Проблема людської природи та екзистенції у філософській системі Ж.-П. Сартра

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблема людської природи та екзистенції у філософській системі Ж.-П. Сартра

Відображені ідеї Ж.--П. Сартра на проблему природи людини та її екзистенції. Постать цього відомого екзистенціаліста та його ідеї були та є актуальними, філософське переосмислення, який справило значний вплив на такі області як психологія, література, богослів'я та інші. З екзистенціальної точки зору, щоб зрозуміти, що є природа людини загальних знань не достатньо, потрібно звертатися і до природознавства, і до психологічної науки. Що означає це для екзистенціаліста Сартра, що спочатку людина існує, з'являється в світі, а вже потім визначається. Для екзистенціаліста не має наперед визначеної долі, не має Бога який все визначає, так само як і не має визначення людини, тому що вона сама з себе нічого не представляє. Тому людина просто існує, і є тим що вона з себе представляє і тим ким хоче бути.

Ключові слова: людина, існування, природа людини, Бог, сутність.

На рубежі ХХІ ст. сформувалося багато областей в науці, культурі, мистецтві та філософії, які безпосередньо пов'язують свою діяльність з людиною та обґрунтуванням, ким вона є насправді. Звертаючись до здорового глузду ми завжди якимось чином можемо визначити природу людини, але чи дає це визначення повну та вичерпну відповідь на питання, що таке людина, і яка її природа. Філософія намагається дати комплексне уявлення про природу людського, гармонійно поєднуючи в собі різні аспекти та напрями, які займаються дослідженням цієї проблематики. На сьогодні ми часто зустрічаємо такі висловлювання, що час екзистенціалізму минув, але насправді це не так, адже для сучасної України гостро постає проблема людської природи, її існування та гуманізму загалом, як головного терміну нашого суспільства. Постать Ж.-П. Сартра та його ідеї були та є актуальними, не тільки в ХХ ст., але і в ХХІ ст. філософське переосмислення, яких справило значний вплив на такі області, як богослов'я (Бультман, Пауль Тілліх, Карл Барт та інші) та психології (від Л. Бінсвангера і М. Босс, О. Ранк, Р. Д. Ленга, і В. Франкла). Що змушує нас визнати, що роздуми про людське існування вимагають нових категорій, яких немає в концептуальному репертуарі стародавньої або сучасної думки; людська природа не може бути зрозумілою ні в якості сукупності речовин з фіксованими властивостями, ні в якості суб'єктів взаємодії зі світом об'єктів. З екзистенціальної точки зору, щоб зрозуміти, що є природа людини загальних знань не достатньо, потрібно звертатися і до природознавства, і до психологічної науки. Екзистенціалізм не заперечує обґрунтованість основних категорій фізики, біології, психології, та інших наук (таких категоріях, як матерії, причинності, сили, функції, організму, розвитку, мотивації, і таке інше). Він стверджує, тільки те, що люди не можуть бути повністю зрозумілі.

Дослідження екзистенційної проблеми людини було започатковано в роботах Жан-Поль Сартра, Сімони де Бовуар, Моріса Мерло-Понті, і Альберта Камю, саме тоді кзистенціалізм став ототожнюватися з культурним рухом, який процвітав в Європі в 1940-х і 1950-х років. Серед основних філософів, ідентифікованих як екзистенціалісти (багато з яких, наприклад, Камю і Хайдеггер, які заперечували приналежність себе до цього напрямку) були Карл Ясперс, Мартін Хайдеггер, і Мартін Бубер в Німеччині, Жан Валь і Габріель Марсель у Франції, іспанці Хосе Ортега-і-Гассет і Унамуно, і росіяни Микола Бердяєв і Лев Шестов та інші. На сьогодні цей напрям є теж, досить плідно досліджуваним, як на теренах України, а саме І. В. Бичко, М. О. Булатов, Л. Гармаш, С. Криловою, В. Г. Табачковським, Н. Хамітовим, і так і за її межами, А. С. Богомолов, О. Ф. Больнов, К. М. Долгов, С. А. Левицкий Г В. Черногорцева, та інші.

Головною метою статті виступає розкриття проблеми людського існування та сутності людини крізь призму природи людини з огляду на екзистенційно-філософські ідеї Ж.-П. Сартра.

Екзистенціалізм може бути окреслений як філософська теорія, яка визначає, що для повноцінного існування в світі, людині потрібно зрозуміти і свою природу, і сутність власного існування. На думку Ж.-П. Сартра, академічна філософія не може запропонувати істинний варіант розуміння цієї проблеми, адже саме вона не розуміє всієї суті шляху «серця», а дивиться на світ «закутою в кайдани» академічністю, де розум знаходиться ніби в «залізному каркасі». Але, в той самий час, ми маємо визнати, що і філософи екзистенціалісти досить часто писали з пристрастю та емоційністю, саме тому їх роботи наповнені такими категоріями, як жах, нудьга, відчуження, абсурдність, свобода, прихильність, ніщо. Проте, це не заважає нам пізнавати сутність людського існування крізь призму екзистенціалізму.

Найголовнішою ідеєю екзистенціалізму виступає теза Ж.-П. Сартра, що існування передує сутності, і що вихідною точкою є суб'єкт. Так починається людина як нуль, а потім тільки стає щось, отже людина визначає сенс свого існування. Якщо розглядати цю ідеї шляхом створення якоїсь речі, то спочатку відбувається існування тієї чи іншої речі, а вже потім визначається її суть. Будь- яка річ є сукупність деталей з яких вона створена. Так само і людина, коли її створював Бог, спочатку існувала в його ідеї, він собі уявляв певні якості та критерії яким буде відповідати людина, коли вона вже буде створена, як і людина реалізує задум Бога, але вже своїми руками і з певною ціллю, з чим не погоджується Сартр. Як він пише в своїй роботі «Екзистенціалізм це гуманізм»: «Людина володіє деякою людською природою. Ця природа, є «людським» поняттям, яке притаманне всім людям. А це означає, що кожна окрема людина - лише окремий випадок загального поняття «людина», але говорить він це в контексті того, що ця ідея притаманна Дідро, Вольтеру та Канту, і яку він, як екзистенціаліст не підтримує [2, с. 331]. Сутність людини передує її існуванню, адже незалежно в якій епосі та ким є людина: багатієм чи жебраком вона все одно є людиною.

Атеїстичний екзистенціалізм, до якого відносить себе і сам Сартр, зазначає так: «Він вчить, що якщо навіть Бога не має, то є по крайній мірі одне буття, в якого існування передує сутності, буттю, яке існує насамперед, перед тим як його можна визначити якимось поняттям, і цим буттям є людина, або за Хайдеггером, людська реальність» [2, с. 331]. Що означає це для екзистенціаліста Сартра, що спочатку людина існує, з'являється в світі, а вже потім визначається. людина екзистенційний філософський сартр

Для екзистенціаліста не має наперед визначеної долі, не має Бога який все визначає, так само як і не має визначення людини, тому що вона сама з себе нічого не представляє. Людиною ми стаємо лише в подальшому, коли самі себе визначаємо, та самі себе творимо. Тому людина просто існує, і є тим, що вона з себе представляє і тим, ким хоче бути. Саме тому, найперший принцип екзистенціалізму є «Людина просто існує... і оскільки вона представляє себе вже після того, як починає існувати, і проявляє волю вже після того, як починає існувати, і після цього пориву до існування, то вона є те, що сама з себе створить» [2, с. 332]. Людина - це те, що вона з себе створить в майбутньому, це той проект, який вона сама реалізує. І вся відповідальність за реалізацію власного Я покладена на себе самого, і саме вона несе повну відповідальність за своє існування. Але відповідальність людина несе не тільки за власне Я, але і за оточуючий світ. Коли людина говорить про те, що вона вибирає саму себе, якою їй бути в своєму житті, як діяти, як чинити, то таким чином людина обирає і все людство загалом. Сартр говорить: «Дійсно, не має жодної нашої дії, яка б створювала з нас людину, якою ми б хотіли бути, не створюючи в той самий час образ людини, яким вона по нашим уявленням мала б бути. Те, що ми обираємо завжди благо. Але нічого не може бути благом для нас, не будучи благом для всіх» [2, с. 332]. Дійсність буде такою, якою її визначить сама людина, яка вільна в своєму виборі. І від дій якої залежить її життя та існування.

Суб'єктивність кожної людини є вихідним пунктом з якого починається конструювання світу, адже саме від кожного з нас залежить яким буде світ навколо. В своєму мисленні людина відкриває не тільки власне існування, але і існування інших людей, навіть більше, саме за допомогою інших ми і можемо пізнати себе та власне буття. Інша людина необхідна нам для того, аби зрозуміти власне існування, і само-пізнати себе. Сартр намагається пояснити, що для себе людина є свідомою істотою, але це не означає, що вона є закритою в собі системою, яка є самодостатньою. Людина з нічого створює власне я, це чисте полотно на якому кожен сам для себе визначає свою долю та своє буття. Людина може зрозуміти себе як людську істоту тільки тоді, коли вона стикається з поглядами інших людей. Поки ми не усвідомлюємо спостереження з боку іншої людини, ми не усвідомлюємо власної присутності в світі.

Завданням для екзистенціалістів є формування царства людини, в якій домінантним є людська гідність та цінності, які не є матеріальними, а насамперед духовними. Крім того, екзистенціалісти переконані, що немає загальної сутності притаманної всі людям - людської природи, так дійсно існують деякі наявні загальні характеристики життєдіяльності, які притаманні всьому людству але чи можна це назвати природою людини - ні, скоріше це умови існування людини. Не змінним для людини, на думку Сартра є «.сукупність апріорних меж, які окреслюють фундаментальну ситуацію людини в універсумі... не змінним залишається для неї необхідність існування в світі, бути в ньому за роботою, бути в ньому серед інших та бути в ньому смертною» [2, с. 336]. І ці якості дійсно визначать людину, не залежно раб вона, цар чи вільна та незалежна особистість, ми всі хочемо жити в світі, хочемо виконувати певні функції, хочемо бути сприйнятими іншими, оточуючими нас людьми і, звичайно, ми нікуди не подінемося від фатального завершення нашого життя, рано чи пізно цей момент обов'язково настане.

Кожен сам створює себе, обираючи мораль, або не обираючи її, це все одно свідомий вибір, і навіть тоді коли ми нічого не обираємо, це теж наш вибір. Люди визначають інших тільки шляхом їх зв'язку з вибором який вони чинять. Таким чином, ми говоримо про свободу, яка виступає як основа всіх цінностей. «Ми бажаємо свободи заради свободи, зазначає Сартр, в кожному окремому випадку. прагнучи до свободи ми стикаємося, що вона цілком залежить від свободи інших людей, і що свобода інших залежить від нашої. людина - це істота, у якої існування передує сутності, що вона є істота свободна, яка може при різних обставинах бажати лише своєї свободи, Сартр відкрито заявляє, що кожен може бажати власної свободи. і поставити своєю ціллю також і свободу інших» [2, с. 340-341].

Отже, підводячи підсумки варто сказати, що екзистенціальна філософія Сартра є скарбом для сучасного світу, адже вона звертає увагу на людину, як саму себе, на цінність її життя, вибору, свободи та найголовніше це її сутності. Людина має ставити цілі в своєму житті та досягати їх, адже сам процес від поставки до досягнення цілей, і є життя, де кожен з нас обирає власну долю, і саме кожен сам несе відповідальність за свої вчинки. Головною істинною філософії Жана Поля Сартра є те, що ми самі придаємо нашому життю зміст, шляхом взаємодії не тільки з самим собою, але і з іншими людьми та оточуючим нас світом.

Список використаних джерел

1. Лущ У І. Секуляризація як шлях людської свободи в екзистенціалізмі Ж. П. Сартра та А. Камю / У І. Лущ // Мультиверсум: Філософський альманах: [збірник наукових праць] / Ін-т філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України. Київ, 2011. Вип.9 (107). С. 133-144.

2. Сартр Ж. П. Экзистенциализм - это гуманизм // Сумерки богов. Ф. Ницше, З. Фроейд, Е. Фромм, А. Камю, Ж. П. Сартр. М.: Политиздат, 1989. С. 324-344.

Размещено на Allbest.ru