Соціалізація особистості як громадянина України: соціально-філософський аналіз

Размещено на http://www.allbest.ru/

Академія педагогічних наук України

Інститут вищої освіти

УДК 316.61:159.923.000.141(477)(043.3)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

Соціалізація особистості як громадянина України: соціально-філософський аналіз

09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії

Поліщук Олександр Сергійович

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі соціальних проблем вищої освіти та виховання студентської молоді Інституту вищої освіти Академії педагогічних наук України.

Науковий керівник: доктор філософських наук, професор Предборська Ірина Михайлівна, Інститут вищої освіти Академії педагогічних наук України, головний науковий співробітник.

Офіційні опоненти:

доктор філософських наук, професор Бех Володимир Павлович, Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, перший проректор;

кандидат філософських наук, доцент Бойченко Михайло Іванович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри філософії.

Захист відбудеться 28 вересня 2009 року о 14.00 годині на засіданні вченої ради Д 26.456.01 в Інституті вищої освіти Академії педагогічних наук України за адресою: 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9, 9-й поверх, зала засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту вищої освіти Академії педагогічних наук України за адресою: 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9.

Автореферат розісланий 26 серпня 2009 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Л.С. Горбунова

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження зумовлена тим, що збереження цілісності соціального організму, а також сталий розвиток суспільства передбачають постійне відтворення й розвиток культури соціально-політичного та громадського буття. Освоєння й прийняття людьми норм, цінностей і традицій певної соціально-політичної системи здійснюється у процесі соціалізації особистості, яка, в свою чергу, відображає утвердження принципів національного відродження, гуманізму, демократизації суспільства, що сприяють зростанню соціально-політичної та громадської ролі особистості.

Звернення до даної проблематики зумовлено зміною політичних, соціально-економічних та ціннісних пріоритетів українського суспільства й кризовими явищами у різних сферах соціуму, що спричинені демократичними перетвореннями у країні наприкінці ХХ - початку ХХІ ст. За умов кризового, перехідного стану суспільства, при зміні типів політичної культури, соціокультурних домінант загострюються проблеми збереження й передачі громадсько-політичного досвіду, розвитку громадсько-політичних інституцій, норм, традицій і цінностей. У країні, де одночасно змінилися і політична, і економічна системи, виник ідеологічний вакуум, піддаються глибокому переосмисленню базові цінності, в тому числі й громадсько-політичні, загострюються проблеми суспільної трансформації, виникають нові механізми соціалізації особистості як громадянина.

Така соціалізація ? це процес, що відбувається в умовах становлення української державності, з одного боку, а, з іншого - розвитку громадянського суспільства. Тому особливістю даного процесу є те, що соціалізація особистості як громадянина України є не просто механічне набуття і засвоєння нових соціально-політичних установок і патернів поведінки. Її зміст становить зміна ціннісно-смислових засад суспільно-політичного буття особистості. Соціалізація супроводжується суперечливістю, складністю, непослідовністю, невизначеністю суспільно-політичних процесів, що відбуваються сьогодні в країні; вона ускладнюється специфікою свого прояву на державному та регіональному рівнях, а також неоднозначністю перебігу даного процесу серед різних соціальних, професійних і вікових груп населення. Міфологізація та віртуалізація суспільно-політичного простору країни зумовлюють трансформацію всіх відносин у суспільстві крізь призму політичного. Відбувається політизація його життя. Процеси соціалізації в країні зазнають політичного впливу і суттєво політизуються. Виходячи із зазначених обставин, вважаємо за доцільне виокремити саме політичний аспект соціалізації особистості як громадянина країни і розглянути її в якості актуальної наукової проблеми.

Ступінь наукової розробки проблеми. Дослідження соціалізації особистості є частиною соціально-філософських пошуків і предметом публічного обговорення ще з часів Стародавньої Греції й Риму. Багато в чому передбачили зростання наукового інтересу до проблеми політичної соціалізації особистості Т. Гоббс та Дж. Локк. Певний методологічний інтерес для даного дослідження має концепція І. Канта про автономію волі людини, а також ідея тотожності мислення і буття у філософській системі Г. В. Ф. Гегеля. Проблематика соціалізації особистості була в центрі соціально-філософської доктрини К. Маркса й Ф. Енгельса.

Соціалізація особистості є предметом вивчення соціології, політології, психології, педагогіки. Методологічно значимі положення про соціалізацію особистості були закладені в концепціях Д. Істона, Л. Коена, М. Вебера, Г. Маркузе, А. Маслоу, Т. Парсонса, П. Сорокіна, А. Тойнбі, О. Тоффлера, Ю. Габермаса, Е. Еріксона, К. Ясперса та ін. Зарубіжні дослідження проблем соціалізації особистості активізувалися наприкінці 1950-х років і представлені в роботах Ф. Гринстейна, Р. Гесса, Дж. Торнея, Г. Алмонда, П. Шарана та ін. У контексті позитивістських трактувань особистості сформувалася концепція соціалізації особистості Ч. Мерріама й Г. Лассуела. Одним із представників політичного біхевіоризму Ю. Мельвілєм була уведена у філософію й детально розроблена тема соціалізації особистості. Інший напрям, що вплинув на розуміння проблем соціалізації особистості, - структурний функціоналізм, в рамках якого створено теорію соціального порядку (Т. Парсонс, Р. Даус і Дж. Х'юз).

У працях сучасних російських дослідників Л. Гудкова, Л. Дробіжевої, Г. Солдатової, В. Коротєєвої аналізуються проблеми етнокультурної та полікультурної ідентичності, особливості соціальної мобільності в етнічних групах, проблеми їхньої участі у владі, етнокультурні цінності й соціальні орієнтації в умовах соціально-економічної трансформації. Зв'язок проблеми полікультурності з політичною проблемою розвитку громадянського суспільства розглядається в працях К. Абульханової-Славської, Г. Білицької, А. Брушлинської та інших.

Сучасна вітчизняна традиція вивчення проблем соціалізації особистості, її інститутів і механізмів спрямована на переосмислення ролі та завдання соціалізації як соціально-філософського індикатору громадянського суспільства в умовах становлення незалежної держави. В працях В. Андрущенка, В. Баранівського, В. Беха, В. Бебика, М. Бойченка, Н. Гедікової, А. Єрмоленко, А. Карась, С. Кримського, М. Култаєвої, В. Лісового, С. Макеєва, М. Михальченка, М. Лукашевича, А. Надточія, І. Надольного, Ю. Паханова, І. Предборської, С. Пролеєва, Ф. Рудича, С. Рябова, В. Рябченка, О. Рудакевича, П. Сергієнка, О. Стегнія, І. Степаненко, В. Степаненка, А. Чередниченка, О. Шевченка та інших поряд з аналізом сучасного стану українського соціуму розкриваються різні аспекти соціалізації особистості в умовах формування цінностей громадянського суспільства, вивчаються численні соціологічні дослідження стану громадської політичної думки, сприйняття різними соціальними верствами та етнонаціональними спільнотами новоутвореної державності, стану їх соціального, політичного та духовного самопочуття. А. Брушлинський, Н. Гедікова, Н. Даниленко, Н. Дембицька, Ю. Загородній, А. Рудиченко, С. Рутар, О. Ситник, Н. Юрій, П. Шляхтун, З. Шевченко, Я. Ширмер досліджують феномен політичної соціалізації в умовах українського суспільства.

Значна кількість досліджень, які розкривають різні аспекти соціалізації особистості, розроблені переважно в політологічному та соціально-психологічному аспектах. Але зміна ціннісних координат суспільства, його світоглядних орієнтирів та економіко-політичних засад потребують й філософської рефлексії соціалізаційних процесів в українському соціумі. Зазначені обставини зумовлюють вибір теми дисертаційного дослідження, а також визначають і конкретизують об'єкт, предмет, мету, завдання дослідження, його логіку й структуру.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконувалось в рамках колективної теми відділу соціальних проблем вищої освіти та виховання студентської молоді Інституту вищої освіти АПН України: „Вища освіта України як фактор цивілізаційного визначення молоді” (державний реєстраційний номер № 0106U002013).

Мета дослідження - здійснити соціально-філософську концептуалізацію соціалізації особистості як громадянина України в контексті нових дискурсивних практик та вітчизняних соціокультурних і політичних реалій.

Об'єктом дослідження є процеси державотворення та становлення громадянського суспільства в Україні.

Предмет дослідження - соціалізація особистості як громадянина України в умовах становлення української державності і громадянського суспільства.

Мета дослідження конкретизується у безпосередніх завданнях наукового пошуку, а саме:

– розкрити особистісний вимір суспільних трансформацій;

– визначити поняття соціалізації особистості як громадянина України;

– дослідити світоглядні аспекти соціалізаційних процесів;

– проаналізувати характерні особливості соціально-політичних процесів у сучасному українському суспільстві;

– визначити ступінь впливу аксіологічного потенціалу політичних традицій та громадянських цінностей у становленні особистості як суб'єкта політики і громадянина України;

– розглянути гуманізацію політичного життя як умову соціалізації особистості;

– обґрунтувати толерантність як одну із засад конструювання сучасної моделі плюралізації політичних взаємовідносин;

Теоретико-методологічну основу дисертаційного дослідження становлять, насамперед, загальнофілософські принципи системності, конкретності дослідження, єдності теорії й практики. У дисертації використовуються елементи: соціокультурного підходу, який уможливив дослідження впливу цінностей, традицій, культури на соціалізацію особистості в різних соціокультурних контекстах; синергетичного підходу, що дозволив розглянути соціалізацію як відкритий, нелінійний, стохастичний за своїм перебігом процес; компаративістського підходу, який сприяв визначенню оптимальних напрямків розвитку громадянського суспільства на основі порівняння соціальних процесів у різних країнах.

Дисертаційне дослідження побудоване за принципом комплементарності різних наукових дискурсів, методологічних позицій, що дозволяє осмислити соціалізацію особистості як багатовимірний феномен, який є предметом дослідження різних дисциплін.

Наукова новизна полягає у соціально-філософській концептуалізації соціалізації особистості як громадянина України в контексті нових дискурсивних практик та вітчизняних соціокультурних і політичних реалій.

Зміст означеного напрямку дисертаційної роботи розкривається у наступних положеннях, що мають наукову новизну:

- здійснено теоретичну реконструкцію сучасного соціокультурного і політичного життя України, що дало можливість виявити його характеристики: суперечливість (що супроводжується, з одного боку, явищем аномії, політичної фрустрації, з іншого - зростанням національної свідомості та соціально-політичної активності населення в умовах конфронтації між громадянським суспільством та державою, котре втілюється у фактичній узурпації влади політичною елітою); нелінійність, що виявляється у стохастичності, непередбачуваності суспільних процесів та багатовимірності перебігу суспільно-політичного життя; його міфологізація та драматизація шляхом створення ідентифікаційної дихотомії „Захід-Схід”, взасадниченої на монокультурному підході, для підтримки електоральних преференцій громадян та маніпуляції їхньою політичною свідомістю і поведінкою;

- обґрунтовано, що в умовах державотворення зміст соціалізації особистості як громадянина становить зміна ціннісно-смислових засад суспільно-політичного буття особистості, що включає комплекс світоглядних, когнітивно-аксіологічних, соціокультурних зрушень на рівні особистісної та суспільної рефлексії, і виявляється у переході індивіда до усвідомленого активного соціосприйняття, набуття і засвоєння нових політичних установок і патернів поведінки в демократичному суспільстві;

- визначено специфіку умов, за яких здійснюється соціалізація особистості як громадянина у перехідному українському суспільстві, серед яких: перехід до ринкових відносин, переосмислення старих та становлення нових цінностей і традицій, відхід від моноідеологізму, урізноманітнення форм політичного і соціокультурного життя, становлення демократичного громадянського суспільства, віртуалізація соціально-політичного простору;

- обґрунтовано, що соціалізація особистості в сучасному суспільстві має відбуватися на таких світоглядно-аксіологічних засадах як гуманізація політичного життя, плюралізація соціально-політичних взаємовідносин; визнання багатовимірності соціокультурних і політичних явищ; відхід від практики редукціонізму в побудові політичних конструктів і моделей соціосприйняття; демократизація політичної системи;

- визначено і проаналізовано причини, що перешкоджають формуванню демократичної політичної культури як одного з критеріїв адаптованості особистості до соціального простору і часу, до яких віднесено: незмінність політичної еліти, нерозвиненість інститутів громадянського суспільства, слабкість політичних партій, державний контроль над ЗМІ, низький рівень свободи слова, відсутність розробленої ідеології державотворення, досвіду демократії, неадекватність такого соціального мислення, що побудоване на лінійному сприйнятті політичних процесів та орієнтоване на аналіз усталених суспільних інститутів і суперечить наявним реаліям - явищам неусталеності, складності, невизначеності;

- обґрунтовано, що мультикультурна політика, зорієнтована на виховання у суспільстві толерантного ставлення до різних етнічних культур, релігій, політичних культур, расової відмінності, практик гендерної репрезентації особистості тощо, є умовою успішної соціалізації для кожного індивіда та відповідає загальноцивілізаційній потребі у збереженні і підтримці „людського в людині”.

Теоретичне і практичне значення дослідження полягає в тому, що соціально-філософський аналіз соціалізаційних процесів поглиблює уявлення про особистісний вимір суспільних трансформацій, становлення громадянського суспільства. Запропонована концепція соціалізації особистості як громадянина України виявляє специфіку, особливості, елементи і механізми цього явища в умовах державотворення. Узагальнення й концептуалізація емпіричного й аналітичного матеріалу дозволяє з'ясувати роль суб'єктів соціалізації, вплив соціокультурного і політичного середовища на визначення особистісних аксіологічних домінант і політичних преференцій.

Отримані результати дисертаційного дослідження можуть бути використані державними структурами, органами місцевого самоврядування й громадськими організаціями у політичній практиці. Основні теоретичні висновки можуть слугувати методологічним орієнтиром для розробки спеціальних навчальних курсів з соціальної філософії, філософської антропології, філософії освіти, культурології, соціології, політології, соціальної психології, педагогіки.

Апробація результатів дисертації. Отримані результати та положення дисертаційного дослідження були викладені та обговорені на засіданнях кафедри філософських дисциплін Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії; обговорені у відділі соціальних проблем вищої освіти та виховання студентської молоді Інституту вищої освіти АПН України; висвітлені на міжнародних, національних та регіональних науково-практичних конференціях, зокрема: „Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору„ (м. Київ, 9-10 листопада 2006 року); „Гуманізм. Людина. Суспільство - 18-ті міжнародні філософські читання” (м. Дрогобич, 13-15 жовтня 2006 року); „Філософія освіти і сучасність” (м. Дніпропетровськ, 19-20 квітня 2007 року); „Інноваційний розвиток суспільства за умов крос-культурних взаємодій” (м. Суми, 20-21 лютого 2008 року); „Становлення особистості вчителя в умовах інформатизації суспільства: досвід і провідні тенденції” (м. Хмельницький. 25 травня 2006 року); „Освітні інновації: філософія, педагогіка, психологія” (м. Суми, 18-19-квітня 2007 року); Звітна науково-практична конференція Інституту вищої освіти АПН України „Наука і вища освіта в Україні: міра взаємодії” (м. Київ, 28 лютого 2008 року).

За темою дисертації надруковано 8 публікацій у спеціалізованих виданнях, зареєстрованих ВАК України.

Структура дослідження зумовлена поставленою метою та розв'язанням завдань дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів та загальних висновків, що містять основні здобутки дослідження, а також списку літератури та використаних джерел. Основний зміст дисертації викладено на 164 сторінках. Список використаних джерел містить 247 найменувань.

Основний зміст дисертації

У Вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, аналізується ступінь розробленої проблеми, визначається мета та завдання, об'єкт та предмет дослідження, його методологічна основа, формуються основні положення, що відзначаються науковою новизною, розкривається науково-теоретичне й практичне значення дисертації, її логічна структура.

Перший розділ „Теоретико-методологічні засади соціалізаційних процесів у сучасному українському суспільстві” складається з трьох підрозділів, в яких визначаються теоретичні підходи до осмислення феномена соціалізації, окреслюється проблемне поле дослідження, аналізується його інструментарій.

У підрозділі 1.1 „Особистісний вимір суспільних трансформацій” проаналізовано протиріччя, що виникли між новими соціально-економічними, політичними умовами і якостями особистості, які традиційно формуються соціальними інститутами сучасного українського суспільства. Дисертант показує взаємозалежність соціалізації і життєвої позиції особистості, яка є основою соціальної поведінки та суспільного знання. Саме у життєвій позиції фіксується чітка визначеність та цілісність особистості, що діалектично поєднує суперечливі моменти індивідуального характеру. Вона передбачає знаходження ефективного варіанту входження у суспільство індивіда, який усвідомив економічні, політичні, правові, моральні вимоги суспільства як об'єктивну соціальну необхідність. Особистісний вимір суспільних явищ виявляється через інтеграцію особистості в суспільну систему, у результаті якої формується дві сфери ставлення до суспільної дійсності: пізнавальна та мотиваційно-вольова. Розкрито значення таких інститутів, як сім'я, освіта, засоби масової інформації тощо для соціалізації особистості як громадянина країни. Зазначено, що особистісний вимір суспільних трансформацій включає в себе комплекс факторів впливу на особистість, що зумовлює переоцінку стереотипів та формування нових життєвих цінностей.

У підрозділі 1.2 „Соціалізація особистості в контексті сучасного наукового дискурсу” відображено теоретичні підходи до поняття „соціалізація особистості”, здійснено аналіз стану опрацювання наукової проблеми, уточнено теоретичні основи соціалізації особистості, окреслено основні напрями та особливості дослідження соціалізації особистості у період становлення громадянського суспільства в Україні. Розглянуто концепції соціалізації особистості, серед яких найбільш вагомими для даного дослідження виявилися теорії системного аналізу політики (М. Девіс, В. Льюїс), соціальної дії (М. Вебер), еліти (Г. Моска), плюралізму (Р. Даль, В. Харт), гегемонії (Ю. Габермас, Т. Лукман), а також декілька підходів - психоаналітичний (Г. Ласуелл), біхевіористичний (Б. Скіннер), гуманістичний (А. Маслоу) та культурно-діяльнісний (Г. Алмонд).

Досліджено вплив на сучасне розуміння соціалізації екзистенціалізму Ж.-П. Сартра та К. Ясперса, де соціалізація зводиться до низки соціальних ролей, що протистоять справжній сутності людини; концепції „масової людини” Х. Ортега-і-Гассета, що розкриває соціально-психологічний тип людини натовпу; Франкфуртської школи (Г. Маркузе, Е. Фромм, Ю.Габермас), що розглядає співвідношення загальнолюдського, соціального та індивідуального; постструктуралізму (Ф. Гваттарі, Ж. Дельоз), у межах якого розвивається концепція індивідуалізації, концепція влади (М. Фуко); постмодернізму, який заперечує постійність людської природи, подаючи її як безперервний процес змін, зумовлених актами комунікації; концепції діалогу культур, в якій акцентується безпосередній зв'язок із духовним розвитком людини та ін.

У підрозділі 1.3 „Специфіка соціально-філософського аналізу соціалізації особистості як громадянина України” розкриваються особливості соціально-філософського підходу, які зумовлені амбівалентністю соціальних явищ, високим рівнем абстракції і узагальнень, єдністю об'єктивного і суб'єктивного в соціальному пізнанні. Специфіка соціально-філософського пізнання полягає у необхідності врахування мети, мотивів, інтересів, аксіологічних пріоритетів, які діють у суспільстві: багатовимірність людських мотивацій, плюралізм і варіативність поведінки роблять непередбачуваними характер і наслідки складних соціальних взаємодій. соціалізація особистість політичний громадянський

Виявлено методологічні можливості визначених методів. Історико-політичний метод дозволяє, насамперед, хронологічно упорядкувати велику кількість фактичного матеріалу, який характеризує зміст соціального континууму вітчизняного політичного процесу. Системний підхід дозволяє створити цілісну картину впливу традицій, цінностей, культури та ін. на соціалізацію особистості в умовах державотворення. Соціокультурний підхід дає змогу дослідити соціалізацію крізь виміри людського буття (тип співвідношення людини і суспільства, характер традицій (зразків мислення і поведінки), тип соціальності) та принцип антропосоціетальної відповідності, що дозволяє судити про зміст трансформації, про її якісну спрямованість. Синергетичний підхід розглядає соціалізацію як відкритий, нелінійний, стохастичний за своїм перебігом процес, який відбувається в суперечливому, складному соціально-політичному середовищі.

Другий розділ „Аксіологічні детермінанти соціалізації особистості як суб'єкта політики” складається з трьох підрозділів, в яких розкривається ціннісно-смисловий вимір політичних феноменів та їх вплив на особистість.

У підрозділі 2.1 „Ціннісні пріоритети та ідеали громадянського суспільства: досвід теоретичного осмислення” аналізується наявний досвід функціонування громадянського суспільства на теренах України. Наголошується, що при становленні громадянськості особистості важливого значення набуває розвиток саме активності, національної свідомості та самосвідомості. Базою такої громадянськості мають стати цінності. Цінності особистості утворюють систему ціннісних орієнтацій, тобто сукупність найважливіших якостей внутрішньої структури особистості, що є для неї особливо значущими. Крім того, ціннісні орієнтації утворюють певну вісь свідомості і поведінки особистості та безпосередньо впливають на її розвиток. Автор акцентує увагу на визначенні цінностей громадянського суспільства, співвідносить їх із наявним станом політичної аксіології в суспільстві, зазначає, що їх відсутність ускладнює формування і розвиток демократичних традицій у суспільстві, перешкоджає налагодженню взаємозв'язків громадянського суспільства і правової держави, в основі яких ? формування взаємної відповідальності держави та особистості.

У підрозділі 2.2 „Гуманізація політичного життя як умова соціалізації особистості” з'ясовано чинники актуалізації проблеми відносин людини із зовнішнім світом. Вона вийшла на рівень широкого гуманістичного осмислення. Саме за допомогою гуманізації політичних відносин можна їх олюднити, наповнити внутрішній світ індивіда моральними цінностями. Гуманізація політичного простору невід'ємно пов'язана з впровадженням і поширенням ненасильницьких дій у політиці. Тому порівнюються шляхи розв'язання соціальних проблем: насильницький і ненасильницький, при цьому висвітлюються їхні позитивні та негативні сторони. Підкреслюється, що гуманістичний світогляд як пріоритетна духовна якість має передувати державотворчому і законотворчому процесам, оскільки він (гуманістичний світогляд) закладає морально-етичне підґрунтя вдосконалення і суспільства, і держави, без чого не можуть формуватися політична стратегія, державно-управлінська діяльність. Висвітлюється пряма залежність динаміки і рівня процесу соціалізації особистості як громадянина України від рівня гуманізму державної влади. Специфіка сучасного гуманізму полягає в його транскультурному характері, що розглядає гуманізм з морально-філософської позиції єдності загальнолюдських цінностей: свободи, добра, творчості, взаєморозуміння, співчуття тощо.

У підрозділі 2.3 „Аксіологічний потенціал політичних традицій у становленні особистості як суб'єкта політики” дисертант, виходячи з того, що традиція - це не тільки форма продовження усталеного існування, але й спосіб досягнення нових результатів (С. Пролеєв), розглядає вплив політичних традицій на формування життєвих стратегій особистості, її політико-аксіологічних пріоритетів. Зазначено, що сучасний етап існування політичної системи детермінується різними політичними традиціями, серед яких: традиції радянської доби, що мають російське коріння; ліберальні традиції, привнесені із Західної Європи, та суто українські, що відроджуються і мають домінувати у національній ідеї. Показано складність й суперечливість формування демократичних традицій у сучасному українському соціумі. Зазначається, що соціалізаційний процес ускладнюється відсутністю стійких традицій політичного плюралізму поглядів, цінностей демократичного суспільства, що мають сенсожиттєве значення. Завдяки їм формується громадянська позиція, відчуття відповідальності, об'єкт політики перетворюється на її суб'єкт. Аксіологічний потенціал політичних традицій виявляється в тому, що через останні відбувається формування мотивів і цілей політичної поведінки людей. Політичні традиції регулюють людську життєдіяльність, виступають одним із факторів розгортання політичної історії.

Третій розділ „Соціокультурний контекст соціалізації особистості як громадянина України” складається з двох підрозділів, в яких розглядаються соціальні та культурологічні чинники соціалізаційних процесів.

У підрозділі 3.1 „Толерантність в системі взаємодії особистості і держави” аналізується ідеологічна ситуація, що склалася в країні після проголошення незалежності. Демократизація суспільних відносин докорінно змінює соціокультурний і політичний контекст, в якому відбувається соціалізація особистості: створюються умови для вільного самовизначення людини, що детермінує діяльнісний та комунікативний типи світоглядної орієнтації людини. У культурі та політиці самовизначення індивіда передусім має форму діалогу, що є одним із проявів плюралізму.

У роботі аналізується низка показників толерантного ставлення, серед яких, насамперед, ? визнання і прийняття особистістю рівноправного існування різноманітних думок, переконань, звичаїв; здатність до самоконтролю у сфері емоцій; потреба у свободі власного вибору і повага до свободи вибору інших; здатність примиритися з поведінкою, переконаннями і цінностями інших через певне насильство над собою; сприйняття суспільного життя як позитивного цілого; глибинне розуміння необхідності іншого, розходжень і особливостей як моментів цілого, як необхідної умови розвитку; сприйняття невизначених ситуацій як бажаних; здатність до пошуку шляхів розв'язання проблеми навіть у випадку неповного уявлення про причини виникнення проблемної ситуації і можливі наслідки прийняття рішення; відкритість новому; відмова від боротьби з відхиленнями, визнання їх права на існування; якість спілкування (не агресивний мовленнєвий дискурс); прагнення до компромісу, осмислений скептицизм; відмова від претензій на володіння остаточною і незаперечною істиною та ін.

Автор констатує, що використання етнокультурного досвіду та діалог різних культур сприятимуть формуванню толерантної особистості і суспільства та розвитку громадянських цінностей. Стає очевидним, що полікультурний простір може забезпечувати становлення й розвиток як толерантної, так й інтолерантної свідомості особистості. Показано, що мультикультурна політика дає можливість регулювати відносини між членами суспільства, враховуючи їх соціокультурні, світоглядні відмінності, забезпечуючи у такий спосіб умови успішної політичної соціалізації для кожної особистості.

У підрозділі 3.2 „Політична культура як критерій адаптації особистості до соціального простору і часу” політична культура розглядається як складова загальної культури народу. Аналізуються напрямки дослідження політичної культури у науковій літературі. Звертається увага на три головні підходи вчених до концепції політичної культури, які сформувалися у вітчизняній науці. Проаналізовані концепції уможливлюють розгляд політичної культури як спосіб буття людини в політиці, що виявляється у певному стилі поведінки соціального суб'єкта в історично визначеній системі політичних відносин (інтересах, нормах, цінностях, установках) і політичній діяльності (участь у виборах, підтримка державних, суспільних і політичних рухів стосовно механізму функціонування влади) та закріплюється в певних ментальних структурах (політичних міфах, політичних стереотипах, соціальній психології та політичній свідомості). Автор аналізує поняття „політична культура” й „культура громадянськості”, визначає їх співвіднесеність.

У роботі обґрунтовуються причини, що перешкоджають формуванню політичної культури демократичного типу. Звертається увага на важливість світоглядної переорієнтації в процесі її становлення. Перетворення особистості з об'єкта політики на її суб'єкт передбачає зміну типу мислення і моделей поведінки. У методологічному плані становлення посибілістського мислення (Л. Горбунова) означає відхід від практики редукціонізму в побудові соціально-політичних конструктів і моделей світосприйняття, відмову від одновимірного бачення і оцінки політичних подій. В когнітивному - спроможність реінтерпретації дійсності з виявленням і актуалізацією креативних можливостей кожної ситуації, що її складають.

Висновки

У Висновках проаналізовано і теоретично узагальнено проблему соціалізації особистості як громадянина України.

Особистісний вимір суспільних трансформацій включає в себе комплекс факторів впливу на особистість, що зумовлює переоцінку стереотипів та формування нових життєвих цінностей, які є підсвідомою квінтесенцією суспільно-політичних особливостей суспільства. Переорієнтація політичних цінностей, установок і моделей поведінки здійснюється за допомогою впливу на індивіда факторів соціалізації, що змінюються при зміні політичної системи. Особливістю даного процесу є те, що соціалізація особистості як громадянина України - це не суто механічне набуття і засвоєння нових політичних установок і патернів поведінки. В умовах державотворення і становлення громадянського суспільства зміст соціалізації становить зміна ціннісно-смислових засад суспільно-політичного буття особистості, її світоглядних орієнтирів та когнітивного стилю.

Сучасний стан наукових розробок у вказаній сфері потребує більш чіткого філософського осмислення феномена соціалізації особистості як громадянина України, ґрунтовніше розробленого у політологічній та психолого-педагогічній літературі. У ракурсі чіткої структуризації понять здійснюється концептуалізація соціалізації особистості як громадянина, під якою розуміється динамічний, тривалий, стохастичний, суперечливий процес набуття особистістю рис громадянськості, у якому вона постає не як пасивний суб'єкт, а як активний творець громадсько-політичного світовідчуття, мотивації і поведінки в різних суспільних ситуаціях із сформованим та розвиненим почуттям громадянської позиції й відповідальності за державу.

Соціалізація особистості як громадянина відбувається в українському суспільстві, якому притаманні такі особливості: руйнація систем цінностей, соціокультурна дестабілізація, моральний ригоризм, відродження сакрального, зміна соціальної структури, перетворення культури в чинник, що детермінує соціальне життя, загострення нетолерантності до „іншого”, ксенофобія, відрив культурних традицій від соціально-історичних орієнтирів, детрадиціоналізація, зниження життєвого ресурсу особистості, розбіжність між запитами, що багато в чому сформувалися на основі культурного запозичення зразків споживання і ставлення до життя в більш розвинутих країнах, і наявними вітчизняними умовами життєдіяльності тощо.

Міфологізація та віртуалізація суспільно-політичного простору країни зумовлюють трансформацію всіх відносин у суспільстві крізь призму політичного. Відбувається політизація його життя. Процеси соціалізації в країні зазнають політичного впливу і суттєво політизуються. Політичний процес має певну цілісність і спрямованість, в сучасній Україні характеризується, по-перше, переважанням патерналістських настроїв у стилі і способах політико-господарської діяльності, що призводить до безвідповідальності у громадсько-політичному житті країни; по-друге - високим ступенем диверсифікації та поліваріантності політичних традицій всередині суспільства і пошуком національно-політичної ідентичності. Українське суспільство потребує конструктивних ціннісних орієнтирів, здатних вивести соціум за рамки вчорашнього тоталітаризму, оскільки формування громадянських цінностей як пріоритет сучасних політичних традицій тісно пов'язане з розвитком в Україні демократичного суспільства.

Обґрунтовано причини, що перешкоджають формуванню політичної культури демократичного типу як критерію соціалізації особистості: незмінність політичної еліти, нерозвиненість інститутів громадянського суспільства, слабкість політичних партій, державний контроль над ЗМІ, низький рівень свободи слова, відсутність державної ідеології, досвіду демократії, неадекватність класичного типу соціального мислення, побудованого на лінійному сприйнятті політичних процесів та орієнтованого на аналіз усталених суспільних інститутів, наявним реаліям - явищам неусталеності, складності, невизначеності. Щоб подолати ці негативні явища, потрібні гласність, перехід до прозорої політики, з одного боку. А з іншого, - їхнє вирішення пов'язано з проблемою трансформації соціокультурного канону особистості, що включає комплекс взаємопов'язаних завдань, серед яких: зміна способу, стилів мислення, моделей політичної поведінки шляхом становлення посибілістського мислення.

Гуманізація суспільно-політичного життя реалізується через соціально-правові механізми. Зміст процесу політичної соціалізації в цій ситуації буде залежати від характеру відносин індивіда та влади в конкретному суспільстві, оскільки людина набуває статусу громадянина України в результаті тривалої взаємодії з навколишнім середовищем. Толерантність як одна із засад конструювання сучасної моделі гуманізації і плюралізації громадсько-політичних взаємовідносин виступає концептуальною основою створення умов розбудови демократичних, особистісно орієнтованих громадсько-політичних інституцій у країні.

Мультикультурна політика дає можливість регулювати відносини між членами суспільства, враховуючи їх соціокультурні, світоглядні відмінності, забезпечуючи у такий спосіб умови успішної соціалізації особистості як громадянина країни. Така політика є одним із найважливіших компонентів політики стійкого розвитку.

Список опублікованих праць за темою дисертації у фахових виданнях

1. Поліщук О. С. Громадянська освіта як чинник політичної соціалізації особистості / О. С. Поліщук // Вища освіта України : [темат. вип. „Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору”]. - 2006. - Дод. 3 (т. 3). - С. 438-443.

2. Поліщук О. С. Гуманізм та політична соціалізація: соціософський аспект / О. С. Поліщук // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності : зб. наук. пр. ; відп. ред. М. Бровко, О. Шутов. - К. : Вид. центр КНЛУ, 2006. - Вип. 18. - С. 68-74.

3. Поліщук О. С. Вища освіта як фактор політичної соціалізації особистості / О. С. Поліщук // Філософія і соціологія в контексті сучасної культури : зб. наук. пр. - Д. : ДНУ, 2007. - С. 325-333.

4. Поліщук О. С. Громадянське суспільство та його відповідальність / О. С. Поліщук // Наука. Релігія. Суспільство. - 2007. - № 1. - С. 142-149.

5. Поліщук О. С. Політична соціалізція: аксіологічний контекст / О. С. Поліщук // Наук. зап. Терноп. нац. пед. ун-ту ім. В. Гнатюка. Сер. „Філософія”. - Тернопіль, 2007. - № 15. - С. 51-56.

6. Поліщук О. С. Поняття політичної соціалізації: досвід теоретичного осмислення / О. С. Поліщук // Зб. наук. пр. Сум. держ. пед. ун-ту ім. А. С. Макаренка. Сер. „Філософські науки”. - 2007. - С. 172-181.

7. Поліщук О. С. Вплив політичної культури на становлення громадянського суспільства в Україні / О. С. Поліщук // Інтелект. Особистість. Цивілізація : темат. зб. наук. пр. із соц.-філос. пробл. ; гол. ред. О. О. Шубін. - Донецьк : ДонНУНТ, 2008. - С. 161-169.

8. Поліщук О. С. Ціннісний орієнтир соціалізації особистості як громадянина України / О. С. Поліщук // Гілея : [наук. вісн.]. : зб. наук. пр. ; гол. ред. В. М. Вашкевич. - К., 2009. - Вип. 18. - С. 194-204.

Анотація

Поліщук О.С. Соціалізація особистості як громадянина України: соціально-філософський аналіз. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії. - Інститут вищої освіти АПН України. - Київ, 2009.

У дисертації визначено специфіку умов, за яких здійснюється соціалізація особистості як громадянина у перехідному українському суспільстві; серед них: перехід до ринкових відносин, переосмислення старих та становлення нових цінностей і традицій, відхід від моноідеологізму, урізноманітнення форм політичного і соціокультурного життя, становлення демократичного громадянського суспільства, віртуалізація соціально-політичного простору. Дисертантом здійснено теоретичну реконструкцію сучасного соціокультурного і політичного контексту України, визначено і проаналізовано причини, що перешкоджають формуванню демократичної політичної культури як критерію адаптованості особистості до соціального простору і часу. Встановлено, що соціалізація особистості в сучасному суспільстві повинна відбуватися на таких світоглядно-аксіологічних засадах: а) гуманізація та плюралізація політичного життя; б) толерантизація соціально-політичних взаємовідносин; в) визнання багатовимірності соціокультурних і політичних явищ; г) відхід від практики редукціонізму в побудові політичних конструктів і моделей соціосприйняття на користь становлення посибілістського мислення.

Ключові слова: соціалізація, політична культура, суспільні трансформації, громадянське суспільство, політичні традиції, політичні цінності, світоглядні орієнтації, особистісний вимір, соціосприйняття.

Аннотация

Полищук А.С. Социализация личности как гражданина Украины: социально-философский анализ. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.03 - социальная философия и философия истории. - Институт высшего образования АПН Украины. - Киев, 2009.

В диссертации показана специфика условий, в которых осуществляется социализация личности как гражданина в переходном украинском обществе; среди них: переход на рыночные отношения, уничтожение старых и становление новых ценностей, традиций, отход от моноидеологизма, разнообразие форм политической и социальной жизни, становление демократического гражданского общества, виртуализация социально-политического пространства. В работе осуществлена теоретическая реконструкция современного социокультурного и политического контекста Украины. Автором определены и проанализированы причины, препятствующие формированию демократической политической культуры как критерия адаптированности личности к социальному пространству и времени. Установлено, что социализация личности в современном обществе должна осуществляться на таких мировоззренческо-аксиологических основах: а) гуманизация и плюрализация политической жизни; б) толерантизация социально-политических взаимоотношений; в) признание многомерности социокультурных и политических явлений; г) отход от практики редукционизма в построении политических конструктов и моделей социовосприятия в пользу становления поссибилистского мышления.

В частности, диссертант отмечает, что особенности социально-философского подхода к изучению феномена организации обусловлены природой социального. Во-первых, любое социальное явление рассматривается как целостное, с учетом его онтологических, гносеологических и аксиологических аспектов. Во-вторых, социально-философский подход основывается на признании амбивалентности всех социальных явлений. С одной стороны, они являются объективными образованиями и процессами, а с другой - субъективными, так как в них воплощены замыслы человека. Поэтому специфика социально-философского познания состоит в необходимости учитывать цели, мотивы, интересы, аксиологические приоритеты человека, который действует в обществе. Многомерность человеческих мотиваций, плюрализм и вариативность поведения делают непредвиденными характер и результаты сложных социальных взаимодействий.

Учитывая особенности социально-философского подхода к теме диссертационного исследования, автором определены следующие методы: системный, компаративный, социокультурный, диалектический, ретроспективный, системно-структурный, историко-политический, синергетический.

В исследовании указано, что современное состояние научных разработок в указанной сфере требует более четкой философской осмысленности феномена социализации личности как гражданина Украины, разработанного больше в политической и психолого-педагогической литературе. В работе осуществляется концептуализация социализации личности как гражданина страны. Она понимается как динамичный, продолжительный процесс приобретения личностью черт гражданственности, в котором она выступает не как пассивный субъект, а как активный творец общественно-политического мироощущения, мотивации и поведения в разных общественных ситуациях со сформулированным и развитым чувством гражданской позиции и ответственности за государство.

Политический процесс как совокупность политических событий, перемен, отношений, имеющий определенное единство и целенаправленность, в современной Украине характеризуется, во-первых, преобладанием патерналистских настроений в стиле и способах политико-хозяйственной активности, что приводит к безответственности в общественно-политической жизни страны; во-вторых, высокой степенью диверсификации и поливариантности политических традиций внутри общества и поиском национально-политической идентичности, где доминирующими компонентами должны стать сугубо украинский политический фактор с одновременной инкорпорацией элементов традиционалистического и либерального толка, а также идеи мультикультурализма. Социально-философский анализ украинского общества свидетельствует о том, что оно требует конструктивных ценностных ориентиров, способных вывести социум за пределы вчерашнего тоталитаризма и авторитаризма, поскольку формирование гражданских ценностей как приоритет современных политических традиций связано с развитием в Украине демократического общества.

Определены причины, препятствующие формированию политической культуры демократического типа как критерия социализации личности: неизменность политической элиты, неразвитость институтов гражданского общества, слабость политических партий, государственный контроль над СМИ, низкий уровень свободы слова, отсутствие государственной идеологии, опыта демократии, неадекватность классического типа социального мышления, построенного на линейном восприятии политических процессов и ориентированного на анализ устоявшихся общественных институтов, имеющимся реалиям - явлениям неустойчивости, сложности, стохастичности. Чтобы преодолеть эти негативные явления, нужны гласность, переход к прозрачной политике, с одной стороны. А с другой, - их решение связано с проблемой трансформации социокультурного канона личности, включающего комплекс взаимосвязанных заданий, среди которых: изменение образа, стилей мышления, моделей политического поведения.

Гуманизация общественно-политической жизни реализуется через социально-правовые механизмы. Содержание процесса политической социализации в этой ситуации будет зависеть от характера отношений между индивидуумом и властью в конкретном обществе, поскольку человек приобретает статус гражданина Украины в результате длительного взаимодействия с окружающей средой. Толерантность как один из принципов конструирования современной модели гуманизации и плюрализации общественно-политических взаимоотношений является концептуальной основой развития демократических, личностно ориентированных общественно-политических институций в стране.

Показано, что мультикультурная политика дает возможность регулировать отношения между членами общества, учитывая их социокультурные мировоззренческие отличия, обеспечивая таким образом условия успешной социализации личности как гражданина страны. Такая политика является одним из самых важных компонентов политики стабильного развития.

Ключевые слова: социализация, политическая культура, общественные трансформации, гражданское общество, политические традиции, политические ценности, мировоззренческие ориентации, личностное измерение, социовосприятие.

Summary

Polishchuk O.S. Socialization of Personality as a Сitizen of Ukraine: Social and Philosophical Analysis. - Manuscript.

Thesis is for candidate degree in Philosophical Sciences. Specialty - 09.00.03 - Social Philosophy and Philosophy of History. - Institute of Higher Education of the Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine. - Kyiv, 2009.

The conditions' specificity of personality's socialization as a citizen of Ukraine in the transitional Ukrainian society is determined in the dissertation; among them: transition to the market relations, reinterpretation of the old and formation of the new values and traditions, reversal of the monoideologism, diversification of the forms of political and socio-cultural life, establishment of the democratic civil society, virtualization of social and political space. The theoretical reconstruction of the modern socio-cultural and political context of Ukraine is realized in the research. The author determines and analyzes the reasons, which prevent from formation of democratic political culture as a criterion of personality's adaptation to the social space and time. It is found out, that socialization of personality in the modern society should eventuate under such methodical bases and socio-cultural conditions as: a) humanization and pluralisation of political life; b) tendency to tolerance of socio-political interrelations; c) recognition of multi-dimensionality of socio-cultural and political phenomena; d) reversal of the practice of reductionism when making political constructs and models of social perception for benefit of formation of possibilitistic thinking.

Key words: socialization, political culture, social transformations, civil society, political traditions, political values, orientations of world outlook, personal dimension, socio-perception.

Размещено на Allbest.ru