Особливості функціонування символів у період "ментальних революцій"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості функціонування символів у період “ментальних революцій”

Башкеєва О.М.

кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії,

ДВНЗ “Український державний хіміко-технологічний університет”

(Україна, Дніпропетровськ)

Анотація

Досліджуються особливості функціонування символів як основного способу подання архетипу, зокрема солярної символіки, в сучасних умовах. Показано, що зміни ментальних моделей сучасної людини у період "ментальних революцій" проявляються у вигляді символів, які стають активними факторами соціальних трансформацій. Актуалізуються базові архетипи, серед яких -- солярний архетип, що пов'язано з пошуком відповідності ``старих'' і "нових” символів ментального простору суб'єктів характеру і масштабу завдань, поставлених часом.

Ключові слова: "ментальні революції”, символи, архетипи, сонце, спосіб мислення, свідомість.

Сьогодні, у новому тисячоліттіновоїери наше суспільствозновуперебуває в станіпошукуновоїпарадигмирозвитку. Для сучасної людини, що живе в умовах науково-технічного прогресу і швидко мінливого світу, соціально- економічної та релігійної нестабільності, зміни ментальних моделей можуть набувати характеру різкої, фундаментальної зміни відносин, корінного перелому в ментальності, тобто “ментальної революції"; вони проявляються у вигляді корінних, глибоких, якісних змін глибинних структур мислення, свідомості, способу мислення, поведінки людей.Тому великий інтерес викликає питання про відповідність “старих” і “нових" символів ментального простору суб'єктів характеру і масштабу завдань, поставлених часом. Символи належать до найважливішихфеноменів культури. Масово-інформаційніпроцеси глобального світу актуалізують питання самоідентифікації в суспільстві “реального віртуального простору”. Сучасне використання комп'ютерних технологій радикально змінює особливості ментального простору. Надмірність інформації призводить до нівелювання символу, суб'єкт занурюються в простір знаків: все більше і більше інформації і все менше і менше сенсу.

У постіндустріальному суспільстві проблема символу все частіше стає предметом міждисциплінарних досліджень філософів, політологів, лінгвістів, психологів, культурологів тощо. Вагомий вплив на дослідження цієї теми надала теорія К.Г. Юнга про існування колективних архетипів, які мають загальну природу, а основним способом подання архетипу є символ.

Аналіз категорії "символ” у ХХ ст. активно досліджував представник філософії неокантіанства Е. Кассирер, який у "Філософії символічних форм”визначає символ як єдину і абсолютну реальність.Замість того, щоб мати справу з самими речами,людина за допомогою символів веде діалог сама з собою, живе у світі символів, складовими частинами якого є міфи, мистецтво, релігія.При цьомумовайде не просто про окремий акт, а про постійно прогресуючий процес визначення, який накладає свій відбиток на весь розвиток свідомості [5, с. 25].

Роль символув ментальному просторі суб'єктів розглядалась у працях” школиАнналів”, зокрема Ж. Ле Гоффомв”Цивілізації' середньовічного Заходу”. Він звертає увагу, що мислення символами займало велике місце в ментальному оснащенні в цю епоху. Символ нагадувавпро вищу та приховану реальність. Всередньовічній думці символізм був універсальний, мислити означало вічновідкриватиприхованізначення, бо прихований світбувсвященним, а мислення символами було лише розробкою і проясненням вченими людьми мислення магічними образами, притаманного ментальності людей неосвічених [6, с. 308]. Світло символізувало порятунок, краса сприймалася як світло, якезаспокоювало і підбадьорювало, було знаком Бога, а рай сприймався як сходження до світла [6, с. 313-314].

В останні роки актуалізувалися наукові дослідження зокремих аспектів символів. Так, український дослідник В. Ю. Попов (2000) пропонує в якості компонентних елементів ментальності розглядати ментальні символи, стереотипи світобачення і поведінки. Спираючись на методологію психоаналізу, він пропонує вважати критерієм виокремлення “пластів” ментальності ступінь усвідомленості ментальних символів, стереотипів і настанов, причому архаїчно-культурний рівень базується на архетипах, репрезентованих сталими символами й стереотипами[7].Символіка міфологічного світобачення праукраїнців, зокрема, символів світла, проаналізувала в своїй роботі М.Л. Шумка (2001) [16]. Інтерпретація сакральних символів новими поколіннями на аксіологічних засадах стало предметом розгляду в роботі Т.Б. Захарян (2006) [4]. Аналіз символіки кольорів, її значення для дешифровки прихованих в символі значень та ідеологем свідомості були дослідженіВЮ. Вікгоровим (2005)[3].

“Ментальна революція” на рубежі ХХ-ХХІ століть ознаменувалась глобальними змінами в економіці, політиці, ідеології, соціальній структурі суспільства, які супроводжувалися кардинальним переломом у ментальному просторі суб'єктів, в тому числі докорінній зміні ідеалів, цінностей, сенсожиттєвих установок, символів тощо. У періоди глобальних змін змінюються практично всі елементи ментального простору суб'єктів, за винятком глибинних, архетипових, втілених у базових символах. Минають тисячі років, але ми продовжуємо їх зустрічати в різні історичні епохи, які втілилися в різних релігіях, філософіях, культурах як Заходу, так і Сходу. Одним з найважливіших архетипових символів є образ Сонця, зображення якого зустрічаються вже в епоху первісності в наскальних малюнках в печерах епохи палеоліту. Найбільш розповсюджені символи сходу або заходу сонця.

Сонце - архетипічний символ, який часто зустрічається і в рекламі, і в політиці. Солярні символи можуть слугувати і для додання довіри яким-небудь товарам за допомогою асоціацій. За останні десятиріччя ми були свідками створення нових політичних символів, за допомогою яких легко и швидко здійснювалась комунікаціязширокими верствами населення, бо ці символи були зрозумілими на архетипічному рівні, який сягає часів первісності. Мова йде про революційні події у Сербії 1998-2000 рр., Грузії 2003 р.,Україні 2004 р., Киргизії 2005 р.,'^ійег- революцію” в Молдові 2009 р. та інші, де фрейми як сукупності стійких архетипів були використані для створення політичної семіосфери. Солярна символіка була використана українською молодіжною організацією ”Пора!” (2004)у вигляді жовтого сонця, що сходить і розсіює своїми променями морок у стилізованому трикутнику. Емблема розміщена на помаранчевому тлі, а цей колір апельсина з давнього часу асоціюється людьми з вогнем і долею. Така символіка передбачає бажання змін[ 11].

Солярнасимволікаміцноувійшла в семіотичнийпростірлютневоїреволюції 1917 року. В ілюстрованомужурналі”Вогник” за 1917 р. осяйнесонце, що сходить, стало типовимобразотворчим символом революції, яка сприймаласясучасниками в рамках концепту весни-відлиги, нового життя, звільненнявід старого ладу[1].

В сучасних дослідженнях солярної символіки, як правило, акцентується увага на дослідженні атрибутів і символів "взагалі”, у сукупності понятійних, образно- перцептивних та аксіологічних ознак: тепло, світло, жовте, яскраве, небо, життя, літо, світить, радість, яс не, гаряче тощо [9].

Сучасні дослідники міфологеми сонця і вогню схильні брати за точку відліку при описі солярних символів і відповідним їм аксіологічних атрибутів етнічне. Так, наприклад, І.Г. Саєвич зазначає, що концепт ”сонце”відображає специфіку етнокультурного фрагменту світу, має особливе місце у світосприйнятті українців [9]. Інша дослідниця, Т.М. Федотова, аналізуючи міфологеми вогню та сонця в українській літературі, теж зазначає, що вогняна та солярна символіка сприяютьідентифікації українських світоглядних принципів[12].

Ми повністю поділяємо думку дослідників, що образи-символи сонця беруть початок від часів первісного суспільства (отже, є архетипними), притаманні народній свідомості і сягають недискретних космогонічних міфічних уявлень людини. Але незрозуміло, чому реконструкція солярної символіки сягає історичного пласту епохи язичництва, а не найдавнішого, архаїчного. Так, Т.В. Федотова зазначає[12], що українці-язичники шанували силу вогню й світла, провідним і визначальним архетипом української культуриє Світло, а уособленням небесного й духовного світла єВогоньі як його головний вияв- Сонце.

Вагомий внесок в розгляд цієї тематики внесли дослідження О.М.Фрейденберг у ХХ ст.Спираючись на роботи Дж. Фрезера, Е.Тейлора,Г.Узенера, вона робить висновок: образ повинен вивчатися з точки зору генезису уявлень, які його породили. Релігійні уявлення важливі не своїмзмістом, але загальним принципом свого виникнення. Всі уявлення створилися міфотворчою свідомістю, якапротилежнапізнішій, понятийній. Міфологічні образи виникли в доісторії.

Фрейденбергще у 1926 р. у статті "Семантика будівлі лялькового театру"розкриваєміфологему, що зумовила подібнуконструкцію. Це" сонячно-потойбічний образ". Світле, сонячне, світлове божество поміщається в своємужитлі, закритомумісці і таємномумісці мороку і смерті, а потімвиходить з нього, несучи з собою життя і світло. Утакомутаїнстві, яким щодняпереймалась давнялюдина, коли сонцепокидає пекло, щобзійти на небо, укладена схема найпростішого"видовища", "показу". Елементарне, примітивневидовищеполягаєв"чуді", "диві", на яке "дивуються", в яскравихфарбах і блиску. Мовайде про сюжет, якийзнаєтільки два ходи: явище і зникненнясвітла, дива, світила. Фрейденберг таке видовищеумовноназиває “ілюзіоном", вказуючитим самим, щопримітивна схема видовищазберігається у розвинутійкультурі, але в особливих, фольклорних та близьких фольклору, - областях, багатихархаїкою. В цирку і балаганітакий фокус, коли з'являється та зникаєблискучий предмет, така карусель, на якійвиявляються і зникаютьошатнірозфарбованіфігури, такеуявлення жонглера, в руках якого миготять блискучі тарілки[13].

Обряд римських тріумфів у земному вигляді відтворює вихід сонця та захід у своє житло. Сонячне божество, у світлих шатах і вінку, в'їжджає на сонячній колісниці-позолоченому возі, який запряжений четвіркою білих коней. Цар, що втілює це божество, в одязі Юпітера Капітолійського, в'їжджає через середні царські ворота арки, але в'їжджає як переможець, як істота, яка поборола темну силу темряви в кривавій сутичці; урочисто і радісно в'їжджає він, просувається у пишній процесії по всьому місту і слідує прямо в храм Юпітера."Хода" як метафора сонячної ходи означає те ж саме, що і "перемога"; рухатися по небу сонце може тільки після сутички з нічним мороком. Перемога - це смерть, яка стала життям, це акт життяуслід акту смерті. Переможець той, хтозалишаєтьсяжити.

Самежиттяозначаєсонце, небо, а смерть - пекло, морок.Таким чином, схід і захід сонця - це життя і смерть усіх людей, усієї природи, і щодня одні й ті ж люди вмирають і оживають. символ архетип солярний ментальний

Тому ми схильні прийняти точку зору О.М. Фрейденберг, К.Г.Юнга і розглядаємо символ сонця не як денного світила, а як сонця, що сходить. Тільки таке сонце є божеством, в момент сходу, а сонце, що піднялося над горизонтом, вже не є божеством. Первісні люди вітали схід сонця, але як тільки сонце піднімалось над горизонтом, благоговіння перед ним зникало, священним є сам моментсходу[17].

Час доби у замовляннях, які формувалися в найглибинніших символах і структурах тисячоліттями, у зв'язку із сонцем відзначений як "схід", "досвіт". Згідно з ритуальною практикою, найбільш значна і впливова пора сходу сонця, і сонце замовлянь - це передусім ранкове божество [10, с.36, 37, 204].

Юнг зазначав, що на більш високих рівнях розвитку, наприклад, в цивілізації пуебло, існує справжній культ сонця; люди звертаються до Сонця як до Батька, кажучи: "Ми повинні допомогти нашому Батькові пройти по небу", або "Якщо ми не будемо допомагати йому, то через десять років він вже не зможе піднятися на небо, і світ втратить своє світло" [17].

Спорідненість з Сонцем стала привілеєм вождів, царів, героїв тощо. Синами сонця іменувалися верховні правителі, герої, цілі народи, що мали астрально- солярне (божественне) походження: (фараони-сини сонця, слов'яни - внукиДажбога, бога сонця, сонце народжені). Обожнені імператори ставали "Новими Сонцями". Діяльність і сама доля короля невід'ємно пов'язані з долею народу. Усвідомлення зв'язку народу з королем проявляється у тому, що корольпримножує славу народу і захищаєйого, народ бореться за короля. "Сила" короля і його родунабуваєсакрального характеру і виступає джереломблагополуччявсього народу. Навпаки, загибельдорослихчленівдинастії неминуче тягне за собою загибельусього народу[8, с.66].

Витоки таких уявлень Юнг пов'язує з поняттям "Мапа - особистість" - (мудрий старець), який є архетипом мудрості життя. Мапа - особистість - це архетип могутньоїлюдинив образі героя, вождя, чаклуна, шамана, святого, повелителя людей і духів, друга Бога. Значення "Мапа" величезне і для мисленнясучасноїлюдини. За Юнгом, постійноприсутні в мові, але не виражені у ній явно без потреби категоріїіснують у формах, керівнихсвідомістю, але самі вони неусвідомлені, і ”Мапа” відноситься до таких першооснов: це не просто категорія первісного мислення, в нашідніце - первинна форма, втілена в тих, якіпостійновикористовуються в нашійсвідомості, таких, як сутність, причина [18, с.165].

Формування символіки архаїчних уявлень про сонце і правителя сягає первісності і простежується аж до сьогодення. На території сучасної України, починаючи з ІУ-ІІІ тис. до н.е. жили предки іранців і індійців- індоаріїв, які складали один народ протоіндоіранців. Протягом століть сталого, незмінного способу життяпротоіндоіранцісформували таку стійку релігійну традицію, що елементи її збереглися до наших днів у їхніх нащадків. Звернемось до первісного базового шару ментальних уявлень, які були ними сформовані ще в палеоліті, оскільки вони глибоко пронизують релігійні вірування народів, що ведуть від них походження.

Протоіндоіранці вважали, що існує закон природи, згідно з яким сонце рухається рівномірно, відбувається змінасезонів і тим самим забезпечується порядок всього існуючого в світі [2, с.15]. Цей закон був відомий індоарійцям як ”рта” (аша), що керує поведінкою людини. Істина, справедливість, вірність і сміливість - якості, притаманні людині. Чеснота - природний порядок речей, а порок і зло - його порушення. Аша - це "порядок” - там, де мова йде про матеріальний світ; "істина”, "справедливість", "праведність" - там, де йдеться про моральність. Ахура-Мазда - Господь мудрості - верховне божество, втілення мудрості. Найважливішими етичними принципами були правда, справедливість, вірність, чистота, працьовитість, миролюбність і смиренність, співчуття [2, с. 14-52].

На території України протоіндоіранціналежали давньоямної культурно-історичної спільності - першого великого об'єднання племен Східної Європи (від Приуралля до Подунав'я) в епоху ранньої бронзи, пов'язаного цілісністю заселеної території, домінуванням загальних генетичних компонентів (протоіндоіранці) у створенні матеріальної і духовної культури (керамічні форми, їх орнаментація, поховальний обряд), єдиним рівнем соціально- економічного розвитку, близькістю релігійних уявлень і системи соціальних відносин [15, с.5]. У ямних племен спостерігаютьсяслідивогняногоритуалу, залишки багать [15, с. 15-16]. У 2-й половині IV тис. до н.е. почали споруджуватися кургани, які пов'язані з культом Сонця. З цього часу на протязі декількох тисячоліть, аж до XIII ст. н.е.кургани були однією з головних форм похоронного спорудження степового і лісостепового населення. Племена ямної культури зайняли значну частину території племен культури Трипілля у 1-й половині III тис. до н.е. Однак протиріччя у відношенні до Сонця не було, бо світогляд трипільцев як сонцепоклонників добре відомий. Основну масу населення території України тоді становили представники різних груп індоєвропейців [14, с.10-11]. В I тис. до н.е. йшов процес формуванняпредківслов'ян, як однієї з гілок індоєвропейських народів. Саме тому найдавніші божества у ранніх племен багато в чому співзвучні.

Базові архетипи, серед яких - солярний архетип, універсальні для усього людства. З одногобоку, архетип - це стійка структура, що пов'язано з базовими цінностями, які не втрачають значення для культури.З іншого боку, цяструктурамає потенціал розвитку. Популярність солярної символіки полягає насамперед в зрозумілості образу, і мова тут не йде про те, щоб побачити ”сонце взагалі”, "правителя взагалі”, мова йде про сенсожиттєвий алгоритмі дії, сюжет. Вранці Сонце=Бог, оскільки ще один день дає можливість життя. Тому потрібно допомогти нашому сонцю=богу=батькові, - пройти по небосхилу. Син Бога=Мапа-особистість, вождь, шаман, він же правитель, цар, батько народу, король, президент. В епоху "ментальних революцій” актуалізуються символічні прояви архетипових образів, у тому числі символ синкретичного зв'язку короля (президента, політичного лідера) з народом, що означає формулу: вождь+народ=благополуччя, здоров'я, достаток. Втрата атрибутів і рис сина сонця спричиняє втрату зв'язку з народом, його довіру, і навпаки: саме життя, здоров'я і благополуччя народу взаємозалежне з наявністю високоморальної Мапа-особистості, відповідної атрибутивним рисам Сонця.

Список використаних джерел

1. Аксенов,В.Об одной историографической ошибке или к вопросу о визуальной семантике российских революций [Текст] / В.Аксенов // Ейдос.-К.: Ін-т історіїУкраїни НАН України, 2013.- Вип. 7.-С. 233-243.

2. Бойс, М.Зороастрийцы. Верования и обычаи [Текст] / М. Бойс; пер. с англ. И.М. Стеблина - Каменского - М. : Наука, - 303 с.

3. Викторов, В.Ю. Социокультурная природа цветовой символики[Текст]:автореф. дис. ...канд. филос. наук: 11/ВикторовВячеслав Юрьевич; Тверская государственная сельскохозяйственная академия. - Тверь, 2005. - 16 с.

4. Захарян,Т.Б.Сакральный символ в языке религии [Текст] : автореф. дис. .канд. филос. наук: 09.00.13/ЗахарянТатьяна Борисовна; Уральский государственный университет им. А. М. Горького. -Екатеринбург, 2006.-25с.

5. Кассирер, Э. Философия символических форм[Текст].В 3т. Т.1. Язык/Эрнст Кассирер. -М., Спб.:Университетская книга, 2002-272 с.

6. Ле Гофф, Ж. Цивилизация средневекового Запада [Текст]/ Ж. Ле Гофф; пер. с франц. Е.И. Лебедевой [и др.]-М.:Прогресс, 1992. - 376 с.

7. Попов, В.Ю.Український господарськийменталітет: сутність і трансформації [Текст]: автореф. дис. .канд. філос. наук: 03/Попов Володимир Юрійович;Інститут філософії імені Г.С. СковородиНАН України.-К., 2000.-17с.

8. Ронин, В.К. Франки, Вестготы, Лангобарды в УІ-УІІІ вв.: политические аспекты самосознания [Текст]/ В. К. Ронин // Одиссей.-1989.-С. 60-76.

9. Саєвич, І.Г. Концепт "сонце" в українському лінгвокультурному просторі [Текст]/ І.Г.Саєвич // Бїийа теїЬо4о^іоа. - 2011.-Вип. 31.-С. 58-61.

10. Українські замовляння[Текст]/Упоряд. М.Н. Москаленко; авт. передм. М.О. Новікова.-К.: Дніпро, 1993.-309 с.

11. Федорченко, С.Н. Технологиисозданияполитическойсимволики “цветныхреволюций”: мировой опыт[Электронный ресурс]/ Федорченко С.Н.//Вестник Московского государственного областного университета.- 2012.-№ 4-С. 135-155.- Режим доступа:www.evestnik-mgou.ru.

12. Федотова, Т.В. Міфологеми вогню та сонця в українській літературі: інтерпретаційні моделі [Текст]: автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.01.01 /Федотова Тетяна Володимирівна; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка.-К., 2006.-18с.

13. Фрейденберг, О.М. Семантика постройки кукольноготеатра [Текст] / О.М. Фрейденберг // Миф и театр /сост. Н.В. Брагинская.-М.: ГИТИС, 1988.-С. 13-35.

14. Чмихов, М.О. Хронологія археологічних памяток епохи міді-бронзи на території України [Текст] / М.О. Чмихов, І.Т. Черняков. - К. : НМК ВО, 1988.-180 с.

15. Шапошникова, О.Г. Ямнаякультурно-историческая область (Южнобугскийвариант) [Текст]/ О.Г. Шапошникова, В.Н. Фоменко, Н.Д. Довженко. - К. : Наукова думка, 1986.-Вып. В 1-3.160 с.

16. Шумка, М.Л Символізм у філософській культурі України[Текст]:автореф. дис. ...канд. філос. наук:09.00.05/ Шумка Михайлина Леонідівна; Львівський національний університет імені Івана Франка.-Львів, 2001.-29 с.

17. Юнг, К.Г. Опицин де Канистрис: заключительная лекция [Электронный ресурс].-Режим доступа:Ьйр://оа81аНа.ги/егапо8- perevody/1818-eranos-1943-opitsin-de-kanistris-zaklyuchitelnaya- lektsiya-kgyunga-eranos-askona-1943-g.html

18. Юнг, К.Г. Психология и религия [Текст] /К.Г. Юнг // Архетип и символ/К.Г. Юнг; пер. с нем. А.М. Руткевича.-М. : Ренессанс, 1991. - С.129-202.

Размещено на Allbest.ru