Молодь як об'єкт і суб'єкт суспільних відносин в сучасній Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

"КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ"

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії

МОЛОДЬ ЯК ОБ'ЄКТ І СУБ'ЄКТ СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ

ОЛЕНИЧ Сергій Романович

Київ - 2009

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. У рамках кожного суспільства, незалежно від його соціально-економічного та культурного потенціалу, науковцями повинні досліджуватись проблеми соціального становлення молоді, оскільки саме у їх вирішенні закладено перспективи збереження та передачі культурно-історичного досвіду майбутнім поколінням, відтак, стабільності соціальної системи в цілому.

Дослідження проблем сутності молоді, її становлення як суб'єкта суспільних відносин, особливостей соціалізації, розвитку молодіжного руху має велике як теоретичне, так і прикладне значення. Багато в чому це пов'язано з підвищенням ролі молоді у становленні сучасного інформаційного суспільства, з прискоренням і глобалізацією економічних та соціальних процесів, подальшими трансформаційними перетвореннями в Україні. Здатність молоді до швидкоплинної адаптації висуває нові вимоги до розуміння її ролі в суспільстві та створення умов для саморозвитку і самореалізації молодого покоління з метою повноцінного включення його в усі суспільні процеси.

Проблеми становлення молоді в системі суспільних відносин сьогодні, як ніколи, зумовлені викликом сучасності, адже Україна є достатньо динамічним, неструктурованим суспільством перехідного періоду, в якому молоді люди (як і представники інших соціальних груп) отримали найважливіше право - право вибору власного життєвого шляху. Цей вибір тепер став ще складнішим і непрогнозованішим, адже у суспільства з'явилося багато проблем зовнішнього і внутрішнього характеру, які раніше не існували: глобалізаційні процеси сучасності, величезні масштаби міграції населення, високий рівень девіації серед молоді тощо.

На сьогодні українська гуманітарна наука нагромадила велику кількість наукових досліджень з молодіжної проблематики у різних сферах життєдіяльності суспільства. Побудова розвиненого громадянського суспільства великою мірою залежить від того, наскільки молодь зможе стати не тільки активним суб'єктом суспільних відносин, а й суб'єктом власного розвитку. Розвиток суб'єктності молодого покоління, створення умов для його участі в діяльності соціальних інститутів, становлення патріотичного і соціально зорієнтованого громадянина є одними серед найактуальніших потреб сучасної України.

Однак ще не з'ясованими залишаються численні об'єктивні і суб'єктивні фактори, під дією яких проходить процес становлення молоді, набираючи часом стихійного, невизначеного характеру. Відтак залишаються поза увагою дослідників визначення глибинних чинників, які зумовлюють проблеми в молодіжному середовищі, надаючи багатьом дослідженням описового забарвлення. Незважаючи на велику кількість наукових досліджень з проблем становлення молоді, досі відсутня праця, у якій би комплексно, із застосуванням категоріального апарату філософської науки аналізувалися об'єктивні і суб'єктивні виміри становлення молоді в системі суспільних відносин через основні аспекти процесу соціалізації з урахуванням міждисциплінарного характеру об'єкта дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації є складовою наукових досліджень кафедри філософії Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, а саме: науково-дослідницької теми "Діалектика духовних процесів: філософсько-культурологічний аспект" (затверджена вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, протокол № 7 від 25 січня 2006 року), і кафедри правознавства, соціології та політології Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка - "Вища освіта у формуванні громадянської ідентичності особистості: правовий та соціально-політичний аспекти" (затверджена вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, протокол № 2 від 21 лютого 2008 року), що передбачають дослідження й з'ясування проблем становлення молоді як об'єкта і суб'єкта суспільних відносин в сучасній Україні в умовах становлення громадянського суспільства.

Мета і завдання дисертаційної роботи. Мета дослідження: соціально-філософський аналіз процесу соціалізації сучасної молоді в рамках існуючих наукових концепцій, встановлення його змісту та основних інститутів, визначення об'єктивних і суб'єктивних чинників становлення молоді в системі суспільних відносин сучасної України.

Реалізація даної мети зумовлює постановку і розв'язання таких взаємопов'язаних завдань:

· здійснити аналіз існуючих досліджень проблем молоді в системі соціогуманітарних наук;

· дослідити соціально-філософське розуміння об'єктивного і суб'єктивного у системі суспільних відносин;

· з'ясувати основні чинники становлення молоді у системі суспільних відносин;

· розкрити значення цінностей у процесі становлення молоді;

· визначити місце і роль соціальних інститутів сучасного українського суспільства у становленні молоді;

· проаналізувати особливості становлення молодіжного руху України як невід'ємної складової суспільних відносин;

· з'ясувати сутність, специфіку та здійснити класифікацію молодіжного руху в сучасній Україні;

· визначити роль неформальних молодіжних ініціатив як форм прояву суб'єктності молодого покоління.

Об'єктом дисертаційного дослідження є процес становлення молоді в системі суспільних відносин сучасної України.

Предметом дослідження є об'єктивні та суб'єктивні чинники становлення молоді.

Методи дослідження. Теоретико-методологічну основу дослідження становить комплекс, передусім, класичних загальнонаукових методологічних підходів, що застосовуються для аналізу проблем становлення молоді, філософські і соціологічні праці, присвячені проблемі людини, становленню її як особистості, у яких розглядаються питання про сутність людської суб'єктивності. Єдність соціально-філософського та соціологічного підходів дає змогу розкрити процес соціалізації молоді в системі суспільних відносин сучасної України, визначити вплив на нього чинників як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру в житті суспільства, що трансформується.

Для виявлення співвідношення об'єктивного й суб'єктивного у становленні молоді, аналізу детермінант суспільних трансформацій, з'ясування місця і ролі молоді у соціальній структурі суспільства та в системі суспільних відносин у дослідженні використані діалектичний, системний, порівняльний та описовий методи пізнання, їхній міждисциплінарний синтез.

Окремо відзначимо історичний метод, завдяки використанню якого розкривається становлення молодіжного руху України як невід'ємної складової суспільних відносин, з'ясовується його значення для становлення молоді.

Оскільки підходи до вивчення особистості, її поведінки, активності морально-етичних якостей у соціальній філософії відзначаються концептуальною різноманітністю, доцільно зауважити, що у дисертації теоретичні узагальнення проводяться переважно з позицій структурно-функціонального і системного підходів, тобто через окреслення можливостей здійснення соціалізації, активізації молоді, включення її у соціально-економічне, політичне життя суспільства та усвідомлення залежності від явних структурних характеристик суспільства й особистості.

У дисертації використані загальнонаукові принципи історизму, системності та світоглядного плюралізму у вивченні й узагальненні джерельної бази дослідження.

Наукова новизна отриманих результатів. У рамках проведеного дослідження обґрунтовано такі положення, що розкривають логіку та базову концепцію дисертаційного дослідження й виносяться на захист:

- уперше встановлено, що підняття вікових меж молодості із 28 років до 35 років, попри свій позитив, має і негативне забарвлення, що виявляється у посиленні патронажу над молоддю з боку суспільства і держави, ускладнює процеси становлення суб'єктності молоді;

- уточнено історію становлення та доповнено періодизацію молодіжного руху України, виявлено особливості його етапів;

- визначено, що недостатня активність молоді у виробленні особистісних поведінкових стратегій породжує соціальну пасивність, орієнтацію не на власні сили, а на допомогу батьків, держави, вимоги соціального захисту, що ускладнює процес становлення суб'єктності молоді;

- виявлено невідповідність між рівнем організації системи суспільних відносин сучасної України та окресленими завданнями розвитку суб'єктності молодого покоління;

- обґрунтовані та набули подальшого розвитку твердження, що:

– на процес становлення молоді впливають такі основні об'єктивні чинники: світові глобальні політико-економічні і соціокультурні тенденції та внутрішні суспільні трансформаційні процеси. Їх, у свою чергу, можна розділити на зовнішні об'єктивні чинники (глобалізація світових суспільних процесів та основ життєдіяльності людей, перетворення існуючих підвалин традиційних соціальних і культурних основ існування різних суспільств, вплив геополітичних процесів на українське суспільство) та внутрішні об'єктивні чинники (подальша зміна соціальної структури суспільства, трансформаційні процеси в економіці, трансформація політичної системи, проблеми формування правової держави і громадянського суспільства). Ці об'єктивні чинники детермінують функціонування соціальних інститутів, впливаючи на формування суб'єктності молодого покоління;

– інститути соціалізації молоді повинні відповідати на основні виклики сучасності і поряд з інноваційною функцією посилювати інтеграцію традиційних чинників виховання у молодіжне середовище;

- доведено, що самореалізація молоді, її суб'єктність найповніше відбуваються у межах молодіжного руху як формального характеру, так і неформальної молодіжної ініціативи.

Практична цінність роботи. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані в подальшій розробці соціально-філософських проблем, що стосуються об'єктивних та суб'єктивних чинників становлення молоді, основних аспектів соціалізації молоді в системі суспільних відносин, а також при викладанні відповідних тем у курсах соціальної філософії, соціології, людини і світу, вікової і педагогічної психології. Окремі положення дослідження можна врахувати при створенні програм, методичних посібників, підручників з фаху. Матеріали дисертації можуть бути використані і в організації соціальної та виховної роботи в молодіжному середовищі та враховані при розробці стратегій державної молодіжної політики як регіонального, так і загальнодержавного рівнів.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним науковим дослідженням, яке виконано на кафедрі філософії Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Висновки і положення наукової новизни одержані автором особисто.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дослідження викладено у публікаціях автора, виступах і доповідях на науково-практичних конференціях та семінарах, а саме: Міжнародній науковій конференції "Філософія гуманітарного знання: соціокультурні виміри" (Чернівці, 2007); V Міжнародній науково-практичній конференції "Молодіжна політика: проблеми та перспективи" (Дрогобич, 2008); Всеукраїнській науковій конференції студентів-філософів та молодих науковців "Діалектика духовних процесів - 7" (Дрогобич, 2008); Міжнародній конференції "Молодь пограниччя: шляхи співпраці" (Перемишль, 2008); Міжнародному науковому семінарі "Актуальні проблеми європейської інтеграції і глобалізації" (Москва, 2008); Міжнародній науково-практичній конференції "Актуальні проблеми сучасної науки" (Москва, 2008); Всеукраїнській науковій конференції студентів-філософів та молодих науковців "Діалектика духовних процесів - 8" (Дрогобич, 2009); VІ Міжнародній науково-практичній конференції "Молодіжна політика: проблеми та перспективи" (Дрогобич, 2009), а також на звітних наукових конференціях викладачів Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка.

Публікації. Основні положення дисертації викладені у десяти наукових працях, п'ять з яких - у фахових виданнях з філософії.

Структура дисертаційної роботи обумовлена обраною темою, визначеними завданнями і логікою дослідження, складається зі вступу, трьох розділів, які містять 8 підрозділів, висновків та списку джерел (226 позицій).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

молодь суспільний міждисциплінарний

У "Вступі" обґрунтовується актуальність теми дослідження, формуються мета та завдання роботи, об'єкт та предмет, дається характеристика ступеня наукової розробки проблеми, визначаються теоретико-методологічна основа і новизна дисертації, її теоретичне і практичне значення, вказується особистий внесок автора у дослідження проблематики, наводяться дані про публікації та апробацію отриманих результатів.

У першому розділі - "Теоретико-методологічні засади дослідження молоді як об'єкта і суб'єкта суспільних відносин" - наводиться аналіз основних наукових рефлексій з молодіжної проблематики в системі соціогуманітарних наук. Розглядаються теоретичні аспекти становлення особистості крізь призму соціально-філософських та соціологічних концепцій у системі суспільних відносин, дається визначення категорій "молодь", "становлення молоді", "об'єкт і суб'єкт суспільних відносин", визначаються вікові та соціальні характеристики і рамки молодості. У підрозділі 1.1. - "Молодь як предмет і об'єкт наукової рефлексії в системі соціогуманітарних наук" - здійснюється системний аналіз досліджень проблем становлення молоді у царині гуманітарного знання на основі праць закордонних та вітчизняних науковців радянського періоду і сучасності. З'ясовується, що вони мають міждисциплінарний характер і розглядаються у межах філософського знання (соціальної філософії, філософської антропології, культурології та аксіології), соціологічного, історичного, психологічного, педагогічного тощо, до них звертаються політологія та юриспруденція.

У радянському суспільствознавстві ідею суб'єктності молоді вперше чітко сформулював І. Кон. Також це питання аналізується у працях Б. Ананьєва, Б. Поршнєва, М. Руткевича та ін.

На пострадянському просторі в умовах перебудови методологічної парадигми простежується особливе зацікавлення проблематикою становлення молоді. Певна увага приділяється проблемі ідентичності людини в трансформаційному суспільстві (М. Заковоротна, Н. Паніна, О. Попова, Є. Рогачева, Ю. Титаренко, Є. Трубіна). Соціалізація як соціально-філософська проблема, її структурно-компонентний аналіз подані у дослідженнях Є. Антюхової, І. Кального, Д. Мандшира, К. Пігрова, Ю. Плюсніна, А. Ручки, О. Шоркіна. Філософсько-методологічні засади проблем філософії освіти перебувають у центрі уваги науковців і педагогів Г. Аляєва, В. Андрущенка, І. Беха, І. Бичка, Б. Гершунського, Л. Губерського, І. Добронравової, В. Кременя, Н. Лавриченко, М. Михальченка, В. Скотного, Н. Скотної та ін.

Окремо доцільно зазначити, що низка європейських та російських дослідників (К. Господінов, Ф. Малєр, В. Міляновський, Л. Розенмайєр; С. Бразевич, І. Василевич, І. Ільїнський, В. Павловський) говорять про окрему науку про молодь - ювенологію, підкреслюючи специфіку молоді та її диференціацію за соціальними ознаками. У науковому розумінні ювенологія - це міждисциплінарна наука, пов'язана з вивченням молоді як соціально-демографічної групи, що поєднує філософський, соціологічний, психологічний, політологічний, культурологічний, фізіологічний й інші підходи.

Що ж стосується самого поняття "молодь", то воно досить різнопланово трактується у багатьох галузях науки - філософії, соціології, політології, педагогіці, психології тощо. У потрібному для нас розумінні ми користуватимемось узагальненим варіантом, який визначає молодь у цілому як окрему соціально-демографічну групу, яка вирізняється за сукупністю вікових характеристик, особливостей соціального становища та зумовлених соціально-психологічних якостей, що визначаються суспільним устроєм, культурою, закономірностями соціалізації, вихованням в умовах певного суспільства.

Незважаючи на різні точки зору, провідні зарубіжні дослідники вважають, що сучасні вікові межі поняття "молодь" лежать в інтервалі від 13 - 14 до 29 - 30 років. Ми вважаємо, що підняття вікових меж молодості із 28 до 35 років, попри свій позитив, має і негативне забарвлення, яке проявляється у посиленні патронажу над молоддю з боку суспільства і держави, ускладнює процеси становлення суб'єктності молоді.

Питання про вікові межі "молодості" - це не просто предмет теоретичних суперечок. Верхня вікова межа, попри всю її умовність, повинна передбачати той вік, у якому молода людина стає економічно незалежною, спроможною створювати матеріальні і духовні цінності, продовжувати рід, а, виходячи з реалій українського законодавства, вищеперелічені нами особливості тривають до 35 - річного віку.

У дисертації молодь розглядається як окрема соцільно-демографічна група, яка є невід'ємною частиною суспільства та суспільних відносин. При цьому молодь - утворення конкретно історичне, уявлення про яке складається залежно від рівня розвитку соціальних інститутів, культури і традицій конкретного суспільства, кожної країни і світу в цілому.

Щодо розуміння специфічної соціальної ролі молоді в системі суспільних відносин, то вона, на нашу думку, проявляється у її соціально-інноваційній (в найширшому смислі цього поняття) діяльності та особливій суспільно необхідній функції (ювенізації суспільства) (Л. Сокурянська), що дає змогу говорити про молодь не лише як про демографічну, але й як про соціальну групу, при цьому головним ресурсом її соціально-інноваційної діяльності й водночас групоутворюючим фактором є специфічний вид "культурного капіталу" (П. Бурдьє), яким володіє молодь і завдяки якому вона, в кінцевому результаті, відрізняється від інших соціальних груп. Тому й необхідно визначити місце молоді, яке вона посідає в соціальній структурі сучасного українського суспільства та з'ясувати особливості її соціального становлення і розвитку.

Конкретизуючи соціально-філософський аспект дослідження становлення молоді, підкреслимо, що "соціальне становлення молоді" розуміється в даному випадку як діалектичний процес, що передбачає взаємозумовлення об'єктивних і суб'єктивних чинників у системі суспільних відносин.

Ситуація в сучасній Україні вимагає глибинного осмислення процесу становлення молодого покоління, з'ясування основних факторів та чинників соціалізації молоді. Кризові явища в різних сферах життя і в суспільстві загалом повинні активізувати вивчення цієї проблеми, оскільки ставлять під загрозу відтворення як уже існуючих суспільних структур, так і окремо взятих індивідів й особистостей.

У підрозділі 1.2. - "Особистість і суспільство. Соціально-філософське розуміння об'єктивного і суб'єктивного в системі суспільних відносин" -розглядаються основні соціально-філософські погляди на процес становлення особистості в системі суспільних відносин, з'ясовується сутність та зміст становлення молоді як об'єкта і суб'єкта суспільних відносин.

Структура особистості та процес її становлення не можуть бути задовільно визначені ні з боку самої особистості, ні з боку суспільства, а тільки з погляду того, що їх пов'язує і має для них однакове значення, - системи суспільних відносин, місця в ній об'єктивних та суб'єктивних чинників людського.

Суб'єктивність є тією стороною внутрішнього змісту суспільної людини, яка за своєю організацією протилежна способу організації речі, а отже, конституює її діяльність як суб'єкта (І. Ватін). Об'єктивні та суб'єктивні чинники становлення особистості не є чужими та байдужими одне до одного. Об'єктивне і суб'єктивне містять одне одного як протилежності не просто поза собою, але саме в собі. Така постановка проблеми, за Ґ. Геґелем, дає зрозуміти, що проблема суб'єктивності неможлива без розкриття об'єктивних основ.

Людина, будучи творцем, суб'єктом суспільних відносин, потрапляє у ситуацію певної залежності від типу та форм даної суспільної організації, яка, безперечно, має вплив на неї. Однак особистість здатна "підніматися" над наявними умовами суспільного буття. Саме це і є передумовою її соціально-інноваційної діяльності. На боці особистості в процесі соціалізації відбувається перехід зовнішнього у внутрішнє. Тому у нашому дослідженні ми розуміємо особистість як суспільний індивід, якому притаманні суспільно значущі якості, що утворюють стійку систему. Причому ці суспільно значущі якості конституюються відповідно не до наявних емпіричних умов існування, а до загальнородового в людині.

Соціальний механізм становлення особистості, зокрема молоді, є процесом її структуризації у системі суспільних відносин, у які вона вступає задля реалізації своїх потреб, інтересів та ідеалів, а в кінцевому рахунку для відтворення людського. Соціальні інститути, що уможливлюють той чи інший тип суспільної діяльності, також детермінують становлення молоді. Однак остання, в совою чергу, чинить на них зворотній вплив. Проте соціальний механізм формування особистості тому і є саме механізмом, і саме соціальним, що припускає не пряму її взаємодію із суспільством, а за допомогою багатьох "посередників" - структурних компонентів суспільства.

У другому розділі - "Особливості становлення молоді в системі суспільних відносин" - аналізуються основні чинники і механізми становлення молоді як об'єкта і суб'єкта суспільних відносин у сучасній Україні. У першому підрозділ 2.1. - "Основні чинники становлення молоді в системі суспільних відносин" - становлення молоді розглядається через категорії процесу соціалізації особистості.

Соціалізація є багатогранним і багатофакторним процесом набуття індивідом людських властивостей і якостей, спрямованість яких визначається конкретною соціальною ситуацією. Суб'єкт-об'єктна єдність особистості виявляється водночас у засвоєнні і відтворенні нею соціальних цінностей і норм та визначає феноменальність її сутнісних характеристик.

Соціалізація індивіда є процесом включення його до сфери суспільних відносин не тільки як об'єкта цих відносин. Основною метою соціалізації, на нашу думку, є формування соціально активної особистості, розвиток суб'єктності молоді, дії якої узгоджуються і регулюються з соціальними нормами та суспільними інтересами.

Формування молоді в сучасній Україні відбувається в умовах одночасної дії різного роду чинників довготривалої та короткотривалої дії, які традиційно можна розділити на дві основні групи: об'єктивні і суб'єктивні. У першій з них можна виділити об'єктивні чинники "зовнішнього" і "внутрішнього" характерів.

До об'єктивних чинників зовнішнього характеру належать: глобалізація світових суспільних процесів та основ життєдіяльності людей, перетворення існуючих підвалин традиційних соціальних і культурних основ існування різних суспільств, вплив геополітичних процесів на українське суспільство.

До об'єктивних чинників внутрішнього характеру формування особистості можна віднести такі характерні перехідному українському суспільству чинники: подальша зміна соціальної структури суспільства, трансформаційні процеси в економіці, трансформація політичної системи, проблеми формування правової держави і громадянського суспільства.

Безумовно, виконаний нами аналіз об'єктивних чинників формування молодої особистості в українському суспільстві не є вичерпним. Дія цих чинників нероздільно пов'язана з силою і ступенем прояву суб'єктивних чинників.

Головні суб'єктивні чинники, які визначають формування сучасної української молоді, вкорінено передовсім у свідомості молодої людини, в складному світі самовизначення, сфері ідентичності та ціннісних орієнтацій.

Вважаємо, що "суб'єктивна серцевина" складає основу усього об'єктивного, додаючи останньому змістовної визначеності і соціокультурної (зокрема, національної) конкретності і життєвості.

У другому підрозділі 2.2. - "Значення цінностей у процесі становлення молоді" - на основі соціально-філософських та соціологічних поглядів у царині аксіології обґрунтовується, що становлення особистості - це процес залучення індивіда до існуючих у суспільстві цінностей, норм та правил поведінки.

Дослідженню молоді у розрізі аксіологічних проблем та специфіки цінностей в різних галузях знання (політичній, економічній, правовій, екологічній, естетичній, релігійній) присвячено роботи К. Абульханової-Славської, Л. Ази, О. Бабкіної, В. Бакірова, М. Головатого, Є. Головахи, В. Огнев'юка, С. Римаренка, Л. Сокурянської, В. Табачковського та ін.

Лише сприйнявши наявні в соціумі цінності, індивід стає особистістю, здатною не тільки адаптуватися в суспільстві, але й творчо, крізь призму сформованої ціннісної системи долучатися до суспільного творення, надаючи останньому власного, неповторного, суб'єктивного забарвлення.

Ціннісні орієнтації перебувають у взаємозв'язку із життєвими цілями молоді, способом її життя, інтересами, потребами, психологічними установками, які формують світогляд людини, її моральні, політичні, естетичні переконання і смаки та визначають поведінку.

Самовизначення молоді загострюється у періоди переоцінки цінностей, в умовах трансформаційних процесів, коли система цінностей, що склалася, з якоїсь причини стає не актуальною і не відповідає викликам часу. Зміни суспільних відносин впливають на систему цінностей молоді, окремі цінності руйнуються, а інші зазнають істотних змін, набувають нових значень, з'являються нові цінності та їхні нові ролі. Це безпосередньо впливає на вибір молодою людиною способу життя.

Будучи соціально-демографічною групою "перехідного" типу, молодь володіє значним соціотрансформаційним потенціалом, що передовсім пов'язано з динамічністю ціннісної свідомості молодого покоління, його рефлексивної складової. Усе це стимулює творчу активність молоді щодо формування цінностей і ціннісних орієнтацій, актуалізуючи її суб'єктні якості.

Отже, сьогодні на перший план постає створення умов для формування у сучасної української молоді високодуховних, гуманістичних цінностей та ідеалів, які мають на меті розвиток громадянських та демократичних дій молодого покоління, здійснюючи формування світоглядних засад, спрямованих на об'єднання й консолідацію Української держави, побудову громадянського суспільства.

Підрозділ 2.3. - "Місце і роль соціальних інститутів сучасного українського суспільства в процесі становлення молоді" - присвячений аналізу соціалізаційного значення соціальних інститутів для становлення молоді.

Становлення молоді в системі суспільних відносин є складним і суперечливим процесом, що містить взаємозв'язані між собою фактори, соціальні інститути. Кожний з них характеризується специфічними рисами і особливостями. Проте всі вони нерозривно пов'язані один з одним і утворюють єдине ціле - систему суспільних відносин.

Соціалізація людини як процес передачі, засвоєння та відтворення цінностей здійснюється за допомогою соціальних інститутів, найважливішими з яких є сім'я, освіта, релігія, політичні та громадські інститути, етнос тощо.

Первинний і найважливіший інститут соціалізації - сім'я. Як структурна соціальна одиниця, сім'я віддзеркалює загальний стан суспільства, суперечності й наслідки процесів, що відбуваються у ньому. Зміна чи втрата усталених соціальних цінностей має значний вплив на сімейні ціннісні орієнтації, зумовлює кризові явища у функціонуванні сім'ї, зокрема у її виховній функції. Необхідно, щоб стратегічна мета суспільства і держави передовсім здійснювалася у напрямі розвитку сім'ї, її матеріальних, духовних, культурних основ, і, виходячи з цього, розроблялися відповідні економічні, політичні, соціальні концепції та програми.

Одним із основних інститутів соціалізації особистості є система освіти. Перехідне суспільство, на відміну від стабільного, не в змозі ставити реальні й адекватні завдання перед системою освіти. Щоб соціалізація здійснювалася без значних втрат для особистості, освіта повинна закласти в неї механізми адаптації, життєтворчості, рефлексії, виживання, збереження власної індивідуальності. Вона повинна передовсім орієнтуватися на виховання повноцінної особистості, закласти в людину механізм культурної ідентифікації, сприйняття існуючих в суспільстві ціннісних установок та норм.

Окрім освіти, виховну морально-етичну функцію та функцію духовного розвитку також виконує й інший соціальний інститут - релігія. Релігія як реальний фактор впливу на громадянську свідомість, особливо молоді, може ефективно втілювати у життя педагогіку толерантності, якщо будуватиме систему виховання на загальнолюдських цінностях, що сприятиме суспільній толерантності, взаємній повазі, співжитті й співпраці різних релігій, гармонійнішому розвитку українського багатоконфесійного суспільства, здатного позитивно впливати на політичний клімат держави.

Розглядаючи мас-медіа як особливий чинник впливу на формування способу життя молоді, треба зазначити, що ЗМІ створюють своєрідний інформаційний світ, у якому молода людина виробляє певний світогляд щодо способу життя, стилю життя, типів поведінки тощо. У сучасному світі засоби масової комунікації: преса, радіо, телебачення, кіно, комп'ютерні мережі - виконують завдання трансляції норм панівної культури в людську свідомість, формуючи певний медіа-простір.

У механізмі соціалізації людини особливе місце займає етнічна ідентичність, оскільки саме через неї до людини приходить усвідомлення коріння, людина відчуває себе ланкою в ланцюзі поколінь, самоідентифікуючи себе в групі людей як етнічну спільноту. В процесі етнічної соціалізації української молоді поряд з національними мовами певних етносів потрібно зміцнювати позиції української мови, яка має стати основним чинником етнічної ідентифікації українців. На нашу думку, необхідно не тільки знати, але й враховувати ціннісні орієнтації, життєві традиції усіх етнічних груп, щоб запобігти можливому конфлікту цінностей у процесі трансформації українського суспільства.

Велику роль у соціалізації молодої людини відіграє її громадська, політична позиція та активність, яка виявляється через залучення до діяльності громадських і політичних інститутів. Одним із потенційно найбільш активних видів громадських рухів є молодіжний. Громадські та соціально-політичні рухи молоді є осередком формування локальних молодіжних культур та способів життя, що пізніше, зазнавши певних модифікацій, поширюють свій вплив на культуру та спосіб життя суспільства загалом.

Соціалізація як процес охоплює усі етапи життя людини, однак період молодості є найбільш актуальним, адже закладаються основи для визначення подальшого місця і ролі молоді в системі суспільних відносин; від цього фундаменту найбільше залежить вибір життєвих стратегій особистості, від позиції конформізму та "соціального паразитизму" до проявів суб'єктності, життєтворчості та максимальної самореалізації.

У третьому розділі - "Сучасний молодіжний рух України як форма прояву суб'єктності молоді в системі суспільних відносин" - зазначається, що саме молодіжний рух є одним із потенційно найбільш активних видів громадських рухів, в рамках якого відбувається самореалізація молоді. Підрозділ 3.1. - "Становлення молодіжного руху України як невід'ємної складової суспільних відносин" - розкриває ґенезу та ретроспективне значення молодіжного руху України у процесі становлення сучасної молоді.

Молодіжний рух як форма вияву соціальної активності молоді виступає механізмом її взаємодії із суспільством, завдяки якому молода людина проходить соціалізацію, здобуває необхідний досвід і самореалізується. Поняття "молодіжний рух" використовується у дослідженнях проблем молоді більшістю із сучасних дослідників молодіжних проблем і найвдаліше відображає саме суб'єктні характеристики молоді через її участь у молодіжному русі.

Дослідженню проблем молодіжного руху та неформальної молодіжної ініціативи присвячені праці, В. Бебика, М. Головатого, В. Головенька, Т. Голубицької, О. Голубицького, О. Корнієвського, В. Куліка, Є. Омельченко, Н. Побєди, В. Цибульника, Т. Щепанської, В. Якушика, О. Яременка.

Організований молодіжний рух України - це багатогранне явище, яке має історичну спадщину і своїм корінням сягає ХVІІІ ст. Упродовж віків молодіжний рух України розвивався і набув інституалізованих форм, має свої традиції, які можуть використовуватися з метою виховання майбутнього покоління в дусі патріотичних ідей.

Сучасний організований молодіжний рух виник у період трансформації політичної системи від тоталітаризму до плюралістичної демократії, його бурхливий розвиток обумовлювався тими соціально-економічними негараздами, що їх переживало українське суспільство. Сучасний молодіжний рух України перебуває у процесі становлення та розвитку, набуває нових форм та наповнюється новим змістом. Молодіжний рух в Україні переживає нині нову фазу розвитку. Після політичних подій 2004 року можна говорити про початок нового етапу в періодизації сучасного організованого молодіжного руху в Україні, який характеризується підвищенням рівня політичної культури молоді, початком її виходу на арену "великої політики", високим рівнем заполітизованості.

Однією із основних проблем сучасного молодіжного руху України є залежність від політичної системи, яка здійснює тиск на нього. У такий спосіб молодь не є повноцінним суб'єктом молодіжної політики, яка задекларована партіями у їхніх статутах та положеннях, а стає об'єктом для політичної маніпуляції та передвиборчої боротьби. Також слід зазначити, що серед великої кількості молодіжних громадських організацій різних рівнів чимала частина існує фіктивно, складаючись із кількох осіб, частина не має чіткого бачення завдань і конкретно окреслених принципових позицій у стосунках із зовнішнім світом (молодіжними громадами, державним сектором, політично-партійною сферою). Усе це ускладнює процес залучення молоді до діяльності молодіжних організацій, позбавляючи його підтримки й розуміння з боку самої молоді, створює перешкоди для розвитку суб'єктності молодого покоління в системі організованого молодіжного руху в сучасній Україні.

Сучасний стан молодіжного руху характеризується складним становленням молоді та нагальною потребою в її самореалізації, адже він тісно пов'язаний зі становленням громадянського суспільства в Україні та розвитком основних суспільних інститутів. Ретроспективне значення руху полягає в інтеграції історично притаманних національних, регіональних особливостей у молодіжне середовище, в створенні умов для трансляції культурних цінностей і традицій.

У підрозділі 3.2. - "Сутність, специфіка та класифікація молодіжного руху в сучасній Україні" - з'ясовується, що молодіжні рухи організовують молодь для розв'язання не лише політичних, а й соціальних, екологічних, культурно-освітніх, релігійних проблем.

Молодь ніколи не була, не є і не може бути однорідною. Вона різниться за рівнем освіти, професійною підготовкою, ціннісними орієнтаціями, соціальною активністю, ступенем участі в політичних та інших суспільних процесах.

Молодіжні громадські організації як соціальний інститут мають обов'язкові ознаки: історичність, об'єктивність, наявність трьох атрибутів (легітимність, легальність, організаційна інфраструктура), деперсоналізація, здатність до збереження і саморепродукування, гнучкість і мінливість, функції соціального контролю, взаємозв'язок із суспільством.

Намагаючись класифікувати молодіжні організації, головним критерієм вважаємо не ідейно-політичне забарвлення, а характер діяльності організації. Існує багато різноманітних класифікацій молодіжних громадських організацій, побудованих на основі різних критеріїв. Загальноприйнятою серед них є класифікація молодіжних організацій на основі статутних завдань їхньої діяльності, отже, вони поділяються на політичні, соціально зорієнтовані, професійно спрямовані, виховні, релігійні, пацифістські, спортивні, мистецькі, екологічні тощо.

Молодіжні громадські організації входять до поля культурно-виховних, соціальних і політичних соціальних інститутів. Як соціальний інститут, вони належать до інших більш загальних соціальних інститутів. Молодіжні громадські організації не є чимось абсолютно сталим і незмінним, оскільки зміни у соціальній практиці можуть спричиняти модифікацію наявних соціальних інститутів чи виникнення нових.

Підрозділ 3.3. - "Неформальні молодіжні ініціативи як форми прояву суб'єктності молодого покоління" - присвячений з'ясуванню неформальної молодіжної ініціативи сучасної української молоді, включеної до системи суспільних відносин.

В Україні наявна масова організована соціально-політична активність молоді у вигляді, з одного боку, громадських організацій, творчих спілок та інших об'єднань, а з іншого - неформальної самоорганізованої молодіжної ініціативи або молодіжних субкультур.

Серед праць зарубіжних дослідників теоретичний та практичний інтерес у дослідженні проблем молоді мають роботи Е. Дюркгейма, Е. Еріксона, К. Мангейма, А. Маслоу, Ж. Менделя, М. Мід, Т. Парсонса, М. Пейна, П. Сорокіна, Н. Смелзера, В. Тернера, М. Тітлейя та ін., у яких аналізується діяльність молодіжних неформальних організацій, з'ясовуються проблеми соціального становлення та самопочуття молоді, розглядається проблема взаємодії поколінь тощо. У даному контексті особливе місце належить соціологічним поглядам Т. Парсонса, який ввів у науковий обіг термін "молодіжна культура".

Особливий інтерес до дослідження молодіжних субкультурних концепцій проявився після "молодіжного бунту" в Західній Європі та Америці кінця 1960-х рр., коли молодь заявила про себе як про реальний соціальний суб'єкт. Поняття "субкультура" стало новим виміром соціального життя молоді, її суб'єктивних характеристик. Субкультурні теорії молоді в 1970 - 1980-ті роки розвивали концепцію ідентичності, акцентуючи увагу на молодіжних формах супротиву, тобто на проявах суб'єктності молодого покоління.

Молодь шукає форми самостійної активності, що не регламентуються ззовні. Як правило, найчастіше такі самодіяльні форми перебувають у сфері дозвіллєвих і художньо-естетичних переваг. І саме в цій сфері молодь виступає як суб'єкт молодіжної субкультури, яка хоч і не вимагає негайних змін у суспільстві, але впливає на багатообразні зрізи культури, моду, стиль життя, поведінку і загалом на соціальні та культурні характеристики періоду.

У даному підрозділі "неформальний молодіжний рух" чи "неформальна молодіжна ініціатива" не ототожнюється з поняттям "молодіжна субкультура", оскільки виступає більш широким явищем. Неформальним молодіжним рухом можна назвати систему молодіжних субкультур і широкої неорганізованої молодіжної активності в їхньому взаємозв'язку та із суспільством загалом. Своєю чергою, молодіжний неформальний рух є частиною більш широкого середовища "андеґраунду" і "peer group".

Виникнення молодіжних субкультур зумовлене комплексом соціальних, політичних, психологічних та духовних причин, найголовнішою з яких є неадекватність суспільства потребам молоді і, відповідно, духовна самотність, яку породжують інертні суспільні інститути, не здатні до сприйняття нового.

Сучасний неформальний молодіжний рух України має значно більший вплив на молодіжне середовище, ніж його організований аналог, в рамках якого відбувається не лише процес соціалізації молодої людини, а й розвиток суб'єктності молоді. Аспект творчості у субкультурах присутній і дієвий, а у багатьох випадках він є водночас і самотворчістю.

ВИСНОВКИ

У "Висновках" дисертації на основі дослідження молоді як об'єкта і суб'єкта суспільних відносин в сучасній Україні запропоновано наступні узагальнення.

Дослідження молодіжної проблематики набуває особливого значення в умовах трансформації українського суспільства. Незважаючи на існування різних точок зору, провідні дослідники вважають, що сучасні вікові межі поняття "молодь" лежать в інтервалі від 13 - 14 до 29 - 30 років. У дисертації доведено, що підняття вікових меж молодості із 28 до 35 років, попри свій позитив, має і негативне забарвлення, яке проявляється у посиленні патронажу над молоддю з боку суспільства і держави, ускладнює процеси становлення суб'єктності молоді.

Якості людини як об'єкта і суб'єкта усього соціального співвідносяться з основними формами суспільних відносин і життєдіяльності особистості, тісно пов'язані з основними структурними компонентами особистості. Аналіз діалектики об'єктивних і суб'єктивних чинників соціального становлення сучасної української молоді дає підставу стверджувати, що критерії даного процесу є адекватними зростанню швидкості соціально-економічних, політичних і культурних змін у суспільстві, збільшенню насиченості цих змін і за своїм змістом повинні забезпечувати соціалізацію молоді в глобалізованому суспільстві. Будучи адекватною економічним, політичним, соціальним трансформаціям, соціалізація особистості відображає динамічність, нестабільність, суперечливість ситуації, що склалася в Україні. Від того, наскільки будуть взаємопов'язані та взаємозумовлені процеси соціалізації молоді та ювенизації суспільства, залежить результат трансформації сучасного українського суспільства.

Проаналізувавши основні об'єктивні і суб'єктивні чинники становлення молоді в сучасному українському суспільстві, констатуємо, що визначальними чинниками цього процесу є світові глобальні політико-економічні і соціокультурні тенденції та внутрішні суспільні трансформаційні процеси. Їх можна позначити як об'єктивні зовнішні і внутрішні чинники, що вимагають урахування у формуванні молоді щонайменше трьох ключових векторів: інноваційності, ідентичності і самоактуалізації - і є, на наш погляд, визначально важливими критеріями успішності її становлення. Об'єктивні внутрішні чинники соціуму в становленні молоді необхідно трактувати у площині фундаментальних соціальних інституцій: сім'ї, системи освіти, економіки і політики, мас-медіа, релігії, етносу тощо. Зміна статусу суб'єктивності в сучасному світі, підняття її до рушійної сили розвитку суспільства і водночас виявлення гострої невідповідності між рівнем організації суспільних відносин та інтелектуальним і моральним розвитком людини ставить питання про нові форми соціалізації в рамках традиційних соціальних інститутів. Людина сама створила і продовжує творити умови життя, які можуть сприяти, а можуть ускладнювати розвиток її суб'єктивності.

Система ціннісних орієнтацій є показником розвитку суспільства, визначальним чинником в соціалізації молодої особистості. Стверджується, що, тільки сприйнявши цінності соціуму, індивід стає особистістю, здатною не тільки адаптуватися в суспільстві, але й творчо, крізь призму сформованої ціннісної системи, долучатися до суспільного творення, надаючи останньому власного, неповторного, суб'єктивного забарвлення. Визначаючи молодь суб'єктом суспільних відносин, слід наголосити на її суб'єктивних характеристиках, вкорінених у свідомості. Характерною ознакою молоді є несформованість чітко визначених ціннісних орієнтацій, що підвищує мобільність мислення і дає їй можливість активніше, порівняно зі старшими віковими групами, засвоювати норми та цінності, які пропонують зміни, що відбуваються в суспільстві. Особливість становища молодих людей полягає в тому, що, з одного боку, вони входять до соціального простору, який створений незалежно від них попередніми поколіннями, з іншого боку, молодь може змінювати соціальні структури, привносячи щось нове.

Стосунки молоді з державою, зі всіма елементами її політичної системи, соціалізація молоді, її розвиток і самореалізація найперше відбуваються через молодіжний рух, молодіжні об'єднання та організації. Молодіжний рух як форма вияву соціальної активності молоді виступає механізмом її взаємодії із суспільством, завдяки якому молода людина проходить соціалізацію, здобуває необхідний досвід і самореалізується.

Молодіжний рух в Україні переживає нині нову фазу розвитку. Після політичних подій 2004 року можна говорити про початок нового етапу в періодизації сучасного організованого молодіжного руху в Україні, який характеризується підвищенням рівня політичної культури молоді, початком її виходу на арену "великої політики", високим рівнем заполітизованості.

Молодь ніколи не була, не є і не може бути однорідною. Вона різниться за рівнем освіти, професійною підготовкою, ціннісними орієнтаціями, соціальною активністю, ступенем участі в політичних та інших суспільних процесах. Намагаючись класифікувати молодіжні організації, головним критерієм вважаємо не ідейно-політичне забарвлення, а характер діяльності організації.

В Україні наявна масова організована соціально-політична активність молоді у вигляді, з одного боку, громадських організацій, творчих спілок та інших об'єднань, а з іншого - неформальної самоорганізованої молодіжної ініціативи або молодіжних субкультур. Молодь шукає форми самостійної активності, що не регламентуються ззовні. Аспект творчості у субкультурах присутній і дієвий, а у багатьох випадках він є водночас і самотворчістю.

Дисертаційний пошук дає підставу висловити сподівання, що процеси трансформації України до розвиненого громадянського суспільства якомога швидко завершаться, виробивши адекватні моделі соціалізації молодого покоління. Це успішно знайде своє відображення в майбутньому України як процвітаючої правової держави з демократичним устроєм, в якій кожна людина буде розвиватися і самостверджуватись протягом усього життя.

ЛІТЕРАТУРА

1. Оленич С.Р. Молодь як об'єкт і предмет наукової рефлексії: гуманітарно-методологічний дискурс (бібліографічний аналіз) / C.Р. Оленич // Науковий вісник Чернівецького університету: збірник наукових праць. Випуск 352-353. Філософія. - Чернівці: Рута, 2007. - С. 73-77.

2. Оленич С.Р. Неформальні молодіжні ініціативи як прояв суб'єктності молодого покоління в системі суспільних відносин сучасної України / C.Р. Оленич // Наукові записки Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Випуск двадцять перший. Філософія. - Дрогобич: Редакційно-видавничий відділ ДДПУ імені Івана Франка, 2008. - С. 174-185.

3. Оленич С.Р. Значення цінностей в процесі становлення молоді в системі суспільних відносин сучасної України / C.Р. Оленич // Науковий вісник Чернівецького університету: збірник наукових праць. Випуск 410-411. Філософія. - Чернівці: Рута, 2008. - С. 210-213.

4. Оленич С.Р. Об'єктивні та суб'єктивні чинники становлення молоді в системі суспільних відносин сучасної України / C.Р. Оленич // Вісник Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут". Філософія. Психологія. Педагогіка: Збірник наук. праць. - Київ: ІВЦ "Політехніка", 2009. - №2 (26). - С.113-117.

5. Оленич С.Р. Місце і роль соціальних інститутів сучасного українського суспільства в процесі становлення молоді / C.Р. Оленич // Проблеми гуманітарних наук. Наукові записки Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Випуск двадцять третій. Філософія. - Дрогобич: Редакційно-видавничий відділ ДДПУ імені Івана Франка, 2009. - С. 161-176.

6. Оленич С.Р. До питання становлення молоді в системі громадянського суспільства / C.Р. Оленич // Проблеми та перспективи розвитку економіки і підприємництва та комп'ютерних технологій в Україні. Збірник матеріалів ІІ міжвузівської науково-технічної конференції науково-педагогічних працівників. - Львів: Ліга-Прес, 2007. - С. 146-148.

7. Оленич С.Р. Молодіжний рух України як прояв суб'єктності молодого покоління: сутність, специфіка, класифікація / C.Р. Оленич // Проблеми та перспективи розвитку економіки і підприємництва та комп'ютерних технологій в Україні. Збірник матеріалів ІІІ міжвузівської науково-технічної конференції науково-педагогічних працівників. - Львів: Ліга-Прес, 2008. - С. 143-145.

8. Оленич С.Р. Система образования и социализация молодежи современной Украины в контексте глобализации (социально-философский анализ) / C.Р. Оленич // Актуальные проблемы европейской интеграции и глобализации: Материалы междунар. науч. семинара. 9 июня 2008 г. - Москва: Изд-во Моск. гуманит. ун-та, 2008. - С. 104-113.

9. Оленич С.Р. Основные факторы становления молодежи в системе общественных отношений современной Украины / C.Р. Оленич // Актуальные проблемы современной науки: Материалы междунар. науч.-практич. конф. 1-2 декабря 2008 г. - Москва: Изд-во Моск. гуманит. ун-та, 2008. - С. 125-131.

10. Оленич С.Р. Сутність, специфіка та різновиди молодіжного руху в сучасній Україні у процесі становлення громадянського суспільства / C.Р. Оленич // Діалектика духовних процесів. Збірник матеріалів Всеукраїнської наукової конференції студентів-філософів та молодих науковців. - Дрогобич: Редакційно-видавничий відділ ДДПУ імені Івана Франка, 2009. - С. 3-11.

Размещено на Allbest.ru

...