Історико-філософська концепція В.Ф. Асмуса

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

спеціальність 09.00.05 - історія філософії

УДК І (477) (091) Асмус В.Ф.

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

Історико-філософська концепція В.Ф.Асмуса

Нич Тамара

Володимирівна

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі української філософії та культури філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор філософських наук, професор Огородник Іван Васильович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри української філософії та культури.

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор Конотоп Людмила Григорівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри релігієзнавства;

кандидат філософських наук, доцент Суходуб Тетяна Дмитрівна, Центр гуманітарної освіти Національної Академії наук України (ЦГО НАНУ), професор кафедри філософії науки та культурології.

Захист відбудеться «_20_» червня 2011 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.00.27 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою:

01601, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. № 330.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці імені М.О. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 58, зал 12.

Автореферат розісланий «_18_» _травня_2011 р.

Вчений секретар Спеціалізованої вченої ради В.Ю. Крикун

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. За сучасних умов розвитку історико-філософських досліджень, які зорієнтовані на вивчення національної культури, виникають суттєві потреби у переосмисленні тих теоретичних та методологічних основоположень, що були покладені в основу вітчизняної історико-філософської науки за радянських часів. У межах радянської історії філософії методологічна рефлексія була майже неможливою, натомість перед істориками філософії поставала аксіоматична система непохитних, «єдинонаукових», «єдиноправильних», сконструйованих в ідеологічній площині принципів розуміння історико-філософського процесу, методів та прийомів його пізнання. Жоден історик філософії того часу не міг обійти розуміння історії філософії як арени боротьби матеріалізму та ідеалізму, де вирішувалося «основне питання філософії», а також розуміння її як «надбудови», що визначається певною суспільно-економічною формацією тощо. Причому, ці вихідні положення історико-філософського пізнання не могли бути інтерпретовані чи витлумачені поза межами офіційної ідеології.

Саме тому за умови духовного розвитку кожної країни пострадянського простору виникає потреба у розробці досліджень національної філософії та її історії, яка не може здійснюватись на старих засадах. Теоретичною базою таких досліджень може стати та відносно невелика кількість робіт видатних істориків філософії, які навіть за радянських часів змогли зберегти професійність, оригінальний творчий підхід і, відповідно, рівень своїх історико-філософських досліджень. До цих вчених з повним правом можна віднести Валентина Фердинандовича Асмуса - видатного філософа, історика філософії, логіка, талановитого педагога, автора понад 300 філософських праць, який за найскладніших умов тогочасного життя став взірцем інтелектуальної чесності, професіоналізму, вільної від кон'юнктурних обставин думки. В. Асмус, будучи вихованцем Київського Університету св. Володимира, зберіг та розвинув у своїй творчості здобутки історико-філософської школи, що сформувалась в українській академічній філософії кінця ХІХ - початку ХХ століття.

У наш час, коли змінилися орієнтири і тенденції розвитку філософських досліджень, історико-філософські ідеї В. Асмуса, які залишалися поза увагою дослідників, або були мало досліджувані, отримали свою актуальність. Відповідно, виникла потреба не стільки у детальному аналізі його окремих робіт, які й нині зберігають свою автономну цінність, оскільки у розкритті, теоретичній реконструкції цілісної системи історико-філософських поглядів мислителя, її теоретичних та методологічних засад, які можуть бути покладені в основу традиції сучасних досліджень вітчизняної філософії та її історії, що знаходиться у стадії відновлення і розвитку, що і зумовило вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Наукові проблеми сталого державного розвитку України», науково-дослідної роботи філософського факультету № 01БФ41-01 «Філософія та політологія в структурі сучасного соціогуманітарного знання», науково-дослідницької тематики кафедри української філософії та культури філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Метою дисертаційної роботи є здійснення теоретичної реконструкції та системного аналізу історико-філософської спадщини В. Асмуса, встановлення умов можливості застосування його ідей для вирішення теоретичних та методологічних проблем розвитку вітчизняної історико-філософської науки.

Реалізація поставленої мети пов'язується з вирішенням наступних дослідницьких завдань:

· з'ясувати культурно-історичні та ідейні умови формування В. Асмуса як філософа;

· встановити місце і значення історико-філософських ідей в системі філософських праць В. Асмуса;

· визначити зміст основних теоретичних проблем розвитку історико-філософської науки на основі історико-філософських праць В. Асмуса;

· проаналізувати основні методи та прийоми дослідження В. Асмусом історико-філософського процесу;

· розкрити й узагальнити внесок В. Асмуса до розвитку вітчизняної історико-філософської науки ХХ століття, визначити евристичний потенціал його ідей для здійснення сучасних історико-філософських досліджень.

Об'єктом дисертаційного дослідження є філософська спадщина В. Асмуса.

Предметом дослідження є історико-філософські погляди В. Асмуса.

Теоретико-методологічною основою дослідження є, по-перше, праці, що присвячені загальнотеоретичним та методологічним проблемам історико-філософської науки, насамперед, власне В. Асмуса, та праці таких дослідників, як М. Абрамов, Ц. Арзаканян, Г. Брутян, М. Булатов, Т. Васильєва, Р. Габітова, П. Гайденко, В. Горський, В. Гьосле, Б. Ємельянов, М. Желнов, В. Жучков, В. Іванов, З. Каменський, С. Кримський, П. Копнін, В. Кузнєцов, Ю. Кушаков, Н. Мотрошилова, І. Нарський, А. Новиков, Т. Ойзерман, М. Петров, П. Рікер, В. Шинкарук, В. Ярошовець, К. Ясперс та інші. По-друге, дослідження вітчизняної філософії кінця ХІХ - початку ХХ століття таких вчених, як А. Абрамов, Ц. Арзаканян, В. Бажанов, Н. Бердяєв, І. Бичко, Б. Богданов, В. Брюшинкін, В. Горський, А. Гулига, А. Карпенко, А. Конверський, П. Копнін, В. Малінін, Я. Нетопилік, І. Огородник, М. Русин, В. Рижко, А. Сілаков, В. Соколов, Д. Чижевський, В. Шинкарук, В. Ярошовець та інші. По-третє, роботи, які присвячені аналізу філософії В. Асмуса: А. Абрамова, Н. Адаменко, І. Аннеліса, О. Алєксандрової, Д. Бакхурста, Н. Бердяєва, Б. Бірюкова, Н. Бобошко, Г. Бокал, В. Гриценко, А. Гулиги, В. Жучкова, В. Короткого, Ю. Кушакова, І. Ляшенко, Н. Мотрошилової, Нгуен Ань Туана, В. Соколова, Т. Суходуб, В. Успенські та інших.

Методологічну основу дисертаційної роботи склали принципи системності, єдності логічного та історичного в історії філософії. В якості основного підходу для вивчення історико-філософської спадщини В. Асмуса було обрано метод іманентної критики, що надало можливість охопити і розкрити ті сторони історико-філософських поглядів мислителя, котрі недоступні при застосуванні зовнішнього для них підходу.

До методологічних засад даного дисертаційного дослідження увійшли описовий метод, метод проблемно-категоріального аналізу історико-філософського процесу, метод культурно-історичного аналізу, особливо останній, зважаючи на те, що становлення В. Асмуса як філософа і його діяльність відбувались на зламі епох. Метод біографічного аналізу застосовується в другому розділі роботи для з'ясування умов формування філософських поглядів В. Асмуса.

В опрацюванні текстів використовувалися прийоми і засоби філософської герменевтики, метод компаративного аналізу та активної інтерпретації, що стало опертям при здійсненні теоретичної реконструкції історико-філософських поглядів мислителя.

Джерельною базою дослідження є основні та маловідомі філософські праці В. Асмуса. Опрацьовано 84 праці філософа, виданих як при його житті, так опублікованих вперше і перевиданих після 1975 року до наших днів. Додаткову літературу склали незначні повідомлення про В. Асмуса в енциклопедичних виданнях, спогади його учнів і послідовників, рецензії на окремі праці мислителя. Відсутність в них цілісного дослідження філософських та історико-філософських поглядів В. Асмуса зумовило звернення саме до його праць та теоретико-методологічного арсеналу розроблених ним історико-філософських досліджень.

Наукова новизна дослідження. Уперше здійснено теоретичну реконструкцію та системний аналіз історико-філософської спадщини В. Асмуса, визначено умови можливості та перспективи застосування його ідей до розв'язання теоретичних та методологічних проблем розвитку вітчизняної історико-філософської науки.

Наукова новизна розкривається в наступних положеннях, які виносяться на захист:

Вперше:

· встановлено, що історико-філософські ідеї є необхідною складовою майже усіх філософських праць В. Асмуса (у тому числі і робіт з історії естетики, історії науки, логіки та історії логіки тощо), а історико-філософська проблематика відіграє провідну роль у філософському вченні мислителя, постає його теоретичним осередком;

· визначено, що основними теоретичними проблемами історико-філософської науки, які розглядаються В. Асмусом, є проблема соціокультурного обумовленості історико-філософського процесу, проблема традиції (співвідношення безперервного та дискретного) в історії філософії, проблема нерівномірності розвитку філософської проблематики в історії філософії;

· обґрунтовано, що основним завданням історико-філософської науки є вивчення закономірностей розвитку предметно-проблемного поля філософії; основними методами історико-філософського дослідження В. Асмус вважав методи культурно-історичного, проблемно-категоріального та біографічного аналізу історико-філософського процесу, які мають бути доповнені у конкретних дослідженнях такими прийомами як «індивідуальний аналіз» філософського вчення минулого, відмова від «енциклопедизації» філософських вчень.

Уточнено:

· що праці В. Асмуса у галузях історії античної філософії, німецької класичної філософії, історії вітчизняної філософії, історії естетики, логіки та історії науки об'єднує спільна теоретична історико-філософська проблематика (проблема нерівномірності, соціокультурної обумовленості, безперервності та дискретності в історії філософії тощо) і вони мають теоретичну та методологічну цінність для розвитку сучасних вітчизняних історико-філософських досліджень.

Набуло подальшого розвитку:

· положення про те, що історико-філософські погляди В. Асмуса формувалися в культурно-освітньому просторі та історико-філософській традиції Київського університету св. Володимира другої половини ХІХ - початку ХХ ст., де вирішальними на його становлення як філософа та історика філософії стали ідеї О.М. Гілярова.

Теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що воно дає змогу по-новому осмислити теоретичну спадщину В. Асмуса, її значення для розвитку вітчизняної філософії, дозволяє виявити актуальні позиції у його вченні для сьогодення, а введення у науковий обіг історико-філософських ідей В. Асмуса у систематизованому вигляді уможливлює подальші теоретичні дослідження його історико-філософської спадщини.

Практичне значення. Одержані результати дослідження, наведений фактичний матеріал, основні теоретичні узагальнення та висновки можуть бути використані при розробці нормативних курсів та спецкурсів з історії вітчизняної філософії кінця ХІХ - початку ХХ століття, історії вітчизняної культури, естетики, логіки, методологічних проблем історико-філософського пізнання.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною роботою. Висновки і положення наукової новизни одержані автором самостійно.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення і висновки дослідження обговорювались на засіданнях кафедри історії української філософії та культури, аспірантських семінарах філософського факультету, були оприлюднені на наукових конференціях філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Дні науки» (м. Київ, 2010рр.) та опубліковані у фахових виданнях ВАК України.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження висвітлені у 7 наукових публікаціях: 4 статтях, які були вміщені у фахових виданнях, затверджених ВАК України, та 3 тезах, опублікованих у матеріалах конференцій.

Структура дисертаційної роботи відповідає меті дослідження і відображає послідовність вирішення поставлених завдань. Дисертація складається із вступу, п'яти розділів, висновків та списку використаної літератури. Повний обсяг дисертації становить 188 сторінок, з них 167 сторінок основного тексту. Список використаної літератури становить 21 сторінку і включає 218 найменувань.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено ступінь її наукової розробки, сформульовано мету та основні пошукові завдання, окреслено об'єкт, предмет та методологічні засади і принципи дослідження, розкрито наукову новизну здобутих результатів, теоретичне та практичне значення роботи, наведено дані про публікації та форми апробації дослідження та його структуру.

Перший розділ - «Теоретико-методологічні засади та джерельна база дослідження» - присвячений аналізу літературно-джерельної бази, що становить філософський спадок В. Асмуса, визначенню основних дослідницьких напрямів філософа і з'ясуванню питання щодо рівня дослідження його творчості.

Для виконання поставлених завдань було опрацьовано значний масив літератури з доробку вітчизняних і зарубіжних авторів, а саме головне, праці В. Асмуса. Всі твори умовно можна поділити на три групи. До праць першої групи належать напрацювання вітчизняних і зарубіжних філософів, присвячені теоретичним і методологічним проблемам історико-філософської науки, зокрема М. Абрамова, Ц. Арзаканяна, Г. Брутяна, М. Булатова, Т. Васильєвої, П. Гайденко, З. Каменського, С. Кримський, П. Копніна, В. Кузнєцова, Ю. Кушакова, М. Мамардашвілі, Н. Мотрошилової, І. Нарського, А. Новикова, Т. Ойзермана, М. Петрова, М. Поповича, П. Рікера, В. Шинкарука, В. Ярошовця, К. Ясперса, включаючи праці класиків світової філософії Платона, Аристотеля, Р. Декарта, Б. Паскаля, І. Канта, Г.-В.-Ф. Гегеля, Л. Фойєрбаха, Е. Дільтея і М. Гартмана. До праць цього напряму відносимо і дослідження в галузі української філософії І. Бичка, В. Горського, А. Конверського, Н. Мозгової, І. Огородника, М. Русина, М. Ткачук та ін. Спираючись на традиції історико-філософських досліджень, які сформувалися у вітчизняній та світовій історико-філософській науці, було визначено основні принципи і методи, за допомогою яких здійснювалося дослідження історико-філософської спадщини В. Асмуса.

Другу групу складають праці, присвячені особі В. Асмуса та аналізу його філософських поглядів: повідомлення в енциклопедичних виданнях (М. Абрамов, І. Огородник); передмови до його праць (В. Бірюков, А. Гулига, Н. Мотрошилова, В. Соколов); спогади його учнів і послідовників (М. Абрамов, В. Бірюков, А. Гулига, В. Жучков, В. Короткий, В. Соколов); рецензії на його праці (М. Бердяєв). Спільним положенням для всіх названих авторів є положення про те, що попри цілеспрямованість та всебічність філософських зацікавлень В. Асмуса, його головною «пристрастю» завжди залишалася історія філософії, а елементи історико-філософського мислення присутні не тільки в історико-філософських роботах, але і в працях, які присвячені логіці, естетиці, теорії пізнання, філософії науки тощо. Аналіз праць вищезазначених авторів доводить, що за умов розвитку пострадянської філософської думки інтерес дослідників до творчої спадщини В. Асмуса неухильно зростає: прикладом тому може слугувати той факт, що творчості видатного філософа присвячуються не тільки окремі огляди, статті і спогади, але і міжнародні наукові конференції. Водночас слід визнати, що переважаюча більшість праць, які присвячені В. Асмусу як історику філософії, виходили окремими поодинокими статтями і, будучи написані на високому професійному рівні, все ж таки не дають цілісного уявлення про здобутки мислителя у зазначеній галузі філософських знань. Відсутні праці узагальнюючого характеру, де була б представлена цілісна концепція осмислення та розуміння історії філософії, методологія історико-філософського пізнання В. Асмуса.

До третьої основної групи опрацьованої літератури увійшли праці В. Асмуса підготовлені і видані ним з 1918 року впродовж його життя, а також ті, які були видані після його смерті з 1965 року до 2004 року, що залишалися маловідомими для широкого загалу. Представлений корпус праць В. Асмуса наочно показує коло наукових інтересів у галузі філософії та місце в них історико-філософських досліджень, яке охоплює такі предметні галузі та філософські дисципліни як: історія філософії, логіка і теорія пізнання, філософія і методологія науки, естетика і методологічні проблеми літературознавства. Враховуючи пріоритетність історико-філософських досліджень, виокремлюємо розгортання в філософських працях В. Асмуса таких дослідницьких напрямів: історія античної філософії; історія німецької філософії Нового часу (особливо класичної німецької філософії); історія російської філософії; історія логіки і науки; історія та теорія мистецтва. Відповідно, дисертаційне дослідження будується на аналізі саме історико-філософської частини доробку В. Асмуса.

У другому розділі - «Культурно-історичні та ідейні умови формування В. Асмуса як філософа» - аналізується культурно-історичний і теоретичний контекст, в якому відбувалось становлення філософських поглядів В. Асмуса, досліджується духовна атмосфера та історико-філософські традиції Київського Університету св. Володимира, де навчався філософ.

Відправною позицією для цілісного дослідження і розуміння як історико-філософських ідей В. Асмуса, так і його філософських поглядів у цілому, стало усвідомлення, що вирішення подібного завдання можливе тільки через реконструкцію того культурно-історичного і теоретичного поля, яке стало контекстом їх формування. Як зазначає сам мислитель в одній із своїх праць, найбільший вплив на формування його наукових інтересів справили роки навчання у Київському Університеті св. Володимира, університетська філософська традиція 1914-1920 рр. Започаткована ця традиція була курсами з історії античної філософії першого професора кафедри філософії Університету св. Володимира О. Новицького, історико-філософськими працями С. Гогоцького, подвижницькою діяльністю по пропаганді філософських знань О. Козлова, курсами логіки, психології професора Г. Челпанова та ін. Слід зазначити, що історико-філософська спадщина О. Новицького, С. Гогоцького і, навіть, Г. Чепанова мала лише опосередкований вплив на формування В. Асмуса як історика філософії (визначення напряму традиції історико-філософських досліджень в Університеті св. Володимира). Натомість, історико-філософські концепції О. Гілярова, почасти В. Зеньківського і Г. Якубаніса (саме вони були безпосередніми вчителями і наставниками молодого В. Асмуса) уже суттєво визначили його дослідницькі інтереси (антична філософія, німецький ідеалізм ХІХ ст., філософія науки). Особливу роль відіграв О. Гіляров, чиї філософські курси, ґрунтовність історико-філософської джерельної бази, оригінальність тлумачення історико-філософського процесу та методологічні підходи не могли не вплинути на погляди майбутнього філософа. Через всю філософську біографію В. Асмуса простежується інтерес до історії філософії, особливо, ідей класичної західноєвропейської філософії. Такий зв'язок не є випадковим, що дає підстави для висновку про безпосередню причетність В. Асмуса до університетських філософських традицій України середини ХІХ - початку ХХ ст., якої він дотримувався в усі періоди своєї творчої діяльності.

У третьому розділі - «Теоретико-методологічні проблеми історико-філософського пізнання у працях В.Ф. Асмуса» - здійснюється аналіз методологічних основ історико-філософських досліджень мислителя, критичний огляд основних принципів, категорій та понять, що використовуються мислителем для теоретичного осмислення історико-філософського процесу та виявлення умов можливості їх застосування для вирішення теоретичних та методологічних проблем розвитку вітчизняної історико-філософської науки.

Слід зазначити, що, попри те, що філософські дослідження В. Асмуса завжди були відомими і обговорюваними, а теоретичне надбання його робіт і сьогодні виявляється актуальним для різних напрямів філософського пізнання (історія філософії, логіка, історія культури, гносеологія, естетика, філософія науки тощо), все ж потрібно констатувати відсутність цілісного систематичного аналізу, теоретичного узагальнення історико-філософського доробку мислителя. Це відбувається за декількох причин: по-перше, за часів радянського етапу розвитку філософської науки дослідження теорії історико-філософського процесу, методології історико-філософського пізнання (за виключенням марксистської) не мали відповідної актуальності; по-друге, склалося так, що історико-філософські дослідження В. Асмуса мали й значну теоретичну цінність, тому дослідники зверталися до праць вченого як до теоретичного джерела філософських робіт, що були присвячені іншим предметним сферам філософського пізнання (естетика, теорія пізнання, логіка, історія й теорія діалектики, культурологія тощо). Але це призводило й до того, що теоретична спадщина В. Асмуса залучалась і досліджувалась фрагментарно, чого вимагала історична ситуація.

Висновки, які були зроблені в цьому розділі засвідчують, що В. Асмус був прибічником діалектико-матеріалістичного світогляду, і тому в своїх історико-філософських дослідженнях він послуговувався основними принципами цього філософського напряму: принципом опосередкованого зв'язку певної філософської системи з тією чи іншою конкретно-історичною епохою (принцип логічного та історичного); принципом діалектичного взаємозв'язку та наслідування філософських систем в історії філософії (філософська традиція); принципом закономірного розвитку філософського знання, філософських проблем тощо.

Досліджуючи проблеми методології історико-філософського дослідження, В. Асмус виділяє три основних питання, які залишаються актуальними у розвитку теоретичної частини історико-філософської науки. По-перше, це питання стосовно культурно-історичних та соціальних основ виникнення філософських вчень, течій, напрямів. По-друге, це питання стосовно співвідношення неперервного та дискретного у розвитку предметно-проблемного поля історії філософії. По-третє, це проблема взаємозв'язку філософії, її залежності від інших духовних сфер життя суспільства, зокрема науки як соціальної інституції. Слід зробити висновок, що методологічною основою історико-філософського дослідження В. Асмуса можна з очевидністю назвати межові положення діалектико-матеріалістичної філософії з виходом поза межі радянської офіційної інтерпретації історії філософії як «партійної науки».

Четвертий розділ - «Внесок В.Ф. Асмуса до історико-філософської науки ХХ ст.» - присвячений розгляду історико-філософських праць В. Асмуса з декількох найбільш визначальних напрямів його творчості: античності, німецької класичної та російської філософії, на основі яких з'ясовується втілення ним методологічних принципів історико-філософського дослідження в конкретних історико-філософських працях.

Визнано, що В. Асмус був одним з найбільш глибоких знавців античної філософії. Серед його праць, які присвячені аналізу античної філософії, можна виділити такі: «Античні мислителі про мистецтво», «Реалізм в естетиці Аристотеля», «Демокрит», «Історія античної філософії», «Платон», «Антична філософія: Навчальний посібник» (видання 1976 року, перевидання 1999, 2001, 2003, 2005 років), «Метафізика Аристотеля». В цих творах яскраво втілюються методологічні засади мислителя. Так, при розгляді філософії Платона, В. Асмус висуває вимогу, за якою «нарису філософського вчення Платона має передувати нарис його життя та діяльності». Фактично, у ній сформульовано вимогу історичного біографізму, як одного з методологічних принципів, з яким В. Асмус підходив у своїх історико-філософських дослідженнях не тільки до творчості Платона, але й всіх тих мислителів, до аналізу творчості яких він звертався як історик філософії. Окрім того, в аналізі В. Асмусом античної філософії, зокрема Платона, привертає увагу, як приклад іманентної критики, аристотелівська критика платонівської теорії ідей. У цілому, характеризуючи ідеалізм Платона та його історичну долю, В. Асмус не без підстав зазначає, що вплив вчення Платона не можна презентувати як суцільну та безперервну традицію, або «філіацію ідей», що переходить від одного філософа до іншого, тобто В. Асмусом підкреслюється питання стосовно співвідношення неперервного та дискретного у розвитку предметно-проблемного поля історії філософії.

В подальшому розгляді історико-філософського доробку В. Асмуса дійшли висновку, що найбільший інтерес для нього становила німецька класична філософія, особливо філософія І.Канта. Серед праць В. Асмуса, які досліджують німецьку класичну філософію можна виділити такі: «Діалектика та антиномії Канта», «Діалектика Канта», «Філософія Німеччини, яка фашизується: Освальд Шпенглер та його філософія історії», «К.Маркс та буржуазний історизм», «Фашистська фальсифікація класичної німецької філософії», «Філософія Іммануїла Канта», «Шиллер як філософ та естетик», «Проблема класифікації мистецтв в естетиці Канта», «Іммануїл Кант», «Консервативне гегельянство другої половини ХІХ століття»,«Вчення Гегеля про права й межі формального мислення», «Діалектика необхідності і свободи у філософії історії Гегеля».

Проаналізувавши книгу «Іммануїл Кант», слід вказати на гармонічне та оптимальне поєднання в ній докладного, диференційованого та ретельного аналізу основних розділів, часткових та конкретних понять, проблем чи ідей кантівської філософії і разом із тим, систематичної повноти і цілісності у висвітленні її загальної структури. В. Асмус не прагнув буквально слідувати за штучною систематикою Канта, зазначаючи, що її зовнішня форма не завжди адекватна реальному змісту проблем, що в ній розв'язуються. Вирішення проблеми всебічного розгляду філософії І.Канта стало можливим для В. Асмуса лише завдяки єдності тієї методологічної настанови або способу підходу, який автор використав у своєму дослідженні - це принцип проблемно-системного підходу, який дозволяє здійснити систематичну і цілісну реконструкцію доволі неадекватних та суперечливих побудов Канта і надати глибоко продуману та обґрунтовану інтерпретацію їх реального теоретичного складу та світоглядного сенсу.

Визнаючи, що формування В. Асмуса як філософа відбулося в духовній атмосфері і філософських традиціях Університету св. Володимира, слід зазначити, що в силу обставин усе подальше життя він пропрацював у Москві, що не могло не вплинути на його творчі дослідження. В. Асмус приділяв значну увагу російській історії філософії, оскільки, на його думку, російська філософія ХІХ-ХХ століть є важливою складовою всесвітньої історії духовної культури людства. Ця позиція відобразилася у багатьох творах і численних статтях В. Асмуса. Так, у нарисі «Про велике зачарування російської культури» філософом піднімаються наступні проблеми: критики класичної форми раціональності; усталеності «архаїчних» світоглядних настанов; ідеологізації політично привабливих міфів; створення систем соціальних міфологій тощо. Важливою думкою В. Асмуса, на наш погляд, є думка стосовно неприпустимості побудови однобічної, абстрактної моделі суспільної історії. Тому, говорячи про матеріально-економічні процеси, він послідовно відстоює позицію про неприпустимість тлумачити їх як такі, які нібито «одні» наділені справжнім буттям, а інші - ні, й тим самим вказує на теоретичну неповноту подібного пояснення суспільно-історичних процесів.

Аналіз статей В. Асмуса дозволяє побачити глибокий духовний зв'язок мислителя з традицією російського філософсько-релігійного ренесансу початку ХХ століття. Відповідно до неї, В. Асмус намагається відстояти право на інакодумство, свободу від думки більшості. На противагу ідеологічної заангажованості, він обґрунтовує необхідність принципово нової форми індивідуальної та соціальної активності, пов'язуючи її з духовним подвижництвом, культурною творчістю.

У п'ятому розділі - « Ґенеза історико-філософських досліджень В. Асмуса в галузі естетики, логіки та історії науки» - проаналізовано підходи філософа до проблем історії та теорії естетики, визначений доробок В. Асмуса в становленні логіки і філософії науки.

В цьому розділі було прослідковано, що над проблемами історії та теорії естетики В. Асмус працював у різні роки свого життя, і, хоча більшість його праць у цій галузі були розпорошені на сторінках періодичних видань у вигляді численних статей, його здобуток у розробці проблем естетики і сьогодні залишається актуальним.

В. Асмус не був «чистим» естетиком: в естетичний дискурс його ввів інтерес до розвитку філософії. Сам мислитель стверджував, що в його історико-естетичних працях неможливо відділити «естетичне» від «філософського». Ця єдність, ставши детермінантою естетичних розвідок В. Асмуса, визначила і головне їх спрямування, і вибір проблем для аналізу. Сповідуючи ідею людської цілісності, він відстежував її в єдності логічного і чуттєвого. Підтвердженням цього може слугувати праця В. Асмуса «Німецька естетика ХVIII століття», де він аналізує історію німецької класичної естетики ХVIII століття, починаючи з її родоначальника, «хрещеного батька» естетики як науки - А. Баумгартена. На останнього безпосередній вплив справила теорія пізнання Г. Ляйбніца. Заслуга А. Баумгартена, як відзначав В. Асмус, полягала в тому, що він пов'язав результати семантичних досліджень і філософські принципи в теоретичну систему, де він вперше обґрунтував семантичний аспект як необхідну складову предмету естетики як науки. В. Асмус наслідує цю ідею, коли розглядає естетику як науку про довершене чуттєве пізнання. Така «довершеність» чуттєвого пізнання і є специфічним, власним предметом естетики. Особливу увагу В. Асмус приділив естетиці І.Канта. Він підкреслював, що необхідно ввести її в точні історичні межі традиції, адже роль цієї традиції, підкреслює В. Асмус, більш видатна, ніж вважають багато істориків естетики. Попередниками та сучасниками І. Канта в естетиці - Г. Ляйбніцем, А. Баумгартеном, Т. Майєром, М. Мендельсоном, І. Вінкельманом, Г. Лессінгом, І. Гердером та іншими - були, в значній мірі, поставлені ті самі проблеми, які виникли згодом перед Кантом. У повній мірі це відноситься до постановки та вирішення Кантом комунікативних проблем мистецтва. філософський асмус евристичний ідеологічний

В цілому, слід зазначити, що В. Асмус був одним із перших мислителів, які звернулися до дослідження філософської та естетичної думки Росії кінця ХІХ - початку ХХ століття, а також одним із небагатьох дослідників естетичної думки Німеччини.

Серед праць філософа, які присвячені проблемам історії та філософії науки, найбільш резонансною була його монографія «Проблема інтуїції у філософії та математиці (Нарис історії XVII - початку XX ст.)», яка вперше була опублікована у 1963 році. Хоча у радянській філософії 60-х років феномен інтуїції за певних причин не досліджувався, все ж таки В. Асмус наважується підняти цю найскладнішу проблему психології й гносеології. Своє завдання В. Асмус вбачає у точному розрізненні «інтуїції» як факту знання та філософських теорій інтуїції, які змінювали одна одну в історії філософії Нового часу; а також у доведенні необґрунтованості теорії інтуїтивізму та протиставленні алогічному інтуїтивізмові не лише вчень про інтуїцію, що були розроблені математиками та раціоналістами XVII століття, але й вчень про інтуїцію, які виникли в математиці першої третини ХХ століття.

За допомогою у розв'язанні цієї проблеми він звертається до класичної історико-філософської спадщини, до розгляду цього питання в німецькій класичній філософії. В. Асмус приходить до висновку, що теоретичним коренем філософських хиб, які з'являлися на протязі століть, був не лише ідеалізм, який відокремлював розум від живих, чуттєвих споглядань, але і метафізичний метод мислення, який абсолютизував розрізнення між безпосереднім та опосередкованим знанням і був нездатний з'ясувати дійсний шлях розвитку знання. Разом із тим, вивчення історії філософських учень про інтуїцію мусить показати, які суспільно-історичні причини викликали появу цих теорій.

Розгляд філософського доробку В. Асмуса доводить, що особливе місце в ньому посідає логіка. Інтерес до логіки як до точної науки простежувався серед наукових пріоритетів філософа упродовж всього його життя. Слід відзначити, що всі його логічні розробки базувалися на ґрунтовному історико-філософському матеріалі. Як філософу, В. Асмусу довелось виступити в ролі і просвітника, і «адвоката» логіки. Підтвердженням цього є як окремі теоретичні праці вченого, так і, особливо, його підручник «Логіка», який був першою працею з формальної логіки після тривалого періоду її неприйняття в державі. Книга В. Асмуса поклала початок виданню науково-педагогічної літератури з логіки у повоєнний період і поновила перервану традицію вивчення формальної логіки.

У висновках репрезентовано теоретичні підсумки роботи, які в узагальненому вигляді відображають мету, завдання і новизну дослідження.

1. Підтверджено, що В. Асмус розробив цілісне історико-філософське вчення, яке охоплює теоретичні та методологічні проблеми, комплекс конкретних досліджень у галузях історії античної філософії, історії німецької класичної філософії, історії естетики, логіки та історії науки.

2. Уперше здійснено теоретичну реконструкцію та системний аналіз історико-філософської спадщини В. Асмуса, визначено умови можливості та перспективи застосування його ідей до розв'язання теоретичних та методологічних проблем розвитку вітчизняної історико-філософської науки.

3. Визначено, що основними теоретичними проблемами історико-філософської науки, які розглядаються В. Асмусом, є проблема соціокультурного обумовленості історико-філософського процесу, зміст якої розкривається у полеміці з А. Вар'яшем, проблема традиції, проблема нерівномірності розвитку філософської проблематики в історії філософії.

4. Встановлено, що, не зважаючи на широке поле дослідницьких інтересів В. Асмуса, зокрема, історико-філософської тематики, головне філософське захоплення вченого становила антична і німецька класична філософія. Свідченням цього є величезна кількість праць, присвячених цій тематиці, багатоаспектність і глибина дослідження філософських вчень саме цих історичних епох. В такій спрямованості творчих пошуків В. Асмуса простежується безсумнівний вплив традицій історико-філософських досліджень і самої духовної атмосфери Університету св. Володимира, де формувалась особистість В. Асмуса.

5. Визнано, що серед істориків античної філософії В. Асмус залишається одним з найбільш глибоких знавців. Завдяки прискіпливій дослідницькій роботі, широкій філософській ерудиції, ґрунтовному знанню історико-філософського матеріалу, праці В. Асмуса з історії античної філософії і сьогодні становлять теоретичний інтерес і затребувані як в науковому, так і в навчальному плані.

6. Показано, що серед історико-філософського доробку В. Асмуса чільне місце займає німецька класична філософія, особливо філософія І.Канта. Знову ж таки, цей інтерес простежується ще з часів формування В. Асмуса як філософа, тобто з університетських історико-філософських традицій і зберігається протягом всього життя. За загальною оцінкою сучасників, В. Асмус був визнаним кантознавцем. Звертаючись до І.Канта, він ставив за мету краще зрозуміти Фіхте, Шеллінга, Гегеля та К.Маркса, водночас зберегти ті кантівські ідеї, які в подальшому розвитку історії філософії були або викривлені, або втрачені, натомість залишаючись і на сьогодні важливим досягненням філософської науки.

7. Засвідчено широку літературну, філософську обізнаність В. Асмуса в галузі історії російської філософії. В них втілені непересічні, оригінальні ідеї філософа, такі як постановка проблеми усталених світоглядних настанов, утопізація суспільної свідомості, створення систем соціальних міфологій, неприпустимість побудови однобічної суспільної історії, критика «механіцизму», «утилітарного прагматизму» в сфері духовної культури. На жаль, в силу різних обставин політичного характеру, ці ідеї не змогли бути розвинутими.

8. Встановлено, що особливістю естетики В. Асмуса слід визнати її гуманістичну спрямованість. Вихідною позицією для вченого стало визнання людської повноти, наголос на духовності, творчому началі та індивідуальній свободі, де він здійснив ґрунтовний аналіз сутності та причин негативного впливу на людину і на розвиток культури розподілу праці, спеціалізації в різноманітних суспільних формаціях, що призводить до «трагізму особистості».

9. В галузі філософії науки показано, що В. Асмус розробляв її в аспекті історії та методології, ним висвітлено проблему безпосереднього знання в його взаємодії з раціональним дискурсом та проблему інтуїції, розгляд яких став яскравою подією в філософських та наукових колах.

10. Доведено, що серед філософського доробку В. Асмуса особливе місце посідає логіка. Як філософ, В. Асмус виступив захисником, адвокатом логіки як науки і просвітником в цій галузі. Його підручник «Логіка» був першою працею з формальної логіки після тривалого періоду її неприйняття в державі. Книга В. Асмуса поклала початок виданню науково-педагогічної літератури з логіки.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Нич Т.В. Історія філософії у науковій спадщині В.Ф. Асмуса. / Т.В. Нич // Гуманітарні студії: зб. наук. праць / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - К.: ВПЦ «Київський університет», 2008. - Вип. 4. - С. 31-37.

2. Нич Т.В. Основні теоретичні проблеми історико-філософської науки в інтерпретації В. Асмуса. / Т.В. Нич // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Філософія. Політологія. - 2009. - Вип. 92-93. - С. 106-109.

3. Нич Т.В. Методологія історико-філософського дослідження В.Ф. Асмуса. / Т.В. Нич // Гуманітарні студії: зб. наук. праць / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - К.: ВПЦ «Київський університет», 2010. - Вип. 8. - С. 50-59.

4. Нич Т.В. Науковий внесок В. Асмуса в розвиток вітчизняних логічних досліджень 20-60-х рр. ХХ століття. / Т.В. Нич // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності: альманах: зб. наук. праць / Зб. наук. Праць, випуск 25 / Відп. ред.: М.М. Бровко, О.Г. Шутов. - К.: Видавничий центр КНЛУ. - 2010. - С.121-128.

5. Нич Т.В. Культурно-історичні й теоретичні джерела формування філософських поглядів В.Ф. Асмуса. / Т.В. Нич // Дні науки філософського факультету - 2007. Міжнародна наукова конференція (18-19 квітня 2007 року): матеріали доповідей та виступів. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - К.: ВПЦ «Київський університет», 2007. - Ч. ІV. - С. 26-27.

6. Нич Т.В. Критика В.Ф. Асмусом соціологічного підходу в історико-філософському дослідженні (полеміка з Вар'яшем). / Т.В. Нич // Дні науки філософського факультету - 2010. Міжнародна наукова конференція (21-22 квітня 2010 року): матеріали доповідей та виступів. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - К.: ВПЦ «Київський університет», 2010. - Ч. ІІ. - С. 25-27.

7. Нич Т.В. Історико-естетичні дослідження В.Ф. Асмуса. / Т.В. Нич // Традиція і культура. Феномен діалогу: традиції і сучасність: матеріали ІХ Міжнародної наукової конференції (19-20 листопада 2010 року). - Асоціація «Новий Акрополь». - Ч. 3. - С. 43-45.

АНОТАЦІЇ

Нич Т.В. Історико-філософська концепція В.Ф. Асмуса. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09. 00. 05. - історія філософії. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2011.

Дисертацію присвячено дослідженню історико-філософської концепції В.Ф. Асмуса, теоретичній реконструкції цілісної системи історико-філософських поглядів мислителя, її теоретичних та методологічних засад, які можуть бути покладені в основу традиції сучасних досліджень вітчизняної філософії та її історії. З'ясовані умови формування В. Асмуса як філософа, досліджено історико-філософську спадщину мислителя, визначено місце і роль В. Асмуса у вітчизняній і світовій історії філософії.

До безпосереднього доробку В. Асмуса відносяться розробка ним цілісного історико-філософського вчення, яке охоплює теоретичні та методологічні проблеми, комплекс конкретних досліджень у галузях історії античної філософії, історії німецької класичної філософії, історії естетики, логіки та історії науки. Доводиться, що історико-філософські дослідження і теоретичні надбання В.Ф. Асмуса й сьогодні виявляються актуальними для різних напрямків філософського пізнання.

Ключові слова: історія філософії, історико-філософська традиція, методологія історико-філософського дослідження, неперервне і дискретне в розвитку філософії, єдність історичного і логічного, іманентна критика.

Ныч Т.В. Историко-философская концепция В.Ф. Асмуса. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09. 00. 05 - история философии. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2011.

Диссертация посвящена исследованию историко-философской концепции В.Ф. Асмуса, ее теоретических и методологических основ, выяснению места и роли мыслителя в украинской и мировой философии.

В работе показано, что историко-философские взгляды В.Ф. Асмуса формируются в духовной атмосфере и под влиянием историко-философской традиции Киевского университета св. Владимира второй половины ХІХ - начала ХХ столетия, заложенной выдающимися мыслителями О. Новицким, С. Гогоцким, Г. Челпановым, продолженной А.Гиляровым, В. Зеньковским, где определяющими и наиболее значимыми для становления В. Асмуса как философа стали уроки А.Н. Гилярова.

В результате анализа философского наследия В. Асмуса установлено, что историко-философская проблематика играет в нем ведущую роль, а историко-философские идеи являются необходимым компонентом почти всех его философских работ, в том числе его трудов по истории эстетики, истории науки и логике.

Установлено, что, не смотря на широкое поле исследовательских интересов философа, в частности, историко-философской тематики, главным философским увлечением ученого стала античная и немецкая классическая философия. Подтверждением этому есть огромное количество работ, посвященных этой тематике, многоаспектность и глубина исследования именно этих эпох. Среди историков античной философии В. Асмус остается одним из наиболее глубоких знатоков. Благодаря тщательной исследовательской работе, широкой философской эрудиции, фундаментальному знанию историко-философского материала, работы В. Асмуса и сегодня составляют теоретический интерес и востребованы как в научном, так и в учебном плане.

В работе показано, что основным заданием историко-философской науки для В. Асмуса является изучение закономерностей развития предметно-проблемного поля философии, а основные методы, применяемые философом, являются методы культурно-исторического, проблемно-категориального и биографического анализа. При этом доказывается, что все работы В. Асмуса объединяет постановка и решение теоретических проблем историко-философской науки, основными из которых являются проблема социально-культурной обусловленности историко-философского процесса, содержание которой раскрывается в полемике с А. Варьяшем, проблема традиции (соотношение непрерывного и дискретного) в истории философии, проблема неравномерности развития философской проблематики в истории философии.

Философское наследие В.Ф. Асмуса, его историко-философские исследования, выявленные им проблемы, сформулированные им принципы и подходы к изучению истории философии, сохраняют свою актуальность и востребованность в современной украинской и мировой философии.

Ключевые слова: история философии, историко-философская традиция, методология историко-философского исследования, непрерывное и дискретное в истории философии, единство исторического и логического, имманентная критика.

Nych T.V. Historically-philosophical conception of V. Asmus. - Manuscript.

A thesis to obtain an academic degree of Candidate of Philosophic Science in the Specialty 09.00.05 - history of philosophy. - Kyiv Taras Shevchenko National University, - Kyiv, 2011.

The thesis is dedicated to research of historical-philosophical concept of V. Asmus, theoretical reconstruction of the integral system of historical-philosophical views of the thinker, its theoretical and methodological principles that could form the basis for traditions of modern research of the national philosophy and its history. Conditions of formation of V. Asmus as a philosopher were clarified, historical-philosophical legacy of the thinker was researched, the place and the role of V. Asmus in domestic and world history of philosophy were determined.

Works of V. Asmus include development of its holistic historical_philosophical teaching, which covers theoretical and methodological problems, a set of specific researches in the history of antique philosophy, the history of German classical philosophy, history of esthetics, logic and history of science. It is proved that today the historical-philosophical researches and theoretical achievements of V. Asmus are still actually to different areas of philosophical knowledge.

Key words: history of philosophy, historical_philosophical tradition, the methodology of historical_philosophical researches, continuous and discrete in the development of philosophy, historical and logical integrity, immanent criticism.

Размещено на Allbest.ru