Різноманіття діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Різноманіття діяльності

суспільство духовний творчий

Діяльність людей розгортається в різних сферах життя суспільства, її спрямованість, зміст, засоби нескінченно різноманітні.

Існують різні класифікації видів діяльності. Насамперед відзначимо поділ діяльності на практичну і духовну.

Практична діяльність спрямована на перетворення реальних об'єктів природи і суспільства. Вона містить у собі матеріально-виробничу діяльність (перетворення природи) і соціально-перетворюючу діяльність (перетворення суспільства).

Духовна діяльність пов'язана зі зміною свідомості людей. У неї входять: пізнавальна діяльність (відображення дійсності в художній і науковій формі, у міфах і релігійних вченнях); ціннісно-орієнтована діяльність (Позитивне чи негативне ставлення людей до явищ навколишнього світу, формування їхнього світогляду); прогностична діяльність (планування чи передбачення можливих змін дійсності).

Усі ці види діяльності пов'язані між собою. Наприклад, проведенню реформ (соціально-перетворююча діяльність) повинен передувати аналіз їхніх можливих наслідків (прогностична діяльність). А ідеї французьких просвітителів Вольтера, Ш. Монтеск'є, Ж.-Ж. Руссо, Д. Дідро (ціннісноорієнтована діяльність) зіграли велику роль у підготовці французької резолюції XVIII ст. (соціально-перетворююча діяльність). Матеріально-виробнича діяльність сприяла пізнанню природи, розвитку наук, тобто пізнавальній діяльності, а результати пізнавальної діяльності (наукові відкриття) сприяють удосконаленню виробничої діяльності.

У різноманітті видів діяльності людини можна виділити творчу і руйнівну. Результати першої - міста і села, квітучі сади й оброблені поля, вироби ремісників і машини, книги і кінофільми, лікування хворих і виховання дітей. Руйнівна діяльність - це насамперед війни. Загибель людей, зруйновані житла і храми, спустошені поля, спалені рукописи і книги - це наслідки локальних і світових, цивільних і колоніальних воєн.

Але руйнівною може бути й адміністративна діяльність людей, які мають владу. І в наш час є чимало керівників, які, говорячи про благо народу, руйнують природу: вирубують ліси, знищують пасовища, руйнують ґрунти, забруднюють води й атмосферу. З приводу руйнівної діяльності в народі говорять: «Ламати - не будувати». Але найчастіше руйнівна діяльність породжується не злою волею, а обмеженістю можливостей досягти бажаного позитивного результату.

Серед багатьох характеристик діяльності особливе місце займає діяльність творча. Буває робота, що виконується строго за правилами, за інструкцією. Так, на автозаводі створюється серія автомобілів однієї моделі. На конвеєрі робітник, установлюючи, наприклад, ліве переднє колесо, користується однаковими деталями й інструментами, виконує ті самі дії. Щораз повторюються певні операції, передбачені технологічними вимогами. Ця діяльність в основі своїй шаблонна, монотонна.

Від такої, безумовно, корисної, творчої, але одноманітної діяльності відрізняється діяльність, що вимагає кожен раз нестандартних, нешаблонних дій.

Уявімо собі, що перед конструкторами поставлене завдання створити нову модель автомобіля. Як зробити машину більш безпечною? Як зменшити витрату палива? Як збільшити довговічність вузлів і деталей? Як запобігти забрудненню атмосфери вихлопними газами? Як при виготовленні машини знизити витрату металів і інших матеріалів? На ці питання потрібні нові відповіді, пошук яких є творчою діяльністю.

Що ж таке творчість? Цим словом прийнято позначати діяльність, що породжує щось якісно нове, яке ніколи раніше не існувало. Це може бути нова мета, новий результат чи нові засоби, нові способи їхнього досягнення. Найбільш яскрава творчість виявляється в діяльності вчених, винахідників, письменників, художників. Іноді говорять, що це люди творчих професій. Насправді не всі люди, професійно зайняті наукою, роблять відкриття. У той же час безліч інших видів діяльності містить у собі елементи творчості. З цього погляду, творчою є вся діяльність людей, що перетворює природний світ і соціальну дійсність відповідно до їхніх цілей і потреб.

Творчість полягає не в тій діяльності, де кожна дія цілком регламентована правилами, а в тій, попередня регламентація якої містить у собі відомий ступінь невизначеності. Творчість полягає в діяльності, що створює нову інформацію і припускає самоорганізацію. Необхідність створення нових правил, нестандартних прийомів виникає тоді, коли ми зіштовхуємося з новими ситуаціями, які відрізняються від подібних ситуацій у минулому.

Звичайно, масштаби і значення створюваного нового у різних випадках неоднакові. Наприклад, винахід друкарства спирався на відомий раніше спосіб розмноження малюнків. Тут була розширена сфера застосування вже існуючих знань. А створення А. Енштейном теорії відносності означало виникнення абсолютно нової концепції, переворот у науці. Але і той, і інший творчі акти мали історичне значення.

Важливе місце у творчій діяльності займає комбінування, варіювання вже наявних знань, відомих способів дій. Потреба, що спонукує до діяльності, може бути джерелом уяви, фантазії, тобто відображення у свідомості людини явищ дійсності в нових, незвичних, несподіваних сполученнях і зв'язках. Уявлення дозволяє випереджати практику, передбачати можливі зміни. Відомо, що «мертва петля» - перша фігура вищого пілотажу - була виконана пілотом П. Нестеровим спочатку в уявленні, а потім на літаку в повітрі. Фантазія - це необхідний компонент творчої діяльності людини, що виражається в побудові образу або наочної моделі її результатів у тих випадках, коли інформації про умови і засоби досягнення мети недостатньо.

Найважливішим механізмом творчості є інтуїція - знання, умови одержання якого не усвідомлюються. В інтуїції виявляється, таким чином, несвідоме в діяльності людини. У цьому випадку людина може сказати: «Я не можу довести свою правоту, але відчуваю, що діяти потрібно саме так». Вирішення складної наукової проблеми, над якою дослідник б'ється часом роками, нерідко приходить ніби раптово, у несподіваний час, навіть тоді, коли мозок людини зайнятий рішенням зовсім інших завдань. Знаменитий німецький учений Г. Гельмгольц (1821-1894) говорив: «Думка осяює вас раптово, без зусилля, як натхнення».

Інтуїція відіграє велику роль у військовій діяльності. У ході бою полководцю приходиться приймати рішення миттєво, від цього нерідко залежить перемога чи поразка. Німецький військовий теоретик К. Клаузевіц (1780-1831) писав: «Розумова діяльність тут (на війні) залишає галузь строгого знання - логіки і математики і перетворюється в мистецтво в більш широкому розумінні цього слова, тобто в уміння інтуїтивно вибрати з незліченної безлічі предметів і обставин найважливіші та вирішальні».

Але несвідоме у творчості тісно пов'язане зі свідомими зусиллями, спрямованими на вирішення виникаючих проблем. Перш ніж щаслива думка «опромінить» вченого чи полководця, винахідника чи поета, чимало праці буває витрачено на пошук рішення, аналіз різних його варіантів, нагромадження придатного матеріалу. Психологи вважають, що на шляху до правильного вирішення відбувається свідоме вивчення проблеми і несвідоме нагромадження образів, чітке усвідомлення завдання і несвідоме винайдення його вирішення. Відкриття не виникає на порожньому місці, воно спирається на минулий досвіді накопичені знання. Але ключем до вирішення може стати неусвідомлена частина попереднього досвіду, його «побічний продукт».

Існують і інші погляди на природу творчості. Так, російський філософ М.О. Бердяєв вважав творчість додатком, створенням нового, що не існувало у світі. Він пов'язував таємницю творчості з Богом, який створив світ з нічого. У творчості людини філософ убачає дві сторони. Перший творчий акт, за М. Бердяєвим, - це інтуїція, «внутрішнє пізнання». Другий творчий акт - це реалізація продуктів творчості, яка називається майстерністю, мистецтвом. У першому - людина вільна, але це пізнання усередині самої себе. В другому - вона зв'язана з навколишнім світом, матеріалами світу, залежить від інших людей.

Сучасна наука визнає, що будь-яка людина тією чи іншою мірою має здібності до творчої діяльності. Однак здібності можуть розвиватися або ні. Що повинна робити молода людина, щоб розвити в собі творчі здібності? Звичайно ж опановувати культуру, мову, знання, способи діяльності. Досвід попередніх поколінь, відбитий у культурі, містить у собі і досвід творчої діяльності. Але засвоїти його можна лише через власне прилучення до такої діяльності. Треба вчитися задавати запитання; вирішувати нестандартні, важкі завдання; обмірковувати різні варіанти рішення; зіставляти незбіжні точки зору; спілкуватися з мистецтвом; розвивати уяву, фантазію; не вірити будь-якому твердженню, а, сумніваючись, перевіряти його істинність; застосовувати в рішенні проблеми різні засоби; шукати їхню найкращу комбінацію і пам'ятати слова великого композитора П.І. Чайковського: «Натхнення - це така гостя, яка не любить відвідувати ледачих».

Поряд з названими виділяються такі види діяльності, як праця, гра, навчання.

На перший погляд, між грою і працею немає нічого спільного. Праця - за цим словом так і чується: важко, труднощі, які необхідно переборювати. А слово «гра» викликає асоціації з чимось приємним, легким, захоплюючим. Однак протиставлення аж ніяк не очевидне. Можна згадати, що про працю високого професіонала говорять: працює граючи.

На питання, що таке праця, існує кілька точок зору. Прихильники однієї з них розуміють працю гранично широко: на їхню думку, будь-яка свідома діяльність людини рівнозначна праці. Там, де є взаємодія людини з навколишнім світом, насамперед з різноманіттям предметів, можна говорити про працю.

Прихильники іншої точки зору розглядають працю як один з видів діяльності, але далеко не єдиний. Справді, праці притаманна така риса діяльності, як прояв активності в діях, причому активності доцільної. Про іншу безглузду подобу праці доводиться чути образливе: «мавпяча праця». У праці обов'язково є і такі риси, як практична корисність, наявність результату. «Адже якщо зірки запалюють, виходить, це кому-небудь потрібно». Якщо не потрібно нікому, то і зусилля докладати нема потреби. Чи будуть результатами праці матеріальні цінності чи духовні багатства, їхньому створенню підпорядкована трудова діяльність.

Ще однією рисою, характерною для трудової діяльності, є своєрідність її мотивів. Праця завжди націлена на досягнення запрограмованих, заздалегідь очікуваних результатів. Правда, отриманий ефект може бути кращим чи гіршим, ближче до задуму чи далі від нього, але не може бути абсурдною працею. Затрачати зусилля, розуміючи, що виходить не те, до чого прагнеш, - таке важко собі уявити.

Що ж дає підставу сподіватися на те, що запрограмований результат буде досягнутий з оптимальними витратами зусиль? Для успіху трудової діяльності абсолютно необхідна майстерність, уміння, знання. Таких складових вимагає будь-яка праця - фізична, інтелектуальна, праця ремісника, хлібороба, митця, творця. У будь-якій трудовій діяльності її учасники вирішують якесь певне завдання, планують свої дії, передбачають результат. У кращих своїх зразках праця не може обійтися без ініціативи і творчості.

Можна підбити підсумок. Праця - це вид людської діяльності, яка спрямована на досягнення практично корисного результату. Вона здійснюється під впливом необхідності й у кінцевому рахунку має на меті перетворення предметів навколишнього світу, перетворення їх у продукти задоволення численних і різноманітних потреб людей. Разом з тим, праця перетворює саму людину, удосконалює її як суб'єкта трудової діяльності і як особистість.

Гра, на відміну від трудової діяльності, не стільки спрямована на результат, скільки на сам процес. Гра супроводжує людство протягом всієї історії, переплітаючись із магією, релігійним культом, мистецтвом, спортом, військовими вправами.

Хто не знає, що таке гра? А проте єдиного, визнаного більшістю учених визначення її немає. Цим словом часом поєднують дуже широкий спектр дій (порівняйте: гра дітей, гра на біржі… - цей ряд можна продовжити).

Учені сперечаються про походження гри, про те, чи є вона діяльністю, специфічною для людини, чи носить універсальний характер. Іншими словами: чи грають тварини, машини?

Прихильники біологічного походження гри стверджують, що гра властива багатьом живим організмам, причому, чим складніше організм улаштований, тим різноманітніша його гра, як діяльність. В основі гри тварин лежать інстинкти: інстинкт боротьби, влади, піклування: особливу роль деякі вчені надають сексуальним потягам, а також уродженому прагненню до звільнення, об'єднання, повторення. Здогадки, висловлені прихильниками подібних точок зору, дуже цікаві; матеріал, що наводиться для ілюстрації поведінки тварин, різноманітний, однак він не дає можливості несуперечливо і доказово пояснити зв'язок гри людини з її соціальною сутністю.

Німецькому філософу і поету Ф. Шіллеру належить наступне твердження: «Людина грає тільки тоді, коли вона у повному значенні слова людина, і вона буває цілком людиною лише тоді, коли грає».

Не зупиняючись тут на деталях, наведемо лише остаточні висновки вчених, що спеціально вивчали походження і розвиток гри, як діяльності в різних народів Землі. У своєму розгорнутому вигляді гра продовжує жити в дитинстві, представляючи собою необхідну форму життя дитини у вигляді ігор-маніпуляцій із предметами, сюжетних (у тому числі рольових), рухливих ігор, ігор у процесі навчання. В дорослому світі складні види гри витісняються, з одного боку, мистецтвом, з іншого боку - спортом. Для людей творчих спеціальностей гра стає одним з основних видів діяльності людини. Однак, перетворившись в головну справу життя, гра набуває вже якісно іншого змісту, ніж колишня гра дитини.

Найбільш істотною особливістю гри як діяльності є її двоплановість. З одного боку, той, що грає, здійснює реальну дію, з іншого - багато моментів цієї діяльності носять умовний характер, дозволяють абстрагуватися від реальної ситуації, діяти в уявлюваних обставинах (варто сказати чарівне «ніби»., і стілець стане конем, а замазура Попелюшка перетвориться в принцесу).

Гра в розвинутому вигляді включає ролі, які беруть на себе граючі. Роль - це відповідність прийнятим (умовним) нормам поведінки в ігровій ситуації. Іншими словами, роль є ототожненням граючого з зображуваним обличчям, предметом, персонажем. Для реалізації ролі граючий обов'язково вдається до дій відповідно до правил гри. У грі особливим чином використовуються предмети чи їхні замінники, символи, умовні знаки.

Усі ці умовні складові гри можливі, оскільки граючий одночасно вірить і не вірить у те, що ситуація, яка розігрується, реальна. Двоплановість такої поведінки ріднить гру з мистецтвом. Мистецтво особливими, художніми засобами інтерпретує різні сторони людського життя і діяльності та розповідає про них людям, змушуючи переживати, приймати або не приймати пропоноване художником розуміння сенсу життя. Гра, як і мистецтво, пропонує деяке рішення не в практичній, а в умовній, знаковій сфері, яка, однак, надалі може бути використана як своєрідна модель поведінки. Мистецтво пропонує ніби типові форми вирішення конфліктів персонажів, а гра дає можливість моделювати конкретні ситуації і виступає як форма включення дитини у світ людських відносин, дій.

Серед основних видів діяльності психологи поряд із грою і працею наливають навчання. Здавалося 6, цей вид діяльності вам добре відомий. Подумайте чи не так це? Перевірте на власному досвіді.

Займаючись будь-якою діяльністю людина чомусь учиться, а отже, змінює себе саму. Мета навчання - придбання знань і оволодіння способами дій, необхідних для успішної взаємодії зі світом. Людина здобуває знання як стихійно, через серію «спроб і помилок», так і систематично, у ході спеціально організованого процесу навчання. На відміну від ученого, який пізнає світ, учень пізнає те, що іншим людям може бути уже відомо, більше того, ввійшло в скарбницю культури людства. Однак першокласник, який приступає до шкільних занять, ще не знає, що його чекає на цьому шляху. Не завжди чекання збігаються з реальністю. Мета навчання реалізується через процес прилучення окремої людини до досвіду людства.

Навчання як спеціальна або професійна діяльність припускає наявність двох взаємозалежних сторін: того, хто учить, - вчителя, і того, хто учиться, - учня. Найбільше в процесі навчання змінюється учень. Але і на вчителя цей процес впливає: удосконалюється педагогічна майстерність, збагачується досвід спілкування, співробітництва.

Знання, що підносяться учню, складають зміст освіти. Вона включає знання (інформацію) про природу, техніку, суспільство, людину, способи діяльності. Крім того, у зміст освіти включаються досвід здійснення способів діяльності, досвід творчої діяльності і певне ціннісне ставлення до світу і до діяльності. Оволодіння цими знаннями допомагає людині домагатися успіху в різноманітних видах практичної і пізнавальної діяльності.

Є у навчанні як діяльності і свої особливі засоби. Це і навчальні книги (підручники, посібники, довідники), комп'ютерні програми, різні засоби наочності, що допомагають зробити навчання більш цікавим і захоплюючим.

Результат навчання виявляється як у збільшенні знань і умінь учня, так і в розвитку його особистих якостей, однак досягти очікуваних результатів цієї діяльності неможливо без зусиль з боку того, хто навчається. Особливість навчання полягає й у тому, що його справжні результати виявляються не відразу і не обов'язково збігаються з виставленими в журнал оцінками. Результат виявляється за порогом школи чи вузу. Для його перевірки у вас попереду усе життя.

Размещено на Allbest.ru