Архетипові образи сходу в масовій культурі Заходу

Размещено на http://allbest.ru

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

Архетипові образи сходу в масовій культурі Заходу

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Нині внаслідок дії процесу глобалізації, що на сьогодні охопив усю земну кулю, різні частини світу зв'язані набагато більше, ніж у будь-яку з попередніх історичних епох. На думку дослідників, зараз відбувається гібридизація культури, тобто здійснюється складна констеляція культурних феноменів з локального і глобального культурного процесу. Наприклад, сьогодні відомий музикант із США може розмістити уривок зі своєї композиції у мережі Інтернет, а його колега з Лаосу написати продовження. Бар'єри між різними культурами значно послабшали.

Сучасна західна культура являє собою складний конгломерат, у якому дивним чином поєднуються як власне досягнення культур Заходу, так і запозичення з інших культур. Криза європейської духовності, яка означає, перше за все, крах традиційних для європейської ментальності ідей, примушує людей Заходу звертатися до напрацювань інших культур.

У той же час породження масових комунікацій під назвою “масова культура”, яке є виразником вказаної тенденції, часто продукує образи, що стають візитними картками певних країн та цілих народів. Виникає парадоксальна ситуація: з одного боку, масова культура, яка виражає уявлення про той чи інший предмет у тому чи іншому суспільстві одночасно виробляє ті самі уявлення. Масова культура, використовуючи радіо, телебачення, відео- та комп'ютерні ігри, являє собою виключно потужний засіб впливу на духовне життя сучасного суспільства, що формує свідомість цілих соціальних страт. Нині, в інформаційному суспільстві, що формується, образ починає відігравати усе більшу роль, заміщуючи в деяких випадках у свідомості реальний предмет. Можна з упевненістю стверджувати, що у свідомості пересічного мешканця Заходу місце певного обсягу інформації про країни Сходу займає низка образів, запозичених із творів масової культури. Хоча в більшості випадків такі образи всього лише конструюють картину світу, існує небезпека того, що штучне генерування негативних образів може стати потужним інструментом політики недалекого майбутнього. Тому уявлення про те, як саме відбувається створення образів в масовій культурі, може мати вирішальне значення.

Вважається, що вперше проблематика явища під назвою „масова культура” була поставлена Х. Ортегою-і-Гасетом у праці ”Постання мас”. Подальші дослідження цієї теми проводилися Т. Парсонсом, Д. Беллом, М. Мак-Люеном. В цілому по відношенню до масової культури можна виділити декілька підходів.

М. Арнольд у рамках теорії „культура та цивілізація”, де під культурою розумілося „найкраще із промовленого та написаного”, розглядав масову культуру як те, що повинно бути знищено за допомогою розповсюдження освіти серед широких верств населення. Згідно з Ф. Р. Левісом, масова культура є наслідком культурного занепаду. Культуралізм (Р. Хогарт) протиставляє культуру робітничого класу (що з його точки зору є істинно народною) масовій культурі, котра в цьому випадку також є свідоцтвом культурного занепаду. В рамках структуралізму (Р. Барт) масова культура зводиться до міфів імперіалізму. Згідно з неограмшіанським аналізом, масова культура - це те, що створюється індивідуумами внаслідок активного споживання текстів і практик індустрії культури. П. Бурд`є розділяє сферу культури на культуру пануючу, або офіційну, і культуру масову.

Значний обсяг досліджень із вказаної теми був виконаний в СРСР та країнах радянського блоку (З. І. Гершкович, П. А. Ландесман, Ю. В. Согомонов, Є. П. Смольська, А. Кукаркін, Б. Райнов). Більшість вказаних авторів розглядали масову культуру виключно як інструмент буржуазного суспільства, який створений заради контролю над „працюючими масами”. У той же час ними були вірно описані деякі особливості масової культури та тенденції її розвитку.

Дослідниками Заходу за весь час спілкування зі Сходом було накопичено багато матеріалу, який описує особливості традиційних культур Сходу (праці А. Уотса, Г. С. Померанца, Т. П. Григор'євої, Н. І. Конрада, А. Н. Мещерякова, Малявіна В. В., Н. Г. Краснодембської, Н. Р. Гусєвої). Виникнення сходознавства як галузі наукового знання відноситься до дев'ятнадцятого століття, і було пов'язане з експансією Заходу, котра потребувала певного комплексу знань про країни-“цілі”. В цілому дослідження країн Сходу як головне завдання вбачали опис реалій життя тієї чи іншої азіатської країни (релігійні погляди, філософські системи,бойові мистецтва, особливості повсякденного життя), порівняння подібних феноменів із східних та західних культур. Також проводилися дослідження і по рецепції західною культурою феноменів традиційних культур Сходу (О. В. Завадська, Я. В. Боцман), але вони торкалися виключно сфери “високої” культури. Криза європейської духовності, що призвела до небувалого спалаху зацікавлення східними культурами у другій половині ХХ сторіччя, описана в працях Е. Фрома, С. Грофа, К. Г. Юнга. Роботи останнього послужили основою для вчення про архетипи, яке було пізніше розвинуте Е. Нойманом, М. Еліаде, Е. Ф. Едінгером.

Аналіз західної масової культури, а особливо її образного фонду, є зараз однією з найбільш новаторських сфер гуманітарних досліджень, розробка якої в Україні, на жаль, здійснюється спорадично, на відміну від Росії та країн далекого зарубіжжя.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках планової наукової тематики кафедри теорії культури та філософії науки Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна “Концепція цілісності: проблема духовності в науці та культурі” (д/р UA № 01008737).

Мета та завдання дослідження. Метою дослідження є вивчення динаміки діалогу культур Схід-Захід в сучасному глобалізованому світі. Досягнення мети у дисертації здійснювалось через низку наступних дослідницьких завдань:

- культурологічно-філософський аналіз архетипових запозичень, зроблених західною масовою культурою з традиційних культур Сходу, аналіз кіно- та відеофільмів, а також інших зразків масової культури, присвячених темі Сходу;

- аналіз історичних підвалин виникнення деяких із цих запозичень;

- визначення шляхів, якими здійснюється діалог культур у сучасному світі та опис різних факторів, що впливають на даний процес.

Об'єктом дослідження обрано міжкультурну взаємодію західної та східної культур у сучасному глобалізованому світі.

Предметом дослідження є механізм запозичення західною масовою культурою образів з традиційних східних культур, під якими в даній роботі розуміються культури Східної та Південно-Східної Азії, а також Близького Сходу.

Методи дослідження. Мета та завдання дисертаційного дослідження зумовили використання комплексу когнітивних методів культурознавства, зокрема аналізу текстів і феноменів культури крізь призму порівняльно-історичного методу.

Наукова новизна одержаних результатів пов'язана з тим, що в роботі вперше отримані наступні результати:

- розроблено класифікацію образів, запозичених Заходом з традиційних культур Сходу;

-показано зміну ставлення до засобів масової інформації з позитивної до обережної;

- продемонстровано, що в масовій свідомості класична культура може набувати демонізованого вигляду, у той час як масова культура стає культурою народною;

- запропоновано пояснення, чому запозичені образи мають у сучасній масовій культурі Заходу саме таке застосування;

- показано, що, незважаючи на широке запозичення західною культурою певних елементів інших культур, не відбуваються зміни її базових інститутів;

- показано існування свого роду культурного балансу між масовими культурами Сходу та Заходу, який виявляється у тому, що популярні персонажі західної культури запозичуються масовою культурою Сходу та навпаки (популярні традиційні образи Сходу запозичуються та інтенсивно експлуатуються масовою культурою Заходу);

- проведено аналіз такої важливої складової частини індустрії масової культури як відеоігри. Продемонстровано, що причина популярності останніх - у створенні аналогу містичних сходів, що не потребує спеціальної підготовки;

- показано, що причина популярності східних бойових мистецтв на Заході зв'язана з реалізацією архетипу відродження у вигляді переносного відродження (трансформації);

- наведено докази того, що вибір певних образів значною мірою обумовлений закономірностями колективного несвідомого з одного боку, та ідеєю надлюдини з іншого.

Практичне значення дослідження. Матеріали дослідження можуть бути використані в науковій та викладацькій діяльності, а також слугувати методологічною базою для розробки курсів з історії та теорії культури, сходознавства, мистецтвознавства, філософії. Деякі елементи дисертації використовувалися при викладанні курсу „Філософія” для студентів радіофізичного та фізичного факультетів Харківського національного університету і факультету комп'ютерно-інформаційних технологій Національного технічного університету „ХПІ”.

Апробацію результатів дисертації було здійснено на міжнародних наукових конференціях „Каразінські природознавчі студії” (Харків, 2004), „Особистість у системі соціальних зв'язків” (Харків, 2005), “Валеологія: сучасний стан, напрямки та перспективи розвитку” (Харків, 2005), „Людина, культура, техніка в новому тисячолітті” (Харків, 2006), Всеукраїнській науково-методичній конференції “Викладання історії науки і техніки в університетах України” (Харків, 2006), а також на науково-теоретичному семінарі кафедри теорії культури і філософії науки Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна.

Публікації. Зміст основних ідей дисертації відображено у 10 наукових працях, у тому числі 7 з них опубліковані у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації та її обсяг. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури з 252 найменувань. Повний обсяг роботи - 196 сторінок, з них основного тексту 181 сторінка.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційної роботи, визначається мета, завдання, об'єкт, предмет та методи дослідження, розкривається наукова новизна і практична значущість його результатів.

У першому розділі „Феномен масової культури у контексті діалогу культур Схід-Захід” розглянуто перебіг подій, які впливали на сприйняття західною свідомістю феноменів культур Сходу протягом історії людства, наведено визначення поняття масової культури. Одночасно існують різні точки зору, чи стане підсумком розвитку людського суспільства стан всеохоплюючої єдності, коли зникнуть будь-які національні або культурні відмінності і виникне нова спільнота людей. Тому приділяється увага тому, яка з наведених точок зору найбільш справедлива і чи можлива комунікація між ними взагалі.

У першому розділі продемонстровано, що розвиток технологій масових комунікацій (з існуванням яких значною мірою пов'язане і функціонування масової культури) у ХХ сторіччі сприяв інтенсифікації культурної взаємодії між східною та західною культурами. Комунікативну дію, таким чином, можна розуміти як процес, що йде по колу, у якому положення дійової особи подвійне: вона є ініціатором дій і одночасно продуктом традицій, в яких знаходиться. Які б інші визначення комунікації не наводилися, у загальному вигляді зрозуміло, що комунікація є спілкування партнерів, що обмінюються інформацією, котра повинна бути сформульована так, щоб її смисл міг бути ідентифікований співрозмовником і міг стати предметом обговорення (О. Соколов). У кожній культурі існує уявлення про місце своєї культури серед інших і про стратегію поведінки в міжкультурному спілкуванні. Абсолютизація якоюсь групою своєї культури породжує стратегію відторгнення і неприйняття представників іншої. Для представників західної культури в цілому також характерна тенденція неприйняття феноменів інших культур. У той же самий час ситуації максимальної ізольованості різних культур дуже рідкі. Між будь-якими культурами завжди є деякий мінімум інформаційної взаємодії.

За М. Мак-Люеном, фонетична абетка редукувала одночасну дію усіх відчуттів до візуального коду. Нині такий перехід здійснюється за допомогою просторових форм, які називаються засобами комунікації. Масова культура, як відзначали дослідники, тісно пов'язана із засобами масової комунікації, але ці поняття не можна вважати тотожними, оскільки не все те, що передається засобами масової комунікації, може бути віднесене до неї (промови політичних діячів зокрема).

Засоби масових комунікацій (і разом із ними масова культура) мають величезний вплив на людську свідомість, що було доведено, зокрема, під час війни у Перській затоці, коли четверо з кожних п'яти іракців, які здалися у полон, слухали спеціально підготовлені радіопередачі. Масові комунікації конструюють для пересічної свідомості „істинну” картину світу, складають „текст”, котрий набуває більшої сили, ніж реальність.

Разом із розвитком транспортних засобів масові комунікації дозволили оформитися процесу глобалізації в другій половині ХХ сторіччя.

Захід як поняття історичне, географічне, політичне є доволі неоднорідним. Історично сучасне розуміння Заходу почало формуватися під час заселення германськими та слов'янськими племенами грецьких, римських та кельтських земель під час великого переселення народів. Пізніше поняття Європи та європейського (західного) стало набувати політичного забарвлення. Але навіть сьогодні існують деякі питання щодо точності цього терміна. Наприклад, США, які не належать до європейських країн, беруть участь у формуванні Заходу (Бічек В. В.).

Щодо Сходу, то до цієї групи культур звичайно відносять мусульманські країни Близького Сходу, Індію та держави Далекого Сходу. Але виключно географічний підхід до визначення їх також може завести до глухого кута, оскільки, наприклад, для мешканця США Китай і Японія знаходяться на Заході. Тому для точного визначення меж Заходу і Сходу в культурологічному розумінні треба звернутися до інших спроб класифікації. Ф. Бродель визначав три потужних „світи-економіки”, що складають Схід: світ ісламу, Індія та Китай.

Під масовою культурою в даній роботі розуміється переважно комерційне явище, що достатньо широко розповсюджено в соціумі та виконує розважальну функцію.

Другий розділ „Архетипіка Сходу в сучасній масовій західній культурі: її трансформація і розвиток” присвячений аналізу архетипово-образного фонду сучасної масової культурі Заходу.

Найбільш відомим у теперішній час є класичне визначення архетипу К. Г. Юнга, згідно з яким архетип - це загальнолюдський, первинний образ, який знаходиться в глибоких шарах несвідомого. Але щодо проблеми архетипу існують й інші точки зору (М. Еліаде, К. Уілбер). Враховуючи це, в даній роботі використовується термін „архетиповий образ”. Переваги його полягають у тому, що, по-перше, це дозволяє подолати інерційність мислення, яке схильне до пов'язування терміна „архетип” лише з його класичним юнгіанським визначенням, по-друге, дозволяє прослідкувати генетичний зв'язок із структурами колективного несвідомого.

У даній роботі виділені й описані архетипові образи Сходу, що найбільш часто зустрічаються у творах масової культури Заходу. В роботі продемонстровано їх тісний зв'язок із популярною на Заході концепцією надлюдини.

Наведені в дисертації дані дозволяють вибудувати наступну схему, що знаходиться в основі запозичення певних образів зі сходу масовою культурою: описані Юнгом архетипи маніфестуються в культурі як Сходу, так і Заходу; масова культура, починаючи з ХХ сторіччя, займає місце народної і отримує можливість впливати на свідомість широких верств населення; через кризи європейської духовності традиційні західні маніфестації архетипів поступаються місцем східним.

В роботі розглядаються наступні образи, запозичені з традиційних культур Сходу, а саме: буддійського монаха, самурая, ніндзя, якудзи, йога. Також у роботі розглядаються комедійні та негативні образи Сходу та образи мусульманського Сходу. Для виконання поставлених у даному дослідженні завдань виникла необхідність в аналізі такої важливої складової частини сучасної масової культури, як відеоігри.

Наприклад, при розгляді такого популярного жанру відеоігор як квест, можна виявити, що їх сюжет повністю збігається із сюжетами класичних казок, легенд та міфів. Світ, у якому відбувається дія гри, дуже часто прикрашений запозиченнями з традиційних культур Сходу, якщо гра вироблена в Європі чи США (наприклад, як один із супротивників герою може зустрітися японський дракон або китайський демон) або з європейської культури, якщо гра вироблена в Японії (тоді як ворог буде діяти мінотавр або “проклятий лицар”). Таким чином, ми бачимо як перекодування та використання культури минулого, так і комунікацію культур Сходу та Заходу. Цікавим жанром для вивчення міжкультурних запозичень є файтинг, тобто двобій на екрані чи моніторі двох бійців, одним з яких керує гравець. Значний вплив на формування цього виду відеоігор мали художні кінострічки про бойові мистецтва. Лише невелика кількість наявних на теперішній час ігор цього жанру засновані на мотивах західноєвропейської культури та міфології. Переважна більшість файтингів активно використовує напрацювання східних культур. Треба відзначити, що виробники цієї продукції з країн Сходу теж наслідують західні схеми та канони цього жанру.

Екзотична та яскрава міфологія Сходу викликає жвавий інтерес до себе з боку європейців. Свідченням того є широкий резонанс на Заході японських містичних стрічок жанрів „кайдан” та „неокайдан”, які слугують основою для фільмів-рімейків та наслідування. При аналізі кінофільмів вказаних жанрів можна говорити про інтерес до східної інтерпретації образу привиду, також твори масової культури часто використовують й інші східні міфологічні істоти (японські духи гір тенгу, китайські лиси-перевертні). У той же час представники європейської міфології (вампіри, ельфи) вельми популярні в японській масовій культурі.

У світлі популярності фільмів про східні бойові мистецтва цікавим, з точки зору аналізу, постає образ буддійського монаха. Цей персонаж діє як людина, що наділена надприродними силами та здібностями, які він активно демонструє. Буддійські монахи масової культури - непереможні бійці, і це правило не знає винятків. Характерною рисою буддійських ченців маскульту виступає і глибока мудрість.

На підставі порівняння створеного масовою культурою образу та матеріалу, що був накопичений вченими-сходознавцями, можна сказати, що сталося деяке насильницьке спрощення образу, зведення його до образу героя-захисника, основною метою якого є боротьба із проявами зла (на відміну від східних культур, де цей персонаж, перш за все, відіграє роль мудрого наставника).

До образів, які найбільше використовуються масовою культурою, також належить образ самурая. Відомо, що представники цієї військової касти відігравали визначну роль протягом усієї історії Японії, формуючи національний характер та особливості суспільного життя японців. У західних творах масової культури самураї здебільшого постають як борці із силами темряви, захисники ідеалів добра та справедливості. Вони - непереможні бійці, що досконало володіють різними видами зброї та здатні вести бій у будь-яких умовах. Самураї виключно шляхетні люди, що свято додержують свого слова. Але в той же час у творах маскульта часто демонструється ситуація, коли самурай, що опинився в сучасному технократичному світі, приречений на поразку.

Образи ніндзя та якудза в даній роботі розглядаються разом. Це обумовлено як тим, що обидва вони (за деякими винятками) фігурують у масовій культурі як негативні, так і тим, що вони мають багато спільного, наприклад, те, що стосується володіння бойовими навичками.

Узагальнений образ ніндзя (наймані вбивці, шпигуни та диверсанти середньовічної Японії) та якудза (представники японської організованої злочинності) такий. Перш за все, робиться акцент на їх прекрасному володінні зброєю. Якщо це ніндзя, то він користується холодною зброєю, якщо якудза - вогнепальною (але в фіналі твору, де фігурує якудза, неодмінно з'явиться меч). Західна масова культура має схильність вважати ніндзя дещо архаїчними, але все одно грізними та практично непереможними бійцями. Можна говорити про наділення якудза якостями, що притаманні (у творах масової культури) самураю, та про нову інтерпретацію образу „шляхетного злочинця”, що виступає як дуже характерний образ для європейської культури.

Особливе місце посідає в сучасній масовій західній культурі йога та відповідно образ її адептів - йогів. Як і буддійський монах, йог проявляє глибоку мудрість, що з'являється у вигляді символічних суджень, сенс яких стає зрозумілим співрозмовниками далеко не відразу. Він теж спроможний до проявлення надприродних здібностей, але вони полягають, головним чином, у феноменальній нечутливості до болю. Образ йога в масовій культурі оточений легкою іронією. На підставі вивчення матеріалів, присвячених індуїзму, можна стверджувати, що образ йога, який склався у масовій культурі, є результатом поєднання уявлення про власне адепта цієї системи та відлюдника-садху, які в сучасній Індії шануються як святі.

У роботі аналізується зв'язок вказаних вище образів із західною концепцією надлюдини та наводяться докази того, що запозичення з традиційних східних культур найбільше відповідають західним уявленням про надлюдину. Відомо, що криза європейської релігійності підірвала позиції релігії як інституту суспільства. Майже одночасно в межах впливової культурної течії романтизму як ідеал висувається образ схильного до насильництва та антисоціальної поведінки бунтівника та деспота. Також під впливом німецького ідеалізму одним із найголовніших принципів було покладене самовдосконалення. Саме тому надлюдина виступає як замінник Бога. Образ надлюдини є вельми популярним у сучасній масовій культурі Заходу. Традиційний (для цієї культури) шлях досягнення цього стану - найновіші наукові технології. Але слід зазначити те, що для пересічної людини Заходу, наука виступає як своєрідний різновид чаклунства, а дуже часто - і чорної магії. На противагу цьому східні релігійно-філософські системи, що гармонійно поєднують у собі і бойові мистецтва, і медитативні практики, виявляються більш виграшним шляхом досягнення стану надлюдини. Запозичені архетипові образи Сходу найбільш повно відповідають концепції надлюдини у сучасній масовій культурі.

Як протилежність уявлення східних образів як інтерпретацію образу надлюдини, в роботі розглянуто образи мусульманського Сходу.

ВИСНОВКИ

У дисертаційному досліджені наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке полягає у виділенні та описі механізмів, шляхом яких у сучасному глобалізованому світі здійснюється діалог культур „Схід-Захід”, а саме:

1. В основі образів буддійського монаха та йога лежать, з одного боку, архетип мудрого старця, з іншого - архетип цілісності, що реалізується через описану в рамках західної філософії концепцію надлюдини (в даному випадку як істоти, що досягла надлюдського стану завдяки інтенсивним духовним вправам). Запозичення образу буддійського ченця пов'язане з привабливістю східних єдиноборств для масової свідомості Заходу. Також слід взяти до уваги те, що внаслідок більшого авторитету духовних осіб на Заході у західних ченців не було потреби опановувати бойові мистецтва, отже, цей шлях до духовного вдосконалення не отримав розвитку.

2. Образ самурая теж, з одного боку, базується на архетипі цілісності, але в той же час містить у собі власну критику, оскільки можливість досягнення ідеалу самурая демонструється лише у якомусь ірреальному світі. Спроба реалізації даного проекту також може бути віднесена до концепції надлюдини.

3. У роботі продемонстровано, що в основі запозичених з традиційних культур Сходу образів надприродних істот лежить архетип чаклунського демона, з одного боку, та „ностальгія” за релігіями доосьового типу, - з іншого.

4. Образи якудза та ніндзя, з одного боку, втілюють в собі архетип Тіні. В той же час вони також втілюють у собі образ цілісності крізь негативний варіант образу надлюдини, що користується великою популярністю в творах масової культури ХХ сторіччя. Обидва із вказаних образів демонструють цілу палітру страхів масової свідомості Заходу другої половини ХХ сторіччя: страх перед очікуваною експансією з боку Сходу (що в даному випадку уособлюється можливим вторгненням японської організованої злочинності на цивілізований Захід), побоювання щодо створення штучного інтелекту, який міг би стерти людство як біологічний вид з поверхні Землі (образ ніндзя-кіборга).

5. Образи мусульманського Сходу нині уособлюють образ ворога для Заходу. Це протиріччя постає як наслідок суперечностей між мусульманським Сходом і християнським Заходом, а також як бажання використовувати для певних цілей лише маніфестацію архетипу Тіні в чистому вигляді.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

масовий культура захід

1. Лебедев В. А. Образ буддийского монаха в современной массовой западной культуре//Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. Серія: теорія культури і філософія науки. - 2003. - № 587. - С. 45-47.

2. Лебедев В. А. Призрак в кинофильмах жанра „неокайдан” в контексте проблемы межкультурного диалога//Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. Серія: теорія культури і філософія науки. - 2004. - № 615. - С. 129-132.

3. Лебедев В. А. Роль традиционных культур и религий Востока в современных видеоиграх// Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. Серія: теорія культури і філософія науки. - 2004. - № 625-2. - С. 129-132.

4. Лебедев В. А. Образ самурая в современной массовой западной культуре// Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. Серія: теорія культури і філософія науки. - 2004. - № 644. - С. 86-92.

5. Лебедев В. А. Некоторые аспекты массовой культуры как зеркала отношений Восток-Запад// Вісник національного технічного університету „ХПІ”. Тематичний випуск „Філософія”. - 2005. - № 50. - С. 93-101.

6. Лебедев В. А. Образы мусульманского Востока в западной массовой культуре// POST OFFICE Образи часу - образи світу. Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. Серія: теорія культури і філософія науки. - 2005. - № 700. - С. 119-127.

7. Лебедев В. А. Святой-сверхчеловек в современной масовой западной культуре//Філософські перипетії. Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. Серія: філософія. - 2006. - № 734. - С. 219-222.

8. Лебедев В. А. Мифология и видеоигры// Матеріали міжнародної конференції „Каразінські природознавчі студії” - Харків: Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна, 2004. - С. 321-323.

9. Лебедев В. А. История взаимоотношений Восток-Запад и их отражение в массовой культуре// Матеріали міжнародної конференції „Особистість у системі соціальних зв'язків” - Харків: видавництво НФаУ, 2005. - С. 232-235.

10. Лебедев В. А. Киборг: образы искусственного интеллекта в современной массовой культуре// Матеріали міжнародної конференції „Людина, культура, техніка в новому тисячолітті”. - Харків: Національний аерокосмічний університет ім.. В. Н. Жуковського „Харківський авіаційний інститут”, 2006. - С. 15-16.

Размещено на Allbest.ru