Размещено на http://www.allbest.ru/

[Введите текст]

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

УДК 1:791.43(4) (043.3/.5)

ББК 85.37(4)

Б 91

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

Ідеї екзистенціалізму в образах західноєвропейського кіномистецтва 60 - 80-х роках хх століття

09.00.04. Філософська антропологія, філософія культури

БУРИЙ Андрій Романович

ЛЬВІВ - 2011

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі філософії

Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України

Науковий керівник: Здоровенко Віктор Васильович,

кандидат філософських наук, доцент,

професор кафедри філософії

Дрогобицького державного педагогічного

університету імені Івана Франка

Офіційні опоненти: Петрушенко Віктор Леонтійович,

доктор філософських наук, професор,

завідувач кафедри філософії

Національного університету

«Львівська політехніка»;

Пригода Таміла Миколаївна,

кандидат філософських наук, доцент кафедри

культурології та менеджменту соціокультурної діяльності

Волинського національного університету

імені Лесі Українки

Захист відбудеться 21 червня 2011 року о 12:00 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.02 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79000, м.Львів, вул. Університетська, 1, ауд. 301.

Із дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79005, м.Львів, вул. Драгоманова, 5.

Автореферат розіслано 19 травня 2011 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Д 35.051.02 О.Б. Сінькевич

кандидат філософських наук, доцент

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дисертаційного дослідження. Актуальність теми зумовлена злободенністю проблематики екзистенціалізму, що підсилюється духовними змінами, в умовах яких зараз живе увесь світ, а також соціальними, культурними та політичними метаморфозами, з якими довелося зіткнутись нашій країні в останні десятиліття. Особливості новітнього морально-етичного, релігійного, соціального становища людини дозволяють наполягати на значущості екзистенціалізму для вирішення актуальних проблем людського співбуття.

Кінематограф впродовж свого існування як вид мистецтва й форма самосвідомості культури постає індикатором духовних процесів у суспільстві, жваво реагуючи на численні проблеми й дилеми, котрі супроводжують людину в її бутті. Західноєвропейське кіно 60-80-х років ХХ століття глибоко апробує надбання екзистенціалістської філософії у специфічних духовних реаліях.

Змаління моральних вартостей героїв більшості сучасних фільмів, заниження у них ролі трансцендентного, адаптація художнього образу до рівня невибагливого глядача - усе це постає супутнім явищем і наслідком загальних процесів духовного зубожіння, прагматизму, розрахунку й корисливості, що стали компонентами антропологічного анамнезу людства нашого часу і виходять за межі проблеми співвідношення масової та елітарної культур.

Тому актуалізація знакових кінематографічних образів тридцяти-сорокарічної давності під кутом аналізу проблематики екзистенціалізму виявляє як наукову, так і соціальну значущість.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалось у межах комплексної наукової теми кафедри філософії Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка «Діалектика духовних процесів: філософсько-культурологічний аспект» (державний реєстраційний номер 0110U003047).

Об'єктом дослідження є ідеї екзистенціалізму як відображення духовного стану людини у світі, які були творчо апробовані в образах визначальних фільмів провідних майстрів кіномистецтва Західної Європи 60-80-х років ХХ століття.

Предмет дослідження - західноєвропейське кіномистецтво 60-80-х років ХХ століття та його роль у переосмисленні головних проблем, що складають основу екзистенціалістського світосприймання.

Мета і завдання дослідження. Головна мета дисертаційного дослідження полягає у багатовекторному й неупередженому розкритті впливу ідей філософії екзистенціалізму на становлення образів фільмів провідних майстрів західноєвропейського кіномистецтва 1960-1980-х років. Для досягнення цієї мети необхідно було розв'язати такі основні завдання:

· довести, що кінематографічні людинознавчі рефлексії в означений часовий проміжок детермінувались тими самими особливостями духовної ситуації, які сприяли й появі екзистенціалізму;

· на матеріалі творів західноєвропейського кіно окреслити основні атрибутивні риси екзистенції як специфічного буттєвого виміру;

· дослідити визначальні екзистенціали людського існування й пов'язати їх з відображенням у кіномистецтві протистояння атеїстично орієнтованого та релігійного екзистенціалізмів;

· проаналізувати екзистенціалістське бачення Бога в контексті західноєвропейського кінопроцесу й діагностувати причини зміни ролі християнства у духовному світі новітньої Європи;

· простежити суперечливість філософії екзистенціалізму стосовно тлумачення різними її представниками людського співбуття та можливостей здійснення свободи людини у зв'язку з відповідним кінематографічним матеріалом;

· відштовхуючись від кінематографічної історіософії, переосмислити визначення поглядів окремих представників екзистенціалізму як парадигм неучасті в історії;

· звернутись до аналізу проблеми демократії в окремих європейських фільмах 60-80_х років ХХ століття й обґрунтувати її вирішення за допомогою актуалізації екзистенціалістських дефініцій модерної демократії.

Методи дослідження. Методологічну та теоретичну основу дослідження складають загальнофілософські принципи об'єктивності та історизму, за допомогою яких дисертант намагався уникнути однобічності аналізу. На підставі застосування дедуктивного підходу кіномистецтво постає і формою суспільної свідомості, і особливим способом взаємодії з глядачем та інтерпретатором. Використання методу єдності історичного та логічного зумовлене тим, що при дослідженні внеску екзистенціалізму у становлення кінематографічної образності автор звертається до витоків цієї філософської парадигми, а екзистенційну проблематику в кіномистецтві намагається тлумачити у встановленні внутрішньої логіки розвитку кіно через його ставлення до основоположних моментів людського буття. При розгляді проблематики екзистенціалізму в певних «зрізах» - антропологічному, релігійному, гносеологічному - використано метод системно-структурного аналізу, який дає змогу розглядати вчення як утворення, де певні окремі елементи включені у сталі зв'язки між собою і утворюють чітку структуру. Оскільки у філософії екзистенціалізму місце класичних філософських категорій займають екзистенціали, то метод категоріального аналізу вимагав трансформування понять - у процесі дослідження проаналізовано екзистенціали людського існування в образах західноєвропейського кіномистецтва. Компаративістський метод був широко застосований при порівнянні ідей окремих представників екзистенціалізму та при аналізі втілення тієї чи іншої ідеї в образах фільмів режисерів з відмінними, а подекуди й діаметрально протилежними світобаченнями й поглядами на місце та роль людини у світі. Герменевтичний аналіз сприяв розкриттю смислу та інтерпретації кінематографічного «тексту» у зв'язку з ідеями екзистенціалізму, а також зануренню у предмет пізнання з використанням діалогічності самих творів, культур і ціннісних установок. Феноменологічний метод у дослідженні постає з необхідності опису взаємодії свідомості з різними видами реальності (буттєвої, суспільної, духовної) в образах визначальних фільмів західноєвропейського кіномистецтва. Поняття, які використано у дослідженні, не завжди є теоретичними конструкторами, вони подекуди вводяться феноменологічно як фіксація інтуїтивно очевидних ознак кіномистецтва, котре постає реальністю «життєвого світу». екзистенція релігійний кіномистецтво християнство

Наукова новизна проведеного дисертаційного дослідження полягає у детальному обґрунтуванні положення про те, що кінематограф постає своєрідним способом філософування та індикатором духовних процесів у суспільстві й перебуває у синхронності з актуальними тенденціями філософської думки свого часу. На підставі теоретичного аналізу даного положення автором зроблено низку висновків, які складають наукову новизну і виносяться на захист:

v виявлено провідні чинники того, що саме у 60-80-х роках ХХ ст. західноєвропейське кіномистецтво суголосно з людинознавчими пошуками представників екзистенціалізму було обернене до осмислення долі людини у світі;

v здійснено філософський аналіз форм та засобів західноєвропейської кінематографії, у яких найбільш яскраво репрезентовано ті риси й детермінанти людського існування, що вписуються у притаманне екзистенціалізмові розведення онтичного й онтологічного статусів буття людини порівняно з іншими видами сущого;

v доведено, що ідеї екзистенціалізму найбільшою мірою у порівнянні з іншими напрямками новітньої філософської думки сприяють розумінню смислового наповнення образності й символіки визначальних фільмів провідних режисерів Західної Європи 1960 - 1980-х років;

v виявлено, що змістом та контекстом своїх фільмів окремі західноєвропейські кінорежисери активно полемізують з екзистенціалістськими вченнями стосовно тлумачення шляхів втілення свободи людини, суттєво розширюючи філософський горизонт проблеми на підставі художнього осмислення граней взаємодії особи та суспільства;

v обґрунтовано можливість прочитування кінематографічними засобами філософських положень окремих представників екзистенціалізму як парадигми неучасті в історії крізь призму окреслення долі людини в історичному процесі й переосмислено екзистенціалістське несприйняття революції як способу зміни світу й особистості;

v з'ясовано, що аналіз форм новітньої демократії в окремих західноєвропейських фільмах 60-80_х років ХХ століття перегукується з їхньою негативістською інтерпретацією в екзистенціалізмі, з якої випливає, що у демократії як формі державного устрою можуть приховуватись загрози нівелювання особистості.

Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Теоретична значимість проведеного дослідження полягає у простеженні місця екзистенціалістської філософії в образах західноєвропейського кіномистецтва 60 - 80-х років ХХ століття. Аналіз і висновки, зроблені в дисертації, дають можливість глибше охарактеризувати зміст основних ідей екзистенціалізму і водночас можуть використовуватись у процесі розгляду проблем філософської антропології, філософії культури, онтології, епістемології та філософії релігії. Дослідження створює підставу для подальшого вивчення глибинних проблем людського буття на матеріалі кіно неєвропейських країн. Матеріали дослідження практично можуть бути використані під час читання лекційних курсів з історії філософії, релігієзнавства, соціальної філософії, історії світової культури, філософської антропології, історії зарубіжного кіномистецтва, етики.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та висновки дисертаційного дослідження обговорені на засіданнях кафедри філософії Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І.Франка та викладені в 11 авторських публікаціях, серед яких навчально-методичний посібник, а також статті й тези виступів (усі - у фахових виданнях з філософії). Окремі лінії змісту дисертації знайшли відображення у виступах на Міжнародних наукових конференціях «Філософ і філософія в сучасному світі: форми присутності і відповідальність» (Львів, 10-11 лютого 2006 року), «Гуманізм. Людина. Суспільство» (Дрогобич, 12-14 жовтня 2006 року), «ХIХ читання пам'яті засновника Львівсько-Варшавської філософської школи К.Твардовського "Філософія і життя: форми і шляхи взаємовпливів”» ( Львів, 10-11 лютого 2007 року), «Філософія Льва Шестова в контексті культури Срібного віку» (Дрогобич, 12-13 травня 2007 року), «Гуманізм. Людина. Раціональність» (Дрогобич, 12-14 жовтня 2007 року), «ІІІ міжнародні наукові читання пам'яті протоієрея Олександра Мєня» (Дрогобич, 8-11 листопада 2007 року), «Сучасні аспекти співвідношення філософії і науки» (Львів, 8-9 лютого 2008 року), «Проблема смислу у філософії та культурі російського Срібного віку» (Дрогобич, 15-17 травня 2008 року), «Гуманізм. Людина. Глобалізація» (Дрогобич, 10-11 жовтня 2008 року), «Проблема суб'єктивності у філософії та культурі російського Срібного віку» (Дрогобич, 7-9 травня 2009року), «Гуманізм. Людина. Інформація» (Дрогобич, 9-10 жовтня 2009 року), «Гуманізм. Людина. Політика» (Дрогобич, 8-9 жовтня 2010 року), на Міжуніверситетському Круглому столі «Феномен Мартіна Гайдеґґера в контексті фундаментальних особливостей сучасної філософії» (Львів, 26 вересня 2009 року), на Всеукраїнських конференціях «Діалектика духовних процесів - 7» (Дрогобич, 22-25 травня 2008 року), «Філософія і наука за умов формування інформаційного суспільства: морально-етичні та світоглядні проблеми» (Львів, 9-11 лютого 2010 року) та ін. Результати роботи були апробовані на лекційних та семінарських заняттях з курсів сучасної західної філософії й історії світового та вітчизняного кіномистецтва на історичному факультеті Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І. Франка.

Структура дисертації. Обрана тема, поставлена мета та завдання роботи зумовлюють структуру дисертації, котра складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (310 найменувань) й додатку з фільмографічними довідками. Обсяг основного тексту становить 198 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження; визначено зв'язок із науково-дослідницькою роботою кафедри, на якій виконано дисертацію; вказано об'єкт та предмет дослідження; проаналізовано використані в дослідженні методи; сформульовано мету та завдання роботи, визначено наукову новизну положень, які виносяться на захист; висвітлено теоретичне і практичне значення роботи, подано відомості про апробацію дослідження та його структуру.

У першому розділі роботи - «Вихідні положення філософії екзистенціалізму в кінематографічних рефлексіях» - простежено рецепцію екзистенціалістського тлумачення буття в образах етапних фільмів провідних майстрів західноєвропейського кіномистецтва 60 - 80-х років ХХ століття.

Перший підрозділ є оглядом джерельної бази дослідження, яку складають передовсім оригінальні фільми провідних режисерів кіно Західної Європи - І. Берґмана, М. Антоніоні, П._П. Пазоліні, Ж.-Л. Ґодара, Л. Малля та ін. ? і твори класиків філософії екзистенціалізму - М. Гайдеґґера, К. Ясперса, Ж.-П. Сартра, А. Камю, Г. Марселя, М. Бубера, М. де Унамуно, Х. Ортеги-і-Гасета, М.О. Бердяєва, Л.І. Шестова. Серед праць вітчизняних дослідників екзистенціалізму радянського періоду проаналізовані дослідження О.С. Богомолова, Ю.В. Давидова, І.В. Бичка, І.С. Нарського, Г.М. Таврізян, А.Н. Тіпсіної, Е.Ю. Соловйова, К.М. Долгова та. ін. З праць пострадянського періоду опрацьовано публікації Б.Л. Губмана, Я.Г. Шемякіна, В.В. Єрофєєва, Т.В. Кононенко, К.Ю. Райди. Об'ємний список досліджень, присвячених аналізові систем окремих представників екзистенціалізму, репрезентований працями П.П. Гайденко, Р.М. Габітової, К.М. Долгова, Т.А. Кузьміної, М.К. Мамардашвілі, Т.М. Тузової, В.В. Ляха, О.М. Руткевича, М.В. Поповича, І.Н. Сидоренко, Г.М. Таврізян, О.В. Гараджі та ін. і закордонними публікаціями Є. Коссака, Ф. Естраде, С. Зонтаг, Ф. Коплстона та ін. Маємо значну кількість цінних публікацій з історії кіномистецтва, які постають основою дослідження. Йдеться про кінознавчі розвідки В.Є. Баскакова, В.Л. Петрушенка, Г.Д. Богемського, Є.С. Громова, В.Й. Божовича, С.Й. Юткевича, Р.М. Юренєва, І.А. Тертерян, Ю.М. Ханютіна, О.М. Дорошевича, С.В. Кудрявцева, А.С. Плахова, М.Й. Туровської, Г.О. Капралова, С.М. Добротворського, О.К. Бабишкіна та ін. Серед значного масиву закордонних публікацій, присвячених заявленій проблемі, у фокусі уваги опинились праці У. Пеймерло, К. Бейлі, Ж. Тюляра, К. Тєпліца, А. Сена, Б. Ебірі, Х. Форда, Дж. Молітерно та ін.

У другому підрозділі («Онтологічна проблематика та її антропологічні виміри») наголошено, що вихідні окреслення екзистенціалізму як аналітики людської суб'єктивності слід шукати в онтологічній проблематиці, тож кінематографічна рефлексія людського буття постає основою для подальшого розгортання міркувань щодо конкретних рис і суперечностей існування людини.

Тлумачення буття в його антропологічному вимірі у фундаментальній онтології М. Гайдеґґера та пов'язані з ним поняття простору й часу знаходять втілення у творчому спадку Б. Бертолуччі. У його фільмах простір і час також тлумачаться як апріорні моменти людського існування.

Гайдеґґерові дефініції буття не отримують всезагального прийняття у середовищі екзистенціалістів. У пізніх роботах М. Бердяєва однією з провідних тем розмірковувань постає тема протилежності свободи й буття; ця проблема втілена у драмі «Останнє танго в Парижі». Кінематографічний образ будується на відкиданні усталеного розуміння буття як чогось, що перебуває у сфері Вічності.

Доведено необхідність використання терміну «екзистенція» для адекватного тлумачення образів окремих кінофільмів. При цьому на матеріалі кіномистецтва показано закинутість людини в буття і прояснено сенс того, що екзистенція передує есенції. До творчості італійського кінорежисера П.-П. Пазоліні це має прямий стосунок, що доводиться фінальним епізодом з його «Теореми».

Третій підрозділ («Екзистенціали людського існування як об'єкти кінематографічного осмислення») - присвячено вивченню образів тих фільмів, які констатують «нерозумність» новітньої людської дійсності й дають багатий матеріал для окреслення вихідних екзистенціалів нашого існування у співвіднесенні з ідеями представників різних напрямів екзистенціалізму.

На противагу усталеним інтерпретаціям творчості Б.Бертолуччі доведено, що образи його фільму «Останнє танго в Парижі» можна адекватно витлумачити саме у контексті екзистенціалістського світобачення. Термін «фрейдомарксизм», який часто зустрічається у спеціальній літературі, вважаємо непридатним для охоплення спектру філософського сенсу творів режисера.

Нудьгувати, відчувати перманентне розчарування - значить володіти філософськи тверезою, нормальною й істинною свідомістю. Всякий інший загальний настрій - ілюзорний та патологічний. Природним ставленням людини до існування є тривога. Це тривога не лише перед тими чи іншими небезпеками. Вона занурює людину в неспокій, але з іншого боку - спонукає до пошуку порятунку, зусилля, і цим рятує від знищення.

Єдина справжня можливість нашого існування - це смерть, і це «тяжіння до смерті» споріднює позицію П.-П. Пазоліні в його теоретичних працях і фільмах з Гайдеґґеровим екзистенціалізмом, актуалізуючи як одну з мистецьких домінант Sein_zum-Tode.

Матеріал «Персони» І. Берґмана, яка доводить непідвладність розумові таємниці буття, виявляє обґрунтовані підстави розглядати фільм як антиекзистенціалістський твір у контексті тези про примат цілісної, суверенної, непідвладної для інших особистості.

С. Кубрік у фантастичному епосі «2001: Космічна одіссея» пов'язує трагедію людини з очевидною диспропорцією інтелектуального розвитку людства порівняно з моральною цариною й виводить екзистенційну проблематику у гносеологічний простір, ще більш загострюючи трагізм людської ситуації.

У другому розділі - «Релігійні основи екзистенції в кінематографічних інтерпретаціях» - аналізуються образи етапних фільмів західноєвропейського кіномистецтва крізь призму ставлення різних напрямків екзистенціалістської філософіїї до проблеми Бога та стосунків з Ним людини у ситуації її екзистенційної трагедії.

У першому підрозділі («Божественне як предмет екзистенціалістських філософських та мистецьких пошуків») наголошено, що екзистенціалізм підходить до сакральної проблематики крізь призму песимістичного світовідчуття. Перед М. Гайдеґґером питання про одкровення Бога в бутті постає чрез те, що наша доба - похмура епоха знебоженості. Ніцшеанське «Бог помер» не означає, що Бога немає; навпаки, це свідчить, що Бог віддалився від людини. Ж.-П. Сартр відкидає існування Бога, не вдаючись до доведення. З точки зору К. Ясперса, релігія народжується як подолання «трагічного знання», тобто усвідомлення безвихідності ситуації, в якій перебуває людина. Для П. Тілліха справжнє божество відкривається у ситуаціях неспокою, провини, сумніву, забезпечуючи можливість людського буття загалом.

У цьому контексті вступна сцена з «Останнього танго в Парижі» Б.Бертолуччі стає підставою як для усталеного розмежування екзистенціалізмів (зокрема, позиція Г. Марселя, М. Бубера й П. Тілліха виростає із конфронтації з ідеями Ж.-П. Сартра), так і для доведення принципового неатеїзму режисерського світобачення.

Одним з найпослідовніших виявлень атеїстичного світобачення постають фільми Л. Бунюеля, зокрема, «Чумацький шлях», який досліджує історію єресей католицької церкви. Цей фільм певним чином є антиекзистенціалістським, адже у ньому відсутній мотив трагізму. За Л. Бунюелем, істинність або помилковість будь-якої доктрини перевіряється інколи не стільки безпосередньо її змістом, скільки іншими її тлумаченнями, тобто єресями. Тому будь-яка постановка питання про єресі викликає плюралізм тлумачення, ставлячи під сумнів правомірність єдино можливої істини.

У зв'язку з невдалою екранізацією «Чужого» А. Камю в режисурі Л. Вісконті зроблено спробу розглянути трагедію його героя крізь призму релігійної проблематики й доведено, що людина в ситуації «без Бога» постає у своїй абсолютній самотності й скінченності.

Другий підрозділ («Проблема віри та сприймання сакрального в образах західноєвропейського кіно 60 - 80-х років») присвячено розмірковуванням про святість у фільмах провідних європейських режисерів у зв'язку з екзистенціалістською парадигмою.

Доля християнства постає ядром мистецької рефлексії у творчому спадку П._П. Пазоліні. У «Євангелії від Матея» актуалізується дуалізм божественного й людського у постаті Христа та пов'язані з ним суперечки всередині релігійного екзистенціалізму (М. Бердяєв, К. Ясперс, М. де Унамуно, М. Бубер).

Антираціоналістичність екзистенціалізму обґрунтовується за допомогою образів драми «Теорема», однак режисер демонструє відверто антигайдеґґерівську та антиясперсівську позицію в тлумаченні проблеми Єдиного, переконуючи, що така концепція є результатом абстракції й неправильного розуміння Бога впродовж історичної генези християнства як викривлення окремих рис юдаїзму.

«Розслідування святості» П.-П. Пазоліні вказує на проблему співвідношення розсудку, розуму й свідомості у питаннях богопізнання, але вирішує її без належного філософського розмежування понять. Режисер використовує категорії розсудку, розуму й свідомості для простеження виродження святості в умовах сучасного суспільства та його морально-етичних стереотипів.

Філософські пошуки Д. Мережковського, який не належав до екзистенціалізму, дозволяють глибше зануритись у світ образів західноєвропейського кіномистецтва, які пов'язані з екзистенціалізмом і сакральною проблематикою в ньому.

Суперечливість концепції П.-П. Пазоліні, який наділяє «просту» людину сакральним потенціалом, доводиться фільмом Л. Бунюеля «Вірідіана», який виростає у жорсткій полеміці з «кіхотичною» філософією М. де Унамуно. Концептуальну опозицію П.-П. Пазоліні складає й фільм «Нічний портьє» раніше критикованої ним Л. Кавані, що опосередковано ревізує його спроби наділити плоть сакральними визначниками й піднести значення сексуальних ремінісценцій традиційного мотиву Благовіщення.

Альтернативний погляд на роль свідомості у Богопізнанні демонструє І. Берґман у фільмі «Крізь тьмяне скло», фіксуючи, як свідомість, що спонукає людину дошукуватись вищого сенсу, стає джерелом страждань, але й доводячи жахливість ситуації долі людини, в якій згасає розум. Це відповідає устремлінням А. Камю, який, визнаючи межі розуму, жодним чином його не спростовував, на одміну від Л. Шестова.

А. Тарковський в «Ностальгії» покладає надії, пов'язані з порятунком людства, на диво, змальовуючи героя, який прагне індивідуального й колективного порятунку, відкидаючи логіку видимого світу. Віра головного героя фільму та його екстатична дія мають підвести занепале людство до порятунку.

У третьому розділі - «Екзистенційна проблематика суспільного життя у кінематографі 60 - 80-х років ХХ століття» - доводиться, що екзистенційне розуміння людини нерозривно пов'язане із розумінням суспільства та суспільного буття людини.

Саме тому у першому підрозділі досліджуються проблеми співбуття та екзистенційної комунікації у кінорефлексіях як такі, що мають вирішальне значення для адекватного сприймання ідей філософії екзистенціалізму.

Проаналізовані нами твори кіномистецтва засвідчують, що буття людини не є ізольованим, а пов'язане зі світом, передовсім з іншими людьми. Обрані нами кінотвори актуалізують Гайдеґґерову категорію das Man як «ілюстратора» знеособлення екзистенції індивіда.

Серед засобів переформування суспільством буття людини вагомим є фактор мови. Картини М. Антоніоні, І. Берґмана, П.-П. Пазоліні, А. Тарковського й Ж._Л. Ґодара доводять знеціненість Слова в сучасному суспільстві. Екзистенційна комунікація вимагає відновлення втраченої довіри до Слова як одного зі способів осягнення гармонії буття.

Проблема зіткнення індивіда й суспільства, особи та цивілізації вирішується у фільмах В. Герцоґа й Дж. Бурмена з полярними результатами: німецький режисер засвідчує антицивілізаційність свого тлумачення стосунків людини і суспільства, тоді як британський доводить жах ситуації людського життя за межами цивілізації.

Ідеї класичного екзистенціалізму інтерпретуються М. Антоніоні на матеріалі людської некомунікабельності, тоді як у творчості Ф. Фелліні помітний більшою мірою вплив «позитивного» екзистенціалізму Н. Аббаньяно, позначений прагненням відновити довіру до буття. Людським стремлінням відновити таку довіру шляхом гармонізації стосунків вдалині від цивілізації (як у філософії А. Камю) позначені дії головних героїв «Рятівного неба» Б. Бертолуччі, який доводить приреченість таких починань шляхом конституювання специфічних рис людського єства.

У другому підрозділі («Людська свобода в образах західноєвропейського кіно») предметом рефлексії постають чинники свободи та її апологія в екзистенціалізмі та в образах окремих фільмів провідних західноєвропейських режисерів.

У зв'язку з концепцією свободи Ж.-П. Сартра проаналізовано кінотвори, які репрезентують її альтернативні варіанти. Йдеться, зокрема, про сатиричні картини М.Феррері, які демонструють героїв, чиї псевдобунти постають безглуздими втіленнями нав'язливих ідей пересічного індивіда про абсолютність свободи. У цьому контексті досліджено й спадок А. Камю, який розробляє поняття бунту як перманентного стану мислячої людини в ситуації абсурдного світу.

Для розбору теми жорстокості й агресивності, які з необхідністю випливають із зіткнення принципу свободи й принципу придушення особистості, розглянуто алегоричну драму С. Кубріка «Механічний апельсин», котра, зокрема, доводить несумісність християнського розуміння добра з тими вимогами, що їх ставить убога й жорстока дійсність. Держава не може бути творцем культурних цінностей.

Свобода немислима без відповідальності й вибору, в цьому контексті проаналізовано «Ностальгію» А. Тарковського та фільми Л. Малля, у яких особистість постає перед дилемами, які вимагають екзистенційного рішення в ситуації, коли «немає знамень». Тут людина не лише приймає рішення, але й бере на себе відповідальність за долю людства, яке не завжди цього заслуговує.

У третьому підрозділі, присвяченому окресленню долі людини в історичному процесі та проблематиці революції, виявлено, що екзистенціалізм в окремих варіантах постає концепцією стоїчної неучасті в історичному процесі.

Довіра до історичного прогресу до початку ХХ ст. перетворилась на стале надбання ліберальної свідомості. Але Перша світова війна спростувала штучні моделі історичного процесу, виявила, що усі вони були лише гуманістичними фікціями історії. Ще більш незбагненною й моторошною, ніж сама війна, була легкість, з якою її забули. В історичному цинізмі й нігілізмі К. Ясперс бачив неминучу розплату за некритичну довіру до історії.

У кіномистецтві маємо чимало рефлексій долі людини в історії; важливими є передовсім ті картини, що засвідчують полеміку з екзистенціалістськими уявленнями: Так, у «Стратегії павука» Б. Бертолуччі некритичне ставлення героя до історії перетворює його на справжнього її заручника, а «Загибель богів» Л. Вісконті й «Бранці Альтони» В. Де Сіки аналізують долю людини, яка не опирається історичним викликам.

Очевидним постає зв'язок між історіософською проблематикою та проблемою революції як однієї з можливостей протистояти несправедливостям суспільного устрою й нелогічностям історичного процесу. Найцікавішими є ті фільми, які, зокрема, у зв'язку із подіями 1968 року, вливаються у загальний потік екзистенціалізму з його категоричним неприйняттям і спростуванням революції. Зокрема, зроблено спробу переоцінки картин М. Беллоккьо і Ж.-Л. Годара у зв'язку з усталеною в осередді радянського кінознавства традицією нещадно їх критикувати й приписувати у цьому контексті екзистенціалізмові реакційну обструкцію ідей революції.

З огляду на сучасний стан духовності особливо важливою для нас бачиться демократична тема у філософії екзистенціалізму й у кіномистецтві - її аналіз складає зміст четвертого підрозділу. Необхідно проаналізувати погляди екзистенціалістів хоча б уже з огляду на те, що європейська орієнтація зовнішньополітичного курсу сучасної України має на увазі передовсім долучення до демократичних цінностей.

Екзитенціалістська філософія - не лише в особі російського емігранта М. Бердяєва, але й у концепціях Х. Ортеги-і-Гассета, Г. Марселя чи К. Ясперса - дає нам усі підстави залучити до поля філософської рефлексії кінематографічні антиутопії Ж.-Л. Ґодара й Ф. Трюффо і сатиру Ж. Таті, які ставлять проблему втрати людиною індивідуальності якраз в умовах повсюдного тріумфу демократичних інституцій. Вони доводять, що часи, коли демократія була плідною, давно минули, а сучасний світ потрапляє у владу посередньості, людей без відмінностей і без справжньої людської сутності. Цей режим отримує у К. Ясперса назву Massedaseinsordnung - у ньому індивід стає бранцем власних соціально-егоїстичних інтересів.

У висновках сформульовано основні результати дисертаційного дослідження, котрі можна звести до таких позицій.

Ш У фільмах провідних західноєвропейських режисерів 60 - 80-х років ХХ століття людське буття постає таким, що володіє онтичним та онтологічним пріоритетом перед усім іншим сущим. Однак П.-П. Пазоліні демонструє відверто антигайдеґґерівську та антиясперсівську позицію в тлумаченні проблеми єдиного як синоніму буття, переконуючи, що така концепція є результатом абстракції впродовж історичної генези християнства.

Ш Творчі доробки Б. Бертолуччі та П.-П. Пазоліні містять рецепції постулату про примат екзистенції перед есенцією та ідеї про закинутість людини у не зовсім підвладний її розумінню світ. Термін «фрейдомарксизм» непридатний для охоплення спектру філософського контексту творів цих режисерів.

Ш Образи фільмів Б. Бертолуччі, І. Берґмана, Т. Ґілліама констатують «нерозумність» людської дійсності й дозволяють окреслити екзистенціали нашого існування - турботу, тривогу, страх, смерть, нудьгу. Пов'язана з екзистенціалами, тимчасовість людського існування виявляється переживанням часу, забарвленим у трагічні емоційні тони.

Ш У творчості більшості представників екзистенціалізму тлумачення смерті означає глибокий розрив з християнською традицією, а теорія індивідуального безсмертя душі у М. Гайдеґґера взагалі зазнає спростування. Натомість М. Бердяєв доводить, що смерть зовсім не є припиненням внутрішнього існування особистості. У спадку П._П. Пазоліні смерть виконує функцію монтажу життя.

Ш Екзистенціалістське поняття «Ніщо» отримує адекватниу кінематографічну інтерпретацію у фільмах Р. Полянскі, герої якого перед Ніщо втрачають власну ідентичність. Ніщо відкриває знання про екзистенційну перспективу.

Ш Успішний розвиток інтелекту людини не супроводжувався прогресом у моральній царині - ця теза набуває особливого звучання у час абсолютного торжества технологій; вона втілена у фільмі С. Кубріка «2001: Космічна одіссея». Режисер виводить морально-екзистенційну проблематику у гносеологічний простір.

Ш І. Берґман у драмі «Персона» доводить непідвладність розумові таємниці буття, даючи при цьому підстави розглядати фільм як антиекзистенціалістський. Аналізуючи цей фільм, зустрічаємось з глибинами, в яких тоне свідомість. Доступна нашому поглядові реальність є нескінченно складною, а вичерпне знання у підсумку є деструктивним.

Ш Розгляд теорії індепендентизму Ж.-П. Сартра у її зв'язку з роздумами інших представників екзистенціалізму засвідчує необхідність врахування потенційної можливості нашої нездатності почути Бога. Проблема криється у сучасному стані людини, яка втратила Бога, і їй від цього незатишно (Б. Бертолуччі).

Ш Погляди Л Шестова, М Бердяєва, Г. Марселя постають ключами до розуміння багатьох сенсів фільму й повісті «Теорема» П._П. Пазоліні, що були складовими т.зв. «розслідування святості». Проблема співвідношення розуму й віри, поставлена в епіцентр рефлексії, дозволила встановити внутрішні суперечності релігійного екзистенціалізму й світогляду постановника.

Ш Аналіз поглядів П.-П. Пазоліні на можливість наділення реальним потенціалом осягнення божественного вірою «простої» людини засвідчує їхню неповноту й упередженість. Пошуки режисером альтернативи новочасній релігійній ситуації наштовхуються на недостатнє опрацювання ним досвіду Л. Бунюеля, чий фільм «Вірідіана» виростає у полеміці з філософією М. де Унамуно.

Ш Проблема співвідношення розуму й віри актуалізується у зв'язку з фільмом І. Берґмана «Крізь тьмяне скло». Режисер доводить до крайньої риски екзистенційну дилему: свідомість виявляється джерелом страждань, водночас немає шляху в обхід розуму.

Ш Мова є одним із таких чинників неантизації індивіда. М. Антоніоні, П._П. Пазоліні, А. Тарковський, І. Берґман, Ж-Л. Ґодар конституюють втрату довіри до Слова й мовлення.

Ш Свобода немислима без відповідальності й вибору. Це доводять, зокрема, А. Тарковський («Ностальгія») та Л. Малль («Лакомб Люсьєн»), у яких особистість постає перед обличчям дилем, що вимагають екзистенційного рішення. У ситуації такого вибору людина мусить не лише прийняти правильне рішення, але й узяти на себе відповідальність за долю людства.

Ш Драматичні події новітньої історії постають у фокусі рефлексій європейських режисерів. З екзистенціалізмом як з концепцією стоїчної неучасті в історичному процесі полемізують Б. Бертолуччі, у якого некритичне ставлення героя до історії перетворює його на справжнього її заручника, і Л. Вісконті, який аналізує долі людей, що не чинять спротиву історичним викликам.

Ш Революція є одним із способів зміни способу функціонування соціуму. Кінематографічні рефлексії проблеми революції переважно вливаються у загальний потік екзистенціалізму з його спростуванням революції. Революція обов'язково переростає в ідеологію, тому сама по собі ще не гарантує повноцінного розвитку особистості.

Ш У перемозі демократичних інституцій екзистенціалістська філософія вбачає загрозу масового порядку й торжества подвійних стандартів. Кінематограф (Ж._Л. Ґодар, Ф. Трюффо, Ж. Таті) дає підстави для песимістичного погляду на майбутнє людини в умовах «фасадної» демократії, новітні форми функціонування якої імпліцитно містять в собі варіанти неантизації.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНО У НАСТУПНИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Бурий А.Р. Ідеї екзистенціалізму у фільмі Бернардо Бертолуччі «Перед революцією» / А.Р. Бурий // Філософські пошуки. Випуск ХХ. Філософ і філософія в сучасному світі. - Львів - Одеса: Cogito - Центр Європи, 2006. - С. 245 ? 255.

2. Бурий А.Р. Суспільно-історична проблематика у творчості Бернардо Бертолуччі / А.Р. Бурий // Людинознавчі читання. Вип. 14. - Дрогобич, 2006. - С. 109 ? 119.

3. Бурий А.Р. Деякі філософські аспекти семіотики святості П'єра-Паоло Пазоліні / А.Р. Бурий // Науковий вісник Волинського державного університету імені Лесі Українки. Філософські науки. - 2007. ? № 8. - С. 10 - 15.

4. Бурий А.Р. Екзистенціали людського існування у творчості Бернардо Бертолуччі (на матеріалі фільму «Останнє танго в Парижі») / А.Р. Бурий // Вісник НУ «Львівська політехніка». - № 578. Філософські науки. - 2007. - С. 79 - 83.

5. Бурий А.Р. Дмитро Мережковський - П'єр-Паоло Пазоліні: перегук критиків історичного християнства / А.Р. Бурий // Грані (Дніпропетровськ). - 2007. ? № 5 (55). - С. 52 - 55.

6. Бурий А.Р. Філософія життя П'єра-Паоло Пазоліні: екзистенційні мотиви / А.Р. Бурий // Філософські пошуки. Вип. ХХVII. Сучасні аспекти співвідношення філософії і науки. - Львів - Одеса: ІФЛІС - ЛФС «Cogito» - Центр Європи, 2008. - С. 442 - 450.

7. Бурий А.Р. Мігель де Унамуно - Луїс Бунюель: суперечка про християнство / А.Р. Бурий // Діалектика духовних процесів. Випуск 1. - Дрогобич: Редакційно-видавничий відділ ДДПУ ім. І.Франка, 2009. - С. 111 - 112.

8. Бурий А.Р. Метаморфози святості очима європейського кіно / А.Р. Бурий // Філософські пошуки. Випуск ХХХІІ. Філософія і наука за умов формування інформаційного суспільства. - Львів - Одеса: Cogito - Центр Європи, 2010. - С. 287 - 301.

9. Бурий А.Р. Екзистенційні суперечності сучасного суспільства очима європейського кіно / А.Р.Бурий // Філософія і наука за умов формування інформаційного суспільства: морально-етичні та світоглядні проблеми. - Львів: Видавництво НУ «Львівська політехніка», 2010. - С. 126 - 129.

10. Бурий А.Р. Історія світового та вітчизняного кіномистецтва: Навчально-методичний посібник. Частина 1 / А.Р.Бурий. - Дрогобич: Редакційно-видавничий відділ ДДПУ ім. І. Франка, 2010. - 189 с.

11. Бурий А.Р. Історія світового та вітчизняного кіномистецтва: Навчально-методичний посібник. Частина 2 / А.Р.Бурий. - Дрогобич: Редакційно-видавничий відділ ДДПУ ім. І. Франка, 2010. - 140 с.

АНОТАЦІЯ

Бурий А.Р. Ідеї екзистенціалізму в образах західноєвропейського кіномистецтва 60 - 80-х років ХХ століття. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.04 - Філософська антропологія, філософія культури. - Львівський національний університет імені Івана Франка. - Львів, 2011.

Дисертаційна робота є дослідженням рецепції ідей екзистенціалізму в образах етапних фільмів провідних майстрів західноєвропейського кіно 60 - 80-х рр. ХХ ст. Доведено онтичний та онтологічний пріоритет людського буття перед усім іншим сущим, на конкретному кіноматеріалі засвідчено примат екзистенції перед есенцією. Описано основоположні екзистенціали людського існування - тривогу, нудьгу, страх, смерть. При аналізі окремих фільмів з'ясовано, що успішний розвиток інтелекту у людини не супроводжувався таким самим прогресом у моральній царині. Проблема співвідношення розуму й віри, поставлена в епіцентр мистецької рефлексії, дозволила встановити внутрішні суперечності всередині екзистенціалізму. Простежено тлумачення проблеми людського співіснування й екзистенційної комунікації у філософії, з'ясовано чинники переформування суспільством буття індивіда. Наголошено на зв'язку свободи з відповідальністю та екзистенційним вибором у філософії та в кіномистецтві. Обгрунтовано логіку звернення екзистенціалізму до проблеми історичного процесу і встановлено, що у перемозі демократичних інституцій екзистенціалістська філософія вбачає загрозу нівелювання особистості.

Ключові слова: екзистенціалізм, кіномистецтво, екзистенція, буття, простір, час, культура, сакральне, святість, атеїзм, свобода, відповідальність, історія, революція, демократія.

АННОТАЦИЯ

Бурый А.Р. Идеи экзистенциализма в образах западноевропейского киноискусства 60 - 80-х годов ХХ века. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.04. - Философская антропология, философия культуры. - Львовский национальный университет имени Ивана Франко. - Львов, 2011.

Диссертационная работа является исследованием рецепции идей экзистенциализма в образах этапных произведений ведущих мастеров западноевропейского кино 60 - 80_х гг. ХХ века. Доказан онтический и онтологический приоритет человеческого бытия над остальным сущим; с помощью конкретного киноматериала засвидетельствованы предшествование екзистенции по отношению к эссенции и идея о заброшенности человека в неподвластный его пониманию мир. Описаны основополагающие экзистенциалы человеческого существования - тревога, тоска, страх, смерть. Определено, что успешное развитие разума человека не сопровождается таким же успешным прогрессом моральной сферы. Проблема соотношения разума и веры, поставленная в эпицентр рефлексии искусства, позволяет установить внутренние противоречия внутри экзистенциализма. Прослежено толкование проблемы человеческого сосуществования и экзистенциальной коммуникации в философии, установлены факторы преобразования обществом бытия индивидуума, его неантизации. Акцентирована связь свободы с ответственностью и экзистенциальным выбором в философии и киноискусстве. Обоснована логика обращения экзистенциализма к проблеме исторического процесса и установлено, что в победе демократических институций экзистенциалистская философия с тревогой усматривает угрозу торжества двойных стандартов и нивелирования личности.

Ключевые слова: экзистенциализм, киноискусство, экзистенция, бытие, пространство, время, культура, сакральное, святость, атеизм, свобода, ответственность, история, революция, демократия.

SUMMARY

Buryj A.P. Existentialist Ideas in the Images of West-European Cinema of the 1960 - 1980s. - Manuscript. Thesis for the compatition of the degree of the candidate of philosophy with the specialty 09.00.04 - Philosophical Anthropology, Philosophy of Culture. - Ivan Franko L'viv National University. - L'viv, 2011.

The dissertation focuses on the existentialist ideas in the images of key films of the leading directors of West-European cimena in 1960 - 1980s. It has been proved the ontic and onthological priority of the human existence, and on the basis of the filmography it has been illustrated that existence preceds essence as well as the idea of the man being thrown into the world not entirely understandable for him. The basic existentials of human being such as angst, boredom, fear, death have been described. The theory of independentism has been discussed on the basis of which the connection of absurdity of the world and religious problematic in cinema has been proved. The correlation of reason and belief put in the center of artistic reflection allows define the internal contradictions of existentialism itself. The interpretation of the problem of human existence and human communication in philosophy and cinema has been traced and the reasons of man's being reformed by the society and his nothingness have been defined. The connection between freedom with responsibility and existentialist choice in philosophy and cinema has been stressed. The reasons of existentialist interest to the problem of historical process have beed explained and it has been defined that the victory of democratic institutions existantiolism comprehends as the threat of mass order and leveling of the personality.

Key words: existentialism, cinema, existence, being, space, time, culture, sacred, holiness, atheism, freedom, responsibility, history, revolution, democracy.

Підписано до друку 12.05.2011 р.

Формат 60х84/16. Папір офсетний. Гарнітура Times New Roman. Наклад 100 прим.

Видруковано у книжковій друкарні “Коло”

вул. Бориславська, 8, м. Дрогобич, Україна, 82100.

тел./факс: +380 3244 2-90-60, 3-87-32,

ел. пошта: koloopera@gmail.com, kolodruk@gmail.com

Размещено на Allbest.ru

...