Атеїзм у сучасному світі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ ТА ПРАВА

ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Кафедра філософії та соціально-гуманітарних наук

НАУКОВО-ДОСЛІДНА РОБОТА

на тему:

Атеїзм у сучасному світі

Навчальна дисципліна:

Філософія

Виконав:

Олійник Ірина Володимирівна,

Хмельницький 2016

План

Вступ

Походження атеїзму

Види атеїзму

Основні течії атеїзму

Сучасний стан атеїзму

Вступ

Сучасний атеїзм - як соціальний феномен і як форма поведінки людини - не є щось однорідне , монолітне. Цим поняттям охоплюється все широке коло явищ: від байдужості, байдужості до релігії, яке здебільшого носить стихійний характер, тобто не спирається на науковий світогляд, до атеїзму, як різновиду світогляду, коли неприйняття релігії постає як продумана свідома позиція. Звичайно, ця диференціація рівнів атеїстичного умонастрою і поведінки носить досить загальний характер і не претендує на вичерпну повноту. Але суть справи не в ній, а в тому що стоїть за нею, явищі - зростаючому відході людей від релігії, явищі, яке знаходиться в центрі уваги представників усіх релігій на всіх континентах світу. Було б помилкою вважати, що захід релігійності це наслідок тимчасового або часткового ослаблення позицій тієї чи іншої релігії. Знамення часу не криза тієї чи іншої релігії, а криза релігії взагалі як соціального інституту і як форми духовного життя. Розвиток науки і її проникнення в психологію широких верств створило справжню прірву між мовою релігії і мовою світської культури. Яскраво виражена світська духовність - результат постійного накопичення знань і формування нового світогляду, що відбувалися протягом кількох століть і які є невід'ємною складовою частиною прогресу сучасного наукового пізнання. Розвиток науки - це набагато складніший процес, ніж просте кількісне збільшення знань: знання, збагачують скарбницю науки, постійно доводять свою істинність; тісно переплітаючись з різними аспектами соціального життя, вони матеріалізуються в практичній діяльності людей. Завдяки цьому наука і викликала певні зміни в психологічному настрої людей по відношенню до себе самої і видозмінила їх уявлення про природу і ролі науки в суспільстві. Відділення суспільства від релігії не було, звичайно, одноразовим і чітко фіксується актом, пов'язаним з якимось певним подією в минулому або сьогоденні. У широкому соціологічному і філософському плані контури звільнення різних сфер суспільства від впливу релігії в Європі намітилися вже в період середньовіччя, коли політичне зміцнення міст призвело до поступового поділу світської і церковної влади. Релігійні доктринери протягом століть бачили причину цього явища виключно в духовному порядку, не помічаючи того, що саме світське життя в найповнішому і істинному розумінні цього слова породжує атеїзм.

Походження атеїзму

У ранній давньогрецькій мові прикметник ?иепт (від ? -- «без» + иеьт -- «бог») означав «безбожний». Слово почало позначати навмисне, активне безбожництво у V столітті до н. е. і набуло значення «той, що порвав відносини з богами», «той, що заперечує існування богів, безбожник» замість попереднього значення ?уевЮт -- «нечестивий». Сьогодні слово atheos у класичних текстах інколи перекладається як «атеїстичний». Також був абстрактний іменник ?иеьфзт, «атеїзм». Цицерон зробив латинську транслітерацію грецького слова -- atheos. Термін широко використовувався у суперечках між ранніми християнами та язичниками. Примітно, що кожна сторона позначала ним своїх опонентів. Карен Армстронг пише, що «У шістнадцятому та сімнадцятому століттях слово атеїст застосовувалось виключно у полеміці… Термін атеїст був образливим. Нікому й на думку не спадало назвати себе атеїстом». У Європі слово «атеїзм» почало використовуватися для опису власних переконань у XVIII столітті й позначало невіру у монотеїстичного іудео-християнського бога. У XX столітті завдяки глобалізації термін розповсюдився і почав позначати невіру в різноманітних богів.У філософських колах США поширене визначення атеїзму, як варіанту віри, як специфічного різновиду релігії. Найвиразніших виявів атеїзм набув, починаючи з епохи Просвітництва. Цей радикальний напрям вільнодумства повґязаний передусім із іменами французьких філософів Пґєра Бейля (1647--1706), Франсуа-Марі Вольтера (1694--1778), які критикували догми католицизму, інквізицію та єзуїтів.

Найдовершенішу атеїстичну форму вільнодумство мало у творчості французьких матеріалістів Жана Ламетрі (1709--1751), Дені Дідро (1713--1784), Клода Гельвеція (1715--1771), Поля Гольбаха (1723--1789), які не лише критикували ортодоксальні форми релігії, а й вдавалися до її повного заперечення шляхом відкидання ідеї Бога. Їх справа отримала своє продовження у творчості німецького матеріаліста Людвіга Фейєрбаха (1804--1872). На відміну від своїх попередників, таємницю релігій Фейєрбах намагався розкрити не шляхом аналізу суспільного середовища, а шляхом вивчення природи самої людини. Однак, заперечуючи наявні релігії, зокрема християнство, Фейєрбах висунув ідею створення нової релігії, в основу якої поклав обожнення людських стосунків, почуттів у контексті принципу «людина людині -- Бог».

Форми вчення про релігію як фантастичне відображення тих зовнішніх сил, які панують над людиною, атеїзм набув у творчості К. Маркса і Ф. Енгельса. Вони намагалися показати роль матеріальних чинників в існуванні релігії, описати їх соціальні функції. Проте про це трохи пізніше.

Історія свідчить, що атеїзм легше проголосити, ніж здійснити. Річ у тім, що підґрунтям атеїзму є раціоналізм. Він надає цій формі вільнодумства рис прозорого і систематизованого світогляду. Але водночас раціональний підхід до побудови власної картини світу звужує сферу впливу атеїзму, оскільки вимагає відповідної підготовки для сприймання наукових аргументів та їх критичного аналізу. І якщо носії атеїзму не здатні до критичного мислення, тоді на його ґрунті проростає фанатизм -- як наслідок людської обмеженості, роздратування від неспроможності захистити свої погляди силою здорового глузду, аргументами розуму. У такій ситуації недостатня і невміла критика релігії призводить до того, що на місці віровчення, яке критикують, зґявляється певна квазірелігія. Це особливо яскраво і проявилося в Радянському Союзі.

Види атеїзму

Невиражений і виражений атеїзм - визначення атеїзму також розрізняються в тому, наскільки поняття бога повинно бути осмислено людиною, щоб вона могла називатися атеїстом. На думку деяких атеїстів, атеїзм може розглядатися як відсутність віри в богів. Ще у 1772 році атеїст Гольбах писав: «Усі діти атеїсти; у них немає ніяких уявлень про бога». Джордж Гамільтон Сміт (1979) запропонував: «Людина, незнайома з теїзмом, є атеїстом, оскільки не вірить в бога. Ця категорія також включає і дітей, здатних зрозуміти, що стоїть за атеїзмом, але ще не знайомих з поняттями, з ним пов'язаними. Сам факт того, що дитина не вірить у бога, вже робить її атеїстом». Сміт, таким чином, увів поняття «невиражений атеїзм», що описує «відсутність теїстичного вірування без усвідомленого його заперечення», і поняття «виражений атеїзм», що описує більш загальноприйняте визначення усвідомленого заперечення теїзму. Точка зору, що діти народжуються атеїстами, з'явилася порівняно нещодавно.

Часто можна почути думку, що не існує «атеїстів до глибини душі» і в критичних ситуаціях («в окопах немає атеїстів»), наприклад, на смертному одрі, атеїсти «раптом починають вірити в бога». Атеїсти заперечують подібні твердження, наводячи приклади «атеїстів до глибини душі»(Ернест Хемінгуей ''Всі думаючі люди - атеїсти'';Фрідріх Ніцше `'Віра означає небажання знати, що є правда'' і т.д). Також були створені атеїстичні організації серед військового персоналу. З іншого боку, саме вищезазначене твердження свідчить про те, що однією з причин релігійної віри є страх смерті. Випадки на кшталт «в окопах немає атеїстів» атеїстами пояснюються тим, що в умовах постійної небезпеки людина не може прийняти ідею залежності, в тому числі й свого життя, від випадковості і приходить до висновку підконтрольності того, що відбувається, якійсь вищій силі.

Слабкий і сильний атеїзм - філософи, такі, як Ентоні Флу і Майкл Мартін, розрізняють слабкий (негативний) і сильний (позитивний) атеїзм. Сильний атеїзм -- відстоювання твердження, що богів не існує. Слабкий атеїзм включає в себе всі інші форми відсутності теїзму. Відповідно до цього поділу, будь-яка людина є або теїстом, або «сильним», або «слабким» атеїстом. Терміни сильний і слабкий з'явилися порівняно недавно, проте еквівалентні їм терміни негативний і позитивний атеїзм вже використовувалися у філософській літературіта (в дещо іншому сенсі) католицькими апологетами. Відповідно до такого розмежування атеїзму, більшість агностиків є «слабкими» атеїстами.

У той час, як агностицизм може вважатися «слабким» атеїзмом, більшість агностиків відділяють свої погляди від атеїзму, який вони вважають не більш обґрунтованим, ніж теїзм. Передбачувана недосяжність знання про існування чи неіснування бога розглядається як ознака того, що атеїзм не обходиться без сліпої віри. Звичайна відповідь атеїстів полягає в тому, що недоведені релігійні висловлювання заслуговують рівно стільки ж недовіри, скільки заслуговують всі інші недоведені твердження, і що неможливість доведення неіснування бога не означає, що його існування і неіснування рівноймовірно. Шотландський філософ Джон Смарт (John Smart) також стверджує, що «іноді людина, яка насправді є атеїстом, може називати себе агностиком через необдумане узагальнення філософського скептицизму, який застерігає нас від ствердження того, що ми щось знаємо, окрім, хіба що, математики та формальної логіки». Як наслідок, деякі з популярних письменників-атеїстів, наприклад, Річард Докінз, воліють розрізняти теїстичний, агностичний і атеїстичні погляди за ймовірністю, що приписується правдивості твердження «бог існує».

Також виділяють стихійний та науковий атеїзм. Стихійний атеїзм - атеїзм, заснований на чомусь іншому, крім науки ( наприклад, як наслідок здорового глузду або скептичного способу мислення, незнання про наявність релігії і т.д ).

Науковий атеїзм - це атеїзм заснований на природознавстві , коли як основний інструмент розгляду питання про існування бога використовується науковий метод. Термін «науковий атеїзм» був введений в СРСР 1954 року і вперше використаний у постановах ЦК КПРС «Про великі недоліки в науково-атеїстичній пропаганді та заходи щодо її поліпшення» .

Основні течії атеїзму

Наприкінці XIX -- на початку XX ст. значно поширилися революційно-демократичні ідеї, які заволоділи умами різних верств населення земної кулі. Одним із наслідків цього є розвиток сучасного атеїзму в таких його різновидах, як марксистський, позитивістський та екзистенціалістський.

Марксистський атеїзм. Засвоївши все цінне, що було нагромаджене вільнодумством, подолав історичну та соціально-класову обмеженість попередніх учень. Релігія, згідно з марксизмом, розглядається як одна з форм суспільної свідомості, що відображає суспільне буття людей. Прийнявши тезу попереднього атеїзму про релігію як продукт фантазії людини, марксизм поглибив розуміння релігії на основі принципово нового підходу до осягнення сутності людини. Л. Фейербах розглядав людину абстрактно, як біологічну істоту і це не давало змоги йому ставити походження релігії в залежність від матеріального життя суспільства. Розуміння людської сутності як сукупності суспільних відносин дозволило марксизмові виявити та розкрити соціальну природу релігії. За марксизмом, релігія -- це не вигадка окремої особи, а витвір людей, які вступають між собою у певні виробничі відносини і спілкування. Розкриваючи соціальну природу релігійного світогляду, К. Маркс зазначав, що людина -- це не абстрактна, десь поза світом існуюча істота. Людина -- це світ людини, держава, суспільство. Ця держава, суспільство породжують релігію. Релігія є загальною теорією цього світу, його енциклопедичним компендіумом, логікою в популярній формі... Встановивши залежність релігії від матеріальних умов життя людей, марксизм розкрив характер впливу самої релігії на суспільство та особу, соціальні умови, які породили і живлять релігію.

Вихідним принципом марксистського атеїзму є теза діалектичного матеріалізму, що боротьба протилежностей виступає як джерело саморуху матерії, що світ вічний і нескінченний в просторі і часі. Марксистський атеїзм заперечує ідею про першооснову світу в будь-яких формах її прояву, незалежно від того, є це абсолютна ідея, чи комплекс відчуттів, чи Бог.

У нових історичних умовах марксистський атеїзм був осмислений В. І. Леніним. Зокрема, він розкрив особливості фідеїзму, його спекуляції на складних гносеологічних проблемах, порушених революцією у природознавстві, показав зв'язок фідеїзму з новітніми течіями сучасної буржуазної філософії. атеїзм релігія духовний суспільство

Ленін обгрунтував теоретичні засади політики правлячої партії та соціалістичної держави щодо релігії, церкви й віруючих. Ці теоретичні принципи порушувались у практиці комуністичного будівництва в колишньому СРСР, коли нерідко ігнорувалися права віруючих, руйнувалися церкви, піддавались репресіям священнослужителі та віруючі.

Західні філософські школи атеїзму. У західних країнах існують численні філософські школи, які критикують релігійну ідеологію і діяльність церкви в умовах бурхливого науково-технічного та суспільного прогресу, зростаючої секуляризації. З одного боку, сучасна критика релігії в буржуазному суспільстві зумовлена пошуком форм пристосування буржуазної ідеології, зокрема релігії, до умов зростання і поширення наукових знань, впровадження досягнень сучасної науки у виробництво. З іншого -- вона виражає настрої дрібного та середнього класу, а також демократичної інтелігенції, які протестують проти засилля влади монополістичного капіталу, посилення експлуатації, що освячується релігією. Форми критики та заперечення релігії західними філософами різноманітні. Вони виражаються переважно у критиці християнства, викритті християнської моралі та пропаганді світської, в антиклерикалізмі, пропаганді раціоналізму, проявах скептицизму щодо релігії, бунтарського і нігілістичного її заперечення.

Послідовники сучасного західного атеїзму, дотримуючись традицій просвітницької і натуралістичної критики релігії, називають себе вільнодумцями, гуманістами, раціоналістами чи секуляризаторами.

У сучасному західному вільнодумстві виділяють два основні напрями.

Перший напрям -- нігілістичний, анархістсько-бунтарський напрям заперечення релігії і церкви, що дістав назву екзистенціа-лістського атеїзму. Він бере свій початок у ніцшеанстві і переплітається з екзистенціалістською філософією. Критика релігії представниками цього напряму має більш богоборчий, емоційний характер, ніж теоретичний.

Другий напрям -- агностичний, спирається на ідеї Канта і Юма, а також на неопозитивістську філософію. Критика релігії представниками цього напряму ведеться з позицій скептицизму. Він дістав назву позитивістського атеїзму.

Водночас у країнах Заходу, зокрема в Німеччині, Італії, Франції, Великій Британії, є марксистські філософські школи, що здійснюють критику релігії з діалектико-матеріалістичних позицій.

Екзистенціалістський атеїзм. Спирається на філософський принцип, згідно з яким світ набуває значущості й структурності лише завдяки екзистенції, тобто існуванню особи. Вкинута у вир чужого їй буття, людина шукає в ньому свою сутність. Ці шукання викликають неспокій, жах, відчуття трагедії буття. І це становить головний сенс особистого життя людини. У звичайному житті людина не завжди усвідомлює себе як екзистенцію, для цього необхідно, щоб вона опинилася у критичній ситуації. Такою ситуацією є межа смерті. Звідси -- заперечення соціальних цінностей, у тому числі релігії. Людині протистоїть суспільство, церква як щось чуже, вороже, що руйнує внутрішній світ особи, її свободу. Жити як всі -- означає втратити свою індивідуальність і свободу. Людина самотня у навколишньому світі, їй ніхто не може допомогти. Французький філософ і письменник Жан Поль Сартр (1905 --1980) вважав, що не існує ніякої надприродної сили, яка могла б визначати сутність особи. Людина є вільною, вона творить сама себе і повністю відповідає за свої вчинки перед собою. Крайній індивідуалізм неминуче призводить до асоціальності й песимізму. Екзистенціалісти не лише заперечують релігійні цінності, вони й не визнають ніяких принципів моралі, заявляючи, що кожна людина сама вирішує, у що їй необхідно вірити, що слід вважати моральним чи аморальним. Сутністю життя, особи є пошук смерті. Такий моральний принцип екзистенціалістів суперечить релігії. Ці ідеї справили глибокий вплив на мистецтво та літературу сучасного західного суспільства, на погляди значної частини буржуазної інтелігенції. Екзистенціалістський атеїзм має нігілістичний, бунтарський характер.

Позитивістський атеїзм. Грунтується на принципі заперечення можливості пізнання об'єктивного світу та на визнанні раціональними лише тих наук, які спираються на безпосередній досвід людини. Мета науки -- описувати і впорядковувати факти за допомогою логічних понять. Наприклад, австралійський філософ Отто Нейрат (1882--1945) на основі так званої «фі-зикалістської соціології», яка грунтується на єдиній універсальній мові науки, виключив релігію з духовного життя суспільства. Англійський філософ Бертран Рассел (1872 --1970) у працях «Чому я не християнин», «Становище вільної людини», «Сутність релігії», «Містицизм і логіка» з'ясовував питання про позитивний внесок релігії у розвиток цивілізації і дійшов висновку, що релігія є головною перешкодою на шляху людського прогресу. Він з позицій логіки спростовує богословські доведення буття Бога, заперечує основні релігійні догмати, викриває релігійну мораль. Релігію Б. Рассел критикує з позицій науки та здорового глузду. Особисту світоглядну позицію вчений пов'язує із загальнолюдськими ідеалами та моральними цінностями, з гуманізмом, з необхідністю залучити народ до освіти й культури. Він порушує і науково обґрунтовує вимогу повністю відокремити церкву від держави і школу від церкви, звільнити людину від релігійних ілюзій. Його атеїзм має гуманістичний і просвітницький характер.

Фрейдистський атеїзм. Його основоположником є австрійський філософ, психотерапевт Зігмунд Фрейд (1856-- 1939). У своїх працях він не лише розкриває сутність релігії, а й обґрунтовує психологічну природу атеїзму. Якщо релігія виникає на основі безсилля людини перед грізними силами природи і внаслідок неприборканих внутрішніх людських інстинктів, то атеїзм обумовлений продуктивним подоланням цих причин. Учений дійшов висновку, що звільнення людини від релігійних ілюзій значною мірою зумовлене швидкістю викорінення її інфантильної безпорадності, перетворення на самостійну, свідому особистість.

3. Фрейд спростовує богословське твердження про те, що релігія є основою моралі. Людина, на його думку, повинна покладатися на власні сили. Лише людина, звільнена від влади авторитету релігії, здатна правильно використати свій розум і талант, об'єктивно пізнати навколишній світ, правильно визначити своє місце та роль у ньому, не впадаючи в релігійні ілюзії. Вчений виступає проти релігійного виховання, вважаючи, що воно є перешкодою у розумовому розвитку особи.

Далі ідеї Фрейда, розвинув німецько-американський філософ і психолог Еріх Фромм (1900--1980) -- один із основоположників неофрейдизму. Він різко засудив і відкинув авторитарну релігію як систему відчуження людини. Цій релігії вчений протиставляє гуманістичну релігію, яка концентрує свої погляди на людині як найвищій цінності. В основі такої релігії є віра в творчі можливості людини, в силу її розуму. В цій релігії людина здобуває повну свободу і сама відповідає за свою долю.

Сучасний стан атеїзму

Для сучасної західної цивілізації характерне падіння інтересу до релігії серед широких верств населення, особливо серед технічної інтелігенції. В розвинених країнах знижується відвідуваність храмів, зменшується кількість проведених обрядів, відбувається збільшення числа людей, які зараховують себе до агностиків або атеїстів, навіть у вірян релігія втрачає своє панівне становище. Характерною у цьому відношенні є публікація відомим американським єпископом книги під назвою «Чому християнство має змінитися або вмерти: Єпископ звертається до вірян».

Як правило, в країнах з високими економічними показниками рівень релігійності відносно низький, хоча існують деякі винятки, найпомітнішими з яких є США і, серед ісламських країн, Кувейт. Зовсім інша ситуація в країнах, що розвиваються: як правило, чим бідніша країна, тим важливіша для населення релігія. В ісламських країнах, таких як Іран, Судан, Пакистан та Саудівська Аравія, діє шаріат, за яким відмова від ісламу розцінюється як зрада і карається стратою.

Станом на 23.07.2012 український телеканал `'ТСН'' виклав у мережу Інтернет статтю у якій йшлось про те що: Людство відвертається від Бога - за останні сім років, за підрахунками експертів, з релігією порвали 9% мешканців Землі. За даними соціологічного дослідження, проведеного Gallup International Association в 57 країнах світу, більше половини людей (59%) вважають себе релігійними, 23% сказали, що вони не релігійні, а 13% назвали себе переконаними атеїстами, пише журнал "Корреспондент". Найбільше атеїстів, як виявилося, живе в азіатських країнах. Це, насамперед, Китай (47%), Японія (31%), а також Південна Корея (15%). Лідерами атеїстів серед європейських країн стали Чехія (30%) і Франція (29%). До Топ-5 країн з найвищим відсотком віруючих людей серед населення входять Гана (96%), Нігерія (93%), Вірменія (92%), Фіджі (92%) і Македонія (90%). "У сучасних світських демократичних країнах очевидний тренд, який свідчить, що люди все менше схильні зараховувати себе до прихильників якої-небудь релігії", - прокоментував дані дослідження Річард Вінер з Науково-дослідного центру в Аризоні. Наочним прикладом цього слугують самі США, які колись вважалися релігійною державою (офіційний девіз країни - In God we trust). Однак наразі Америка починає поступово втрачати цей статус: за останні 7 років кількість віруючих людей там скоротилася з 73% до 60%. Таким же чином втрачає релігія своїх прихильників і в інших країнах.

Згідно з результатами опитування WIN-Gallup International 2012 року переконаних атеїстів в Україні було 3% дорослого населення, а загальна кількість людей, які не вважають себе релігійними, становила 29%[1]. Натомість вже на початку 2015 року на замовлення Міжнародного центру перспективних досліджень фондом «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» спільно з соціалогічною службою «Ukrainian Sociology Service» було проведено опитування, згідно якого в Україні виявлено 9,5% атеїстів. Найбільша, в процентному співвідношенні, кількість невіруючих знаходиться на Слобожанщині (Харківська область) - 18,6% і на Донбасі (Донецька область) - 17,5%. Трохи менше жителів з атеїстичними поглядами проживає на Поділлі (Вінницька та Хмельницька області) - 15,5% і в Нижньому Подніпров'ї (Дніпропетровська і Запорізька області) - 11,1%. У Причорномор'ї (Миколаївська, Херсонська і Одеська області) - 10,3%, а в Києві - 8,3%. У Центральній Україні (Черкаська, Кіровоградська та Полтавська області), а також на Волині (Волинська та Рівненська області) - 8%. На Поліссі (Житомирська, Київська, Сумська та Чернігівська області) - 4,2%, а на південному заході України (Закарпатська і Чернівецька області) - 3%. Найменша кількість атеїстів проживає на Галичині (Івано-Франківська, Львівська та Тернопільська області) - їх там всього 0,7%.

Висновок

Отже, атеїст - це особа, яка усвідомлено відмовляється визнавати щось надприродне (духів,бога/богів). Згідно із статистикою, ми бачимо,що з кожним роком все більше й більше людей змінюють свої погляди на церкву і релігію в цілому та переходять на бік атеїзму. Також високий відсоток атеїзму присутній у більшості розвинених країн,це свідчить про те, що релігія є своєрідним гальмом соціального і економічного росту для менш розвинених країн і якщо відійти від неї, то не буде ''кінця світу''і це дасть змогу набагато ефективніше розвиватись науці,а при розвиненій науковій сфері,розвинуться всі інші галузі які пов'язані із нею, що призведе до стрімкого росту країни.

Список використаних джерел

1.Вікіпедія https://uk.wikipedia.org/wiki/Атеїзм#.D0.A1.D1.83.D1.87.D0.B0.D1.81.D0.BD.D0.B8.D0.B9_.D1.81.D1.82.D0.B0.D0.BD_.D0.B0.D1.82.D0.B5.D1.97.D0.B7.D0.BC.D1.83.

2.Бібліотека online `'Релігієзнавство'' - http://readbookz.com/books/164.html.

3.Журналістька стаття - http://tsn.ua/svit/vid-boga-za-ostanni-kilka-rokiv-vidvernulisya-9-zemlyan.html.

4.Підручники онлайн`'Релігієзнавство''http://textbooks.net.ua/content/view/6339/42/.

Размещено на Allbest.ru