Філософія економіки: структурно-методологічний аналіз

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 101.1:330.34

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

Філософія економіки: структурно-методологічний аналіз

09. 00. 03 - соціальна філософія та філософія історії

Глушко Тетяна Петрівна

Київ - 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі філософії гуманітарних наук філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник - кандидат філософських наук, доцент Приятельчук Анатолій Олексійович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри філософії гуманітарних наук.

Офіційні опоненти:

доктор філософських наук, професор Ільїн Володимир Васильович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри економічної теорії;

кандидат філософських наук, доцент Козловський Віктор Петрович, Національний університет “Києво-Могилянська Академія”, доцент кафедри філософії та релігієзнавства.

Провідна установа - Національний технічний університет України “Київський політехнічний інститут”, кафедра філософії, м. Київ.

Захист відбудеться “25” вересня 2006 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.17 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 330. філософський економічний бізнес

З дисертацією можна ознайомитись в науковій бібліотеці імені М. О. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул.. Володимирська, 58, зал №12.

Автореферат розісланий “21” серпня 2006 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Л.О. Шашкова.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. У сучасній соціальній філософії особливої ваги набуває знання, що тематизується у межах філософії економіки. Актуалізація методологічної ролі філософсько-економічних досліджень у сьогоденні визначається тим, що розвиток українського суспільства, в умовах формування глобальної економічної системи, вимагає соціальної модернізації.

Зміни, що відбуваються у соціальній сфері сучасного українського суспільства спонукають як до низки теоретичних обґрунтувань їх закономірності та особливостей, так і до нових концептуальних рішень щодо окреслення прогресивного напрямку їх подальшого розвитку. За таких обставин виникає потреба аналізу змісту, сутності, специфіки функціонування основоположних понять філософії економіки, а також означення її теоретичної та практичної ролі у визначенні пріоритетних напрямків розвитку суспільства. Пошук шляхів ефективного соціального розвитку уможливлюється, насамперед, завдяки реалізації соціально-креативного потенціалу економічного мислення та прогресивної економічної ідеології.

Загалом актуальність дисертаційного дослідження постає у якості визначення структурних рівнів філософсько-економічного знання та аналізу його соціально-практичного змісту. Отже, інтерес до філософії економіки обумовлений низкою детермінант. По-перше, ще не повною мірою досліджені структура та методологічний потенціал філософсько-економічного знання і, по-друге, той факт, що Україна переживає особливий етап свого національного становлення і потребує визначення основних чинників та світоглядних засад формування самобутньої програми соціально-економічного розвитку.

Важливість філософського осмислення економічного буття суспільства підкреслювалася ще у теоретичних пошуках Ксенофонта, Платона та Арістотеля. Як відносно самостійна галузь досліджень філософія економіки започатковується у працях М. Вебера, В. Зомбарта, Б. Кроче, К. Маркса, Дж. С. Міля та А. Сміта. А у теоретичних надбаннях Ф. фон Гаєка, Г. Зіммеля, Л. фон Мізеса та К. Поппера, а також С. Булгакова та Б. Яковенка, філософія економіки визначається за своїм предметом та основними функціями.

У кінці ХХ - на початку ХХІ століть інтенсивний розвиток філософсько-економічного знання сприяв остаточному формуванню філософії економіки як самодостатньої системи, елементи якої відображено у працях Г. Беккера, Ю. Габермаса, К. Гоманна, П. Дракера, М. Кастельса, П. Козловскі, Н. Лумана, Ф. Міровскі, К. А. Нордстрема, Й. Ріддестралє, А. Ріха, О. Тоффлера, П. Ульріха, Ф. Фукуями, Н. Хомського та Р. Л. Хайлбронера. Сутнісні виміри філософсько-економічних досліджень розкриваються у межах сучасного неолібералізму, комунікативної прагматики та теорії постіндустріального суспільства.

У дисертаційній роботі використано праці вітчизняних авторів, зокрема В. Альохіна, О. Ананьіна, А. Атанова, І. Афанасенко, К. Баллерстрем, І. Бистрякова, В. Бодрова, О. Бондаренка, В. Буреги, А. Валуйського, А. Герасимчука, Л. Губерського, А. Ждановського, В. Заблоцького, В. Ільїна, М. Іщенка, В. Кірьянова, В. Козловського, С. Корнієнка, Т. Корнієнко, В. Корнякова, Ю. Кулагіна, Ю. Лазарчука, А. Мазаракі, А. Московцева, Ю. Пахомова, С. Поважного, А. Приятельчука, О. Романенка, І. Руденка, З. Тимошенко, В. Храмова, С. Шейка, В. Яценка, Т. Ящук, а також у працях російських авторів Л. Грєбньова, А. Дугіна, В. Іноземцева, Л. Лєскова, А. Неклесса, Р. Ніжегородцева, В. Орлова, Ю. Осіпова, А. Панарина, А. Самсіна, А. Субетто, Л. Тутова, В. Чекмарьова та ін. Основним надбанням праць названих дослідників є наповнення новим змістом основоположних понять філософії економіки, а також аналіз таких соціальних феноменів як економічна свідомість і економічна ідеологія та визначення їх соціально-практичного значення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалась в системі досліджень, які проводить кафедра філософії гуманітарних наук філософського факультету в рамках Комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Наукові проблеми державотворення України” та відповідної науково-дослідної теми філософського факультету № 01БФ041-01 “Філософська та політологічна освіта в Україні на перетині тисячоліть”.

Мета і завдання дисертаційного дослідження. Метою дисертаційної роботи є визначення основних структурних рівнів та окреслення методологічних парадигм філософії економіки у контексті обгрунтування її соціально-практичного значення.

Постановка мети зумовила необхідність розв'язання наступних дослідницьких завдань:

окреслити предметну специфіку філософії економіки та економічної філософії;

проаналізувати теоретико-методологічні засади сучасних філософсько-економічних теорій;

визначити основні структурні рівні філософії економіки у контексті аналізу економічної свідомості;

обгрунтувати методологічні принципи філософії бізнесу та філософії господарства як різних парадигм філософсько-економічних досліджень;

з'ясувати методологічний потенціал філософсько-економічного знання та розкрити його практичне значення для соціального розвитку сучасної України.

Об'єктом дослідження є філософія економіки як специфічна сфера соціально-філософських досліджень.

Предметом дослідження є структура і методологічні парадигми філософсько-економічного знання.

Методи дослідження. Теоретичною основою дослідження є наукове та творче осмислення досягнень зарубіжних та вітчизняних вчених у галузі філософії економіки. В ході проведення дослідження дисертантом використані: структурний, феноменологічний та герменевтичний підходи, а також загально-наукові методи пізнання, зокрема індукція та дедукція, метод аналізу й синтезу.

Застосування структурного методу сприяло, з одного боку, аналізові структури економічної свідомості, а з іншого - визначенню структурних рівнів філософсько-економічного знання. Звернення до феноменологічного підходу дозволило використати принцип інтерналізації та екстерналізації соціального знання у соціальній феноменології як основи розрізнення традиційного економічного знання та соціально-творчого економічного мислення. Герменевтичний підхід дав можливість використання герменевтики несвідомого для розрізнення гносеологічного та епістемологічного рівнів філософсько-економічного знання.

Використання у межах філософсько-економічного знання категоріального апарату, що виконує функцію теоретичного і практичного освоєння соціальної дійсності, і таких загальнонаукових методів як аналіз та синтез, а також компаративний та системний аналіз, сприяло визначенню методологічних основ філософсько-економічних досліджень у контексті різних напрямків та парадигм.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у концептуальному осмисленні уявлень про сутнісний, змістовний, структурний та методологічний виміри філософсько-економічного знанння та відповідний їм соціально-креативний потенціал філософії економіки як теоретико-методологічної основи концепції соціально-економічного розвитку сучасного українського суспільства.

Наукова новизна дисертаційної роботи розкривається у таких теоретичних положеннях:

з'ясовано предметну специфіку філософії економіки та економічної філософії як різних галузей знання та запропоновано авторське бачення предметного поля цих дослідницьких напрямків. Економічна філософія абсолютизує принцип економізму, а філософія економіки постає як синергійна система філософського знання про економіку, актуальна не лише у межах теоретичної, але і практичної філософії;

проаналізовано теоретико-методологічні основи сучасних філософсько-економічних концепцій, що розкриваються у контексті теорій постіндустріального суспільства, неолібералізму та комунікативної прагматики. Показано, що одним із основних векторів сучасних досліджень є аналіз економічної свідомості;

запропоновано новий погляд на структуру економічної свідомості як такої, що містить наступні рівні прояву: традиційне економічне знання, що проявляється у сфері господарства та нетрадиційне економічне мислення, що реалізується у межах індивідуально-креативної (бізнес) та соціально-креативної (економічна ідеологія) спрямованостей. На основі такого аналізу запропоновано виокремлення наступних структурних рівнів філософсько-економічного знання: філософія господарства, філософія бізнесу та філософія соціального менеджменту;

визначено, що однією із функцій філософсько-економічного знання є його соціально-творча роль, що розкривається у контексті методологічного обгрунтування пріоритетних принципів економічної ідеології, яка функціонує на локальному рівні як економічна ідеологія підприємства, а на соціальному - як економічна ідеологія суспільства. Запропоновано визначення економічної ідеології як системи обгрунтованих та визнаних у соціумі пріоритетних ідей економічного розвитку;

показано, що недостатній рівень соціальної довіри у сучасному українському суспільстві зумовлений спробами реалізації такої моделі економічної людини, для якої характерно переслідування переважно власних економічних інтересів (homo economicus), а не такої, що в контексті прийняття економічних рішень визначається соціальними цілями (homo sociologicus). Перша модель є атрибутом економічної теорії неолібералізму, а друга - інституціоналізму;

обгрунтовано, що доцільність збереження економічної ідеології неолібералізму є виправданою лише у контексті дотримання класичного визначення економічної свободи як такої, що передбачає соціальну відповідальність на противагу економічному свавіллю.

Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Теоретичне значення дисертації полягає у тому, що вона сприяє збагаченню та конкретизації понятійно-категоріального апарту сучасної філософії економіки; її результати можуть бути використані в ході подальших досліджень з даної тематики. Практичне значення дослідження полягає у спроможності використання його результатів в контексті формування соціально-модернізаційних концепцій в умовах трансформації сучасного українського суспільства. Положення дисертації, що відзначаються новизною та складають особистий внесок автора в науку, можуть застосовуватись у навчальному процесі у лекційних курсах та спецкурсах.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою автора. Висновки, положення наукової новизни зроблені автором на основі власних результатів, отриманих у процесі дослідження.

Апробація теми та результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри філософії гуманітарних наук на науково-теоретичних семінарах для аспірантів філософського факультету Київського університету імені Тараса Шевченка.

Головні напрями дисертаційного дослідження та його основні положення і висновки доповідалися автором на Міжнародній науковій конференції “Людина - Світ - Культура. Актуальні проблеми філософських, політологічних та релігієзнавчих досліджень” (м. Київ, 20-21 квітня 2004 р.); Міжнародній науковій конференції “Дні науки - 2005” філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (м. Київ, 26-27 квітня 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Динаміка наукових досліджень - 2005” (м. Дніпропетровськ, 20-30 червня 2005 р.); Всеукраїнській науковій конференції “Філософія та методологія гуманітарних наук: історія, концепції, можливості” (м. Чернівці, 20-21 жовтня 2005 р.); Міжнародній науковій конференції “Дні науки філософського факультету - 2006”. (м. Київ, 12-13 квітня 2006 р.).

Публікації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження відображені автором у трьох статтях, опублікованих у фахових виданнях, затверджених ВАК України та п'яти тезах, опублікованих у матеріалах конференцій.

Структура та обсяг дисертації обумовлені специфікою теми, метою та завданнями дослідження, а також логікою наукового аналізу поставлених проблем. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновку та списку використаних джерел. Повний обсяг роботи складає 182 сторінки, список використаної літератури містить 264 найменування і вміщений на 22 сторінках.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету і завдання дисертаційної роботи, його методологічні основи. Сформульовано концептуальні положення, які відзначаються науковою новизною і виносяться на захист, охарактеризовано практичне значення отриманих результатів, а також апробованість роботи та її структуру.

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи філософсько-економічного знання”, що містить три підрозділи, здійснюється аналіз методологічних основ філософсько-економічного знання на основі огляду літературних джерел, що були покладені в основу написання роботи, з'ясовуються теоретичні засади філософського аналізу економічної діяльності.

Підрозділ 1.1. “Етапи розвитку філософсько-економічних рефлексій” присвячено визначенню основних етапів розвитку філософсько-економічних ідей. Зокрема розглядаються філософсько-економічні погляди видатних представників філософії античності, середньовіччя, епохи Відродження та Нового часу, класичної німецької філософії та філософії ХІХ століття.

В умовах античності відбувається формування хремастики як специфічної сфери філософування, що характеризується постановкою світоглядних проблем економічного спрямування; у середньовіччі філософсько-економічні ідеї прослідковуються у роботах схоластів і стосуються здебільшого дослідження етичних питань економічної поведінки; у філософії Нового часу економіка виходить за межі домашнього господарства і набуває провідного статусу у суспільстві; серед представників німецької класичної філософії економіці, як одній із провідних соціальних наук, особливого філософського статусу надає Г. Гегель. Поряд з цим особлива увага звертається на той факт, що термін “філософія економіки” з'являється у межах неогегельянства, а саме у філософській системі Б. Кроче, який визначає місце філософії економіки у структурі соціальних наук в якості одного із головних вимірів соціальної культури та частини філософії духу.

У розділі пропонується визначення предметного поля філософії економіки як науки та форми суспільної свідомості. Зокрема в контексті аналізу філософсько-економічних ідей кінця ХІХ - початку ХХ століть особливої уваги заслуговує наукова система К. Маркса, у межах якої акцентується залежність усіх соціальних систем від економічного базису. Такий методологічний підхід свідчить про абсолютизацію принципу економізму і, відповідно, дає змогу говорити про К. Маркса як представника економічної філософії, а не філософії економіки. Адже для останньої більш характерний аналіз економіки як однієї із соціальних систем, якій надається статус рівнозначності поряд із політикою, правом та іншими сферами соціальної організації.

У підрозділі 1.2. “Філософський зміст основних теорій економічної діяльності” здійснюється аналіз етапів розвитку та систематизація філософсько-економічних ідей у ХХ столітті, що є періодом концептуалізації рефлексій у сфері дослідження економічного знання.

Зважаючи на те, що розвиток філософії економіки протягом цього періоду відбувався у двох основних напрямках (теоретичному і практичному), дисертант акцентує увагу та підкреслює дослідницьку важливість аналізу філософсько-методологічних основ економічної діяльності. Відповідно, основна увага приділяється не обґрунтуванню систем верифікації економічного знання, а дослідженню світоглядно-методологічних функцій філософії економіки та її соціально-практичного значення.

При цьому підкреслюється значення теоретичного внеску Г. Беккера як засновника економічного підходу до вивчення неекономічних сфер діяльності людини, адже саме він вводить у сферу соціально-економічного аналізу такі економічні метафори як “людський капітал” та “соціальний капітал”, що активно використовуються у сучасних дослідженнях, зокрема у роботах Ф. Фукуями. Подальше теоретичне розширення та поглиблення змісту поняття „капітал” у другій половині ХХ століття ознаменовується появою таких метафор як “культурний капітал” (Р. Коллінз) та “символічний капітал” (П. Бурдьє).

Сучасний етап розвитку філософії економіки дозволяє репрезентувати її у якості цілісної системи знання, у межах якої сформовано сутнісно та змістовно визначені світоглядно-методологічні напрямки та парадигми. Як і будь-яка система знань, філософія економіки має свою історію та теоретико-методологічні надбання, що визначають її подальший розвиток.

У розділі представлений аналіз таких дослідницьких традицій у філософії економіки як філософія господарства (А. Ріх, П. Козловскі, Ю. Осіпов, А. Неклесса, Р. Ніжегородцев, А. Самсін, А. Субетто, В. Чекмарев, Л. Лєсков, Л. Тутов та ін.) та філософія бізнесу (Кадзума Татеісі, К. А. Нордстрем, Й. Ріддестралє, М. Іщенко, Ю. Лазарчук, І. Руденко, В. Яценко, А. Герасимчук, З. Тимошенко, С. Шейко та ін.).

В контексті визначення основних етапів розвитку філософсько-економічних досліджень, автор виокремлює такі теоретичні напрямки як теорія постіндустріального суспільства, неолібералізм та комунікативна прагматика, кожна з яких пропонує власний варіант бачення сутності тих чи інших економічних процесів та їх соціального значення. Разом з тим, елементи філософсько-економічного знання притаманні також філософським пошукам у галузі напрямків подолання глобальних проблем сучасності.

Автором визначено, що у межах теоретичної доктрини неолібералізму чільне місце посідають теоретичні надбання К. Поппера, Л. фон Мізеса та Ф. А. фон Гаєка. Основне завдання неолібералізму полягає у обгрунтуванні максимальної економічної свободи суб'єкта соціальної діяльності у контексті компаративного аналізу рівнів індивідуальної економічної свободи в умовах планового господарства та ринкової економіки, що і є основним мотивом робіт Л. фон Мізеса та Ф. А. фон Гаєка.

Комунікативна парадигма соціальної філософії пропонує власне бачення змісту, сутності та функцій філософсько-економічних досліджень. Для неї характерна дискурсивно-етична трансформація економічної теорії, що була сформована на засадах кількох філософських традицій, таких як утилітаризм, прагматизм та біхевіоризм (К.-О. Апель, Ю. Габермас, П. Ульріх, К. Гомман). Теорія постіндустріального суспільства (Д. Белл, П. Дракер, Е. Тоффлер, М. Кастельс, Ф. Фукуяма, В. Іноземцев) базується на ідеї науково-технічного прогресу як основи соціального розвитку.

У межах пошуку шляхів розв'язання глобальних проблем сучасності, зокрема філософських проблем економічної парадигми ХХІ століття, є своєрідне визначення шляхів перебудови світового економічного порядку (К.-О. Апель та Г. Йонас). У зв'язку з цим протягом останніх років майже в усіх країнах світу набуває актуальності усвідомлення необхідності формування концепції „сталого розвитку”, для якої характерна етизація та екологізація економічної свідомості.

У підрозділі 1.3. “Напрямки філософських досліджень економіки на перетині тисячоліть” прослідковуються основні вектори сучасного філософсько-економічного аналізу. Особливої уваги, на думку дисертанта, заслуговує той факт, що сьогодні у сфері філософсько-економічних досліджень значна увага приділяється аналізові духовних компонентів економіки.

У контексті сучасних досліджень у цій галузі значної ваги набуває визначення методологічних основ аналізу не лише економічної ментальності, але й проблеми сутності та трансформації українського господарського менталітету (В. Попов). Поряд із цим, здійснюється порівняльний аналіз типів сучасних західно-європейської та української господарської ментальності та визначаються їх сутнісні відмінності (І. Старовойт).

Разом з тим, здійснюється філософський аналіз таких соціальни х феноменів як економічна свідомість, економічне мислення та економічна ідеологія. Тому автор зосереджується на дослідженні структурних рівнів економічної свідомості у контексті визначення структури філософсько-економічного знання та його соціально-практичного значення.

Другий розділ дисертаційної роботи “Філософсько-економічне знання: структура та специфіка функціонування”, що охоплює два підрозділи, присвячений аналізу не функціональних, як у попередніх дослідженнях, а структурних рівнів економічної свідомості. Таке дослідження дозволило визначити соціально-творчий зміст економічного мислення, зокрема, та філософії економіки в цілому.

Підрозділ 2.1. “Структура економічної свідомості” присвячено дослідженню економічної свідомості, у межах структури якої виокремлено такі рівні як традиційне економічне знання та нетрадиційне економічне мислення. У свою чергу, нетрадиційне економічне мислення розглядається у контексті індивідуально-креативного (бізнес) та соціально-креативного (економічна ідеологія) спрямування.

У розділі обгрунтовується теза про те, що такі рівні економічної свідомості є результатом інтерналізації та екстерналізації економічного знання. Підкреслюється, що у якості первинної економічної соціалізації постає інтерналізація традиційного економічного знання як елемента культурної спадщини та відповідного йому господарського духу, стилю економічної діяльності та моделі економічної поведінки. У такому теоретичному контексті мова йде про загальні принципи соціального господарювання як форми традиційної економічної культури. Вторинна ж економічна соціалізація передбачає альтернативні сценарії розвитку у контексті множини можливих варіантів соціально-економічного поступу. Відповідно, вторинна соціалізація суб'єкта економічної дії в історичному контексті реалізується засобами креативного економічного мислення як продукту екстерналізації соціально-економічного знання.

Автор відзначає, що результатом первинної соціалізації суб'єкта економічної діяльності є набуття ним традиційного економічного знання (економічний гносис), а результатом вторинної соціалізації - засвоєння ним елементів нетрадиційного економічного мисллення, що стає основою економічного відкриття (економічна епістема). Відповідно, автор пропонує розрізняти такі виміри філософсько-економічного аналізу як економічна гносеологія та економічна епістемологія.

У дисертаційному дослідженні з'ясовується, що попередні дослідження економічної свідомості (М. Вебер, В. Зомбарт, С. Булгаков, А. Сміт, Ф. Фукуяма та ін.) здійснено на рівні економічної гносеології, саме тому їм характерні висновки про визначеність економічної свідомості культурними детермінантами. З позицій економічної епістемології продемонстровано існування зворотнього зв'язку економічної свідомості та соціальної культури і, відповідно, зворотнього впливу економічного мислення, як визначального елемента економічної свідомості, на формування нових вимірів економічного знання.

Таким чином, дисертант робить висновок, що концептуальна позиція, яка формує визначення економічної свідомості як детермінованої соціально-культурним середовищем перманентно статичної структури є актуальною лише в контексті її синхронічного аналізу, тобто аналізу логіки та функціональної структури економічного мислення у конкретно-історичному суспільстві і, відповідно, виключає аналіз діахронічного вектору її розвитку, не формуючи, таким чином, методологічного підґрунтя для дослідження процесів історичного становлення та розвитку економічного мислення у різних його формах та проявах. Відповідно, у розділі визначається специфіка взаємозв'язку між економічним мисленням як формою суспільної свідомості та культурою як сферою соціального буття.

У дослідженні пропонується використання синтетичного підходу до зазначеної проблеми, що передбачає розгляд не лише ментальних, етичних чи культурних засад економічної свідомості як основи формування економічного мислення, що пропонувався у межах попередньої аналітичної традиції, але економічного мислення як основи формування нової соціальної впорядкованості, що передбачає розкриття їх діалектичного зв'язку у контексті їх розгляду крізь призму герменевтичної методології.

Аналізуючи місце економічного знання у структурі духовного капіталу суспільства автор виокремлює такі його структурні елементи як людський, соціальний, культурний та символічний капітали. При цьому людський капітал являє собою сукупність знань та навичок суб'єктів соціальної діяльності, соціальний капітал - норм та цінностей соціальної кооперації, культурний капітал - систему теоретичного обґрунтування соціальних цінностей, а символічний капітал - систему ціннісного обґрунтування стратегії соціального розвитку).

Пропонується авторська інтерпритація сутності філософії економіки, де вона визначається як синергійна, за своєю суттю, система філософського знання про економіку, що є актуальною не лише у межах теоретичної (філософія науки), але і практичної філософії (філософія діяльності). При цьому у сфері теоретичної філософії вона функціонує як сфера проблематизації методологічних засад економічного знання, а у практичному вимірі філософія економіки розгалужується принаймні на два такі напрямки як філософія господарства та філософія бізнесу.

Поряд з цим автор стверджує, що філософія економіки є теоретичною основою визначення засадничих принципів економічної ідеології та основою формування відповідного рівня розвитку духовного капіталу суспільства як соціально-креативного чинника у структурі економічного мислення. Автором також показано, що філософія економіки та економіка співвідносяться, як сутність та явище, тобто філософія економіки є системою теоретичного обгрунтування соціально-економічних явищ.

У дослідженні також аргументується, що у структурі економічної свідомості слід розрізняти такі рівні як економічне мислення, економічна культура, економічна ментальність, соціалізація та ектерналізація економічного знання, економічні цінності та економічна ідеологія, де економічна ідеологія має два основні рівні функціонування: глобальний (неоліберальна) та локальний (національна, господарська, корпоративна).

Результатом дослідницького аналізу є висновок, що саме економічна культура та економічна ідеологія суспільства є основою соціалізації суб'єкта економічної діяльності та підґрунтям екстерналізації ним нового соціального знання. Відповідно, філософія економіки, як основа формування економічної ідеології суспільства і відповідних їй стратегій соціального управління, є засобом визначення пріоритетів соціальної активності суб'єктів економічної діяльності. Остання, як відомо, проявляється на всіх рівнях соціальної організації (індивідуальному, груповому, масовому). Тому філософія економіки є сферою теоретичного обґрунтування та систематизації методів та процедур, спрямованих на зміну соціальних умов у відповідності із потребами, інтересами, цілями та ідеалами, на формування та реалізацію соціальних інновацій.

Підрозділ 2.2. “Філософія господарства та філософія бізнесу як різні парадигми філософсько-економічного знання” присвячено аналізові сутнісних властивостей явищ, означених такими категоріями як “економіка”, “бізнес” та “господарство”, що постають як означені соціальною та економічною ідеологією виміри економічної діяльності. Значну увагу приділено також дослідженню особливостей функціонування економічної свідомості у господарстві та бізнесі та визнченню соціально-творчого змісту таких структурних рівнів фіософсько-економічного знання як філософія господарства та філософія бізнесу.

Автором констатується, що такі парадигми філософського аналізу економічного мислення як філософія господарства та філософія бізнесу, не зважаючи на свою спорідненість, сформовані на основі різних методологічних підходів до реалізації так званої моделі „економічної людини”. Одна з них спирається на перспективи індивідуального економічного світогляду, а інша - колективного.

Використання такого підходу дозволяє стверджувати, що філософія бізнесу та філософія господарства є такими протилежностями соціально-економічної реальності, які втілюють своєрідні стратегії соціального розвитку, різні парадигми економічного мислення. А основним показником розмежування господарської свідомості та бізнес-діяльності виступає феномен індивідуальної економічної свободи.

Тоді філософія господарства, як один із векторів філософсько-економічного знання, може бути представлена як лінійна система економічного розвитку, засобами якої формуються алгоритми соціально-економічної діяльності, що свідчить про притаманну їй телеологічність і замкненість господарських зв'язків у межах одного суб'єкта. А філософія бізнесу, у контексті такого аналізу, постає як особлива форма практичної діяльності, що функціонує у відповідності з принципом нелінійності.

У термінах соціальної синергетики, тобто теорії соціуму як системи, що здатна до самоорганізації, філософія бізнесу постає, таким чином, не лише як провідний фактор соціалізації економічного суб'єкта, але і як джерело екстерналізації економічного знання. Тому соціально-творчий потенціал філософії бізнесу розкривається в контексті ефекту синергії як наслідку органічної взаємодії у межах цілісної економічно-господарської системи індивідуальних економічних свобод. Однак, у межах економічної системи, як цілісної світоглядної парадигми, бізнес та господарство постають як взаємозалежні структури, що перебувають у гармонійній взаємодії.

Загалом структуру філософсько-економічного знання визначено як таку, що складається з наступних рівнів: філософія господарства, філософія бізнесу та філософія соціального менеджменту. Доведено, що структуру кожного із зазначених елементів складають: соціально-економічні інтереси, економічна культура та економічна ідеологія.

Головна мета третього розділу дисертації “Філософія економіки і соціальний розвиток України” полягає у здійсненні спроб визначення ментальних особливостей української економічної свідомості.

Автором визначено, що сучасне українське суспільство у принципово нових умовах ХХІ століття, а саме у контексті пошуку самостійного шляху соціально-економічного розвитку у світі, що глобалізується, потребує світоглядно-методологічного обґрунтування напрямків ефективного соціально-економічного розвитку і відповідної реконструкції економічної ідеології суспільства.

У підрозділі 3.1. “Ментальні особливості економічної свідомості українців” аналізуються домінантні риси української економічної ментальності. Серед найменш сприятливих для ефективного соціально-економічного розвитку суспільства автором виокремлено, зокрема, індивідуалізм, що постає джерелом фамілістичності суспільства і, відповідно, низького рівня соціальної довіри, а тому потребує зміни суспільних пріоритетів і формування соціально-інтегруючих чинників. Такий аналіз свідчить, на думку автора, і про брак духовного капіталу в українському суспільстві, що потребує створення відповідних умов для його формування та відновлення. У свою чергу, архетип “софійності світу”, що є підґрунтям онтологічного оптимізму, стає основою пасивно-пристосовницького ставлення до світу та інертності у соціально-економічному житті.

Разом з тим емоційно-естетична домінанта української економічної ментальності є джерелом емоційно-міфологічного світосприйняття і, відповідно, міфологізації економічної свідомості, що стає джерелом панування у суспільстві репродуктивно-імітуючого (традиційного економічного знання), а не творчого економічного поступу (креативного економічного мислення). Результатом подібного детермінізму стає домінування суб'єкта економічного пізнання над суб'єктом економічного відкриття. У таких умовах створюється ситуація коли у соціумі функціонує традиційне економічне знання, але майже відсутнє креативне економічне мислення. Саме тому постає потреба чіткого визначення конструктивних вимірів використання в Україні економічної ідеології неолібералізму та формування умов для адекватного самопізнання нацією її власної соціально-економічної ідентичності та креативного (а не сугестивного) ставлення до соціально-економічного розвитку.

Обгрунтовано потребу подолання небажаних ментальних рис шляхом їх тривалого і цілеспрямованого викорінення із соціальної свідомості. У такому контексті постає потреба культивування у суспільстві нової обгрунтованої економічної ідеології. Адже неоліберальна ідеологія стала джерелом формування пасивно-пристосовницького економічного світогляду українців, фактично виключивши активно-творчу складову економічного мислення, внаслідок чого відбувається формування здебільшого пасивного у соціальному житті типу особистості та виникає недостатній рівень розвитку духовного капіталу.

У підрозділі 3.2. “Соціальне значення економічної ідеології” доведено, що філософія економіки постає у якості основи обґрунтування доцільності економічних перетворень у суспільстві та формування його економічної ідеології, від успішності якої залежить конструктивність соціально-економічного розвитку суспільства. Відзначено, що домінування в українському соціумі традиційного економічного знання над креативним економічним мисленням сприяє формуванню неефективної для продуктивного соціально-економічного розвитку економічної ідеології.

Автором показано, що саме глобалізація як “виклик” сучасної цивілізації, вимагає від українського суспільства відповідного “відгуку”, а саме формування ним власної економічної ідеології як системи ціннісного обгрунтування соціально-економічного поступу. Адже недостатня визначеність сучасного українського суспільства щодо конкретних перспектив суспільного розвитку, його амбівалентність, необхідність трансформації існуючої системи соціальних зв'язків, створення нових засобів активізації людських сил зумовлює необхідність звернення саме до філософії економіки як теоретичної основи визначення засад економічної ідеології.

У розділі доведено, що для сучасної України більш корисним було б поширення у суспільстві соціального іміджу випрацюваної інституціоналізмом моделі економічної людини (homo sociologus), тобто людини, що має певні соціальні зобов'язання, а не неоліберального зразку (homo oeconomicus) як моделі економічної людини, що дотримується власних економічних інтересів та максимізує індивідуальний прибуток.

Обґрунтована думка, що подальша трансформація українського суспільства має передбачати механізми подолання притаманної йому соціально-економічної сугестії у напрямку формування нового типу економічного мислення та відповідного йому продуктивного соціального характеру на основі формування відповідної економічної ідеології. При цьому збереження принципу індивідуальної економічної свободи напртивагу економічному свавіллю, має спиратися на класичне визначення свободи у лібералізмі, що передбачає соціальну відповідальність суб'єкта економічної діяльності.

Висновки

Дисертаційне дослідження, у якому здійснено структурно-методологічний аналіз філософії економіки та визначення її практичного значення для соціального розвитку взагалі та сучасного українського суспільства зокрема, дозволяє підвести наступні підсумки.

Відсутність у сучасній літературі методологічної диференціації економічної філософії та філософії економіки спонукало до окреслення їх функціональної специфіки, що детермінується потребою визначення сутнісних рис предмету даного дослідження. Автором запропоновано наступні дефініції цих дослідницьких напрямків: економічна філософія являє собою аналіз соціальної структури суспільства крізь призму економізму, тобто абсолютизації економіки в якості базової структури соціального буття, а філософія економіки постає як синергійна система філософського знання про економіку, актуальна не лише у межах теоретичної, але і практичної філософії.

Аналіз структури економічної свідомості, що містить такі елементи як традиційне економічне знання (господарство) та нетрадиційне економічне мислення (бізнес) дозволив виокремити у дисертаційній роботі такі структурні рівні філософії економіки як філософія господарства та філософія бізнесу, що є різними парадигмами філософсько-економічного знання, де філософія господарства може бути представлена як лінійна система обгрунтування економічного розвитку суспільства, а філософія бізнесу постає як особлива форма практичної діяльності, що функціонує у відповідності із принципом нелінійності.

Важливим є методологічне розмежування гносеологічного та епістемологічного рівнів філософсько-економічного знання. Гносеологічний рівень відповідає стадії первинної соціалізації суб'єкта економічної діяльності, на даному етапі відбувається інтерналізація соціального знання, його некритичне сприйняття. Епістемологічний рівнь відповідає стадії вторинної соціалізації суб'єкта економічної діяльності, на якій відбувається екстерналізація соціального знання та процес формування нових змістів економічного знання, основним результатом якого є індивідуально-творче та соціально-креативне економічне мислення, що розкривається у контексті методологічного обгрунтування пріоритетних принципів економічної ідеології, яка функціонує на локальному рівні як економічна ідеологія підприємства, а на соціальному - як економічна ідеологія суспільства.

Для сучасної України більш корисним є поширення у суспільстві соціального іміджу випрацюваної інституціоналізмом моделі економічної людини homo sociologus, тобто людини, що має певні соціальні зобов'язання, а не неоліберального зразку homo oeconomicus як моделі економічної людини, що дотримується переважно власних економічних інтересів та максимізує індивідуальний прибуток. Розуміння останньої засвоєно в українському суспільстві у гіпертрофованому вигляді, що здатне призвести до формування суспільства з низьким рівнем соціальної довіри і відповідним йому рівнем розвитку духовного капіталу соціуму.

Недостатній рівень визначеності стосовно конкретних перспектив соціального розвитку України, необхідність трансформації існуючої системи соціальних зв'зків, пошук нових засобів активізації людських сил зумовлює необхідність формування економічної ідеології як системи ціннісного обгрунтування пріоритетних напрямків соціально-економічного поступу суспільства.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

1. Глушко Т. П. Філософія економіки як основа формування стратегій соціального управління // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Гол. ред. В.В. Лях. - Вип. 47. - К.: Український центр духовної культури, 2005. - С. 184-192.

2. Глушко Т. П. Філософія бізнесу як основа легітимації економіки // Філософські проблеми гуманітарних наук. -К.: Міжнародний освітній фонд імені Ярослава Мудрого, 2005. - № 4. - С. 85-89.

3. Глушко Т. П. Філософія економіки і соціальний прогрес // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Філософія, Політологія. - К.: ВПЦ “Київський університет”, 2006. - Вип. 77. - С. 71-74.

4. Глушко Т. П. Філософія економіки як методологія соціальної модернізації // Актуальні проблеми філософських, політологічних і релігієзнавчих досліджень (До 170-річчя філософського факультету КНУ імені Тараса Шевченка). Матеріали міжнародної наукової конференції “Людина - Світ -Культура” (20-21 квітня 2004 року, м. Київ). - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - С. 370-371.

5. Глушко Т. П. Філософія економіки як форма національної самоідентифікації // Дні науки філософського факультету - 2005. Міжнародна наукова конференція (26-27 квітня 2005 року, м. Київ): Матеріали доповідей та виступів. - Ч. ІІІ. - С. 26-27.

6. Глушко Т. П. Філософський зміст “економічного підходу” Г. Беккера // Динаміка наукових досліджень - 2005. Матеріали ІV міжнародної науково-практичної конференції (20-30 червня 2005 року, м. Дніпропетровськ). - Дніпропетровськ: “Наука і освіта”, 2005. - Том. 62. - С. 12-15.

7. Глушко Т. П. Структура економічної свідомості: соціально-філософський аналіз // Філософія та методологія гуманітарних наук: історія, концепції, можливості. Матеріали наукової конференції (20-21 жовтня 2005 року, м. Чернівці). - Чернівці: “Рута”, 2005. - С. 116-117.

8. Глушко Т. П. Ментальні цінності економічної свідомості українців: соціально-креативний потенціал // Дні науки філософського факультету - 2006. Міжнародна наукова конференція (12-13 квітня 2006 року, м. Київ): Матеріали доповідей та виступів. - К: ВПЦ “Київський університет”, 2006. - Ч. V. - С. 12-14.

Анотації

Глушко Т. П. Філософія економіки: структурно-методологічний аналіз. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09. 00. 03 - соціальна філософія та філософія історії. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2006.

Дисертаційна робота присвячена аналізу структури та методологічних парадигм філософії економіки у контексті визначення її теоретичного та соціально-практичного значення. З'ясовано теоретичні засади філософії економіки та економічної філософії як різних галузей знання та виявлено, що основними структурними рівнями досліджуваної системи знань є філософія бізнесу, філософія господарства та філософія соціального менеджменту.

Автором показано, що одним із основних векторів цих дослідницьких напрямків є аналіз економічної свідомості і визначено, що її структуру складають традиційне економічне знання, що проявляється у сфері господарства та нетрадиційне економічне мислення, що реалізується у таких векторах як індивідуально-креативна (бізнес) та соціально-креативна (економічна ідеологія) спрямованість.

У роботі обґрунтована думка, що соціально-творчий зміст філософсько-економічного знання розкривається у контексті методологічного обгрунтування пріоритетних принципів економічної ідеології, що функціонує на локальному рівні як економічна ідеологія підприємства, а на соціальному - як економічна ідеологія суспільства. Запропоновано визначення економічної ідеології суспільства як системи обгрунтованих та визнаних у соціумі економічних пріоритетів.

Ключові слова: філософія економіки, філософія господарства, філософія бізнесу, економічна свідомість, економічна ідеологія, соціалізація суб'єкта економічної дії, економічна свобода, традиційне економічне знання, нетрадиційне (креативне) економічне мислення.

Глушко Т. П. Философия экономики: структурно-методологический анализ. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата філософских наук по специальности 09. 00. 03 - социальная философия и философия истории. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2006.

Работа посвящена анализу структуры и методологических оснований философии экономики в контексте определения её теоретического и социально-практического значения. Доказано, что развитие философско-экономических идей характерно для таких направлений как неолиберализм, теория постиндустриального общества и коммуникативная прагматика.

Определены теоретические основания философии экономики и экономической философии как различных отраслей знания. Автором предложена дефиниция философии экономики как синергийной системы философского знания об экономике, которое актуально не только в контексте теоретической философии, но и практической в отличие от экономической философии, для которой характерна абсолютизация принципа экономизма. Выяснено, что основными структурными уровнями исследованной системы знания являются философия бизнеса, философия хозяйства и философия социального менеджмента.

Автором показано, что одним из основных векторов этих исследовательских направлений является анализ экономического сознания и определено, что его структуру составляют традиционное экономическое знание, которое проявляется в сфере хозяйства и нетрадиционное экономическое мышление, которое раскрывается в таких направлениях как индивидуально-креативная (бизнес) и социально-креативная (экономическая идеология) реализация. Утверждается, что такие уровни экономического сознания являются следствием интернализации и экстернализации экономического знания. При этом традиционное экономическое знание является результатом первичной социализации субъекта экономической деятельности, а нетрадиционное экономическое мышление - вторичной.

В работе обоснована мысль о том, что социально-творческое содержание философско-экономического знания раскрывается в контексте методологического обоснования приоритетных принципов экономической идеологии, что функционирует на локальном уровне как экономическая идеология предприятия, а на социальном - как экономическая идеология общества. Предложено определение экономической идеологии общества как системы обоснованных и признанных обществом экономических приоритетов.

Ключевые слова: философия экономики, философия хозяйства, философия бизнеса, экономическое сознание, экономическая идеология, социализация субъекта экономического действия, экономическая свобода, традиционное экономическое знание и нетрадиционное (креативное) экономическое мышление.

Hlushko T. P. Philosophy of economy: structural-methodological analysis. - Manuscript.

The thesis for application of scientific degree, candidate in the science of philosophy speciality 09. 00. 03. - social philosophy and philosophy of history, Kyiv, 2006.

The dissertation is devoted to the philosophy of economy structure and methodological bases analysis in a context of its theoretical and social-practical value definition. The philosophy of economy and economical philosophy theoretical bases as a different branches of knowledge are determined and founded out, that the philosophy of economy basic structural levels are philosophy of business, philosophy of a facilities and philosophy of a social management.

By the author is shown, that one of the basic vectors of these researches is the economic consciousness analysis and determined, that its structure makes traditional economical knowledge which is shown in a facilities sphere and nonconventional economical thinking, that is realized in such directions as individual-creative (business) and social-creative (economical ideology) directions.

In this work the philosophy of economy social-creative contents idea is opened in a context of a economical ideology priority principles methodological substantiation, that functions in a local level as an enterprise economical ideology, and on social - as a social economical ideology. Economical ideology defined as a proved and recognized in a society economical priorities system is offered.

Key words: philosophy of economy, philosophy of business, economical conscious, economical ideology, economical action subject socialization, economical liberty, traditional economical known and nonconventional (creative) economical thinking.

Размещено на Allbest.ru