Размещено на http://www.allbest.ru/

ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ В.І. ВЕРНАДСЬКОГО

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

09.00.04 - філософська антропологія, філософія культури

Філософські інтенції картини світу у творчості К. Богаєвського та М. Волошина (у контексті закономірностей соціокультурного процесу першої половини ХХ століття)

Шевчук Вероніка Геннадіївна

Сімферополь 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі культурології філософського факультету Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор філософських наук, професор Воєводін Олексій Петрович, завідувач кафедри філософії культури і культурології Східноукраїнського національного університету ім. Володимира Даля

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, доцент Шкепу Марія Олексіївна, професор кафедри філософських та соціальних наук Київського національного торговельно-економічного університету;

кандидат філософських наук, доцент Суходуб Тетяна Дмитріївна, професор кафедри філософії науки та культурології Центру гуманітарної освіти НАН України

Захист відбудеться «15» жовтня 2009 р. о 13 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 52.051.01 Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського (95007, м. Сімферополь, вул. Ялтинська, 20, зал засідань)

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського (95007, м. Сімферополь, просп. Вернадського, 4)

Автореферат розісланий «8» вересня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.В. Горбань

1. Загальна характеристика роботи

філософський шпенглер потебня символічний

Актуальність теми дослідження обумовлена розвитком культури ХХ століття, що привело до епохи постмодерна, зарядженого енергією небаченого раніше прагнення до новизни будь-що-будь, до відмови від своїх корінь. Теоретики постмодернізму не випадково ввели в обіг поняття-метафору «різома», термін «безструктурна структура», що характеризують прагнення відкрити світ заново (В. Біблер - «світ уперше»). Небачена раніше воля творчого «Я» привела до кризових явищ у культурі, одне з яких - втрата національної своєрідності, трансформація ціннісних систем, прагнення до формування нової мови художньої творчості. На цьому тлі безприкладне поширення одержала «масова» (популярна) культура, що відрізняється антікультурною спрямованістю, що служить цілям комерції та етичним й естетичним потребам масовидної людини.

У сучасному світі - світі глобалізації, інформатики, що утворює технологічну базу постіндустріального суспільства, - особливого значення набувають питання гуманізації, пов'язані з культурними процесами, актуалізація проблем культурної спадщини, накопичення культурних цінностей.

Подоланню кризи може сприяти осмислення особливостей культури «срібного століття» - перехідної епохи початку ХХ століття, аналіз філософських інтенцій феноменів національної художньої культури, тому що мистецтво, завдяки своїй високій «чутливості» і мобільності художніх форм, стає способом самосвідомості культури, самопізнання людини та суспільства.

Актуальність даного дослідження обумовлена також глибоким інтересом до творчості видатних кримських художників - К. Богаєвського та М. Волошина, на прикладі яких вирішуються поставлені нами завдання. Щорічно відбуваються у Феодосії та Коктебелю Волошинські читання, учасники яких звертаються до багатоаспектного аналізу літературної та художньої творчості співаків Кіммерії. Завдяки не тільки художньо-творчої, але й духовної сутності, М. Волошин справедливо вважається деякими дослідниками «базовою особистістю культури срібного століття».

Актуальність нашого дослідження також обумовлена завданнями розробки концептуального апарата, необхідного для філософського аналізу художнього процесу, його видових, родових, жанрових, стильових проявів в українському мистецтві, що дозволяє створити творчі портрети діячів вітчизняної культури, розкрити особливості їхніх образних систем, картин світу.

Образ Криму, відображений у творчості Костянтина Богаєвського та Максиміліана Волошина, дає можливість вирішувати проблеми загальнокультурного характеру, розглядати досягнення та своєрідність їхньої творчості в контексті культурного поля України і Європи. Культурфілософське дослідження художньої спадщини видатних майстрів представляє матеріал для аналізу взаємозв'язку та взаємовпливу культурних світів, що звертає нас до проблем діалогу, настільки актуального, особливо для Криму, у перехідну епоху формування сучасної української культури. Художня творчість К. Богаєвського та М. Волошина дає можливість також звернутися до проблем традицій і новаторства, загального та особливого, простору та часу у процесі створення художнього образа в мистецтві.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках досліджень кафедри культурології Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського по вивченню планової теми «Культура народів Причорномор'я: комплексне дослідження» (реєстраційний номер 0101U05977). Тему затверджено на засіданні вченої ради Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського (протокол № 5 від 12 червня 2003 р.).

Мета дисертаційної роботи: з'ясувати своєрідність картин світу К. Богаєвського та М. Волошина в контексті закономірностей художнього процесу першої половини ХХ століття на основі філософського аналізу.

Для досягнення сформульованої мети були поставлені наступні завдання:

· представити основні філософські інтенції художнього процесу першої половини ХХ століття;

· обґрунтувати вихідну аналітичну концептуальну мережу дослідження художньої картини світу;

· розкрити особливості творчого методу К. Богаєвського та М. Волошина в контексті ведучих соціокультурних закономірностей «срібного століття»;

· охарактеризувати філософські інтенції та художньо-стильову специфіку образів Кіммерії у творчості К. Богаєвського та М. Волошина;

· окреслити значення образних світів К. Богаєвського та М. Волошина як феноменів художньої культури.

Об'єктом дослідження виступають соціокультурні закономірності художнього процесу Росії першої половини ХХ століття.

Предметом дослідження є філософські інтенції картини світу кримської природи в творах К. Богаєвського та М. Волошина.

Теоретико-методологічною основою дослідження є аналітичний метод, що дає можливість розкрити філософські основи поняттєво-категоріального апарату художньої творчості та історико-культурний метод як основа аналізу закономірностей художнього процесу. Застосування методу порівняльного аналізу дозволяє виявити філософську глибину та своєрідність картин світу в художній творчості К. Богаєвського та М. Волошина.

Методологічною основою дослідження є концепції видатних мислителів: М. Бахтіна, В. Вернадського, В. Зеньковського, О. Лосєва, Ю. Лотмана, П. Флоренського, І.-В. Ґете, Е. Гуссерля, Ф. Ніцше, М. Хайдегера, М. Шеллера, О. Шпенглера, У. Эка та інших.

Глибокий інтерес до особливостей художньої культури початку ХХ століття проявили багато відомих дослідників - О. Бенуа, І. Грабар, М. Алпатов, А. Ефрос, Д. Сараб'янов та інші. Філософський і теоретико-культурологічний аналіз культури цього періоду знаходиться в роботах сучасних дослідників - М. Кагана, П. Гуревича, Г. Драча, А. Флієра та інших.

В останні роки активізувалася робота з теоретичного осмислення філософії та історії української культури ХХ століття, що знайшло відображення в роботах таких вчених-філософів, як В. Бітаєв, Ю. Афанасьєв, О. Воєводін, а також діячів культури: А. Чебикіна, М. Криволапова, Т. Кара-Васильєвої.

У процесі розвитку теоретичної думки ХХ століття ряд дослідників звернувся до інтерпретації творчості К. Богаєвського та М. Волошина. Серед них - Е. Голербах, М. Барсамов, В. Манін, Р. Бащенко, М. Кобзев, І. Купріянов, В. Купченко, С. Пінаєв, Т. Суходуб, Д. Берестовська та ін. Особливий інтерес для теми дисертації представляють роботи С. Пінаєва «Близкий всем, всем чужой…», «Максимилиан Волошин, или себя забывший бог», В. Купченка «Максимилиан Волошин. История моей души» та І. Купріянова «Судьба поэта». Треба, однак, відзначити, що, за рідкісним винятком, це літературознавчі роботи або ж стаття мистецтвознавчого плану, де немає цілісного філософського аналізу творчого шляху художників у контексті закономірностей художнього процесу першої половини ХХ сторіччя.

Наукова новизна дослідження полягає в наступному:

· уперше зроблено спробу виявити ключові концепти картини світу творів образотворчого мистецтва на основі філософського аналізу творчості майстрів К. Богаєвського та М. Волошина в контексті основних закономірностей социокультурного процесу першої половини ХХ століття;

· визначені антропологічні концепти «Лику землі» художніх світів К. Богаєвського та М. Волошина;

· уведені в науковий обіг філософської антропології та філософії культури концепти, що розкривають специфіку художнього мислення: «твір», «хронотоп», «композиція», «стиль», «символічний візуальний образ» та інші;

· обґрунтована закономірність втілення синтезу мистецтв у картинах світу К. Богаєвського та М. Волошина.

Теоретичне значення дисертації полягає в рішенні теоретичних проблем, пов'язаних із філософськими інтенціями перехідної епохи - «срібного століття» вітчизняної культури: специфіки художньої картини світу, символічного характеру візуального образа, концептуальної ролі хронотопу у творі образотворчого мистецтва, категорії стилю, синтезу мистецтв на основі творчості К. Богаєвського та М. Волошина.

Практичне значення дисертації полягає в тому, що основні результати дисертаційного дослідження можуть бути використані в лекційних курсах і семінарських заняттях по темах, пов'язаних з філософією культури, теорією та історією культури, в курсах філософії, естетики, різних спецкурсах культурфілософського плану (напр.: «Філософські основи художньої творчості») та ін. Проведений філософський і культурологічний аналіз творчості К. Богаєвського та М. Волошина може бути основою для практичної роботи студентів по написанню курсових і магістерських робіт та ін.

Особистий внесок здобувача. Дисертація та тексти публікацій написані здобувачем самостійно.

Апробація результатів дисертаційного дослідження: основні положення дисертації було апробовано в ході обговорення на розширеному засіданні кафедри культурології та філософії Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського, опубліковано в наукових статтях і викладено у виступах на міжнародних читаннях «Культура народів Причорномор'я з найдавніших часів до наших днів» у Таврійському національному університеті (Сімферополь, квітень - листопад 2004 - 2006 рр.); у міжнародному симпозіумі «Людина і християнський світогляд» (Сімферополь, 2005 - 2007 рр.), у Всеукраїнської науково-практичної конференції «Духовна культура як домінанта українського життєтворення» (Київ, 22 - 23 грудня 2005 р.), у міжнародної науково-практичної конференції «Україна - Світ: від культурної своєрідності до спорідненості культур» (Київ, 25 - 26 травня 2006 р.).

Публікації. Основний зміст дисертаційного дослідження відображено в 9 статтях, із низ 7 надруковано у провідних наукових фахових виданнях ВАК України.

Структура дисертації. Структура та обсяг дисертації відповідають меті та завданням дослідження. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, які діляться на параграфи, висновків, списку використаних джерел (234 найменування), ілюстрацій. Загальний обсяг роботи становить 220 сторінок, із них - 200 сторінок основного тексту.

2. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, сформульовано мету та завдання дослідження, об'єкт і предмет аналізу, основні положення, що характеризують наукову новизну роботи, визначено теоретико-методологічні основи, теоретичну та практичну значимість роботи, наведено данні щодо апробації результатів дослідження.

У першому розділі «Аналіз соціокультурного процесу Росії та України першої половини ХХ століття», який складається із чотирьох підрозділів, розглянуто проблему закономірностей філософських, світоглядних тенденцій і передумов духовної атмосфери епохи «срібного століття», її трагічних реалій та соціальних потрясінь, що вплинули на формування глибинних основ творчого світу К. Богаєвського та М. Волошина.

У підрозділі 1.1. «Провідні інтенції культури Срібного століття» розроблено аналіз філософських тенденцій, що визначили розвиток культурфілософських концепцій перехідної епохи початку ХХ ст. Охарактеризовано теорію О. Шпенглера: зв'язавши культуру із цивілізацією, він напророкував загибель «душі культури» в епоху технократизму. Песимістичному погляду Шпенглера було протипоставлене ствердження гуманістичних цінностей, з якими виступили представники російської релігійної філософії: В. Соловйов, М. Бердяєв, С. Булгаков, Л. Карсавін, П. Флоренський, С. Франк та інші, що стверджували ідеї всеєдності, соборності, які відроджують духовні сили культури.

У дисертації аналізуються проблеми філософії культури, що представлені у роботах В. Зеньковського, П. Флоренського, В. Шмакова, В. Вернадського, що одержали назву російського культурного та духовного Ренесансу. У проблемне поле філософії культури уведені інтенції мислителів, що довгі роки залишалися за межами вітчизняної науки.

У підрозділі 1.2. «Синтетичність як характерна риса культури початку ХХ століття» розглядається концепція синтетичності, що визначила багато в чому розвиток не тільки мистецтва, але й всієї культури Срібного століття. Ідея художнього синтезу стала символом світорозуміння творців мистецтва модерну. Аналізується трактат В. Кандінського «О духовном в искусстве», що стверджував закономірність формування нового мистецтва, заснованого на «законах внутрішньої необхідності». Обґрунтовується одна з ведучих культурфілософських інтенцій Срібного століття - ідея символічного характеру мистецтва; автор спирається на концепції М. Євреїнова, який був однією з ключових фігур культури того часу, П. Флоренського, В. Кандінського та інших мислителів Срібного століття.

Досліджується тенденція синтезу мистецтв, глибокого внутрішнього зв'язку музичного, мальовничого, пластичного (архітектура) початків (Скрябін, Чюрльоніс, Білий та інші).

У підсумку дається висновок: ідеї синтетичності та синтезу мистецтв, символічне втілення тенденцій епохи, стали основними особливостями мистецтва початку ХХ століття.

У підрозділі 1.3. «Авангард - пошук нової образної системи» розглядаються визначальні вектори пошуків ідей та їхнього художнього втілення в новій образній системі, що одержала назву авангарду. Розглядаються як теоретичні інтенції культурфілософського плану Р. Якобсона, М. Трубецького, О. Лосєва (20-х рр.) і інших, так і специфіка символічного образного світу К. Малевича, українських художників М. Жука, М. і Т. Бойчуків, Г. Нарбута, режисерів В. Мейерхольда, С. Ейзенштейна та інших діячів культури цієї епохи. У ході досліджень обґрунтовується положення: в 20-і - 30-і рр. ХХ ст. незважаючи на введення твердих ідеологічних вимог і ствердження нового художнього методу - «соціалістичного реалізму», що привело до «вгасання» авангарду, еміграції та загибелі багатьох діячів культури срібного століття, культура не вмирає, продовжує свій розвиток, приклад тому - творчість видатних вітчизняних художників-мислителів К. Богаєвського та М. Волошина, творців образних світів, протипоставлених ідеологізації та прагматизації мистецтва.

У підрозділі 1.4. «Антропологічні інтенції «Лику землі» художніх світів К. Богаєвського та М. Волошина» досліджуються ідеї філософської антропології (М. Шеллер, А. Гелен, Е. Гуссерль), що звернулася до питань ідентичності та самоідентичності, самовизначення та самоздійснення, що дало можливість більше глибокого вивчення сутності видатних діячів культури першої половини ХХ століття - К. Богаєвського та М. Волошина (аналіз листів, статей, спогадів, їхніх оцінок і самооцінок, феноменів творчості). Опора на методологічні положення феноменології дала можливість розглянути не тільки індивідуальні особливості, але й взаємини між двома суб'єктами - Богаєвським і Волошиним. Незважаючи на зроблені зовнішні розходження, індивідуальні, емоційні прояви, своєрідність таланту, вони мали разючу внутрішню єдність, що обумовила збереження ідеальних відносин і повне творче взаєморозуміння.

Феноменологічний аналіз став основою розуміння сутності реального світу в образному втіленні світу художнього - «Лику землі», що має онтологічні підстави в реаліях «світу дольного».

Другий розділ «Художня картина світу: основні концепти візуального образу» складається із п'яти підрозділів, у яких розглянуто основи поняттєво-категоріального апарату, що дає можливість культурфілософського аналізу творів образотворчого мистецтва. Це концепти: художній твір, художня картина світу, хронотоп візуального художнього образа: топос і темпоральність, композиція як структура твору та втілення хронотопу. Також запропоновано схему аналізу візуального художнього образа.

У підрозділі 2.1. «Концепт «художній твір» аналізуються категорії, що дають можливість виявлення філософських підстав, своєрідності індивідуальності суб'єктивного авторського бачення. Твір мистецтва розглядається як втілене в художніх образах буття людини - неповторного індивідуума, творця, що заново відтворює світ.

Відзначено, що концепт «художній твір» в історії вітчизняної культури ХХ століття мав дві моделі. У радянський період - ідеологізована модель, заснована на принципах «партійності» та «народності», на твердому детермінованому зв'язку: зміст/форма, аналіз подібного твору вироблявся за чіткою схемою: жанрово-тематичний, і лише в останню чергу - стилістичний.

Тільки в другій половині 80-х рр. стали формуватися тенденції суб'єктивно-концептуалістського усвідомлення художніх творів, що привело до визнання моделі «відкритого твору», названого У. Еко «епістемологічною метафорою», що має безліч «різних інтерпретаційних можливостей», обумовлених «органічним злиттям різних елементів», що мають естетичну значимість. Подібна модель має антропологічну спрямованість, «відкритість» до діалогу та комунікації. Ці положення знайшли своє втілення в аналізі творів К. Богаєвського та М. Волошина.

У підрозділі 2.2. «Хронотоп візуального образу в художній картині світу» розглянуто просторові та часові відносини як найважливіші концепти художнього твору, що лежать в основі культури.

У дисертації особлива увага приділяється категоріям «простір культури» та «час культури». У поняття «час культури» включаються процеси, що відбувалися та відбуваються в минулому, сьогоденні та можливі в майбутньому людської культуротворчої діяльності в єдності поступального та циклічного характеру.

Простір культури включає світ предметів і процесів «другої природи» - культури. Він є продуктом і сферою людської діяльності. Розглядається багатоплановість цих феноменів; особливе значення дано концепціям мислителів - сучасників К. Богаєвського та М. Волошина. Розглянуто погляди П. Флоренського, обґрунтовані в роботах «Обратная перспектива», «Иконостас», курсі лекцій «Анализ пространственности и времени в художественно-изобразительных произведениях», у творчості М. Бахтіна (автора терміна «хронотоп») і інших.

Зроблено висновок про визначальну роль хронотопу в образній системі творів образотворчого мистецтва, що є естетично «перетвореним» буттям. Це положення є підставою аналізу творів К. Богаєвського та М. Волошина.

Підрозділ 2.3. ««Топос» та «темпоральність» Кіммерії у творчості К. Богаєвського та М. Волошина» присвячений аналізу своєрідності втілення просторово-часових відносин у творах художників, що відбили сприйняття того «топосу» та «темпоральності», які з'явилися животворящим джерелом їхнього внутрішнього світу. «Естетичне буття» Богаєвського та Волошина визначила Кіммерія - древня кримська земля, її історія та природа. Кожний по-своєму на основі свого сприйняття та осмислення, різними художніми засобами вони відтворили цей світ не просто як пейзаж, локалізований простір, а як символічний образ «топосу», що сформував своєрідність художньо-стильових систем співаків Кіммерії. Концепт «темпоральність» дає можливість проаналізувати «поняття присутності», що визначається термінами «тут» й «тепер», а «топос» сприймається як самозамкнуте ціле «зі своєю логікою перебування суб'єкта в даному місці» (Ф. Лазарєв).

У дисертації аналізуються твори Богаєвського та Волошина - поета та художника, у яких поняття часу та простору виводяться зі сфери абстракції й визначаються вимірами естетичної дійсності. Конкретизує рішення цих проблем й аналіз статті М. Волошина «Аполлон и мышь», де мислитель звертається до аполлоничного та діонісійського початків у культурі. Діонісійські реалії та аполлоничні сни-мрії (про сиву давнину та загадкове майбутнє) втілилися в художні образи співаків Кіммерії.

У підрозділі 2.4. «Композиція як структура твору та втілення хронотопу» аналізується один з найважливіших концептів художнього твору - композиція, що представляє конкретну побудову, внутрішню структуру, угруповання та послідовність образотворчих прийомів, що організують твір образотворчого мистецтва. Організація картини світу, а саме картинного поля - перше конструктивне завдання композиції. У цьому плані провідна роль належить перспективі як організації видимого простору. У дисертації розглянуто типи перспективи і їхній зв'язок із проблемами часу - ритму у творі образотворчого мистецтва. Категорія ритму визначається як та, що має універсальне значення, дослідженнями якої займалися мислителі, починаючи з Платону та Аристотеля. Автор дисертації звертається до концепцій Ніцше, Лосєва, Бахтіна та інших. Зіставляється поняття ритму в живописі, графіці - і музиці, що є основою для аналізу специфіки образного початку графіки К. Богаєвського та М. Волошина.

У дисертації розглядаються також проблеми світла, кольору та колориту, образно визначальних діалектику буття, у системі з лініями й крапками характером їхнього розташування (сполучення, аналогія або контраст).

Значну увагу в дисертації приділено системам символіки кольору, якими займалися Ґете, Порталь, Флоренський, Кандінський, Білий, у тому числі - Волошин. Доведено, що Волошин вивчав колорит іконопису (стаття «Чему учат иконы?», спогади сучасників і т.п.), характер картинної площини середньовічного мистецтва, закони зворотної перспективи, що знайшло розвиток у формуванні художньої картини світу та втілення в її образній формі.

Підрозділ 2.5. «Схема аналізу стилістики візуального художнього образу» присвячено аналізу стилю та його ролі у формуванні художнього образа.

Своєрідність, індивідуальність, «суб'єктивно-концептуальне усвідомлення художніх явищ» визначає насамперед стиль. Багатозначність цього поняття обумовила відсутність однозначного визначення. При всій його варіативності виділимо інваріантну сему - систему внутрішніх зв'язків між компонентами творчого процесу: формою, змістом, сюжетом, художніми прийомами, технікою виконання та ін., тобто всім, що визначає художню своєрідність твору мистецтва.

Художній стиль виражає характер і міру естетичного освоєння світу людиною - автором твору, тобто систему індивідуальних художньо-стильових засобів, до яких відносяться образ, композиція, малюнок, колір, світло, колорит, просторова та світлотіньова побудова, пластичне моделювання об'ємів, прийом контрасту, ритм, характер мазку та лінії, спосіб формоутворення та інше - у взаємозв'язку, що складає форму, побудовану художником у прагненні до стилістичної цілісності та гармонії.

У дисертації розкривається зміст концепту «художній образ», обґрунтовуються стадії створення образу як цілісності, що складається з розмірних частин:

1. - середа виникнення задуму, умовами якого являються досвід, світогляд, картина світу художника;

2. - образ-задум, тобто суб'єктивний образ об'єктивного світу, що має уявний, ідеальний характер;

3. - матеріалізація образу в матеріалі того або іншого мистецтва; вищим ступенем образу стає символ;

4. - художній твір, художня реальність, заснована на художній концепції світу та особистості;

5. - сприйняття художнього твору.

Розглянуті теоретичні положення лягли в основу конкретного аналізу образної системи творчості К. Богаєвського та М. Волошина.

Третій розділ «Творчість К. Богаєвського як феномен культури ХХ століття» складається із трьох підрозділів, присвячених аналізу особливостей ритміко-пластичного ладу, ролі синтезу мистецтв у формуванні символічного світу художника.

У підрозділі 3.1. «Космос Кіммерії К. Богаєвського: унікальна стилістика політрадиціоналізму та новаторства» представлено погляд на художньо-стильові особливості образу Кіммерії, що склався під впливом класичних традицій світового мистецтва: пейзажний клас Куїнджі, традиції художників-класицистів Клода Лоррена та Ніколя Пуссена, графіка Дюрера й Альтдорфера, майстрів італійського Відродження. Аналізуються ті закономірності та особливості творчості зазначених художників, які вплинули на формування таланту К. Богаєвського: прихильність історичному пейзажу, незалежність натурних і композиційних робіт, романтичний відхід від реальності та протиставлення їй фантастичних образів, у той же час заснованих на реальних враженнях, створення символічних пейзажних образів та інше. У творчості Богаєвського знайшли втілення й ідеї російського космізму.

На основі досвіду своїх попередників К. Богаєвський виробив свою художньо-стильову систему, що знайшла втілення в малюнках, акварелях, серії автолітографій.

У дисертації розглядається символічне втілення міркувань про світові абсолютні початки в історико-романтичних графічних творах «Сонце» та «Зірка Полинь», що звертає нас до «Одкровення Іоанна Богослова» - Апокаліпсису. До цієї ж теми звернувся поет М. Волошин у вірші, присвяченому К. Богаєвському.

Підрозділ 3.2. «Ритміко-пластична природа образної системи К. Богаєвського» присвячений аналізу своєрідності творчого методу майстра. Аналізується стаття Волошина про Богаєвського, його погляд на етапи розвитку таланта художника, оцінка його пейзажів. У зв'язку із цим здійснюється аналіз ритміко-пластичних особливостей творів самого Богаєвського, названих Волошиним «живописом сновидінь». Створені в цей період акварелі втілюють образ простору-часу, сполученого з романтичними поглядами художника.

Особливу увагу приділено серії автолітографій, створених в 1920-і роки. Розглядається історія їхнього створення, докладно аналізується ряд аркушів, особливістю образної системи яких є безпосереднє звертання до природи та її художнє перетворення, підпорядкування натури художньому задуму, що пов'язано із традицією куїнджіївського пейзажного живопису. За допомогою масштабного та колірного контрасту, певного ритмічного ладу Богаєвський вносив у пейзаж динаміку, що персоніфікувала його сприйняття та особливості пейзажного образу. Ці композиційні прийоми, розташування світлотіньових плям (від білого до чорного) підлеглі одному задуму - створенню «симфонії» природи. Сюжети «Атлантида», «Серед хвиль», «Серед скель», «Райдуга» та інші вирізняються філософським підтекстом (людина і світ), оригінальними втіленнями хронотопу.

Підрозділ 3.3. «Синтез мистецтв у символічному світі К. Богаєвського» присвячений проблемі синтезу мистецтв і його втіленню в серії літографій К. Богаєвського. За зауваженням Д. Сараб'янова, особливістю російської (і української) культури є її синтетичний характер, якому ХХ століття дало нову форму.

Проблема синтезу мистецтв була надзвичайно актуальна на рубежі XІХ - ХХ ст., як і зараз, у перехідну епоху ХХ - ХXІ ст. З погляду феномена синестезійності, кожний вид мистецтва може бути зрозумілий як структура, що володіє «властивістю внутрішньої поліфонії», тобто багатоголосся, складеного з типологічних ознак різних мистецтв (А. Мазаєв). Так синтез мистецтв, будучи загальною закономірністю існування художньої творчості, обумовлює органічне сполучення в єдине художнє ціле, що представляє собою нове художнє явище, яке має самостійну цінність.

У дисертації приводяться думки із приводу цієї проблеми П. Флоренського, І. Рєпіна та ін., приклади синтезу мистецтв у творчості майстрів досліджуваного періоду: К. Дебюссі, К. Коровіна, О. Скрябіна, М. Чюрльоніса, С. Сергєєва-Ценського, І. Айвазовського та ін. Таким чином відтворюється картина культури рубежу XІХ - ХХ ст. і першої третини ХХ ст. з позицій синтетичності як базового явища в мистецтві цього періоду.

Синтез мистецтв знайшов прояв й у творчості К. Богаєвського: слово (опис картин Судковського), музика, живопис і графіка. Кримські пейзажі Богаєвського асоціюються зі звучанням симфонії Бетховена, улюбленого композитора художника («Тавроскіфія», «Гірський пейзаж» та інші). Відзначено, що найяскравіше феномен синтезу мистецтв втілився в серії автолітографій Богаєвського («Минуле», «Атлантида», «Зірка», «Ніч», «Хмара»), який створив свою неповторну картину світу, де втілилися біблійні мотиви, простір Всесвіту та час Буття.

Четвертий розділ «Картина світу у творчості М. Волошина», присвячений аналізу своєрідності колірної картини світу в творах М. Волошина, складається із трьох підрозділів, у яких розглянуто філософське світосприйняття Волошина, метафізика природи в його творчості, втілення традицій та новаторства в образному світі художника-поета.

У підрозділі 4.1. «Метафізика природи у творчості М. Волошина» розглянуто символічну єдність Коктебелю, Волошина та його творчості. Світ людині бачиться Волошину на грані двох сфер його існування: світу емпіричного, речового та світу космічного, міфологічного, праісторичного - духовного.

По-новому розкрила глибину та багатогранність особистості М. Волошина історія його взаємин з П. Флоренським; філософа-священика та поета-художника зближало розуміння сутності культури, її концепція, побудована на протиставленні хаосу божественному логосу, інтерес до символічного втілення.

Доведено: акварелі Волошина - це філософські твори, у яких не механічно ілюструються погляди автора, а перетворюються у символічну тканину художнього образу. Простір і час зливаються тут воєдино, будучи основними принципами цього поетичного світу. «Дике поле», «Кіммерійський степ», свобода особистості та духу, гармонія Буття та людини - основи філософського самопізнання Волошина.

Підрозділ 4.2. «Фактори становлення та удосконалювання художньої стилістики М. Волошина» присвячено рішенню проблеми традицій та новаторства в художньому стилі графіці М. Волошина.

Розглядається формування Волошина-художника, ті впливи, які зробило на нього вітчизняне (іконопис, Айвазовський, Богаєвський) і європейське мистецтво (імпресіонізм, англійська акварельна школа), звертання до традицій японського живопису та гравюри (Кітагава Утамаро, Кацусіко Хокусай), акцентування тих моментів, які були близькі художньо-стильовим інтересам М. Волошина (символіка пейзажних образів, простота та лаконізм образотворчих засобів, лінійні ритми, синтез поезії та живопису та ін.). Велике значення у формуванні майстерності Волошина-аквареліста мало його захоплення англійською аквареллю, зокрема, творчістю У. Тернера, колірна «діаграма» якого була перейнята Волошиним. Але при зіставленні акварелей Волошина та Тернера виявляється власний стиль кожного художника, де виділяються художньо-стильові особливості творчого методу.

В 1920-і роки Волошин створив свої кращі акварелі. Розглядається серія робіт - варіації кіммерійських пейзажів, їхня художня своєрідність. Особлива увага приділена цілісності почуттів художника, його гармонійному погляду на природу, музичному ладу, що дає можливість відтворити «сни» землі: «Земля, як і людина, здатна бачити сни...» (М. Волошин).

Таким чином, вплив вітчизняної мальовничої й графічної школи, захоплення японським живописом та англійською аквареллю, - все це переплавилося у творчої «майстерні» Волошина, і з'явилися акварелі, що не мають аналогів в історії мистецтва.

Підрозділ 4.3. «Синтез слова та кольору в символіці художньої картини світу М. Волошина» дає можливість звернутися до проблеми образа та кольору як до основних компонентів стилю кримських пейзажів Волошина. Поет і художник, він мислив символічними образами, взаємопроникаючими в поезії та живописі. Проведено дослідження взаємодії та взаємовпливу колірної картини світу, втіленої в поезії та живопису М. Волошина, що створюють у його творчості органічну єдність («У віршах картина, а в картині - стих», китайський поет Су Ші Ван Веє). Відзначається мальовничо-імпресіоністичний підхід, супроводжуваний мелодикою, що створює певний настрій - поетичний цикл «Руанский собор». Аналізується символіка кольору та застосування назв дорогоцінних каменів і металів, що грають роль кольору в поезії Волошина, на цій основі виробляється градація кольорів. Ці лексичні компоненти колірної картини світу зіставляються з колоритом акварелей, робляться висновки про відповідність поетичного та мальовничого мислення М. Волошина.

Матеріал дослідження дає можливість провести аналіз формування художнього образа у творчій майстерні Художника. У ньому (образі) синкретично злите пізнання (кримської природи), ціннісне осмислення («переплавлення» у душі художника) і втілення в пластиці та кольорі - акварельному пейзажі Максиміліана Волошина.

Мистецтво поза особистістю немислимо. Волошин індивідуальний у всьому: способі життя, сприйнятті світу і втіленні його засобами поезії та художньої графіки.

Висновки

Дисертація завершується висновками, у яких узагальнено результати дослідження.

Аналіз заявленої теми дозволив зробити наступні висновки:

1. Соціокультурний процес у Росії, як й у Європі першої третини ХХ століття, вирізнявся складністю та суперечливістю. Ідеям загибелі культури (О. Шпенглер) в епоху політичних, соціальних, військових катаклізмів протистояли ідеї всеєдності, соборності в концепціях представників російської релігійної філософії (Вл. Соловйов, В. Розанов, Л. Карсавін, М. Бердяєв та інші). З оригінальними філософськими системами культури виступили В. Шмаков, П. Флоренський, В. Зеньковський, що тільки на рубежі ХІХ - ХХ ст. були уведені в науковий обіг філософії та культури.

Значний вплив на розвиток культури зробили й ідеї російського космізму (В. Вернадський, К. Ціолковський, О. Чижевський та інші).

2. Концепції мислителів «срібного століття», до яких в 1920-і роки приєдналися М. Бахтін, О. Лосєв, визначили філософські основи мистецтва некласичної, перехідної епохи першої третини ХХ століття. Особливого значення набули теорії синтетичності (сінархії), семіотики; ідеї синтезу мистецтв втілилися у творчості поетів, художників, композиторів: В. Кандінського, К. Малевича, О. Блоку, А. Білого, О. Скрябіна, М. Чюрльоніса та інших. Серед цієї плеяди яскравих талантів - видатні художники, співаки Кіммерії К. Богаєвський та М. Волошин.

3. Шукання нових образних засобів знайшло філософську основу в працях О. Потебні, Р. Якобсона, М. Трубецького, О. Веселовського. Особливого значення набув трактат В. Кандінського «О духовном в искусстве». Знаменно, що ці концепції вплинули на формування перших теорій структуралізму (Празький лінгвістичний кружок), які згодом розів'ють французькі філософи та Тартусько-московська школа.

4. Пошуки нових художніх форм були характерні й для українського мистецтва: до образного втілення синтезу мистецтв, їхньої символічної природи прийшли художники М. Бойчук, Т. Бойчук, М. Жук, відомий графік Г. Нарбут та інші.

5. Формування нової художньої мови, стилів і форм, у лоні якого розвивалася творчість К. Богаєвського та М. Волошина, було жорстко перерване ствердженням нової соціокультурної парадигми - «соціалістичного реалізму», принципів «партійності» та «народності», вимогами політизації та прагматизації мистецтва. Але, всупереч цим установкам, в обстановці дегуманізації, суворого контролю створювалися художні системи, що стверджували можливість гармонії людини та світу. Серед них - творчість К. Богаєвського та М. Волошина, творців кримського пейзажу.

6. Філософсько-антропологічний і феноменологічний підходи дозволили, стосовно художніх світів К. Богаєвського та М. Волошина, поставити наукове пізнання в безпосередній зв'язок із продукуючою дійсністю суб'єктивності, розглядаючи результати пізнання як необхідний корелят цієї діяльності. Феноменологічний аналіз дав можливість зрозуміти сутність основних категорій реального світу в образному втіленні світу художнього - «Лику землі», що має онтологічні підстави в реаліях світу дольного.

7. Філософські підстави основних компонентів концептуального апарата є інструментарієм для аналізу твору образотворчого мистецтва: концепту «твір», просторово-часового континууму - хронотопу, його образного втілення в композиції твору образотворчого мистецтва, перспективі й ритмічній організації та ін. На цій основі з'ясовані особливості «топосу» та «темпоральності» у художніх картинах світу К. Богаєвського та М. Волошина. Слід зазначити роботу П. Флоренського «Аналіз простору та часу в художньо-образотворчих творах», опубліковану лише в 2004 р. Застосування «інтервального методу» Ф. Лазарєва дає можливість конкретизувати основні положення теорії хронотопу.

8. Обґрунтовано філософські джерела проблем колориту, кольору та світла у творах образотворчого мистецтва (Дідро, Ґете, Гегель та ін.). Представляється важливим відзначити розробку тематики символіки кольору сучасниками К. Богаєвського та М. Волошина: А. Білим, К. Бальмонтом, О. Блоком, П. Флоренським, В. Кандінським, К. Малевичем та іншими. Власну систему символіки кольору, що знайшла втілення й у поетичних творах, і в акварелях, створив М. Волошин.

9. У формуванні образного ладу художніх картин світу К. Богаєвського та М. Волошина визначальне значення мало діалектичне сполучення традицій і новаторства.

Художня манера К. Богаєвського зазнала впливу вітчизняної культури (Куїнджі, Судковський), досвіду європейського мистецтва (Відродження, ХVІІ століття - Лоррен, Пуссен, романтизм) і тенденцій соціокультурних процесів ХХ століття. Збагатившись цим, художник створив свій оригінальний світ, в якому втілилися біблійні мотиви, простір Всесвіту та час Буття, образ Кіммерії в історичній проекції, відтвореної своєрідністю ритміко-пластичної системи автора.

10. Широта філософських поглядів, поглиблені міркування про світ і людину, макро- і мікрокосмос визначили глибину збагнення та втілення філософії природи в поезії та акварелях М. Волошина. Захоплення японською художньою культурою, імпресіонізмом, символікою кольору та образною системою іконопису «переплавилися» у горні творчого методу художника, головним у якому був образ Кіммерії - Східного Криму, у художнім втіленні якого Волошин прагнув знайти цінності, втрачені сучасною цивілізацією.

11. Усе вищесказане дозволяє сформулювати думку принципової важливості: образна картина світу творчості К. Богаєвського та М. Волошина, заснована на філософськи поглибленому сприйнятті Буття, Людини та Часу, може бути визначена як художнє відкриття, що відобразило як риси Епохи, що її сформувала, так і своєрідність Особистостей - творців, творців цього неповторного світу - Неба, Землі, Моря.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

1. Шевчук В.Г. Графіка Костянтина Богаєвського / Віроніка Геннадіївна Шевчук // Мистецькі обрії 2005 - 2006: Альманах: Науково-теоретичні праці та публіцистика / Академія мистецтв України. - К.: ВВП «Компас», 2006. - С. 222 - 227.

2. Шевчук В.Г. Графика Константина Богаевского / Вероника Геннадьевна Шевчук // Ученые записки Таврического гуманитарно-экологического института: Выпуск IV. - 2006. - С. 272 - 282.

3. Шевчук В.Г. Графическое наследие М. Волошина / Вероника Геннадьевна Шевчук // Вісник Харківської академії дизайну і мистецтв. - 2005. - № 4. - С. 112 - 129.

4. Шевчук В.Г. Значение цветового и пространственно-пластического видения М. Волошина в его стихах и акварелях / Вероника Геннадьевна Шевчук // Культура народов Причерноморья - 2005. - № 68. - С. 41 - 44.

5. Шевчук В.Г. Ритмико-пластическая природа художественного образа / Вероника Геннадьевна Шевчук // Культура народов Причерноморья - 2009. - № 163. - С. 67 - 71.

6. Шевчук В.Г. Символ в концепции культуры Ю. Лотмана / Вероника Геннадьевна Шевчук // Культура народов Причерноморья - 2008. - № 132. - С. 105 - 108.

7. Шевчук В.Г. Творчество М. Волошина и история акварельной школы / Вероника Геннадьевна Шевчук // Культура народов Причерноморья. - 2006. - № 74. - С. 125 - 129.

8. Шевчук В.Г. Творчість К. Богаєвського в контексті розвитку української і європейської художньої графіки / Віроніка Геннадіївна Шевчук // Україна - Світ: від культурної своєрідності до спорідненості культур: Зб. матеріалів міжнародної науково-практичної конференції, Київ, 25 - 26 травня 2006 р. - К: ДАКККіМ, 2006. - Ч.1. - С. 202 - 205.

9. Шевчук В.Г. Цветовая картина мира в творчестве М. Волошина, поэта и художника / Вероника Геннадьевна Шевчук // Культура народов Причерноморья. - 2005. - № 66. - С. 105 - 110.

Анотація

Шевчук В.Г. Філософські інтенції картини світу у творчості К. Богаєвського та М. Волошина (у контексті закономірностей соціокультурного процесу першої половини ХХ століття). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за фахом 09.00.04 - філософська антропологія, філософія культури. - Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського. - Сімферополь, 2009.

У дисертації розглянуто філософські концепції О. Шпенглера, В. Соловйова, М. Бердяєва, В. Зеньковського, П. Флоренського, В. Шмакова, О. Потебні, В. Кандінського, М. Євреїнова та інших мислителів першої половини ХХ століття, що звернулися до культурфілософської проблематики. Обґрунтовані одні із провідних тенденцій часу - ідеї синтетичності, знаково-символічної природи мистецтва, що знайшли втілення у філософських, художньо-естетичних і релігійно-містичних шуканнях. Розкрито втілення цих тенденцій у творчості представників українського та російського мистецтва (М. Жука, М. і Т. Бойчуків, Г. Нарбута, К. Малевича, В. Кандінського та інших), в основному - у художніх картинах світу К. Богаєвського та М. Волошина.

Аналіз творчості цих кримських майстрів зроблено на основі філолофсько-антропологічного та феноменологічного підходів. Це дозволило розкрити сутність філософських інтенцій у безпосередньому зв'язку із продукуючою діяльністю суб'єктивності та визначити їхні картини світу як художнє відкриття, що відобразило риси епохи та своєрідність особистостей Богаєвського та Волошина - творців неповторного лику Кіммерії.

Ключові слова: філософські інтенції, синтетичність, картина світу, Лік землі, Богаєвський, Волошин.

Annotation

Shevchuk V. Philosophical intentions of the picture of the world in the creative activity of K. Bogaevskiy and M. Voloshin (in the context of the sociocultural regularities of the first half of the XX-th century. - Manuscript.

Thesis for candidate degree in Philosophy, specialty 09.00.04 - Philosophic Anthropology, Philosophy Of Culture. - V.I. Vernadski Tavrida National University. - Simferopol, 2009.

In the thesis the philosophical concepts of O. Spengler, V. Solovyov, M. Berdyaev, V. Zenkovskiy, P. Florenskiy, V. Shmakov, A. Potebnya, В. Kandinskiy, N. Evreinov and other thinkers of the first half of the XX century, who had addressed to the culture philosophy problems have been considered. One of the leading trends of the epoch - the idea of synthetism, sign-symbolic nature of the art, which have found the entailment in philosophical, artistic, esthetic and religious-mystic searching has been motivated. The incarnation of these trends in the creative activity of the representatives of the Ukrainian and Russian art (M. Juk, M. and T. Boychuk, G. Narbut, K. Malevich, В. Kandinskiy and oth.), in the main - in the artistic picture of the world of K. Bogaevskiy and M. Voloshin has been revealed.

The analysis of the creative activity of these Crimean masters have been made on base of the philosophical-anthropological and phenomenological approaches. This has allowed to reveal the essence of the philosophical intentions in the direct relationship with the productive activity of the subjectivity and to define their pictures of the world as an artistic opening, which has displayed the lines of the epoch and the originality of the personalities of Bogaevskiy and Voloshin - creators of the inimitable image of Cimmeria.

Key words: intentions, synthesis, picture of the world, Image of the land, Bogaevskiy, Voloshin.

Аннотация

Шевчук В.Г. Философские интенции картины мира в творчестве К. Богаевского и М. Волошина (в контексте закономерностей социокультурного процесса первой половины ХХ столетия). - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата философских наук по специальности 09.00.04 - философская антропология, философия культуры. - Таврический национальный университет им. В. И. Вернадского. - Симферополь, 2009.

В диссертации проанализированы проблемы воплощения философских интенций социокультурного процесса первой половины ХХ века в художественно-образных мирах К. Богаевского и М. Волошина. Рассмотрены философские концепции О. Шпенглера, В. Соловьёва, М. Бердяева, В. Зеньковского, П. Флоренского, В. Шмакова, А. Потебни, В. Кандинского, Н. Евреинова и других мыслителей, обратившихся к культурфилософской проблематике. Обоснованны одни из ведущих тенденций времени - идеи синтетичности, знаково-символической природы искусства (А. Потебня, А. Лосев, Ю. Лотман и др.), нашедшие воплощение в философских, художественно-эстетичных и религиозно-мистических исканиях. Раскрыто отражение этих тенденций в творчестве представителей украинского и русского искусства (М. Жука, М. и Т. Бойчуков, Г. Нарбута, К. Малевича, В. Кандинского и других). Рассмотрены антропологические интенции «Лика земли» в художественных картинах мира К. Богаевского и М. Волошина.

Анализ творчества этих художников произведен на основе философско-антропологического и феноменологического подходов. Это позволило раскрыть философскую направленность художественного творчества в непосредственной связи с продуцирующей деятельностью субъективности.

В диссертации рассмотрены концепты: художественное произведение, визуальный образ, стиль, хронотоп («топос» и «темпоральность») в произведении изобразительного искусства, композиция как структура произведения; составлена схема анализа стилистики визуального художественного образа на основе графики К. Богаевского (серия автолитографий) и акварелей М. Волошина в синтетическом единстве с его поэзией.

В формировании образного строя художественных картин мира К. Богаевского и М. Волошина определяющее значение имело диалектическое сочетание традиций и новаторства. Художественная манера К. Богаевского испытала влияние отечественной культуры (Куинджи, Судковский), опыта европейского искусства (Возрождение, ХVII век - Лоррен, Пуссен, романтизм) и тенденций социокультурных процессов ХХ века. Художник создал свой оригинальный мир, в котором воплотились библейские мотивы, пространство Вселенной и время Бытия, образ Киммерии в исторической проекции. Широта философских воззрений, углубленные размышления о мире и человеке, макро- и микрокосмосе определили глубину постижения и воплощения философии природы в поэзии и акварелях М. Волошина. Увлечение японской художественной культурой, импрессионизмом, символикой цвета и образной системой иконописи «переплавилось» в горниле творческого метода художника, главным в котором был образ Киммерии; в его художественном воплощении Волошин стремился найти ценности, утраченные современной цивилизацией.

Проведенный анализ позволяет определить образное воплощение философских интенций в картинах мира К. Богаевского и М. Волошина как художественное открытие, отразившее черты эпохи и личностное своеобразие творцов неповторимого «Лика земли» Киммерии.

Ключевые слова: философские интенции, синтетичность, картина мира, Лик земли, Богаевский, Волошин.

Размещено на Allbest.ru

...