У четвертому розділі "Співвідношення самоорганізаційних та ентропійних механізмів самовідтворення української політичної нації" автор намагається з'ясувати, яким чином на українській дійсності накладаються закономірності функціонування проаналізованих у другому розділі самоорганізаційних механізмів і досліджених у розділі 3 механізмів ентропійних.

Для цього в першому підрозділі "Фактори соціальної ентропії української політичної нації" в процесі аналізу специфічних рис самоорганізації української етнонаціональної спільноти в її історії виділяються чинники, що впливали на рівень її ентропії. До таких факторів, які найбільш стало в історії прихованого і явного розвитку української політичної нації сприяли збільшенню рівня її ентропії і більшість із яких залишаються значущими і сьогодні, віднесено:

- тривале існування на межі Західної та Східної цивілізацій і пов'язану з цим двоїстість ментальності українського етносу;

- розмитість змісту національної ідеї і надмірну нерівноважність;

- сподівання на підтримку від суб'єктів зовнішнього оточення;

- релігійно-конфесійну, регіональну, етнічну різноманітність і пов'язані з нею прояви ксенофобії;

- слабкість державної організації і схильність до вільної самоорганізації;

- несприятливість геополітичних умов на тлі сприятливості природних;

- слабкість національної еліти чи недостатню поінформованість населення про її наміри;

- невідповідність управління самоорганізаційному вектору системи;

- і пов'язане з останнім домінування структури над функцією.

Конкретизовано риси і суперечності, що характеризують рівень ентропійності сучасного етапу становлення української політичної нації. Ускладнює ситуацію те, що на ентропійні фактори історичної дії накладаються й сучасні несформованість і зародковість рис самої політичної нації.

Доповнено і розвинуто принципи детермінації рівня ентропії політичної нації: 1) ентропія системи пропорційна ентропії кожного її елемента; 2) ентропія системи обернено пропорційна зв'язаності її елементів між собою; 3) високий рівень ентропії національного буття чи не найбільшою мірою зумовлений фрагментарністю національної самосвідомості.

Оскільки ентропійні фактори обумовлюють тільки один бік етнонаціональної самоорганізації, у підрозділі 4.2 "Параметри порядку української політичної нації як фактори її самоорганізації" автор звертається до пошуку параметрів порядку, які є і були значущими для української етнонаціональної спільноти на різних етапах її історичного розвитку, особливо в періоди творення елементів нації. При цьому під параметрами порядку розуміються змінні, що визначають рамки і специфіку процесів самоорганізації системи. Тому показовими параметрами порядку для політичної нації в статичному зрізі є: 1) кількість громадян, які ідентифікують себе з нацією; 2) досягнутий рівень консолідованості демократії; 3) рівень розвитку національної самосвідомості, важливим показником якої виступає і соціальна активність; 4) ефективність державного управління і довіра населення до влади.

Спираючись на виділені в другому розділі довготривалі параметри порядку, які забезпечують самовідтворення етнонаціональної системи, і короткотривалі, що відповідають за її самооновлення на черговому історичному етапі, автор намагається визначити специфіку перших для української політичної нації. Підкреслено, що визначення цієї специфіки є актуальним ще й тому, що їх дія активізується на перехідних етапах суспільного буття і саме вони можуть стати основою для ефективних стратегій постбіфуркаційного національного розвитку.

Специфіку довготривалих параметрів порядку української політичної нації окреслено такими рисами:

- безперервність власних державотворчих ініціатив;

- низький рівень розвитку монархічної ідеї;

- превалювання особистих і регіональних інтересів над державними;

- потреба в сильному (найчастіше одноосібному) лідері;

- схильність до демократії;

- вирішальний вплив соціальних подій на національно-політичне життя;

- перманентне прагнення автономії;

- ідея соборності національної держави в етнічних межах України;

- сильний вплив символів на самоорганізацію національної спільноти;

- складовими ментальності українського етносу.

У підрозділі 4.3 "Шляхи оптимізації самоорганізаційних та ентропійних механізмів самовідтворення української політичної нації" опрацьовується ідея, що для цього потрібне конструктивне сполучення виділених у попередніх двох підрозділах факторів соціальної ентропії та параметрів порядку української нації.

Аналізуються можливі сценарії подальшого становлення української політичної нації на сучасному етапі і обґрунтовується позиція автора про пріоритетність сценарію співгромадянства на засадах культивування спільної політичної ідентичності навколо титульного етносу.

Окрему увагу приділено мові як фактору консолідації спільноти, розвитку загальнонаціональної політичної свідомості і як фактору самовідтворення української політичної нації. Підкреслено необхідність компромісного рішення проблеми розподілу сфер впливу ентропійних і самоорганізаційних механізмів у мовному питанні: управлінські структури повинні мовою внутрішнього використання мати ту, яка відповідає інтересам нації і потребам держави, але для інших структур, що мають власну самоорганізаційну традицію, треба лише створювати сприятливі умови для поступового переходу на офіційну державну мову. Розкрито тісний взаємозв'язок впливу мовного фактора і системи освіти на самоорганізацію національної спільноти - врахування якого може прискорити перехід нації до відносно стійкого стану. Розкривається значення культури як сукупності механізмів самовідтворення етнонаціональної спільноти. Показано важливу роль посередництва внутрішньоорганізаційного управління в оптимізації ентропійних і самоорганізаційних механізмів самовідтворення української політичної нації.

Оскільки у сучасних умовах новим атрактором для розвитку національних систем стає глобалізація, то показано взаємозв'язок євроінтеграційного вектора України з триваючим становленням української політичної нації. Ці дві тенденції опрацьовуються як відносно суперечливі на основі тези, що самоорганізаційним чином наразі виокремлюється вектор становлення української політичної нації, а ентропійним - євроінтеграційний вектор. За допомогою принципу вкладених систем посилено ідею, що національний сепаратизм не перешкоджає загальному прагненню до інтеграції, а є його неминучою умовою, адже для успішної інтеграції в більшу систему необхідно спершу сформуватись як сильна автономна цілісність.

Формулюються принципи самовідтворення української політичної нації, що можуть бути напрямами оптимізації співвідношення її самоорганізаційних і ентропійних механізмів на сучасному етапі. Вони більш конкретизовано викладені у загальних висновках до дисертації.

ВИСНОВКИ

Дослідження розгорталося в рамках системного підходу за допомогою поєднання діалектичної та синергетичної методології і було спрямоване на виявлення глибинних засад самовідтворення сутності української політичної нації, актуалізація яких забезпечувала її становлення в різні історичні епохи.

Політична нація розглядалась як утворена на основі етнічних груп соціальна система, яку характеризують певний рівень національної самосвідомості (достатній для підтримки спільної мети) і воля до політичної самоорганізації, що обумовлює формування держави з демократичним ладом правління і націленістю на спільне майбутнє. Спільна мета і воля до сумісного політичного майбуття виступають основними системотворчими факторами політичної нації.

За елементним складом така спільнота складається з політично свідомих і соціально активних особистостей, взаємодія яких утворює громадянське суспільство і державу як дві основні підсистеми політичної нації. Суперечність між ними виступає одним із головних джерел її самоорганізації. Іншими джерелами цього є суперечності національного та етнічного, раціонального й ірраціонального, суперечність між спільністю цілей і різноманітністю структури.

Структура політичної нації багатовимірна: в ній накладаються кілька площин. Поділ на державу і громадянське суспільство - це поділ за функціональним критерієм. Історично і культурно політична нація складається з різних етнічних груп. Територіально - з регіонів. У вертикальному розшаруванні виділяється нижній шар матеріальної взаємодії, проміжний шар нормативної регуляції цієї взаємодії та верхній інформаційно-знаковий шар; послідовний рух від нижнього до верхнього і назад визначають пряму і зворотну послідовність перебігу самоорганізаційних процесів. При цьому різні аспекти внутрішньої різноманітності політичної нації забезпечують її цілісність, динамічну стійкість і потенції саморозвитку.

Функціонально політична нація є формою консолідації населення певної території і суб'єкт міжнародного життя. На виконання цієї основної функції працюють функції її підсистем. Держава виконує статусно-репрезентативну, фільтрувально-захисну, стратегічно-управлінську, саморегуляційну функції та функцію власного відтворення, а громадянське суспільство - функції внутрішньої різноманітності, соціального контролю і зворотного зв'язку.

Як процес, політична нація проходить стадії зародження, становлення, розвитку, досягнення зрілості, стабілізації, старіння і переходу в нову якість. Але це лише одна сторона існування політичної нації. Нація є не тільки продукт певних етапів розвитку, але й сам історичний процес націєтворення. Тому другий бік її процесуальності - її континуїтивність, повторне виникнення на основі одних етносів на різних етапах спільноти з визначальними для політичної нації рисами. Континуїтивність української політичної нації, яка отримує в історії достатньо прикладів, включає чергування періодів явного і прихованого існування і забезпечується завдяки процесам самовідтворення. І сучасне становлення української політичної нації постає історичним самовідтворенням її сутності в черговому явищі.

Сутністю самовідтворення нації є поєднання процесів самозбереження основних засад її існування із самооновленням цієї структури. Головною умовою забезпечення спадкової складової самовідтворення системи є збереження основних властивостей її елементів і способів взаємозв'язку між ними, що в сукупності забезпечує її якісну визначеність.

У роботі виділено дві основні групи механізмів самовідтворення української політичної нації. Це самоорганізаційні та ентропійні механізми. Перші визначені як механізми, дія яких спрямована на розгортання процесів організації / самоорганізації. Їх прикладами є мова внутрішньоструктурних комунікацій, родинні традиції освіти і самоосвіта, самоуправління громадських організацій, релігія, корпоративна культура, підприємництво тощо. Дія ентропійних механізмів спрямована на збільшення чи зменшення ступеня впорядкованості системи - такими є державна мова, державне управління, національна система освіти, державна ідеологія, церква, державне регулювання економіки тощо.

В історичному плані головне значення у самовідтворенні української політичної нації належить генній спадковості етносу, соціально-історичній пам'яті нації та їх самоописанню. А основний принцип співвідношення дії самоорганізаційних та ентропійних механізмів, говорить: ентропійні механізми мають ґрунтуватися на самоорганізаційних і не суперечити їм.

У дисертації сформульовано низку принципів самовідтворення політичної нації в історичному процесі, серед яких виділено основні і допоміжні. Основними принципами самовідтворення політичної нації, які виступають базовими і стосовно української, є такі:

- принцип стремління системи до збереження цілісності як визначальної тенденції її самоорганізації і зокрема самовідтворення;

- принцип діалектичної єдності етнічної і національної форм буття та їх взаємних трансформацій в ході історичного розвитку;

- принцип визначального впливу довготривалих параметрів порядку на самовідтворення політичної нації та їх коригуючої ролі по відношенню до короткотривалих;

- принцип чергування домінуючої ролі самоорганізаційних та ентропійних механізмів на різних етапах розвитку політичної нації;

- принцип обов'язкової узгодженості ентропійних механізмів зі змістом механізмів самоорганізаційних.

Допоміжні принципи допомагають глибше зрозуміти дію того чи іншого фактора самовідтворення.

Так, окремо слід виділити принципи, які стосуються історичного аспекту - тобто пояснюють механізм континуїтивності політичної нації:

- принцип повторюваності позитивного соціально-історичного досвіду;

- принцип динамічної фрактальності, який проявляється як на рівні окремих етнонаціональних спільнот, так і на рівні людства;

- принцип наявності в системі спектру потенційних структур і критеріїв їх переваги (згідно якого в "донаціональній" системі потенційно закладений спектр варіантів розвитку, але найбільший шанс на реалізацію має той, який: 1) наблизить систему до стану впорядкованості, 2) в інші періоди мав позитивний досвід реалізації);

- принцип поєднання в атракторі рис минулого і майбутнього системи і пов'язане з ним завдання реконструкції атрактора;

- принцип множинності акме спільноти протягом її розвитку.

Окремі принципи самовідтворення політичної нації згруповано навколо ентропії:

- принцип залежності етапу самоорганізації нації від рівня її ентропії (причому однакові значення ентропії характеризують однакові стани системи);

- принцип нерівномірності розподілу ентропії в рамках національної системи;

- принцип ентропійного коридору як оптимального для самоорганізації інтервалу між хаотичністю і застійними явищами;.

- принцип дотримання правил зборки цілісності: тільки ті елементи можуть об'єднатися в нове ціле, які мають єдину топологічну орієнтацію і достатню зону взаємного перекривання, взаємодіють за принципом взаємодоповнювальності, утворюючи при цьому проміжні "блоки".

Оскільки рівень ентропії можна коригувати за допомогою управління, то виділено й управлінські принципи - які містять рекомендації щодо оптимізуючих впливів на становлення політичної нації:

- принцип поєднання самоорганізаційного та ентропійного напряму націєтворення;

- принцип необхідної різноманітності методів і форм державного управління (вона має бути не меншою за різноманітність варіантів самоорганізації громадянського суспільства);

- принцип диференціації державного впливу залежно від етапу самоорганізації національної системи;

- принцип резонансного збудження системи, який посилюється принципом інерції (згідно останнього, почавши розвиватися в певному напрямі, система набуває схильності продовжувати розвиток саме за цим вектором);

- принцип послідовності розвитку, який наголошує на своєчасності ініціюючого впливу (ніщо не може відбутися раніше, ніж для цього сформуються передумови);

- принцип узгодження короткотривалих параметрів порядку із довготривалими - що особливо важливо для формування законодавства.

Доцільно виділити і принципи впливу зовнішнього середовища на самовідтворення політичної нації:

- принцип кумулятивного впливу зовнішніх умов, які виступають керівними параметрами національної самоорганізації і визначають припустимі рамки самовідтворення;

- принцип відповідності систем вимогам оточення (система може тривалий час проявляти тільки ті властивості, які дозволяє оточення);

- принцип постійного зростання ентропії в системі (дія якого в поєднанні з принципом дисипації енергії забезпечує врівноваження рівня ентропії всередині системи з її оточенням).

Специфіка дії сформульованих принципів стосовно української політичної нації визначається факторами її соціальної ентропії і особливими рисами її параметрів порядку та співвідношенням перших і других. Показано, що, з одного боку, фактори соціальної ентропії і параметри порядку української політичної нації врівноважують або взаємообумовлюють один одного, з іншого, - їх протистояння створює напруженість нерівноважного стану, необхідну для розвитку. На етапі явного існування української політичної нації, коли не пригнічуються і однаковою мірою появляються і ті, й інші, вони узгоджуються один із одним. Так, тривале перебування українських земель на межі між Західною та Східною цивілізаціями узгоджується з двоїстістю української ментальності та властивою їй амбівалентністю внутрішнього світу. Невизначеність змісту національної ідеї і протистоїть, і узгоджується з безперервністю і незавершеністю розвитку української державності. Аналогічно можна скласти і такі пари (де перша складова стосується факторів ентропії, а друга - параметрів порядку української політичної нації):

- сподівання на зовнішню підтримку - очікування на сильного лідера і пов'язана з цим толерантність і гуманістично спрямований індивідуалізм;

- регіональна, етнічна, релігійно-конфесійна різноманітність - природний демократизм української психології та правосвідомості;

- суперечливість між східними і західними регіонами України - вирішальний вплив соціальних подій на політичне життя нації;

- слабкість державної організації - низький рівень розвитку монархічної ідеї на тлі антеїзму;

- несприятливі геополітичні в сполученні зі сприятливими природними умовами - соціальний фаталізм.

Вектор подальшого становлення сучасної української політичної нації, яке є черговим етапом її історичного самовідтворення, залежить від співвідношення виділених факторів ентропії із параметрами порядку - а тому і від збалансованої дії самоорганізаційних та ентропійних механізмів.

Проведене дослідження вводить необхідний логічний стрижень в осмислення процесів, які відбуваються на національному рівні буття. Однак у рамках сучасних загальносвітових тенденцій транснаціоналізації і космополітизації можна говорити про те, що національні механізми рухали світовий розвиток до сьогодні. Вони продовжують функціонувати і на сучасному етапі - адже жодний соціальний організм не може включитись до наднаціональних об'єднань, якщо не завершиться формування національних джерел - але повинні певним чином трансформуватись, адаптуючи соціальну систему до вимог нового світу. Тому на цьому етапі роботу з вивчення принципів і механізмів самовідтворення української політичної нації можна вважати завершеною, але осмислення тенденцій їх трансформації з урахуванням вимоги інтегрування до космополітичного світу є найбільш перспективним напрямом подальших розвідок.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографія:

1. Нестеренко Г.О. Українська політична нація: самоорганізаційні засади становлення: [монографія]/ Г.О. Нестеренко. - К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2007. - 360 с.

Статті у фахових наукових виданнях:

2. Нестеренко Г.О. Принцип резонансного збудження як світоглядна основа сучасного управління персоналом / Г.О. Нестеренко // Практична філософія: Науковий журнал. - 2004. - № 2 (12). - С. 29-34.

3. Нестеренко Г.О. Можливості стабілізації суспільно-політичного життя України на ґрунті національної єдності / Г.О. Нестеренко // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія №7. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія: [зб. наук. праць]. - К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2004. - №3 (16). - С. 101-111.

4. Нестеренко Г.О. Компаративний аналіз української державності на стиках XVII-XVIII та XX-XXI століть / Г.О. Нестеренко // Нова парадигма: Журнал наукових праць / [гол. ред. В.П. Бех]. - Вип. 41. - К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2005. - С. 94-103.

5. Нестеренко Г.О. Мова як фактор самовідтворення української політичної нації / Г.О. Нестеренко // Практична філософія: Науковий журнал. - 2004. - № 4 (14). - С. 84-88.

6. Нестеренко Г.О. Ентропія як детермінанта самовідтворення соціальних систем / Г.О. Нестеренко // Нова парадигма: Журнал наукових праць / [гол. ред. В.П. Бех]. - Вип. 42. - К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2005. - С. 45-55.

7. Нестеренко Г.О. Етнічна різноманітність як фактор саморозвитку нації / Г.О. Нестеренко // Нова парадигма: Журнал наукових праць / [гол. ред. В.П. Бех]. - Вип. 43. - К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2005. - С. 47-56.

8. Нестеренко Г.О. Культура як механізм самовідтворення української політичної нації / Г.О. Нестеренко // Нова парадигма: Журнал наукових праць / [гол. ред. В.П. Бех]. - Вип. 45. - К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2005. - С. 59-69.

9. Нестеренко Г.О. Роль еліти в національній самоорганізації: узгодження з ідеями "Зеленої книги" / Г.О. Нестеренко // Нова парадигма: Журнал наукових праць / [гол. ред. В.П. Бех]. - Вип. 46. - К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2005. - С. 99-107.

10. Нестеренко Г.О. Примордіалістські та модерністські теорії нації: суперечливість чи взаємодоповнення? / Г.О. Нестеренко // Культурологічний вісник: Науково-теоретичний щорічник Нижньої Наддніпрянщини. - Запоріжжя, 2005. - Вип.15. - С. 152-160.

11. Нестеренко Г.О. Націєтворення як фактор забезпечення безпеки держави / Г.О. Нестеренко // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія № 7. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія: [зб. наук. праць]. - К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2005. - № 6 (19). - С. 105-112.

12. Нестеренко Г.О. Синергетичний вимір нації та націєгенези / Г.О. Нестеренко // Філософські науки: [зб. наук. праць]. - Суми: СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2006. - С. 40-46.

13. Нестеренко Г.О. Класифікація націологічних концепцій та її умовність / Г.О. Нестеренко // Ноосфера і цивілізація. Випуск 3 (6). - Донецьк: ДонНТУ, 2006. - С. 34-39.

14. Нестеренко Г.О. Становлення української політичної нації крізь призму євроінтеграційних прагнень / Г.О. Нестеренко // Нова парадигма: Журнал наукових праць / [гол. ред. В.П. Бех]. - Вип. 55. - К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2006. - С. 132-139.

15. Нестеренко Г.О. Політична нація як соціальна система / Г.О. Нестеренко // Практична філософія: Науковий журнал. - 2006. - № 2 (20). - С. 125-130.

16. Нестеренко Г.О. Механізми та етапи самоорганізації національних спільнот / Г.О. Нестеренко // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія №7. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія: [зб. наук. праць]. - К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2006. - №10 (23). - С. 208-216.

17. Нестеренко Г.О. Роль системи освіти в становленні української політичної нації / Г.О. Нестеренко // Філософія освіти. - 2006. - №2 (4). - С. 177-186.

18. Нестеренко Г.О. Самоорганізація національної спільноти у світлі концепції синергетичного історизму / Г.О. Нестеренко // Нова парадигма: Журнал наукових праць / [гол. ред. В.П. Бех]. - Вип. 62. - К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2007. - С. 22-30.

19. Нестеренко Г.О. Еліта як дезорганізуючий фактор в історії української етнонаціональної спільноти / Г.О. Нестеренко // Нова парадигма: Журнал наукових праць / [гол. ред. В.П. Бех]. - Вип. 63. - К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2007. - С. 82-91.

20. Нестеренко Г.О. Залежність етапів самоорганізації етнонаціональної спільноти від рівня її ентропії / Г.О. Нестеренко // Гілея (науковий вісник): [зб. наук. праць]/ [гол. ред. В.М. Вашкевич]. - Вип. 7. - К., 2007. - С. 19-27.

21. Нестеренко Г.О. Соціокультурні чинники національної самоідентифікації українців / Г.О. Нестеренко // Нова парадигма: Журнал наукових праць / [гол. ред. В.П. Бех]. - Вип. 68. - К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2007. - С. 55-68.

22. Нестеренко Г.О. Фактори соціальної ентропії української політичної нації / Г.О. Нестеренко // Ноосфера і цивілізація. - Вип. 5 (8). - Донецьк: ДонНТУ, 2007. - С. 81-85.

23. Нестеренко Г.О. Самоорганізаційний напрям розвитку міжетнічної толерантності / Г.О. Нестеренко // Політологічний вісник: [зб. наук. праць]. - К.: "ІНТАС", 2008. - Вип. 31. - С. 18-31.

24. Нестеренко Г.О. Фактори сучасного розвитку антисемітизму в Україні: спроба комплексного аналізу / Г.О. Нестеренко // Гілея (науковий вісник): [зб. наук. праць]/ [гол. ред. В.М. Вашкевич]. - Вип. 11. - К., 2008. - С. 263-271.

Статті в інших наукових виданнях:

25. Нестеренко Г. Багатокультурність української політичної нації: самоорганізаційний вимір / Г. Нестеренко // Культуротворча парадигма українського націєтворення: [зб. наук. статей]/ [гол. ред. В.А. Бітаєв]. - Івано-Франківськ: Гостинець, 2006. - С. 20-26.

26. Нестеренко Г.О. Національна ідея як атрактор розвитку нації / Г.О. Нестеренко // Еліти і цивілізаційні процеси формування націй: [зб. статей]/ [ред. кол.: О.О. Рафальський (гол. ред.) та ін.]. - К.: ТОВ УВПК "ЕксОб", 2006. - Т.2. - С. 347-359.

27. Нестеренко Г.О. Розвиток української політичної нації на рівні внутрішньоорганізаційного управління / Г.О. Нестеренко // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія №11. Соціологія. Соціальна робота. Соціальна педагогіка. Управління: [зб. наук. праць]. - К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2006. - Випуск 4. - С. 122-129.

Тези доповідей на конференціях:

28. Нестеренко Г.О. Самоорганізаційні засади управління корпоративною культурою / Г.О. Нестеренко // Философия природы и практическая философия: мат-лы международной конф. (14-15 октября 2004 г.) - К., 2004. - С. 175-178.

29. Нестеренко Г.О. Громадянське суспільство як сфера самоорганізації соціуму / Г.О. Нестеренко // Особистість у системі соціальних зв'язків: мат-ли Міжнародної наук. -теор. конф. (18-19 квітня 2005 р.). - Х.: Вид-во НФаУ, 2005. - С. 278-281.

30. Нестеренко Г.О. Самоорганизационные и энтропийные механизмы развития социальных систем / Г.О. Нестеренко // Диагностика и прогнозирование социальных процессов: сб. мат-лов Междунар. науч. конф. (21-22 апреля 2005 г.) / [под ред. проф. Г.А. Котельникова]. - Том ІІ. - Белгород: Изд-во БГТУ им. В.Г. Шухова; "Крестьянское дело", 2005. - С. 28-33.

31. Нестеренко Г.О. Соціально-економічні засади розвитку української політичної нації / Г.О. Нестеренко // Соціально-економічні трансформації в епоху глобалізації: мат-ли Всеукр. наук.-практ. конф. (18-19 травня 2005 р.). - Т.2. - Полтава: Скайтек, 2005. - С. 27-31.

32. Нестеренко Г.О. Синергетичний дискурс дослідження національних спільнот / Г.О. Нестеренко // Наука. Синергетика. Освіта. Тези виступів учасників Міжнар. наук. конф. 22-23 вересня 2005 р. - Суми, 2005. - С. 96-98.

33. Нестеренко Г.О. Толерантность как принцип становления политических наций / Г.О. Нестеренко // Этнопсихологические и социокультурные процессы в современном обществе: мат-лы Второй Междунар. науч. конф. 22-24 сентября 2005 г. / [отв. ред. В.В. Гриценко]. - Балашов: Изд-во "Николаев", 2005. - С. 356-358.

34. Нестеренко Г.О. Образование как особый механизм формирования политических наций на постсоветском пространстве / Г.О. Нестеренко // Поликультурное пространство образования: сб. мат-лов междунар. науч. -практ. конф. / [отв. ред. О.Я. Емельянова]. - Воронеж: Новый взгляд, 2005. - С. 65-69.

35. Нестеренко Г. Поліетнічність суспільства в контексті проблем національної безпеки / Г.О. Нестеренко // Проблемы управления многоэтничными сообществами в условиях глобализационных и цивилизационных вызовов: мат-лы IV междунар. семинара 4-6 мая 2005 г., г. Алушта / [под ред. Т.А. Сенюшкиной]. - Симферополь: Таврия, 2006. - С. 113-116.

36. Нестеренко Г.О. Міжетнічний контекст проблематики становлення української політичної нації / Г.О. Нестеренко // Демократичний розвиток України: мат-ли конф. (м. Львів, Україна, травень 2005 року) [зб. наук. праць]. - К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2006. - С. 328-332.

37. Нестеренко Г. Звернення до проблематики політичної нації в працях М. Драгоманова / Г.О. Нестеренко // Другі Міжнародні драгоманівські читання: матеріали (27-28 жовтня 2006 р.) / [укл. Г.І. Волинка, Л.Л. Макаренко, О.П. Симоненко]. - Випуск 1. - К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2006. - С. 136-141.

38. Нестеренко Г.О. Управління міжетнічною толерантністю: інноваційний підхід / Г.О. Нестеренко // Інноваційний розвиток суспільства за умов кросс-культурних взаємодій: Мат-ли міжнар. конф. (20-21 лютого 2008 р.): у 6-ти ч. - Суми, 2008. - Ч.3. - С. 138-140.

39. Нестеренко Г.О. Параметри порядку української політичної нації як фактори її історичного самовідтворення / Г.О. Нестеренко // Наука і соціальні проблеми суспільства: освіта, культура, духовність: Мат-ли V Міжнар. наук.-практ. конф. (20-21 травня 2008 р.): у 2-х ч. - Харків, 2008. - Ч.2. - С. 166-168.

40. Нестеренко Г.О. Политическая ментальность: "разумность неразумного" / Г.О. Нестеренко // Теоретические проблемы этнической и кросс-культурной психологии: мат-лы Междунар. науч. конф. (29-30 мая 2008 г.): в 2-х т. / [отв. ред. В.В. Гриценко]. - Смоленск: Универсум, 2008. - Т.2. - С. 44-47.

АНОТАЦІЇ

Нестеренко Г.О. Самовідтворення української політичної нації: принципи та механізми. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук за спеціальністю 09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії. - Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, Київ, 2009.

У центрі роботи - ідея про приховані в самій етнонаціональній системі чинники, що забезпечували на попередніх етапах розвитку формування сутнісних рис української політичної нації, які через несприятливі умови перебували в латентному стані. При цьому політична нація аналізується як соціальна система, яку характеризують достатній рівень національної самосвідомості і воля до політичної самоорганізації, що обумовлює формування демократичної держави з націленістю на спільне майбутнє.

Запропоновано поділ механізмів самовідтворення української політичної нації на самоорганізаційні та ентропійні. Сформульовано принципи самовідтворення, ґрунтуючись на яких, є можливою оптимізація становлення української політичної нації на сучасному етапі.

Ключові слова: етнос, нація, українська політична нація, самовідтворення, самоорганізація, соціальна система, ентропія.

Нестеренко Г.О. Самовоспроизводство украинской политической нации: принципы и механизмы. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора философских наук по специальности 09.00.03 - социальная философия и философия истории. - Национальный педагогический университет имени М.П. Драгоманова, Киев, 2009.

В центре работы - идея о скрытых в самой этнонациональной системе факторах, обеспечивавших на предыдущих этапах формирование сущностных черт украинской политической нации, которые из-за неблагоприятных условий были в латентном состоянии. При этом политическая нация анализируется как социальная система, которую характеризуют достаточный уровень национального самосознания и воля к политической самоорганизации, что обусловливает формирование демократического государства с нацеленностью на общее будущее.

Выделены самоорганизационные и энтропийные механизмы самовоспроизводства украинской политической нации. Сформулированы принципы самовоспроизводства, на основе которых возможна оптимизация становления украинской политической нации на современном этапе.

Ключевые слова: этнос, нация, украинская политическая нация, самовоспроизводство, самоорганизация, социальная система, энтропия.

Nesterenko G.O. Autopoesis of Ukrainian political nation: principles and mechanisms. - Manuscript.

Thesis for the degree of doctor in philosophical sciences, subject field 09.00.03 - social philosophy and philosophy of history. - National pedagogical M.P. Dragomanov university, Kyiv, 2009.

Author elaborates the hypothesis that there are internal factors of nation-genesis which belong to the nation itself. They ensured forming and reserving of Ukrainian political nation essential properties and their reappearance in different historical periods. Thus the Ukrainian political nation growing in the modern conditions is represented as a process of its essential properties self-reproduction, or autopoesis on a new stage. The "autopoesis" herewith means that both modern and previous attempts of Ukrainian nation-building are conditioned by internal factors.

So, it is shown that Ukrainian political nation essential properties existed in their covert state and were displayed from time to time in propitious conditions. This idea is opened by means of synergetic methodology - firstly by means of idea that any non-linear environment always contains many possible ways of further development, and their factors also exist in the latent form. The choice, what possibility from these ones will be realized, depends both on the favourable conditions of the environment and on the power of the possibility's attractiveness for the community.

Synergetic methodology makes it possible to represent political nation as a complex non-linear system which development submits universal principles of self-organization. Thus political nation is determined in the dissertation as an ethno-social system qualitative specific of which is defined by such essential properties: level of national awareness and will to political self-organization, which cause sovereign democratic state forming and intention of a common future. Common purpose and will to the joint political future are the main integrative factors of political nation which is represented in such interpretation identical to the civil society.

As it's demonstrated by historical experience, we can pick out periods of evident and hidden existence of the political nation basic essential properties in the Ukrainian community evolution. Historians name the state of Kyiv Russia, Cossack republic, Galychyna-Volyn principality, the attempt of Ukrainian state-building in the beginning of XX century, Carpathian Ukraine (1938, October - 1939, March) and the today stage of sovereign Ukrainian state growing as the most known periods of obvious existence of Ukrainian political nation.

Limits and specific of the self-organization of political nation as a non-linear system are determined by so-called "parameters of order". Author distinguish among them parameters of long and short duration (unlike the first, the action of the last is limited by one generation). It is shown that short-duration order parameters determine the fact of political nation existence and level of its development, and the long-duration ones - its specific characteristics comparatively with other political nations.

These short-duration order parameters for Ukrainian political nation are opened: 1) state sovereignty (when community forms its own subsystem of management - nation appears); 2) the attained level of the democracy maturity (when democratic political structure comes on changing the authoritarian one - political nation appears); 3) amount of citizens which identify themselves with this nation.

Long-duration order parameters are the following: 1) collective irresponsible (appearing in mentality of ethnoses which are in the content of political nation; 2) believes (from a religious faith to loyalty native); 3) persuasions (proof combinations of looks on sense of natural and public processes); 4) social norms (generally accepted orienteers of conducts, which appear in values, traditions, standards and others like that).

Self-organizational and entropy mechanisms of Ukrainian political nation autopoesis are defined. Principles of autopoesis are formulated on the basis of which it is possible to optimize the process of becoming of Ukrainian political nation on the modern stage. The main among these principles are:

- system direction to the maintenance of integrity;

- dialectical unity of ethnic and national forms of life;

- an exceptional negentropy role of information in autopoesis of nation;

- determining influence of long-duration order parameters on the autopoesis of political nation and their correcting role in relation to the short-duration ones;

- an alternation of dominant role of self-organizational and entropy mechanisms on different stages of political nation development;

- obligatory co-ordination of maintenance of entropy mechanisms with the self-organizational ones.

Keywords: ethnos, nation, Ukrainian political nation, autopoesis, self-organization, social system, entropy.

Размещено на Allbest.ru

...