Свобода і відповідальність особистості за доби глобалізації

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор Степико Михайло Тимофійович, Національний інститут стратегічних досліджень, вчений секретар;

кандидат філософських наук, Нечипоренко Віталій Олександрович, Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України, науковий співробітник відділу соціальної філософії.

Захист відбудеться 21 грудня 2009 року о 14 годині на засіданні вченої ради Д 26.001.17 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 330.

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці імені М.О.Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 58, зал № 12.

Автореферат розісланий «19» листопада 2009 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.О.Шашкова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження обумовлена особливими проявами класичної соціально-філософської проблеми співвіднесення свободи та відповідальності за доби глобалізації. Значно зростають у новому суспільстві, яке охоплює собою все людство, можливості для особистості реалізувати свою свободу. Водночас змінюється саме розуміння свободи та механізми її реалізації, які стають дедалі складнішими і альтернативними такою ж мірою, як і взаємно незалежними. Це не означає можливості уникати відповідальності за вчинене, але урізноманітнює її. Таким чином, у суспільстві на стадії його глобалізації свобода і відповідальність виявляються ще тісніше взаємопов'язаними. Необхідність виявлення реальних та потенційних зв'язків свободи і відповідальності за таких принципово нових умов і зумовила актуальність даного дослідження.

Глобалізація має декілька характерних ознак, за якими можна простежити розвиток проблеми співвіднесення свободи і відповідальності. До таких можна віднести становлення єдиної світової соціальної системи, яке супроводжується зокрема створенням структури глобальних соціальних інститутів, створенням єдиного інформаційного простору, трансформацією сфери культури у єдиний мультикультурний простір. Це призводить до зміни статусу традиційних спільнот та появи принципово нових, що разом з вищезазначеними трансформаціями змінює також поля реалізації свободи та сфери і ступінь відповідальності особистості.

Створення єдиної світової інформаційної системи загострило проблему відповідальності, спричинюючи взаємну залежність всіх тих, хто виявився включеним в процес глобалізації. В соціально-правовій сфері становлення громадянського суспільства веде до радикальної трансформації відповідальних відносин, а тотальне підпорядкування суспільства державі сприймається сьогодні як пряме порушення прав і свобод громадян. Проблема відповідальності, таким чином, містить в собі головні риси сучасного суспільного розвитку, що виражаються в наростанні й загостренні протиріч між процесом глобалізації та диференціацією відповідальних суб'єктів. В світлі сучасних кризових явищ та тотального ризику в світі доводиться констатувати дефіцит відповідальності, що також спонукає до розгляду проблеми відповідальності соціального суб'єкта. Все це і зумовило вибір теми даного дисертаційного дослідження.

Проблема відповідальності різних суб'єктів діяльності вже отримала певне висвітлення у зарубіжній та вітчизняній літературі. В основному “відповідальність” розглядається в межах етичної, юридичної чи політичної проблематики, але й тут фундаментальні праці, де концепт відповідальності був би власним предметом дослідження, відсутні.

Важливі передумови для розробки даної теми були створені в працях фахівців з соціальної філософії, насамперед, В.Андрущенка, І.Бойченка, Л.Губерського, Т.Ящук, роботи яких становлять методологічний фундамент наукової розробки питання про відповідальність соціального суб'єкта.

Варто зауважити, що наше дослідження торкається співвідношення свободи та відповідальності саме за умов глобалізації, оскільки класична постановка цього питання вже була достатньо висвітлена у філософській літературі, де ця проблема розглядалась досить широко. Це праці Х.Гроссмана, В.Еркомаїшвілі, Р.Косолапова, В.Маркова, А.Плахотного, Е.Рудковського. Для даного дослідження філософська класика є історичною основою, бо кожний значний культурно-історичний етап розвитку філософії конкретизував у своїй проблематиці аналіз вибору людини та її відповідальності. Водночас, аналіз глобалізаційного суспільства дозволяє виявити нові сутнісні засади вирішення проблеми співвіднесення свободи і відповідальності. Розуміння відповідальності в релевантній глобалізацій ним умовам системі понять в дисертаційній роботі лише певною мірою спирається на філософський спадок Аристотеля, Августина, Б.Спінози, Т. Гоббса, І. Канта, К. Маркса. Філософи ХХ ст. - М. Гайдеггер, Ж.-П. Сартр, В. Франкл - обґрунтували необхідність і правомірність філософського аналізу відповідальності через пошук сутності людини, акцентували увагу на особистій відповідальність не перед суспільством, а перед власним “Я”. Як онтологічну реалію розумів відповідальність М Бубер. Для Е.Левінаса відповідальність має інтерсуб'єктивне забарвлення.

Відповідальності як особливому типу взаємодії людини та суспільства присвячені роботи Л.Грядунової, Г.Заболотної, П.Сімонова, М.Цвєтаєвої.

Е.Агацці, Л.Велика, В.Вернадський, Г.Голубєва, В.Енгельгардт, Г.Ленк, О.Лінчук, К.Мітчем, О.Мирська, В.Трухін та вітчизняні дослідники М.Сарафанов й О.Сичивиця брали участь у дискусії по проблемі відповідальності вчених в науці і техніці.

Соціально-психологічний аспект відповідальності особистості, за якого в центрі уваги є структура особистості та властивості свідомості, досліджувався Л.Дементій, Н.Мінкіною, Ю.Мішиною, К.Муздабаєвим, А.Растігеєвим.

Дослідження сутності моральної відповідальності особистості при соціалізмі було досить поширеним явищем, про що свідчить низка дисертацій (Б.Кортуа, Н.Сафаров, Е.Старчевський). Етичний аспект даної проблематики розроблявся в працях Т.Василевської, Н.Головко, В.Канке, А.Черменіної, за якого поняття відповідальності підносилося на рівень моральної цінності.

В радянській філософській літературі соціальна відповідальність як комплексна соціальна проблема розглядалася в працях Р.Косолапова, Є.Левченко, В.Маркова, А.Орєховського, А.Плахотного, П.Сімонова, В.Сперанського, в сучасній російській філософії - М.Солодкою. В підходах радянських дослідників соціальна відповідальність інтерпретувалась, насамперед, одночасно як форма суспільних відносин, якість особистості і особливий стан соціальних суб'єктів. Як фактор регуляції поведінки, відповідальність висвітлювалася в дослідженнях М.Воронцова, С.Максимова, М.Табунова, Б.Яковлєва; для розкриття суті означеного фактора тут досліджувалась структура та функції відповідальності.

Поняття „відповідальність” є одним з наріжних при осмисленні екологічної проблематики взаємовідношення „людина-природа”, постаючи як всезагальний моральний принцип і моральнісний закон людського буття в дослідженнях К.-О.Апеля, Г.Йонаса, К.М.Маєр-Абіха, М.Ріделя.

Однак, на жаль, серед усіх аспектів проблеми співвідношення свободи та відповідальності, що висвітлювались у літературі з даного питання, й досі відсутні розробки, у яких спеціально розглядалася б з філософських позицій проблема співвідношення свободи та відповідальності особистості за доби глобалізації, незважаючи на її дедалі гострішу актуальність. Цією обставиною і зумовлено вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалася в межах наукових досліджень кафедри філософії, а також є складовою комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Наукові проблеми державотворення України” та відповідної науково-дослідної теми філософського факультету № 01БФ041-01 “Філософська та політологічна освіта в Україні на перетині тисячоліть”.

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є виявлення особливостей прояву та системний аналіз співвіднесення свободи та відповідальності за умов глобалізації. Реалізація означеної мети зумовила необхідність розв'язання таких дослідницьких завдань:

- виокремити основні підходи в дослідженні питань співвіднесення свободи та відповідальності та визначити основного суб'єкта свободи та відповідальності;

- визначити зміст поняття «глобалізація» у аспекті його впливу на умови реалізацією особистістю її свободи;

- виявити особливості розуміння співвіднесення свободи та відповідальності людини на різних етапах розвитку філософської думки та ступінь розробки проблеми відповідальності особистості за доби глобалізації;

- виявити основні шляхи реалізації особистістю свободи за доби глобалізації;

- з'ясувати основні сфери відповідальності особистості за доби глобалізації.

Об'єкт дослідження - феномени свободи та відповідальності у сучасному глобалізованому суспільстві.

Предметом дисертаційної роботи є взаємозв'язок свободи та відповідальності особистості за доби глобалізації.

Методи дослідження. Реалізація мети та завдань дисертаційної роботи зумовила необхідність використання, передусім засадничих філософських та загальнонаукових пізнавальних принципів, підходів та методів: принципу історизму, принципу збігу результатів діахронічного та синхронічного дослідження об'єкту, які дозволили поєднати елементи герменевтичного, компоративного та інституційного методів, на загальних засадах системного підходу. Принцип історизму зумовив ретельне дослідження зв'язку значення концепцій свободи і відповідальності з історичним часом, у який було створено ці концепції, а також їх послідовний і незворотній вплив на наступні за часом концепції. Завдяки використанню принципу збігу результатів діахронічного та синхронічного дослідження об'єкту основні тенденції осмислення понять свободи та відповідальності на різних етапах розвитку філософських поглядів розглянуто не тільки як послідовні стадії становлення, а й аспекти плюралістичного, властивого для сьогодення розуміння свободи та відповідальності. На засадах герменевтичного методу виокремлено та досліджено специфіку застосування різних підходів щодо трактування свободи та відповідальності як у історії філософії, так і у сучасній філософській думці - за доби глобалізації, а, з позицій методу компаративного було порівняно ці результати. Інституційний метод дозволив відокремити інституційний зріз аналізу проблеми від мережового та культурологічного. Отримані дані було узагальнено на засадах системного підходу, зокрема, соціально-філософський рівень дослідження взаємозв'язку свободи та відповідальності було визначено як системний щодо результатів окремих соціальних наук, адже саме на цьому рівні можливе їх послідовне узгодження та узагальнення.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що авторка вперше у вітчизняній літературі виявила основні аспекти співвіднесення свободи та відповідальності за доби глобалізації. В процесі дослідження обґрунтовано наступні положення і висновки, які містять елементи наукової новизни та виносяться на захист:

- встановлено, що феномени свободи та відповідальності філософами різних епох досліджувалися, як правило, у їх сутнісному взаємозв'язку, що дозволило виявити складний характер взаємозалежності цих феноменів, який можна досліджувати, зокрема, з позицій психологічного, соціально-психологічного, інституційного та культурологічного підходів. Виокремлення цих підходів та їх порівняльний аналіз з філософських позицій дозволив виявити у якості основного суб'єкта реалізації свободи та відповідальності людину як особистість. Оскільки будь-які соціальні інститути, системи, структури та спільноти як соціальні суб'єкти існують завдяки і через поведінку конкретних людей, відповідальність за діяльність будь-яких соціальних суб'єктів, а не лише фізичних осіб, покладається на відповідальних представників цих соціальних суб'єктів;

- визначено, що зміст поняття глобалізації у аспекті його впливу на умови реалізацією особистістю її свободи, полягає у тому, що сам ефект глобалізації виникає саме тоді, коли доля людства починає залежати (нехай лише за виняткових обставин, але - закономірно), від вчинків окремої людини. Така ситуація має декілька причин, головною серед яких є становлення масового суспільства з його досконалими засобами комунікації та всепроникними системами господарства, політики, права та культури, які долають традиційні економічні, політичні, правові та культурні кордони;

- виявлено, що розуміння співвіднесення свободи та відповідальності людини на різних етапах розвитку філософської думки було зумовлено особливостями комунікаційних, інституційних та соціокультурних характеристик тих епох, у які створювались відповідні історичні концепції співвіднесення свободи та відповідальності. Так, і за доби глобалізації підвищення ступеню розробки проблеми відповідальності особистості визначається глибокими трансформаційними змінами у сфері комунікації, соціальних інститутів та культури, а саме - зростанням впливу на поведінку людини механізмів масової комунікації, перманентною модернізацією соціальних інститутів та встановленням панування ситуації мультикультуралізму;

- виявлено, що основними шляхами реалізації особистістю свободи за доби глобалізації є крім звичного інституційного, також мережний та мультикультурний. Кожен з цих шляхів має свої негативну та позитивну форми реалізації свободи відповідно як утримання від дії або активної протидії, з одного, та активної та творчої діяльності, з іншого боку: інституційний - свободу відкидати застарілі форми інституалізації та творити нові соціальні інститути; мережний - свободу не підтримувати міжособистісні взаємини з тими, хто втратив довіру і визнання, та встановлювати міжособистісні взаємини з тими, чиї цінності видаються привабливими; мультикультурний - свободу уникати будь-яких з тих культурних форм, які не сприймає особистість, та підтримувати усі культурні форми, у яких особистість відчуває потребу;

- з'ясовано, що основними напрямами, за якими є підстави вимагати відповідальності від особистості є ті, за якими вона може приймати на себе відповідальність, а отже - це напрями, тотожні шляхам реалізації свободи людини. Оскільки носіями інституційних, системних, мережних тощо суспільних відносин виступають завжди конкретні особистості, за доби глобалізації залишається релевантною щодо цих відносин проблема відповідальності, яка у відповідності до шляхів реалізації свободи теж може набувати негативних та позитивних форм - відповідальності за утримання від соціальної дії або активну соціальну протидію та за активну та творчу соціальну діяльність. Ці види відповідальності постають як дії, спрямовані особистістю на саму себе, так і як дії, орієнтовані на інших особистостей, спричинені попередньою поведінкою цієї особистості або її очікуваннями щодо майбутніх дій інших особистостей.

Теоретичне і практичне значення дослідження. Теоретична значущість дисертації полягає в тому, що її результати сприятимуть уточненню категоріально-понятійного апарату сучасної соціальної філософії у частині аналізу особистості, подальшому поглибленому вивченню складного, багатовимірного феномена взаємозв'язку свободи та відповідальності в різних ракурсах, в процесі його подальшого філософського, загальнонаукового та спеціально-наукового осмислення.

Практичне значення дисертації зумовлюється тим, що її основні положення можуть бути використані в навчальному процесі при викладанні нормативного курсу з філософії, соціальної філософії, філософії історії, спецкурсів та практичних занять з історії філософії, етики, соціології, психології та ін., а також при підготовці підручників, посібників та навчально-методичних посібників з цих дисциплін.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою автора. Висновки, положення наукової новизни одержані автором самостійно. свобода відповідальність глобалізація філософський

Апробація результатів дослідження. Основні положення та ідеї дисертації були представлені й обговорені на методологічних семінарах і наукових конференціях: міжнародних наукових конференціях - у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка «Дні науки філософського факультету - 2009», в Інституті філософії ім. Г.С.Сковороди НАН України «Філософська антропологія та сучасність (пам'яті В.Г. Табачковського)» (м. Київ, 2009), всеукраїнській науково-практичній конференції «Аксіологічні аспекти трансформації сучасного українського суспільства» (м. Івано-Франківськ, 2007), всеукраїнській науково-теоретичній конференції «Проблеми сутності свободи: методологічні та соціальні виміри» в Інституті філософії ім. Г.С.Сковороди НАН України (м. Київ, 2007).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладені в семи публікаціях автора - 4 статтях, розміщених у фахових виданнях та 4 тезах доповідей, опублікованих у матеріалах конференцій.

Структура дисертації зумовлена її метою, завданнями та логікою дослідження і складається із вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаної літератури. Загальний обсяг дисертації становить 204 сторінки. Список використаних джерел містить 217 найменування на 21 сторінці.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У Вступі, обґрунтовано актуальність теми та проблеми дослідження, аналізується стан їх наукової розробки, формується мета та завдання дослідження, визначаються його теоретико-методологічні засади. Викладається наукова новизна здобутих результатів, їх теоретичне й практичне значення, наводяться дані про публікації та апробацію наукового дослідження.

У першому розділі «Свобода як відповідальність особистості: від «свободи від» до «свободи для»» проаналізовано основні позитивні та негативні форми реалізації свободи та зв'язок цих форм з відповідними типами відповідальності.

У підрозділі 1.1. «Переосмислення проблеми свободи у сучасній філософії» було встановлено, що феномени свободи та відповідальності філософами різних епох досліджувалися, як правило, у їх сутнісному взаємозв'язку, що дозволило виявити складний характер взаємозалежності цих феноменів, який можна досліджувати з позицій психологічного, соціально-психологічного, інституційного та культурологічного підходів. Виокремлення цих підходів та їх порівняльний аналіз дозволив виявити у якості основного суб'єкта реалізації свободи та відповідальності людину як особистість. Оскільки будь-які соціальні інститути, системи, структури та спільноти як соціальні суб'єкти існують завдяки і через поведінку конкретних людей, відповідальність за діяльність будь-яких соціальних суб'єктів, а не лише фізичних осіб покладається на відповідальних представників цих соціальних суб'єктів.

У цьому підрозділі, зокрема, було виявлено сутнісні характеристики зв'язку свободи і відповідальності у зв'язку з переосмисленням проблеми свободи у сучасній філософії. Так, починаючи з філософії І.Канта, проблема свободи розглядається у нерозривному зв'язку з проблемою відповідальності, оскільки людська свобода означає прийняття свідомого рішення в умовах вільного вибору з-поміж реальних альтернатив поведінки.

На основі аналізу фундаментальної онтології М.Гайдеггера, філософії екзистенціалізму виявлено сутнісно суб'єктивний характер відповідальності, як невід'ємного зворотного боку свободи особистості. Колективна відповідальність є лише метафорою, за якою прихована різна міра відповідальності, причому конкретна, кожної особистості, яка входить до певного колективу.

У підрозділі 1.2. ««Позитивний» і «негативний» підходи до свободи у сучасній філософії» з'ясовано, що з розвитком процесів глобалізації й поширенням нових інформаційних технологій ступінь незалежності окремого індивіда від контролю держави і її інститутів різко зросла.

Можна з впевненістю сказати, що на даному етапі людської історії свобода досягла вищої точки в її значенні для соціального розвитку. Втрата державою монополії в багатьох сферах соціальної й економічної діяльності, розширення інформаційної й інтелектуальної свободи особи відбуваються найчастіше не в результаті гострої політичної боротьби або революцій, як колись, а, в першу чергу, за рахунок розвитку технологій і нових економічних можливостей. Парадоксальність ситуації полягає в тому, що одночасно із цим відсутній аналітичний інструментарій, придатний для пояснення ролі свободи в стрімко мінливих соціальних системах.

На прикладі аналізу «негативної» і «позитивної» свободи у політичній філософії Ісайї Берліна та Ричарда Рорті виявляється специфіка реалізації свободи у сучасному суспільстві - передусім у контексті зміни інституційних засад забезпечення свободи особистості.

На прикладі аналізу творів І.Берліна та Р.Рорті виявлено переваги і недоліки визначення свободи у політичній філософії лібералізму. Як перші, так і другі пов'язані з переважно інституційним аналізом свободи при значно меншому розгляді культурних та мережних детермінант реалізації свободи.

У підрозділі «1.3. Відповідальність як цінність в сучасному філософському дискурсі» доводиться, що якщо негативну свободу можна розглядати як небажання брати на себе відповідальність, то свободу позитивну завжди слід розглядати як взяття на себе відповідальності. Тим самим відповідальність постає для особистості як цінність, предмет вибору.

Саме як цінність феномен відповідальності співвідноситься для особистості з феноменом свободи. В такому разі об'єктивні соціальні характеристики свободи - її інституційні, мережні та культурні передумови - постають для особистості як шляхи реалізації її свободи.

Для аналізу відповідальності як цінності варто звернутися до сфери моралі. Адже саме у цій сфері має своє походження ця проблема, а похідними виявляються «регіональні» відповідальності: правова, політична, економічна, релігійна тощо. Мораль традиційно розуміється як така система цінностей і нормативів, що має пріоритетність у порівнянні з іншими аксіологічними й нормативними системами.

У ситуації суперечності цінностей моральний імператив для незацікавленого спостерігача-арбітра переважує всі інші. Мораль часто характеризується також як всепроникне явище, що регулює, хоча б почасти й у певному відношенні, будь-які взаємодії між людьми.

У другому розділі «Свобода особистості як умова відтворення соціальних структур» виявляється, що хоча соціальні структури традиційно розглядаються як незалежні від свободи індивіда, навпаки - їх швидше вважають умовами соціалізації та соціальними обмеженнями, які задають рамки реалізації свободи особистості, вони залежать як соціальні норми від визнання їх індивідами.

У підрозділі 2.1. «Соціальна взаємодія як основа соціальних структур» досліджено, у якому сенсі особистість в результаті соціалізації ніби запрограмована діяти за правилами, які відповідають потребам відтворення цих соціальних структур, а якою мірою вона сама коригує ці правила.

Тим самим для того, щоб отримати соціальну свободу, доводиться спочатку навчитися соціальній відповідальності: «свобода для» є передусім відповідальністю. Можна навіть перефразувати відому формулу Спінози: свобода є усвідомленою відповідальністю.

Втім, відповідальність як відтворення соціальних структур при ближчому розгляді передбачає не автоматичне виконання певних соціальних ролей, а осмислену дію у щоразу відмінних соціальних ситуаціях, адаптивну поведінку, а підчас і прийняття, на перший погляд, парадоксальних щодо «штатного» функціонування соціальних структур дій. Тобто для успішної відповідальності також потрібний певний ступінь свободи дій.

При такому розумінні свобода людини є простором, на якому, з одного боку, виникає й розвивається рефлексія - оскільки наявність вибору провокує усвідомлення людиною своїх справжніх бажань. А з іншого боку, чітке усвідомлення своїх бажань провокує створення вибору. Ситуація, де є чітко сформульовані бажання й усвідомлена крайня в них необхідність але немає вільного вибору, провокує появу насилля. Проблема росту випадків насилля сьогодні дозволяє говорити про неї як про одну з глобальних проблем. Треба зауважити, що характер, масштаби, заподій насилля вимагають сьогодні радикального перегляду образу життя людства й тверезої оцінки перспектив його розвитку.

У підрозділі 2.2. «Інституційні засади свободи» виявлено, що характеристики “інституційного” рівня функціонування свободи акцентують увагу на відношеннях людини (групи) і суспільства, а саме взаємодії з соціальними інститутами (інститут сім'ї, інститут приватної власності, інтелектуальна власність). Свобода найбільш очевидно обмежується на цьому рівні законами держави.

Діючи, людина співвідносить свої дії з діями інших людей, кооперується з ними, породжуючи багатоманіття людських спільнот. Створюються соціальні інститути, які регулюють взаємодії й стабілізують їх результати.

Конкретні образи особистісної свободи, незважаючи на все своє різноманіття, значною мірою відтворюють характер домінуючих в даному суспільстві соціальних інститутів, рівень розвитку економічної системи суспільства, місце індивідів у шкалі соціальних нерівностей тощо. Всі ці чинники відбиваються як на свободі формування життєвих цінностей й потреб індивідів, на становленні й розвитку їх як особистостей, так й на свободі прояву вже цих особистостей, на реалізації ними своїх цінностей, та інших особистісних характеристик, які особистості не можуть змінити миттєво або не можуть (не хочуть) змінювати зовсім.

Таким чином, ключову роль в узгодженні інституційних параметрів суспільства та прагнень особистості реалізувати свою свободу відіграють цінності, які водночас є конститутивними як для соціальних інститутів, так і для особистості. Таке ціннісне конституювання здійснюється переважно по-різному щодо інститутів і особистостей, але воно співпадає під час виявлення інституційних засад відповідальності особистості.

У підрозділі 2.3. «Свобода як ціннісна засада існування спільнот» феномен свободи зазнав аналізу як основа участі людини у житті певної спільноти.

У традиційних суспільствах нерідко це свобода з однією можливістю вибору - коли людина може або бути членом тієї спільноти, у якій вона народилася, або взагалі втрачає статус члена суспільства Хоча наявність соціальної стратифікації у традиційних суспільствах припускає також обмежену, хоча б мінімальну, але все ж соціальну динаміку як простір свободи.

Натомість у суспільстві глобалізованому наявний не лише великий вибір вільно співіснуючих спільнот, але й значно ширші, у тому числі й інституалізовані можливості вибору спільноти, до якої може віднести себе особистість. Класичною у сучасній філософії є полеміка між лібералами та комунітаристами щодо можливостей вибору особистістю спільноти, з якою вона може себе ідентифікувати. У дисертації проаналізовано той аспект цієї полеміки, який стосується ціннісних засад функціонування спільноти і здійснено висновок щодо необхідності залучення, крім аналізу інституційного та культурного вимірів, також дослідження мережного виміру функціонування спільнот та особливих можливостей реалізацією особистістю свободи у цьому вимірі.

У третьому розділі «Зміщення сфер відповідальності особистості за доби глобалізації» з'ясовано, що у новому суспільстві, яке охоплює собою все людство, значно зростають можливості для особистості реалізувати свою свободу.

У підрозділі 3.1. «Специфіка реалізації свободи за доби глобалізації» виявлено, що змінюється саме розуміння свободи та механізми її реалізації, які стають дедалі складнішими і альтернативними такою ж мірою, як і взаємно незалежними. Це не означає можливості уникати відповідальності за вчинене, але урізноманітнює останню. Таким чином, у суспільстві на стадії його глобалізації свобода і відповідальність виявляються ще тісніше взаємопов'язаними.

Глобалізація має декілька характерних ознак, за якими можна простежити розвиток проблеми співвіднесення свободи і відповідальності. До таких можна віднести становлення єдиної світової соціальної системи, яке супроводжується зокрема створенням структури глобальних соціальних інститутів, створенням єдиного інформаційного простору, трансформацією сфери культури у єдиний мультикультурний простір. Це призводить до зміни статусу традиційних спільнот та появи принципово нових, що разом з вищезазначеними трансформаціями змінює також поля реалізації свободи та сфери і ступінь відповідальності особистості.

У підрозділі 3.2. «Ризики глобалізації та трансформація проблеми відповідальності» з'ясовано, що у зв'язку з тим, що на зміну традиційній, «надійній» інституційній структурі традиційного суспільства приходить багатовимірна і варіативна інституційна структура суспільства глобалізованого з'являється поняття ризиків, пов'язаних з таким функціонуванням соціальних інститутів, яке критично залежне від поведінки людей як членів цього глобалізованого суспільства.

Руйнуючи «субстанційність» традиційних соціальних інститутів, сама глобалізація не пропонує іншої «субстанційності», але натомість робить нормальним стан інституційної незавершеності, а отже потреби у тому, щоб самі особистості для своїх власних потреб щоразу ситуативно «доповнювали» соціальні інститути до їх повної легітимності - своїми власними вчинками, своїм вибором, а отже - своєю свободою і своєю відповідальністю.

Таким чином, поняття ризиків є амбівалентним щодо теми відповідальності і позначає як можливість неналежного використання свободи і недосягнення легітимності соціальних інститутів, так і можливість принципово нових варіантів реалізації особистістю своєї свободи, які матимуть своїм наслідком не лише удосконалення наявних соціальних інститутів, але й творення нових - за умови узгодження вільних і відповідальних вчинків різних особистостей. Таке узгодження за доби глобалізації все більше набуває характеру побудови мережевих соціальних структур.

У підрозділі 3.3. «Мультикультурні засади відповідальності за доби глобалізму» виявлено що визначення мультикультуралізму як сучасної характеристики свободи у її культурному зрізі - а саме як можливості вільного співіснування різних культур і їхнього розвитку не за рахунок взаємного утиску, а на власному ґрунті є якщо не неправильним, то поверховим. По-перше, слід підкреслити факт не просто тісного співіснування культур, але переважно сьогодні наявна ситуація активної взаємодії різних культур, причому на всіх рівнях. По-друге, значно розширилося розуміння якісної визначеності культурного розмаїття, нині поняття мультикультуралізму не просто охоплює більше культурних відмінностей, а є принципово більш «чутливим» до них, вирізняючи ґендерні, вікові, політичні відмінності тощо, прагнучи швидше перебільшити культурні відмінності, аніж навіть без умислу їх проігнорувати. По-третє, тому варто дивитися на мультикультуралізм не як на об'єктивне довільне зростання культурного розмаїття, а відстежувати причини появи такого розмаїття у спеціальній політиці мультикультуралізму, коли прояви культурної самобутності заохочуються і підтримуються.

Погляд на мультикультуралізм як на результат вільного вибору особистостей (нехай ніколи не пов'язаний винятково з цим вибором, але вже як домінуючу тенденцію його відтворення) створює передумови для розуміння мутикультуралізму як передумови і наслідку реалізації особистістю своєю відповідальності. Без такої відповідальності - більшою чи меншою мірою усвідомленої - сьогодні неможлива повноцінна культурна ідентифікація і самоідентифікація.

ВИСНОВКИ

У висновках підсумовуються отримані у дисертаційній роботі результати та окреслюються можливі перспективи подальшої розробки теми дослідження.

В результаті здійснення дослідження обґрунтовано такі положення і висновки, які розкривають мету дослідження: виявлення особливостей прояву та системний аналіз співвіднесення свободи та відповідальності за умов глобалізації.

Встановлено, що феномени свободи та відповідальності мають складний характер взаємозалежності, який можна досліджувати, зокрема, з позицій психологічного, соціально-психологічного, інституційного та культурологічного підходів. Втім, всебічне і цілісне дослідження взаємозалежності свободи та відповідальності досягається лише завдяки застосуванню соціально-філософського підходу.

Основним суб'єктом реалізації свободи та відповідальності з позицій філософії є людина як особистість. Відповідальність за діяльність будь-яких соціальних суб'єктів, а не лише фізичних осіб, покладається на конкретні особистості як відповідальних представників цих соціальних суб'єктів.

На прикладі аналізу «негативної» і «позитивної» свободи у політичній філософії Ісайї Берліна та Ричарда Рорті виявляється специфіка реалізації свободи у сучасному суспільстві - передусім у контексті зміни інституційних засад забезпечення свободи особистості. Якщо негативну свободу можна розглядати як небажання брати на себе відповідальність, то свободу позитивну завжди слід розглядати як взяття на себе відповідальності. Тим самим відповідальність постає як цінність, предмет вибору. Для аналізу відповідальності як цінності варто звернутися до сфери моралі. Адже саме у цій сфері має своє походження ця проблема, а похідними виявляються «регіональні» відповідальності: правова, політична, економічна, релігійна тощо.

З'ясовано, що з розвитком процесів глобалізації й поширенням нових інформаційних технологій ступінь незалежності окремого індивіда від контролю держави і її інститутів різко зросла. На даному етапі людської історії свобода досягла вищої точки (порівняно з будь-яким попереднім історичним періодом) в її значенні для соціального розвитку. Втрата державою монополії в багатьох сферах соціальної й економічної діяльності, розширення інформаційної й інтелектуальної свободи особи відбуваються найчастіше не в результаті гострої політичної боротьби або революцій, як раніше, а, в першу чергу, за рахунок розвитку технологій і нових економічних можливостей.

Ефект глобалізації виникає саме тоді, коли доля людства починає залежати (нехай лише за виняткових обставин, але - закономірно), від вчинків окремої людини. Зміст людської свободи все більше детермінується глобальними проблемами людства, причому якщо спочатку така детермінація має сегментарний характер, то з часом вона з необхідністю стає основою реалізації людської свободи.

Співвіднесення свободи та відповідальності людини зумовлене особливостями комунікаційних, інституційних та соціокультурних характеристик тих епох, у які створювались відповідні історичні концепції співвіднесення свободи та відповідальності. За доби глобалізації підвищення ступеню розробки проблеми відповідальності людини визначається глибокими трансформаційними змінами у сфері комунікації, соціальних інститутів та культури.

Хоча соціальні структури традиційно розглядаються як незалежні від свободи індивіда, навпаки - їх швидше вважають умовами соціалізації та соціальними обмеженнями, які задають рамки реалізації свободи особистості, вони залежать як такі, що базуються на соціальних нормах, від визнання їх індивідами. Відповідальність як відтворення соціальних структур при ближчому розгляді передбачає не автоматичне виконання певних соціальних ролей, а осмислену дію у щоразу відмінних соціальних ситуаціях, адаптивну поведінку, а підчас і прийняття, на перший погляд, парадоксальних щодо «штатного» функціонування соціальних структур дій. Тобто для успішної відповідальності також потрібний певний ступінь свободи дій.

Основними шляхами реалізації людиною свободи за доби глобалізації є, крім звичного інституційного, також мережевий та мультикультурний. Кожен з цих шляхів має свої негативну та позитивну форми реалізації свободи як утримання від дії або активної протидії та активної та творчої діяльності.

Відповідальність у відповідності до шляхів реалізації свободи може набувати негативних та позитивних форм - відповідальність за утримання від соціальної дії або за активну соціальну протидію та за активну та творчу соціальну діяльність. Ці види відповідальності постають як дії, орієнтовані на інших людей, спричинені попередньою поведінкою людини або її очікуваннями щодо майбутніх дій інших людей.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Пітулей В.В.Взаємозв'язок свободи і відповідальності за умов глобалізації суспільства як проблема соціальної філософії / В.В.Пітулей // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук.праць. Випуск.61. К.: Український центр духовної культури, 2007. С. 50-59.

2. Пітулей В.В. Ваємозв'язок свободи і відповідальності як проблема античного язичництва та християнства / В.В.Пітулей // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць. Випуск 66. К.: Український центр духовної культури, 2007. С. 165-175.

3. Пітулей В.В. Поняття відповідальності соціального суб'єкта: зміст та аспекти дослідження / В.В. Пітулей // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. Випуск 12. Частина 1. Івано-Франківськ, 2007. С. 217-224.

4. Пітулей В.В. Свобода і відповідальність: ґенеза філософської постановки проблеми /В.В.Пітулей // Вісник Прикарпатського університету. Філософські і психологічні науки. Випуск 10. Ів.-Фр.: ВДВ ЦІТ, 2007. С. 15-21.

5. Пітулей В.В. Свобода і мораль як цінності в сучасному політичному дискурсі / В.В.Пітулей // Людина. Світ. Суспільство (до 175-річчя філософського факультету). Дні науки філософського факультету - 2009: Міжнар. наук. конф. (21-22 квітня 2009 року): Матеріали доп. та виступів. К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2009. Ч.Х. С. 139-140.

6. Пітулей В.В. Соціально-філософський аналіз взаємозв'язку свободи і відповідальності: постановка проблеми /В.В.Пітулей // Філософська антропологія та сучасність (пам'яті В.Г. Табачковського) // Філософсько-антропологічні студії'2008. К.: Стилос, 2008. С. 464-470.

7. Пітулей В.В. Свобода людини за умов глобалізації // Проблеми сутності свободи: методологічні та соціальні виміри: Матеріали науково-теоретичної конференції 26 жовтня 2007 р. К.: Інститут філософії імені Г.С.Сковороди НАН України, 2007. С. 167-168.

8. Пітулей В.В. Аксіологічні аспекти взаємозв'язку свободи і відповідальності за умов глобалізації // Аксіологічні аспекти трансформації сучасного українського суспільства. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 27-28 квітня 2007 року (м. Івано-Франківськ). Івано-Франківськ: Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, 2007. С. 125-126.

АНОТАЦІЯ

Пітулей В.В. Свобода і відповідальність особистості за доби глобалізації. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук зі спеціальності 09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2009.

Вперше у вітчизняній літературі виявлено основні аспекти співвіднесення свободи та відповідальності за доби глобалізації. Основним суб'єктом реалізації свободи та відповідальності є людина як особистість, оскільки відповідальність за діяльність будь-яких соціальних суб'єктів, а не лише фізичних осіб покладається на відповідальних представників цих соціальних суб'єктів.

Зміст поняття глобалізації у аспекті його впливу на умови реалізацією людиною її свободи, полягає у тому, що сам ефект глобалізації виникає саме тоді, коли доля людства починає залежати (нехай лише за виняткових обставин, але - закономірно), від вчинків окремої людини.

Розуміння співвіднесення свободи та відповідальності людини на різних етапах розвитку філософської думки було зумовлено особливостями комунікаційних, інституційних та соціокультурних характеристик тих епох, у які створювались відповідні історичні концепції співвіднесення свободи та відповідальності. За доби глобалізації відповідальність людини визначається зростанням впливу на поведінку людини механізмів масової комунікації, перманентною модернізацією соціальних інститутів та встановленням панування ситуації мультикультуралізму.

Ключові слова: свобода, відповідальність, інституційні шляхи забезпечення свободи, мережеві шляхи забезпечення свободи, мультикультурні шляхи забезпечення свободи, негативна відповідальність, позитивна відповідальність.

АННОТАЦИЯ

Питулей В.В. Свобода и ответственность личности в епоху глобализации. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.03 - социальная философия и философия истории. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2009.

Впервые в отечественной литературе выявлены основные аспекты соотношения свободы и ответственности в условиях глобализации. Основным субъектом реализации свободы и ответственности является человек как личность. Поскольку любые социальные институты, системы, структуры и сообщества как социальные субъекты существуют благодаря и через поведение конкретных людей, ответственность за деятельность любых социальных субъектов, а не лишь физических лиц, полагается на ответственных представителей этих социальных субъектов.

Содержание понятия глобализации в аспекте его влияния на условия реализации человеком его свободы, заключается в том, что сам эффект глобализации возникает именно тогда, когда судьба человечества начинает зависеть (пусть лишь при исключительных обстоятельствах, но - закономерно), от поступков отдельного человека.