Наративна ідентичність особистості (історико-філософський аналіз)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут філософії імені Г.С. Сковороди

Національної академії наук України

УДК 1 (091): 13

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

Наративна ідентичність особистості (історико-філософський аналіз)

Спеціальність 09.00.05 - історія філософії

Самчук Олена Олександрівна

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у відділі історії зарубіжної філософії Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України.

Науковий керівник:

доктор філософських наук ЛЮБИВИЙ Ярослав Валерійович, Інститут філософії імені Г.С.Сковороди НАН України, провідний науковий співробітник відділу історії зарубіжної філософії.

Офіційні опоненти:

доктор філософських наук, професор КУЛТАЄВА Марія Дмитрівна, Харківський національний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, завідувач кафедри філософії; постструктуралістський синергетичний філософський

кандидат філософських наук, доцент ГОРБУНОВА Людмила Степанівна, Інститут вищої освіти Національної академії педагогічних наук України, провідний науковий співробітник відділу змісту, філософії та прогнозування вищої освіти.

Захист відбудеться «17» червня 2011 р. о 14.00 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.161.02 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) наук в Інституті філософії імені Г. С. Сковороди НАН України за адресою: 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4, к. 318.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України, за адресою: 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

Автореферат розісланий «12» травня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат філософських наук Л. А. Ситніченко

Загальна характеристика роботи

постструктуралістський синергетичний філософський

Актуальність теми дослідження зумовлена тим, що на межі нелінійної динаміки життя у ситуації глобальних трансформаційних процесів розвитку людства в сучасній культурі необхідним постає цілісне дослідження наративної ідентичності особистості та створення на його засадах сучасної філософії людини, формування якої передбачає врахування реконструкції історико-філософської рецепції та теоретичних надбань новітніх теорій про людину. Такими є постструктуралізм та синергетика. В процесі осягнення феномену наративної ідентичності особистості представники означених парадигм намагалися органічно поєднати філософську, гуманітарну та природничо-наукову методологію. В результаті чого формуються нові концепції, здійснюється взаємозбагачення та взаємодоповнення їх методологічних інструментаріїв. Актуального значення дослідженню надає аналіз методологій двох парадигм, який не лише розширює їх методологічні пошуки, а й формує нові поліметодологічні настанови історії філософії.

Дослідження феномену наративної ідентичності особистості набуває особливого резонансу у наш час тотального відчуження, небезпеки стирання будь-яких індивідуальних тотожностей, ціннісно значимих констант та універсалій. Актуальність теми дослідження зумовлена також необхідністю осмислення ключової ролі досліджуваного феномену у життєдіяльності сучасної людини, адже особистість втрачає розмаїте багатство способів самовираження і комунікативно-ціннісний зв'язок з соціальною дійсністю. Саме в наративній ідентичності особистості фокусується особлива «енергія» поєднання особистісного зусилля осягнення знаку, смислу, часу та історії у комунікативному просторі. У наративній ідентичності особистість осягає духовну подію зібраності особистого образу, власну тотожність, долаючи прірву буттєвої «перервності». Наративом людина креативно конструює власну особистість і творить нові ступені особистісної свободи, наративом - формує відкритий універсум персональної автономії та відкриває царину цілісності «особистісного Я», розгортає ціннісно-смислове мереживо інтертекстуального полілогу взаємності та визнання.

Цим обумовлюється достатня підстава та актуальність введення в концептуально-смислове поле української філософської спільноти тематики, яка майже відсутня у науковому дискурсі як вітчизняної, так і зарубіжної філософії.

Ступінь наукової розробки теми характеризується змістовною якістю та значним обсягом джерел дослідження. Однак в Україні (українській філософії), в час пошуку людиною ціннісних засад відсутня цілісна історико-філософська систематика ґрунтовних досліджень феномену наративної ідентичності особистості, яка б доповнювалася у час невпинного прискорення ритмів життя аналізом - нелінійної динаміки трансформації як у постструктуралізмі, так і в синергетиці. Як наслідок, поза увагою вітчизняних дослідників лишається гносеологічний потенціал досліджуваного феномену для методології історії філософії. Більшість досліджень, присвячених тематиці, здійснено у зарубіжній філософії. У роботах Н.Автономової, В.Декомба, Ж.Женетта, А.Поганяйло, Г.Косикова, В.Подороги, Б.Сміта, Н.Фрідмана представлений концептуальний аналіз постструктуралістських концепцій. Філософсько-семіологічним засадам постструктуралістського осмислення наративної ідентичності особистості присвячені праці І.Брокмеєра, В.Іноземцева, О.Іваницької, Б.Смарта, Р.Харре. В працях О.Вайнштейна, Дж.Харрарі, Ш.Хенда розглядаються нелінійно-динамічні й трансгресивно-інтертекстуальні стратегії наративної ідентичності у генеалогії історії. Дослідження А.Баблоянца, М.Білоковильского, А.Митрофанової, М.Можейко, М.Субботіна, присвячені специфіці трансформації методологічних принципів постструктуралізму, їх розширенню до меж системності, нелінійної динаміки, автопоезису та самоорганізації.

Синергетичний вектор дослідження наративної ідентичності особистості представлений роботами В.Аршинова, І.Акчурина, В.Буданова, Р.Баранцева, О.Князєвої, С.Курдюмова. Біфуркаційна природа наративної ідентичності аналізуються О.Астаф'євою, В.Войцеховичем, В.Тарасенко, Ю.Хатчером. Осмислення ролі феномену хаосомності та випадкової флуктуації у конструюванні мультиваріантної системи наративної ідентичності особистості наявне у наукових розробках Т.Григор'євої, І.Добронравової, Н.Климонтовича, Г.Малинецького, І. Хасана.

Потужним поштовхом до філософського осягнення проблеми ідентичності особистості, її можливостей, стала вітчизняна філософія, зокрема напрацювання представників Київської світоглядно-антропологічної школи, заснованої В.Шинкаруком та продовженої ґрунтовними дослідженнями С.Кримського, В.Табачковського, М.Поповича, І.Бичка. Опрацьовуючи проблеми, поставлені у дисертаційному дослідженні, суттєвими стали логіко-методологічні напрацювання, переклади сучасних українських вчених, доробок яких представлений працями Є.Бистрицького, Л.Горбунової, І.Добронравової, А.Єрмоленка, В.Загороднюка, О.Йосипенко, Ю.Кушакова, М.Култаєвої, В.Кізіми, В.Ляха, Я.Любивого, В.Лук'янця, А.Лоя, В.Малахова, М.Мінакова, В.Пазенка, Л.Ситніченко, О.Соболь, Л.Озадовської, Н.Хамітова, І.Хоменко, М.Цюрупи, В. Ярошовця, Т.Ящук.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у відділі історії зарубіжної філософії Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України в рамках програмно-цільової та конкурсної тематики НАН України «Культурно-цивілізаційний діалог ХХІ століття: проблеми інтеграції України у світове співтовариство» у відповідності з плановою темою відділу «Загальнолюдські цінності: еволюція уявлень і зміна пріоритетів» (Державний реєстраційний номер 01008U000006).

Мета дисертаційного дослідження полягає в осмисленні специфіки постструктуралістських та синергетичних концепцій наративної ідентичності особистості та її нелінійної динаміки трансформації, а також визначення її ролі для методології історико-філософського дослідження. Зазначена мета специфікується та деталізується в комплексі наступних конкретних дослідницьких завдань:

- розглянути проблему виникнення феномену наративної ідентичності особистості в контексті ретроспективного становлення західноєвропейських історико-філософських парадигм розвитку проблематики; з'ясувати зміст концепції наративної ідентичності особистості П.Рікера;

- розкрити концептуалізацію постструктуралістських стратегій дослідження наративної ідентичності особистості; провести аналіз історико-філософської експлікації наративної ідентичності особистості як складної семіотико-концептуальної та нелінійно-динамічної системи у наратологічних концепціях М.Бахтіна, А.-Ж.Греймаса, У.Еко, Ю.Лотмана, Ж.-Ф.Ліотара, Р.Якобсона;

- дослідити семіотико-інтертекстуальні механізми нелінійної динаміки трансформації наративної ідентичності особистості Р.Барта і Ю.Крістєвої; обґрунтувати роль нелінійно-версифікаційних модельних аналогів нелінійної динаміки трансформації наративної ідентичності «трансгресії» Ж.Бодріяра, «розриву» М.Фуко, «ризоми» Ж.Дельоза та Ф.Гваттарі та «письма» Ж.Дерріда для становлення досліджуваного феномену;

- виявити ключову роль синергетичних принципів в осмисленні нелінійної динаміки самоорганізації наративної ідентичності особистості у концепціях В.Аршинова, В.Буданова, І.Пригожина, І.Стенгерс, Г.Хакена, О.Князєвої, С.Курдюмова, В.Тарасенка, М.Можейко;

- осмислити біфуркаційну природу самоорганізації системи наративної ідентичності особистості та хаосу й феномену випадкової флуктуації у нелінійній динаміці трансформації складної системи наративної ідентичності особистості;

- здійснити компаративний аналіз постструктралістської та синергетичної парадигм та встановити роль концепту наративної ідентичності особистості для методології (поліметодологічних засад) історії філософії.

Об'єктом дисертаційного дослідження є феномен наративної ідентичності особистості в межах спадщини мислителів постструктуралістської та синергетичної парадигм.

Предметом дослідження - нелінійна динаміка трансформації наративної ідентичності особистості в постструктуралістських Р.Барта, Ж.Бодріяра, Ж.Дельоза, У.Еко, Ю.Крістєвої, М.Фуко та Ф.Гваттарі, Ж.Дерріда та синергетичних концепціях В.Аршинова, І.Пригожина, І.Стенгерс, Г.Хакена, О.Князєвої, С.Курдюмова, В.Буданова, В.Тарасенка, М.Можейко.

Методологічна основа дослідження. Теоретико-методологічні засади дисертаційного дослідження складають: загальнонаукові принципи історизму, об'єктивності, системності, повноти та простоти опису, наявності причинно-наслідкових зв'язків та евристичності. Дослідження опирається на використання структурного, біографічного, міждисциплінарного підходів та історії семантики філософських понять. Науковими ідеалами обґрунтування виступають ясність, строгість, точність, доказовість. З-поміж філософських методів використовувався метод - герменевтичний; загальнонаукових - спостереження, порівняння (компаративний), абстрагування, узагальнення, аналіз, синтез, індуктивний, дедуктивний та історичний методи.

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в цілісній історико-філософській реконструкції феномену наративної ідентичності особистості, яка виникає та формується на теоретичному підґрунті філософської герменевтики, структуралізму, французької семіології, постструктуралізму, синергетики, англо-американської версії семіотики.

Наукова новизна результатів міститься у таких положеннях:

- на засадах історико-філософського дослідження визначено зміст поняття наративної ідентичності особистості як способу самоусвідомлення цілісності особистісного досвіду, форми осягнення особистісної самототожності, яка є наслідком процесу нелінійно-динамічного конструювання смислу наративу;

- виявлено, що у тріадній діалектиці П.Рікера феномен наративної ідентичності розкривається як синтетичне утворення: а) тотожності (від лат. idem) як смислотворчої статики «особистісного Я», б) самості (від лат. ipse) як нелінійно-динамічного конструювання «Я-образу» в оповіді та в) іншого як досвіду інакшості;

- встановлено, що в епоху Постмодерну стверджується новий інтерсуб'єктивний, полілогічний, нелінійний підхід до аналізу наративної ідентичності особистості, який розгортається як формування багатоваріантної, альтернативно-версифікаційної множини смислових шляхів та векторів еволюції досліджуваного феномену;

- встановлено роль семіологічних механізмів у нелінійній динаміці трансформації наративної ідентичності особистості: денотату та конотацій, твору та тексту (інтертексту) (Р.Барт та Ю.Крістєва); виявлено, що твір - інтенціональна, телеологічна структура, царина лінійного первинного, буквального смислу, що вказує на авторство, а текст (інтертекст) - неінтенціональний, нетелеологічний досвід, це означуюча практика, не структура, а структурація, діяльність з виявлення нелінійно-динамічної царини конотативної множинності, яка не вказує на процес філіації;

- доведено, що концепт «трансгресії» симулякрів (Ж.Бодріяра) є способом переходу денотативно-смислової межі, котрий апелює до прориву, виходу в нелінійну динаміку конотативної сфери, сфери штучних, ідеологічних смислів-симулякрів у наративній ідентичності особистості;

- визначено сенс концепту «розриву» (М.Фуко) для конституювання наративної ідентичності особистості у генеалогії історії, який полягає у формуванні нелінійно-динамічного переривно-наративного досвіду між епістемами у турботі про себе як екзеґезі ідентичності; з'ясовано значення концепту «ризоми» (Ж.Дельоза та Ф.Гваттарі) як нелінійно-динамічного модельного аналогу феномену наративної ідентичності особистості у досвіді децентрації та доведено, що поняття «ризома» фіксує нелінійний спосіб організації оповіді у плюралізмі версифікаційного означування;

- встановлено роль концепту «письма» (Ж.Дерріда) як досвіду відмінності, що постає функцією наративної ідентичності у нелінійно-динамічній деконструктивній критиці грамматологічного фоно-логоцентризму;

- з'ясовано можливості застосування синергетичних принципів до осмислення функціонування нелінійної динаміки трансформації системи наративної ідентичності особистості, а саме: принцип біфуркації, атрактивності, флуктуативної відкритості, креативно-хаосмічної, автопоезисної природи (О.Князєва та С.Курдюмов);

- на основі поліметодологічного історико-філософського осягнення феномену наративної ідентичності особистості в постструктуралізмі та синергетиці, виявлені ключові тенденції формування теорії нелінійних динамік та філософії людини: відмова від жорсткого номотетизму і перехід до ідіографізму; руйнація суб'єкт-об'єктної опозиції та актуалізація суб'єкт-суб'єктного відношення; перехід до нового нелінійного типу формування особистості.

Теоретичне значення дисертації полягає в тому, що в ній вперше під кутом зору нелінійної динаміки трансформації наративної ідентичності особистості здійснено цілісну реконструкцію теоретико-методологічних й антропологічних засад синергетики та постструктуралізму, окреслено роль методологічного пласту двох парадигм для формування кросдисциплінарних підходів методології сучасної історії зарубіжної філософії у складному дискурсі постмодерну.

Практичне значення роботи полягає у тому, що матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані при підготовці робочих та навчально-методичних програм і в процесі викладання курсів історії зарубіжної філософії, філософії мови, філософії мистецтва, загальнотеоретичного курсу філософії, а також для розробки спецкурсів з історії філософії для студентів та аспірантів як природничих, так і гуманітарних факультетів. Текст дослідження може бути використаний для підготовки словників та написання навчальних посібників з філософії та історії філософії.

Особистий внесок здобувача. Написання тексту дисертації, вирішення цілісного комплексу завдань, отримання положень новизни та висновків здійснювалися дисертанткою самостійно і відповідають основному змісту, спеціалізації дисертації, поданим публікаціям та методичним розробкам у галузі дослідження.

Апробація результатів дослідження. Основні положення, що виносяться на захист, результати та висновки дослідження дисертаційної роботи було викладено та обговорено на засіданнях відділу історії зарубіжної філософії Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України. Основні результати дослідження були апробовані автором у виступах на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях, серед яких: Міжнародна наукова конференція «Дні науки філософського факультету Київського національного університету ім. Тараса Шевченка» (Київ, квітень, 2007, 2008); «Традиція і культура. Моральна традиція: інваріантність та поліфонічність» (Асоціація «Новий Акрополь», Київ, листопад-грудень 2007), «Проблеми сутності свободи: методологічні та соціальні виміри» (Інститут філософії НАН України, Київ, жовтень 2007), «Проблеми культурної ідентичності в ситуації сучасного діалогу культур» (Остріг, Національний університет «Острозька Академія» травень, 2007), «V Харківські студентські філософські читання» (Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна, Харків, березень, 2008), «Ломоносов - 2008» (Московський державний університет ім. М. Ломоносова, Москва, квітень, 2008), «Європейська наука ХХІ століття - 2007» (Дніпропетровськ, квітень, 2008), «Прекрасне в духовному потенціалі людства» (Асоціація «Новий Акрополь», Київ, червень, 2010).

Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження відтворені в наукових публікаціях загальним обсягом 4,9 др. арк., у тому числі 5 статтях, надрукованих у фахових виданнях, що затвердженні переліком ВАК України загальним обсягом (2,5 др. арк), 9 тез доповідей, опублікованих у збірках матеріалів конференцій обсягом (2,4 др. арк.).

Структура та обсяг дисертації. Структура та обсяг дисертаційної роботи зумовлені логікою розгортання змісту дослідження, що відповідає поставленій меті та основним завданням. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, що містять десять підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Обсяг основного тексту дисертації становить 196 сторінок. Список використаної літератури включає 199 найменувань, які викладені на 16 сторінках.

Основний зміст

У вступі обґрунтовується вибір теми і предмета дисертації, її актуальність і ступінь розробленості, формулюється мета і завдання, розкривається методологічна основа дослідження, визначається наукова новизна дослідження, показується доцільність теоретичного і практичного застосування отриманих результатів, а також окреслена апробація отриманих результатів.

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади аналізу феномену наративної ідентичності особистості в історії філософії» аналізуються історико-філософські аспекти розгляду теми в науковій літературі, висвітлюються методологічні та теоретичні засади, відповідно до яких здійснювалося дослідження.

У підрозділі 1.1. «Ступінь розробки проблематики, огляд джерельної бази та методологічні підстави дослідження» зроблено огляд наукової літератури за темою дослідження, який показав, що у вітчизняній філософській науці досі не було здійснено системного дослідження, присвяченого комплексному та компаративному філософському осмисленню надбань постструктуралізму й синергетики. Теоретична основа проблематики ґрунтується насамперед на ретроспективному й парадигмальному історико-філософському аналізі джерельної бази дослідження, яка обумовлює ступінь розробки проблематики, що становить чотири головні змістовні напрями історико-філософської дескрипції проблеми. Визначено загальнотеоретичні основи дослідження, його методологія, основні поняття, предметна область та проблемне поле досліджуваного феномену.

У підрозділі 1.2. «Становлення концепту наративної ідентичності особистості в історико-філософських парадигмах» застосований у розділі парадигмальний критерій осмислення історико-філософської предметності дозволив означити ключові аксіологічні взірці (патерни), моделі мислення та наукові настанови (або елементи наукового мислення) представників філософської спільноти конкретної епохи в історії філософії щодо осмислення окресленої проблеми. В даному розділі ми дослідили проблему виникнення події наративної ідентичності особистості в контексті ретроспективного становлення західноєвропейських історико-філософських парадигм розвитку проблематики. Здійснивши цілісний, парадигмальний та концептуальний історико-філософський аналіз, встановлено, що конструювання феномену наративної ідентичності особистості здійснюється з позиції двох вимірів: теоретичного як прагнення віднайти сталі тотожності, пов'язані з пошуком тотожної першооснови, їх впливу на уявлення про особистісну тотожність (від грец. бuto to бuto) та практичного як праксису оповідної ідентичності, турботи, піклування про себе, слово та інших, а також спробах практично-розсудкових, логічно-оповідних та містичних техніках концентрації душі, стійкої аскези (від грец. anakhoresis), особливого мистецтва самоорганізації особистісного зібрання, напротивагу розсіюванню мислимого досвіду, коли «душа певним чином закріплювалася сама на собі, на своїй осі, і ніщо не взмозі заставити зрушити, зійти її з неї» (М.Фуко).

У другому розділі «Постструктуралістські стратегії дослідження нелінійної динаміки трансформації наративної ідентичності особистості» здійснено аналіз низки впливових концепцій постструктуралізму та виявлено специфіку інтерпретації феномену нелінійної динаміки трансформації наративної ідентичності особистості в концепціях чільних представників цього напряму.

У підрозділі 2.1. «Експлікація наративної ідентичності особистості як складної семіотико-концептуальної і нелінійно-динамічної системи у філософії» показано особливості осмислення проблеми наративної ідентичності особистості (актанта, адресата, адресанта, автора, персонажу, читача) в коцепціях М.Бахтіна, А.-Ж.Греймаса, К.Леві-Стросса, В.Проппа, Ю.Лотмана, Р.Якобсона, У.Еко. З'ясовано, що в межах теорії наративу було розроблено цілу низку філософських ідей та узагальнень щодо осмислення трансформаційних тенденцій наративної ідентичності особистості як складної, відкритої, версифікаційної, семіотико-концептуальної та нелінійної динамічної системи. Зокрема, у структуралізмі започаткований структурно-семіологічний аналіз феномену та його розширення до меж системності та трансформації. Доведено, що наративна ідентичність особистості - здатність висловлювати та версифікаційно конструювати концептуальні системи (системи поняттєвого апарату) носіїв мовлення, які постають системами інформації, системами уявлень, знань суб'єктів мовлення про світ та особистісний досвід (А.-Ж.Греймас, Р.Павільоніс, У.Еко). Розуміння смислу оповіді є структурно-системною, трансформацією в індивідуальній концептуальній системі. Зазначені філософські погляди лягли в основу структуралістських концепцій як предтечі постструктуралізму, які водночас запропонували розгляд проблеми наративної ідентичності особистості не лише з позиції формально-логічного (бінарно-синхронного) аналізу феномену наративної ідентичності особистості, а й з позиції діахронічного (А.-Ж.Греймас), інтертекстуально-історичного (М.Бахтін), нелінійно-динамічного дослідження її трансформації у «необмеженому семіозисі» (У.Еко).

У підрозділі 2.2. «Семіотико-інтертекстуальні механізми нелінійної динаміки трансформації наративної ідентичності особистості Р.Барта та Ю.Крістєвої» розкриті постструктуралістські теорії наративу Р.Барта та Ю.Крістєвої, які розширюють тематичне поле аналізу наративу до меж відкритої інтертекстуальної, полілогічної площини. В підрозділі основна увага приділяється аналізу ключових концептів конотативної семіології - принципам дихотомії - (мови та мовлення, означеного й означальника, синтагми та системи, денотації й конотації, твору та тексту) та наратології, яка реабілітує плюральність, множинність, ацентровану відкритість та незавершеність особистісного «Я». Основою постструктуралістської концепції наративної ідентичності у Р.Барта є уявлення про структурний аналіз розповідних текстів та текстовий аналіз, у Ю.Крістєвої - дослідження наративної ідентичності особистості розгортається у ментальноголістичній, тетичній (Е.Гуссерль), процесуальній площині ідентичності хори між означником та означальником, денотатом та конотацією.

У підрозділі 2.3. «Трансгресія» Ж.Бодріяра, «розрив» М.Фуко, «ризома» Ж.Дельоза та Ф.Гваттарі й «письмо» Ж.Дерріда як нелінійно-версифікаційні модельні аналоги наративної ідентичності особистості» проаналізовано основні риси філософського світогляду Ж.Бодріяра - розуміння симулякрів у процесі становлення наративної ідентичності особистості та специфіку трансгресії як екс-термінації, руйнування і стирання будь-яких референційних меж знакової реальності. В ході дослідження було встановлено, що трансгресія - це жест, котрий апелює до межі, прориву, подолання референційної, денотативної межі у нарації й перехід до конотативної царини. Проаналізована сучасна тенденція гіперреальної трансгресивної логіки та культури, що ґрунтується на домінуючому ефекті коду, який апелює до принципів нейтралізації референції, нерозрізненості адресата та адресанта, детериторізації смислу та тотальної імплозії - прагнення абсолютизації підробної штучності. В дисертації дається характеристика філософським аспектам концепту «розриву» М.Фуко та його значення для конституювання наративної ідентичності особистості у генеалогії історії, роль якого полягає у переривно-наративному досвіді між епістемами. Проаналізовано можливості наративної практики та екзеґези ідентичності як турботи про себе. Обґрунтовано роль та значення концепту «ризоми» Ж.Дельоза та Ф.Гваттарі як версифікаціно-розгалужуваного модельного аналогу феномену наративної ідентичності особистості у досвіді децентрації, розрізнення наративної ідентичності й розширенню її до меж відмінності. З'ясовано, що ризома (від фр. rhizome - кореневище) - поняття філософії постструктуралізму, що фіксує нелінійний спосіб організації цілісності оповіді-тексту, який залишає можливість для інтерпретаційного плюралізму нелінійного означування. Встановлено, основоположну роль концепту «письма» Ж.Дерріда у формуванні наративної ідентичності як досвіду відмінності, інакшості, що постає функцією ідентичності у критиці граматологічного фоно-лого-телеоцентризму. Таким чином, у розділі нами було встановлено, що вказані концепти інтеґрально схоплюють сформоване в філософії постмодерну уявлення про нелінійний, аструктурний, полісемантично ацентрований спосіб наративно-текстуальної організації.

У третьому розділі «Синергетичний підхід осмислення нелінійної динаміки трансформації наративної ідентичності особистості» встановлено, що провідним напрямком сучасного природознавства та історії філософії є синергетика - теорія самоорганізації, що створює нову матрицю бачення об'єктів в якості складних. Причому в якості фундаментального критерію «складності» в синергетиці постає показник не статичного характеру (багаторівневість структурної ієрархії об'єкта), а показник суто динамічний, - а саме: наявність іманентного потенціалу нелінійної трансформації та самоорганізації.

У підрозділі 3.1. «Принципи синергетичної версії дослідження нелінійної динаміки самоорганізації системи наративної ідентичності особистості» осмислено ключові принципи синергетичного напрямку дослідження нелінійної динаміки самоорганізації системи наративної ідентичності особистості у філософії І.Пригожина, І.Стенгерс, Г.Хакена, В.Аршинова, В.Буданова, Р.Баранцева, О.Князєвої, С.Курдюмова, В.Тарасенка, І.Добронравової. Встановлено, що синергетичні концепції наративної ідентичності особистості означених мислителів ґрунтуються на уявленнях про досліджуваний феномен як не статично-замкнене, стале, знеособлене ціле, а семіотичноживу, динамічну, відкриту, складну системно-структурну цілісність, якісна специфіка якої є багатовимірною, розвиток якої має нелінійний характер. Аналогом коеволюції складних систем, на думку відомих російських вчених О.Князєвої та С.Курдюмова, є базисні концепти запропоновані представниками постструктуралізму. З'ясовано модель еволюції складної системи у синергетиці та процес її самоорганізації. В аналізі наративної системи як когнітивної спонтанно-автономної системи, що самоорганізується, на нашу думку, доречно застосовувати категорію «автопоези» (від грец. autos - «сам») до визначення сутності наративно-семіологічно живого.

У підрозділі 3.2. «Біфуркаційна природа самоорганізації складної системи наративної ідентичності особистості» у підрозділі обґрунтовано позицію про те, що біфуркація (або точка біфуркації) - це точка фазового перетворення, максимально хаотичний стан системи, в якому починають виникати нові центри наративної організації. Деякі з цих нових центрів стають атракторами системи. Різні атрактори визначають різні можливі варіанти майбутнього стабільного стану системи, чи навпаки, станів, до яких система може еволюціонувати за певних умов. Безпосередньо в точці біфуркації можливими є різні траекторії подальшого розвитку системи, каскади біфуркацій. До сфокусованої атрактором мети «стягуються» всі траєкторії наративної еволюції.

У підрозділі 3.3. «Хаос та феномен випадкової флуктуації у нелінійній динаміці трансформації системи наративної ідентичності особистості» у підрозділі обґрунтована позиція, що, наративна взаємодія - це не лише соціальна інтеракція, а й періодична нелінійна ситуація зміни стадій семіотико-наративної еволюції та інволюції, інтеграції і дисипації, космосу та хаосу наративно смислових презентацій. Хаос у нелінійній динаміці складної системи наративної ідентичності особистості, постає, немов потенційне і непроявлене, всепороджуюче й актуальне небуття, що безкінечно й імпліцитно містить в собі всі форми. Образ небуття чи Хаосу співпадає з синергетичними уявленнями нелінійного середовища, в якому в потенції, в непроявленому вигляді є увесь прихований спектр всіх можливих форм, спектр структур-атракторів еволюції хаотичної впорядкованості світу. Хаос може виступати як механізм переключення, зміни різних режимів розвитку системи, переходів від однієї відносно стійкої структури до іншої. Хаос замикає цикли взаємного переключення режимів, режиму відцентрової та доцентрової інтенсивності й слугує десонансно-конструктивним, креативним механізмом еволюції системи.

У четвертому розділі «Евристичний потенціал аналізу нелінійної динаміки трансформації наративної ідентичності особистості» встановлено, евристичний та методолого-гносеологічний потенціал аналізу нелінійної динаміки трансформації наративної ідентичності особистості в постструктуралістській та синергетичній парадигмах дослідження в рамках проекту постмодерної чуттєвості. Обґрунтовано, що в ракурсі «постмодерністської чуттєвості» світ втрачає можливість бути заданим за допомогою цілісної метафізики, на зміну метафізиці «порядку речей» приходить метафізика «безладу та розладу» (від англ. disorder), метафізика негації та відносності, що руйнує цілісність, занурюючись у сакральні сфери буття. В рамках постмодерної парадигми світосприйняття способом збереження цілісності мислимого досвіду постає наративна ідентичність особистості.

У підрозділі 4.1. «Нелінійна динаміка трансформації наративної ідентичності особистості: компаративний аналіз постструктуралістської та синергетичної парадигм» у компаративному аналізі двох парадигм слід зафіксувати наявність змістовної співмірності поняттєвого апарату, тематичного семантичного паралелізму та взаємоузгодженість методологічних принципів та стратегій. Концептуальний апарат двох напрямків позначений наявністю домінуючих подібностей та низки відмінностей у їх компаративному аналізі. Виокремлення спільних ознак, створює умови для твердження, що у такому стані взаємодії двох наукових проектів відбувається їх взаємне методологічно-концептуальне збагачення, формується креативний момент створення нових наукових підходів. Зокрема, у змістовному аспекті постструктуралізм може доповнити децентровано-аструктуральний методологічний аспект синергетичним розширенням його до аспекту системності, нелінійності, відкритості, трансформації. Синергетика розширює тематичну площину власних методологічних досліджень семіотико-наративними аспектами.

У підрозділі 4.2. «Роль феномену нелінійної динаміки трансформації наративної ідентичності особистості для методології історії філософії» визначено, що роль досліджуваного феномену для методології історії філософії полягає у застосуванні поліметодологічного підходу, що передбачає врахування здобутків різних методологій у філософських системах, вченнях мислителів та їх залученні у історико-філософських дослідженнях, аналізі історико-філософських текстів та створенні нових філософських концепцій. Такий підхід передбачає не лише опис множинності філософсько-методологічних концепцій, а й створення поліметодологічних засобів, які досліджують властивості та відношення між такими методологічними концепціями. Ми вважаємо, що таку поліметодологічну позицію обстоює новітня постнекласична теорія нелінійних динамік, яка досліджує властивості та відношення між методологічними стратегіями постструктуралізму та синергетики, формуючи цілісну теорію нелінійних динамік.

На підставі детального осмислення та ретельного узагальнення досліджуваних концепцій можна зробити такі висновки:

Наша увага, головним чином, була націлена на розгляд методології двох напрямків - постструктуралізму та синергетики, у їх відношенні до проблеми нелінійної динаміки трансформації наративної ідентичності особистості. Означений аспект - нелінійної динаміки трансформації феномену наративної ідентичності особистості як складної системи у творчості представників постструктуралістської та синергетичної парадигм поки не отримали у сучасній вітчизняній літературі помітного осмислення. Тому започаткований у дисертаційному дослідженні історико-філософський аналіз означених проблем є вельми актуальним для теорії й практики сьогодення та методології історії філософії зокрема. У ході дослідження з'ясовано роль синергетики і постструктуралізму у взаємному збагаченні постмодерної та постнекласичної філософської культури двадцятого століття, що було підготовлено тисячолітнім історико-філософським парадигмальним розвитком досліджуваної проблематики.

На нашу думку, у компаративному аналізі двох парадигм слід зафіксувати наявність змістовної співмірності поняттєвого апарату, тематичного семантичного паралелізму та узгодженість методологічних принципів та стратегій. Зокрема, у змістовному аспекті синергетика доповнює постструктуралістський децентровано-структуральний методологічний аспект розширенням його до аспекту системності, трансформації та нелінійності, постструктуралізм збагачує синергетику тематичною площиною, а її методологічні дослідження семіотико-наративними аспектами. Відповідно до проведеного компаративного аналізу феномену наративної ідентичності особистості та його методологічних підвалин конституювання у межах двох парадигм встановлено, що означений феномен виникає у постструктуралізмі на ґрунті структуралізму, французької семіології. У синергетиці даний феномен формується на ґрунті англо-американської версії семіотики (Ч.Пірса, Ч.Морріса) з аналізом синтаксису, семантики та прагматики у системі наративної ідентичності та семіотичного трикутника - знаку, смислу, та інтерпретатора та синергетичній моделі самоорганізації, з елементами осмислення соціального конструктивізму. Проте, в даний час відмічена тенденція постулювання необхідного методологічного взаємодоповнення та впливу на синергетику французької семіології та постструктуралізму.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Даниленко О.О. Ролан Барт як засновник конотативної семіології (філософські засади вчення) / О.О. Даниленко // Політологічний вісник. Зб. наук. праць. - 2007. - Вип. 24. - С. 24-32.

2. Даниленко О.О. Наратив як спосіб актуалізації ідентичності особистості / О.О. Даниленко // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць. - 2007. - Вип. 65. - С. 113-122.

3. Даниленко О.О. Концепт «розриву» як конститутив історичного апріорі та екзеґеза ідентичності у філософії М.Фуко / О.О. Даниленко // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць. - 2008. - Вип. 68. - С. 15-25.

4. Даниленко О.О. Інтерполяція симулякрів в контексті становлення трансреального світу культури / О.О. Даниленко // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць. - 2008. - Вип. 70. - С. 77-86.

5. Самчук О.О. Синергетичний аналіз самоорганізації складних наративних систем / О.О. Самчук // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць. - 2010. - Вип. 7 (95). - С. 104-114.

6. Даниленко О.О. Інтертекстуальність як методологічний принцип історико-філософського дослідження у філософії Ю. Крістєвої / О.О. Даниленко // Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції «Європейська наука ХХІ століття 16-31 травня 2007». - Т. 6. - Дніпропетровськ: Наука та освіта, 2008. - С. 33-39.

7. Даниленко О.О. Особливості феномену інтертекстуальності у філософії постструктуралізму / О.О. Даниленко // Проблеми культурної ідентичності в ситуації сучасного діалогу культур. Матеріали третьої міжнародної наукової конференції 22-23 травня 2007 р. - Острог: Вид-во Національного університету «Острозька Академія». 2007. - С. 38-49.

8. Даниленко О.О. Крістєва та Барт: дві інтерпретації смислового буття тексту / О.О. Даниленко // Дні філософського факультету - 2007: Міжнародна наукова конференція (18-19 квітня 2007 року): матеріали доповідей та виступів. - К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2007. - Ч. 1. - С. 86-89.

9. Даниленко О.О. Концепція наративної ідентичності у філософії П.Рікера / О.О. Даниленко // Матеріали науково-теоретичної конференції «Проблеми сутності свободи: методологічні та соціальні виміри» 26 жовтня 2007 р. - К., 2008. - С. 14.

10. Даниленко О.О. Наративний вимір проблеми ідентичності особистості: поняття, протиріччя, концепції / О.О. Даниленко // Традиція і культура. Моральна традиція: інваріантність та поліфонічність. Матеріали міжнародної наукової конференції 30 листопада - 1 грудня 2007 р. - Асоціація «Новий Акрополь». - Ч. 2. - К., 2007. - С. 15-18.

11. Даниленко О.О. Трансформація наративно-текстуальних стратегій у філософії постструктуралізму: від смерті автора до екзеґези ідентичності (на матеріалах філософії М.Фуко) / О.О. Даниленко // Дні науки філософського факультету - 2008: Міжнародна наукова конференція (16-17 квітня 2008 року): Матеріали доповідей та виступів. - К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2008. - Ч. 1. - С.83-84.

12. Даниленко О.О. Інтертекст, полілог, гіпертекст: топологічні аспекти модусів наративу в філософії постструктуралізму та когнітивній синергетиці / О.О. Даниленко // Матеріали міжнародної наукової конференції студентів та аспірантів. V Харківські студентські філософські читання. - Харків, 2008. - С. 39-41.

13. Даниленко Е.А. Нарратив как средство конституирования идентичности личности в заботе о себе / Е.А. Даниленко // Международная научная конференция «Ломоносов - 2008» 17-18 апреля. - М., 2008. - С. 48-49.

14. Самчук О.О. Нелінійна динаміка самоорганізації наративної ідентичності особистості (теоретико-методологічний контекст дослідження) / О.О. Самчук // Традиція і культура. Прекрасне в духовному потенціалі людства. Матеріали міжнародної наукової конференції 11-12 червня 2010 р. - Асоціація «Новий Акрополь». - Ч. 2. - К., 2010. - С. 15-18.

Анотація

Самчук О.О. Наративна ідентичність особистості (історико-філософський аналіз). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.05 - історія філософії. - Інститут філософії імені Г.С. Сковороди НАН України. - Київ, 2011.

Дисертація присвячена дослідженню важливого для історії філософії феномену наративної ідентичності особистості в постструктуралістській та синергетичній парадигмах. Доведена значущість та вагомий внесок історико-філософських ідей Р.Барта, Ю.Крістєвої, Ж.Дерріда, Ж.Бодріяра, Ж.Дельоза, Ф.Гваттарі, М.Фуко в розвиток постструктуралістської стратегії розуміння означеного феномену. Визначені особливості синергетичних концепцій наративної ідентичності особистості В.Аршинова, І.Пригожина, І.Стенгерс, Г.Хакена, О.Князєвої, С.Курдюмова, В.Буданова, В.Тарасенка, М.Можейко, що дозволило визначити роль самоорганізаційного підходу на природу особистості та її наративної ідентичності. На підставі методолого-компаративного аналізу виявлено спільну ознаку досліджуваного феномену в постструктуралізмі та синергетиці - ознаку нелінійної динаміки трансформації, що фіксує особистісноорієнтовані та діахронічно-історичні тенденції наративного буття. Саме на такому рівні індивідуального полілогічного буття, на думку представників постструктуралізму та синергетики, людина має змогу органічно конструювати свій неповторний комунікативний життєвий проект.

Ключові слова: наративна ідентичність особистості, інтертекст, трансгресія, ризома, постструктуралізм, синергетика, самоорганізація, автопоезис, біфуркація, атрактор, флуктуація, хаос, порядок.

Аннотация

Самчук Е.А. Нарративная идентичность личности (историко-философский анализ). - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата философских наук по специальности 09.00.05 - история философии. - Институт философии имени Г. С. Сковороды НАН Украины. - Киев, 2011.

Диссертация посвящена исследованию важного для истории философии феномена нарративной идентичности личности в постструктуралистской и синергетической парадигмах. Доказана значимость и весомый вклад историко-философских идей Р.Барта, Ю.Кристевой, Ж.Деррида, Ж.Бодрияра, Ж.Делёза, Ф.Гваттари, М.Фуко в развитие постструктуралистской стратегии понимания данного феномена. Определены особенности синергетических концепций нарративной идентичности личности В.Аршинова, И.Пригожина, И.Стенгерс, Г.Хакена, Е.Князевой, С.Курдюмова, В.Буданова, В.Тарасенка, М.Можейко, что дало возможность определить роль самоорганизационного подхода в анализе природы личности и её нарративной идентичности. На основании методолого-компаративного анализа выявлено общий признак исследовательского феномена в постструктурализме и синергетике - признак нелинейной динамики трансформации, что фиксирует личностноориентированые и диахронно-исторические тенденции наративного бытия. Именно на таком уровне индивидуального полилогического бытия, по мнению представителей постструктурализма и синергетики, человек сможет органично сконструировать свой неповторимый коммуникативный жизненный проект.

В компаративном анализе двух парадигм следует зафиксировать существование содержательной соизмеримости понятийного аппарата, тематически семантического параллелизма и взаимообусловленность методологических принципов. В содержательном аспекте постструктурализм может дополнить децентрировано-структуральный аспект синергетическим расширением его к аспекту системности, нелинейности, открытости и трансформации. Синергетика расширяет тематическую область своих методологических исследований семиотико-нарративными аспектами. В нашем исследовании зафиксирована тенденция обращения представителями синергетики к семиотике англо-американской версии Ч.Пирса, Ч.Морриса и Г.Фреге. Постулируется позиция об ограниченности и недостаточности данных подходов к семиозису и системы нарративной идентичности, редукции её лишь к трём составимым семиотического треугольника (знак, смысл, интерпретатор, реже - интерпретанта) и соответственно синтаксису, семантике и прагматике, и и обращение к концепциям, что включают дополнительные аспекты семиозиса (функции, актанты, адресанты, адресаты, контекст, код и т.д.), предложенные в философии структурализма и постструктурализма на семиотику нарративно живого.

Ключевые слова: нарративная идентичность личности, интертекст, трансгрессия, ризома, постструктурализм, синергетика, самоорганизация, автопоэзис, бифуркация, аттрактор, флуктуация, хаос, порядок.

Summary

Samchuk О. A. Narrative identity of person (historico-philosophical analysis). - Manuscript.

Thesis for the degree of the candidate of philosophical sciences in speciality 09.00.05 - history of philosophy. - G.S. Skovoroda Institute of philosophy of the National Аcademy of Sciences of Ukraine. - Kyiv, 2011.

The thesis is devoted to the investigation of important for philosophy question of understanding of narrative identity of person in poststructuralist and synergetic paradigms. The significance and high contribution of historic-philosophical ideas of R.Barthes, J.Kristeva, J.Derrida, J.Baudriyar, G.Deleuze, F.Guattari, M.Foucault to the development of poststructuralist understanding strategy of the determined phenomenon have been proved. V.Arshinov, I.Prigogin, I.Stengers, H.Haken, O.Kniazeva, S.Kurdiumov, V.Budanov, V.Tarasenko, M.Mozheiko distinctive features of synergetic concepts of the narrative identity of person are defined, allowing to evaluate the role of self-organization approach as to the person's nature and its narrative identity. Due to the methodology-comparative analysis a common feature of the investigated phenomenon in poststructuralism and synergetics is revealed - a feature of nonlinear dynamics of the transformation, fixing personality-oriented and diachronic-historical tendencies of narrative existence. According to the opinion of representatives of poststructuralism and synergetics, person is able to organically develop its own inimitable communicative life project only on this level of individual polylogic existence.

Key words: narrative identity of person, intertext, transgression, rizoma, poststructuralism, synergetics, self-organisation, autopoesis, bifurcation, attractor, fluctuation, chaos, order.

Размещено на Allbest.ru