Проблема щастя й регламентація повсякденності в соціальних утопіях тоталітарного типу
Соціокультурний аналіз уявлень щодо повсякденного способу життя в працях утопістів Т. Кампанелли, Т. Мора, Ф. Бекона, Р. Оуена та Ш. Фур'є. Визначення відповідності поглядів мислителів на форми організації побуту й дозвілля ознакам тоталітаризму.
| Рубрика | Философия |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 23.07.2017 |
| Размер файла | 29,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Проблема щастя й регламентація повсякденності в соціальних утопіях тоталітарного типу
Селевко В. Б.,
кандидат філософських наук, доцент, доцент
кафедри політології та історії,
Національний аерокосмічний університет
ім. М. Є. Жуковського «ХАІ» (Україна, Харків)
Анотація
Поставлено завдання провести соціокультурний аналіз уявлень про повсякденний спосіб життя в працях утопістів Т. Кампанелли, Т. Мора, Ф. Бекона, Р. Оуена, Ш. Фур'є. Головну увагу звернено на відповідність їхніх поглядів на форми організації побуту й дозвілля ознакам тоталітаризму Установлено, що утопісти вважали, що для досягнення щастя та розвитку людини необхідно регламентувати й узяти під контроль її повсякденне життя. Виявлено, що через організацію спільного проживання, спільного харчування, регламентації приватного життя мислителі сподівалися полегшити життя людини, тим самим вивільнивши час для заняття наукою, мистецтвом.
Розглянуті утопії та їхня повсякденно-побутова складова ще не є тоталітарним режимом у сучасному розумінні, а лише становлять наївну впевненість, що свідома регламентація, організація та планування повсякденно-побутової сфери людини тільки принесе їй користь і щастя. Зроблено припущення, що ідеї регламентації, організації повсякденного життя вже у ХХ ст. будуть запозичені тоталітарними режимами.
Ключові слова: соціальний утопізм, повсякденність, побут, регламентація, організація, щастя, тоталітаризм.
Ідеї й принципи в утопічних проектах здійснили суттєвий вплив на мислителів і державних діячів минулого й сучасності. Проникаючи в програмні засади політичних партій і організацій, у теоретичну й масову свідомість, утопічні ідеї стали невід'ємною частиною політичної теорії й навіть практики. Перші теоретики соціального утопізму виходили з того, що ідеал суспільного устрою Грунтується на повній соціальній рівності всіх людей, відсутності експлуатації людини людиною, спільності майна, обов'язковій для всіх праці й рівному перерозподілі благ. Ці принципи повинні бути вкраплені й у повсякденне життя людини задля досягнення нею щастя, а також задоволення всіх її потреб. Але, на думку утопістів, потрібно було організувати та регламентувати на перелічених засадах повсякденно-побутову сферу життя.
Актуальність пропонованого дослідження зумовлена тим, що, незважаючи на декларовану високу мету утопістів - досягти щастя й повноцінного розвитку людини, виникає питання про тоталітарний характер повсякденної сфери в працях утопістів, яка, як ми побачимо нижче, суворо регламентована й перебуває під контролем. Тим більше, що ці ідеї мали вплив на культуру повсякденності епохи соціалізму в країнах Східної Європи.
Мета дослідження. Провести соціокультурний аналіз уявлень про повсякденний спосіб життя у працях утопістів Т. Кампанелли, Т. Мора, Ф. Бекона, Р. Оуена, Ш. Фур'є. Головну увагу під час аналізу звернено на відповідність їхніх поглядів на форми організації побуту й дозвілля до ознак тоталітаризму. Одним з критеріїв оцінювання будемо вважати ставлення філософів-утопістів до особистої свободи, особистого життя, інтимного простору.
Ступінь розроблення. Достатньо було проведено досліджень феномена утопізму у філософському аспекті, а саме його сутності, функцій, типів, механізму еволюції, способів впливу на суспільне й політичне життя, але повсякденно-побутова сфера залишалася не розглянутою. Про мислителів-утопістів та їхні праці вийшла численна література, присвячена як автобіографіям, так і їхнім ідеям. Зокрема в праці І. Осиновського про життя й діяльність Т. Мора, проаналізовано різні оцінки утопічного трактату «Утопія» [1, с. 65]. Аналізові утопічного проекту Т Кам- панелли «Місто Сонця» присвячена праця О. Горфункеля [2, с. 321]. У дослідженні О. Субботіна схарактеризовано життєвий шлях, творчість та соціально-політичні погляди Ф. Бекона, викладені у його праці «Нова Атлантида» [3, с. 17]. У цілому аналізові утопії як соціокультурного явища присвячені праці Є. Баталова й Г Маркузе [4, с. 31; 5, с. 18-23]. В останньому з досліджень М. Шадурського було здійснено спробу дослідити поетичні й семіотичні аспекти літературної утопії [6, с. 7]. Повсякденно-побутова сфера в соціальних утопіях розглядається вперше.
Англійський мислитель Т. Мор у своєму ідеалістичному проекті держави «Утопія» склав розклад дня утопістів наступним чином: з 24 годин, уключаючи ніч, відведено для роботи тільки шість годин (три до опівдня, згодом роблять перерву на обід, після чого, протягом двох годин, знову продовжують роботу протягом трьох годин та закінчують її вечерею) [7, с. 184]. Біля восьмої вечора філософ передбачав приготування до сну. Сон, на думку Т. Мора, потребує восьми годин. Увесь цей вільний час, який залишився між годинами праці, сну та прийому їжі, надаються мислителем на власний розсуд кожного. Але Т. Мор передбачає вільний час не для того, щоб його проводити в розвагах, гультяйстві та безділлі, а щоб вільний від праці час вдало використати на наукову діяльність. Він уявляв, що люди будуть щоденно влаштовувати в ранковий час публічні лекції. Як чоловіки, так і жінки різних звань і посад приходили б для слухання лекцій (нагадує лекторів на заводах, клубах, агітмайданчиках у радянські часи). Виробничий процес у Т. Мора починається не з ранку й не триває допізна, але він не допускає перевтомлення: «Така важка праця переважає навіть долю рабів, але схоже життя ведуть майже повсюду, окрім утопійців» [7, с. 185]. Влада не повинна, на думку Т. Мора, примушувати громадян до зайвої праці, навпаки, бажано надати всім громадянам найбільшу кількість вільного часу для духовної свободи й освіти. У цьому, на його думку, полягає щасливе життя людини [7, с. 190].
Дозвілля посідає достатньо важливе місце в «Утопії» Т. Мора. Він пропонував, щоб після вечері люди проводили одну годину в розвагах: улітку в садах, а зимою - у спільних залах, де разом приймають їжу: «Там вони займаються музикою або відпочивають за розмовами» [7, с. 185]. Що стосується гри у «кістки» або інших безглуздих розваг, як вважав Т. Мор, то вони утопійцям навіть невідомі. Можна припустити, що він негативно ставився до подібних ігор, увважаючи їх марними та такими, що схиляють до дармоїдства. У повсякденному житті утопійців Т. Мор не передбачав таких елементів своєї доби, як винарні, кнайпи, будинки розпусти. Більш за те, можна припустити, що філософ навіть негативно ставився до усамітнення: «...Присутність на очах у всіх створює необхідність проводити ввесь час або у звичній праці, або в пристойному відпочинку» [7, с. 200]. У цьому висловлюванні міститься важлива для нашого дослідження ідея Т. Мора, що приватність суперечить спільності праці, перерозподілу та використанню спільних благ, тому й передбачено її підпорядкування спільним інтересам. Крім того, Т. Мор бачить у цьому перш за все позитивний сенс, а саме: публічний за характером повсякденний життєвий уклад стримує людей від згубних звичок і дій, тим самим формується доброзичливе середовище в суспільстві.
Харчування, як і проживання, у Т. Мора було також колективним: «.У кожному з цих палаців приписані тридцать родин. Тут ці родини повинні обідати. Завідувачі кухні кожного палацу в певний час збираються на ринок й отримують їжу згідно з указаним ними числом своїх їдоків». Обов'язок приготування їжі й обслуговування всього обладнання Т. Мор покладає на одних тільки жінок, з кожної родини по черзі. В «Утопії», тим не менш, Т. Мор не забороняє обідати вдома, «.але ніхто не робить цього охоче, тому що вважається непристойним та дурним марно працювати на приготування гіршої їжі, коли в палаці є їжа розкішна й в достатній кількості» [7, с. 194]. У цьому проглядає певна раціональна ідея Т. Мора, що для вивільнення більшого часу для дозвілля, наприклад, занять наукою, їжу готують у їдальнях, а не вдома. повсякденний побут тоталітаризм утопіст
Для полегшення побутових витрат і вивільнення часу Т. Мор передбачає створення так званої житло-експлутаційної контори: «Робочі не тільки швидко ремонтують уже наявні пошкодження житлових будинків, але навіть попереджають ті, що ще тільки загрожують» [7, с. 189].
Не оминув Т. Мор своєю увагою й принципів носіння та деталі повсякденного одягу утопійців. Зовнішній вид у нього суворо диференціююється згідно зі статтєвими ознаками й за сімейним статусом. При цьому «.покрій залишається однаковим й незмінним на всі часи, при цьому цілком пристойним для очей, зручним для рухів та пристосованим до холоду та спеки» [7, с. 190]. Колір одягу однаковий на всьому острові - природний колір вовни (світський аскетизм, який пропагувався протестантськими організаціями, зокрема пуританами). Кожна жінка повинна задовольнятися однією сукнею (убранням) на два роки. Можна припустити, що повсякденний одяг є індикатором соціальної або культурної диференціації суспільства, тому однотипний одяг і непривабливість утопійців відповідала вченню про спільність та соціальну рівність.
Т. Мор робить висновок, що внаслідок такого повсякденного способу життя в народу повинен з'явитися добробут у всьому, і визнає, що всі регульовані дії повсякденного життя мають кінцеву мету задовольнити потреби людини та її щастя.
Інший англійський філософ Ф. Бекон свої уявлення про ідеальний суспільний устрій матеріалізував в утопічній поемі «Нова Атлантида». У мешканців «Бенсалема», як Ф. Бекон називає свою проектовану країну, відсутні в повсякденних практиках будинки розпусти та, власне кажучи, проституція. Оскільки шлюб, на думку автора трактату, покликаний бути засобом проти заборонених у суспільстві «Бенсалема» бажань, а природні бажання повинні бути спонуканням до шлюбу. Філософ у своїх міркуваннях вважає, що в тих державах, де люди мають доступні засоби (будинки розпусти) для задоволення своїх сексуальних бажань, шлюб руйнується. Своїй утопії Ф. Бекон протиставляє повсякденну культуру сучасної йому Англії, де, як він відзначав, є достатня кількість чоловіків, які не одружуються, але не віддають переваги сімейним стосункам через «розпутнє» неодружене життя. «Відвідування вертепів розпусти та повій таке ж безкарне для одружених, як і для неодружених», нарікає Ф. Бекон у «Новій Атлантиді». Автор утопічної поеми під час аналізу сучасного йому повсякденного способу життя, тим не менш, уважає за необхідну наявність будинків розпусти як меншого зла, яке запобігає згвалтуванням та неприродним вадам [8, с. 31].
Як і в утопіях доби Відродження, Ф. Бекон також передбачав планування створення сім'ї. Мислитель уявляв цей процес наступним чином: близькі друзі наречених підглядають на спеціальних водоймищах, де дозволяється споглядати їх окремо, за оголеними під час купання, уважаючи це більш чемним способом. На відміну, наприклад, від Т Мора, де перед одруженням молоді люди мали можливість мати уявлення про фізичні та тілесні вади один одного.
Італійський мислитель Т Кампанелла у своєму утопічному проекті «Місто Сонця» політичну систему свого ідеального суспільства пов'язує з відповідним до неї способом життя [9, с. 40]. Тому Т. Кампанелла приділяє ретельну увагу розкладу дня, який, на його думку, повинен відповідати його уявленням про ідеальне суспільство, у якому відсутня приватна власність та існує спільна праця й при цьому існує сурова регламентація побуту. День у Т Кампанелли починається з прочитання короткої молитви. Після цього одна частина уявних мешканців, з числа молодих людей, прямує надати допомогу старим, інші
- співати в хор, треті - виконувати державні обов'язки. Потім Т. Кампанелла відправляє їх на перші лекції, після чого йдуть до храму, після відвідування якого займаються фізичними вправами; потім філософ передбачає перерву на відпочинок і, нарешті, сніданок [9, с. 41].
Побут у Т. Кампанелли організовано виходячи з того, що будинки й кімнати, навіть меблі, у його уявних мешканців спільні. Це зумовлює, що після шести місяців перебування в одній з кімнат вони повинні змінити її згідно із розпорядженням начальника. Предмети побуту, на думку філософа, не повинні були їх турбувати, оскільки кожен отримує все, що йому необхідно. Усі однаково беруть участь у домашньому господарстві, і в цьому мислитель бачить позитив: як він уявляв, це повинно підвищувати колективне відчуття відповідальності за спільне проживання [9, с. 47].
Організація громадського харчування у Т Кампанелли спрямована на колективне споживання їжі, а також на здорове й корисне харчування. Жінки готують і накривають стіл, але допомагають їм молоді люди до 20 років. У кожному окрузі є свої їдальні (мабуть, прообраз їдалень у спальних районах міст СРСР), магазини, комори для посуду, харчових припасів та напоїв. Спільнота, за задумом мислителя, харчується двічі на день, а діти - чотири рази. Харчування спільне за одним столом, однак стіл Т Кампанелла поділяє на чоловічу й жіночу половини. Причому за всіма відбувається контроль і спостереження найстарших: «Як у монастирських трапезних, не буває там ніякого шуму» [9, с. 49]. Згідно з уявленням Т Кампанелли, необхідно ретельно розрізняти корисну та шкідливу їжу й харчуватися згідно з вимогами медицини: «Їжа неодмінно змінюється тричі: один день вони їдять м'ясо, на другий
- рибу, на третій - овочі, а потім повертаються знову до м'яса, щоб не перевантажуватися й не виснажуватися» [9, с. 40]. При складанні меню Т Кампанелла покладає на лікарів обов'язок замовляти кухарям їжу на кожен день: що похилим, що для молоді та що для хворих.
Особистій гігієні також було приділено увагу - «утопійці» миються в лазнях, які збудовані в них за подобою до римських: натираються олією й винайшли багато засобів для підтримання чистоти тіла, здоров'я та сили. Часто також вони миють своє тіло за вказівкою лікарів і начальника [9, с. 40].
Також, як і Т. Мор, Т. Кампанелла не оминув своєю увагою питання носіння верхнього одягу й навіть його крою. Чоловіків і жінок мислитель бачив у майже однаковому одязі, пристосованому до військової справи: «.. .Тільки плащ жінок нижче колін, а в чоловіків доходить тільки до колін» [9, с. 49]. Гардероб у мешканців «Міста Сонця» складається з натільної сорочки білого кольору та плаття, яке є одночасно й камзолом, і штанами: «гаптоване без збирань, із розрізами від плечей до гомілок і від пупа до зада між стегнами» [9, с. 50]. Т Кампанелла передбачав, що мешканці будуть змінювати одяг чотири рази на рік за умовами пори року. Одяг вони носять білого кольору, але прати його треба щомісяця. За межами міста вони повинні були носити червоний вовняний одяг [9, с. 50].
Платонівська традиція планування шлюбу прослідковується в Т Кампанелли. Ні одна жінка у філософа доби Відродження не може вступати у шлюб із чоловіком до 19 літнього віку, а чоловіки не призначаються до виробництва нащадків раніше 21 року. За задоволення статтєвих потреб у Т. Кампанелли відповідають «літні начальники» [9, с. 51]. Філософ уявляв собі, що коли чоловіки й жінки на заняттях у гімнастичних залах оголюються, то начальники визначають, хто готовий до статтєвих стосунків та які чоловіки й жінки за своєю будовою тіла більше підходять один до одного; а тільки потім вони допускаються до статтєвих зносин.
Як бачимо, повсякденний життєвий уклад, побут цілком і повністю відповідає соцієтальному суспільному устрою Т. Кампанелли. Також можна з упевненістю стверджувати, що вони доповнюють один одного. При цьому Т. Кампанелла не подає своєї версії необхідності регламентації повсякденно-побутової сфери життя людини. Але, як зазначив А. Горфункель, віра у всевладдя науки призводила в утопії «Міста Сонця» до наївного висновку про можливості раціонально, «науково, шляхом суворої регламентації життя й побуту громадян вирішити всі складні проблеми людського існування. Т. Кампанелла виступає проти індивідуалізму й послідовно підпорядковує особистість державному контролю й управлінню [2, с. 328].
На відміну від ідей регламентації та організації повсякденно-побутової сфери доби Відродження, утопізм доби Просвітництва можна охарактеризувати як пошук оптимальної моделі організації комфортного побуту. Так, англійський утопіст Р. Оуен вважав за потрібне поліпшити повсякденні потреби робочого класу. Він відзначав, що зубожіння, у якому перебувають фабричні робітники, породжує неосвіченість і деградацію; тільки, на його думку, реорганізувши спосіб життя й середовище проживання цієї частини суспільства, можна усунути ці лиха. «Велика маса людей занурена в глибоку неосвіченість і позбавлена всяких побутових зручностей; значна частина їх не має навіть достатнього харчування, відчуває всякі злидні й перебуває зараз у найглибшій нужді та у лихові.» [10, с. 124]. Мислитель уважав, що якщо ці умови будуть існувати й у подальшому, то вони деморалізують суспільство й викличуть насильницьку зміну всієї соціальної системи. Для запобігання цієї катастрофи, як йому уявлялося, необхідно змінити навички робітничого класу та його умови проживання.
Одним із засобів полегшення життя працівників, на переконання Р. Оуена, є створення робітничих будинків і будинків працелюбства - сільськогосподарських і фабричних селищ. Англійський громадський діяч сподівався, що вони можуть призвести до позитивних результатів, де більшість побутових умов, які викликають протест мешканців будинків працелюбства, будуть усунуті. Можна гадати, що в результаті створюються умови для об'єднання людей добрими почуттями та єдиними інтересами. Мислитель припускав, що можливості, які надаються в цих закладах, будуть сприяти вдосконаленню крашдх сторін людського характеру; мешканці будуть отримувати якісну освіту, яку вони не змогли б отримати в інших умовах. Як і у Т Мора, у будинках працелюбства Р. Оуен передбачав достатньо вільного часу, при цьому буде відсутність «усяких турбот, для розвитку своїх природних здібностей» [10, с. 124]. Р Оуен пропонував створити такі умови, що за найменшої витрати праці могли б без турбот і хвилювань забезпечити собі достатньо всі життєво необхідні засоби та всі зручності, то вони перестануть сперечатися про перерозподіл цих цінностей: «...При здійсненні мого плану люди дуже швидко виявлять, що вони без усяких тривог володіють більшою кількістю усякого достатку, потрібного їм для особистого споживання, ніж могли б мати за системи, яка існує зараз стосовно бідних, причому без усяких тих труднощів і турбот, які останні відчувають» [10, с. 122].
Мета всіх людських зусиль, за Р. Оуеном, міститься в досягненні щастя. Однак щастя не може бути досягнуто, ним не можна користуватися й володіти до того часу, поки всі люди не будуть насолоджуватися добрим здоров'ям і не здобудуть справжніх знань і достатку.
Власне кажучи, на відміну від утопістів доби Відродження, які деталізували повсякденну побутову сферу у своїх працях, Р Оуен обмежився тільки загальними принципами організації повсякденності - створення комфортних умов життя, необхідності побутової облаштування робітників і доступність для них матеріально-технічних і духовних досягнень у побутовій сфері сучасної цивілізації (доступність побутових послуг). Уперше звернуто увагу на необхідність підтримувати особисте здоров'я людини.
Французький утопіст Ш. Фур'є в межах свого утопічного проекту соцієтального суспільства розробив його повсякденно-побутову складову, яка, на його переконання, сприяла б повному задоволенню людських нахилів, їхньому розвитку й розквіту. За характером своєї спрямованості Ш. Фур'є протиставляє свою концепцію повсякденно-побутового устрою «цивілізаційному», тобто можна припустити, повсякденній культурі, яка була притаманна для його буржуазної доби [11, с. 127]. Сімейний побут доби Ш. Фур'є, як він її називав, цивілізації, не має нічого привабливого для подружжя. Чим же не є привабливим традиційний сімейний побут? На думку Ш. Фур'є, це витрати; необхідність нагляду; монотонність (недарма, як він відзначав, чоловіки юрбою біжать у публічні заклади: кафе, пивні тощо) [11, с. 128]. Філософ констатує: «Якщо б сімейний побут і відгороджував від деяких незручностей холостяцького життя, позитивного щастя в ньому нема - навіть у разі повної згоди між подружжям» [11, с. 130]. Ш. Фур'є пропонував нову структуру побуту на відміну того, який укорінився в європейській цивілізації, яка, на його думку, не сприяє сучасній йому людині в досягненні щастя й успіху в особистому житті: свободі любові, гарній їжі, безтурботності. Тому він поставив за мету віднайти спосіб звільнитися від застарілого сімейного побуту, який і продукує розлад та нудьгу, не забезпечуючи подружжю жодного блага, якого не можна б було отримати в стадії повної свободи.
Підхід Ш. Фур'є містить у собі зміну розповсюдженого домашнього побуту його доби на, як він вважав, прогресивний тип родини, або «триби». Щоб заснувати таку трибу, філософ пропонував побудувати будівлю, яка здатна вміщувати близько сотні людей, які не є рівними за майновим станом, а саме: «80 господарів однієї статті, потім два десятка слуг обоїх статей; потрібні квартири різної вартості, щоб кожний міг обрати собі за достатком; знадобляться також різноманітні зали для спільного проведення вільного часу» [11, с. 133].
Крім того, Ш. Фур'є детально розробив планування житлового простору, за якого будівлі сусідських триб повинні з'єднуватися між собою галереями, які покриті дахом, захищені від негоди, щоб у ділових стосунках або розвагах люди були захищені від неприємностей, які відповідають різній порі року. Від яких, як зазначав мислитель на кожному кроці потерпають при цивілізації: «Треба мати можливість удень і вночі сполучатися між палацами за допомогою проходів, які опалюються та вентилюються, не ризикуючи, як це буває зараз, вимокнути до нитки та отримати застуду за раптового виходу із закритого приміщення на вулицю» [11, с. 134]. Ш. Фур'є уявляв собі, що треба влаштувати так, щоб при виході з балу або з банкету чоловіки й жінки, які побажали б провести ніч поза своєї трибою, мали можливість пройти критими приміщеннями, не узуваючи галоші, не кутаючись у хутра та не сідаючи в екіпажі» [11, с. 134]. Замість переходу трьома-чотирма вулицями, як це є за звичайного планування, проходили б тільки публічні галереї між трьома-чотирьома суміжними приміщеннями й не страждали б ні від спеки, ні від холоду, ні від вітру, ні від дощу. Цей метод критих галерей, на його думку, одна із привабливостей, яка повинна бути притаманна комбінованому устрою.
Французький філософ вирішує, як знизити витрати повсякденного побуту: саме завдячуючи колективним витратам зменшуються індивідуальні витрати: «У «прогресивному» господарстві можна жити на 1 тис. фунтів прибутку значно краще, ніж на три в ендогамних господарствах» [11, с. 134]. Крім того, він уважав, що так можна уникнути труднощів постачання їжі, оскільки в кожній трибі цим займалася б спеціальна група «мажордомів» (управдомів).
Також, як і в попередників утопізму, Ш. Фур'є звертає увагу на організацію харчування мешканців його кондомінімуму. Кожна триба, на думку філософа, складалася із 9 груп з 9 осіб у кожній, у їдальні передбачалося 9 столів, які б були розподілені у трьох залах - 1-го; 2-го й 3-го класів - по три в кожному; у кожному із залів «столи будуть обслуговуватися за чергою
- в одну годину, у дві й три, щоб уникнути одноманітності; тому що одноманітність, байдужість, опосередкованість
- три природжених ворога пристрастей і гармонії» [11, с. 133]. Окрім того, спільна організація харчування дозволяє економити на витратах сімейних банкетів. На його переконання, триба не стала б заробляти на своїх членах (більш того, вона відшкодовувала б їм кожний невикористаний банкет), не стала б вона заробляти і на гостях: вона брала б з них за тією ж розцінкою, що і з мешканців-соцієтарієв. Таким чином, кожний міг би бенкетувати в себе й у інших, не витрачаючи зайвих грошей проти того, які б він витрачав би в себе дома за індивідуального приготування їжі. Сервірування столу буде досить посильним для мешканців завдячуючи комбінованій праці, на нього буде витрачатися втричі менше праці й витрат, ніж у розрізнених господарствах [11, с. 136].
Організоване домашнє господарство на принципах професійності сприяє вивільненню часу, наприклад, для дозвілля. Жінка або чоловік, які не мають нахилів до ведення домашнього господарства, не займалися б ним зовсім, а по закінченню роботи віддавалися б лише розвагам і забавам у компанії своєї триби або триб сусідських та іншої статті. Як пропонував Ш. Фур'є, у його новому соцієтальному суспільстві наступить кінець домашній і соціальній нудьзі, яка безперервно супроводжує сучасну цивілізацію. До числа набридливих домашніх функцій Ш. Фур'є зараховує індивідуальне обслуговування [11, с. 137]. Тому він передбачає, що слуги будуть прикріплені не до індивідуума, а до триби; кожний із них прив'язується до тих або інших членів спільноти, характери яких йому симпатичні, і це буде робити послужливість приємною як для старших, так і для молодших; їх зближує переважно дружба, а не зацікавленість. Кожний слуга закріплюється виключно до функцій, які відповідають його смакам, та обслуговує лише один вид домашнього господарства [11, с. 137].
Висновок, який робить Ш. Фур'є, свідчить, що домашнє обслуговування в трибах служить багатьом задоволенням, як слугам, так і господарям [11, с. 138]. Цей устрій перетворює на забаву всі заняття, що були набридливими за буржуазної цивілізації. Він переконаний, що в більшості жінок нема ні бажання, ні вміння для заняттям господарством; дрібні господарські клопоти тільки втомлюють і дратують; інші, навпаки, шанують це заняття за задоволення й упоруються із домашнім господарством. А цивілізація, на його думку, вимагає від усіх жінок без усяких відмінностей пристрасті до домашнього господарства, яким вони вимушені займатися.
Висновки. Утопісти вважали, що для досягнення щастя й різнобічного розвитку людини необхідно регламентувати й узяти під контроль її повсякденне життя, або принаймні пропонували його організувати. Уважаючи, що спільне проживання, організація спільного харчування, житлово- експлуатаційних організацій, регламентація приватного життя й планування особистих стосунків спрямовані на полегшення життя людини, тим самим вивільняючи вільний час для заняття наукою, мистецтвом або просто отримання задоволення від життя.
Уявлення утопістів про повсякденність в ідеальних суспільствах цілком узгоджені із соціально-політичним їхнім устроєм. Уявлення про повсякденне життя й соціально-політичні відносини не розходяться, а знаходяться в єдиному логічному зв'язку, а саме спільність проживання, харчування, введення домашнього господарства, спільного дозвілля. Власне кажучи, повсякденна сфера є невід'ємною частиною політичного устрою соцієтальних проектів. Розглянуті утопії ще не є тоталітарним режимом у сучасному розумінні, а лише наївною впевненістю, що свідома (раціональна) регламентація, організація й планування повсякденно- побутової сфери людини тільки принесе їй користь і щастя. Але регламентація, організація й навіть упорядкування повсякденного життя, тим більше, відсутність його приватності й індивідуального вибору способу життя є співзвучним тоталітаризму, який запозичується вже в ХХ ст. повною мірою. Ідеї регламентації, організації та планування повсякденної с фери уможливлюють створення особливої культури повсякденності - тоталітарної, яка є невід'ємною частиною режиму в цілому.
Перспектива подальших до сліджень полягає у виявлені впливу ідей соціалістів-утопістів на марксистську (соціалістичну) доктрину перетворення суспільства й людини у сфері повсякденності, яка втілилася на практиці через формування тоталітарної за характером соціалістичної культури побуту в процесі соціалістичного експерименту ХХ ст. в країнах Східної Європи.
Список використаних джерел
1. Осиновский И. Н. Томас Мор / И. Н. Осиновский. - М.: «Наука», 1974. - 167 с.
2. Горфункель А. Х. Философия эпохи Возрождения. Учеб. пособие / А. Х. Горфункель. - М.: Высш. школа, 1980. - 368 с.
3. Субботин А. Л. Френсис Бэкон / А. Л. Субботин. - М.: «Мысль», 1974. - 175 с.
4. Баталов Э. Я. В мире утопии: Пять диалогов об утопии, утопии. сознании и утопии. экспериментах / Э. Я. Баталов. - М.: Политиздат, 1989. - 319 с.
5. Маркузе Г Конец утопии / Г. Маркузе // «Логос». - 2004. - №6. - С.18-23.
6. Шадурский М. И. Литературная утопия от Мора до Хаксли: Проблемы жанровой поэтики и семиосферы. Обретение острова / М. И. Шадурский. - М.: Издательство ЛКИ, 2007. - 160 с.
7. Мор Т. Утопия: перевод с лат. Ю. М. Каган; комментарии Ю. М. Каган и И. Н. Осиновского; вступ. ст. И. Н. Осиновского / Мор. - М.: Наука, 1978. - 415 с.
8. Бекон Ф. Новая Атлантида. Опыты и наставления нравственные и политические: пер. З. Е. Александровой / Ф. Бекон. - М.: Изд-во АН СССР, 1954. - 242 с.
9. Кампанелла Т. Город Солнца: пер. с лат. Ф. А. Петровского / Т. Кампанелла. - М.; Л.: Изд-во Академии наук СССР, 1947. - 168 с.
10. Оуэн Роберт. Избранные сочинения: пер. с англ. Т.1. Вступ. статья В. П. Волгина / Р Оуэн. - М.; Л.: Изд-во АН СССР, 1950. - 415 с.
11. Фурье Ф. М. Ш. Избранные сочинения / Т.1. Теория четырех движений и всеобщих судеб проспект и анонс открытия под ред. и вступ. статей А. Дворцова / Ф. М. Ш. Фурье. - М.: Соцэкгиз, 1938. - 312 с.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Роздуми про сенс життя в історичному контексті. Східний підхід до життя людини. Думки античних філософів та філософів Нового часу. Представники німецької класичної філософії. Філософія слов'янських мислителів і письменників. Проблема життя та смерті.
реферат [97,9 K], добавлен 17.01.2011Питання про призначення людини, значимість і сенсу її життя в античності, в середні віки, в період Відродження та Нового часу. Щастя як вищий прояв реалізації сенсу життя особистості. Матеріалістичне осмислення історії людського суспільства Марксом.
доклад [20,3 K], добавлен 03.12.2010Гуманізм і проблема цілісної людської індивідуальності в працях мислителів Відродження. Натурфілософія, філософські і космологічні ідеї М. Кузанського, Дж. Бруно, М. Коперніка. Аналіз філософсько-гуманістичної думки українського ренесансу XV-XVI ст.
реферат [29,3 K], добавлен 18.09.2010Загальна характеристика уявлень про "ідеальну державу" Давньої Греції. Творчість Платона. Біографія Платона. Вчення Платона про суспільство і державу. Творчість Арістотеля. Життєвий шлях Арістотеля. Політико-правові погляди на державу в "Політиці" Арісто
курсовая работа [45,0 K], добавлен 22.02.2005Аналіз твору "Думки" Блеза Паскаля, його зміст та основні ідеї. Сутність поняття "щастя" у баченні автора. Мислення як шлях до возвеличення людини, шлях до знаходження її місця у світі. Жадоба до визнання, її роль в житті людини. Шляхи досягнення щастя.
реферат [11,3 K], добавлен 16.11.2010"Соціопсихотерапевтичний" трактат Володимира Винниченка "Конкордизм" як утопічна схема будування щастя людства. Визнання автором неминучості боротьби природного і соціального в людині. Філософські праці Григорія Сковороди про дві натури і три світи.
реферат [19,8 K], добавлен 18.02.2014Історико-філософський аналіз чинників наукової культури, що мали місце в теоретичних розвідках українських мислителів другої половини ХХ століття. Передумови їх позиціювання в працях І. Бичка, П. Копніна, С. Кримського, М. Поповича, В. Шинкарука.
автореферат [36,9 K], добавлен 11.04.2009Філософсько-релігійне розуміння сенсу життя. Концепції природи людини. Визначення поняття "сенс життя". Шляхи реалізації сенсу життя. Осмислення буття людини і визначення сенсу власного життя. Питання про призначення людини, значимість її життя.
реферат [38,3 K], добавлен 26.10.2010Л. Витгенштейн (1889-1951) як справжній духівник неопозитивізму, його біографія, діяльність, наукові праці та загальна характеристика його основних поглядів на життя. Проблема пізнання як проблема відносин свідомості насамперед до матеріальної дійсності.
реферат [24,5 K], добавлен 10.05.2010Концепції діалогу і поняття соціокультурного діалогу. Впливи сучасних процесів глобалізації на традиційні культури. Соціокультурний діалог як альтернатива загрозі зіткнення або війни цивілізацій. Деструктивні процеси в полікультурному суспільстві.
автореферат [61,9 K], добавлен 13.04.2009Життя як первинна реальність, органічний процес, що передує поділу матерії і свідомості, у "філософії життя". Місце "філософії життя" в західноєвропейській філософії ХХ ст. Вчення німецького філософа Артура Шопенгауера як ідейне джерело цього напрямку.
контрольная работа [20,6 K], добавлен 20.09.2010Соціально-політична характеристика державного устрою Франції. Ознайомлення із філософською діяльністю Вольтера. Розгляд впливу вчення про "освічений абсолютизм" на розвиток сфер адміністрації, фінансів, суду, розумового життя, церкви і селянського побуту.
реферат [29,9 K], добавлен 05.08.2010Зародження українського бароко та його зв'язок з Європейським Просвітництвом. Григорій Сковорода: життєвий шлях та філософські погляди. Тема самопізнання у творах письменника, його вчення про дві натури і три світи, про сродну працю та щастя народу.
курсовая работа [49,3 K], добавлен 12.11.2010Техніка як детермінований феномен, основні аспекти її детермінації. Ідея відповідності рівня соціальної організації рівню розвитку виробничих сил, причини її поширеності на сучасному етапі. Ефективність інженерної діяльності при створенні нової техніки.
реферат [19,2 K], добавлен 20.09.2010Тема зародження та знищення як форми субстанційної зміни у філософії св. Фоми Аквінського. Основні чинники формування його поглядів. Вплив матерії, позбавленості та інакшості на зародження життя. Основні контексти, в яких фігурує поняття привації.
статья [17,9 K], добавлен 31.08.2017Свідомість як філософська категорія, її властивості та різновиди, значення в становленні людини як особистості. Місце проблеми життя та смерті в світовій філософії. Методика осмислення сенсу життя та шляху до безсмертя через філософські роздуми.
контрольная работа [17,3 K], добавлен 31.08.2009Опис життєвого, творчого та наукового шляху Л.П. Карсавіна - науковця ідеолога євразійського руху. Дослідження його філософських та соціально-політичних поглядів. Історіософія Карсавіна в працях, присвячених дослідженню історичних процесів, подій та явищ.
дипломная работа [88,9 K], добавлен 07.12.2011Методологічний аспект проблеми безсмертя. Складності сучасного дискурсу про безсмертя як феномен буття. Феномени життя й смерті. Розуміння "живого" як абсолютного способу існування Всесвіту. Безсмертя як універсальна та абсолютна цінність культури.
реферат [17,2 K], добавлен 20.09.2010Порівняння спільних та відмінних позицій Винниченка і Донцова у питаннях формування української еліти. Специфіка поглядів письменників щодо проблеми України, її самоідентифікації, питання мови, культури, формування нації як основи української державності.
статья [21,4 K], добавлен 27.08.2017Визначний китайський мислитель Лао-дзи. Сутність течії даосизму та даоського зразку життя. Вчення китайського мислителя Конфуція та Мен-цзи. Географічне положення держави та опис визначних місць Китаю: Гонконгу, Пекіну, Шанхаю та Великої китайської стіни.
презентация [1,7 M], добавлен 06.12.2012
