Раціональні виміри естетичної оцінки

Размещено на http://www.allbest.ru/

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

УДК 111. 852

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

РАЦІОНАЛЬНІ ВИМІРИ ЕСТЕТИЧНОЇ ОЦІНКИ

Спеціальність 09.00.08 - естетика

ГОРОХОВА Олена Володимирівна

Луганськ - 2009

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля на кафедрі філософії культури і культурології.

Науковий керівник:доктор філософських наук, професор

Воєводін Олексій Петрович,

завідувач кафедри філософії культури і культурології

Східноукраїнського національного університету

імені Володимира Даля

Офіційні опоненти:

доктор філософських наук, професор

Федь Анатолій Михайлович,

завідувач кафедри естетики, історії та культури

Слов'янського державного педагогічного університету

кандидат філософських наук, доцент

Ірдинєнко Катерина Олександрівна,

завідувач кафедри хореографії

Луганського національного університету

імені Тараса Шевченка

Захист дисертації відбудеться 24 вересня 2009 року о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 29.051.05 у Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля за адресою: 91034, м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20-а.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля за адресою: 91034, м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20-а.

Автореферат розіслано 21 серпня 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.Д. Ісаєв

АНОТАЦІЯ

Горохова О.В. „Раціональні виміри естетичної оцінки”. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.08 - естетика. - Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, Луганськ, 2009.

Дисертація присвячена всебічному й системному аналізу раціональних вимірів естетичної оцінки. Подано розгорнутий цілісний аналіз аксіологічної природи естетичної свідомості, зокрема існування естетичної оцінки як рефлективної форми естетичного самоусвідомлення. Виявлено сутність і специфіку естетичної оцінки як ключового поняття для розуміння діалектики емоційно-почуттєвих та раціонально-теоретичних вимірів естетичної свідомості. Досліджено спрямованість естетичної оцінки на раціональне усвідомлення та інтерпретування інформації, яка висловлюється в естетичних оцінних судженнях. Визначена специфіка ціннісної свідомості в контексті постнекласичної раціональності й показана сутність психоемоційної основи естетичної оцінки та її взаємозв'язку з процесами соціалізації. Обґрунтована комплексна типологія естетичних оцінок, яка заснована на принципі реалізації „емоційної пам'яті” людини. Визначена специфіка естетичного та мистецтвознавчого дискурсу в структурі естетичної оцінки. Досліджена герменевтична своєрідність естетичної оцінки та її укоріненість у процесах трансляції соціокультурного досвіду.

Ключові слова: естетична оцінка, естетична цінність, естетичний образ, ціннісний образ, оцінний образ, естетична свідомість, естетична самосвідомість, естетичні почуття, стилістична оцінка, естетична пам'ять.

АННОТАЦИЯ

Горохова О.В. Рациональные измерения эстетической оценки. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата философских наук по специальности 09.00.08 - эстетика. - Восточноукраинский национальный университет им. В.Даля, Луганск, 2009.

В диссертации исследуется феномен эстетической оценки как формы проявления эстетического самосознания человека и общества. Развернут целостный анализ аксиологической природы эстетического сознания, в частности, форм и средств формирования и функционирования эстетической оценки, которая как предмет эстетики является ключевым для понимания диалектики эмоционально-чувственных и рационально-теоретических измерений эстетического сознания. Эстетическая оценка направлена на рациональное самоосознание и интерпретирование информации, которая высказывается в эстетических суждениях, характер которых может быть утвердительным или отрицательным. Оценочный процесс - это постепенное познание ценности, с помощью которого формируется эстетическое сознание индивида.

Проанализированы процессы формирования понятия эстетической оценки в классической и неклассической философии и эстетике. Определена специфика ценностного сознания в контексте проблемы постнекласической рациональности, показана сущность психо-эмоциональной основы эстетической оценки и ее взаимосвязи с процессами социализации. Эстетическая оценка как рефлективная форма эстетического самоосознания объединяет в себе процессы освоения социокультурного содержания, преодоление ограниченности эстетических вкусов и проектирование стратегии индивидуального развития. В основе авторской концепции лежит тезис, в соответствии с которым эстетическая оценка благодаря всеобщности эстетического сознания и объективности содержания эстетических чувств может быть всеобщей и объективной. Главным критерием объективности эстетических оценок является эстетическая практика, поскольку эмоции, как социально культивируемые стандартные оценки практических ситуаций являются типическими для многих людей. Эстетическая оценка является формой эстетического сознания, направленной на формирование эстетического вкуса и идеала индивида, которые формируют его мировоззрение и мировосприятие.

Обоснована комплексная типология эстетических оценок, которая основана на принципе реализации процессов „эмоциональной памяти” человека, обеспечивающей развитие его эстетического опыта. Определена специфика эстетического дискурса в структуре эстетической оценки. Исследована герменевтическая специфика эстетической оценки и показана ее укорененность в процессах трансляции социокультурного опыта.

Ключевые слова: эстетическая оценка, эстетическая ценность, эстетический образ, ценностный образ, оценочный образ, эстетическое сознание, эстетическое самоосознание, эстетические чувства, стилистическая оценка, эстетическая память.

ANNOTATION

Gorokhova O.V. Rational Measuring of Aesthetic Evaluation. - Manuscript.

The dissertation for acquiring the scientific degree of Candidate of Philosophical Sciences, speciality 09.00.08 - Aesthetics. - The Volodymyr Dahl East-Ukrainian National University, Luhansk, 2009.

The dissertation deals with a thorough and systemic analysis of the rational measuring of aesthetic evaluation. A complete analysis of axiological nature of aesthetic conscience has been given paying attention to the existence of aesthetic evaluation as a reflexive form of aesthetic self-consciousness. The essentiality and a specific character of aesthetic evaluation as the key notion for understanding the dialectics of emotional sensory and rational theoretical measuring of aesthetic conscience have been shown. The direction of aesthetic evaluation towards the realization and interpretation of information which is declared in aesthetic evaluative judgments has been investigated. Specific features of value conscience in the context of post-non-classic reasonableness have been determined and the essentiality of psycho-emotional foundation of aesthetic evaluation and its interrelation with the processes of socialization have been analyzed. A complex typology of aesthetic evaluations based on the principle of realization of human “emotional memory” has been proved. A specific character of aesthetic and art-critical discourse in the structure of aesthetic evaluation has been determined. A hermeneutical specific character of aesthetic evaluation and its deep-rooted penetration into the processes of interpretation of social cultural experience have been analyzed.

Key words: aesthetic evaluation, aesthetic value, aesthetic image, value image, estimation image, aesthetic conscience, aesthetic self-consciousness, aesthetic feelings, stylistic evaluation, aesthetic memory.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та доцільність дослідження. Парадигмальні зрушення в розумінні сутності людини та її місця в соціумі є домінантною тенденцією сучасної постнекласичної філософії. Відбувається радикальна переоцінка ціннісно-світоглядних установок і психологічних стереотипів у поясненні поведінки людей. Критичне переосмислення наявного теоретичного знання обумовлює необхідність поглибленої розробки нових концептуальних підходів в інтерпретації людини як естетично активної та творчо-діяльнісної істоти. При цьому на перший план виходять концептуальні проблеми, неоднозначно вирішувані в сучасній літературі і, перш за все, ті, що пов'язані з аксіологічними факторами в дослідженні духовної кризи особистості та суспільства.

За таких умов постнекласичний тип раціональності активно розширює поле рефлексії людської діяльності в усіх різноманітних сферах її прояву, естетичної в тому числі. Ціннісно-оцінний аспект в осмисленні феноменів естетичної активності людини стає важливою складовою характеристикою постнекласичної раціональності. В умовах постійної перебудови суспільного й мистецького життя пріоритетним завданням філософських досліджень стає вихід на новий рівень інтерпретації унікальних проблем естетичної цінності та естетичної оцінки з урахуванням історичного досвіду традиційної науки.

Однак очевидною є декларативність претензій в естетико-теоретичних дослідженнях на начебто здійснюване застосування аксіологічного підходу незмінно переборює панівний дотепер гносеологічний концепт естетичного, що прагне елімінувати ціннісно-оцінні моменти. Проте людина насамперед є істотою практичною, а потім уже пізнаваною. Здатність до цілеспрямованої доцільної діяльності завжди визнавали її сутнісною характеристикою, принаймні, однією з її найважливіших сутнісних сил. У свою чергу, доцільна активність людини зумовлює вибір, тобто оцінний підхід до вибору соціальних цінностей і процесу реалізації цілей, що, безсумнівно, має своїм важливим наслідком аксіологічну процедуру здійснення оцінки наявних умов на предмет їхньої відповідності цінностям та досягненню бажаної мети. Тому „людиномірна” оцінна діяльність у всіх формах її прояву складає непереборний сутнісний момент доцільної діяльності людини.

Як істота практична людина інтуїтивно-підсвідомо або раціонально-усвідомлено щомиті здійснює різноманітні оцінні акти й власної життєдіяльності, і діяльності інших людей у сфері утилітарних, економічних, релігійних, політичних, моральних, інтелектуальних, гастрономічних, медичних, спортивних та інших стосунків. Однак, незважаючи на вкрай важливу практичну роль оцінки в людському житті, доводиться констатувати, що теоретично надійної концепції оцінної діяльності в сучасній українській філософії не існує.

Особливо гостро це відчувається в естетичних дослідженнях, де некритичне акцентування та теоретичне обстоювання відсторонено споглядального й принципово непрактичного характеру естетичного відношення іноді набуває настільки гіпертрофованих форм, що виштовхує самі естетичні відношення та естетичні цінності у сферу трансцендентного. Зворотною стороною відсутності теоретично обґрунтованих критеріїв соціально-практичної значущості естетичних процесів є прояви крайнього суб'єктивізму й волюнтаризму у сфері безпосередньої художньо-естетичної практики. Основний же недолік панівних теоретичних концептів естетичного полягає в тому, що в них відсутня вказівка на критерії відмінності естетичних оцінок від утилітарно-практичних, моральних, політичних і т.ін. Достатньо послатися на різноманітні публікації з естетики, у яких взагалі не розглядаються ключові для науки поняття естетичної цінності й оцінки. Щасливим винятком у дослідженні своєрідності естетичних оцінок і їхньої відмінності від утилітарних є окремі теоретичні розвідки О.П. Воєводіна, А.Ф. Єремєєва, А.С. Канарського, В.М. Кантора, Л.І. Столовича, І.П. Шитова та інших учених.

Таким чином, дослідження специфіки естетичної цінності та естетичної оцінки є актуальним теоретичним завданням сучасної естетичної теорії та естетичної практики. Актуальність цього дослідження зумовлена також тим, що в сучасній естетиці та мистецтвознавстві наявний підвищений інтерес до вивчення процесів художньої комунікації, до аналізу смислових і ціннісних структур естетичних творів. Утім, незважаючи на це, у вітчизняній філософській літературі увага до проблеми естетичної оцінки все ще залишається далекою від задовільної.

У європейській філософсько-естетичній традиції проблематика сутності й критеріїв естетичної оцінки (утім, ще без використання самого цього терміна) бере початок з давньогрецької філософії, зокрема, з діяльності софістів і Сократа. Започаткована ними ціннісно-оцінна проблематика є наскрізною в історії філософії від Платона й Аристотеля до Г. Гегеля й Ф. Ніцше. І. Кант розмежував сфери пізнання, оцінки та цінності, відносячи їх відповідно до гносеології, естетики та етики.

На межі ХІХ-ХХ століть учення про цінності й оцінки перебуває в центрі філософських концепцій В. Віндельбанда та його послідовників, найповніше розкрито у Г. Ріккерта. Особливий внесок у розробку аксіологічних проблем належить західним філософам різних напрямків - Ф. Брентано, В. Віндельбанду, Л. Вітгенштейну, Н. Гартману, Е. Гусерлю, Дж. Дьюї, Х. Еренфельсу, Р. Лотце, А. Рітчлю, М. Ґайдеґеру, І. Хейде, М. Шелеру, Е. Шпрангеру, В. Штерну. В основі всіх цих теорій лежить спроба подолати однобокість й об'єктивізму, і суб'єктивізму через включення цінностей як частини світового цілого, поряд зі сферою об'єктів та суб'єктів. В академічній естетиці й філософії ХХ століття проблему естетичної оцінки в різних її аспектах розглядали такі визначні естетики цього періоду, як Т. Адорно, П. Валері, В. Вейдле, Ґ.-Ґ. Ґадамер, Г. Зедльмайер, Б. Кроче, Х. Ортега-і-Гасет, Е. Сурьо, О. Шпенглер тощо.

У радянській філософії проблему естетичної оцінки й цінності активно вивчаються з 60-х років ХХ століття. Безпосереднє її обговорення в радянських філософських колах розпочалося після публікації праць В. Тугаринова „Про цінності життя та культури” (1960) і В. Василенка „Цінність та оцінка” (1964). В останній третині минулого століття оцінно-ціннісна сфера була в полі досліджень історії та розвитку цінностей у працях С. Аваліані, О. Дробницького, О. Івіна, М. Кагана, Н. Розова, Л. Столовича, Н. Чавчавадзе тощо. Визначенню місця естетичної свідомості в цілісному просторі культури, місця теорії цінності й оцінки в сучасній філософії, її теоретичного та практичного значення на сучасному етапі розвитку мистецтва й культури в цілому було присвячено дослідження Г. Апресяна, С. Гольдентріхта, В. Гориня, М. Кагана, І. Кравченко, Л. Столовича та ін. Визначення специфіки естетичної оцінки виявляє необхідним взаємне опосередкування чуттєвих і раціональних форм пізнання в цілісному акті естетичного споглядання. Цю проблему в її різних аспектах аналізували Ю. Борєв, Л. Виготський, А. Гулига, Б. Додонов, А. Єремєєв, В. Мазепа, М. Овсянніков, В. Шадриков, Є. Яковлєв та ін.

Сплеск теоретичного вивчення аксіологічної проблематики припадає на 80-ті роки ХХ століття. Саме в цей час дослідники дійшли до системного вивчення ціннісно-оцінної сфери. Однак, що характерно й для теперішнього стану науки, проблеми естетичної оцінки вивчали в контексті проблем естетичної цінності. Дотепер у теоретичних дослідженнях з естетики естетичну оцінку не розглядали як особливий естетичний феномен і взагалі відсутні праці, у яких спеціально аналізують поняття естетичної оцінки.

Серед сучасних українських естетиків суттєвий внесок у розробку категоріального аналізу феномену естетичної оцінки, зокрема, внесли Ю. Афанасьєв (мистецтво як форма культуротворчості й соціальної комунікації), О. Воєводін (мистецтво як комунікант соціальних почуттів), О. Лановенко (комунікативні аспекти художнього сприйняття), Л. Левчук (несвідомий характер естетичної оцінки), Ю. Легенький (взаємодія смаку і несмаку у феномені моди), В. Личковах (феномен універсалізму художнього досвіду), В. Малахов (мистецтво як рефлексія культури й форма моральнісної свідомості), О. Наконечна (естетичне як діалогічна форма духовного світу людини), В. Панченко (культуротворчий потенціал мистецтва в контексті розвитку особистості), Р. Шульга (мистецтво як засіб формування ціннісних орієнтацій особистості та мистецтво в контексті повсякденної комунікації). Принципове методологічне значення для дослідження проблематики естетичної оцінки мають роботи К.О. Ірдиненко, В.Д. Ісаєва, Л.Б. Мізіної, О.В. Рябініної, В.К. Суханцевої, С.І. Уланової, А.М. Федя, К.П. Шудрі, Р.П. Шульги тощо.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертацію виконано відповідно до програми наукових досліджень кафедри філософії культури і культурології Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля „Людина і суспільство: антропологічні виміри культури” (БС- 4-05).

Об'єкт дослідження - естетична свідомість в аксіологічному вимірі.

Предмет дослідження - естетична оцінка як форма прояву естетичного самоусвідомлення.

Мета дисертаційної роботи полягає в цілісному аналізі аксіологічної природи естетичної свідомості, розумінні сутності й типології форм функціонування естетичної оцінки.

Досягнення поставленої мети зумовило необхідність розв'язання таких дослідницьких завдань:

· визначити теоретичні суперечності у вивченні естетичної оцінки;

· проаналізувати історичну логіку становлення поняття естетичної оцінки й охарактеризувати закономірності зміни засадничих принципів у її розумінні;

· визначити специфіку ціннісної свідомості в контексті проблеми постнекласичної раціональності;

· пояснити естетичну оцінку як рефлективну форму естетичного самоусвідомлення;

· скласти типологію естетичних оцінок;

· обґрунтувати специфіку естетичного та мистецтвознавчого дискурсу в структурі естетичної оцінки, зокрема, її суттєві структурні рівні;

· дослідити герменевтичну специфіку естетичної оцінки.

Теоретико-методологічна основа дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи слугували загальнонаукові принципи об'єктивності й історизму; спеціально-філософські методи феноменологічного опису й герменевтичної рефлексії. Основу дослідження становить теоретичний концепт естетичної практики як специфічного виду духовно-практичного освоєння світу, якому притаманний продуктивний синкретизм низки функцій, що дозволяє органічно поєднувати переживання й рефлексію, пізнання й оцінку в єдиному акті естетичного сприйняття естетичної оцінки. Загальнотеоретичну основу дослідження визначають як культурно-діяльнісний, герменевтичний і аксіологічний підходи. Культурно-діяльнісний підхід до естетичної проблематики ґрунтовно дослідили засновники київської естетичної школи В.П. Іванов, А.С. Канарський, С.Б. Кримський, В.І. Мазепа, В.Г. Табачковський, В.І. Шинкарук. Авторське розуміння предмета дослідження складалося в процесі аналізу й осмислення творів таких українських філософів і естетиків, як О.П. Воєводін, О.П. Лановенко, Л.Т. Левчук, В.А. Малахов, В.К. Суханцева, О.К. Шевченко та ін. Загальними засновками дисертаційного дослідження є методи історично-філософської реконструкції та змістовно-смислової інтерпретації естетичної оцінки.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в теоретичних пошуках сучасної вітчизняної естетичної думки вперше здійснено всебічний і системний категоріальний аналіз сутності й специфіки естетичної оцінки.

У процесі дослідження було отримано результати, які мають наукову новизну й виносяться на захист:

· естетична оцінка є визначальним поняттям для розуміння співвідношення емоційно-чуттєвих та раціонально-теоретичних вимірів естетичної свідомості;

· естетичні цінності є семантичними об'єктами впізнавання естетичного почуття, де естетичну оцінку визначено як спосіб установлення характеру естетичної цінності через раціональне визначення естетичного почуття;

· у контексті постнекласичної раціональності ціннісну свідомість визначено крізь призму психоемоційної основи естетичної оцінки та її взаємозв'язку з процесами соціалізації;

· естетична оцінка як рефлективна форма естетичного самоусвідомлення є своєрідною формою самоідентифікації особистості в подоланні обмеженості естетичних уподобань і проектуванні стратегії індивідуального розвитку;

· комплексну типологію естетичних оцінок вибудовано відповідно до складності „емоційної пам'яті” людини, що забезпечує спадкоємність її психічного досвіду;

· специфіка естетичного дискурсу в контексті естетичної оцінки має культурно визначену форму й структуру саме стилістичної оцінки;

· герменевтична своєрідність естетичної оцінки зумовлена процесами трансляції соціокультурного досвіду й полягає у вербальному вираженні естетичного почуття.

Теоретичне і практичне значення дисертації. Матеріал дисертації має концептуальне значення для поглибленого розуміння естетичної оцінки в контексті основних тенденцій формування сучасного філософсько-естетичного дискурсу. Практичне значення проведеного дослідження полягає у виявленні безпосереднього зв'язку естетичної оцінки з процесами особистісного розвитку й самоідентифікації людини в культурі, з її індивідуальними характеристиками та особливостями стилю творчої самореалізації. Результати дисертації може бути використано в подальшій науково-дослідній діяльності для розробки лекцій, спецкурсів, навчально-методичних посібників з філософії, естетики, культурології, філософії мистецтва, теорії та історії культури, психології творчості тощо. Крім того, концептуальні положення дослідження може бути використано в практиці естетичного виховання в загальноосвітній школі для формування естетичної свідомості школярів, а також у художніх практиках під час здійснення критичного аналізу творів мистецтва й розбудови теорії критично-оцінної діяльності в мистецтвознавстві.

Апробація дисертації. Основні положення дисертаційної роботи обговорено на кафедрі філософії культури та культурології Східноукраїнського національного університету імені В. Даля, а також викладено у 12 (дванадцяти) публікаціях: п'яти статтях у фахових виданнях збірників наукових праць та семи тезах доповідей на міжнародних наукових конференціях, основними з яких є: „Дні науки філософського факультету” (Київ, 2006), „Україна - Світ: від культурної своєрідності до спорідненості культур” (Київ, 2006), „Обрії свободи” (Київ, 2006), „Стратегії розвитку України в глобальному середовищі” (Сімферополь, 2008), „Владимир Даль как исследователь и творческая личность. Двенадцатые Международные Далевские чтения” (Луганськ, 2008).

Структуру роботи визначено логікою розкриття теми дослідження. Робота складається із вступу, трьох розділів (восьми підрозділів), висновків, списку використаних джерел із 200 найменувань. Повний обсяг дисертації становить 190 сторінок, з них основного тексту - 171 сторінка.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

естетичний самоусвідомлення емоційний

У вступі характеризується актуальність та ступінь розробки проблеми, об'єкт, предмет, мета та завдання дисертаційного дослідження, його наукова новизна, теоретичне та практичне значення.

Перший розділ - „Становлення категорії „естетична оцінка” в історії європейської філософсько-естетичної думки” - складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. - „Проблема естетичної оцінки в естетиці” - викладені методологічні аспекти вивчення естетичної оцінки й встановлено основні теоретичні питання, що потребують ретельного вивчення.

Естетична оцінка є сутнісним моментом самовпізнавання естетичного, проте філософська теорія не зважає на таке, оскільки користується поняттям естетичної цінності. Звідси випливає таке протиріччя: з одного боку, естетичне оцінювання є принциповим, непереборно суттєвим моментом естетичної практики, а з іншого, у теоретичному дискурсі поняття естетичної оцінки спеціально не розглядається. Якщо практика естетичного виховання й художньої освіти має кінцевою метою навчання стандартів естетичного оцінювання, то в теоретичному обігу домінують суб'єктивістські й релятивістські концепти естетичного сприйняття. Проблема естетичної оцінки зумовлюється тим, що не ставиться в руслі гносеологічної традиції естетичного. Відповідно, раціоналістична традиція виходить із тлумачення естетичного як смутного на відміну від ясного раціоналістичного пізнання, у якому немає місця цінності, цілеспрямованій діяльності, а є лише споглядальність, безкорисливість, незацікавленість, індивідуалізм. Звідси випливає, що естетичне як смутне пізнання не підлягає раціонально-теоретичній рефлексії, тому що воно є іншою, ніж раціональна форма пізнання. Раціоналістична традиція націлена на елімінування емоцій як суб'єктивних станів з результатів пізнання.

Становлення теоретичної аксіології пов'язане із пошуками спеціального теоретичного дискурсу у вивченні цінності. Проте більшість аксіологічних досліджень усе ще залишається в тому ж руслі індивідуалізму й раціоналістичного гносеологізму, де практиці з її оцінками немає місця, тому останні виглядають довільними, випадковими, суб'єктивними й не заслуговують на теоретичний аналіз. Особливо яскраво це спостерігається в теоретично-естетичних та мистецтвознавчих дослідженнях з їх особливим підкресленням індивідуальності й суб'єктивності естетичного сприйняття.

У підрозділі 1.2. - „Становлення категорії „естетична оцінка” у філософії та естетиці від античності до нового часу” - на основі аналізу текстів найбільш визначних авторів досліджено процес формування поняття естетичної оцінки у філософії та естетиці названих історичних періодів. Показано, що основна тенденція цього процесу полягає у постійному поглибленні уваги, з одного боку, до суб'єктивно-особистісних аспектів функціонування естетичної оцінки, а з іншого - до його культурної детермінації. Історія естетики доводить, що поняття оцінки має граничний характер і часом ототожнювалось або замінювалось поняттями блага, цінності або „гарного смаку” відповідної епохи. Відбувалось постійне коливання між об'єктивною (піфагорійці, Сократ, Геракліт, Платон, Аристотель, Цицерон, Аврелій Августин, Фома Аквінський, Е. Берк, Д. Дідро) та суб'єктивною (Демокрит, Горгій, Епікур, Плотин, Гуго Сен-Вікторський, Вітело, Альберті, М. Монтень, К. Гельвецій, Д. Юм) природою оцінки та відповідно критеріїв її здійснення. Визначним положенням античної естетики є теза Аристотеля про обмеження естетичної цінності, по-перше, тим, що ціниться само по собі, а не заради користі, що воно приносить, або його результатів, а по-друге, тим, що, приносячи задоволення, само цінністю не володіє, будучи, однак, цінним для нас. Звідси випливає, що естетична цінність це не сам по собі об'єкт оцінювання, а лише особливий стан свідомості людини з приводу такого об'єкта, тому естетична оцінка є рефлективною формою самовпізнавання таких станів.

На особливу увагу заслуговують погляди представників німецької класичної філософії (І. Кант, І. Фіхте, В. Шеллінг, Г. Гегель), які дали перше теоретично розгорнуте розуміння саме естетичної оцінки та оцінного судження. І. Кантом був проведений систематичний аналіз, який допоміг виявити низку властивостей суджень про красу, які дають певну особливість та відмінність їх від інших видів суджень на основі чотирьох ознак естетичної оцінки. І якщо, згідно з І. Фіхте, естетична оцінка не має жодного відношення до об'єктивного світу й головним критерієм її визначення може бути лише суб'єкт із його поглядами, думками, емоціями та переживаннями, то Гегель відмічає, що естетична оцінка в уявленнях суб'єктів є вибудованою на універсальному раціональному розумінні правильного розташування частин твору, правил художнього трактування матеріалу й належної загальної обробки всього того, що складає зовнішню сторону художнього твору.

У підрозділі 1.3. - „Теоретичний досвід розбудови принципів естетичної оцінки в класичній і некласичній філософії ХХ століття” -охарактеризовано розвиток принципів естетичної оцінки в добу пізнього модерну і постмодерну.

Визначено, що критик повинен володіти хоча б часткою геніальності митця й бути обдарованим смаком, а отже, існує естетична оцінка активна (творча) і естетична оцінка пасивна (співтворча) (Б. Кроче). Доведено існування загальнодоступних (популярних) і елітарних естетичних оцінок (Х. Ортега-і-Гассет). Визначено герменевтичну естетичну оцінку, для якої в основі розуміння твору лежить не розшифрування специфіки його форми або „прасимволів”, співвіднесення конкретно-історичного досвіду автора та реципієнта (Ґ.- Ґ. Ґадамер). Проаналізовано перенесення основи судження смаку й естетичних оцінок зі сфери онтології у сферу соціальної критики (Т. Адорно); витиснення категорії „смак” категорією „стиль” як більш міцною підставою для естетичної культури, тому що в його основі лежать не особисті судження та оцінки окремих людей, а „нормуюча” тенденція сучасної техніки, що приводить до певної єдності всі предмети художнього виробництва (В. Цигенфусс). Сьогодні зростає культурне й евристичне значення поняття естетичної оцінки, оскільки саме воно може відтворювати спадкоємність „канону” європейської художньої культури (Г. Блум). Відзначений загальний теоретичний принцип естетичної оцінки, який по суті збігається з раціональною інтерпретацією художнього змісту. Такий підхід є наближеним до традицій вітчизняної естетики, зокрема, до концепцій В. Іванова та О. Воєводіна. Закріплене значення художньої критики як вищого прояву естетичних суджень суспільства (П. Валері). Критеріями об'єктивності цінності визначена практика, яка дає вихід естетичній оцінці за межі суб'єктивності (Л. Столович). Естетична оцінка є реалізацією смаку, а сам смак є способом відтворення здатності до естетичних оцінок (В. Панченко).

Другий розділ - „Концептуалізація естетичної оцінки в контексті сучасної моделі раціональності” - містить три підрозділи.

У підрозділі 2.1. - „Ціннісна свідомість як умова буття естетичної оцінки у вимірі постнекласичної доби” - визначено специфіку ціннісної свідомості в контексті проблеми постнекласичної раціональності.

Головне протиріччя у поглядах на питання природи та сутності цінностей у постнекласичній раціональності постає в суперечці феноменологів з неокантіанцями. Головний момент проблеми полягав у розумінні неокантіанцями поняття цінності, яка мала значущість, а не „існування”, що не потребувало, на їхню думку, підтвердження людиною. Феноменологи навпаки вважали, що цінності існують для того, щоб значити для людини. Природа цінностей, як вони вважали, складається з феноменів свідомості, що транслюються з ідеального світу, таким чином заперечуючи можливість їх існування поза межами свідомості. З огляду на твердження Е. Касірера, що розум є критерієм істинності або хибності естетичних оцінок, відчуття не може бути самостійним актом пізнання та оцінювання, оскільки йому відводиться лише роль збудника, який дає поштовх до оцінної діяльності.

Раціональність в естетичній оцінній діяльності виникає внаслідок ускладнення процесу творчості, - як процесу творення, так і процесу сприйняття. Розум виконує функції органу контролю над почуттями й аналізу процесу розвитку та ускладнення почуттів. Усе це дає підстави для висновку: естетичні цінності є підґрунтям для здійснення оцінки, зокрема естетичної, й результатом цієї оцінки, що дає змогу виділити значущість предмета оцінювання, а точніше значущих ознак предмета, що піддається оцінній діяльності. Світ цінностей постає тим об'єднуючим началом, яке дозволяє людині орієнтуватись у суспільному житті та визначати власну програму діяльності, згідно з пропонованими культурою цінностями.

Аксіологічний характер естетичної свідомості до того ж виявляється і в естетичній практиці через естетичну оцінку явищ дійсності, яка визначається збігом виявленого почуття з законами суспільства. У такому випадку естетична оцінка може існувати як фрагмент в узагальненні, де виявлена естетична цінність як кінцевий результат естетичного оцінювання, є надособистісною, соціальною, тобто проявом узагальненої емоції, що визначається з огляду на корисливий або шкідливий характер.

У підрозділі 2.2. - „Естетична оцінка як рефлективна форма естетичного самоусвідомлення” - розглядається регулятивна функція естетичної оцінки, її обумовленість місцем у структурі естетичної свідомості особистості. Естетична свідомість окремого індивіда зокрема й конкретного суспільства в цілому формується на основі естетичної практики в її різноманітних видах. Естетична оцінка як спосіб встановлення естетичної цінності будь-якого об'єкта раціонально усвідомлюється в процесі естетичного сприйняття, фіксується в оцінних судженнях, що передбачає появу таких понять, як ціннісний образ та оцінний образ.

Естетична оцінка як форма раціональної рефлексії естетичних станів ґрунтується на досвіді, який може бути і результатом, і процесом, як і сама естетична оцінка. У практичному досвіді виявляється цінність, а також цінність естетична як зміст предмета та його головна особливість. Крім того, цінність може виступати в ролі результату оцінного процесу.

Естетична цінність - це певною мірою визначення естетичної значущості предмета відносно його можливості викликати естетичні емоційно-чуттєві стани на основі ціннісного образу. У будь-якому разі естетична оцінка є результатом реалізації вищого рівня естетичної свідомості, на якому відбувається певний синтез чуттєвих і раціональних форм сприйняття, у тому числі й рефлексії над власним „Я” як суб'єктом естетичного сприйняття й оцінки. Цей рівень являє собою специфічний феномен естетичної самосвідомості. Крім того, естетична цінність представляє самоцінну, узагальнену емоцію, раціональним виявом якої є естетична оцінка у вигляді судження.

Естетична оцінка є засобом об'єктивування культурних норм та стандартів як напрямків руху в культурі, що поєднують семіотичне виявлення з внутрішнім смислом на основі естетичного почуття, що виникає в результаті спостереження за оцінним образом. Естетична оцінка у формі раціонального судження виступає також і як рефлективна форма естетичного самоусвідомлення, оскільки оцінка становить емоційно-інтелектуальне виявлення значущості предмета для суб'єкта (М. Каган). У свою чергу, самосвідомість, і у тому числі естетична самосвідомість, є феноменом рефлексії.

Естетична самосвідомість людини, що формується відповідною естетичною практикою, завжди ґрунтується на імперативі зміни життя за законами краси. У процесі естетичних відносин, які є невід'ємною частиною суспільних відносин, відбувається чуттєвий розвиток суб'єкта, його естетичних почуттів та здібностей. Естетичні відносини виявляються в усіх сферах суспільного життя. Завдяки естетичній оцінній діяльності людина засвоює суспільно значущий досвід, цінності, що були відібрані та запропоновані культурною традицією.

У підрозділі 2.3. - „Типологія естетичних оцінок” - обґрунтовано комплексну типологію естетичних оцінок відповідно до повноти розкриття „емоційної пам'яті” людини. Типологія передбачає врахування певних критеріїв оцінювання, серед яких - наявність естетичного смаку, характер сприйняття об'єкта оцінки, час створення естетичної цінності, значущість її для соціуму, завершеність сприйняття предмета оцінки, професійна підготовленість оцінювача, віднесеність до специфічних видів естетичної діяльності тощо. За моментом сприйняття естетичні оцінки поділяються на оцінки загального враження та деталізовані. Останні, у свою чергу, поділяються на формальні та змістовні. За терміном існування естетичні оцінки поділяють на давні, близькі та сучасні. Естетичні оцінки, що характеризують тип значущості об'єкта, становлять утилітарні та споглядальні. До естетичних оцінок за критерієм завершеності належать поверхові та загальні. За критерієм логіки створення естетичні оцінки можна поділити на істинні та правдиві. Поділ естетичних оцінок на ідеальні та типові ґрунтується на критерії формотворення або оформлення твору. Завдяки критерію професійності оцінюючого суб'єкта виділяються аналітичні та художні естетичні оцінки. Естетичні оцінки за критерієм суб'єкта висловлення поділяються на авторські та сторонні.

Третій розділ - „Герменевтичний аспект естетичної оцінки” - складається з двох підрозділів.

У підрозділі 3.1 - „Естетичний та мистецтвознавчий дискурс у структурі естетичної оцінки” - викладено ієрархічну розбудову й сутнісну структуру естетичної оцінки, що визначається в стильовій категоризації естетичної цінності. Естетична оцінка зі структурної точки зору має відтворювати зміст різних історичних рівнів практичної чуттєвості людини, що історично ввійшли у зміст культури. Стилістична інтерпретація та оцінка включає в себе рефлексію специфіки естетичної культури певної історичної доби. Естетичне сприйняття відбувається не лише з метою естетичного та психологічного збагачення, але й як засіб трансляції загальнокультурних смислів, як каналу входження у „великий час” культури.

У зв'язку зі специфікою спеціалізованого мистецтвознавчого аналізу естетична оцінка як особлива форма раціонального судження й естетичного самоусвідомлення людини набуває практичного й науково обґрунтованого характеру. Використання мистецтвознавчого аналізу в структурі естетичної оцінки безпосередньо пов'язане з процесом інтерпретації. Інтерпретація - це завжди рівноправний діалог, спілкування, який стає можливим не тільки за рахунок наближення художнього тексту до того, хто сприймає, але й за рахунок входження, а іноді й інтимного „вслуховування”, „придивляння” в нього, дистанційованого проникнення в самобутній художній світ твору культури.

Мистецтвознавчий аналіз торкається формальних умов виникнення, сприйняття естетичного твору. Інтегральним поняттям, яке поєднує естетичний і мистецтвознавчий аналіз, є категорія стилю. Категоріальний план стилю аналізується саме в зазначеному ракурсі - як культурна основа естетичних оцінок тих чи інших суспільних і природних явищ. Тим самим стиль розуміється саме як культурно обумовлений спосіб естетичного сприйняття й естетичної оцінки. Стиль є типізацією певного стану соціокультурного буття людей у конкретно-історичну добу. Стиль є найбільш глибинним рівнем типізації естетичної цінності, оскільки він встановлює конкретні образи особистостей і відтворює сам спосіб світобачення певної епохи. Стиль, перш за все, це породжувальна модель і сам процес естетичного формотворення. Відповідно, конкретно-мистецтвознавчий аспект естетичної оцінки завжди включає в себе характеристики (у тому числі соціально-історичні і психологічні) тих елементів стилю конкретного твору, які є обумовленими стилістикою конкретно-історичної доби.

Запропоновано застосування моделі стилістичної оцінки твору, яка включає в себе такі елементи визначення сутнісних рис конкретного художнього стилю: 1) загальна характеристика „образу світу”, на якому ґрунтується певний художній стиль; 2) загальна характеристика місця й ролі людини в цьому „образі світу”; 3) загальний принцип розбудови художнього образу, що визначає „технічний” аспект певного стилю; 4) загальна мета художнього світобачення, яка стає принциповою для цього стилю. Доведено, що стилістична оцінка включає сприйняття твору в процесі становлення власної культурної ідентичності реципієнта.

У підрозділі 3.2 - „Герменевтична своєрідність естетичної оцінки” - досліджено герменевтичну специфіку естетичної оцінки й показано її вкоріненість у процеси трансляції соціокультурного досвіду.

Ефект естетичного сприйняття та оцінки певного явища культури чи природи виникає внаслідок задоволення як функціонального (емоційне насичення), так і змістовного (культурне збагачення) рівнів естетичної потреби людини.

У процесі естетичного сприйняття емоційні переживання стають носіями специфічної естетичної інформації, яка є зверненою до естетичного і світоглядного досвіду людини. Естетичне оцінювання того чи іншого явища у формі рефлексії та раціонального судження відбувається за допомогою актуалізації цього досвіду. На цьому змістовному рівні естетичної оцінки вона стає предметом герменевтичного аналізу, оскільки саме герменевтика є інструментом аналізу досвіду.

„Ціннісний образ” є образом предмета, який має для оцінювача особливе значення, тому він виникає та існує у свідомості людини як стійка форма значущості якостей предмета оцінки для неї, тобто уособлює в собі цінність. Натомість, „оцінний образ” предмета, навпаки, є образом, який можна конструювати, видозмінювати. Він відмінний від ціннісного можливістю виокремлення та порівняння якостей об'єкта оцінної діяльності. Оцінний образ як такий являє встановлення цієї значущості, що уособлює в собі ціннісний образ. Він не завжди є видимим і властивий не всім предметам, оскільки не всі вони є цінностями.

На герменевтичному рівні аналізу феномен естетичної оцінки стає процесом формування цілісного культурного досвіду людини, її культурної ідентичності через здійснення естетичної рефлексії і естетичного судження. Переживальна трансляція культурно-історичного досвіду, що має місце в естетичній творчості, складається з двох рівнів - нерефлексивного та рефлексивного. Перший, нерефлексивний рівень, пов'язаний з безпосереднім відтворенням у художньо-образній формі стійких культурно-історичних форм життя людей у їхній конкретизації. Другий, рефлексивний, рівень трансляції історичного досвіду в естетичному явищі набуває своєї повної, найрозвиненішої форми в процесі спеціальної історико-рефлексивної інтерпретації предмета оцінки.

Тим самим процес розуміння й оцінювання твору має подвійно спрямований, „зустрічний” характер: образні переживання концептуалізуються; раціонально-понятійні схеми смислу очуттєвлюються в певних образно-переживальних конфігураціях. Цей принцип стосується не тільки витворів мистецтва, але й будь-яких життєвих явищ, що стають предметом естетичного сприйняття, інтерпретації і оцінки. Більше того, процес „очуттєвлення концептів” є первинним, таким, що визначає саму можливість існування мистецтва (О. Воєводін).

У висновках сформульовані основні результати дослідження, які висвітлюють проблематику та загальну структуру роботи.

Розгляд наукових праць вітчизняних та зарубіжних дослідників з естетичної проблематики свідчить, що теоретико-методологічний аналіз сутності й особливостей естетичної оцінки не був до цього часу предметом спеціального системного дослідження. Це дає підстави до висновку, що ступінь наукової розробки цієї проблеми є недостатнім, тому вона вибрана предметом даного дисертаційного дослідження.

Показано, що теорія естетичної оцінки має спиратися на досягнення історичного підходу, а саме: на дослідження певної історичної типології оцінок, яка напрацьована сучасною естетикою. Зокрема, вирізняються такі історичні типи критеріїв естетичної оцінки: у традиційному суспільстві таким критерієм є зразок; у масовому суспільстві проблема критерію полягає в поширеності колективної свідомості.

Подолання недоліків буденного підходу до суб'єктивності естетичної оцінки досягнуто шляхом теоретичного дослідження соціальної детермінації естетичних емоцій.

Визначено роль естетичних цінностей як семантичних об'єктів упізнавання естетичного почуття, де естетична оцінка визначається як спосіб встановлення характеру естетичної цінності через раціональне визначення естетичного почуття.

Доведено, що естетична оцінка становить рефлективну форму естетичного самоусвідомлення. Характерною рисою естетичної оцінки як невід'ємної частини естетичного відношення виступає її спрямованість на потреби індивіда, а отже на форми прояву його чуттєвої предметно-практичної діяльності щодо їх задоволення.

Запропонована комплексна типологія естетичних оцінок, яка ґрунтується на розумінні складності „емоційної памяті” людини, що передбачає опору на певні критерії оцінювання, серед яких є наявність естетичного смаку в оцінювача, момент сприйняття об'єкту оцінки, ступінь часового створення предмету оцінки, значущість об'єкту оцінки для соціуму та відповідність об'єкту меті його створення, завершеність сприйняття предмету оцінки, логіка створення, об'єктивність, формотворення, професійність оцінювача та ін.

Виокремлено та окреслено суттєві структурні рівні естетичної оцінки. Зокрема, стилістична оцінки виявляє свою синтетичну природу щодо, з одного боку, всіх елементів чуттєвого переживання змісту предмету оцінки, а з іншого - раціональних знань щодо принципів і контексту його утворення.

Показано герменевтичну своєрідність естетичної оцінки, яка спрямована на раціональне самоусвідомлення та інтерпретування інформації, що висловлюється в естетичних судженнях, характер яких може бути стверджувальним або заперечним.

Розкрито можливість застосування естетичної оцінки як засобу саморегуляції естетичної діяльності в культурі. В акті естетичної оцінки суб'єкт освоює естетичні практики й мистецтво, яке перестає бути для нього зовнішнім явищем, а виступає як „опредметнена” людина, як дзеркало, що відображає йому його власну соціальну природу. Використання чуттєвого естетичного досвіду та раціональних вимірів його пізнання дають можливість висловлювати адекватні естетичні оцінні судження.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ПРЕДСТАВЛЕНІ У ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

1. Горохова Е. В. Компаративный анализ понятия эстетической оценки в творческом наследии В. Даля / Е. В. Горохова // Наследие В. И. Даля в контексте общечеловеческих национальных ценностей : девятые междунар. Далев. чтения : докл. и сообщ. / Восточноукр. нац. ун-т им. В. Даля ; Луган. нац. пед. ун-т им. Тараса Шевченко ; редкол.: А. Л. Голубенко [и др.]. -- Луганск, 2005. -- С. 230--234.

2. Горохова О. В. Аксіологічна сутність естетичної свідомості / О. В. Горохова // Практична філософія. -- 2006. -- № 4. -- С. 130--135.

3. Горохова О. В. Естетична оцінка в полікультурному просторі / О. В. Горохова // Україна -- Світ: від культурної своєрідності до спорідненості культур : зб. матеріалів Міжнар. наук.-практ. конф., Київ, 25--26 трав. 2006 р. / Держ. акад. кер. кадрів культури і мистецтв ; Укр. центр культур. дослідж. ; редкол.: І. В. Кузнєцова (відп. ред.) [та ін.]. -- К., 2006. -- Ч. 1. -- С. 107--109.

4. Горохова О. В. Естетична оцінка в структурі естетичної свідомості / О. В. Горохова // Молодь. Суспільство. Культура : зб. матеріалів Всеукр. наук.-практ. конф. (Луганськ, 18--19 трав. 2006 р.) ; редкол.: Філіппов В. Л. (відп. ред.) [та ін.]. -- Луганськ, 2006. -- С. 13--15.

5. Горохова О. В. Естетична оцінка як засіб формування культури особистості в інформаційному суспільстві / О. В. Горохова // Стратегии развития Украины в глобальной среде : материалы II междунар. науч.-практ. конф., 7--9 нояб. 2008 г. / редкол.: Тарасов В. И. [и др.]. -- Симферополь, 2008. -- Т. 3. -- С. 67--68.

6. Горохова О. В. Особливості раціонально-теоретичного визначення естетичних оцінок / О. В. Горохова // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв. -- 2008. -- № 3. -- С. 24--27.

7. Горохова О. В. Оцінююча діяльність у просторі філософсько-естетичної думки / О. В. Горохова // Культура народов Причерноморья. -- 2005. -- № 71. -- C. 141--145.

8. Горохова О. В. Про співвідношення практичної та естетичної оцінки / О. В. Горохова // Дні науки філософського факультету--2006 : міжнар. наук. конф. (12--13 квіт. 2006 р.) : матеріали доп. та виступів / Філософ. ф-т Київ. нац. ун-ту ім. Т. Г. Шевченко. -- К., 2006. -- Ч. 4. -- С. 22--24.

9. Горохова О. В. Роль естетичної оцінки в діяльності масової комунікації / О. В. Горохова // Владимир Даль как исследователь и творческая личность : двенадцатые междунар. Далев. чтения : докл. и сообщ. / Восточноукр. нац. ун-т им. В. Даля ; Луган. нац. пед. ун-т им. Тараса Шевченко ; редкол.: А. Л. Голубенко [и др.]. -- Луганск, 2008. -- С. 20--22.

10. Горохова О. В. Свобода творчості та естетична оцінка / О. В. Горохова // Обрії свободи : матеріали Міжнар. наук. конф., Київ, 9--10 черв. 2006 р. / Філософ. ф-т КНУ ім. Тараса Шевченка [та ін.]. -- К., 2006. -- Ч. 1. -- С. 36--39.

11. Горохова О. В. Співвідношення оцінки та цінності в естетичному ставленні / О. В. Горохова // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури : зб. наук. праць / Держ. акад. кер. кадрів культури і мистецтв. -- 2006. -- Вип. 16. -- С. 147--152.

12. Горохова О. В. Типологія естетичних оцінок / О. В. Горохова // Практична філософія. -- 2007. -- № 2. -- С. 121--126.

Размещено на Allbest.ru

...