Інтерпретація феномена нігілізму у філософських вченнях М. Штірнера та Ф. Ніцше: компаративістський аналіз

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 17.035.1(091)(430)+165.724+165.814

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації для здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

Інтерпретація феномена нігілізму у філософських вченнях М. Штірнера та Ф. Ніцше: компаративістський аналіз

09.00.05 - історія філософії

ВОРОНЮК Олександр Леонідович

Київ-2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі філософії історичного факультету Житомирського державного університету імені Івана Франка.

Науковий керівник: кандидат філософських наук, доцент

Козловець Микола Адамович,

Житомирський державний університет

імені Івана Франка,

доцент кафедри філософії.

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор

Ємельянова Наталія Миколаївна,

Донецький національний університет,

професор кафедри філософії;

кандидат філософських наук, доцент

Суходуб Тетяна Дмитрівна,

Центр гуманітарної освіти НАН України,

професор кафедри філософії науки

та культурології.

Захист відбудеться 21.09. 2009 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.27 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 64, ауд. 330.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці імені М.О. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, зал. № 12.

Автореферат розісланий 20.08 2009 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Н.В. Караульна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Вже два століття європейська філософська думка перебуває у стані, спророкованому концепцією європейського нігілізму Фрідріха Ніцше. Йдеться про кризу платоно-християнської системи цінностей як підґрунтя техногенної цивілізації. Особливо яскраво ця криза проявляється у культурі постмодерну, яка в своїй основі є антиметафізичною та нігілістичною, постулюючи радикальний перегляд традиційних філософських парадигм.

ХХ століття, а особливо, друга його половина та початок ХХІ століття, підтвердили ніцшевські пророцтва широкомасштабних конфліктів, світових воєн, загострення національного питання, повстання мас як наслідку девальвації платоно-християнських цінностей. Центральними темами філософських пошуків від цього часу стають: "втеча від свободи", самовідчуження, нівелювання унікальності особи внаслідок репресивної здатності культури, криза ідентичності як результат глобалізації та інтеграції культур, формування "одномірного мислення" масової людини, криза реальності, "смерть людини", "кінець історії" тощо.

Криза духовних цінностей спостерігається і в незалежній Україні в ході трансформаційних процесів українського суспільства. Цінності радянського періоду, передусім колективізму та праці, нині нівелюються, а то й відкрито заперечуються. Натомість стрімко переймаються ціннісні установки західної культури, в основному спрямовані на ліберально-демократичне утвердження індивідуальної свободи особистості, що асоціюється із досягненням певного рівня насамперед матеріального блага. Через швидку зміну та зростання обсягу інформації, яка сприймається людиною, названі цінності, з одного боку, постійно пропагуються у нинішньому соціумі (особливо серед молоді) через ЗМІ, а з іншого -- засвідчують характер нестабільності та хиткості, що вказує на неможливість побудувати на основі споживацьких цінностей ефективну, демократичну, правову, соціальну українську державу. Тому нігілізм все частіше і частіше стає об'єктом розгляду філософської думки, в тому числі й вітчизняної.

Ціннісний вакуум призводить до низки негативних наслідків, як-то: індиферентність, агресивність, зростання кількості самогубств, наркоманія, алкоголізм, вибух насильства тощо. У кризовому суспільстві, позбавленому стійких ціннісних орієнтацій зростає страх перед майбутнім, у якому немає впевненості, й тому людина віддає перевагу жити теперішнім. Нігілізм "перекочував" до лексикону масової культури, приховуючись за ідеалами свободи, індивідуальності, краси, що дає змогу дослідникам говорити про модифіковані форми нігілізму.

Однак нігілізм не є явищем буденного світогляду, він не зводиться до банального заперечення та презирства до ідеалів. Це передусім феномен, у полі якого мислить європейська філософська думка останніх століть, а з іншого боку, прагне сам нігілізм дослідити. Нігілізм є специфічною формою заперечення, що наголошує на такій же важливій ролі негативного у структурі людського буття, як і позитивного. Останнє ж тотально стверджує масова культура, яка виховує індиферентну, покірливу масу.

Знаковими представниками європейського нігілізму були Макс Штірнер та Фрідріх Ніцше, в творчості яких нігілізм набуває філософського обґрунтування, зокрема, у Ніцше вже спостерігається рефлексія нігілізму як установка на подолання самого себе через творення нових цінностей. Компаративістський аналіз філософських поглядів цих мислителів у контексті феномена нігілізму дозволить розширити розуміння нігілізму як деструктивно-конструктивної світонастанови, що вимагає від людини передусім екзистенційного самозаглиблення та подолання ціннісного вакууму через ствердження активних, творчих сил особистості.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводилося в межах комплексної наукової програми кафедри філософії Житомирського державного університету імені Івана Франка: "Випробування людського буття в екстремальних ситуаціях: філософський вимір", НДР № 0106V005411.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є: на основі компаративістського аналізу філософських вчень Макса Штірнера та Фрідріха Ніцше розкрити феномен нігілізму як вимогу конституювання людиною автентичного самобуття через заперечення традиційної системи цінностей.

Відповідно до поставленої мети в дисертації вирішуються такі дослідницькі завдання:

дослідити феномен нігілізму як предмет філософського осмислення;

розкрити суть деструктивних компонент нігілізму М. Штірнера та Ф. Ніцше як історії девальвації платоно-християнської системи цінностей, виявити їх спільні та відмінні риси;

виявити особливості конструктивних компонент нігілізму М. Штірнера та Ф. Ніцше, їх спільні та відмінні риси;

охарактеризувати позитивні програми М. Штірнера та Ф. Ніцше в контексті вимоги екзистенційного самозаглиблення індивіда;

проаналізувати суть нового соціального порядку у позитивних програмах М. Штірнера та Ф. Ніцше.

Об'єктом дисертаційного дослідження є феномен нігілізму у філософських вченнях Макса Штірнера та Фрідріха Ніцше.

Предметом дисертаційного дослідження виступають особливості деструктивної та конструктивної компонент нігілізму у філософських вченнях Макса Штірнера та Фрідріха Ніцше.

Теоретико-методологічна основа дослідження. Осмислення феномена нігілізму не лише як історико-філософського, а й світоглядного феномену, його прояву у філософських вченнях Макса Штірнера та Фрідріха Ніцше вимагає міждисциплінарного підходу. Тому основою для дослідження нігілізму виступають праці: М. Штірнера - "Єдиний та його власність", Ф. Ніцше - "Антихрист", "Весела наука", "Генеалогія моралі", "По той бік добра і зла", "Так казав Заратустра"; філософські, культурологічні, психологічні, художньо-літературні праці зарубіжних дослідників М. Гайдеггера, Ж. Граньє, Ж. Дельоза, Ф. Енгельса, А. Камю, В. Крауса, М. Курчинського, Б. Кучевського, К. Маркса, О. Новикова, С. Одуєва, В. Панкратьєва, В. Подороги, К. Свасьяна, В. Соловйова, Л. Фоєрбаха, Е. Фромма, М. Фуко, Р. Штайнера, К. Ясперса; та вітчизняних науковців - І. Бичка, Н. Ємельянової, Т. Лютого, В. Табачковського. Філософія виконує інтегративну методологічну функцію, що полягає у піднесенні досліджуваного феномену на загальнотеоретичний рівень.

Діаметральна протилежність поглядів як на нігілізм загалом, так і на філософію Макса Штірнера та Фрідріха Ніцше зокрема, визначає доцільність дотримання принципів системності, цілісності, плюралізму, єдності логічного та історичного, єдності філософії та історії філософії. Використані аналітичний (вивчення джерельної бази для формування теоретико-методологічних засад розуміння феномена нігілізму та філософських вчень М. Штірнера та Ф. Ніцше), генетичний (розгляд нігілізму з точки зору його походження, становлення в історичному просторі та часі), діалектичний (інтерпретація нігілізму у філософських вченнях М. Штірнера та Ф. Ніцше з точки зору внутрішніх суперечностей та взаємозв'язку його компонент), компаративістський методи та його різновиди - порівняльно-історичне та індивідуалізуюче порівняння (виявлення спільних та відмінних рис у поглядах мислителів через порівняння деструктивних та конструктивних компонент нігілізму мислителів), метод моделювання (побудова моделі союзу егоїстів М. Штірнера та бінарної ієрархії Ф. Ніцше як нового соціального порядку), метод сходження від абстрактного до конкретного. Інтерпретація текстів М. Штірнера та Ф. Ніцше відбувалась у відповідності з принципами класичної філософської герменевтики (за інтерпретатором залишається право особистого прочитання тексту, відповідно, інтерпретація тексту має на меті створення власного авторського тексту, а не жорстке відтворення ідей автора).

Наукова новизна дослідження. У дисертаційному дослідженні вперше у вітчизняній науці здійснено інтерпретацію феномена нігілізму у філософських вченнях Макса Штірнера та Фрідріха Ніцше шляхом компаративістського аналізу. нігілізм самобуття ніцше християнський

Наукова новизна розкривається у наступних положеннях:

виявлено, що активно-деструктивна компонента нігілізму М. Штірнера та Ф. Ніцше є історією девальвації платоно-християнської системи цінностей та постає як метафізичний бунт з позицій радикального індивідуалізму. Якщо Ф. Ніцше у своїй критиці спирається на позитивні періоди минулого (греко-римська античність, Відродження), то для М. Штірнера таких періодів не існує;

обґрунтовано, що конструктивні компоненти нігілізму М. Штірнера та Ф. Ніцше мають на меті подолання та ствердження нових ідеалів. Таким чином, нігілізм обох мислителів виступає амбівалентним феноменом, що долає власну деструктивну інтенцію;

доведено, що конструктивні компоненти нігілізму М. Штірнера та Ф. Ніцше ґрунтуються на принципові егоїзму, який полягає передусім у конституюванні реальності, виходячи з власного "Я". Якщо для Штірнера егоїзм є кінцевим пунктом нігілістичного поступу, то у Ніцше егоїзм розширюється до нових чеснот надлюдини - любові до дальнього, любові до речей та привидів та щедрої доброчесності;

екзистенційне самозаглиблення індивіда у позитивних програмах М. Штірнера та Ф. Ніцше має на меті оволодіння автентичним самобуттям і полягає у нелінійному характері відношення до світу, який у Штірнера проявляється у творчому "ніщо" Єдиного, а у Ніцше в ідеях вічного повернення та волі до влади;

новий соціальний порядок у позитивних програмах М. Штірнера та Ф. Ніцше заснований на принципові домінування над Іншим. Якщо суспільство Ніцше є аристократично-ієрархічною моделлю, що спроможна реалізуватись на практиці, то проект Штірнера (анархічний союз егоїстів) визнано утопічним;

встановлено, що філософія М. Штірнера намітила головні напрями філософських пошуків Ф. Ніцше: критика метафізичних цінностей, усвідомлення себе творцем світу, антихристиянство, антиморалізм, егоїзм, ідея невинності людини, принцип домінування над Іншим як основоположний у новому соціальному порядку.

Теоретичне значення роботи полягає в тому, що положення і висновки дисертації дозволяють розширити простір для подальших теоретичних розвідок з проблеми нігілізму не лише як історико-філософського, але і як антропологічного, соціального, культурологічного феномена, який має розглядатись у комплексі. Отримані результати дають змогу стверджувати спорідненість поглядів М. Штірнера та Ф. Ніцше, оскільки для обох нігілізм є способом самоідентифікації людини у світі, способом подолання відчуження та ствердження активної світоглядної позиції.

Практичне значення дослідження. Матеріали дисертаційного дослідження сприяють більш глибокому розумінню історико-філософського процесу, суті людини, способу покладання цінностей і можуть бути використані у процесі викладання філософських, історичних, психологічних дисциплін. Результати роботи можуть бути використані у підготовці та викладанні нормативних курсів з історії філософії; при написанні навчальних посібників із філософії, історії філософії; філософської антропології, розробці семінарських занять, навчальних планів та спецкурсів з історії філософії, німецької філософії, філософської антропології та філософії культури.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою. Висновки і положення наукової новизни одержані автором самостійно.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дослідження обговорювались на засіданнях кафедри філософії Житомирського державного університету імені Івана Франка, а також оприлюднені у формі доповідей на наукових конференціях: "Дні науки філософського факультету" (18-19 квітня, 2007 р., 16-17 квітня 2008 р., м. Київ), "Наукові дослідження -- теорія та експеримент 2007" (14-16 травня, 2007 р., м. Полтава), "Толерантність як соціогуманітарна проблема сучасності" (11-12 жовтня, 2007 р., м. Житомир), "Сучасний філософсько-гуманітарний дискурс: напрями та перспективи" (19-20 жовтня, 2007 р., м. Черкаси), "Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості" (30 листопада, 2007 р., м. Донецьк), "Учення Григорія Сковороди про дух, духовність та істину: історія та сучасність" (3-5 грудня 2007 р., м. Суми), "Волинська історико-краєзнавча конференція" (21-22 листопада 2008 року, м. Житомир).

Публікації. Впровадження результатів дисертаційного дослідження здійснювалось у формі наукових публікацій: 5 статтях, вміщених у фахових виданнях, затверджених ВАК України, та 6 тезах, опублікованих у матеріалах конференцій.

Структура та обсяг дисертаційної роботи обумовлена логікою наукового дослідження, його метою та завданнями. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 183 сторінки, з них 163 сторінки основного тексту. Список літератури містить 188 найменувань, з них 8 іноземними мовами, і вміщений на 20 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У ВСТУПІ обґрунтовується актуальність теми, формулюються мета та основні завдання дисертаційного дослідження, визначено об'єкт та предмет дослідження, викладаються методологічні засади й принципи дослідження, розкривається наукова новизна його результатів, теоретичне та практичне значення роботи. Наводяться дані про апробацію та публікації результатів дослідження.

У першому розділі "Теоретико-методологічна та джерельна база дослідження феномена нігілізму" виявлено основні підходи до вивчення проблеми феномена нігілізму та філософських вчень Макса Штірнера та Фрідріха Ніцше в історії філософської думки.

У підрозділі 1.1. "Феномен нігілізму як предмет філософського осмислення" з'ясовується, що проблема феномена нігілізму в історії філософської думки починає розглядатись з другої половини ХІХ століття, а найбільшого розмаху набуває у ХХ столітті. В загальних рисах нігілізм трактується як антикультурний феномен, що піддає усталені цінності запереченню, і притаманний кризовим етапам розвитку цивілізації.

Західноєвропейська філософська думка (М. Гайдеггер, А. Камю, В. Краус, К. Ясперс) наголошує на антитетичності феномена нігілізму, пов'язуючи його із розвитком цінностей західної метафізики ("європейський нігілізм" М. Гайдеггера), де нігілізм виступає як логіка розвитку даної аксіологічної системи, адже вимагає не лише власного панування як тотальної деструкції традиції, а й власного подолання. В іншому аспекті нігілізм розглядається як метафізичний бунт, що випливає з проблеми абсурду людського існування (А. Камю). Нігілізм тут є пустелею абсолюту, до якої потрапляє нігіліст, прагнучи стати на місце Бога. Замість останнього нігіліст ставить ідол майбутнього, історії (нацизм, більшовизм). Подолання ж нігілізму полягає в усвідомленні власних меж та меж власної свободи. Через аналіз діалектичних пар пасивного та активного нігілізму (чиновницький та індивідуалістичний, буржуазний та анархічний тощо) (В.Краус) нігілізм визначається як особливий вид не-філософії, квінтесенцією якого стає вислів: "Якщо істини немає, то все дозволено" (К. Ясперс).

Думка про відсутність у нігілізмові креативних потенцій домінує в російській філософській думці (О. Лосєв, О. Новиков, М. Мамардашвілі, О. Лармін). Заперечуючи традицію, нігілізм ставить під питання саму основу культури, що полягає у картезіанській очевидності "я мислю - я існую - я можу" (М. Мамардашвілі), і тому є безплідним.

На інших теоретичних засадах стоїть українська філософська думка, де нігілізм тісно пов'язується з головними екзистенціалами людського існування і обумовлений екс-центричним характером її природи (Н. Ємельянова, Т. Лютий). Ніщо компенсує позитивну однобічність буття, тобто, Буття і Ніщо виявляються двома головними полюсами людської екзистенції.

У підрозділі 1.2. "Філософські вчення Макса Штірнера та Фрідріха Ніцше: аналіз джерельної бази" аналізуються головні напрями дослідження з філософії М. Штірнера та Ф. Ніцше. Окрім праць К. Маркса та Ф. Енгельса та доробку сучасного російського вченого В. Панкратьєва, філософські погляди М. Штірнера не ставали предметом фундаментальних філософських розвідок і лише фрагментарно згадувались у різноманітних контекстах - анархізму, нігілізму, індивідуалізму, зв'язку з філософією Ніцше.

К. Маркс та Ф. Енгельс наголошували на тому, що Штірнер у своїй критиці сучасного стану культури не вийшов за межі релігійного світогляду, адже бореться з нереальним - "привидами", прагнучи стати таким же егоїстом, як і вони. Індивід у Штірнера не детермінований жодними соціальними зв'язками, а лише залежить від власної свідомості та абстрактної сили, тому шлях його звільнення не є реальним. Врешті решт, сам Єдиний Штірнера стає християнським Богом (Л.Фоєрбах). Проголошуючи себе творчим "ніщо", Штірнер нічим не наповнює це "ніщо", існуючи у пустелі беззмістовності (М. Бердяєв, В. Віндельбанд, О. Рукавішніков, К. Фішер).

Дослідження, які позитивно сприймають та розвивають ідеї Штірнера наголошують, що філософ бореться проти усього, що сковує людину, її творчі сили. Його людина принципово необ'єктивована, адже будь-яке ім'я є насильством з боку фантомів. Егоїзм Штірнера трактується як трансцендентальний (В. Баш) та творчий (Р. Штайнер).

Антиморалізм, антихристиянство, егоїзм, радикальна критика основ європейської цивілізації дозволила дослідникам говорити про спорідненість поглядів М. Штірнера та Ф. Ніцше. Так, одна група вважала Штірнера попередником Ніцше, де останній розвинув ідеї "святого Макса" у повноцінну філософію (А. Камю, М. Михайловський, С. Паркер). Інша група (Е. Фурньєр, М. Курчинський), розглядаючи філософські погляди Штірнера та Ніцше як рівноправні, віддає перевагу Ніцше, оскільки той на нігілізмові побудував нову систему цінностей, на що філософія Штірнера неспроможна. Втім, подекуди у порівнянні поглядів Штірнера та Ніцше спостерігаємо схематизм та відсутність спільного тла, яким для нашого дослідження постає феномен нігілізму.

На відміну від малочисельної джерельної бази з філософії М. Штірнера, спостерігаємо повну протилежність у дослідженні філософських поглядів Ф. Ніцше. Неоднозначність філософського вчення мислителя спричинила протилежне прочитання його філософії: від позитивного сприйняття та розвитку його ідей в контексті "смерті метафізики" та започаткування посткласичної філософії (М. Гайдеггер, Ж. Граньє, Ж. Дельоз), трагічної філософії екзистенції (М. Бердяєв, Лев Шестов, А. Камю, К. Ясперс) до радикальної критика як іммораліста, нігіліста, апологета тоталітаризму (С. Одуєв), в творчості якого спостерігається виродження філософського мислення (Є. Трубецькой). З одного боку, Ніцше трактується як об'єктивний ідеаліст, що вимагає беззавітно служити новим ідеалам, засуджуючи християнську цивілізацію ressentiment'у (М. Бердяєв, С. Франк), не помічаючи того, що його ідеали є суто християнськими. З іншого боку, вказується на те, що Ніцше занадто захоплюється біологізаторством та егоїзмом (М. Бердяєв, С. Одуєв), прокладаючи шлях до безодні беззмістовності та нігілізму (А. Камю). У філософії Ніцше подолання людини веде до перетворення в надлюдину як таку, що спокутувала собою гріхи минулих століть (Н. Ємельянова), де воля до влади означає самоподолання, орієнтацію на "бути" замість "мати" та невинно-дитяче світосприйняття (Ж. Дельоз, В. Лях). Ніцше повертає світу невинність через проголошення ідеї вічного повернення - найголовнішого закону, що стверджує життя в усіх його проявах (М. Гайдеггер, В. Бакусєв). В соціальному контексті Ніцше пророкує повстання мас як результат нігілізму (Ф. Г. Юнгер), зухвалого гедонізму та байдужості до майбутнього.

У другому розділі "Активний нігілізм Макса Штірнера та Фрідріха Ніцше як історія девальвації цінностей платоно-християнської культури" аналізуються деструктивні компоненти нігілізму М. Штірнера та Ф. Ніцше. Нігілізм мислителів тут постає як історія занепаду традиційної системи цінностей, заснованої на репресії сфери ідей по відношенню до індивіда. Методологічним базисом тут виступають діалектичний, генетичний та історичний методи.

У підрозділі 2.1. "Європейська історія ідеалізму у філософській інтерпретації Макса Штірнера" деструктивна компонента філософії М. Штірнера постає як історія ідеалізму, домінування сфери ідей над конкретним індивідом. Штірнер виділяє два періоди європейської історії - дохристиянський і християнський. У першому людина намагається ідеалізувати дійсність, відчуваючи тягар земних законів та зв'язків. А, оскільки земне життя ототожнюється передусім з пристрастями, то їм починає протиставлятись розум як шлях позбавлення страждань та досягнення щастя. Саме через розум дух входить до людини й очищує її. Оволодівши світом, людина віддається у владу засобу, яким цей світ підкорила - культури та Бога. Так настає християнська епоха.

Ця епоха характерна тим, що в ній намагаються реалізувати ідеал, надати духові плоті. Тих, хто прагне цього, Штірнер називає одержимими, вони поклоняються відчуженому ідеалу, який самі ж і створили зі страху до самих себе та до світу. За Штірнером, реалізація ідеалу має фатальні наслідки: відбувається розрив людини на грішне тіло та ідеальну душу. Дух підкорює собі не лише серце, а й розум, мислення (картезіанство та протестантизм), стає всім у всьому. В реалізації ідеалу одержимий не зупиниться ні перед чим, йому не важлива конкретна людина, тому він приносить її в жертву загальному.

Найпослідовніше прагнення до реалізації фантомів Штірнер знаходить у лібералізмові, який мислитель поділяє на політичний, соціальний та гуманний (критичний). Згідно першого, конкретна людина має цінність винятково як громадянин, носій тих якостей, що дозволяють людині належати до нації та держави. Політичний лібералізм заснований на принципові рівності й полягає у знеособленні того, хто владарює. Соціальний лібералізм знеособлює того, хто володіє. Гуманний лібералізм вимагає абсолютної свободи, тому є таким же репресивним, як і два попередніх типи. У ньому не лише власність та влада, а й думка повинна бути загальнолюдською. Отже, індивід у ліберальному суспільстві, за Штірнером є рабом та жебраком.

У підрозділі 2.2. "Поглиблення активного нігілізму в філософії Фрідріха Ніцше" аналізується критика Ф. Ніцше європейської цивілізації як декадентської за своєю суттю, такою, що в своїй основі заперечує активні, життєтворчі сили людини. Ніцше кладе в основу своїх роздумів антагонізм двох морально-ціннісних установок - моралі панів та моралі рабів. Якщо перша є орієнтацію на ствердження життя у будь-яких проявах, де людина будує своє відношення до світу виходячи з власної сили, то мораль рабів є декадентською та реакційною. Раб бажає помститися за своє жалюгідне становище. тому засуджує світ. Для цього йому потрібне виправдання останнього та виправдання власних вчинків. Рабська мораль накидає пелену провини та спокути на світ становлення, який є для рабів нестерпним.

Головна мета рабів полягала, за Ніцше, позбавити цінності панів сили, "перевернути" їх. Так робить Сократ із цінностями трагічного античного світосприйняття, оголошуючи моральність головним шляхом досягнення щастя. Сократ розриває людську природу на тіло (пристрасті) та душу (розум), остання пов'язується з потойбіччям, зі світом заперечення життя. Тому й прагнення до щастя за допомогою чесноти розуму та моральності стає повністю ілюзорним.

Регресом є й християнське потрактування Бога. Останній забирає в людини здатність любити, людина пов'язується з Богом фундаментальним для раба почуттям - почуттям помсти, ressentiment. Людина тепер не просто винна, вона винна перед Богом, який відривається від конкретного культурного ґрунту і стає космополітичним Богом, протиприродним Богом всіх. Відірваність Бога від людей і породжує жорстоке ставлення до них - власних створінь, адже він карає їх за те, що створив їх такими. Раби перевертають життя та вчення Ісуса Христа, роблячи його спасителем всіх, тоді як він був декадентом, що пророкував життя без ressentiment'у. Апостоли ж вигадали історію про безсмертя Ісуса, який своєю смертю спокутував гріхи всіх (тобто, дарував рабам почуття безгріховності).

Поширення рабської моралі відбувається на основі християнського морального вчення. Усі інстинкти, що вважалися благом (себелюбство, гордість, мужність, честь) оголошуються гріховними, відповідно, їх протилежності (самовідречення, ницість, покора, смирення) стають домінуючими. Приниження сильного, доведення його до рівня "стада" - мета спільноти, заснованої на таких цінностях. Таке приниження, за Ніцше, досягається любов'ю до ближнього та співчуттям, які "розчиняють" людей один в одному, тоді як для Ніцше біль, страждання є абсолютно унікальними, й жодній людині не дано відчути біль іншого як свій біль. Мислитель доходить висновку про егоїстичний фундамент цих почуттів: людина співчуває ближньому тому, що бажає поширити на нього свою владу, зробити його слабким.

В суспільно-політичному сенсі репресивна здатність християнської культури досягається принципами рівності всіх. Ніцше критикує за це демократію та соціалізм, адже обидві є рабськими ідеологіями за своєю суттю. Соціалізм вимагає загальної справедливості, порушуючи природну нерівність людей, того ж прагне і демократія - звести сильну особистість до рівня "середнього арифметичного" стада.

У підрозділі 2.3. "Концепція європейського нігілізму Ф. Ніцше" нігілізм аналізується Ф. Ніцше як наслідок домінування платоно-християнської культури у філософії. Вихолощені метафізичні цінності, ставши всезагальними, прямують до власного руйнування й відкривають свою нігілістичну суть.

У пункті 2.3.1. "Декадентська суть метафізики та три форми нігілізму" розглянуто аналіз Ф. Ніцше нігілізму як явища, що постає в результаті панування метафізичних парадигм як у філософії зокрема, так і в європейській культурі загалом. Декадентська суть метафізики полягає в дискредитації невинності світу становлення. Світ починається тлумачитись з точки зору бінарних опозицій Добра і Зла. Гарантом такої опозиції виступає метафізичний Бог та християнська мораль, Добро та Зло перебувають в ілюзорному потойбіччі, яке є застиглим та статичним, первинним по відношенню до земного світу становлення.

В цьому контексті нігілізм означає руйнування трансцендентного світу, що проявляється в трьох формах. По-перше, нігілізм руйнує віру в мету та сенс буття, по-друге, нігілізм ліквідує уявлення про єдність, постійність та ідентичність буття, за допомогою яких людина "облаштовує" світ, по-третє, нігілізм є зневірою у досягнення метафізичного світу. Згідно останньої форми, нігілізм характеризується "оголенням" єдиної реальності - світу становлення, в якому нестерпно жити, адже він позбавлений оцінок.

У пункті 2.3.2. "Контроверза активного та пасивного нігілізму в контексті вимоги переоцінки усіх цінностей" аналізується креативна можливість нігілізму в філософських роздумах Ф. Ніцше як установки на самоподолання. В цьому контексті мислителем протиставляється активний та пасивний нігілізм.

За Ніцше, сильні індивіди, залишившись із знеціненим світом, створять нову систему цінностей, слабкі ж загинуть від неможливості існувати у новому світі. Тому активний нігілізм Ніцше описує як нігілізм сили, що доводить до кінця руйнування традиційних цінностей, проте виходячи не з жаги бездумного руйнування, а з усвідомлення побудови нового. Активний нігілізм прагне не до формальної заміни попередніх аксіологічних домінант, а до кардинальної зміни основи цінностей.

Пасивний же нігілізм, на відміну від активного, замикає руйнування на собі. Панування пасивного нігілізму, пророкує філософ, приведе до продовження панування нігілізму на Землі в образах "останньої" людини та людини, що прагне загибелі. Ці образи є радикальним висновком пасивно-нігілістичного світогляду, в якому людина не спроможна жити майбутнім, розчиняючись в миттєвих втіхах, пойменованих "щастям".

У третьому розділі "Макс Штірнер та Фрідріх Ніцше у спробах філософування "по той бік добра і зла" (нігілізм як подолання та ствердження ідеалів)" здійснюється порівняльний аналіз конструктивних компонент філософських поглядів М. Штірнера та Ф. Ніцше. Дані компоненти характеризується як філософія "по той бік добра і зла". Методологічним базисом тут виступають ідеї про рефлексію нігілізму як спробу самоподолання та його антиметафізичну суть, метод моделювання, компаративістський метод.

У підрозділі 3.1. "Егоїзм як основа нової системи цінностей (від утилітарного еготеїзму Єдиного до альтруїзму надлюдини)" встановлюється, що ґрунтом нової системи цінностей у М. Штірнера та Ф. Ніцше виступає егоїзм як усвідомлення людиною власних креативних потенцій. М. Штірнер вважає, що нова людина - Єдиний - має піднятися до рівня егоїзму фантомів, що не визнають нічого вищого за себе. Саме з повноти власного егоїзму Єдиний виявляє увесь спектр почуттів, в тому числі й альтруїзм та співчуття, які позбавлені характеру імперативів.

Для Ф. Ніцше егоїзм є лише етапом у трьох перетвореннях духу (верблюд - лев - дитина), зокрема, в другому, де верблюд, взявши всю вину за світ на себе, перетворюється на лева, який разом із егоїзмом відновлює й інші "злі" цінності - владолюбство та любострастя. На відміну від Штірнера, Ніцше йде далі, долаючи власне егоїзм й виходячи на рівень вищого альтруїзму, котрий криється в третьому переродженні духу - лев стає дитиною. У цьому переродженні найважливішим є те, що егоїст не замикається на собі, а наділяє власним творінням інших. Цій меті відповідають нові чесноти надлюдини - любов до дальнього, щедра доброчесність та любов до речей та привидів.

У підрозділі 3.2. "Нелінійний характер позитивних програм М. Штірнера та Ф. Ніцше" позитивні програми Штірнера та Ніцше аналізуються крізь призму їх головної риси - нелінійності, яка дозволяє здійснити екзистенційне самозаглиблення індивіда.

Так, Штірнер відкидає есенціалістську парадигму людини. Мислитель наголошує на унікальності кожного індивіда, яку неможливо виразити жодними поняттями, редукувати до "сутності" чи "природи". Тому Єдиний Штірнера є позитивне, творче "ніщо", для якого немає імен, його позитивність полягає в тому, що з нього починається самостановлення Єдиного, в "ніщо" Єдиний повертається. "Ніщо" є тією сферою, де втрачають сенс усі бінарні опозиції класичної метафізики, що ґрунтуються на християнській ідеї людини як гріховної істоти. Головні риси Єдиного - своєрідність та сила, що протистоять відповідно свободі та праву. Тому Єдиний аморальний - він керується лише силою та повнотою власного "я", відкидаючи будь-які імперативи, чітко усвідомлюючи власну конечність.

Ф. Ніцше розширює нелінійний характер нігілізму, будуючи на ньому нову онтологію. Заперечуючи "стадну" ідею щастя, мислитель проголошує нову цінність людини - amor fati, яка полягає в безмежній любові до власної долі, що позбавляє душу заздрощів та помсти. Надлюдина не бажає іншого, аніж повторення власної долі. Тому ідея amor fati пов'язується з ідеєю вічного повернення. Минуле, сучасне та майбутнє у вічному поверненні замінюються Вічністю, що повторює себе кожної миті. У вічному поверненні світ є волею до влади, що вимагає постійного самоподолання. Вилучаючи зі світу об'єктивні оцінки, ми самі впорядковуємо світ, тому він є постійною перспективою, що буде долати саму себе і повертатися до себе, воля до влади тому є волею до творчості. В антропологічному сенсі нелінійність у Ніцше розвивається в ідеї гармонійного існування аполлонічного та діонісійського начал в людині. Якщо перше начало - це начало впорядкованості та форми, то діонісійство забезпечує зв'язок людини з екзистенційною безоднею, над якою їй відкривається смисл існування.

У підрозділі 3.3. "М. Штірнер та Ф. Ніцше в пошуках нового соціального порядку" розкривається розуміння нового відношення Єдиного та надлюдини до соціуму, яке базується на принципі домінування над Іншим.

У М. Штірнера новий соціальний порядок визначається як союз егоїстів - утворення, де на першому місці стоїть збереження своєрідності кожного Єдиного. Як тільки унікальності виникає загроза, союз саморозпадається й утворюється знову. Проте такий соціальний проект Штірнера визнано непродуманим та утопічним, адже у соціумі, де рівні всі, не рівний ніхто, тому доцільним результатом подальшої інтерпретації поглядів М. Штірнера постає ієрархія, на чолі якої стоїть найсильніший Єдиний. Визнаючи утопічність союзу егоїстів, визнано, що певні риси такого союзу спостерігаються у нинішньому соціумі, зв'язки якого детермінуються процесами зростання атомізації індивідів.

Ф. Ніцше будує новий соціальний порядок на ідеї природної нерівності людей. Нове суспільство - суспільство платонівського типу, бінарна ієрархія, де основою є здорова посередність, що вилікувалась від нігілізму і виступає засобом досягнення вищих цілей, а вершиною виступає каста надлюдей, яка є метою нової культури. Будучи засобом, здорова посередність повинна приносити себе у жертву еліті та вбачати в цьому вище призначення власного життя. Зазначається, що, незважаючи на позитивні моменти соціального порядку Ф. Ніцше (еліта як носій вищої культури), в ньому присутні моменти, котрі приховують небезпеки. Це, насамперед, обожнення в такому соціумі ідеалу майбутнього, котрий виправдовує усі жертви, та постійна апеляція Ф. Ніцше до мас (відверта зневага до них мислителя примушує кожного читача творів Ф. Ніцше ідентифікувати себе з "елітою", що, в свою чергу, веде до розмивання поняття останньої).

У ВИСНОВКАХ представлено підсумкові результати дисертаційного дослідження відповідно до мети і завдань:

Проблема дослідження феномену нігілізму є більш ніж актуальною в наш час в контексті подолання ціннісного вакууму та ствердження національної ідеї. Саме проблема кризи цінностей, з одного боку, породжує інтерес до нігілізму, а з іншого, викликає передусім негативні оцінки цього феномена. Ми ж прагнули до розкриття у нігілізмові не лише негативної, деструктивної, а й креативної сторони.

Нігілізм М. Штірнера та Ф. Ніцше є метафізичним бунтом проти пануючої системи європейських цінностей, котра головною цінністю робить посередню, масову людину. Цей бунт є екзистенційною спробою самовповноваження людини через негацію усталених норм та цінностей, котрі зводять її самобутність до рівня соціальної "маски".

Феномен нігілізму представлений у М. Штірнера та Ф. Ніцше у деструктивній та конструктивній компоненті. Деструктивна компонента полягає у виявленні джерел панування існуючої системи ціннісних установок, тут нігілізм є історією знецінення цінностей. Мислителі доходять висновку, що в основі метафізичних цінностей лежить заперечення активного світу становлення. Втома від життя породжує у людини прагнення до потойбічного світу, який є вмістилищем усіх тих прагнень та запитів людини, котрі вона не в змозі реалізувати в земному житті.

Конструктивна компонента нігілізму М. Штірнера та Ф. Ніцше полягає у подоланні та ствердженні ідеалів. Вона складається з трьох основних елементів: егоїзму, нелінійного характеру побудови відношення Єдиного та надлюдини до світу та новим соціальним порядком, що ґрунтується на домінуванні їх над Іншим. Єдиний та надлюдина вже не підкорюються відчуженим ідеям, вони зруйнували поняття мети, єдності, сенсу тощо. Тому єдина реальність для них - вони самі. Егоїзм М. Штірнера та Ф. Ніцше акцентує увагу на цінності реальної людини, а не абстрактного монстра, породженого декадентом Сократом та усією наступною філософією.

Нігілізм Штірнера та Ніцше визначає нелінійний характер їх позитивних програм. Єдиний - творець і творіння одночасно, той, хто руйнує і створює себе кожної миті свого життя. Виходячи з Ніщо, Єдиний Штірнера у Ніщо і повертається. Надлюдина Ніцше благословляє становлення та ідею вічного повернення: на противагу лінійній інтерпретації світу ми повинні позбавитись від заздрощів та помсти, бажаючи прожити кожен момент свого життя так, щоб бажати його повернення знову і знову.

Вихідна характеристика Єдиного та надлюдини - сила та воля, котрі протистоять "розумності", що прагне звести усю неповторність до актів свідомості та самосвідомості. Сила та воля розуміються як симптоми підвищення життя, повернення світу у свою власність. Єдиний та надлюдина мають у собі те, що не можна виразити жодними логічними дефініціями і звести до певної субстанційності. Штірнер вживає слово "Ніщо", а Ніцше - Само (Selbst). Та суть Єдиного та надлюдини не є сталою, детермінованою будь-якими чинниками, окрім зазначених, тому Штірнер і Ніцше діють в межах негативної антропології.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Воронюк О. Л. Нігілістичний індивідуалізм Макса Штірнера / О. Л. Воронюк // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. -- № 32. -- 2007. -- С. 3--7.

Воронюк О. Л. Філософія Макса Штірнера та Фрідріха Ніцше як приклад "активного" нігілізму / О. Л. Воронюк // Вісник Черкаського університету. -- Випуск 110. -- Серія Філософія. -- Черкаси, 2007. -- С. 12--20.

Воронюк О. Л. Вища толерантність як результат подолання пасивного нігілізму (на основі аналізу філософії Фрідріха Ніцше) / О. Л. Воронюк // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. -- № 34. -- 2007. -- С. 36--39.

Воронюк О. Л. Фрідріх Ніцше: рефлексія нігілізму в контексті декадансу та кризи метафізики / О. Л. Воронюк // Мультиверсум. Філософський альманах. -- Вип. 67. -- К., 2008. -- С. 81--88.

Воронюк О. Л. Нігілізм як бунт проти Бога (на основі аналізу філософії Макса Штірнера та Фрідріха Ніцше) / О. Л. Воронюк // Практична філософія. -- 2008. -- №1. -- С. 189--192.

Феномен нігілізму: від тотальної деструкції до творення нових цінностей: матеріали доповідей та виступів міжнар. наук. конф. ["Дні науки філософського факультету -- 2007"], (Київ, 18-19 квітня 2007 р.) / М-во освіти і науки України, КНУТШ ім. Т. Шевченка. -- К.: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2007. -- Ч. ІІ. -- 148 с.

Феномен нігілізму як світоглядна основа поглядів Макса Штірнера: матеріали третьої міжнар. наук.-практ. конф. ["Наукові дослідження -- теорія та експеримент 2007"], (Полтава, 14-16 травня 2007 р.) / М-во освіти і науки України, Полтавський держ. пед. унів-т ім. В. Г. Короленка. -- Полтава: Вид-во "ІнтерГрафіка". -- Т.5. -- 158 с.

Єдиний Макса Штірнера та надлюдина Фрідріха Ніцше: нігілістичний вимір свободи творця: матеріали ХХІІ міжнар. наук.-практ. конф. ["Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості"], (Донецьк, 30 листопада 2007 р.) / М-во освіти і науки України, ДІПШІ. -- Донецьк: ІПШІ "Наука і освіта", 2007. -- 508 с.

Самоприниження як спосіб подолання відчуження "зовнішньої людини" у філософії Г. С. Сковороди: матеріали ІІ міжнар. наук.-теор. конф. ["Учення Григорія Сковороди про дух, духовність та істину: історія і сучасність"], (Суми, 3-5 грудня 2007 р.) / М-во освіти і науки України, Сумський держ. унів-т. -- Суми: Вид-во СумДУ, 2007. -- 163 с.

"Ніщо" як втілення екзистенції у проекті надлюдини Макса Штірнера: матеріали доповідей та виступів міжнар. наук. конф. ["Дні науки філософського факультету -- 2008"], (Київ, 16-17 квітня 2008 р.) / М-во освіти і науки України, КНУТШ ім. Т. Шевченка. -- К.: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2008. -- Ч. VІІІ. -- 135 с.

Нігілізм як трансгресія: матеріали виступів історико-краєзнавчої конференції ["Волинська історико-краєзнавча конференція"] (Житомир, 21-22 листопада 2008 р.) / М-во освіти і науки України, Житомирський держ. унів-т. ім. І.Франка. -- Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2009. -- 104 с.

АНОТАЦІЯ

Воронюк О. Л. Інтерпретація феномена нігілізму у філософських вченнях Макса Штірнера та Фрідріха Ніцше: компаративістський аналіз. -- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.05 - історія філософії. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2009.

У дисертації здійснено інтерпретацію феномена нігілізму у філософських вченнях Макса Штірнера та Фрідріха Ніцше. Визначено й проаналізовано екзистенційну та історичну сутність феномена нігілізму, що компенсує позитивну присутність буття негативними характеристиками людського існування.

Охарактеризовано деструктивні та конструктивні компоненти філософії М. Штірнера та Ф. Ніцше, на основі чого робиться висновок про нігілізм як феномен, що вимагає екзистенційного самозаглиблення індивіда через заперечення репресивної здатності культури. Виявлено спільні та відмінні риси філософських поглядів мислителів у обох компонентах. З'ясовано, що нігілізм М. Штірнера зупиняється на рівні індивідуального бунту проти пануючої системи цінностей та повернення світу у свою "власність", а Ф. Ніцше розвиває на основі нігілізму нову онтологію волі до влади як вічного повернення та діонісійської надлюдини, що виходить за межі егоїзму й наділяє власним творінням інших. Розкрито суть нового соціального порядку у філософії М. Штірнера та Ф. Ніцше, де основним принципом виступає принцип домінування Єдиного та надлюдини над Іншим.

Ключові слова: нігілізм, "ніщо", Єдиний, надлюдина, своєрідність, вічне повернення, воля до влади.

АННОТАЦИЯ

Воронюк А. Л. Интерпретация феномена нигилизма в философских учениях Макса Штирнера и Фридриха Ницше: компаративистский анализ. Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.05. - история философии. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2009.

В диссертационном исследовании осуществляется интерпретация феномена нигилизма в философских учениях Макса Штирнера и Фридриха Ницше путем компаративистского анализа. Указано, что нигилизм компенсирует позитивное присутствие бытия через введение категории "ничто" в проект человеческого существования. Являясь граничным вопрошанием, нигилизм обрекает человека как эксцентричное существо на постоянный поиск смыла существования.

В диссертационном исследовании выделяются конструктивная и деструктивная компоненты нигилизма М. Штирнера и Ф. Ницше. Деструктивная компонента состоит в обесценивании ценностей платоно-христианской культуры. Активный нигилизм М. Штирнера и Ф. Ницше акцентирует внимание на том, что данная культура репрессивная по своей сущности по отношению к конкретному, сильному, независимому индивиду. Именно унижение человека лежит в основе христианской морали и современных Штирнеру и Ницше общественно-политических течениях - либерализме, социализме, коммунизме, анархизме. Если Штирнер считает христианство прогрессивным явлением в сравнении с язычеством (человек победил земные связи - семейные, родовые, государственные и. т.д.), то для Ницше христианство вместе с сократизмом есть победа нигилистического отрицания активного мира становления над миром античного трагического мировоззрения. Будучи абсолютными, ценности христианства несли в себе гибель; пытаясь обосновать сами себя, они пришли к самоотрицанию и гибели. Так наступает эпоха нигилизма, которая разрушает иллюзии смысла, единства тождественности бытия. Человек оказывается в мире, лишенном ценности. Из этой ситуации есть два выхода: разрушить остатки ценностей ради построения новой системы (активный нигилизм), либо впасть в тотальное отрицание мира (пассивный нигилизм). Штирнер и Ницше выбирают первую установку.

Конструктивная компонента нигилизма М. Штирнера и Ф. Ницше основывается на реабилитации эгоизма. Основой всех поступков Единственный Штирнера и сверхчеловек Ницше признают собственное "я". Если Штирнер останавливается на этом, то Ницше развивает на этой основе альтруистические ценности любви к дальнему, дарящей добродетели, любви к вещам и призракам.

Нигилизм Штирнера и Ницше определяет нелинейный характер их позитивных программ. Единственный есть творение и творец одновременно, тот, кто постоянно создает себя. Его "сущность" -- "ничто" как творческая пустота, с которой Единственный выходит и в которую возвращается. В этом контексте Штирнером отрицается любая природа человека и цели его существования. У Ницше нелинейность в первую очередь проявляется в идее вечного возвращения становления как воли к власти. Вечное возвращение служит императивом, который уничтожает чувство мести и зависти.

На основе новых ценностей Штирнер и Ницше строят новый социальный порядок, который основывается на доминировании над Другим. Но если для Штирнера идеалом служит анархический союз эгоистов, то Ницше обосновывает иерархический строй нового общества, на вершине которого находится каста сверхлюдей.

Ключевые слова: нигилизм, "ничто", Единственный, сверхчеловек, своеобразие, вечное возвращение, воля к власти.

ANNOTATION

Voronyuk O. L. The interpretation of nihilism phenomenon in Max Stirner and Friedrich Nietzsche's philosophical doctrines: comparative analysis. Manuscript.

Dissertation on the receipt of scientific degree of candidate of philosophical sciences after speciality 09.00.05. - the history of philosophy. - Taras Shevchenko Kyiv National University. - Kyiv, 2009.

In the dissertation there's accomplished the interpretation of nihilism phenomenon in Max Stirner and Friedrich Nietzsche's philosophical doctrines. Defined and analyzed the existentional and historical essence of nihilism phenomenon, which indemnifies positive presence of being by human's existence negative characteristics.

There's characterized destructive and constructive components of M. Stirner and F. Nietzsche's philosophy, on the basis of what drawn a conclusion about nihilism as phenomenon, which demands individual's existentional self-deep over refusing of repressive ability of culture. There's found out common and different features of thinkers' philosophical opinions in both components. M. Stirner's nihilism stops at the level of individual rebel against rules value system and returning of the world into its own "property", and F. Nietzsche develops the new ontology of will to power as eternal returning, and dionistic overman, who goes out of egoism boundaries and gives its own creations to the others. Essence of new social order is exposed in M. Stirner and F. Nietzsche's philosophy, where the main principle is predominating The Ego and overman over the Other.

Keywords: nihilism, "nothing", The Ego, overman, originality, will to power, eternal returning.

Размещено на Allbest.ru

...