Світоглядно-ментальні особливості українського романтизму

19

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

09.00.05 - історія філософії

СВІТОГЛЯДНО-МЕНТАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ УКРАЇНСЬКОГО РОМАНТИЗМУ

СОКИРКО АННА МИКОЛАЇВНА

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі філософії Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.

Науковий керівник: доктор філософських наук, професор

Возняк Степан Михайлович,

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника,

професор кафедри філософії.

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, доцент

Петрушов Володимир Миколайович,

Українська державна академія залізничного транспорту,

завідувач кафедри філософії та соціології;

кандидат філософських наук,

Шикула Олександра Петрівна

Національний лісотехнічний університет України,

доцент кафедри філософії.

Захист відбудеться «18» жовтня о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.27 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 60 ауд. 330)

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці імені М.О. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 58, зал № 12.)

Автореферат розісланий «17» вересня 2011

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Крикун В.Ю.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та доцільність теми дослідження. У сучасній історико-філософській традиції питання аналізу та дослідження феномену ментальності набуло особливої актуальності, оскільки без розуміння особливостей духовного буття, без вивчення впливів на нього природного і соціального компонентів, суспільство не здатне усвідомити, зрозуміти і ідентифікувати себе як спільноту, яка готова іти шляхом гармонійного розвитку. Ментальність виступає репрезентантом об'єктивних духовних суспільних перетворень, що дають можливість критично оцінити будь-яку форму діяльності, що склалась у минулому, і тим самим створити принципово нові її форми. Генетична природа даного феномену детермінується адаптаційними властивостями та здібностями суб'єктів у визначених часово-просторових межах. Феномен ментальності, безсумнівно, викликає інтерес з точки зору історії філософії, адже містить в собі аксіологічні, етичні, онтологічні, праксеологічні аспекти. Саме тому визначення «ментальності» є саме по собі вкрай складним завданням.

Значущість проблеми української ментальності для філософії полягає в тому, що визначення ментальних рис належить до традиційних тем української науки. А системна цілісність їх дослідження в силу політичних, ідеологічних та інших причин була перервана, тоді як значні аспекти залишилися нерозкритими.

Розуміння філософсько-світоглядного підґрунтя української ментальності та виокремлення її специфічних рис дозволяє віднайти «ключ» до осмислення виникнення і подолання суспільних проблем, національної історії, соціального устрою, звичаїв, обрядів тощо.

На сучасному етапі розвитку українського суспільства питання ментальності є важливим для саморозуміння спільнотою себе, а також виявляє індивіда складовою частиною процесу її самоідентифікації. Таким чином усвідомлення характерних ментальних рис може слугувати підставою зняття міжнаціональних протиріч в сучасній Україні. Стосовно мотивацій вибору теми пропонованої дисертаційної роботи, то вони зумовлюються зростанням нині у вітчизняній і зарубіжній філософії інтересу до даної проблематики як у сфері ґрунтовних теоретичних узагальнень, так і в царині конкретних історико-філософських студій.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась в межах комплексної цільової програми науково-дослідницької роботи кафедри філософії Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника: «Історичний розвиток філософії як чинник світового цивілізаційного процесу» (державний реєстраційний № 0106U003091).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є визначені романтизмом світоглядно-філософські параметри української ментальності у їхньому зв'язку зі сучасним станом особи та суспільства.

Для досягнення мети на основі аналізу історико-філософських теорій у роботі розв'язувалися такі завдання:

- окреслити особливості ментальних елементів світоглядно-філософського розвитку українського романтизму;

- здійснити експлікацію понять «ментальність» та «українська ментальність»;

- визначити структурні компоненти української ментальності та їх відображення у філософській думці України доби романтизму;

- встановити можливості та межі впливу виявлених романтизмом ментальних рис на трансформацію особи та суспільства на сучасному етапі розвитку.

Об'єктом дослідження дисертації є філософська думка України доби романтизму.

Предметом дослідження є прояви рис української ментальності в філософії українського романтизму.

Теоретико-методологічна основа дослідження. Теоретичною основою дослідження є філософські, історичні, етнографічні, соціологічні, культурологічні та психологічні концепції ментальності, які аналізують буття людини в середовищі національної культури, формування духовного світу особистості у контексті невидимого зв'язку з навколишнім світом тощо.

У період появи та формування сучасних націй проблема ментальності стала актуальною для різних галузей теоретичного знання. У німецькій філософській традиції та культурологічній думці розроблена філософсько-методологічна основа вивчення «духу народів». Започаткована вона Й. Гердером («Ідеї до філософії історії») та Г. Геґелем («Філософія історії»), а згодом продовжена О. Шпенґлером («Занепад Європи») та В.Вундтом («Нації і їх філософії»). Не втрачають актуальності роботи французьких та англійських мислителів Ш. Монтеск'є, Е. Дюркгейма, Е. Шефтсбері, Д. Юма. Психологічні аспекти сутності підсвідомих засад людської поведінки відображено у працях З.Фройда, К. Юнга та Е. Фромма.

В українській науці студії, що прилучились до розробки феномену ментальності, мають давні традиції. Вони пов'язані з іменами М. Костомарова, П. Куліша, І. Нечуя-Левицького, О. Потебні, П. Юркевича та інших. Зауважимо, що наприкінці 80-х - на початку 90-х років ХХ ст. інтерес до ментальної проблематики зумовлено зростанням рівня національної самосвідомості.

Різноманітні аспекти української ментальності упродовж останніх десятиліть висвітлено у наукових доробках відомих учених А. Бичко, І. Бичка, Г. Горак, В. Горського, П. Гнатенка, С. Кримського, В. Крисаченка, М. Кисельова, Н. Мозгової, О. Нельги, М. Поповича, І. Старовойта, В. Шинкарука, В. Ярошовця та інших. У дослідженнях Н. Більчук, О. Бондаренко, В. Буяшенка, Т. Гетало, Я. Гнатюка, О. Колісник, А. Кравченко, Т. Поплавської, Н. Яцук проблема ментальності та її специфічних рис постає аспективно - через відображення в українській літературі, культурі, політичному житті нації; через співвідношення з іншими духовними утвореннями, як основа життєдіяльності народу. Важливими також є праці Р. Додонова (аналіз процесу формування та функціонування ментальності), І. Старовойт (компаративний аналіз основних рис української і західноєвропейської ментальностей), а також дослідження О. Донченко, що стосується психоемоційного світу особистості та ментальних вимірів як атрибутів суб'єктивної реальності українського соціуму. І. Дубова, І. Лисий, В. Кириченко, Н. Корнієнко, І. Кресіна, В. Попов, О. Рудакевич, М. Скринник, В. Федько, С. Хрипко вивчають взаємодію ментальності із різноманітними онтологічними та морально-етичними процесами в контексті розбудови демократичного суспільства.

В той же час відображення української ментальності у філософії доби романтизму досліджено недостатньо.

У роботі для досягнення поставленої мети використано такі методи:

Загальнологічний: аналіз та синтез (дані методи є базовими у дослідженні, а спектр їх застосування широким: аналіз структури ментальності, рис романтизму, синтез при виокремленні спільних елементів «ментальності», «національної ідентичності» тощо).

Філософський: герменевтичний (застосовується для інтерпретації текстів українських мислителів-романтиків), структурний (вжито для конструювання цілісної структури української ментальності).

Загальнонауковий: компаративний (використовується задля порівняння специфіки романтичних ідей незалежних та пригноблених народів. Зіставлення рис доби Просвітництва та романтизму тощо).

Інтерпретація та пояснення термінів («ментальність», «романтизм», «антеїзм», «кордоцентризм» тощо) вимагали застосування методологіко-семантичного аналізу.

У дослідженні також використовується сукупність відповідних загальних методологічних принципів: дискретності, історизму, об'єктивності, зіставлення, порівняння, детермінізму, загального зв'язку і розвитку.

Велике значення для дисертаційного дослідження мав міждисциплінарний підхід, що полягав у використанні окремих здобутків психології, соціології, лінгвістики.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації здійснено систематизоване дослідження української ментальності та її відображення у філософській думці доби романтизму.

Наукова новизна отриманих результатів розкривається в наступних положеннях, які виносяться на захист:

-здійснено реконструкцію соціокультурних умов доби романтизму в Україні та доведено, що вона мала свої особливі світоглядно-філософські елементи, що безпосередньо впливали на розвиток української ментальності;

-обґрунтовано поняттєво-логічну відмінність змістів понять «духовність», «національна ідея», «національна ідентичність» та «українська ментальність». При цьому зауважено, що у традиції доби романтизму їх смислове навантаження має велику кількість точок перетину, що дозволяє здійснювати часткове їх ототожнення;

-охарактеризовані суттєві та світоглядно-обґрунтовані структурні компоненти української ментальності (екзекутивність, антеїзм, кордоцентризм, індивідуалізм) та доведена наявність їх відображення у філософській думці України доби романтизму;

-вперше в українській історико-філософській рефлексії доводиться, що екзекутивність є світоглядно-ментальною характеристикою українського романтизму;

-набула подальшого розвитку позиція, згідно з якою українська ментальність мислиться об'єктивною реальністю, що здатна впливати на духовне становлення сучасної особистості та трансформаційні процеси у суспільстві. Невід'ємною частиною даного феномену є сформовані у добу романтизму ментальні детермінанти.

Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Фактологічний матеріал роботи може бути застосовано у науково-дослідницькій та прогностичній діяльності: при написанні навчальних посібників та методичних рекомендацій із історій української філософії, соціальної філософії, соціології, етносоціології; підготовці спеціальних курсів. Дані нашої дисертації можуть бути використані для подальших розробок і досліджень інших явищ, пов'язаних iз феноменом ментальності.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою автора. Висновки та основні положення наукової новизни одержані автором самостійно на основі результатів, отриманих у процесі дослідження.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження апробовані на наукових семінарах кафедри філософії Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, а також на Загальнодержавній науково-практичній конференції «Ідеологія ОУН. Ідеологія української держави сьогодні» (м. Івано-Франківськ, 2008), Міжнародній науковій конференції «Філософія гуманітарного знання: раціональність і духовність» (м. Чернівці, 2008), Міжнародній науково-теоретичній конференції, присвяченій 200-літтю з дня народження М.В. Гоголя «Філософія мови: текст, образ, реальність» (м. Суми, 2009), VI Міжнародній науково-практичній конференції «Молодіжна політика: проблеми та перспективи» (м. Дрогобич, 2009) та на Міжнародній науковій конференції «Філософія гуманітарного знання: після Вільгельма Дільтея» (м. Чернівці, 2009).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження відображено у п'яти статтях, що були вміщені у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура роботи. Мета та завдання дослідження зумовили наступну структуру роботи: дисертаційне дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел (161 найменування). Повний обсяг роботи становить 166 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі до дисертації окреслюються предметне поле проблематики історико-філософського дослідження української ментальності в філософії українського романтизму, стан його розробки, обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються об'єкт і предмет дослідження, формулюються його наукова новизна та основні положення, що виносяться на захист, подаються методологічні засади дослідження, теоретична і практична значущість дисертації. Також наводяться приклади апробації результатів дослідження, публікації по темі дисертації, подається структура роботи.

У першому розділі - «Методологічні засади дослідження світоглядно-ментальних особливостей українського романтизму» основна увага приділена з'ясуванню ґенези проблеми української ментальності у вітчизняній філософській думці, а також обґрунтуванню понятійно-категоріальних і методологічних засад дослідження, тому він є ключовим для розвитку подальших міркувань автора.

У підрозділі 1.1. «Джерела та історіографія дослідження ментальних особливостей української філософії доби романтизму» обґрунтовується теза, що з позиції філософської методології рефлексія над історико-філософськими ідеями українського романтизму значима і актуальна у плані відтворення тих суттєвих сторінок нашого минулого, які пов'язані з поняттям «ментальність».

Звертається увага на те, що в рамках української філософії доби романтизму сформувалися ідеї державотворення, українська національна ідея як основоположна засада цього процесу, ідея народності. Саме тому виникає потреба у філософському аналізі процесів, що формували свідомість українців та їх розуміння власної ментальної неповторності. Відображення згаданих ідей знаходимо у творчості таких мислителів-романтиків, як М. Гоголь, М. Максимович, М. Костомаров, П. Куліш, Т. Шевченко, П. Юркевич та інших.

Методологічно-світоглядними основами дослідження української ментальності є праці В. Вернадського, Б. Грінченка, О. Духновича, В. Липинського, І. Нечуя-Левицького, Лесі Українки, І.Франка та інших.

Зазначено, що виникнення й розвиток українського романтизму зумовлений як суспільно-історичними чинниками, так і еволюцією художнього мислення та образної системи. Український романтизм мав риси, характерні для пригноблених слов'янських народів, а тому набув форми національно-культурного відродження, що проявилося у реформуванні літературної мови, посиленні інтересу до національної історії та фольклору. Витворені митцями та народом концепти інтерпретувалися мислителями епохи. Філософія України цього періоду набуває нової парадигми: «Людина - Нація». Рефлексія національних особливостей освячувалася ідеєю абсолютної неповторності й вартості кожного народу, його традицій, духу. Важлива роль у відродженні нації надавалась мові, адже вона вважалась проявом свідомості нації, її семантичним кодом.

Обґрунтовується думка, що безпосередній зв'язок філософії зі сферами мистецтва та культури демонструє її специфічність, яка виявляється у таких рисах як кордоцентризм та екзекутивність, з притаманними їм ліризмом та емоційністю.

У підрозділі 1.2. «Філософська інтерпретація понять «ментальність» та «українська ментальність» встановлюються межі змісту вищенаведених понять, методологічні можливості використання їх в дослідницькій практиці.

Встановлено особливість філософського тлумачення даного поняття. Вона полягає в тому, що ментальність розглядається і осмислюється з двох позицій: онтологічно, як реальний феномен, який об'єктивно існує, і гносеологічно, як теоретичний конструкт, інструмент дослідника, змодельований з метою більш повного пояснення складного суспільного комплексу.

Зазначено, що поняття «ментальність» в його сучасній трактовці з'явилось набагато пізніше, ніж дослідження явищ, які ним позначаються. Саме тому доцільно окреслити поняттєву різницю і розмежувати смислове навантаження термінів «ментальність», «національне», «національна ідентичність», «національна свідомість», «національний ідеал», «національний характер», «національна ідея».

Ментальність визначена як філософська категорія, що характеризує світоглядне та смислобуттєве поле індивіда чи спільноти. Основними елементами даного феномену є: емоційно-чуттєвий, раціональний, психологічний. Наголошено на безпосередньому зв'язку ментальності з перетворюючою та творчою діяльністю.

Необхідною умовою методологічної цілісності дослідження є інтерпретація поняття «українська ментальність». На формування української ментальності впливали різноманітні чинники (події історії, специфіка культурних процесів, природнє середовище та ін.).

Найістотніші ментальні ознаки виступають підґрунтям для розв'язання проблеми взаємодії загальнолюдських універсалій з національною системою норм і цінностей. Саме тому їх визначення є принциповим для розуміння точок перетину в системі «Україна-Світ». Українська ментальність репрезентує особливості світогляду, що притаманні народу впродовж століть і проявляються в ідеях філософів та мислителів. Вона становить живу пульсуючу цілісність взаємопов'язаних характеристик, кожна з яких доповнює іншу. Мислителі доби романтизму яскраво демонструють у своїй творчості весь спектр ментальних особливостей притаманних українському народу.

Інтегральними компонентами які здатні охопити світоглядно-ментальну цілісність українців визначено екзекутивність, антеїзм, кордоцентричність, емоційність та індивідуалізм.

У підрозділ 1.3. «Історико-філософський аналіз ментальних особливостей: західноєвропейський та український романтизм» акцентується увага на таких ідеях епохи, як заперечення гносеологізації людини, впровадження культу творчості, звернення до проблеми генія, повернення до міфу, як основи теорії.

Виокремлені фундаментальні фактори цілісності романтизму, що знайшли відображення у спільності його суттєвих ознак. Це передусім - єдність соціокультурної ситуації, світосприйняття та світобачення. Романтизм - це не тільки специфічна естетична теорія, а й новий світогляд, розповсюджений на теренах різних країн. В першу чергу він відображав ціннісний конфлікт між необхідністю, що панувала в світі, та несумісним із нею ідеалом абсолютної свободи особистості.

Український романтизм також відбувся як явище історії та культури. Розробки національної ідеї, ідеї переваги геніальної особи над масою, ідеї ціннісно-емоційного зв'язку з природою у творах українських мислителів-романтиків посідають чільне місце.

Відзначено відмінність ідей мислителів-романтиків державних, незалежних народів (Німеччина, Росія, Франція) і пригнічених, залежних народів(Чехія, Болгарія, Україна, Югославія). Перші акцентують увагу на взаємодію людини і природи, культі почуттів, релігійності. А представники поневолених народів - на питаннях історичності, національної мови, культури, питаннях долі свого народу.

Українська філософська думка найчастіше характеризується як така, що націлена на антропоцентризм. Проблеми людини, її щастя, наповненості буття - були визначальними у творчості філософів. Специфіка українського романтизму полягає у зміщені акценту на проблему «Нація», адже саме за умови її існування буде можливим і життя людини в гармонії з оточуючим світом та іншими людьми. Питання місця людини у творені нації, ролі України у світі, її національних та культурних особливостей не втрачали ваги для мислителів.

У другому розділі «Структурні компоненти української ментальності та їх відображення у філософії романтизму» визначені сутнісні ознаки основних структурних компонентів української ментальності.

У підрозділі 2.1 «Антеїзм та екзекутивність як ментальні характеристики» доводиться доречність розгляду даних компонентів парно з огляду на те, що певні їх ознаки є тотожними (момент творення, дії, практичної налаштованості).

Антеїзм - це особливість філософської думки України, яка полягає у підвищеному інтересі не до ідеального світу абстрактних теорій, а до «землі», України, як втіленні діяльнісно-практичного компоненту. Він претендує на роль особливої складової української ментальності, бо містить в собі риси, що поєднують прагнення задовільнити духовні та матеріальні потреби людини. «Хутірська філософія» П. Куліша - це «гімн» внутрішнього духовного розвитку людини в її єднанні з природою

Антеїзм М.Гоголя має особливі риси - він сакралізує Україну, іноді навіть гіперболізуючи її величність.

Екзекутивність базується на усвідомленні жіночності, як можливості породжувати сакральне (на духовному рівні), давати нове життя, перетворювати світ згідно канонів любові та краси. Вона характеризується також реальною перевагою споживання над творенням, помірністю у діях, помітною трагедійністю. Слухняність, сумлінність, навіюваність, страж дальність, внутрішня конфліктність - складові елементи екзекутивності.

Особливу увагу у цьому ключі привертають поеми Т. Шевченка, в яких значне місце посідає тема жіночої долі, зокрема роздуми про роль і місце жінки в суспільстві. Мислитель звеличив жінку, а ставлення до неї визначив мірилом справедливості, морального здоров'я, соціальної розвиненості людської спільноти, поставив її у центр обертання всього суспільного життя. Природу ж Т. Шевченко у своїй творчості персоніфікує. Чітко простежується антропоморфізм у його поезії. Екзекутивність та антеїзм, будучи особливими рисами української ментальності, надавали їй особливого екзистенційно-світоглядного забарвлення.

У підрозділі 2.2. «Кордоцентризм - пошук смислобуттєвості» обґрунтовується методологічно та світоглядно важлива теза про те, що кордоцентризм вважається підставою української духовності і проявляється в емоційності, ліризмі, сентименталізмі, чутливості, любові до природи. Як феномен, український кордоцентризм являє собою історичний тип філософствування та філософську парадигму з елементами філософсько-поетичної традиції. Акцентується увага на тому, що в житті людини основну мотиваційну і рушійну роль відіграють не розумово-раціональні сили, а сили її емоційного почуття, сили серця.

Світогляд П. Куліша був екзистенційно-кордоцентричним. У його основі лежить погляд на подвійність людини, на двоякість її єства. Він висував ряд постулатів-антитез, найсуттєвіша з них - «серце» людини і «зовнішнє» у ній. Під «серцем» П. Куліш розумів національну самосвідомість, ментальність, бо, згідно з його вченням, розумом людина звернена до всього чужого, а серцем - до свого народу, культури. Культ серця філософ визнавав діючим в історії, культурі, мові, а його роль вважав провідною у житті людини.

М. Гоголь у поняття «серце» вкладає глибинні душевні пласти людини, її духовність та індивідуальність, здатність відчувати та любити. Саме любов як «продукт» серця мислитель вважав досконалим почуттям, що звеличує людину. світогляд ментальність український романтизм

Властива для української філософської думки «сердечність» набула вигляду цілісного вчення у творчості П. Юркевича, що оприявлюється в його «філософії серця». Учений обстоює погляд на серце як на осередок духовного життя. Воно асоціюється у П. Юркевича з образом дороги до Бога, з шляхом духовного вдосконалення.

Т. Шевченко однією з місій людського серця називає пошук правди, істини.

«Філософія серця» постає як протест проти намагань вичерпати все багатство людини за допомогою винятково розсудкового пізнання.

Кордоцентризм, як структурний компонент української ментальності, має риси світоглядного первня, відіграє рушійну, мотиваційну роль в житті української людини. Скерованість на емоції та почуття демонструють унікальність і своєрідність її буттєвості.

У підрозділі 2.3. «Амбівалентність українського індивідуалізму». Відзначається зв'язок індивідуалізму з ідеями рівності, поваги до окремого індивіда та його свободи, несприйняттям деспотизму, абсолютної монархічної влади. На противагу цьому зорієнтованість українців на внутрішній світ, обумовила байдужість до зовнішнього благоустрою земної Батьківщини, нехтування раціональною силою.

На світоглядно-ментальному рівні ця риса знаходить вияв у домінуванні екзистенційних мотивів в українській філософській думці.

Зокрема, М. Костомаров, вбачаючи у «внутрішній історії» народу ту духовну силу, яка спроможна рухати поступ, говорив про індивідуалізм, який випливає з бажання, що веде до підкреслення власного «я», автоматично зосереджується на внутрішньому світі, веде до усамітнення.

Схильність до духовного усамітнення, визнання кожною людиною права на власний етичний шлях постулювали також такі видатні представники українського романтизму, як М. Максимович і П. Куліш.

З індивідуалізмом нерозривно пов'язана інтровертивність як здатність індивіда заглиблюватись у себе, рефлексувати, осмислювати. Спрямованість на відособлення індивіда від суспільства також демонструє зусилля особистості у створенні власного світу.

Розділ третій «Ментальні детермінанти романтизму як основа конструювання сучасної ментальності» присвячений аналізу фундаментальних ціннісних констант та абсолютів, пріоритетів особистості та суспільства, а також визначенню специфіки ментальності в умовах сучасної України.

У підрозділі 3.1. «Відновлення духовної цілісності особи на сучасному етапі» йдеться про те, що необхідно повернути людині її одвічне право бути особистістю, яка здатна до самостійного мислення і творчості в різних сферах суспільної діяльності, до створення власних життєвих орієнтацій і цілей. Самоідинтифікація людини за ментальними ознаками безпосередньо впливає на відродження її духовності.

У період системної суспільної кризи і необхідності реформ для України гостро постає питання пошуку фундаментальних норм життя. Саме в антеїзмі, екзекутивності, кордоцентризмі та індивідуалізмі виявляється весь спектр характерних для українців буттєвих смислів, відношень та пошуків.

Звернення індивіда до традиційної ментальності свого народу є механізмом його захисту себе як суб'єкта. «Вкоріненість» людини у «рідний» ментальний простір накладає на неї відповідальність за долю власного народу, та сприяє усвідомленню себе носієм духовної спадщини.

Внутрішній світ - це своєрідний підсумок, результат діяльності людини, а ментальність - постійно діюче, активне начало в її діяльності. Зазначено, що сфера ментального впливає на свідомі самовизначення людини.

У ракурсі становлення особистості ментальність треба розглядати як феномен динамічний і гнучкий, як перспективний об'єкт виховного й ідеологічного впливу на даний процес. Відновлення духовної цілісності особи можливе лише за умови самовдосконалення та самопізнання. Встановлено безпосередній зв'язок між категоріями «духовність» та «ментальність» у аксіологічному вимірі.

Індивідуальна ментальність безпосередньо пов'язана з тим історичним типом ментальності, який впродовж історії формувався на теренах України.

У підрозділі 3.2. «Трансформація українського суспільства на основі ментальної філософської спадщини доби романтизму» прослідковується наявність кризових тенденцій не тільки в економіці, екології, моралі, а й ментальності, що має місце в сучасному українському суспільстві.

Соціальна мобільність пострадянської України, руйнування професійних сфер, масова комерціалізація свідомості, корупція, що стала структурною, системною рисою суспільства, в якому ми живемо, зруйнували саме підґрунтя ментальної ідентифікації індивіда як частини національної цілісності.

Світовий цивілізаційний розвиток несе із собою необхідність вирішення проблем, пов'язаних із збереженням ментальності та самобутності в умовах експансії масової культури та процесів глобалізації.

Конструювання сучасної української ментальності необхідно проводити, враховуючи єдність онтологічного, гносеологічного, праксеологічного й аксіологічного аспектів, і завдяки цьому вибудовувати триєдність життя України, її існування - здійснення - і реалізації здійсненого.

Ґрунтуючись на романтичних засадах сучасна українська ментальність повинна артикулювати стремління відновити зв'язок між минулим і майбутнім, який постане в якості нового типу єдності.

У висновках репрезентовано теоретичні підсумки роботи, які в узагальненому вигляді відображають мету, завдання і новизну дослідження.

На філософсько-світоглядному рівні ментальність виявляється як поняття, що інтегрує в собі особливості світобачення, світосприйняття, світорозуміння та окреслює всю багатоманітність життєсмислових орієнтирів кожної особистості та спільноти загалом.

Для конструювання сучасної української ментальності необхідно враховувати досвід поколінь, який формувався у різні історичні епохи. Доба романтизму та її мислителі зокрема постають як творці автентичних культурних, політичних, філософських ідей.

1. Особливості світоглядно-філософського розвитку романтизму були зумовлені тим, що Україна належала до поневолених народів. Цей факт зумовлює специфіку діяльності мислителів. Філософська проблематика формувалась навколо ідеї нації, та самоідентифікації. Значна увага приділялась вивченню народної творчості, фольклору, які містили в собі мудрість поколінь. Роздуми мислителів були скеровані на визначення ролі людини в історії, місця України в світі, специфічності української нації тощо. Всі ці концепти безпосередньо пов'язані зі становленням української ментальності і зокрема таких її рис як антеїзм, екзекутивність, кордоцентризм, індивідуалізм.

2. Романтизм як певний тип світогляду в різних країнах мав свої національні риси. Філософи та митці вільних європейських держав акцентували увагу на різноманітні проблеми. Серед них: унікальність кожної людини, вивчення природи людського генія, оспівування багатоманітності почуттів, надання особливого статусу мистецтву та міфології тощо. Наведені концепти відрізнялись від філософських ідей українських мислителів. А ідеї звеличення природи та відродження національного духу були спільними.

3. Було здійснено експлікацію понять «ментальність» та «українська ментальність». Встановлена поняттєва різниці і розмежування смислового навантаження понять «національного», «національної ідентичності», «національної свідомості», «національного ідеалу», «національного характеру», «національної ідеї». Проведене порівняння понять доводить складність та актуальність дослідження феномену ментальності, яку ми визначаємо так: «ментальність» - філософська категорія, яка характеризує світоглядне та смислобуттєве поле індивіда чи спільноти. Основними елементами даного феномену є: емоційно-чуттєвий, раціональний, психологічний. Наголошуємо на безпосередньому зв'язку ментальності з перетворюючою та творчою діяльністю. «Українська ментальність» - світоглядно-буттєві особливості, які притаманні українцям і характеризують їх ставлення до світу, абсолютів, самих себе, інших тощо.

4. Українські мислителі доби романтизму здійснили вагомий внесок у інтерпретації рис української ментальності. Зокрема: П.Юркевич в обґрунтування кордоцентричності. «Філософія серця» набуває вигляду цілісного вчення у його творчості. Учений обстоює погляд на серце як на осередок духовного життя, що визначає сукупність людської особистості, охоронця і носія всіх тілесних сил людини, а також центр її морального життя і вихідний пункт усього доброго в словах, думках і вчинках.

Т. Шевченко в розуміння екзекутивності. Значне місце в його творчості посідає тема жіночої долі, зокрема роздуми про роль і місце жінки в людському суспільстві. Мислитель звеличив жінку, а ставлення до неї визначив мірилом справедливості, морального здоров'я, соціальної розвиненості людської спільноти, поставив її у центр обертання всього суспільного життя.

П. Куліш - антеїзму. «Хутірська філософія» містить в собі позитивне знання про світ. Природа і життя людини взаємопов'язані та гармонійно співіснують.

М. Костомаров долучився до осмислення індивідуалізму. Для українців, на його думку, характерний розвиток особистого самовладдя та свободи, протест проти всього насильницького та нівеляційного стосовно особистості, врешті-решт, перевага особистості над общинністю.

Акцент саме на згаданих рисах ментальності видається нам доречним, адже в них містяться засадничі антропоцентричні, націотворчі та екзистенційні ідеї української філософії. Кордоцентризм містить в собі емоційність, ліризм, інтуїтивізм. Антеїзм є основою для патріотизму, мрійництва. Така риса української ментальності як екзекутивність поєднує в собі націленість на творчість, м'якість, лагідність, здатність до компромісу, що притаманні українцям. Індивідуалізм скеровує на самовдосконалення, егоїстичність, ескапізм.

5. Українська ментальність, що формувалась на основі філософських рефлексій мислителів доби романтизму, має безпосередній вплив на трансформацію сучасного суспільства та духовне вдосконалення особистості.

Екзекутивність постає як особлива ментальна риса сучасної людини проявляється в визнанні духовної рівності обох статей. Націленість на творення нового буття є основною. Цінність сім'ї, гармонійних стосунків між людьми, визнання свобод жінок - це ті пріоритети, які забезпечує культивування даної риси.

Антеїзм - для української спільноти завжди був пріоритетним. Любов до власної землі та природи виступають в якості мірила гуманності в розрізі екологічних проблем сучасної України. По ставленню людини до довкілля можна судити про її моральність. Звернення до творчої спадщини філософів-романтиків націлює нас на відмову від тотального споживацтва природніх ресурсів, сакралізацію природи, її одухотворення. Туга за батьківщиною, за рідним простором притаманна українцям всіх часів.

Кордоцентричність для сучасної людини є смислобуттєвою рисою. У час домінування прагматичних установок та матеріальних цінностей орієнтир на «сердечність» постає як єдиний спосіб не втратити себе. Емоційність, інтуїтивізм, націленість на вищі духовні цінності рятують людину від глобальної моральної кризи.

Індивідуалізм є амбівалентною рисою української ментальності. Багатоманітність підходів до його тлумачення посилює інтерес до даного феномену. Боротьба за «власне місце під сонцем» в сучасному світі є нормою, але поняття боротьби виключає цінність іншого. Індивідуалізм також потрактовують як небажання вступати у спілку, об'єднуватись. Але така світоглядна позиція ускладнює та відтерміновує досягнення мети. Основними позитивами даної ментальної риси є націленість людини на вдосконалення та пізнання себе. Але існує думка про те, що найкраще пізнаємо себе шляхом порівнянь з іншими і шляхом протиставлень.

Сформовані в епоху романтизму цінності повинні постати в якості тих орієнтирів, які будуть мати позитивний вплив на конструкцію сучасної ментальності.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Сокирко А.М. Ментальні особливості української філософської думки доби романтизму: антеїзм / А.М. Сокирко// Вісник Прикарпатського університету: Філософські і психологічні науки - Івано-Франківськ, 2009 - Вип. ХІІ. - С.18-24 .

2. Сокирко А.М. Екзистенційні мотиви творчості М. Гоголя в контексті українського романтизму/ А.М. Сокирко // Збірник наукових праць «Гілея (науковий вісник)» - Київ, 2009. - Випуск 20. - С.286-292.

3. Сокирко А.М. Менталітет і ментальність: історико-філософський контекст/ А.М. Сокирко // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Випуск 464-465. Філософія. - Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2009. - С. 35-39

4. Сокирко А.М. Специфіка концептуально-світоглядних принципів романтизму/ А.М. Сокирко // Вісник Прикарпатського університету: Філософські і психологічні науки - Івано-Франківськ, 2010 - Вип. ХІІІ. - С.7-12 .

5. Сокирко А.М. Кордоцентризм як ментальна детермінанта української філософської думки доби романтизму/ А.М. Сокирко // Вісник Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького. Серія Філософія - Черкаси 2010 - Вип. № 190. - С. 69-75

6. Сокирко А.М. Особливості релігійного світогляду М.В. Гоголя/ А.М. Сокирко //Філософія мови: текст, образ, реальність. Матеріали Міжнародної науково-теоретичної конференції: Наукове видання. - Суми: Вид-во СумДУ, 2009. - С. 61-63 .

АНОТАЦІЯ

Сокирко А.М. Світоглядно-ментальні особливості українського романтизму. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.05 - історія філософії. Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2011.

В дисертації проаналізовані світоглядно-ментальні особливості філософії українського романтизму, їхній зв'язок з проблемами самоідентифікації та становлення нації, які були важливими для мислителів зазначеної доби. Аргументовано необхідність інтерпретації таких структурних компонентів української ментальності як антеїзм, екзекутивність, кордоцентризм та індивідуалізм у творчості філософів-романтиків (М. Гоголя, М. Костомарова, П. Куліша, Т. Шевченка, П. Юркевича). Зокрема, експліковано внесок Т. Шевченка в розуміння екзекутивності. Досліджено обґрунтування П. Юркевичем кордоцентризму української ментальності. Розглянуто визначення П. Кулішем сутності антеїзму.

Доведена доцільність визначення таких компонентів ментальності як базових антропологічних та екзистенційних ідей української філософії.

Як наслідок, в дисертації зроблено висновок про те, що ментальні детермінанти романтизму здатні слугувати основою для конструювання сучасної української ментальності.

Ключові слова: ментальність, романтизм, світогляд, антеїзм, екзекутивність, індивідуалізм, кордоцентризм, національна ідентичність.

SUMMARY

Sokyrko A.M. The outlook-mental peculiarities of Ukrainian Romanticism. - Manuscript.

Thesis for the degree of candidate of philosophical sciences on speciality 09.00.05. - history of philosophy. - Taras Shevchenko Kyiv National University, Kyiv, 2011.

In given thesis the outlook-mental peculiarities of Ukrainian Romanticism' philosophy and their connection with the important for the mentioned age thinkers problems of nation self-identification and becoming have analyzed. A necessity of interpretation of such Ukrainian mentality's structural components as anteism, executivity, cordocentrism and individualism in the creation of Romanticism' thinkers (M.Gogol', M. Kostomarov, P. Kulish, T. Shevchenko, P. Yurkevych) has argued. In especial, T. Shevchenko's contribution to the understanding of executivity has explicated. A substantiation of Ukrainian mentality's cordocentrism by P.Yurkevych has explored. P.Kulish's definition of anteism essence has examined.

A relevance of such mentality components' definition as the basic anthropological and existential ideas of Ukrainian philosophy has proved.

As consequence, conclusion that the Romanticism' mental determinants can serve by the ground of the modern Ukrainian mentality's constructing has drawn.

Key words: mentality, Romanticism, outlook, anteism, executivity, individualism, cordocentrism, national identity.

АННОТАЦИЯ

Сокирко А.Н. Мировоззренческо-ментальные особенности украинского романтизма. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.05 - история философии. Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2011.

Ментальность выступает в качестве философско-моровоззренческого отображения действительности и содержит в себе ценносные, этические, рациональные, практические компоненты. Феномен ментальности вызывает интерес с точки зрения истории философии, так как она выступает в качестве репрезентанта объективных духовных общественных преобразований, что позволяет оценить какую-либо форму деятельности, что возникла в прошлом, и тем самым создать принципиально новые ее формы. Определение ментальных особенностей пренадлежит к традиционным темам украинской науки.

В диссертации исследованы мировоззренческо-ментальные особенности философии украинского романтизма. Основное внимание мыслители указаной эпохи уделяли проблеме нации, её самоидентификации и становлению. Это обусловлено тем, что возникновение и развитие украинского романтизма непосредственно зависит от исторических условий, а также от изменения художественного мышления и образной системы.

Аргументирована необходимость интерпретации таких структурных компонентов украинской ментальности как антеизм, экзекутивность, кордоцентризм и индивидуализм в творчестве философов-романтиков (Н. Гоголя, Н. Костомарова, П. Кулиша, Т. Шевченко, П. Юркевича). Эти компоненты обозначены как интегральные и содержащие в себе мировоззренчески-ментальные особенности украинской нации. Существенными являются идеи Т.Шевченка, которые касаются понимания экзекутивности; П. Юркевича - в обосновании кордоцентризма украинской ментальности; П. Кулиша - антеизма.

Антеизм - компонент украинской ментальности, который проявляется в особом внимании к родной земле, природе, практическому компоненту деятельности. Экзекутивность базируется на представлении о сакральности женского начала, преобразовании мира согласно канонам любви и красоты.

Кордоцентризм определяется как основа украинской духовности и проявляется в эмоциональности, лиризме, сентиментализме. Как феномен, он являет собой историеский тип философствования и философскую парадигму с элементами поэтической традиции.

Индивидуализм неразрывно связан с идеей уважения к свободе личности, непринятия деспотизма. При этом, ориентация украинцев на внутренний мир, обусловила недостаточное развитие рационального и деятельного компонентов.

Определение именно этих особенностей обосновано, так как именно в них содержатся основоположные антропоцентрические и экзистенциальные идеи украинской философии.

Трансформация современного общества и духовное усовершенствование личности непосредственно связаны с особенными чертами украинской ментальности. Обращение индивида к традиционной ментальности своего народа - механизм защиты себя как субъекта, что позволяет осознавать себя носителем духовного наследия.

При существующем духовном кризисе, который влияет на все сферы жизнедеятельности общества и каждого человека в часности, необходимо обратить внимание на сформированные в епоху романтизма ценности. Именно они могут выступить в качестве тех моральних ориентиров, которые позитивно повлияют на реконструкцию современной ментальности. Нацеленность на гармонию с природой, эмоциональность, самосовершенствование способны изменить современные утилитарно-прагматичные установки.

Выходя из этого, в диссертации обоснован тезис о том, что ментальные детерминанты романтизма способны являться основой для конструирования современной украинской ментальности, а также влиять на духовное усовершенствование личности.

Ключевые слова: ментальность, романтизм, мировоззрение, антеизм, экзекутивность, индивидуализм, кордоцентризм, национальная идентичность.

Размещено на Allbest.ru

...