Логіка і теологія: проблема взаємозв’язку

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 1(091)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

Логіка і теологія: проблема взаємозв'язку

спеціальність 09.00.06 - логіка

Коханенко Олена Валентинівна

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі логіки філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор філософських наук, професор Хоменко Ірина Вікторівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри логіки.

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор Гриненко Галина Валентинівна, Загальноросійська академія зовнішньої торгівлі, професор кафедри гуманітарних і соціальних наук;

кандидат філософських наук Вяткіна Наталія Борисівна, Інститут філософії імені Г.С. Сковороди НАН України, старший науковий співробітник.

Захист відбудеться «26» січня 2009 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.27 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01601 МСП, м.Київ, вул.Володимирська, 64, ауд. 330.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці імені М.О.Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, зал № 12.

Автореферат розісланий «23» грудня 2008 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Караульна Н.В.

логічний знання божественний існування

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Невпинний прогрес науки та філософії XX - поч. XXI ст. виявляє нові суперечності, невизначеності та неоднозначності в питаннях теології як окремої системи знань. Сьогодні така релігійна теорія повинна бути не тільки співзвучна науково-філософському погляду на світ, але являти собою чітку логічну послідовність думок.

В свою чергу розвиток сучасної логіки, який ознаменувався появою наприкінці ХІХ - поч. ХХ століть математичної логіки та становленням ідей некласичних логік, виявив широкі можливості для її прикладного застосування. Логічні методи аналізу все більше застосовуються у найрізноманітніших сферах дослідження, зокрема, в теології.

Історично логіка становила невід'ємну складову в аналізі питань теології. З одного боку теологія, як теорія богопізнання, в своїх намаганнях поєднати віру та розум, нерідко застосовувала логіку для розв'язання проблем віри. З іншого боку, логіка забезпечувала науковий статус теології як теорії.

У зв'язку з цим аналіз теологічної проблематики засобами логіки на сьогодні є актуальним як для логіки, так і для теології.

Для логічної теорії позитивний результат такого аналізу виявляється у розвитку логічної методології. Це пов'язано з тим, що специфіка теології, по-перше потребує виявлення таких логічних методів, які можна було б застосовувати для розв'язання теологічних проблем. По-друге, через звернення до теологічної проблематики, логіка здатна випробовувати та вдосконалювати свої методи. І, нарешті, по-третє, аналіз теологічної проблем засобами логіки сприяє перспективі пошуку нових логічних методів, які “працюють” в теології.

Логічний аналіз теологічної проблематики також є актуальним для теології. Незважаючи на те, що теологія являє собою теорію, підґрунтям якої є віра, вона базується на логічних принципах та методах. Розуміння, тлумачення, систематизація, доведення, критика в межах теології з необхідністю пов'язані із вдосконаленням можливостей логічного аналізу теологічних проблем. Крім того, сучасна логічна методологія здатна виступити важливим інструментом в модернізації традиційних релігійних віровчень.

Інтерес до проблем взаємозв'язку логіки та теології можна спостерігати впродовж усього розвитку логічного знання. На традиційному етапі логіки таке питання розглядаються в роботах Аристотеля, Зенона, П'єра Абеляра, Раймунда Луллія, Іоанна Дунса Скота, Вільяма Оккама, Томи Аквінського та ін.

Новий поштовх для досліджень ця проблема отримала на сучасному етапі розвитку логіки. Хоча й вона майже не була розглянута в межах вітчизняної літератури, проте, окремі питання цієї царини піднімаються в працях Гусєва В.І., Жоля К.К., Ішмуратова А.Т., Конверського А.Є., Тітова В.Д та ін.

У зарубіжних працях дослідження проблем, що стосуються сфери взаємозв'язку логіки та теології репрезентовані достатньо широко. Серед російських авторів ці питання розкриваються в роботах Белайчука О.С, Бочарова В.О., Головіна С.Л., Гриненко Г.В, Карпуніна В.А., Магнітова С.М., Раушенбаха Б.В., Сергієнка П.Я., Сидоренка Є.О., Тоноян Л.Г., Юраскиної Т.І. та ін. Найгрунтовніше проблема взаємозв'язку логіки та теології розглянута в працях англомовних дослідників. Проте, дослідження, присвячені цій темі головним чином зосереджуються на аналізі конкретних проблем, що знаходяться на межі інтересу логіки та теології. Якщо розглядати ці праці в проблемному аспекті, то можна визначити три головні теми, яким присвячена переважна більшість праць: тема суперечливості Священного Писання, тема триєдності Бога та тема доведення божественного існування.

Теологічній проблемі суперечливості Священного Писання присвячені праці Бура В.Г. (Burr W. H.), Меріта Д. (Meritt J.), Моргана Д. (Morgan D.) та ін.

Тема божественної триєдності досліджується в роботах Гіча П. (Geach P.), Свінбурна Р. (Swinburne R.) та ін.

Найбільш поширеною виступає тема доведення існування Бога. Окремі праці в межах цієї теми присвячені аналізу класичних аргументів доведення божественного існування (онтологічного, космологічного та телеологічного), інші стосуються так званих другорядних аргументів (аргументу від Святого Духа, аргументу від дива, аргументу від розуму, моральному аргументу, закладу Паскаля, аргументу від релігійного досвіду, трансцендентальному аргументу та ін.)

Так логіко-філософському аналізу онтологічного аргументу присвячені праці Алстона В.П. (Alston W. P.), Берга Дж. (B. J.), Гетінгса М. (Gettings M.), Хаєка П. (Hajek P.), Хазена А.П. (Hazen A.P.), Хелмана Ж. (Hellman G.), Хікса Дж. (Hicks J.), Джонсона Д. (Jonson D.), Мена В. Е. (Mann W. E.), Грехема О. (Graham O.), Шафера Дж. (Shaffer J.), Сміта К. (Smith Q.) та ін.

Космологічному аргументу присвячені роботи Крейга В.Л. (Craig W. L.), Едвардса П. (Edwards P.), Кунса Р.С. (Koons R. C.), Нельсона М. Т. (Nelson M. T.), Рова В. (Rowe W.), Сміта К. (Smith Q.) та ін.

Аналізу телеологічного аргументу присвячені роботи Філіпа Д. та Гіліеса Д. (Philip D. and Gillies D.), Фулмера Г. (Fulmer G.), Рейнора Д. (Raynor D.), Свінсбурна Р. (Swinburne R.) та ін.

Аналізу аргументу від Святого духа присвячені роботи Дренга Т. (Drange T.). Аргумент від дива розглядається в книгах Собела Дж.Х. (Sobel J.H.), Парсонса К. (Parsons K.), Салісбура Л. (Salisbury L.), Брадлі Р. Д. (Bradley R.D.). Аргументу від розуму присвячена книга Репперта В. (Reppert V.). Моральний аргумент є темою дослідження у працях Вулетіка М. І. (Vuletic M.I.), Бірна П. (Byrne P.). Заклад Паскаля розглядається в роботах Каріера Р. (Carrier R.), Дренга Т.М. (Drange T.M.). Аргумент від релігійного досвіду аналізується в роботах ГейлаР. (Gale R.), Каріера Р. (Carrier R.), Фейлса Е. (Fales E.). Трансцендентальний аргумент є предметом дослідження в роботах Мартіна М. (Martin M.) та ін.

Незважаючи на значний науковий доробок у царині проблематики взаємозв'язку логіки та теології, у вітчизняній логічній літературі відсутні цілісні дослідження різноманітних підходів до аналізу конкретних теологічних проблем, чітко не визначені головні філософсько-методологічні підстави цього проблемного поля, а також не з'ясовано межі застосування логіки як методу аналізу теологічної проблематики.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка, науково-дослідною темою філософського факультету “Філософія та політологія в структурі сучасного соціогуманітарного знання” (№ 06БФ041-01).

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є виявлення можливостей застосування методів традиційної і сучасної логіки для розв'язання проблем філософської теології.

Відповідно до поставленої мети в дисертації вирішуються такі завдання:

визначити філософсько-методологічні підстави дослідження проблеми взаємозв'язку логіки та теології;

розкрити місце та значення логіки як методу в аналізі теологічних проблем;

виявити головні теологічні проблеми та методи їхнього логічного аналізу на традиційному етапі розвитку логічного знання;

визначити головні проблеми та методи дослідження теологічної проблематики в сучасній логіці;

систематизувати підходи логічного аналізу класичних аргументів доведення божественного існування.

Об'єктом дослідження є проблема взаємозв'язку логіки та теології.

Предметом дослідження є логічні методи аналізу теологічних проблем.

Теоретико-методологічною основою роботи є праці присвячені загальнотеоретичним та методологічним питанням логіки (Бочаров В.О., Войшвилло Є. К., Вороб'ьов В.В., Грифцова І.М., Івлєв Ю.В., Ішмуратов А.Д., Карпенко О.С., Маркин В.І., Смирнов В.О., Смирнова О.Д., Уйомов А.І., Хоменко І.В. та ін.).

Суттєву роль у роботі над дисертацією відіграли ідеї з питань історії логіки Вороб'ьова В.В., Котарбінского Т., Маковельского А.О., Попова П.С., Стяжкіна Н.І., Поповича М.В. та ін.

Для розгляду питання, пов'язаного з філософсько-методологічними підставами дослідження проблеми взаємозв'язку логіки та теології автор спирався на роботи Гусєва В.І., Кімілєва Ю.А., Лобковіца Н., Назарова В.Н., Панкова Г.Д., Півоварова Д.В., Пікока А., Шохіна В.К. та ін.

Методологічну основу дослідження складає компаративний метод (при порівнянні основних підходів щодо дослідження теологічної проблематики засобами логіки); метод системно-функціонального аналізу (при визначенні функцій, які виконує логіка в дослідженні теологічної проблематики); конкретно-історичний (при аналізі еволюції розгляду теологічних проблем логічними засобами); метод формалізації (при здійсненні логічного аналізу онтологічного та телеологічного аргументів доведення існування Бога).

Крім того, були використані операції аналізу та синтезу в процесі систематизації існуючих точок зору щодо визначення понять “теологія”, “богослов'я” та “філософська теологія”.

Джерельною базою дослідження є першоджерела логіків традиційного сучасного етапу розвитку логічного знання (Аристотель, Бекон Ф., Декарт Р., Кант І., Ляйбніц Г. В., Рассел Б., Уайтхед А., Фреге Г. та ін.). А також праці видатних філософів, що аналізують питання класичних аргументів доведення існування Бога (Аквінский Т., Аристотель, Декарт Р., Кант І., Кентерберійский А., Ляйбніц Г.В., Платон, Спіноза Б., Юм. Д., та ін.).

Наукова новизна одержаних результатів полягає у виокремленні основних підходів логічного аналізу теологічної проблематики та встановленні меж застосування логічних методів для розв'язання проблем теології.

У дисертаційному дослідженні одержані та виносяться на захист такі результати:

на підставі проведеного порівняльного аналізу значення термінів “богослов'я”, “теологія”, “філософська теологія” запропоновано вважати доцільним віднесення проблеми взаємозв'язку логіки і теології до царини філософської теології, яка розглядається як автономна, позаконфесійна теорія богопізнання, де логічні методи мають провідне місце в аналізі теологічних проблем;

виокремлено два підходи щодо оцінки логіки як методу в аналізі теологічних проблем: перший акцентує увагу на приматі теології над логікою, другий - відводить домінуючу роль логіці, де логічний аналіз може або підтвердити висновки теології, або заперечити їх;

на традиційному етапі розвитку логічного знання логічна методологія переважно застосовувалась для аналізу такої теологічної проблематики: вчення про Трійцю, проблема співвідношення віри та розуму, пошуки раціональних доказів божественного буття. Головними методами логічного аналізу виступали: методи індукції, дедукції, зокрема силогістичний метод, аналогії, а також логічні операції визначення, поділу та класифікації;

на сучасному етапі розвитку логічного знання логічна методологія переважно застосовувалась для аналізу такої теологічної проблематики: проблема суперечностей в Священному Писанні, аналіз проблеми триєдності Бога (логіка тринітарності), аналіз аргументів на користь реального існування Бога. Головними методами логічного аналізу поставали: метод формалізації та конкретні семантичні та синтаксичні методи сучасної логіки, зокрема логіки висловлювань, першопорядкової логіки предикатів, індуктивно-ймовірнісної, модальної, паранесуперечливої та немонотонної логік та теорії дескрипцій Рассела Б;

встановлено, що результативність застосування методів сучасної логіки для аналізу проблеми доведення існування Бога обумовлюється трьома основними факторами: вибором конкретного варіанту аргументу; вибором способів формалізації цього варіанту; доцільністю застосування тієї чи іншої логічної теорії.

Теоретичне значення дисертації полягає у виявленні можливостей застосування методів логічного аналізу для розв'язання проблем теології, що відкриває нові перспективи практичного використання сучасного логічного знання.

Практичне значення дисертації. Одержані результати дослідження можуть бути використані для поглиблення аналізу значення методів логіки в теології. Матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані у вузівських курсах і спецкурсах з логіки (прикладні проблеми логіки та логічної семантики), теології (наука та релігія: християнська апологетика) та інших філософських дисциплін.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою автора. Висновки і положення наукової новизни зроблені автором самостійно на основі результатів, отриманих в процесі дослідження.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Зміст, основні положення та результати дисертації обговорювались на теоретичних семінарах і засіданнях кафедри логіки філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Загальні положення та результати дослідження доповідалися на конференціях: Міжнародній науковій конференції “Дні науки філософського факультету” (м. Київ, 2006р., 2008 р.) Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Міжнародній науково-практичній конференції “Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми та перспективи розвитку” (м. Київ, 2006 р., 2008 р.), Всеросійській науковій конференції “Современная логика: проблемы теории, истории и применения в науке” (м.Санкт-Петербург, 2006р.).

Публікації. Основні положення й висновки дисертаційного дослідження викладені у 9 публікаціях (без співавторства), з них - 4 статті у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України та 5 тез, опублікованих за матеріалами конференцій.

Структура дисертаційної роботи відповідає меті дослідження й відображає вирішення поставлених завдань. Робота містить вступ, три розділи, висновки та список використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 210 сторінок, з них 188 сторінок основного тексту. Список використаної літератури містить 249 найменувань і складає 22 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дослідження, визначається мета, завдання, об'єкт і предмет, вказується теоретична основа і методологічний інструментарій дослідження, формулюється наукова новизна, теоретичне і практичне значення дисертації, наводяться дані про публікації та апробацію результатів дослідження.

У першому розділі “Філософсько-методологічні підстави дослідження проблеми взаємозв'язку логіки та теології” з'ясовуються питання, які пов'язані з філософським підґрунтям та методологічною основою дослідження проблеми взаємозв'язку логіки та теології. Аналізується взаємозв'язок понять “теологія”, “богослов'я” та “філософська теологія”. Визначаються характерні особливості відповідних теорій. Встановлюється місце, межі застосування та результативність методів логіки для розв'язання проблем теології.

У підрозділі 1.1. “Логічна методологія в царині філософської теології” аналізуються різні варіанти визначення термінів “теологія”, “богослов'я” та “філософська теологія”. Як правило, в літературі ці терміни ототожненюються та використовуються як абсолютні синоніми. В дисертації стверджується протилежна позиція.

Визначено, що теологія як вчення про Бога, більшою мірою, ніж богослов'я орієнтовано на раціональний спосіб осмислення та доведення своїх положень. Ця точка зору обґрунтовується трьома факторами. По-перше, самим етимологічним значення термінів, де термін “теологія” позначає боговчення, а термін “богослов'я” - слово про Бога. По-друге, застосуванням цих термінів в християнської релігії. В межах католицької та протистанської конфесій, які завжди були орієнтовані на західну науку та історично в найвищий мірі засвідчили своє прагнення до раціональності, здебільшого використовується термін “теологія”. В межах православної теорії, з її приматом віри над знанням, використовується термін “богослов'я”. По-третє, розвитоком та диференціацією релігійної освіти в Україні та Росії, однією з рис якої виступає прагнення “розвести” різні типи релігійної освіти: духовно-богословської та університетсько-теологічної.

Питання виокремлення філософської теології як поняття, яке позначає окрему предметну царину філософського осмислення релігії не має однозначного витлумачення. Ця проблема носить дискусійний характер у межах сучасної філософії релігії. У зв'язку з цим, виокремлення “філософської теології” як окремої теорії має принципове значення для цілей цього дослідження. В дисертації обґрунтовується, що поняття філософської теології, будучи похідним від поняття теології, відрізняється від останнього за суттєвою ознакою - значенням логіки в аналізі теологічних проблем.

У зв'язку з цим в дисертації визначено основні критерії для розрізнення трьох теорій богопізнання (богослов'я, теології та філософської теології): 1) конфесійність теорії; 2) місце логіки як методу в теорії; 3) оцінка результатів застосування методів логічного аналізу в дослідженні теологічної проблематики.

У дисертаційному дослідженні стверджується, що в царині філософської теології знання як результат раціонального пізнання виконує визначальну роль в оцінці положень цієї теорії. У зв'язку з цим логіку як раціональний метод можна розглядати як провідний метод аналізу проблем філософської теології.

Враховуючи вищезазначене, в дисертації пропонується питання щодо значення логічної методології для теології, розглядати в царині філософської теології.

У підрозділі 1.2. “Результативність та межі застосування методів логіки для розв'язання теологічних проблем” розглядаються праці, присвячені логічному аналізу теологічної проблематики в межах філософської теології. Це роботи Бочарова В.О., Юраскиної Т.І., Головіна С.Л., Гриненко Г.В., Карпуніна В.А., Раушенбаха Б.В., Сидоренка Є.О., Собела Дж.Х. У дисертаційному дослідженні автор обмежується розглядом проблем логічного аналізу питань християнської теології. Саме цим фактором зумовлені обрані ним для дослідження праці.

У результаті проведеного огляду робіт встановлено, що проблема взаємозв'язку логіки та теології постає як окрема конкретизація проблеми взаємозв'язку науки та релігії. Визначено, що ця проблема перш за все пов'язана з питанням про межі застосування методів логіки в теології. Також виявлено, що важливу роль у дослідженні взаємозв'язку логіки та теології відіграє питання про значення та результативність логічного аналізу теологічної проблематики. З огляду на це, в дисертації аналіз проблеми взаємозв'язку логіки та теології зводиться до розв'язання двох питань: 1) питання про межі застосування методів логіки в аналізі проблем теології; 2) питання про результативність застосування методів логіки в аналізі проблем теології.

В дисертаційному дослідженні виокремлюється два підходи щодо значення логіки для теології.

Перший підхід визначається приматом теології над логікою. У межах цього підходу деякі теологічні питання розглядаються як такі, що хоча й можуть бути предметом логічного аналізу, але поряд із цим, застосування до них методів логіки не має визначальної ролі в оцінці їх результатів. У зв'язку з цим логіка тут виконує лише другорядну роль. У той час як провідна роль залишається за догматами віри.

Крім того, в межах цього підходу низка теологічних проблем тлумачиться як така, що перевищує можливості раціонального пізнання. Виходячи з цього, застосування методів логічного аналізу до таких питань, взагалі є неможливми. Цю точку зору поділяють Головін С.Л., Карпунін В.А., Сидоренко Є.О.та ін.

Другий підхід надає домінуючу роль логіці. В межах цього підходу логіка тлумачиться як така, що внутрішньо притаманна будь-якій проблематиці, зокрема проблемам теологічного напрямку. За такого розуміння не існує жодної теологічної проблеми, яка б не могла постати предметом логічного аналізу. Тут методи логіки визначаються такими, що можуть бути застосовані до аналізу будь-яких теологічних питань. Більш того, саме логічні методи в межах другого підходу мають провідне місце для розв'язання теологічних проблем. Це означає, що визначального значення набувають ті результати, до яких у ході аналізу теологічних проблем приходять завдяки застосуванню методів логіки.

Щодо результативності застосування методів логіки до аналізу теологічних проблем в межах другого підходу, в дисертації виокремлено два напрями. В межах першого напрямку логічний аналіз теологічної проблематики визначається як такий, що здатний заперечити положення філософської теології. Логічні методи аналізу постають тут як засіб розкриття суперечностей теологічних проблем. На цьому ґрунті робиться висновок про хибність самосуперечливих теологічних положень Цю точку зору підтримують Бочаров В.О., Юраскіна Т.І., Дж.Х. Собел та ін.

Другий напрям розкриває здатність логічного аналізу підтвердити положення філософської теології. В її межах методи логіки розглядаються як такі, що здатні довести істинність положень теологічного напрямку. Представниками цього напряму є такі дослідники як Гриненко Г.В., Раушенбах Б.В., Собел Дж.Х., Флоренський П. та ін.

У другому розділі “Теологічна проблематика в історії логіки” аналізується низка теологічних питань на тлі історичного розвитку логічного знання.

У підрозділі 2.1. “Філософська теологія античності та логічні методи аналізу її проблем” розглядається теологічна проблематика визначення поняття “Бог” та доведення божественного існування у філософії Платона та Аристотеля. З'ясовуються методи логічного аналізу, які використовували філософи при дослідженні теологічної проблематики. Виявлено, що в період Античності відбулося зародження ідей, що стосуються взаємозв'язку логіки та теології. Хоча теологія як наука в цей час ще не визначила своїх меж, але саме в Античності вперше використовується термін “теологія”, і саме в цей період вперше формулюється проблематика, яка в подальшому скала підґрунтя філософської теології. Однією з головних проблем постає питання доведення божественного існування.

Розглядаючи це питання, Платон висуває дві важливі ідеї: 1) ідею першопричини; 2) ідею впорядкованості світу. Саме вони поклали ґрунт для подальшого розвитку аргументів, які пізніше були названі космологічним та телеологічним доказами на користь буття Бога. Важливим моментом теології Платона також є питання визначення поняття Бога. Шукаючи таке визначення, Платон намагається віднайти ознаки, які якнайкраще здатні передати якісну специфіку та сутність Бога. Такі ознаки в логіці називають суттєвими ознаками. З'ясовано, що хоча в філософській спадщині Платона логіка не становить окремого предмету вивчення, майже всі питання, які він розглядає демонструють застосування логічних методів аналізу, зокрема і теологічна проблема доведення буття Бога та проблема визначення поняття “Бог”. Так, Платон в аналізі питань філософської теології використовував такі логічні методи та операції: 1) індукцію; 2) гіпотетичний метод; 3) операції визначення поняття; 4) операції поділу поняття.

Якщо Платон, під час розмірковувань над різними питаннями більше демонстрував логіку, ніж вивчав її, то Аристотель норми мислення організує та систематизує як окреме вчення. З'ясовано, що основними питаннями теологічної проблематики, в яких філософ широко застосовував методи та принципи логічного аналізу постають питання визначення та доведення божественного існування. В дисертації визначено основні методи та операції, які застосовує Аристотель при аналізі цих проблем: 1) дедуктивний (силогістичний метод); 2) індукція; 3) аналогія; 4) операція визначення; 5) операції поділу та класифікації.

У підрозділі 2.2. “Середньовічна логіка: пошуки раціонального обґрунтування теологічних проблем” з'ясовуються теологічна проблематика та методи її логічного аналізу, запропоновані Кентерберійським А. та Аквінським Т. Виявлено, що основу теологічної проблематики Ансельма складають такі питання: взаємовідношення віри та розуму; питання про походження універсалій; питання про божественну триєдність та доведення божественного існування. Ансельм пропонує два типи доведення Божественного буття: апріорний, або, відповідно до пізнішого визначення Канта І., онтологічний аргумент, та апостеріорний, або космологічний аргумент. В дисертації встановлено, що в космологічному аргументі доведення божественного існування Ансельм переважно застосовує аналогію як метод обґрунтування. Порівнюючи ступені досконалостей всіх сутностей, він виводить необхідність існування найдосконалішої сутності. На відміну від першого доведення, яке базується на аналогії, друге (апріорне) будується вже за більш переконливою логічною структурою, яка відповідає схемі суто умовного міркування, що являє собою пряме міркування, засновки і висновки якого є імлікативними висловлюваннями.

У дисертаційному дослідженні з'ясовано основні теологічні питання, які складають предмет дослідження в філософії Аквінського Т.: питання про універсалії, відношення віри та розуму, визначення та доведення божественного існування. Встановлено, що в аналізі теологічної проблематики Аквінського Т. логічні методи займають вагоме місце. Кожне питання, яке розглядає філософ демонструє його намагання слідувати принципам силогістичного методу Аристотеля. Досить часто Тома звертається до Аристотеля як до авторитету в питаннях логіки і теології, цитуючи уривки з “Метафізики” та логічних праць Стагиріта. Крім того, Аквінський Т. в доведенні божественного існування застосовує логічні операції визначення та поділу.

У підрозділі 2.3. “Логічний аналіз теологічних проблем в Новий час” розкриваються логічні методи аналізу теологічної проблематики доведення божественного існування в філософії Декарта Р., Спінози Б., Ляйбніца Г.В. та Юма Д.

У дисертації встановлено, що Новий час знаменує собою епоху, коли статус найвищого знання теологія передає науці, а зокрема й логічним методам аналізу. Хоча більшість філософів залишається в межах теологічних настанов минулої епохи, однак це більшою мірою стосується скоріше предмету аналізу, в той час як метод вже розуміється по-новому. Це перш за все виявилось в критиці традиційної аристотелівсько-схоластичної логіки та формуванню нової логіки. Проте в аналізі теологічної проблематики науковці Нового часу не нехтували логічними методами та операціями, запропонованими старою логікою. Це підтверджують висновки дисертаційного дослідження щодо застосування методів логічного аналізу для розв'язання проблем теології видатними представниками Нового часу. Так, Декарт Р. застосовує методи дедукції, індукції, аналогії. Спіноза Б. - методи дедукції, аналогії та операції класифікації. Ляйбніц Г.В. використовує дедукцію та закон достатньої підстави. Юм Д. критикує застосування принципу каузальності та методу аналогії.

У підрозділі 2.4. “Логіка і проблеми філософської теології в добу Просвітництва” розкривається значення логічних методів аналізу теологічної проблематики у філософії Канта І. Виявлено, що подібно до своїх попередників Кант І. також стверджував обмеженість формальної (загальної) логіки, яка на його думку з необхідністю приходила до самосуперечливості як тільки намагалася вийти за межі чуттєвого досвіду. За Кантом І. теологічна проблематика являє собою царину, що знаходиться за межами чуттєвого досвіду. Тому для подолання її кордонів філософ запропонував створити нову логіку, яку назвав трансцендентальною. Така логіка ставить за мету перш за все з'ясування можливості безумовно загальних та необхідних істин. Принципи нової (трансцендентальної) логіки Кант І. застосовує в своїх побудовах, присвячених темі раціональної теології, де основною проблемою виступає доведення неспроможності всіх існуючих аргументів на користь існування Бога. У дисертаційному дослідженні встановлено, що спростування Кантом І. онтологічного аргументу ґрунтується на критиці поняття “необхідної сутності”. У термінології сучасної логіки це поняття можна визначити як логічно пусте поняття, яке фіксує логічно несумісні ознаки. Крім того, він також критикує застосування методу аналогії і застосування закону тотожності. Значну роль для можливості здійснення логічної критики онтологічного аргументу відіграв, запропонований Кантом І., поділ всіх суджень на аналітичні та синтетичні, а також виокремлення ним реального та логічного предикатів. Спростування космологічного аргументу у Канта І. ґрунтується на критиці застосування принципу каузальності за межами досвіду; критика застосування принципу неможливості “віддалення в дурну нескінченність” за межами досвіду. Крім того, один з основних аргументів критики космологічного доведення у Канта І. стосується можливості звести космологічний аргумент до онтологічного за допомогою використання безпосереднього силогізму, а саме обернення стверджувальних суджень. В дисертації визначено, що в основу спростування Кантом І. телеологічного аргументу була покладена критика методу аналогії.

У підрозділі 2.5. “Теологічна проблематика в контексті сучасного логічного знання” виокремлюються три основні теологічні проблеми, що найчастіше постають як предмет логічного аналізу в сучасній логічній теорії: 1) аналіз суперечностей в Священному Писанні; 2) аналіз проблеми триєдності Бога (логіка тринітарності); 3) аналіз аргументів існування Бога.

З'ясовано, що у царині філософської теології загальноприйнято до основних аргументів існування Бога відносити три головні доведення: онтологічний аргумент, космологічний аргумент та телеологічний аргумент, які також називають традиційними або класичними аргументами. Поряд із класичними аргументами існує велика кількість другорядних раціональних доведень щодо існування Бога. Деякі з них стали предметом логіко-філософського аналізу багатьох праць зарубіжних авторів (аргумент від дива, аргумент від розуму, моральний аргумент, заклад Паскаля, аргумент від релігійного досвіду, трансцендентальний аргумент та ін.).

У дисертації встановлено, що в межах сучасної логіки розкриваються нові можливості логічного аналізу теологічної проблематики. Якщо в межах традиційної логіки в аналізі теологічної проблематики, зокрема проблеми доведення божественного існування, логіки та філософи будували змістовні логічні теорії, переважно без застосування методу формалізації, то в період сучасної логіки аналіз теологічної проблематики переходить на рівень побудови формальних логічних теорій. Встановлено, що в аналізі теологічних питань в сучасній логіці використовуються методи класичної логіки, зокрема: методи логіки висловлювань й методи логіки предикатів; та методи некласичної логіки, зокрема: методи модальних логік, ймовірнісної логіки, паранесуперечливих та немонотонних логік.

У третьому розділі “Логічний аналіз класичних аргументів божественного існування” досліджуються питання, пов'язані з проблемою визначення поняття Бога та різноманітні спроби логічного аналізу класичних аргументів існування Бога, представлені в сучасній логічній літературі.

У підрозділі 3.1. “Поняття “Бог” як предмет логіко-філософського аналізу” присвячений визначенню поняття “Бог”. У дисертації встановлено, що єдиної загальноприйнятої в літературі теорії щодо визначення суттєвих рис поняття “Бог” немає. Існує багато різних концепцій щодо визначення цього поняття, які можна звести до двох основних напрямів: філософські концепції визначення поняття “Бог” та релігійні концепції. Суттєвою різницею цих двох напрямів виступає можливість прийняття в релігійних концепціях крім положень, обґрунтованих за допомогою засобів раціонального пізнання також положень, що ґрунтуються на релігійній вірі.

Ґрунтуючись на принципах, обґрунтованих сучасними дослідниками філософських концепцій визначення поняття Бога, в дисертаційному дослідження з'ясовано суттєві ознаки поняття “Бог” як предмета логіко-філософського аналізу: 1) Бог як об'єкт, якому властиві, визначені в Святому письмі природні та моральні атрибути (релігійна концепція); 2) Бог як найвища основа буття (Корет Е.); 3) Бог як необхідна сутність. (Бочаров В.О.); 4) Бог як найдосконаліше буття, єдиний об'єкт гідний поклоніння. (Собел Дж.Х.).

У підрозділі 3.2. “Аналіз онтологічного аргументу: першопорядкова логіка предикатів та теорія дескрипцій Б.Рассела” досліджується застосування сучасних методів логічного аналізу онтологічного доведення існування Бога. У логіці проблема онтологічного доказу являє собою окремий випадок логічного аналізу низки філософсько-онтологічних проблем. Онтологічне, або метафізичне доведення намагається вивести вище буття, відволікаючись від будь-якого досвіду та виходячи лише з трансцендентальних понять. Впродовж багатьох століть висувалися все нові й нові формулювання онтологічного доказу (Кентерберійський А., Декарт Р., Спіноза Б., Ляйбніц Г.В., Хартсхорн Ч. (Hartshorne Ch.), Малкольм Н. (Malcolm N.), Плантінга А. (Plantinga A.) тa ін.), що кожного разу піддавалися новій хвилі критики (Монах Гаунілон, Аквінський Т., священик Катер, Гассенді П., Юм Д., Локк Д., Кант І., Фіндлі Дж.Н., Платінга А. та ін.). Сучасні зарубіжні дослідники проблеми онтологічного доказу, зокрема Мусінг Е. (Musings Е.) та Собел Дж. Х. (Sobel J. H.) серед множини цих формулювань виокремлюють два основні види: класичні формулювання онтологічного аргументу (Кентерберійський А., Декарт Р., Спіноза Б., Ляйбніц Г.В.) та сучасні формулювання онтологічного аргументу (Хартсхорн Ч. (Hartshorne Ch.), Малкольм Н. (Malcolm N.), Плантінга А. (Plantinga A.) та ін.).

В результаті дослідження логічного аналізу низки варіантів онтологічного аргументу, зокрема онтологічного аргументу Декарта Р., Кентерберійського А. та Спінози Б., встановлено, що в літературі для аналізу теологічних проблем застосовувались переважно такі логічні методи: натуральне числення логіки предикатів першого порядку та теорія дескрипцій Рассела Б.. Крім того, Самохвалов К.Ф. в своїй доповіді “Логічний аналіз онтологічного аргументу” пропонує поряд з класичними предикатами для аналізу онтологічного аргументу використовувати так званий “предикатор існування” - Re(x), читається як “х реально існує”. Це пов'язано з питанням неоднозначності смислового значення терміну “існування”, який використовується в цьому аргументі. Виходячи з цієї точки зору Бочаров В.О. в своїй роботі “Божественні атрибути” при розгляді онтологічного аргументу також вводить спеціальний предикат реального існування Е(-), що зумовлює використання ним так званої вільної логіки.

У дисертації встановлено, що варіанти логічного аналізу, запропоновані Бочаровим В.О. та Самохваловим К.Ф. можна тлумачити як такі, що розкривають важливу роль логіки, яка полягає у здатності підтвердити висновки теології. Натомість, варіанти логічного аналізу онтологічного аргументу, які пропонує Собел Дж. Х., виявляє таке значення логіки як методу аналізу проблем теології, що виявляє спроможність логічної методології як підтверджувати, так і заперечувати положення теології.

У підрозділі 3.3. “Аналіз космологічного аргументу: елементи модальної логіки” досліджується застосування сучасних методів логіки в аналізі космологічного аргументу. Космологічний аргумент ґрунтується на такій характеристиці космосу, яка стверджує панування закону каузальності, де всі речі та події причинно-обумовлені. Звідси робиться висновок про необхідність причини для існування світу в цілому. Ідеї щодо існування першопричини космосу, які застосовувалися для обґрунтування буття вищої сутності, були висунуті ще Платоном та розвинуті Аристотелем. Пізніше космологічний аргумент був частково розвинутий в роботах Аль-Кінді, Авіцени, Аль-Газалі, Маймоніда, Августина Аврелія, Кентерберійського А., Аквінського Т., Скота Д., Бонавентури, Вольфа та ін. Критика космологічного аргументу ґрунтується на проблематичності феномену каузальності та його приналежності світові. Найвідоміші критики аргументу першопричини - Юм Д. та Кант І. - заперечували об'єктивне існування каузальності в світі. Юм Д. визначав каузальності лише як результат людської звички. Кант І.- апріорною якістю розсудку.

На основі дослідження логічного аналізу космологічного аргументу Ляйбніца Г., який був запропонований Собелем Дж.Х., встановлено, що засоби сучасної логіки, зокрема модальної логіки дозволяють спростувати основну амбіцію космологічного аргументу, який, виходячи з ідеї випадковості світу, намагається вивести необхідність існування його першопричини. Варіант логічного аналізу, запропонований Собелем Дж.Х. автор визначає як такий, що розкриває здатність логіки заперечити висновки теології. Логічний метод аналізу в межах цього напрямку постає як розкриття суперечностей теологічних проблем. На цій основі робиться висновок про хибність самосуперечливих теологічних положень.

У підрозділі 3.4. “Аналіз телеологічний аргументу: метод індуктивно-ймовірнісної логіки” досліджується застосування сучасних методів логічного аналізу телеологічного аргументу. Телеологічний аргумент ґрунтується на принципі доцільності усіх речей в світі та світу в цілому, з якого висновують наявність дизайнера або архітектора з якостями розумної істоти (знання, розуміння, мудрість, намір). Сучасні зарубіжні дослідники проблеми телеологічного доказу, зокрема Мусінг Е. та Собел, Дж.Х. серед множини цих формулювань виокремлюють два основні види: класичні формулювання телеологічного аргументу (Аквінський Т., Юм Д., Палей В.) та сучасні формулювання телеологічного аргументу (Бех М.( Behe М.), Свинборн Р. ( Swinburne R.).

На ґрунті дослідження логічного аналізу телеологічного аргументу Юма Д., запропонованого Собелем Дж.Х., визначено специфіку та значення застосування методів сучасної логіки в аналізі цього питання. В дисертації встановлено, що для здійснення логічного аналізу телеологічного аргументу використовується ймовірнісна логіка, зокрема логіко-математичний метод байєсовської оцінки.

На підставі результатів логічного аналізу юмівського телеологічного аргументу, в дисертації робиться висновок про слабкість телеологічного аргументу в цілому. А, отже, варіант логічного аналізу, запропонованого Собелем Дж. Х., можна тлумачити, як такий, що розкриває роль логіки, яка полягає в запереченні істинного значення положень теології, яким в цьому випадку виступає значення телеологічного аргументу.

Далі в роботі встановлено, що питання меж та результативності застосування методів сучасної логіки в аналізі проблеми божественного існування залежить від трьох основних факторів: 1) вибір конкретного варіанту аргументу; 2) вибір принципів формалізації цього варіанту; 3) вибір логічних методів аналізу.

ВИСНОВКИ

Висновки відображають виконання поставлених завдань і підсумовують основні результати здійсненого дослідження:

Проведено аналіз понять “богослов'я”, “теологія” й “філософська теологія” та визначено критерії їхнього розрізнення. На підставі критерію результативності застосування логічних методів в аналізі теологічної проблематики запропоновано дослідження проблеми взаємозв'язку логіки та теології відносити до царини філософської теології.

Виокремлено два підходи, які визначаються значенням застосування методів логіки в аналізі теологічних проблем. Перший підхід виявляє домінуюче значення теології над логікою. Другий підхід відводить домінуючу роль логіці. В межах другого підходу виокремлено два напрями. Перший - розкриває здатність логіки заперечити висновки теології. Другий напрямок розкриває можливість логічних методів підтвердити висновки теології.

Виявлено, що за часів Античності в аналізі питань філософської теології широко використовували такі логічні методи та операцій: 1) дедуктивний (силлогістичний метод); 2) індукції; 3) аналогії; 4) гіпотетичний метод; 5) логічну операцію визначення поняття; 6) логічну операцію поділу поняття; 7) класифікацію.

Специфіка взаємовідношення логіки і теології в епоху Середньовіччя визначається оформленням теології як конфесійної теорії з чітко окресленою системою догматів. У дисертації стверджується, що саме в цей час відбувається поступове розмежування філософської теології та теології конфесійної. Встановлено, що філософи середньовіччя в аналізі теологічного питання доведення божественного існування застосовували переважно метод аналогії. Крім того, вони також широко використовували схеми дедуктивних міркувань, зокрема схему суто умовного міркування, що являє собою пряме міркування, засновки і висновки якого є імлікативними висловлюваннями.

Встановлено, що в Новий час втрата теологією статусу найвищого знання, не зменшує інтересу логічного обґрунтування питань теології. Критика традиційної аристотелівської логіки визначає пошук нових логічних методів. Серед них одним з основних постає індуктивний метод. Незважаючи на таку тенденцію в логіці, аналіз теологічної проблематики залишається в межах старих установок логічної методології. Так, філософи Нового Часу переважно застосовують такі логічні методи та операції: 1) дедукцію; 2) індукцію; 3) аналогію 4) операцію класифікації.

Виявлено, що принципи трансцендентальної логіки Канта І. демонструють неможливість здійснення логічного аналізу питань теологічної проблематики, що виявляється в критиці застосування методів логіки поза межами досвіду.

З'ясовано, що специфіка логічного аналізу теологічної проблематики в сучасній логіці характеризується переходом на рівень побудови логічних теорій. Виділено три основні теологічні проблеми, що найчастіше постають як предмет логічного аналізу в сучасній логіці: 1) аналіз суперечностей в Священному Писанні; 2) аналіз проблеми триєдності Бога; 3) аналіз аргументів божественного існування. Визначено основні роботи, присвячені аналізу цих проблем. В межах питання доведення божественного існування здійснено реконструкцію традиційних та другорядних аргументів. Визначено основні праці, присвячені логіко-філософському аналізу цих аргументів.

Виявлено суттєві ознаки поняття “Бог” як предмета логіко-філософського аналізу: 1) Бог як об'єкт, якому властиві, визначені в Святому письмі природні та моральні атрибути; 2) Бог як найвища основа буття; 3) Бог як необхідна сутність; 4) Бог як найдосконаліше буття, єдиний об'єкт гідний поклоніння.

Визначено, що варіанти логічного аналізу онтологічного аргументу, виявляють таке значення логіки як методу аналізу проблем теології, що виражає здатність як ствердити так і заперечити положення теології.

З'ясовано, що варіант логічного аналізу космологічного аргументу, запропонований Собелем Дж.Х. можна тлумачити як такий, що розкриває можливість логіки заперечити висновки теології.

Результат логічного аналізу юмівського телеологічного аргументу розкриває спроможність логіки заперечити висновки теології.

Встановлено, що результативність логічного аналізу теологічної проблематики дає підстави виділити два відповідні підходи визначення ролі логіки як методу аналізу проблем теології. В межах першого підходу неоднозначність висновків можна тлумачити, або як залежний від трьох основних факторів: 1) вибір конкретного варіанту аргументу; 2) вибір принципів формалізації даного варіанту; 3) вибір логічних методів аналізу, або як недостатній рівень розвитку логіки як науки, яка на сучасному етапі ще не має адекватними для аналізу теологічної проблематики методів. В межах другого підходу такі висновки підтверджують повну відмову логіці як методу в можливості аналізу теологічних проблем.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Коханенко О.В. Чи можливий логічний аналіз теологічної проблематики? / О.В. Коханенко // Філософськи проблеми гуманітарних наук. - 2006. - № 10-11. - С.242-245.

Коханенко О.В. Наукова та релігійна віра: логічний аналіз / О.В. Коханенко // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Філософія. Політологія. - 2007. - Випуски 84-86. - С. 129-131.

Коханенко О.В. Логічний аналіз онтологічного аргументу / О.В. Коханенко // Мультиверсум. Філософський альманах: Збірник наукових праць. - 2007. - Вип.66. - С.124-133.

Коханенко О.В. Філософська теологія як автономна теорія богопізнання та логіка як її раціональне підґрунтя / О.В. Коханенко // Політологічний вісник: Збірник наукових праць. - 2008. - Вип. 32. - С. 48-58.

Божественна триєдність: логічний аналіз: матеріали міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених [ "Шевченківська весна. Присвяченої 15-й річниці незалежності України"], (Київ, 2 - 3 березня 2006) / К.: Логос, 2006. - 444-445.

Логіка та теологія: проблема суперечливості Священного Писання: матеріали доповідей та виступів міжнародної наукової конференції [Дні науки філософського факультету-2006], (Київ, 12 -13 квітня 2006 року) / К.: ВПЦ “Київський університет”, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, 2006. - С. 13-14.

Логика и теология: проблема взаимосвязи: материалы IX Общероссийской научной конференции [Современная логика: проблемы теории, истории и применения в науке], (Санкт-Петербург, 22 - 24 июня 2006 г.) - Санкт-Петербург: Санкт-Петербургский государственный университет, 2006. - С. 48-49.

Середньовічна логіка: пошуки раціонального обґрунтування теологічної проблематики: матеріали міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених ["Шевченківська весна. Присвяченої 90-річчю з дня заснування Українського Студентського Наукового Товариства Київського Університету Святого Володимира"], (Київ, 19 - 22 березня) / К.: Обрії, 2008. - С.210-211.

Принцип достатньої підстави в космологічному аргументі Г.Ляйбніца: матеріали доповідей та виступів міжнародної наукової конференції [Дні науки філософського факультету-2008], (Київ, 16 -17 квітня 2008 року) / К.: ВПЦ “Київський університет”, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, 2008. - С. 21-22.

АНОТАЦІЯ

Коханенко О.В. Логіка та теологія: проблема взаємозв'язку. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.06 - логіка. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2008.

Дисертацію присвячено дослідженню взаємозв'язку логіки та теології, виявленню межі та значення застосування методів логіки в аналізі теологічної проблематики. Головна увага приділяється дослідженню особливостей логічного аналізу класичних аргументів божественного існування (онтологічного, космологічного та телеологічного) в межах традиційної та сучасної логік.

У результаті проведеного аналізу пропонується два підходи щодо оцінки логіки як методу в аналізі теологічних проблем Перший підхід виявляє домінуюче значення теології над логікою, де теологічні питання знаходяться в межах авторитету релігійних догм. Другий підхід відводить домінуючу роль логіці. В межах другого підходу виокремлено два напрямки. Перший - розкриває здатність логіки заперечити положення теології. Логічний метод аналізу в межах цього напрямку постає як розкриття суперечностей теологічних проблем. Другий напрямок розкриває можливість логіки підтвердити висновки теології. В межах цього напрямку методи логіки розглядаються як такі, що здатні довести істинність положень теології.

Ключові слова: філософська теологія, традиційна логіка, сучасна логіка, логічний аналіз, онтологічний аргумент, космологічний аргумент, телеологічний аргумент.

АНHОТАЦИЯ

Коханенко Е.В. Логика и теология: проблема взаимосвязи. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.06 - логика. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2008.

Диссертация посвящена исследованию взаимосвязи логики и теологии, выявлению границ и значимости логического анализа теологической проблематики. Главное внимание уделяется исследованию особенностей логического анализа классических аргументов божественного существования (онтологического, космологического и телеологического) в рамках традиционной и современной логики.

В результате проведенного анализа выявлено два подхода, которые определяются результативностью применения методов логики при анализе теологической проблематики. Первый подход обнаруживает доминирующее значение теологии над логикой. Тут положения теологии подченены авторитету религиозных догм. Второй подход отводит доминирующую роль логике. В рамках второго подхода выделены два направления. Первое - раскрывает возможность логики отрицать выводы теологии. Логический метод анализа тут выявляет противоречивость теологических проблем. Второе направление раскрывает значение логики для подтверждения истинности теологических проблем. В рамках этого направления методы логики рассматриваются как такие, которые способны подтвердить истинность положений теологии.

Специфика исследования определила необходимость сравнительного анализа понятий “теология”, “богословие” и “философская теология”, в результате которого установлено основные критерий различие данных терминов. На основе этих различий, автор предлагает вопросы логического анализа теологической проблематики относить к сфере философской теологии как автономной теории богопознания.

Установлено, что специфика логического анализа теологической проблематики в современной логике по сравнению с традиционной, характеризуется переходом на уровень построения формальных логических теорий. Выделено три основные теологические проблемы, которые чаще всего рассматриваються в качестве предмета логического анализа в современной логической литературе: 1) анализ противоречий в Священном Писании; 2) анализ проблемы триединства Бога (логика тринитарности); 3) анализ аргументов божественного существования. Обозначены основные работы, посвященные анализу этих проблем.

...