Соціальний контроль як чинник розвитку суспільства: соціально-філософський аналіз

Размещено на http://www.allbest.ru

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

СПІЛЬНИК СЕРГІЙ ІВАНОВИЧ

УДК 141.7:337.2.02

СОЦІАЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ ЯК ЧИННИК РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА: СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКИЙ АНАЛІЗ

09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

Запоріжжя - 2006

Офіційні опоненти:

доктор філософських наук, професор

Таран Володимир Олександрович

Запорізький юридичний інститут Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ МВС України, начальник кафедри соціально-економічних дисциплін;

доктор філософських наук, професор

Цюрупа Михайло Володимирович,

Київський університет туризму, економіки і права, професор кафедри філософії та соціальних наук.

Провідна установа: Центр гуманітарної освіти НАН України (м. Київ).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Запорізького національного університету за адресою: 69063, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66, корп. ІІ.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради О.С. Александрова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження зумовлена важливим значенням соціального контролю в функціонуванні та розвитку суспільства. Соціальний контроль є одним із головних чинників вирішення суспільних протиріч, оскільки має регламентувати і консолідувати діяльність усіх соціальних суб'єктів. Соціальна трансформація українського суспільства потребує вивчення сучасного стану суспільних відносин і вдосконалення існуючих організаційно-правових форм соціального контролю, методологічних принципів його функціонування. Соціальні перетворення, спричинені глобальними тенденціями світового розвитку та зміною підвалин суспільного устрою в Україні, вимагають розробки концептуальних засад нової парадигми соціального контролю. соціальний контроль суспільство ціннісний

Від розв'язання проблем соціального контролю залежить стійке, стабільне функціонування суспільства, темпи його подальшого соціально-економічного і духовного розвитку. Соціокультурне оновлення вітчизняного суспільства спрямоване на утвердження України в якості багатої і самостійної правової держави як органічного продукту розвинутого громадянського суспільства. Це потребує перегляду принципів, методів і пріоритетів соціального управління, обумовлює впровадження більш ефективних важелів регулювання розвитку суспільного виробництва.

Актуальність дисертаційного дослідження зумовлена також фактичною відсутністю нових комплексних розробок у цьому напрямку і практичною значимістю питань, необхідність вирішення яких потребує вдосконалення соціального контролю під кутом зору соціально-філософського, людиновимірчого бачення шляхів вдосконалення суспільних відносин, а не тільки вузько економічного чи правового підходу до цього феномена.

Недосконалість системи суспільного контролю в сучасній Україні, недостатня розробленість методологічних принципів його здійснення призводить до зростання тіньової соціальності і поширення процесів дезорганізації суспільства. Тому філософська рефлексія проблеми соціального контролю відкриває можливість на теоретичному і практичному рівнях створити підґрунтя для виявлення цінностей, що виступають орієнтирами контролюючої активності соціальних суб'єктів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до державної бюджетної теми кафедри філософії Запорізького національного університету “Вдосконалення змісту і методики викладання філософських дисциплін у вузі як фактор формування свідомості молодого спеціаліста незалежної України” (шифр держреєстрації № 0194У043134) та планів її науково-дослідної роботи.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є визначення сутності соціального контролю як чинника розвитку суспільства та специфіки його здійснення в сучасних умовах. Для реалізації мети потрібно вирішувати такі завдання:

- уточнити філософсько-методологічний інструментарій дослідження контролю як соціального феномена;

- з'ясувати сутність і ґенезу соціального контролю;

- дослідити форми соціального контролю в сучасному суспільстві;

- визначити людиновимірчий аспект соціального контролю;

- дати характеристику ціннісних орієнтирів соціального контролю в стратегії державного будівництва в Україні;

- з'ясувати фактори й напрямки підвищення ефективності соціального контролю щодо забезпечення національної безпеки сучасного українського суспільства.

Об'єктом дослідження є суспільство як форма і спосіб життєдіяльності людей.

Предметом дослідження є з'ясування сутності, ґенези, форм соціального контролю та факторів його оптимізації як умови ефективного розвитку суспільства.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є загально філософські принципи об'єктивності й історизму, єдності соціальної теорії і практики, розвитку та взаємного зв'язку.

У роботі використовуються такі підходи:

- діалектичний - соціальний контроль розглядається в його процесуальній сутності як складова державного управління та самоорганізації суспільства по виявленню і вирішенню суспільних протиріч;

- системний - соціальний контроль розглядається як органічний елемент цілісної системи, детермінованої в своєму бутті як об'єктивними, так і суб'єктивними факторами;

- феноменологічний - повсякденна практика здійснення контролю різними соціальними суб'єктами являє собою основне джерело знань про ціннісні орієнтири соціального контролю та перешкоди в його здійсненні в Україні;

- синергетичний - аналіз соціального контролю як нелінійного та багатоваріантного процесу, що протікає в різноманітних соціокультурних формах.

В умовах методологічного плюралізму філософські методи задіяні на основі принципу композиції та комплементарності. На досягнення мети дослідження позитивно вплинуло застосування доробку інших гуманітарних наук, у першу чергу - соціології, теорії управління, правознавства, політології, економіки, етики тощо.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вона є одним із перших комплексних досліджень проблеми соціального контролю як чинника суспільного розвитку, в якому проведено детальний аналіз його атрибутивних якостей та впливу на функціонування суспільства. Результати дослідження, що складають наукову новизну і виносяться на захист, можуть бути сформульовані у вигляді окремих тез:

- вперше соціальний контроль визначено як синергію діяльності держави та інституцій громадянського суспільства, спрямовану на раціоналізацію соціального буття, збереження цілісності та соціокультурної самобутності суспільства, організацію колективних дій, що ведуть до гармонізації взаємовідносин людей між собою і з довкіллям;

- доведено, що сучасний вектор здійснення соціального контролю забезпечують цінності, серед яких безпека соціуму та життєдіяльності індивідів, екзистенціально значущий порядок у суспільстві, зростання масштабу свободи соціальних суб'єктів, формування соціально-конструктивних світоглядних орієнтацій особистості, створення умов для розвитку її підприємницької ініціативи та реалізації творчих потенцій;

- отримала свій подальший змістовний розвиток проблема ґенези соціального контролю та його особливостей в новітній історії людства: соціальний контроль характеризується все більшим переміщенням зі сфери контролю за капіталом і працею в інформаційну сферу; створенням системи стримувань і рівноваг між державним і громадянськими контролем суспільних процесів;

- виявлено закономірну тенденцію, проявлювану в тому, що з розвитком громадянського суспільства і вдосконаленням ринкового механізму господарювання зростає синергія організації та самоорганізації в здійсненні соціального контролю, яка потребує модифікації державного контролю та посилення ефективності його взаємодії з формами контролюючої діяльності громадських інституцій;

- поглиблено уявлення щодо перешкод здійсненню ефективного соціального контролю в сучасному українському суспільстві, серед яких: невизначеність довготривалої соціальної стратегії розвитку українського суспільства; розпорошеність різних форм державного (парламентського, президентського, прокурорського, фінансового, відомчого тощо) контролю; наявність низки політичних, соціально-економічних та ідеологічних проблем українського соціуму (правовий нігілізм, тінізація економіки, низький життєвий рівень, маргіналізація значної частини населення, безробіття тощо); посилення соціальної та підприємницької активності індивіда по реалізації власних особистісних інтересів з порушенням правових, моральних, корпоративних норм сумісного співіснування тощо.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що її результати мають цінність для розуміння сутності теоретичного аналізу сучасних соціальних процесів. Дисертаційні висновки можуть стати методологічною основою для розробки соціально-економічних і соціологічних досліджень процесів життєдіяльності сучасного суспільства, використовуватися філософами, економістами, соціологами, політологами. Результати дослідження можуть бути використані в процесі викладання таких дисциплін і курсів, як “Соціальна філософія”, “Філософія суспільного виробництва”, “Філософія управління”, “Етика бізнесу” тощо. Висновки дисертаційної розвідки можуть бути враховані при складанні державних програм щодо напрямків формування демократичного суспільства, вдосконалення ринкових відносин і підвищення соціальної ефективності державного регулювання суспільних процесів.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи обговорювалися на кафедрі філософії Запорізького національного університету. Принципові ідеї, теоретичні положення було викладено на таких конференціях: Щорічна міжнародна науково-практична конференція, присвячена пам'яті професора К.Г. Федорова (Запоріжжя, 2001); Міжнародна наукова конференція “Філософські проблеми гуманізації освіти” (Одеса, 2002); Науково-практичного семінару “Малий бізнес в Запорізькому регіоні: правові засади, практичні реалії, перспективи розвитку” (Запоріжжя, 2002); Всеукраїнська науково-методична конференція “Філософські, культурологічні, релігієзнавчі аспекти осмислення сучасного світу та їх науково-методичне значення” (Запоріжжя, 2002); Щорічна міжнародна науково-практична конференція “Запорізькі правові читання” (Запоріжжя, 2002); Регіональна наукова конференція “Спадщина Г.С. Сковороди в контексті розвитку сучасної української духовності” (Запоріжжя, 2002); Республіканська наукова конференція “Гуманістичний менеджмент як чинник оптимізації суспільної трансформації” (Запоріжжя, 2003); Міжнародна науково-практична конференція “Методологія соціального пізнання: здобутки та проблеми” (Запоріжжя, 2005); Всеукраїнська науково-практична конференція “Формування і розвиток гуманістичного менеджменту як нової парадигми ХХ1 століття” (Запоріжжя, 2005); П'ятий міжнародний семінар “Релігія і громадянське суспільство: через міжкультурні комунікації - до діалогу цивілізацій” (Ялта, 2005); Всеукраїнська науково-практична конференція “Влада і суспільство: проблеми взаємодії” (Запоріжжя, 2005); наукові конференції викладачів та аспірантів Запорізького державного університету (Запоріжжя, 2001-2005).

Публікації. Основні висновки дисертації викладено у 10 наукових публікаціях, з них 5 - у фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Відповідно до мети та завдань дослідження дисертаційна робота складається зі вступу, 3-х розділів, висновків і списку використаних джерел. Обрана послідовність викладення матеріалу зумовлена внутрішньою логікою концепції дисертації. Обсяг роботи 197 сторінок, включаючи список використаних джерел (271 найменування, поданий на 26 сторінках).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У ВСТУПІ розглядається актуальність дисертаційного дослідження, обґрунтовуються мета і завдання, а також способи їх вирішення, конкретизуються об'єкт, предмет і методологія роботи, визначається теоретичне і практичне значення отриманих результатів, їх наукова новизна, формулюються основні положення, які виносяться на захист, вказуються форми апробації результатів дисертаційної роботи і публікації з досліджуваної теми.

Розділ перший - “НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ СОЦІАЛЬНОГО КОНТРОЛЮ” - складається з двох підрозділів. У підрозділі 1.1 - “Огляд наукових досліджень феномена соціального контролю ” - зазначається, що вітчизняними філософами обрана проблематика вивчена явно недостатньо. Донині вкрай нечисельними є фундаментальні соціально-філософські дослідження феномена соціального контролю - як загалом, так і в контексті соціумів конкретно-історичного типу. Проблема дослідження соціального контролю носить міждисциплінарний і багатоаспектний характер. У науковій літературі виділяються правові, економічні, соціологічні, етичні аспекти вивчення контролю як соціального явища. Соціальний контроль розглядався класиками суспільствознавчої думки як один із ключових концептуальних елементів осмислення соціуму (Е.Дюркгейм, Е.Тоффлер, Е.Фромм, Е.Гідденс, Т.Парсонс, Дж.Г.Мід та ін.).

Для розуміння сутності соціального контролю дисертантом використовувалися наукові ідеї щодо специфіки функціонування та розвитку суспільства В.Андрущенка, Е.Афоніна, В.Баруліна, В.Беха, В.Воловика, В.Воронкової, П.Гнатенка, О.Даніл'яна, О.Дзьобаня, Р.Додонова, О.Донченко, Д.Єсипенка, В.Жадька, А.Карася, О.Корха, С.Кримського, В.Крисаченка, Н.Крохмаль, В.Ляха, М.Михальченка, К.Райди, В.Рижка, О.Соболь, В.Тарана, В.Пазенка, М.Цюрупи та інших.

Суттєвий внесок в розробку теорії соціального контролю внесли такі науковці як Н.Бойко, Т.Корнякова, В. Костилев, С. Сушинський, В.Шестак та інші.

На думку дисертанта, теоретична розробка багатьох аспектів соціального контролю має фрагментарний та дискусійний характер. Розкриття сутності соціального контролю в сучасній суспільствознавчій думці має переважно вузько-галузевий, професійний характер. Фактично відсутня філософська рефлексія понять, які характеризують соціальний контроль, процес його ґенези і функціонування, недостатньо висвітлена специфіка соціального контролю як форми активності сучасної особи та діяльності соціальних інститутів. Зазначається, що соціальний контроль є актуальною проблемою "практичної філософії", яка сьогодні означає не тільки (як вважав І.Кант) моральну філософію, але й філософію практичного розуму, філософію дії.

У підрозділі 1.2 - “Методологічні засади соціально-філософського аналізу соціального контролю” - відзначено, що соціально-філософська проблематика соціального контролю досить широка і охоплює такі аспекти:

1. Аналіз соціального контролю з точки зору виділення його ключових структурних складових. В якості таких складових розглядається контроль як соціальний інститут і форма активності сучасної людини.

2. Аналіз факторів, що впливають на розвиток соціального контролю взагалі і контролюючу активність держави та громадських інституцій зокрема.

3. Дослідження об'єктивних факторів функціонування соціального контролю і його специфіки, виходячи з національних традицій і культури, змін у геополітичному просторі і стану міжнародних відносин.

4. Перспективи розвитку соціального контролю в умовах посилення відкритості суспільства та розгортання глобалізаційних процесів.

Дисертант визначає зміст і співвідношення таких понять, як „контроль” і „нагляд”, „соціальний контроль”, державний контроль”, „громадський контроль” тощо.

Другий розділ - “СОЦІАЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ ЯК ПЕРЕДУМОВА ВИРІШЕННЯ СУСПІЛЬНИХ ПРОТИРІЧ” містить два підрозділи. У підрозділі 2.1 - “Ґенеза соціального контролю в управлінні соціальними процесами” - дисертант зазначає, що перші форми соціального контролю проявляються через системи покарання людини і пов'язані з культом тотема і табу, з первісними ритуалами. Соціальний контроль в античному суспільстві поширювався через певну систему цінностей суспільства: найголовнішою цінністю була свобода, яка розумілась в двох головних аспектах: економічній незалежності, у праві володінні землею через участь у народних зборах, управлінні державою або воєнному житті; і в політичній незалежності - свободі від тиранії, в існуванні республіки. Серед чеснот, які були введені в ранг цінностей, домінували мужність, чесність, справедливість, що культивувались суспільством задля підтримки його стабільності і здатності до військової справи. Суспільство контролювало полісну діяльність своїх співгромадян і підкоряло собі приватне життя античної людини, таким чином розширюючи простір для реалізації античною людиною власної свободи.

Соціальний контроль у ранньому середньовіччі також проявлявся в культивуванні свободи людини і в поширенні певних цінностей. Але ця свобода, на відміну від попередньої епохи, виявлялася в безмежному самоствердженні людини, в зародженні її індивідуалізму. В період становлення капіталізму соціальний контроль найбільшим чином виявляв себе через етичні норми протестантизму, через внутрішній самоконтроль людини у виробленні в себе чеснот, що віддзеркалювали специфіку суспільно-економічних відносин - первісне накопичення капіталу. Пропаганда світського аскетизму, бережливості й ощадливості оголошуються найпершими громадськими обов'язками кожного, контроль за дотриманням яких лягав на всіх членів суспільства.

В період Нового часу контроль за дотриманням невід'ємних прав людини (свободи, права на власність, соціальну безпеку тощо), підтримку демократичності соціуму все частіше бере на себе держава, а контроль за діями держави поступово стає функцією громадянського суспільства.

Дисертантом розглядаються особливості соціального контролю і тенденції його розвитку в умовах становлення інформаційної цивілізації. Підкреслюється, що соціальний контроль в інформаційному суспільстві буде все більше поширюватися на сферу доступу до інформації і здійснюватися задля недопущення замкнутості нових соціальних прошарків у власних межах, з метою сприяння горизонтальній і вертикальній соціальній мобільності.

Підрозділ 2.2 - “Форми соціального контролю: проблема синергії організації та самоорганізації” - присвячений аналізу особливостей форм державного і громадського контролю та їх взаємодії.

Форми і функції соціального контролю в суспільстві аналізуються через проблему синергії організації та самоорганізації. Зазначається, що контроль - це свідома діяльність соціального суб'єкта, яка містить пізнавальний, оціночний, регулятивний аспекти. Розглядаються такі форми контролю: наднаціональний (наддержавний); національний (внутрішньодержавний): державний, суб'єктів місцевого самоврядування, громадський. Стверджується, що наднаціональний контроль випливає із зобов'язань держави як суб'єкта міжнародного права і пов'язаний з розгортанням процесів глобалізації.

Дисертант вважає, що державний контроль є однією з найважливіших функцій здійснення влади, притаманної державі з часу її виникнення. Державний контроль має статус важливого чинника ефективності управлінських рішень і є необхідною умовою їх реального виконання.

Співвідношення громадського і державного контролю має безпосередній зв'язок із загальною характеристикою держави як тоталітарної чи демократичної. Соціальна взаємодія в процесі реалізації соціально-контрольних відносин передбачає паралельне становлення сильної держави та розвинутого громадянського суспільства як самостійних соціальних підсистем, базових елементів сучасного контрольного процесу.

Громадянське суспільство розглядається як регулятивний механізм по розширенню контрольних повноважень суспільства, що дає змогу змінити логіку контрольних відносин і розширити кількість реальних суб'єктів соціального контролю. Підкреслюється, що контроль з боку громадян є ключовою умовою розвитку громадянського суспільства в демократично-правовій державі.

Розділ третій - “ФАКТОРИ ОПТИМІЗАЦІЇ РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНОГО КОНТРОЛЮ В УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ” - складається з двох підрозділів. Підрозділ 3.1 - “Людиновимірчий аспект підвищення ефективності соціального контролю в Україні” - присвячений дослідженню гуманістичних вимірів удосконалення соціального контролю.

Дисертант зазначає, що соціальний контроль у демократичному суспільстві може бути представлений як цілеспрямований та дієвий вплив соціальних суб'єктів на поведінку агентів соціальної взаємодії з метою оптимізації функціонування всієї соціальної системи. Закономірною є тенденція, згідно якої з розвитком громадянського суспільства, підприємницького інтересу, обумовленого вдосконаленням ринкового механізму господарювання, зростає синергія організації та самоорганізації в здійсненні соціального контролю, посилюється вплив громадських форм контролю на всі сфери життєдіяльності суспільства.

Для підвищення ефективності соціальний контроль має будуватися на таких принципах, як демократизм, соціальна спрямованість, оптимізація управління, законність, розподіл гілок влади, делегування повноважень, публічність.

Акцентується увага на тому, що стабільний соціальний розвиток українського суспільства неможливий без відданості України загальнолюдським цінностям, ідеалам свободи та гарантованої демократії. Це ті базові засади суспільного розвитку, утвердження яких сприятиме найбільш повному розкриттю сутнісних сил людини, розвитку соціального капіталу українського суспільства, забезпеченню належного рівня соціальної безпеки кожній особі. Інституціалізація цих цінностей залежить від впровадження в суспільстві ефективного соціального контролю.

Найбільшою мірою це залежить від актуалізації людиновимірчого аспекту соціального контролю. Підкреслюється, що головною метою активності всіх суб'єктів соціального контролю має стати людина, створення умов для вільної самореалізації її творчого потенціалу.

У підрозділі 3.2 - “Безпека українського суспільства як ціннісний орієнтир соціального контролю” - зазначається, що для підтримки стабільного розвитку українського соціуму основним ціннісним орієнтиром соціального контролю повинна виступати його безпека. Головними складовими національної безпеки виступають безпека особистості, безпека суспільства та безпека держави. Принципи толерантності і соціальної відповідальності забезпечують перехід від всезагальної нетерпимості, війни всіх проти всіх, від задоволення власних егоїстичних інтересів як з боку держави, так і з боку громадянського суспільства і окремих суб'єктів соціуму, до діалогу, до співробітництва між державою і громадянським суспільством, до взаємного контролю дій один одного задля забезпечення певного рівня соціальних стандартів життєдіяльності українського суспільства. Аналізуються зовнішні та внутрішні чинники безпеки українського суспільства, а також специфіка соціального контролю за сферами життєдіяльності (в економічній, політичній, соціальній, духовній тощо) з урахуванням розгортання глобалізаційних процесів. Розглянуті головні пріоритети функціонування та розвитку українського суспільства, що обумовлюють зміст і спрямованість соціального контролю. Підкреслюється, що оволодіння соціальними суб'єктами умовами власного буття є в той же час механізмом збільшення масштабів їхньої свободи, їх здатності контролювати умови власного безпечного існування. У зв'язку з цим виявлені основні перешкоди на шляху здійснення контролюючої діяльності та сфери життєдіяльності соціуму, що знаходяться поза соціальним контролем, визначаються причини існування тіньової соціальності.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у визначенні сутності соціального контролю як чинника розвитку та саморегуляції суспільства.

Висновки дисертаційного дослідження можуть бути сформульовані таким чином:

1. Проблема соціального контролю в соціально-гуманітарній літературі є мало досліджуваною, тематично розпорошеною в окремих галузях гуманітарного знання. Основну увагу науковці зосереджували на з'ясуванні сутності та виявленні головних ознак соціального управління, на аналізі характерних рис управлінських рішень, співвідношенні влади і контролю. Поза увагою фахівців залишилася проблема дослідження соціального контролю в умовах розгортання глобалізаційних процесів і становлення інформаційного суспільства, а також людиновимірчий аспект зазначеної проблеми.

2. Використання в дослідженні діалектичного, синергетичного, системного, феноменологічного підходів дозволило розглянути соціальний контроль як процес вирішення протиріччя між реальним станом соціальних процесів і нормативною формою, яка є загальнообов'язковою в даному соціумі, як результат впливу стану організаційної культури суспільства на спрямованість і зміст реформування соціуму та соціальної активності особистості.

3. Соціальний контроль виступає невід'ємною складовою суспільства і містить у собі соціальні інститути, норми, що регулюють суспільні відносини та життєдіяльність соціальних суб'єктів. Соціальний контроль є синергією діяльності держави та інституцій громадянського суспільства, спрямованою на раціоналізацію соціального буття, збереження цілісності суспільства, організацію колективних дій, що ведуть до гармонізації взаємовідносин людей між собою і з навколишнім світом. Соціальний контроль, виступаючи механізмом підтримки соціальної рівноваги і здійснюючи процеси саморегуляції суспільства, вдосконалюється разом із соціальними змінами, що відбуваються в суспільстві. Він покликаний регламентувати й консолідувати діяльність усіх соціальних суб'єктів суспільства, забезпечуючи його стале, рівноважне, стабільне функціонування і соціальний розвиток. Реалізуючи свої функції, соціальний контроль виступає фактором вирішення суспільних протиріч, у тому числі протиріч між завданнями демократичного розвитку соціальної системи та формами реалізації соціальних відносин, що існують сьогодні в українському суспільстві. Соціальний контроль - це цілеспрямований та дієвий вплив соціальних суб'єктів на поведінку агентів соціальної взаємодії з метою оптимізації функціонування всієї суспільної системи в рамках реалізації суб'єкт-суб'єктних відносин, закріплених на всіх рівнях функціонування соціальної системи, починаючи із законодавчого закріплення та закінчуючи рівнем самосвідомості конкретної людини як члена суспільства.

4. У первісному суспільстві соціальний контроль здійснюється через покарання людини за порушення культу тотема і табу і спрямований в основному на біологічне виживання людства. В античні часи суспільство впроваджує правове регулювання суспільних відносин і контролює полісну діяльність своїх співгромадян, їх приватне життя, розширюючи простір для реалізації античною людиною індивідуальної свободи через участь у народних зборах, управлінні державою, у праві володіння землею та рабами. У середньовіччі домінувала релігійна форма соціального контролю, церква підпорядковувала і контролювала стан суспільних відносин за допомогою інтердиктів, Папських енциклік, індульгенцій. Контроль всередині прошарків середньовічного суспільства здійснювався за допомогою правил і норм, прийнятих у них: в середовищі бюргерів існували цехові правила і обмеження, лицарі застосовували правила честі. В епоху Відродження соціальний контроль здійснювався за дотриманням господарського способу життя, міри у витратах і накопиченні, що сприяло генезису капіталізму в суспільстві. З періоду Нового часу контроль за дотриманням невід'ємних прав людини (свободи, права на власність, соціальну безпеку тощо), підтримку демократичності соціуму все частіше бере на себе держава. Контроль за діями держави бере на себе громадянське суспільство. В новітній історії людства соціальний контроль пов'язаний з ґенезою інформаційної цивілізації і характеризується все більшим переміщенням соціального контролю з економічної сфери в сферу політичну; зі сфери контролю за капіталом і працею в інформаційну сферу і створенням системи стримувань і рівноваги між державним і громадянським контролем суспільних процесів.

5. Соціальна взаємодія у процесі реалізації соціально-контрольних відносин передбачає становлення громадянського суспільства як самостійної соціальної підсистеми, базового елемента сучасного контрольного процесу. Громадянське суспільство є регулятивним механізмом, природна сутність якого обумовлює реалізацію завдання розширення контрольних повноважень суспільства. Це дає змогу змінити логіку контрольних відносин і розширити кількість реальних суб'єктів соціального контролю. Однією з основних функцій соціального контролю є діяльність по гармонізації соціальних інститутів, тобто щодо найбільш повного й глибокого поєднання інтересів різних суб'єктів, їх інтересів з інтересами суспільства, формування усталених норм і цінностей. Сьогодні концептуальний характер громадянського суспільства суттєво змінюється. Його принципова схема набуває вигляду “громадянин - громадянське суспільство”, за яким стоять життєві смисли людини та суспільства як системи, що самоорганізується, єдність приватного і публічного життя людей; певна система координат, що забезпечує зв'язок вертикальних і горизонтальних суспільних відносин, однією з форм яких і виступає система соціального контролю.

6. Людиновимірчий аспект підвищення ефективності соціального контролю полягає в тому, що він найбільшою мірою може сприяти позитивним зрушенням, реальним відчутним змінам і процесам суспільного розвитку, збагаченню соціального капіталу нації і людини, загальному прогресу України.

Головною метою діяльності всіх суб'єктів соціального контролю має стати людина, створення умов для самореалізації її особистісного потенціалу, свободи вибору нею напрямів і форм самоствердження у сфері суспільного буття. Людина, її всебічний розвиток, добробут, соціальна безпека, права та свободи є найвищою цінністю сучасного суспільного прогресу і будь-якої контрольної діяльності.

7. Сучасним вектором здійснення соціального контролю виступають такі цінності, як екзистенціально значущий порядок у суспільстві, зростання масштабу свободи соціальних суб'єктів, формування соціально-конструктивних світоглядних орієнтацій особистості, створення умов для розвитку її підприємницької ініціативи і реалізації творчих потенцій. Закономірною є тенденція, яка проявляється в тому, що з розвитком громадянського суспільства, підприємницького інтересу, зумовленого вдосконаленням ринкового механізму господарювання, зростає синергія організації та самоорганізації в здійсненні соціального контролю, посилюється вплив громадських форм контролю на всі сфери життєдіяльності суспільства.

8. Недостатня ефективність соціального контролю в сучасному українському суспільстві зумовлена невизначеністю соціальної стратегії розвитку українського суспільства, наявністю низки політичних, соціально-економічних та ідеологічних проблем українського соціуму (правовий нігілізм, тінізація економіки, корупція, низький життєвий рівень, маргіналізація значної частини населення, безробіття тощо).

У цих умовах індивід посилює активність задля власного вітального і матеріального забезпечення, захищаючи, перш за все, особистісні інтереси, іноді порушуючи норми (правові, моральні, корпоративні) сумісного співіснування. Це сприяє соціальній дезорганізації суспільства і робить нагальною проблему впровадження нової парадигми соціального контролю.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у фахових виданнях:

1. Спільник С.І. Соціальний контроль і його забезпечення в Україні // Нова парадигма: Альманах наукових праць. - Випуск 28. - Запоріжжя: Видавництво ЗДУ, 2003. - С. 207-211.

2. Спільник С.І. Соціальний контроль та його специфіка в Україні // Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. - Випуск 13. - Запоріжжя, 2003. - С. 154-161.

3. Спільник С.І. Соціальний контроль як соціальний інститут // Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. - Випуск 16. - Запоріжжя, 2004. - С. 178-183.

4. Спільник С.І. Нова парадигма соціального контролю в сучасному українському суспільстві // Нова парадигма: Альманах наукових праць. - Випуск 44. - Київ, 2005. - С. 19-24.

Спильник С.И. Социальный контроль в условиях глобализации // Нова парадигма: Альманах наукових праць. - Випуск 46. - Київ, 2005. - С. 47-54.

Публікації в інших виданнях:

6. Спільник С.І. Прокурорський нагляд за додержанням законів як вимога часу // Вісник Запорізького державного університету. - Запоріжжя, 2001. - №3. - С. 378-380.

Спільник С.І. Особливості державного контролю в громадянському суспільстві // Постметoдика. - 2002.- №7-8 (45-46).- С. 32-35.

8. Спільник С.І. Філософське осмислення гуманізації соціального контролю // Матеріали міжнародної наукової конференції ”Філософські проблеми гуманізації освіти”, Одеса, 28-30 травня 2002 року. - Одеса: Тов. “Студія “Негоціант”, 2003. - С. 51-52.

9. Спільник С.І. Проблема формування соціально-конструктивного підходу працівників міліції до звернень громадян щодо порушень їх прав і свобод // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Проблеми й напрямкп формування світогляду майбутніх працівників органів внутрішніх справ та забезпечення прав і свобод людини” 11-12 грудня 2003 року, м. Запоріжжя. У 2 ч. - Запоріжжя: Юридичний ін-т МВС, 2003. -Ч.1. - С. 220-221.

Спільник С.І. Соціальний контроль як передумова вирішення суспільних протиріч // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Влада і суспільство: проблеми взаємодії” 18-19 листопада 2005 року, м. Запоріжжя. - Запоріжжя: Юридичний ін-т МВС, 2005. - С. 61-63.

АНОТАЦІЇ

Спільник С.І. Соціальний контроль як чинник розвитку суспільства: соціально-філософський аналіз. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук зі спеціальності 09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії. - Запорізький національний університет, Запоріжжя, 2006.

Дисертація являє собою соціально-філософське дослідження соціального контролю. Розглянуто теоретико-методологічні засади вивчення феномена соціального контролю як чинника розвитку суспільства.

Проаналізовано категоріальний ряд, що відображає зміст та ґенезу соціального контролю. З'ясовано сутність соціального контролю та проаналізовано підходи до його осмислення в суспільствознавстві.

Виявлено логіку соціокультурної детермінації цього феномена. Досліджено особливості змістовної спрямованості соціального контролю. Проаналізовано людиновимірчий аспект соціального контролю в сучасному суспільстві. З'ясовані особливості форм державного та громадського контролю. Виявлені ціннісні орієнтири соціального контролю в сучасному суспільстві.

Ключові слова: суспільство, соціальний контроль, громадянське суспільство, соціальна норма, особистість, діяльність, розвиток.

Спильник С.И. Социальный контроль как фактор развития общества: социально-философский анализ. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.03 - социальная философия и философия истории. - Запорожский национальный университет, Запорожье, 2006.

Диссертация представляет собой социально-философское исследование феномена социального контроля. Рассмотрены теоретико-методологические основы изучения феномена социального контроля как движущей силы развития социума в условиях рыночных отношений и становления гражданского общества.

Выявлен и проанализирован категориальный ряд, который отображает генезис социального контроля. Выяснена сущность социального контроля и проанализированы подходы к его осмыслению в обществоведении. Как социокультурный феномен социальный контроль проявляется в разных формах контрольной деятельности и фиксируется в системе показателей как объективного, так и субъективного характера.

Выявлена логика социокультурной детерминации этого феномена. Исследованы особенности содержательной направленности социального контроля, проанализирован процесс осуществления социального контроля как со стороны государства, так и со стороны институций гражданского общества в современном социальном пространстве.

Выяснены особенности реализации форм государственного и общественного контроля. Проанализирован генезис социального контроля и его особенности в новейшее время, выявлены проблемы формирования социально конструктивной направленности социального контроля в современном социуме.

Социальный контроль характеризуется: все большим перемещением со сферы контроля за капиталом и трудом в информационную сферу, совершенствованием системы сдерживаний и равновесия между государственным и гражданским контролем общественных процессов. Выяснено, что закономерной есть тенденция, которая проявляется в том, что с развитием гражданского общества, усовершенствованием рыночного механизма хозяйствования возрастает синергия организации и самоорганизации в осуществлении социального контроля, усиливается влияние общественных форм контроля на все сферы жизнедеятельности общества.

Диссертант анализирует факторы, которые препятствуют осуществлению эффективного социального контроля в современном украинском обществе, а именно: неопределенность долгосрочной социальной стратегии развития украинского общества, несогласованность и разновекторность разных форм государственного (парламентского, президентского, прокурорского, финансового, ведомственного и т.п.) форм контроля; наличие ряда политических, социально-экономических и идеологических проблем украинского социума (правовой нигилизм, тенизация экономики, низкий жизненный уровень, маргинализация значительной части населения, безработица и т.п.); усиление социальной и предпринимательской активности индивида по реализации собственных интересов с нарушением правовых, моральных, корпоративных норм совместного сосуществования.

Ключевые слова: общество, социальный контроль, гражданское общество, социальная норма, личность, деятельность, развитие.

Spilnyk S.I.: Social Control as a Factor of Social Development: Social and Philosophic Analysis. - Manuscript.

Dissertation for a degree of Candidate of Philosophic Science on speciality 09.00.03 - social philosophy and philosophy of history. - Zaporizhzhya National University, Zaporizhzhya, 2006.

The dissertation represents social-philosophical research of social control. Methodological bases of studying the phenomenon of social control as a factor of social development have been analyzed.

The categories which display the maintenance of social control have been revealed and analyzed. The essence of social control has been found out and the approaches to its judgment in social science have been analyzed.

The logics of social and cultural determinations of this phenomenon is revealed. The features of substantial orientation of social control are investigated; the process of personal comprehension of social control as a way to creative self-realization in modern society is analyzed.

Keywords: society, social control, civil society, social standard, person, activity, development.

Размещено на Allbest.ru