Еристика у світлі неориторичних тенденцій. Дискусія, дибати, полеміка, диспут, обговорення, спір у контексті етико-естетичних норм сучасної культури

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Еристика у світлі неориторичних тенденцій. Дискусія, дибати, полеміка, диспут, обговорення, спір у контексті етико-естетичних норм сучасної культури

Термін «еристика» походить із грецької мови та означає «мистецтво суперечки». Спочатку під еристикою розуміли звід прийомів, якими потрібно користуватися у спорі, щоб одержати перемогу. Але у наш час значення цього терміна дещо змінилося. На сьогоднішній день, Еристика -1)це напрям досліджень, мета яких полягає в розгляді різноманітних характеристик (логічних, семіотичних, психологічних тощо) такого складного комунікативного процесу, як суперечка; 2) мистецтво вести спір, діалог,дискусію, полеміку, диспут, дебати тощо; будувати переконливу аргументацію, ефективно критикувати погляди опонентів. Це риторика діалогічного мовлення, вчення успішної комунікації. Еристика є інтегральним мистецтвом, що виникає на стику знань та вмінь, які формуються логікою, психологією, етикою та риторикою.

Предметом вчення еристики є суперечка. Суперечка - це комунікативний процес, де наявне активне ставлення до позиції співрозмовника, що виражається в її критичній оцінці. Щоб суперечка відбулася, нам необхідні пропонент, опонент і аудиторія. Пропонент - це той, хто висуває та обґрунтовує певну точку зору. Без пропонента не може бути ані спору, ані аргументативного процесу, оскільки спірні питання не виникають самі по собі. Їх повинен хтось сформулювати та поставити на обговорення. Точка зору пропонента може виражати власну думку або репрезентувати колективну позицію з того чи іншого питання.

Опонент - другий обов'язковий учасник суперечки. Це той, хто заперечує, піддає сумніву істинність або слушність тези, яку висунув пропонент. Опонент може бути безпосередньо присутнім і особисто брати участь у спорі. Але може бути й така ситуація,коли опонент без посеред. не бере участі в ньому. Аудиторія - третій, колективний суб'єкт суперечки. Вона є основним об'єктом аргументативного впливу в спорі. Це колектив, який має свої переконання, свої позиції, точки зору з приводу обговорюваного питання.

Позитивні та негативні точки зору. Суперечка має місце тоді, коли пропонент та опонент мають розходження в думках з приводу певного питання. Одна сторона висуває точку зору, друга - висловлює сумнів щодо неї або взагалі заперечує її. Таке розходження може бути виражене в точці явно (експліцитно) або неявно (імпліцитно). Точка зору - це думка, яка фіксує відношення людини до твердження, змістом якого є певна пропозиція. Щодо пропозиції можна зайняти позитивну, негативну або нейтральну позиції. Розходження в думках передбачає, що один із учасників має позитивну або негативну точку зору відносно певного твердження, а другий учасник має сумніви щодо неї. Можлива й складніша форма розходження в думках, коли друга сторона не тільки сумнівається, а й підтримує протилежну точку зору. Нейтральну точку зору ні пропонент, ні опонент не підтримують. Інакше комунікативний процес не можна було б вважати суперечкою. Типи суперечок. Типи суперечок відокремлюють залежно від типів розходження в думках. Розходження в думках, залежно від кількості пропозицій, які містить точка зору може бути: 1)одиничним - коли до уваги беруть точку зору,яка ґрунтується тільки на одній пропозиції;2)множинним - коли до уваги беруть точку зору,яка ґрунтується більше ніж на одній пропозиції. Розходження в думках залежно від позиції, яку займає опонент в суперечці, може бути: 1) незмішаним - коли тільки пропонент бере на себе зобов'язання захищати свою точку зору. Опонент піддає її сумніву:ставить запитання, не висуваючи власної точки зору;2) змішаним - коли відносно однієї пропозиції учасники спору висловлюють різні точки зору. При цьому кожна сторона аргументує своє позицію. Наведені типи розходжень в думках можуть комбінуватися різними способами. У результаті отримуємо різні типи суперечок:

Суперечка ґрунтується на одиничному незмішаному розходженні в думках.

Суперечка ґрунтується на множинному незмішаному розходженні в думках

Суперечка ґрунтується на одиничному змішаному розходженні в думках.

Суперечка ґрунтується на множинному змішаному розходженні в думках

Філософи пояснюють, що слід розрізняти спір та суперечку. Спір -1) це публічне обговорення питань, що цікавлять учасників обговорення; це зіткнення різноманітних поглядів у процесі доказу та спростування. 2)словесне змагання; обговорення чого-небудь двома або кількома особами, в якому кожна з сторін обстоює свою думку, свою правоту.Група процесів, за допомогою яких вирішуються спори і конфлікти без звернення до формальної системи судочинства -- альтернативне врегулювання спорів (АВС). Зокрема, медіація, яка є видом АВС залучає посередника (медіатора). Загальна згода у спірних питаннях називається консенсусом. Не завжди спір завершується безумовною перемогою однієї зі сторін, але це не зменшує цінності комунікативного акту. Мистецтво спору можна охарактеризувати двома основними ознаками: доказовістю та переконливістю. Доказовість - логічний вплив на опонента, спрямований на сприйняття ним тої чи іншої ідеї. Уміння переконувати під час спору багато в чому залежить від людини, яка переконує: чи вміє вона справити на слухачів приємне враження своїм зовнішнім виглядом, поведінкою, манерами... Для того, щоб переконати когось, треба знайти необхідні аргументи, правильно їх сформулювати й викласти. Якщо промовець сповнений натхнення, то він неодмінно викличе зацікавлення слухачів і передасть частину свого натхнення.

Дискусія (лат. discussio - розгляд, дослідження) - 1) це один із способів обміну думками; різновид спору, в межах якого розглядається, досліджується, обговорюється певна проблема з метою досягти вагомого її вирішення. 2) це обговорення певної проблеми або групи питань чи одного дуже важливого питання з метою досягнення істини. Мовно-жанрові ознаки дискусії добре простежуються у зіставленні її з полемікою. Як правило, учасниками дискусії є дві або більше осіб, що володіють необхідними знаннями про питання, яке обговорюється. Важливим компонентом дискусії є аргументи. Організація дискусії має три основні етапи: підготовчий, основний, заключний. Підготовчий етап передбачає такі завдання:

- сформулювати тему дискусії;

- визначити основні питання, які обговорюватимуться;

- підготувати основну літературу з проблеми, яка виноситься на дискусію;

- визначити місце та час проведення дискусії.

На другому етапі -- основному -- обговорюються питання, які внесені до порядку денного. Якщо в процесі обговорення або ж осмислення деяких моментів дискусії виникає невелика пауза, то головуючому не рекомендується її переривати, даючи можливість учасникам дискусії трохи поміркувати, оскільки це може сприяти новому повороту дискусії.

 Третій етап -- заключний -- це підбиття підсумків. Як правило, це робить ведучий -- головуючий, проте можна доручити цю справу одному із спеціалістів -- учасників дискусії.

За нормами етикету дискусія не повинна тривати більше, ніж З год, оскільки зловживання часом призводить до втоми учасників дискусії, до їхнього роздратування і неприйняття всього, що відбувається довкола. Дуже важливим у дискусії є дотримання часового регламенту: повідомлення -- 15--20 хв, виступ -- 3--5 хв.

Наше життя містить різні форми прояву суперечок та дискусій. Особливе значення мають професійні дискусії, результатом яких може стати успішна угода і прибуток, але лише за умови правильного ведення дискусії, яка полягає в урахуванні багатьох факторів (психології ведення дискусії, логічній та мовній культурі дискусії та ін.).

Інша форма проведення дискусії-- ток-шоу, під час якого є можливість висловити різні точки зору на задану завчасно тему (за умови доброї підготовки учасників). Ведучий ток-шоу повинен слідкувати, щоб учасники не відхилялися від заданої теми. Першими виступають основні учасники (по 20 хв), після чого інші беруть участь у дискусії. По закінченні дискусії ведучий підводить підсумки, дає короткий аналіз, інколи -- поради на майбутнє. Відома ще одна форма проведення дискусії -- "мозковий штурм". Вона полягає в тому, що збирається велика кількість учасників дискусії, які вільно висловлюють свої думки з приводу розвґязання певної задачі. Ніхто при цьому не може обговорювати, критикувати чи підтримувати ідеї інших. У процесі такої дискусії можна вислухати велику кількість пропозицій з вирішення певної проблеми і в кінцевому варіанті вибрати найоптимальніше рішення. Дискусію як форму колективного обговорення слід відрізняти від полеміки, яка виступає як конфронтація ідей, поглядів та думок і основна мста якої - - перемога над опонентом, та від диспуту, який використовується, як правило, для публічного захисту тієї чи іншої позиції.

Дебати (фр. debates, від dеbattre--сперечатися)--це представлення своїх ідей, поглядів, концепцій, програм, свого бачення розв'язання важливих державних, громадських проблем на противагу іншій стороні (учаснику) дебатів. Риторика діалогічного мовлення також виробила певні правила, технологію і культуру еристики. На основні та окремі з них варто звернути увагу освіченим громадянам, особливо тим, хто готує себе до активної державної, політичної, громадської чи якоїсь іншої публічної діяльності. Цей різновид публічної дискусії учасники дебатів спрямовують на переконання в своїй правоті третьої сторони, а не одне одного. Тому вербальні і невербальні засоби, що використовуються учасниками дебатів, мають на меті отримання певного результату -- сформувати у слухачів позитивне враження від власної позиції. Найголовніше у дебатах - передання вашого повідомлення якомога зрозуміліше, водночас апелюючи до повідомлення опонента, тобто під час дебатів ваше завдання - переконати опонентів і слухачів у правильності ваших поглядів. Усі промовці намагатимуться залучити на свій бік якомога більшу кількість людей, тому дебати завжди мають характер змагання. Оскільки у змаганнях є певні правила, то повинен бути і той, хто забезпечуватиме дотримання цих правил: у дебатах - це голова засідання, який стежить за тим, щоб поведінка всіх учасників дебатів не порушувала певних регламентованих норм. Голова під час дебатів повинен простежити, щоб кожен промовець ефективно використав відведений йому час, а також захистити доповідача від неправомірних атак опонентів. Тому дуже важливо, щоб учасники дебатів узгодили правила й форму дебатів із головою до їх початку. Зазвичай дебати складаються з таких трьох етапів: 1. Кожен промовець висловлює, обґрунтовує свій погляд на обговорюване питання. 2. Промовці обмінюються репліками. На цьому етапі присутні мають можливість ставити запитання. 3. Останнє слово промовців.

Полеміка (гр. polemos - війна, спір; polemikos - войовничий, ворожий) - дискусія (усна або письмова) на спірну тему; різновид спору, в межах якої основні зусилля сторін спрямовані на утвердження своєї позиції відносно предмету, що обговорюється. Разом з дискусією полеміка є однією з найпоширеніших форм суперечки. З дискусією її зближує наявність достатньо певної тези, виступаючої предметом розбіжностей, відома змістовна зв'язність, що припускає увагу до аргументів осоружної сторони, черговість виступів що сперечаються, деяка обмеженість прийомів, за допомогою яких спростовується осоружна сторона і обґрунтовується власна точка зору. На відміну від дискусії, у полеміці присутнє змагання, боротьба, певний ступінь войовничості та ворожості, що обумовлюється метою, яку визначили учасники полеміки. Якщо для дискусії головним є пошук істини шляхом вдалої постановки та зіставлення аргументів і контраргументів, то для полеміки головним є досягнення перемоги шляхом зіткнення різних поглядів, утвердження власного погляду, хоч і на шкоду істині. У дискусії протилежні сторони називаються опонентами, у полеміці - супротивниками, суперниками, конкурентами. У дискусії опоненти шукають істину, компроміс, консенсус, угоду, злагоду; у полеміці - утвердження власного погляду, перемоги своєї позиції. Дискусія ведеться за певними правилами і за згодою її учасників. Тема дискусії формулюється заздалегідь або на початку дискусії. Учасники її почергово висловлюють свої положення, думки, спростування, в результаті чого дискусія набуває логічного, зв'язного характеру. Мовні засоби дискутування мають бути прийнятними для всіх учасників дискусії, толерантними. Використання не передбачуваних засобів засуджують і це може призвести до закінчення дискусії без висновків. Натомість в полеміці не дотримуються таких правил. У ній перемагає ініціатива суперників, ситуативність спілкування, не передбачувані і раптово знайдені «під руку» засоби не завжди переконливої, але наполегливої і напористої аргументації. Мета полеміки -- потрібно здобути перемогу над опонентом, обстояти і затвердити власну позицію.Полеміка -- це наука і мистецтво переконувати. Вона вчить стверджуватидумки аргументовнішими, переконливими і безперечними науковими доказами.Як слід вести полеміку, щоб вона була корисною і продуктивною? Насамперед необхідно оволодіти деякими принципами полеміки. Один із принципів ведення полеміки є чесність і принциповість ведення полеміки. Перед тим, як спростувати погляди опонента, потрібно точно і чітко сформулювати позицію, згідно з якою полемізують. Визначеність предмета спору і вихідних позицій -- одна з основних вимог до полеміки. У жодному разі не можна перекручувати позицію опонента. Цим оратор підриває довіру до власної позиції у слухачів. Потрібно виявити дійсні й істинні положення опонента і вміти критикувати їх. Важливого значення набуває і принцип використання емоцій у полеміці. Певна річ, без людських емоцій ніколи не було, нема і не може бути пошуку істини. Не можна вести полеміку без емоційного, суб'єктивного ставлення до питань, що обстоюються. Проте не слід перебувати у полоні емоцій, тобто давати перевагу почуттям над розумом. еристика суперечка дискусія

Диспут (від лат. disputo --досліджую, сперечаюсь) -- це заздалегідь підготовлена і проведена у певний час на обрану тему (наукову, політичну, літературну тощо) публічна суперечка між попередньо визначеними опонентами. Тема обирається така, яка містить у собі складну проблему, різні тлумачення або різновекторні шляхи її розв'язання. Саме тому не менше двох промовців повинні опонувати один одному, щоб усебічно висвітлити проблему і знайти шляхи її вирішення. Диспут -- це спеціально організоване подання, в ході якого відбувається демонстративне зіткнення думок з будь-якого питання (проблеми). Взагалі диспут трактується в словниках - вид діалогічного мовлення, публічний спір на злободенну наукову або розмовно - побутову тему. З приводу даної проблеми учасники диспуту висловлюють різні думки і судження. Розгортається диспут завдяки оцінкам, аргументаціям, смисловим зв'язкам із реальним життям, опорі на особистий досвід, яким користуються учасники спору. У диспуті є елементи монологу та діалогу. Діалогічні елементи надають емоційне забарвлення дискусії, а монологічні служать для вираження її логічного змісту.

Размещено на Allbest.ru