це проблеми суспільного розвитку, суспільної свідомості і її змін, проблеми формування соціального ідеалу, а виходячи з цього системи цінностей, ідеалів, життєвих орієнтацій поступу соціуму.

З'ясовано, що утопія та футурологія як феномени існують обоє у історичному часі та просторі, інакше вони не мали б своєї історії розвитку, але як сутності ці феномени розрізняються за часово - просторовими характеристиками. Утопія - це місце, якого немає, але не обов'язково час, а футурологія - це час, який буде, а простір той самий. Прив'язаність утопій до місця, а не до часу не лише не збіднює суспільну потужність даного феномену, але й навпаки підсилює її. Існування утопії поряд з сучасним світом ніби наближує її до реальності, служить прикладом до наслідування. Утопія не існує в реальності, але існує в іншому просторі. І в утопічному просторі реалізуються проекти покращення вже цього суспільства. Утопія може бути і часовою, та це не є для неї вирішальним критерієм.

Футурологія ж, насправді, протиставляє себе існуючій дійсності як такій, що детермінує людину. Опис майбутнього є демонстрацією людської властивості бути вільною. Тому людська фантазія протягом вже не одного століття створює такі різнобарвні моделі майбутнього. В них реалізується людська свобода чи пригніченість, вони показують прогалини суспільної організації, екстраполюючи їх на все суспільство.

У підрозділі 2.2 "Антиципаторний характер співвідношення утопії і футурології" обґрунтовується, що необхідність людини мати знання про майбутнє корениться в особливостях її психіки та свідомості. Основою утопії та футурології є антиципація як психологічна та соціально-філософська модель.

Антиципація характерна не лише для окремих індивідів, але й може виступати характеристикою соціальних процесів. При аналізі видів антиципації, було вирішено питання, про те, які з них є основою утопій, а які основою футурології. Оскільки, утопії майже завжди є статичними картинами кращого суспільства, то для них характерне базування на інтуїтивному передбаченні, завбачанні та передчутті. Футурологія ж в основі містить такі види антиципації як прогнозування і всі різновиди передбачення. На користь цієї тези свідчить те, що для футурологів не характерні довільні, цілком ірраціональні побудови моделей майбутнього. Однак, футурологія також використовує інтуїцію та осяяння при створенні картин прийдешнього людства. І саме це, якраз відрізняє останню від науки про прогнозування - прогностики. Потрібно відзначити, що футурологія базується на прогнозуванні, але не обмежується ним. Адже, футурологи будують свої картини майбутнього на основі наукових прогнозів, їх цікавить екстраполяція фактів сучасності у майбутнє.

У підпункті 2.3 "Порівняння утопії та футурології на основі вирізнення методів їх формування" обґрунтовується, що футурологія та утопія є джерелами суспільного ідеалу, однак творять вони його різними шляхами. Утопія спирається у формуванні суспільного ідеалу на умоглядні побудови, заперечуючи, різко критикуючи реальність.

Футурологія у своїх побудовах спирається на наукове дослідження цієї реальності, визначення її ключових тенденцій. Однак, обидва явища не позбавлені ідеологічного компоненту, якщо утопія при втіленні стає ідеологією, то футурологія може з самого початку бути заідеологізованою, і тоді всі її дослідження теж мають ідеологічну спрямованість. Утопія пропонує своє бачення моделі суспільства, що виплекане незгодами теперішнього існування, і може бути втілена в цьому часі. Футурологія ж дає бачення лише майбутнього стану суспільства. Обидві моделі не обов'язково є прогресивними, інколи ми маємо справу з цілком песимістичними баченнями суспільної альтернативи.

Окрім специфіки шляху створення соціального ідеалу утопія та футурологія відрізняється і за його сутністю. Футурологія виводить його опосередковано із побудованої моделі, і не має за мету створення ідеалу. Тобто для футурології, на першому місці побудова моделі майбутнього, а соціальний ідеал, чи навпаки його протилежність є явищем похідним. В той час як утопія це і є створення соціального ідеалу, без предметного дослідження реальності.

У третьому розділі "Особливості впливу утопії та футурології на формування суспільного ідеалу" з'ясовано, що утопія завдяки своїм умоглядним побудовам і футурологія через свої пролонгації і моделі майбутнього є джерелами ідеалів у контексті соціального поступу. Ці два феномени в даному смислі виявляють свій найбільший потенціал і значущість для будь-яких суспільних перетворень.

У підрозділі 3.1 "Утопічні і футурологічні ідеали в суспільному поступі" виявлено, що соціальний поступ є зміною соціальних систем, якісною перебудовою всіх її елементів і зв'язків між ними поміркованим чином. Утопічні та футурологічні ідеали мають суттєву цінність для соціального поступу, оскільки визначають орієнтири та формують цінності змін у соціумі. З чого саме розпочинається цей процес, в якій послідовності відбуватимуться зміни - залежить від даного конкретного суспільства, його внутрішніх можливостей і зовнішніх умов. При зверненні до аналізу поступу проблематичним постало розуміння самого поняття поступ та понять, що стоять поряд з ним, як то розвиток, трансформації, прогрес тощо. Тому тут розглядається концепція І. Франка про поступ, а також концепція цивілізаційних циклів, яку розробляли М. Данилевський, О. Шпенглер, А. Тойнбі, Л. Гумільов та ряд інших дослідників.

Проведений аналіз засвідчує, що існують не лише різні тлумачення суспільного поступу. Це - принципово відмінні типи соціології, орієнтовані на дослідження різних історичних ситуацій: стабільного суспільства, антагоністичного суспільства; вже не гостро антагоністичного, але ще не досить стабільного суспільства.

Ми дійшли висновків, що соціальний поступ неможливий без утопічних та футурологічних досліджень, адже саме в їх лоні формуються соціальні ідеали. Без регулятивних ідей, без визначення альтернативних моделей розвитку соціальний поступ не мав би "дороговказів", а отже спрямованості.

У підрозділі 3.2 "Утопія і футурологія в концепції "історії сучасності"" аналізується концепція "історії сучасності", яка розроблена у творчості Р. Козеллека. Стверджується, що історія завжди має справу з різновидами часу, які пов'язані на емпіричному рівні з просторовими параметрами, а отже може уявлятися як поєднання різних часових пластів. Вони відсилають нашу свідомість до багатьох рівнів з різною тривалістю у часі та розвитком, які, однак, існують та діють одночасно. Крізь призму теорії часу всі конфлікти, компроміси та консенсуси в минулому та сучасному можна звести до тертя, напруги і ліній розламів, що дрімають в різних часових пластах і можуть ними ж пробуджуватись до життя. Представлена теорія дає можливість поглянути на утопію та футурологію як на уявну презентацію тертя часових пластів, які обмежені потребами сьогодення.

Сучасність, запропоновано розуміти, як уявну нульову точку на цілком уявній вісі часу. Люди завжди існують в минулому поки перед ними є майбутнє. Але де тоді вони є зараз, у секунду цього безпосереднього розмірковування. Сучасність перетворюється на уявне ніщо, яке засвідчує належність і до минулого і до майбутнього. Аналіз роздумів німецького дослідника приводять до висновку, що сучасність є синонімом теперішності, і коли ми говоримо про історію сучасності ми маємо на увазі історію лише секунди. Таке парадоксальне твердження призводить до того, що не може бути ніякої історії секунд, названих сучасністю. Дослідження Р. Козеллека є надзвичайно конструктивними для сучасних дискусій гуманітаріїв, оскільки пропонують теоретичні засади розгляду минулого на основі категорій теорії історичного часу.

У підрозділі 3.3 "Утопія і футурологія в контексті українських та глобалізаційних реалій" виявлено, що у сучасному світі спостерігається спротив процесам, що відбуваються під гаслом "глобалізації". Такий спротив свідчить про існування цивілізаційного потенціалу, здатного сформувати та запропонувати світові альтернативні ідеологічні, ціннісні орієнтири глобального розвитку. Планетарна цивілізація, опановуючи новітній технологічний потенціал, зможе уникнути самознищення на черговому крутому віражі лише в тому разі, якщо людство встигне своєчасно переглянути систему базових цінностей, норм та механізмів самоорганізації відповідно до нових вимог часу. А футурологія та утопія зможуть стати тими осередками, в яких народяться нові цінності та нові ідеали.

Обґрунтовується, що причиною кризи управління проблемами сучасного суспільства (що є важливою причиною виникнення екологічної кризи) є невідповідність цільової та ціннісної форм раціональності. Сучасні наука та техніка принципово по-іншому фрагментують світ, ніж у попередні епохи. Вони включають в орбіту людської діяльності нові типи об'єктів - складні системи, які саморозвиваються і до складу яких включена сама людина. Аналіз цих систем можливий завдяки міждисциплінарним дослідженням футурології та базується на глибокому розумінні утопії.

Доводиться, що Україна, яка упродовж тривалого історичного часу існувала в умовах тоталітарного режиму, відчувала на собі вплив і різноманітних утопій, і футурологічних побудов.

ВИСНОВКИ

Обґрунтування концепції соціально-філософського дослідження співвідношення утопії і футурології як систем знання, що визначають змісти та контексти соціальних ідеалів через усвідомлення суперечностей суспільного співіснування різним розумінням історії та моделей суспільства, дозволило виявити наступне.

Аналіз видів, механізмів та функцій антиципації дає можливість встановлення і критерію нового розрізнення утопії та футурології. Їх можна розрізняти за видом антиципації, на якій базується ті чи інші побудови майбуття. Для утопії характерні такі види антиципації: завбачення, передчуття, інтуїтивне передбачення. А футурологічним моделям притаманно у своїй основі містити прогнозування та передбачення. Як було визначено дослідженням передбачення має раціональний та інтуїтивний характер, обидва лежать в основі футурології. Утопія послуговується інтуїтивним характером передбачення. Отже, антиципаторний характер співвідношення утопії та футурології виявляється у тому, що їм передують у свідомості різні види антиципації, а від цього залежить специфіка цих феноменів на індивідуальному та суспільному рівнях а також методологія, що вони використовують у своїх побудовах. Третій вимір пов'язаний із соціальним ідеалом, і відповідним комплексом споріднених з ним явищ, тобто суспільний вимір.

Утопія і футурологія формують ідеали суспільного поступу. Їх місце у суспільному житті і зумовлюється потребою у постійному суспільному розвитку, отже і формуванням орієнтирів, цінностей, пріоритетів та врешті суспільного ідеалу. Однак, відбувається це різним шляхом. Утопія за допомогою умоглядних побудов, а футурологія в основному на основі математичних, статистичних методів, а також на основі пролонгації. В утопії ідеал виступає не тільки в якості регулятивного принципу, а радше всього як досяжна мета, більш того, як єдино реальна задача, заради здійснення якої тільки і варто жити, яка додає мети і значення людському існуванню. Констатується, що соціальний поступ неможливий без утопічних та футурологічних досліджень, адже саме в їх лоні формуються соціальні ідеали. Без регулятивних ідей, без визначення альтернативних моделей розвитку соціальний поступ не мав би "дороговказів", а отже спрямованості. У контексті зазначеного, сучасне українське суспільство переживає період якісних перетворень і у структурі матеріального буття, і у сфері соціальних взаємовідносин, і у царині духовного відтворення та самоідентифікації нації. Дану ситуацію можна визначити як період руйнування старих суспільних структур та відносин і виникнення нових форм соціального буття. Подібні перехідні процеси охоплюють все суспільство, його сфери, підсистеми та інститути. Тому, вивчення феноменів утопії та футурології має визначальне значення в такі періоди корінних суспільних перетворень, які вимагають осмислення контекстів формування соціальних ідеалів. Це пов'язано з тим, що утопічні та футурологічні ідеї є таким компонентом знань про суспільство та соціальної практики, які презентують об'єктивність проблем соціального буття.

Внаслідок реконструктивного аналізу футурології та утопії з'ясовано що вони мають різні виміри співвідношення: просторово-часові, антиципаторні. Утопія та футурологія в різні періоди свого розвитку були завжди пов'язаними теоретично та методологічно. Аналіз утопії та футурології у всьому розмаїтті, починаючи від Т. Мора і Т. Кампанелли, і закінчуючи К. Маннгаймом, Р. Коззелеком, І. Бестужевим-Ладою та багатьма іншими дослідниками дає можливість говорити про їх спорідненість та відмінності. Останні найбільш повно розкриваються при розгляді місця і ролі цих феноменів у суспільному поступі.

На підставі застосування концепції "історії сучасності" як засобу дослідження протиставлення концептів ідеї історії та часових пластів в утопічному і футурологічному видах знання про соціум було встановлено, що в утопії і футурології історія розуміється по-різному. Утопія пропонує образ бажаного, а футурологія можливого. Незважаючи на те, що такий погляд на утопію і футурологію презентовано вперше, дисертація показує, що він має свою історію розвитку, становлення та ступінь розробленості.

Конкретизовано зміст поняття становлення утопії і футурології в контексті сучасного суспільства. На основі аналізу і співставлення утопії і футурології, запропоновано нове розуміння цього феномену. Попередні визначення цього феномену або не є вичерпними, оскільки схоплюють лише частково зміст цього явища. Тому обґрунтовано наступне визначення: утопія - це соціально-філософський феномен, сутність якого полягає у формуванні альтернативної моделі суспільства, не детермінованої часом. Адже, для утопії часові характеристики по суті не мають значення, утопія це перш за все місце, якого немає. Тобто вона обмежена в теоретичному плані просторовими характеристиками. А футурологія завжди є моделлю майбутнього, яка обмежена часовими характеристиками. Тоді футурологія - це система знання про побудови моделей майбутнього у конкретному місці. Співвідношення утопії та футурології в даному дослідженні було здійснено у трьох основних вимірах. Перший з них становить специфіка існування утопії і футурології у часі і просторі, тобто онтологічний вимір. Другий вимір співвідношення утопії і футурології має антиципаторний характер. Особливості людської свідомості у баченні іншої реальності суспільства кореняться у антиципації, як психічному і соціальному явищі.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Людвиченко М. Утопія і футурологія: особливості взаємозв'язку понять / М. Людвиченко // Філософські проблеми гуманітарних наук. - К.: 2007. - № 12-13. - С. 151-156.

2. Людвиченко М. Як можливе раціональне знання про майбутнє / М. Людвиченко // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Філософія. - Чернівці: Рута, 2008. - №412-413. - 2008. - С. 230-233.

3. Людвиченко М. Антиципація як основа утопії та футурології / М. Людвиченко // Філософські проблеми гуманітарних наук.. - К.: 2009. - № 14-15. - С. 78-83.

4. Людвиченко М. Роль утопії і футурології у формуванні соціального ідеалу // М. Людвиченко // Філософські проблеми гуманітарних наук. - К.: 2010. - № 16-17. - С. 73-76.

5. Людвиченко М. Футурологія в системі гуманітарного знання // Міжнародна наукова конференція "Дні науки філософського факультету - 2008" (16-17 квітня 2008 року): Матеріали доповідей та виступів. - К.: ВПЦ "Київський університет", 2008. - Ч. ІІІ. - С. 58-60.

6. Людвиченко М. Умови можливості раціонального знання про майбутнє // Раціональність і духовність: матеріали міжнародної наукової конференції (2-3 жовтня 2008 року). Чернівці, 2008. - С. 132-136.

7. Людвиченко М. Футурошок і футурофобія: порівняльна характеристика понять // Шевченківська весна: Матер. міжнарод. науково-практичної конф. студентів, аспірантів та молодих вчених; за заг. ред. проф. О. Закусила. У 4-х част. Ч. І. - К.: Обрії, 2008. - Вип. VI. - С. 213-215.

8. Людвиченко М. Спорідненість топії, утопії та ідеології // VI Харківські студентські філософські читання: матеріали міжнародної наукової конференції. Харків, 2009. - С. 20-22.

9. Людвиченко М. Просторово-часові виміри феноменів утопії і футурології // Людина. Світ. Суспільство (до 175-річчя філософського факультету). Міжнародна наукова конференція "Дні науки філософського факультету - 2009" (21-22 квітня 2009 року): Матеріали доповідей та виступів. - К.: ВПЦ "Київський університет", 2009. - Ч. X. - С. 101-102.

10. Людвиченко М.В. Перспективи розвитку міждисциплінарних досліджень футурології // На шляху до синтезу філософії, релігії і науки: Тези II Всеукраїнської науково-практичної конференції (10-11 квітня 2009 року). Львів, 2009. - С. 23-25.

АНОТАЦІЯ

Людвиченко М.В. Утопія і футурологія у контексті формування соціальних ідеалів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2010.

Дисертаційна робота присвячена аналізу та співвідношенню утопії та футурології у контексті формування соціальних ідеалів. Завдяки аналізу утопії та футурології як феноменів з'ясовано, що вони є джерелом змістів та контекстів соціальних ідеалів.

Утопія та футурологія впливають на формування соціальних ідеалів різними шляхами: футурологія, базується на методах пролонгації та проспекції, а утопія спирається на умоглядність, як основний принцип своїх побудов. Крім того, встановлено, що утопія та футурологія як феномени мають різні просторово - часові характеристики, утопія виступає образом альтернативи сучасному стану соціуму, а футурологія моделлю майбутнього.

Встановлено, що утопія та футурологія деформуються в українських та глобалізаційних реаліях, підлаштовуючись під актуальні запити сучасності. Футурологія розгалужується на дрібні міждисциплінарні дослідження і формуються нові "техногенні" "постіндустріальні" "інформаційні" утопії. Тому можна стверджувати, що відбувається симбіоз утопії та футурології.

Ключові слова: утопія, футурологія, соціальний ідеал, розвиток, поступ, антиципація, дистопія, екофутурологія, трансгуманізм, майбутнє.

АННОТАЦИЯ

Людвиченко М.В. Утопия и футурология в контексте формирования социальных идеалов. - Рукопись.

Диссертация на получение ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.03 - социальная философия и философия истории. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, 2010.

Диссертационная работа посвящена анализу и соотношению утопии и футурологии в контексте формирования социальных идеалов. Благодаря анализу утопии и футурологии как феноменов выяснено, что они являются источником содержаний и контекстов социальных идеалов.

Утопия и футурология влияют на формирование социальных идеалов различными путями: футурология, базируется на методах пролонгации и проспекции, а утопия опирается на умозрительность, как основной принцип своих построений. Кроме того, установлено, что утопия и футурология как феномены имеют разные пространственно-временные характеристики, утопия выступает образом альтернативы современному состоянию социума, а футурология моделью будущего. Именно поэтому утопия и футурология выполняют разную функцию в обществе, отвечая на разные вопросы, утопия говорит как хотелось бы жить уже сейчас, а футурология смело утверждает о том что нас ждет в будущем.

Установлено, что утопия и футурология деформируются в украинских и глобализационных реалиях, подстраиваясь под актуальные запросы современности. Футурология разветвляется на мелкие междисциплинарные исследования, такие как футурология интернетики, экофутурология, футурология нанотехнологий и в конце концов появляется такой вид синтезированный вид футурологии и утопии как трансгуманизм. Он все больше приковывает умы исследователей из разных областей.

Утопия значительно статичнее в развитии нежели футурология, за последние десятилетия мы видим лишь то, что меняются декорации утопических идей, они становятся "техногенными" "постпостиндустриальными" "информационными" однако же, сущность утопии как модели идеального социума относительно стабильна. Таким образом мы выявляем еще один признак разительного отличия идеалов, которые формируют утопии и футурологии. Их смысл состоит в том, что идеалы утопии всегда стабильны, а идеалы футурологических моделей крайне изменчивы. В футурологической модели достаточно поменять один переменный признак, по которому делается расчет, и возможно выводы будут совершенно другими. Потому идеалы, которые лежат в основе футурологии не поддаются четкому прогнозированию.

В современных реалиях, которые сопряжены с глобализацией и рядом других факторов происходит смешение утопии и футурологии. Это подтверждает появление трансгуманизма. Он называет себя футурологической теорией, хотя, в сущности, имеет центром именно утопическую идею - бессмертие человеческого сознания и совершенство его физической формы. Таким образом, происходит следующее: в основе лежит утопический идеал, который обосновывается через футурологическую методику.

Ключевые слова: утопия, футурология, социальный идеал, развитие, антиципация, дистопия, екофутурология, трансгуманизм, будущее.

SUMMARY

Ludvychenko M.V. Utopia and futurology in the context of formation of social ideals. - Manuscript.

The dissertation is for receiving the scientific degree of Candidate of Philosophy on specialty 09.00.03 - Social Philosophy and Philosophy of History. - Kyiv Taras Shevchenko National University, 2011.

The thesis is dedicated to the analysis of relations between utopia and futurology in the context of the formation of social ideals. By analyzing utopia and futurology as distinctive phenomena, it has been ascertained that they are the source of essences and contexts of social ideals.

Utopia and futurology affect the formation of social ideals in different ways: futurology is propped by the methods of prolongation and prospection, while utopia is based on speculation as a main principle of its presumptions. Moreover, it is proven that utopia and futurology as phenomena have different space and time characteristics: utopia serves as an alternative to the current state of a social environment, while futurology as a model for the future.

The point is also made that utopia and futurology are distorted by the Ukrainian and global realities because they try to conform to the current demands of a society. Futurology is formed of minor interdisciplinary researches, which build up new "technogenic", "post-industrial" and "information" utopias. Hence we can talk about the symbiosis of utopia and futurology.

Key words: utopia, futurology, social ideal, development, postulate, anticipation, dystopia, eco-futurology, transhumanism, future.

Размещено на Allbest.ru