Дисфункціональність інститутів соціалізації молоді у сучасному українському суспільстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

09.00.03 - Соціальна філософія та філософія історії

Дисфункціональність інститутів соціалізації молоді у сучасному українському суспільстві

Литовченко Ірина Василівна

Київ 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі соціології Гуманітарного інституту Національного авіаційного університету, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник - доктор філософських наук, професор Мокляк Микола Миколайович, Національний авіаційний університет, професор кафедри соціології та соціальних технологій.

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор Вашкевич Віктор Миколайович, Національний педагогічний університет ім.М.П.Драгоманова, професор кафедри управління та євроінтеграції.

кандидат філософських наук, доцент Фоменко Алла Миколаївна, Національний авіаційний університет, директор Інституту міжнародних відносин.

Захист відбудеться « 8 » червня 2011 року о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.062.10 Національного авіаційного університету, 03680, Київ, проспект Космонавта Комарова, 1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного авіаційного університету, 03680, Київ, проспект Космонавта Комарова, 1.

Автореферат розісланий « 5 » травня 2011 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Л.А.Ороховська

1. Загальна характеристика роботи

дисфункціональність соціалізація девіантний молодь

Актуальність теми дослідження. Актуалізація проблематики функціональності інститутів соціалізації в українському суспільстві обумовлена серйозними трансформаційними процесами, що відбуваються у світі на порозі третього тисячоліття. Глобалізаційні зміни та стрімкий розвиток інформаційної культури, що торкнулися практично всіх сфер суспільного життя, породжують складні та суперечливі проблеми його функціонування. Вони потребують всебічного філософського і наукового осмислення з метою пошуку принципово нових ідей, підходів та напрямків, орієнтованих на попередження негативних наслідків глобалізації.

Зазначені процеси світового масштабу суттєво вплинули і на функціонування певних соціальних інститутів в Україні. Зокрема, спостерігається явище дисфункціональності інститутів соціалізації, спотворення, а інколи й невиконання ними своїх функцій, що негативно позначається на соціалізації молодого покоління і може стати фактором виникнення девіацій.

Дисфункціональність інститутів соціалізації породжується такими факторами, як: несприятливість сімейно-побутового середовища (неблагополучні сім`ї, девіантна поведінка рідних та друзів, ухилення від виконання батьківських обов`язків або ж гіперопіка з боку батьків, жорстоке їх поводження з дітьми тощо); недосконалість системи освіти та виховання (суттєве зменшення чисельності державних закладів дитячої творчості, клубів за інтересами, спортивних секцій тощо; послаблення функції контролю; низький рівень оплати праці вчителів; поширення насильства у стінах навчально-виховних закладів); проблема моральності у засобах масової інформації (демонстрація сцен насильства, жорстокості та аморальної поведінки, реклама алкогольних і тютюнових виробів; практично необмежений доступ різних вікових груп населення до інформації, що суперечить моральним, правовим і соціальним нормам, у глобальній мережі Інтернет тощо).

Дисфункціональність інститутів соціалізації породжує процеси дестабілізації особистісного розвитку молоді, адже саме в характері девіантності відображаються норми, правила, цінності та моделі поведінки, запропоновані нам самим суспільством, певними соціальними інститутами, людьми навколо нас: батьками, родичами, сусідами, друзями, вчителями, колегами, засобами масової інформації тощо.

Причини виникнення девіантної поведінки молоді слід шукати, в першу чергу, в структурі та характері взаємовідносин із суспільством, у проблемах впливу та взаємозв`язку тих соціальних факторів і механізмів, що відіграють вирішальну роль у процесі становлення та розвитку особистості.

Проте у вітчизняній літературі відчувається брак соціально-філософських досліджень щодо причин та наслідків дисфункціональності інститутів соціалізації в процесі виникнення девіантної поведінки молодого покоління. Зокрема, потребує філософського осмислення дисфункціональність інститутів соціалізації, що виявляється в порушенні та невиконанні ними виховної, інформаційної функцій, функції соціального контролю та дозвілля. Ці обставини істотно актуалізують необхідність соціально-філософського дослідження такої соціальної проблеми, як дисфункціональність соціальних інститутів сім`ї, освіти, неформальних груп та мас-медіа в процесі соціалізації й виникнення девіацій серед молоді, узагальненого й систематизованого взаємозв'язку можливих її виявів.

Ступінь розробленості проблеми. Проблеми соціалізації та девіантності людини розглядаються представниками широкого спектра наук - філософії, психології, педагогіки, соціології тощо. Фактори, що обумовлюють девіантну поведінку в суспільстві, досліджували Г.Беккер, Е.Берджес, А.Гжегорчик, Е.Гофман, Е. Дюркгейм, Р.Клауорд, Л.Козер, А.Коен, Р.Маккей, Р.Мертон, М.Мокляк, О.Нельга, О.Полисаєв, Е.Сатерленд, Д.Силвермен, Ф.Танненбаум, Т. Шибутані, К.Шоу та ін.

Аналізуючи здобутки вітчизняної наукової думки з проблем становлення особистості на основі критерію інститутів соціалізації, можна зробити висновок, що особливості впливу сімейного оточення на становлення особистості, її стосунки з батьками та іншими родичами розглянуті в дослідженнях М.Алексєєвої, В.Єрмакова, В.Заслуженюка, Т.Комарової, С.Кондратьєвої, О.Любарської, М.Осьмак, Л.Синютки, О.Старовойтенко, С.Хоружого; особливості впливу шкільного оточення - А.Алексюка, Ю.Бабанського, Л.Зюбіна, О.Киричука, А.Фурмана та ін.; особливості впливу неформального оточення - С.Бєлічевої, М.Бобневої, І.Гояна, К.Лаврової, Ф.Махова, Л.Новікової, І.Полонського, Ю.Яковенко та ін. Проблемам молоді, соціалізації та девіантної поведінки приділено увагу у працях О.Балакірєвої, О.Бандурки, В.Вашкевича, О.Вишняка, О.Волянської, Л.Дротянко, О.Злобіної, В.Ільїна, М.Лукашевича, В.Ляха, Н.Максимової, Н.Паніної, В.Пилипенка, О.Трофименка, А.Фоменко, О.Яременка та ін.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація пов'язана з науковою темою кафедри, де вона виконувалась, а саме з кафедральною науково-дослідною роботою № 30/12.02.03 «Специфіка, основні аспекти соціалізації та професіоналізації студентів вищого навчального авіаційного закладу освіти (на прикладі НАУ)».

Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Гуманітарного інституту Національного авіаційного університету (протокол №5 від 8 лютого 2007 р.) та перезатверджена Вченою радою Гуманітарного інституту Національного авіаційного університету (протокол № 3 від 15 грудня 2010 р.).

Метою дослідження є виявлення причин і наслідків дисфункціональності інститутів соціалізації як основного фактору виникнення девіантної поведінки молоді в сучасному українському суспільстві.

Для досягнення зазначеної мети сформульовані такі завдання:

- уточнити зміст поняття «дисфункціональність соціальних інститутів» та встановити його кореляцію зі змістом поняття «соціальний інститут»;

- окреслити функції соціальних інститутів у процесі соціалізації людини;

- встановити чинники, що впливають на дисфункціональність сім`ї в період трансформацій в українському суспільстві;

- виявити та обґрунтувати взаємозв`язок між дисфункціональністю інституту освіти та виникненням девіантної поведінки молоді;

- показати особливості соціалізуючого впливу неформальних груп, у середовищі яких значну частину вільного часу проводить молодь;

- проаналізувати недоліки функціональності мас-медіа, що детермінують девіантну поведінку молоді;

- показати місце та роль державних органів і громадських організацій у процесі соціалізації молоді;

- окреслити перспективи та шляхи попередження соціальних відхилень серед молоді в сучасній Україні.

Об'єктом дослідження є інститути соціалізації молоді в українському суспільстві.

Предметом дослідження дисфункціональність інститутів соціалізації молоді в умовах трансформації сучасного українського суспільства.

Методологічна база. Аналіз дисфункціональності інститутів соціалізації ґрунтувався на засадах комплексного застосування методологічних підходів і методів соціально-філософського дослідження. Основними методологічними засобами дослідження феномену дисфункціональності інститутів соціалізації стали соціокультурний і системний підходи в їх діалектичній єдності. Структурно-функціональний метод дав можливість здійснити цілісний аналіз протікання процесу соціалізації під впливом соціальних інститутів та виявити їх дисфункціональність як фактор виникнення соціальних відхилень у молодіжному середовищі. Компаративний метод дозволив з`ясувати й дослідити спільні дисфункції різних інститутів соціалізації. Принцип взаємозв`язку використано для встановлення взаємозв`язку між дисфункціональністю інститутів соціалізації та виникненням девіацій серед молодіі. Теоретичний аналіз функціональності інститутів соціалізації в процесі формування світоглядних установок та поведінки молоді заснований у дисертації на принципі єдності історичного й логічного.

Теоретичну базу дослідження складають понятійний апарат і методологія, розроблені в наукових працях вітчизняних і зарубіжних філософів, педагогів, соціологів, психологів - дослідників молодіжної проблематики та питань інститутів соціалізації. Процеси соціалізації молоді розглядаються в дисертації з позицій теоретичного доробку структурного функціоналізму.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в ній уперше у вітчизняній філософії на основі діалектичного поєднання соціокультурного і системного методологічних підходів здійснено дослідження процесів порушення функціональності інститутів соціалізації молоді в сучасному українському суспільстві в період його трансформації, що, в свою чергу, призводить до виникнення та поширення девіацій у молодіжному середовищі.

В результаті дослідження сформульовані положення, що виносяться на захист:

Вперше:

- виявлено чинники, що впливають на дисфункціональність сім`ї в період трансформації в українському суспільстві, серед яких: соціально-економічні (обумовлені рівнем розвитку соціально-економічної сфери суспільних відносин, рівнем життя та матеріального благополуччя населення, а також ефективністю соціальної політки держави); соціокультурні (пов`язані з основними тенденціями в культурному розвитку суспільства та у сфері сімейно-побутових відносин, а також із характером внутрішьосімейних цінностей); психофізіологічні (обумовлені станом психологічного і фізичного рівня здоров`я членів сім`ї, загальним мікрокліматом та характером міжособистісних відносин в сім`ї);

- виявлено й обґрунтовано взаємозв`язок між дисфункціональністю інституту освіти та виникненням девіантної поведінки молоді, що виявляється в порушенні та невиконанні виховної функції і функції соціального контролю. Встановлено взаємозв`язок між дисфункціональністю окремих елементів інституту освіти та виникненням соціальних відхилень у молодіжному середовищі, зокрема, показано, що сьогодні в українському суспільстві широкого розповсюдження набуває явище шкільної дезадаптації, а також спостерігається зростання кількості випадків психологічного й фізичного насильства та жорстокого поводження в стінах навчально-виховних закладів;

Отримало подальший розвиток:

- визначено функції сім`ї в сучасному українському суспільстві. Показано, що порушення та невиконання функцій: виховної (застосування неправильних методів виховання, гіперопіка, надмірна вседозволеність, низький рівень педагогічної культури батьків), комунікативної (порушення міжособистісної комунікації між членами сім`ї), рекреативної (незадовільний рівень фізичної, матеріальної, психологічної взаємодопомоги, взаєморозуміння, поваги і довіри), регулятивної (напруженість, дисгармонія стосунків у сім`ї, девіантна поведінка батьків) призводить до негативних наслідків у соціалізації та виникнення девіацій серед молоді;

- показано особливості соціалізуючого впливу неформальних груп (інформаційно-комунікативні, дозвільні, субкультурні тощо), у середовищі яких значну частину вільного часу проводить молоде покоління. Доведено, що порушення функцій дозвілля та соціального контролю, а також інформаційної функції, призводить до виникнення і поширення різноманітних девіацій серед молоді;

- проаналізовано недоліки функціональності мас-медіа, які виявляються в поширенні деструктивного характеру інформаційного впливу, можуть призвести до «синдрому залежності», сприяючи звуженню інтересів, соціальній ізоляції, спотворенню уявлень щодо соціальної реальності відповідно до картини світу, ослабленню емоційних реакцій, ускладнень у спілкуванні з батьками та однолітками тощо, що, в свою чергу, породжує відхилення у поведінці молодого покоління;

- окреслено перспективи та напрямки корекції функціональності інститутів соціалізації молоді в сучасному українському суспільстві з метою вироблення ефективної молодіжної політики щодо попередження та подолання девіацій серед молоді, важливою умовою якої є співробітництво школи і сім'ї.

- показано діяльність державних органів влади та громадських організацій, основною функцією яких є вироблення ефективної молодіжної політики, а також соціальне виховання та всебічний розвиток молодого покоління в сучасному українському суспільстві.

Уточнено:

- зміст поняття «дисфункціональність інститутів соціалізації» та встановлено його кореляцію зі змістом поняття «соціальний інститут». Обґрунтовано, що поняття «дисфункціональність інститутів соціалізації» означає порушення або невиконання інститутом соціалізації своїх функцій, що заважає задоволенню потреб соціальної системи та працює не на збереження, а на її руйнування. Інтенсифікація дисфункціональності інститутів соціалізації може призвести до дезорганізації суспільства і, навіть, до його руйнації. У зіставленні зі змістом поняття «соціальний інститут» воно дозволяє глибше зрозуміти причини і сутність девіантної поведінки молоді в процесі її соціалізації через функціонування різних соціальних інститутів;

- встановлено, що найбільш адекватними предмету дисертаційного дослідження є соціокультурний і системний методологічні підходи, яким підпорядковані принцип співпадання історичного й логічного, а також компаративний метод і метод структурного функціоналізму.

Теоретичне значення полягає в тому, що сформульовані в ній теоретичні положення можуть бути використані в процесі подальшого вивчення проблем адаптації молоді до трансформаційних процесів, що відбуваються в сучасному українському суспільстві з позицій соціальної філософії, соціології, психології, педагогіки тощо. Результати роботи дозволять виявити й обґрунтувати специфіку дисфункціональності інститутів соціалізації молоді у сучасному українському суспільстві.

Теоретичні положення, отримані в ході дисертаційного дослідження, сприятимуть подальшому розвитку соціально-філософських, соціологічних, психологічних та педагогічних наукових концепцій. Вони розширюють предметне поле соціальної філософії, адже репрезентують соціально-філософський аналіз дисфункціональності інститутів соціалізації молоді в період трансформації сучасного українського суспільства.

Практичне значення дисертаційної роботи полягає в тому, що її висновки можуть бути застосовані у сфері діяльності державних органів і громадських організацій для розробки програм попередження та корекції девіантної поведінки серед молоді. Зокрема, результати наукового дослідження можуть використовуватися як джерело інформації для попередження та подолання девіантної поведінки серед молоді у школах, професійно-технічних училищах, технікумах та вищих навчальних закладах України.

Результати дослідження можуть також використовуватися при викладанні курсів із соціальної філософії, психології, педагогіки, соціології, спеціального курсу «Соціологія девіантної поведінки» тощо.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою. Висновки і положення наукової новизни одержані автором самостійно на основі результатів, отриманих у процесі дослідження.

Апробація результатів дослідження. Опрацьовані матеріали дисертації знайшли відображення в наукових публікаціях автора і доповідях на міжнародних та науково-практичних конференціях: «Гуманітарні проблеми становлення сучасного фахівця» (Національний авіаційний університет м.Київ, 2007); «Інноваційний розвиток суспільства за умов крос-культурних взаємодій» (Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти м.Суми, 2008, 2009); VI міжнародна науково-практична конференція студентів, аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна» (Київський національний університет ім.Т.Шевченка м.Київ, 2008); конференція студентів та молодих вчених «Політ-2008», «Політ-2009» (Національний авіаційний університет м.Київ).

Публікації. Основний зміст дисертаційного дослідження відображений у 10 наукових публікаціях, 5 з яких - статті у збірниках, зареєстрованих ВАК України фаховими з філософських наук, 5 - тези, опубліковані в матеріалах наукових конференцій.

Структура дисертації спрямована на досягнення сформульованої мети та завдань дослідження. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, поділених на підрозділи, висновків та списку використаних джерел (171 позиція, в тому числі іноземною мовою - 8 джерел). Загальний обсяг дисертації - 187 сторінок, основна частина - 170 сторінок.

2. Основний зміст дисертації

У «Вступі» розкривається актуальність, формулюються мета та завдання дисертації, її об'єкт та предмет, визначається методологія дослідження, формулюються положення наукової новизни, що виносяться на захист, висвітлюється теоретичне й практичне значення дослідження і форми апробації його результатів.

У першому розділі - «Функціональність соціальних інститутів у процесі соціалізації молоді» аналізуються публікації за темою дослідження, виокремлюється теоретико-методологічна база, на основі якої здійснюється аналіз соціально-філософських витоків дослідження соціальних інститутів, а також методологічні засади і методи соціально-філософського дослідження їх функціональності. Уточнюється зміст ключових термінів «соціальний інститут», «функція», «дисфункціональність соціальних інститутів» та встановлюються співвідношення між ними. Окреслюються функції соціальних інститутів у процесі соціалізації людини. Аналізується феномен молоді як об'єкта впливу інститутів соціалізації.

У підрозділі 1.1. - «Експлікація поняття та методологічні засади дослідження соціальних інститутів» здійснюється цілісний соціально-філософський аналіз поняття соціального інституту, розглядаються чинники інституціалізації суспільного життя.

Подається аналіз важливих компонентів соціального інституту, якими виступають соціальні норми і нормативність дій та взаємозв'язків між різними ланками соціальної структури суспільства. Обґрунтовується теза, що соціальні інститути, які формуються в процесі складання соціальної структури суспільства, є важливим компонентом соціальних зв'язків і соціальних дій, фундаментальним фактором соціальної структури суспільства. Інститути покликані організовувати спільну діяльність людей з метою задоволення тих чи інших соціальних потреб.

Проводиться культурно-історичний та соціокультурний аналіз концепцій соціальних інститутів. Показано, що на початку ХІХ століття О.Конт та Г.Спенсер розглядали соціальні інститути з еволюціоністського чи позитивістського підходів. Вони акцентували на тому, що соціальні інститути слугують задоволенню такої фундаментальної життєвої потреби суспільства, як забезпечення безпеки та соціального порядку. М.Вебер та К.Маркс залучили до соціальних інститутів елементи «штучності», або соціальної інженерії. Інститути починають розглядати як конструкти, що склалися в результаті послідовно проведеної людьми об'єктивації реальності. Т.Парсонс убачав у них сукупність специфічних нормативних комплексів, задіяних в процесі регуляції статусно-рольової поведінки індивідів.

Перша половина ХХ століття стала часом надзвичайного поширення інституційного підходу в англо-американській науці, наслідком чого була поява цілої низки досліджень, серед яких праці Дж.Хертзлера, У.Гамільтона, Ф.Чепіна, Л.Балларда, Г.Барнза, К.Панунзіо, Дж.Фейблмана. Розкриваючи сутність поняття, під соціальними інститутами ці вчені розуміли досить розмаїте коло суспільних явищ: форми мислення, що встановилися в суспільстві; вербальні символи, за допомогою яких можна описати групу соціальних звичаїв, що набули поширення і стали незмінними; ідеї; моделі настанов поведінки членів групи; зразки стандартизованих очікувань, які керують поведінкою індивідів та соціальними відносинами тощо.

В середині ХХ століття активно починають досліджуватися не лише сутність, а й функції соціальних інститутів. Наслідком роботи дослідників-неоінституціоналістів (серед яких Дж.Марч, Дж.Олсен, Д.Норт, Р.Патнем, К.Шепслі, Д.Найт, Е.Остром) стало те, що в межах цього підходу склалось кілька напрямів: історичний, соціологічний, семіотичний. Між ними існують розбіжності, але всі вони є взаємодоповнювальними.

У підрозділі 1.2. - «Функціональність соціальних інститутів у процесі соціалізації людини» показано, що складність досліджуваної проблеми зумовлює застосування принципу методологічного плюралізму, який органічно поєднує різноманітні пізнавальні парадигми, що є доповняльними в процесі аналізу функціональності соціальних інститутів.

Особливе місце в дослідженні поняття «соціальний інститут» посідає функціональний підхід. З його позиції розглядається одна з найважливіших характеристик соціального інституту - функціональність, де під функціями соціальних інститутів розуміються різні аспекти їх діяльності. Функціональний підхід у соціальній філософії представлений працями Ш.-Л.Монтеск`є, О.Конта, Г.Спенсера, Е.Дюркгейма, Б.Малиновського та А.Радкліфф-Брауна, Т.Парсонса, Р.Мертона та з`ясовує зв`язки між елементами і цілим, співвідносячи певні структурні одиниці зі способами їх функціонування.

Найпершою та головною функцією соціального інституту є задоволення тієї або іншої суспільної потреби. Але процеси, що відбуваються в суспільстві, змінюють потреби як окремих індивідів, так і цілих соціальних спільнот, що змінює характер відносин соціальних інститутів з соціальним середовищем. У випадку, коли функції соціальних інститутів порушуються або не виконуються, виникає явище дисфункціональності соціальних інститутів, що може призвести до процесу дестабілізації суспільства. Так, система соціальних інститутів піддається найбільшій деформації за часів швидких соціальних змін або революцій. Такі перехідні періоди суспільства, пов'язані з дезорганізацією традиційних інститутів, Е.Дюркгейм назвав аномією. Погляди на аномію Е.Дюркгейма суттєво модернізував Р.Мертон. Причину виникнення аномії в суспільстві він убачав і в певних умовах людського середовища. Аномія виражає чітку соціальну ситуацію, коли індивіди не можуть досягти своєї мети законними засобами, і через це вони ігнорують вказані засоби, намагаючись досягти мети незаконними засобами.

У підрозділі 1.3. - «Молодь як об`єкт впливу інститутів соціалізації» - показано місце і роль соціальних інститутів у процесі соціалізації молоді. Адже саме молодь є найуразливішою віковою групою до соціалізуючого пливу навколишнього середовища і є найчуттєвішою до явищ та процесів, що відбуваються в суспільстві. Молодь є відкритою соціальною системою, що залучена в різноманітні взаємозв'язки та взаємодії, які існують в суспільстві.

Сьогодні соціалізація молоді відбувається в досить складних умовах, пов`язаних із: трансформацією сучасного українського суспільства, яка супроводжується процесами поглиблення соціально-економічної нерівності; з кризою основних інститутів соціалізації. Як наслідок, виникають та набувають дедалі більшого поширення такі проблеми, як зростання рівня насильства, наркоманії, алкоголізму, безробіття серед молоді, а також соціального сирітства та безпритульності. Сучасне українське суспільство характеризується певною сукупністю девіантогенних факторів, наприклад, станом аномії, різкою соціальною диференціацією населення, соціальною дезорганізацією й маргінальністю певних соціальних груп, що породжує потребу в науково-практичних дослідженнях соціалізації молоді, адже саме в такому суспільстві сьогодні відбувається становлення та розвиток майбутніх поколінь. Особливої уваги заслуговує детальний і всебічний аналіз неуспішної соціалізації як індикатора основних проблем, з якими стикається молодь.

У другому розділі - «Дисфункціональність соціальних інститутів як чинник порушення процесу соціалізації молоді» здійснюється соціально-філософський аналіз функціональності інститутів соціалізації; визначаються та обґрунтовуються взаємозв`язок між порушенням і невиконанням функцій інститутів соціалізації й виникненням девіацій серед молоді.

У підрозділі 2.1. - «Взаємозв`зок дисфункціональної сім`ї та формування девіацій серед молоді» аналізуються сучасний стан української сім`ї, особливості сімейного оточення, типологія сім`ї, побутова сфера та специфіка взаємин між членами родини, що складають основу функціональності сім`ї, відіграють суттєву роль у первинній соціалізації індивіда, формуючи систему його світосприйняття.

Внаслідок аналізу джерел показується, що основними чинниками, які впливають на дисфункціональність сім`ї в період трансформацій в українському суспільстві є: соціально-економічні, соціокультурні та психофізіологічні.

Виявляються соціальні передумови виникнення девіантної поведінки у молоді в умовах сімейного середовища, які можна розділити на такі групи: недоліки у сімейних відносинах; особистісні характеристики батьків; особливості структури сім`ї; помилки у вихованні. Поняття сімейної дисфункціональності розглядається як соціально та психологічно небезпечний фактор, що негативно позначається на формуванні ціннісних орієнтацій і моделей поведінки молодого покоління. Аналізується рівень виконання сім`єю виховної, комунікативної, регулятивної та рекреативної функцій як провідних у процесі соціалізації молоді.

Аналізуючи взаємозв'язок між дисфункціональністю сім`ї та виникненням девіантної поведінки молоді, в дисертації відзначається такий фактор ризику, як неправильні методи батьківського виховання. Гіперопіка дитини, надмірні контакти, нагляд та увага, тривалий період догляду й придушення незалежної поведінки також викликають значні труднощі у формуванні соціально здорової особистості. Наголошується, що наслідком сімейної дисфункціональності є зростання соціально-психологічної дезадаптації дітей та молоді, під якою розуміють нездатність індивіда діяти адекватно до тих норм і вимог, що відповідають його соціальному статусу та позиції, яку він займає в міжособистісних стосунках, що склалися в конкретній системі. Соціальна дезадаптація виявляється в порушенні норм моралі та права, асоціальних формах поведінки та деформації системи внутрішньої регуляції, ціннісних орієнтацій, соціальних установок.

У підрозділі 2.2. - «Відхилення в соціалізації молоді як наслідок порушення функціональності інституту освіти» обґрунтовується взаємозв`язок між дисфункціональністю інституту освіти та виникненням девіантної поведінки молоді.

Розглядаються проблеми соціалізації молодого покоління в шкільному середовищі, що породжуються особливостями діяльності самої школи, які виявляються в таких напрямках: перевага функції інструктування над функцією освіти; суперечності між функціями селекції, конкуренції та ранжування за шкільними успіхами, які здійснює школа, а також цінностями рівності, солідарності й співробітництва, які вона покликана виховувати; авторитарні стосунки, що мають місце в навчально-виховному процесі.

Висвітлюється й аналізується проблема жорстокості та насилля в шкільному середовищі, що набуває особливої ваги останнім часом. Жорстоке поводження в школі є досить поширеним явищем, і виявляється воно у фізичному, психологічному і сексуальному насиллі, що негативно позначається на соціалізації молодого покоління.

Широкого розповсюдження сьогодні в українському суспільстві набуває явище шкільної дезадаптації, що проявляється в порушеннях успішності, поведінки і міжособистісних стосунків у учнів загальноосвітніх шкіл. Спостерігається зростання кількості випадків насильства в школі: знущання як дітей над дітьми, так і вчителів стосовно дітей; приниження гідності; бійки, що породжується дисфункціональностю інституту освіти, який не в змозі повною мірою виконувати свою роль та задовольняти найважливіші потреби суспільства в навчально-виховному процесі.

У підрозділі 2.3. - «Девіантна поведінка молоді у контексті дисфункціональності неформальних груп» показано особливості соціалізуючого впливу неформальних груп, в середовищі яких значну частину вільного часу проводить молодь.

У дисертації досліджується значимість неформальних молодіжних організацій, які є специфічним середовищем вибудовування міжособистісних стосунків серед молоді, зокрема підлітків, своєрідною школою життя, яка їх виховує і соціалізує. Аналізується діяльність основних неформальних молодіжних організацій: просоціальних, асоціальних, антисоціальних. Визначається негативний вплив асоціальних та антисоціальних неформальних молодіжних організацій на процес соціалізації молодого покоління.

Виявляється сутність молодіжних субкультур, що відіграють важливу роль у процесі соціалізації молодого покоління та є важливим фактором виховання. Щодо норм поведінки та характеру діяльності членів неформальних молодіжних організацій виокремлюються такі види субкультур: просоціальні, асоціальні, антисоціальні. Так, у просоціальних субкультурах норми й правила змістовно в основному не суперечать загальноприйнятим в суспільстві нормам й правилам, а навіть дещо їх доповнюють і трансформують, відображаючи специфічні умови життя і ціннісні орієнтації, переконання носіїв субкультури. В антисоціальних субкультурах норми й правила є прямо протилежними загальноприйнятим в суспільстві.

У підрозділі 2.4. - «Вплив засобів масової інформації на соціалізацію та формування поведінки молоді» проаналізовано недоліки функціональності мас-медіа, які виявляються в поширенні деструктивного характеру інформаційного впливу, можуть призвести до «синдрому залежності», сприяючи звуженню інтересів, соціальній ізоляції, спотворенню уявлень щодо соціальної реальності відповідно до картини світу, ослабленню емоційних реакцій, ускладнень у спілкуванні з батьками та однолітками тощо, що породжує відхилення у поведінці молодого покоління.

Показується вплив засобів масової інформації, що є досить суттєвим та неоднозначним у процесі соціалізації молоді. З одного боку, робота в мережі Інтернет сприяє розширенню контактів та можливостей обміну культурними цінностями, інтенсифікації вивчення іноземних мов тощо. А з іншого боку, засоби масової інформації можуть призвести до «синдрому залежності». Засоби масової інформації в житті молоді часто компенсують дефіцит міжособистісних контактів, стають засобом відволікання при виникненні ускладнень у спілкуванні з батьками та однолітками тощо. Нерідко в засобах масової інформації спотворюються уявлення щодо соціальної реальності відповідно до картини світу, що пропонується засобами масової інформації. Сучасні мас-медіа є вагомим чинником впливу на формування способу життя молоді та її фізичного здоров`я як інформаційно, так і за допомогою практичних зразків певного стилю поведінки. Адже саме засоби масової інформації як соціальний інститут сприяють поширенню та засвоєнню соціальних норм серед різних категорій населення та формуванню ціннісних орієнтації в усіх сферах суспільного життя. Виконуючи інформаційну функцію, вони поширюють в суспільстві знання, які часто суперечать нормам суспільної моралі. Дисертантка показує, що в роботі засобів масової комунікації слід використовувати їх позитивний потенціал.

У третьому розділі - «Перспективи та шляхи корекції функціональності інститутів соціалізації молоді в сучасному українському суспільстві» розглянуто особливості функціональності інститутів соціалізації молоді в сучасному українському суспільстві з метою вироблення ефективної молодіжної політики щодо попередження та подолання девіацій серед молоді, важливою умовою якої є співробітництво всіх інститутів соціалізації молоді. Показано діяльність державних органів влади та громадських організацій, основною функцією яких є вироблення ефективної молодіжної політики, а також соціальне виховання та всебічний розвиток молодого покоління.

У підрозділі 3.1. - «Основні шляхи налагодження та вдосконалення функціональності інститутів соціалізації молоді у сучасній Україні» аналізуються основні форми та методи ефективної співпраці сім`ї та школи, основною метою яких є профілактика та подолання соціальних відхилень, а також сприяння процесу успішної соціалізації молодого покоління.

Запорукою ефективної навчально-виховної роботи є співробітництво школи і сім'ї, яке передбачає належний рівень педагогічної культури батьків. У дисертації показується, що саме цьому підпорядковані програми школи молодих батьків та педагогічної культури молодої сім'ї, які спираються на систему перевірених досвідом багатьох поколінь найважливіших сімейних цінностей (здоров'я, любов та взаємоповага членів сім'ї, матеріальне благополуччя і духовність). Ці програми ґрунтуються на особистісно-орієнтовному підході, найбільш коректному та ефективному в роботі з сім'єю, який враховує конкретні життєві та індивідуальні особливості. Відповідно орієнтовані й програми з етно- та родинної педагогіки.

Найповніше духовну культуру особистості забезпечує виховна функція сім'ї, тому в дисертації показана роль навчальних закладів освіти в організаційно-практичній роботі щодо формування її педагогічної культури. Наголошується, що з метою позитивного впливу родини та сім'ї на формування молоді важливо підносити пріоритети родинного виховання, акцентувати увагу батьків на відповідальності сім'ї за виховання і долю дитини.

У підрозділі 3.2. - «Роль державних органів і громадських організацій у процесі соціалізації молоді» показано основні напрямки формування здорового способу життя дітей та молоді, основною метою яких є попередження та подолання девіацій у молодіжному середовищі.

Аналізується ефективність сучасної державної політики та заходів із формування здорового способу життя, що передбачають програми та проекти, розраховані на широкий загал дітей і молоді, на батьків, на окремі групи ризику чи групи спеціальної уваги молоді й батьків, а також на фахівців, що працюють із молоддю.

В дослідженні розглядаються основні напрямки діяльності та функціональна ефективність позашкільних закладів, що у нинішній складній соціально-економічній ситуації є своєрідними осередками формування соціально здорової особистості та профілактики соціальних відхилень. Серед них - технічний, туристичний, спортивний, художньо-естетичний тощо. Основною ознакою позашкільних закладів є можливість безкоштовної участі у їхній роботі. На жаль, останнім часом в Україні прогресує тенденція до скорочення закладів такого типу, хоча вони й покликані сприяти успішній соціалізації молодого покоління та є ефективним засобом профілактики, подолання девіації на сучасному етапі розвитку суспільства.

У підрозділі 3.3. - «Функціональність соціального виховання в процесі формування соціально здорової особистості» обґрунтовується положення про важливість соціального виховання в процесі соціалізації молоді. Соціальне виховання, що здійснюється в процесі взаємодії людей у різних сферах життєдіяльності, створює відносно сприятливі умови й можливості для оволодіння людиною необхідними, з точки зору суспільства, соціальними й духовними цінностями, а також для формування самосвідомості, самовизначення та самоствердження. Показується, що завданням соціального виховання в будь-якому суспільстві є створення умов для досягнення його членами успішної соціалізації, формування соціально здорової особистості.

Як соціальний інститут виховання виконує низку важливих функцій, серед них такі: створення сприятливих умов для цілеспрямованого виховання і розвитку членів суспільства; забезпечення стабільності суспільного життя через трансляцію культури, сприяння її спадкоємності, оновленню; інтеграції прагнень, дій і стосунків між членами суспільства та гармонізації інтересів статево-вікових, соціально-професійних груп; адаптація членів суспільства до постійно змінюваної соціальної реальності.

Аналізується ефективність державної системи виховання, що значною мірою залежить від того, наскільки в змісті, формах, методах і стилі виховання реалізується принцип культуровідповідності виховання, який ґрунтується на загальнолюдських цінностях культури й будується у відповідності до цінностей та норм відповідних національних культур.

Висновки

У «Висновках» узагальнюються результати, отримані автором у ході дослідження.

У дисертації відповідно до мети й завдань роботи на основі діалектичного поєднання соціокультурного і системного методологічних підходів здійснено дослідження процесів порушення функціональності інститутів соціалізації молоді в сучасному українському суспільстві в період його трансформації, що, в свою чергу, призводить до формування та поширення девіацій у молодіжному середовищі. Це дозволило сформулювати такі висновки.

1. Аналіз соціально-філософських витоків дослідження соціальних інститутів та їх функціональності дозволив уточнити зміст поняття «дисфункціональність соціальних інститутів» та встановити його кореляцію змістом поняття «соціальний інститут». Так, під поняттям «соціальний інститут» розуміється організована система соціальних зв'язків та відносин, норм та правил, функціональність якої покликана регулювати життєдіяльність членів суспільства та задовольняти їх найважливіші потреби. Будь-який функціональний інститут виникає й діє, виконуючи ту чи іншу необхідну життєву функцію. У випадку, коли функції соціальних інститутів порушуються або не виконуються, виникає явище дисфункціональності соціальних інститутів, що в свою чергу, може призвести до процесу дестабілізації суспільства. Дисфункціональність інститутів соціалізації зумовлена активними трансформаційними процесами в українському суспільстві, у тому числі й глобалізаційними, що позначаються на переоцінці цінностей, зміні світоглядних орієнтацій та інтересів тощо.

2. Основними функціями соціальних інститутів у процесі соціалізації молоді є навчання людей прийнятим у суспільстві нормам та зразкам поведінки, а також здійснення соціального контролю за тим, наскільки глибоко та правильно ці норми та зразки поведінки засвоєні ними.

3. На основі аналізу функціональності сучасної української сім`ї доведено, що порушення та невиконання виховної, комунікативної, рекреативної, регулятивної функцій призводить до негативних наслідків у соціалізації та виникнення девіацій в молодіжному середовищі. Зокрема встановлено, що основними факторами порушення сімейних функцій є: соціально-економічні (обумовлені рівнем розвитку соціально-економічної сфери суспільних відносин, рівнем життя та матеріального благополуччя населення, а також ефективністю соціальної політки держави), соціокультурні (пов`язані з основними тенденціями в культурному розвитку суспільства та у сфері сімейно-побутових відносин, а також із характером внутрішьосімейних цінностей), психофізіологічні (обумовлені станом психологічного та фізичного рівня здоров`я членів сім`ї, загальним мікрокліматом та характером міжособистісних відносин в сім`ї).

4. Дисфункціональність інституту освіти в сучасному українському суспільстві проявляється в порушенні та невиконанні виховної функції та функції соціального контролю. На основі результатів, отриманих під час дисертаційного дослідження встановлено й обґрунтовано взаємозв`язок між дисфункціональністю інституту освіти та формуванням соціальних відхилень у молодіжному середовищі, зокрема, широкого розповсюдження сьогодні в українському суспільстві набуває явище шкільної дезадаптації, що проявляється в порушеннях успішності, поведінки і міжособистісних стосунків учнів загальноосвітніх шкіл, спостерігається зростання кількості випадків психологічного й фізичного насильства та жорстокого поводження в стінах навчально-виховних закладів.

5. Основними особливостями неоднозначного соціалізуючого впливу неформальних груп, у середовищі яких значну частину вільного часу проводить молодь, є інформаційно-комунікативні, дозвільні, субкультурні. Проаналізовано такі важливі функції неформальних груп в процесі соціалізації молодого покоління: інформаційну, комунікативну, емоційну, соціального контролю та дозвілля. Проте, під впливом ряду факторів навколишнього середовища, мас-медіа, неформальних молодіжних об`єднань та субкультур (що часто носять асоціальний та антисоціальний характер), порушуються функції дозвілля та соціального контролю, а також інформаційна функція, що є підґрунтям для формування та поширення різноманітних девіацій серед молоді.

6. Проаналізовано недоліки функціональності мас-медіа, що детермінують девіантну поведінку молоді. Проникнення засобів масової інформації в усі сфери суспільного життя та збільшення інформаційних потоків із значними змінами їх якості, в яких часто прослідковується деструктивний характер інформаційного впливу, може призвести до так званого «синдрому залежності», сприяючи звуженню інтересів, соціальній ізоляції, ослабленню емоційних реакцій, ускладнень у спілкуванні з батьками та однолітками, а також до спотворення уявлень щодо соціальної реальності відповідно до картини світу, що, в свою чергу, породжує відхилення у поведінці молодого покоління.

7. Діяльність державних органів влади і громадських організацій орієнтована на успішну соціалізацію та основні шляхи формування здорового способу життя дітей і молоді, метою яких є попередження та подолання девіацій у молодіжному середовищі. Їх основною функцією є вироблення ефективної молодіжної політики, а також соціальне виховання та всебічний розвиток молодого покоління в сучасному українському суспільстві.

8. Основними напрямками корекції функціональності інститутів соціалізації є: формування та розвиток моральної свідомості, культурних цінностей, духовності, а також норм, соціально схвалюваної в суспільстві, поведінки серед усіх соціально-демографічних груп суспільства; систематичне і всебічне дослідження функціональності інститутів соціалізації з метою виявлення та профілактики їх дисфункціональності; встановлення співробітництва й узгоджена взаємодія всіх інститутів соціалізації.

Основні положення дисертаційного дослідження викладені у таких публікація автора

1. Литовченко І. В. Проблема попередження та профілактики соціальних відхилень серед молоді / І. В. Литовченко // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія №11 Соціологія. Соціальна робота. Соціальна педагогіка. Управління. - 2007. - № 5 (Частина ІІ). - С. 24 - 28.

2. Литовченко І. В. Проблема моральності у засобах масової інформації як механізм формування девіантної поведінки серед молоді / І. В. Литовченко // Нова парадигма (Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова МОН України). - 2008. - № 81. - С. 170 - 177.

3. Литовченко І. В. Дисфункціональність суб`єктів соціалізації як механізм формування девіантної поведінки молоді / І. В. Литовченко // Наука і молодь. Гуманітарна серія. - 2009. - № 9. - С. 31 - 34.

4. Литовченко І. В. Вплив сімейно-побутового середовища на формування девіантної поведінки молоді / І. В. Литовченко // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. - 2009. - № 4. - С. 5 - 9.

5. Литовченко І. В. Сімейна дисфункціональність як фактор формування девіантної поведінки в молодіжному середовищі / І. В. Литовченко // Нова парадигма (Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова МОН України). - № 90. - 2009. - С. 154 - 162.

6. Литовченко І. В. Девіантна поведінка у контексті методики вивчення загальної соціологічної теорії / Литовченко І. В. // Гуманітарні проблеми становлення сучасного фахівця: Матеріали VII Всеукраїнської науково-практичної конференції 29 - 31березеня 2006 р.: В 3 т. - Т. 1. - Київ, НАУ, 2006. - С. 264 - 266.

7. Литовченко І. В. Вплив засобів масової інформації на формування девіантної поведінки молоді / Литовченко І. В. // Інноваційний розвиток суспільства за умов кросс-культурних взаємодій: Матеріали міжнародної наукової конференції для студентів, магістрів, аспірантів, науковців 20 - 21 лютого 2008 р. - Суми, 2008. - С. 125 - 127.

8. Литовченко І. В. Девіантна поведінка молоді як результат негативного впливу сім`ї / Литовченко І. В. // Шевченківська весна: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених 20 - 23 березня, присвяченої 90-річчю з дня заснування Українського Студентського Наукового Товариства Київського Університету Святого Володимира. - Вип. VI: У 4-х част. - Ч. 1. - К.: Обрії, 2008. - С. 157 - 159.

9. Литовченко І. В. Дисфункціональність агентів соціалізації як механізм формування девіантної поведінки молоді / Литовченко І. В. // Збірник тез ІХ Міжнародної наукової конференції студентів та молодих учених «Політ» Національного авіаційного університету (квітень 2009 р.) - К.: Вид-во Нац. авіац. ун-ту «НАУ - друк», 2009. - С. 477.

10. Литовченко І. В. Функціональність системи освіти і виховання в процесі соціалізації та формування поведінки молодого покоління / Литовченко І. В. // Інноваційний розвиток суспільства за умов кросс-культурних взаємодій: Матеріали другої міжнародної наукової конференції для студентів, магістрів, аспірантів, науковців 27 - 30 квітня 2009 р. - Суми, 2009. - С. 70 - 72.

Анотація

Литовченко І. В. Дисфункціональність інститутів соціалізації молоді у сучасному українському суспільстві. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії. Національний авіаційний університет. - Київ, 2011.

Дисертація присвячена соціально-філософському аналізу сутності та функціональності інститутів соціалізації молоді у сучасному українському суспільстві.

Проаналізовано явище дисфункціональності інститутів соціалізації, спотворення, а інколи й невиконання ними своїх функцій. Виявлено основні причини їх дисфункціональності, серед яких: несприятливість сімейно-побутового середовища, недосконалість системи освіти та виховання, проблема моральності у засобах масової інформації, практично необмежений доступ різних вікових груп населення до інформації, що суперечить моральним, правовим і соціальним нормам, у глобальній мережі Інтернет. На основі філософських, соціологічних, педагогічних і психологічних теоретичних джерел показано, що наслідками дисфункціональності соціальних інститутів у сучасному українському суспільстві є порушення процесу соціалізації та виникнення девіантної поведінки молоді.

Ключові слова: функція, дисфункціональність, соціальний інститут, соціалізація, молодь, девіантна поведінка, сім`я, освіта, навчально-виховні заклади, неформальні групи, засоби масової інформації.

Аннотация

Литовченко И.В. Дисфункциональность институтов социализации молодёжи в современном украинском обществе. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.03. - социальная философия и философия истории. Национальный авиационный университет. - Киев, 2011.

Диссертация посвящена социально-философскому анализу сущности и функциональности институтов социализации молодёжи в современном украинском обществе.

Проанализировано явление дисфункциональности институтов социализации, которое выражается в искажении и невыполнении ими своих функций. В диссертации показано, что дисфункциональность институтов социализации обусловлена активными трасформационными процессами в украинском обществе, в том числе и глобализационными, что отражается на переоценке ценностей, смене мировоззренческих ориентаций и интересов и т.д.

В исследовании определены основные причины дисфункциональности институтов социализации молодёжи, среди которых: неблагоприятная семейно-бытовая среда, несовершенство системы образования и воспитания, проблема моральности в средствах массовой информации, практически неограниченный доступ разных возрастных групп населения к информации, которая противоречит моральным, правовым, и социальным нормам, в глобальной сети Интернет. На основе философских, социологических, педагогических и психологических теоретических источников показано, что в следствии дисфункциональности социальных институтов в современном украинском обществе происходит нарушение процесса социализации и возникновение девиантного поведения молодёжи.

В диссертационном исследовании определено факторы, которые влияют на дисфункциональность семьи в период трансформации в украинском обществе, среди которых социально-экономические, социокультурные, психофизиологические.

Определено взаимосвязь между дисфункциональностью института образования и возникновением девиантного поведения молодёжи, что является следствием нарушения и невыполнения воспитательной функции и функции социального контроля. Показано, что сегодня в украинском обществе широко распространяется явление школьной дезадаптации, а также наблюдается рост количества случаев психологического, физического насилия и жестокого поведения в стенах образовательно-воспитательных заведений.

Автором показано информационно-коммуникативные, субкультурные особенности социализирующего влияния неформальных групп. Обосновано нарушение функции досуга и социального контроля, а также информационной функции, что приводит к возникновению и распространению различных девиаций среди молодёжи.

Проанализировано недостатки в функциональности средств массовой информации, что проявляются в распространении деструктивного характера информационного влияния и могут привести к «синдрому зависимости», содействуя сужению интересов, социальной изоляции, ослаблению эмоциональных реакций, усложнений в общении с родителями и ровесниками, что может послужить причиной возникновения девиантного поведения.

В диссертации всесторонне рассмотрены перспективы и направления коррекции функциональности институтов социализации в современном украинском обществе с целью создания эффективной молодёжной политики относительно предупреждения и преодоления девиантного поведения молодёжи, важным условием которой является взаимодействие всех институтов социализации. К таким направлениям относятся: формирование и развитие морального сознания, культурных ценностей, духовности, а также социальных и моральных норм поведения среди всех социально-демографических групп общества; систематическое и всестороннее исследование функциональности институтов социализации с целью определения и предупреждения их дисфункциональности; налаживание сотрудничества и согласованное взаимодействие социальных институтов семьи, образования, средств массовой информации; осуществление образовательно-воспитательными заведениями организационно-практической работы относительно формирования и поднятия уровня педагогической культуры своих сотрудников, а также внедрение социально-педагогических технологий в работу с семьёй; налаживание и совершенствование системы образования в современном украинском обществе.

...