Полеміка у спілкуванні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Полеміка у спілкуванні

Полеміка - суперечка, переважно під час з'ясування питань у політичній, діловій, літературній чи художній сферах. Це різновид суперечки, що вирізняється тим, що основні зусилля її учасників спрямовані на утвердження свого погляду на обговорюване питання. У полеміці завжди має бути визначена теза, що виступає предметом суперечки, певна змістовна зв'язність, яка передбачає увагу до аргументів протилежної сторони, черговість виступів учасників суперечки.

Полеміка як різновид спілкування, що відбувається у формі інтелектуального двобою, виконує соціальну (механізм прийняття рішень), інформаційну (інтенсивний обмін інформацією) та інтелектуальну (суперечка - єдиний тренажер людського розуму) функції.

Основне завдання полеміки - утвердження однієї з протилежних позицій, проте необхідно пам'ятати, що головним у суперечці є досягнення істини. У полеміці неприпустимі некоректні прийоми (підміна тези, аргумент до сили чи до невігластва, використання хибних і недоведених аргументів). У полеміці важливе значення мають, зокрема, ініціатива, нав'язування свого сценарію обговорення теми, раптовість у використанні доведення, вибір найбільш вдалого часу для викладення вирішальних аргументів.

Полемічні прийоми

Гумор та Іронія посилюють емоційний вплив на слухачів, допомагають «розрядити» напружену атмосферу.

Прийом бумеранга - «бий ворога його ж зброєю»: полягає в тому, що теза чи аргумент обертається проти того, хто їх висловив.

Зведення до абсурду. Демонструється хибність тези, оскільки наслідки, що випливають з неї, суперечать дійсності.

Атана запитаннями. У суперечці важливо ставити запитання: відповідати завжди складніше, ніж запитувати. Мета цього прийому - перехопити ініціативу, ускладнити становище опонента.

У багатьох сферах професійної діяльності людини, що проходить у системі «людина - людина», можливе проведення полеміки, учасники якої послуговуються загальноприйнятими полемічними прийомами й дотримуються визначених правил.

Правила проведення полеміки

1. Не слід сперечатися без особливої необхідності. Якщо е можливість досягти згоди без суперечки, треба її використовувати.

2. Суперечка може виникнути лише за наявності несумісних уявлень про один і той самий об'єкт, явище.

3. Можна обговорювати тільки те питання, яке добре знають обидві сторони.

А. Будь-яка суперечка повинна мати свою чітко визначену тему й предмет.

5. Необхідно узгодити з опонентом предмет суперечки й порядок ведення полеміки.

6. Не відхилятися від обговорюваної теми й не змінювати предмет обговорення.

7. Не допускати переходу «на особистості». Замість обґрунтування тези не намагатися звернутися до почуттів і настрою слухачів: оцінюють не вчинки людини, а її позитивні й негативні риси.

8. Не приписувати опонентові використання некоректних прийомів ведення суперечки.

9. Виявляти принциповість, але не впертість.

10. Дотримуватися етики ведення полеміки: спокій, витримка, доброзичливість, повага й толерантне ставлення опонентів один до одного.

Техніка аргументації

Аргументи - докази, які учасники суперечки використовують для переконання партнерів у своїй правоті. Аргументи поділяють на такі групи:

* аргументи раціональні - «аргументи до справи»;

* аргументи ірраціональні (психологічні) - «аргументи до людини». Л. І. Мацько зауважує, що кожен учасник спілкування повинен знати основні критерії добору аргументів:

* міцний зв'язок з тезою - аргумент має бути спрямований саме на цю тезу, а не розпорошуватися на всі;

* істинність, вірогідність доказу;

* орієнтація на обрану аудиторію;

* паралельне використання аргументів «за» і «проти», виваженість доказів для того, щоб переконатися в перевазі істинних;

* образна форма аргументації, оскільки це сприяє більш інтенсивній активізації пізнавальної діяльності слухачів.

Сучасні дослідники виділяють такі джерела отримання аргументів: фанти, авторитети, відомі істинні судження

Факти - найбільш надійний вид аргументів. Узагальнюючи факти, слід пам'ятати:

* якщо доповідачеві відомі всі факти, що повністю розкривають аналізоване явище, і він використовує ці фактичні відомості для подальших висновків, то він діє за допомогою так званої «повної» індукції;

* зазвичай учаснику суперечки відомі типові й конкретні випадки, які він узагальнює висновком про всю сукупність таких випадків («неповна індукція»); доводячи, необхідно аналізувати всі доступні факти. Авторитети. Звернення до авторитетів - один із найбільш поширених видів аргументів у суперечці. Якщо використовувати посилання на авторитети як докази, необхідно пам'ятати про те, що авторитети повинні бути прийнятними в цій аудиторії, тобто вони насправді повинні мати високий статус.

Відомі істинні суджений. Це закони, теорії, аксіоми, традиційно прийняті в певній людській спільноті як беззаперечно правильні.

Дібравши аргументи, необхідно оцінити їхню силу. У риториці суперечки аргументи розрізняють за силою:

* вичерпні: доказ, який повністю доводить правоту певної думки, виявляється рідко; у суперечці його рекомендують висувати як завершальний удар по позиціях супротивника;

* головні: у суперечці висуваються постійно, в найбільш зручній ситуації; допоміжні докази висуваються як доповнення до головних;

* суперечливі: такі факти, які можна використовувати і «за», і «проти» позиції, що доводиться; такі аргументи слід використовувати дуже обережно;

* запасні: рекомендується не всі докази використовувати в процесі суперечки.

Важливо не лише вміло дібрати аргументи в суперечці, але й правильно їх використовувати у структурі доведення. Логічне доведення тричленне:

* теза (судження, істинність якого доводять);

* аргументи;

* логічний зв'язок між ними (демонстрації).

Отже, аргументацій - це майстерний добір переконливих доказів. Основа аргументації - складна логічна операція, що є комбінацією суджень як елементів доказу: теза - аргумент - демонстрація.

Конфліктні ситуації та методи їх розв'язання

Взаємодія у спілкуванні, що не спрямовується на співпрацю й кооперацію, а ґрунтується на суперництві й конкуренції, спричиняє конфлікти.

Конфлікт - це зіткнення протилежно спрямованих цілей, інтересів, позицій, думок чи поглядів суб'єктів взаємодії. Конфліктна ситуація включає суб'єкт і об'єкт можливого конфлікту. Проте розвиток конфлікту можливий лише за наявності інциденту - одна сторона конфлікту своїми діями завдає шкоди іншій стороні спілкування. Якщо протилежна сторона відповідає таким самим чином, конфлікт із потенційного перетворюється на актуальний.

У розвитку конфлікту виділяють такі стадії:

* виникнення об'єктивної конфліктної ситуації, яку не відразу усвідомлюють учасники спілкування; це стадія потенційного конфлікту;

* усвідомлення об'єктивної конфліктної ситуації: прояв інциденту;

* перехід до конфліктної поведінки, спрямованої на блокування мети, намірів і досягнень протилежної сторони конфлікту; це стадія актуального конфлікту, який може розвиватися як прямий чи опосередкований, конструктивний чи неконструктивний;

* розв'язання конфлікту; можливе шляхом зміни об'єктивної конфліктної ситуації або завдяки трансформації її образів, які склалися в опонентів.

Не всі конфлікти можна попередити, том/ працівникам управлінської ланки важливо знати, як урегулювати конфлікт.

спілкування полеміка суперечка конфлікт

Урегулювання конфлікту - особлива форма розв'язання конфлікту, яка полягає в тому, що в усуненні суперечностей між його учасниками бере участь третя сторона. Основу врегулювання конфлікту складає обмеження негативного впливу на суспільні відносини й переведення його в суспільно допустимі форми розвитку. Такий конфлікт стає контрольованим, а отже, - прогнозованим.

Етапи процесу врегулювання конфліктної ситуації:

* виявлення й визнання конфлікту як реальності для самих учасників і для оточення;

* об'єктивний аналіз конфлікту;

* інституціоналізація конфлікту: визначення правил його перебігу, що дозволить ввести конфлікт у прийнятні для суспільства форми;

* легітимізація конфлікту: передбачає визнання суб'єктами конфлікту суспільних норм його перебігу й зобов'язання їх виконувати;

* переведення процесу протистояння, переважно стихійного, у процес організований, отже, менш руйнівний за своїми діями й можливими наслідками.

Існують різні методи розв'язання конфліктних ситуацій.

Основний інструмент розв'язання конфліктів - ефективне спілкування. Без обопільного інформування сторін про наміри і пропозиції щодо урегулювання конфлікту він ніколи не буде розв'язаний. Ефективне спілкування передбачає уміння слухати. Лише уміння активно слухати дозволить учасникам конфліктної ситуації почути і зрозуміти одне одного, а отже - розв'язати конфлікт.

Размещено на Allbest.ru