Міфотворчість сучасних мусульманських еліт як соціальна дія

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний авіаційний університет

УДК 165.91:297(043.3)

09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії

кандидата філософських наук

МІФОТВОРЧІСТЬ СУЧАСНИХ МУСУЛЬМАНСЬКИХ ЕЛІТ ЯК СОЦІАЛЬНА ДІЯ

Аулін Олександр Анатолійович

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі соціології та соціальних технологій Гуманітарного інституту Національного авіаційного університету, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник: доктор філософських наук, доцент Полисаєв Олександр Павлович, Національний авіаційний університет, завідувач кафедри соціології та соціальних технологій.

Офіційні опоненти:

- доктор філософських наук, професор Лубський Володимир Іонович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри релігієзнавства.

- кандидат філософських наук, старший науковий співробітник Кирюшко Микола Іванович, Інститут політичних і етнонаціональних досліджень імені І.Ф. Кураса НАН України, провідний науковий співробітник.

Захист відбудеться "16" вересня 2011 року о 14°° годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.062.10 Національного авіаційного університету, 03680, м. Київ, проспект Космонавта Комарова, 1, ауд. 8. 1007.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного авіаційного університету, 03680, м. Київ, проспект Космонавта Комарова, 1.

Автореферат розісланий "11" серпня 2011 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Л.А. Ороховська

Анотації

Аулін О.А. Міфотворчість сучасних мусульманських еліт як соціальна дія. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії. - Національний авіаційний університет, Київ, 2011.

Дисертаційна робота будується на соціокультурному аналізі сучасної міфотворчості мусульманських еліт, що здійснюється в контексті соціальної дії. На основі робіт вітчизняних і закордонних учених проаналізовані головні наукові підходи до вивчення згаданого феномену з часів античності (в рамках різних шкіл і теорій міфу), розглянуті концепції, в яких знайшли розкриття значущі моменти міфотворчості в контексті ісламської соціальної дійсності постколоніального періоду.

Соціальна міфотворчість розглядається як спосіб легітимації й збереження влади мусульманськими елітами за рахунок створення когнітивних і поведінкових стереотипів підпорядкування для подальшого утвердження у свідомості широких мас. З'ясовані умови, що сприяють активізації соціальної міфотворчості, та особливості її функціонування в ісламському середовищі. Охарактеризовані основні механізми соціальної мотивації народних мас ісламськими елітами. Для аналізу міфологічних текстів запропонована принципова схема соціальної міфотворчості. Представлена авторська періодизація процесу модернізації в ісламському світі та його основних соціокультурних парадигм.

Ключові слова: міфотворчість, соціальна дія, архетип, стереотип, міфологічні образи, модернізація, мусульманські еліти.

Аулин А.А. Мифотворчество современных мусульманских элит как социальное действие. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата философских наук по специальности 09.00.03 - социальная философия и философия истории. - Национальный авиационный университет, Киев, 2011.

Диссертационная работа строится на социокультурном анализе современного мифотворчества мусульманских элит, которое осуществляется в рамках социального действия. На основе работ отечественных и зарубежных авторов проанализированы основные научные подходы к изучению данного феномена со времен античности (в рамках различных школ и теорий мифа), рассмотрены концепции, которые позволяют осветить значимые моменты мифотворчества в постколониальной исламской социальной действительности.

Современное мифотворчество рассматривается как способ легитимизации и сохранения власти мусульманскими элитами за счет создания когнитивных и поведенческих стереотипов подчинения для последующего укоренения в сознании широких масс. Выяснены условия, содействующие активизации социального мифотворчества, и особенности его функционирования в исламской среде. Охарактеризованы основные механизмы социальной мотивации народных масс исламскими элитами.

Для использования при анализе мифологических текстов представлена оригинальная принципиальная схема социального мифотворчества. В соответствии с ней процесс создания новых мифов осуществляется по следующему алгоритму: культурный архетип > созданные на его основе мифологические образы > когнитивный и поведенческий стереотипы. Первый элемент этой схемы является формой с максимально обедненным содержанием, которая задает определенный тип восприятия действительности, а также сценарий соответствующих ему социальных действий. Второй - мифологические образы, которые подбираются мифотворцем для достижения выбранной им цели и соответствуют базовому культурному архетипу. Последний элемент - укоренение в коллективном сознании когнитивных и поведенческих стереотипов, которые детерминируют умственную и другие виды деятельности индивида. Для наполнения содержанием архетипических форм используются авраамические и общие для определенного этноса мифологические образы исламской и доисламской эпох, дополненные либерально-демократическими ценностями. Наличие в этих синкретических конструкциях авраамических образов, общих для христианской и исламской цивилизаций, позволяет осуществлять достаточно логичный формальный переход к западным ценностям, как элементу модернизационных устремлений мусульманских элит. Цель такого социального действия - укоренение в коллективном сознании стереотипных представлений о том, что власть дана элитам трансцендентными силами либо добровольно делегирована народом. Поэтому подчинение каждого члена социума воле правителя, которая является синтезом мусульманских и западных интенций, безальтернативно. В результате исламские ценности и традиции становятся сущностными атрибутами государства и общества, а либерально-демократические - декларативными.

Предложена периодизация процесса модернизации в исламском мире с указанием его основных социокультурных парадигм. Проанализирована специфика влияния мифотворчества исламских элит на украинских мусульман. При этом исследовано мифотворчество как исламских элит иностранных государств (оказывающих значительное влияние на культурные и социально-политические процессы, происходящие в среде украинских мусульман), так и собственно исламских элит в Украине.

Показано, что современное мифотворчество исламских элит в украинских условиях проявляется в попытках укоренения в мусульманской среде мифологических конструкций, разработанных арабской, турецкой и иранскою элитами. Одновременно происходит противодействие этому процессу со стороны местных мусульманских элит.

Социальное мифотворчество исламских элит в Украине имеет схожие черты с подобными социокультурными феноменами в иных странах со значительным количеством мусульманского населения. Оно имеет выраженный мессианский характер и осуществляется в рамках концепции "двойственной истины". Последняя была разработана средневековыми исламскими мыслителями и предусматривает дифференциацию мусульман по уровню доступа до критично важной для социума информации. Так же как в других исламских сообществах мифотворчество мусульманской политической и интеллектуальной элиты в Украине направлено, прежде всего, на создание условий для удержания и укрепления собственной власти с опорою на исламские традиции. Однако доминирующим в таких конструкциях является рациональный элемент, характерный для идеологических построений западных интеллектуалов.

В диссертационном исследовании раскрыто содержание понятий "социальное мифотворчество", "социальное действие", "модернизация", "социальная мотивация".

Также предложено определение мифотворчества современных мусульманских элит как социального действия, направленного на формирование у народных масс когнитивных и поведенческих стереотипов подчинения за счет объективации в коллективном сознании архетипических структур из коллективного бессознательного. Данный процесс осуществляется в виде произвольной актуализации общей архетипической парадигмы путем раскрытия в форме разновременных мифологических образов отдельных элементов вышеуказанных структур.

Ключевые слова: мифотворчество, социальное действие, архетип, стереотип, мифологические образы, модернизация, мусульманские элиты.

Aulin А.A. Myth-making of modern moslem elites as social action. - Manuscript.

The thesis on reception of a scientific degree of the candidate of philosophical sciences on the speciality 09.00.03 - social philosophy and philosophy of the history. - National Aviation University, Kyiv, 2011.

The thesis is built on the sociocultural analysis of modern myth-making of moslem elites, which is carried out within the framework of social action. On the basis of works of domestic and foreign scientists the basic scientific going near the study of the mentioned phenomenon from times of antiquity (in measures of different schools and theories of myth), examine conceptions which allow to light up the meaningful moments of myth-making in the context of islam social reality of postcolonial period.

Social myth-making is examined as method of legitimation and maintainance of power by moslem elites for an account of making of cognitive and behaviorical stereotypes of submission is for a subsequent taking root in the consciousness of folk masses. Terms are found out, that activations of social myth-making and feature of its functioning promote in islam environment. The basic mechanisms of social motivation of folk the masses are described by islam elites. For the analysis of mythological texts the original of principle chart of social creating of myths is offered. The author division into the periods of process of modernization in the islam world and of its basic sociocultural paradigms are presented.

Keywords: myth-making, social action, archetype, stereotype, mythological offenses, modernization, moslem elites.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. У сучасній Україні мусульмани є однією з найактивніших соціальних груп населення, яка відчуває значного культурного та ідеологічного впливу з боку закордонних ісламських еліт. Внаслідок цього виникає необхідність філософського осмислення найважливіших суспільних процесів, що відбуваються в сучасному мусульманському світі, зокрема, соціальної міфотворчості.

Сьогодні ісламська община (умма) має значний демографічний, культурний та економічний потенціал. Проте, як зазначає більшість мусульманських авторів, у ХХІ сторіччі умма знаходиться в кризовому стані. Природним виходом зі згаданої ситуації є модернізація мусульманського світу, яка стає домінантою суспільного розвитку сучасної умми. Основна функція модернізаційних перетворень полягає у створенні умов для адекватної реакції на виклики навколишнього середовища за рахунок науково-технічних, політичних і культурних запозичень та освоєння інновацій. В ідеологічному супроводі процесів реформування в ісламських країнах активно використовується соціальна міфотворчість. З її допомогою відбувається ефективне об'єднання широких мас довкола модернізаційних концепцій, запропонованих елітами, з метою запровадження в життя масштабних перетворень, а також адаптації індивіда до існуючого стану речей і зняття соціальної напруженості. Через практичну відсутність в уммі реального громадського контролю за діяльністю правлячих кіл останні можуть використовувати потенціал соціуму для досягнення власних вузькокорпоративних цілей, основною з яких є легітимація своєї влади.

В умовах сьогодення формування мусульманськими елітами національних міфологічних систем часто супроводжує утворення нової незалежної держави. За подібних обставин стає можливим підштовхування народних мас, мобілізованих за допомогою міфотворчості, до конфронтації з представниками інших етносів і конфесій задля досягнення преференцій з боку центральної влади в поліетнічних країнах. У контексті запобігання подібному розвитку ситуації становить інтерес науковий аналіз міфотворчості сучасних мусульманських еліт з метою з'ясування характеру та основної спрямованості дій, які можуть бути ним викликані.

На даний момент існує обмежена кількість наукових робіт, присвячених саме проблемі міфотворчості. Крім того, у наявних працях міфотворчість не досліджується в рамках соціальної дії. Через це суттєво знижується ефективність вивчення згаданого феномену у цілому. Тому в дисертації основну увагу зосереджено на аналізі праць учених (насамперед філософів і соціологів), в яких розглядаються істотні моменти для дослідження міфотворчості: Р. Барта, С. Булгакова, М. Вебера, Л. Дротянко, М. Еліаде, Е. Касірера, А. Кольєва, П. Кравченка, С. Кримського, Дж. Кемпбелла, Ю. Левенця, К. Леві-Строса, О. Лосєва, В. Ляха, О. Полисаєва, О. Ранка, Ж. Сореля, Т. Суходуб, К. Флада, Дж. Фрезера, К. Хюбнера, А. Цуладзе, І. Чорноморденка, Ю. Шайгородського, В. Шедякова, М. Шестова, К. Юнга та інших.

Основні аспекти суспільного життя мусульманського світу знайшли своє відображення у дослідженнях багатьох вітчизняних і закордонних ісламознавців, у тому числі: М. Альфакі, В. Бартольда, Г. Грюнебаума, Дж. Еспозіто, Р. Жангожи, Р. Ірвіна, М. Кеппеля, М. Кирюшка, З. Левіна, А. ан-Наїма, С. Насра, Ф. Пертеса, М. Степанянц, Д. Сурделя, Ж. Сурдель, Л. Сюкіяйнена, М. Муктадар Хана, І. Фадєєвої, С. Хука та інших. Також слід враховувати, що "ісламський" і "міфологічний" дискурси мають порівняно мало точок перетину. Філософи, соціологи, психологи, політологи й культурологи, які зробили значного внеску у вивчення міфу, не розглядали міфотворчість як окремий соціокультурний феномен мусульманському світу. Схожа ситуація склалася також у вітчизняному та закордонному ісламознавстві. Виключенням є лише праці російських авторів Л. Климовича, А.В. Полосіна та українського вченого В. Лубського.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в межах державної теми кафедри соціології та соціальних технологій Гуманітарного інституту Національного авіаційного університету "Соціальна політика: стратегія та основні шляхи реалізації в практиці соціальної роботи" (№ 66/12.02.03). Тема дисертації затверджена вченою радою Гуманітарного інституту Національного авіаційного університету 09 лютого 2011 р., протокол № 5.

Метою дослідження є здійснення філософського аналізу міфотворчості мусульманських еліт (найактивніша фаза якої припадає на період модернізаційних перетворень) в єдності структурних і функціональних характеристик цього процесу.

Визначена мета зумовила необхідність розв'язування таких основних завдань:

– запропонувати шляхи вдосконалення методології пізнання сутності та засад міфотворчості мусульманських еліт як соціальної дії;

– дослідити місце соціальної міфотворчості мусульманських еліт у реформуванні сучасного ісламського світу у соціальних процесах, що відбуваються в Україні;

– запропонувати шляхи організації вивчення форм соціальної дії ісламських еліт, що спричиняють появу соціальних міфів мусульман;

– визначити своєрідність соціальної міфотворчості мусульманських еліт як цілісної системи;

– з'ясувати залежність рис сучасної міфотворчості мусульманських еліт від соціального статусу мусульманської спільноти, яка є більшістю або меншиною в країні.

Об'єктом дослідження є міфотворчість сучасних мусульманських еліт як соціально-філософський феномен.

Предмет дослідження - зміст, специфіка і функціональні особливості міфотворчості мусульманських еліт як елемента соціальної дії в сучасних умовах, стрижнем яких є модернізаційні процеси, що відбуваються в уммі.

Методологічна база. Виходячи з мети та завдань дисертації, автором було використано методи соціокультурного й системного аналізу,

діалектичний, порівняльний, структурно-функціональний, а також герментевтичний методи із застосовуванням соціально-філософського, історичного й логічного підходів.

У рамках діалектичного методу існуючі міфи розглядаються в дисертації як теза, когнітивний аналіз на основі раціонального освоєння феномену міфу виступає в ролі антитези. Синтез полягає у з'ясуванні позитивних і негативних наслідків розвитку умми у відповідності до соціокультурної парадигми, сформованої з використанням продуктів міфотворчої діяльності. За допомогою соціокультурного аналізу міфотворчість вивчається як культурний феномен у співвіднесенні з соціальною реальністю, обмеженою рамками соціальної дії. Системний аналіз застосований для дослідження суб'єкта (актора) та об'єкта міфотворчості, її мотивів і нормативних орієнтацій, умов та засобів, які утворюють ситуацію соціальної дії, а також цілей і результатів останньої. Структурно-функціональний метод ужитий для вивчення структури соціальної міфотворчості, а також умов і принципів її використання мусульманськими елітами під час модернізаційних процесів. З метою розкриття сутності генези й розвитку концепцій міфотворчості застосовано порівняльний метод, що дало змогу шляхом співставлення з'ясувати спільні та відмінні риси древньої й сучасної міфотворчості, а також виокремити особливості діяльності мусульманських міфотворців. За допомогою герментевтичного методу проведено аналіз та інтерпретовано міфологічні тексти задля виявлення культурних архетипів, на основі яких вони були створені, характеру їх міфологічно-образного наповнення, а також прихованої спрямованості міфотворчого процесу на формування відповідних когнітивних і поведінкових стереотипів. Згідно з викладеним, аналіз міфотворчості може бути спрямованим на міфокреативний процес, суб'єктно-об'єктні відносини, розгортання системи суперечностей тощо, але в рамках завдань даного дослідження міфотворчість розглядається передусім як соціальна дія. Останнє викликано тим, що у випадку, коли суб'єктом створення міфів є сучасні ісламські еліти, міфотворчість стає інструментом впливу на решту мусульманського суспільства задля досягнення заздалегідь прогнозованих цілей, основні з яких - здобуття та утримання влади.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертаційне дослідження є практично першою в Україні роботою, присвяченою феномену соціальної міфотворчості мусульманських еліт. Автором визначено функціональну значущість концептуальних і смислових елементів культурологічних, політичних та етичних елементів міфосвідомості мусульман, типологічні риси соціальної ісламської міфотворчості, а також запропонована класифікація останніх. У рамках дослідження обґрунтовано низку положень, які відзначаються елементами наукової новизни і виносяться на захист:

Вперше:

– з'ясовано, що функціонування сучасної мусульманської міфотворчості як соціальної дії відбувається в контексті послідовного сходження від культурних архетипів, тобто поєднань форм колективних уявлень із максимально збідненим змістом і сценаріїв їх розкриття, до міфологічних образів, які наповнюють змістом останні, а згодом до когнітивних і поведінкових стереотипів;

– досліджено, що еліти мусульманської спільноти в Україні з початку 1990-х років продукують зародки власних соціально-міфологічних систем. Це відбувається під різнозначними впливами міфологічних конструкцій, запропонованих турецькою, арабською, а також іранською елітами, що ускладнює процес соціальної міфотворчості місцевих мусульманських еліт.

Отримали подальший розвиток:

– базові положення вчення М. Вебера про рівні та детермінацію соціальної дії, накладання матриці якої дозволило визначити форми соціальної дії ісламських еліт, що спричинили появу соціальних міфів мусульман;

– дослідження українських та іноземних ісламознавців стосовно специфіки функціонування соціальної міфотворчості мусульманських еліт як цілісної системи, що забезпечує консолідацію суспільства й стабільність існування державних інститутів в окремих країнах, а також є активним компонентом трансформації форм державного правління.

Уточнено:

– залежність рис сучасної міфотворчості мусульманських еліт від соціального статусу мусульманської спільноти, яка є більшістю або меншиною в країні: в країнах з мусульманською більшістю у багатьох випадках результатом міфотворчості ісламських еліт стає створення нової держави або перехід влади до нової еліти.

Теоретичне значення дослідження визначається тим, що його матеріали можуть бути використані для подальшого вивчення міфотворчості як окремого соціокультурного феномену на тлі незначної кількості вітчизняних та закордонних робіт, в яких предметом наукової розвідки є саме соціальна міфотворчість. Певний інтерес може викликати розроблена автором принципова схема соціальної міфотворчості: культурні архетипи > міфологічні образи > когнітивні та/або поведінкові стереотипи. Також є можливим застосування в подальшому запропонованої автором періодизації основних етапів соціальної трансформації ісламського світу й соціокультурних парадигм його розвитку. Це стосується також дослідження мусульманських еліт у контексті аналізу їх впливу на інші верстви суспільства та участі в модернізаційних процесах, зокрема, в Україні.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що основні теоретичні положення й практичні рекомендації дисертації можуть використовуватися у науковій та педагогічній діяльності, зокрема, при розробці й викладанні спецкурсів, які присвячені проблемам соціальної міфотворчості.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою. Висновки і положення наукової новизни зроблені автором на основі власних результатів, отриманих у процесі дослідження.

Апробація результатів дослідження. Основні положення й висновки дисертаційного дослідження обговорювалися на методологічних семінарах кафедри соціології та соціальних технологій Гуманітарного інституту Національного авіаційного університету, а також на міжнародній науковій конференції "Дні науки філософського факультету - 2009" Київського національного університету імені Тараса Шевченка (м. Київ, 2009); конференції відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України "Іслам у сучасному світі та в Україні" (м. Київ, 2009); науково-практичній конференції "Гармонізація науки і вищої освіти в інформаційному суспільстві" (м. Київ, 2009); міжнародній науковій конференції "Проблеми гармонізації традиційних і новітніх бібліотечно-інформаційних ресурсів (м. Київ, 2008); круглому столі "Соціально-психологічні технології формування громадської думки: проблеми ефективності" (м. Київ, 2010); міжнародній науковій конференції "Іслам в Європі: вчора, сьогодні, завтра" (м. Київ, 2011).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладені автором у 8 наукових публікаціях, 5 з яких - статті у збірниках, зареєстрованих ВАК України фаховими з філософських наук, 3 - тези, опубліковані в матеріалах наукових конференцій.

Структура дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, що поділяються на підрозділи, висновків та списку використаних джерел (197 позицій, в тому числі іноземною мовою - 5 джерел). Загальний обсяг дисертації - 192 сторінки, основна частина - 175 сторінок.

Основний зміст роботи

У "Вступі" обґрунтовується актуальність теми дослідження, визначається ступінь розробленості обраної теми у вітчизняній та зарубіжній літературі, сформульовані мета і завдання роботи, наводяться положення і висновки, що містять елементи наукової новизни, розкривається практична значущість дослідження, форми апробації роботи.

У першому розділі - "Міфотворчість як соціальна дія: теоретичний і методологічний аспекти дослідження" автором розглядаються різні наукові підходи та напрями досліджень міфу, виокремлюються моменти, які безпосередньо стосуються соціальної міфотворчості, розкривається сутність останньої в контексті соціальної дії, пропонується принципова схема аналізу процесу соціальної міфотворчості, а також розкривається теоретико-методологічна база дослідження.

У підрозділі 1.1. - "Соціокультурний концепт міфотворчості" акцентується увага на наявності багатьох підходів до вивчення міфів, аналізуються основні моменти антропологічного, лінгвістичного, психологічного, соціологічного, соціально-філософського й структурно-функціонального напрямів дослідження міфів, на основі чого виокремлюються основні риси соціальної міфотворчості в рамках культурного, історичного та інституційного дискурсів. Також визначаються методологічні засади вивчення феномену соціальної міфотворчості.

З'ясовано, що міфотворчість є трансісторичним феноменом. Міфоґенеза може мати як спонтанний, так і цілеспрямований характер. Виникнення міфів пов'язується з трансцендентними (ірраціональними) й іманентними (раціональними) імпульсами. Процес створення міфів співвідноситься з колективною свідомістю, в якій відбуваються міфокреативні процеси. У цілому, погоджуючись з такою позицією, автор водночас наголошує на переважно індивідуальному характері міфотворчості сучасних мусульманських еліт, яка значною мірою зорієнтована на власні вузькокорпоративні інтереси і здійснюється окремими міфотворцями з подальшим утвердженням створених міфів у колективній свідомості.

Також пропонується схема сучасної міфотворчості, яка має такий вигляд: культурний архетип > створені на його основі міфологічні образи > когнітивний і поведінковий стереотипи.

У підрозділі 1.2. - "Специфіка сучасної міфотворчості як соціальної дії" автором розкрито сутність соціальної дії як формоутворюючого елемента міфотворчості. При цьому, зокрема, зазначається, що сучасна міфотворчість у рамках соціальної дії може розглядатися як форма розв'язання суспільних проблем, в основі яких лежить зіткнення інтересів і потреб основних сил суспільства, на користь однієї з них за рахунок здійснення латентного впливу на обраний об'єкт (тобто іншу силу). В результаті проведення системного аналізу зазначений феномен отримує вигляд сукупності бінарних опозицій, між якими вибудовуються різні види зв'язків і відносин у контексті особової, соціальної й культурної підсистем дії: суб'єкт (актор) і об'єкт; мотив і нормативні орієнтації; умови та засоби, складові ситуації дії; мета й результат соціальної дії.

Суб'єктом міфотворчості в контексті соціальної дії є представники політичної, релігійної та інтелектуальної еліти, об'єктом - решта соціуму. У процесі їх взаємодії вибудовуються суб'єктно-об'єктні відносини, що передбачають вплив з боку еліт на народні маси й зворотну реакцію останніх, на підставі чого, зокрема, відбувається корегування міфологічних конструкцій і пов'язаних з ними іміджевих компонентів в інтересах еліт. При цьому елітами використовуються виокремлені М. Вебером цілераціональний, ціннісно-раціональний, афективний та традиційний мотиви соціальної дії, які найчастіше застосовуються міфотворцями комплексно.

У темпоральному плані сучасна міфотворчість як соціальна дія скерована в основному на очікувану в майбутньому поведінку об'єкта й водночас спирається на культурні прецеденти в минулому. Як медіатор між цими двома точками часового континіуму використовується сьогодення для мотивації подальших дій.

У другому розділі - "Соціальна роль міфотворчості в ісламському світі" у соціокультурному контексті розглядається своєрідність функцій міфотворчості в мусульманському середовищі, аналізується значення й специфіка соціальної міфотворчості в межах ісламського світу, а також досліджується процес створення сучасних міфів у рамках мотивації мусульманських громад.

У підрозділі 2.1. - "Функції міфотворчості в сучасному мусульманському суспільстві" показано, що функції соціальної міфотворчості в ісламському світі та інших цивілізаційних об'єднаннях істотно не відрізняються. Вони полягають у створенні та утриманні в бутті нових міфологічних уявлень про існуючу об'єктивну реальність і витисненні попередніх в інтересах однієї з соціальних груп. Ці уявлення мають колективний характер, формуються у вигляді відповідних когнітивних та поведінкових стереотипів і вкоріняються в колективній свідомості, яка має значний вплив на індивідуальну. Вони базуються на міфологічних системах соціуму, що вибудовуються шляхом створення нових міфів і реактуалізації тих, які з'явилися раніше, з метою спонукання однієї частини суспільства до соціальних дій на користь іншої (головним чином це стосується питання легітимації влади еліти).

Основна мета таких соціальних дій - це укорінення в колективній свідомості стереотипних уявлень про те, що влада надана елітам трансцендентними силами або добровільно делегована народом. Матриця подібних міфологічних комплексів формується в переломні моменти історії соціуму, коли відбуваються кардинальні соціальні трансформації в політичній, культурній, соціальній та інших важливих сферах. Водночас здійснюється поступове витіснення аж до знищення попередніх міфологічних систем.

У підрозділі 2.2. - "Особливості процесу створення міфів в ісламському середовищі" йдеться про те, що існування специфічних рис мусульманської міфотворчості викликане насамперед функціональною спрямованістю цього соціокультурного феномену в ісламському світі, специфікою його етнічної, соціокультурної та ідеологічної бази, порівняно пізнім часом виникнення Халіфату, а також характером подальшої ісламізації великої кількості неарабських народів. При цьому звертається увага на те, що одним із головних завдань, які вирішуються за допомогою соціальної міфотворчості в країнах ісламу, є легітимація влади правлячих еліт, зокрема, шляхом обґрунтування її сакрального характеру. Зазначається, що міфотворчість супроводжує процеси ісламського державотворення, починаючи з Халіфату й до сьогодення.

Культурним ядром ісламської міфотворчості є Коран, що містить в собі нову систему світоглядних знань, і Сунна Пророка, яка пропонує базові засади соціального світоустрою. Основні сюжети ісламської міфотворчості пов'язані з діяннями та повчаннями пророків, праведних халіфів, видатних діячів мусульманського світу. У створенні міфів також використовуються елементи, які віддзеркалюють регіональну специфіку доісламської доби.

Внаслідок неподоланих до кінця родоплемінних відмінностей у процесі виникнення й подальшого існування умми на один із головних атрибутів соціальної міфотворчості перетворилися трайбалістські тенденції, загострені релігійними розколами. Ідеологічним стрижнем соціальної міфотворчості умми є іслам, за догматами якого відбувалися відбір з інших міфологічних систем окремих елементів та їх адаптація відповідно до соціокультурних потреб мусульманського суспільства. Згадана релігійна система й сьогодні виконує регулятивну функцію у всіх важливих сферах життєдіяльності умми, завдяки чому, зокрема, неможлива жорстка диференціація мусульманських міфів на релігійні і політичні, традиційна для країн Заходу.

У підрозділі 2.3. - "Соціальна міфотворчість у контексті мотивації мусульманських громад" досліджується вплив цілераціональних, цінностно-раціональних, афективних і традиційних мотивів на широкі верстви суспільства і самих міфотворців. У результаті доведено, що діяльність останніх базується переважно на цілераціональних мотивах, заснованих на очікуванні певної поведінки інших людей і використанні її як засобу для досягнення своєї раціонально поставленої й продуманої мети. Коли об'єктом міфотворчості виступають народні маси відносно них застосовуються всі зазначені види мотивації з домінуючою роллю афективного й традиційного. Метою такої соціальної дії є формування когнітивних і поведінкових стереотипів підкорення. Протікання цих процесів має універсальний характер і суттєво не відрізняється в країнах ісламської та інших культур.

Основні зусилля сучасних міфотворців сконцентровані на стимуляції таких дій об'єкта впливу, які наближені до реактивного наслідування, тобто автоматичного емоційно-афективного реагування на звичне подразнення в напрямі раніше засвоєної настанови, для якого не існує перешкод. Задля досягнення цієї мети міфотворцями активно застосовуються техніки, засновані на психоаналізі, політичних технологіях і нейролінгвістичному програмуванні, зорієнтовані не на розум, а на інстинкти в контексті афективної й традиційної мотивації. Одним з основних методів міфотворців, які експлуатують у своїй діяльності традиційну та афективну мотивацію, є підтримка існуючих і формування нових традицій у рамках відповідного міфологічного комплексу, ядром якого стають міфи, створені на основі ідеологічних і релігійних систем. Основна функція таких міфів полягає в легітимації влади політичного лідера та обґрунтуванні необхідності підпорядкування народних мас останній.

У третьому розділі - "Соціальна міфотворчість мусульманських еліт у сучасних умовах" розкривається значення міфотворчості як соціальної дії на сучасному етапі розвитку умми, одним з основних атрибутів якого є модернізаційні процеси, в тому числі у контексті сучасних соціальних реалій українського суспільства.

У підрозділі 3.1. - "Основні етапи соціальної трансформації ісламського світу" у рамках рефлексії найважливіших соціокультурних процесів, що відбуваються в уммі, значна увага приділяється феномену модернізації. Останній розглядається як складова частина загального соціально-історичного процесу й домінанта суспільного розвитку сучасної умми. Основна функція подібних соціальних перетворень полягає у створенні умов для адекватної реакції соціуму на виклики навколишнього середовища. Тривалість темпорального континіуму даного процесу визначається з моменту отримання незалежності більшістю мусульманських країн і оформлення відповідної теорії (середина XX сторіччя) до наших днів. Його механізм детермінується як культурне запозичення та освоєння зовнішніх інновацій. мусульманський міфотворчість еліта стереотип

Необхідність модернізації умми диктується соціальною кризою в мусульманському середовищі, яка набуває системного характеру, про що свідчать, зокрема, сучасні події в країнах Північної Африки та Близького Сходу. При цьому на основі аналізу концепцій мусульманських мислителів ХІХ-ХХ сторіч обґрунтовується висновок про те, що перехід на якісно новий рівень процесу реформування мусульманського світу можливий у разі комбінації внутрішніх ресурсів мусульманських держав і реальної допомоги Заходу в інноваційній сфері. Однією з основних умов успішних соціальних перетворень в уммі є відмова Заходу від подвійних стандартів у відносинах зі світом ісламу, які часто виявляються у вибірковому застосуванні демократичних принципів.

У підрозділі 3.2. - "Значення соціальної міфотворчості у реформуванні умми" зазначається, що головна роль міфотворчості у трансформаційних процесах, що відбуваються в уммі, полягає в об'єднанні широких мас навколо модернізаційних концепцій, запропонованих елітами з метою втілення у життя масштабних соціальних, економічних, політичних і культурних реформ, а також для примирення індивіда з існуючим станом речей і зняття соціальної напруженості в кризові моменти. У зв'язку з цим діяльність міфотворців спрямована на забезпечення легітимації влади правлячих еліт у період реформування за рахунок створення та утримування в бутті відповідної частини міфологічної системи соціуму.

Цей процес здійснюється шляхом продукування нових міфів і видозмінення існуючих з метою спонукання однієї частини суспільства (народних мас) до дій або бездіяльності в інтересах іншої (еліт) у ході соціальної модернізації чи навіть її імітації. Автор звертає увагу на те, що міфотворчість може відігравати позитивну роль у трансформаційних процесах, якщо соціальні реформи проводяться в інтересах всього суспільства (наприклад, у Малайзії), та негативну, коли відбувається імітація модернізації на зразок туркменської за часів правління С. Ніязова.

У підрозділі 3.3. - "Міфотворчість мусульманських еліт як соціальна дія в сучасному українському суспільстві" розглядається специфіка цього соціокультурного феномену з урахуванням впливу на українських мусульман соціальних міфів, створених у закордонних ісламських ідеологічних центрах, а також представниками місцевих еліт. При цьому зазначається, що своєрідність сучасної міфотворчості іноземних мусульманських еліт полягає в її месіанському характері й здійсненні на основі концепції "подвійної істини", розробленої середньовічними ісламськими мислителями, але в рамках соціальної дії, для якої визначальним є раціональний компонент, характерний насамперед для ідеологічних побудов західних інтелектуалів.

Сьогодні для мусульманських держав конкуренція із Заходом ускладнена практично у всіх сферах за винятком духовної. Внаслідок цього іслам стає потужним засобом культурно-політичної ідентифікації, який за значенням і глобальністю впливу можна порівняти водночас із західним християнством та лібералізмом. Іноземними ісламськими ідеологічними центрами, насамперед арабським (Саудівська Аравія та інш.), іранським і турецьким, які конкурують один з одним, за допомогою міфологічних конструкцій постійно здійснюється вплив на українських мусульман. З боку мусульманських еліт України спостерігається протидія цьому процесу.

У середовищі останніх (насамперед кримських татар) формування міфологічних комплексів у цілому схоже з подібними процесами в центральноазіатських республіках колишнього СРСР. Про це, зокрема, свідчать етноцентризм, системний характер згаданого соціокультурного феномену, його протікання в рамках модернізаційних перетворень, а також маскування національною елітою цілераціональної складової власної міфотворчості за рахунок концентрації основної уваги мас на ціннісно-раціональній.

Специфіка міфотворчості кримськотатарської еліти в Україні полягає в спробах створення подвійних когнітивних стереотипів сприйняття історичного минулого свого народу. З одного боку, декларується прихильність ісламській солідарності. З іншого - спостерігаються намагання дистанціонуватися від загальнотюркської етнічної бази в контексті протидії іноземним впливам. Така ситуація виглядає дещо дивною на тлі тісних кримськотатарсько-турецьких культурних і політичних контактів. Водночас властивий міфу синкретизм достатньо успішно згладжує ці суперечності, а цілком раціональний підхід кримськотатарської еліти до створення національної міфологічної системи дозволяє детермінувати цей феномен як соціальну дію.

У "Висновках" узагальнені теоретичні та практичні результати дослідження сучасної міфотворчості мусульманських еліт, зокрема, її впливу на розвиток важливих суспільних процесів в Україні у рамках соціальної дії, запропоновано перспективні напрями досліджень.

У результаті опрацювання робіт вітчизняних і зарубіжних авторів на підставі власних умовиводів з'ясовано, що:

- соціальна міфотворчість має трансісторичний характер і активізується в переломні моменти буття соціуму;

- головною метою сучасної міфотворчості мусульманських еліт є створення умов для легітимації власних претензій на владу в суспільстві (згідно з цим основні функції соціальної міфотворчості в уммі полягають у створенні та утриманні в бутті нових міфологічних уявлень про існуючу соціальну реальність і витісненні з колективної свідомості попередніх міфологем);

- у структурному плані сучасна міфотворчість мусульманських еліт найчастіше реалізується під час формування національних міфологічних систем, що зазвичай супроводжує модернізаційні процеси в контексті створення нової держави або легітимації зміни влади;

- у темпоральному аспекті сучасна міфотворчість як соціальна дія скерована в основному на очікувану у майбутньому поведінку об'єкта й водночас спирається на культурні прецеденти в минулому. Як медіатор між цими двома точками часового континіуму використовується сьогодення для мотивації наступних дій;

- інформаційними джерелами соціальної дії як аспекту міфотворчості є відомості зі всіх сфер життєдіяльності соціуму, які оформлені у вигляді міфів і зорієнтовані на очікувану реакцію об'єктів соціальної дії;

- соціальна міфотворчість мусульманських еліт є одним із проявів ідеологічної конкуренції із Заходом, має месіанський характер, відбувається на тлі модернізаційних процесів, ґрунтується на концепції "подвійної істини", побудованої на домінанті ісламу, й водночас здійснюється в рамках суто раціональної соціальної дії, притаманної насамперед ідеологічним побудовам інтелектуалів, прихильників західно-християнської культурної традиції.

У процесі з'ясування сутності сучасної міфотворчості розглянуті такі основні атрибути цього соціально-філософського феномену, як: уявлення про рівність частини цілому, етноцентризм, активне використання бінарних опозицій, перетворення природного в надприродне, заміна позитиву негативом (і навпаки), зміна функції мови з описової на емоційну, синкретизм, а також надання образу правителя енергетики попередніх поколінь. При цьому встановлено, що в сучасній міфотворчості аксіологічно протилежно марковані протиставлення долаються культурним героєм, образ якого є центральним у міфологічних конструкціях мусульманських еліт. Він створюється в рамках мономіфу, ядро якого вибудовується на основі обряду переходу - перетворення пересічної людини в надлюдину. Під час реактуалізації прадавніх міфів і створення нових акцентується увага на позитивних особистих якостях і героїчних здійсненнях правителів минулого, а також вибудовується їх родинний або ментальний зв'язок з нинішніми можновладцями.

Автором розроблено принципову схему міфотворчості, згідно з якою в рамках соціальної дії ісламськими елітами створюються міфи на основі універсальних архетипів, що знаходяться в колективному

позасвідомому, та є праобразом зі збідненим змістом і водночас сценарієм, за яким цей праобраз може розкриватися в соціальній реальності. На другому етапі обрані міфотворцями архетипи наповнюються міфологічними образами з різних епох з метою звернути увагу об'єкта впливу на те, що його наступні дії в рамках запропонованого алгоритму апробовані поколіннями пращурів, тому приведуть до успіху. На третьому етапі на основі вищевказаних образів у відповідності до архетипу створюються когнітивні та поведінкові стереотипи. Тобто в процесі міфотворчості архетип як форма з максимально збідненим змістом наповнюється героїчними образами, близькими мусульманам: доісламськими (етнічними та загально середньоземноморськими); біблійними й коранічними (в рамках спільної авраамічної традиції); національними образами епохи Халіфату та періоду антиколоніальної боротьби або формування національної держави.

Встановлено, що своєрідність модернізаційних процесів у мусульманських країнах виявляється у використанні парціальної парадигми, якою передбачається освоєння закордонних інновацій без змін основних елементів матричної культури, з переважною опорою на власні ресурси. При цьому помічена така закономірність: активність міфотворчості еліт значно вища в тих мусульманських країнах, де відбуваються псевдомодернізаційні процеси й панують тоталітарні режими.

У дисертації обґрунтовано думку про те, що соціальна міфотворчість мусульманських еліт в Україні має схожі риси з подібними соціокультурними феноменами в інших ісламських громадах. При цьому спостерігається значний вплив міфологічних конструкцій, розроблених турецькою, арабською та іранською елітами, на місцеве мусульманське середовище, а також протидія цьому процесу з боку місцевих мусульманських еліт. Насамперед це стосується кримськотатарської, своєрідність міфотворчості якої полягає у формуванні подвійних когнітивних стереотипів сприйняття історичного минулого свого народу. З одного боку, декларується прихильність ісламській солідарності. З іншого - спостерігаються спроби відмежування від загальнотюркської етнічної бази.

Підсумовуючи викладене, можна зробити висновок про те, що сучасна міфотворчість мусульманських еліт є соціальною дією, спрямованою на формування у широких мас когнітивних і поведінкових стереотипів підкорення. Цей процес відбувається за рахунок об'єктивації в колективній свідомості архетипічних структур із колективного позасвідомого, яка здійснюється у вигляді свавільної актуалізації загальної архетипічної парадигми шляхом розкриття (у вигляді різночасових міфологічних образів) її окремих елементів.

Список публікацій за темою дисертації

1. Аулін О.А. Соціокультурна трансформація мусульманської умми в умовах глобалізації / О.А. Аулін // Вісник НАУ. Серія: Філософія. Культурологія: Збірник наукових праць. - К. : НАУ, 2007. - № 2 (6). - С. 176-180.

2. Аулін О.А. Особливості формування системи соціальної міфології Туркменістану / О.А. Аулін // Вісник НАУ. Серія: Філософія. Культурологія: Збірник наукових праць. - К. : НАУ, 2010. - № 2 (12). - С. 168-172.

3. Аулін О. Сучасна міфотворчість іноземних мусульманських еліт у соціокультурній сфері України / О. Аулін // Сучасна українська політика. - К. : Вид-во "Центр соціальних комунікацій", 2011. - Вип. 22. - С. 386-394.

4. Аулін О.А. Своєрідність сучасної міфотворчості ісламських еліт у контексті соціальної дії / О.А. Аулін // Мультіверсум. Філософський альманах / Гол. ред. Лях В.В. - Вип. 2 (100). - К. : Інститут філософії імені Г.С. Сковороди НАН України, 2011. - С. 44-54.

5. Аулін О.А. Основні атрибути соціальної міфотворчості мусульманських еліт / О.А. Аулін // Гуманітарні студії. Збірник наукових праць. - К. : ВПЦ "Київський університет", 2011. - Вип. 10. - С. 82-90.

6. Аулін О.А. Дистантні форми інформаційного впливу в соціальній міфотворчості / О.А. Аулін // Наукові праці Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського. - К. : НБУВ, 2009. - Вип. 25. - С. 273-279.

7. Аулін О.А. Специфіка соціальної міфотворчості сучасних мусульманських еліт / О.А. Аулін // Людина. Світ. Суспільство. Матеріали доп. та виступів. - К. : ВПЦ "Київський університет", 2009. - Ч. VII. - С. 73-74.

8. Аулін О. Соціокультурні парадигми модернізації ісламського світу / О. Аулін // Українське релігієзнавство. - Спецвипуск - 2010-1. - К. : Інститут філософії імені Г.С. Сковороди НАН України, 2010. - С. 77-84.

Размещено на Allbest.ru