Концепція суспільства в соціально-філософських поглядах Ф. Ніцше

Размещено на http://www.allbest.ru

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ОЛЕСЯ ГОНЧАРА

ЗАХАРЧУК ОЛЕКСІЙ ФЕЛІКСОВИЧ

УДК 141.142:141.7

КОНЦЕПЦІЯ СУСПІЛЬСТВА В СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКИХ ПОГЛЯДАХ Ф. НІЦШЕ

Спеціальність 09.00.03 -- соціальна філософія та філософія історії

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

Дніпропетровськ - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі філософії Державного вищого навчального закладу «Національний гірничий університет» (м. Дніпропетровськ).

Науковий керівник: доктор філософських наук, професор Шабанова Юлія Олександрівна, Державний вищій навчальний заклад «Національний гірничий університет», завідувач кафедри філософії;

Офіційні опоненти:

доктор філософських наук, професор Вікторов Віктор Григорович, Дніпропетровський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, завідувач кафедри філософії, соціології державного управління;

доктор філософських наук, доцент Палагута Вадим Іванович, Національна металургійна академія України, завідувач кафедри інженерної педагогіки (м. Дніпропетровськ).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара за адресою: 49050, м. Дніпропетровськ, вул. Казакова, 8.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор філософських наук, професор В.Б. Окороков

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Актуальність звернення до соціально-філософських аспектів поглядів Ф. Ніцше обумовлена складною та неоднозначною ситуацією в сучасному соціумі, який багато в чому переживає кризові явища.

Філософія Ф. Ніцше, й особливо її соціальні аспекти, практично цілком присвячені визначенню й осмисленню проблем, які сформувалися й розвинулися в надрах західного буржуазного суспільства. Насамперед це стосується критичного осмислення філософом всебічної кризи західної цивілізації, що, на думку багатьох, у тому числі й західних філософів, досягла свого апогею саме в наші дні. Власне кажучи, саме з Ніцше в надрах західної філософії почалася серйозна критика багатьох тенденцій розвитку країн Західної Європи й Північної Америки.

Слід зазначити особливу актуальність і цінність критики Ніцше низки західних демократичних інститутів, ідеалів демократії в цілому. Реалії сучасного соціально-політичного процесу наочно підтверджують скептичні прогнози Ніцше щодо перспектив розвитку західних демократій. Все це й дає змогу говорити про необхідність більш глибокого вивчення соціальної проблематики у філософії Ніцше. Варто підкреслити, що суспільні проблеми, проблеми людини в їх різноманітних проявах є найбільш актуальними для більшості сучасних філософських шкіл і течій.

Саме з цим пов'язана актуальність розгляду соціально-філософських поглядів Ніцше в контексті класичної та некласичної філософії, яка обумовлена необхідністю показати суспільний процес у динаміці, як поступовий розвиток гуманітарного знання, що прагне до всебічного осмислення природи людини й суспільства, це знання випливає зі складності сучасних соціальних і політичних проблем.

Всебічне вивчення природи людини, що властиво сучасній некласичній філософії, багато в чому стало можливим завдяки поглядам Ніцше, який одним з перших у західній філософії зробив спробу відійти від її класичних форм. У цьому зв'язку можна стверджувати, що філософія життя в цілому й вчення Ніцше як її найбільш яскравого представника зокрема, зробили неоціненний і навіть фундаментальний внесок в осмислення ірраціонального аспекту буття людини й суспільства.

Актуальність аналізу соціально-філософських поглядів Ніцше обумовлена й проблемами життя сучасного українського суспільства.

Україна на своєму шляху до побудови демократичної держави й інтеграції в європейське співтовариство повинна, з огляду на власну культурно-історичну специфіку, прийняти від розвинених демократій все краще. Це у свою чергу, передбачає необхідність застосування, принаймні, на теоретичному рівні, критичного підходу до осмислення стану демократії в розвинених країнах. ніцше соціальний філософський суспільство

Важливим фактом життя сучасного українського суспільства є світоглядна криза окремої особистості: зруйнована традиційна система цінностей, що формувалася й затверджувалася протягом тривалого часу, при цьому не сформовано зрозумілої й прийнятної альтернативної системи цінностей. У цьому ключі більш ніж актуальним є звертання до аналізу ціннісного аспекту у вченні Ніцше.

Таким чином, актуальність даного дослідження обумовлена:

- можливістю залучення соціально-філософських поглядів Ф. Ніцше для критичного осмислення тенденцій розвитку сучасного суспільства;

- необхідністю розширення філософського обґрунтування шляхів виходу з ситуації кризи, що характерна для сучасного суспільства;

- важливістю відтворення раціонально-ірраціональної когерентності в сучасних соціально-філософських поглядах;

- необхідністю пошуку нових ціннісних орієнтирів в умовах перехідного суспільства.

Зв'язок роботи з науковими програмами й планами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі філософії Державного ВНЗ «Національний гірничий університет» як складова частина науково-дослідної держбюджетної теми: «Сучасне світорозуміння» (№ держреєстрації 0110U003855).

Мета та основні завдання дослідження. Мета даного дослідження полягає у виявленні специфіки соціально-філософських поглядів Ф. Ніцше у контексті осмислення сучасних соціальних, світоглядних і політичних проблем.

Досягнення цієї мети обумовлено вирішенням наступних завдань:

- дослідити історичне, соціальне, політичне, культурне й ідейно-теоретичне середовище, що вплинуло на формування соціально-філософських поглядів Ф. Ніцше;

- виявити зв'язок ірраціоналізму ніцшеанської філософії з процесом переходу західної філософії від класичної до некласичної парадигми в контексті соціально-філософської проблематики;

- визначити значення політичних інститутів у розумінні логіки соціально-філософських поглядів Ніцше, а також проаналізувати їх зв'язок з аналогічними уявленнями в європейській філософії в контексті питання про класичну й некласичну філософію;

- сформулювати шляхи адаптації вчення Ніцше про ієрархічне суспільство для вирішення сучасних соціально-політичних проблем;

- визначити місце вчення про надлюдину у соціально-філософських поглядах Ніцше. Осмислити можливість експлікації даного вчення в більш широкому політичному й соціальному контексті;

- сформулювати перспективи реалізації соціально-філософського вчення Ніцше для подальшого вивчення актуальних процесів у політичній і соціальній сфері.

Об'єктом дисертаційного дослідження є соціально-філософська концепція Фрідріха Ніцше.

Предметом дослідження є аналіз концепції суспільства Фрідріха Ніцше у контексті процесу переходу західної філософії від класичної до некласичної парадигми.

Методологічні основи дослідження. Теоретичною й методологічною основою дисертації є, з одного боку, історико-філософські та соціально-філософські праці таких закордонних і вітчизняних дослідників як

П. І. Гнатенко, О. М. Корх, Г. Маркузе, Дж. Мілль, В. Б. Окороков, В. І. Пронякін, А. Токвиль, О. С. Токовенко, М. Хайдеггер, А. Шопенгауер, О. Шпенглер, В. І. Ярошовець. З другого боку, теоретико-методологічною основою використання в даній роботі таких понять як «класична та некласична філософія», «ірраціоналізм» й «нонкогнітивізм», слугують загальнотеоретичні роботи таких авторів, як А. К. Бичко, Н. А. Бердяєв, П. В. Копнін, В. В. Лях, М. К. Мамардашвілі, Н. С. Мудрагей, В. В. Минів, М. В. Попович, А. Н. Уайтхед, Ю. Хабермас, Ю. О. Шабанова, в яких аналізуються дані типи філософського мислення.

В даній дисертаційній роботі використані загальні методи дослідження. Такими методами є метод історизму, загальнологічні методи, проблемно-предметний метод, соціологічний метод.

У рамках методу історизму були застосовані такі методи як: полемічний, діалектичний, компаративний, герменевтичний методи.

Поряд з історичним підходом у дослідженні також застосована загально-теоритична методологія, що представлена в роботі такими методами як: аналіз, синтез, дедукція, індукція.

Труднощі й неоднозначність інтерпретації як усієї філософської системи, так і її окремих компонентів обумовлює звернення до проблемно-предметного методу.

Крім цього, у зв'язку з тим, що об'єктом даного дослідження є соціально-філософські погляди Фрідріха Ніцше, у даному дослідженні робиться звернення до соціологічних методів, зокрема до методу контент-аналізу, ідеографічного й монографічного методу.

У даному дослідженні були дотримані й такі загальнонаукові принципи дослідження, як принципи системності, об'єктивності, цілісності.

Наукова новизна дослідження полягає в наступному:

- розширене уявлення про вплив соціально-філософських поглядів Ніцше на європейську культуру й політичну історію, у вигляді різновекторного трактування поняття ірраціонального в соціально-філософській теорії Ніцше. Показано, що ірраціоналістичний підхід Ніцше є одним з визначальних у процесі еволюції європейської філософії від класичного до некласичного ідеалу раціональності;

- обгрунтовано, що основні ідеї Ніцше такі як вічне повернення, надлюдина, воля до влади не дивлячись на дистанціювання самого Ніцше від класичної філософії, виступають як раціональні принципи світорозуміння. У той же час прагнення мислителя до встановлення некогнітивних форм відносин з реальністю, спроби усунути несвободу й розкріпачити людину від необхідності зближає Ніцше із принципами некласичної філософії;

- визначено, що для розуміння логіки соціально-філософських поглядів Ніцше мають значення такі політичні інститути і явища як держава, церква, війна, демократична, соціалістична, ліберальна та консервативна ідеологія. Уточнено, що в такому контексті ірраціональний підхід Ніцше проявляється особливо рельєфно, що виразило протистояння філософа класичній раціональній традиції;

- встановлено, що в розгляді основних політичних інститутів й явищ Ніцше вплинув на ряд мислителів, таких як Т. Адорно, Ж. Дельоз, Ж. Дерріда, Г. Маркузе, Ю. Габермас, М. Хайдеггер, що належать до некласичної та постнеклассичної філософії, які у своїх роботах при аналізі питання людина-суспільство акцентували увагу на проблемах суб'єктивності;

- доведено, що вчення Ніцше про ієрархічне суспільство може бути проаналізоване у контексті сучасних соціальних, насамперед, негативних тенденцій становлення масового суспільства, нівелювання особистості в умовах капіталістичної системи демократії;

- встановлено, що специфіка соціально-філософських поглядів Ніцше виявляється в його вченні про ієрархічне суспільство, характер якого детермінується ідеєю про надлюдину. Надлюдина розуміється філософом як сенсоутворюючий елемент ієрархічного суспільства і як елемент подолання раціоналістичного розуміння життя. Обгрунтована продуктивність проведення аналогій між ідеєю надлюдини й актуальними проблемами сучасних еліт, у тому числі стосовно й до вітчизняної суспільної практики;

- обгрунтовано, що соціально-філософські погляди Ніцше відкривають широкі перспективи в сфері відносин індивіда, суспільства, проблем духовності, волі, для прогнозування тенденцій розвитку сучасного суспільства виходячи із принципу органічного взаємозв'язку елементів раціонального - ірраціонального.

Теоретичне та практичне значення дослідження. Теоретичне значення даної роботи полягає в можливості розширення традиційного поля дослідження філософії Ніцше, більш глибокого розуміння аспектів його вчення, і, тим самим, поповнення в цілому історико-філософського знання, невід'ємною частиною якого є філософія Фрідріха Ніцше. Дане дослідження також сприяє розширенню трактування явищ і процесів у соціумі, можливості їх осмислення в різних понятійних просторах. У більш широкому плані можна відзначити, що дослідження соціально-філософської концепції Ніцше саме як альтернативної, і навіть дисонуючої з традиційними західними уявленнями про закономірності розвитку суспільних відносин, дає можливість вийти на всебічне осмислення глобальних проблем сучасної цивілізації, у першу чергу з позиції пошуку духовних, гуманістичних шляхів їх вирішення.

Отримані результати покликані сприяти осмисленню й уточненню впливу соціально-філософських поглядів Ніцше на процес розвитку гуманітарного знання. На прикладі філософії Ніцше актуалізувати необхідність критичного переосмислення тенденцій розвитку сучасної цивілізації з погляду примата духовності й нових форм гуманізму.

Результати дисертації можуть бути використані:

- у спецкурсах з відповідних розділів філософії;

- як матеріал для складання навчального посібника;

- як лекційний матеріал у курсах історії філософії, політології, історії політичних учень;

- як теоретико-методологічний матеріал для вивчення філософії ірраціоналізму.

Особистий внесок здобувача. Основні положення й результати дисертаційної роботи отримані автором самостійно.

Апробація результатів дослідження. Ідеї та теоретичні положення дисертації були апробовані на наступних науково-практичних конференціях: \/ІІ Міжнародна науково-практична конференція «Наука і освіта 2005» (м. Дніпропетровськ, 2005); ІІ Міжнародна науково-практична конференція «Перспективні новинки науки та техніки» (м. Дніпропетровськ, 2005); теоретичний семінар кафедри філософії Державного ВНЗ «НГУ» (Протокол №3 від 20.10.05); Міжнародна наукова конференція «Соціально-гуманітарна освіта в контексті сучасних Євроінтеграційних процесів» (м. Дніпропетровськ, 2007); Міжнародна науково-теоретична конференція «Філософія освіти в контексті історико-філософського знання» (м. Дніпропетровськ, 2008); Науково-практична конференція «Сучасне світорозуміння: духовні аспекти розвитку науки ХХІ століття» (м. Дніпропетровськ, 2010).

Публікації. Основні положення, ідеї й висновки даної дисертаційної роботи знайшли відображення в 6 статтях у фахових виданнях з філософських наук (загальним обсягом - 3 др. а.).

Структура та обсяг дисертації. Структура дослідження визначається її метою й відповідає основним дослідницьким завданням. Дисертація складається із вступу, трьох розділів (дванадцяти підрозділів), висновків і списку використаної літератури, що містить 259 найменувань. Повний обсяг дисертації - 221 сторінка, з яких - 200 сторінок - основний текст.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено мету і завдання роботи, розмежовано об'єкт і предмет дослідження, аргументовано наукову новизну, представлено відомості про апробацію концептуальних положень дисертації, теоретичне та практичне значення роботи, структуру дисертації.

Перший розділ «Теоретико-методологічні засади дослідження» присвячений розгляду ступеня розробки теми дослідження в науковій літературі як сучасних вітчизняних, так і зарубіжних філософів, окреслюються методологічні основи даної дисертаційної роботи.

У підрозділі 1.1 «Стан дослідження питання по темі дисертаційної роботи» - аналізуються праці, які стосуються соціального аспекту творчості Ніцше.

Серед відомих закордонних дослідників творчості Ніцше доречно вказати на такі імена, як: Н. Аббаньяно, Г. Брандер, Д. Галеві, Д. Грілк, А. Данто, І. Петровіч, Б. Рассел.

Так достатньо популярною є тема порівняння ніцшеанської філософії з філософією марксизму та ідеями націонал-соціалізму (С. Ашхейм, Р. Візер, П. Геллер, Г. Клін, Х. Малорна, Г. Рормозер, Є. Сандвос). З цього приводу в сучасних як закордонних, так і вітчизняних дослідженнях прослідковується переважаюча тенденція протиставлення та розмежування філософії Ніцше з ідеями марксизму та націонал-соціалізму.

Низка праць, що мають в цілому культурологічний зміст, досліджують соціально-філософську компоненту вчення Ніцше (К. Ансен-Пірсон, Х. Ібанеж-Ное, В. Мюллер-Лаутер). Соціально-філософські ідеї Ніцше досить активно залучаються західними дослідниками до аналізу сучасного стану західного суспільства, критичного осмислення тенденцій розвитку західної культури.

Багато дослідників зверталися до філософії Ніцше за часи існування Російської імперії: Н. Я. Абрамович, Т. Гейлікман, С. Знаменський, А. Ліхтенберже, Н. Михайловський, А. Фульє, Г. Файгінгер, Л. Фішер, В. В. Чуйко. Серед багатьох тем, які цікавлять дослідників, до соціального контексту належать праці, присвячені проблемам суспільної моралі, які розглядаються в контексті відповідних ідей щодо моралі у філософії Ніцше.

З утворенням СРСР інтерес науковців до постаті Ніцше зберігається. Вивченням його філософії у різні часи займалися такі дослідники: Б. Бернардинер, Б. Биховський, І. Вайнштейн, Ю. Давидов, Б. Ємельянов, І. Лежнева, І. Кондаков, М. Коренева, А. Міхай, А. Н. Мочкін, С. Ф. Одуєв, К. А. Свасьян. Основною темою досліджень філософії німецького мислителя в цей період можна вважати її порівняльний аналіз з ідеологією націонал-соціалізму, а також критика з позицій марксистської ідеології.

Філософія Ніцше досліджується і сучасними українськими вченими, зокрема такими, як: А. К. Бичко, І. В. Бичко, П. І. Гнатенко, В. Гринів, Н. Н. Ємельянова, Н. В. Загурська, Д. Д. Ледницький, В. Б. Окороков, В. В. Остроухов, Ю. О. Шабанова. У працях цих авторів погляди Ніцше на суспільство розглядаються у контексті переважно культурологічних проблем його філософії.

Таким чином, аналіз вище зазначених джерел показав, що наявність соціальної тематики у великій кількості як закордонних, так і вітчизняних досліджень вказує на її важливість поряд з іншими проблемами філософії Ніцше. У той же час недостатня розробленість, фрагментарне вивчення даної теми особливо в сучасних українських дослідженнях вказує на необхідність більш активного та глибокого вивчення соціально-філософських ідей Ніцше.

У підрозділі 1.2 «Методологія дослідження» визначено загальнотеоретичні основи дослідження, його методологію та проблемне поле. Основними методами, що використовуються у роботі, є історичний, логічний, проблемно-предметний метод. Застосовані аксіологічний, компаративістський, діалектичний, феноменологічний, герменевтичний методи та деякі соціологічні методи.

Виходячи з цілей і завдань даного дослідження, важливим методологічним завданням є тлумачення питання місця поглядів Ніцше щодо понять класичної та некласичної філософії. У свою чергу аналіз специфіки понять класичної та некласичної філософії обумовлює необхідність аналізу й таких понять, як раціоналізм та ірраціоналізм, когнітивізм та нонкогнітивізм. Наведені поняття є визначальними для розуміння суті специфіки соціально-філософських поглядів Ніцше.

В історико-філософському сенсі ослаблення впливу раціоналізму та зростання інтересу до проблем ірраціонального або некогнітивного в західній філософії в середині ХІХ століття належать до понять класичної та некласичної філософії. Спираючись на дослідження М. К. Мамардашвілі та А. Н. Уайтхеда, слід відзначити, що некласична філософія в цілому внесла нове розуміння проблеми співвідношення раціонального-ірраціонального, і саме ірраціоналізм варто визнати провідною тенденцією, подібно до того, як у класичній філософії провідною тенденцією був раціоналізм.

Спираючись на роботи таких дослідників з вищеозначеної проблематики, як Н. С. Автономова, В. В. Лях, Л. В. Максимова, М. К. Мамардашвілі,

Н. С. Мудрагей, слід відзначити роль німецького філософа у формуванні сучасної некласичної метафізики, в якій зокрема і завдяки Ніцше набула першочергової значущості проблема суб'єкта, антропологічна проблематика.

Таким чином, слід зазначити, що філософія Ніцше є важливим джерелом формування некласичного напряму в західній філософії як наступного якісного стану в її розвитку.

У другому розділі «Критика Ф. Ніцше динаміки суспільного процесу» аналізуються суспільні явища та інститути, які привернули увагу Ніцше у площині їх практичного функціонування в системі західного суспільства.

У підрозділі 2.1 «Історико-філософський контекст соціально-філософських поглядів Ф. Ніцше» аналізується культурне середовище, в якому формувались погляди Ніцше на суспільство.

До філософів, які вплинули на соціально-філософські погляди Ніцше, належать, по-перше, представники німецької класичної філософії, насамперед Г. Гегель, І. Кант, І. Г. Фіхте. Суспільні погляди цих філософів, які загально можна охарактеризувати як етатистські та раціоцентричні, значною мірою склали полемічний контекст соціально-філософських поглядів Ніцше. Полемічними щодо поглядів Ніцше в період його життя були і погляди представників сцієнтичної філософії, а саме першого позитивізму:

Дж. С. Мілля, О. Конта , Г. Спенсера, а також ідеї Ч. Р. Дарвіна, погляди яких знайшли відображення і в творчості Ніцше.

По-друге, це видатні філософи, погляди яких були ідейно близькі до поглядів Ніцше. Це Й. Я. Баховен, А. Шопенгауер, О. Шпенглер, М. Штірнер. Ці філософи також, як і Ніцше, приділяли велику увагу проблемам індивіда, питанням суб'єктивності та ірраціоналізму.

До творчості Ніцше зверталися представники таких новітніх напрямків філософської думки, як неокантіанство, філософська антропологія, філософія психоаналізу, екзистенціалізм, постмодернізм. У цьому зв'язку можна назвати ряд видатних мислителів, які належали до вище перерахованих напрямків:

Т. Адорно, В. Віндельбанд, Ю. Габермас, М. Гайдеггер, Ж. Делез, Ж. Дерріда, А. Камю, Г. Маркузе, З. Фрейд, М. Фуко, М. Хоркхаймер, М. Шелер, К. Ясперс.

Значний вплив філософська концепція Ніцше склала й на ряд російських мислителів. У цілому можна відзначити, що російських філософів, як і західних, у філософії Ніцше найбільше цікавить етичний, антропологічний аспект. Серед таких філософів можна назвати наступних: А. Білий, А. Лосєв, В. Соловйов, Н. Федоров, С. Франк, Л. Шестов.

Отже, соціально-філософська концепція Ніцше виявилася досить продуктивною для багатьох філософів у контексті розробки екзистенційно-антропологічних проблем, які, у свою чергу, виступили як найбільш актуальні проблеми у філософії ХХ сторіччя.

У підрозділі 2.2 «Держава та необхідність її подолання у поглядах Ф. Ніцше» досліджується аналіз Ніцше ідеї держави як невід'ємної частини суспільного життя.

Ніцше осмислював інститут держави з погляду своїх загально філософських, ірраціоналістичних, консервативних поглядів. Згідно з цими поглядами, виникнення, сутність і функціонування державних інститутів засновано на суб'єктивних, нераціональних принципах. При цьому значимість нераціональних елементів у житті держави варто однозначно визнати. У цьому зв'язку низка ідей Ніцше щодо держави (ідея насильства, теорія розшарування суспільства) є продуктивними й повинні бути враховані при вивченні даного інституту.

Негативна оцінка самої ідеї держави є вихідним моментом усієї теорії держави Ніцше. Філософ декларує тільки відносну цінність держави як практичного, але тимчасового механізму, що сприяє кінцевій меті суспільства - появі надлюдини. Його появі, на думку Ніцше, повинна передувати тоталітарна держава з аристократичною формою правління.

У цьому пункті проявляється дуалістичний, суперечливий підхід мислителя до оцінки ролі держави. З одного боку, держава в Ніцше як ірраціональне утворення відповідає всім фундаментальним законам життя, а значить, вона гармонійна, з іншого боку - вона антижиттєва, що суперечить універсальним законам життя.

У підрозділі 2.3 «Релігійна сакралізація як атрибут держави у Ф. Ніцше» розглядається питання, яку роль у соціально-філософських поглядах Ніцше відіграє релігія щодо ідеї держави.

Ніцше на теоретичному рівні характеризував релігію як негативне явище, як форму життя сучасного суспільства, що веде до занепаду. На практичному рівні розгляду філософ вважав, що це явище вкрай важливе для суспільства й людей як елемент, чи перехідна форма, яка може слугувати створенню ідеального суспільства. У цій якості релігія й держава за Ніцше повинні існувати в тісному взаємозв'язку.

Мета релігії - підтримувати в психології соціуму сакральний статус держави, як необхідну умову його існування та збереження. При цьому філософ особливо підкреслює, що потреба сакралізації та поклоніння іманентно притаманні сучасному суспільству. Релігія в цьому сенсі є найбільш адекватною та безпечною формою її вираження. Через розуміння релігії як механізму, що оберігає державу, Ніцше обґрунтовує й своє бачення руйнування держави як необхідної передумови для виникнення нового суспільства та надлюдини. Таким чином, Ніцше визнає, що сучасне суспільство у всіх своїх соціально-політичних проявах не може обійтися без релігійної складової. З її втратою зникнення сучасної держави, а в остаточному підсумку, і суспільства - неминуче.

Цей категоричний висновок Ніцше обґрунтовує через уявлення про те, що коріння релігії лежать у сфері психології, і особливо, у сфері групової психології. З цим висновком Ніцше цілком згодна й сучасна психологія, що також особливо виділяє значущість групових психологічних феноменів для створення й підтримки релігійних почуттів.

У підрозділі 2.4 «Ф. Ніцше про політичні ідеології, що виражають інтереси «більшості» аналізується ставлення Ніцше до ідеологій, які можна схарактеризувати як такі, що наголошують на необхідності першочергового захисту інтересів більшості людей, що складають суспільство.

Свою критику Ніцше зосередив на соціалізмі, демократії та пов'язаною з нею ліберальною концепцією. Їхній спільний розгляд уявляється доречним саме з погляду загальної орієнтації на народні маси, ідеологію більшості, за яку Ніцше їх однаково критикував.

Виходячи з власних загальнофілософських поглядів, Ніцше розглядає соціалізм та демократію як явища, що дисгармоніюють із природними законами буття. При цьому на практичному рівні функціонування їхній статус неоднаковий. Соціалізм у вигляді ідеології колективізму, що заснована на запереченні приватної власності, абсолютно неприйнятний для Ніцше, як шлях, що перешкоджає виникненню у суспільстві сильних, вольових індивідів, у яких і полягає мета розвитку суспільства. Демократія ж, навпаки, не вступає в протиріччя з кінцевою метою суспільства, а навіть сприяє їй, якщо так можна висловитися, на рівні діалектичного протиріччя.

Демократія трактується як фактор антропологічної еволюції, як політичний інструмент зміни психологічних й емоційних людських засад. Соціалізм, на думку Ніцше, так само призводить до антропологічних змін, але негативного плану. При цьому головним критерієм різної оцінки наслідків соціалізму й демократії у Ніцше виступає власність, а точніше соціалістичний і демократичний підхід до її розподілу. Ніцше відводить власності фактично роль ключового механізму в процесі еволюції людини й суспільства. Тобто мислитель визнає величезне значення об'єктивних факторів навколишнього середовища для життя сучасної людини й суспільства, які зазвичай в інших аспектах ніцшеанської філософії ігноруються.

У підрозділі 2.5 «Соціальний контекст ідеї війни у Ф. Ніцше» зазначається, що війна у вченні Ніцше в контексті соціальних процесів є безпосереднім втіленням його загальнофілософської ідеї волі до влади, а також інструментом, за допомогою якого здійснюється формування ідеального ієрархічного суспільства.

Ніцше вважає війну корисним і природним станом людини в силу своїх загальнофілософських поглядів на життя як боротьбу за панування. При цьому, феномен війни приваблює філософа як необхідний елемент у виправданні фундаментальних законів соціального буття, які він репрезентує у своїй філософії. У цьому сенсі феномен війни повністю відноситься філософом до ірраціональної сфери. У той же час Ніцше не розглядає перспективи або можливі форми війни у випадку появи надлюдини. Мислитель торкається питань лише її впливу на сучасне суспільство. У цьому зв'язку він прагне довести неможливість усунення феномена війни, а також її корисність, виходячи з ірраціональних мотивів.

Хоча, з одного боку, загальне ставлення Ніцше до війни як до позитивного феномену викликає певні претензії, з іншого боку, заслуговують уваги та ретельного вивчення ті висловлювання філософа, в яких він осмислює практичне місце та роль війни в контексті суспільного життя.

Третій розділ «Специфіка суспільного ідеалу Ф. Ніцше» через запропонований Ніцше західному демократично орієнтованому суспільству альтернативний соціальній ідеал аналізується специфічність соціальних поглядів німецького філософа та значення цього ідеалу для загального осмислення проблем суспільства.

У підрозділі 3.1 «Подолання європейського раціоналізму у вченні Ф. Ніцше» зазначається, що критика західного суспільства у Ніцше здійснюється на базі критики раціоналізму, який, на думку філософа, веде західну цивілізацію до морального краху. Аналізуються пошуки Ніцше ірраціоналістичних засад, які, на його думку, можна протиставити існуючому в соціумі раціоналізму. Слід констатувати, що при аналізі суспільства Ніцше залучає свої загальнофілософські, метафізичні ідеї, такі, як «воля до влади», які можна співвіднести з уявленнями в психології.

Ніцше вважає, що природа суспільства й процеси всередині нього - це сфера абсолютного панування інстинктів, будь-яка усвідомлена діяльність людини може бути зведена до них. Тому в основі соціально-філософської концепції Ніцше лежить ідея заперечення раціоналістичної (аполонійської) західної культури внаслідок її приреченості на загибель через кризу всіх цінностей. При цьому сутність європейської кризи для Ніцше - це зміцнення масового суспільства, що є вищим проявом усього антиприроднього, антижиттєвого.

Позитивний зміст цих роздумів можна визначити через порушення Ніцше проблеми людина-суспільство, яку він вирішує на користь людини. Тут можна говорити не тільки про ліберальні моменти у філософії німецького мислителя, але й про її значення для формування принципів некласичної філософії. В контексті соціальних проблем слід вказати на проблему знищення суспільством індивіда в умовах демократичної системи, що плідно досліджувалась багатьма представниками некласичної філософії, зокрема мислителями франкфуртської школи (Т. Адорно, Г. Маркузе, М. Хоркхаймер). У цьому випадку простежується близька за духом до філософії Ніцше думка про принципово негативний вектор розвитку сучасного західного суспільства, всі інститути якого, лише зовні піклуються про індивіда, а по суті обмежують його інтереси. Механізм цього обмеження, як і в Ніцше, розуміється як ірраціональний.

У цьому сенсі відзначається широке історико-філософське значення критики раціоналізму в Ніцше в процесі формування сучасних некогнітивних поглядів щодо розширення уявлень про свідомість, в контексті становлення некласичної філософії.

У підрозділі 3.2 «Моральні передумови ніцшеанської теорії ієрархічного суспільства» визначається значення морального аспекту щодо соціально-філософських поглядів Ніцше.

Аналізуючи критику Ніцше західного суспільства, наголошується, що філософ вбачав коріння формування «антиприроднього», раціонального суспільства в християнській моралі, «моралі рабів». Ніцше вважає, що мораль слабкої більшості, яка згодом оформилась у вигляді християнської моралі, суперечить законам буття, прагненню до панування, волі до влади. В соціальному контексті у Ніцше відбувається ототожнення «моралі рабів» з уявленням про масове суспільство, якому філософ протиставляє «мораль панів» як зразок індивідуалістичної моралі, що також має ірраціональну природу. Але незважаючи на це протиставлення, слід зазначити, що ніцшеанський аналіз моралі має на меті вийти за рамки самого цього поняття, зруйнувати сформований у суспільстві та філософії традиційний (класичний) стереотип її сприйняття. Продуктивним моментом поглядів Ніцше можна вважати його прагнення дати суспільству нову мораль, а не просто нав'язати антитезис старої моралі. Така постановка питання вказує на некласичний характер філософії Ніцше.

У зв'язку з цим ніцшеанську концепцію «моралі панів», ідею ієрархічного суспільства та ідею надлюдини можна сприймати і як спробу відстояти цінність індивіда як єдино можливий подальший прогрес суспільства. Так Ніцше, виходячи з консервативних позицій, відстоював ліберально-демократичний ідеал пріоритету особистості над суспільством.

У підрозділі 3.3 «Психологічні й біологічні елементи в концепції ієрархічного суспільства» на підставі ідеї ієрархічного суспільства аналізується модель суспільного устрою, що на думку Ніцше може бути всебічно описана та проаналізована.

Відстоюючи необхідність створення ієрархічного суспільства, Ніцше спирається, окрім своїх загальнофілософських ідей, на біологічні й психологічні обґрунтування.

Ніцше намагається обґрунтувати природність ієрархічного суспільства через приписування еліті певних інстинктів, які істотно відрізняють її поведінку від поведінки решти людей. Наприклад, Ніцше намагається представити експлуатацію як закон суто біологічного, а не суспільного життя, як інстинкт, який притаманний представникам еліти. Приналежність до еліти філософ намагається визначити через поняття спадковості, крові, загалом біологічних моментів, які б давали еліті більш упевнену санкцію до панування, робили це панування «природнім».

Зазначено, що ці уявлення Ніцше можуть бути піддані критиці, навіть з точки зору їх внутрішньої логіки. Зокрема, Ніцше обмежує поняття панування щодо стосунків в середині самої еліти. Разом з тим, ніцшеанські уявлення щодо еліти можна інтерпретувати і в позитивному сенсі, як спробу протистояння диктатурі масового суспільства, як початок осмислення в західній філософії складності й важливості проблеми співвідношення творчої меншості та інертної більшості.

У підрозділі 3.4 «Ідея надлюдини в соціально-філософській концепції Ф. Ніцше» розглядається можливість інтерпретації ідеї надлюдини в контексті соціально-філософських поглядів Ніцше, а також дослідницькі підходи щодо осмислення власне природи надлюдини в ніцшеанській філософії.

Зазначено, що серед дослідників ніцшеанської надлюдини загалом сформувалося два підходи до її розуміння: Перший наполягає на біологічних, негативних інтерпретаціях надлюдини, прибічники якого вважають надлюдину компонентом расових теорій. Цей підхід був найбільш розповсюджений серед радянських дослідників. Другий підхід наголошує на духовній, гуманістичній інтерпретації ідеї надлюдини. До цього підходу схиляється більшість як західних, так і сучасних вітчизняних дослідників.

Як відзначають дослідники (А. Камю, М. Хайдеггер, К. Ясперс), Ніцше, здійснюючи протиставлення ідеалу надлюдини до існуючих реалій, робить це найбільш позитивно. Формально закликаючи до подолання людини, він у той же час, власне кажучи закликає до її вдосконалювання.

Надлюдина уявляється Ніцше як цілковито ірраціональна істота. Власне в цьому її принципова відмінність від сучасної раціональної людини, яка до того ж у рамках західного суспільства абсолютизує свій розум. В ідеї про ірраціональну надлюдину знаходить свою необхідну підставу й завершення вся соціально-філософська концепція Ніцше, у зв'язку з чим критика Ніцше сучасного суспільства може бути виправдана як позитивна. Ніцше не просто критикує сучасне суспільство, він пропонує йому шлях виходу з кризи через відмову від раціонального й прагнення до ірраціонального. Ірраціоналізм же, власне кажучи, в Ніцше ототожнюється з гуманізмом або вищим (непрагматичним) гуманізмом, що, звичайно ж, виходить за межі традиційних цінностей сучасного суспільства, у тому числі й у тому, що стосується форм його соціально-політичного життя.

У підрозділі 3.5 «Соціально-філософська концепція Ф. Ніцше в контексті сучасного суспільного життя України» аналізується можливість співвіднесення соціальних поглядів німецького філософа з процесами, що відбуваються в сучасному українському соціумі.

Зазначено, що характерною рисою сучасних соціальних процесів в Україні, є, насамперед, політична різновекторність суспільства, що особливо гостро виявляється в роз'єднаності вітчизняної еліти, яка не має єдиної, чітко вираженої ідеології та навіть спільних ціннісних орієнтирів.

Ніцше вважає, що питання цінностей - головне питання соціального розвитку. Тому мислитель наголошує, що еліта та лідери повинні керуватися не стільки бажаннями народу, скільки цінностями, які вони повинні щиро сприймати, і не лише на раціональному рівні.

Лідер у Ніцше - це, звичайно, надлюдина, що протистоїть масі. Однак реальний політичний лідер (і в демократичній державі) так само повинен уміти підійматися над завданнями сучасного моменту й приймати непопулярні рішення, які можуть суперечити волі більшості.

Саме демократію Ніцше критикує за поширення нігілізму, за відсутність цінностей вищого неутилітарного порядку. Замість запропонованих «надлюдських» цінностей Ніцше можна поставити демократичні цінності, які приймає еліта й окремі лідери, що є найкращим захистом суспільства від диктатури.

Отже, стосовно можливості застосування ніцшеанських елітарних ідей щодо України, можна зазначити, що в умовах перехідного періоду, у якому перебуває Україна, реальною метою є досягнення єдності, принаймні, політичної еліти, що могла б згуртуватися навколо харизматичного лідера, не втративши при цьому духовні ціннісні орієнтири.

ВИСНОВКИ

У дисертації сформульовано основні підсумки проведеного дослідження, щодо виявлення специфіки соціально-філософських поглядів Ніцше, яка полягає в наступному:

1. У широкому історико-культурному плані соціально-філософська концепція Ніцше відобразила складний історичний процес розвитку західного суспільства з акцентуацією на його негативних аспектах. Філософія життя, як і багато інших антисцієнтичних течій у сучасній західній філософії, відобразила назрілу до другої половини ХІХ століття кризу класичної, раціональної парадигми й позначила нові некласичні підходи до аналізу проблем людини й суспільства.

2. Основною темою філософії Фрідріха Ніцше є протиріччя раціонального й ірраціонального. У філософії Ніцше це протиріччя було доведено до протиставлення. Це протиставлення, проте, може бути зрозуміле й продуктивне, а саме: Ніцше критикує панування раціоналізму в попередній філософії, прагнучи до подолання її раціоналістичної обмеженості, що в наслідку сприяло формуванню філософствування на некласичній основі.

3. Ірраціональна тематика в соціально-філософському вченні Ніцше розкриває труднощі аналізу соціального буття людини, в якому нерозривно переплетені принципи раціоналізму й ірраціоналізму. У соціально-філософській концепції самого Ніцше ці труднощі практично виражені в можливості її як негативного, так і позитивного тлумачення. Під негативним тлумаченням варто розуміти те, як філософ у своїй концепції відобразив об'єктивно назріваючу кризу західної культури, у тому числі й у сфері суспільних відносин. У позитивному змісті ідея ірраціоналізму може бути зрозуміла як ідея, що дає можливість бачити ірраціональне в соціальних системах, що розвиваються, з урахуванням ступеня внутрішньої волі. Ступінь цієї волі не повинен редукуватися до сталих причинно-наслідкових структур.

4. Ніцше прагнув зрозуміти світ і людину більш повно, не обмежуючись лише поняттям раціонального. Німецький мислитель вводить в основні поняття своєї філософії «волю до влади», волю, яку сьогодні можна назвати некогнітивною передумовою світорозуміння, засобом, що розширює самосвідомість людини. Так, воля покладає світ і є активним началом, у той час як знання, побудоване на раціональній основі, покладається світом, і розум у цьому випадку уявляється як пасивне начало. Цей погляд на філософію Ніцше дозволяє зробити висновок про його причетність до установки некласичної філософії.

5. Ніцше критикує метафізику, але його власні ідеї мають метафізичний характер. Так вчення про вічне повернення й надлюдину характеризується раціональним розумінням, а через них раціоналізується й воля. Абсолют розуму він заміняє абсолютом волі - суб'єкт ототожнюється з волею. Таким чином, філософ будує метафізику, але при цьому розширює її вихідні поняттєво-онтологічні підстави. Отже, в цьому сенсі простежується близькість німецького мислителя і до принципів класичної філософії.

6. В аналізі Ніцше соціальних інститутів, таких, як держава, церква, війна, ідеології демократії, соціалізму, лібералізму, консерватизму простежується зв'язок філософії німецького мислителя з некласичним підходом. Критичний розгляд даних інститутів обумовлений ніцшеанською ідеєю про цінності індивіда, його волі, яка не може бути обмежена однобокими раціональними інтерпретаціями, що ведуть суспільство, на думку Ніцше, до кризи й занепаду. Таким чином, критерієм оцінки того чи іншого інституту виступає в мислителя характер впливу даного інституту на стан волі індивіда.

7. Принципу несвободи й детермінізму мислитель протиставляє ідею надлюдини як ідеалу абсолютної індивідуальної волі, гармонійно існуючої в соціальному середовищі. Хоча дана ідея в Ніцше й винесена за межі існування сучасного суспільства, вона, проте, може бути інтерпретована як ідея необмежених потенцій сучасної людини у всьому різноманітті її діяльності. У такий спосіб ідея ієрархічного суспільства може бути зрозуміла не як біологічно обумовлена, залежна від природної причинності необхідність, а як спроба філософа протиставити дану ідею реально існуючій несвободі й знищенню індивідуальності в буржуазному суспільстві.

8. У соціально-філософських поглядах Ніцше простежується зв'язок з класичною традицією. Так, аналізуючи соціальну проблематику, з одного боку, Ніцше формує уявлення про суспільство, у якому воля індивіда нічим не обмежена, а пріоритет домінування волі повністю би усунув раціональні відносини в суспільстві. З іншого боку, філософ дає чіткий план обмеження принципу, що декларується як абсолютна воля. Наприклад, «вічне повернення» виступає у Ніцше як закон природи, як належне або логос.

9. Актуальним аспектом в аналізі соціально-філософських поглядів Ніцше є можливість екстраполяції даних поглядів на сучасні проблеми в українському суспільстві. Філософія Ніцше здатна зробити свій продуктивний внесок у теоретичне осмислення проблеми консолідації національної еліти, вирішення проблеми її роз'єднаності, формування загальних цінностей неутилітарного характеру як на рівні власне еліти, так і в плані створення загальнонаціональних цінностей.

Список опублікованих праць за темою дисертації У ФАХОВИХ ВИДАННЯХ

1. Захарчук О. Ф. Ірраціоналізм соціально-політичної концепції О. Шпенглера / О. Ф. Захарчук // Грані. - Д., 2002. - № 4 (24). - С. 85 - 87.

2. Захарчук О. Ф. Критика Ф. Ніцше тенденцій розвитку соціально-політичних процесів в західній Європі кінця ХІХ ст. / О. Ф. Захарчук // Філософія. Культура. Життя. - Д.: Наука і освіта, 2003. - № 2. - С. 140 - 147.

3. Захарчук О. Ф. Значення релігійного чинника для вчення Фрідріха Ніцше про державу в контексті його соціально-політичної концепції / О. Ф. Захарчук // Вісник Дніпропетровського національного університету. Сер. «Філософія». - 2005. - №1. - С. 37 - 41.

4. Захарчук О. Ф. Позитивне тлумачення ідеї війни, з точки зору, ірраціональної соціально-політичної концепції Ф. Ніцше / О. Ф. Захарчук // Грані. - Д., 2005. - № 6 (44). - С. 72 - 75.

5. Захарчук О. Ф. Значення вчення Ніцше щодо надлюдини для його суспільно-політичної концепції / О. Ф. Захарчук // Культурологічний вісник. Вип. 19. - Запоріжжя: Просвіта, 2007. - С. 207 - 211.

6. Захарчук О. Ф. Питання розподілу матеріальних благ як аспект соціально-політичних поглядів Ф. Ніцше / О. Ф. Захарчук // Культурологічний вісник. Вип. 24. - Запоріжжя: Просвіта, 2010. - С. 217 - 221.

АНОТАЦІЇ

Захарчук О. Ф. Концепція суспільства в соціально-філософських поглядах Ф. Ніцше. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії. - Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара. - Дніпропетровськ, 2011.

Дисертація є соціально-філософським дослідженням поглядів Ф. Ніцше на проблему суспільного розвитку.

Дослідження містить аналіз умов і джерел формування соціально-філософських поглядів мислителя в контексті понять класичної та некласичної філософії. У результаті чого був зроблений висновок про перехідний характер ніцшеанської філософії, яка, успадкувавши характерні риси класичної філософії, проте, містить і зачатки формування некласичного типу філософствування. У дослідженні показано, що близькість Ніцше до некласичної філософії особливо яскраво простежується на прикладі його соціально-філософських поглядів, які втілилися у фактичному визнанні філософом принципу додатковості раціонального-ірраціонального. Цей принцип у свою чергу дозволяє більш продуктивно розглядати проблеми, що реально встають перед суспільством і не можуть бути вирішені за допомогою однобокого раціонального або ірраціонального підходу.

Ключові слова: західне суспільство, суспільний розвиток, класична та некласична філософія, метафізика, раціональне-ірраціональне, когнітивне-некогнітивне, додатковість.

Захарчук А. Ф. Концепция общества в социально-философских воззрениях Ф. Ницше. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата философских наук по специальности 09.00.03 - социальная философия и философия истории. - Днепропетровский национальный университет имени Олеся Гончара. - Днепропетровск, 2011.

Диссертация является социально-философским исследованием взглядов Ф. Ницше на проблему общественного развития, как в целом, так и развития украинского общества в частности.

В результате проведенного исследования установлено, что хотя проблемы общества в философии Ницше и вызывали определенный интерес, как у зарубежных, так и отечественных философов, они практически не подвергались отдельному рассмотрению, в качестве главной темы исследования.

Актуальность обращения к социальной стороне философии Ницше обусловлена возможностью ее соотнесения с современными проблемами общественного развития как на глобальном, общечеловеческом уровне, так и на уровне конкретного украинского общества.

Исследование содержит анализ условий и источников формирования социально-философских воззрений мыслителя в контексте понятий классической и неклассической философии.

В результате чего был сделан вывод о переходном характере ницшеанской философии, которая, наследуя характерные черты классической философии, тем не менее, содержит и зачатки формирования неклассического типа философствования. В исследовании показано, что близость Ницше к неклассической философии особенно ярко прослеживается на примере его социально-философских воззрений, которые выразились в фактическом признании философом принципа дополнительности рационального-иррационального.

В исследовании подчеркивается, что Ницше стремится понять мир и человека более полно, не ограничиваясь только лишь понятием рационального. Немецкий мыслитель вводит в основополагающие понятия своей философии понятие воли к власти, воли, которую сегодня можно назвать некогнитивной предпосылкой миропонимания, средством, расширяющим самосознание современной культуры. Так, воля полагает мир и является активным началом, в то время как знание, построенное на рациональной основе, полагается миром, и разум в этом случае предстает как пассивное начало. Этот взгляд на философию Ницше позволяет сделать вывод о его сопричастности установке неклассической философии.

В то же время, прослеживается близость немецкого мыслителя и к принципам классической философии.

Ницше критикует метафизику, но его собственные идеи носят метафизический характер. Так учение о вечном возвращении и сверхчеловеке характеризуется рациональным пониманием, а через них рационализируется и воля. Абсолют разума он заменяет абсолютом воли - субъект отождествляется с волей. Таким образом, философ строит метафизику, но при этом расширяет ее исходные понятийно-онтологические основания.

В целом можно сделать вывод о том, что иррациональная тематика в социально-философском учении Ницше раскрывает трудность анализа социального бытия человека, в котором неразрывно переплетены принципы рационализма и иррационализма. В социально-философской концепции самого Ницше эта трудность практически выражена в возможности ее как негативного, так и позитивного истолкования.

Данный принцип в свою очередь позволяет более продуктивно рассматривать реально встающие перед обществом проблемы, которые не могут быть решены с помощью однобокого рационального или иррационального подхода.

Под негативным истолкованием в данном случае следует понимать то, как философ в своей концепции отобразил объективно назревающий кризис западной культуры, в том числе и в сфере общественных отношений. Критическая оценка Ницше состояния и тенденций развития западного общества впоследствии оказала значительное влияние на формирование различного рода теорий кризиса современной цивилизации.

В позитивном смысле идея иррационализма может быть понята как идея, дающая возможность видеть иррациональное в развивающихся общественных системах, где степень ее внутренней свободы должна быть учтена, исключив при этом возможность редукции к жестким причинно-следственным структурам.

В данном исследовании было произведено привлечение социально-философской концепции Ницше к осмыслению и решению некоторых современных отечественных социально-политических проблем, а именно, - к проблеме формирования отечественной элиты и проблеме ценностей.

Предпринятый анализ дает возможность сделать вывод о перспективности изучения социально-философских воззрений Ницше с прикладной точки зрения, а также о существенной рецепции социальных воззрений немецкого философа в современных исследованиях, посвященных общественно-политическим проблемам.

Ключевые слова: западное общество, общественное развитие, классическая и неклассическая философия, метафизика, рациональное-иррациональное, когнитивное-некогнитивное, дополнительность.

...