Українська економічна ментальність: соціально-філософський аналіз

У першому підрозділі - “Економічний індивідуалізм як суспільний феномен” - наданий соціально-філософський аналіз економічного індивідуалізму як суспільного явища, сформульовані основні принципові ознаки феномену, що ним позначається. Сутність економічного індивідуалізму показана в аспекті з'ясування сутності економічної поведінки як такої, яка виступає різновидом соціальної поведінки індивіда в світі та в суспільстві, її окремим випадком, що має свою специфіку.

На думку автора, економічну поведінку слід розуміти подвійно - як вид соціальної поведінки, з одного боку, і як відносно самостійний суспільний феномен, з іншого. По-перше, економічна поведінка є "назвою" для певного механізму життєдіяльності суспільства та його членів, коли певні стимули економічного характеру викликають у індивідів відповідну поведінкову реакцію. По-друге, економічна поведінка є самим "механізмом" реалізації на рівні людини-носія суспільних форм економічної активності (тут економіка розуміється фундаментальною, базисною сферою існування та відтворення будь-якого суспільства). В останньому контексті поняття економічної поведінки щільно сплітається із поняттям економічної ментальності - тобто сукупності психічних, інтелектуальних, релігійних, естетичних і інших особливостей мислення певного народу, які мають проявлення в культурі, мові тощо, і, зокрема, в економічній поведінці. Обидва названих підходи є такими що доповнюють один одного і становлять єдину систему. Перше тлумачення стосується варіативності економічної поведінки, друге фіксує відносну сталість структури економічної поведінки людини, закріплену в нормах та стереотипах соціальних взаємодій. Останнє - поведінкові формоутворення, коли йдеться про економічну поведінку як інваріант, який спричиняється різноманітними особливостями певного суспільства (народу) і через який можна розпізнати особливості ментальності даної спільноти. При реалізації економічної поведінки суспільного індивіда спрацьовує його економічна ментальність.

Посилаючись на три основні підходи сучасних теоретичних філософії й соціології до визначення економічної поведінки (асиміляційний, інверсійний і системно-інтегративний), дисертант виокремлює аспекти, що можуть стати важливими для розуміння економічної ментальності. Зокрема, інверсійний підхід визначення економічної поведінки "перекладає" економічні абстракції мовою філософії, виокремлюючи із предметного поля економіки її соціальні явища. Тим самим він тлумачить економіку як систему соціальних явищ, відповідно "економічна поведінка" виступає філософським терміном, і можна виходити на ментальні підвалини її реалізації. Системно-інтегративний підхід передбачає поєднання соціальних і видових економічних характеристик людини, отже, при з'ясовуванні природи та сутності специфічного в економічній поведінці він шукає їх не в автономній сфері господарського життя суспільства, не за межами глибинних внутрішніх засад людської особистості, а в самих цих засадах, тобто прямо виходить на ментальний рівень аналізу.

Автор стверджує, що визначаючи сутнісні риси й атрибути економічної поведінки як такої, можна виокремити й показати її ментальні характеристики. Економічна поведінка є певним аспектом людської реальності як цілого, отже, безліч сенсовизначальних знаків та символів, які виникають в її предметному просторі, її організують та відтворюють, і, екстеріоризуючись, стають відносно самостійними утвореннями, є проявами специфічно економічної ментальної сфери життєдіяльності людини. Ментальний контекст виступає глибинними внутрішніми засадами існування в світі та в суспільстві людини як суб'єкта економічної активності, розкриває соціокультурну логіку реалізації в людській реальності як цілому економічної активності й поведінки.

Суб'єктом економічної поведінки є homo sapiens (а не homo economikus). При її здійсненні людина постає не лише як агент-виконавець однобічних економічних ролей (бо при цьому буде втрачений соціальний зміст людської реальності), але й як суб'єкт соціальної поведінки (homo socius за П.Сорокіним). Йдеться про економічну поведінку як різновид соціальної поведінки, в якій людина виступає як осередок універсальних, соціокультурних людських якостей, такою що принципово реалізує економічну активність у складній цілісній системі життєдіяльності суспільства.

Основним критерієм позначення вихідної сутності економічної поведінки як соціально-філософського феномена названий економічний індивідуалізм. Економічна ментальність постулюється переважно індивідуалістичною.

"Індивідуалізм" визначений як концептуальний принцип, згідно якому стверджується первинність та пріоритетність індивідуума в суспільстві. В його основі лежить протиставлення окремого індивідуума суспільству, визнання автономного існування індивідуальних людських одиниць, що не поглинаються загальним світовим цілим у різних його формах. Індивідуалізм є відповіддю на питання про адекватність окремої людини середовищу її життєдіяльності, де вона здатна здійснювати самостійні дії в різних соціально-економічних ситуаціях.

"Індивідуалізм", як і "колективізм", є принципами взаємодії людини та суспільства.

У другому підрозділі - “Сутність колективізму як суспільного феномена” - розкрито дію "колективізму" як суспільного механізму.

"Колективізм" визначений як концептуальний принцип, що базується на певній установці суспільної людини підпорядковуватися інтересам цілого, будь то родина, держава, всесвіт чи будь-який інший колектив. Колективне як ціле при цьому виступає цілісним самодостатнім феноменом. "Колективність" постає цілісною імперативною якістю, що проявляється в різних видах суспільних відносин (зокрема, в соціально-економічній сфері), у сфері індивідуальної і соціальної психології, вона не зводиться лише до спільної діяльності, а є певною специфічною якістю останньої (спільність можна розуміти як колективність лише при наявності певних засад її утворення).

Колективізм - це певний, цілком конкретний соціальний механізм, на засадах якого відбуваються процеси творення та відтворення суспільної реальності; і, перш за все, цей механізм стосується економічної сфери суспільства, місця й ролі людської дії в системі матеріального виробництва суспільства. Він протистоїть індивідуалістичним механізмам організації економічної сфери суспільства, коли діяльність окремої людини (суб'єкта господарської активності), а не тих чи інших колективних утворень, виступає самодостатньою ланкою системи суспільного матеріального виробництва.

Явно чи неявно, колективізм в соціально-філософських теоріях представлений поряд із присутнім тут же індивідуалізмом. Показано, що "колективістський" соціальний моралізм був заперечений з часів філософа Ф.Ніцше й соціолога-теоретика М.Вебера, які оголосили про перемогу етики відповідальності ("індивідуалізму") над етикою переконання ("колективізму"), про занепад метасоціальних гарантів соціальної дії, всіх уніфікаційних принципів соціального життя.

У третьому підрозділі - “Індивідуалізм та колективізм в структурі економічної ментальності” - наданий аналіз різних варіантів поєднання в суспільній реальності найбільш глобальних детермінант культурних типів суспільств "індивідуалізму" та "колективізму", а, отже, викладено основні підходи розуміння співвідношення індивідуалізму - колективізму в структурі економічної ментальності.

Дисертантом досліджений дискусійний концепт про взаємозв'язок індивідуалізму та колективізму в механізмах суспільної реальності. Показано, що в історії соціально-філософської думки це протиріччя виникло й не зникало з часів Античності. У кожну історичну епоху воно було представлено своїми прихильниками - універсалізм та соціальний атомізм (Античність), номіналізм та реалізм (Середні віки), колективізм, общинність, співтовариство, соборність, комунітаризм, соціалізм, комунізм - атомізм, індивідуалізм, сингуляризм, лібералізм й інші (Новий і Новітній часи).

Автором використано класифікацію, згідно якої індивідуалізм та колективізм тлумачаться двома різновидами: "чистий" і такий, що містить певні елементи протилежного принципу, а також використано класифікацію Г.Хофстіда, відповідно до якої "індивідуалізм - колективізм" є одним із вимірів культурних відмінностей між національними культурами світу. Зокрема, на підставі цих класифікацій, вивчення сутності взаємозв'язку індивідуалізму та колективізму в історії останніх десятиліть існування СРСР виявило цікаві характерні ознаки співвідношення цих принципів в ментальності радянської людини й відповідних їй моделях поведінки. А саме: радянська людина - "колективіст", бо потребує підтримки й допомоги соціуму, втім вона "індивідуаліст" у своєму ставленні до цього соціуму; ця індивідуалістична стратегія визначена як адаптаційний індивідуалізм.

При аналізі співвідношення індивідуалізму - колективізму в структурі економічної ментальності автор виходить з того, що індивідуалізм не є завершеною й загальною суспільною системою, він є принцип, який організує життєдіяльність суспільства. Індивідуалізм є додаванням наукової теорії суспільному життю. Вчення індивідуалізму сьогодні є не таким, яким воно було в інші історичні часи, - але його фундаментальні принципи залишились незмінними: індивідуалізм - це система поглядів на поведінку людей в світі, коли людина постає самодостатнім суб'єктом вибудовування соціального досвіду.

Дисертантом обґрунтований порівняльний контекст колективізму та індивідуалізму, який полягає в тому, що індивідуалізм починається з індивіда, що діє, колективізм же з самого початку блокує доступ до конкретної людини. У розмаїтті різних описів принципів колективізму та індивідуалізму як засад утворення соціуму (соціально-філософських, економічних, політологічних, соціологічних тощо) можна відшукати та сформулювати певний загальний контекст: індивідуалізм - це такий принцип організації й самоорганізації життя людини в суспільстві, така модель взаємодії людини та суспільства, коли людина розуміється в її особистісній цілісності як самодостатня реальність, що протистоїть безособовим соціальним силам; це світогляд, що визнає субстанційне, самостійне "Я" за окремою людиною, значимість її особистої участі в розвитку суспільства й світу.

У третьому розділі - “Чинники та механізми формування української економічної ментальності: специфіка змісту та ієрархії” досліджені соціальні механізми виникнення, становлення й трансформації української економічної ментальності, простежена еволюція економічної ментальності в історії України, наданий аналіз факторів, що сприяли формуванню її особливостей та специфічних рис, обґрунтоване співвідношення індивідуалізму та колективізму в структурі української економічної ментальності.

У першому підрозділі - “Фактори й механізми формування української ментальності” - показано, що незважаючи на те, що більшість різновидів людської діяльності (виробнича, мовна, створення засобів життєзабезпечення тощо) є типовими для всього людства, в кожній національній спільноті вони здійснюються специфічними саме для неї способами. Сукупність моделей соціально-економічної поведінки є невід'ємною істотною рисою суспільних реалій будь-якої країни. На формування таких моделей пішли століття. Вітчизняна економічна культура та економічна ментальність, що з нею пов'язана, також має свої історичні коріння.

Автором досліджені щільно пов'язані з поняттям національної ментальності такі поняття соціальних наук як - етнічна психологія, національна психологія, національний характер, національні архетипи, мова, самоврядні потенції української ментальності, природно-географічне середовище існування нації, етнічні "первені” (Ю.Липа), соціопсихічні складники українського національного характеру й інші. Вони є органічною складовою ментального феномена; як і ментальність, вони характеризують поведінку суспільства, окремого індивіда, органічно включаючи їх специфічну суб'єктивність в об'єктивний історичний процес.

Цими поняттями визначаються суттєві для розуміння національної ментальності риси й особливості соціально-психологічного (психокультурного) життя народу, його психоспецифічної забарвленості, які репрезентують принципи життєдіяльності даного народу, обумовлюючи типові для нього способи поведінки. Тим самим вони виступають показниками фундаментальності результатів економічного, соціального і культурного процесу національних культур.

У другому підрозділі - “Еволюція економічної ментальності в історії України” - досліджені пріоритети української економічної ментальності від часів міфологічного світогляду давнини до сьогодення, запропонована узагальнена історико-культурна модель певного співвідношення "індивідуалізму - колективізму" в українській ментальності (українській економічній ментальності).

Розвиток української економічної ментальності обумовлений низкою різноманітних історичних чинників (географічних, релігійних, культурних й інших), за яких складалася національна спільнота, без урахування яких не можна дослідити всієї складності економічної ментальності України. М.Туган-Барановський стверджував, що міфологічні образи, релігійна психологія, етичні норми й інші "негосподарські" (ментальні) явища є могутніми стимулами розвитку соціально-економічної життєдіяльності, є вагомими рушіями економічного розвитку суспільства; так само негативні риси ментальності можуть стати гальмом такого розвитку.

Автором обґрунтовано, що міфологічний й релігійний світогляди утворювали й віддзеркалювали певний український макрокосм та мікрокосм - як систему уявлень народу про будову й закони світу, в якому він живе та діє, про місце і роль окремої людини в суспільстві та у світі. Тим самим вони є виразниками притаманного народу складу мислення, тобто ментальності.

У міфології, як історично однієї із перших форм уявлень про світ українського народу, в її сюжетах й принципах, "ховається" цілком певна ментальність, переважно індивідуалістична за своєю суттю, а саме: гармонія буття міфологічної національної картини світу (з усіма її проявами - природним, господарським, побутовим, емоційним тощо) була не наперед "первинною", а виступала наслідком принципів й норм, за якими людина здійснювала свою життєдіяльність, складаючи цілком практичні стосунки з божествами. Дисертантом доведено, що особливістю давньоукраїнського міфологічного світогляду слід вважати те, що людина не розчиняється у Всесвіті як його пасивна частка, над якою мають абсолютну владу сили цього Всесвіту у вигляді певних міфологічних істот, - а була виокремленою самостійною реальністю, яка мала свої координати, характеристики та принципи протиставлення Всесвіту своїх бажань, інтересів, механізми реалізації своєї присутності в ньому. Давньоукраїнська міфологія як світоглядна система формувала й обслуговувала переважно індивідуалістичний тип мислення - самовдосконалення людини як самостійного персонажу світу.

Досліджено дискусійний концепт тлумачення вітчизняної історії стосовно "общинних настроїв" народу. Показано, що в історії України не було общини як явища народного життя, притаманного іншим країнам (навіть у сусідній Росії на співвідношення колективізму й індивідуалізму чинять вплив штучні фактори, про що свідчать, наприклад, спеціальні дослідження російського соціолога І.Клямкіна у 90-і рр. ХХ ст.: 49% росіян вважають, що колективізм росіянам нав'язувався й нав'язується зверху державою). Політична національна історія України (народне віче Київської Русі, громадсько-політична і військова організація українського козацтва Запорізька Січ, демократичні процедури місцевого самоврядування та церковного життя, Конституція Пилипа Орлика тощо) свідчить про переважання принципу індивідуалізму як механізму відтворення суспільної реальності в Україні та як суттєвої особливості української ментальності. Українському народу є "таким характерним нахил до індивідуальної свободи" (А.Яковлів); українська ментальність, з давніх часів існування української нації, є сприятливим фоном для розвитку індивідуалістичного особистісного ядра окремої людини. Перехід України спершу під протекторат, а пізніше під владу російської монархії, безперечно, поступово послаблював індивідуалістичні цінності в українському суспільстві.

Негативний вплив російської монархії на індивідуалістичну українську ментальність спричинив виникнення двох взаємопов'язаних процесів: з одного боку, спрямування не на суспільні справи, а на власні інтереси та внутрішні почування, і формується авантюрно-козацький стиль життя (як індивідуальна дія іноді всупереч суспільним справам), з іншого боку, формується стиль притаємного існування, переховування від небезпек і загрозливих ситуацій (як життєва філософія "моя хата з краю"). Можна погодитися з висновком О.Кульчицького, що європейська ідея персоналізму отримала в Україні ослаблений вигляд. Натомість індивідуалізм як принцип організації суспільної реальності та риса національної ментальності не зник, наявність його не можна заперечувати. Сільська (хуторянська) структура українського національного характеру, схильність до малих співтовариств, також зберігає принцип індивідуалізму, автономії окремої людини.

Автором досліджені особливості християнської релігійної свідомості в історії України та вплив її на національну ментальність, особливо в аспекті взаємозв'язку індивідуалізму - колективізму в українській ментальності. Показано, що релігія має вихід на ментальні контексти перебування людини в світі й в суспільстві, що релігійна свідомість безпосередньо стикається з феноменом ментальності людей та несе в собі потужний ментальний потенціал, беручи участь в організації життєдіяльності людини. Як окремий вияв психологічного феномена, релігія дозволяє пояснювати характеристики ментальності своїх суб'єктів у позарелігійному сенсі.

Проявами ментального феномена, що випливають із релігійної свідомості та формують індивідуалістичні аспекти ментальності, названі: так звана "прагматична філософія релігії" (В.Вундт), коли людські прагматизм та індивідуалізм в посяганнях щодо світу виникають й існують завдяки релігійним мотивам; неминучість індивідуальних розходжень перенесення людиною релігійних смислів в площину своєї життєдіяльності; "практичність" релігійної віри, прагматична активність індивіда з перетворення свого матеріального світу (віра, стверджував Парацельс, створює волю); поєднання індивідуалізму з містицизмом в релігійній свідомості й інші. Віра виступає поліфункціональною ментальною силою "вмикання" певних психологічних механізмів входження людини в зовнішній світ, індивідуалістичних за своєю суттю (А.Турен навіть називав суб'єкта-капіталіста Нового часу секуляризованою похідною від суб'єкта релігії).

Християнські засади ментальності західної людини та становлення класичної західної економічної ментальності характерні й для історії України. Загальний християнський тип "економічної людини", що у вітчизняній історії виходив із православного духовного типу такої людини, не заперечує в цілому християнську етику й мотивацію праці, які були духовно-господарською силою ствердження фундаменту європейської культури. Особливості православної етики праці, власності та багатства, що формували вітчизняну економічну культуру й економічну ментальність, надають змогу зрозуміти вітчизняну своєрідність, виробляти свої форми ринкової поведінки та ринкової культури, які є адекватними українським традиціям.

Співвідношення індивідуалізму - колективізму в економічній ментальності України радянських часів було не на користь індивідуалізму. Показано, що суттєвими чинниками, формуючими анти-індивідуалістичні риси ментальності в цілому (та економічної ментальності, зокрема) українця радянського зразку, слід вважати такі: перешкоджання з боку суспільної системи формуванню самодостатньої автономної особистості з метою більш легкого здійснювання над людиною суспільних контролю й управління; відсутність в механізмах суспільної життєдіяльності позиції людини сам на сам зі світом, що є принциповою для становлення індивідуалістичності економічної ментальності (отже, практична відсутність індивідуалістичних рис ментальності); втрачання економічними відносинами своєї самостійності в суспільній системі через вторгнення в їх зміст умоглядних ідеологічних конструкцій (отже, людина поставала веденою функціональної одиницею економіки, а не вільним виробником). Деіндивідуалізація як ідеологія та соціальна психологія надавала ментальності відповідних рис.

Автором представлений аналіз "індивідуалізму" в вітчизняній економічній ментальності перших десятиліть незалежної України як неоднозначного та суперечливого за своєю сутністю, але як такого що неухильно трансформує на своїх засадах ментальність людини. За умов руйнування "колективістського" суспільства, в умовах соціально-економічної кризи для широких мас населення створювалась ситуація необхідності індивідуальних зусиль окремої людини, спрямованих на покращення свого економічного становища і досягнення певного соціального статусу. Відбувається процес становлення "вільної людини" у "вільному суспільстві", з'являються передумови формування соціокультурної позиції виділеності окремої людини як суб'єкта суспільного процесу, - а за цим мають прийти економічний ринок, політичний й духовний плюралізм, індивідуалізм як принцип стосунків окремої людини із суспільством та світом, і, отже, починають формуватися специфічні риси цивілізованої економічної ментальності, в якій зміни відбуваються перш за все.

Посеред трьох найбільш узагальнених моделей основних типів реакції громадян України на пострадянську ситуацію, що називаються соціологами, - пасивність і аттантізм (тобто інерція "колективістських" цінностей, установка на терпіння й неясну надію на "об'єктивні" позитивні зміни в майбутньому, ностальгія за минулим,), активна адаптація (тобто енергійний пошук можливостей виживання, відкритих новими соціально-економічними умовами) та орієнтація людини на максимальний індивідуальний економічний і соціальний успіх, - другий та третій типи є впровадженням принципу індивідуалізму в механізми побудови й відтворення суспільного життя України. І хоча за даними вітчизняних соціологічних опитувань, відносна частка людей із першим типом реакції є значною, але саме другий та третій типи реакції є економічно та соціально перспективними, як для суспільства в цілому так і для окремої людини (з погляду зростання суспільних багатств і добробуту людей), і це - принцип індивідуалізму. Інерція "колективістських" принципів не може перешкодити укоріненню індивідуалістичної життєвої практики та відповідних їй поведінкових установок.

Є реальні підстави стверджувати, що в сучасній Україні існує тип людини, для якої притаманний високий рівень автономії у відношенні до соціуму й соціальних інститутів. У новій суспільній реальності зароджуються нові норми і правила, необхідні для життєдіяльності, й індивідуалізм стає однією з таких норм.

Четвертий розділ - “Сучасні процеси в економічній ментальності України та перспективи щодо подальшого розвитку її основних змістів” присвячено розгляду сучасних процесів, що відбуваються у вітчизняній економічній ментальності, визначенню факторів, які можуть вплинути на її подальший розвиток, прогностичним передбаченням на майбутнє.

У першому підрозділі - “Порівняльний аналіз сучасної української та західноєвропейської економічної ментальності. Світові тенденції розвитку європейської економічної ментальності” - поданий аналіз сучасного становища в сфері економічних ментальних феноменів в Україні в аспекті його порівняння з сучасними тенденціями розвитку європейської економічної ментальності.

Процес суспільних трансформацій в новітній Україні породжує становлення нового соціального суб'єкта, принципово нових особливостей соціально-економічних відносин, сприяє змінам соціально-економічної поведінки людей, які позначаються на їх економічній свідомості та поведінці, сприяють зрушенням у процесах розгортання їх економічної ментальності. Поряд з новими рисами економічної поведінки вітчизняного соціального суб'єкта мають місце нові риси його економічної ментальності. Суспільна свідомість має адаптуватися до радикальних змін соціально-економічної поведінки; має відбутися процес цивілізованого "оброблення" цієї ситуації ментальністю.

На жаль, вітчизняні соціологічні дослідження поки не фіксують масового поширення якостей, властивих сучасній європейській економічній ментальності, посеред населення України. Психологічними перешкодами для набуття таких ментальних рис у сучасній Україні є: соціальна інертність; викривлене розуміння соціальної справедливості; деформованість уявлень про захист від економічних труднощів як про обов'язок держави, а не кожного особисто; сприйняття як цілком нормального явища авторитарних методів правління; соціальна заздрість як наслідок тривалої зрівнялівки в оплаті праці; відсутність у значної частини населення України реального економічного мислення; певний консерватизм у мисленні, відсутність достатньо швидкої реакції на зміну обставин для адекватної корекції ринкової поведінки, недостатній рівень ринкового мислення; звичка безвідповідальності; відсутність чіткої установки особи на розвиток власної конкурентоспроможності в праці, яка створює умови розвитку конкурентоспроможності та реальної незалежності економіки держави. Звичайно, неприємно і нелегко погоджуватися з такими реаліями, натомість подолання таких негативних рис має бути важливим завданням соціально-економічних програм різних рівнів й спрямувань.

Процес соціально-психологічної адаптації населення до ринкової суспільної атмосфери віддзеркалює зміну парадигм економічної свідомості, соціально-економічної психології, економічної ментальності; відбувається зміна старої схеми економічного мислення новою. Важливого значення тут набуває посилення впливу цінностей національної культури, зокрема, як відродження основних рис національної економічної ментальності. Зрушенню на краще в перспективі розвитку економічної ментальності України сприятимуть ті риси національної ментальності, які природно притаманні українцям. Це, по-перше, якості "хліборобського" типу - м'якість, поблажливість, толерантність, чутливість, душевна теплота, мрійливість, милосердя; по-друге, якості "козацького" типу - діловитість, рішучість, настирливість, здоровий авантюризм, практичність, індивідуалізм. Цим рисам має бути надане друге народження всіма можливими засобами - цілеспрямована державна соціально-економічна політика, діяльність засобів масової інформації, культурні програми, туризм, спорт й таке інше.

При розв'язанні складної проблеми оновлення національного буття є неприйнятним "механічне" копіювання зарубіжного досвіду через суттєві відмінності у свідомості, ціннісних орієнтаціях, соціально-економічній поведінці народу України. Привабливі світові моделі економічного розвитку принесуть бажаний ефект Україні, якщо автори реформ будуть враховувати особливості української ментальності, критично осмислювати власний й зарубіжний досвід. При цьому важливо зберегти національну самобутність, для якої потрібне економічне підґрунтя, формування національної бізнесової еліти, відродження національних господарських традицій та форм господарювання.

У другому підрозділі - “Чинники та механізми розвитку економічної ментальності України: погляд на перспективу” - обґрунтовано, що управління економікою України на всіх рівнях має сьогодні спиратися на врахування вітчизняних особливостей економічних культури та ментальності.

Осмислення особливостей і специфічних рис української економічної ментальності, соціально-філософське обґрунтування механізмів її становлення, розвитку і трансформації, а також виявлення факторів, що сприяють з'ясуванню співвідношення основних складових ментального феномена та тенденції його розвитку дозволяють накреслити певні теоретичні передбачення та деякі евристичні можливості даного дослідження. З одного боку, національна економічна ментальність є самостійним, самодостатнім суспільним феноменом будь-якої країни. Вона віддзеркалює особливості механізмів мислення й поведінки національних соціальних суб'єктів у сфері господарювання, соціально-економічної життєдіяльності людини і суспільства. З іншого боку, економічна ментальність як вона є, не може стати самоціллю проведеного дослідження. Вона обов'язково відтворюється у суспільстві та людях, змінюючи при цьому економіку, збагачуючи культуру, духовність, державну політику, самих соціальних суб'єктів. Економічна ментальність - соціальна характеристика національної культури; вона є складовою національної суспільної системи в цілому.

Зважаючи на негативну спадщину, в індивідуальній та суспільній соціально-економічній свідомості населення України йдуть суперечливі процеси, рух країни до цивілізованої ринкової економіки відбувається важко, трансформація вітчизняної економічної ментальності постає процесом довготривалим. Економічна криза (безробіття, зниження рівня життя та інші негаразди) перехідного періоду уповільнює та ускладнює процеси вирішення завдань запровадження кращих європейських стандартів життя в Україні, які постають перед суспільством та нацією, руйнують ціннісні орієнтації людей; подолання цих явищ неминуче пов'язано з розвитком соціально-економічної активності народу, утвердженням нової ринкової культури господарювання, проявом кращих рис української економічної ментальності.

Дослідження особливостей української національної ментальності дає підстави прогнозувати, що якісні зміни економічної свідомості населення вимагатимуть в Україні більш тривалого часу, ніж ринкова трансформація економіки й соціально-економічного суспільного середовища. Необхідність більш тривалого часу для якісних змін економічної свідомості населення у порівнянні з часом власне ринкової трансформації суспільства викликана тим, що:

по-перше, деякі негативні риси економічної ментальності об'єктивно будуть відтворюватися доволі тривалий час, оскільки кожне нове покоління буде співставляти нові потреби й звички в соціально-економічній сфері суспільства із потребами і звичками попередніх поколінь;

по-друге, прогресивні зміни в соціально-економічному житті мають водночас супроводжуватися процесом духовного відродження української нації, адекватно впливати на умови формування гармонійної особистості людини як соціального суб'єкта такої економіки; відсутність дефіциту людських якостей, ресурсів особистості (про що говорить С.Кримський) є чи не найважливішою передумовою наближення ментальності сучасної людини до кращих загальновизнаних рис економічної ментальності людини-суб'єкта ринкової економіки;

по-третє, важкість соціально-економічних зрушень в Україні супроводжуються підвищеним ризиком проведення ринкових перетворень та непередбачуваністю наслідків реформ;

по-четверте, недооцінка в сучасному суспільстві чесної праці породжує в країні цілу низку соціальних та економічних суперечностей, які впливають на трудову свідомість та економічну ментальність населення України;

по-п'яте, визначення цінностей, потрібних українському суспільству для ефективного та гармонійного розвитку як суспільства в цілому так і окремої людини, вимагає створення нової соціально прийнятної моделі перспективного економічного та духовного розвитку країни;

по-шосте, змінювання економічної свідомості й ментальності перебувають у щільному зв'язку з розв'язанням проблеми формування нового організаційно-економічного механізму функціонування вітчизняної економіки; створення такого ефективного механізму в сфері господарювання, власне, й забезпечить названі зміни (бо сьогодні економічна ментальність населення України більше орієнтується на стихійне пристосування до реалій соціального стану);

по-сьоме, сьогодні, на жаль, ще трапляється недооцінювання чинника економічної ментальності в програмах, які започатковуються владою щодо розвитку соціально-економічної сфери суспільства; зважаючи на те, що ментальна структура хоча й змінюється повільніше за матеріальне оточення чи соціальні інститути, вона є потужною продукуючою силою соціального руху, такий стан речей є неприпустимим;

по-восьме, якісні зміни економічної свідомості й ментальності безпосередньо залежать від організації й стимулювання індивідуалізму соціально-економічної поведінки національних соціальних суб'єктів.

Щодо необхідності індивідуалізму як важливого принципу соціально-економічної поведінки суб'єктів ринкової економіки нової України, слід зауважити таке: по-перше, для соціальних стратегій сучасності є характерним "підсумовування індивідуальних зусиль у колективні треба доповнювати принципом монадності - втіленням і репрезентацією колективного в індивідуальне" (С.Кримський); по-друге, сучасний соціально-етичний вміст індивідуального визнає за особистістю базисну роль у розв'язанні колізій особистості та суспільства, бо особистість є носієм і громадянських, і національних якостей; суспільне ціле стискується в межі індивідуального, у такому розумінні індивідуальне стає принципом соціально-культурної (зокрема, соціально-економічної) діяльності та духовності (ментальності) ХХІ століття; по-третє, загальнолюдське виступає не як базисне, а як надбудоване явище, загальнолюдські цінності в культурі існують у монадному режимі; рівноправність усіх форм соціально-економічної самодіяльності людей, вільне змагання проектів та перспектив має стати вищим принципом економічної свободи; економічна свобода має розумітися як принцип самостояння людини.

Бачиться, подальші дослідження ментального феномена в соціально-економічній сфері України та еволюція наукових уявлень щодо вітчизняної економічної ментальності має розвиватися за такими можливими напрямками: визначення закономірностей формування української економічної ментальності, факторів, які на неї впливають; з'ясування регіональних особливостей економічної ментальності та їх впливу на процеси ринкових перетворень в Україні; вивчення умов та чинників трансформації економічної свідомості в межах окремих верств населення та категорій працівників на тлі нового соціально-економічного буття; оцінювання реальних можливостей якісного поновлення економічної ментальності населення України на окремих етапах ринкових перетворень; розроблювання шляхів формування економічної ментальності, спрямованої на розвиток конкурентоспроможності людини як ефективного суб'єкта ринкового економічного середовища. Видається, що такі наукові пошуки сприятимуть знаходженню найбільш ефективних для України важелів ринкової адаптації економічної ментальності, формуванню соціально-економічної поведінки ринкового типу, прискоренню економічних й суспільних реформ у цілому.

ВИСНОВКИ

У висновках підводяться підсумки проведеного дослідження української економічної ментальності, пропонуються узагальнення та визначаються можливі напрями подальшого розвитку теоретичних та практичних результатів дослідження. У дисертації запропоноване нове теоретичне бачення важливої наукової проблеми - з'ясування сутності соціальних механізмів виникнення, становлення, розвитку та трансформації української економічної ментальності, зокрема, в аспекті співвідношення в ній індивідуалізму та колективізму.

Базуючись на філософській концепції, яка тлумачить буття людини як життєвий світ, що постає цілісно, автор показує феномен національної ментальності органічною складовою цілісного життєвого світу людини як суспільної істоти, певною узагальненою характеристикою національних суспільств та їх членів як національних суспільних суб'єктів.

Дослідження проведено на засадах багатофакторного підходу, з використанням різноманітних принципів, методів, концепцій філософської, соціологічної, психологічної й історичної наук.

Викладене в дисертації підсумовують такі узагальнюючі положення.

1. Економічна ментальність визначена як узагальнене поняття для позначення стійкого порядку мислення індивіда (нації) та організації індивідуально-психологічної і соціально-психологічної структур його (її) особистості в сфері економічної (господарської) життєдіяльності суспільства. Така сукупність розумових й поведінкових навичок, установок, уявлень та звичок людей (у сфері економічної активності) є певною цілісністю, що має цілком визначений внутрішній зміст, досить жорстко поєднує свої складові елементи, має чіткий формоутворюючий принцип.

2. Економічна ментальність суспільного індивіда спрацьовує при реалізації його економічної поведінки. Економічна поведінка є сукупністю (системою) певних форм економічної активності суб'єктів такої поведінки, з їх цілком конкретною економічною свідомістю (стрижневим ядром якої виступає певна економічна ментальність) та економічною функцією. Людина постає виразником економічної ментальності через цілком певні форми, феномени, механізми та у відповідності до рис цієї ментальності бачить й сприймає оточуючу її суспільну реальність та відповідно поводить себе в ній. Виокремлювати й показувати її ментальні характеристики потрібно через сутнісні риси й атрибути економічної поведінки людини в суспільстві. Обґрунтований розгляд економічної ментальності як самостійної соціально-філософської категорії, яка узагальнено інтегрує в собі суттєві властивості, явища, відносини в сфері соціально-економічної діяльності людини (суспільства).

3. Запропоновано концепцію, згідно якої царину економічної ментальності не слід обмежувати тільки розглядом економічних відносин, а й поширювати на площину соціальної сфери в цілому. У такому контексті економічна ментальність постає, з одного боку, як продукт історико-культурного розвитку людських спільнот, з урахуванням факторів, що спричиняли вплив на її формування (географічних, природно-біологічних, релігійних тощо), з іншого - як відбиток соціокультурних механізмів знаходження людини-носія ментальності в світі та в суспільстві, які (механізми) і формують конкретні ментальні "звички свідомості", зокрема й економічної. Весь ментальний потенціал суспільного суб'єкта не бездіє, він активно залучається до процесів суспільної життєдіяльності (як в аспекті формування принципів розуміння ним світу, так й засад його активності в ньому). "Механізми" такого впливу є ще маловідомими й працюють вони за ще недостатньо вивченими алгоритмами.

4. У ментальному феномені слід враховувати фактор національного. Під ментальністю нації треба розуміти не тільки і не стільки особливості психологічних характеристик народу, скільки формоутворення національної свідомості, які відповідають його певному способу життєдіяльності. Національна ментальність не зводиться до чисто психологічного явища, вона має буттєвий статус в історичній практиці народу. Національна ментальність є структурою, що складається історично. Україна як історична нація (а не в контексті "політичної нації"), має специфічну, притаманну саме їй ментальну структуру.

5. Виявлений щільний зв'язок між значенням терміна національна ментальність та термінами соціальних наук - національна (етнічна) психологія, національна вдача, національний характер, народна пам'ять, національні архетипи, національна мрія, національна ідея, самоврядні потенції української ментальності, соціопсихічні складники українського національного характеру, етнічні "первені" (термін Ю.Липи) й інші. Зокрема, етнічна психологія показує себе через різноманітні якості, норми життя та орієнтації психоспецифічної (отже, ментальної) забарвленості. Зв'язок національної психології з ментальним феноменом стає зрозумілим, коли нація вивчається через визначення специфічних комбінацій різних загальнолюдських рис, властивих всім націям. Мова як національний генетичний код віддзеркалює національну психологію мислення, через неї можна проникнути в глибинні риси національної ментальності. Національний характер є органічною складовою ментального феномена, бо, як і ментальність, він інтегрує потік індивідуальних уявлень у цілісне світосприйняття, як і ментальність, він характеризує поведінку суспільства, окремого індивіда, органічно включаючи їх специфічну суб'єктивність в об'єктивний історичний процес. Національні архетипи виступають показниками фундаментальності результатів економічного, соціального і культурного процесу національних культур, дозволяють оцінювати ті чи інші культурні й суспільні процеси або їх суб'єктів як специфічно національні феномени, отже, надають можливість вивчати змістовні характеристики національної ментальності.

6. Показано дію суспільних механізмів, завдяки яким крізь феномен національної ментальності людина постає представником нації, конкретного національного суспільства, як національний суспільний суб'єкт вона створює філософії, програми соціально-економічної поведінки, релігії, міфи, якими "живе" певний народ. Незважаючи на те, що більшість видів людської діяльності (виробнича, мовна, створення засобів життєзабезпечення, біологічна тощо) є типовими для всього людства, в кожній національній спільноті вони оформляються різними, специфічними саме для неї способами. Звідси викристалізовується феномен економічної ментальності конкретної нації. Як засіб передачі від покоління до покоління національних форм соціально-економічного досвіду, національна економічна ментальність надає можливість зрозуміти сенс господарської (економічної) діяльності нації, віддзеркалює особливості ставлення до праці, до власності й інших соціально-економічних категорій.

7. Аргументовано, що психоповедінкові ментальні структури (зокрема, в основній, соціально-економічній, сфері існування нації) виникають вже на перших етапах формування етносу. У подальшому вони модифікуються, проте зберігається певний психоповедінковий інваріант, що реалізується на спільній мовній, культурній та морально-етичній основі, та який, при необхідності, проявляється в усіх соціально-економічних, соціально-політичних та культурних реаліях його буття.

8. Обґрунтовані специфічні риси української національної ментальності (з перенесенням їх на площину економічної ментальності), а саме: психоповедінковий стереотип "незалежності від" як протидія насильству ззовні для збереження свого вже освоєного соціального простору; "некласичний", неусталений характер буття (й ментальності) українського народу, отже, порівняно невелика орієнтація на чітке "класичне" суспільне оформлення різних сфер своєї життєдіяльності; індивідуалістичність суспільної позиції людини як узагальнення постаті запорізького козака; "кордоцентричність" (емоційність), як "дійове" мрійництво, в аспекті її специфічного позначення на культурі господарювання в Україні й інші.

9. Однією з найсуттєвіших ознак економічної ментальності названий економічний індивідуалізм, як змістовний принцип економічної поведінки. Економічна ментальність є переважно індивідуалістичною. Принцип індивідуалізму створює певні механізми (і, перш за все, соціально-економічні), за якими функціонує та розвивається як особа, так і суспільство. В основі таких механізмів лежать автономна економічна людська діяльність й індивідуалістична ментальність, вони показують зв'язок між економічною поведінкою суб'єкта індивідуалістичних суспільств та принциповими рисами економічної ментальності. Колективізм, як принцип організації суспільної реальності, блокує доступ до конкретної людини, є соціальною "технологією" розчинення людини в суспільному цілому. Співвідношення "індивідуалізм - колективізм" в економічній ментальності є одним із вимірів культурних відмінностей між національними спільнотами світу.

10. Оскільки індивідуалізм і колективізм мають стійкий взаємозв'язок, то, зважаючи на особливості конкретних умов, в результаті їх взаємодії створюються (відтворюються) або переважно індивідуалістичні, або переважно колективістські спільноти. Зважаючи на цю тезу, з урахуванням відповідних критеріїв (природно-географічних, історико-культурних й інших), створена деяка узагальнена модель певного співвідношення "індивідуалізму - колективізму" в українській ментальності (українській економічній ментальності), де взяті до уваги як нашарування історичного минулого так і відносно сучасні трасформації в її вмісті. Така модель, у суті, є моделлю певного соціального оптимуму саморозгортання ментальності історико-культурного "ідеального типу" особистості національного суб'єкта, коли проблематика "індивідуального - колективного" вибудовується в певну модель функціонування соціального в національному соціумі.

Міфологічний та релігійний світогляди в історичному розвитку національного буття утворювали й віддзеркалювали певний український макрокосм та мікрокосм - переважно індивідуалістичні за суттю.

Паралельно цьому індивідуалістичні риси й пріоритети в українській ментальності вироблялися в "боротьбі українського плуга і меча за оволодіння степом", яка в українській ментальності сформувала архетип "буяння вільної індивідуальності", особистісного завоювання світу, що часто-густо ставало на шкоду колективним і загальним інтересам. Натомість психологія працьовитого господаря, здатного й за несприятливих умов самому собі давати раду, віднаходити різноманітні індивідуальні чи громадські форми раціонального господарювання, та витворення унікальної народної правосвідомості, яка стверджувала право конкретної людини на свободу, землю, власність, працю, вільне господарювання та у відповідності до рис демократизму й волелюбності української психіки стала сприятливим особистісним фоном для розвитку на теренах України демократичних суспільств, з їх акцентом на автономію та самодостатність окремої людини, організацією суспільного та особистого життя людини виходячи із засад індивідуалізму. Потенційна творча енергія українського народу в цілому, як результат та форма проявлення індивідуалізму його окремих представників (як невід'ємна складова історичного "образу" українського народу): "первісна енергія і сила", "стихійна життєрадісність", "тверезий підхід до життя", "уміння загосподарювати здобуті простори", "енергія й підприємливість в господарському житті".

З ХV ст., зі зміцненням російського самодержавства на території України, надособистісні ідеологічні форми починають активно впроваджуватися в суспільне життя та соціальне мислення людини. Українська ментальність з цього часу починає змінюватися разом із змінюванням правил життєдіяльності та свідомості людини. Утягування українського народу в масивний вир Російської імперії руйнівно діяло на індивідуалістичну українську психіку. Вона починає більше спрямовуватися не на суспільні справи, а на власні внутрішні переживання й почування. Виникає стиль притаємного існування, викликаний переховуванням від небезпечних ворогів й ситуацій (відома формула "моя хата з краю"). Погляд на себе як на "внутрішню людину" зменшував соціальну активність українців, формував національну психіку в бік емоційності, "кордоцентричності"; але це "дійове" мрійництво, як специфічний "коефіцієнт" мислення й діяльності людини, воно є прагненням до психологічного комфорту, що є свідченням індивідуалістичності людини. Тобто "кордоцентричність" не слід вважати ментальною рисою, що входить у суттєве протиріччя з орієнтацією людини на індивідуалізм у суспільному житті; це приналежність України до так званих інтровертивних суспільств.

Установлення на теренах України радянської влади, безперечно, негативно вплинуло на рівень індивідуалізму людини й суспільства. У співвідношенні "індивідуалізм - колективізм" в українській ментальності радянських часів переважає колективізм.

У незалежній Україні створюється радикально нова суспільна ситуація, з новим станом суспільної й індивідуальної свідомості, коли людина поступово опиняється в ситуації сам на сам із суспільством та світом, що стимулює поступове, але неминуче, змінювання її ментальності. По суті, людині пропонується діяти за практично єдиним суспільним правилом: індивідуальні (економічне й соціальне) виживання й успіх. Індивідуалізм перетворюється на одну з фундаментальних життєвих стратегій, яка поступово стверджується і в ментальності. Є підстави стверджувати, що в новій суспільній реальності України зароджуються нові правила життєдіяльності, за яких індивідуалізм стає нормою становлення та саморозгортання вітчизняної економічної ментальності цивілізованого сучасного європейського зразка.

Основні положення і висновки дисертації можна покласти в основу розширення наукових уявлень про суперечливі процеси, що відбуваються в Україні у вимірі ментального феномена, глибшого й повнішого розуміння історії розвитку економічної ментальності України та її сучасного стану. Вони можуть бути корисними при вирішенні конкретних теоретичних й практичних проблем, пов'язаних з процесом реформування сучасного українського суспільства, сприяти розвитку досліджень з вивчення процесів у сфері ментальності в сучасній Україні.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії

1. Бондаренко О.В. Бізнес і людина. Історико-філософсько-соціологічний екскурс в підприємництво. До аналізу ситуації в Україні. - Запоріжжя: РА "Тандем-У", 1997. - 120 с. (російською мовою)

2. Бондаренко О.В. Сутність, історія та сучасність української та західноєвропейської економічної ментальності. - Запоріжжя: ЗНТУ, 2005. - 253 с.

Розділ в колективній монографії

1. Бондаренко О.В. Соціокультурний тип підприємця України // В кн.: Підприємець України: ескізи до соціального портрета: Наук. моногр. Ін-та соціології НАНУ. - К., 1995. - 185 с. - С. 122-128 / авторський розділ 0,5 д.а. (російською мовою)

Статті в наукових фахових виданнях з філософії

1. Бондаренко О.В. Світ кінця ХХ століття про підприємницьку активність людини: погляд у століття ХХІ // Нова парадигма. Альманах наукових праць. - Запоріжжя, 2000. - Вип. 14. - С. 139-147.

2. Бондаренко О.В. Пріоритети української ментальності: індивідуалізм чи колективізм? Історичні аспекти вирішення проблеми // Нова парадигма. Альманах наукових праць. - Вип. 22. - 2001. - С. 70-85.

3. Бондаренко О.В. Економічна ментальність України: етапи історичного розвитку (соціологічний вимір) // Нова парадигма. Альманах наукових праць. - Вип. 36. - К., 2004. - С. 210-216.

4. Бондаренко О.В. "Економічна поведінка" як різновид соціальної поведінки в життєдіяльності суспільства // Науковий часопис НПУ ім. М.Драгоманова. Сер. 11 - соціологія. - К., 2004. - С. 5-9.

5. Бондаренко О.В. Філософія ментальності в проблемах та концепціях // Гуманітарний вісник ЗДІА. - Вип. 23. - Запоріжжя, 2005. - С. 48-61.

6. Бондаренко О.В. Національна ментальність як джерело вивчення підприємницьких властивостей народу України // Науковий часопис НПУ ім. М.Драгоманова. Сер. 7 - Релігієзнавство. Культурологія. Філософія. - Вип. 6 (19). - К., 2005. - С. 41-50.

7. Бондаренко О.В. Релігійна духовність в історії України як підґрунтя формування національної економічної ментальності // Гуманітарний вісник ЗДІА. - Вип. 24. - Запоріжжя, 2006. - С. 156-167.